Агротехнiчнi основи захисту земель вiд ерозii
ЗМРЖСТВСТУП
РОЗДРЖЛ 1. ВИДИ ЕРОЗРЖРЗ ТРРУНТРЖВ
1.1 Загальнi вiдомостi про ерозiю ТСрунтiв
1.2 Водна ерозiя ТСрунтiв
1.3 Вiтрова ерозiя
РОЗДРЖЛ 2. ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З ЕРОЗРЖРДЮ
2.1 Боротьба з водною ерозiiю
2.1.1 Водорегулюючi лiсовi насадження
2.1.2 ТРрунтозахиснi насадження
2.1.3 Лiсоутворюючi породи у протиерозiйних насадженнях
2.1.4 Залуження схилiв
2.1.5 Просапнi культури на еродованих ТСрунтах
2.1.6 Терасування схилiв
2.2 Заходи боротьби з вiтровою ерозiiю
РОЗДРЖЛ 3. КОМПЛЕКСНИЙ ЗАХИСТ ТРРУНТРЖВ ВРЖД ЕРОЗРЖРЗ
РОЗДРЖЛ 4. РЕКУЛЬТИВАЦРЖЯ ЗЕМЕЛЬ ТА РЗХ СРЖЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ВИКОРИСТАННЯ
4.1 Поняття про рекультивацiю
4.2 Технiчний етап рекультивацii
4.3 Бiологiчний етап рекультивацii
РОЗДРЖЛ 6. АНАЛРЖЗ ЕРОДОВАНЕОСТРЖ ГРУНТРЖВ НОВГОРОД-СРЖВЕРСЬКОГО РАЙОНУ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Захист ТСрунтiв вiд ерозii i iх рацiональне використання тАФ глобальна, загальнолюдська проблема. Ще в далекому минулому надмiрне випасання худоби призводило до порушення екологiчноi рiвноваги, внаслiдок чого посилювались ерозiйнi процеси.
В епоху iнтенсивного розвитку промисловостi, транспорту, сiльського господарства, зростання народонаселення виключно важливого значення набуваi проблема охорони зовнiшнього середовища i рацiонального використання природних ресурсiв, у тому числi проблема охорони ТСрунтiв та пiдвищення iх родючостi.
У результатi впливу людини на грунт погiршуються його природнi властивостi: водно-фiзичнi, фiзичнi та хiмiчнi. Це в свою чергу сприяi розвитку ерозiйних процесiв. З природних факторiв посилюють ерозiю ТСрунтiв довгi й стрiмкi схили.
Здiйснення завдань охорони природи вимагаi комплексного пiдходу, планування таких заходiв впливу на оточуюче середовище, якi по можливостi забезпечували б природну рiвновагу, що порушуiться дiяльнiстю людини, сприяли б створенню найкращих умов для життя населення планети.
У комплексi заходiв охорони ТСрунтiв та вiдновлення iх родючостi особливе мiсце належить боротьбi з водною лiнiйною i вiтровою ерозiiю i причинами, що iх породжують.
Предмет дослiдження тАУ виникнення ерозiйних процесiв.
Об`iкт дослiдження тАУ стан еродованостi ТСрунтiв Новгород-Сiверського району Чернiгiвськоi областi.
Мета роботи тАУ охарактеризувати агротехнiчнi основи охорони земель вiд ерозii.
Завдання роботи:
1) дати характеристику основних видiв ерозiй;
2) описати основнi заходи боротьби з водною ерозiiю;
3) проаналiзувати основнi заходи боротьби з вiтровою ерозiiю;
4) обТСрунтувати використання комплексного захисту ТСрунтiв вiд ерозii;
5) охарактеризувати значення рекультивацii земель;
6) провести аналiз стану еродованостi ТСрунтiв Новгород-Сiверського району Чернiгiвськоi областi.
РОЗДРЖЛ 1ВИДИ ЕРОЗРЖРЗ ТРРУНТРЖВЕрозiя ТСрунту тАФ руйнування його водою, вiтром або в процесi обробiтку ТСрунту.
Водна ерозiя призводить до змивання (площинна) i розмивання (лiнiйна) ТСрунту; спричинюють ii талi, дощовi, зливовi та скиднi iригацiйнi води.
Вiтрова ерозiя ТСрунту (дефляцiя) виникаi при сильних вiтрах, якi видувають орний шар, внаслiдок чого знижуiться родючiсть ТСрунтiв.
Агротехнiчна ерозiя спричинюiться поперечним обробiтком крутих схилiв балок, берегiв рiчок i гiрських схилiв.
Ерозiя ТСрунтiв вiдбувалась в усi геологiчнi епохи. Надто iнтенсивною була вона ще до появи рослинностi на поверхнi Землi. Пiдстилковi породи руйнувались рухливими льодовиками, а при iх таненнi зрiдженi ТСрунти легко сповзали схилами мерзлоi поверхнi. Коли ж ТСрунти пiдсихали, розвивалась дефляцiя. У мiжльодовиковi епохи iнтенсивно поглиблювались i розширялись рiчковi долини. Разом з тим у природних зонах з добре розвиненою рослиннiстю природна ерозiя ТСрунтiв i дефляцiя були досить обмеженими [27].
Змивання ТСрунту (площинна ерозiя) починаiться при уклонi схилiв 1тАФ2В°. Поверхневий стiк, що збiгаi схилами, концентруiться в мiкропониженнях, де посилюiться змивна сила потоку. РЖнакше вiдбуваiться змивання ТСрунту при випаданнi зливових дощiв. ТРрунтовi частки спочатку руйнуються i розбризкуються з дощовими краплями, а потiм iх змиваi вода, що стiкаi схилами.
