Адмiнiстративнi правопорушення. Експерт як суб'iкт провадження у справах

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

ДНРЖПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦРЖОНАЛЬНИЙ ТЕХНРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

До захисту допущено

рiшенням кафедри правознавства

вiд "_____" ___________2007 р.

______________Ю.В. Фiлей

РИНКО НАТАЛРЖЯ БОРИСРЖВНА

ДИПЛОМНА РОБОТА

АДМРЖНРЖСТРАТИВНРЖ ПРАВОПОРУШЕННЯ

ЕКСПЕРТ ЯК СУБтАЩРДКТ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ

шифр групи: ГПз тАУ 133

спецiальнiсть: Правознавство

Робота на здобуття освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня спецiалiста

ВиконавН.Б. Ринко

Науковий керiвникЮ.В. Бабiч НормоконтролерВ.Ю. Денисенко

Днiпропетровьск

2007

ЗАВДАННЯ

НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ

студентки групи ГПз-133

Ринко Наталii Борисiвни

Зi спецiальностi 7.060101 тАУ Правознавство

1. Тема дипломноi роботи тАЬЕксперт як субтАЩiкт провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушеннятАЭ.

Затверджена наказом № _____ вiд тАЬ____тАЭ ________ 200_ року.

2. Термiн здачi закiнченоi роботи тАЬ_____тАЭ _______________ 200_ року.

3. Цiльова установка та загальний напрямок дипломноi роботи: комплексний аналiз особливостей процесуального статусу експерта як субтАЩiкта провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення, а також процедурних питань, повтАЩязаних iз призначенням та проведенням експертиз, оцiнкою експертних висновкiв по даним категорiям адмiнiстративних справ.

ОбтАЩiкт дослiдження: особливостi процесуального статусу експерта в адмiнiстративно-делiктних правовiдносинах.

Предмет дослiдження: теоретико-методологiчнi засади, нормативнi основи та процедура здiйснення дiяльностi експерта у справах про адмiнiстративнi правопорушення.

4. Структура та змiст дипломноi роботи (перелiк питань, якi необхiдно опрацювати).

Вступ: оцiнювання сучасного стану проблеми, вказiвка на провiдних вчених та спецiалiстiв у цiй сферi, означення iснуючих прогалин знання в цiй предметнiй галузi, актуальнiсть теми, мета i завдання, обтАЩiкт i предмет, методи дослiдження, наукове та практичне значення одержаних результатiв, апробацiя результатiв дослiдження, структура роботи.

РОЗДРЖЛ 1. Проаналiзувати поняття, сутнiсть та правову природу проведення експертиз.

1.1. Визначити поняття та цiлi використання експертизи.

1.2. Проаналiзувати предмет, обтАЩiкт, види експертних дослiджень.

РОЗДРЖЛ 2. Дослiдити особливостi правового статусу експерта в адмiнiстративно-делiктному процесi, окреслити проблемнi питання.

2.1. Проаналiзувати основнi елементи правового статусу експерта в провадженнi у справах про адмiнiстративнi правопорушення.

2.2. Охарактеризувати мiсце експерта в системi субтАЩiктiв провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення.

РОЗДРЖЛ 3. Дослiдити особливостi участi експерта на окремих стадiях провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення.

Висновки: науковi та практичнi результати стосовно особливостей правового статусу експерта як субтАЩiкта провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення.

5. Календарний план виконання роботи.

Дата видачi завдання тАЬ_____тАЭ _______________ 200__ року

Науковий керiвник дипломноi роботи _________Ю.В. Бабiч

Завдання прийняв до виконання _____________________

Висновки наукового керiвника по роботi ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РЕФЕРАТ

Дипломна робота: 107 с., 119 джерел, 1 додаток.

Об'iкт дослiдження: особливостi процесуального статусу експерта в адмiнiстративно-делiктних правовiдносинах.

