Влияние уровня притязаний на уровень удовлетворенности отношениями с противоположным полом

Вступ тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..тАж 3

Частина РЖ. Сексуальнiсть людинитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 5

поняття сексуальностiтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 5
психосексуальний розвитоктАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 8

Частина РЖРЖ: Вплив внутрiшнього iдеального образу чоловiка на сексуальнi вiдносини жiнки i рiвень задоволення нимитАжтАжтАжтАжтАжтАж.. 14

2.1. внутрiшнiй iдеальний образ чоловiкатАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 14

2.2. динамiка i вiдноснiсть сексуальноi нормитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 17

2.3. сексуальна патологiятАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 19

2.3.1. види порушень психосексуального розвитку тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 20

2.3.1.1. порушення психосексуальних орiiнтацiй за об'iктом (що замiщуi нормальний об'iкт)тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 21

2.3.1.2. порушення психосексуальних орiiнтацiй за вiком об'iкта. 23

2.3.1.3 порушення психосексуальних орiiнтацiй за способом реалiзацii сексуальних дiйтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 24

Частина РЖРЖРЖ: Емпiричне дослiдженнятАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 26

3.1. предмет та гiпотеза дослiдженнятАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 26

3.2. методика дослiдженнятАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 26

3.3. результати дослiдженнятАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.. 27

3.4 аналiз результатiвтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 29

3.5. висновоктАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 29

Закiнчення тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 30

Список лiтературитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 31

ВСТУП

Однiiю з найбiльш актуальних проблем, в силу ii маловивченностi в сучаснiй психологii i сумiжних галузях, а також у силу ii значимостi в мiжособистiсних i, головне, у сiмейних вiдносинах i сексуальнiсть людини.

Вiдношення суспiльства до сексуальних проблем, iз часом значно змiнилося. Усi бiльш терпимим стаi вiдношення до дошлюбних зв'язкiв i позашлюбних вагiтностей, до пiзнього вступу в шлюб i холостякiв; а також до iндивiдуальних особливостей сексуальностi людини. На наш погляд, змiнилися i поняття жiночностi та мужностi: якщо 100-200 рокiв тому жiнка повинна була бути м'якоi, нiжноi, замкнутоi на сiм'i i дiтях, залежноi вiд чоловiка, то в наш час рiвноправностi обох статей вона набуваi чоловiчих рис поводження i характеру тАУ енергiйнiсть, пiдприiмливiсть, орiiнтованiсть на суспiльну дiяльнiсть та iн. Зi свого боку, "iдеальний чоловiк", не загубивши такi традицiйнi риси, як сила, рiзкiсть, бiологiчнiсть у пiдходi до жiнки, достатня грубiсть почуттiв i поводження, включаi i бiльш зм'якшенi прояви, деяку фемiнiзацiю. Для успiшного виконання суспiльних обов'язкiв бiльш, нiж сила i спритнiсть, необхiдно умiння уживатися з навколишнiми, знаходити спiльну мову, словом тАУ спiвробiтництво, а не агресивнiсть.

Погляди та iдеали змiнюються.

Але в той самий час, на наш погляд, за останнi роки рiзко зросла кiлькiсть розлучень, з яких бiльш нiж в 30 % випадкiв мотивами розлучень i “статева незадоволенiсть”, що на наш погляд, i саме результатом невiдповiдностi реального партнера внутрiшньому iдеальному образу.

РЖнтимнi вiдношення тАУ частина загальних вiдношень, i в них, як у лiнзi, фокусуються всi плюси i мiнуси взаiмовiдносин партнерiв.

Статева незадоволенiсть, скарги на яку пред'являi усе бiльше число людей, може приводити до розвитку застiйних i запальних явищ у статевих органах, безплiдностi, росту мiоми матки i ендометриозу, неврозам (бiля 60% у структурi неврозiв у жiнок i чоловiкiв), прояву схованих психiчних захворювань, розладам ерекцii i сiм'явивергання в чоловiкiв, зрiдшанню оргазму в жiнок.

Саме тому ми вважаiмо дуже важливим i актуальним дослiдження сексуальностi людини та визначення характеру впливу внутрiшнього iдеального образу сексуального партнера на розвиток i формування сексуальних вiдносин. Розумiння сутностi внутрiшнього iдеального образу i виявлення його мiсця в сексуальностi та впливу на сексуальну поведiнку може служити профiлактичним цiлям по запобiганню сексуальний дизгамiй.

Предмет дослiдження: вплив внутрiшнього iдеального образу чоловiка на сексуальнi вiдносини жiнки i рiвень задоволення ними.

Об'iкт дослiдження: сексуальнiсть людини.

Мета:

довести що вплив внутрiшнього iдеального образу чоловiка на сексуальнi вiдносини жiнки i рiвень задоволення ними залежить вiд рiвня домагань особистостi.

