Аналiз забезпечення сiльськогосподарських пiдприiмств Запорiзькоi областi кредитними ресурсами

МРЖНРЖСТЕРСТВО АГРАРНОРЗ ПОЛРЖТИКИ УКРАРЗНИ

ТАВРРЖЙСЬКА ДЕРЖАВНА АГРОТЕХНРЖЧНА АКАДЕМРЖЯ

Кафедра тАЬекономiка пiдприiмствтАЭ

Керiвник: _____________________

__________________

На тему: Аналiз забезпечення сiльськогосподарських пiдприiмств Запорiзькоi областi кредитними ресурсами

К У Р С О В А Р О Б О Т А

з дисциплiни: економiка пiдприiмств

Студента 413 групи 3-го курсу

Факультет облiк i аудит

Компанiйця РДвгена Олександровича

Курсова робота захищена з оцiнкою____

Пiдписи викладачiв:

__________________

__________________

__________________

Мелiтополь. 2006.

ЗМРЖСТ

Вступ 3

1. Теоретичнi основи кредитування сiльськогосподарських пiдприiмств 5

2. Аналiз забезпечення сiльськогосподарських пiдприiмств Запорiзькоi областi кредитними ресурсами 22

2.1. Державна пiдтримка сiльськогосподарських пiдприiмств 22

2.2. Програми кредитування фермерiв Запорiзькоi областi 24

2.3. Особливостi кредитування Запорiзькоi областi 27

Висновки 34

Список використаних джерел 36

ВСТУП

Кредит виник на певному етапi розвитку людського суспiльства спочатку як явище випадкове, зумовлене особливими взаiмовiдносинами мiж товаровиробниками: коли продавцю потрiбно було продавати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що вiн ще не виготовив свiй товар або виготовив, але не продав його), виникала потреба у передачi продавцем покупцевi товару з вiдстрочкою платежу, в кредит. У цьому i полягаi найбiльш загальна причина необхiдностi в кредитi.

Кредит, безперечно, необхiдний уже функцiонуючому товаровиробниковi. Однак ще бiльшою мiрою вiн потрiбний тому, хто тiльки прагне органiзувати виробництво, але не маi для цього власних коштiв. Для одержання кредиту потрiбно, щоб той, хто його надаi, довiряв тому, хто хоче ним скористатися. Звiдси i термiн тАЬкредиттАЭ, що походить вiд латинського сrеdо, що означаi тАЬвiрютАЭ. Коли ж однiii довiри недостатньо, оскiльки iснуi великий ризик щодо своiчасного та повного повернення кредиту, необхiднi певнi гарантii того, хто маi вiдповiднi кошти, або страховоi компанii.[2]

З розвитком товарного виробництва, особливо коли воно набуваi загального характеру, кредит стаi обов'язковим атрибутом господарювання. Пояснюiться це тим, що внаслiдок спецiалiзацii виробникiв на виготовленнi певних товарiв i спричиненого нею кооперування суспiльне виробництво перетворюiться у величезний замкнений ланцюг тiсно пов'язаних мiж собою ланок. Найменше порушення в будь-якiй з цих ланок може зупинити нормальний обмiн товарами мiж окремими виробниками. Саме в цьому полягаi абстрактно-теоретична можливiсть кризи збуту товарiв у суспiльствi, котра стаi реальною, якщо подiбнi порушення набувають масового характеру. Кредит допомагаi уникнути кризових явищ, безперебiйно здiйснювати виробництво товарiв та обмiн ними. [4]

Кредит виступаi опорою сучасноi економiки, невiд'iмним елементом економiчного розвитку. Його використовують як великi пiдприiмства та об'iднання, так i малi виробничi, сiльськогосподарськi та торговi структури, як держава, уряд, так i окремi фiзичнi особи.

Актуальнiсть обраноi теми обумовлена необхiднiстю пiдвищення рiвня розвитку сiльського господарства Запорiзькоi областi, виходу сiльськогосподарських пiдприiмств з кризи, яка iснуi на даний перiод.

Мета даноi роботи тАУ проаналiзувати забезпечення сiльськогосподарських пiдприiмств Запорiзькоi областi кредитними ресурсами.

Також необхiдно дослiдити, яка ситуацiя виникла з обсягами державноi, та банкiвськоi фiнансовоi допомоги сiльськогосподарським пiдприiмствам Запорiзькоi областi.

Таке дослiдження, дасть змогу визначити, який вплив здiйснюi кредит на такi головнi процеси нашоi областi як:

В· становлення сiльського господарства;

В· вибiр програм кредитування;

В· використання досягнень НТП;

В· пiдвищення продуктивностi працi.

Отже, необхiдно розглянути кредит як необхiдний елемент функцiонування i розвитку сiльського господарства, визначити його роль та вплив на формування сучасного стану сiльськогосподарських пiдприiмств Запорiзькоi областi.

