РЖновацiйний менеджмент
Мiнiстерство освiти i науки Украiни
Вiнницький державний технiчний унiверситет
Факультет ФФЕП
Кафедра ММЕ
РЖновацiйний менеджмент
Курсова робота з дисциплiни "Основи менеджменту"
Виконав : студент групи 1МЕН-99 Татарчук С. М.
Керiвник: асистент Романець РЖ. В.
Вiнниця 2000.
ПЛАН
ВСТУП 3
Роздiл 1. СУТНРЖСТЬ РЖНОВАЦРЖЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ 4
1.1. Основнi поняття 4
1.2. РЖновацiйний процес 4
1.3. Класифiкацiя iновацiй 6
Роздiл 2. РЖНОВАЦРЖЙНА СТРАТЕГРЖЯ 8
Роздiл 3. ЕКСПЕРТИЗА РЖНОВАЦРЖЙНИХ ПРОЕКТРЖВ 10
Роздiл 4. ЕФЕКТИВНРЖСТЬ РЖНОВАЦРЖЙНОГО ПРОЕКТУ 17
4.1. Загальна економiчна ефективнiсть iновацiй 17
4.2.Характеристика результатiв iновацiйноi дiяльностi 19
4.3. Вихiд на ринок технологiй як результат iновацiйноi 20
дiяльностi
Роздiл 5.РЖНОВАЦРЖЙНА ПРИНАДНРЖСТЬ РЕГРЖОНРЖВ УКРАРЗНИ 23
ВИСНОВОК 27
СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ 28 ДОДАТКИ 29-30
ВСТУП
У свiтовiй економiчнiй лiтературi "iновацiя" iнтепретуiться як перетворення потенцiйного науково-технiчного прогресу в реальний, що втiлюiться в нових продуктах i технологiях. Проблематика нововведень у нашiй краiнi протягом багатьох рокiв розроблялася в рамках економiчних дослiджень НТП.
Вiдповiдно до мiжнародних стандартiв iновацiя визначаiться як кiнцевий результат iнновацiйноi дiяльностi, що одержав втiлення у видi нового або удосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологiчного процесу, використовуваного
який використовуiться в практичнiй дiяльностi, або в новому пiдходi до соцiальних послуг. РЖновацiя може бути розглянута як у динамiчному, так i в статистичному аспектi. У останньому випадку iновацiя рекомендуiться як кiнцевий результат науково-виробничого циклу (НПЦ).
Розробка, впровадження у виробництво новоi продукцii мають для фiрм важливе значення як засiб пiдвищення конкурентноздатностi й усунення залежностi фiрми вiд розбiжностi життiвих циклiв виробленоi продукцii. У сучасних умовах вiдновлення продукцii вiдбуваiться досить швидкими темпами.
РЖновацiйний менеджмент - одне з напрямкiв стратегiчного керування, здiйснюваного на вищому рiвнi керiвництва компанii. Його метою i визначення головних напрямкiв науково-технiчноi i виробничоi дiяльностi фiрми в таких областях: розробка i впровадження новоi продукцii (iнновацiйна дiяльнiсть); модернiзацiя й удосконалення що випускаiться продукцii; подальший розвиток виробництва традицiйних видiв продукцii; зняття з виробництва застарiлоi продукцii.
1. СУТНРЖСТЬ РЖНОВАЦРЖЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
1.1. Основнi поняття
РЖнновацiйний менеджмент порiвняно нове поняття для науковоi громадськостi i пiдприiмницьких кiл Росii. Саме в даний час Росiя переживаi бум новаторства. На змiну одному формам i методам керування економiкою приходять iншi. У цих умовах iнновацiйною дiяльнiстю буквально змушенi займатися всi органiзацii, усi суб'iкти господарювання вiд державного рiвня керування до знову створеного товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю в сферi малого бiзнесу.
Термiн "iновацiя" став активно використовуватися в перехiднiй економiцi Росii як самостiйно, так i для позначення ряду родинних понять: "iнновацiйна дiяльнiсть", "iнновацiйний процес", "iнновацiйне вирiшення" i т.п. У лiтературi нараховуiться велика кiлькiсть визначень. Наприклад, по ознацi утримання або внутрiшньоi структури видiляють iновацii технiчнi, економiчнi, органiзацiйнi, управлiнськi й iн. Видiляються такi ознаки, як масштаб iновацiй (глобальнi i локальнi); параметри життiвого циклу (видiлення й аналiз усiх стадiй i пiдстадiй), закономiрностi процесу впровадження i т.п.
У спецiальнiй лiтературi й офiцiйних документах частiше усього використовувалися поняття керування науково-технiчним прогресом, упровадження досягнень науки i технiки у виробництво тощо, що характерно для централiзовано керованоi економiки. У ринкових умовах господарювання, де комерцiйнi органiзацii мають повну юридичну й економiчну самостiйнiсть, нi про яке впровадження чого-небудь не може бути й мови. Цiiю принциповою вiдмiннiстю пояснюiться розходження в отриманнi окремих понять в областi iнновацiйного менеджменту.
