Конфликты в семье

Змiст

ВступтАж..........тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж...3

1. Типовi мiжособистiснi конфлiкти у одружених..тАж.....тАжтАжтАжтАж....тАж...4

1.1 Психотравматичнi наслiдки..тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж........тАжтАжтАжтАж.......7

1.2 Попередження подружнiх конфлiктiв..тАжтАжтАжтАжтАж...тАжтАжтАжтАж........8

1.3 Усунення конфлiктiв мiж подружжям..тАжтАжтАжтАжтАж...тАжтАжтАжтАж........9

2. Конфлiкти у взаiмодii батькiв i дiтей..тАжтАжтАж...........тАжтАжтАж...тАж...10

3. Психологiчне консультування конфлiктних родин.........тАжтАж...тАжтАж...4

3.1 Етапи психологiчного консультування..тАжтАжтАж....тАжтАжтАжтАж....тАж...5

ВисновоктАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.......тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАж.....тАж17

ЛiтературатАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж...тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж....тАж18
Вступ

Проблема конфлiкту завжди була в тому чи iншому ступенi актуальна для будь-якого суспiльства. Однак в Украiнi на всiх етапах розвитку конфлiкти залишали не просто помiтне мiсце, а, як правило мiсце, яке маi вплив на ii iсторiю. Вiйни, , боротьба за владу, боротьба за власнiсть, мiжособистiснi i мiжгруповi конфлiкти в органiзацiях, вбивства, побутовi i сiмейнi конфлiкти, самогубства як способи вирiшення внутрiшньоособистiсних конфлiктiв тАУ основнi причини загибелi людей у нашiй краiнi. Конфлiкт був i у доступному для огляду майбутньому буде вирiшальним фактором, що впливаi на безпеку Украiни i ii громадян.

Життя доводить, що конфлiкт не вiдноситься до тих явищам, якими можна ефективно керувати на основi життiвого досвiду i здорового глузду. Конфлiкт найбiльш гострий спосiб усунення протирiч, що виникають у процесi взаiмодii, що полягаi в протидii суб'iктiв конфлiкту i звичайно супроводжуiться негативними емоцiями.

У своiй роботi ми хочемо розглянути сiмейнi конфлiкти, тому що родина тАФ найдавнiший iнститут людськоi взаiмодii, унiкальне явище. РЗi унiкальнiсть полягаi в тому, що кiлька людей самим тiсним способом взаiмодiють протягом тривалого часу, що нараховуi десятки рокiв, тобто протягом бiльшоi частини людського життя. У такiй системi iнтенсивноi взаiмодii не можуть не виникати суперечки, конфлiкти i кризи.

1. Типовi мiжособистiснi конфлiкти у одружених.

У залежностi вiд суб'iктiв взаiмодii сiмейнi конфлiкти пiдроздiляються на конфлiкти мiжподружжям, батьками i дiтьми, подружжям та батьками, бабусями (дiдусями) i онуками.

Ключову роль у сiмейних стосунках вiдiграють подружнi конфлiкти. Вони частiше виникають через незадоволення потреб подружжя. Виходячи з цього видiляють основнi причини подружнiх конфлiктiв:

тАв психосексуальну несумiснiсть подружжя;

тАв незадоволення потреби в значимостi свого ВлЯВ», неповага почуття гiдностi з боку партнера;

тАв незадоволення потреби в позитивних емоцiях: вiдсутнiсть ласки, турботи, уваги i розумiння;

тАв пристрасть одного з подружжя до надмiрного задоволення своiх потреб (алкоголь, наркотики, фiнансовi витрати тiльки на себе i т.д.);

тАв незадоволення потреби у взаiмодопомозi i взаiморозумiннi з питань ведення домашнього господарства, виховання дiтей, у стосунках з батьками i т.д.;

тАв розбiжностi в потребах по проведенню дозвiлля, захопленнях.

Крiм того, видiляють фактори, що впливають на конфликтнiсть подружнiх вiдносин. До них вiдносять кризовi перiоди в розвитку родини.