РОЗДРЖЛ 1

ТЕОРЕТИЧНРЖ ОСНОВИ КРЕДИТУВАННЯ СРЖЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПРЖДПРИРДМСТВ

Сутнiсть та джерела кредиту

Кредит (вiд латинського слова сredo тАФ вiрю) i форма руху грошового капiталу, який надають на умовах повернення, забезпечення, строковостi та платностi. Кредитнi вiдносини передбачають наявнiсть, з одного боку, тимчасово вiльних грошових капiталiв, власники яких готовi позичити iх на вiдповiдний термiн пiд процент, а з другого тАФ пiдприiмцiв, якi бажають тимчасово використати iх у своiй виробничiй дiяльностi.

Кредит тАФ це економiчнi вiдносини мiж юридичними та фiзичними особами i державами з приводу перерозподiлу вартостi на засадах повернення i, як правило, з виплатою процента.[16]

Структура кредиту складаiться з таких елементiв:

Кредитор тАУ суб'iкт кредитних вiдносин, який надаi вартiсть у тимчасове користування.

Позичальник - субтАЩiкт кредитних вiдносин, який отримуi позику.

Окрiм кредитора та позичальника елементом структури кредиту i об'iкт передачi тАУ позичкова вартiсть, яка представляi собою нереалiзовану вартiсть.

Економiчнi вiдносини мiж сторонами кредитноi угоди виникають пiд час одержання позички,
користування нею та ii повернення. В цих вiдносинах завжди бере участь не менше нiж двi сторони: позичальник тАФ сторона, що зацiкавлена в одержаннi позички для досягнення своii певноi цiлi, кредитор тАФ сторона, що передаi вартiсть у грошовiй чи натуральнiй формi в кредит. Цi сторони називаються суб'
iк
тами кредитноi угоди, а тi грошовi чи матерiальнi цiнностi, затрати чи проекти, в
iдносно яких укладаiться угода позички, i об'i
ктом кредиту.[15]

За суб'iктами кредитноi угоди та iх комбiнацiiю можна в
идiлити ряд основних типiв кредитних вiдносин.

1. Найпоширенiшими i к
редитнi вiдносини мiж банками, з одного боку, та пiдприiм
ствами, господарськими органiзацiями i товариствами тАФ з iншого. Саме такi вiдносини найкраще вiдповiдають умовам
розвин
утих товарно-грошових вiдносин, що мають мiсце в ринковiй економiцi. Але навiть в серединi цього типу угод кредитнi вiдносини неоднорiднi. Вони залежать вiд того, хто iз суб'iктiв кредитноi угоди в кожному окре
мому ви
падку i кредитором,
а хто позичальником.

2. К
ре
дитнi в
iдносини мiж банками i державою. Так, Нац
iональни
й банк Украiни,
як i центральнi банки
iнших краiн,
надаi кредит уряду на покриття дефiциту державного
бюджету, банки купують облiгацii державних позик. Чим
бiльший дефiцит державного бюджету, тим бiльшого розви
тку набуваi державний кредит. З цим кредитом тiсно
повтАЩязаний кредит банкiв мiсцевим бюджетам.

3. Кре
дитн
i вiдносини мiж пiдприiмствами, органiзацiями та товариствами. Нинi вiн набуваi широкого розвитку, особливо у зв'язку з введенням комерцiйного кредиту i вексельних розрахункiв. Якщо в умовах адмiнiстративно-командноi системи з метою контролю за дiяльнiстю пiдприiмств i за грошовими потоками пiдприiмствам суворо заборонялося кредитувати одне одного, то з переходом до ринковоi економiки такi обмеження знятi.

4. Кредитнi вiдносини мiж банками та населенням. У даному випадку банки частiше виступають як позичальники, а не як кредитори. Розширення кредитування банками населення стримуiться, бо в умовах iнфляцii та гострого дефiциту товарiв воно ще бiльше iх поглиблювало б. Поки що частiше населення кредитуi банки через вклади в них, купiвлю iх сертифiкатiв тощо. Кошти населення сьогоднi i основним кредитним ресурсом банкiв.

5. Кредитнi вiдносини мiж пiдприiмствами, органiзацiями, товариствами, з одного боку, та населенням тАФ з iншого. Такi вiдносини не дуже поширенi, однак iгнорувати iх не можна. Населення отримувало кредит переважно на споживчi цiлi, але в умовах ринковоi економiки дедалi частiше воно одержуi такi кредити на виробничi потреби.

6. Кредитнi вiдносини мiж фiзичними особами (громадянами).

7. Зовнiшньоекономiчнi кредитнi вiдносини, коли суб'iктами кредитноi угоди виступають держави, банки та окремi фiрми. Цi вiдносини регулюються як нормами права держав, що в них вступають, так i нормами мiжнародного права.[12]

Кожен тип кредитних вiдносин маi свою специфiку, котра насамперед визначаiться складом суб'iктiв цих вiдносин. У свою чергу, це визначаi умови кредитноi угоди (об'iкти кредитування, умови користування кредитом та погашення його тощо).