Задачi:

дослiдити внутрiшнiй iдеальний образ чоловiка жiнок з нормальними гармонiйними сексуальними вiдносинами;
дослiдити внутрiшнiй iдеальний образ чоловiка жiнок з дисгармонiйними сексуальними вiдносинами;
виявити зв’язок мiж невiдповiднiстю iдеального образа реальному партнеру та розладами у вiдносинах; ступiнь впливу внутрiшнього iдеального образу на розвиток сексуальних вiдносин;
визначити рiвень домагань особистостi.
простежити взаiмозв'язок рiвня домагань особистостi та впливу ступеня збiгання внутрiшнього iдеального образу чоловiка з реальним партнером на рiвень задоволення вiдносинами з ним.

Гiпотеза: вплив внутрiшнього iдеального образу чоловiка на сексуальнi вiдносини жiнки i рiвень задоволення ними залежить вiд рiвня домагань особистостi.

Частина РЖ. СЕКСУАЛЬНРЖСТЬ ЛЮДИНИ

1.1. ПОНЯТТЯ СЕКСУАЛЬНОСТРЖ

Одним з основних факторiв, що спонукують людей до iнтерперсональних контактiв i зв'язкiв, i сексуальнiсть. Варто пiдкреслити, що незважаючи на поширенiсть рiзних поглядiв, що вважаються труiзмами тiльки на пiдставi iхнього глибокого укорiнення у свiдомостi, а також незважаючи на постiйний iнтерес до сексуальностi, на даний момент iснуi набагато менше систематичних дослiджень сексуальностi, чим iнших важливих психiчних процесiв. Це ж вiдноситься i до теоретичних концепцiй сексуального потягу, сексуального бажання, статевоi збудженностi чи сексуального порушення.

Сексуальнiсть, у тлумаченнi З.Фрейда, i усiiю психiчною дiяльнiстю людини, зв'язаноi з дозрiванням людського органiзму i з освоiнням зовнiшнього i внутрiшнього свiту. [10]

“Це те, що складаiться з урахування вiдмiнностi статей, отримання задоволення, продовження роду та характеру прихованого непристойного”.[8].

Однак i дане, настiльки розширене фрейдiвське трактування, ми не можемо назвати поясненням сутi сексуальностi.

Аналiзуючи сексуальнiсть, сексологи прийшли до висновку, що вона i уродженою потребою i функцiiю органiзму, подiбно процесам подиху, травлення й iн.

Хрiпкова А. Г. вважаi, що статева потреба повинна розглядатися в двох аспектах:

це потреба, що притаманна людинi постiйно;
це конкретний потребний стан людини, який вiдчуваiться як статеве бажання, що спонукаi ii до певного роду дiяльностi, спрямованоi на задоволення цiii потреби, та в результатi ii задоволення на деякий час зникаюче. [6]

Факт статевоi потреби у людини та тварини виражають в бiологii тим, що в них припускаi “статевий потяг”. При цьому допускають аналогiю з потягом до прийняття iжi, голодом. Визначення, що вiдповiдало б слову “голод” в народнiй мовi немаi; наука використовуi слово “лiбiдо”. [9]

Статева потреба тАУ (лат. libido тАУ страсне бажання) тАУ багатозначний термiн, що визначаi i сексуальне бажання взагалi, та прагнення до тiлесного зближення з певною людиною, i мотивацiйний аспект сексуальностi.

“Лiбiдо, зовсiм аналогiчно голоду, називаiться сила, в якiй виражаiться потяг, у даному випадку сексуальний, як у голодi виражаiться потяг до iжi”.[8, с. 199]

Лiбiдо тАУ з початку визначало психiчну енергiю, що мiститься в основi всiх сексуальний проявiв iндивiда, використовувалось як синонiм до поняття “сексуальний потяг” *. Лiбiдо розглядаiться як домiнуючий мотив людськоi поведiнки, що проявляiться в соцiально прийнятнiй формi, завдячуючи сублiмацii **, витiсненню *** та iн. видам психiчного захисту.

Згiдно Фрейда З. певна частина лiбiдо в результатi вибору об’iкту спрямовуiться на цей об’iкт (об’iкт-лiбiдо) а iнша тАУ на власне “Я” (Я-лiбiдо).[3]

Людина народжуiться з визначеним фiзiологiчним сексуальним потенцiалом, що формуiться вже в рамках життiвого досвiду; у цiлому ж сексуальнiсть обумовлена iнтегрованою взаiмодiiю бiологiчних, психiчних i соцiокультурних факторiв.

_________________________________________________________________________________________________________________

* в психологii ХРЖХ ст. статевий потяг вважався чисто iнстинктивним та пояснювався або як прояв потреби у продовженнi роду, або як прагнення зняти фiзiологiчне напруження, що виникаi у результатi дiяльностi статевих залоз. [3]

** цей механiзм захисту даi можливiсть людинi у цiлях адаптацii змiнити своi iмпульси таким чином, щоб iх можна було виражати за допомогою соцiально прийнятних мiркувань та дiй. Сублiмацiя розглядаiться як iдина конструктивна стратегiя приборкання небажаних iнстинктiв. [7]

*** Витиснення вважаiться первинним захистом его, тому що забезпечуi найбiльш прямий шлях вiдходу вiд тривоги, так само будучи основою для побудови бiльш складних механiзмiв. Витиснення або Влмотивоване забуванняВ» являi собою процес видалення зi свiдомостi думок або почуттiв, що заподiюють страждання. [7]

ексуальнiсть маi велике значення в мiжособистiсних вiдносинах. Фiлогенетична еволюцiя, завдяки розвитку мови i культури, обумовила iстотнi вiдмiнностi сексуальностi людини вiд сексуальностi тварин. Однак вони й досi зберiгають загальнi бiологiчнi риси, що лежать в основi двох функцiй тАУ репродуктивноi i комунiкативний.

