Виробничо-торговельна дiяльнiсть пiдприемства
Змiст
Перелiк графiчного матерiалу. 9
Вступ. 10
Роздiл 1. Науково-теоретичне обгрунтування проблеми удосконалення
виробничо-торговельноi дiяльностi пiдприемства. 11
1.1. Науковi пiдходи до розв'язання проблем, що стоять перед
пiдприiмством. 11
1.2. Стратегiчнi напрямки удосконалення торгово-виробничоi
дiяльностi пiдприемства громадського харчування. 16
1.3. Етапи планування асортименту продукцii. 21
Роздiл 2. Дослiдження внутрiшнього i зовнiшнього середовища. 23
2.1. Загальна характеристика пiдприiмства. 24
2.1.1. Характеристика об'iкту. 24
2.1.2. Органiзацiйно-правовi основи функцiонування пiдприiмства. 26
2.2. Аналiз виробничо-технiчного рiвня пiдприiмства. 29
2.2.1. Асортиментна структура продукцii та послуг. 29
2.2.2. Аналiз органiзацii виробничого процесу та технiчного рiвня
пiдприiмства. 36
2.2.3. Аналiз органiзацii обслуговування. 42
2.3. Аналiз ефективностi використання виробничоi потужностi. 44
2.3.1. Аналiз показникiв по працi в ПГХ "Енергетик". 44
2.3.2. Аналiз ефективностi використання трудових ресурсiв. 46
2.4. Аналiз та оцiнка економiчних показникiв ПГХ "Енергетик". 50
2.4.1. Аналiз структури та складу товарообiгу. 50
2.4.2. Аналiз витрат виробництва ПГХ "Енергетик". 54
2.4.3. Аналiз валового доходу та прибутку ПГХ "Енергетик". 56
2.4.4. Аналiз та оцiнка економiчних показникiв iдальнi
ПГХ "Енергетик". 60
2.5. Вивчення платоспроможного попиту. 62
2.6. Аналiз постачальникiв. 70
2.7. Аналiз конкурентiв. 74
Роздiл 3. Пропозицii щодо удосконалення виробничо-торговоi дiяльностi
дослiджуваного пiдприiмства 78
3.1. Удосконалення асортименту продукцii за рахунок використання
нових видiв сировини. 80
3.2. Органiзацiя дiiтичного харчування. 90
3.3. Перепрофiлювання буфету на бар. 93
3.4. Максимiзацiя зручностей при проведеннi бенкетних обслуговувань. 97
Роздiл 4. Визначення соцiально-економiчноi ефективностi роботи iдальнi
"Енергетик" пiсля впровадження заходiв удосконалення ii
торгово-виробничоi дiяльностi. 100
4.1. Прогнозування обсягу виробництва iдальнi "Енергетик" 100
4.2. Прогнозування витрат виробництва та обiгу iдальнi 104
4.3. Визначення валового доходу та прибутку iдальнi 107
4.4. Соцiально-економiчна ефективнiсть заходiв по удосконаленню
торгово-виробничоi дiяльностi iдальнi 109
Висновки та пропозицii 115
Список лiтератури. 117
Додатки. 118
Перелiк графiчного матерiалу
Аркуш
План пiдприемства з розстановкою обладнання до удосконалення. 1
План пiдприемства з розстановкою обладнання пiсля удосконалення. 2
Вступ
Громадське харчування сформувалося як пiдгалузь торгiвлi, воно охоплюi пiдприiмства громадського харчування державноi та приватноi торгiвлi. Головна мета цих пiдприiмств - надання платних послуг населенню в формi громадсько органiзованого харчування.
В умовах тривалоi економiчноi кризи в Украiнi пiдприiмство громадського харчування при пiдприiмствах виконуi скорiше соцiальну функцiю - забезпечуi продуктами харчування свiй контингент споживачiв.
Своiчасне надання споживачам збалансованого по своiму складу харчування сприяi збереженню здоров'я людей, росту продуктивностi працi, пiдвищенню якостi навчання, рацiонального використання вiльного часу.
