Аналiз економiчноi ефективностi КГ "Зоря"

Змiст

Вступ

1. Теоретичнi основи iнтенсифiкацii сiльськогосподарського виробництва

1.1 Поняття та сутнiсть iнтенсифiкацii сiльськогосподарського виробництва

1.2 Система показникiв рiвня ефективностi виробництва

1.3 Фактори пiдвищення ефективностi iнтенсифiкацii виробництва та переробки зерна

2. Умови та результати виробництва зерна на пiдприiмствi

2.1 Коротка характеристика природно-економiчних умов пiдприiмства

2.2 Посiвна площа зернових культур, технологiчнi вимоги до вирощування, урожайнiсть та якiсть зерна

2.3 Основнi показники рiвня iнтенсивностi та ефективностi iнтенсифiкацii виробництва зерна

3. ОбТСрунтування основних шляхiв пiдвищення економiчноi ефективностi iнтенсифiкацii виробництва i переробки зерна на пiдприiмствi

3.1 ОбТСрунтування проектних показникiв розмiру посiвноi площi та ii складу по видам культур зернових, iх урожайнiсть та якостi продукцii

3.2 ОбТСрунтування рiвня i складу витрат на вирощування зернових по iх видам (на 100 га посiву), переробку i реалiзацiю продукту

Висновки та пропозицii

Джерела використаноi лiтератури

Додатки

Вступ

Для кожного господарства вiдповiдно до спецiалiзацii важливо встановити таку структуру засобiв виробництва, яка б забезпечувала найбiльший вихiд валовоi та товарноi продукцii при низькiй собiвартостi.

Визначення оптимального поiднання основних i допомiжних галузей, промислових пiдприiмств i промислiв вимагаi формування вiдповiдного виробничого потенцiалу на основi досягнень науково-технiчного прогресу з метою пiдвищення ефективностi його функцiонування, використовуючи ринковi механiзми, що передбачаi в сiльському господарствi не просто використання технiки, а й створення системи машин. Остання повинна враховувати можливостi й специфiку виробництва кожного виду продукцii в iх поiднаннi, виходячи з принципу максимального використання робочих машин, агрегатiв транспортних засобiв. Дуже важливо також забезпечувати максимальну кiлькiсть необхiдних засобiв виробництва в критичнi строки з тим, щоб виконати всi роботи в оптимальний перiод i не допустити втрат врожаю внаслiдок, наприклад, несвоiчасноi оранки, боронування або затримки пiд час посiву чи збирання врожаю. Тому в сiльському господарствi необхiдна бiльш висока насиченiсть його засобами виробництва, бiльш висока фондо- i енергоозброiнiсть працi.

У зв'язку з тим, що вiдтворення в аграрному секторi економiки обумовлене природними процесами, роботи технологiчного циклу з вирощування сiльськогосподарських культур i догляду за тваринами розподiленi протягом усього року з iнтервалами, якi визначаються природою, причому природнi фактори значно коригують календарнi плани проведення сiльськогосподарських робiт. Якщо в Украiнi в зонi Лiсостепу посiв раннiх зернових культур господарства проводили з 1 по 5 квiтня поточного року, то в наступному роцi цi роботи можуть виконуватись з 25 по ЗО березня або з 5 по 10 квiтня залежно вiд погоди, температури повiтря, готовностi ТСрунту, швидкостi й напрямку вiтру тощо.

Тому сучасний менеджер повинен усвiдомити необхiднiсть прийняття нестандартних рiшень, враховуючи рiзноманiтнi фактори з тим, щоб забезпечити своiчасне проведення сiльськогосподарських робiт, пристосовуючи ритм виробництва до ритму природи. Так, якщо в промисловостi несвоiчасне виконання технологiчних операцiй впливаi на затримку виготовлення продукту, то в сiльському господарствi це призводить до прямих значних втрат втiленоi в неi працi, а це позначаiться на результативностi функцiонування пiдприiмств та можливостях нагромадження.

Метою даноi роботи являiться обТСрунтування основних шляхiв пiдвищення економiчноi ефективностi iнтенсифiкацii виробництва i переробки зерна на пiдприiмствi.

Вiдповiдно до поставленоi мети в роботi були визначенi такi основнi задачi:

дати загальну характеристику теоретичних основ ефективностi iнтенсифiкацii;

проаналiзувати законодавчi акти та вимоги щодо регулювання поставленого питання;

дати оцiнку природно-економiчних умов пiдпрриiмства;

розкрити основнi показники рiвня iнтенсивностi та економiчноi ефективностi;

на основi аналiзу висвiтлити проблеми пiдвищення економiчноi ефективностi iнтенсифiкацii на пiдприiмствi.