Перший рiк подружнього життя характеризуiться конфлiктами адаптацii один до одного, коли два ВлЯВ» стають одним ВлМиВ». Вiдбуваiться еволюцiя почуттiв, закоханiсть зникаi i подружжя з'являються один перед одним такими, якi вони i. Вiдомо, що в перший рiк життя родини iмовiрнiсть розлучень велика, до 30% загального числа шлюбiв .

Другий кризовий перiод зв'язаний з появою дiтей. Ще незмiцнiла система ВлМиВ» пiддаiться серйозному випробуванню. Що ж лежить в основi конфлiктiв у цей перiод?

тАв Погiршуються можливостi професiйного росту подружжя.

тАв У них стаi менше можливостей для вiльноi реалiзацii в особисто-привабливiй дiяльностi (захоплення, хоббi).

тАв Можливi зiткнення поглядiв подружжя i iхнiх батькiв iз проблем виховання дитини.

Третiй кризовий перiод збiгаiться iз середнiм подружнiм вiком, що характеризуiться конфлiктами одноманiтностi. У результатi багаторазового повторення тих самих вражень уподружжя настаi перiод насичення один одним. Цей стан називають голодом почуттiв, коли настаi ВлситiстьВ» вiд старих вражень i ВлголодВ» по новим .

Четвертий перiод конфлiктностi стосункiв подружжя настаi пiсля 18тАФ24 рокiв спiльного життя. Його виникнення часто збiгаiться з наближенням перiоду iнволюцii, виникненням почуття самiтностi, зв'язаного з вiдокремленням дiтей, що пiдсилюiться емоцiйною залежнiстю подружжя, iх переживаннями з приводу можливого прагнення одного з партнерiв до сексуального виявлення себе на сторонi, тАЬпоки не пiзнотАЭ.

Значний вплив на iмовiрнiсть виникнення подружнiх конфлiктiв роблять зовнiшнi фактори: погiршення матерiального становища багатьох родин; надмiрна зайнятiсть одного з подружжя (чи обох) на роботi; неможливiсть нормального працевлаштування одного з подружжя; тривала вiдсутнiсть свого житла; вiдсутнiсть можливостi влаштувати дiтей у дитячу установу й iн.

Перелiк факторiв конфлiктностi родини був би неповним, якщо не назвати макрофактори, тобто змiни, що вiдбуваються в сучасному суспiльствi, а саме: рiст соцiального вiдчуження; орiiнтацiя на культ споживання; девальвацiя моральних цiнностей, у тому числi традицiйних норм сексуальноi поведiнки; змiна традицiйного статусу жiнки в родинi (протилежними полюсами цiii змiни i повна економiчна самостiйнiсть жiнки i синдром домогосподарки); кризовий стан економiки, фiнансiв, соцiальноi сфери держави.

Дослiдження психологiв показують, що в 80тАФ85% родин i конфлiкти. Що залишилися 15тАФ20% фiксують наявнiсть ВлсварокВ» з рiзних приводiв .У залежностi вiд частоти, глибини i гостроти конфлiктiв видiляють кризовi, конфлiктнi, проблемнi i невротичнi родини .

Кризова родина. Протистояння iнтересiв i потреб подружжя носить гострий характер i захоплюi важливi сфери життiдiяльностi родини. Подружжя займаi непримиреннi i навiть ворожi позицii по вiдношенню одне до одного, не погоджуючись нi на якi компромiси. До кризових шлюбних союзiв можна вiднести всi тi, котрi чи розпадаються, чи знаходяться на гранi розпаду.

Конфлiктна родина. Мiж подружжям iснують постiйнi сфери, де iхнi iнтереси зiштовхуються, породжуючи сильнi i тривалi негативнi емоцiйнi стани. Однак шлюб може зберiгатися завдяки iншим факторам, а також компромiсним рiшенням конфлiктiв.

