Аналiз iгровоi дiяльностi як засобу соцiалiзацii особистостi

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл 1. Значення, суть, структура та класифiкацiя iгор.

1.1 РЖсторичний погляд.

1.2 Сучасне значення гри.

1.3 Структура та кластфiкацiя iгор.

Роздiл 2. Вплив дитячих iгор на формування життiвоi позицii.

2.1 Cоцiальнi функцii рухливих iгор.

2.2 Процес набуття суспiльного досвiду в сюжетно-рольових iграх.

Роздiл 3. Практичне керiвництво поведiною дiтей у ходi гри.

3.1 iнструктквання дiтей на початку гри та керiвництво поведiнкою у ходi гри.

3.2 значення оцiнювання i аналiз поведiнки дiтей у ходi гри.

Висновки.

Вступ

Гра тАУ це спонтанна, природжена, повна радостi своiрiдна дiяльнiсть дитини, яка вiдбуваiться не заради якоi-небудь зовнiшньоi мети, а для власного задоволення, для елементарноi дii.

РЖншi доповнення гри тАУ вiльна, добровiльна, необмежена умовами, неповторна, з непередбаченим закiнченням, з можливими змiнами в процесi гри, вигадана, творча дiяльнiсть дитини.

Гра не i пустою забавою, це змiст життя дитини, ii творча дiяльнiсть, потрiбна для ii розвитку. У грi дитина живе i слiди цього життя глибше залишаються в нiй, нiж слiд дiйсного життя. В iгровiй ситуацii дитина здiйснюi своi бажання,своi ростовi потреби, нейтралiзуi своi емоцiйнi конфлiкти.

У неi розвиваiться фiзична сила, моторнi вмiння, швидкiсть i точнiсть рухiв, координацiя. У грi ii учасники вчаться думати, працювати, творити, набуваi досвiд в рiзних iгрових ситуацiях i навiть такий, що допоможе в рiзних життiвих ситуацiях.

У грi дитина вчиться не лише швидко спостерiгати, але й успiшно дiяти, критично думати й оцiнювати те, що кругом неi дiiться. Особливо сприятливим для цього середовищем i органiзованi iгри з правилами, в яких гравцi вчаться змагатися,ремогти в ситуацiях якими регулюють правила. Гравцi вчаться також контролювати своi бажання, критично оцiнювати дiйснi обставини гри, додержуватися ii правил, що i дуже важливим для морального виховання. В iгрових ситуацiях вiдбуваються змiни, у гравцiв формуiться iхня особистiсть, iхнiй характер, розвиваються суспiльнi риси, як чесна гра, дружнi ставлення один до одного, намагання бути щораз кращим.

Гра творить мiсток до дiйсностi, сприяi усуспiльненню дитини, ii пiдпорядкуванню iгровiй спiльностi з тенденцiiю дати особистий вклад для успiху групи.

Психологiчний розвиток дитини, формування ii особистостi i процесом засвоiння нею суспiльного досвiду, виробленого людством i зафiксованого в продуктах його матерiальноi i духовноi культури.

З допомогою рiзних видiв дiяльностi реалiзуються взаiмовiдносини дитини з обтАЭiктивною дiйснiстю. Тому вiд змiсту i характеру дiяльностi й залежить надбання дитиною конкретних властивостей, ii психологiчний розвиток.

Давно помiчено, що людина, яка в дитинствi достатньою мiрою не залучалась до гри, в дорослому життi виявляi нестачу певних необхiдних iй якостей i умiнь.

Чим детальнiше й глибше вченi-психологи й педагоги вивчають можливостi такого феномену, як гра, тим далi знаходяться межi ii застосування, тим вище пiднiмаiться ii вiковий ценз. Вона сприяi вихованню, навчанню, вiдпочинку, вiдновленню сил, емоцiйному зарядженню, корегуванню набутого досвiду, не лише у дiтей, ай у дорослих. Гра заполонила телеекран роважальними шоу-програмами, стала необхiдним атрибутом свят i обрядiв, проникаi у солiднi установи у виглядi дiлових, рольових i комунiкативних iгор. Безперечно, гра стала одним iз найпопулярнiших видiв людськоi дiяльностi. Грають дiти, школярi, студенти, дипломованi спецiалiсти.

Мiркування вiдносно сутi i значення гри можна вiднайти у працях фiлософiв, педагогiв, а також в лiтературних творах. РЖ як не дивно, найбiльш простим i одночасно генiальним залишаiться пояснення гри, зроблене автором тАЬПригод Тома СойератАЭ Марком Твеном тАЬГра тАУ все, що ми робити не зобовтАЭязанiтАЭ. З цього твердження випливають найважливiшi характеристики гри. Вона мимовiльна, часто без вiдкритоi зовнiшньоi мети, стимульована внутрiшнiми потребами, iнтересами, емоцiями задоволення i радостi,пргненнями до активноi дiяльностi. Цi ознаки гри i основними. Бо внесення в ii процес хоч незначноi частки зовнiшнього примусу, обовтАЭязково перетворюi гру в якийсь iнший вид дiяльностi, який зовнi може мати цiкаву барвисту форму, але внутрiшньо не сприйматиметься дитиною як розвагата задоволення. Отже, гра для дитини тАУ це обставини, в яких вона почуваiться вiльно, розкуто, емоцiйно пiднесено. Саме в такiй невимушенiй ситуацii,помiтно для себе без напруження i втоми дiти набувають соцiального досвiду, вчаться думати, працювати, творити.