РЖнформацiйну базу роботи склали законодавчi та нормативнi акти Верховноi Ради i Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, нормативнi документи, якi регламентують дiяльнiсть сiльськогосподарських пiдприiмств в Украiнi. Була зроблена оцiнка та аналiз звiтностi пiдприiмства, яке було обране об'iктом дослiдження, з тiiю метою, щоб знайти новi шляхи пiдвищення ефективностi iнтенсифiкацii.

1. Теоретичнi основи iнтенсифiкацii сiльськогосподарського виробництва

1.1 Поняття та сутнiсть iнтенсифiкацii сiльськогосподарського виробництва

У сiльськогосподарському виробництвi економiчний процес вiдтворення незалежно вiд його суспiльного характеру завжди переплiтаiться з природним. Тому рацiональне управлiння в цiй галузi вимагаi знань i вмiлого використання не лише економiчних законiв, а й законiв природи. Тiсний взаiмозв'язок економiчних процесiв з природними зумовлюi значний вплив останнiх на результати господарськоi дiяльностi, що впливаi на темпи вiдтворення.

Звiдси можливiсть рiзкiших коливань темпiв нагромадження порiвняно з iншими галузями. Якщо в промисловостi людина повнiстю може впливати на процеси виробництва, то в сiльському господарствi така можливiсть обмежена, адже тут об'iктом дiяльностi людини i живi органiзми: рослини i тварини; бiологiчнi процеси iх протiкають за певними законами природи i об'iктивно вимагають пристосування всього ритму виробництва до ритму природи: до природного проходження виробничого процесу. У сiльському господарствi неможливо прискорити виробничий процес, як у промисловостi. Це пояснюiться тим, що предмети працi знаходяться пiд впливом природних процесiв, протiкання яких вимагаi певного часу. При цьому процес працi перериваiться на час, необхiдний для протiкання бiологiчних процесiв в предметах працi. Наприклад, час виробництва озимоi пшеницi становить 10 мiс., а робочий перiод - мiсяць. Процес працi перериваiться в промiжках мiж сiвбою, внесенням добрив, весняним боронуванням i збором урожаю. Звiдси повiльний оборот капiталу, зумовлений великою рiзницею мiж часом виробництва i робочим перiодом.

Велика рiзниця мiж часом виробництва i робочим перiодом зумовлюi таку особливiсть, як сезоннiсть виробництва i використання трудових ресурсiв i технiки. У певних межах ii можна згладжувати виготовленням iнших продуктiв, якi мають неоднаковий час виробництва i робочий перiод. Йдеться про таке вiдтворення та органiзацiю виробництва, що поiднуi основнi й допомiжнi галузi, промисловi пiдприiмства i промисли залежно вiд економiчних i природних умов.

На вiдтворення в аграрному секторi економiки суттiво впливаi родючiсть землi. В сiльському господарствi земля i головним засобом виробництва, при правильному використаннi вона постiйно вiдновлюi свою родючiсть, бiльше того, якiсно полiпшуiться. В результатi рiзницi в природних умовах, насамперед рiзноi родючостi землi, на вiдмiну вiд iнших галузей праця однаковоi квалiфiкацii та фондоозброiностi даi рiзнi результати, тобто продуктивнiсть працi визначаiться тут передусiм продуктивнiстю природних факторiв.

Отже, за iнших рiвних умов темпи вiдтворення залежать вiд природи i родючостi землi. Вплив природних факторiв на результати виробництва можна обмежити розвитком продуктивних сил. Йдеться про економiчну родючiсть, пiдвищення якоi досягаiться через рацiональне використання землi, систематичне впровадження нових технологiй, досягнень науки i технiки, полiпшення культури землеробства тощо. Маючи таку властивiсть, як родючiсть, земля безпосередньо впливаi на результативнiсть виробництва, а та обставина, що вона пiдвищуiться, передбачаi пiдвищення темпiв вiдтворення.

Родючiсть ТСрунтiв, природнi та бiологiчнi процеси справляють значний вплив на спецiалiзацiю виробництва, на поiднання окремих галузей сiльського господарства. Оптимальне поiднання iх характеризуiться вiдповiдною технологiiю виробництва i, як наслiдок, визначеним набором засобiв i предметiв працi. У зв'язку з цим напрям капiтальних i виробничих витрат в господарствах рiзноi спецiалiзацii неоднаковий. Через це однiiю з найважливiших особливостей вiдтворення в аграрному секторi економiки i те, що формування виробничого потенцiалу цiii галузi здiйснюiться вiдповiдно до природних i економiчних умов, неоднорiднiсть яких, наприклад, в Украiнi характерна не лише для грунтово-клiматичних зон Полiсся, Лiсостепу, Степу, а й для окремих областей i районiв.