Сексуальна поведiнка радикально змiнюiться в залежностi вiд свого змiсту, вiд того, якi саме потреби вона задовольняi. Коли iнтимна близькiсть виступаi засобом прокреацii, дiтородiння, тодi людинi важливий не стiльки процес, чуттiва насолода скiльки його кiнцевий результат, народження дитини. Еротичнi мiркування вiдiграють незначну роль, проте дуже важливi соцiальнi та природнi якостi партнера.

Бiльш складний вид вiдносин, коли статева близькiсть виступаi засобом комунiкацii, як момент психологiчноi особистiсноi iнтимностi, виходу з самiтностi, злиття двох у iдине цiле. Комунiкативна сексуальнiсть передбачаi найвищий ступiнь iндивiдуальноi вибiрностi.

Саме це тип вiдносин, самий складний вид, звичайно, маiться на увазi, коли говорять про статеву любов [2]

При цьому, ми вважаiмо, що внутрiшнiй iдеальний образ сексуального партнера вiдiграi дуже важливу роль. Але iдеальний образ iндивiда майже нiколи не збiгаiться з його реальним сексуальним партнером. У iдеальному образi завжди i елементи, або iх поiднання, що майже не зустрiчаються або взагалi не iснують у реальностi. Повна вiдмiннiсть внутрiшнього iдеального образу вiд реального сексуального партнера може призвести до дисгармонiйних вiдносин. Повна ж неможливiсть його втiлення у реальнiсть може призвести до взагалi не можливого розвитку нормальних гармонiйних сексуальних вiдносин, через що може розвинутися той чи iнший компонент потягу, що формуiться на одному з етапiв психосексуального розвитку, розглянути який ми вважаiмо за необхiдне для подальшого психологiчного дослiдження.

1.2. ПСИХОСЕКСУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК

Загальноприйнятий погляд мiстить досить визначенi уявлення про природу та особливостi статевого потягу. У дитинствi його начебто немаi, вiн з’являiться приблизно до перiоду та в зв’язку з процесами дозрiвання, у перiод змужнiлостi, виражаiться проявами непереборноi привабливостi, яку одна стать виказуi на iншу, та мета його в статевому з’iднаннi або в таких дiях, якi знаходяться на шляху до нього.

Але в нас i пiдстави бачити в цих даних невiрне вiдображення дiйсностi; якщо придивитися до них ближче, вони виявляються повними помилок та неточностей i тому ми схиляiмося до думки, що формування сексуальностi являi собою процес, що починаiться ще в ембрiональному перiодi онтогенезу i що закiнчуiться статевою зрiлiстю.

Одна з передумов психоаналiтичноi теорii полягаi в тому, що людина народжуiться з визначеною кiлькiстю лiбiдо, що потiм проходить у своiму розвитку декiлька стадiй, iменованих як психосексуальнi стадii розвитку. *

_________________________________________________________________________________________________________________

* бiологiчно детермiнована послiдовнiсть, що розгортаiться в незмiнному порядку i властива усiм людям, незалежно вiд культурного рiвня. [3]

** сукупнiсть генетичних, морфологiчних та фiзiологiчних ознак, на основi яких розрiзнюють чоловiчу та жiночу стать [3]

***статевi ролi тАУ диференцiацiя дiяльностi, статусiв, прав та обов’язкiв iндивiдiв в залежностi вiд iх статi. Диференцiацiя Ст.р. виявляiться у статевозрiлому роздiленi працi, системi статевоi стратифiкацii, розподiлi влади та авторитету чоловiкiв та жiнок та в специфiчних процесах статевоi соцiалiзацii, через яку цi вiдношення вiдтворюються та передаються з поколiння у поколiння. [3]

**** направленiсть статевого потягу та форм його реалiзацii. Формування психосексуальноi орiiнтацii охоплюi пубертатний (12-18р.) та перехiдний (16-26 р.) перiоди сексуальностi. Його становлення i заключним етапом психосексуального розвитку, на якому вiдбуваiться формування платонiчного, еротичного та сексуального лiбiдо. [3]

же з перших днiв життя дитини соцiально-психологiчнi фактори впливають на його психосексуальний розвиток тАУ статева диференцiацiя **, статеворольове поводження ***, сексуальну орiiнтацiю ****.

Фрейдом буда запропонована гiпотеза про стадii психосексуального розвитку: оральну, анальну, фалiчну, латентну та генiтальну. Тому у сучаснiй сексологii видiляють кiлька етапiв формування i прояву сексуальностi (табл.1).

При розглядi цих стадiй треба враховувати ще декiлька факторiв, впроваджених Фрейдом.

Фрустрацiя. У випадку фрустрацii психосексуальнi потреби дитини припиняються батьками або вихователями, тому не знаходять оптимального задоволення.

