Инновационная и инвестиционная привлекательность регионов Украины
| | | | | | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | Додаток № 2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Регiональний розподiл Украiнських прямих iноземних iнвестицiй |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| на 01.10.97 рiк. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Луганська | Полтавська | Донецька | РЖншi | Одеська | м. Киiв | м. Севастопаль |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| 3 | 5 | 8 | 11 | 18 | 25 | 30 |
 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Киiвський iнститут економiки, менеджменту, банкiвськоi
i страховоi справи
КУРСОВА РОБОТА
РЖННОВАЦРЖЙНО-РЖНВЕСТИЦРЖЙНА ПРИВАБЛИВРЖСТЬ
РЕГРЖОНРЖВ УКРАРЗНИ
Студента 3 курсу спецiальностi “Менеджмент
у виробничiй сферi”
Науковий керiвник:
викладач кафедри “iнновацiйний
менеджмент та пiдприiмництво”
Лузан Галина Сергiiвна
Киiв тАУ 1998 рiк
ЗМРЖСТ
РЖнновацiйна та iнвестицiйна полiтика Украiни в умовах перехiдноi економiки.
Показники iнвестицiйноi привабливостi та економiчна характеристика регiонiв Украiни.
Залучення iноземних iнвестицiй в економiку регiонiв Украiни.
РЖнновацii на рiвнi регiонiв Украiни.
Висновки та пропозицii.
Додатки.
Список використаноi лiтератури.
РЖННОВАЦРЖЙНА ТА РЖНВЕСТИЦРЖЙНА ПОЛРЖТИКА УКРАРЗНИ В УМОВАХ ПЕРЕХРЖДНОРЗ ЕКОНОМРЖКИ
Еволюцiя людськоi цивiлiзацii у ХХ столiттi переконливо пiдтверджуi той факт, що головним чинником стiйкого економiчного розвитку краiни i науково-технiчнi iнновацii, або комерцiйне застосування нових, бiльш продуктивних технологiй, якi iстотно змiнюють обсяги та якiсть виробництва i споживання. Стрижневим блоком економiчноi полiтики всiх розвинених держав i iнновацiйна полiтика, сприянння дiяльностi пiдприемцiв-iнноваторiв, якi визначають здатнiсть нацiональноi економiки до iнновацiйного розвитку, ефективного використання найновiших технологiй.
Особливого значення iнновацiйний процес набуваi для перехiдних економiк. А саме такою i економiка Украiни. Ринковi вiдносини, що впроваджуються, рiзко висвiчують спадщину адмiнiстративно-командноi системи-надвитратне, неефективне господарювання, що в умовах жорсткоi мiжнародноi конкуренцii та встановлення врiвноважених цiн ставить бiльшiсть iснуючих пiдприiмств перед загрозою банкрутства.
Подолання цього стану неможливе тiльки через потужний iнновацiйний перерозподiл ресурсiв суспiльства на користь конкурентноспоможних наукоiмних виробництв.
Вiдсутнiсть структурноi перебудови iнновацiйного типу генеруi потужнi стагнацii та iнфляцii. Виробництво нiби ВлвиштовхуiВ» капiтал, призначений для вiдтворення неефективних пiдприiмств, якi втратили попит на свою продукцiю. Подолання такоi структурноi кризи можливе тiльки в тому разi, якщо цей капiтал спрямовуватиметься у науково-технiчнi iнновацii, у новi виробництва, котрi визначають суть та напрями трансфомацiйних процесiв.
Краiна з перехiдною економiкою, яка програi Влiнновацiйнi змаганняВ», залишаiться атсайдером свiтовоi спiльноти. Тому Украiна може претендувати на належне iй за потенцiалом мiсце у РДвропi та свiтi лише за умови, що вона виявиться спроможною опанувати iнновацiйний шлях розвитку. Для цьго потрiбно створити соцiально-економiчнi умови та стимули для органiзацiйноi конвергенцii в украiнському суспiльствi прiоритету системи цiнностей науково-технiчного розвитку та iдеологii ринкових реформ.
Негативнi наслiдки кризових явищ в економiцi Украiни та iх переплетiння у сферi науки, освiти, технiки i технологiчного розвитку зумовили iстотне гальмування iнновацiйних процесiв. Бюджетне фiнансування науково-технiноi сфери неухильно зменшуiться, залишаiться низьким рiвень впровадження у виробництво результатiв дослiджень та розробок, наука поступово перестаi бути суспiльно визнаною приорiтетною дiяльнiстю держави. Вiдбуваiться незворотна втрата iнтелектуального потенцiалу краiни.