Проблемна родина. Для неi характерно тривале iснування труднощiв, здатних завдати вiдчутного удару стабiльностi шлюбу. Наприклад, вiдсутнiсть житла, тривала хвороба одного з подружжя, вiдсутнiсть засобiв на утримання родини, осуд на тривалий термiн за злочин i ряд iнших проблем. У таких родинах ймовiрне загострення взаiмин, поява психiчних розладiв в одного чи обох партнерiв.

Невротична родина. Тут основну роль грають не спадковi порушення в психiцiпартнерiв, а нагромадження впливу психологiчних труднощiв, з якими зустрiчаiться родина на своiму життiвому шляху. У партнерiв вiдзначаiться пiдвищена тривожнiсть, розлад сну, емоцii з будь-якого приводу, пiдвищена агресивнiсть i т.д.

Конфлiктна поведiнка партнерiв може виявлятися в схованiй i вiдкритiй формах. Показниками схованого конфлiкту i: демонстративне мовчання; рiзкий жест чи погляд, що говорить про незгоду; бойкот взаiмодii в якiйсь сферi сiмейного життя; пiдкреслена холоднiсть устосунках. Вiдкритий конфлiкт виявляiться частiше через вiдкриту розмову в пiдкреслено коректнiй формi; взаiмнi словеснi образи; демонстративнi дii (ляскiт дверима, биття посуду, грюкотiння кулаком по столi), образа фiзичними дiями й iн.

1.2 Психотравматичнi наслiдки.

Конфлiкти в родинi можуть створювати психотравматичну обстановку дляподружжя, iхнiх дiтей, батькiв, у результатi чого вони здобувають ряд негативних властивостей особистостi. У конфлiктнiй родинi закрiплюiться негативний досвiд спiлкування, губиться вiра в можливiсть iснування дружнiх i нiжних взаiмин мiж людьми, накопичуються негативнi емоцii, з'являються психотравми. Психотравми частiше виявляються у видi переживань, що в силу виразностi, чи тривалостi повторення сильно впливають на особистiсть. Видiляють такi психотравмуючi переживання, як стан повноi сiмейноi незадоволеностi, Влсiмейна тривогаВ», нервово-психiчна напруга i стан провини.

Стан повноi сiмейноi незадоволеностi виникаi в результатi конфлiктних ситуацiй, у яких виявляiться помiтна розбiжнiсть мiж чеканнями iндивiда стосовно родини i ii дiйсним життям. Виражаiться в нудьзi, безбарвностi життя, вiдсутностi радостi, ностальгiчних спогадах про час до шлюбу, скаргах навколишнiм на труднощi сiмейного життя. Накопичуючись вiд конфлiкту до конфлiкту, така незадоволенiсть виражаiться в емоцiйних вибухах i iстериках.

Сiмейна тривога частiше виявляiться пiсля великого сiмейного конфлiкту. Ознаками тривоги i сумнiви, страхи, побоювання, що стосуються насамперед дiй iнших членiв родини.

Нервово-психiчна напруга тАФ одне з основних психотравмуючих переживань. Воно виникаi в результатi:

тАв створення для подружжя ситуацiй постiйного психологiчного тиску, важкого чи навiть безвихiдного положення;

тАв створення для подружжя перешкод для прояву важливих для нього почуттiв, задоволення потреб;

тАв створення ситуацii постiйного внутрiшнього конфлiкту в подружжi.

Виявляiться в дратiвливостi, поганому настроi, порушеннях сну, приступах лютi.

Стан провини залежить вiд особистiсних особливостей подружжя. Людина почуваi себе перешкодою для навколишнiх, винуватцем будь-якого конфлiкту, сварок i невдач, схильна сприймати вiдносини iнших членiв родини до себе як обвинувачення, , незважаючи на те, що в дiйсностi вони такими не i.

