Альтернативне сiльське господарство
Змiст
Вступ
1. Види альтернативного сiльського господарства
1.1 Бiологiчне землеробство
1.2 Органiчне та органобiологiчне землеробство
1.3 Бiодинамiчне землеробство
1.4 Екологiчне землеробство
2. Основнi напрями екологiчноi стабiлiзацii агроекосистем
3. Альтернативний метод захисту рослин
Висновок
Список лiтератури
ВступТрадицiйне сiльське господарство маi простi прiоритети: максимальний врожай за найменших витрат працi й повного iгнорування можливоi деградацii природного середовища.
У XXI столiття людство ввiйшло з усвiдомленням двох важливих положень. Це концепцiя продовольчоi безпеки й концепцiя iмностi природного середовища, що забезпечуi виживання людства. Продовольча безпека являi собою суспiльно-технологiчну систему, покликану забезпечити виробництво продуктiв харчування в кiлькостi, достатнiй для будь-якоi окремо взятоi краiни i людства в цiлому. Забезпечення продуктами харчування вiдповiдно до медичних норм, гарантована продовольча безпека i завданням уряду будь-якоi держави. Природно, що чисельнiсть населення при такому пiдходi, який виключаi голод, не може бути нескiнченно великою. Ця чисельнiсть визначаiться iмнiстю природного середовища, тобто наявнiстю територii, природних ресурсiв i технологiчних засобiв для виробництва продуктiв харчування. Таким чином, як планета в цiлому, так i окремi ii регiони мають певну iмнiсть виживання як гранично допустиму чисельнiсть народонаселення, яку можна забезпечити продовольством при рацiональному користуваннi природними ресурсами.
Таке рацiональне сiльськогосподарське користування розумiють як тривале збереження для нащадкiв природного середовища в невиснаженому i не забрудненому вiдходами i токсикантами станi. Воно веде до необхiдностi дотримання вимог екологii при виробництвi продуктiв харчування. Екологiчний iмператив на початку XXI столiття стаi провiдним критерiiм оцiнки рослинницьких i тваринницьких технологiй.
1. Види альтернативного сiльського господарстваЯк самостiйний напрямок бiологiчне землеробство було запропоноване Лемер-Буше в 1964 роцi. Воно передбачало вiдмову вiд застосування мiнеральних добрив, пестицидiв та iнших хiмiчних препаратiв. Родючiсть ТСрунту пiдтримуiться виключно за рахунок органiчних добрив: гною, сидератiв i т.п. Для прискорення мобiлiзацii поживних речовин гнiй обов'язково компостуiться, проходячи при цьому аеробний розклад. Гнiй та сидерати для кращого контакту з повiтрям закладаються в ТСрунт лише поверхнево. Коло засобiв боротьби з бур'янами й шкiдниками обмежуiться нетоксичними або слаботоксичними речовинами. Перевага надаiться при цьому бiопрепаратам: вiдвари шретруму, тютюну, кропиви, полину, хвощiв. Велике значення в бiологiчному землеробствi вiдводиться сiвозмiнам.
Ця система являi собою американський варiант бiологiчного землеробства й принципово не вiдрiзняiться вiд нього. Тут також виключаiться застосування мiнеральних добрив i пестицидiв, але екологiчнi вимоги менш жорсткi. Заборона на використання мiнеральних добрив обмежуiться тiльки роком, який передуi збору врожаю на даному полi.
Органобiологiчне землеробство засноване на працях X. Руша та X. Мюллера i особливо популярне в краiнах Захiдноi РДвропи. З погляду агроекологii це найбiльш продумана система, яка дозволяi контролювати природнiсть кругообiгiв речовин в агроекосистемах кожного окремого господарства. Бiологiзацiя виробництва в цiй системi досягаiться шляхом максимальноi стимуляцii дiяльностi ТСрунтовоi мiкрофлори. Для цього сiвозмiни насичуються бобовими культурами та кормовими злаками. Гнiй та дозволенi для застосування несинтетичнi добрива (томасшлак, доломiт, вапняки) закладаються в ТСрунт поверхнево. У деяких господарствах застосування синтетичних мiнеральних добрив заборонене повнiстю, i тодi навiть гнiй купуiться тiльки на тих фермах, що працюють за системою альтернативного землеробства.