Предмет дослiдженнятАУ теоретико-методологiчнi засади, нормативнi основи та процедура здiйснення дiяльностi експерта у справах про адмiнiстративнi правопорушення.

Мета роботи - комплексне дослiдження особливостей процесуального статусу експерта як субтАЩiкта провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення.

Методи дослiдження: спецiально-юридичний, логiко-семантичний, системний, структурно-функцiональний, структурно-логiчний.

У звтАЩязку з процесами iнтеграцii i диференцiацii наукового знання комплексного пiдходу до дослiджень у правозастосовчiй дiяльностi все ширше використовуються досягнення природничих, технiчних, гуманiтарних наук з метою встановлення iстини та забезпечення процесу доказування. Комплекснi науковi дослiдження з правового забезпечення експертизи у справах про адмiнiстративнi правопорушення за часiв незалежностi Украiни вiдсутнi, а проблеми правового регулювання експертизи саме в адмiнiстративно-делiктних вiдносинах врегульованi фрагментарно.

За результатами проведеного дослiдження була розкрита сутнiсть експертизи, охарактеризовано проблемнi питання правового статусу експерта в адмiнiстративно-делiктних вiдносинах, здiйснено визначення його мiсця в системi субтАЩiктiв провадження.

ЕКСПЕРТ, СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА, ПРАВОВИЙ СТАТУС, АДМРЖНРЖСТРАТИВНО-ДЕЛРЖКТНИЙ ПРОЦЕС; ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА, ПРОВАДЖЕННЯ, СТАДРЖРЗ ПРОВАДЖЕННЯ.

ЗМРЖСТ

ПЕРЕЛРЖК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. ПОНЯТТЯ, СУТНРЖСТЬ, ПРАВОВА ПРИРОДА ЕКСПЕРТИЗ Поняття та цiлi використання експертиз

1.2. Предмет, обтАЩiкт, види експертних дослiджень

РОЗДРЖЛ 2. ОСОБЛИВОСТРЖ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЕКСПЕРТА В АДМРЖНРЖСТРАТИВНО-ДЕЛРЖКТНОМУ ПРОЦЕСРЖ: ПРОБЛЕМНРЖ ПИТАННЯ

2.1. Характеристика основних елементiв правового статусу експерта в

провадженнi у справах про адмiнiстративнi правопорушеннятАжтАжтАж

2.2. Мiсце експерта в системi субтАЩiктiв провадження у справах про

адмiнiстративнi правопорушення

РОЗДРЖЛ 3. ОСОБЛИВОСТРЖ УЧАСТРЖ ЕКСПЕРТА НА ОКРЕМИХ СТАДРЖЯХ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМРЖНРЖСТРАТИВНРЖ ПРАВОПОРУШЕННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Додаток А. Можливостi судових експертиз по встановленню властивостей невiдомого правопорушника 107

ПЕРЕЛРЖК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВВР Вiдомостi Верховноi Ради