1.3 Попередження подружнiх конфлiктiв

Розроблено багато рекомендацiй з нормалiзацii подружнiх взаiмин, попередженню переростання спiрних ситуацiй в конфлiктах .Бiльшiсть з них зводиться до наступного:

Поважай себе, а тим бiльше iншого.ПамтАЭтай, що вiн (вона) найближча для тебе людина, батько (мати) твоiх дiтей. Намагайся не збирати помилки, образи i ВлгрiхиВ», а вiдразу реагуй на них. Це виключе нагромадження негативних емоцiй.

Не робiть зауважень один одному в присутностi iнших (дiтей, знайомих, гостей i т.д.).

Не перебiльшуй власнi здiбностi i досягнення, не вважай себе завжди i у всьо- му правим. Бiльше довiряй i ревнощi зводь до мiнiмуму. Будь уважним, умiй слухати i чути партнера. Не опускайся, пiклуйся про свою фiзичну привабливiсть, працюй над своiми недолiками. Нiколи не узагальнюй навiть явнi недолiки партнера, веди розмову тiльки про конкретну поведiнку в конкретнiй ситуацii.

Стався до захоплень партнера з iнтересом i повагою. У сiмейному життi iнодi краще не знати правду, чим будь-що-будь намагатися встановити iстину. Намагайтеся знаходити час для того, щоб хоча б iнодi вiдпочити один вiд одного. Це допоможе зняти емоцiйно-психологiчну перенасиченiсть спiлкуванням.

1.3 Усунення конфлiктiв мiж подружжям.

Конструктивнiсть усунення подружнiх конфлiктiв, як нiщо iнше, залежить в першу чергу вiд умiння партнерiв розумiти, прощати й уступати.

Одною з умов завершення конфлiкту люблячого подружжятАФ не домагатися перемоги. Перемогу за рахунок поразки коханоi людини важко назвати досягненням. Важливо поважати iншого, яка б провина не лежала на ньому. Потрiбно бути здатним чесно запитати в самого себе (i головне, чесно вiдповiсти собi), що ж тебе насправдi хвилюi. При аргументацii своii позицii намагатися не виявляти недоречний максималiзм i категоричнiсть. Краще самим прийти до взаiморозумiння i не втягувати у своi конфлiкти iнших тАФ батькiв, дiтей, друзiв i знайомих. Тiльки вiд самого подружжя залежить благополуччя родини.

Окремо варто зупинитися на такому радикальному способi усунення подружнiх конфлiктiв, як розлучення. На думку психологiв, йому передуi процес, що складаiться з трьох стадiй: а) емоцiйне розлучення, що виражаiться у вiдчуженнi, байдужностi партнерiв одне до одного, втрата довiри i любовi; б) фiзичне розлучення, що приводить до роздiльного проживання; в) юридичне розлучення ,що вимагаi правового оформлення припинення шлюбу.

Багатьом розлучення приносить рятування вiд ворожостi, , обману i того, що затьмарювало життя. Звичайно, воно маi i негативнi наслiдки. Вони рiзнi для тих хто розлучаiться ,дiтей i суспiльства. Найбiльш уразлива при розлученнi жiнка, у якоi звичайно залишаються дiти. Вона бiльше, нiж чоловiк, пiддана нервово-психiчним розладам.

Негативнi наслiдки розлучення для дiтей набагато значнiшi в порiвняннi з наслiдками для самих батькiв. Дитина втрачаi одного (часом улюбленого) iз батькiв, тому що в багатьох випадках матерi перешкоджають батькам зустрiчатися з дiтьми. Дитина часто зазнаi утиску однолiткiв iз приводу вiдсутностi в нього одного з батькiв, що позначаiться на його нервово-психiчному станi. Розлучення веде до того, що суспiльство одержуi неповну родину, збiльшуiться число пiдлiткiв з поведiнкою, що вiдхиляiться, росте злочиннiсть. Це створюi для суспiльства додатковi труднощi.