Умiння створити iгрову ситуацiю, перенести учасникiв в iншу, частково умовну, площину реальностi, затримати плин часу i викликати захоплення тАУ все це i виявом високого професiоналiзму органiзатора iгровоi дiяльностi.

Мета роботи: аналiз iгровоi дiяльностi як засобу соцiалiзацii особистостi.

Вiдповiднодо мети в курсовii роботi ставляться наступнi завдання:

- дослiдити суть, значеня та структуру гри;

- визначити вплив дитячих iгор на формування житттiвоi позицii дiтей молодшого шкiльного вiку;

- розглянути яким чином здiйснюiться керiвництво поведiнкою дiтей у ходi гри;

методологiчну базу дослiдження складають працi видатних вчених: Берна Е., Больховiтiнова В., Виготського Л., Генкiна Д., Обертинськоi А. та iн.

Частину матерiалiв дослiдження було отримано методом спостереження за дiтьми в процесi гри. Використано досвiд проведення iгрових програм Киiвським мiським палацом дiтей та юнацтва, в дитячому оздоровчому таборi-пансiонатi тАЬРубiнтАЭ та в Берестягськiй загальноосвiтнiй школi Гайворонського р-ну, Кiровоградськоi обл.

При дослiдженнi теми використано метод узагальнення з елементами аналiзу та порiвняння.

Структура роботи: Маi сторiнок, складаiться з вступу, основноi частини, висновкiв. Маi найменувань використаноi лiтератури.

Роздiл 1. ЗНАЧЕННЯ, СУТЬ, СТРУКТУРА ТА КЛАСИФРЖКАЦРЖЯ РЖГОР.

1.1. Погляд в iсторiю.

Що таке гра i чим вона вiдрiзняiться вiд будь-якоi iншоi дiяльностi? Як було розкрито ii природу i значення в життi дитини? Як розвиваiться гра з вiком?

Спроби тлумачення природи гри вiдомi здавна. Здавна точаться суперечки з приводу визначення ii сутi та значення.

Найдавнiшi з цих спроб тАУ теорii тАЬвiдпочинкутАЭ i тАЬнадлишку силтАЭ. Протрималася вона недовго, внаслiдок очевидноi ненауковостi. Справдi важко погодитись з тим, що дитина у грi вiдпочиваi, адже саме у грi проходить для неi бiльша частина дня, у гру вона вкладаi багато енергii, фiзичних i розумових сил.

Що ж до теорii тАЬнадлишку силтАЭ, авторами якоi були Г. Спенсер i Ф. Шiллер, то вона мала бiльше прихильникiв, нiж попередня, але так само невтрималася в науцi через явну суперечливiсть реальним факторам. Вiдомо, що стомлена i хвора дитина граiться. Вона не може бiгати, тягти возика, чи зводити тривалий час якусь будiвлю, але сидячи чи лежачи у лiжку, дитина тихенькобавиться лялькою або iншою улюбленою iграшкою. Тому й викликаi заперечення думка, нiбито у грi дитина витрачаi свою надлишкову енергiю, яка нагромаджуiться у нервових центрах.

Великою популярнiстю користувалась у свiй час теорiя нiмецького дослiдника Грооса, викладена ним наприкiнцi 19 ст. у книгах тАЬРЖгри тваринтАЭ та тАЬРЖгри дiтейтАЭ. Вiн вважав гру пiдготовкою до майбутнього життя, вiрнiше, пiдготовкою iнстинктiв з метою надання iм найбiльшоi пристосованостi до наступного функцiонування. Посилаючись на те, що чим вище стоiть тварина на еволюцiйному щаблi, тим тривалiшим i ii дитинство i значимiшою роль гри; Гроос надiляв останню здатнiтю удосконалювати життiвi механiзми тварини i дитини. Думка Грооса про вплив гри на майбутнiй розвитокдитини маi сенс.

Але вiдсутнiсть принциповоi рiзницi у поясненнi гри тварин i людини ставить Грооса на антиiсторичнi позицii.

Послiдовники Грооса вносили рiзнi уточнення i доповнення в його теорiю, але не змiнювали головного - пiдходу до гри як до бiологiчно обумовленого процесу. Досить вiдома винайдена Гроосом формула: людина або тварина граються не тому, що вони молодi тАУ сама молодiсть дана iм для того, щоб гратись, тобто вправлятись для майбутнього самостiйного життя.

Дальшi спроби дошукатись до сутi гри мали наступнi значення: наприклад погляд на гру як на дiяльнiсть породжувану прагненням одержати насолоду ( теорiя функцiонального задоволення К. Бюлера ), або як таку, що даi змогу реалiзувати витiсненi з життя бажання (З. Фрейд), чи навiть втекти вiд життя ( Адлер).

Голландський вчений Бойтендайк вказував: дитина граiться тому, що надiлена особливою динамiкою i особливим ставленням до дiйсностi. Але вiн теж не змiг позбутися впливу натуралiстичних концепцiй у пiдхлдi до гри як форми вияву потягiв. Пiсля 1933 року, протягом наступного тридцятирiччя

РЖнтерес до теоретичного розвтАЭязання проблеми гри в зарубiжних дослiдженнях взагалi знизився. Навiть висловлювалися сумнiви щодо можливостi створення теорii гри.