Основнi iдеi цiii системи були закладеш в публiкацii Р. Штайнера (1924), яка мiстила багато оригiнальних елементiв. Бiодинамiчне землеробство зорiiнтоване перш за все на використання бiоритмiв, властивих Землi та космiчному простору. Ретельно враховуються i цикли Мiсяця. РЖдея ця маi сенс i перегукуiться з працями ОЛ. Чижевського (1976). У наш час бiодинамiчне землеробство розвиваiться в краiнах Захiдноi РДвропи й iнодi даi непоганi результати. Так, було перевiрено залежнiсть врожаю кукурудзи вiд 18- та 6-рiчних циклiв Мiсяця. Ця перевiрка показала, що пiки максимальних врожаiв дiйсно повторюються кожнi 18-19 рокiв i охоплюють послiдовно 5-8-рiчнi цикли, що вiдповiдаi часу мiнiмальних мiсячних деклiнацiй. Цiлком рацiональна рекомендацiя бiодинамiчного землеробства щодо застосування для пiдживлення ТСрунту борошна з водоростей у дозi до 600 кг/га, яке вмiщуi велику кiлькiсть мiкроелементiв. Разом з тим запропонована система включаi використання особливих бiодинамiчних компостних препаратiв iз рослин (кропива, хвощi, пижма, валерiана), заготiвлю та виготовлення яких проводять у певнi термiни, якi визначаються певним розташуванням небесних свiтил, що забезпечують "активiзацiю" цих компостiв. Ця частина бiодинамiчного землеробства в прихильникiв традицiйних технологiй викликаi великi сумнiви.
Цей напрямок складаi аморфну групу технологiй та iдей, якi передбачають тi чи iншi засоби екологiзацii землеробства. До нього приiднуiться система АNOG-комiтету з вирощування овочiв i фруктiв iз природними якостями. Звичайно, значна увага тут придiляiться дотриманню сiвозмiн, якi мають забезпечувати збереження природноi родючостi ТСрунту. У рядi випадкiв це майже iдиний елемент таких систем. Додатково в рядi iнших випадкiв вдаються до насичення сiвозмiни бобовими культурами, при чому пiдбирають iх так, щоб вони мали кореневi системи рiзноi глибини. Нерiдко одне-два поля вiдводяться пiд сидерати, якi переорюють не тiльки восени, але й весною. Обробiток ТСрунту в екологiчному землеробствi мiнiмiзований. Вiн полягаi в спушуваннi, у безвiдвальнiй оранцi та дискуваннi. Боротьба з бур'янами проводиться головним чином механiчними й бiологiчними методами. Деяке збiльшення засмiчення посiвiв в екологiчному землеробствi вважають навiть позитивним явищем, оскiльки воно знижуi ерозiю ТСрунту.
Реальнi ферми, що працюють у межах альтернативного землеробства, не дотримуються так суворо однiii з цих систем, а поiднують iх окремi елементи. Так, в Англii на початку 1980-х рокiв бiоферми займали площу в 2400 га, дотримувались 4-пiль-ноi сiвозмiни й використовували як добрива гнiй, солому, фосфорит, морськi водоростi та iншi природнi речовини. Обсяги продовольства, що виробляiться в усiх системах альтернативного землеробства, поки що невеликi: у США - 2,4%, у краiнах Захiдноi РДвропи - 0,1-0,8%. Це пояснюiться переважно низькою економiчною рентабельнiстю таких господарств, хоча цiни на бiологiчно чисту продукцiю в 1,5-2 рази вищi, нiж на звичайну.