Пiдвищення iнтенсивностi опадiв посилюi процес розбризкування. Зокрема А. А. Ханазаров (1983) вiдмiтив, що iз збiльшенням шару вiд 86 мм (l = 0,3 мм/хв) до 105 мм (l = 0,5 мм/хв) iнтенсивнiсть розбризкування ТСрунту без рослинного покриву зросла в 2,9 раза (до 40 т/га). При заростаннi ТСрунту рослиннiстю бiльш як на 60 % розбризкування повнiстю припинялось.
За певних умов змивання грунту призводить до розвитку площинноi форми ерозii. Могутнi концентрованi потоки води утворюють неглибокi (до 0,5тАФ0,7 м) i глибокi (понад 0,7 м) вимоiни, якi надалi, якщо не вживати заходiв, перетворюються на яри.
РЖригацiйна ерозiя виникаi на зрошуваних землях при поливi сiльськогосподарських культур високими нормами по борознах або напуском на неспланованих полях, а також при нарiзуваннi борозен з ухилом, що перевищуi 0,05В°.
Дефляцiя буваi повсякденною та пiд час пилових бур. Повсякденну дефляцiю спричинюють вiтри навiть малих швидкостей (5 м/с i бiльше). Вiдбуваiться вона повiльно, непомiтно, проте грунт руйнуi i виснажуi. За цього виду ерозii може спостерiгатись оголення насiння, загорнутого в грунт, а також пошкодження молодих сходiв рослин. Найсильнiше повсякденна дефляцiя виявляiться на вiтро-ударних схилах, не захищених лiсосмугами [3].
Пиловi бурi тАФ найактивнiший i найшкiдливiший вид дефляцii, за якого грунт значно руйнуiться. Такi бурi, викликанi сильним вiтром (швидкiсть бiльш як 12тАФ15 м/с), можуть поширитись на великi територii, знищити посiви на сотнях тисяч гектарiв, знести чимало ТСрунту.
Для вияву пилових бур необхiдна бiльш-менш тривала робота повсякденноi дефляцii. Пиловi бурi не можуть сформуватися над вiтростiйкими поверхнями, вони власне i показником ступеня зруйнованостi ТСрунту за час, що передував цьому стихiйному лиху. РЖнакше кажучи, пиловi бурi тАФ не причина, а наслiдок руйнування ТСрунту. Проте, виникнувши, вони стають фактором великоi руйнiвноi сили.
За темпами вияву ерозiю ТСрунтiв подiляють на нормальну i прискорену. При нормальнiй втрати дрiбнозему не перевищують природного ТСрунтоутворення. В рiзних природних зонах темпи ТСрунтотворного процесу неоднаковi i коливаються вiд 0,2 до 0,5 мм/рiк.
Прискорена ерозiя ТСрунтiв вiдбуваiться внаслiдок господарськоi дiяльностi людей, при цьому втрати ТСрунту перевищують темпи ТСрунтоутворення. ВСтепуУкраiни щороку з 1 га земель на схилах у середньому вiдчужуiться водою i вiтром 17тАФ22 т дрiбнозему. Тому необхiдно застосовувати ТСрунтозахиснi заходи, якi дають можливiсть мiнiмально знизити втрати ТСрунту. Якими можуть бути цi втрати (норми ерозii) i чи повиннi вони бути? Норма ерозii тАФ це та межова iнтенсивнiсть ерозii, яка компенсуiться ТСрунтоутворенням, а точнiше, як вiдмiчаi М. М. Заславський (1983), гумусонагромадженням [12].
М. К. Шикула, О. Г. Рожков i П. С. Трегубов встановили для рiзних ТСрунтiв такi норми: дерново-пiдзолистi тАФ 1 т/га; сiрi i свiтло-сiрi лiсовi тАФ 2; темно-сiрi тАФ 3; чорноземи вилугуванi тАФ 5; чорноземи глибокi тАФ 6; чорноземи звичайнi тАФ 4; чорноземи пiвденнi i темно-каштановi ТСрунти тАФ 3 т/га.
Проте А. Райн, узагальнюючи данi мiжнародноi спiлки охорони природи i природних ресурсiв, зазначаi, що в природних умовах необхiдно 1тАФ2 тис. рокiв для створення високо-родючого шару товщиною 25 мм. У такому випадку можлива норма ерозii буде не бiльшою 150тАФ300 кг/га/рiк.
За наявностi сучасних методiв захисту ТСрунтiв вiд ерозii в сiльськогосподарському виробництвi уже тепер можна знизити втрати ТСрунту до мiнiмуму (0,2тАФ0,3 т/га), а в окремих випадках взагалi iх уникнути, як запланованих норм втрат гумусу, й оцiнювати ТСрунтозахиснi заходи критерiiм вiдновлення та пiдвищення родючостi еродованих i дефльованих ТСрунтiв.
1.2
Водна ерозiя ТСрунтiв
Водна ерозiя ТСрунтiв спричинюiться стоком зливових, талих та iригацiйних вод, пiд яким, як правило, розумiють рух води по поверхнi i приповерхневому шарi ТСрунту.
Ерозiйнi процеси, викликанi стоком зливових вод, проходять кiлька стадiй. На початку зливи iнтенсивно вбираiться волога ТСрунтом та iнтенсивно руйнуються i розбризкуються ТСрунтовi агрегати краплями дощу. РЖнтенсивнiсть вбирання в цей час перевищуi iнтенсивнiсть зливи. Стоку не виникаi. Удари дощових крапель ущiльнюють грунт i закупорюють ТСрунтовi пори дрiбнодисперсними часточками, якi розбризкуються. РЖнтенсивнiсть вбирання внаслiдок цього значно знижуiться й iнтенсивнiсть дощу перевищуi ii. На поверхнi ТСрунту в мiкропониженнях нагромаджуiться вода, яка не увiбралась. Згодом мiкро-пониження переповнюються, утворюiться суцiльний мiкростiк, що iнтенсивно виносить зруйнований дощовими краплями грунт. Надалi стiк концентруiться по мiкроулоговинах в струмочки, якi вимивають звивисте русло вздовж найбiльших ухилiв [13].