Прийнято вважати, що поняття “нововведення” i росiйським варiантом англiйського слова innovatoin. Буквальний переклад з англiйського означаi “введення новацiй” або в нашому розумiннi цього слова “введення нововведень”. Пiд нововведенням розумiiться новий порядок, новий звичай, новий метод, винахiд, нове явище. Росiйське словосполучення “нововведення” у буквальному значеннi “введення нового” означаi процес використання нововведення.
Таким чином, iз моменту прийняття до поширення нововведення одержуi нова якiсть - стаi нововведенням (iновацiiю). Процес введення нововведення на ринок прийнято називати процесом комерцiалiзацii. Перiод часу мiж появою нововведення i втiленням його в нововведення (iнновацiю) називаiться iнновацiйним лагом.
У повсякденнiй практицi, як правило, ототожнюють поняття нововведення, новацiя, нововведення, iновацiя, що цiлком з'ясовано. Нововведенням може бути новий порядок, новий метод, винахiд. Нововведення означаi, що нововведення використовуiться. З моменту прийняття до поширення нововведення одержуi нова якiсть i стаi iновацiiю.
Будь-якi винаходи, новi явища, види послуг або методи тiльки тодi одержують суспiльне визнання, коли будуть прийнятi до поширення (комерцiалiзацii), i вже в новiй якостi вони виступають як нововведення (iновацii).
1.2. РЖновацiйний процес
Загальновiдомо, що перехiд вiд однiii якостi до другоi потребуi витрат ресурсiв (енергii, часу, фiнансiв тощо). Процес перекладу нововведення (iновацii) у нововведення (iновацii) також потребуi витрат рiзноманiтних ресурсiв, головними з який i iнвестицii i час. У умовах ринку як система економiчних вiдношень купiвлi - продажi товарiв, у рамках якоi формуються попит, пропозицiя i цiна, головними компонентами iновацiйноi дiяльностi виступають нововведення, iнвестицii i нововведення. Нововведення формують ринок нововведень (новацiй), iнвестицii ринок капiталу (iнвестицiй), нововведення (iновации) ринок чистоi конкуренцii нововведень. Цi три головних компоненти й утворять сферу iнновацiйноi дiяльностi (мал.1.1.).
Схема iнновацiйноi дiяльностi
Ринок нових технологiй
( новаций )
ИНОВАЦРЖЙНА
РЖНФРАСТРУКТУРА
Ринок чистоi
конкуренцii
Ринок капiталу
( iнвестицiй )
.
малюнок 1.1
Пiд iновацiями в широкому змiстi розумiiться прибуткове використання нововведень у видi нових технологiй, видiв продукцii i послуг, органiзацiйно-технiчних i соцiально-економiчних рiшень виробничого, фiнансового, комерцiйного, адмiнiстративного або iншого характеру. Перiод часу вiд зародження iдеi, створення i поширення нововведення i до його використання прийнято називати життiвим циклом iновацii. З урахуванням послiдовностi проведення робiт життiвий цикл iновацii розглядаiться як iнновацiйний процес.
Термiни "iновацiя" i "iнновацiйний процес" близькi, але не однозначнi. РЖнновацiйний процес пов'язаний iз створенням, освоiнням i поширенням iновацiй. Творцi iновацii (новатори) керуються такими критерiями, як життiвий цикл виробу й економiчноi ефективностi. РЗхня стратегiя спрямована на те, щоб перевершити конкурентiв, створивши нововведення, що буде визнано унiкальним у певнiй областi. Науково-технiчнi розробки i нововведення виступають як промiжний результат науково-виробничого циклу i в мiру практичного застосування перетворюються в науково-технiчнi iновацii - кiнцевий результат. Науково-технiчнi розробки i винаходи i додатком нового знання з метою його практичного застосування, а науково-технiчнi iновацii (НТРЖ)- це матерiалiзацiя нових iдей i знань, вiдкриттiв, винаходiв i науково-технiчних розробок у процесi виробництва з метою iхньоi комерцiйноi реалiзацii для задоволення визначених запитiв споживачiв. Неодмiнними властивостями iновацii i науково-технiчна новизна i виробнича придатнiсть.
Отже, науково-технiчнi iновацii повиннi:
мати новизну;
задовольняти ринковий попит;
приносити прибуток виробнику.
Поширення нововведень, як i iхнi створення, i складовою частиною iнновацiйного процесу.