Кредит як економiчнi вiдносини мiж людьми своiм об'iктом маi грошi або речi, що втiлюють певну вартiсть. Позичальник використовуi грошi чи речi для пiдтримання процесу виробництва або для задоволення своiх особистих потреб. Тому об'iкт кредитних вiдносин для позичальника маi не тiльки вартiсть, а й споживну вартiсть. Вона полягаi в тому, що спрямованi в обiг грошi чи речi забезпечують позичальнику зростання вартостi, тобто i капiталом. Коли ж грошi або речi надаються в кредит для задоволення особистих потреб позичальника, то це передбачаi одержання позичальником у майбутньому доходiв вiд його теперiшньоi, минулоi (пенсiонери) чи майбутньоi (студенти, учнi) участi в процесi суспiльного виробництва, тобто вiд використання його робочоi сили як товару, без чого неможливе самозростання капiталу.

В умовах ринковоi економiки об'iктом кредитних вiдносин переважно i грошi як загальний ресурс, за допомогою якого можна придбати всi iншi ресурси тАФ матерiальнi, технiчнi, трудовi, природнi тощо. Матерiальнi блага об'iктом кредиту виступають рiдко.[3]

Характерною рисою кредиту i сплата процентiв за користування ним. На практицi вiдомi окремi випадки, коли проценти за кредит не стягуються. Однак, як правило, вартiсть надаiться кредитором позичальнику з метою одержання доходу. Без цього у кредитора не буде зацiкавленостi позичати грошi.

У зв'язку з цим вiдносини мiж кредитором i позичальником будуються таким чином, що перший здiйснюi постiйний контроль за другим. Якщо виникаi загроза поверненню кредиту, то кредитор проводить певнi заходи щодо ii запобiгання, аж до дострокового стягнення заборгованостi по позичцi. Водночас i сам позичальник зацiкавлений, щоб позиченi кошти швидше обертались. Адже чим коротшим буде цикл кругообiгу авансованих коштiв, тим швидше повернеться позичка, а отже, i меншу суму процентiв доведеться сплатити за користування нею.

Отже, у народному господарствi постiйно i кошти, якi можуть використовуватись як кредитнi ресурси для надання позичок. Сукупнiсть цих коштiв становить позичковий фонд краiни. Одна частина його, як уже зазначалося,тАФце постiйнi ресурси, а другатАФзмiннi. Характер i структура ресурсiв суттiво впливаi на напрями надання позичок, а також строки користування ними. Так, постiйнi ресурси можуть використовуватись для надання довгострокових кредитiв, а змiннiтАФ переважно для короткострокових позичок.

Позичковий фонд перебуваi у постiйному русi, породжуючи виникнення кредитних вiдносин. Тому кредит нерiдко трактуiться як форма руху позичкового фонду.

Форма кредиту характеризуi зовнiшнiй прояв i органiзацiю кредитних вiдносин. Змiна його змiсту, обумовлена змiною в характерi виробничих вiдносин, призводить до змiни або появи нових форм кредиту.

Форма кредиту визначаiться за такими ознаками:

- характером кредитних вiдносин;

- складом учасникiв;

- рiвнем та джерелом виплати процента;

- речовим проявом кредитноi угоди;

Кредитнi вiдносини мають вартiсну форму оскiльки вони виникають за умов, коли грошi передаються на умовах повернення.

Залежно вiд форми, в якiй кошти передаються кредитором позичальнику, розрiзняються двi форми кредиту тАФ товарний i грошовий.

У товарнiй формi виникають кредитнi вiдносини мiж продавцями i покупцями, коли останнi одержують товари чи послуги з вiдстрочкою платежу (продаж товарiв населенню в кредит, надання населенню послуг у кредит та iн.).

В умовах ринковоi економiки типовим i грошовий кредит. У грошовiй формi здiйснюiться рух переважноi частини позичкового фонду краiни, тому й переважна бiльшiсть позичок надаiться i погашаiться грошима.

Залежно вiд субтАЩiктiв кредитних вiдносин, iх органiзацii та цiльового призначення позичок кредит подiляiться на ряд видiв: банкiвський, державний, мiжгосподарський (комерцiйний); виробничий; споживчий; лiзинговий; мiжнародний.[8]

Провiдним видом кредиту i банкiвський, тобто кредит, який надають i одержують банки. Саме вони акумулюють переважну частину кредитних ресурсiв i надають iх у позички.

Банкiвський кредит тАУ це двостороннiй рух грошових коштiв, якi надаються банком у позику за певну плату на засадах забезпеченостi, поверненостi, строковостi. Вiн вiдображаi економiчнi вiдносини мiж кредиторами(баками) та субтАЩiктами кредитування(позичальниками), ними можуть бути як юридичнi так i фiзичнi особи.

Банкiвський кредит тАУ основна форма кредиту. Ступiнь i спрямованiсть його впливу на економiчнi процеси залежать вiд використання певних методiв кредитування якi застосовуються до конкретних економiчних умов.[11]

Банкiвський кредит надаiться головним чином комерцiйними банками для вирiшення наступних задач:

ü збiльшення основного i оборотного капiталу господарюючих субтАЩiктiв;

ü накопичення сезонних (тимчасових) запасiв товарно-матерiальних цiнностей, незавершеного виробництва, виробничоi продукцii i товарiв;

ü задоволення споживчих потреб населення;

ü викупу державного майна;

ü для iнших цiлей за умов невiдповiдностi надходжень i видаткiв у процесi кругообiгу власного капiталу.