2. Конфлiкти у взаiмодii батькiв i дiтей

Даний рiзновид конфлiктiв тАФ одна iз самих розповсюджених у повсякденному життi. Однак вона деякою мiрою обiйдена увагою фахiвцiв тАФ психологiв i педагогiв. Ми не розглядаiмо проблему конфлiкту поколiнь, що набагато ширше й активно розробляiться соцiологами. З бiльш нiж 700 психолого-педагогiчних робiт iз проблеми конфлiкту навряд чи набереться з десяток iнший публiкацiй, у центрi яких стояла б проблема конфлiктiв мiж батькамиi дiтьми. Вона, як правило, вивчаiться в контекстi бiльш великих дослiджень; сiмейних вiдносин , вiкових криз , впливу подружнiх конфлiктiв на розвиток дiтей та iн. Але неможливо знайти таку родину, де б були вiдсутнi конфлiкти мiж батьками i дiтьми. Навiть у забеспечених родинах у бiльш нiж 30% випадкiв вiдзначаються конфлiктнi взаiмини (з погляду пiдлiтка) з обома батьками .

Чому ж виникають конфлiкти мiж батькамиi дiтьми? Крiм загальних причин, породжуючих конфликтнiсть взаiмин людей, що розглянутi вище, видiляють психологiчнi фактори конфлiктiв у взаiмодii батькiв i дiтей.

1. Тип сiмейних вiдносин. Видiляють гармонiчний i дисгармонiйний типи сiмейних вiдносин. У гармонiчнiй родинi встановлюiться рухлива рiвновага, що виявляiться в оформленнi психологiчних ролей кожного члена родини, формуваннi сiмейного ВлМиВ», здатностi членiв родини дозволяти протирiччя.

Дисгармонiя родини тАФ це негативний характер подружнiх вiдносин, що виражаiться в конфлiктнiй взаiмодii подружжя. Рiвень психологiчноi напруги в такiй родинi маi тенденцiю до наростання, приводячи до невротичних реакцiй ii членiв, виникненню почуття постiйного занепокоiння в дiтей.

2. Деструктивнiсть сiмейного виховання. Видiляють наступнi риси деструктивних типiв виховання:

тАв розбiжностi членiв родини з питань виховання;

тАв суперечливiсть, непослiдовнiсть, неадекватнiсть;

тАв опiка i заборони в багатьох сферах життя дiтей;

тАв пiдвищенi вимоги до дiтей, часте застосування погроз, осудiв,

3. Вiковi кризи дiтей розглядаються як фактори iх пiдвищеноi конфлiктностi. Вiкова криза являi собою перехiдний перiод вiд одного етапу дитячого розвитку до iншого. У критичнi перiоди дiти стають неслухняними, примхливими, дратiвливими. Вони часто вступають у конфлiкти з оточенням ,особливо з батьками. У них виникаi негативне ставлення , якi вони ранiше виконували, що призводить до впертостi. Видiляють наступнi вiковi кризи дiтей:

тАв криза першого року (перехiд вiд дитинства до раннього дитинства);

тАв криза Влтрьох рокiвВ» (перехiд вiд раннього дитинства до дошкiльного вiку);

тАв криза 6-7 рокiв (перехiд вiд дошкiльного до молодшого шкiльного вiку);

тАв криза статевого дозрiвання (перехiд вiд молодшого шкiльних до пiдлiткового вiку тАФ 12тАФ14 рокiв);

тАв пiдлiткова криза 15-17 рокiв .

4. Особистiсний фактор. Середовище особистiсних особливостей батькiв, що сприяють iхнiм конфлiктам з дiтьми, видiляють консервативний спосiб мислення, прихильнiсть застарiлим правилам поведiнки i шкiдливих звичок (вживання алкоголю i т.д.), авторитарнiсть суджень, ортодоксальнiсть переконань i т.п. Серед особистiсних особливостей дiтей називають такi, як низька успiшнiсть, порушення правил поведiнки, iгнорування рекомендацiй батькiв, а також неслухнянiсть, упертiсть, егоiзм i егоцентризм, самовпевненiсть, лiнощi i т.п. Таким чином, розглянутi конфлiкти можуть бути представленi як результат помилок батькiв i дiтей.

