Аналiз i прогноз контАЩюнктури ринку цукру

ЗМРЖСТ

Вступ

1. науковi основи пiдвищення продуктивностi працi в рослинництвi

1.1. Економiчна суть продуктивностi працi

1.2. показники продуктивностi працi в рослинництвi та методика iх визначення

2. Аналiз продуктивностi працi в рослинництвi

2.1. природно - економiчнi умови сiльськогосподарського виробництва

2.2. Аналiз динамiки i оцiнки досягнутого рiвня продуктивностi працi в рослинництвi

2.3. Фактори продуктивностi працi в рослинництвi

3. Шляхи пiдвищення продуктивностi працi в рослинництвi

3.1. РЖнтенсифiкацiя виробництва

3.2. впровадження комплексноi механiзацii

3.3. застосування прогресивних форм органiзацii та оплати працi

Висновки та пропозицii

Список використаноi лiтератури

ВСТУП

Людина володii певною робочою силою, тобто здатнiстю до працi. Споживання робочоi сили i основою iснування i розвитку суспiльства, природною необхiднiстю людського життя. Будь-яке матерiальне виробництво здiйснюiться при обовтАЩязковому застосуваннi працi. Праця тАУ це доцiльна дiяльнiсть людини, в процесi якоi вона видозмiнюi й пристосовуi предмети природи для задоволення своiх потреб. РЖншими словами, це доцiльна дiяльнiсть людини, спрямована на створення матерiальних благ.

Сiльськогосподарська праця маi своi особливостi.

Забезпеченiсть сiльськогосподарських пiдприiмств таким ресурсом, як праця, i ефективне ii використання значною мiрою залежать вiд формування та функцiонування ринку працi.

Ринок працi тАУ це система вiдносин щодо обмiну iндивiдуальноi здатностi до працi на фонд життiвих благ, необхiдних для ii розширеного вiдтворення, i розмiщення робiтникiв у системi суспiльного подiлу працi за законами товарного виробництва.

Однак слiд враховувати, що на ринку працi продаiться i купуiться специфiчний вид товару тАУ робоча сила, тобто здатнiсть людини до працi, а не сама праця.

Вiдтворення товару тАЮробоча силатАЭ повтАЩязане з великими затратами часу i засобiв, що робить цей товар надзвичайно цiнним для суспiльства, змушуi забезпечувати соцiальний захист робiтникiв у випадку несприятливоi кон¢юктури на ринку працi.

Порiвняно з мiським жителем житель села, який пропонуi своi послуги на ринку працi, i економiчно бiльш незалежним, тому що, як правило, володii i користуiться земельною дiлянкою, маi у своiй власностi будинок та господарськi будiвлi, худобу, володii частиною майна, яке перебуваi в комунальнiй власностi, а також може одержувати доход вiд особистого пiдсобного господарства. Ця обставина знижуi його мобiльнiсть, обмежуi вплив на кон¢юктуру ринку працi, тобто на спiввiдношення попиту i пропозицii на товар тАЮробоча силатАЭ.

Якщо ринок капiталу i товарнi ринки готовi захищатися вiд стихii попиту i пропозицii, спираючись на власнi ресурси, то ринок працi вимагаi державноi пiдтримки, оскiльки наслiдки ринкових вiдносин у виробництвi роблять людину найбiльш уразливою. Мета регулювання ринку працi визначаiться необхiднiстю реалiзувати обрану суспiльством полiтику зайнятостi.

Найважливiшою складовою цiii полiтики i чiтке уявлення про рiвень безробiття.

Однiiю з найважливiших властивостей працi i ii продуктивнiсть тАУ вона характеризуi ступiнь ефективностi дiяльностi людини протягом даного промiжку часу. А отже, мета курсовоi роботи, розкрити суть, принципи та методику визначення продуктивностi працi в рослинництвi, а також визначення продуктивностi працi в рослинництвi, а також визначення ii рiвня ефективностi в ПСП тАЮПриморськийтАЭ.