Табл. 1. Стадii психосексуального розвитку по Фрейду [7, с. 119]

Стадiя	Вiковий перiод	Зона зосередження лiбiдо	Задачi та досвiд, що вiдповiдають даному рiвню розвитку
Оральна	0-18 мiс.	Рот (ссання, кусання, жування)	Вiдвикання (вiд грудi). Вiддалення себе вiд материнського тiла.
Анальна	1,5-3 роки	Анус (утримання або виштовхування фекалiй)	Привчання до туалету (самоконтроль)
Фалiчна	3-6 рокiв	Статевi органи (мастурбацiя)	РЖдентифiкацiя з дорослими тiii ж статi, якi виступають в ролi образу для наслiдування
Латентна	6-12 рокiв	Вiдсутня (сексуальна бездiяльнiсть)	Розширення соцiальних контактiв з однолiтками
Генiтальна	пубертат (статеве дозрiвання)	Статевi органи (здатнiсть до гетеро-сексуальних вiдносин)	Встановлення iнтимних вiдносин або закоханiсть; витiснення свого трудового внеску у суспiльство

Надмiрна турботливiсть. При цьому дитина не маi можливостi сама управляти своiми внутрiшнiми функцiями.

У будь-якому випадку вiдбуваiться скупчення лiбiдо, що в зрiлi роки може привести до “залишкового” поводження, пов'язаного з тiiю стадiiю, на яку прийшлася фрустрацiя або регресiя.

Також важливими поняттями в психоаналiтичнiй теорii i регресiя i фiксацiя. Регресiя, тобто повернення в найбiльш ранню стадiю i прояв дитячого поводження, характерного для цього перiоду. Хоча регресiю вважають особливим випадком фiксацii тАУ затримкою або припиненням розвитку на визначенiй стадii. Послiдовники Фрейда вважають, що регресiя i фiксацiя взаiмодоповнюють один одного. [7]

Оральна стадiя триваi вiд народження приблизно до 18-мiсячного вiку. У цей перiод дитина цiлком залежить вiд батькiв, i область рота пов'язана з зосередженням приiмних вiдчуттiв i задоволенням бiологiчних потреб. На думку Фрейда, рот залишаiться важливою ерогенною зоною протягом усього життя людини. Оральна стадiя закiнчуiться, коли припиняiться годування груддю.

Фрейд висунув постулат, згiдно якому у дитини, яка отримувала надмiрну або недостатню стимуляцiю у дитинствi, скорiш за все сформуiться у подальшому орально-пасивний тип особистостi тАУ веселий, оптимiстичний, очiкуi “материнського” вiдношення до себе. Характеризуiться довiрливiстю, пасивнiстю, незрiлiстю i надмiрною залежнiстю.

На протязi другоi половини першого року життя починаiться друга фаза оральноi стадii тАУ орально-агресивна, або орально-садистична фаза. Фiксацiя на орально-садистичнiй стадii виражаiться в таких рисах як любов до суперечок, песимiзм, цинiчне вiдношення. Цьому типу властиво експлуатувати iнших людей i домiнувати над ними з метою задоволення своiх потреб.

Анальна стадiя починаiться у вiцi вiд 18-ти мiсяцiв i продовжуiться до третього року життя. Протягом перiоду маленькi дiти одержують значне задоволення вiд затримування та виштовхування фекалiй. У цiй стадii приучення до туалету дитина вчиться розмежовувати вимоги РЖд (задоволення вiд негайноi дефекацii) i соцiальнi обмеження, що йдуть вiд батькiв (самостiйний контроль над потребами). Фрейд вважав, що всi майбутнi форми самоконтролю i саморегуляцii беруть початок у цiй стадii.

У результатi фрустрацii в цей перiод (Влзараз же сходи на горщикВ») можливо формування анально-утримуючого типу особистостi. Цей тип у бiльш дорослому вiцi надзвичайно жадiбний, методичний, пунктуальний i впертий. Другий результат цiii анальноi фiксацii тАУ анально-виштовхуючий. Рисами такого типу i схильнiсть до руйнацii, занепокоiння, iмпульсивнiсть i навiть садистичну жорстокiсть. В любовних вiдносинах у зрiлому вiцi такi iндивiдууми частiше за все сприймають партнерiв у першу чергу як об’iкти володiння.

Деякi батьки заохочують своiх дiтей до регулярного спорожнення i щедро хвалять за це. Подiбний пiдхiд виховуi позитивну самооцiнку i навiть може сприяти розвитку творчих спроможностей.

Фалiчна стадiя. Мiж трьома i шiстьма роками iнтереси, обумовленi лiбiдо, змiщаються в зону генiталiй. Протягом фалiчноi фази психосексуального розвитку дiти можуть дослiджувати статевi органи, мастурбувати i виявляти iнтерес у питаннях зв'язаних iз народженням i статевими вiдношеннями. Дiти, на думку Фрейда, мають хоча б неясне уявлення про сексуальнi вiдношення i, у бiльшiй своiй частинi, розумiють статевий акт як агресивнi дii батька стосовно матерi.

