Флотацiя на фондовому ринку

ЗМРЖСТ

ст.

ВступтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..

1. Фiнансовий ринок та його особливостiтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.

1.1 Поняття, сутнiсть, класифiкацiя iнвестицiйтАжтАжтАжтАжтАжтАж.

1.2 Склад фiнансового ринку та його обтАЩiкти iнвестуваннятАж.

2. Фiнансовий ринок Украiни та його особливостiтАжтАжтАжтАжтАж

2.1. Державне регулювання iнвестицiйноi дiяльностi

в УкраiнiтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.

2.2. РЖнвестицiйний ринок Украiни та його учасникитАжтАжтАжтАжтАж..

2.3. Фондовий ринок Украiни: фондовi бiржi, iнструменти

фондового ринку, iнфраструктуратАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.

3. Флотацiя компанiйтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.

3.1. Поняття, сутнiсть, цiль флотацiiтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.

3.2. Регулятори фондового ринкутАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж

3.3. Методи флотацii та фактори впливаючи на цiну акцiйтАжтАж

3.4.Основнi свiтовi ринки акцiйтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.

4. Оцiнка можливостi флотацii КВТВП " Киiв "тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.

Висновок ..............................тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..

Лiтература..............................тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..

ВСТУП

Однiiю з характеристик стану економiчноi системи в цiлому i рiвень розвитку фондового ринку. Оскiльки це сприяi акумулюванню капiталу для iнвестицiй в виробничу i соцiальну сфери, структурнiй перебудовi економiки, позитивноi динамiцi соцiальноi структури суспiльства, пiдвищенню достатку кожноi людини шляхом володiння i вiльного розпорядження цiнними паперами, психологiчноi готовностi населення до ринкових вiдносин.

В Украiнi ринок цiнних паперiв перебуваi на стадii свого становлення. З сiчня 1992 року працюi Украiнська фондова бiржа (УФБ) з Центральним депозитарiiм цiнних паперiв, мережею фiлiй та брокерських контор по всiй територii Украiни . З грудня 1993 року на бiржi введена i дiю система електронного обiгу цiнних паперiв, яка не виключаi можливостi котирування матерiалiзованих цiнних паперiв. Зростаi кiлькiсть позабiржових фiнансових посередникiв, торговцiв цiнними паперами, iнвестицiйних фондiв i компанiй. З кожним роком збiльшуiться число емiтентiв, якi зареiстрували випуск своiх цiнних паперiв у Мiнiстерствi фiнансiв Украiни , зростаi загальний обсяг iх емiсiй.

В квiтнi 1994 року Кабiнет Мiнiстрiв Украiни затвердив "Концепцiю функцiонування i розвитку фондового ринку в Украiнi". Указом Президента Украiни вiд 25 травня 1994 року "Про електронний обiг цiнних паперiв i нацiональний депозитарiй" законодавчо закрiплене перемiщення фiнансових активiв у де матерiалiзований формi та створення всеукраiнського Нацiонального депозитарiю на базi Центрального депозитарiю цiнних паперiв УФБ. В той же час подальший розвиток нацiонального фондового ринку стримуiться рядом обтАЩiктивних та субтАЩiктивних факторiв.

Найголовнiшими серед них i :

- кризовий стан украiнськоi економiки, високий рiвень iнфляцii, вiдсутнiсть твердоi нацiональноi грошовоi одиницi;

- слабкiсть i недостатнiсть державного регулювання нацiонального ринку цiнних паперiв;

- вiдсутнiсть гарантiй по операцiях з цiнними паперами, недовiра населення та його психологiчна непiдготовленiсть до операцiй на фондовому ринку.

З iншого боку вихiд Украiни iз кризи, стабiлiзацiя економiчного становища, пiдвищення добробуту людей неможливi без розвиненого ринку цiнних паперiв. А для цього необхiдне здiйснення ряду невiдкладних заходiв. До першочергових тут можна вiднести :

- здiйснити випуск i обiг всеукраiнських та мунiципальних цiнних паперiв, вiдновивши до них довiру з боку населення;

- вирiшати на державному рiвнi комплекс питань, що довiльного обiгу в Украiнi цiнних паперiв iноземних компанiй, купiвлi украiнських цiнних паперiв iноземними iнвеститорами;

- бiльш ефективно використовувати можливостi структур, що працюють на нацiональному ринку цiнних паперiв, насамперед Украiнськоi фондовоi бiржi з ii iнфраструктурою.

