Виховання дитини як важливий етап розвитку особистостi

УДК

Дана робота розкриваi поняття тАЬособистостi дитинитАЭ, показуi ii складовi частини, а також фактори, якi обумовлюють ii формування. Особлива увага придiляiться процесу та стилю виховання дитини тАУ Особистостi у родинi. Робота може бути цiкавою для всiх, хто небайдуже ставиться до майбутнього нашого суспiльства, хто готуiться стати батьками.

Ключовi слова: особистiсть, ланки структури самосвiдомостi, образ тiла, зазiхання на визнання, статева iдентифiкацiя, психологiчний час, соцiальний простiр, сiмтАЩя, виховання.

Зараз ми завзято сперечаiмося про економiчну ситуацiю у свiтi, про конституцiю Украiни, про глобальнi проблеми людства. Складно уявити, що минеться кiлька рокiв, i ми так само завзято будемо обговорювати переваги та недолiки тих чи iнших Памперсiв. Як би це нi було сумно чи, навпаки, радiсно усвiдомлювати, в першу чергу ми не майбутнi економiсти й менеджери, а ми - майбутнi батьки, що накладаi на нас не тiльки вiдповiдальнiсть за наших дiтей, а й створюi певнi зобов'язання перед суспiльством. Нещодавно проведенi дослiдження показали, що зi 100 опитаних пар молодих батькiв тiльки 17% дiйсно готовi ними бути. Але ж ми повиннi не просто поповнити нашу перенаселену земну кулю новими представниками людства, а й дати суспiльству повноцiнну Особистiсть. Що ж це таке - Особистiсть дитини?? Як виховати дитину, щоб вона була Особистiстю? РЖ як допомогти молодим батькам у вихованнi? Отже, у першiй частинi своii роботи розкриваiться поняття особистостi дитини i ii складовi, а у другiй ми упритул наблизимося безпосередньо до питань виховання Особистостi.

Особистiсть - це сукупнiсть рiзних рис та вад характеру, що роблять людину унiкальною, несхожою на всiх iнших. Вона мiстить у собi не тiльки духовнi властивостi, але й фiзичнi, розумовi, емоцiйнi i соцiальнi, а також вiдбиваi властивостi, уродженi або обумовленi навколишнiм середовищем:

Фiзичний розвиток безпосередньо впливаi на самооцiнку i погляди дитини. Фiзичнi здiбностi i вродлива зовнiшнiсть i запорукою успiху пiдростаючоi дитини в складному свiтi.

Розумовий розвиток вiдiграi головну роль у розвитку iнтересiв, поглядiв i iнтелектуальних здiбностей дитини.

Емоцiйний розвиток i також невiдтАЩiмною частиною, оскiльки любов батькiв або ii вiдсутнiсть на довгий час залишаi вiдбиток на особистостi дитини. Пiдростаюча дитина пiддаiться також зовнiшньому емоцiйному впливу. Гнiв, бiль, смуток, радiсть, сум, смiх, лемент, шепiт тощо -усе це створюi навколишню атмосферу i визначаi поведiнку дитини.

Велике значення маi й соцiальний розвиток, i перш за все розвиток здатностi до спiлкування, що i надзвичайно важливим н лише для дитини, а й для дорослоi людини.

РЖ, нарештi, слiд памтАЩятати про те, що у дiтей i певнi духовнi потреби про якi, на жаль, батьки дуже часто забувають або на якi не звертають уваги.

Наведена структура особистостi i дости загальною. Розглянемо структуру, яку запропонувала психолог Валерiя Сергiiвна Мухiна [3]. Вона ставить акценти на окремих ланках самосвiдомостi. Менi бiльше iмпонуi такий пiдхiд, вiн i бiльш iндивiдуалiзованим, оскiльки самосвiдомiсть людини являi собою цiннiснi орiiнтацii, якi складають iндивiдуальне буття особистостi.

В.С. Мухiна видiляi 5 ланок структури самосвiдомостi:

Ланки самосвiдомостi дитини:

Перша ланка структури самосвiдомостiявляi собою кристал особистостi, що включаi iм'я , iдентифiковане з тiлесною i духовною iндивiдуальнiстю.