Поступово дрiбнi струмочки перетворюються на бiльшi струмки, що виносять багато ТСрунту, формуючи при цьому русла. Цi русла зарiвнюють при обробiтку ТСрунту сiльськогосподарськими знаряддями, проте пiсля повторноi зливи на цих же мiсцях знову виникають русла, що зрештою призводить до утворення улоговин i змитих ТСрунтiв.
Спостереження за рiдким стоком i змивом ТСрунту в зимово-весняний перiод проводили по всiй довжинi (400тАФ500 м) водозборiв кожного варiанта з використанням самозаписувачiв рiвня води, на елементарних стокових майданчиках (50X20 м), розташованих мiж лiнiйними рубежами (валами-канавами), об'iмним методом, а також на мiкромайданчиках (1 м2), iзольованих полiетиленовою плiвкою вiд ТСрунту, для визначення iнтенсивностi снiготанення та випаровування.
У зимовий перiод при вираженому вiтровому режимi (захiдних i схiдних румбiв) на водозборах вiдбуваiться перевiдкладення снiгу (рис. 1.1). При цьому найвiдчутнiше зменшуються водозапаси у снiгу на навiтрених схилах у середнiй iх частинi, а в пiдвiтрених тАФ у верхнiй та середнiй частинах.
Рис. 1.1. Запаси води в снiгу на пiдвiтреному (РЖ) i навiтреному (II) схилах:
1 тАФ озима пшениця; 2 тАФ зяб полицевий, гребенистий; 3 тАФ стерня ярого ячменю+еспарцет; 4 тАФ стерня еспарцету.
У вологонагромадженнi велику роль вiдiграi мiкрорельiф зябу i стерньовий фон на посiвах. Так, на полях iз стерньовим фоном (багаторiчнi трави) не спостерiгалось перерозподiлу снiгу. Запаси води в снiгу на еспарцетi другого року використання (висота стернi 15тАФ16 см) були у верхнiй частинi пiдвiтреного схилу на 16,5 мм бiльшi, нiж на озимих.
Створення на посiвах озимих стерньового фону також запобiгаi видуванню й перерозподiлу снiгу. В дослiдi, проведеному в 1984тАФ1985 рр., було вiдмiчено, що в посiвах озимого жита з пiдсiвом ярого ячменю для осiннього використання видування снiгу при випаданнi його з вiтром не було i запаси води в снiгу майже в 2 рази вищi, нiж на контролi [19].
Вплив елементiв комплексу протиерозiйних заходiв на розвиток ерозiйних процесiв та вбирання стоку талих вод можна прослiдкувати за рiчними спостереженнями. Формування стоку вiдбуваiться двiчi: 5тАФ6 i 26тАФ28 березня.
На початок снiготанення запаси води в снiгу по варiантах дослiду дорiвнювали: 5 березня тАФ 10,5тАФ12,6 мм, 26 березня тАФ 13,5тАФ16,2 мм. Значнi вiдмiнностi при цьому спостерiгали в ступенi покриття снiгом рiзних агрофонiв.
Максимальною площа галявин на травах i стернi ячменю (50 %), а мiнiмальною тАФ на озимих (10тАФ12 %) i зябу (30 %). При цьому шар ТСрунту, що вiдтанув, на галявинах на 3тАФ4 см бiльший, нiж на дiлянках пiд снiгом (5тАФ7 см). Ця особливiсть сприяi кращому вбиранню води на зябу i на фонi стернi ячменю з пiдсiвом еспарцету.
Спостереження за промерзанням у водозбiрнiй канавi (вал-канава) показали, що верхнiй шар свiжоi соломи, зволожений осiнньо-зимовими опадами, промерзав на 17тАФ27 см, тому не виникало будь-яких перешкод для вбирання рiдкого стоку, оскiльки пiд стiкаючою водою солома швидко вiдтавала. Грунт на днi канави також був вiдталим.
РЖнтенсивнiсть снiготанення визначають на мiкромайданчиках (1 м2) з iзоляцiiю ТСрунту плiвкою для запобiгання вбиранню [19].
Найбiльш стокоскидним фоном i озимi культури суцiльного висiву i багаторiчнi трави, а найбiльш ерозiйно небезпечним тАФ вирiвняна полицева зяблева оранка.
Величина зливового стоку й iнтенсивнiсть ерозii залежать вiд багатьох факторiв: довжини й крутостi схилiв, вологостi ТСрунту, його водопроникностi, агрофону, iнтенсивностi зливи тощо.
На територii Украiни пиловi бурi вiдмiчались ще в серединi минулого столiття, коли почали розорювати землi у степовiй зонi. Розширення орних угiдь призводило i до збiльшення ерозiйних процесiв. Нинi, коли площi оброблюваних земель досягли максимального рiвня, вiтрова ерозiя ТСрунтiв локально проявляiться практично щороку. Пиловi бурi бувають раз у 5тАФ9 рокiв. Причинами цього явища вважають не тiльки вiтер, а й пiдвищену розпорошенiсть ТСрунту, зумовлену невiдповiднiстю полицевого способу обробiтку ТСрунту новим умовам землеробства тАФ його значнiй iнтенсифiкацii.
