Агрохiмiя

ВСТУП

Рацiональне використання добрив i одержання високих урожаiв сiльськогосподарських культур неможливе без агрохiмiчних дослiджень, необхiдних для оцiнки родючостi ТСрунту, встановлення науково обТСрунтованих доз добрив, без контролю за потребою рослин в елементах живлення в процесi iх росту i розвитку, без визначення якостi продукцii i добрив.

Враховуючи самостiйнiсть виконання лабораторних робiт, а також обмеженiсть робочого часу студента, нами з учбовою метою складенi методичнi розробки до виконання лабораторних занять з курсу агрономiчноi хiмii

ЗАВДАННЯ ТА ЗМРЖСТ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ.

Завдання даного методичного посiбника полягаi в тому, щоб допомогти студенту бiльш ефективно виконати програму лабораторних занять з курсу агрохiмii, закрiпити та поглибити знання з теоретичного курсу.

Мета запропонованих лабораторних занять слiдуючи:

1. Ознайомити студентiв з методами проведення агрохiмiчних аналiзiв.

2. Допомогти студентам в опануваннi методiв агрохiмiчних аналiзiв рослин, ТСрунту, добрив.

3. Навчити студентiв правильно аналiзувати результати агрохiмiчних дослiджень i практично iх використовувати.

Лабораторнi заняття з курсу агрохiмii складаються з 3 тАУ х роздiлiв:

1. Аналiз рослин

2. Аналiз ТСрунту

3. Аналiз добрив

ОбтАЩiм та змiст лабораторного практикуму визначенi програмою курсу з агрохiмii для студентiв сiльськогосподарських вищих учбових закладiв.

Основнi методи аналiзу рослин, ТСрунту i добрив поданi згiдно iснуючих сучасних класичних методiв дослiджень i вiдповiдно з державними та галузевими стандартами.

ПОРЯДОК ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКУМА.

Робота в хiмiчнiй лабораторii вимагаi вiд студента великоi уваги та акуратностi. Пiд час лабораторних робiт вiн маi справу з хiмiчними реактивами: кислотами, лугами, в тому числi i концентрованими солями та складними приладами. Неуважнiсть i неакуратнiсть може бути причиною нещасних випадкiв, тому до початку аналiтичноi безпеки при роботi в лабораторii i обовтАЩязково дотримуватись iх.

Допуск до виконання лабораторного заняття проводиться тiльки пiсля попередньоi перевiрки викладачем пiдготовленостi студента. Кожен студент повинен обовтАЩязково дотримуватися загальноприйнятих правил роботи в хiмiчних лабораторiях. За чистоту в лабораторii вiдповiдаi черговий. Студенти, виходячи з лабораторii, повиннi привести в порядок своi робочi мiсця.

Робочий зошит е звiтом перед викладачем. Хiмiчний аналiз рахуiться виконаним i зарахованим при умовi надання викладачу правильних результатiв аналiзу, всiх записiв в зашитi i усноi вiдповiдi на контрольнi запитання.

1. АНАЛРЖЗ РОСЛИН

Сiльськогосподарськi культури засвоюють з ТСрунту поживнi речовини, кiлькiсть яких залежить вiд бiологiчних особливостей цих культур, живлення, технологii вирощування, грунтово-клiматичних умов тощо.

При визначеннi доз добрив то строкiв iх внесення важливо встановити споживання поживних речовин щодо фаз росту та розвитку рослин.

Для оцiнки якостi одержаноi продукцii необхiдно знати хiмiчний склад i кiлькiсть елементiв в кiнцевому врожаi .

Вмiст поживних речовин, засвоiних рослинами, i накопичення iх на створення врожаю встановлюiться шляхом визначення елементiв живлення в рослинах за допомогою хiмiчного аналiзу.

Велике значення набувають показники якостi продукцii, якi характеризуються наявнiстю в нiй речовин, шкiдливих для здоровтАЩя людей i тварин / нiтрати, свинець, ртуть, миштАЩяк, радiоактивнi елементи тощо. / . Аналiз якостi урожаю сiльськогосподарських культур даi змогу правильно оцiнити, вивчити найбiльш оптимальнi умови формування i тим самим керувати якiстю продукцii.

В процесi лабораторних занять студенти повиннi освоiти методики аналiзу рослин, використати одержанi результати при розрахунках виносу поживних речовин, встановленнi доз добрив пiд сiльськогосподарськi культури, доз добрив в пiдживлення за даними тканинноi дiагностики, оцiнцi якостi одержаноi продукцii.

1.1. ВРЖДБРЖР ПРОБ РОСЛИН РЖ ПРЖДГОТОВКА РЗХ ДО АНАДРЖЗУ.