РЖм'я i його значення. У дошкiльному вiцi дитина починаi усвiдомлювати, що вона маi iндивiдуальне iм'я. При нормальних стосунках у сiм'i вiн любить своi iм'я, бо постiйно чуi нiжне звертання до себе. Йому подобаються всi домашнi варiанти його дитячого iменi, вiн вже знаi, як його будуть називати, коли вiн стане дорослим. ВлМене зараз кличуть Митя, коли був маленьким кликали Мотя, а коли виросту, мене називатимуть Дмитро БорисовичВ» тАФ iз задоволенням пояснюi п'ятирiчний Митя метаморфози свого iменi в часi його життя. Завдяки iменi i займеннику ВлЯВ» дитина навчаiться видiляти себе як персону. РЖм'я набуваi особливого значення. РЖм'я даi дитинi можливiсть представити себе як окрему, виняткову людину.

Дитина органiчно, починаючи з раннього вiку, iдентифiкуi своi iм'я iз собою тiлесним. Формування образу тiла. За нормальних умов дитина постiйно вправляеться в рiзноманiтних рухах i дiях Численнi вправи, якими дитина займаiться разом iз дорослим, являють собою не просто мускульну роботу (скорочення i розслаблення), а й формують складнi iнтеграцiйнi зв'язки мiж мускульною роботою, зором, дотиком, тiлесним почуттям рiвноваги i координацii в просторi, а також загальним результатом усiх зусиль i переживань. При цьому кожен рух маi бути чiтко збалансованим не тiльки на рiвнi пальцiв, кистi, усiii руки, усього тiла, а й на рiвнi результатiв вiд зробленоi вправи.

Хочеться ще раз пiдкреслити визначальну роль дорослого, який емоцiйно i фiзично сприяi тiлесному розвитку дитини. Близький для дитини дорослий охороняi його вiд ймовiрних травм, чим наповнюi його впевненiстю у безпецi. Дорослий захоплюiться успiхами дитини, чим пiдтримуi i розвиваi в ньому почуття самоцiнностi. Дитина iз задоволенням опановуi тiлеснi вправи, що лягають в основу його особистостi.

Друга ланка структури самосвiдомостiтАФ зазiхання на визнання тАФ одна iз найзначнiших людських потреб. Вона грунтуiться на прагненнi дiстати високу оцiнку своiх досягнень, що вiдповiдають соцiальним вимогам суспiльства.

Зазiхання на визнання з боку дорослого. Проявляiться в тому, що дитина постiйно слiдкуi за дорослим - скiльки уваги придiлили йому, а скiльки - його братику або взагалi - iншiй дитинi. Тому не можна говорити дитинi: ВлТи не зможеш цього зробитиВ»; ВлТи не знаiш цьогоВ»; ВлУ тебе не вийдеВ»; ВлНе заважай менi порожнiми запитаннямиВ» i т.п. У нього може скластися комплекс неповноцiнностi, вiдчуття своii неспроможностi, що ускладнить спiлкування з iншими людьми.

Зазiхання на визнання може виявлятися й у прагненнi Влбути кращим, нiж iншiВ» Прагнення Влбути кращим, нiж iншiВ» створюi мотиви успiху, i однiiю з умов розвитку волi i формування рефлексii, тобто здатностi усвiдомлювати своi переваги i недолiки, i , безумовно, вiдiграi не останню рооль у формуваннi особистостi дитини.

Третя ланка структури самосвiдомостiнесе в собi цiннiснi орiiнтацii на свою стать як на соцiальну роль i фiзичну i психiчну сутнiсть.

Статева iдентифiкацiятАФ ототожнення себе з фiзичною i психологiчною статтю чоловiка чи жiнки i прагнення вiдповiдати прийнятим у культурi, насамперед тАФ у родинi, стереотипам чоловiчоi або жiночоi поведiнки.