Видiляють наступний типи вiдносин батькiв i дiтей:

тАв оптимальний тип вiдносин батькiв i дiтей;

тАв потребою це назвати не можна, але батьки цiкавляться iнтересами дiтей, а дiти дiляться з ними своiми думками;

тАв скорiше батьки проникають у турботи дiтей, чим дiти дiляються з ними (виникаiспiльне невдоволення);

тАв скорiше дiти вiдчувають бажання подiлятися з батьками, чим тi турбуються, iнтересами i заняттями дiтей;

тАвповедiнка, життiвi прагнення дiтей викликають у родинi конфлiкти, i при цьому скорiше правi батьки;

тАвповедiнка, життiвi прагнення дiтей викликають у родинi конфлiкти, i при цьому скорiше правi дiти;

тАв батьки не цiкавляться iнтересиами дiтей, а дiти не вiдчувають бажання дiлятися з ними (протирiччя не помiчалися i переросли в конфлiкти, взаiмне вiдчуження).

Найбiльше часто конфлiкти в батькiв виникають з дiтьми пiдлiткового вiку. Психологи видiляють наступнi типи конфлiктiв пiдлiткiвз батьками: конфлiкт нестiйкостi батькiвського вiдношення (постiйна змiна критерiiв оцiнки дитини); конфлiкт гiперопiки; конфлiкт неповаги прав на самостiйнiсть (тотальность вказiвок i контролю); конфлiкт батькiвського авторитету (прагнення домогтися свого в конфлiктi за будь-яку цiну).

Звичайно дитина на домагання i конфлiктнi дii батькiв вiдповiдаi такими реакцiями (стратегiями), як:

тАв реакцiя опозицii (демонстративнi дii негативного характеру);

тАв реакцiя вiдмовлення (непокора вимогам батькiв);

тАв реакцiя iзоляцii (прагнення уникнути небажаних контактiв збатьками, приховування iнформацii i дiй). Виходячи з цього основними напрямками профiлактики конфлiктiв батькiв з дiтьми можуть бути наступнi:

1. Пiдвищення педагогiчноi культури батькiв, що дозволяi враховувати вiковi психологiчнi особливостi дiтей, iхнi емоцiйнi стани.

2. Органiзацiя родини на колективних початках. Загальнi перспективи, визначенi трудовi обов'язки, традицii взаiмодопомоги, спiльнi захоплення i основою виявлення i дозволу виникаючих протирiч.

3. Пiдкрiплення словесних вимог обставинами виховного процесу.

4. РЖнтерес до внутрiшнього свiту дiтей, iхнiм турботам i захопленням. На думку психологiв конструктивнiй поведiнцi батькiв у конфлiктах з маленькими дiтьми може сприяти наступне:

¨ завжди пам'ятати про iндивiдуальнiсть дитини;

¨ враховувати, що кожна нова ситуацiя вимагаi нового рiшення;

¨ намагатися зрозумiти вимоги маленькоi дитини;

¨ пам'ятати, що для змiн потрiбен час;

¨ протирiччя сприймати як фактори нормального розвитку;

¨ виявляти сталiсть стосовно дитини;

¨ частiше пропонувати вибiр з декiлькох альтернатив;

¨ схвалювати рiзнi варiанти конструктивноi поведiнки

¨ спiльно шукати вихiд шляхом змiни в ситуацii;

¨ зменшувати число Влне можнаВ» i збiльшувати число ВлможнаВ»;

¨ обмежено застосовувати покарання, дотримуючись при цьому справедливостi i необхiдностi;

¨ дати дитинi можливостi вiдчути неминучiсть негативних наслiдкiв його провини; логiчно роз'ясняти можливостi негативних наслiдкiв;

¨ розширювати дiапазон моральних, а не матерiальних заохочень;

¨ використовувати позитивний приклад iнших дiтей i батькiв;

¨ враховувати легкiсть переключення уваги в маленьких дiтей.

3.Психологiчне консультування конфлiктних родин.