Для проведення аналiзу рослин вiдбирають середню пробу, яка повинна характеризувати дослiджуваний оберт. Вiдбiр середньоi проби тАУ операцiя не тiльки вiдповiдальна i важлива, але й досить важка. Вiдбiр проб залежить вiд обтАЩiкту дослiдження i завдання, яке ставиться. Тому прийоми вiдбору i складання середньоi проби при оцiнцi хiмiчного складу рослин i якостi продукцii рiзнi. Проби рослин можуть вiдбиратись, починаючи як вiд початкових фаз розвитку рослин /кущiння, вихiд у трубку, бутонiзацiя/, так i пiд час збирання врожаю i його зберiгання. Спочатку вiдбираiться попереднiй зразок, з якого одержують середню i аналiтичну пробу. Проба рослин може складатись з листкiв, черешкiв i стебел, зерна, бульб, коренеплодiв, качанiв, соломи та iн.

Нижче наведенi прийоми вiдбору середньоi i аналiтичноi проби для окремих культур.

ЗЕРНО, КОРМА. Середню пробу зерна, кормiв, борошна вiдбирають у виглядi окремих проб за допомогою щупiв, пневматичних пробовiдбiрникiв з рiзних мiсць кучi, мiшкiв, вагонiв. Проби змiшують i одержують середнiй зразок, маса якого 1 тАУ 2 кг на кожнi 10 тАУ 20 т. З середнього зразка вiдбирають аналiтичний масою 0,2 - 0,5 кг.

СРЖНО, СОЛОМА. При вiдборi середньоi проби сiно з листочками, суцвiттями, дрiбними стеблами, беруть в ручну з рiзних мiсць скирти i при рiзнiй глибиннi. Середня проба повинна бути не менше 2 тАУ 5 кг на кожнi 5 тАУ10 т. Вiдiбранi сiно i солому рiжуть на соломорiзцi або ножицями. Довжина рiзки 1 тАУ 3 см. Одержану рiзку розкладають тонким шаром i вiдбирають для аналiзу аналiтичну / лабораторну / пробу масою 0,2 - 0,5 кг.

БУЛЬБИ, КОРЕНЕПЛОДИ. РЖз загальноi маси / парт 11/ 5 тАУ 10 т в 10 тАУ 20 мiсцях вiдбирають пiдряд 50 бульб або коренеплодiв. РЗх сортирують на фракцii/ крупнi, середнi, дрiбнi/, находять долю кожноi в загальнiй масi i складають аналiтичну пробу 1 тАУ 2 кг. Якщо бульби чи коренеплоди крупнi, iх рiжуть, беруть для аналiзу 1/2; 1/4 ; 1/8; .Пробу подрiбнюють, сушать i розмелюють.

Залежно вiд вимог дослiджень рослинний матерiал може аналiзуватись у свiжому станi, повiтряно-сухому, у законсервованому у свiжому станi рослини аналiзують тодi, коли необхiдно визначити речовини, вмiст яких швидко змiнюiться /цукри, форми сполук азоту, ферменти та iншi.

До повiтряно-сухого стану висушують рослинний матерiал, у якому потрiбно визначити сполуки, що мало змiнюються / зола, клiтковина, жир та iншi /. Для цього в обтАЩiднанiй пробi видiляють середню пробу сiна, соломи, силосу, коренеплодiв i бульб, маса яких пiсля висушування не повинна бути менше 100 г. Проби висушують у сушильнiй шафi при температурi 60 тАУ 65 ⁰С до повiтряно-сухого стану. Повiтряно тАУ суху пробу подрiбнюють на млинi i просiвають через сито. Середнi проби комбiкормiв, зерна, жмихiв та iнше розмелюють без попереднього сушiння.

Консервування матерiалу проводять шляхом обробки рослин водяною парою з наступним висушуванням чи спиртом. Пiдготовленi для аналiзу проби зберiгають у склянiй або пластмасовiй банцi в сухому мiсцi.

1.2.ВИЗНАЧЕННЯ СУХОРЗ РЕЧОВИНИ РЖ ВОЛОГИ В

РОСЛИНОМУ МАТЕРРЖАЛРЖ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛРЖЗУ. Вмiст сухоi речовини визначають так само, як в вмiст води. Вмiст води в рослинах, або ступiнь обводнення, характеризуi фiзiологiчний стан рослин. Вмiст води маi велике значення при оцiнцi якостi врожаю сiльськогосподарських культур, особливо плодових, овочевих, кормових, при заготiвлi кормiв i силосних культур, при засипаннi насiннiвих фондiв.

Вмiст вологи в рослинному матерiалi необхiдно також знати для того, щоб результати аналiзiв рослин розрахувати на суху масу.

Вмiст води в рослинах залежить вiд вiку, фiзiологiчного стану i умов вирощування. В бiльшостi вегетативних органiв сiльськогосподарських культур мiститься води 80 тАУ 95 %, сухих речовин 5 тАУ 20 %, Найбiльш поширеним методом визначення вологи i метод висушування речовини при 100 тАУ 105 ⁰С до постiйноi маси.

ХРЖД РОБОТИ. У попередньо висушений i зважений алюмiнiiвий бюкс вмiщують 3-5 г подрiбненого повiтряно тАУ сухого матерiалу, я кий вiдбирають з декiлька мiсць аналiтичноi проби, розподiленоi тонким шаром на листi паперу. Бюкс закривають кришкою, зважують на аналiтичних терезах, вiдкривають кришку, ставлять у сушильну шафу i висушують при 100 тАУ 105 ⁰С протягом 4 тАУ 6 годин.