За частотою та iнтенсивнiстю вiтроерозiйних процесiв територiю Украiни подiляють на два великих пояси: перший тАФ потенцiйно можливого розвитку вiтровоi ерозii, охоплюi зону Украiнського Полiсся, пiвнiчно-захiднi та захiднi райони держави. В останнi роки посилився локальний (мiсцевий) прояв вiтровоi ерозii на дiлянках осушених торфовищ i на ТСрунтах легкого механiчного складу. Насамперед еродують фони полицевого зябу зразу ж пiсля танення снiгу пiд час заморозкiв або сухоi весни i швидкостi вiтру понад 3,5 м/с на поверхнi ТСрунту (8тАФ12 м/с на висотi флюгера) [4].
Другий пояс тАФ решта територii краiни, це район активного прояву вiтровоi ерозii. Його подiляють на три провiнцii. Лiсостепова тАФ iз слабкою вiтроерозiйною активнiстю. Розоранiсть територii становить 60 тАФ 80 %. ТРрунтовий покрив представлений чорноземними ТСрунтами суглинкового механiчного складу, сформованими в основному на лесах i лесовидних суглинках. Плямами зустрiчаються сiрi лiсовi та дерново-пiдзолистi ТСрунти легкого механiчного складу. Переважаюча тут мiсцева вiтрова ерозiя розвиваiться при швидкостi вiтру понад 10 м/с. Найбiльша кiлькiсть активних ерозiйно небезпечних вiтрiв припадаi на пiвнiчно-схiднi та пiвденно-схiднi напрямки.
В Украiнськiй степовiй провiнцii виражений розвиток вiтровоi ерозii. Тут, крiм вiтровоi, поширена й водна ерозiя ТСрунтiв. Часто вони зумовлюють одна одну, формуючи вiдповiдну поверхню ТСрунтiв. Вiтроерозiйнi процеси спостерiгаються в основному в зимовий та ранньовесняний перiоди року, особливо у безснiжнi зими. Днiв з пиловими бурями буваi 5тАФ25.
Чорноморсько-Приазовська провiнцiя тАФ район дуже сильного розвитку вiтровоi ерозii ТСрунтiв. Кiлькiсть днiв з пиловими бурями тут становить 20тАФ35.
Клiматична зумовленiсть прояву вiтроерозiйних процесiв. Розподiл показникiв тиску повiтря в ерозiйно небезпечний перiод (сiченьтАФквiтень) свiдчить про iснування великоi баричноi осi. По обидва боки вiд неi панують вiтри рiзного напрямку: на пiвночi тАФ захiднi, на пiвднi тАФ схiднi та пiвнiчно-схiднi, а на пiвденному заходi тАФ пiвнiчно-схiднi та пiвнiчнi.
Найчастiше пиловi бурi виникають тодi, коли на схiд вiд Росiйськоi рiвнини розмiщуiться потужний антициклон, а циклон знаходиться на заходi або пiвденному заходi РДвропи. У цьому випадку на периферii антициклону значно посилюються повiтрянi потоки. Збiльшення швидкостi вiтру також спостерiгаiться, якщо на пiвночi та пiвнiчному сходi РДвропи формуються циклони, а на пiвднi Украiни розмiщена область пониженого тиску [4].
На Украiнi збiльшення баричних градiiнтiв та вiтру спостерiгаiться переважно в холодний перiод року. Влiтку сильний вiтер, як правило, шквалистий, виникаi пiд час проходження грозових фронтiв. Тривалiсть сильного вiтру звичайно вiд 2 до 10 тАФ 12, на пiвднi та пiвденному сходi тАФ до 143 рiк.
У районах Херсона тАФ Новоi Каховки тАФ Мелiтополя тАФ Запорiжжя тАФ Нiкополя за рiк кiлькiсть днiв з пиловими бурями досягаi 40. У пiвнiчних та пiвнiчно-схiдних районах Украiни пиловi бурi спостерiгаються один раз за 10 рокiв.
Максимум пилових бур у пiвденних районах буваi звичайно навеснi, що зумовлено бiльш раннiм таненням снiгового покриву, iнтенсивним пiдвищенням температури i вiдсутнiстю зiмкнутого травостою. Видування ТСрунтiв взимку (чорнi бурi) вiдбуваiться у роки з низькою температурою повiтря при слабкому зволоженнi ТСрунту з осенi i вiдсутностi снiгового покриву. iх тривалiсть коливаiться вiд чвертi години до кiлькох дiб. Найбiльш тривалi бурi бувають у степовiй зонi, особливо у схiднiй ii частинi. Середня тривалiсть пилових бур у Донбасi перевищуi 10 год., у Лiсостепу тАФ 3, на Полiссi тАФ 1 год.
Великоi шкоди ТСрунтовому покриву завдаi мiсцева вiтрова ерозiя, що виникаi в основному на вiтроударних схилах i пiдвищених елементах рельiфу посилюються вiтри невеликоi швидкостi (менше 6 м/с). Тому локальна (мiсцева) вiтрова ерозiя найчастiше виникаi при загальнiй вiдсутностi пилових бур. Прояв ii на однiй i тiй же дiлянцi протягом ряду рокiв призводить до значноi втрати ТСрунту.
Властивостi ТСрунтiв та вiтроерозiйнi процеси. Фiзична суть вiтровоi ерозii ТСрунтiв полягаi в тому, що в результатi дii повiтряного потоку в приземному шарi починають рухатися ТСрунтовi частинки та агрегати. Встановлено три форми перемiщення частинок ТСрунту: перекочування по поверхнi, перенесення в повiтряному потоцi, а також стрибкоподiбний рух.