Дослiдження проводилось на дiючому пiдприiмствi. Пiдприiмство громадського харчування "Енергетик" i пiдроздiлом Державного пiдприiмства Нацiональноi Енергетичноi компанii "Укренерго".
Пiдприiмство здiйснюi такi напрямки дiяльностi:
- органiзацiя громадського харчування;
- виробництво та реалiзацiя власноi кулiнарноi продукцii;
- надання платних послуг населенню;
- виконання святкових та ритуальних замовлень спiвробiтникiв НЕК "Укренерго" та iнших замовникiв.
В данiй роботi ми маiмо за мету проаналiзувати виробничо-технiчний рiвень iдальнi ПГХ "Енергетик", використання виробничоi потужностi, економiчний стан дослiджуваного пiдприiмства, а також розробити пропозицii щодо удосконалення виробничо-торговельноi дiяльностi, яка б дозволила йому перейти до упевненого розвитку в майбутньому.
Роздiл 1. Науково-теоретичне обгрунтування проблеми удосконалення виробничо-торговельноi
дiяльностi пiдприемства
1.1. Науковi пiдходи до розвтАЩязання проблем, що стоять перед
пiдприiмством
В умовах тривалоi економiчноi кризи в Украiнi перед пiдприiмством громадського харчування постають багато економiчних, соцiальних, науково-технiчних та iнших проблем.
В сучасних умовах смаки споживачiв становляться бiльш рiзноманiтними, пiдвищуються вимоги до якостi та асортименту продукцii та послуг, знижуiться платоспроможнiсть населення.
Ринковий механiзм господарювання передбачаi конкуренцiю, боротьбу за ринки мiж пiдприiмствами.
Вирiшення цих проблем можливо за рахунок проведення маркетингових дослiджень мiкро- i макросередовища пiдприiмства, якi дозволять визначити:
- мiсце пiдприiмства на ринку продукцii та послуг громадського харчування;
- слабкi i сильнi сторони в дiяльностi;
- розмiр платоспроможного попиту на продукцiю iдальнi;
- вимоги споживачiв до асортименту та якостi продукцii та послуг;
- шляхи максимiзацii зручностей для споживачiв пiд час перебування у iдальнi.
Дослiджуване пiдприiмство i нерентабельним. За останнi роки спостерiгаiться значне збiльшення збиткiв. Для того, щоб знайти шляхи пiдвищення економiчноi ефективностi використання матерiальних, фiнансових та трудових ресурсiв, необхiдно систематично проводити комплексний аналiз господарськоi дiяльностi iдальнi.
Для вирiшення будь-яких проблем пiдприiмства необхiдно перш за все значно пiдвищити рiвень управлiння.
Метою управлiння i забезпечення прибутковостi в дiяльностi пiдприiмства шляхом рацiональноi органiзацii виробничого процесу, в т.ч. управлiння виробництвом i розвиток технiко-технологiчноi бази, а також ефективне використання кадрового потенцiалу при одночасному пiдвищеннi квалiфiкацii, творчоi активностi i лояльностi кожного виробника.
Прибутковiсть пiдприiмства свiдчить про ефективнiсть управлiння ii виробничо-збутовою дiяльнiстю, яка досягаiться шляхом мiнiмiзацii витрат (витрат на сировину, матерiали, енергiю, оплату працi, фiнансування) i максимiзацiя прибуткiв вiд результатiв виробництва - випуску продукцii i послуг.
Найважливiшим завданням управлiння i органiзацiя виробництва продукцii i послуг з урахуванням вимог споживачiв на пiдставi наявних матерiальних i людських ресурсiв та забезпечення рентабельностi дiяльностi пiдпримства та його стабiльного стану на ринку.