Основним недолiком здiйснюваноi iнновацiйноi полiтики залишаiться ii спрямованiсть на керування переважно ВлпроцесомВ», а не Влкiнцевими результатамиВ». Треба створювати матерiально-технiчне пiдгрунтття для системи стимулiв та необхiдних органiзацiйно-технологiчних умов ефективноi роботи хоча б найкращоi частини науково-технiчного та виробниого потенцiалу. Тому для вдосконалення iнновацiйноi полiтики дуже важливо формувати стимулююе економiко-правове середовище саме для тих субiктiв циклу Влнаука-технiка-виробництвоВ», якi забезпеують вiдчутнi позитивнi кiнцевi результати.
Державна iнновацiйна полiтика повинна стати найвижливiшою пiдоймою дiяльностi, спрямованоi на виведення економiки Украiни з кризи i забезпеення.Головною метою такоi полiтики i стратегiчна орiiнтацiя розвитку виробництва на створенн i широке застосування принципово нових машин,матерiалiв, комплексних технологiчних систем, ефективне освоiння науково-технiних розробок, забезпеення соцiально-економiних, органiзацiйних i правових умов для постiйного вiдтворення та ефективного використання науково-технiчного потенцiалу. Досвiд показуi, що значна частина науково-технiних iнновацiй повязана з iнвестицiйними товарами, якi потребують капiтальних витрат. Тому, якщо рiвень нагромадження i,вiдповiдно, iнвестицiй у краiни низький, то потенцiйнi можливостi розвитку науково-технiчноi сфери можуть бути втраченими. Цей аспект сьогоднi дуже актуальний для краiн з перехiдною економiкою, бо процес вiдтворення виробничого апарату перживаi глибоку кризу.
Основнi причини кризи iнвестування:
-екстенсивний характер вiдтворення в минулому;
-вiдсутнiсть економiчного механiзму стимулювання;
-спад iнвестицiйноi активностi;
-руйнiвна сила iнфляцii.
В Украiнi ще не склався дiiвий механiзм iнвестування масштабних технологiних змiн. Державнi науково-технiчнi програми часто не забезпечують кiнцевих результатiв. Мiнiстерства та вiдомства обтяженi соцiальною необхiднiстю пiдтримки традицiйних виробництв, не мають достатнiх коштiв для iнновацiйнох трансформацii своiх галузей. Недержавнi комерцiйнi структури ще не можуть здiйснювати довгостоковi проекти, якi б забезпечували базовi технологiчнi змiни. РЖноземнi iнвестицццii здебiльшого спрямованi на пiдтримку виробництв, якi мають короткострокову експортну перспективу.
Спад iнвестицiйноi дiяльносностi i результатом i причиною подальшого погiршення структури економiки. Нова iнвестицiйна полiтика маi сприяти пожвавленню iнвестування в економiку Украiни. Основнi джерела капiтальних вкладень не забезпеують достатньоi кiлькостi ресурсiв, до того ж вони не використовуються повнiсттю. Виходом може бути прогнозування розвитку економiки.
Проблеми полiпшення структури економiки, оголошенi приорiтетними завданями реформування, залишаються поки що не розвязаними.Спад iнвестицiйноi дiяльностi набагато важливiший,нiж безпосередньо саме виробництво.
Падiння iнвестицiй спричиняi додаткове падiння виробництва, а це, у свою чергу, веде до скорочення iнвестицiйних ресурсiв держави та власних джерел iнвестування у субiктiв господарювання. Якщо ж урахувати факт запiзнення мiж термiнами вкладення капiтальних ресурсiв та iх вiддачi, то можна сподiватися, що, навiть зупинивши падiння виробництва, неможливо досить швидко вiдновити iнвестицiйний процес.