Домiнуючий конфлiкт цiii стадii в хлопчикiв називаiться Едиповим комплексом, i аналогiчний у дiвчинок тАУ комплекс Електри.

Суть цих комплексiв укладена в несвiдомому бажаннi кожноi дитини мати батька протилежноi статi й усуненнi батька однiii з ним статi.

У нормi цi комплекси розвиваються по-рiзному в хлопчикiв i дiвчинок. Розглянемо, як вiн виявляiться в хлопчикiв.

З моменту народження головним джерелом задоволення для дитини i мати або особа, що ii замiщаi. Хлопчик хоче мати матiр, хоче виражати своi еротичнi почуття точно так само, як, по його спостереженню, роблять люди старшого вiку. У той самий час батько сприймаiться як перешкода до одержання генiтального задоволення. Звiдси, через суперництво або ворожнечу з батьком, тому що хлопчик розумii, що батько не бажаi терпiти його романтичнi почуття до матерi, у результатi чого виникаi небезпека вiдплати, з'являiться острах кастрацii. Це змушуi вiдмовитися вiд прагнення до iнцесту з матiр'ю.

Вирiшення Едипова комплексу вiдбуваiться на бiльш пiзнiй стадii розвитку, приблизно мiж п'ятьма i сьома роками, коли хлопчик пригнiчуi своi сексуальнi бажання i починаi iдентифiкувати себе з батьком. Цей процес, що одержав назву iдентифiкацii з агресором, виконуi декiлька функцiй. По-перше, придбання конгломерату цiнностей, моральних норм, установок, моделей статеворольового поводження. По-друге, у процесi iдентифiкацii хлопчик може утримати матiр, як i об'iкт любовi, шляхом замiщення, тому що вiн маi тi ж якостi, що i батько. Однак найважливiшим i iнтерналiзацiя батькiвських заборон i норм, що даi грунт для розвитку совiстi або суперего. Тобто суперего являiться вирiшенням Едипова комплексу.

Версiя Едипова комплексу в дiвчинок називаiться комплексом Електри. Вступаючи у фалiчну стадiю, дiвчинка виявляi вiдсутнiсть пенiсу (що може символiзувати вiдсутнiсть сили), як у брата i батька. На цьому грунтi, по Фрейдовi, у дiвчинок розвиваiться заздрiсть до пенiсу, що виражаiться у вiдкритiй ворожостi до матерi, докоряючи, що та родила ii без пенiса. Прагнення до батька формуiться на уявленнi про нього як власника цього органа. Сексуальне задоволення фокусуiться на клiторi, i в дiвчинок 5-7 рокiв клiторальна мастурбацiя супроводжуiться маскулiнними фантазiями, у яких клiтор стаi пенiсом. Вирiшення комплексу Електри в дiвчинок, по Фрейдовi, йде тим же шляхом що в хлопчикiв, тобто iдентифiкацiiю iз матiр'ю.

Дорослi чоловiки з фiксацiiю на фалiчнiй стадii поводяться зухвало, вони хвалькуватi i необачнi, домагаються успiху (символiчну перемогу над батьком), ВлдонжуанськийВ» стиль поводження.

_________________________________________________________________________________________________________________

* (от лат. Frigidus тАУ холодний) сексуальна холоднiсть жiнки, що виявляiться у зниженнi або вiдсутностi лiбiдо, сексуальноi збудливостi, специфiчних сексуальних вiдчуттiв та оргазму. [3]

iнок фалiчна фiксацiя приводить до схильностi флiртувати, зваблювати, до безладних статевих зв'язкiв, хоча можуть здаватися наiвними i безневинними в сексуальному вiдношеннi.

Недозволенi комплекси можуть призводити до невротичних моделей поводження, що мають вiдношення до iмпотенцii i фригiдностi*.

Латентний перiод.У промiжку вiд 6-7 рокiв до початку пiдлiткового вiку розташовуiться фаза сексуального затишку, латентний перiод.

Фрейд придiляв мало уваги процесам у цей перiод, тому що на його думку сексуальний iнстинкт у цей час приблизно дрiмаi.

Початкова фаза генiтальноi стадii (перiоду, що продовжуiться вiд зрiлостi до смертi) характеризуiться бiохiмiчними i фiзiологiчними змiнами в органiзмi. Результатом цих змiн i характерне для пiдлiткiв посилення збудливостi i пiдвищення сексуальноi активностi. РЖнакше кажучи вступу у генiтальну стадiю характерне найбiльш повне задоволення сексуального iнстинкту. Розвиток у нормi веде до вибору шлюбного партнера i створенню сiм'i.

Генiтальний характер тАУ iдеальний тип особистостi в психоаналiтичнiй теорii. Розрядка лiбiдо в статевому актi забезпечуi можливiсть фiзiологiчного контролю над iмпульсами, що надходять вiд статевих органiв. Фрейд казав, що для того щоб сформувався нормальний генiтальний тип характеру, людина повинна вiдмовитися вiд пасивностi, властивоi дитинству, коли усi форми задоволень давалися легко.