Сутнiсть психологiчного консультування конфлiктних родин полягаi у виробленнi рекомендацiй зi змiни негативних психологiчних факторiв, що затрудняють життя родини, особливо при переходi родини з однiii стадii розвитку в iншу.

Основнi задачi психологiчного консультування:

iндивiдуальнi i груповi консультацiiособистостей, що звернулися до фахiвця з метою рiшення складних проблем, набуття психологiчних знань вирiшення конфлiктiв;

виявлення конфлiктних родин i проведення з ними консультацiй;

надання допомоги подружжю у виявленнi iхнiх помилок i виборi правильноi поведiнки у важких ситуацiях сiмейного життя;

навчання методам саморегуляцii психiчного стану.

Сiмейне консультування розглядаiться як одна з форм подружньоi терапii, оскiльки мова йде про бiльш простi, поверхневi i короткочаснi психотерапевтичнi впливи, в основному в конфлiктних i кризових ситуацiях. Консультацii дозволяють знайти вихiд з конкретних конфлiктних ситуацiй.

Психологiчне консультування сполучене з визначеними труднощями.

1. Проблема часу. Психолог повинний за короткий термiн визначити причини, мотиви, умови конфлiкту, показати подружжю можливостi вiдновлення iхнiх вiдносин;

2. Рiзний ступiнь конфлiктностi сiмейного життяподружжя. Значна частина сiмей якi звертаються за психологiчною допомогою тАФ це молодi люди якi недавно одружилися. Для них корекцiя психологiчноi несумiсностi ефективна. Однак нерiдко психолог маi справу з родинами, що неминуче еволюцiонують до розводу. Ефективнiсть iхнього психологiчного консультування незначна.

Ще одна група тАФ люди iз суперечливою системою мотивiв, що як перешкоджають, так i сприяють збереженню подружнiх вiдносин. Перша група мотивiв обумовлюi збереження конфлiктiв, аж до готовностi йти на розлучення, у той час як мотиви, що сприяють збереженню родини, удосконалюють психологiчну корекцiю подружнiх вiдносин.

3. Пiдвищена агресивнiсть стосовно подружжя i консультанта. Особливiсть конфлiктних родин, що знаходяться на стадii розлучення, тАФ спрощене мотивування такого рiшення. Це утскладнення повноi дiагностики подружнiх вiдносин. Важливо зацiкавити подружжя у бiльш глибокому розкриттi iх сiмейних i особистих, проблем, а також трансформувати ситуацiю, де психолог проводить експертизу взаiмин подружжя у ситуацiю, коли самi вони за допомогою психолога переосмислячть мотиви конфлiкту.

4. Наявнiсть неусвiдомлюваних компонентiв конфлiктноi поведiнки пощдружжя значно ускладнюi положення консультацii i роботу психолога-консультанта .

3.1 Етапи психологiчного консультування.

Визначення необхiдностi консультування i прогноз ефекту впливу на родину тАФ це початкова дiагностична стадiя корекцii подружнiх вiдносин. Дiагностична стадiя може включати структурний, описовий, динамiчний, генетичний i прогностичний рiвнi . Для дiагностики подружнього конфлiкту рекомендуiться використовувати методику аналiзу конфлiктноi ситуацii тАФ МАКС . Вона являi собою вiльний опис конфлiкту у видi вiдповiдей на питання, що об'iднанi в одинадцять рефлексивних планiв. Важливо представити внутрiшню картину конфлiктноi подii хоча б одного з його учасникiв. Ефективне використання методики можливо пiсля встановлення психотерапевтичного контакту.

Другим етапом консультування конфлiктних родин i вiдновлення подружнiх вiдносин. Успiшнiсть переходу до нього залежить вiд зниження психiчноi напруженостi клiiнта. РЖнодi в подружньому конфлiктi сформованi вiдносини сприймаються як неминучi, через що з'являються почуття занепокоiння, безвихiдностi, жалостi до себе. Важливо прагнути змiнити песимiстичне вiдношення подружжя до ситуацii.