Основна причина в тому,що вибничий i споживацький попит на продукцiю багатьох галузей надзвичайно обмежений, вона неконкурентноздатна. Цi обмеження зумовленi структурними деформацiями, що склалися. В результатi звужуються можливостi ефективного вкладення капiталу в конкурентноздатнi види дiяльностi. Вихiд iз ситуацiii реальний при лiквiдацii структурних перекосiв i одночасному зростаннi виробництва. Тiльки так можна пiдвищити ефективнiсть iннвестування в структурно деформованi галузi. Перше пiврiччя 1997р. характеризуiться спадом виробництва i зменшенням обсягу капiтальних вкладень, особливо у виробничий сектор. Рiвень ВВП зменшився на 7,5%, продукцiя промисловостi-на 4,5%, обсяг iнвестицiй-на 11%, на 15,5% скоротилося виробництво сiльськогосподарськоi продукцii. За цим зменшенням обсягових показникiв, разом iз перелiченими вище причинами, ховаiться дедалi сильнiший розлад фiнансово-кредитного, бюджетного, податкового механiзму та грошового обiгу.
На основi аналiзу прийнятих у 90-тi роки офiцiйних документiв можна видiлити два етапи формування державноi iнвестицiйноi полiтики.Перший, протягом якого були закладенi основи законодавства в данiй галузi, охоплював 1991-1993рр. Другий, що почався у 1994р. i триваi донинi, виявив ступiнь дiiвостi прийнтих нормативних актiв в умовах поглиблення iнвестицiйноi кризи. Ступiнь цей надзвичайно низький, i для створенн сприятливiших умов iнвестування необхiдне прийняття нових засерйозних рiшень, якi могли б утiлитися в практику господарювання.
Основнi засади новоi iнвестицiйноi полiтики Украiни закладенi в Постановi КМ Украiни вiд 1 червня 1996 р. № 384, якою затверджено ВлКонцепцiю регулювання iнвестицiйноi Президента Украiни “Про заходи щодо реформування iнвестицiйноi полiтики в Украiнi” дiльностi в умовах ринковоi трансформацii економiкиВ», Указi вiд 18 липня 96р. та рядi iнших.
Таким чином держава вбачаi своiм головним завданням створення сприятливих умов для активiзацii iнновацiйноi дiяльностi, стимулювання приватних iнвестицiй при обмеженнi своii дiяльностi як iнвестора. Вiдповiдно до новоi iнвестицiйноi концепцii, яяка надаi вирiшальне знаення зростанню обсягу та ефективностi недержавних iнвестицiй, основним джерелом мають стати власнi й залуенi кошти. Передбачаiться посилення ролi в iнвестицiйному процесi вторинного ринку цiнних паперiв. Для змiцнення бази самофiнансування пiдприiмств велике значення новiй амортизацiйнiй полiтицi й використанню власного прибутку.
Полiпшення iнвестицiйного клiмату, розширення iнвестицiйних ресурсiв- необхiднi, але не достатнi умови для виходу з економiчноi кризи. Треба зробити економiку сприяятливою до iнвестицiй через розвиток iнфраструктури, форм i методiв залучення в iнвестицiйну сферу капiталiв iнстититу фiнансових посередникiв, що дiють на цьому.
Якщо украiнська економiка не здатна на основi саморегулюванн вiдновити процес акумуляцii iнвестицiйних ресурсiв i iх використання у накопиченнi капiталу в реальному секторi економiки, держава може здiйснювати й використовувати економiчн прогнозування для впливу на економiне зростання i галузеву структуру капiталовкладень.
Полiтика державного регулювання маi включати арсенал утримання вiтизняного капiталу в нацiональному економiчному просторi.Кредитна i процентна полiтика, методи фiнансування бюджетного дефiциту не повиннi пiдтримувати вищоi норми прибутку в сферi банкiвських, валютних i спекулятивних операцiй порiвняно iз середньою нормою прибутку, що iснуi в економiцi.Залучення iнвестицiй було i залишаiться ключовим питанням розвитку регiональноi економiки.
ПОКАЗНИКИ РЖНВЕСТИЦРЖЙНОРЗ ПРИВАБЛИВОСТРЖ
ТА ЕКОНОМРЖЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГРЖОНРЖВ УКРАРЗНИ
Кожний iнвестицiйний проект маi свою конкретну спрямованiсть i може з найбiльшою ефективнiстю бути бути реалiзований у тих регiонах Украiни, де для цього i найкращi умови. До того ж оцiнка i прогнозування iнвестицiйноi привабливостi регiонiв Украiни мають бути безпосередньо увязанi з державною регiональною полiтикою, метою якоi i забезпечення розвитку окремих регiонiв з урахуванням таких факторiв, як рацiональне використання рiзноманiтних економiчних можливостей кожного з них, ефект оптимальноi iнтеграцii, територiальний розподiл працi та взаiмна економiчна кооперацiя. У вiдповiдностi до цiii мети завданнями державноi полiтики регiонального розвитку i реконструкцiя старих промислових регiонiв; стимулювання розвитку експортних та iмпортозамiнних виробництв тих регiонiв, якi мають для цього найкращi умови; формування вiльних (спецiальних) економiчних зон; прискорений розвиток необхiдноi регiональноi iнфраструктури. Реалiзацiя цих завдань тiсно повязана з державною та приватною iнвестицiйною дiяльнiстю.