- Створити державнi органи управлiння i контролю за функцiонуванням ринку цiнних паперiв.

Здiйснення цих та iнших заходiв дозволить прискорити формування в Украiнi фондового ринку. Та щоб цей ринок мав цивiлiзований характер, був адаптований до сучасних свiтових умов, необхiдно врахувати набутий зарубiжний досвiд, поширеннi в свiтi тенденцii, кращi зразки його розвитку. В даннiй роботi показанi передумови та особливостi формування i розвитку структури iнвестицiйного ринку, розглянуто механiзм функцiонування його найважливiших сегментiв. Спецiальна увага придiлена бiржовим технологiям iнвестування. Показано мiсце бiрж рiзних типiв у сучаснiй ринковiй iнфраструктурi, детально розглянуто питання органiзацii i функцiонування фондових бiрж, iнструментарiй проведення мiжнародних операцiй з цiнними паперами. Можливiсть використання закордонного досвiду в сучасних вiтчизняних умовах визначило актуальнiсть теми магiстерськоi роботи.

1. Фiнансовий ринок та його структура.

1.1. Поняття, сутнiсть, класифiкацiя iнвестицiй.

Економiчна дiяльнiсть окремих господарюючих субтАЩiктiв та краiни в цiлому значною мiрою характеризуiться обсягом здiйснюваних iнвестицiй. Термiн "iнвестицii", "iнвестування", "iнвестицiйний процес", iнвестицiйна дiяльнiсть", "iнвестицiйна полiтика" стали вживатися у нашiй краiнi порiвняно нещодавно. Тому поняття та сутнiсть цих термiнiв у нашiй економiцi все ще трактуються по рiзному. Термiн "iнвестицiя" походять вiд латинського слова "invest", що означаi вкладення коштiв. У бiльш широкiй трактовцi iнвестицiй являють собою вкладення капiталу з метою подальшого його збiльшення.

За фiнансовим визначенням, iнвестицiя - це всi види активiв

(коштiв), що вкладаються в господарчу дiяльнiсть з метою отримання доходу. Економiчне визначення iнвестицiй можна сформулювати таким чином: iнвестицiя - це видатки на створення, розширення, реконструкцiю та технiчне переозброiння основного капiталу, а також на повтАЩязанi з цим змiни оборотного капiталу оскiльки змiни у товарно-матерiальних запасах здебiльшого залежать вiд руху видаткiв на основний капiтал.

РЖнвестицii в обтАЩiкти пiдприiмницькоi дiяльностi здiйснюються в рiзних формах. З метою облiку, аналiзу та планування iнвестицii класифiкують за рiзними ознаками. Класифiкацiю представлено в виглядi схеми.

Схема 1 . Класифiкацiя iнвестицiй за рiзними ознаками.

Пiд iнвестицiями звичайно розумiються довгостроковi вкладення капiталу в пiдприiмства рiзних галузей народного господарства, в iнфраструктуру, в соцiальнi програми, в охорону навколишнього середовища. РЖнвестицii вiдображають усi види майнових та iнтелектуальних цiнностей, якi вкладаються в обтАЩiкти пiдприiмницького та iншi види дiяльностi, в результатi яких формуiться прибуток або досягаiться соцiальний ефект. Державнi iнвестицii можуть здiйснюватись i з метою регулювання розвитку економiки.

Основними цiнностями iнвестицiй i :

- рухоме та нерухоме майно ( будiвлi, споруди, обладнання та iншi матерiальнi цiнностi);

- кошти, цiльовi банкiвськi внески, кредити, акцii та iншi цiннi папери;

- майновi права, похiднi вiд авторського права - "ноу-хау", досвiд та iншi iнтелектуальнi цiнностi;

- право користування землею та iншими природними ресурсами, а також iншi майновi права.

Виходячи з написаного вище ми вже знаiмо, що за обтАЩiктами iнвестицiйноi дiяльностi iнвестицii подiляються на два класи: реальнi та фiнансовi: (Останнiм часом видiляють також iнвестицii у людський капiтал). Реальнi iнвестицii забезпечують прирiст дiйсного (фiзичного) капiталу. Реальне iнвестування означаi органiзацiю виробничого процесу, тобто створення (придбання, будiвництво та iн.) виробничих потужностей та найму робочоi сили.