Завданням курсовоi роботи, на основi даних господарства ПСП тАЮПриморськийтАЭ зробити аналiз продуктивностi працi в рослинництвi, а зокрема аналiз динамiки i оцiнки досягнутого рiвня продуктивностi працi в рослинництвi. А також дослiдження шляхiв пiдвищення продуктивностi працi i впровадження найефективнiших i доцiльнiших для господарства ПСП тАЮПриморськийтАЭ. Наприклад таких як iнтенсифiкацiя виробництва, суть якоi полягаi не тiльки в ефективнiшому використаннi землi, а й в удосконаленнi всiх iнших факторiв виробництва тАУ матерiальних i трудових ресурсiв, впровадження нових органiзацiйних форм господарювання, нових технологiй i т.iн.; впровадження комплексноi механiзацii, яка передбачаi виконання всiх процесiв механiчними засобами при збереженнi ручного управлiння машинами. А також органiзацiя i вдосконалювання матерiального стимулювання працi, тобто застосування прогресивних форм.

1. НАУКОВРЖ ОСНОВИ ПРЖДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТРЖ ПРАЦРЖ В РОСЛИННИЦТВРЖ

1.1. ЕКОНОМРЖЧНА СУТЬ ПРОДУКТИВНОСТРЖ ПРАЦРЖ

Виробництво будь-якоi продукцii, в тому числi i сiльськогосподарськоi, може зростати за рахунок збiльшення маси працi, пiдвищення рiвня ii продуктивностi або завдяки одночаснiй дii цих двох факторiв. Маса працi залежить вiд кiлькостi працюючих, тривалостi робочого дня та iнтенсивностi працi. Враховуючи, що кiлькiсть працюючих у сiльському господарствi маi стiйку тенденцiю до зменшення, а робочий день законодавчо регулюiться i в iсторичному планi спостерiгаiться скорочення його тривалостi, то стаi очевидним, що маса працi в цiй галузi також маi тенденцiю до зменшення. РЖнтенсивнiсть працi не можна розглядати як компенсуючий фактор, оскiльки вона маi рацiональнi межi, встановленi вiдповiдно до фiзичних i психiчних можливостей людини. Тому зрозумiло, що збiльшити виробництво сiльськогосподарськоi продукцii можна насамперед завдяки пiдвищенню продуктивностi працi. [1]

Продуктивнiсть працi як економiчна категорiя вiдображуi взаiмозвтАЩязок мiж обсягом виробництва продукцii i вiдповiдними затратами працi.

Продуктивнiсть працi тАУ це здатнiсть конкретноi працi створювати певну кiлькiсть продукцii за одиницю робочого часу. Продуктивнiсть працi пiдвищуiться, якщо збiльшуiться виробництво продукцii на одиницю робочого часу або зменшуються затрати працi на одиницю робочого часу або зменшуються затрати працi на одиницю вироблюваних продуктiв. З наведеного визначення випливаi, що пiдвищення продуктивностi працi в кiнцевому рахунку зводиться до економii робочого часу. [7]

РЖз скороченням робочого часу на виробництво одиницi продукцii знижуiться ii собiвартiсть, отже, зростаi дохiднiсть пiдприiмств, пiдвищуiться iх конкурентоспроможнiсть. Зi зростанням продуктивностi працi посилюiться процес вивiльнення працiвникiв, якi можуть бути залученi пiдприiмством для розвитку iнших видiв дiяльностi. Очевидно також, що скорочення робочого дня можливе лише за умови послiдовного пiдвищення продуктивностi працi. [1]

Розвиток продуктивних сил i неухильне зростання потреб суспiльства обтАЩiктивно зумовлюють необхiднiсть пiдвищення продуктивностi працi. На всiх етапах iсторii людства дii економiчний закон неухильного зростання продуктивностi працi. Досягнутий рiвень i темпи пiдвищення продуктивностi працi i важливим показником ефективностi виробництва, джерелом зростання реальних доходiв i добробуту населення. Пiдвищення продуктивностi працi в сiльському господарствi створюi необхiднi умови для забезпечення ефективного функцiонування агропромислового комплексу краiни.

Виробництво сiльськогосподарськоi продукцii вимагаi сукупних затрат живоi i уречевленоi працi. Тому пiдвищення продуктивностi сукупноi працi вiдбуваiться за рахунок скорочення затрат як живоi, так i уречевленоi працi, необхiдноi для виробництва одиницi продукцii. Пiдвищення продуктивностi працi полягаi в тому, що частка живоi працi зменшуiться, а частка минулоi працi збiльшуiться, причому загальна сума працi, втiленоi в товарi, зменшуiться.