У вiтчизнянiй лiтературi проблеми гри торкаються в своiх працях К. Д. Ушинський, А. С. Макаренко,Л. Виготський; сучаснi дослiдники Д. Генкiн, А. Обертинська та iншi.

За К. Д. Ушинським, гра для дитини це дiйснiсть, в якiй вона живе i слiди цього життя глибоко западають в ii память.

Але все ж таки зтАЭясувати, як виникла гра, можна лише простеживши становище дитини в процесi iсторичного розвитку суспiльства.

РД чимало матерiалiв мандрiвникiв, географiв та етнографiв, вiтчизняних i зарубiжних дослiджень, в яких вiдтворюiться життя людини в перiод первiсного суспiльства i його дальшого iсторичного розвитку. В них мiстяться i певнi вiдомостi про становище дитни. До цих матерiалiв i звернувся Д. Б. Емконiн.

На найбiльш раннiх ступенях розвитку суспiльства, коли люди харчувалися плодами та корiнням, дsти дуже рано втягувалися в життя дорослих. Ускладнення знарядь працi, перехiд до землеробства ривели до статево-вiкового розподiлу працi, забеспечили дiтям рiвноправне становище з дорослими.

Дiти вправлялися в оперуванi знаряддями працi i це вже можна назвати iграми-вправами. Але й тут ще не було рольових iгор.

З розвитком людського суспiльства вiдбуваiться i дальший розвиток виробничих сил, ускладнюються знаряддя, а з ними й розподiл працi. Коло доступних дiтям сфер виробництва звужуiться, окремi види працi вони можуть лише спостерiгати. Змiнюються й предмети, якими дiти оперують: якщо iз зменшеного луку можна пускати маленькi стрiли, а маленьким ножем можна рiзати, то зменшена гвинтiвка не стрiляi, а i тiльки зображенням справжньоi. Так зтАЭявляються iграшки i рольова гра, завдяки яким дiти вгамовують своi прагнення до спiльного з дорослими життя. А тi надто зайнятi своiми справами, i дiтям не лишаiться нiчого iншого, як створити собi iгрове життя, в якому вiдтворюються в загальних рисах трудова дiяльнiсть i соцiальнi вiдносини мiж дорослими.

Таким чином, гра i iсторичним утворенням. РЗi виникнення обумовлене розвитком суспiльства i повтАЭязаною з ним змiною становища дитини в системi суспiльних вiдносин. Отже, гра соцiальна за своiю природою, походженням та змiстом.

У лiтературi 60-70-х рокiв гра розглядаiться як особлива форма життя дитини в суспiльствi, до того ж справжнього життя, дуже важливого для неi. Гра являi таку дiяльнiсть, у якiй дiти виконують ролi дорослих i в iгрових умовах вiдтворюють iх життя, працю та стосунки мiж ними. Завдяки грi дошкiльник задовольняi свою потребу у спiлкуваннi з дорослими, у спiльному з ними життi.

1.2. Структура та класифiкацiя iгор.

Мета, способи, мiсце проведення iгор дуже рiзноманiтнi, вони рiзняться мiж собою за змiстом та методикою проведення.

Важливим моментом роботи з iграми i обiзнанiсть iз iх структурою. Кожна гра переслiдуi певну мету, яка вказуi напрям розвитку дитини (сенсорний, фiзичний, соцiальний, iнтелектуальний, емоцiйний); ситуацiю гри, що включаi мiсце, атрибути, статевий та вiковий склад учасникiв; правила (або хiд) гри.

Усвiдомити структуру i функцii гри допомагають класифiкацii iгор, яких iснуi чимало , але практичний характер мають двi: за мотивацiйними i за змiстово-процесуальними критерiями.

Перша з них акцентуi увагу на обтАЭiктах впливу гри i подiляi iх на:

- психо-чуттiвi (сенсорнi), якi сприяють розвитку гостроти сприймання, мислення i пiзнання навколишнього свiту, що i основою для набуття знань, умiнь;

- руховi тАУ здiйснюють тiлесний розвиток дитини, формують такi необхiднi якостi, як спритнiсть, гнучкiсть, силу, швидкiсть, координацiю рухiв;

- соцiальнi тАУ сприяють соцiалiзацii дитини в процесi спiлкування, виконанню необхiдних правил, вироблення моральних рис;

- розважальнi тАУ сприяють вiдпочинку, емоцiйному задоволенню, естетичнiй насолодi.

Друга класифiкацiя базуiться на змiстi i способах здiйснення iгор i включаi такi iх види:

- рухливi;

- малорухливi;

- iнтелектуальнi;

- музичнi;

- сюжетно-рольовi;

- забави, атракцiони;

- конкурси тощо.

Обидвi класифiкацii iгор спiввiдносяться мiж собою i назви груп, до яких одночасно мають приналежнiсть iгри, допомагають в розумiннiмотивацiйного, змiстового i процесуального аспектiв гри.

Наприклад, реалiзацiя функцiй соцiальних iгор, може здiйснюватись через рухливi, музичнi, сюжетно-рольовi, конкурснi iгри.

Але зупинимося спочатку на розважальних iграх, якi повиннi в першу чергу продукувати хороший, радiсний настрiй, емоцiйне розвантаження i насолоду. До таких iгор вiдносять рухливi iгри тАУ естафети, музичнi, зокрема хороводи, кричалки, ритмiвки, iгри-жарти, фокуси, забави, атракцiони, конкурси.