Розрiзняють три логiчнi форми iнновацiйного процесу: простий внутрiшньоорганiзацiйний (натуральний), простий мiжорганiзацiйний (товарний) i розширений. Внутрiшньоорганiзацiйний iнновацiйний процес припускаi створення i використання нововведення усерединi однiii i тiii ж органiзацii, нововведення в цьому випадку не приймаi безпосередньо товарноi форми. При простому iнновацiйному процесi нововведення виступаi як предмет купiвлi-продажу. Така форма iнновацiйного процесу означаi вiддiлення функцii творця i виробника нововведення вiд функцii його споживача. Розширений iнновацiйний процес виявляiться в створеннi нових виробникiв нововведення, у порушеннi монополii виробника-пiонера, що сприяi через взаiмну конкуренцiю удосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускаiться . У умовах товарного iнновацiйного процесу дiють як мiнiмум два хозяйнуючих суб'iкти: виробник (творець) i споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення - технологiчний процес, його виробник i споживач можуть сполучатися в одному суб'iктi , що хозяйнуi.
Простого iнновацiйний процес переходить у товарний за двi фази: 1) створення нововведення i його поширення; 2) дифузiя нововведення. Перша фаза - це послiдовнi етапи наукових дослiджень, дослiдно-конструкторських робiт, органiзацiя дослiдного виробництва i збуту, органiзацiя комерцiйного виробництва. На першiй фазi ще не реалiзуiться корисний ефект нововведення, а тiльки створюються передумови такоi реалiзацii. На другiй фазi суспiльно-корисний ефект перерозподiляiться мiж виробниками нововведення (ВН), а також мiж виробниками i споживачами.
1.3. Класифiкацiя iновацiй
Для успiвченняшного керування iнновацiйною дiяльнiстю необхiдне ретельне вивчення iновацiй Насамперед необхiдно умiти вiдрiзняти инновацii вiд несуттiвих видозмiн у продуктах i технологiчних процесах (наприклад, естетичнi змiни - кольори, форми i т.п.); незначних технiчних або зовнiшнiх змiн у продуктах, що залишають незмiнними конструктивне виконання й здiйснюючих не достатньо помiтний вплив на параметри, властивостi, вартiсть виробу, а також вхiдних у нього матерiали i компонентiв; вiд розширення номенклатури продукцii за рахунок освоiння виробництва випускавшихся не колись на даному пiдприiмствi але уже вiдомих на ринку продуктiв, iз метою задоволення поточного попиту i збiльшення прибуткiв пiдприiмства. Новизна iновацiй оцiнюiться по технологiчних параметрах, а також iз ринкових позицiй. З урахуванням цього будуiться класифiкацiя iновацiй.
У залежностi вiд технологiчних параметрiв iновацii пiдроздiляються на:
продуктовi iновацii, вони включають застосування нових матерiалiв, новi напiвфабрикати i комплектуючих; одержання принципово нових продуктiв.
процеснi iновацii означають новi методи органiзацii виробництва (новi технологii). Процеснi iновацii можуть бути пов'язанi зi створенням нових органiзацiйних структур у складi пiдприiмства (фiрми).
По типах новизни для ринку iновацii дiляться на:
новi для галузi у свiтi;
новi для галузi в краiнi;
новi для даного пiдприiмства (групи пiдприiмств).
За мiсцем в системi (на пiдприiмствi, у фiрмi) можна видiлити:
iновацii на входi пiдприiмства (змiни у виборi i використаннi сировини, матерiали, машин i устаткування, iнформацii й iн.);
iновацii на виходi пiдприiмства (вироби, послуги, технологii, iнформацiя й iн.);
iновацii системноi структури пiдприiмства (управлiнськоi, виробничоi, технологiчноi).
У залежностi вiд глибини внесених змiн видiляють iновацii:
радикальнi (базовi); що
покращують;
модифiкацiйнi (приватнi).
У Науково-дослiдному iнститутi системних дослiджень розроблена розширена класифiкацiя iновацiй з урахуванням сфер дiяльностi пiдприiмства. За цiiю ознакою видiляються iновацii:
технологiчнi;соцiальнi, торговi, в областi керування,виробничi
2. РЖННОВАЦРЖЙНА СТРАТЕГРЖЯ
Головна увага в iновацiйному менеджментi придiляiться виробiтку стратегii iновацii i мiр, спрямованих на ii реалiзацiю. Розробка i випуск нових видiв продукцii стаi прiоритетним напрямком стратегii фiрми, тому що визначають всi iншi напрямки ii розвитку.
Здiйснення iнновацiйного менеджменту в цiлому припускаi:
розробку планiв i програм iнновацiйноi дiяльностi;
спостереження за ходом розробки новоi продукцii i ii впровадження;
розгляд проектiв створення нових продуктiв;
проведення iдиноi iновацiйноi полiтики: координацii дiяльностi в цiй областi у виробничих пiдроздiлах;
забезпечення фiнансами i матерiальними ресурсами програм iнновацiйноi дiяльностi;
забезпечення iнновацiйноi дiяльностi квалiфiкованим персоналом;
створення тимчасових цiльових груп для комплексного вирiшення iнновацiйних проблем - вiд iдеi до серiйного виробництва продукцii.