З розвитком агропромислового комплексу i вдосконаленням його структури маi вiдбутися значний перерозподiл робочоi сили мiж окремими його галузями. Зменшення чисельностi працiвникiв сiльського господарства супроводжуватиметься зростанням iх у галузях з переробки сiльськогосподарськоi продукцii та виробництва засобiв працi для агропромислового комплексу. В цих умовах пiдвищення продуктивностi працi в АПК здiйснюватиметься лише за рахунок зниження сукупних затрат живоi i уречевленоi працi на виробництво одиницi кiнцевого продукту, який надходить в особисте i виробниче споживання.

У процесi виробництва вирiшальна роль належить живiй працi, яка в мiру розвитку продуктивних сил приводить у рух дедалi бiльшу масу уречевленоi працi (машин, обладнання, пального, насiння, кормiв тощо). В результатi цього продуктивнiсть працi в сiльському господарствi пiдвищуiться, що забезпечуi збiльшення обсягiв виробництва рослинницькоi i тваринницькоi продукцii, а також змiцнення економiки сiльськогосподарських пiдприiмств.[7]

1.2 ПОКАЗНИКИ ПРОДУКТИВНОСТРЖ ПРАЦРЖ В РОСЛИННИЦТВРЖ ТА МЕТОДИКА РЗХ ВИЗНАЧЕННЯ

Для визначення продуктивностi працi в сiльському господарствi застосовують систему економiчних показникiв. Це зумовлено особливостями даноi галузi i, насам перед, незбiгом робочого перiоду з перiодом виробництва. У багатьох галузях аграрних пiдприiмств продукцiю одержують лише раз на рiк, а працю витрачають цiлорiчно. Тому, застосовуючи систему показникiв продуктивностi працi, можна, не очiкуючи кiнцевих результатiв, враховувати промiжнi, що характеризують затрати живоi працi на окремих операцiях, за окремi промiжки часу, завантаженiсть працiвникiв тощо. [1]

Продуктивнiсть працi в сiльському господарствi характеризуiться системою прямих (повнi) i промiжних (неповнi) показникiв. Прямi показники визначаються кiлькiстю продукцii, що виробляiться за одиницю робочого часу. Вони безпосередньо характеризують ii рiвень в окремих галузях, сiльськогосподарських пiдприiмствах або в сiльському господарствi в цiлому. Вони виражаються в натуральнiй i вартiснiй формi. [7]

Натуральнi показники визначають дiленням прямих затрат людино-годин, що виникають у процесi виконання технологiчних операцiй, на обсяг виробленоi продукцii. Це тАУ оберненi показники продуктивностi працi, i iх називають технологiчною трудомiсткiстю продукцii. Вони вiдповiдають на питання, скiльки витрачено робочого часу на виробництво центнера продукцii.

З метою визначення продуктивностi працi по сiльському господарству краiни, по окремих пiдприiмствах з урахуванням усiх видiв сiльськогосподарськоi продукцii, що ними виробляiться, розраховують вартiснi показники тАУ погодинну, денну i рiчну продуктивнiсть працi тАУ вiдношенням вартостi валовоi продукцii в порiвняльних цiнах вiдповiдно до вiдпрацьованих годин, людино-днiв i середньорiчноi кiлькостi працiвникiв, зайнятих у сiльськогосподарському виробництвi.

До прямих показникiв продуктивностi працi належать:

1. виробництво окремих видiв сiльськогосподарськоi продукцii в натуральному виразi з розрахунку на 1 люд.-год.;

2. прямi затрати працi (люд.-год.) на виробництво 1 ц продукцii (характеризують трудомiсткiсть продукцii);3. вартiсть валовоi продукцii рослинництва, тваринництва або сiльського господарства в цiлому з розрахунку на 1 люд.-год.;

4. вартiсть валовоi продукцii сiльського господарства з розрахунку на одного середнього працiвника.