Розважальностi цим iграм надають емоцiйна пiдготовка безпосереднiх учасникiв i глядачiв, необхiднiсть iмпровiзацii, весела ритмiчна музика, хаотичнi i помилковi рухи учасникiв конкурсiв, неочiкуванiсть пропозицiй ведучого, його гумор та вдалi коментарi.

Особливо цiкавими в цьому планi i конкурси, якi можуть бути iндивiдуальними i груповими. Наявнiсть команд надаi конкурсам бiльшоi загальностi, а взаiмодiя учасникiв у невеликому колективi створюi додатковi розважальнi моменти.

Цiкавим видом конкурсiв i творчi конкурси. Вони вiдрiзняються вiд попереднiх тим, що вимагають вiд учасникiв продемонструвати наявнi в них фантазiю, уяву, ерудицiю, iнтелект. Творчi конкурси побудованi на ефектi поiднання реально iснуючих речей, явищ, понять з вигаданими обставинами, здавалось би, несумiсними пропозицiями. Наприклад, створити гiмн любителiв запiзнюватись на першi уроки. Пiд час роботи в ДОТП тАЬРУБРЖНтАЭ довелося спостерiгати за тим , як дiти виконували завдання типу:скласти оду бантикам, переробити дитячу казку тАЬКоза-дерезатАЭ на бойовик, поставити клiп на певну естрадну чи народну пiсню.Таким видам конкурсiв краще надавати колективного характеру, оскiльки творча фантазiя успiшно проявляiться в мислительнiй спiвдружностi. Данi конккурси стимулюють творчiсть i винахiдливiсть дiтей, позбавляють iх можливостi копiювати колись бачене.

Помiтну роль в органiзацii розваг вiдiграють музичнi iгри. Вони повиннi бути нескладними, одноголосими, доступними всiм. Мелодii мають бути короткими, яскравими, легкими для запамтАЭятовування, фразовоi побудови iз застосуванням репризних повторень, а текст пiсень тАУ близьким дiтям свiтовiдчуттям, зрозумiлим i доступним, з тонким гумором,образним змiстом. Так, наприклад у гурткiвцiв тАЬ Витiвноi майстернiтАЭ Киiвського мiського палацу дiтей та юнацтва великою популярнiстю користуються iгри: тАЬМартАЭя та РЖвантАЭ, тАЬ Великий апетиттАЭ, тАЬДощиктАЭ та iншi.

Цi iгри розученi один раз можуть повторюватися у рiзних розважальних програмах .Вiдомi мелодii приваблюють дiтей i можуть бути камертоном настрою початку масового заходу.

Особливу категорiю розважальних iгор являють собою iгри тАУжарти, фокуси. Вони вимагають впевненоi поведiнки ведучого ,переконливостi рухiв i дiй, що досягаiться певними тренуваннями.

Показувати фокуси потрiбно так, щоб приносити дiтям максимум задоволення. Виконавець фокусiв повинен мати незвичайний одяг чи окремi незвичнi його деталi- капелюх, краватка, окуляри тощо, незвичне iмя, наприклад тАУБон-Бад, Гоп-Заде-Паша, декiлька заклинаньрiзного змiсту, на зразок Влшурум-бурумВ», Влфокус-покус-морокусВ», тАЬабра-ка-дабра-мра-кабратАЭ

Чудово справляються з показом фокусiв i самi дiти, що довело проведення в школi тАЬУчнiвських iгортАЭ пiд-час минулорiчноi практики. Фокуси,iгри-жарти, частина музичних iгор використовуються пiд час розважальних програм для заповнення пауз мiж конкурсами для змiни видiв дiяльностi, для зняття втоми.

Такi iгри як психосенсорнi, соцiальнi, руховi часто зорiiнтованi на результат, перемогу, виграш /крiм сюжетно тАУрольових\.

Важливе мiсце и засобах виховання дiтей посiдають псиосенсорнi iгри, здатнi розвивати психiчнi процеси. До цих iгор в першу чергу належать малорухливi iгри,iнтелектуальнi,музичнi. Особливiсть малорухливих iгор сенсорного характеру полягаi в активiзацii слуху дiтей, дотику , зору, смаку,нюху i разом з тим тренуваннi сприйняття,памятi, уваги.

За допомогою даних iгр виробляються навички помiчати змiни,якi вiдбуваються в примiщеннi, на вулицi, в iнших звичних мiсцях, i основою формування такоi важливоi якостi, як уважнiсть . Похвала за успiшне виконання стимулюють у дiтей прагнення удосконалювати сенсорнi якостi.

Подiбнi до сенсорних психологiчнi iгри,якi навчають дiтей iдентифiкувати прояви рiзних емоцiй , як власнi так i оточуючих людей. Цi iгри виховують емоцiйну культуру, умiння гальмувати, або навпаки виразно проявляти свiй iнтерес, радiсть, здивування, образу, гнiв за допомогою мiмiки, жестiв, слiв.

Популярнi також словеснi iгри, з перекручуваням слiв (на зразок зiпсованого телефону), з певними словесними заборонами, де за помилки потрiбно платити фантами, асоцiативнi, коли за вiдповiдями на запитання можна можна вiдгадати задуманий предмет, явище, iстоту; придумування загадок тощо.

РЖнтелектувальнi iгри мають кiлька рiзновидiв. Це настiльнi, зокрема тАУ шахи, шашки, рiзнi лото, iгри на узагальнення i видiленння суттiвих ознак.