Вибiр стратегii i запорукою успiху iнновацiйноi дiяльностi. Фiрма може виявитися в кризi, якщо не зумii передбачати обставини , що змiнюються , i вiдреагувати на них вчасно. Вибiр стратегii - найважливiша складового циклу iнновацiйного менеджменту. У умовах ринковоi економiки керiвнику недостатньо мати гарний продукт, вiн повинен уважно стежити за появою нових технологiй i планувати iхнi впровадження у своiй фiрмi, щоб не вiдставати вiд конкурентiв.
Стратегiчне планування переслiдуi двi головнi мети.
1. Ефективний розподiл i використання ресурсiв. Це так називана "внутрiшня стратегiя". Плануiться використання обмежених ресурсiв, таких, як капiтал, технологii, люди. Крiм того, здiйснюiться придбання пiдприiмств у нових галузях, вихiд iз небажаних галузей, добiр ефективного "портфеля" пiдприiмств.
2. Адаптацiя до зовнiшнього середовища. Ставиться задача забезпечити ефективне пристосування до змiни зовнiшнiх чинникiв (економiчнi змiни, полiтичнi чинники, демографiчна ситуацiя й iн.).
Стратегiчне планування грунтуiться на проведеннi численних дослiджень, зборi й аналiзi даних. Це дозволяi мати постiйний контроль за ринком. При цьому варто враховувати, що в сучасному свiтi обстановка стрiмко змiнюiться. Отже, стратегiя повинна бути розроблена так, щоб при необхiдностi ii можна було замiнити iнший.
Розробка стратегii починаiться з формулювання загальноi цiлi органiзацii, що повинна бути зрозумiла будь-якiй людинi. Постановка цiлi граi важливу роль у зв'язках фiрми з зовнiшнiм середовищем, ринком, споживачем.
При виборi цiлi потрiбно враховувати два аспекти: хто i клiiнтами фiрми i якi потреби вона може задовольнити.
Пiсля постановки загальноi цiлi здiйснюiться другий етап стратегiчного планування - конкретизацiя цiлей. Наприклад, можуть бути визначенi такi головнi цiлi:
1) прибутковiсть - домогтися в поточному роцi рiвня чистого прибутку 5 млн. д.е. ;
2) ринки (обсяг продажiв, частка ринку, впровадження в новi лiнii), наприклад, довести частку ринку до 20% або довести обсяг продажiв до 40 тисяч штук;
3) продуктивнiсть, наприклад, середнiй годинниковий виробiток на одного робiтника 8 iж. продукцii;
4) продукцiя (загальний обсяг випуску, випуск нових товарiв або зняття деяких моделей iз виробництва й iн.);
5) фiнансовi ресурси (розмiр i структура капiталу; спiввiдношення власного i позикового капiталу;
розмiр оборотного капiталу й iн.);
6) виробничi потужностi, будинки i спорудження;
7) впровадження нових технологiй (головнi показники, технологiчнi характеристики, вартiсть, термiни впровадження);
8) органiзацiя - змiни в органiзацiйнiй структурi i дiяльностi, наприклад, вiдчинити представництво фiрми у визначеному регiонi;
9) людськi ресурси (iхнi використання,спрямування, навчання i т.п.);
10) соцiальна вiдповiдальнiсть.
Стратегiчне планування спираiться на ретельний аналiз зовнiшнього i внутрiшнього середовища фiрми. Процеси i змiни в зовнiшньому середовищi роблять життiво важливий вплив на фiрму. Головнi чинники, пов'язанi з зовнiшнiм середовищем, - це економiка, полiтика, ринок, технологiя, конкуренцiя. Особливо важливим чинником i конкуренцiя. Тому необхiдно виявити головнi конкуренти i з'ясувати iхнi ринковi позицii (частка ринку, обсяги продажiв, цiлi i т.д.). Ретельне вивчення сильних i слабких сторiн конкурентiв i порiвняння iхнi результати з власними показниками дозволять краще продумати стратегiю конкурентноi боротьби.
До серйозних чинникiв зовнiшнього середовища вiдносяться соцiально-поведiнськi й екологiчнi. Фiрма повинна враховувати також змiни в демографiчнiй ситуацii, освiтньому рiвнi й iн. Аналiз внутрiшнього середовища проводиться з метою виявлення сильних i слабких сторiн у дiяльностi фiрми.
Стратегiя i вiдправним пунктом теоретичних i емпiричних дослiджень. Органiзацii можуть рiзнитися тим, наскiльки iхнi керiвники, що приймають ключовi вирiшення, зв'язали себе зi стратегiiю використання нововведень. Якщо вище керiвництво пiдтримують спроби реалiзувати нововведення, можливiсть того, що воно буде прийнято до впровадження в органiзацii, зростаi.
3. Експертиза iнновацiйних проектiв
Задача експертизи складаiться з оцiнки наукового i технiчного рiвня проекту, можливостей його виконання й ефективностi. На пiдставi експертизи приймаються вирiшення про доцiльнiсть i обсяг фiнансування.