Перекочуванням перемiщуються в основному ТСрунтовi частинки розмiром 0,5тАФ1,2 мм, крупнiшi структурнi агрегати тАФ ураганним та штормовим вiтром, а стрибками тАФ частинки розмiром 0,1 тАФ 0,5 мм, якi для того, щоб вiдiрватися вiд поверхнi ТСрунту, повиннi пройти шлях у стадii перекочування. Структурнi агрегати розмiром менше 0,1 мм по поверхнi ТСрунту повiтряним шляхом не перемiщуються. iх вiдрив можливий лише з гребенiв або за допомогою частинок розмiром тАФ 0,1тАФ0,5 мм, якi вибивають дрiбнiшi агрегати у повiтряний потiк [5].
Якщо у шарi ТСрунту 0тАФ5 см мiститься понад 60 % агрегатiв бiльше 1 мм, то така поверхня вiтростiйка. При вмiстi 50 % агрегатiв понад 1 мм поверхня ТСрунту помiрно стiйка, тому що при сильних вiтрах (бiльш як 17тАФ20 м/с) з неi вiдчужуiться до 4тАФ6 т/га ТСрунту.
У весняно-осiннiй перiод поверхня бiльшостi ТСрунтiв перебуваi у вiтростiйкому станi (грудочкуватiсть 60тАФ80 %). Взимку i ранньою весною пiд впливом погодних умов (промерзання, вiдталi агрегати швидко руйнуються до ерозiйно небезпечних розмiрiв i до перiоду сильних вiтрiв зоранi фони стають нестiйкими проти вiтру (грудочкуватiсть 30 тАФ 40 %).
Пiд впливом погодних умов, а також обробiткiв поступово змiнюiться грудочкуватiсть верхнього шару ТСрунту. Показник схильностi вiтростiйких агрегатiв до руйнування i вiдносною iнтегральною характеристикою впливу властивостей ТСрунтового покриву на утворення i збереження грудочкуватостi.
У результатi аналiзу частоти та iнтенсивностi прояву вiтроерозiйних процесiв на ТСрунтах з рiзними показниками руйнування виявлено тiсну пряму взаiмозалежнiсть мiж ними. Така сполученiсть даi змогу використовувати ii для дiагностики ТСрунтiв щодо iх схильностi до вiтровоi ерозii [5].
За впливом погодних умов (зволоження, промерзання, швидкiсть висушування) на змiну показника руйнування вiтростiйких агрегатiв, а також зiставленням цих змiн iз характером прояву вiтровоi ерозii плакорнi ТСрунти степовоi зони Украiни вiднесенi за потенцiйною небезпечнiстю до таких, яким властивi ерозiйнi процеси.
РОЗДРЖЛ 2ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З ЕРОЗРЖРДЮУ комплексi агролiсомелiоративних заходiв, спрямованих на боротьбу з розвитком ерозii i поверхневого змиву в регiонi, важливе мiсце вiдводиться захисним лiсовим смугам тАФ водорегулюючим, прибрiвковим, приярковим, а також куртинному залiсенню схилiв i днищ ярiв, видолинкiв та вододiлiв, долин рiк, уражених лiнiйною ерозiiю. Роль i призначення цих насаджень рiзнi. Однi з них безпосередньо впливають на скорочення i розподiл стоку дощових i талих снiгових вод, iнтенсивнiсть змиву i розмиву ТСрунтiв; другi сприяють закрiпленню схилiв ярiв, зменшенню iх зростання в довжину i в ширину, перешкоджають розвитковi гравiтацiйних змiщень порiд на схилах ярiв, видолинкiв, рiчкових долин; третi очищають стоковi води вiд змитого матерiалу, затримуючи його i вiдкладаючи, чим попереджають замулення i обмiлiння рiчок i озер, оберiгають вiд нього ТСрунти на днищах балок i рiчкових заплав [8].
Лiсосмуги самi по собi, а тим бiльше в поiднаннi з гiдротехнiчними спорудами дають високий водорегулюючий ефект, який визначаiться величиною затримання ними поверхневого стоку води, яка надходить з площi водозбору. Згiдно з iнструкцiiю, ширина водорегулюючих смуг маi бути 10тАФ15 метрiв, а вiдстань мiж ними тАФ200тАФ600 метрiв (у залежностi вiд природноi зони, типу ТСрунту i крутизни схилiв). Якщо для сiрих лiсових ТСрунтiв у смузi завширшки 12 метрiв середня величина iнфiльтрацii води становить 520 мiлiметрiв, а вiдстань мiж лiсосмугами 500 метрiв, то 1 гектар такоi смуги простягнеться майже на 900 метрiв, i, отже, в лiсосмугу надходитиме стiк води з поля загальною площею 45 гектарiв (500X900 метрiв). Таким чином, у лiсосмугу довжиною 900 метрiв (площею 1 гектар) надходитиме вiд 31 тис. до 49 тис. кубiчних метрiв води, яка стiкаi з кожного гектара мiжсмугового простору. Якщо з цiii суми виключити запас води iз снiгу, безпосередньо нагромадженого лiсосмугою, то фактичний вмiст стоку в зонi сiрих опiдзолених ТСрунтiв становитиме близько 9тАФ10 мiлiметрiв. У роки з максимальною iнфiльтрацiiю води в грунт у зв'язку iз збiльшенням кiлькостi опадiв лiсосмуги можуть затримувати води в 1,5тАФ2 рази бiльше наведених значень [8].
Лiсосмуги в поiднаннi з земляними гiдротехнiчними спорудами (валами i валами-канавами) в середньому можуть затримувати на сiрих опiдзолених ТСрунтах близько 15 мiлiметрiв, а на чорноземах тАФ до 30 тАФ 35 см снiгових вод.