ГПК Господарський процесуальний кодекс

Украiни

КАС Кодекс адмiнiстративного судочинства

КпАП Кодекс про адмiнiстративнi

правопорушення

КПК Кримiнальний процесуальний кодекс

Украiни

ЦПК Цивiльний процесуальний кодекс

Украiни

ст. стаття

п. пункт

р. рiк

ст. столiття

ВСТУП

Актуальнiсть теми дипломноi роботи. Конституцiя Украiни в ст. 3 прiоритетним обовтАЩязком держави визначила утвердження i забезпечення прав i свобод людини. Тому одним з найважливiших аспектiв формування правовоi держави та здiйснення судово-правовоi реформи в Украiнi i створення дiiвих механiзмiв забезпечення правового статусу особи. Все це повною мiрою стосуiться i адмiнiстративно-делiктноi складовоi адмiнiстративного права, зокрема, провадження про адмiнiстративнi правопорушення. Серед питань, що повиннi привернути увагу законодавця, актуальними залишаються проблеми ефективного законодавчого регулювання використання спецiальних знань тАУ сучасних досягнень рiзних галузевих наук, особливостi участi експерта в зазначенiй сферi, адже, як слушно зауважуi Б. Россинський, у звтАЩязку з процесами iнтеграцii i диференцiацii наукового знання комплексного пiдходу до дослiджень у правозастосовчiй дiяльностi все ширше використовуються досягнення природничих, технiчних, гуманiтарних наук з метою встановлення iстини та забезпечення процесу доказування [83, с. 131]. Як слушно зазначаi М. Тищенко, дослiдження правового статусу експерта, питання про якого у лiтературi висвiтлено недостатньо, i цiкавим як з практичних, так i з теоретичних позицiй, адже участь експерта у розглядi конкретноi справи про адмiнiстративне правопорушення обумовлено обтАЩiктивними передумовами та засновуiться на суворому дотриманнi принципiв провадження [104, с. 152].

Провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення складаються з дiй низки державних та громадських органiв, якi беруть участь у справi, якi не володiють, та i не повиннi володiти, спецiальними знаннями, що необхiднi для вирiшення справи, отже, роль експерта, безумовно пiдвищуiться, адже саме експертиза i однiiю з найважливiших форм застосування спецiальних знань, в результатi чого орган, який здiйснюi провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення отримуi нову iнформацiю, що маi доказове значення для справи i не може бути отримана за допомогою iнших засобiв.

Експертизи i одним iз потужних iнструментiв установлення iстини у провадженнi по справi про адмiнiстративнi правопорушення, а використання висновкiв експерта не в останню чергу, зумовлюi ступiнь забезпечення законностi рiшення, захисту вiд можливих помилок: у доказуваннi тАУ отримання нових доказiв, перевiрка iнших доказiв, формування комплексiв доказiв; у тактичному планi тАУ висунення та перевiрка версiй, моделювання механiзму правопорушення, отже, в провадженнi у справах про адмiнiстративнi правопорушення постiйно прогресивно збiльшуiться роль спецiальних пiзнань.

Незважаючи на те, що в цiлому досягнуто розумiння щодо сутностi процесуальних форм використання спецiальних знань в адмiнiстративному, кримiнальному, цивiльному процесi, проте не досягнута iднiсть поглядiв вiдносно використання самого поняття спецiальних пiзнань, дискусiйними залишаються проблеми, пов'язанi з правовим статусом експерта, спецiалiста, тАЭмежамитАЭ застосування спецiальних пiзнань, та ряду iнших.

У процесуальнiй науцi дослiдженню проблем доказування, в тому числi й експертизи, придiлялося багато уваги. Данi питання розглядалися у працях вiтчизняних i зарубiжних вчених як кримiнально-процесуального, цивiльно-процесуального, адмiнiстративного права та судочинства, таких як: С.М. Абрамов, М.К. Александров, В.Д. Арсеньiв, Р.С. Бiлкiн, В.РД. Бергер, П.Д. Бiленчук, С.В. Бородiн, Л.П. Булига, О.М. Васильiв, А.РЖ. Вiнберг, РЖ.В. Виноградов, В.М. Галкiн, В.Г. Гончаренко, М.М. Гродзинський, А.В. Дулов, Ю.М. Жуков, О.В. РЖванов, О.Ф. Клейнман, В.В. Комаров, С.В. Курильов, Т.О. Лiлуашвiлi, В.К. Лисиченко, В.В. Луць, Д.Я. Мирський, Г.М. Надгорний, О.В. Немировська, Ю.К. Орлов, А.Я. Палiашвiлi, РЖ.Л. Петрухiн, Р.Д. Рахунов, Т.В. Сахнова, М.Я. Сегай, М.О. Селiванов, С.В. Слiнько, З.М. Соколовський, С.М. Стахiвський, М.С. Строгович, М.В. Терзiiв, В.РЖ. Тертишнiков, М.К. Треушнiков, М.О. Чельцов, В.РЖ. Шиканов, О.Р. Шляхов, Б.А. Штерн, М.Й. Штефан, О.О. Ейсман, К.С. Юдельсон та iн.