В останнi десятилiття альтернативне землеробство почало набувати все бiльшоi пiдтримки як таке, що забезпечуi одержання екологiчно чистоi продукцii. В Естонii з 1 травня 2001 року почав дiяти спецiальний закон, який пiдтримуi органiчне сiльське господарство. У Нiмеччинi кiлькiсть сiльськогосподарських ферм, що ведуть альтернативне землеробство, зросла до 10,5 тисяч при загальнiй площi земель у 0,5 млн. га. Вони почали виробляти 2,4% усiii сiльськогосподарськоi продукцii, хоча економiчний дохiд таких ферм у середньому на 11,5% нижчий, нiж дохiд ферм, - що працюють за системою традицiйного землеробства.
Альтернативнi системи землеробства зазнають критики. У. Бурт та X. Бейтц (1988) пiдкреслювали, що безпечнiсть цродукцii, яка отримуiться вiд альтернативного землеробства, лише уявна. Так, фiтопатогеннi гриби в рядi випадкiв продукують мiкотоксини, якi i сильнодiючими отрутами. Екскременти плодожерки яблуневоi мiстять канцерогеннi речовини. Господарства, що працюють за системою альтернативного землеробства, страхуються вiд епiфiтотiй тiльки тим, що знаходяться в оточеннi ферм, якi використовують засоби хiмiчного захисту рослин.
Прихильники альтернативного землеробства розумiли й розумiють, що повернення до екстенсивних методiв ведення сiльського господарства немаi i бути не може. Для цього немаi нi природних, нi соцiальних умов. Потрiбне створення принципово новоi технологii, яка б вiдповiдала концепцii отримання екологiчно чистих продуктiв в екологiчно безвiдходному виробництвi.
У цьому напрямку представляють iнтерес пiдходи так званого компромiсного землеробства. Розробка компромiсного землеробства вiдбувалася приблизно з кiнця XVIII столiття одночасно в краiнах Захiдноi РДвропи та Росii. РЖдея компромiсу полягала у включеннi до використовуваних засобiв впливу на поле та сiльськогосподарськi рослини таких засобiв, якi разом з максимiзацiiю виходу продукцii запобiгали чи хоча б сповiльнювали темпи втрати рiллею головноi споживчоi якостi - родючостi ТСрунту i не призводили б до деградацii природного середовища в агросферi.
Одним iз варiантiв компромiсного землеробства i система адаптивного рослинництва, розроблена О.О. Жученком (1988-1990). Адаптивне рослинництво - це сукупнiсть iндустрiальних сiльськогосподарських систем з високою продуктивнiстю, що вiдповiдаi природним умовам i не порушуi екологiчноi рiвноваги. У таких системах скорочене використання мiнеральних добрив. У цiлому адаптивне рослинництво маi спиратися i на сорти нового типу. Замiсть iнтенсивних сортiв на поля повиннi прийти сорти адаптивнi. Адаптивний сорт, на думку О.О. Жученка та БМ. Мiркiна, повинен мати такi особливостi: 1) велика екологiчна пластичнiсть, унаслiдок чого даi врожаi при широкiй амплiтудi змiни умов; 2) скоростиглiсть; 3) висока конкурентна спроможнiсть щодо бур'янiв i стiйкiсть до шкiдникiв та хвороб; 4) висока господарська врожайнiсть, тобто висока частка тих частий рослин, якi використовуються людиною - насiння, бульби i т.д.; 5) реактивнiсть на полiпшення умов проростання; 6) придатнiсть для вирощування разом з iншими сортами або навiть з iншими культурами, тобто велика ценотична сумiснiсть.