Однак водовбирна здатнiсть лiсосмуг на схилах значноi крутизни буде меншою. Цi схили частiше розчленовуються початковими формами ерозii. ТРрунтовий покрив тут характеризуiться рiзним ступенем еродованостi i пониженою водопроникнiстю. До того ж через складнiсть рельiфу лiсосмуги не завжди вдаiться розмiстити строго по горизонталях, i тому окремi iх частини бувають спрямованi вздовж схилу (що особливо характерно для прияркових i привидолинкових смуг). Отже, чим бiльшi вiдхилення у розташуваннi лiсосмуг вiд горизонталей, тим нижча iх водорегулююча ефективнiсть. Тому доцiльно споруджувати переривчастi вали-канави з бiчними перемичками-валами впоперек лiсосмуг iз незначним виходом на рiллю. Довжину вiдрiзкiв розраховують виходячи з поздовжнього ухилу лiсосмуг.
Ширина лiсових смуг на крутих еродованих схилах видолинкiв i рiчкових долин не маi перевищувати 35тАФ45 метрiв. При довжинi поля 500 метрiв, яке прилягаi до залiсеного схилу видолинку, в лiсонасадження надходитиме стiк води з площi 10 гектарiв. Це означаi, що лiсосмуги затримають 330тАФ470 кубiчних метрiв води, яка стiкаi з кожного гектара, а при довжинi схилу 400 метрiв об'iм затриманого стоку становитиме 420тАФ580 кубiчних метрiв води на гектарi [20].
Така висока водорегулююча ефективнiсть суцiльних лiсонасаджень, як вiдмiчаi А. Г. Рожков, може спостерiгатися тiльки на iдеальних схилах при рiвномiрному надходженнi води, яка стiкаi з полiв на всю площу, тобто коли схили зовсiм не розчленованi промоiнами, ярами та iншими формами ерозii. Однак в умовах регiону iдеальнi умови вiдсутнi. Тут на крутi схили видолинкiв i рiчкових долин (8тАФ15В°) вода надходить бурхливими концентрованими потоками, якi зумовлюють розвиток iнтенсивного глибинного розмиву схилiв.
Незважаючи на високу захисну функцiю лiсових насаджень, на залiснених схилах може спостерiгатись утворення початкових ерозiйних форм. Це пояснюiться недостатнiм затриманням стоку на розораних схилах, якi розташованi вище лiсонасаджень.
Водорегулюючi лiсосмуги не тiльки зменшують змив ТСрунту зi схилiв, якi лежать нижче, але якоюсь мiрою затримують змитий матерiал з полiв, що знаходяться поруч. При цьому частина його вiдкладаiться безпосередньо в лiсосмузi, а частина тАФ перед нею на полi. Намивання й вiдкладання змитого ТСрунту перед лiсосмугою пiд час злив вiдбуваiться завдяки дii утворених на рiллi валкiв або великiй потужностi шару снiгу, що фактично виконуi захисну функцiю.
У тих випадках, коли не вiдрегульовано стiк води, яка концентруiться вздовж верхнiх границь лiсосмуг, лiсонасадження можуть зумовлювати розвиток процесiв ерозii.
2.1.2
ТРрунтозахиснi насадження
Привидолинковi i приярковi лiсосмуги за своiми функцiями iстотно вiдрiзняються вiд водорегулюючих. Розмiщенi вздовж брiвки ярiв i видолинкiв, вони вiдмежовують, з одного боку, рiллю вiд iнших угiдь, а з другого тАФ пологу частину схилу вiд крутоi i таким чином вiдiграють ТСрунтозахисну роль на землях, якi лежать на крутих схилах видолинкiв i ярiв. Цi лiсосмуги слiд споруджувати по горизонталях, уникаючи розмiщення пiд кутом. У мiсцях перетину лiсосмугою рiзних понижень мiсцевостi ii ширину збiльшують, виходячи з крутизни i довжини схилiв цих понижень.
Привидолинковi i приярковi лiсосмуги сприяють закрiпленню й припиненню зростання ярiв з малою водозбiрною площею на крутих схилах видолинкiв та рiчкових терас, затриманню стоку вод атмосферних опадiв i, звiдси, тАФ змиву ТСрунту.
Ярково-видолинковi насадження позитивно впливають на гiдрологiчнi й мiкроклiматичнi умови на орних землях, якi розташованi поруч, вiдiграють значну роль у захистi рiк, озер i водойм вiд замулення.
Привидолинковi i приярковi насадження зумовлюють рiвномiрнiсть процесу накопичення i танення снiгу на рiллi, а також на схилах. Талi снiговi води, якi стiкають з сусiднiх привидолинкових площ, потрапляючи в товщу снiгу на схилах, втрачають свою ерозiйну енергiю. Внаслiдок полiпшення умов снiговiдкладання i снiготанення зменшуiться ерозiйна дiяльнiсть талих вод на схилах i створюються сприятливi мiкроклiматичнi умови для розташованих поруч полiв, пiдвищуiться iх родючiсть [21].
Виходячи з довжини i крутизни схилiв вододiлiв i ерозiйних форм рельiфу, на Волинськiй i Подiльськiй височинах i пiвнiчному сходi Буковини, ширину прибрiвкових лiсових i лiсоплодових смуг на iх територii встановлено вiд 10 до 15 метрiв.
Для територiй, де i схили з iнтенсивним розвитком ерозii, а водозбори мають значну довжину, ширина прибрiвкових лiсових i лiсоплодових смуг може становити 15тАФ20 метрiв.