У спецiальному експериментi дiтям пропонувалася ситуацiя вiльного вибору двох наборiв iграшок з чотирьох. Були запропонованi чотири тацi з наступними предметами: машинки, посуд, кубики, ляльки. Дитину просили назвати всi iграшки. Потiм пропонувалося взяти для гри двi тацi з найбiльш цiкавими для нього iграшками. Усi дii дитини фiксувалися. У результатi з'ясувалося, що, починаючи з чотирьох рокiв, у хлопчикiв i дiвчинок з'являiться диференцiацiя у виборi iграшок. Як виявилося, машики й кубики вибирали для гри переважно хлопчики, а ляльок i посуд тАФ дiвчинки.

Позицiя дитини як представника своii статi визначаi специфiку розвитку самосвiдомостi. Усвiдомлення своii статевоi приналежностi маi найважливiше значення для розвитку особистостi: почуття тотожностi зi своiю статтю, прагнення пiдтримати ВлпрестижВ» своii статi в рамках соцiальних очiкувань визначають основнi позитивнi досягнення в розвитку особистостi. Тому так важливо, щоб хлопчик мав чоловiчий зразок для наслiдування i солiдаризувався з ним (ВлМи тАФ чоловiки!В»), щоб дiвчинка

iдентифiкувала себе з мамою.

Четверта ланка структури самосвiдомостiнесе в собi цiннiснi орiiнтацii на iндивiдуальний життiвий шлях людини. У цьому випадку мова йде про психологiчний час особистостi.

Психологiчний час особистостiтАФ iндивiдуальне переживання своii фiзичноi i духовноi змiни протягом часу, представленим у самосвiдомостi особистим минулим, сьогоденням i майбутнiм. У дитячому вiцi дитина тiльки лише вiдкриваi для себе iснування свого iндивiдуального минулого, сьогодення i майбутнього. Вiн з цiкавiстю слухаi iсторii про себе того часу, Влколи я був маленькимВ»; вiн тiшиться розповiдями про те, що вiн ВлвитворявВ», коли був малям, яким вiн був веселим i безстрашним. Якщо Влйого iсторiяВ» розповiдаiться дорослим зацiкавлено i з любов'ю, дитина готова слухати це багато разiв з великим ентузiазмом. З таким же задоволенням дитина дошкiльного вiку говорить про своi майбутнi. ВлКоли я виросту..В» тАФ дуже важлива позицiя дитини в тимчасовiй перспективi його життя. Образи пам'ятi й уяви сприяють утворенню феномена психологiчного часу.

П'ята ланка структури самосвiдомостi несе в собi цiннiснi орiiнтацii на соцiальний простiр, представлений у суспiльнiй свiдомостi правами й обов'язками.

Соцiальний простiртАФ умови розвитку i буття людини, що визначаються значеннями i змiстом прав i обов'язкiв людини.

Опановуючи обов'язки i права, накопичуючи певнi знання про них, дитина ще довго не усвiдомлюi iхнього значення для 'себе як людини, що належить до певноi культури. Практично права й обов'язки для дитини дошкiльного вiку психологiчно вiдчуженi вiд його особистостi, iснують поза ним, при цьому обов'язки виступають у його свiдомостi як акт насильства, а права розчиненi десь у соцiальному просторi й iснують як деяка абстракция. Наш вiтчизняний менталiтет до того ж такий, що для .багатьох дiтей у дошкiльному вiцi проблема прав дитини не виникаi в жодному видi; про це з дитиною досi не прийнято розмовляти.

Сформувати гармонiчну особистiсть не просто.

Особистiсть формуiться в процесi активноi взаiмодii з навколишнiм свiтом, опановуючи соцiальний досвiд, суспiльнi цiнностi. На основi вiдображення людиною об'iктивних вiдносин вiдбуваiться формування внутрiшнiх позицiй особистостi, iндивiдуальних особливостей психiчного складу, складаiться характер, iнтелект, його ставлення до навколишнiх i до самого себе. Нiхто не народжуiться на свiт з готовим характером, iнтересами, волею тощо. Усi цi властивостi виробляються i формуються поступово, у ходi всього життя, з моменту народження i до зрiлостi.