Фiнансове iнвестування, на вiдмiну вiд реального, не передбачаi обовтАЩязкового створення повних виробничих потужностей та контролю за iх експлуатацiiю. Як правило, фiнансовий iнвеститор у сучасних умовах не бере участi в управлiннi, дiйсно реальними активами, покладаючись у цьому на фахiвцiв - менеджерiв. РЖснуi також поняття "споживчi iнвестицii". У деяких зарубiжних економiчних джерелах цей термiн застосовуiться для позначення вкладень споживачiв у товари тривалого користування або в нерухомiсть. По сутi, даний обтАЩiкт вкладень споживачiв не вiдповiдаi поняттю iнвестицii, по скiльки не передбачаi одержання прибутку та зростання капiталу. Це вкладення доцiльно розцiнювати як форму заощаджень. Разом з тим, вкладення в нерухомiсть можуть набувати й iнвестицiйних рис. Наприклад, при високих темпах iнфляцii зростають i заощадження, тобто зростаi грошова оцiнка нерухомостi та товарiв тривалого користування. Деякi такi вкладення можуть приносити прибуток за умови використання рухомого та нерухомого майна з комерцiйною метою (здача квартири в оренду та iн.).

Вiдмiнностi мiж двома основними видами iнвестицiй - реальними та фiнансовими - розкриваються тiльки в процесi iх руху, в процесi iнвестицiйноi дiяльностi.

У загальному випадку iнвестицiйна дiяльнiсть мiстить у собi такi етапи: формування нагромаджень тАУ вкладення ресурсiв (iнвестування) - одержання прибутку. Отримання достатнього прибутку та приросту капiталу i цiльовою установкою iнвесторiв. Згiдно з метою iнвестицiйноi дiяльностi, фiрма у ринкових умовах вирiшуi три типи iнвестицiйних завдань: по-перше, вибiр iнвестицiйних проектiв та розмiщення капiталiв згiдно з обраними проектами; по-друге, оптимiзацiю або безперервне коригування капiтальноi структури фiрми шляхом залучення джерел зовнiшнього фiнансування (емiсiя цiнних паперiв, кредити банкiв) та, по-третi формування нагромаджень та розподiл дивiдендiв, оптимiзацiю пропорцiй мiж iнвестицiями та дивiдендами. Методи вирiшення вказаних завдань i визначають усi показники процесу iнвестування (основного етапу iнвестицiйноi дiяльностi) кожноi конкретноi фiрми.

В основi iнвестицiйноi дiяльностi лежать перетворення iнвестицiй, що постiйно повторюються: прирiст нагромаджень - витрати - прирiст капiтального майна - прибуток тАУ iнвестицii (нагромадження). Постiйне вiдтворення данного ланцюга таких перетворень являi собою кругообiг iнвестицiй. Проте, в кругообiгу виробничих (реальних) та фiнансових iнвестицiй iснують особливостi.

Кругообiг виробничих iнвестицiй, подiляючись на окремi стадii, породжуi кругообiг фiнансових iнвестицiй. Кругообiг фiнансових iнвестицiй виявляi зворотнiй вплив на кругообiг реальних iнвестицiй. У кiнцевому пiдсумку це приводить до злиття, неподiльностi потокiв виробничих та фiнансових iнвестицiй за межами даного пiдприiмства, на локальних та нацiональних ринках капiталiв. Для бiльшоi ясностi кругообiг iнвестицiй покажемо у схематичному виглядi на малюнку 1.

Отже, iнвестицiйна дiяльнiсть у сучасних умовах проходить переважно у сферi обмiну та виражаiться у формi купiвлi-продажу товарiв та послуг на ринках iнвестицiйних товарiв. Навiть за умови рiвномiрного розширення кругообiгу iнвестицiй, продукту та прибутку на даному пiдприiмствi, тривалiсть кругообiгу на рiзних пiдприiмствах залишаiться рiзною. А рiзна тривалiсть кругообiгу iнвестицiй на рiзних пiдприiмствах, а також нерiвномiрнiсть кругообiгiв iнвестицiй, продукту та прибуток в межах одного, окремо взятого пiдприiмства зумовлюi необхiднiсть поширення iнвестицiйного процесу за межi пiдприiмства, формування на базi одиничних, окремих кругообiгiв iнвестицiй iдиноi iнвестицiйноi системи. Створення iдиноi iнвестицiйноi системи стаi можливим у мiру розвитку кредитноi системи та iнститутiв ринку цiнних паперiв (фондового ринку). Кредитна система акумулюi всi грошовi нагромадження краiни. Тим самим усуваiться суперечнiсть мiж нагромадженням та iнвестицiями, що виникаi при органiзацii виробничого процесу пiдприiмцями. Це означаi, що за браком власних нагромаджень iндивiдуальний або iнституцiйний iнвестор може одержати у банку кредит на iнвестицiйнi цiлi. РЖ в протилежнiй ситуацii, тобто за наявностi тимчасових нагромаджень, що використовують iнвестори можуть надати iх в позику банковi на певний строк за визначену плат (депозитний вiдсоток). Таким чином, пiдвищуiться мобiльнiсть капiталiв, зростаi швидкiсть iх перемiщення у сфери економiки з найвищою нормою прибутку. Одночасно прискорюiться процес вирiвнювання норми прибутку в нацiональному масштабi. Останнi дозволяi унiфiкувати цiну позикового капiталу, як на грошових ринках, так i ринках капiталiв.