При нормалiзацii подружнiх вiдносин важливо:

не допустити нового загострення конфлiкту в присутностi психолога (обвинувачень, образ, брутальностi);

не стати на сторону одного з подружжя, тому що нерiдкi спроби включити консультанта в якостi ВлсоюзникаВ» у конфлiктi;

с самого початку прагнути до розширення розумiння подружжям конфлiктноi ситуацii, оцiнки ii з позицii опонента;

терпляче вiдноситися до повiльноi, але позитивноi еволюцii, вiдновленню подружнiх вiдносин;

шанобливо вiдноситися до норм i цiнностей, що приймаються чи вiдстоюються подружям.

не прагнути давати поради, а допомагати знайти правильне рiшення самим;

дотримувати делiкатнiсть i анонiмностi, особливо в тих питаннях, що стосуються iнтимнихстосункiв подружжя.

Психологу-консультанту не завжди вдаiться нормалiзувати стосунки подружжя, що звернулися по допомогу. Р. Мэй пiдкреслюi необхiднiсть психологу-консультанту розвивати в собi те, що А. Адлер назвав мужнiстю недосконалостi, тобто умiння мужньо приймати невдачу.

Висновок

Ключову роль у сiмейних конфлiктних вiдносинах грають подружнi конфлiкти. Вони виникають через незадоволення потреб подружжя. Найбiльш конфлiктними i кризовi перiоди в розвитку родини. У залежностi вiд рiвня конфлiктностi видiляються кризовi, конфлiктнi, проблемнi i невротичнi родини. Сiмейнi конфлiкти мають психотравматичнi наслiдки: стан повноi сiмейноi незадоволеностi, Влсiмейна тривогаВ», нервово-психiчна напруга, стан провини. Фахiвцями виробленi рекомендацii з регулювання подружнiх конфлiктiв.

Конфлiкти мiж батьками i дiтьми виникають через деструктивнi внутрiшньосiмейнi вiдносини, недолiки у сiмейному вихованнi, вiковi кризи дiтей, iндивiдуально-психологiчнi особливостi батькiв i дiтей. Безконфлiктному спiлкуванню батькiв з дiтьми сприяi пiдвищення педагогiчноi культури батькiв, органiзацiя родини на колективних початках, пiдкрiплення словесних вимог органiзацiiю виховання, iнтересом батькiв до внутрiшнього свiту дiтей.

Сутнiсть психологiчного консультування конфлiктних родин полягаi у виробленнi спецiальних рекомендацiй зi змiни несприятливих психологiчних факторiв, що утрудняють функцiонування родини i створюють у нiй конфлiктнi вiдносини.

Лiтература.

1. Анцупов А.Я., Шипiлов А.И. Конфлiктологiя: Пiдручник для вузiв. тАУ М.: ЮНiТi, 1999.

2. Дмитрiiв А., Кудрявцев В., Кудрявцев С. Введення в загальну теорiю конфлiктiв. тАУ М., 1993.

3. Канатаев Ю.А. Психологiя конфлiкту. тАУ М.: ВАХЗ, 1992.

4. Олейник А.Н. Основи конфлiктологii. тАУ М.: АПО, 1992.

5. Сисенко В.А. Подружнi конфлiкти. тАУ М.: Думка, 1989.

6. РЖшмуратов В.А. Конфлiкт i злагода тАУ К :Наука, 1999.

7. Бондарчук О.РЖ. Психологiя сiмтАЭi. тАУ М: Питер, 2000.

8. Ковальов С.В. Психологiя сучасноi сiмтАЭi. тАУ Наука, 1999

9. СiмтАЭя . Довiдник. тАУ Просвiтництво, 2000.

10. Ковальов С.В. Психологiя сiмейних стосункiв. тАУ Наука , К 2001.

Вместе с этим смотрят:

Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age

Positive and negative values of conformism

РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини

А. Маслоу. Самоактуализирующиеся личности