У звтАЩязку з цим в задачi управлiння входить:
- забезпечення автоматизацii виробництва i перехiд до використання працiвникiв високоi квалiфiкацii;
- стимулювання працi спiвробiтникiв пiдприiмства шляхом створення для них кращих умов працi i встановлення бiльш високоi заробiтноi плати;
- постiйний контроль за ефективнiстю дiяльностi пiдприiмства, координацiя роботи всiх пiдроздiлiв пiдприiмства;
- постiйний пошук нових ринкiв збуту;
- визначення певних цiлей розвитку пiдприiмства;
- визначення приоритетних цiлей, iх черговостi i послiдовностi рiшення;
- розробка стратегii розвитку пiдприiмства: господарчих задач i шляхiв iх вирiшення;
- визначення системи заходiв для рiшення намiчених проблем на рiзноманiтнi перiоди часу;
- рацiональне використання матерiальних, трудових та фiнансових ресурсiв;
- встановлення контролю за виконанням поставлених задач.
Виконання задач управлiння по регулюванню, органiзацii, координацii i контролю за виробничим процесом i досягнення визначених цiлей отримуi оцiнку на ринку.
Пiд науковими основами управлiння розумiють систему наукових знань, яка складаi теоретичну базу практики управлiння, забезпечення практики менеджменту науковими рекомендацiями.
Першим етапом методологii наукового управлiння був аналiз змiсту роботи i визначення ii основних компонентiв. Потiм була обгрунтована необхiднiсть систематичного використання стимулювання з метою зацiкавленостi працiвникiв у збiльшеннi продуктивностi працi i збiльшеннi обтАЩiму виробництва. Автори робiт по науковому управлiнню висунули i обгрунтували такi науковi положення:
- використання наукового аналiзу для визначення найкращих засобiв досягнення цiлей i рiшення конкретних задач;
- необхiднiсть забезпечення працiвникiв ресурсами, якi необхiднi для ефективного виконання задач.
РЖснують такi найважливiшi концепцii, якi внесли суттiвий внесок в розвиток сучасноi теорii i практики управлiння:
- наукове управлiння;
- адмiнiстративне управлiння;
- управлiння з позицiй психологii i людських вiдносин;
- управлiння з позицiй науки про поведiнку.
Крiм цього, iснують тринадцять наукових пiдходiв до управлiння, якi отримали свiй розвиток в сучасних умовах - це системний, комплексний, iнтеграцiйний, маркетинговий, функцiональний, процесний, вiдтворювальний, нормативний, кiлькiсний, адмiнiстративний, ситуацiйний, поведiнковий пiдходи.
На дослiджуваному пiдприiмствi використовуються:
1. Системний пiдхiд. Вiд передбачаi, що керiвники пiдприiмства повиннi розглядати органiзацiю як сукупнiсть взаiмозвтАЩязаних елементiв, таких як люди, структура, задачi та технологiя, якi орiiнтованi на досягнення рiзноманiтних цiлей в умовах мiнливого зовнiшнього середовища.
Найважливiшi принципи системного пiдходу:
- процес прийняття рiшень повинен починатись з виявлення i чiткого формулювання певних цiлей;
- необхiдно розглядати всю проблему як цiле, як iдину систему i виявляти всi наслiдки i взаiмозвтАЩязки кожного рiшення;
- необхiднi визначення i аналiз можливих альтернативних шляхiв досягнення мети;
- цiлi окремих пiдсистем не повиннi вступати в протирiччя з цiлями всiii системи.
При застосуваннi системного пiдходу на основi маркетингових дослiджень спочатку формуються параметри входу - продукцii або послуги: що виробляти, з якими показниками якостi, з якими витратами, для кого, в якi строки, кому продавати i за якою цiною. На цi питання вiдповiдi даються одночасно. Вихiд повинен бути конкурентоспроможним по нормативам.
Потiм визначаються параметри входу: якi необхiднi ресурси та iнформацiя для процесу. Потреба в ресурсах та iнформацii прогнозуiться пiсля вивчення органiзацiйно-технiчного рiвня виробництва пiдприiмства (рiвня технiки, технологii, органiзацii виробництва, працi i управлiння) та параметрiв зовнiшнього середовища.