У гурткiвцiв iгротеки тАЬПiд сходамитАЭ Киiвського мiського палацу дiтей та юнацтва великою популярнiстю користуються такi iнтелектуальнi настiльнi iгри, як тАЬМеморiтАЭ, тАЬФараон Рамзес 2тАЭ та iншi.

Також до цiii групи вiдносяться христинiвки, шаради, загадки, ребуси, головоломки, турнiри (на зразок тАЬЩо? Де? Коли?тАЭ, тАЬБрейн-рингтАЭ, тАЭТурнiр ерудитiвтАЭ, тАЬРозумники та розумницiтАЭ, тАЬLG ЕврикатАЭ та iншi).

В iнтелектуальних iграх тренуiться кмiтливiсть, швидкiсть реагування, памтАЭять, умiння узагальнювати, вони пропонують нову пiзнавальну iнформацiю, яка невимушено засвоюiться дiтьми. В таких iграх учасники мають можливiсть перевiрити своi знання, навички логiчного мислення та суджень.

Не менш популярними нiж психо-сенсорнi i рухливi iгри . Головною ознакою iх i наявнiсть активних рухових дiй: бiгу, стрибкiв, метання мтАЭяча й iнших предметiв, завдяки чому вони i засобом i методом фiзичного виховання. Виховне значення рухливих iгор не зводиться лише до розвитку таких фiзичних якостей, як швидкiсть, спритнiсть, витривалiсть. Розвиваються також кмiтливiсть, спостережливiсть, логiчне мислення, памтАЭять .

РОЗДРЖЛ 2. ВПЛИВ РЖГОР НА ВИБРЖР ЖИТТРДВОРЗ ПОЗИЦРЖРЗ ДИТИНИ .

Основи поведiнки формуються в дитинствi. В процесi рiзних видiв дiяльностi дiти ознайомлюються з елементарними нормами поведiнки в колективi, набувають навичок спiлкування з ровесниками i з дорослими. Спостереження показують, що дiти, якi не пiдкоряються вимогам дорослих в звичайнi обстановцi, сумлiнно виконують iх пiд час гри. Додержуючи правил, вони вчаться стримувати своi емоцii, викликанi бажанням виграти, засвоюють норми поведiнки.

Дiтей однаковою мiрою приваблюють усi види iгор. В даному роздiлi мова пiде саме про тi iгри, якi сприяють соцiалiзацii дитини, вихованню ii як особистостi, сприяють прищепленню навичок суспiльноi поведiнки, розвитку iнiцiативи i самостiйностi тощо.

Структура даних iгор (iгор з правилами) дозволяi опосередковано керувати поведiнкою дiтей. Гравцевi здаiться, що вiн виконуi iгровi дii i правила за своiм бажанням, насправдi вiн виконуi вказiвки органiзатора, якi сформованi у виглядi цiкавого завдання або умов гри.

Коли хтось iз дiтей порушуi правило, намагаючись швидше i без зусиль виграти, iншi протестують проти цього i в в наступних iграх дiти

виконують вимоги друзiв.

Поступово дiти привчаються оцiнювати своi дii i вчинки. Дитина усвiдомлюi значення своiх вчинкiв у процесi активного спiлкування з дорослими i друзями пiд час iгор. Засвоiвши критерii вимог до поведiнки гравця, дiти обтАЭiктивно оцiнюють вчинки своiх товаришiв i правильно реагують на них.

Важливу роль усправi формування в дитини вмiння обтАЭiктивно оцiнювати своi дii вiдiграi колектив. Адже у взаiминах з колективом, iншими дiтьми складаiться особистiсть дитини.

2.1.Соцiальнi функцii рухливих iгор.

Велике значення рухливих iгор полягаi в iх соцiальних функцiях. Саме рухливi iгри вперше вносять в життя дитини суворi вимоги до поведiнки власне в тiй дiяльностi, яка iм подобаiться. Цими вимогами i правила гри, яких за будь-яких умов треба дотримуватися, iнакше дитина стаi нечесним гравцем,ушником, який заслуговуi на покарання. Це i прообразом складного дорослого життя, де потрiбно пiдкорятись правилам,иконувати вимоги, вмiти вигравати i програвати. Дiтям молодшого шкiльного вiку це вдаiться не вiдразу,якi з них прагнуть лише виграти, диктуючи свою волю, не узгоджуючи своi дii з товаришами покомандi. Органiзатор повинен враховувати всi цi нюанси пiд час проведення рухливих iгор, здiснювати iндивiдуальний пiдхiд. Заняття iграми повиннi сприяти вихованню дружби, чесностi, свiдомоi дисциплiни, вiдповiдальностi. На вибiр рухливих iгор впливають вiковi та статевi особливостi дiтей, iх розвиток i фiзична пiдготовка, кiлькiсть дiтей i умови проведення гри. Рухливi iгри бувають суцiльно iгровi i з подiлом на команди. Для першого виду iгор часто потрiбен ведучий, роль якого можуть виконувати дiти. Це дiтям подобаiться i органiзатор повинен слiдкувати, щоб якомога бiльше гравцiв спробували себе в ролi ведучого.