Таких сортiв сучасне рослинництво не маi. У США виник напрямок адекватних технологiй у сiльському господарствi, одним iз компонентiв якого i орiiнтацiя на мiсцевi ресурси - сорти та породи. У наш час в США пiд керiвництвом Г. Набхана розпочата програма "Пошук тубiльного насiння", реалiзацiя якоi може допомогти повернути виробництво "сiмейних", народних сортiв, дещо менш продуктивних, проте внаслiдок внутрiшнього генетичного рiзноманiття! значно стiйкiших до бур'янiв, шкiдникiв, хвороб i змiни режимiв вирощування. А в цiлому в сiльському господарствi США простежуiться чiткий перехiд до аграрноi економiки, пiд якою розумiють рослинництво й тваринництво, заснованi на природних системах. Аграрна економiка розвиваiться на противагу iндустрiальному сiльському господарству. Колись КЛ. Тимiрязiв (1917-1920) писав: "Володiння землею не тiльки право або привiлей, а важкий обов'язок, який тягне вiдповiдальнiсть перед судом нащадкiв". Цi слова в перiод переходу до ринковоi економiки особливо актуальнi.
2. Основнi напрями екологiчноi стабiлiзацii агро екосистем
Для покращання якостi й екологiчноi чистоти сiльськогосподарськоi продукцii та збереження агроресурсiв треба впроваджувати агроекологiчнi пiдходи до ведення сiльського господарства. Цi пiдходи не потребують великих iнвестицiй, не знижують вихiд продукцii, яка стане бiльш рентабельною.
Одним iз напрямкiв сталого розвитку агросфери маi стати оптимiзацiя структури сiльськогосподарських екосистем. Хоча протягом останнього десятирiччя досягнуто значних успiхiв у вивченнi агроекологiчних систем, тiльки вiдносно невелика частина цих знань реалiзована на практицi.
Необхiдно пiдкреслити: агроекосистема - це досить складна система, створена пiд впливом природних та клiматичних факторiв i дiяльностi людини. Агроекоеистема i природним комплексом, в якому всi основнi компоненти: рельiф, клiмат, води, ТСрунти, рослинний i тваринний свiт перебувають у складнiй взаiмодii та взаiмообумовленостi, створюючи однорiдну за умовами розвитку нерозривну систему.
Ландшафт не залишаiться незмiнним. Використання ресурсовiдтворювальноi системи ландшафту змiнюi тiiю чи iншою мiрою також його складовi. В агроландшафтах природна рослиннiсть найчастiше замiнюiться на культурну. Тому для ландшафтiв, що використовуються як, сiльськогосподарськi угiддя, питання iх охорони необхiдно розглядати як захист вiд деградацii в процесi використання. Такий пiдхiд потребуi застосування технологiй, якi б ураховували збереження ресурсовiдтворювальних властивостей складноi, точно збалансованоi системи, якою i ландшафт.
Змiна того чи iншого компонента агроландшафту або технологiй його використання завжди позначаiться не тiльки на ньому самому, а й на iнших ландшафтах. Це свiдчить, що iснуi взаiмозв'язок як мiж елементами ландшафту, так i мiж ландшафтами. Наприклад, збiльшення внесення органiчних i мiнеральних добрив виявить себе не тiльки збiльшенням врожаю на полях, але й iнтенсивним цвiтiнням водойм, якi разом iз дощовими водами, що стiкають зi схилiв, надходять i речовини, якi стимулюють розвиток синьо-зелених водоростей. Змiни агротехнiки обов'язково позначаться на розвитковi ерозiйних процесiв, змiнi водностi рiчок.
Зростання iнтенсивностi руху автотранспорту на магiстральних автошляхах посилюi забруднення ТСрунтового покриву i рослин на полях, якi прилягають до цих шляхiв, - а це негативно вiдбиваiться на якостi вирощеноi там рослинницькоi продукцii i опосередковано впливаi на здоров'я людей. Таких прикладiв можна навести багато. З цього випливаi висновок; створення будь-якоi технологii використання територii, вод i земель повинно завжди враховувати як складний зв'язок елементiв природи в самих ландшафтах, так i iх зв'язок мiж собою.