Проте, оцiнюючи певнi зрушення, ми мусимо констатувати, що комплекснi науковi дослiдження з правового забезпечення експертизи у справах про адмiнiстративнi правопорушення за часiв незалежностi Украiни вiдсутнi, а проблеми правового регулювання експертизи саме в адмiнiстративно-делiктних вiдносинах врегульованi фрагментарно. Особливоi актуальностi вони набувають сьогоднi, коли йде робота над розробкою нового Кодексу Украiни про адмiнiстративнi проступки.

ОбтАЩiктом дослiдження i особливостi процесуального статусу експерта в адмiнiстративно-делiктних правовiдносинах.

Предметом дослiдження i теоретико-методологiчнi засади, нормативнi основи та процедура здiйснення дiяльностi експерта у справах про адмiнiстративнi правопорушення.

Мета дипломноi роботи полягаi у комплексному дослiдженнi особливостей процесуального статусу експерта як субтАЩiкта провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення, а також процедурних питань, повтАЩязаних iз призначенням та проведенням експертиз, оцiнкою експертних висновкiв по даним категорiям адмiнiстративних справ.

Для досягнення поставленоi мети плануiться виконати наступнi дослiдницькi завдання:

1) визначити поняття, сутнiсть, цiлi, види та правову природу експертиз;

2) охарактеризувати основнi елементи правового статусу експерта в адмiнiстративно-делiктному процесi, окреслити iх проблемнi питання;

3) зтАЩясувати мiсце експерта в системi субтАЩiктiв провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення;

4) видiлити особливостi участi експерта на окремих стадiях провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення;

5) розробити пропозицii вдосконалення чинного адмiнiстративно-делiктного законодавства щодо процесуального положення експерта у справах про адмiнiстративнi правопорушення.

Методи дослiдження. В процесi дослiдження використовувались загальнонауковi та спецiальнi методи пiзнання правових явищ. За допомогою формально-логiчного i догматичного методiв було проведено аналiз норм чинного та перспективного законодавства Украiни, якi регулюють як проведення експертизи. Так i правовий статус експерта, виробленi пропозицii щодо iх удосконалення. Порiвняльно-правовий метод дозволив встановити певнi подiбностi та вiдмiнностi правового регулювання експертизи в адмiнiстративно-делiктному, адмiнiстративно-судовому, кримiнально-процесуальному, цивiльно-процесуальному законодавствi Украiни i деяких зарубiжних краiн. Системно-структурний метод застосовувався, зокрема, для аналiзу законодавчого визначення поняття, видiв експертизи, експертного висновку.

Дипломна робота складаiться зi вступу, трьох роздiлiв, чотирьох пiдроздiлiв, висновкiв та одного додатку. Загальний обсяг роботи тАУ 107 сторiнок. Список використаних джерел нараховуi 119 позицiй.

РОЗДРЖЛ 1

ПОНЯТТЯ, СУТНРЖСТЬ, ПРАВОВА ПРИРОДА ЕКСПЕРТИЗ

1.1. Поняття та цiлi використання експертиз

Визначенню поняття експертизи, зтАЩясуванню ii правового змiсту придiляли увагу багато правникiв, якi проводили дослiдження у галузях кримiнального процесуального, цивiльного процесуального права та адмiнiстративного судочинства. До цих питань звертаються при висвiтленнi проблем судових доказiв [13; 32; 38; 42]; i також спецiальнi роботи [32;53; 62; 72; 75]. Але загалом до цього часу в процесуальнiй науцi не склалось iдиноi думки щодо визначення поняття судовоi експертизи.