Призначають ведучого рiзними способами: за призначенням органiзатора iгор, жеребкуванням, за бажанням гравцiв i звичайно, за допомогою лiчилок. Лiчилки використовуються двояко: або визначення ведучого вiдбуваiться останнiм словом лiчилки, або всiм по черзi вибувають, аж поки не залишиться один, який i буде ведучим. Процес рахування теж спорiднений iз грою i подобаiться дiтям, хоча вимагаi тривалого часу.

Якщо рухливi iгри команднi, то це вимагаi подiлу дiтей на групи органiзатор маi слiдкувати, щоб команди були рiвносильними та рiвномiрно розподiляти дiтей-лiдерiв, якi часто пiд час iгор створюють конфлiктнi ситуацii.

Важливим компонентом роботи з рухливими iграми i iх пояснення. Порядок пояснення наступний:

- назва гри та ii коротка характеристика;

- ролi гравцiв i iх вихiдне положення;

- хiд гри i мета, якоi повиннi прагнути гравцi;

- чим закiнчуiться гра;

- правила, якi необхiдно сформулювати;

- пояснити окремi складнi i незрозумiлi етапи гри;

- умовнi сигнали i команди для початку i закiнчення гри.

Органiзатор пiд час гри повинен суворо слiдувати за дотриманням правил. Пiсля закiнчення гри керiвник оголошуi ii результати, в яких враховуiться не лише швидкiсть, але i якiсть виконання завдань специфiка рухливих iгор полягаi в тому, що не зважаючи на iх повторюванiсть для гравцiв, вони завжди вiдбуваються нiби вперше, оскiльки утворюють щоразу новi ситуацii. РЖ кожен раз для одного - це успiх, перемога, для iншого невдача, поразка, iншими словами пiзнання себе i своiх можливостей.

Дуже важливо вмiло дозувати навантаження в грi. Адже надмiрна емоцiйнiсть пiд час гри заважаi дiтям контролювати свiй стан. Коли зтАЭявляються симптоми втоми (пасивнiсть, порушення точностi i контролю дiй, блiдiсть тощо), потрiбно зменшити навантаження. Регулювати його можна рiзними способами: скоротити тривалiсть гри, ввести перерви, змiнити правила гри тощо.

Закiнчувати гру треба свожчасно. Затягування може призвести до зниження iнтересу в гравцiв, iх перевтоми. Передчасне або раптове закiнчення викликаi не задоволення. Щоб уникнути цього, потрiбно вкластися в час, вiдведений для гри.

Постiйно розучувати з дiтьми рухливi iгри недоцiльно, краще удосконалювати рухи i дii у знайомих iграх та модифiкувати iх хiд. У той же час органiзатор постiйно повинен тримати в полi зору те, як дотримуються гравцi правил чесноi гри, дружби, як проявляють умiння вигравати та програвати

2.2. Процес набуття суспiльного досвiду в сюжетно тАУ рольових iграх.

Процес соцiалiзацii дитини вiдбуваiться i в такому видi соцiальних iгор, сюжетно- рольовi. Назва цих iгор вказуi на необхiднiсть двох обовтАЭязкових компонентiв тАУ сюжету (тобто мiсця, дii, колiзii) i ролей. Уявне мiсце, в якому вiдбуваiться гра може знаходитись в далекому i недалекому минулому, в сьогоденнi або майбутньому, воно може бути реальним, добре вiдомим гравцям або фантастичним.

Сюжетно-рольовi iгри на основi життiвих, лiтературних, фiльмових вражень вiльно вiдтворюють соцiальнi вiдносини i матерiальнi обтАЭiкти або розгортають фантастичнi ситуацii, якi не мають аналогiв у життi. Ця особливiсть сюжетно-рольових iгор виступаi технологiiю апробацii дитиною майбутнiх соцiальних ролей. Тi психiчнi стани, якi гравцi переживають у певному видi iгор, закарбовуються у свiдомостi i пiзнiше вiдiграють провiдну роль у процесi самовизначення особистостi, пошуку ii власноi iдентичностi. При чiтко продуманiй органiзацii такi iгри дають для соцiалiзацii школяра значно бiльше нiж хороше оповiдання чи бесiда.

Для того, щоб сюжетно-рольова гра розгорталась, була дiйовою i насиченою подiями, необхiдно врахувати моменти: попереднi знайомство з обтАЭктом гри (якщо це iгри тАЬПоштатАЭ, тАЬСудтАЭ, тАЬШлях до причалутАЭ (сценарii додаються) то бажане попереднi знайомство з установами, iх роботою).

- чим меншi дiти, тим бiльш наочною повинна бути гра, тобто потрiбнi такi атрибути, якi допомагають входити в роль;квитки для касира, шаблi для козакiв i т.д.

- найкраще коли такi iгри вiдбуваються устанi емоцiйного напруження гравцiв, коли iснують конфлiктнi ситуацii в сюжетi, протиборство учасникiв i необхiднiсть самостiйно приумати рiшення;

- розподiляючи ролi, необхiдно врахувати особливостi дiтей, даючи одним можливiсть змiцнити свiй авторитет, проявити себе, iншим тАУ зблизитись, потоваришувати, третiм тАУ стати бiльш органiзованим, розкутим тощо.

- допомогти дитинi тАЬувiйтитАЭв роль. З цiiю метою тим, хто збираiться iмпровiзувати пропонують уявити себе в ролi i вiдповiсти на питання (Чого вiн хоче досягти в життi? Що цiнуi в iнших? Яких друзiв маi?)