Банки можуть надавати кредити як в нацiональнiй так i в iноземнiй валютi. Кредити налаються на пiдставi укладання кредитноi угоди для кожного позичальника iндивiдуально, таким чином, щоб ступiнь ризику кредитноi угоди була мiнiмальна. Якщо кредит надаiться на пiльгових умовах, компенсацiя втрат комерцiйним банкам здiйснюiться за рахунок установи(законодавчоi або виконавчоi влади), яка прийняла це рiшення, або за рахунок коштiв вiдповiдних бюджетiв.

Банкiвський кредит може бути прямий та опосередкований. Прямi (банк тАУ позичальник) кредитнi вiдносини i бiльш поширенiшими. Значно вужче застосовуiться опосередковане банкiвське кредитування, тобто надання позик через посередника.

Система банкiвського кредитування охоплюi принципи, обтАЩiкти кредитування, механiзм надання та повернення позик, а також контроль у процесi кредитування. Принципи кредитування тАУ головнi положення правила, яких потрiбно дотримуватися при здiйсненнi кредитування. Цi положення i правила визначаються природою, роллю, функцiями та суспiльними умовами в яких вони проявляються.

Кредит, як економiчна категорiя, повтАЩязаний з iншими вартiсними категорiями, тому iснують принципи загальноекономiчного порядку, якi вiдносяться до усiх цих категорiй, у тому числi i до кредиту, наприклад, такi як економнiсть, комплектнiсть, диференцiйованiсть.

Економнiсть характеризуiться досягненням найбiльшоi ефективностi використання позики при найменших обсягах кредитних внескiв.

Комплектнiсть передбачаi таку кредитну полiтик, яка проводиться при облiку закономiрностей розвитку в певний перiод.

Диференцiйованiсть тАУ рiзний пiдхiд до кредитування рiзних категорiй позичальникiв. Принципи кредитування, що випливають iз сутностi кредиту: строковiсть i поверненiсть, цiльовий характер, матерiальна забезпеченiсть, платнiсть.

Строковiсть i поверненiсть характеризуються тим, що позики повиннi бути поверненi банку не пiзнiше зазначеного термiну, визначеного у кредитному договорi.

Термiн кредиту тАУ це перiод використання позики, який починаiться з моменту одержання позики i до кiнцевого ii погашення. В залежностi вiд перiодiв використання кредит подiляiться на:

Ø короткостроковий ( до 1 року);

Ø середньостроковий ( вид1 до 3 рокiв);

Ø довгостроковий ( бiльше 3 рокiв).

Кожен з цих типiв кредиту маi специфiчнi умови кредитування, особливi умови надання та погашення кредиту, обтАЩiкти кредитування.

Короткостроковий кредит надаiться банком на термiн, що випливаi iз плану виробництва, реалiзацii продукцii, зниження запасiв товарно-матерiальних цiнностей. Вiн складаi бiльшу частину банкiвських активiв. Товарнi матерiальнi цiнностi i особливим обтАЩiктом банкiвського кредитування. Банки кредитують також потреби господарюючих субтАЩiктiв, що виникають у звтАЩязку з розрахунками, витратами виробництва тощо.

Середньостроковi позики можуть надаватися пiд затрати майбутнiх перiодiв (для оплати обладнання), таким чином обтАЩiктом кредитування можуть бути як такi витрати.

Довгостроковий кредит використовуiться для формування основних фондiв. ОбтАЩiктами кредитування виступають капiтальнi витрати на реконструкцiю, модернiзацiю та розширення iснуючих основних фондiв, на нове будiвництво, приватизацiю.

За термiнами погашення позики подiляються на:

Ø термiновi;

Ø вiдстроченi;

Ø простроченi.

Термiновi тАУ позики, термiн погашення яких вже почався, або почнеться через деякий невеликий промiжок часу.

Вiдстроченi тАУ позики, термiн погашення яких вiдкладений банком на бiльш пiзнiй перiод за проханням позичальника.

Простроченi тАУ позики, якi не були поверненi вчасно. Завчасне погашення практикуiться як за iнiцiативою позичальника так i кредитора, наприклад, при появi додаткових коштiв, при погiршаннi дiяльностi позичальника, яка породжуi сумнiв щодо необхiдностi подальшого кредитування.

Цiльовий характер позики, ii призначення визначаi позичальник, однак i банк при наданнi кредиту може виходити iз обтАЩiкта кредитування.

Принцип матерiальноi забезпеченостi означаi те, що позичальник повинен придбати тi матерiальнi цiнностi або здiйснити витрати, на якi була видана позика.