Потiм бюкс виймають, закривають кришкою, охолоджують в ексикаторi 20 тАУ 30 хв.

РЖ зважують. Далi бюкс з вiдкритою кришкою знову ставлять у сушильну шафу i сушать 1,5 тАУ 2 години при тiй же самiй температурi. Висушування i зважування матерiалу проводять до сталоi його маси / рiзниця мiж двома зважуваннями повинна бути не бiльше як 0, 02 г/ .

РЕЗУЛЬТАТИ ЗВАЖУВАННЯ.

Вмiст сухоi речовини / с /, в % обчислюють за формулою : С = (д*100)/в, де

С - % сухоi речовини,

Д тАУ маса абсолютно сухоi речовини,

В тАУ наважка речовини,

100 тАУ для перерахунку результатiв в %.

Процент гiгроскопiчноi вологи розраховують за формулою

Е = 100 тАУ С

Е - % гiгроскопiчноi вологи,

С - % сухоi речовини.

Для перерахунку даних на абсолютно суху масу визначають коефiцiiнт гiгроскопii /К/.

К = 100/ ( 100 тАУ Е)

1.3. ВИЗНАЧЕННЯ тАЬСИРОРЗтАЭ ЗОЛИ В РОСЛИНАХ МЕТОЛОМ

СУХОГО СПАЛЮВАННЯ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛРЖЗУ. Золою називаiться мiнеральна частина рослин, яка залишаiться пiсля iх спалювання. В складi сухих речовин на долю золи / не спалюваноi частини/ приходиться в середньому близько 5%. Вмiст РЖРЖ залежно вiд виду i вiку рослин, грунтово тАУ клiматичних умов, застосування добрив коливаiться вiд 0,5 до 7%. В золi мiститься велика кiлькiсть елементiв: фосфорю сiрка, калiй, кальцiй, магнiй, залiзо i мiкроелементи тАУд бор, мiдь, марганець, цинк, молiбден, кобальт та iншi.

Сучасними методами аналiзу , включаючи спектроскопiю, удаiться виявити наявнiсть в золi майже 1/3 елементiв всiii таблицi Д. РЖ. Менделiiва.

Визначення вмiсту золи i зольних елементiв в рослинах маi велике значення, тому що дозволяi взнати загальну кiлькiсть мiнеральних речовин, якi надходять з ТСрунту, встановити скiльки iх засвоюiться рослинами в окремi перiоди життя, вияснити спiввiдношення зольних елементiв в складi рослин i виробити практичнi заходи що до покращення умов iх живлення.

Визначення золи i РЖРЖ складових частин проводять двома методами: сухим i мокрим.

Найчастiше визначають у рослинному матерiалi загальну кiлькiсть мiнеральних речовин, яка залишаiться пiсля спалювання, тобто обмежуються визначеним так званоi тАЬ сироi тАЭ золи.

До складу тАЬ сироi тАЭ золи входять глина, пiсок, рiзнi солi вуглекислоти. тАЬ Сира тАЭ зола даi лише приблизне уявлення про кiлькiсть мiнеральних речовин рослин При бiльш точних дослiдженнях визначають чисту золу.

ХРЖД РОБОТИ. У тигель, доведений до постiйноi маси, помiщають дослiджувану пробу масою 0,5 тАУ 2,0 г. Пробу укладають в тигель без ущiльнення для того, щоб в РЖРЖ нижнi шари поступав кисень повiтря. Пробою заповнюють не бiльше половини тигля.

Тигель з пробою зважують на аналiтичних терезах. Потiм помiщають в холодну муфельну пiч, пiдвищують температуру до 200 тАУ 250 ⁰С /до появи диму/. Пiсля припинення видiлення диму температуру печi доводять до 525 + 25 ⁰С РЖ прожарюють протягом 3 годин. Вiдсутнiсть частини вугiлля i рiвномiрне сiре забарвлення золи вказуi на повне золiння матерiалу.

При наявностi вуглистих частинок тигель з золою охолоджують на повiтрi, золу змочують водою або 3% - ним розчином перекису водню. Воду випаровують в сушильнiй шафi, тигель вмiщують в пiч, прожарюють при температурi /525 тАУ 25 ⁰С/ протягом РЖ години. Пiсля закiнчення прожарювання тигель з золою охолоджують у виключенiй печi, потiм, вмiщають в ексикатор i зважують. Далi знову тигель з золою прожарюють 30 хвилин, охолоджують в ексикаторi i зважують переконуються в тому, що досягнута постiйна маса. В iншому випадку тигель знову прожарюють.

ФОРМА ЗАПИСУ РЕЗУЛЬТАТРЖВ

Розрахунки тАЬсироiтАЭ золи проводяться за формулою:

Е = (Д*100 /в) *К , де

К тАУ коефiцiiнт гiгроскопii, береться з попередньоi роботи.