- вибiр сюжету гри повинен вiдповiдати запитам та iтересам дiтей, якi самi можуть запропонувати такi сюжети, основнi ролi iситуацii;

- в сюжетi повинна бути закладена певна iдея, яка б виконувала функцii регулятора поведiнки;

- виховний ефект сюжетно-рольових iгор все ж досягаiться не стiльки сюжетом, скiльки тими взаiмовiдносинами, якi виникають у грi.

Та найнеобхiднiшою умовою успiшного проведення рольових iгор i умiння вдало зайняти iгрову позицiю, яка базуiться на здатностi переходити iз реального плану в iгровий вiдчувати радiсний внутрiшнiй стан дитинства. Умiння тАЬскинути з себе все дорослетАЭ, викликаi довiртАЭя у дiтей, стати керiвником порадником, який сприймаiться як здатний усе зрозумiти товариш тАУ в цьому полягаi майстернiсть органiзатора рольових iгор.

У практицi виховноi роботи до сюжетно-рольовихiгорь належать також iгри-подорожi, психологiчнi iгри-тренiнги, виховнi та дiловi iгри, якi моделюють певнi виробничi, та комунiкативнiситуацiiдля розвтАЭязання iх учасниками.

РЖгри-подорожi обовтАЭязково мають певнi етапи (тАЬпунктитАЭ, тАЬстанцiiтАЭ), на яких виконуються завдання трудового, пiзнавального, художнього, спортивного характеру. Такi iгри можуть вiдбуватись з рiзних навчальних предметiв:географiчнi, лiтературнi, математичнi та iн. У цих iграх передбаченi iгровi ролi тАЬорганiзаторпiвтАЭ, тАЬсуддiвтАЭ, тАЬконтролерiвтАЭ, тАЬсаистентiвтАЭ. Вiдбуваються такi iгри найчастiше як змагання мiж командами.

Психологiчнi iгри-тренiнги мають характер системних вправ з навчання спiлкуванню, та пiзнанню власних можливостей.

Важливими являються i виховнi iгри, якi теж мають тренiнговий характер. Цi iгри потребують грунтовноi iнформативноi пiдготовки дiтей, пiд час якоi вони знайомляться з правилами етикету. На основi цих знань i виробляються умiння та навички поведiнки.

Роздiл 3. Керiвництво поведiнкою дiтей у ходi гри.

У змiстi правил iгор визначено, як дiти повиннi поводитися пiд час виконання iгрового завдання. У тих випадках, коли гравцi додержують правил, вони виступають у заздалегiдь передбаченi взаiмини один з одним. Але тому, що дiти часто дiють тiльки за власним бажанням, вони не завжди виконують умови гри. В результатi iх взаiмини порушуються або складаються довiльно. Щоб уникнути цього керiвник органiзовуi iх iгрову дiяльнiсть, тобто комплектуi групи для гри, iнструктуi дiтей перед початком гри, керуi iх поведiнкою в ходi гри аналiзуi i оцiнюi дii гравцiв.

Взаiмини дiтей i органiзатора у грi набувають iгрового вiдтiнку. Якщо педагог зацiкавлений грою, даi вказiвки через ii правила i дii як учасник гри, у гравцiв виникаi iгровий настрiй, бажання виконати завдання. Це сприяi встановленню мiж дiтьми i вихователем iгрових взаiмин. Коли вихователь не зацiкавлений грою дiти пiдкоряються йому, але грають без емоцiйного пiднесення.

Прагнення перемогти (виграти) iнодi спонукаi дiтей дiяти, не рахуючись з iнтересами колективу. Тому, коли органiзатор неуважно керуватиме iх iграми, в них розвиватимуться такi негативнi риси характеру, як егоiзм, нестриманiсть тощо.

3.1. РЖнструктування дiтей на початкугри.

Педагог, органiзовуючи гру дiтей, докладно пояснюi iм ii змiст, розподiляi мiж гравцями ролi, роздаi матерiали гри. Його вказiвки визначають поведiнку гравцiв протягом усiii гри.

Отже, iнструктаж перед грою маi велике значення для встановлення iгрових взаiмин мiж дiтьми: правильно розкривши змiст правил, вихователь тим самим спрямовуi поведiнку гравцiв у потрiбному напрямi, визначаi критерiй вимог до них.

Проте, дiти, слухаючи пояснення гри добре запамтАЭятовують iгрове завдання i не завжди звертають увагу на змiст правил. Це видно з iх вiдповiдей пiд час повторення умов гри. Дiти докладно пояснюють iгрове завдання, але не згадують про змiст правил. Вони запамтАЭятовують тiльки те, що iм треба зробити в процесi гри, i не цiкавляться, як слiд поводитися пiд час виконання iгрового завдання. Внаслiдок цього порушуються правила гри.

Потрiбно враховувати це i пiд час пояснення гри звертати увагу дiтей на змiст правил, пропонувати iм повторити iх. Згодом, коли дiти починають надавати правилам бiльшого значення, вони в разi потреби самi запитують про них.

Пiд час пояснення правил гри треба доводити дiтям необхiднiсть iх виконання. Важливо також спочатку пояснювати iгрове завдання, а потiм iгровi дii i правила, бо вони пiдпорядкованi iгровому завданню. Тiльки знаючи його дитина зрозумii, чому треба виконувати саме такi дii i правила. У пояснення гри необхiдно дати дiтям вказiвки, якими вони мають керуватись у своiх дiях, наприклад, сказатиiм, що визначаi iх перемогу в грi (виграi той, хто виконаi першим iгрове завдання, додержуватиме правил гри). Такi настанови сприяють тому, що всi гравцi старанно виконують iгрове завдання.