На наш погляд, не можна не вiдзначити той факт, що поняття тАЬекспертизатАЭ увiйшло в науковий та практичний оборот не тiльки як правовий процесуальний термiн. Вiн широко застосовуiться при проведеннi рiзних наукових, технiчних та iнших дослiджень, виконання яких вимагаi спецiальних знань. Вимоги щодо проведення вiдповiдних експертиз закрiпленi у бiльш як 100 законодавчих актах, зокрема в Законах Украiни тАЬПро основи соцiальноi захищеностi iнвалiдiв в УкраiнiтАЭ, тАЬПро свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiiтАЭ, якi вимагають проведення вiдповiдних експертиз у певних випадках i при настаннi визначених обставин.

Визначення поняття експертизи в адмiнiстративно-делiктних вiдносинах, ii юридичноi природи маi теоретичне i практичне значення, тому що правильне вирiшення цього питання зумовлюi й правильне встановлення порядку та меж застосування експертизи в зазначеному видi адмiнiстративного провадження.

За останнiй час в Украiнi прийнятi законодавчi акти, якi регулюють проведення окремих експертиз. До них належать Закони Украiни тАЬПро судову експертизутАЭ, тАЬПро наукову i науково-технiчну експертизутАЭ, тАЬПро екологiчну експертизутАЭ, тощо. Тому, на нашу думку, дослiдження поняття експертизи неможливе без проведення вiдповiдного аналiзу законодавчих актiв, що загалом дають законодавче визначення поняття експертизи.

Закон Украiни тАЬПро судову експертизутАЭ в ст. 1 визначаi судову експертизу як дослiдження експертом на основi спецiальних знань матерiальних обтАЩiктiв, явищ i процесiв, якi мiстять iнформацiю про обставини справи, що перебуваi у провадженнi органiв дiзнання, попереднього слiдства чи суду.

Вiдповiдно до ст. 1 Закону Украiни тАЬПро наукову i науково-технiчну експертизутАЭ наукова i науково-технiчна експертиза тАУ це дiяльнiсть, метою якоi i дослiдження, перевiрка, аналiз та оцiнка науково-технiчного рiвня обтАЩiктiв експертизи i пiдготовка обТСрунтованих висновкiв для прийняття рiшень щодо таких обтАЩiктiв.

У ст. 1 Закону Украiни тАЬПро екологiчну експертизутАЭ зазначаiться, що екологiчна експертиза в Украiнi тАУ вид науково-практичноi дiяльностi спецiально уповноважених державних органiв, еколого-експертних формувань та обтАЩiднань громадян, що ТСрунтуiться на мiжгалузевому екологiчному дослiдженнi, аналiзi та оцiнцi передпроектних, проектних та iнших матерiалiв чи обтАЩiктiв, реалiзацiя i дiя яких можуть негативно впливати або впливають на стан навколишнього природного середовища, i спрямованi на пiдготовку висновкiв про вiдповiднiсть запланованоi чи здiйснюваноi дiяльностi нормам i вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, рацiональне використання i вiдтворення природних ресурсiв, забезпечення екологiчноi безпеки.

З наведених вище законодавчих визначень видно, що пiд експертизою розумiють насамперед дослiдження. Закони Украiни тАЬПро наукову та науково-технiчну експертизутАЭ, тАЬПро екологiчну експертизутАЭ окремо видiляють також аналiз та оцiнку, а Закон Украiни тАЬПро наукову та науково-технiчну експертизутАЭ тАУ ще й перевiрку. На наш погляд, термiни тАЬаналiзтАЭ, тАЬоцiнкатАЭ та тАЬперевiркатАЭ i вiдповiдними методами проведення дослiджень, тому iх недоцiльно видiляти при визначеннi поняття експертизи.

З приводу поняття судовоi експертизи, закрiпленого в Законi Украiни тАЬПро судову експертизутАЭ слiд вiдзначити, що воно i недосконалим, оскiльки не вiдображаi повнiстю сутнiсть судовоi експертизи як способу отримання доказiв по справi.