Продуктивнiсть працi визначають не тiльки за вартiстю валовоi продукцii, а й за масою створеноi чистоi продукцii. Це новостворений продукт, або валовий доход, розмiр якого обчислюють як рiзницю мiж вартiстю валовоi продукцii i матерiальними витратами сiльськогосподарського виробництва. В умовах пiдвищення технiчноi озброiностi сiльського господарства i вiдповiдноi змiни спiввiдношення мiж живою i уречевленою працею обчислення показникiв продуктивностi працi за валовим доходом (чистою продукцiiю) даi змогу бiльш повно оцiнити дiйсний вклад окремих галузей i пiдприiмств у масу новоствореного продукту. На основi порiвняння показникiв за валовою i чистою продукцiiю можна бiльш глибоко вивчити ефективнiсть використання живоi працi i обТСрунтувати резерви дальшого ii пiдвищення.

У сiльському господарствi продукцiю одержують раз на рiк або дуже нерегулярно, в той час як затрати працi вiдбуваються, як правило, постiйно. Тому прямi показники продуктивностi працi за виходом кiнцевоi продукцii сiльськогосподарських галузей визначаються по закiнченнi господарського року.

Продуктивнiсть працi протягом року обчислюють i аналiзують системою (непрямих) неповних показникiв якi i промiжними i розраховуються до одержання продукцii. Вони визначаються спiввiдношенням обсягу виконаних робiт i затрат робочого часу. До них вiдносять:

1. затрати працi на вирощування 1 га посiву сiльськогосподарських культур (люд.- год.);

2. затрати працi на 1 голову окремих видiв худоби (люд. тАУгод.);

3. навантаження посiвних площ з розрахунку на одного середньорiчного працiвника;

4. навантаження поголiвтАЩя худоби i птицi на одного середньорiчного працiвника вiдповiдноi галузi тваринництва (в тваринництвi).

Непрямi показники продуктивностi працi характеризують обсяг виконаних робiт з розрахунку на одиницю робочого часу.

Вони лише приблизно оцiнюють рiвень продуктивностi працi, проте дають змогу своiчасно протягом усього перiоду виробництва сiльськогосподарськоi продукцii визначити його динамiку. Звiдси iх значення для контролю i аналiзу змiн у затратах працi в процесi виконання рiзних сiльськогосподарських робiт. За непрямими показниками виявляють i реалiзують резерви пiдвищення продуктивностi працi на окремих стадiях сiльськогосподарського виробництва.

Рiвень продуктивностi працi по окремих роках iстотно коливаiться, тому його динамiку вивчають за середнiми даними за 3-5 рокiв.

2. АНАЛРЖЗ ПРОДУКТИВНОСТРЖ ПРАЦРЖ В РОСЛИННИЦТВРЖ

2.1 ПРИРОДНО-ЕКОНОМРЖЧНРЖ УМОВИ СРЖЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРЖДПРИРДМСТВА тАЮМЕЛИТОПОЛЬСКАЯ ЧЕРЕШНЯтАЭ

Сiльськогосподарське пiдприiмство ПСП тАЮПриморськийтАЭ розташовано на пiвденно захiднiй частинi Приморського району, в зонi сухого украiнського степу з недостатньою кiлькiстю опадiв та нерiвномiрним iх розподiленням по перiодам року, вiдносно низькою вологiстю повiтря й частими сильними вiтрами.

Територiя землекористування господарства вiдноситься до третього агро-клiматичного району, який характеризуiться як дуже теплий i дуже посушливий. Середня кiлькiсть опадiв за рiк досягаi 379 км. Цiii кiлькостi опадiв достатньо для росту, нормального розвитку i досягнення хорошого врожаю бiльшостi районованих сiльськогосподарських культур, але атмосфернi опади розподiляються по мiсяцям нерiвномiрно. По даним метеостанцii в с. Садове за останнi 10 рокiв максимальна кiлькiсть iх приходиться на перiод травень-вересень, переважно у виглядi зливiв. Такi опади малоефективнi, або бiльша iх кiлькiсть йде на поверховий стiк.

Бурхливi весною i влiтку схiднi i пiвденно-схiднi вiтри, швидкiсть яких досягаi iнодi 15 м/сек., i солi значно збiльшують випарювання вологи ТСрунтом i рослинами. Найбiльш iнтенсивнi i небезпечнi пиловi бурi пiд час тривалоi вiдсутностi дощiв, коли грунт висихаi, а рослини ще мало розвиненi i не утворюють суцiльний покрив. Пiд час пилових бур швидкiсть вiтру досягаi 25-30 м/сек., iнодi пориви тАУ 35 м/сек.