Реалiзацiя будь-яких сiльськогосподарських проектiв вимагаi екологiчного моделювання i прогнозування негативних змiн, що можуть виникнути. Необхiдний постiйний монiторинг за цими змiнами, проведення заходiв щодо регулювання агроландшафту, пiдтримки його вiдтворювальних властивостей на оптимальному рiвнi.
Агроландшафти i системами, що безперервно вiдтворюють властивостi та умови, необхiднi для самого iснування людини. Тобто пiдтримують високу родючiсть ТСрунтiв, запобiгають iх ерозii та деградацii, зберiгають хiмiчний та бiологiчний склад поверхневих i ТСрунтових вод, вiдтворюють дику флору та фауну.
ТРрунти, бiота, природнi води агроландшафту беруть участь у процесi його самоочищення. Внаслiдок обмiнiв речовиною та енергiiю, якi вiдбуваються в межах агроландшафту i мiж природними ландшафтами, стан навiть досить вiддалених вiд вас ландшафтних систем може суттiво впливати на навколишнi середовище. Тому постаi проблема повсюдноi охорони, ландшафтiв як механiзмiв загальноi глобальноi системи вiдтворення фундаментальних, найнеобхiднiших для життя властивостей навколишнього середовища: газового складу атмосфери, хiмiчного i бiологiчного складу ТСрунтiв i .вод, теплового режиму та iн.
На особливу охорону заслуговують агроландшафти. Вони займають бiльшу i до того ж основну частину територii Украiни i постiйно змiнюються. Вiд iх стану залежить не тiльки збереження навколишнього середовища, а й забезпечення населення якiсними продуктами харчування.
ТРрунтовий покрив - базовий компонент агроландшафту, основний засiб сiльськогосподарського виробництва, вiд стануякого значною мiрою залежить продуктивнiсть агроекосистем. Саме ТСрунт i середовищем, яке забезпечуi постiйну взаiмодiю малих i великих бiологiчних кругообiгiв речовини в агросферi, забезпечуi концентрацiю i накопичення вологи, поживних речовин. Вiн зразково обслуговуi механiзм взаiмодii мiж геосферами - утому числi лiтосферою, педосферою, гiдросферою, атмосферою - з одного боку, i бiотою в усiх ii проявах, включаючи й людину, - з iншого. Таким чином, ТСрунтовий покрив маi не тiльки суто агроландшафтне, але й унiверсальне бiосферне значення.
Екологiчноi стабiлiзацii агроландшафтiв можна досягти:
- оптимальною просторовою органiзацiiю земельних ресурсiв рiзноманiтного призначення;
- екологiчно збалансованим спiввiдношенням мiж орними землями та iншими угiддями з урахуванням природоохоронноi спрямованостi ландшафтiв;
- зменшенням розораностi територii;
- збiльшенням лiсистостi за рахунок лiсових смуг рiзного призначення, залiсення сильноеродованих, заяружених, пiщаних, деградованих земель;
- розмiщенням сiвозмiн рiзноi спецiалiзацii i сiльськогосподарських угiдь з урахуванням ТСрунтово-ландшафтних: факторiв i контурноi органiзацii землекористування;
- створенням водоохоронних зон бiля малих рiчок i струмкiв, водоймищ, водних джерел;
- органiзацiiю мiкрозаповiдникiв для збереження запилювачiв i ентомофагiв;
- формуванням рекреацiйних зон i природних паркiв. Системно вирiшувати такi завдання в агроландшафтах даi змогу ТСрунтозахисна контурно-мелiоративна система землеробства. Основа ii - диференцiйоване використання земельних ресурсiв з урахуванням ТСрунтово-ландшафтних факторiв, контурна органiзацiя територii землекористування, застосування оптимальноi структури посiвних площ i сiвозмiн, протиерозiйних технологiй обробiтку ТСрунту, досягнення, як мiнiмум, бездефiцитного балансу гумусу i основних поживних речовин, виведення з активного використання еродованих i ерозiйнонебезпечних земель, створення водоохоронних i рекреацiйних зон.