Грунтуючись на вищесказаному, ми можемо стверджувати, що за умови послiдовного закономiрного проходження кожного етапу психосексуального розвитку, без можливих порушень якого-небудь з етапiв, становлення особистiсноi сексуальностi повинне вiдповiдати нормi.

Частина РЖРЖ: ВПЛИВ ВНУТРРЖШНЬОГО РЖДЕАЛЬНОГО ОБРАЗУ ЧОЛОВРЖКА НА СЕКСУАЛЬНРЖ ВРЖДНОСИНИ ЖРЖНКИ РЖ РРЖВЕНЬ ЗАДОВОЛЕННЯ НИМИ

2.1. ВНУТРРЖШНРЖЙ РЖДЕАЛЬНИЙ ОБРАЗ ЧОЛОВРЖКА

Згiдно лiкарю Понепоу розiрвання шлюбiв вiдбуваiться звичайно внаслiдок чотирьох причин. Вiн розташовуi iх в наступному порядку:

сексуальна дисгармонiя
розходження у поглядах щодо того, як проводити час дозвiлля.
фiнансовi труднощi
психiчнi, фiзичнi або емоцiйнi порушення.

Примiтно те, що сексуальнi вiдносини займають перше мiсце.

Головною причиною статевоi незадоволеностi i психологiчний, або емоцiйний аспект. Тут можуть бути i переживання через фiнансовi труднощi партнерiв, i сiмейнi конфлiкти, будь що. Але на наш погляд перше мiсце займаi iдеальний образ чоловiка. Вiн несвiдомий.

Зовсiм недавно Манi (1988) для пояснення формування сексуальноi орiiнтацii запропонував так називану теорiю любовноi карти. Любовна карта тАУ це деяка матриця, iдеальний спосiб коханця, любовi i сексуально-еротичних вiдношень, що формуiться в мозку й у свiдомостi людини в ходi розвитку. На думку Манi, любовну карту людини можна розглядати як записану в мозку програму iндивiдуальних психологiчних i фiзiологiчних особливостей любовного почуття й еротизму. Вона складаiться в дитинствi, у вiцi вiд 5 до 8 рокiв. Ушкодження любовноi карти в таких травмуючих ситуацiях, як iнцест, фiзичний розлад або вкрай негативне вiдношення батькiв до статi дитини, може зрештою привести до аномалiй у статевому поводженнi. Вiн залишаiться на позицiях змiшаноi, бiосоцiальноi природи цього явища, але пiдкреслюi наступну думку: "У цiлому, створюiться враження, що найбiльше важливим перiодом для формування гомосексуальностi, бiсексуальностi i гетеросексуальностi i пiзнiй дитячий i препубертатний вiк". [13, с. 302]

На думку К.Г. Юнга у кожному чоловiковi i жiночий початок. У жiнцi тАУ чоловiчий. Юнг назвав цi архетипи анiма (iдеальний образ жiночого початку, що знаходиться у чоловiковi) i анiмус (iдеальний образ чоловiчого початку, що знаходиться у жинцi). Вони i несвiдомими. Знайомлячись з чоловiком, на пiдсвiдомому рiвнi у жiнки одразу ж вiдбуваiться порiвняння ii анiмуса з цим чоловiком. Чим бiльш вони схожi тАУ тим бiльш жiнка симпатизуi чоловiковi. РЖ дуже часто при спробах пояснити, що саме iй в ньому сподобалось, жiнка не може знайти вiдповiдi. Якщо ж продовжувати наполягати тАУ вiдбуваiться процес захисту свiдомостi: рацiоналiзацiя. Жiнка намагаiться свiдомо пояснити це, тодi ми можемо почути такi слова: “вiн такийтАж ну я не можу знайти слiв” або приводять такi описи, якi свiдомо вважаються бiльш доречними, вiдповiдними реальностi: “вродливий, розумнийтАж” i т.д. [15]

На думку Фрейда i два шляхи, за якими обираiться партнер: нарцистичний та едипальний. Тобто людина пiдсвiдомо шукаi партнера схожого або на себе самого, або на батька протилежноi статi. Вiд цього i залежить iдеальний образ на думку Фрейда. [9]

На думку Джеймса Вайнрика, вирiшальну роль у формуваннi образу iдеального сексуального партнера граi не iдентифiкацiя, бажання уподiбнитися деякому зразку, а депривацiя, емоцiйний дефiцит: людину приваблюi стать тiii значимоi особи (або осiб), вiд якоi вiн був у дитинствi вiдчужений. У свiтлi цiii теорii важливим iндикатором майбутньоi сексуальноi орiiнтацii дитини i стать дiтей, iз якими вiн не граi в молодшому шкiльному вiцi. "Нормальнi" дiти вiддають перевагу грати з однолiтками власного статi. Дiвчинки i фемiнiзованi хлопчики звичайно виключають iз кола свого спiлкування "натуральних" хлопчикiв, що здаються iм занадто агресивними i грубими. Маскулiннi хлопчики i козаки-дiвчиська, навпаки, виключають iз своiх iгор дiвчинок. Це вiдштовхування породжуi в дитини потребу компенсувати свою ущербнiсть, i ця потреба з вiком може трансформуватися в одностатеву любов: фемiнiзованi хлопчики хочуть, щоб iх любили чоловiки, а маскулiннi дiвчинки, навпаки, тягнуться до фемiнiнних жiнок. [2]

Але з якоi б точки зору ми не розглядали питання iдеального образу, усюди ми знайдемо визнання важливостi дитинства, емоцiйних переживань у ньому на становлення iдеального образу. Також усюди ми знайдемо пiдтвердження того, наскiльки важливу роль вiдiграi цей образ у сексуальних вiдносинах.