На схилах приподiльських улоговин, рiчкових долин, видолинкiв, ярiв, де процес природного осипання закiнчився i вони набули стабiльностi (покрилися дерном), протиерозiйнi насадження доцiльно розмiщувати за 2тАФ3 метри вiд iх брiвки. Крiм того, треба залишати вузьку прибрiвкову смужку пiд природне залуження.
На дiлянках видолинкiв з опуклими, крутими схилами, на яких вiдмiчаiться iнтенсивний розмив, на прибрiвковiй частинi створюють деревно-чагарниковий тип насаджень як найбiльш ефективний проти розвитку ерозii.
На схилах пiвденних вiдрiзкiв приток Прип'ятi, подiльських притоках Днiстра, лiвих притоках Пруту створюються додатковi чагарниковi насадження з посухостiйких культур, що швидко розмножуються паростками, вiдводами (iрга, облiпиха, акацiя бiла та iн.). За ними на вiдстанi 4 метри одне вiд одного садять плодовi дерева, якi тут добре розвиваються [27].
У районах, де розвиток ярiв i початкових форм ерозii загрожуi рiллi, а також на крутих еродованих схилах рiчкових долин, видолинкiв (особливо на зсувних дiлянках), споруджуються тераси, на яких висаджують лiсоплодовi i плодоягiднi культури, включаючи виноград, якi дають значний економiчний ефект.
Вiдкоси i днища ярiв та видолинкiв теж пiдлягають залiсенню. Ширину прибрiвкових смуг доцiльно доводити вiд 10 тАФ 15 до 20 тАФ 25 метрiв.
На територiях, де поширенi початковi форми ерозii i сильнозмитi ТСрунти, яри на схилах i днищах балок свiдчать про велику руйнiвну силу талих i зливових вод, якi стiкають у видолинки (через прибережнi дiлянки). Ширина прибрiвкових лiсосмуг маi становити 20 тАФ 30 метрiв.
В основу рекомендацiй по добору лiсокультур у протиерозiйнi насадження покладено географiчне поширення деревноi рослинностi, що склалося на територii регiону внаслiдок ii природно-iсторичного розвитку пiд впливом змiн зовнiшнього середовища.
Однiiю з домiнуючих лiсових культур у лiсосмугах i бук, другорядною тАФ граб. У пiввiчно-захiднiй частинi краiни до бука як другорядну культуру слiд вводити сосну кримську або звичайну.
У буково-грабовi, буково-сосновi лiсосмуги в пiдлiсок вводять крушину, малину, глiд, горобину, вовче лико та iн.
На площах, де переважають слабодеградованi чорноземи, сiрi лесо-подiбнi суглинки, головною культурою у лiсосмузi i дуб. Як другоряднi культури до нього можна приiднувати ясен, клен гостролистий, польовий, липу, граб, черешню.
При плануваннi дубово-грабових лiсосмуг необхiдно брати до уваги особливостi iснуючих природних зв'язкiв дуба з його супутниками як бiологiчну основу пiдбору лiсокультур у смуги. У корiнних типах деревостану граб iз домiнуючоi породи в молодняках до 30тАФ40 рокiв зменшуiться кiлькiсно, вирiвнюючись iз дубом. Розвиток дуба з грабом залежить вiд походження граба i його вiку. Так, в одновiкових дерево-станах граба з порослевим дубом (що особливо характерне для Подiлля) в першi роки дуб росте повiльно, але з семи-десяти рокiв починаi швидко рости у висоту i так до 60-70-рiчного вiку. У 22-25 рокiв дуб iз другого ярусу переходить у перший, а граб тАФ навпаки. Пiсля 70 рокiв рiст дуба уповiльнюiться. Цю бiологiчну особливiсть дуба i граба треба розумно використати при формуваннi протиерозiйних лiсосмуг. Тодi граб вже не буде грiзним конкурентом, а виконуватиме корисну роботу культури пiдгону росту [27].
На територiях, де поширенi деградованi чорноземи на сiрих i темно-сiрих суглинках, опiдзолених лесоподiбних породах i випадаi 600тАФ700 мiлiметрiв опадiв на рiк, однiiю з основних культур у лiсосмузi треба вводити бук, другорядними - ясень, клен гостролистий i польовий, явiр, граб, дуб, черешню, в'яз, берест. РЖз чагарникових для утворення пiдлiску рекомендують лiщину, бруслину, глiд, калину, шипшину, терен, чорну бузину, вовче лико, свидину та iн.
Для створення протиерозiйних лiсосмуг на територii еродованих районiв Волинськоi височини висаджують дуб звичайний, клен гостролистий, в'яз, бруслину, липу, черешню, шовковицю, сосну, ясень звичайний, вишню степову, березу бородавчасту та iн. РЖз перелiчених культур кожна може бути основною. Для утворення пiдлiску можна використати лiщину, крушину ламку, вербу попелясту, горобину, жимолость звичайну, бруслину бородавчасту, вовче лико та iншi культури, характернi для пiдлiску чагарникових дiбров, грабово-соснових i березових лiсiв Волинi. На територii Захiдного Полiсся, Волинськоi рiвнини поширенi пiщанi ТСрунти. Найбiльш ефективним заходом закрiплення цих ТСрунтiв i пiдвищення iх родючостi, як свiдчить досвiд ряду колгоспiв лiсостеповоi i полiськоi зон УРСР, i шелюгування (пiд плуг чи черенками) з висадженням сосни у мiжряддях.