При наданнi позики в якостi забезпеченостi банкiвського кредиту можуть прийматися: застава пiд майно; гарантiя; порука; страхове посвiдчення про страхування вiдповiдальностi за непогашення кредиту; будь-яке вiльне не закладене пiд заставу майно.[13]

За ступенем ризику банкiвськi позики подiляються на:

Ø стандартнi;

Ø з пiдвищеним ризиком;

Ø пролонгованi;

Ø простроченi;

Ø безнадiйнi до погашення.

До стандартних вiдносяться позики, якi були за таких умов: коли позика i договiр на заставу оформленi вiрно; на рахунок позичальника постiйно надходять кошти; застава, порука, гарантii або договiр страхування надiйнi.

До ризикованих можна вiднести наступнi позики: недостатньо гарантованi капiталом та платоспроможнiстю боржника або заставою.

До пролонгованих вiдносяться позики, термiн погашення яких перенесено з термiнiв, що вказуються у кредитному договорi.

Простроченi позики тАУ це позики, якi не були погашенi навiть пiсля реалiзацii застави, стягнення по гарантii, поруки, договору страхування i вiднесенi до прострочених позик.

Безнадiйнi до погашення тАУ позики, якi не можуть бути погашенi та в збереження яких не маi нiякоi необхiдностi.

Державний кредит становить друге за значенням джерело фiнансування державних витрат. Найбiльш широко державнi кредити розповсюдженi в економiчно розвинених краiнах. Там вони являють собою найбiльш цивiлiзовану форму покриття бюджетного дефiциту.[5]

Державний кредит - це сукупнiсть грошових вiдносин, якi втикають мiж державою, з одного боку, та фiзичними й юридичними особами, з iншого боку, з приводу, по-перше, вилучення тимчасово вiльних коштiв та використання iх на фiнансування державних витрат, по-друге, надання фiнансовоi допомоги пiдприiмствам та органiзацiям на умовах строковостi, платностi та повернення.[9]

У тому випадку, коли держава виступаi безпосередньо кредитором, йдеться про активний функцiональний прояв сутi державного кредиту.

Основою тут виступають скарбничi позики (бюджетнi кредити).

Коли держава позичаi кошти, йдеться про пасивну форму прояву сутi державного кредиту - про державнi позики.

Державна позика - це економiчнi вiдносини у грошовiй формi, за яких держава позичаi у фiзичних та юридичних осiб певнi суми на певний строк за визначену платню.

Усю сукупнiсть державних кредитiв можна роздiлити на двi великi нерiвнi частини: внутрiшню та зовнiшню.

Внутрiшню державну позику розумiють як сукупнiсть грошових вiдносин, пов'язаних iз фiнансуванням державних витрат населенням та пiдприiмцями у нацiональнiй валютi.

Внутрiшнiй державний кредит може виступати у таких формах:

ü державнi позики;

ü залучення частини ощадних рахункiв населення у державнi позики;

ü залучення коштiв загальнодержавного позичкового фонду;

ü скарбничi позички;

ü гарантованi позики.

Державна позика як форма державного кредиту i характерна тим, що тимчасово вiльнi кошти населення, пiдприiмств, органiзацiй залучають на фiнансування суспiльних потреб способом випуску облiгацiй та iнших видiв цiнних державних паперiв.[19]

Облiгацiя тАУ це найбiльш розповсюджений вид цiнних паперiв у формi державного боргового зобов'язання, яке даi власниковi право пiсля певного часу отримати суму боргу та вiдсотки. Продаючи облiгацiю, держава зобов'язуiться повернути борг у певний строк з вiдсотками або сплачувати вiдсотки протягом усього строку користування позиченими коштами, а пiсля цього повернути борг.[10]

Держава встановлюi номiнальну вартiсть облiгацiй. Ця вартiсть, позначена на облiгацii; показуi суму, позичену державi власником облiгацii. Саме ця сума сплачуiться власниковi облiгацii у момент погашення i на неi нараховують вiдсотки. Але облiгацii продають за курсовою цiною. Рiзниця мiж номiнальною та курсовою цiною називаiться курсовою рiзницею. Величина цього вiдхилення може стати джерелом додаткового доходу власника облiгацii.

Наступний вид державних паперiв - казначейський вексель. Вiн оформлюi короткостроковi борговi зобов'язання держави. Казначейськi векселi випускають на строк 3-6 мiсяцiв, вони i бiльш гнучкi за ступенями прибутковостi та набагато лiквiднiшi на фiнансовому ринку, нiж довгостроковi борговi папери. [10]

Ринок державних цiнних паперiв в Украiнi i поки що нерозвинений. Експерти це пояснюють низькою iнвестицiйною культурою, недовiрою до уряду, малими доходами населення, продовженням економiчноi кризи.