Якщо реальний партнер не повнiстю вiдповiдаi iдеальному образу тАУ можуть виникати, у першу чергу, психологiчнi дисгармонii, може розвинутися начебто без видимих причин депресiя, невдоволення партнером, стосунками з ним.

Але можуть бути i бiльш глибокi психiчнi порушення психосексуального розвитку. Особливо якщо перший досвiд жiнка отримуi з партнером, який не вiдповiдаi ii iдеальному образу. Чим бiльше ця розбiжнiсть, тим бiльш складними, на наш погляд, можуть бути змiни.

Ми вважаiмо доцiльним розглянути вiдноснiсть поняття сексуальноi норми та деякi види психосексуальних порушень

2.2. ДИНАМРЖКА РЖ ВРЖДНОСНРЖСТЬ СЕКСУАЛЬНОРЗ НОРМИ

Енциклопедичний довiдник сексологii трактуi сексуальну норму як "оптимум iндивiдуальних статевих проявiв у життiдiяльностi людини, що дозволяi йому випробувати сексуальну насолоду i забезпечувати гармонiю iнтимних вiдносин з партнером за рахунок умiння розумiти почуття i бажання сексуального партнера й адекватно виражати власнi психосексуальнi потреби в спiлкуваннi з ним". [4, с.200]

Перекрученi, неправильнi уявлення про сексуальну норму нерiдко створюють у людей значнi труднощi в особистому життi i можуть призвести до формування в них мнимих сексуальних розладiв, сексуальних дисгармонiй i сексуальних неврозiв.

Одним з можливих пiдходiв до вивчення даноi проблеми i нозоцентричний (вiд патологii до норми), вiдповiдно до якого спочатку визначаються границi сексуальноi патологii, а всi статевi прояви, що не вiдносяться до неi вважаються рiзними варiантами норми. Поняття норми тАУ середня величина, виведена з частотних характеристик тих чи iнших сексуальних проявiв. [12]

При цьому нормальним вважаiться те, що найчастiше зустрiчаiться, а до ненормального вiдносять все те, що зустрiчаiться порiвняно рiдко, причому ступiнь ненормальностi вiдповiдаi ступеню рiдкостi тих чи iнших сексуальних проявiв.

Друге поняття норми в медико-психологiчному аспектi не зв'язано нi з критерiiм цiнностi, нi ступенем частоти. Пiд поняттям "нормальне" мають на увазi все здорове, необхiдне для гарного фiзичного i психiчного самопочуття, гарноi соцiальноi адаптацii.

Видiляють партнерську й iндивiдуальну сексуальну норму. К.РЖмелинський наводить такi критерiiв партнерськоi норми:

розходження статi,
зрiлiсть,
взаiмна згода,
прагнення до досягнення обопiльноi насолоди,
вiдсутнiсть збитку здоров'ю, вiдсутнiсть збитку iншим людям, тобто суспiльству.

Вiдповiдно до цих критерiiв до партнерськоi норми можуть бути вiднесенi усi форми сексуальноi активностi, сексуального поводження i сексуальних дiй, що мають мiсце мiж двома зрiлими особистостями рiзноi статi, приймаються ними обома i спрямованi на обопiльну насолоду, що не шкодить iх здоров'ю i не порушуi норм суспiльства.

Перерахованi вище критерii партнерськоi норми досить умовнi. Разом з тим, вони дозволяють цiлком адекватно оцiнити вiдносини мiж сексуальними партнерами з погляду оптимальностi iхньоi вiдповiдностi один одному в iнтимнiй сферi. Розглядати границi сексуальноi норми i патологii можна з позицii значення статевоi сфери для людини в самому широкому ii розумiннi. До такого пiдходу до сексуальноi норми вiдноситься потенцiйна здатнiсть виконувати всi 3 основнi функцii сексуальностi: бiологiчну (заплiднення), психологiчну (насолода, задоволення) i соцiальну (реалiзацiя потреби в мiжособистiсних контактах). Утруднення чи неможливiсть реалiзацii людиною кожноi з цих функцiй будуть визначати виразнiсть у нього вiдхилень вiд норми убiк сексуальноi патологii.

Клiнiчне розумiння сексуальноi норми охоплюi широке коло сексуальних дiй i форм поводження, що умовно можна пiдроздiлити на три категорii норми: "оптимальну, прийняту i терпиму". [1, с.171]

До оптимальноi норми варто вiднести сексуальнi дii i форми поводження, що, завдяки своiм особливостям найбiльш бажанi з iндивiдуальноi i соцiальноi точок зору.