Вiдносна вологiсть знижуiться до 15-20%. Пильнi бурi тривають вiд 3 до 9 днiв. Середньорiчна температура повiтря складаi 9.4В°С.

Найвища температура спостерiгаiться в липнi -+23.5В°С, а найхолоднiшим мiсяцем зими i сiчень - -3.8В°С. середня глибина промерзання ТСрунту тАУ 41 см. Середня з найбiльших декадних вершин снiгового покриву за зиму складаi 18 см. Середня тривалiсть без морозного перiоду складаi 180-190 днiв. Сума ефективних температур за цей перiод складаi 3200-3300В°, що цiлком достатньо для оброблення всiх культур, районованих в Запорiзькiй областi.

Таким чином, клiмат господарства маi позитивнi, так i негативнi сторони. До позитивних вiдносяться довга тривалiсть без морозного перiоду i велика кiлькiсть теплих сонячних днiв. До негативних-велике випаровування вологи, нерiвномiрний випад опадiв, низька вiдносна вологiсть повiтря в лiтнiй перiод, пиловi бурi i суховii, що наносять шкоду сiльському господарству. Тому в цих умовах весь комплекс агротехнiчних заходiв повинен бути направлений на боротьбу по накопиченню i збереженню вологи у ТСрунтi i рацiональне ii використання.

Територiя землекористування господарства тАЮМелiтопольська черешнятАЭ маi водоерозiйний вид рельiфу. Пiдвид рельiфу широко хвильовий. Загальний нахил поверхнi на пiвденний схiд до Азовського моря.

Територiя слабо порiзана балками. Головним джерелом зволоження ТСрунтiв господарства являються атмосфернi опади. ТРрунтовi води на водороздiлових плато залягають на глибинi 10-15 метрiв i на процес ТСрунтоутворення не впливають.

У складi сiльськогосподарських угiдь найбiльшу цiннiсть мають рiлля i багаторiчнi насадження. З пiдвищенням iх частки пiдвищуються якiсть i ефективнiсть використання земельних ресурсiв.

У господарствах Украiни частка рiллi в сiльськогосподарських угiддях зростаi з пiвночi на пiвдень, а площi природних сiножатей i пасовищ вiдповiдно зменшуiться.

Грунтово-клiматичнi умови дозволяють господарству займатися вирощуванням зернових, технiчних i iнших сiльськогосподарських культур. Для використання вторинноi продукцii рослинництва в господарствi розвинене тваринництво по вирощуванню племiнного молодняку.

Структура посiвних площ розроблена з урахуванням клiматичних i ТСрунтових умов.

Пункт реалiзацii продукцii господарства:

- Молоко реалiзуiться в мiських дитячих закладах; i мiський пункт реалiзацii.

- МтАЩясо реалiзуiться на Мелiтопольському мтАЩясокомбiнатi та по мiсту.

- Зернова продукцiя маi реалiзацiю в фiрмах м. Запорiжжя та у мiського населення .

При визначеннi економiчного становища i перспектив подальшого розвитку конкретного господарства необхiдно врахувати не тiльки природно економiчнi умови, але i його розмiри i спецiалiзацiю.

Розрiзняють розмiр пiдприiмства i розмiр виробництва. Про розмiр пiдприiмства судять по наявностi в ньому виробничих ресурсiв, а про розмiр виробництва тАУ по кiлькостi зробленоi валовоi продукцii. Розмiр сiльського господарства i пiдприiмства визначають по площi наявних земель, тобто площi сiльськогосподарських угiдь. Всi iншi ресурси як би тАЮпривтАЩязанiтАЭ до площi землi. В основному визначаiться площа землi, яку потрiбно обробляти, i кiлькiсть основних i оборотних коштiв, а також кiлькiсть працi, необхiдне для цього.

Розмiр пiдприiмства i його окремих галузей забезпечують концентрацiю виробництва, що у свою чергу показуi: ступiнь зосередження землi, основних i оборотних коштiв, трудових ресурсiв, вiдбиваi iнтенсифiкацiю виробництва i подiл працi. Основними показниками розмiру господарства i обсяг валовоi продукцii в натуральному i вартiсному вираженнi i розмiр сiльськогосподарських угiдь, у тому числi по iх видах непрямими показниками i: вартiсть основного й оборотного капiталу, кiлькiсть енергетичних потужностей, середньорiчна чисельнiсть працiвникiв.