Процедури оцiнки проектiв, юридичного оформлення угод i контракти, а також форми i методи контролю за iхнiм виконанням дiють у всiх краiнах iз розвитою ринковою економiкою. Велике значення мають термiни проведення експертиз, узгодженнi, тривалiсть перiоду вiд подачi заявок i пропозицiй до вiдкриття фiнансування або надання пiльг i субсидiй. Постiйно удосконалюються методи контролю за ходом реалiзацii проектiв, використанням засобiв по цiльовому призначенню, збiльшуiться число обов'язкових умов, яким повинен вiдповiдати проект.
РЖснують три головних методи експертизи iнновацiйних проектiв, що фiнансуються з бюджету:
описовий;
порiвняння становищ ВлдоВ» i ВлпiсляВ»;
порiвнянна експертиза.
Описовий метод широко поширений у багатьох краiнах. Його суть складаiться в тому, що розглядаiться потенцiйний вплив результатiв здiйснюваних проектiв на ситуацiю на визначеному ринку товарiв i послуг. Одержуванi результати узагальнюються, складаються прогнози i враховуються побiчнi процеси. Вiн дозволяi враховувати, наприклад, взаiмодiя сфери НРЖОКР iз патентним правом, податковим законодавством, утворенням, пiдготуванням i перепiдготовкою кадрiв.
Головна негативна риса цього методу в тому, що вiн не дозволяi коректно зiставити два i бiльш альтернативних варiанти.
Метод порiвняння становищ ВлдоВ» i ВлпiсляВ» дозволяi брати до уваги не тiльки кiлькiснi, але i якiснi показники рiзноманiтних проектiв. Проте цьому методу властива висока можливiсть суб'iктивноi iнтепретацii iнформацii i прогнози.
Порiвнянна експертиза складаiться в порiвняннi становища пiдприiмств i органiзацiй, що одержують державне фiнансування i не отримуючих його. У цьому методi звертаiться увага на порiвняннiсть потенцiйних результатiв здiйснюваного проекту, що складаi одне з вимог перевiрки економiчноi обгрунтованостi конкретних вирiшень по фiнансуванню короткострокових i швидкоокупних проектiв.
Метод порiвнянноi експертизи застосовуiться в США й iнших краiнах iз розвитою ринковою економiкою. Цей метод також мають негативнi риси, зокрема, вiн неприменим при виробiтку довгострокових прiоритетiв державноi полiтики.
Плюси i мiнуси рiзноманiтних методiв експертизи iнновацiйних проектiв обумовлюють iхнi комбiноване застосування.
Спецiальною комiсiiю ОЕСР рекомендовано керуватися такими принципами проведення експертиз:
1) наявнiсть незалежноi групи дослiдникiв, що виступають арбiтрами в спiрних ситуацiях за результатами експертизи, по доборi фахiвцiв, ii провiдних, i методам контролю;
2) при намiрi доданоi вартостi дiяльнiсть в областi дослiджень i нововведень розглядаiться як виробнича;
3) проведення попереднього прогнозування i планування витрат на середньострокову перспективу, щоб мати можливiсть визначити гадану ефективнiсть i час для контролю;
4) методи контролю повиннi бути ув'язанi з перспективами розвитку системи керiвництва науково-технiчною полiтикою на державному рiвнi.
При експертизi проектiв повинно бути визначено потенцiйний вплив результатiв дослiджень або розробок на соцiальне, економiчне й екологiчне середовище. Експертиза мiстить не тiльки кiлькiсну, але i якiсну оцiнку проектiв. При прийняттi рiшень враховуються оцiнки, висловленi кожним членом експертноi групи. Експерти мають право потребувати будь-яку iнформацiю, що стосуiться розроблювального проекту. До кожноi експертноi групи може бути залучений висококвалiфiкований представник замовника експертизи.
Експертна оцiнка даiться на основi аналiзу наукового утримання проекту i наукового потенцiалу автора (або авторського колективу). При аналiзi наукового утримання проекту враховуються:
1) чiткiсть виклада задуму проекту (чiтке, нечiтке);
2) чiткiсть визначення цiлi i методiв дослiдження (чiтко, нечiтко);
3) якiснi характеристики проекту (проект маi: фундаментальний характер; мiждисциплiнарний або системний характер; прикладний характер);
4) науковий задiл (i: iстотний науковий i методологiчний задiл у вирiшеннi сформульованоi в проектi проблеми; публiкацii по заданiй темi; науково-методична проробка рiшення проблеми вiдсутнiх).
5) новизна постановки проблеми (автором уперше сформульована i науково обгрунтована проблема дослiдження; автором запропонованi оригiнальнi пiдходи до рiшення проблеми; сформульована в проектi проблема дослiдження вiдома науцi й автором не запропонованi оригiнальнi пiдходи до вирiшення проблеми).
Науковий потенцiал авторського колективу оцiнюiться з урахуванням аналiзу наукового утримання проекту (автор/учасники в станi виконати заявлену роботу; експерт сумнiваiться в можливостi виконати заявлену роботу).