1.4. РЖИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО АЗАТУ, ФОiОРУ РЖ КАЛРЖЮ

В РОСЛИННОМУ МАТЕРРЖАЛРЖ ЗА МЕТОДОМ ГРЖРЖНЗБУРГ,

ЩЕГЛОВОРЗ

ЗНАЧЕННЯ АНАЛРЖЗУ. Азот, фосфор i калiй мають виключно важливе значення в життi рослин. Азот i фосфор входять i склад цiлого ряду органiчних провин: азот тАУ в склад бiлкiв, амiнокислот, амiдiв, фосфатидiв, нуклеiнових кислот, хлорофiлу, алкалоiдiв, глюкозидiв то iнших ; фосфор тАУ в склад нуклеiнових кислот, фосфатидiв, фiтину тАУ лецетину. Калiй в рослинах знаходиться в iонiй формi i не входить до складу органiчних сполук клiтини.

Бiльша частина органiчних сполук представлена бiлковими речовинами, якi становлять 70-80 % загального вмiсту азоту в рослинах. Крiм органiчних сполук азоту i фосфору, якi переважають в рослинах, зустрiчаються в невеликiй кiлькостi мiнеральнi iх сполуки .Азот у формi амiачного, а також нiтратiв, фосфор тАУ у виглядi солей ортофосфорноi кислоти.

Визначення вмiсту азоту, фосфору та калiю в рослинах даi можливiсть робити висновки про винос урожаiм культур цих елементiв з ТСрунту, про вiдношення рослин до умов живлення ними в рiзнi перiоди росту та розвитку, про харчовоi i кормовоi якостi урожаю.

При визначеннi загального азоту в кормах вiн може перераховуватись в тАЬсирийтАЭ протеiн . Крiм бiлкiв в склад тАЬ сироготАЭ протеiну входять небiлковi азотистi речовини тАУ амiнокислоти, амiни, амiди i амiак, якi також засвоюються тваринним органiзмом.

Для орiiнтовноi оцiнки якостi кормiв визначення сирого протеiну цiлком достатньо.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Суть методу полягаi у розкладi органiчноi речовини зразка киплячою сiрчаною кислотою присутнiсть хлорноi до мiнеральних сполук. Внаслiдок оголення амонiйний азот, вiдновлений до амiаку калiй, натрiй, кальцiй, магнiй звтАЩязуiться у сульфати, а фосфор тАУ в ортофосфат.

Добутий розчин пiсля розбавлення дистильованою водою для визначення азоту та зольних елементiв.

Визначення азоту фото колориметричним методом базуiться на взаiмодii солей амонiю з реактивом Неслера, внаслiдок чого утворюiться комплекснi сполуки типу меркурамонiю жовтого кольору, iнтенсивнiсть яких залежить вiд вмiсту солей амонiю. Шкiдлива дiя кальцiю i магнiю усуваiться розчином сегнетовоi солi.

Суть методу визначення фосфору полягаi в здатностi ортофосфорноi кислоти при взаiмодii з молiбденово кислим амонiiм при кислому середовищi в присутностi вiдновника /хлористого олова/ утворювати комплексну сполуку (Мо0₂ * 4Мо0₃)2 * Н₃Р0₄ * 4Н₂О , яка маi блакитний колiр. РЖнтенсивнiсть забарвлення пропорцiйна вмiсту фосфору в розчинi.

Калiй i бiльшiсть мiкроелементiв знаходяться в розчинi у виглядi катiонiв.

Концентрацiю азоту та фосфору визначають на фотоелектроколориметрi, калiй тАУ на полумтАЩяному фотометрi.

ХРЖД РОБОТИ. Зважують на аналiтичних терезах 0,2 г розмеленого рослинного матерiалу i вмiщають його в конiчну термостiйку колбу на 100 мл приливають 6 мл сумiшi сiрчаноi i хлорноi кислоти.

Сумiш кислот готують так: на 5 мл Н₂S0₄ густиною 1,84 г/см³ беруть 0,5 мл НС10₄ .

Сумiш виготовляють безпосередньо перед використанням, наливають тiльки цилiндром або бюреткою, обережно.

Залишають стояти 30-60 хв. , краще на нiч, до обвугленiм рослинноi маси. Пiсля цього вмiст колби нагрiвають на слабкому вогнi 5-7 хв. , до утворення однорiдноi коричнево - буроi маси. Температуру оголення пiдвищують i продовжують оголення до знебарвлення розчину. Процесi озолення вмiст колби часто перемiщують i весь час проводять спостереження. Повне озолення триваi 15 тАУ 25 хв. Проте, якщо за цей час воно не закiнчилось, то добавляють ще 1 - 2 краплi хлорноi кислоти i продовжують нагрiвання.

Пiсля закiнчення оголення колбу охолоджують i розчин кiлькiсно дистильованою водою переносять в мiрну колбу на 100 мл, доводять водою до риски i перемiшують /колба № РЖ./.

Паралельно проводять холосте спалювання 6 мл сумiшi сiрчаноi i хлорноi кислот без рослинного матерiалу протягом 20 хв. , охолоджують i переносять i мiрну колбу на 100 мл /колба № РЖ /. З колби № РЖ беруть певний обтАЩiм розчину для визначення азоту, фосфору i калiю.

ВИЗНАЧЕННЯ ВМРЖСТУ АЗОТУ РЖ СИРОГО ПРОТЕРЗНУ.