Особливiстю вiдтворення в аграрному секторi економiки i те, що частина продукту виробництва може бути використана безпосередньо для розширення виробництва як його умови, не набуваючи товарноi форми. Частина продукту може ввiйти в наступному перiодi як засiб виробництва, також не набуваючи товарноi форми. Це обумовлено тим, що виготовлений продукт, у тому числi й додатковий, не вiдрiзняiться за своiю споживною вартiстю вiд засобiв виробництва, якi функцiонують у процесi виробництва, що визначаiться характером споживноi вартостi: входить вона у виробництва як його умова в певному пiдприiмствi, якому належить, чи буде реалiзована. У зв'язку з тим нагромадження i розширене вiдтворення збiгаються.

Можливiсть бiльш високих темпiв вiдтворення в сiльськогосподарському виробництвi випливаi з особливостей його матерiальноi природи. При вiдповiдному розвитку бiологiчних наук i промисловостi продуктивнiсть сiльського господарства зростатиме вiдносно швидше, нiж у промисловостi, оскiльки в сiльському господарствi поряд з людиною об'iктивно дiють сили природи. Вмiле використання iх на основi сучасноi науково-технiчноi революцii i одним з важливих напрямiв соцiально-економiчного прогресу суспiльства.

Суб'iкти ринкового господарства, якi вкладають капiтал в сiльське господарство, значною мiрою обмеженi вибором тАФ що виробляти, насамперед умовами природно-клiматичних зон. Загальним правилом i зональна спецiалiзацiя культур i поiднання вiдповiдних напрямiв рослинництва i тваринництва. У зв'язку з тим на питання, що виробляти, можна вiдповiсти тАФ виробляти тi продукти, для яких найсприятливiшi умови вiдповiдно до зональноi спецiалiзацii i якi мають найвищу врожайнiсть. Наприклад, високi врожаi соняшнику, рицини, корiандру можна одержати в районах Степу Украiни. В Полiссi природнi умови для iх вирощування непридатнi. Тут доцiльно вирощувати картоплю, льон, кукурудзу на зелений корм тощо. Сумщина придатна для вирощування зернових. Вибiр основних галузей необхiдно вмiло поiднувати з допомiжними, з галузями з переробки сiльськогосподарськоi продукцii, з промислами.

Земля як головний i обов'язковий засiб виробництва в аграрному секторi економiки обмежена в просторi. Обмеженiсть земельного фонду сiльськогосподарського призначення i зростаючi потреби в продуктах харчування обумовлюють необхiднiсть тiльки iнтенсивного типу вiдтворення. Тим бiльше, що землi сiльськогосподарського призначення постiйно скорочуються. Ось чому iнтенсифiкацiя сiльськогосподарського виробництва i безальтернативним перспективним напрямом його розвитку.

Виходячи з цього в процесi вiдтворення фонд нагромадження використовуiться для розширення виробництва iнтенсивним шляхом, додатковими вкладеннями на одиницю земельноi площi живоi працi та капiталу. Проте здiйснення цих витрат можливе лише на основi науково-технiчного прогресу. Останнiй тiсно пов'язаний з процесом нагромадження.

Реалiзацiя наукових i технiчних досягнень, новiтнiх технологiй в дуже обмежених розмiрах може проходити на основi простого вiдтворення i впливати на продуктивнiсть працi та ефективнiсть виробництва. В своiй основi технiчний i технологiчний прогрес здiйснюiться в процесi нагромадження, i його неодмiнною умовою: збiльшення засобiв виробництва, пiдвищення iх технiчноi досконалостi i полiпшення технологii використання забезпечують докорiннi змiни умов виробництва, розвиток якiсно нових продуктивних сил. Виходячи з цього темпи технiчного i технологiчного прогресу визначаються розмiрами нагромадження. Найсуттiвiший в даному випадку зворотний зв'язок: темпи технiчного i технологiчного прогресу виступають верхньою межею величини фонду нагромадження.

Тому додатковi вкладення працi й капiталу передбачають змiну технологiчних способiв виробництва, нову технiку i технологiю. Щоб збiльшити в значних розмiрах капiтал, необхiдно винайти новi машини, новi системи рiльництва, новi способи утримання худоби тощо, тобто головним для визначення економiчноi природи додаткових (послiдовних) вкладень в землю i не кiлькiсна iх сторона, а якiсна, тобто не тiльки те, якi розмiри засобiв виробництва i працi вкладенi в землю, а за яких умов цi вкладення здiйснюються, на якi технiчнi, технологiчнi й органiзацiйнi цiлi.