Таким чином, експерт повинен не тiльки дати опис проекту, але й оцiнити: його актуальнiсть для даноi галузi знань; чи ставиться проект до прiоритетних напрямкiв дослiджень; новизну поставленоi проблеми; перспективи розвитку проекту; якiсний склад учасникiв, а також обгрунтувати по приведеноi вище системi оцiнку проекту
Для експериментально-лабораторних дослiджень експертиза передбачаi вiдповiдi на такi питання:
чи пiдготовленi програми дослiджень
чи пiдготовленi анкети для опитуванння
чи проведене пiлотажне дослiдження Передбачаються три рiвнi експертизи.
Перший рiвень - попереднiй розгляд проекту i вирiшення таких задач:
добiр проектiв для участi в експертизi другого рiвня;
упорядкування мотивованих висновкiв по вiдхилених проектах;
визначення експертiв по кожному проектi, минулому на iндивiдуальний рiвень експертизи.
Формалiзацiя результатiв експертизи здiйснюiться на рейтинговiй основi. Рейтинг iндивiдуального проекту встановлюiться на другому рiвнi експертизи.
На третьому рiвнi даiться висновок по проекту (можуть бути внесенi корективи в загальний рейтинг проекту, приймаються вирiшенню про фiнансування).
РЖндивiдуальний рейтинг проекту розраховуiться по формулi
R = r1 + r2 + r3 ,
де R - загальний рейтинг проекту;
r1, r2 - коефiцiiнти, що враховують вiдповiдно наукову цiннiсть проекту i реальнiсть виконання проекту в термiн;
r3 - коефiцiiнт корекцii сумарноi оцiнки r1 i r2;.
R може приймати значення вiд 2 до 13.
Коефiцiiнт r1 оцiнюi можливiсть того, що виконання проекту може призвести до нових принципових результатiв; забезпечити iстотне просування в рамках даного напрямку; уплинути на прогрес у даннiй або сумiжнiй науковiй областi.
Коефiцiiнт r2 враховуi науковий рiвень керiвника i потенцiал очолюваного iм колективу; науковий задiл i публiкацii по темi; iнформацiйне, лабораторне i матерiальне забезпечення проекту; коректнiсть розподiлу задачi по етапах, результатам i термiнам роботи.
3.2. Методи добору iнновацiйних проектiв
Експертиза повинна забезпечити вибiр якiсного iнновацiйного проекту. Поданi iнвесторам iнновацiйнi проекти, повиннi бути порiвнянi i пiддаватися аналiзу за допомогою iдиноi системи показникiв. Це значить, що iнформацiйна база, точнiсть i методи визначення вартiсних i натуральних показникiв по варiантах повиннi бути порiвнянi.
Порiвняннiсть поданих проектiв визначаiться по:
обсягу робiт, вироблених iз застосуванням нових методiв (технологiй, устаткування i т.п.);
якiсним параметрам iновацiй;
чиннику часу;
рiвню цiн, тарифи; умовам оплати працi.
Один iз найважливiших принципiв менеджменту - забезпечення багатоварiантностi заходiв. Без аналiзу закордонного досвiду, досвiду безпосереднiх конкурентiв iнвестицii можуть пiти даремно. Варто пам'ятати про спiввiдношення 1:10:100:1000, де 1 долар - ВлекономiяВ» на прийняттi спрощеного рiшення на стадii його формування, а 10, 100, 1000 - утрати на наступних стадiях життiвого циклу рiшення. У умовах ринковоi економiки варiант iнновацiйного проекту вибираiться з врахуванням iнтересiв iнвестору.
При порiвняннi варiантiв необхiдно дотримання принципiв системного пiдходу. Тут потрiбно врахувати найважливiшу властивiсть систем - емерджентнiсть, що обумовлюi нерiвнiсть сукупного ефекту вiд комплексу заходiв i розмiри ефектiв вiд окремогоiхнього проведення. У основi порiвняння iнновацiйних варiантiв лежить принцип комплексного пiдходу, що потребуi урахування всiii сукупностi заходiв, що необхiдно здiйснити при реалiзацii даного варiанту рiшення.
Однаковi по розмiру витрати, здiйснюванi в рiзний час, економiчно нерiвнозначнi. Значна тривалiсть життiвого циклу iновацiй призводить до економiчноi нерiвноцiнностi здiйснюваних у рiзний час витрат i одержуванi результати. Це протирiччя усуваiться за допомогою так називаного методу приведеноi вартостi, або дисконтування тобто приведення витрат i результати до одного моменту. У якостi такого моменту часу можна прийняти, наприклад, рiк початку реалiзацii iновацiй.
Дисконтування засноване на тому, що будь-яка сума, що буде отримана в майбутньому, у даний час маi меншу цiннiсть. За допомогою дисконтування у фiнансових обчисленнях враховуiться чинник часу. РЖдея дисконтування складаiться в тому, що для фiрми вигiднiше одержати грошi сьогоднi, а не завтра, оскiльки будучи iнвестованi в iновацii, вони завтра вже принесуть визначений додатковий прибуток. Крiм того, вiдкладати одержання грошей на майбутнi ризиковано: при несприятливих обставинах вони принесуть менший прибуток, чим очiкувалося, а то i зовсiм не надiйдуть.