У тiсному зв'язку з державними позиками перебуваi друга форма державного кредиту, функцiонування якоi опосередковуi система ощадних закладiв (банкiв, кас тощо): залучення частини рахункiв населення у державнi позики. На вiдмiну вiд першоi форми державного кредиту, коли фiзичнi та юридичнi особи купують цiннi папери за рахунок власних тимчасово вiльних грошей, ощаднi заклади надають кредит державi за рахунок позичених коштiв. Наявнiсть посередника мiж державою та населенням щодо надання позики без дозволу реального власника коштiв дозволяi видiлити цi вiдносини як особливу форму державного кредиту.[7]

Залучення частини рахункiв населення у державнi позики вiдбуваiться через купiвлю особливих цiнних паперiв (наприклад скарбничих сертифiкатiв) або ринкових цiнних паперiв (облiгацiй, скарбничих зобов'язань, чи оформлення безоблiгацiйних позик). Цим може займатись Ощадбанк Украiни, скуповуючи борговi зобов'язання держави.

Залучення коштiв загальнодержавного позичкового фонду як форма державного кредиту вирiзняiться тим, що державнi кредитнi установи безпосередньо передають частину кредитних ресурсiв на витрату уряду. Ця форма державного кредиту функцiонуi у тоталiтарному режимi. Вона сприяi розвитку iнфляцiйних процесiв, що i особливо небезпечно. Повна нормалiзацiя вiдносин мiж державою та кредитною системою вимагаi, щоб покриття бюджетного дефiциту не йшло шляхом кредитноi емiсii, а лише через оформлення зобов'язань уряду перед Нацiональним банком Украiни.[9]

Комерцiйний кредит вiдображаi кредитний договiр мiж двома господарюючими субтАЩiктами тАУ продавцем (кредитором) та покупцем (позичальником). Комерцiйний кредит надаiться постачальником покупцевi. Потреба у ньому виникаi тодi, коли пiдприiмство-товаровиробник прагне реалiзувати вироблений товар, але у покупця немаi грошей для його придбання. У таких випадках товар може бути добровiльно переданий постачальником покупцевi в кредит. Ця передача може оформлятися векселем (борговим зобов'язанням). Пiд вексель постачальник (векселедержатель) отримуi в банку кредит; при цьому мiжгосподарський кредит трансформуiться у банкiвський. Комерцiйний кредит може мати мiсце не тiльки мiж постачальником та покупцем. У деяких господарських ситуацiях одне пiдприiмство може надати кредит iншому, коли воно маi певний iнтерес щодо дiяльностi свого партнера. Прикладом може бути кредит пiд органiзацiю виробництва необхiдноi кредитору продукцii або у виглядi авансу (задатку) в рахунок вартостi замовленоi для виробництва продукцii. Нинi в Украiнi з переходом до ринковоi економiки вiн дедалi бiльше поширюiться, що i реакцiiю на дорожнечу банкiвського кредиту. Пiдприiмство-постачальник надаi вiдстрочку платежу за свiй товар (послуги), пiдприiмство-покупець передаi кредитору вексель, як боргове посвiдчення та зобовтАЩязання платежу. [1]

В комерцiйному кредитi учасники кредитних вiдносин регулюють своi господарчi вiдносини та створюють платiжнi ресурси у виглядi векселiв тАУ письмово-боргове зобовтАЩязання боржника кредитору (або наказiв кредитора боржнику) сплатити вказану суму в певний перiод часу. Векселi можуть бути використанi повторно для платежiв, шляхом передачi iх з одних рук в iншi.

Комерцiйний кредит тАУ це товарна форма кредиту, що виражаi вiдносини з приводу перерозподiлу матерiальних фондiв серед пiдприiмств. Грошова форма кредиту передбачаi наявнiсть тимчасово вiльних грошових ресурсiв та iх пере розподiлення на контрактнiй основi. У комерцiйному кредитi у кредитну угоду включаються тiльки ресурси постачальника.[6]

Для пiдприiмства-постачальника кредитна угода перетинаiться з моментом продажу продукцii, надання послуг. Вона прискорюi реалiзацiю та приносить додатковий прибуток у виглядi вiдсотка, який включаiться у вартiсть проданих товарiв, або наданих послуг.

Пiдприiмства можуть одночасно одержати комерцiйний кредит та надати його. Тому для окремих пiдприiмств розмiр комерцiйного кредиту можна визначити як рiзницю мiж вартiстю товарiв, отриманих вiд постачальника на аналогiчних умовах.

Комерцiйний кредит маi чiтко визначене спрямування. Так, вiн може надаватися галузями, що виробляють ресурси виробництва, галузям, якi споживають iх, але не навпаки. У комерцiйному кредитi кредитор та позичальник i виробниками продукцii, або посередниками у його реалiзацii. Межi комерцiйного кредиту залежать, з одного боку, вiд можливостi кредитора надавати позики в товарнiй формi (наявностi в нього товарних ресурсiв); значних грошових коштiв для авансування фондiв у наступний кругообiг; можливостi одержати у банку позики пiд векселя, а з iншого боку тАУ вiд рiвня кредитоспроможностi позичальника.