За контурно-мелiоративноi органiзацii територii сiвозмiни окремi поля i робочi дiлянки органiчно враховують структуру природних ландшафтiв. А це при Використаннi ТСрунтозахисних технологiй вирощування сiльськогосподарських культур забезпечуi регулювання поверхневого стоку, зниження дii ерозiйних процесiв, запобiгання забрудненню водних джерел ерозiйним матерiалом i агрохiмiкатами.
Надзвичайно важливу роль для агроландшафтiв у формуваннi iх ТСрунтозахисноi, вологонакопичувальноi, природоохоронноi просторовоi структури вiдiграють фактори постiйноi дii. Такими факторами i система полезахисних та iнших захисних лiсових насаджень у комплексi з гiдротехнiчними протиерозiйними спорудами.
Державнi владнi структури повиннi забезпечувати належне управлiння використанням i охороною земель, збереженням i вiдтворенням iхнiх корисних властивостей - незалежно вiд форм власностi на землю та господарювання на землi.
Настала необхiднiсть розширити масштаби та пiднести рiвень дослiджень, спрямованих на забезпечення рацiонального використання земель та iнших природних ресурсiв на принципах iх вiдновлюваностi. Тобто формувати агроекосистеми iз зростаючою часткою бiологiзацii всiх технологiчних процесiв.
Такi дослiдження мають базуватися на багатоварiантних пошуках шляхiв створення оптимальноi структури агроландшафтiв - з розробкою ряду моделей з кiлькома сценарiями досягнення мети.
Вiд хiмiчного методу захисту рослин жодна з краiн поки що не вiдмовляiться, i тому в умовах масового застосування пестицидiв необхiдна розробка прийомiв обмеження та рацiонального i бiльш безпечного iх використання. До таких прийомiв належать:
- використання в системi захисту рослин пестицидiв, якi пройшли державнi реiстрацiйнi випробування (визначення ефективностi та регламентiв застосування пестицидiв; оцiнка негативного впливу пестицидiв на здоров'я людини, розробка гiгiiнiчних нормативiв, санiтарних норм i правил; екологiчна оцiнка регламентiв застосування пестицидiв) i експертизу результатiв реiстрацiйних випробувань пестицидiв (державна екологiчна експертиза, токсико-гiгiiнiчна експертиза й експертиза регламентiв застосування пестицидiв) та отримали спецiальну лiцензiю на застосування;
- суворе дотримання правил транспортування i зберiгання пестицидiв та iх утилiзацii в разi закiнчення термiну зберiгання;
- практика суцiльних хiмiчних обробок у певнi календарнi строки-маi бути замiнена впорядкованим застосуванням пестицидiв на основi оцiнки екологiчноi ситуацii i тiльки за наявностi фактичноi загрози зниження врожаю; повиннi враховуватися чинники природноi регуляцii, чисельностi шкiдливих органiзмiв з метою обТСрунтованого скасування ранiше запланованих хiмiчних обробок;
- застосування пестицидiв для профiлактики спалахiв iнфекцii чи масового розмноження шкiдникiв вже на iх початку;
- удосконалення хiмiчних засобiв захисту рослин - синтез нестiйких препаратiв, якi швидко розкладаються, мають вибiркову дiю, безпечнi для хижакiв i паразитiв шкiдникiв, для iнших корисних видiв; максимальне зниження токсичностi для органiзму людини i теплокровних тварин;
- удосконалення форм, способiв i тактики застосування пестицидiв (використання розчинних порошкiв гранульованих препаратiв i концентратiв емульсiй; перехiд до малого й ультрамалооб'iмного локального обприскування наземною апаратурою; зменшення кратностi обробок шляхом планового чергування пестицидiв рiзних хiмiчних груп та iн.);
- iнтегрування хiмiчного методу, тобто поiднання його з iншими iснуючими методами захисту, рослин (органiзацiйно-господарським, механiчним, фiзичним, агротехнiчним та бiологiчним);
- проведення постiйного скринiнгу пестицидiв у рiзних субстратах (сiльськогосподарськiй продукцii, водi, повiтрi, ТСрунтi).