Рiзниця мiж майбутньою вартiстю i поточною вартiстю називаiться дисконтом.
Коефiцiiнти дисконтування розраховуються по формулi складних процентiв:
at=(1+I)tp ,
де I - процентна ставка (норматив дисконтирования);
tp - рiк приведення витрат i результати (розрахунковий рiк);
t - рiк, витрати i результати якого приводяться до розрахункового.
За умови приведення до року початку реалiзацii iновацiй маiмо tp=0 i, отже,
При позитивному розмiрi норми процента на капiтал i коефiцiiнт дисконтування завжди менше одиницi (у противному випадку грошi сьогоднi коштували б менше, нiж грошi завтра).
Метод нарахування по складних процентах полягаi в тому, що в першому перiодi нарахування провадиться на початкову суму кредиту, потiм вона пiдсумовуiться з нарахованими процентами й у кожному наступному перiодi проценти начисляються на вже нарощену суму. У такий спосiб база для нарахування процентiв постiйно змiнюiться. РЖнодi даний метод називають Влпроцент на процентВ».
Чим нижче ставка процента i менше перiод часу t, тим вище сучасний розмiр майбутнiх прибуткiв.
За допомогою дисконтування визначаiться чиста поточна вартiсть проекту. Чисту поточну вартiсть називають також Влчистим приведеним прибуткомВ» (W).
Загальне правило при ухваленнi рiшення таке: iновацii варто здiйснювати, якщо очiкуваний рiвень прибутку на капiтал не нижче (або дорiвнюi) ринковоi ставки процента по позичках. Процент виконуi найважливiшу роль у вирiшеннi задачi ефективного розподiлу ресурсiв у ринковому господарствi, - виборi найбiльше дохiдного з можливих iнновацiйних вирiшень. Порiвняння рiвня прибутку на капiтал iз процентною ставкою - це один iз способiв обгрунтування ефективностi iновацiй.
Крiм чистого приведеного прибутку, для добору iнновацiйних проектiв використовують i iншi показники: термiн окупностi (Тiк); перiод окупностi (Пок) внутрiшню норму прибутковостi (Вд); рентабельнiсть (R).
Метод перелiку критерiiв. Суть методу добору iнвестицiйних проектiв за допомогою перелiку критерiiв полягаi в такому: розглядаiться вiдповiднiсть проекту кожному з установлених критерiiв i по кожному критерii даiться оцiнка проекту. Метод дозволяi побачити всi гiдностi i хиби проекту i гарантуi, що жодний iз критерiiв, що необхiдно взяти до уваги не буде забутий, навiть якщо виникнуть трудностi з початковою оцiнкою.
Критерii, необхiднi для оцiнки iнвестицiйних проектiв, можуть рiзнитися в залежностi вiд конкретних особливостей органiзацii, ii галузевоi приналежностi i стратегiчноi спрямованостi. При упорядкуваннi перелiку критерiiв необхiдно використовувати лише тi з них, що випливають безпосередньо з цiлей, стратегii i задач органiзацii, ii орiiнтацii довгострокових планiв. Проекти, що одержують високу оцiнку з позицii одних цiлей, стратегiй i задач, можуть не одержати ii з погляду iнших.
Головними критерiями для оцiнки iнвестицiйних проектiв i:
1. Цiлi органiзацii, стратегiя, полiтика i цiнностi.
Сумiснiсть проекту з поточною стратегiiю органiзацii i довгострокового плану.
Виправданiсть змiн у стратегii органiзацii (у випадку, якщо цього потребуi прийняття проекту).
Вiдповiднiсть проекту вiдношенню органiзацii до ризику.
Вiдповiднiсть проекту вiдношенню органiзацii до нововведень.
Вiдповiднiсть проекту вимогам органiзацii з урахуванням тимчасового аспекту (довгостроковий або коротко термiновий проект).
Вiдповiднiсть проекту потенцiалу росту органiзацii.
Усталенiсть становища органiзацii.
Ступiнь диверсифiкацii органiзацii (тобто кiлькiсть галузей, що не мають виробничого зв'язку з головною галуззю, у якiй здiйснюi свою дiяльнiсть органiзацiя, i iхня частка в загальному обсязi ii виробництва), що впливаi на стабiльнiсть ii становища.
Вплив великих фiнансових витрат i вiдстрочки одержання прибутку на сучасний стан справ в органiзацii.
Вплив можливого вiдхилення часу, витрат i виконання задач вiд запланованих, а також вплив невдачi проекту на стан справ в органiзацii.
2. Фiнансовi критерii
Розмiр iнвестицiй (вкладення у виробництво, вкладення в маркетинг; для проектiв НРЖОКР витрати на проведення дослiдження i вартiсть розвитку, якщо дослiдження успiшно).