2. Ситуацiйний пiдхiд передбачаi, що придатнiсть рiзноманiтних методiв управлiння визначаiться ситуацiiю. Поскiльки iснуi велика кiлькiсть факторiв як в органiзацii, так i в зовнiшньому середовищi, не iснуi iдиного найкращого способу управлiння пiдприiмством. Самим ефективним в певнiй ситуацii i метод, який найбiльше вiдповiдаi певнiй ситуацii. Ситуацiя - це певний набiр обставин, якi впливають на функцiонування пiдприiмства в певнич час. Використовуючи ситуацiйний пiдхiд, керiвництво може зрозумiти, якi методи i засоби i найкращими для досягнення цiлей органiзацii в певнiй ситуацii.
Ситуацiйний пiдхiд передбачаi визначення основних внутрiшнiх та зовнiшнiх факторiв, якi впливають на функцiонування пiдприiмства. Для практичних цiлей керiвники розглядають тiльки тi фактори, якi впливають в кожнiй конкретнiй ситуацii.
3. Процесний пiдхiд визначаi управлiння як процес, в якому дiяльнiсть, що направлена на досягнення цiлей пiдприiмства, розглядаiться не як одночасна дiя, а як серiя безперервних дiй - функцiй управлiння. Оптимальний набiр функцiй включаi: планування, органiзацiю, мотивацiю, керiвництво, координацiю, контроль, комунiкацiю, оцiнку, прийняття рiшень, пiдбiр персоналу.
4. Маркетинговий пiдхiд передбачаi орiiнтацiю керуючоi пiдсистеми при рiшеннi будь-яких задач на споживача. Прiоритети вибору критерiiв маркетингу :
- пiдвищення якостi продукцii та послуг у вiдповiдностi до вимог споживачiв;
- економiя ресурсiв у споживачiв за рахунок пiдвищення якостi;
- економiя ресурсiв у виробництвi за рахунок фактора масштаба виробництва, науково-технiчного прогресу, застосування системи менеджменту.
5. Адмiнiстративний пiдхiд. Його суть полягаi в регламентацii функцiй, прав, обовтАЩязкiв, нормативiв якостi, витрат, тривалостi, елементiв системи менеджменту в нормативних актах (накази, розпорядження, стандарти, iнструкцii, положення та iн.).
Дослiдження будь-якого пiдприiмства передбачаi виявлення i вирiшення рiзноманiтних економiчних, соцiальних та iнших проблем.
Дослiдження внутрiшнього потенцiалу та зовнiшнього середовища в данiй роботi будемо проводити такими методами:
1. Метод порiвняння дозволить оцiнити роботу iдальнi, визначити вiдхилення вiд планових показникiв, встановити iх причини i виявити резерви. Основнi види порiвнянь, якi застосовуються при аналiзi тАУ це звiтнi показники з показниками попереднiх перiодiв; показники роботи за кожен день.
2. РЖндексний метод застосовуiться при вивченнi складних явищ, окремi елементи яких невимiрнi. Як вiдноснi показники, iндекси потрiбнi для оцiнки виконання планових завдань для визначення динамiки явищ i процесiв.
3. Балансовий метод передбачаi спiвставлення взаiмозвтАЩязаних показникiв господарськоi дiяльностi з метою пiдвищення ефективностi виробництва. ЗвтАЩязок мiж окремими показниками виражаiться в формi рiвностi пiдсумкiв, одержаних в результатi рiзних спiвставлень.
4. Метод елiмiнування дозволить видiлити вплив одного фактору на узагальнюючi, виключаi дiю других факторiв.
5. Графiчний метод i засобом iлюстрацii господарчих процесiв i визначення ряду показникiв i оформлення результатiв аналiзу. Графiчне вiдображення економiчних показникiв розподiляiться по призначенню (дiаграми, порiвняння, хронологii), а також по способу побудови ( стовпчиковi, круговi, лiнiйнi, координатнi).
6. Функцiонально-вартiсний аналiз тАУ це метод системного дослiдження, який застосовуiться по призначенню обтАЩiкту з метою пiдвищення корисного ефекту на одиницю сукупних витрат за життiвий цикл обтАЭiкту. Особливостi проведення цього аналiзу заключаiться у встановленнi доцiльностi набору функцiй, який повинен виконувати проектований обтАЩiкт в конкретних умовах, або необхiдностi функцiй iснуючого обтАЩiкта.