Всi цi прийоми - основа рацiоналiзацii хiмiчного методу захисту рослин та зменшення негативного впливу пестицидiв на навколишнi середовище, органiзм людини i теплокровних тварин, корисну ентомофауну.
3. Альтернативний метод захисту рослин
Альтернативою хiмiчного методу i бiологiчний захист рослин вiд шкiдникiв, хвороб та бур'янiв.
Практична зацiкавленiсть бiологiчним методом зумовлена тим, що вiй безпечний для людини i теплокровних тварин. Агенти бiологiчного захисту не забруднюють навколишнi середовище, проявляють високу селективнiсть, зручнi для масового виробництва та мають невичерпнi ресурси для цього. Ось чому такого важливого значення бiологiчному захисту рослин надають екологiчно розвиненi краiни. Зокрема, в положеннi, прийнятому в департаментi землеробства США, зазначаiться, що сучасний бiологiчний захист рослин, застосований i контрольований вiдповiдальною особою, i екологiчно безпечною i прiоритетною формою в довготривалих програмах боротьби зi шкiдливими органiзмами.
Слiд вiдзначити, що нинiшнiх умовах застосування самого лише бiологiчного методу ще не даi змоги повною мiрою захистити сiльськогосподарськi культури вiд шкiдникiв та хвороб. Тут вiдiграють певну роль матерiально-технiчнi труднощi в реалiзацii бiометоду i безпiдставний скепсис щодо його ефективностi. Сьогоднi лише iнтегрований захист рослин, який i iдеальною комбiнацiiю бiологiчних, агротехнiчних, селекцiйно-генетичних, хiмiчних та iнших методiв, спрямованих проти комплексу шкiдникiв та хвороб у конкретнiй еколого-географiчнiй зонi на певнiй культурi, i при якому здiйснюiться регулювання чисельностi шкiдливих видiв до економiчного порогу шкодочинностi i збереження дii природних корисних органiзмiв, ставить надiйний заслiн перед шкiдниками та хворобами сiльськогосподарських культур.
Щодо перспективи, то бiологiчний захист рослин розглядаiться як дорога в майбутнi. Що ж становить собою бiологiчний метод, або бiологiчна боротьба? У статутi мiжнародноi органiзацii бiологiчноi боротьби (МОББ) записано, що термiн "бiологiчна боротьба" означаi використання живих органiзмiв для запобiгання втратам, якi завдаються шкiдливими органiзмами, а також використання бiологiчно активних речовин, якi керують поведiнкою шкiдливих органiзмiв, з метою регулювання чисельностi iх популяцii.
Розглянемо конкретнi основнi прийоми i методи бiологiчного захисту:
- використання паразитичних i хижих комах (ентомофагiв);
- мiкробiологiчний метод (використання патогенних мiкроорганiзмiв, якi вражають шкiдливi для сiльського господарства органiзми);
- селекцiйно-генетичний метод (культивування створених генетиками-селекцiонерами стiйких до пошкодження шкiдниками сортiв сiльськогосподарських культур);
- бiотехнiчний метод (регуляцiя поведiнки комах та порушення процесiв iх росту i розвитку);
- генетичнi, або автоциднi, методи захисту рослин (введення в популяцiю шкiдника нежиттiздатних або безплiдних особин, переважання в популяцii самцiв, моновольтинiзм для шкiдникiв, що розвиваються у двох i бiльше поколiннях, i" навпаки, використання цитоплазматичноi несумiсностi, отримання бездiапаузних популяцiй та iн.);
- методи молекулярноi бiологii та генноi iнженерii (отримання генетично модифiкованих (трансгенних) рослин, стiйких до шкiдливих органiзмiв, гербiцидiв);
- бiологiчна боротьба з бур'янами (використання комах-фiтофагiв для боротьби з бур'янами).