Слово тАЬекспертизатАЭ походить вiд латинського тАЬexpertusтАЭ та вiд французького тАЬexpertiseтАЭ, що означаi: 1) досвiдчений; 2) випробуваний [13, с. 197]. Отже, можна сказати, що будь-яка експертиза, у першу чергу, i застосуванням спецiальних знань i саме таких, котрi пройшли апробацiю досвiдом.

Стосовно означення поняття судовоi експертизи у правовiй науцi, як ми зазначали вище, також немаi iдиноi думки.

Природно, що процесуальна теорiя, спираючись на закон i судову практику, насамперед намагаiться означити саме поняття судовоi експертизи як iнституту юридичного, але водночас i такого, який спираiться на необмеженi можливостi iнших наук.

Взагалi, пiд експертизою розумiiться дослiдження експертом якихось справ, питань, що потребують спецiальних знань, наприклад, медична експертиза, бухгалтерська експертиза, судова експертиза.

О.Ф. Клейнман визначаi експертизу як тАЬпроцес, спосiб сприйняття, дослiдження i перевiрки доказiв, необхiдний судовi в тих випадках, коли у суду вiдсутнi спецiальнi знання, без яких конкретнi факти i докази не можуть бути правильно дослiдженi, сприйнятi, перевiренi й оцiненi судом [38, с. 143]тАЭ. Оскiльки дослiдження доказiв провадиться судом, то експерт, на думку вченого, i якби помiчником суду, коли для цього потрiбнi спецiальнi знання, бо самостiйно такi докази судом перевiренi, сприйнятi та дослiдженi бути не можуть. А висновок експерта i тАЬособливим доказомтАЭ, тому що в ньому мiститься додатковий до iнших доказiв засiб переконати суд в iснуваннi певного факту [38].

Як бачимо, О.Ф. Клейнман розумii пiд експертизою спосiб сприйняття, дослiдження та перевiрки доказiв.

А.В. Дулов визначаi експертизу як тАЬпроцесуальну дiяльнiсть фахiвцiв рiзних галузей знань по дослiдженню конкретних обставин, матерiалiв, обтАЩiктiв кримiнальноi справи, що вiдносяться до iх спецiальних пiзнань, з метою встановлення нових фактiв, що розширюють можливостi слiдства i суду при встановленнi iстини у справi [27]тАЭ. При цьому вiн пiдкреслюi, що судова експертиза i тАЬрiзновидом науковоi дiяльностi, i цiль ii тАУ встановлення обтАЩiктивноi iстини [27, с. 12] тАЭ.

М.М. Гродзинський вважаi, що експертиза в кримiнальному процесi iснуi в кiлькох формах. Експертизою, на його думку, буде одне тiльки розтАЩяснення певного положення науки або практики, наприклад, питання, коли може вижити недоношена дитина безвiдносно до даних конкретноi справи. Вона може виражатись й у формi участi педагога в допитi неповнолiтньоi особи, а також експерта в слiдчих дiях. тАЬОсновна ознака, яка визначаi сутнiсть експертизи, полягаi зовсiм не в тому, що обовтАЩязково провадиться дослiдження, тАУ писав М.М. Гродзинський, тАУ iз застосуванням спецiальних знань, а в тому, що спецiальнi знання застосовуються для правильного вирiшення питань, що виникають при розслiдуваннi кримiнальних справ [23]тАЭ. Важко погодитися з такою точкою зору. Сам же вчений цiлком правильно стверджував, що експертиза i способом одержання доказiв . Стаi незрозумiлим, якi ж докази суд одержуi з повiдомлення абстрактного тАЬдослiдного положеннятАЭ безвiдносно до обставин справи. Як зазначаi Л. Оганян, сутнiсть експертизи i специфiчна риса висновку експерта визначаються не повiдомленням експертом суду наукового положення, а фактом застосування експертом вiдомого йому наукового положення в процесi конкретного дослiдження, на пiдставi результатiв якого експерт i приходить до вiдповiдних висновкiв [13, с. 25].