7. Економiчно-математичний метод застосовуiться для вибору найкращих варiантiв.
1.2. Стратегiчнi напрямки удосконалення виробничо-торговельноi дiяльностi пiдприемства громадського харчування
Стратегiя - це генеральна програма дiяльностi пiдприiмства, в основi якоi лежить визначення основних, довгострокових цiлей i задач, розробка напрямкiв його дiяльностi, визначення необхiдних ресурсiв для досягнення поставлених цiлей i порядку iх використання.
Загальна (генеральна) стратегiя розвитку пiдприiмства звтАЩязана з дiяльнiстю пiдприiмства в цiлому, використанням всiх видiв ресурсiв i орiiнтована на виконання його головноi цiлi. Виробничi (допомiжнi) види стратегiй забезпечують реалiзацiю генеральноi стратегii пiдприiмства по окремим напрямкам його дiяльностi (маркетингова, фiнансова, виробнича та iн.), видам дiяльностi (стратегiя основноi дiяльностi, що повтАЩязана з реалiзацiiю товарiв i обслуговуванням споживачiв, стратегiя неторговоi дiяльностi - ремонтно-будiвельноi, транспортноi, виробничоi та iн.) , використанню окремих видiв ресурсiв (стратегiя формування i використання трудових ресурсiв, матерiально-технiчноi бази, фiнансових ресурсiв та iн.).
Розробка стратегii виробничо-торговоi дiяльностi пiдприiмства на споживчому ринку здiйснюiться в декiлька етапiв:
1. Аналiз iнформацii про стан ринку, виробничо-технiчнi можливостi пiдприiмства.
2. Визначення цiлей стратегiй, ключових проблем розвитку пiдприiмства.
3. Розробка прогнозiв, iх оцiнка i вибiр оптимального варiанту.
4. Оцiнка i вибiр оптимального варiанту прогнозiв.
5. Розробка програми дiй.
На першому етапi повинен бути проведений аналiз зовнiшнього середовища функцiонування пiдприiмства i його виробничо-технiчних можливостей.
Для цього необхiдно оцiнити виробничо-технiчнi можливостi пiдприiмства, його конкурентоспроможнiсть, проаналiзувати можливiсть використання внутрiшнiх резервiв i ресурсiв пiдприiмства для пiдвищення ефективностi його функцiонування, а також вивчити та дослiдити такi питання:
- розмiр платоспроможного попиту споживачiв на продукцiю iдальнi;
- фактичний та можливий попит на послуги, якi пiдприiмство надаi, а також на тi, якi може надавати споживачам;
- ступiнь освоiння ринку конкурентами, мiсце пiдприiмства на ринку продукцii та послуг громадського харчування;
- рiвень розвитку маркетинговоi дiяльностi пiдроздiлу;
- контингент споживачiв iдальнi.
Пiдсумком першого етапу розробки стратегii пiдприiмства i отримання iнформацii, яка дозволяi дати оцiнку сучасноi обстановки, в якiй функцiонуi пiдприiмство, оцiнити його конкурентоспроможнiсть i визначити найбiльш вирогiднi напрямки його подальшого розвитку.
Другий етап розробки стратегii повтАЩязаний з визначенням цiлей i ключових пробем розвитку пiдприiмства.
Цiлi стратегii повиннi бути спрямованi не тiльки на пiдвищення економiчноi ефективностi використання матерiальних, фiнансових, трудових ресурсiв з метою збiльшення долi ринку, обтАЩiму продажiв або росту прибутку, удосконалення процесу виробництва, але i на пiдвищення якостi обслуговування, якостi продукцii громадського харчування, максимiзацiю зручностей для споживачiв пiд час перебування у iдальнi, створення сприятливих умов для вiдпочинку.
На третьому етапi обгрунтування стратегii пiдприiмства розробляються альтернативнi варiанти розвитку пiдприiмства. З цiiю метою перевiряiться вiдповiднiсть мiж поставленими цiлями i реальними можливостями пiдприiмства, його ресурсним потенцiалом. У випадку невiдповiдностi розробляються тактичнi програми, виконання яких лiквiдуi виявлений дисбаланс.