Розмiщення рядiв шелюги (верби гостролистоi) через 1,5тАФ2,0 метри забезпечуi задовiльний розвиток ii в мiжряддях. Захисна функцiя шелюгипо вiдношенню до сiянцiв деревних культур визначаiться вiдстанню мiж рядами i дорiвнюi чотирьом висотам (Н) шелюги у посадках, або 4 метрам. При суцiльному шелюгуваннi ширину мiжрядь можна довести до 2 метрiв i бiльше. При спорудженнi спецiальних суцiльних дiлянок шелюги можливе i бiльш щiльне розмiщення ii рядiв.
Ефективним заходом боротьби з ерозiiю i змивом, у комплексi з iншими агролiсомелiоративними заходами, i залуження сильно еродованих i розмитих крутих схилiв. Тут доцiльно розмiщувати сiнокiснi сiвозмiни, насиченi багаторiчними травами чи травосумiшами [19].
На схилах рiчкових долин, ярiв i видолинкiв, де поширенi опiдзоленi чорноземи i сiрi лiсовi опiдзоленi ТСрунти, сiють конюшину червону i люцерну. Непогано виявили себе сумiшi конюшини з тимофiiвкою; конюшини з вiвсяницею; конюшини з райграсом пасовищним чи багатоукiсним; конюшини, люцерни i тимофiiвки чи вiвсяницi лучноi.
При однорiчному використаннi рекомендуiться сумiш конюшини червоноi з бiлою i з тимофiiвкою; конюшини червоноi, райграса пасовищного чи багатоукiсного; при дво- чи трирiчному використаннi тАФ потрiйна сумiш з конюшини червоноi, люцерни i вiвсяницi лучноi.
На тих самих схилах добре розвиваються i дають значний протиерозiйний ефект сумiшi з конюшини червоноi i рожевоi; конюшини бiлоi з лядвенцем рогатим. Спостереження за розвитком процесу змиву i розмиву на схилах ярiв, балок i рiчкових долин, ранiше зайнятих багаторiчними травами i травосумiшами, показують, що при однорiчному використаннi трав на схилах доцiльно висiвати такi ж подвiйнi травосумiшi, як i на сiрих опiдзолених ТСрунтах, при дворiчному використаннi тАФ потрiйну травосумiш з конюшини червоноi, лядвинця рогатого i тимофiiвки.
Непоганi наслiдки у боротьбi з вiтровою ерозiiю супiщаних i суглинистих ТСрунтiв даi висiвання люпину, який, як вiдомо, i доброю пiсляукiсною i пiсляжнивною культурою. Люпин, призначений на зелене добриво, не слiд приорювати, а залишати до весни, щоб зберегти азотистi i органiчнi речовини в ТСрунтi.
В умовах спецiалiзацii i концентрацii сiльськогосподарського виробництва значно збiльшуiться навантаження тварин на гектар природних кормових угiдь, особливо в господарствах, якi спецiалiзуються на вирощуваннi овець, нетелей i виробництвi молока. Неправильне використання угiдь у цих господарствах може призвести до випадання трав'яного покриву, а це неминуче загрожуватиме не тiльки розвитком ерозii на схилах видолинкiв, рiчкових долин, а й зниженням продуктивностi травостоiв. Тому в спецiалiзованих господарствах особливо актуальним i корiнне i поверхневе полiпшення пасовищ i лук, удобрення i рацiональне (загiнне) використання пасовищ [14].
Для захисту ТСрунтiв вiд ерозii у зв'язку з корiнним полiпшенням пасовищ на схилах до 6В° застосовують суцiльну оранку, а на схилах понад 6В° тАФ черезсмужну. При цьому схили слiд розорювати поетапно. Цим виключаiться утворення початкових форм ерозii i розвиток змиву ТСрунтiв. Збiльшення питомоi ваги багаторiчних трав у структурi посiвних площ в лiсостепових районах Волинi, Подiлля i Буковини дозволить не тiльки пiдвищувати родючiсть еродованих земель, забезпечити розвиток тваринництва, а й позитивно вплине на родючiсть ТСрунтiв у районах, що межують з еродованими.
Спецiалiзацiя i концентрацiя виробництва товарноi картоплi i овочiв, переведення кормовиробництва на промислову основу викликаi рiзке зростання питомоi ваги просапних культур у сiвозмiнах. Внаслiдок цього змiнюiться структура посiвних площ, технологiя обробiтку ТСрунту. Укрупнюються поля, внаслiдок чого збiльшуються водозбiрнi площi, лiнii стоку. В умовах панування ерозiйного рельiфу в регiонi це приводить до розвитку процесiв ерозii й змиву. Крiм того, зростання питомоi ваги просапних культур у господарствах створюi необхiднiсть iнтенсивного обробiтку ТСрунту, а це веде до швидкоi мiнералiзацii органiчних речовин i руйнування iх структури, що також знижуi протиерозiйну стiйкiсть ТСрунту.
З метою ефективноi боротьби з розвитком водноi (лiнiйноi) ерозii i змиву, пiдвищення врожайностi сiльськогосподарських культур в еродованих районах слiд суворо дотримуватись розроблених наукою i практикою сiвозмiн, протиерозiйних технологiй обробiтку культур i вiдповiдного утримання мiжрядь плодових насаджень, якi розмiщуються на терасах схилiв ерозiйних форм рельiфу [5].
На середньо- i сильнозмитих ТСрунтах доцiльно впроваджувати такi сiвозмiни: 1 тАФ 3 поле тАФ багаторiчнi трави, 4 тАФ озима пшениця, 5 тАФ кукурудза на сило
Вместе с этим смотрят:
Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье
РЖнтегрований захист озимоi пшеницi
РЖнтенсифiкацiя та ii економiчна ефективнiсть у сiльському господарствi
РЖнфекцiйнi захворювання тварин
РЖсторiя селекцiйноi роботи по виведенню нових сортiв мтАЩякоi озимоi пшеницi