Слiд вiдзначити, що за кордоном такi розробки достатньо поширенi, i ряд вiдомих наукових центрiв та iнвестицiйних компанiй перiодично публiкують ранжований за ступенем iнвестицiйноi привабливостi перелiк краiн для орiiтування потенцiйних iнвесторiв. У нашiй краiнi вiдсутняя аналогiчна загальновизнана методика, крiм спецiальноi методики, розробленоi за допомогою украiнського вченого РЖ.Бланка i розвинутоi Л.Верховодою та Т.Воронковою. зважаючи на те, що вона може являти певний iнтерес не тiльки для державних службовцiв, якi займаються питаннями розробки регiональноi полiтики, науковцiв, але й для практикiв зi сфери iнвестицiйного бiзнесу, розглянемо основнi методологiчнi положення такоi оцiнки та практичнi висновки.
РЖнвестицiйну привабливiсть регiонiв Украiни доцiльно оцiнювати на основi iх ранжування за такими пятьма синтетичними (узагальненими) показниками:
рiвень загальноекономiчного розвитку регiону (включаючи природно-ресурсний потенцiал, рiвень розвитку промислового виробництва, спецiалiзацiю сiльського виробництва);
рiвень розвитку iнвестицiйноi iнфраструктури регiону (включаючи рiвень розвитку будiвництва, транспортноi мережi, звязку, складського господарства тощо);
демографiчний фактор;
рiвень розвитку ринкових вiдносин i комерцiйноi iнфраструктури регiону (включаючи розвиток приватизацii i формування недержавного сектору, формування ринковоi iнфраструктури);
- рiвень кримiногенних, екологiчних та iнших видiв ризикiв.
Кожний синтетичний показник оцiнюiться за сукупнiстю аналiтичних показникiв, якi входть до його складу. У свою чергу кiлькiсна оцiнка кожного синтетичного показника отримана складаням рангових значень (у системi регiонiв) аналiтичних показникiв, якi входять до його складу. Далi на основi кiлькiсноi оцiнки пяти вищенаведених синтетичних показникiв розрахований iнтегральний показник iнвестицiйноi привабливостi регiонiв Украiни. При цьому враховано, що окремi синтетичнi показники вiдiграють рiзну роль у прийняяттi iнвестицiйних рiшень вiдповiдним “зваженням” значимостi кожного показника (зокрема, з урахуванням думок iнвестиiйних менмджерiв), а саме: 35%, 15%, 25%, 10%.
При оцiнюваннi рiвня загальноекономiчного розвитку регiону також вивчалась потенцiйна потреба в обсягах iнвестування, можливiсть формування iнвестицiйних ресурсiв за рахунок власних джерел, сукупна iмнiсть регiонального ринку.
Для цього оцiнювання використовувались i такi анлiтичнi показники:
1) питома вага регiону у ВВП i виробленому нацiональному доходi;
2) обсяг виробленоi промисловоi продукцii на душу населення;
3) рiвень самозабезпечення регiону основними продуктами харчування (обсяг виробництва вiдповiдних видiв сiльськогосподарськоi продукцii на душу населення);
4) середнiй рiвень заробiтноi плати робiтниiв у регiонi;
5) обсяяг i динамiка капiтальних вкладень у регiонi в розрахунку на одного жителя в регiонi;
6) кiлькiсь компанiй i фiрм усiх форм власностi в регiонв;
7) питома вага збиткових пiдприiмств у загальнiй кiлькостi працюючих компанiй i фiрм.
Природно-реурсний потенцiал. Украiна маi знанi й рiзноманiтнi природнi ресурси, перважна бiльшiсть iких вже давно i добре вивчена та використовуiться досить iнтенсивно. РЖнвестицiйне значення в Украiнi мають три види природнiх ресурсiв: мiнеральнi, земельнi й рекреацiйнi.