Наведенi принципи екологiчно безпечного ведення сiльськогосподарського виробництва дозволять отримати високi врожаi, вберегти стабiльнiсть сiльськогосподарських ландшафтiв та поступово перейти на шлях сталого розвитку агроекосистем.
ВисновокПродовольча безпека мiстить у собi не тiльки достатню кiлькiсть продуктiв харчування, але й достатню iх якiсть. Продукти харчування повиннi бути цiлком безпечними для здоров'я. У даний час ця вимога найчастiше не витримуiться.
Припущена при цьому екологiчна недосконалiсть технологiй призвела до необхiдностi розвитку альтернативного сiльського господарства.
Альтернативнi рослинництво й тваринництво керуються екологiчним iмперативом та мiстять два компоненти:
1) найбiльш доцiльнi способи використання ресурсiв;
2) вiдтворення ресурсiв та iх охорона вiд виснаження.
Розробка конкретних технологiй альтернативного землеробства триваi вже близько 30 рокiв. Залежно вiд конкретних рiшень в альтернативному землеробствi склалося кiлька основних напрямкiв. До основних видiв альтернативного сiльського господарства належать: бiологiчне, органiчне, органобiологiчне, динамiчне та екологiчне землеробство.
Останнiм часом набуваi широкого впровадження система точного землеробства, основним завданням якоi i оптимiзацiя використання технологiчних матерiалiв (насiння, пестицидiв i агрохiмiкатiв) у конкретнiй дiлянцi поля вiдповiдно до вимог, якi висуваються до вирощуваноi сiльськогосподарськоi культури, стану ТСрунту та збереження навколишнього середовища. Така стратегiя виробництва рослинницькоi продукцii даi змогу iстотно зменшити витрати на технологiчнi матерiали, покращити робоче i зберегти навколишнi природне середовище. Система точного землеробства i надзвичайно актуальною й перспективною за всiх форм використання ресурсiв агробiоценозiв. В Украiнi цей перспективний напрям оптимiзацii землеробства перебуваi на початковому етапi й маi фрагментарний характер.
Напрямом точного землеробства i бiологiчне землеробство, яке засноване на застосуваннi органiчних добрив (перегною, торфу, сапропелiв, сидератiв, вторинноi продукцii рослинництва та iн.). Воно повнiстю виключаi застосування отрутохiмiкатiв i неякiсних мiнеральних добрив, але вимагаi дотримання всiх термiнiв, вимог до обробiтку ТСрунту i догляду за рослинами, застосування бiологiчного методу захисту рослин.
На жаль, вiд хiмiчного методу захисту рослин жодна з краiн поки що не вiдмовляiться, i тому в умовах масового застосування пестицидiв необхiдна розробка прийомiв обмеження та рацiонального i бiльш безпечного iх використання.
Список лiтератури1. Бiлявський Г.О. та iн. Основи екологii: Пiдручник. тАУ К.: Либiдь, 2004. тАУ 408 с.
2. Бiлявський Г.О. та iн. Основи екологiчних знань. тАУ К.: Либiдь, 2000. тАУ 336 с.
3. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологiя i охорона навколишнього середовища: Навчальний посiбник. тАУ Суми: ВТД тАЮУнiверситетська книга", 2002. тАУ 284 с.
4. Злобiн Ю.А. Основи екологii. тАУ К.: Лiбра, 1998. тАУ 248 с.
5. Невелiв О.М., РЖванова Т.В., Федоренченко Л.О. Основи екологii та природокористування: Навч.посiбник. тАУ К.: ТОВ "Богдана", 2000. тАУ 144 с.
Вместе с этим смотрят:
Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье
РЖнтегрований захист озимоi пшеницi
РЖнтенсифiкацiя та ii економiчна ефективнiсть у сiльському господарствi
РЖнфекцiйнi захворювання тварин
РЖсторiя селекцiйноi роботи по виведенню нових сортiв мтАЩякоi озимоi пшеницi