Особливостi вiдтворення в аграрному секторi економiки визначаються тим, що технiчний прогрес не обмежуiться рамками машинноi технiки. Рослини i тварини виступають як предмети працi i знаряддя працi, а земля i головним засобом виробництва. Тому одним з найважливiших напрямiв розвитку цiii галузi i виведення високоврожайних культур i високопродуктивних тварин, впровадження у виробництво заходiв, якi забезпечують пiдвищення родючостi землi, що становить сутнiсть агротехнiчного i зоотехнiчного прогресу.

Пiдвищення технiчноi забезпеченостi сiльськогосподарського виробництва в поiднаннi з використанням високоврожайних культур i високопродуктивних тварин i основою запровадження прогресивноi технологii виробництва. Цi напрями технiчного прогресу мають тiсний взаiмозв'язок. Якiсть сiльськогосподарських робiт визначаiться досконалiстю технiки, що впливаi на врожайнiсть культур i продуктивнiсть тварин. В свою чергу, новi, якiснiшi та врожайнiшi сорти культур вимагають досконалiших i ефективнiших машин, якi слiд використовувати в процесi виробництва. Ця вiдповiднiсть забезпечуi максимальний ефект прогресивноi технологii виробництва, що i основою швидких i сталих темпiв вiдтворення.

Економiчна ефективнiсть тАУ це досягнення максимального прибутку при мiнiмальних затратах виробництва.

Усi показники ефективностi i розрахунковими. Зрозумiло, що для iхнього обчислення потрiбно мати необхiдну сукупнiсть первинних показникiв, якi вiдображають реальнi виробничi процеси та стан системи господарювання за всiма ii напрямками. Основним джерелом iнформацii комплексного економiчного аналiзу i данi оперативного облiку всiх видiв ресурсiв i витрат, основних результатiв та балансу пiдприiмства за станом на вiдповiдну дату.

Визначення економiчноi ефективностi дiяльностi маi опиратися на власну методичну основу.

Проте в Украiнi не iснуi офiцiйноi та загально визначеноi методики комплексноi оцiнки результатiв дiяльностi. Натомiсть можна орiiнтуватися на такi визначальнi положення цiii методики.

Аналiтична оцiнка економiчноi й соцiальноi ефективностi виробництва маi базуватися на результатах комплексного аналiзу дiяльностi господарства за певний час. Такий комплексний аналiз, що охоплюi монiторинг, фiксування фактичних (очiкуваних) значень у динамiцi й аналiтичну оцiнку певноi сукупностi показникiв дiяльностi, варто проводити за наперед визначеною схемою, в кiлька етапiв (схема 1).

ОбтАЩiктами економiчного аналiзу бiльшостi пiдприiмств виробничого спрямування мають бути:

органiзацiйно-технiчний рiвень i обсяг виробництва;

використання основних фондiв i виробничих потужностей, матерiальних ресурсiв;

досягнутий рiвень продуктивностi працi;

собiвартiсть продукцii (поточнi витрати виробництва); прибутковiсть, рентабельнiсть;

фiнансовий стан i його стiйкiсть.

опис-характеристика змiн показникiв дiяльностi оцiнюваного пiдприiмства та iнших пiдприiмств галузi за розрахунковий перiод;

чiтко сформульованi висновки, що базуються на результатах проведеного економiчного аналiзу;

виявленi у процесi аналiтичноi оцiнки резерви пiдвищення економiчноi ефективностi виробництва та обТСрунтованi пропозицii щодо iхнього практичного використання у найближчiй перспективi.

Схема 1. Основнi етапи проведення комплексного економiчного аналiзу результатiв дiяльностi пiдприiмства

Побудова показникiв ефективностi виробництва базуiться на певних методологiчних принципах. Основними з них i:

результати i витрати, що використовуються з метою формування вiдповiдних показникiв ефективностi виробництва, треба порiвнювати як iхнi спiввiдношення або рiзницю;

результат дiяльностi, вимiрюваний кiлькiсно, маi бути повним, тобто враховувати всi елементи, котрi вже не можуть повторюватись у подальших розрахунках;

поточнi витрати не можуть мати у своiму складi будь-яких елементiв результату;

усi показники ефективностi виробництва доцiльно розподiлити на два типи: ресурснi та витратнi.