Розташування мiнеральних ресурсiв i головним фактором, яякий визначаi розподiл регiонiв за ступенем iнвестицiйноi привабливостi. Виняток становлять лише кiлька регiонiв, в яких бiднiсть мiнеральних ресурсiв компенсуiться яким-небудь iншим значним инником. Украiна повнiстю задоводльняi потреби та маi потужний експортний потецiал по залiзних, марганцевих i титанових рудах, ртутi, графiту, вогнетривких i формовочних глинах,каолiну,сiрцi,сировинi для виробництва скла та будiвелних матерiалiв. У дефiцитi перебувають паливнi ресурси (нафта, газ, тоорф), хоча i поклади камяного i бурого вугiлля. Для забезпечення внутрiшнiх потреб краiна щороку iмпортуi 20 млн. т вугiлля (20%потреби). 28млн. т нафти (87%), 70 млрд.куб.м газу (80%).
Основнi поклади мiнеральних ресурсiв, насамперед рудних i паливних, зосередженi на територii схiдних областей: Днiпропетровськоi, Донецькоi, Запорiзькоi, Луганськоi, Полтавськоi та Харкiвськоi. З iнших областей вельми високий ресурсний потенцiал маi Львiвська. Бiднi мiнеральними ресурсами мацже всi захiднi областi, а також пiвдений регiон.
Земельнi ресурси. Земля в Украiнi дуже родюча. Майже 60% всiх сiльськогосподарських угiдь розташованi на високородючих чорноземах. Вони йдуть широкою полосою по центральнiй i схiднiй астинах краiни. Найвищий рiвень забезпеченостi землею сiльськогосподарського признаення в розрахунку на одного робiтника мають Днiпропетровська i Запорiзька областi (в 1,8 раза вище, нiж в сердньому по Украiнi). Забезпеченiсть земельними ресурсаами i сприятливi клiматичнi умови дозволяють займатись сiльським господарством на всiй територii краiни. Земля сама по собi маi в Украiнi особливу iнвестицiйну цiннiсть.
Рекреацiйнi ресурси. Вся територiя Украiни маi рiзноманiтнi рекреацiйнi ресурси: природнi лiси, мiнеральнi води й лiкувальнi грязi, водоймища та морське узбережжя. Найкращими рекреацiйними регiонами i: пiвденний- приморськi територii Запорiзькоi, Донецькоi, Миколаiвськоi, Одеськоi,Херсонськоi областей; Республiка Крим; Карпати- Закарпатська, РЖвано-Франкiвська, Львiвська областi; лiсостепова зона- Полтавська область. Цi регiони можуть зацiкавити iнвесторiв, якi хочуть вкладати кошти в туризм, вiдпоинок, санаторно-курортне лiкування. Тож при ранжуваннi регiонiв наявнiсть зон масового туризму, вiдпочинку й санаторно-курортного лiкування враховувалась як значущий фактор iнвестицiйноi привабливостi.
Рiвень розвитку промислового виробництва. Украiна маi розвинену багатогалузеву промисловiсть, в якiй переважаi чорна металурiя та важке машинобудування. Чверь обсягу промислового вирожництва Украiни припадаi на машинобудiвельнi галузi. Пiдприiмства цих галузей територiально подiленi по всiх областях Украiни. Найбiльшою i концентрацiя цих пiдприiмств у Днiпропетровськiй, Запорiзькiй, Киiвськiй областях i у мiстi Киiвi. Машинобудування переважаi у структурi промисловостi Львiвськоi, Луганськоi, Миколаiвськоi, Полтавськоi, Одеськоi областей i республiки Крим.
Украiна посiдаi одне з провiдних мiсць у свiтi за видобутком залiзноi руди i з виробництва сталi. Чорна металургiя (частка якоi становить 22,6% загального обсягу промимслового виробництва) тариторiально зосереджена в двох областях- Днiпропетровськiй i Донецькiй (понад 75%). Близько 20% обсягу виробництва чорноi металургii дають Запорiзька i Луганська Областi.
Пiдрпиiмства кольоровоi металургii розташована в Запорiзькiй, Луганськiй, Донецькiй,Кiровоградськiй областях i респуублiцi Крим.
Багатогалузеве хiмiчне i нафтохiмiчне виробництво розвинуте в схiднiй i ценральнiй областях. Пiдприiмства цiii галузi i також у Миколаiвськiй, Одеськiй, Львiвськiй та РЖвано-Франкiвськiй областях.