У складi сiльськогосподарських угiдь найбiльшу цiннiсть мають рiлля i багаторiчнi насадження. За характером використання земельного фонду у виробничому процесi розрiзняють двi групи земель. До першоi належать землi сiльськогосподарського призначення i лiсового фонду, де земля i головним засобом виробництва. Друга група тАУ це земля всiх iнших категорiй, де земля i просторовим базисом для розмiщення промисловостi та iнших галузей народного господарства.

Таблиця 2.1 тАУ

Динамiка складу i структури земельного фонду

З таблицi видно, що загальна площа збiльшилася в 2004 р. на 1.96 %. Сiльськогосподарськi угiддя ПСП тАЮПриморськийтАЭ займають в 2004 р. 2878 га землi, або 92.4 % загальноi площi, в 2002 р. займали 2748 га, що становило 89.9 % вiд загальноi площi (3056 га). З таблицi видно, що це найбiльша частина загального земельного фонду. 2002-2004 рр. (бiльше 89%), якi в свою чергу характеризують високим ступенем розораностi. У загальнiй площi сiльськогосподарських угiдь в 2004 р. площа рiллi становить 2709 га (86.9 %), сiножатей -126 га (4 %), пасовища тАУ 22 га землi (0.7 %), багаторiчних насаджень -21 га (0.7 %).

З метою рацiонального i ефективного використання земельних ресурсiв в 2004 роцi збiльшилась площа рiллi на 60 га за рахунок площi лiсу, якi втратили своi цiльове призначення.

Основнi виробничi фонди тАУ це засоби виробництва, якi протягом тривалого часу беруть участь у процесi виробництва, зберiгають натурально речову форму i поступово, частинами переносять свою вартiсть на створюваний продукт. Розвиток матерiально-технiчноi бази сiльського господарства характеризуiться постiйним збiльшенням вартостi його основних фондiв. Структура i видовий склад основних виробничих фондiв формуiться вiдповiдно до потреб сiльськогосподарського виробництва. Частка окремих видiв основних фондiв визначаiться структурою сiльськогосподарських угiдь господарства, його виробничим напрямком i рiвнем спецiалiзацii виробництва, впровадженням iндустрiальних технологiй та iншими природними i економiчними факторами.

Розвиток сiльського господарства, рiвень i темп зростання виробництва продукцii та пiдвищення продуктивностi працi залежать вiд забезпеченостi сiльськогосподарських пiдприiмств виробничими фондами. РЗi рiвень характеризуiться фондозабезпеченiстю господарства i фондоозброiнiстю працi.Бiльш наглядно забезпеченiсть основними фондами розглянемо в таблицi.

Таблиця 2.2

Забезпеченiсть основними фондами та ефективнiсть iх використання в ПСП 2ПриморськийтАЭ.

Основнi виробничi фонди господарства тАЮПриморськийтАЭ в 2004 роцi становлять 17298 тис. грн. i збiльшились на 32.8 % в 3 рiвняннi з 2002 року. Вартiсть валовоi продукцii сiльськогосподарського призначення збiльшилась в господарствi, вiдхилення становить в 2004 р. 149 % в зрiвняннi з 2002 роком. Основнi виробничi фонди сiльськогосподарського призначення збiльшились на 13488 тис. грн. (за рахунок збiльшення вартостi основних фондiв в рослинництвi) i вiдхилення становить 35.4 %.

Прибуток вiд реалiзацii в 2004 р. зменшився в порiвняннi з 2002 р. на 270.8 тис. грн., вiдхилення становить 38.3 % (частково цiни на пшеницю в 2002 р. були вищими, чим в 2004 р.) це свiдчить про те, що на величину прибутку пiдприiмства впливаi кiлькiсть i якiсть реалiзованоi продукцii в пiдприiмствi, ii структура, рiвень собiвартостi i фактичних цiн реалiзацii. Собiвартiсть реалiзованоi продукцii в пiдприiмствi iз рiка в рiк змiнюiться. Собiвартiсть звiтного року вiд базисного (2004 р. 3277.7 тис. грн.)збiльшилась на 738.3 тис. грн. i вiдхилення становить 22.5 %. А це значить, що затрати, якi увiйшли до собiвартостi продукцii в 2004 р. збiльшилися.