РЖнакше: варто видiляти окремо ефективнiсть вiдповiдно застосовуваних (сукупнiсть уречевленоi i живоi працi) та споживаних (поточних витрат на виробництво продукцii) ресурсiв як специфiчних форм вияву загальноi ефективностi виробництва.

Важливо усвiдомлювати i знати, що мiж окремими складовими (показниками) ефективностi виробництва iснуi взаiмозвтАЩязок.

Економiчна ефективнiсть виробництва та типовий взаiмозвтАЩязок мiж його складовими.

Формування системи показникiв для оцiнки ефективностi маi здiйснюватися передусiм залежно вiд направленостi останньоi. Як вiдомо, головна мета господаря полягаi у тому, щоб максимально задовольняти потреби вiтчизняного ринку та отримувати достатнi абсолютнi й вiдноснi величини прибутку.

Сукупнiсть вимiрникiв ефективностi варто обтАЩiднати у двi групи: перша тАУ цiлеоцiннi показники; друга тАУ показники використання ресурсiв (схема 3).

Схема 3 Система оцiнних показникiв ефективностi виробництва

1.2 Система показникiв рiвня ефективностi виробництва

Найважливiшим якiсним показником суспiльного виробництва i його ефективнiсть. У найзагальнiшому планi ефективнiсть означаi ефективний розвиток кожноi зi сфер суспiльного вiдтворення (безпосереднього виробництва, обмiну, розподiлу i споживання), або народногосподарську ефективнiсть, нерозривно пов'язану з рухом сукупного суспiльного продукту, тобто ефективнiсть виробництва цього продукту, ефективнiсть його обмiну тощо.

Розрiзняють також соцiальну й економiчну ефективнiсть. Соцiальна ефективнiсть тАФ це вiдповiднiсть господарськоi дiяльностi основним соцiальним потребам i цiлям суспiльства, iнтересам окремоi людини. РЖнтегруючим показником соцiальноi ефективностi i виробництво товарiв народного споживання в загальному обсязi виробництва за певний перiод, переважно за рiк.

Продуктивнiсть працi визначають як спiввiдношення продукту до кiлькостi зайнятих у його виробництвi за певний промiжок часу.

Обернений показник тАФ трудомiсткiсть тАФ показуi, скiльки працi витрачаiться на виробництво одиницi продукцii. Продуктивнiсть працi тАФ найважливiший показник прогресивностi технологiчного способу виробництва та вiдносин власностi, який свiдчить про використання робочоi сили. За продуктивнiстю працi у промисловостi Украiна вiдстаi вiд розвинутих краiн свiту майже в 5тАФ6 разiв, у сiльському господарствi тАФ в 7тАФ 8 разiв. Таке вiдставання в сiльському господарствi означаi, що один працiвник у цiй сферi в розвинутих краiнах свiту створюi таку кiлькiсть продукцii, якою можна прогодувати до 130 осiб, а в Украiнi тАФ менше 15.

Фондовiддача тАФ вiдношення вартостi продукту до засобiв працi (основних виробничих фондiв). Вона виражаi ефективнiсть використання засобiв працi або показуi, скiльки виробляiться готовоi продукцii на одиницю основних виробничих фондiв. Щоб пiдвищити фондовiддачу устаткування, необхiдно використовувати його у 2 - З змiни. Фондовiддача в матерiальному виробництвi Украiни у 2001тАФ2007 рр. знизилася майже на 35%.

Фондомiсткiсть продукцii тАФ обернений показник фондовiддачi.

Матерiаловiддача тАФ вiдношення вартостi продукту до предметiв працi (матерiальних витрат). Зниження матерiаловитрат в Украiнi на 1 грн. дало б змогу додатково отримати десятки мiльйонiв нацiонального доходу.

Матерiаломiсткiсть продукцii тАФ обернений показник матерiаловiддачi.

Названi величини (продуктивнiсть працi, фондовiддача i матерiаловiддача) тАФ основнi показники ефективностi виробництва. З ii пiдвищенням зростають продуктивнiсть працi, фондовiддача i матерiаловiддача, полiпшуiться якiсть продукцii. Водночас на практицi можна спостерiгати рiзноспрямований рух цих основних показникiв. Так, пiдвищення якостi продукцii може супроводжуватися застосуванням дорожчих матерiалiв, тобто зменшенням фондовiддачi (або зростанням фондомiсткостi). Тому для всебiчного визначення ефективностi працi використовують iнтегруючий показник, який враховуi рiзноспрямованiсть руху окремих показникiв:

(1)

де Е тАФ ефективнiсть виробництва; Чц тАФ чистий продукт з урахуванням його складу й якостi; П тАФ витрати живоi працi; М тАФ кiлькiсть витрачених матерiалiв; Ф тАФ витрати засобiв працi (основних виробничих фондiв); v тАФ коефiцiiнт приведення до iдиноi розмiрностi, який даi змогу узагальнити витрати i вкладення.