Отже, формуiться суспiльна оцiнка граничноi ефективностi використання iнвестицiйних капiталiв, ця оцiнка - позиковий вiдсоток - служить iндикатором iнвестування у будь - якiй сферi економiки, визначаi нижню межу, "порiг" прибутковостi iнвестицiйних проектiв. Така оцiнка зтАЩявляiться з розвитком акцiонерних товариств, появою корпоративних цiнних паперiв. На вiдмiну вiд "цiни" позикового капiталу, що вiдбиваi суспiльно необхiдну норму винагороди за користування позиковими ресурсами, тобто граничну норму ефективностi використання даного капiталу, ринкiв iнвестицiйних товарiв формуiться пiд впливом iнших системоутворюючих факторiв. До таких факторiв належить, перш за все, вплив НТП, ступiнь монополiзацii економiки, порядок регламентацii операцiй резидентiв i т.iн. Особливо вагомим фактором i вплив НТП: головним чином пiд впливом цього фактора формуiться висока норма прибутковостi на ринках "ноу-хау", лiцензiй, патентiв, обладнання, сировини.

Усi фiнансовi iнвестицii оцiнюються за прибутком, що приноситься ними. З цiii точки зору, всi цiннi папери однорiднi, усi вони зрештою являють собою право на прибуток, незалежно вiд того в яку галузь або сферу економiки посвiдчують вони вкладення позикового капiталу. Капiталiзована оцiнка прибутку, що приноситься цiнними паперами i i, власне, цiна або курс даних паперiв. Динамiка курсу цiнних паперiв вiдбиваi, з одного боку, стан та найближчi перспективи розвитку економiки в цiлому (фаза циклу, рiвень iнфляцii, стан платiжного балансу, дефiцитнiсть держбюджету i т. РЖн., а з iншого боку - фiнансовий стан конкретного пiдприiмства - емiтента даних цiнних паперiв. Таким чином, реалiзуiться суспiльний взаiмозвтАЩязок ринкiв капiталiв, ринкiв iнвестицiйних товарiв та рух реальних активiв в процесi вiдтворення.

Звiдси випливаi, що замкнений кругообiг фiнансових iнвестицiй у межах одного пiдприiмства неможливий. Рух фiнансових iнвестицiй - це вiдкрита система стосовно конкретного товаровиробника. Розглядаючи рух фiнансових iнвестицiй у межах окремо взятого пiдприiмства, тiльки як частину iх суспiльного кругообiгу можна вiдобразити цю частину кругообiгу на малюнку 2. З малюнка видно, що приiднання конкретноi компанii до фiнансового ринку вiдбуваiться у двох основних випадках: по-перше, при потребi створення або корегування капiтальноi структури в бiк пiдвищення ii ефективностi шляхом емiсii цiнних паперiв, головним чином акцiй та облiгацiй; по-друге, при формуваннi портфеля цiнних паперiв шляхом купiвлi-продажу цiнних паперiв iнших корпорацiй. Зазначенi двi форми звтАЩязкiв кожного пiдприiмства з фiнансовим ринком мають постiйний характер. Це зумовлюiться, перш за все, тим що емiсiя та розмiщення власних цiнних паперiв серед визначеного кола iнвесторiв i основним джерелом зовнiшнього фiнансування, особливо у фазах спадання та кризи. Цiннi папери за рядом своiх характеристик виявляються бiльш гнучким iнструментом фiнансування, нiж традицiйний банкiвський кредит.

Вместе с этим смотрят:

"Управленческая борьба" - ведение переговоров

Cамоорганизация как процесс саморазвития

Cистема управлiння зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю ЗАТ "Харкiв'янка"

PR в шоу-бизнесе

PR менеджмент в турагенстве