Лiсова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловiсть розвинута в основному в регiонi Карпат. Целюлозно-паперова промисловiсть, виробництво тбудiвельних матерiалiв i деревинно-стружкових плит i також у Херсонськiй, Киiвськiй та Хмельницькiй областях.
Виробництво будiвельних матерiалiв рiвномiрно розмiщене по всiй територii краiни. Виробництво залiзобетонних виробiв зосереджено у великих мiстах. Розвинуте виробництво скла i фарфоро-фаянсових виробiв.
Продукцiя легкоi промисловостi традицiйно становила 10-11% у загальному обсяязi промислового виробництва. Найбiльшого розвитку набули текстильне виробництво (бавовнянi,ллянi, вовнянi та штучнi тканини), швейна, шкiряна, хутрова та взуттева промисловiсть. Пiдприiмства цiii галузi розташованi у Киiвськiй (м. Киiв), Донецькiй, Днiпропетровськiй, Львiвськiй, Луганськiй, Одеськiй, Харкiвськiй, Херсонськiй, Чернiгiвськiй областяях.
Пiдприiмства харчовоi промисловостi в основному концентруютьсяя у великих мiстах i населених пунктах, що входять до агламерацii великих мiст. Переробна промисловiсть
територiально повязана з мiсьцями виробництва технiчних культур (цукровий буряк, соняшник, льон-довгунець).
Для кращоi орiiнтацii iнвесторiв маi сенс групування регiонiв залежно вiд рiвня розвитку i структкри промислового виробництва, якi умовно поiднанi в такi групи:
1) Регiони суцiльноi промисловоi агломерацii з високою концентрацiiю виробництва i населення (Днiпропетровська, Донецька, Запорiзька i Луганська областi). 1996 року в цих регiонах вироблено близько 59% усьго олбсягу промисловоi продукцii крахни, в тому числi товарiв для населення- 36%.
2) Промислово розвиненi регiони з концентрацiiю виробнцтва в обласних центрах i великих мiстах (Киiвська область i м. Киiв, Харкiвська, Одеська, Львiвська, Полтавська областi).1996 року в цих регiонах вироблено майже 14%промисловоi продукцii краiни, в тому числi товарiв для населення- 20%.
Регiони, що входять до першоi i другоi групи, характеризуються багатогалузевою промисловою промисловою спецiалiзацiiю. Тут розташована велика кiлькiсть пiдприiмств, якi працюють на загальнонацiональний i свтовий ринок. У цих регiонах iнвестор маi широкi iнвестицiйнi можливостi по вибору обiктiв, видiв i розмiрiв iнвестицiй. Вiн знайде свою нiшу i на мiсцевому ринку.
3) Регiони, в яких переважаi промисловiсть локального значення (останнi 15 областей, Республiка Крим). 1996 року в цих регiонах вироблено майже 26% вiii помисловоi подукцii, у тому числi товарiв для населення- 42%. Тут переважають дрiбнi й середнi пiдприiмства, що мають локальну спецiалiзацiю i працюють в основному на мiсцевий ринок. Вибiр напрямiв iнвестування тут значно вужчий.
Спецiалiзацiя сiльського господарства.
Сiльськогосподарське виробництво розмiщене по всiй територii Украiни. 42 млн.га, або 70% територii краiни, мають сiльськогсподарське произначення. Орнi землi займають 33 млн.га, пасовиська- 4,7 млн.га, сiнокоси- 2,1 млн.га.
Продукцiя землеробства становить 52% у загальному обсязi сiльськогосподарського виробництва. Структуру посiвних площ: зерновi- 47%, кормовi- 34%, технiчнi- 11%, картопля, овочi, сади й баштаннi- 8%.
Спецiалiзацiя регiонiв по областях така:
-зерновi- Вiнницька, Запорiзька, Днiпропетровська, Донецька, Республiка Крим, Луганська, Миколаiвсьуа, Одеська, Тернопiльська, Чернiгiвська, Херсонська,Хмельнцька;
-картопля- Волинська, Житомирська, РЖвано-Франкiвська, Львiвська, Сумська, Тернопiльська, Чернiгiвська;
-цукровий буряк- Вiнницька, Кiровоградська, Полтавська, Сумська, Тернопiльська, Хмельницька;
-соняшник- Запорiзька, Донецька, Днiпропетровська, Луганська, Кiровоградська, Миколаiвська, Одеська, Херсонська;
-виноградники- Донецька, Закарпатська, Запорiзька, РЖвано-Франкiвська, Луганська, Одеська, Респуюлiка Крим, Херсонська, Черкаська;
-овочiвництво- Миколаiвська, Одеська, Полтавська, Республiка Крим,Херсонська, Черкаська.