Економiчну ефективнiсть слiд розглядати як рацiональне й ефективне використання не лише одного з факторiв виробництва (наприклад, робочоi сили), а й усiх виробничих факторiв (речовi фактори виробництва), управлiння виробництвом та iн., що передусiм залежить вiд iх оптимального розподiлу.

Економiчну ефективнiсть необхiдно зiставляти iз соцiально-економiчною оптимальнiстю, яка передбачаi проведення державою такоi макроекономiчноi полiтики (за допомогою оподаткування кiнцевих доходiв, соцiальних витрат, кредитно-грошовоi полiтики та iн.), яка б не гальмувала стимулiв до працi, до пiдприiмницькоi дiяльностi тощо, з одного боку, i не породжувала бажання прожити лише за рахунок соцiальних витрат держави тАФ з iншого.

1. Одним iз головних цiлеоцiнних показникiв i рiвень задоволення потреб ринку (I), який обчислюiться зiставленням виготовленоi i реалiзованоi товарноi продукцii (В) та визначеного у процесi маркетингового дослiдження ймовiрного попиту ринка (О).

I= В/О * 100% (2)

2. Важливим показником, що вiдбиваi одну з численних цiлей господарства, i валовий та чистий прибуток. Проте абсолютна величина такого показника лише обмежено характеризуi дiяльнiсть господарства. Останню краще вiдображаi коефiцiiнт зростання валового прибутку (Квп), який визначаiться порiвнянням фактичноi i запланованоi його величин (вiдповiдно Пф i Пп) за формулою

Квп = Пф/Пп (3)

За аналогiчною формулою можна розрахувати також коефiцiiнт зростання чистого прибутку.

3. Найбiльш ретельно варто пiдходити до планування й визначення рентабельностi як вiдносного показника прибутковостi системи господарювання. Важливе значення для оцiнки дiяльностi набуваi насамперед рентабельнiсть виробництва (Рв), для визначення якоi треба порiвняти отриманий валовий (чистий) прибуток (Пв/ч) з сумою основних фондiв (ОсФ) та оборотних фондiв (ОбФ), тобто

Рв=Пв / (ОсФ+ОбФ)*100%. (4)

Поряд з рентабельнiстю виробництва варто також обчислювати рентабельнiсть окремих виробiв (Рт) як спiввiдношення валового прибутку (Пв) i собiвартiсть товарноi продукцii (Стп), тобто за формулою

Рт=Пв/Стп*100%. (5)

4.Ефективнiсть виробництва великою мiрою залежить вiд рiвня використання трудових ресурсiв. Найбiльш вирогiдно його характеризуi показник продуктивностi працi (Вп), який визначають дiленням обсягу товарноi продукцii (Втп) на загальну кiлькiсть персоналу (Чп), тобто

Вп=Втп/Чп. (6)

5.Одним iз головних чинникi будь-якого процесу виробництва завжди i основнi фонди (технiчнi засоби працi у грошовому виразi). Найбiльш загальним i широкозастосовуваним показником використання основних фондiв i фондовiддача (за обсягом продукцii та отримуваним прибутком)

Фондовiддача за прибутком (рентабельнiсть основних фондiв) обчислюiться за аналогiчною формулою з тiiю рiзницею, що в чисельнику замiсть обсягу товарноi продукцii використовують величину валового прибутку (Пв), тобто

ФВп=Пв/ОсФ (7)

6.Для обчислення зарплатоiмностi продукцii (ЗРДп) користуються показниками фонду заробiтноi плати (Фзп) та обсягу товарноi продукцii (Втп):

ЗРДп=Фзп/Втп (8)

Можна i варто розраховувати також обернений показник тАУ зарплатовiддачу (ЗВп), тобто обсяг виготовленоi i реалiзованоi продукцii на одну грошову одиницю заробiтноi плати.

7.Зрештою серед сукупностi показникiв використання ресурсiв господарства виокремлюють поточнi витрати на одиницю товарноi продукцii (ПВ), величину котрих розраховують дiленням собiвартостi товарноi продукцii (Стп) на загальний обсяг, тобто

ПВВ=Стп/Втп (9)

1.3 Фактори пiдвищення ефективностi iнтенсифiкацii виробництва та переробки зерна

Економiчна ефективнiсть тАФ це досягнення найвищих результатiв за найменших витрат живоi та уречевленоi працi. Економiчна ефективнiсть тАФ конкретна форма вияву дii закону економii часу. За капiталiстичного способу виробництва узагальнюючим показником економiчноi ефективностi i норма прибутку. Для народних пiдприiмств у розвинутих краiнах Заходу головна мета тАФ не максимiзацiя прибутку, а максимiзацiя чистого прибутку на одного зайнятого, що не виключаi необхiдностi використання показника норми прибутку.