В операцiях повтАЩязаних з комерцiйним кредитом виникають ризики. Головний ризик несе постачальник товарiв, оскiльки для нього ця угода означаi iммобiлiзацiю коштiв: ризик у випадку змiни цiн на товар, при недотриманнi строкiв сплати та банкрутствi покупця.[6]

Строк комерцiйного кредиту залежить вiд виду товару, вартостi угоди, фiнансових можливостей покупця та постачальника, вартостi кредиту, наявностi довготермiнових угод мiж постачальниками та покупцями, якостi товару, що пропонуiться рiзними постачальниками. Але незалежно вiд того, що продаiться на умовах вiдстрочки платежу - товари, або предмети працi тАУ комерцiйний кредит маi короткостроковий характер.[18]

Комерцiйний кредит тiсно взаiмоповтАЩязаний з банкiвським кредитом. Пряме банкiвське кредитування постачальника розширюi його можливiсть для надання комерцiйного кредиту та, навпаки, банкiвськi позики, якi надаються покупцю, скорочують iх потреби у комерцiйному кредитi. При комерцiйному кредитi кредитування можна здiйснювати у двох варiантах: облiк (покупки) векселiв та видача позик пiд заставу векселiв. Обiг векселiв зменшуi кiлькiсть необхiдних для обiгу грошових коштiв та потребу у прямих банкiвських кредитах. Один вексель може обслуговувати одразу декiлька торгових угод, до того часу коли вiн буде пред'явлений до облiку, а у багатьох випадках може не пред'являтися взагалi.

Комерцiйний кредит маi такi недолiки: обмеженiсть у часi, розмiрах; iнодi вимушений з боку постачальника характер вiдстрочки платежу у зв'язку з фiнансовим становищем покупця, ризик для постачальника, великий вплив з боку банкiвськоi сфери при облiку векселiв.[2]

Споживчий кредит вiдображаi вiдносини мiж кредитором та позичальником з приводу кредитування кiнцевих потреб.

Споживчий кредит тАУ кредит, який надаiться тiльки в нацiональнiй грошовiй одиницi фiзичним особам на придбання споживчих товарiв тривалого користування та послуг i який повертаiться, якщо iнше не передбачено умовами кредитного договору.[8]

В усiх краiнах споживчий кредит виступаi системою грошових вiдносин, пов'язаною з тимчасовим перерозподiлом вiльних коштiв юридичних i фiзичних осiб.

Споживчий кредит тАУ це кредит, який даi:

В· можливiсть отримати тi речi, яких без використання кредиту потрiбно було б довго чекати, або ж якi були б недоступнi для отримання;

В· гнучкiсть: робити придбання товарiв в зручний час, навiть тодi, коли споживач немаi в своiму розпорядженнi необхiдноi суми готiвки;

В· безпеку: коли людина купуi або мандруi, кредитнi картки i бiльш зручним i надiйним засобом платежу в порiвняннi з готiвковими розрахунками.

В· допомогу: споживчий кредит дозволяi оплачувати непередбаченi термiновi витрати (ремонт автомобiля пiсля аварii тощо).[15]

Але споживчий кредит маi i своi недолiки, якi слiд враховувати:

В· iнодi кредитнi рахунки створюють оману багатства i це призводить до надмiрних витрат i згодом по мiрi накопичення боргiв часто виникають труднощi, щодо щомiсячних платежiв.

В· як правило, покупки в кредит обходяться дорожче, нiж при оплатi готiвкою. Це вiдбуваiться тому, що при купiвлi товару в кредит цiна на товар часто трохи вища, нiж при оплатi готiвкою, а також до неi слiд добавити процент за користування кредитом.

Споживчий кредит активно регулюiться з боку держави. Регулювання здiйснюiться як на рiвнi надання кредиту, так i на рiвнi його використання i виражаiться або в заохочуваннi кредитування кiнцевого споживача через процентну ставку, термiн кредиту, первiсна участь власними коштами в кредитнiй операцii, або ж в бiльш жорсткому режимi кредитування.

Споживчий кредит стимулюi ефективнiсть працi. Отримуючи заробiтну плату, яка i недостатньою для купiвлi за готiвковий розрахунок ряду товарiв, зокрема товарiв тривалого споживання, людина маi можливiсть купувати данi товари в кредит або брати кредит пiд iх купiвлю. Згодом, кошти за цi товари повиннi бути виплаченi, тому кожний, хто взяв в кредит, намагаiться протриматись на своiму робочому мiсцi як можна довше, тобто на бiльш довгий промiжок часу.[2]

Отже, споживчий кредит прискорюi реалiзацiю товарiв широкого вжитку i побутових послуг, збiльшуi платоспроможний попит населення, пiдвищуi його життiвий рiвень.