Першим навколишнiм свiтом дитини, початковою одиницею суспiльства i родина, де i закладаються основи особистостi. Що таке родина? Багато авторiв популярних публiкацiй мiркують про неi так, немов би це визначення зрозумiле усiм, як поняття ВлхлiбВ», ВлводаВ». А ось ученi-фахiвцi вкладають у нього рiзний змiст. Так, видний демограф Б.Ц.Урланис дав iй таке визначення: це - мала соцiальна група, об'iднана житлом, загальним бюджетом i родинними зв'язками. Таке формулювання прийняте й у багатьох захiдних демографiв, насамперед - в американцiв. А угорцi за основу беруть Влнаявнiсть сiмейного ядраВ», тобто беруть тiльки родиннi зв'язки, вiдкидаючи територiально-економiчну спiльнiсть. Професор П.П.Маслов вважаi, що трьох показникiв недостатньо для того, щоб визнати визначення, надане Урланисом, повним. Тому що при наявностi всiх трьох ВлскладовихВ» сiм'i може i не бути зовсiм, якщо мiж ii членами немаi взаiморозумiння, взаiмодопомоги, що i необхiдно ввести у визначення сiм'i.

Дитина бачить родину в якостi оточуючих ii близьких людей: тата й мами, бабусi й дiдуся, братiв i сестер.

У родинах усiх станiв традицiйно виявлялася велика турбота про виховання дiтей. У народi воно найчастiше будувалося за принципом Влроби, як яВ», тобто в основу сiмейного виховання був покладений авторитет батькiв, iхнi справи i вчинки, сiмейнi традицii. Як зразок у першу чергу виступав батько, голова. Його приклад, як правило, був зразком для наслiдування хлопчикiв, дiвчинки найчастiше училися в матерi.

Створення духовноi основи особистостi i i мета, змiст сiмейного виховання. Цiй же темi присвячено багато наукових праць, статей тощо. РЖ С.Г. Вешловський [2], i А.А. Бодолiв[4] видiляють два протилежних способи виховання дитячого ВлЯВ». Всi iншi - у промiжку мiж цими крайностями. Щось ближче до одного полюса, щось - до iншого.

Перший спосiб тАФ спрощення життя для дитини. Варiантiв багато, iдея одна. РДдиним i найголовнiшим критерiiм всiх оцiнок i самооцiнок i кориснiсть, практичнiсть. У важких життiвих ситуацiях переваги надаються рацiональному, а не емоцiйному вирiшенню проблеми. Такими ж прагматиками виростають i дiти. Вони процвiтають на цiй землi, вони конформiсти, хоча i завжди готовi змiнити соцiальне середовище, керуючись вигодою. Потенцiйнi кар'iристи.

Другий шлях - родина, орiiнтована на ускладнення особистостi. Часом це непрактичнi, з погляду попереднього типу, люди. Вони не на те витрачають грошi, купують книги не за кольороом корiнцiв. Вони пильно вдивляються в складний свiт i показують його дiтям, живуть складним життям, мучаються не завжди зрозумiлими проблемами.

Сiм'i першого типу ставлять своiх дiтей у центр життя i буквально моляться на них. Будь-якi бажання дитини, примхи i забаганки задовольняються, нi в чому немаi вiдмови. Такий тип виховання властивий захiдним батькам. У родинах другого типу дiтям дозволяiться менше, запитують же з них бiльше. РЖ проте саме в цих родинах дiти поставленi в справдi центральне положення. Основою цих родин i виховання особистостi, виховання ВлЯВ».

Але, який би з типiв ви не обрали слiд пам'ятати: мета i мотив виховання дитини - це щасливе, повноцiнне, творче, корисне для людей життя цiii дитини. На творення такого життя i повинне бути спрямоване сiмейне виховання.

Лiтература:

1. Кулик Л.А., Берестов Н.И. Семейное воспитание, - М.: Просвящение, 1990.

2. Личность, семья, школа /Под редакцией ВешловскогоС.Г., - С-Пб., 1996.

3. Мухина В.С. Феноменология развития и бытия личности. тАУ М.: МПСИ, Воронеж: НПО ВлМОДЭКВ», 1999.

4. Популярная психология для родителей /Под ред. Бодалева А.А. тАУ М.: Педагогика 1988.

5. http://" onclick="return false">

Вместе с этим смотрят:

Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age

Positive and negative values of conformism

РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини

А. Маслоу. Самоактуализирующиеся личности