У захiднiй економiчнiй лiтературi набуло поширення поняття Влпарето-ефективнiстьВ» (вiд iменi iталiйського економiста В. Парето), згiдно з яким економiчна ефективнiсть нацiональноi економiки тАФ це такий ii стан, за якого неможливо збiльшити ступiнь задоволення потреб хоча б однiii людини, якщо при цьому не погiршуiться становище iнших членiв суспiльства.

Конкретнiшими показниками економiчноi ефективностi i продуктивнiсть працi, матерiаловiддача i матерiаломiсткiсть продукцii, економiчна ефективнiсть капiтальних вкладень, новоi технiки, енергомiсткiсть продукцii та iн.

Основнi напрями зростання економiчноi ефективностi при виробництвi зерна в Украiнi тАФ iстотне зниження енергомiсткостi (витрати енергii на одиницю продукцii в Украiнi майже в 3,5тАФ5 разiв перевищують аналогiчнi витрати у розвинутих державах свiту, нафтопродуктiв тАФ у 8тАФ10 разiв), матерiаломiсткостi (витрати матерiалiв та ресурсiв в Украiнi на одиницю продукцii у 2тАФ3,5 рази вищi, нiж аналогiчнi показники в краiнах Заходу), зростання фондовiддачi тощо.

Ефективнiсть суспiльного виробництва тАФ найважливiша узагальнююча характеристика результативностi суспiльного виробництва, яка вiдображаi вiдношення величини створених товарiв i послуг до сукупних витрат суспiльноi працi.

У найбiльш загальнiй формi вона виражаiться формулою: Результат /Витрати (11)

У масштабi народного господарства ефективнiсть суспiльного виробництва вимiрюiться вiдношенням розмiрiв створеного впродовж певного часу нацiонального доходу до витрат суспiльноi працi; у масштабах галузi, об'iднання, пiдприiмства тАФ вiдношенням величини чистоi продукцii до витрат суспiльноi працi в кожнiй iз цих ланок народного господарства. Водночас для розмежування результатiв ефективностi на мiкроекономiчному рiвнi видiляють категорiю Влвиробнича ефективнiстьВ».

РЖз зростанням iнтернацiоналiзацii технологiчного способу виробництва все бiльшого значення набуваi ефективнiсть зовнiшньоекономiчноi дiяльностi, що вимагаi виокремлення в народногосподарськiй ефективностi iнтернацiонального аспекту, або категорii Влiнтернацiональна ефективнiстьВ».

Мiж економiчною i соцiальною ефективнiстю iснуi суперечнiсть, яка i формою руху суперечностi мiж виробництвом i споживанням. Для того щоб ця суперечнiсть сприяла соцiально-економiчному прогресу суспiльства, необхiдно уникати як зрiвнялiвки у розподiлi матерiальних благ, так i надмiрноi нерiвностi, тобто досягати оптимуму. За його вiдсутностi руйнуються стимули до працi, знижуiться ефективнiсть суспiльного виробництва, зростаi прагнення змiнити iснуючий лад.

Ефективнiсть суспiльного виробництва тАФ складна й багатопланова категорiя, ii окремi сторони вимiрюють за допомогою конкретнiших показникiв. Для цього отриманий результат (нацiональний доход, або чистий продукт) слiд зiставляти з окремими факторами процесу виробництва.

2. Умови та результати виробництва зерна на пiдприiмствi

2.1 Коротка характеристика природно-економiчних умов пiдприiмства

Колективне господарство тАЬЗорятАЭ органiзоване в 1987 роцi на базi колгоспу iм. Ленiна. В 2008 р. вiдбулася реструктуризацiя Колективного господарства тАЬЗорятАЭ шляхом забезпечення всiм членам КГ права вiльного виходу з КГ разом з земельними частками (паями) i майновими паями. На сьогоднi реформування повнiстю проведено, всi члени господарства мають земельнi частки та майновi паi, розмiр яких залежить вiд професii, стажу робiтника, розмiру заробiтноi плати.

Колективне господарство тАЬЗорятАЭ органiзовано з метою забезпечення населення сiльськогосподарською продукцiiю.