Фондозабезпеченнiсть господарства збiльшилася на 29.6 % в 2004 р. в зрiвняннi з 2002 р. з розрахунку на 100 га сiльськогосподарських угiдь припадаi в 2004 р. 463.8 тис. грн. основних виробничих фондiв сiльськогосподарського призначення.

Фондоозброiнiсть працi в господарствi в звiтному роцi зросла в зрiвняннi з 2002 р. на 57.5 %. З розрахунку на одного середньорiчного працiвника сiльськогосподарського виробництва припадаi 63.3 тис. грн. основних виробничих фондiв в 2004 р. фондовiддача основних засобiв зросла i становить 176.5 % в 2004 року до 2002 року. Розмiр основних виробничих засобiв, необхiдний господарству для виробництва валовоi продукцii вартiстю 1 грн. зменшилася i фондомiсткiсть продукцii в 2004 роцi становить 3.35 тис. грн.

Норма прибутку як показник ефективностi використання всiii сукупностi виробничих фондiв господарства набуваi особливого значення в умовах переходу до ринковоi економiки. Збiльшення активноi частини основних фондiв забезпечують пiдвищення ii ефективностi. Норма прибутку в господарствi 2ПриморськийтАЭ зменшився в 2004 р. i вiдхилення становить53.1 % в зрiвняннi з 2002 р.

Високий рiвень використання машинно - тракторного парку, машин i обладнання в 2004 р. обтАЩiктивно зумовлюi зменшення фондомiсткостi виробництва сiльськогосподарськоi продукцii. За перiод з 2002 по 2004 роки фондовiддача виросла, а фондомiсткiсть виробництва продукцii вiдповiдно зменшилась. Показники фондовiддачi та фондомiсткостi дають змогу визначити оптимальнi темпи вiдтворення, структуру основних фондiв, обТСрунтувати рацiональне спiввiдношення цiн на с/г продукцiю та промисловi засоби працi, якi находяться у господарствi.

Оборотнi виробничi фонди тАУ це засоби виробництва, якi повнiстю споживаються протягом одного виробничого циклю, втрачають натурально речову форму i повнiстю переносять свою вартiсть на готовий продукт. Оборотнi виробничi фонди перебувають у двох функцiональних формах i подiляються на виробничi запаси i незавершене виробництво. Структура оборотних засобiв зумовлюiться розвитком iнтенсифiкацii сiльськогосподарського виробництва. В зерновому господарствi перевагу маi вартiсть насiння, добрива та витрати на незавершене виробництво. Обсяг оборотних засобiв господарства залежить вiд розмiрiв виробництва сiльськогосподарськоi продукцii i строкiв ii реалiзацii.

Розглянемо таблицю 2.3.

Таблиця 2.3 тАУ

забезпеченiсть i ефективнiсть використання оборотних фондiв.

Оборотнi фонди ПСП тАЮПриморськийтАЭ в 2004 роцi становить 1354.5 тис. грн. i незначно збiльшились в зрiвняннi з 2002 роком. Вiдхилення становить 0.3 %.

Виручка вiд реалiзацii продукцii по господарству збiльшилася в 2004 роцi на 467.2 тис. грн. i становить 111.7 %.

Коефiцiiнт оборотностi оборотних засобiв характеризуi кiлькiсть оборотiв за рiк i становить в 2004 роцi 3.3 на пiдприiмствi. Тривалiсть обороту становить в 2004 роцi 110.9 днiв, що значно зменшився в зрiвняннi з 2002 роком; вiдхилення становить 8.9 %.

Збiльшення виробництва продукцii в сiльському господарствi забезпечуiться лише за рахунок пiдвищення продуктивностi працi, проте досягнутий рiвень i темпи ii зростання залишаються ще недостатнiми. Праця i самим джерелом суспiльного багатства, матерiальною основою iснування i розвитку суспiльства.

Трудовi ресурси сiльського господарства тАУ це працездатне населення, яке зайняте в сiльському господарському виробництвi.