Лiзинговий кредит тАУ це вiдносини мiж самостiйними юридичними особами з приводу надання в оренду засобiв працi, а також фiнансування, придбання рухомого та нерухомого майна на визначений строк. Лiзинг являi собою форму майнового кредиту. ОбтАЩiктом лiзингу i будь-яке рухоме майно (автомобiлi, устаткування, тощо) та нерухоме (будiвлi, споруди) майно, що вiдносяться до основних фондiв i i обтАЩiктом купiвлi-продажу. Умовою виникнення кредиту i iснування власникiв товару, якi протистоять один одному як власники, юридично самостiйнi особи, що готовi вступити в економiчнi вiдносини: продати товари, здати iх в оренду. СубтАЩiктами лiзингу i лiзингодавець, користувач, виробник. Лiзингодавець (орендодавець) тАУ це субтАЩiкт господарювання, який i власником обтАЩiкта лiзингу та надаi його в оренду. В якостi орендодавця може виступати спецiальна лiзингова органiзацiя (фiрма). Це можуть бути дочiрнi органiзацii комерцiйних банкiв. Учасниками лiзинговоi фiрми можуть бути пiдприiмства, банки, асоцiацii та iн. Вони можуть обтАЩiднувати своi внески на пiдставi установчого договору. До вкладiв в установчий фонд можуть бути внесенi будiвлi, споруди, устаткування та iншi матерiальнi цiнностi та грошовi кошти. Засновники беруть участь у керуваннi справами фiрми; мають право на частину прибутку (дивiденти) вiд ii дiяльностi; отримують частину майна у разi лiквiдацii фiрми можуть мати пiльгове право на отримання в оренду майна. Розрiзняють види лiзингу в залежностi вiд: термiнiв експлуатацii майна; засобiв придбання; вiдношення до лiзингового майна; типу фiнансування.[2]

За строками експлуатацii та перiоду амортизацii майна лiзинг подiляiться на:

- оперативний;

- фiнансовий.

Оперативний лiзинг тАУ це перхiд майна на термiн, який менший за термiн повноi амортизацii. Вiн подiляiться на короткостроковий оперативний лiзинг тАУ вiд декiлькох днiв до 1 року та середньостроковий тАУ вiд 1 року до 5 тАУ 10 рокiв.[2]

Фiнансовий лiзинг тАУ це перехiд майна на термiн повноi амортизацii.

Будь-яка нацiональна економiка у процесi свого функцiонування вдаiться до зовнiшнiх позик за умови недостатностi власних фiнансових ресурсiв на даному етапi розвитку. Зовнiшнi позики дозволяють краiнi задовольнити потреби споживання та iнвестування за рахунок залучення заощаджень ззовнi.

Формою руху позичкових капiталiв у сферi мiжнародних економiчних вiдносин i мiжнародний кредит.

Мiжнародний кредит - це надання валютних та матерiальних ресурсiв одними суб'iктами системи свiтового господарства iншим у тимчасове користування на умовах платностi, зворотностi та строковостi.[10]

Кредиторами та позичальниками можуть бути суб'iкти системи свiтового господарства усiх рiвнiв: приватнi фiрми та банки, державнi заклади, уряди, мiжнароднi та регiональнi валютно-кредитнi i фiнансовi органiзацii.

Отже, необхiдно розглядати кредит як необхiдний елемент функцiонування i розвитку суспiльства, визначати його роль на формування сучасноi ринковоi економiки Украiни.

РОЗДРЖЛ 2

АНАЛРЖЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СРЖЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПРЖДПРИРДМСТВ ЗАПОРРЖЗЬКОРЗ ОБЛАСТРЖ КРЕДИТНИМИ РЕСУРСАМИ

2.1. Державна пiдтримка сiльськогосподарських пiдприiмств

Успiшне функцiонування сiльськогосподарських пiдприiмств залежить вiд державноi пiдтримки. В свою чергу держава повинна створювати вiдповiднi органи регулювання цiii пiдтримки. таким органом i Украiнський державний Фонд пiдтримки селянських (фермерських) господарств. Вiн, вiдповiдно до статуту (ст. 4.5.7.), зобов'язаний зосереджувати свою дiяльнiсть на цiльовому розподiлi державних бюджетних дотацiй сiльгосппiдприiмствам, якi мають статус селянських (фермерських) господарств, iз забороною використання бюджетних коштiв навiть на утримання апарату фiлiй фонду та районних, обласних i Всеукраiнськоi асоцiацii фермерiв, не говорячи вже про iншi пiдприiмницькi структури, у тому числi i iнформацiйнi засоби.

Для цiлей утримання фiлiй та iнших пiдприiмницьких структур статут фонду передбачаi фiнансування з небюджетних коштiв.

Кошти фонду утворюються за рахунок незворотних асигнувань з державного бюджету, прибуткiв вiд пiдприiмницькоi дiяльностi, прибуткiв вiд корпоративних прав Фонду, кредитiв банкiв, добровiльних внескiв селянських (фермерських) господарств та iнших фiзичних й юридичних осiб.

У ст. 8 Закону Украiни тАЬПро селянське (фермерське) господарствотАЭ чiтко вказанi цiлi незворотного спрямуванн

Вместе с этим смотрят:

Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье

РЖнтегрований захист озимоi пшеницi

РЖнтенсифiкацiя та ii економiчна ефективнiсть у сiльському господарствi

РЖнфекцiйнi захворювання тварин

РЖсторiя селекцiйноi роботи по виведенню нових сортiв мтАЩякоi озимоi пшеницi