Розташоване пiдприiмство недалеко вiд райцентру, маi з ним гарний звтАЩязок дорогами з твердим покриттям. Розташування земель поряд водосховища даi можливiсть розвивати землеробство.

Найближча залiзнична станцiя Путивль знаходиться в 5 км вiд господарства.

Серед обслуговуючих виробництво можна видiлити механiчну майстерню. Для зберiгання продукцii збудованi 2 склади. З метою безпосередньоi переробки продукцii на мiсцях ii виготовлення на територii господарства розташований консервний цех, що надаi можливiсть отримувати не лише свiжi, але й консервованi овочi, натуральнi соки. Але останнiй рiк у звтАЩязку з вiдсутнiстю грошових коштiв консервний цех не працюi.

Обрана органiзацiйно-виробнича структура господарства i доцiльною та сприяi бiльш ефективному управлiнню виробничо-господарською дiяльнiстю, оперативному управлiнню та контролю за виробничими процесами в структурних пiдроздiлах.

Район, де знаходиться Колективне господарство тАЬЗорятАЭ , розташований в пiвнiчнiй частинi Лiвобережноi Украiни, яка в цiлому характеризуiться помiрним клiматом: лiто тепле зi значною кiлькiстю опадiв, зима не дуже холодна. Основними видами ТСрунтiв i чорноземи глибокi малогумузнi. Таким чином, грунтово-клiматичнi умови сприятливi для вирощування овочiв (томатiв, огiркiв) та зернових культур (пшениця, просо, ячмiнь, гречка)

Про розмiр i структуру землекористування КГ тАЬЗорятАЭ можна судити з таблицi 2.1.1

Таблиця 2.1.1

Склад i структура земельного фонду КГ тАЬЗорятАЭ

За даними таблицi 2.1.1. видно, що загальна земельна площа, закрiплена за господарством, зменшилась в 2009р. порiвняно з 2006р. на 358,09 га. Це вiдбулося за рахунок реорганiзацii господарства та розпалювання його земель в наслiдок вiдокремлення паiв робiтникiв. Загальнiй розмiр сiльгоспугiдь скоротився на 125,09 га, як наслiдок зменшення площ рiллi, косовищ i пасовищ на 68,99; 5,12 i 50,8 га вiдповiдно. Поряд з цим в господарствi за аналiзуiмий перiод вiдбулася передача площ лiсу, водоймищ сiльськiй радi, розмiр яких складав 213 i 20 га вiдповiдно.

В 2008р. паювання земель повнiстю проведено, всi члени кооперативу мають земельнi частки, розмiр яких складаi 0,9 га. Кожний робiтник маi державний акт на право власностi на землю. Майже всi члени кооперативу вiддали своi паi в оренду господарству та отримують доходи тАУ продукцiю сiльськогосподарського виробництва. Одним iз показникiв використання земельноi площi i коефiцiiнт використання пахотних земель, який обчислюiться вiдношенням площi пахотноi землi, яка знаходиться в обробцi (площа пiд посiви, сади, городи), до загальноi площi пахотних земель.

Використовуючи данi таблицi 2.1.1. розрахуiмо iнтенсивнiсть використання земельного фонду:

Для аналiзу iнтенсивностi використання земельного фонду господарства розрахуiмо такi показники :

Рiвень освоiння земель:

2006 р.: 4273 /4594* 100% = 93,01 %

2007 р.: 4278,21/4685,41*100%=91,31%

2008 р.(2009р): 4147,91/4235,91*100%=97,92

Рiвень розораностi сiльськогосподарських угiдь:

2006 р. тАУ 85,7%; 2007 р. тАУ 90,39%; 2008 (2009)р тАУ 91,44%.

Аналiз цих даних свiдчить про iнтенсивне використання загальних ресурсiв пiдприiмства. В господарствi придiляiться увага на забезпечення збереження земель.

Одним iз головних резервiв ефективного розвитку сiльського господарства i бережливе, рацiональне використання землi.

Керiвництво господарства повинно придiляти увагу до залучення нових земель в сiльськогосподарський обiг.

Важливу роль маi аналiз використання трудових ресурсiв пiдприiмства. Розрахунки таблицi дозволяють констатувати; що середньо рiчна чисельнiсть працiвникiв зменшилась на 4,5 %. Причиною цього i проведення реформування КГ та створення новоi форми господарювання. Поряд з цим спостерiгаiться зростання числа днiв, вiдпрацьованих 1 робiтником в 2009 р. порiвняно з 2006 р., що свiдчить про пiдвищення трудовоi активностi робiтникiв за перiод дослiдження.

Таблиця 2.1.2

Трудовi ресурси та ефективнiсть iх використання