Якщо ресурси пiдприiмства не дозволяють забезпечити досягнення поставлених цiлей, необхiдно повернутися до другого етапу i скорегувати поставленi цiлi.
Результатом процесу увтАЩязки цiлей i ресурсiв пiдприiмства i альтернативнi варiанти його розвитку, якi вiдрiзняються як по кiльксним характеристикам, так i за часом досягнення поставлених цiлей.
Четвертий етап - оцiнка i вибiр стратегii розвитку. На цьому етапi здiйснюiться перевiрка ступенi реальностi виконання поставлених цiлей i розроблених варiантiв iх досягнення. При оцiнцi розроблених стратегiй важливо визначити, чи можливо реалiзувати стратегiю при наявному ресурсному потенцiалi, чи необхiднi зусилля в галузi маркетингу, удосконалення органiзацii торгiвлi та iн., чи стратегiя i привабливою, але не може бути реалiзована.
Вибiр стратегii розвитку пiдприiмства здiйснюiться по таким критерiям, як час досягнення кiнцевоi мети, стiйкiсть по вiдношенню до конкурентiв, фiнансова забезпеченiсть, ступiнь ризику.
ПтАЩятий етап - складання програми дiй i контроль iх реалiзацii. На цьому етапi роботи повинна бути здiйснена увтАЩязка всiх заходiв, звтАЩязаних з реалiзацiiю вибраноi стратегii, iх конкретизацiя по всiм рiвням управлiння пiдприiмства з визначенням послiдовностi здiйснення певних заходiв за часом здiйснення i виконавцям, тобто цей етап - це тактичне планування, яке спрямоване на досягнення вибраноi стратегii розвитку пiдприiмства.
Використання елементiв маркетингу у пiдприiмствi громадського харчування в ринкових умовах обумовлено появою великоi кiлькостi конкурентiв на споживчому ринку: загострення системи ресурсопостачання, пiдвищення вимог споживачiв до якостi та асортименту продукцii та послуг, ростом ступеню ризику пiдприiмницькоi дiяльностi. Визначення стратегiчних цiлей i розробка програми маркетингу дозволяють уникнути значних економiчних та соцiальних ризикiв, добитися пiдвищення виробничо-торговоi ефективностi iдальнi.
Як вiдомо, концепцiя маркетингу - це набiр маркетингових засобiв, якi позитивно впливають на торгово-виробничу дiяльнiсть i дозволяють пiдприiмству громадського харчування завоювати значну частину ринку. До таких засобiв вiдносяться:
- продукцiя;
- цiна;
- умови реалiзацii;
- реклама;
- стимулювання збуту.
Що стосуiться кожного з перерахованих елементiв, то вони означають:
- орiiнтацiя на споживача, повне вивчення iх попиту;
- формування асортименту продукцii та послуг, виходячи iз потреб споживачiв;
- гнучка полiтика цiноутворення;
- вибiр найбiльш ефективних методiв реалiзацii;
- використання рiзних заходiв стимулювання продаж;
- пiдвищення ефективностi реклами.
Для визначення вiдповiдностi асортименту страв та послуг попиту споживачiв на практицi доцiльно застосовувати пробнi продажi страв. Це даi можливiсть оцiнити успiх або поразку iдальнi, а також вивчити фактори, якi можуть вплинути на реалiзацiю продукцii. Пробний продаж продукцii даi вiдповiдь на такi основнi запитання: якi асортиментнi групи користуються найбiльшим попитом, за якою цiною, якi недолiки впливають на рiвень реалiзацii страв.
Торгова дiяльнiсть пiдприiмсва громадського харчування безпосередньо залежить вiд якостi проукцii. Тому основну увагу потрiбно звернути на:
1. Якiсть деяких груп страв, яка не влаштовуi споживачiв.
Треба вцiлому пiдвищити рiвень якостi продукцii у рiзних пiдроздiлах шляхом використання:
а) нетрадицiйноi сировини;
б) нового обладнання (засоби малоi механiзацii), яке дозволить не тiльки покращити смаковi якостi страв, але й удосконалити форму нарiзання продуктiв, термiн та якiсть тепловоi обробки сировини.