Для сiльськогосподарськоi працi характерна сезоннiсть виробництва, особливо в галузях землеробства, що вимагаi вiдповiдних форм кооперацii i розподiлу працi в сiльськогосподарських пiдприiмствах. Сiльськогосподарська праця бiльш складна. Серед факторiв, якi зумовлюють рiвень продуктивностi працi в сiльському господарствi, можна видiлити природнi, технiчнi, органiзацiйно-економiчнi та соцiально-економiчнi.

Природнi фактори значною мiрою визначають рiвень продуктивностi сiльськогосподарськоi працi. Так, вiд родючостi землi лежать кiнцевi результати сiльськогосподарського виробництва, ефективнiсть використання матерiальних i трудових ресурсiв. Технiчнi фактори включають рiвень розвитку технiки та ii застосування в сiльському господарствi, зростання оснащеностi господарств засобами виробництва i пiдвищення iх надiйностi. Цi фактори вiдображають розвиток матерiально-технiчноi бази сiльського господарства на основi впровадження досягнень науково-технiчного прогресу, пiдвищення рiвня його фондозабезпеченостi та фондоозброiностi працi, що i основою зростання ii продуктивностi.

Проаналiзуiмо чисельнiсть працюючих в господарствi, рiвень iх використання i забезпеченiсть ними сiльськогосподарського пiдприiмства. Данi зведено в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4 тАУ

Забезпеченiсть господарства робочою силою i рiвень ii використання.

Середньорiчна чисельнiсть робiтникiв на пiдприiмствi становить 322 чол. РЖ зменшилась на 13 чол. Вiд базисного року, вiдхилення становить 3.9 %. Середньорiчна чисельнiсть робiтникiв, зайнятих в сiльськогосподарському пiдприiмствi також зменшилась i вiдхилення становить 13.9 %.

Затрати працi на пiдприiмствi збiльшились на 4.6 тис. люд. год., вiдхилення становить 9 % вiд базисного року.

В умовах зменшення чисельностi працiвникiв сiльського господарства в цiлому по галузi важливо забезпечити iх найбiльш повне i рацiональне використання у виробництвi. Основними показниками, що характеризують рiвень використання трудових ресурсiв, i кiлькiсть вiдпрацьованих людино-днiв за рiк одним працездатним та коефiцiiнт використання трудових ресурсiв.

245 * 6.83 * 322 = 538.8 тис. люд. год. За 2004 рiк., де 6.83 тАУ середня кiлькiсть годин, вiдпрацьованих робiтником в день на сiльськогосподарському пiдприiмствi тАЮПриморськийтАЭ.

Коефiцiiнт використання рiчного фонду робочого часу визначають з вiдношення фактично вiдпрацьованого на пiдприiмствi робочого часу до можливого його рiчного фонду. Можливий фонд робочого часу (норматив) людино-днiв складаi добуток тривалостi днiв одного тижня на середню кiлькiсть робочих тижнiв у роцi.

Навантаження на одного працездатного сiльськогосподарських угiдь збiльшилось на 21.4 % - рiллi на 21.9 5, навантаження на 1 працездатного умовних голiв скота збiльшилось i вiдхилення становить 9.4 % по господарству в зрiвняннi з 2002 роком.

Коефiцiiнт використання рiчного фонду робочого часу показуi, що у господарствi фонд збiльшився на 4.3 % вiд базисного року, але фонд робочого часу на пiдприiмствi використовуiться не повнiстю, а лише на 93 % в 2004 р. це свiдчить про те, що в майбутньому фонд використання робочого часу можна використовувати бiльш ефективнiше.

Пiд спецiалiзацiiю в сiльському господарствi розумiiться переважне виробництво визначених видiв продукцii в пiдприiмствi, районi, областi, зонi. Головним показником спецiалiзацii пiдприiмства i структура вартостi товарноi продукцii (грошового виторгу), що дозволяi визначити мiсце кожноi галузi в системi суспiльного подiлу працi. Додатковими показниками можуть служити: структура посiвних площ, поголiвтАЩя худоби, основнi засоби витрат працi й iншi.

Таблиця 2.5

Склад i структура товарноi сiльськогосподарськоi продукцii господарства тАЮПриморськийтАЭ