Результатом проведення експертизи i висновок експерта, тому в юридичнiй лiтературi звертаiться увага на необхiднiсть розмежування понять тАЬекспертизатАЭ та тАЬвисновок експертатАЭ.

К.С. Юдельсон говорить, що потрiбно розрiзняти експертизу як процес дослiдження даних, на яких будуiться висновок, i висновок експерта як доказ [114, с. 45].

На нечiтке вживання термiнiв тАЬекспертизатАЭ i тАЬвисновок експертатАЭ у кримiнально-процесуальнiй лiтературi справедливо вказують також М.О. Чельцов i Н.В. Чельцова [13. с. 46].

О.Р. Шляхов вважаi, що поняття тАЬекспертизатАЭ маi наступнi значення:

1. Дослiдження обставин справи, проведене знаючою особою, для подання висновку з питань, якi цiкавлять суд i вимагають для свого вирiшення спецiальних знань у сферi науки, технiки, мистецтва або професiйного досвiду.

2. Сукупнiсть процесуальних дiй, спрямованих на одержання доказу тАУ висновку експерта.

3. Система установ, якi займаються проведенням експертиз [112, с. 234].

Навряд чи можна погодитися, що систему установ ми вправi iменувати експертизою. Так, ст. 7 Закону Украiни тАЬПро судову експертизутАЭ встановлюi: судово-експертну дiяльнiсть здiйснюють державнi спецiалiзованi установи та вiдомчi служби. Тому не варто, на нашу думку, осiб, якi проводять дослiдження, називати експертизою. Не можна говорити, наприклад, про керiвництво експертизою, про органiзацiю експертизи, маючи на увазi експертизу як систему установ, оскiльки без застереження про те, що в даному випадку розумiiться пiд експертизою, ми допустимо необТСрунтоване змiшання понять.

Важко також погодитися з визначенням експертизи як сукупностi процесуальних дiй суду, учасникiв процесу й експерта, що вiдбуваються в процесi дослiдження висновку експерта. Хоча в ходi судового розгляду даний експертом висновок може уточнюватися, доповнюватися, бiльш того, саме дослiдження може провадитися безпосередньо в судi, експертизою все-таки варто називати тiльки дослiдження, що проводиться експертом як особою, яка володii спецiальними знаннями у певнiй галузi науки, мистецтва, технiки або ремесла.

Процесуальнi дii суду i осiб, якi беруть участь у справi, по визначенню експертного завдання будуть впливати на обтАЩiм експертних дослiджень, але не будуть участю в експертизi. По-перше, цi дii i необхiдною умовою проведення експертизи. По-друге, нi суд, нi особи, якi беруть участь у справi, не можуть визначати напрямок експертних дослiджень або методи, що застосовуються експертом.

Однак було б неприпустимо i вiдривати процесуальнi дii суду й осiб, якi беруть участь у справi, по органiзацii експертизи вiд самоi експертизи як процесу дослiдження експертом обставин справи. Видаiться, що цi процесуальнi дii утворюють процесуальну форму призначення експертизи.

М.С. Строгович провiв розмежування, вiдповiдно до якого пiд експертизою варто розумiти дослiдження експертом обставин i питань, що вимагають спецiальних знань, а пiд висновком експерта тАУ висновок, зроблений ним на пiдставi проведеного дослiдження [13, с. 34].

Ми вважаiмо, що перш нiж дати поняття судовоi експертизи, доцiльно розглянути й визначити ii характернi ознаки.

Це питання дослiджувалося в процесуальнiй лiтературi, при цьому автори видiляють рiзний склад таких ознак, перелiчуючи iх у рiзнiй послiдовностi. Аналiз лiтературних джерел дозволяi констатувати вiдсутнiсть системностi у визначеннi критерiiв видiлення ознак судовоi експертизи.