2. Розширення асортименту страв та послуг.
Це можливо за рахунок :
а) перепланування пiдприiмства з метою збiльшення зручностей обслуговування споживачiв;
б) застосування нових форм обслуговування.
3. Контроль якостi продукцii.
Необхiдно налаготити бракеражний контроль за якiстю всiii продукцii iдальнi.
Нормативнi параметри вiдзеркалюють властивостi продукцii, якi регламентуються обовтАЩязковими нормами, стандартами та законодавством на ринку. Вплив стандартизацii на пiдвищення якостi продукцii реалiзуiться через: комплексну розробку стандартiв на сировину, матерiали, напiвфабрикати, готову продукцiю, якi визначенi у стандартах технологiчних вимог i показникiв якостi. Сертифiкацiя допомагаi реалiзувати iдиний пiдхiд до оцiнки якостi продукцii, даi гарантiю стабiльного встановлення продукцii необхiдного рiвня якостi, оскiльки охоплюi органiзацiю виробництва.
Сертифiкацiйна система якостi допомагаi пiдприiмству пiдвищувати конкурентоспроможнiсть продукцii та послуг.
При виборi полiтики цiноутворення можна запропонувати наступнi пiдходи:
1. Встановлення цiн з урахуванням попиту споживачiв, так звану тАЬплаваючу цiнутАЭ, яка дозволить регулювати попит на ту чи iншу страву.
2. Дотримуючись стратегii цiноутворення, необхiдно визначити напрямки, за рахунок яких можна скоротити витрати на виробництво продукцii i тим самим знизити цiну на товар при умовi високоi якостi продукцii.
3. Забезпечення мiнiмальноi рентабельностi. Встановлення цiни на конкретний момент часу буде залежати вiд фази життiвого циклу продукцii та обраноi стратегii. Як вiдомо, найбiльший попит на найвищу цiну маi продукцiя, яка i новою в даний момент часу i на даному ринку. Це пiдкреслюi необхiднiсть розробки та впровадження нових видiв продукцii, розширення асортименту страв.
Якщо пiдприiмство поставить собi за мету захватити бiльшу долю ринку, то цiну необхiдно знижувати. Це забезпечить швидке збiльшення обтАЩiму продажу. Якщо ж цiль пiдприiмства - отримання прибутку за короткий строк, то застосовуються високi цiни при умовi, що стан ринку i якiсть продукцii та послуг дозволяi iх реалiзовувати навiть за такими цiнами.
Найбiльш перспективною цiновою стратегiiю для iдальнi i зниження цiни на продукцiю та послуги.
Останнiй етап - це розробка рекламних заходiв.
Дослiджуване пiдприiмство не маi достатньоi реклами. Але для того, щоб забезпечити конкурентоспроможнiсть, необхiдно пiдняти на високий рiвень дiiвiсть рекламних засобiв:
- пiдвищити рекламу до сучасних вимог;
- розширити кiлькiсть каналiв розповсюдження реклами;
- розробити програму по впровадженню в дiю внутрiшньоi реклами;
- максимально наблизити рекламу до споживачiв.
1.3. Етапи планування асортименту продукцii
Планування асортименту продукцii - це безперервний процес оновлення, удосконалення структури асортименту i приведення споживчих властивостей i характеристик продукцii у вiдповiднiсть до вимог покупцiв. Якщо дослiдження маркетингу дозволяють отримати необхiдну iнформацiю про особливостi ринку, потреби i переваги покупцiв, то планування асортименту продукцii перетворюi цю iнформацiю з урахуванням вимог сегменту виробничих потужностей, технологii, що застосовуiться на пiдприiмствi, наявних матерiально-технiчних, трудових та фiнансових ресурсiв, плануiмих витрат та прибутку в необхiдну для споживачiв продукцiю. Цей процес повинен здiйснюватись безперервно на протязi всього перiоду господарчоi дiяльностi пiдприiмства.
З проблем маркетингу iснують такi етапи процесу планування асортименту продукцii:
1. Визначення iснуючих i потенцiйних потреб покупцiв.