До прийнятноi (визнаноi) нормi вiдносяться такi сексуальнi дii i форми поводження, що, хоча i не i оптимальними, але не обмежують iндивiдуального розвитку людини i не заважають йому налагоджувати тiснi мiжособистiснi контакти.

До терпимоi норми варто вiднести такi сексуальнi дii i таке поводження, оцiнка яких може бути рiзноi з погляду норми чи патологii i залежить вiд особистiсного, ситуацiйного i партнерського контексту. Сюди вiдносяться такi форми поводження, що обмежують можливостi гармонiчного пiдбору сексуального партнера i встановлення з ним тiсних зв'язкiв. Однак цi обмеження не мають абсолютно патологiчного характеру, оскiльки вiдповiдний сексуальний вибiр може забезпечити гармонiйне статеве життя в партнерськоi пари.

Ми вважаiмо, що всi наведенi вище критерii сексуальноi норми взаiмно доповнюють один одного, однак не видiляють границi повноi сексуальноi норми, що, крiм основноi потреби в розрядцi сексуальноi напруги, мiстить у собi задоволення потреби в позасексуальних контактах з коханою людиною.

Таким чином, сексуальнi вiдносини тим бiльш наближаються до норми, чим сильнiше вони змiцнюють зв'язок партнерiв. Усе це свiдчить про вiдноснiсть поняття сексуальноi норми i про необхiднiсть розглядати ii з урахуванням функцiонування партнерськоi пари, причому не тiльки в сексуальнiй сферi.

2.3. СЕКСУАЛЬНА ПАТОЛОГРЖЯ.

Порушення психосексуальних орiiнтацiй являють собою перекручування спрямованостi статевого потягу i форм його реалiзацii, що вiдомi за назвою статевi перекручення (сексуальнi перверсii, парафiлii). РЗх можна вважати iстинними тiльки тодi, коли перекручений статевий потяг витiсняi i замiщуi нормальне статеве життя.

Сексуальнi девiацii торкаються вибiрково спрямованостi лiбiдо. Для них характерна незвичнiсть вибору. Але незвичнiсть тАУ поняття досить умовне. Соцiологiчний термiн “девiацiя” маi бiльш вузький змiст, визначаi поведiнку, яка порушуi будь-якi соцiальнi або культурнi норми, викликаючи насторожене або вороже вiдношення до оточуючих. Ще сильнiший цей негативний оцiночний змiст в поняттi “статеве перекручення”, яке припускаi, що така поведiнка не тiльки незвична, але й хвороблива, що порушуi не тiльки соцiальнi норми, але й закони природи. Нарештi, психологiчно ненормально не тiльки те, що дивно (погляд з боку), але й те, що спричиняi самiй людинi незручностi та робить його неповноцiнним.

РЖснуi ряд теорiй виникнення перверсiй: генетична, ендокринна, нейроендокринна, конвенцiональна (умовно рефлекторна), психоаналiтична й iн. Кожна з них пояснюi перекручування спрямованостi статевого потягу порушеннями визначеного етапу психосексуального розвитку. Розподiл парафiлiй на уродженi i придбанi чисто умовне, оскiльки психосексуальнi орiiнтацii формуються в процесi постнатального онтогенезу i визначаються тiсними взаiмовiдносинами соцiально-психологiчних факторiв i патологiчно змiненого ТСрунту, що нерiдко деформуiться в пренатальному перiодi.

Для розумiння даних девiацiй ми пропонуiмо хоча б дуже стисло ознайомитися з видами порушень психосексуального розвитку.

2.3.1. ВИДИ ПОРУШЕНЬ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Транссексуалiзм тАУ порушення статевоi самосвiдомостi (аутоiдентифiкация,) виявляються рiзними варiантами транссексуалiзму тАУ стiйке усвiдомлення своii вiдносностi до протилежноi статi, незважаючи на правильне (вiдповiдно генетичнiй статi) формування гонад, урогенитального тракту i вторинних статевих ознак.[10]

Транссексуальнi особистостi удягаються вiдповiдно до психiчного вiдчуття своii статевоi приналежностi, що не вiдповiдаi соматичнiй статi, i виявляють прагнення до змiни структури свого тiла.

Трансвестизм тАУ порушення стереотипу статеворольовоi поведiнки тАУ (от лат. “транс” тАУ через та “вести-ре” одягатись) отримання сексуальноi насолоди та задоволення вiд перевдягання в одяг протилежноi статi. Зустрiчаiться майже завжди тiльки у чоловiкiв. На вiдмiну вiд транссексуалiв, якi вiдхиляють свою громадянську стать, трансвестити звичайно не мають на рахунок цього вагань та не хочуть змiнювати свою статеву iдентичнiсть. Саме одяг протилежноi статi даi максимум сексуального задоволення, в останнiй час вони вдягаються та поводять себе згiдно своii статi.

Гомосексуалiзм тАУ порушення психосексуальноi орiiнтацii за статтю об’iкта (от греч. Homуs тАУ такий самий),гомоеротизм, сексуальн

Вместе с этим смотрят:

Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age

Positive and negative values of conformism

РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини

А. Маслоу. Самоактуализирующиеся личности

Влияние уровня притязаний на уровень удовлетворенности отношениями с противоположным полом

Стадiя