Пiд час пояснення гри важливо викликати в дiтей iнтерес до неi. Спостереження показують, що дiти зацiкавлюються грою i добре засвоюють iгрове завдання, коли воно пояснено образно, емоцiонально.

Пояснюючи грутАЬЖмурка з дзвiночкомтАЭ,органiзатор пiдкреслюi, що втiкач повинен тихенько бiгти вiд жмурки, щоб той не почув його крокiв, i подавати сигнали тiльки дзвiночком. Пояснення супроводжуiться вiдповiдною мiмiкою i жестами; тон таiмничий. Раптом, одна з дiвчаток просить пiти й перезутися в тапочки: тАЬщоб жмурка не почувтАЭ. Ранiше дiвчинка не думала про черевики, навiть забула зняти iх. Уявивши, як вона поводитиметься, коли втiкатиме вiд жмурки, дiвчинка згадала про них.

З цього прикладу видно, що живе, емоцiйне пояснення гри впливаi на почуття дiтей, викликаi в iх уявi вiдповiднi образи. Завдяки цьому дiти яскраво уявляють, як вони дiятимуть в ходi гри, i легко запамтАЭятовують ii правила.

РЖнтерес до гри великою мiрою залежить також вiд загального характеру iх взаiмин з органiзатором iгор.

Спостереження за органiзацiiю i проведенням iгор показали, що на пропозицii рiзних вихователiв пограти дiти реагують по-рiзному. Слова одного з них вони зустрiчають радiсно. До пропозицii iншого ставляться байдуже, хоча й не вiдмовляються вiд гри.

Так, наприклад, iгри проведенi та органiзованi у тАЬВитiвнiй майстернiтАЭ КМПДЮ завжди проходили цiкаво, викликали в дiтей пiднесений настрiй. Органiзатор завжди заохочувала iнiцiативу й винахiдливiсть гравцiв, задовольняла iх потребу в активнiй iгровiй дiяльностi. Навiть незнаючи, яку гру iм запропонують, дiти були впевненi, що вона буде цiкавою. Це пояснюiться тим, що в попереднiх iграх органiзатор неодноразово задовольняла iх потребу весело пограти, i в них сформувався стiйкий iнтерес до гри. Слово тАЬгратАЭ стало для дiтей сигналом до захоплючоi дiяльностi. Тому вони з радiстю зустрiчають пропозицiю пограти й активно включаються в будь-яку гру.

Одже, щоб дiти завжди цiкавилися iграми i брали в них активну участь потрiбно створити в них стiйкий iнтерес до iгровоi дiяльностi i пiдтримувати його (нагадати дiтям, як вони цiкаво гралися минулого разу, ускладнити завдання, умови i правила гри, послатися на досвiд iгровоi дiяльностi окремих гравцiв тощо).

Пiд час пояснення iгрового завдання розвтАЭязати деякi органiзацiйнi питання. Якщо, наприклад, у грi використовуватимуться малюнки, куби, мтАЭяч чи iншi матерiали, то треба спочатку звернути увагу дiтей на цi предмети, назвати гру i пояснити ii змiст. Пояснення повинно бути чiтке, коротке i цiлеспрямоване, щоб дiти мали повне уявлення про всю гру. Це допоможе iм скласти план своii дiяльностi, зрозумiти завдання, що стоять перед колективом i визначити свою роль у iх виконаннi.

Якщо в грi i два iгрових завдання,що iх дiти виконуватимуть по черзi, то спочатку треба пояснити всю гру, а потiм розподiлити ролi.

У деяких iграх вiд цього правила можна вiдступити. Наприклад, у грi тАЬДе наш будиночоктАЭ вихователь спочатку дiлить дiтей на групки-тАЬбудиночкитАЭ, а потiм пояснюi ii змiст. Це допомагаi дiтям краще зрозумiти, яку роль вони виконуватимуть, i як iм слiд поводитися.

Пiсля пояснення гри i розподiлу ролей треба поцiкавитись, як дiти зрозумiли завдання i запропонувати iм такi поради бувалого гравця:

1. Вигравай лише чесним способом, бо iнакше перемога не принесе тобi задоволення.

2. Не зазнавайся, якщо в тебе все виходить i ти виграiш.

3. Якщо умiiш щось добре робити, навчи товаришiв тАУ нехай вони стануть спритними i умiлими.

4. Вигравати у сильного суперника цiкавiше.

5. Не смiйся над тим хто програi: i ти можеш стати переможеним.

6. Не падай духом, коли програiш, адже попереду ще багато цiкавих iгор.

7. Не ображайся на переможця, привiтай його з перемогою.

8. Не сердься i на тих, iз-за кого, можливо, трапилась поразка. Вони потребують твоii пiдтримки.

9. Життя складаiться з перемог i поразок. Навчись iх сприймати як належить.

Спостереження показують, що поведiнка дiтей пiд час iгровоi дiяльностi змiнюiться залежно вiд того, як органiзатор керуi грою.

Наприклад, органiзатор Берестягськоi зош чiтко пояснила гру тАЬДе наш будиночоктАЭ, звернувши у

Вместе с этим смотрят:

Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age

Positive and negative values of conformism

РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини

А. Маслоу. Самоактуализирующиеся личности