2. Оцiнка конкурентоспроможностi продукцii пiдприiмства. Аналiз структури асортименту продукцii пiдприiмства i конкурентiв.
3. Визначення того, якi послуги та продукцiю необхiдно додати до асортименту продукцii та послуг, або виключити з нього з причини недостатньоi рентабельностi, зниження конкурентоспроможностi.
4. Розробка пропозицiй про засвоiння нових технологiй, удосконалення випускаiмоi продукцii за рахунок використання новоi сировини, про застосування нових видiв послуг
5. Вивчення можливостей виробництва нових та удосконалених страв, включаючи питання цiни, собiвартостi та рентабельностi.
6. Проведення пробних продаж.
7. Розробка спецiальних рекомендацiй для виробникiв продукцii щодо ii якостi, оформлення, додержання технологii приготування.
8. Пiдготовка рекомендацiй щодо збуту продукцii, включаючи час i графiк виходу на ринок удосконаленого виробу, масштаби початковоi фази реалiзацii продукцii, програми проведення рекламних та iнших заходiв по стимулюванню збуту.
9. Оцiнка досягнутих результатiв.
Планування асортименту продукцii повинно постiйно враховувати iнформацiю про стан життiвих циклiв продукцii та послуг, якi пропонуi пiдприiмство. Це необхiдно для складання обтАЩiктивноi оцiнки вiдносно конкурентоспроможностi асортиментноi полiтики не тiльки в теперiшньому перiодi, а i на подальшу перспективу.
Оцiнка асортименту продукцii з точки зору стану життiвого циклу товару передбачаi проведення аналiзу по слiдуючим напрямкам:
- визначення стадiй життiвих циклiв рiзноманiтних виробiв, що входять до торгового асортименту пiдприiмства;
- видiлення перелiку страв та товарiв, якi знаходяться на стадii спаду та прийняття рiшень вiдносно iх подальшоi модернiзацii або зняття з виробництва;
- визначення потенцiалу продукцii, яка знаходиться на стадii росту i зрiлостi для забезпечення необхiдних обтАЩiмiв продаж i отримання встановлених сум та норм прибутку;
- визначення перелiку новоi продукцii i строкiв включення iх в асортимент продукцii для пiдтримки його вiдповiдностi вимогам споживачiв.
Дiяльнiсть, що направлена на удосконалення структури асортименту продукцii, повинна здiйснюватись постiйно. Рiзноманiтнi складовi цiii роботи - дослiдження ринку, попиту споживачiв, дослiдження i розробка самоi продукцi, розробка полiтики цiн, планування реклами i заходiв по стимулюванню продажу товарiв пiдлягають постiйному контролю i регулюванню у вiдповiдностi з iх значенням на рiзних стадiях життiвого циклу продукцii.
Це необхiдно для встановлення правильних прiоритетiв i знаходження ефективного спiввiдношення складових елементiв маркетингу, якi вiдповiдають певним умовам, з якими повтАЩязана ринкова дiяльнiсть пiдприiмства. Концепцiя життiвого циклу обумовлюi необхiднiсть проведення систематичноi роботи по плануванню асортименту i розробцi новоi продукцii.
Роздiл 2. Дослiдження внутрiшнього i зовнiшнього середовища
Зовнiшнi середовище пiдприiмства складаiться iз зовнiшнiх факторiв i сил, якi впливають на ii здiбнiсть пiдтримувати i розвивати успiшнi торговi операцii з клiiнтами своiх цiльових ринкiв. Воно включаi в себе мiкро- i макросередовище. До мiкросередовища пiдприiмства вiдносяться сили, якi можуть впливати на ii здiбнiсть обслуговувати клiiнтiв: само пiдприiмство, споживачi, постачальники. До макросередовища вiдносяться бiльш широкi, соцiальнi сили, якi впливають на мiкросередовище: конкурентнi, економiчнi, полiтичнi, культурнi.
Головнi фактори мiкро- i макросередовища пiдприiмства вiдображенi на рисунках 2.1. i 2.2. вiдповiдно.