ХРЖД РОБОТИ. РЖз колби № РЖ беруть 1 тАУ 2 мл пiдготовленоi витяжки i переносять у мiрну колбу на 100 мл, доливають РЖ мл 25% -го розчину сегнетовоi солi i близько 50 мл дистильованоi води, добре змiщують, пiсля чого розчин у колбi нейтралiзують розчином 10% N_а 0Н / приливають N_а0Н краплями, поки кинутий в колбу клаптик червоного лакмусу не стане синiм /, не допускаючи його надлишку. Далi добавляють 2 мл реактиву Неслера, збовтують, доводять обтАЩiм у колбi до риски, ще раз перемiшують i через 5 хв. колориметрують на фотоелектроколориметрi при синьому свiтлофiльтрi /440 нм / , розмiр кювети 10 мл.

Паралельно для контролю беруть iз колби N РЖ для холостого спалювання такий же обтАЩiм розчину в iншу колбу на 100 мл i приливають такi ж реактиви, як в колбу з витяжкою.

Маючи показники приладу, за графiком знаходимо кiлькiсть NН₄ в мг на взяту кiлькiсть витяжки для колориметрування.

Щоб побудувати калiбрувальний грофвк готують шкалу зразкових розчинiв з перекристалiзованоi i висушеноi до постiйноi маси хiмiчно чистоi солi NН ₄СРЖ. Наважку 0,3820 гNН₄СРЖ розчиняють i РЖ л без амiачноi води (запасний розчин ).

В РЖ мл розчину мiститься 0,1 мг азоту. Для одержання робочого розчину запасний Розин розбавляють в 10 роз, тобто РЖ мл робочого розчину мiстить 0,01 мг азоту. РЖз робочого розчину готуiться серiя еталонних стандартних розчинiв. Для цього мiрнi колби на 100 мл нумерують i в кожну наливають iз бюретки робочий розчин NН₄СРЖ.

У колбу добавляють воду, сегнетову сiль i реактив Неслера, колериметрують.

Кiлькiсть розчину наводиться табл. РЖ.

РЖ. Шкала зразкових розчинiв на азот

Вмiст NН₄ в % ( Х ) розраховують за формулою:

Х = (а*У*100)/(У_РЖ*Н)*К

а тАУ кiлькiсть NН₄в 100 мл розчину, знайдене за графiком мг;

У тАУ загальний обтАЩiм вихiдного розчину, мл;

100 тАУ для перерахунку в% ;

У_РЖ - обтАЩiм вихiдного розчину, взятого для колотрметрування;

н- наважка, в мг, яка вiдповiдаi взятому розчину (2)

к- коефiцiiнт перерахунку на суху речовину.

Результат, виражений в % Н4, множимо на коефiцiiнт 0,778 i одержуiмо процентний вмiст азоту в аналiзуiмiй речовинi. Для розрахунку тАЬсироготАЭ протеiну, вмiст азоту в % множимо на коефiцiiнти, що наведенi в табл. 2.

2. Коефiцiiнти перерахунку азоту на тАЬсирийтАЭ протеiн

ВИЗНАЧЕННЯ ВМРЖСТУ ФОiОРУ.

ХРЖД РОБОТИ. Беруть 2 мл дослiджуваного розчину iз колби № РЖ в мiрну колбу на 50 мл, добавляють приблизно 30 мл дистильованоi води, РЖ-2 краплi iндикатору бетадинiтрофенолу i нейтралiзують 10%- ним розчином N_а0Н до слабо тАУ жовтого забарвлення, яке усувають одною тАУ двома краплями 10 Н₂S0₄ /з бюретки/. Добавляють 2 мл молiбденово кислого амонiю, доводять водою до риски, приливають 3 краплi хлористого олова, перемiшують. Паралельно готують холостий розчин, або контроль, так само, як описано вище, тiльки з розчином з колби №РЖ пiсля холостого спалювання.

При наявностi в дослiджуваному розчинi сполук фосфору розчин забарвлюiться в синiй колiр. Через 10 хвилин розчин фотометрують проти контролю( розчину порiвняння), використовуючи червоний свiтлофiл НТР /650 нм/. Одночасно готують шкалу зразкових розчинiв.

Для приготування стандартноi шкали на фосфор, готують зразковий розчин з хiмiчно чистоi солi КН₂РО₄. Наважка КН₂РО- 0, 1917 г розчиняiться в лiтрi дистильованоi води(запасний розчин) Потiм готують робочий розчин шляхом розбавлення запасного в 10 раз. В РЖ мл такого розчину мiститься 0,01 мг Р₂О₅. З робочого розчину готуiться серiя еталонних стандартних розчинiв, для чого мiрнi колби на 50 мл нумерують i в кожну наливають з бюретки робочий розчин КН ₂РО₄. Кiлькiсть розчину наводиться в табл. 3.

3. Шкала зразкових розчинiв на фосфор

У колби добавляють реактиви, як i при аналiзi дослiд жувальних проб.На основi одержаних показникiв будують калiбрувальний графiк i по ньому визначають вмiст фосфору в дослiджувальному розчинi.