Економiчна криза позначилась на розвитку землеробства, особливо на виробництвi технiчних культур, овочiв i баштанних. Проте в 1997роцi намiтились змiни на краще. Урожай зернових повнiстю забезпечуi потреби краiни в продовольчому зернi. Близько 3 млн.т пердбачаiтьс продати на експорт.
В Украiнi повсюдно поширене тваринництво, його продукцiя становить 48% загального обсягу сiльськогосподарськоi продукцii.
Земля, клiмат i багатогалузева спецiалiзацiя вiвдкривають великi можливостi для iнвесторiв. Сiльське господарство потребуi фiнансових ресурсiв, оновленн технологiй i виробничо-технiчного парку. Але в сучасних умовах воно маi знижену iнвестицiйну провабливiсть. Несприятливим полем для iнвестування i тваринництво.
У землеробствi iнвестицiйний iнтерес представляють лише двi галузi: виробництво технiних культур i овочiвництво. РЖнвестор маi враховувати несприятливу конюктурну ситуацiю на ринку сiльськогосподарських продуктiв Украiни - низький купiвельний попит через масове зменшення доходiв населення. Дiють також такi фактори, якi зменшують конкурентноспроможнiсть сiльськогосподарськоi продукцii, яка виробляiться в Украiнi:екологiчне забруднення та низька якiсть продукцii, високий рiвень витрат на виробництво. Проте iнвесторiв можуть привабити потенцiйнi можливостi iнвестування в сiльське господарство: право на землю, нiша на ринку Украiни. Крiм того, вiдсутнi конкуренти i порiвняно дешево можна придбати права власностi.
Збiльшення, або зменшення капiтальних вкладень у виробництво по регiонах Украiни за 1997 рiк (порiвняно з 1996 роком) може бути показником розвитку регiону, нахилу до пiдприiмницькоi дiльност, або навпаки- консерватизму. А в цiлому по Украiнi реальнi капiталовкладення скоротились порiвняяно з 1996 роком на 7,5%. Таким чином iнвестицiйно привабливими i Волинська, Закарпатська, Кiровоградська, Львiвська, Одеська, Полтавська, Харкiвська, Хмельницька областi та м. Киiв.
(Дивись додаток №1).
ЗАЛУЧЕННЯ ПРЯМИХ РЖНОЗЕМНИХ РЖНВЕСТИЦРЖЙ В ЕКОНОМРЖКУ РЕГРЖОНРЖВ УКРАРЗНИ
Дискусii про важливiсть прямих iноземних iнвесицiй в економiку Украiни в перехiдний перiод залишились в минуому. Поряд з прибутком резидентiв вони залишаються iдиним джерелом трансформацii економiки. Фондовий ринок фактично знаходиться в зааточчному станi. Заощадження населення залуччити не вдаiться. Комерцiйнi банки практично не надають кредити реальному секрору економiки. Кошти, отриманi на ринку оюлiгацiй внутрiшньоi державноi позики, в повному обсязi використовуються на рiшення проблем фiнансовоi стабiлiзацii. Таким ччином, питання стоiть лише в протистояннi “тiнезацii” сфери iноземного iнвестування з метою отриманнянезаконних пiльг в оподаткуваннi, в диференцiацii пiдтримки iноземного iнвестора в залежностi вiд галузi iнвестування, вiд обсягу iнвестицiй, або “вториннi” (реiнвестицii отриманих доходiв); iнвестицii у формi грошових коштiв, або у формi рухомого майна.
Регiональна структура капiталовкладень резидентiв значно вiдрiзняiться вiд регiональноi структури прямих iноземних iнвестицiй. Обгрунтуванням такого висновку i наступний показник:
K=Pi / Pr ,
Де Pi тАУ доля регiону в загальному обсязi капiталовкладень резидентiв всiх форм власностi (%);
Pr - доля регiону в загальному обсязi приросту прямих iноземних iнвестицiй в Украiнi (%).