Потенцiйний рiчний розмiр прибутку
Очiкувана норма чистоi прибутку.
Вiдповiднiсть проекту критерiям економiчноi ефективностi капiталовкладень, прийнятим в органiзацii.
Стартовi витрати на здiйснення проекту.
Гаданий час, пiсля закiнчення якого даний проект почне приносити витрат i прибуткiв.
Наявнiсть фiнансiв у потрiбнi моменти часу.
Вплив прийняття даного проекту на iншi проекти, що потребують фiнансових засобiв.
Необхiднiсть притягнення позичкового капiталу (кредити) для фiнансування проекту, i його частка в iнвестицiях.
I0. Фiнансовий ризик, пов'язаний iз здiйсненням проекту.
Стабiльнiсть надходження прибуткiв вiд проекту ( чизабезпечуi проект стiйке пiдвищення темпiв росту прибуткiв фiрми, або прибуток вiд року до року буде коливатися)
Перiод часу, через який почнеться випуск продукцii (послуг), а, отже, вiдшкодування капiтальних витрат.
Можливостi використання податкового законодавства (податкових пiльг).
Фондовiддача, тобто вiдношення середнього рiчного валового прибутку, отриманого вiд проекту, до капiтальних витрат (чим вище рiвень фондовiддач i, тим нижче в загальних витратах органiзацii частка постiйних витрат, що не залежать вiд змiни завантаження виробничих потужностей, а, отже, тим менше будуть збитки у випадку погiршення економiчноi кон'юнктури; якщо рiвень фондовiддачi в данiй органiзацii нижче середнегалузевоi , то у випадку кризи в ii бiльше шанси розоритися однiii з перших).
Оптимальнiсть структури витрат на продукт, закладений у проектi (використання найбiльше дешевих i легко доступних виробничих ресурсiв).
3. Науково-технiчнi критерii (для проектiв НРЖОКР)
Можливiсть технiчного успiху.
Патентна чистота Унiкальнiсть продукцii (вiдсутнiсть аналогiв).
Наявнiсть науково-технiчних ресурсiв, необхiдних для здiйснення проекту.
Вiдповiднiсть проекту стратегii НРЖОКР в органiзацii.
Вартiсть i час розробки.
Можливi майбутнi розробки продукту i майбутнi застосування новоi що генеруiться технологii.
Вплив на iншi проекти.
Патентоспроможнiсть ( чиможлива захист проекту патентом
Потреби в послугах консультативних фiрм або розмiщеннi зовнiшнiх замовлень на НРЖОКР.
4. Виробничi критерii
Необхiднiсть технологiчних нововведень для здiйснення проекту.
Вiдповiднiсть проекту наявним виробничим потужностям ( чибуде пiдтримуватися високий рiвень використання наявних у наявностi виробничих потужностей або з прийняттям проекту рiзко зростуть накладнi витрати)
Наявнiсть виробничого персоналу (по чисельностi i квалiфiкацii).
Розмiр витрат виробництва. Порiвняння ii з розмiром витрат у конкурентiв.
Потреба в додаткових виробничих потужностях (додатковому устаткуваннi).
5. Зовнiшнi й екологiчнi критерii.
Можливий шкiдливий вплив продуктiв i виробничi процеси.
Правове забезпечення проекту, його непротиречнiсть законодавству.
Можливий вплив перспективного законодавства на проект.
Можлива реакцiя суспiльноi думки на здiйснення проекту.
При виборi проекту, оцiнцi його ефективностi варто враховувати чинники непевностi i ризику. Повномасштабне вивчення цього питання виходить за рамки даного навчального посiбника, тому зупинимося на них лише коротенько.
Пiд непевнiстю розумiiться неповнота або неточнiсть iнформацii про умови реалiзацii проекту, у тому числi супутнiх витратах i результатах. Непевнiсть, пов'язана з можливiстю виникнення в ходi реалiзацii проекту несприятливих ситуацiй i наслiдкiв, характеризуiться поняттям ризику.
При оцiнцi проектiв найбiльше iстотними рекомендуються такi види непевностi й iнвестицiйних ризикiв.
1. Ризик, пов'язаний iз нестабiльнiстю економiчного законодавства i поточноi економiчноi ситуацii, умов iнвестування i використання прибули
2. Зовнiшньоекономiчний ризик (можливiсть введення обмежень на торгiвлю i постачання, закриття меж тощо)
3. Непевнiсть полiтичноi ситуацii, ризик несприятливих соцiально-полiтичних змiн у краiнi або регiонi
4. Неповнота або неточнiсть iнформацii про динамiк технi
Вместе с этим смотрят:
"Управленческая борьба" - ведение переговоров
Cамоорганизация как процесс саморазвития
Cистема управлiння зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю ЗАТ "Харкiв'янка"
PR в шоу-бизнесе
PR менеджмент в турагенстве