Загальний вмiст фосфору /Р₂О₅/ в рослинному матерiалi в % на суху речовину, (х) обчислюють за формулою:

Х = (а*У*100)/(100*Н)*К

А тАУ кiлькiсть фосфору, яка знайдена за калiбрувальним графiком, мг;

Н тАУ наважка в мг, яка вiдповiдаi взятому розчину /4/;

100 тАУ для перерахунку в проценти,

К тАУ коефiцiiнт перерахунку на суху речовинну.

ВИЗЕАЧЕЕЕЯ ВМРЖСИТУ КАЛРЖЮ.

ХРЖД РОБОТИ. Калiй визначають безпосередньо у вихiдному розчинi, який залишився у мiрнiй колбi на 100 мл (колба №РЖ) ; пiсля визначення вмiсту загального азоту й фосфору. Розчин вводять в полумтАЩя пальника полумтАЩяного фотометра. Записують покази гальванометра. Щоб визначити концентрацiю калiю в дослiджуваному розчинi, будують калiбрувальний графiк. Готують зразковий розчин. Для цього 583 г перекристалiзованого КСРЖ розчиняють у мiрнiй колбi на РЖ л у дистильованiй водi i доливають водою до риски. Розчин мiстить РЖ мг калiю в РЖ мл. ; це i вихiдним розчином для приготування робочоi шкали зразкових розчинiв. Для цього в десять мiрних колб на 250 мл приливають iз бюретки 0, 0,5, 1,0, 2,5, 5,0, 7,5, 10,0, 15,0, 20,0, 25,0 мл зразкового розчину КСРЖ i доводять дистильованою водою до риски. У перерахунку на РЖ л розчину вмiст калiю становить вiдносно 0, 2, 4, 10, 20, 30, 40,60, 80, 100 мг К₂0. Цей розчин використовують для настроювання приладу. Розчин вводять в полумтАЩя пальника приладу i записують показники гальванометра. За даними показiв гальванометра i вмiсту калiю /К₂0/ у зразковому розчинi будують калiбрувальний графiк.

Вмiст калiю в рослинах /К₂О/, в % (х) на суху речовину, обчислюють за формулою:

Х = (а*у*100) / (100*Н)*К

А тАУ кiлькiсть калiю /К₂0/,знайдене за калiбрувальним графiком, мг/РЖ л;

У тАУ загальний обтАЩiм розчину пiсля мокрого оголення, мл;

100 тАУ для перерахунку в проценти;

1000 тАУ для перерахунку концентрацii калiю, мг /К₂0/ в РЖ мл;

Н тАУ маса наважки в мл, яка вiдповiдаi взятому розчину( 25 );

К тАУ коефiцiiнт перерахунку на суху речовину.

1.5. ВИЗНАЧЕННЯ ВМРЖСТУ СИРОРЗ КЛЕЙКОВИНИ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛРЖЗУ. Сира клейковина - це губоподiбна бiлкова високо гiдратована маса, яка залишаiться пiсля вiдмивання тiста. З водою вiдокремлюються розчиннi цукри, висiвки, крохмаль тощо. У складi клейковини близько 75% води i 25% сухоi речовини. Суха речовина, в свою чергу, складаiться з бiлкiв , розчинних у спиртах /глiадинiв/ та в лугах /глютелiнiв/ /82 88% /, звтАЩязаного крохмалю /6,7% /,цукрiв в /1,2% /, жирiв /2,РЖ% / i золи /0,9% /.

Вмiст сироi клейковини в борошнi пшеницi 12 - 52%. За вмiстом клейковини зерно пшеницi вiдносять до тiii чи iншоi категорii. Якщо в ньому 28% i бiльше тАЬсироiтАЭ клейковини, то пшениця тАЬ сильнатАЭ, якщо 25 тАУ28% - таке зерно належить до категорii тАЬцiннихтАЭ пшениць, якщо менше нiж 25%, то до найнижчоi категорii тАУ тАЬслабкихтАЭ пшениць.

Кiлькiсть та якiсть клейковини зумовлюють хлiбопекарськi якостi: колiр хлiба , смак, запах, пористiсть, поживнiсть тощо. Вмiст клейковини i зернi залежить вiд сортових особливостей, грунтово тАУ клiматичних умов, удобрення.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Метод кiлькiсного визначення сироi клейковини ТСрунтуються на властивостi деяких бiлкiв зерна /глiадiну тоглютелiну/ утворювати втАЩязку масу при набуханнi з водою. Згусток що утворюiться, промивають водою доти, доки вiдмиють його вiд крохмалю, клiтковини та розчинних домiшок, пiсля чого губоподiбну клейковину вiджимають i зважують.

ХРЖД АНАЛРЖЗУ. Наважку зерна озимоi пшеницi 30 тАУ 50 ,вiдiбрану iз загального середнього зразка, очищають вiд домiшок та пошкоджених зерен культури. Подрiбнюють на лабораторному млинку до такого стану, щоб залишок розмеленого зерна не перевищував 2% пiсля просiювання крiзь сито з дiаметром отворiв 0,5 мм. Розмелене зерно ретельно перемiшують i вiд нього на технохiмiчних терезах беруть наважку 25 г, переносять у фарфорову чашку або ступку, доливають 14 мл водопровiдноi води, замiшують скляною паличкою чи шпателем тiсто до однорiдноi мас. Часточки, якi прилипли до шпателя, зчищають ножем i приiднують до тiста, з якого руками роблять балабушку, кладуть у чашку, накривають склом i залишають на 30 хвилин.