В 1995 роцi цей показник складав для Пiвночi та центра Украiни- 2.1, для Пiвдня- 0.6, для Заходу- 0.6, для Сходу- тiльки 0.3 млрд. USD. В 1997 роцi - 1.6, 1.1, 0.8, 0.5 вiдповiдно.
В 1997 роцi доля захiдного i схiдного регiонiв в приростi iнвестицiй значно зросла, а доля пiвденного (де iнвестицii в основному спрямованi на охорону здоровя) рiзко зменшилась.
Тiльки в економiку Крима продовжують вкладатись iнвестицii. Зберiгаiться надзвичайно висока крнцентрацiя прямих iноземних iнвестицiй в столицi. Доля Киiва в приростi iнвестицiй в подальшому знизитись через те, що “будiвельний бум”, який очiкувався в травнi 1998 року у звязку з проведенням щорiчного збору акцiонерiв РДвропейського Банку Реконструкцii та Розвитку, не вiдбувся в очiкуваних масштабах. З iншого боку, очiкуiться рiзке пiдвищення долi в iнвестицiях схiдних областей, що повзано не тiльки з iнвестицiями в автомобiлебудування, але й з давно очiкуваною iнтенсифiкацiiю приватизайii в машинобудуванi та металургii.
Загальний обсяг прямих iноземних iнвестицiй на 1.10. 97 року склав 1797,6 млн.дол.США.Регiональний розподiл прямих iноземних iнвестицiй свiдчить, що 43 млн.дол.США вивозиться з мiста Севастополя (1 пiдприiмтво), 33 млн.дол.США з мiста Киiва (19 пiдприiмств), 24 млн.дол. США з Одеськоi областi (2 пiдприiмства). У 1998 роцi у звязку з приватизацiiю привабливих пiдприiмств та подальшою стабiлiзацiiю економiки, пряямi iноземнi iнвестицii можуть зрости до 1 млрд.дол.США.
(Дивись додаток №1, №2).
РЖННОВАЦРЖРЗ НА РРЖВНРЖ РЕГРЖОНРЖВ УКРАРЗНИ
Для активiзацii економiки у перехiдний перiод, обтяжений кризою, необхiдний новий iнновацiйний процес, нова iнновацiйна хвиля. Поштовх для неi покликана дати нова базисна iнновацiя. Лише базисна iнновацiя забезпечуi потенцiйно велике значення граничного продукту капiталу. Тому в умовах технологiчного етапу лише нiша з базисною iнновацiiю здатна давати у виробничiй сферi прибуток, який згодом розноситься по всiй економiцi iнновацiйною хвилею.
Найважливiшим сучасним фактором стимуляцii та пiдтримки iнновацiйного процесу i заохоченн виробництва високоякiяноi продукцii ерез систему державноi сертифiкацii. Пiдтверджуючи вiдповiднiсть товарiв вимогам державних та мiжнародних стандартiв, сертифiкацiя забезпеуi можливiсть обiктивного вибору iнновацiйноi продукцii та ii спадкоiмнiсть. РЖснування на пiдприiмствах систем якостi i важливою передумовою комерцiйного успiху. Наявнiсть у вiдчизняноi продукцii визнаного сертифiкату якостi зумовлюi не тiльки ii цiну на свiтових ринках, а часто й саму можливiсть виходу на них. Сертифiкацiя базуiться на законодавчих актах, що встановлюють обовяяязковi вимоги до пролукцii.
Практична реалiзацiя можливостей нацiональноi стандартизацii, метрологii та сертифiкацii ускладнбiться недолiками законодавчоi бази у цiй сферi: закони сформульованi у дуже загальнiй формi. Крiм того, в Украiнi ще дiють норми колишнього СРСР. Якi не узгоджуються з мiжнародними стандартами i не дають змоги виконати умови приiднання Украiни до ГААТ/СОТ та реалiзувати ст.51 та 56 Угоди про партнерство та спiвробiтництво з РДС. В таких умовах украiнський ринок може наповнитись низькоякiсною подукцiiю, яка не вiдповiдаi мiжнародним стандартам.
В ХХРЖ столiттi розрахов
Вместе с этим смотрят:
"Управленческая борьба" - ведение переговоров
Cамоорганизация как процесс саморазвития
Cистема управлiння зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю ЗАТ "Харкiв'янка"
PR в шоу-бизнесе
PR менеджмент в турагенстве