Далi тiсто обережно переминають пальцями пiд струменем водопровiдноi води. Температура якоi 18-⁺2⁰С, вiдмиваючи крохмаль i оболонки. Робити це треба над решетом, щоб запобiгти можливим втратам клейковини. Коли бiльша частина крохмалю буде вiдмита i клейковина, спочатку мтАЩяка i рвучка, стане втАЩязкою, переминати i промивати починають енергiйнiше. Це роблять доти, доки вiдмиваються оболонки, а вода, що стiкаi при вiджиманнi, стане зовсiм прозорою. Час закiнчення вiдмивання встановлюють за допомогою розчину йоду, який з крохмалем даi сине забарвлення. Вiдмиту клейковину вiджимають мiж долонями, витираючи iх час вiд часу сухим рушником. При цьому клейковину декiлька роз вивертають i знов вiджимають мiж долонями, поки вона не почне злегка прилипати до рук.

Бiлковий згусток переносять у тарований бокс РЖ зважують. Пiсля першого зважування клейковину ще промивають 5-10 хв., потiм знову зважують. Якщо рiзниця мiж двома зважуваннями не перевищуi 0, 1 вiдмивання припиняють.

Крiм сироi iнколи визначають суху клейковину. Для цього бюкс iз сирою клейковиною переносять у сушильну шафу, де просушують при температурi 100 тАУ 105⁰С протягом 20 годин.

Висушивши i схолодивши бюкс iз клейковиною в ексикаторi, визначають масу клейковини. Визначення вмiсту сухоi клейковини даi приблизне уявлення про вмiст бiлка. Як правило, його на 1-3% бiльш, нiж сухоi клейковини.

Вмiст сироi та сухоi клейковини обчислюють за формулою:

Х = (М*100)/М_РЖ

Х тАУ вмiст клейковини, %;

М тАУ маса клейковини, г ;

М_РЖ тАУ маса наважки борошна, г.

Допустима розбiжнiсть результатiв тАУ 2%.

Кiсть сироi клейковини характеризуiться РЖРЖ кольором, еластичнiстю та розтяжнiстю.

Колiр визначають вiзуально перед зважуванням РЖ характеризують термiнами свiтла, сiра або темна. Розтяжнiсть i еластичнiсть клейковини визначають, встановивши i колiр i кiлькiсть. Для цього пiсля зважування вiдмитоi клейковини вiд неi вiдокремлюють i зважують на технохiмiчних терезах 4 г клейковини. Зважений шматочок розминають пальцями /три - чотири рази/, роблять з нього кульку, яку вмiщають у чашку з водою /18⁺_-2⁰С/ на 15 хвилин, а далi визначають розтяжнiсть клейковини. Клейковину беруть трьома пальцями правоi i лiвоi руки i над лiнiйкою з мiлiметровими подiлками рiвномiрно розтягують протягом 10 с до розривання. В момент розривання клейковини вiдмiчають, на яку довжину вона розтягнулася.

Коротка клейковина розтягуiться до 10 см, середня тАУ вiд 10 до 20 i довга тАУ понад 20 см.

Еластичнiсть тАУце властивiсть клейковини вiдновлювати свою початкову форму пiсля того, як припиняiться дiя розтягу вального зусилля. Еластичнiсть визначають так: шматочок клейковини трьома пальцями обох рук розтягують над лiнiйкою з мiлiметровими подiлками приблизно на 2 см РЖ вiдпускають /або шматочок клейковини стискають великим РЖ вказiвним пальцями/. За тим, як швидко вiдновлюiться початкова довжина або форма кульки, визначають еластичнiсть клейковини. Розрiзняють еластичнiсть добру, коли довжина або форма кульки пiсля зняття зусилля майже повнiстю поступово вiдновлюiться, незадовiльну, коли кулька зовсiм не вiдновлюi своii початковоi форми, i задовiльну, коли клейковина займаi промiжне положення.

Залежно вiд еластичностi i розтяжностi клейковину подiляють на три групи:

РЖ група тАУ клейковина з доброю еластичнiстю i довга або середня зо розтяжнiстю;

РЖРЖ група тАУ клейковина з доброю еластичнiстю, коротка за розтяжнiстю, а також iз задовiльною еластичнiстю, коротка, середня або довга за розтяжнiстю;

РЖРЖРЖ група тАУ клейковина мало еластична, сильно тягнеться, провис при розтягуваннi, рветься пiд дiiю власноi маси.

ВИЗНАЧЕННЯ КРОХМАЛЮ ВРОСЛИНАХ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛРЖЗУ. Крохмаль /С₆Н₁₀О₅/ - це основний запасний полiсахариди, який мiститься у бiльшостi рослин у виглядi зерен дiаметром 0,002 тАУ15 мм. Вiн завжди знаходиться в зелених листках /0,3-2,0% /,частково використовуiться на побудову нових клiтин i тканин, проте основна його маса вiдкладаiться в запасну злакових /50-80%/ i бульбах картоплi /11-30%.

У насiннi пшеницi вмiст крохмалю на суху масу становить 60 - 70%, кукурудзи 65 - 75%, рису 60 - 80% .

Крохмаль складаiться iз двох полiсахаридiв тАУ амiлози та амiлопектину, якi вiдрiзняються хiмiчними i фiзичними властивостями. Крохмаль мiстить 15 -25% амiлози i 75 - 85% амiлопектину. Амiлоза розчиняiться уводi без утворення клейстеру i даi з йодом сине забарвлення. Амiлопектин з гарячою водою утворюi клейстер, а в присутностi йоду забарвлюiться в фiолетовий колiр.

Крохмаль маi широке застосування. Це основний продукт харчування людини, корм для тварин i технiчна сировина. Кiлькiсть крохмалю в рослинах значною мiрою залежить вiд умов вирощування то удобрення.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Визначення вiсту крохмалю в рослинах проводять ваговим i поляриметричним методами.

Поляриметричний метод визначення крохмалю за Еверсом ТСрунтуiться на його гiдролiзi тАУ перетвореннi в глюкозу з послiдуючим визначенням на поляриметрi або цукру. На крохмале-патокових заводах при прийомi картоплi найчастiше застосовують метод визначення крохмалю в бульбах за iх питомою масою, який досить простий, хоча недуже точний.

Мiж питомою масою i вмiстом крохмалю в картоплi знайдена певна залежнiсть. Для цiii мети i вага Реймана i Парова.

Десятинна вага Реймана маi короткi плечi , до одного з них пiдвiшенi двi/ одна пiд другою/ металевi /дротянi/ корзини, а до другого пiдвiшена чашка для гир. Терези закрiпленi на бочцi, наповненiй водою. Нижня корзина опускаiться у воду i терези зрiвноважуються пересуванням по плечу вантажу.

ХРЖД РОБОТИ.

1. у верхню корзину покласти вiдмитi вiд землi сухi бульби картоплi i вiдважити 5 кг.

2. Вiдважену картоплю з верхньоi корзини висипати в нижню /опущену в воду/i ще раз зважити.

3. Картопля втрачаi в своiй масi стiльки важить витiснена нею вода.

4. Якщо позначити через а тАУмасу картоплi у водi, то питома маса РЖРЖ буде дорiвнювати:

5/(5-а)

За одержаним показником питомоi маси даними табл. 4 знаходять вмiст сухоi речовини i крохмалю в картоплi. Можна користуватись ще бiльш простою табл.5 в якiй за масою бульб картоплi пiд водою вiдразу визначають % сухоi речовини РЖ % крохмалю, без вирахування питомоi маси.

Вода, в яку занурюiться картопля, мусить бути чистою i мати температуру 17-18⁰С.

Ще простiше визначити вмiст крохмалю за питомою масою посудини.

В посудину наливають води стiльки, щоб рiвень РЖРЖ торкався РЖстрiя стержня, РЖ кг вимитих сухих бульб картоплi, доливають його злитою цилiндр водою до тих пiр, доки рiвень води знову не торкнеться острiя стержня . Вода, яка залишилася, замiшуiться картоплею i обтАЩiм ii дорiвнюi обтАЩiму взятоi наважки картоплi. Знаючи обтАЩiм цiii води /приймаючи до уваги, що маса 1мл води дорiвнюi 1г/, визначаiмо питому масу взятоi картоплi:

Питома маса,г/см³ = маса сухоi картоплi, г / обтАЩiм залишку води цилiндрi, мл

За даними таблицi 4 знаходимо крохмальне число, яке вiдповiдаi визначенiй питомiй масi. Щоб встановити дiйсний вмiст крохмалю, який i в картоплi, необхiдно iз крохмального числа вiдрахувати вмiст цукру, який дорiвнюi приблизно 1,5% .

ВИЗНАЧЕННЯ АСКОРБРЖНОВОРЗ КИСЛОТИ.

/вiтамiну тАЬСтАЭ/ за методом РЖ. К. Мурр

ЗНАЧЕННЯ АНАЛРЖЗУ. Аскорбiнова кислота маi важливе значення для органiзму людини, приймаi участь в окислювально-вiдновних реакцiях, Нестача РЖРЖ в продуктах харчування людини i причиною ряду захворювань. Встановлено, що реакцiя нiтоозування в органiзмi людини пригнiчуiться аскорбiновою кислотою, вона маi захисну дiю проти утворення деяких рiзновидностей раку. Постiйне вживання вiтамiну С може перешкодити утворенню кону ерог

Вместе с этим смотрят:

Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье

РЖнтегрований захист озимоi пшеницi

РЖнтенсифiкацiя та ii економiчна ефективнiсть у сiльському господарствi

РЖнфекцiйнi захворювання тварин

РЖсторiя селекцiйноi роботи по виведенню нових сортiв мтАЩякоi озимоi пшеницi