Так, А.Я. Палiашвiлi до самостiйних ознак вiдносить: строге i неухильне дотримання вимог кримiнально-процесуального закону; обовтАЩязкове використання експертом спецiальних знань; процесуальну форму призначення судовоi експертизи; процесуальну самостiйнiсть та iндивiдуальну вiдповiдальнiсть судового експерта; безпосереднi дослiдження обтАЩiктiв експертизи; обтАЩiктивне i всебiчне проведення судовоi експертизи; процесуальне оформлення результатiв експертного дослiдження [74, с. 112].

Ю.К. Орлов називаi ознаками експертизи: використання спецiальних знань; проведення дослiдження з метою встановлення обставин, що мають значення для справи; спецiального субтАЩiкта експертизи; певну процесуальну форму проведення; оформлення результатiв у спецiальному процесуальному документi тАУ висновку експерта [99, с. 23].

Ю.М. Жуков вiдносить до iстотних ознак судовоi експертизи: надання висновку, самостiйне дослiдження iз застосуванням спецiальних знань, безпосереднi дослiдження обставин справи експертом [30].

Отже, можна пiдсумувати, що вченi видiляють такi ознаки експертизи: використання експертом спецiальних знань, процесуальна форма призначення судовоi експертизи, процесуальна самостiйнiсть i iндивiдуальна вiдповiдальнiсть судового експерта, безпосереднi дослiдження обтАЩiктiв експертизи, обтАЩiктивне i всебiчне проведення судовоi експертизи, процесуальне оформлення результатiв експертизи, проведення дослiдження з метою встановлення обставин, що мають значення для справи, спецiальний субтАЩiкт експертизи, процесуальна форма ii проведення, оформлення результатiв у спецiальному процесуальному документi тАУ висновку експерта, надання висновку, дослiдження як процес застосування спецiальних знань, обтАЩiкти дослiдження.

На нашу думку, недоцiльно окремо видiляти в якостi ознак тАЬпроцесуальну форму призначеннятАЭ, тАЬпроцесуальну форма дослiдженнятАЭ та тАЬпроцесуальне оформленнятАЭ, оскiльки вони охоплюються ознакою тАЬпроцесуальна форматАЭ. Такi ознаки, як тАЬоформлення результатiв у спецiальному процесуальному документi тАУ висновку експертатАЭ i тАЬнадання висновку по сутiтАЭ означають те ж саме, що й тАЬпроцесуальне оформлення результатiвтАЭ.

Крiм того, видiляти як ознаку судовоi експертизи тАЬпроцесуальну самостiйнiсть i iндивiдуальну вiдповiдальнiсть судового експертатАЭ не можна, оскiльки це характеризуi не дослiдження, а експерта як спецiального субтАЩiкта експертизи. Тому, ми вважаiмо, самостiйною ознакою експертизи буде наявнiсть спецiального субтАЩiкта тАУ експерта.

Слiд погодитися з вказiвкою вченого на наукову обтАЩiктивнiсть експертизи, у визначеннi специфiки експертизи це i правильним i iстотним моментом. Водночас, потрiбно вiдзначити, що часто для розтАЩяснення i встановлення деяких обставин справи потрiбнi не лише теоретичнi засади, виробленi наукою, а й певнi положення, виробленi в тiй або iншiй сферi практики. Але навiть у цьому випадку обтАЩiктивнiсть у проведеннi експертизи i висновках експерта i характерним моментом, що вiдрiзняi висновок експерта вiд iнших засобiв доказування, наприклад, вiд показань свiдкiв. Дiйсно, свiдок, даючи показання про бачений чи почутий факт, завжди виходить зi своiх субтАЩiктивних уявлень про нього. Експерт же встановлюi в процесi дослiдження iстотнi для справи факти, виходячи з обтАЩiктивно iснуючих положень його спецiальностi.

Варто зауважити, що експертнi дослiдження провадяться на основi та з погляду спецiальних знань експерта, якими, як правило, не володiють слiдчi та суддi, якi здiйснюють провадження по кримiнальнiй або цивiльнiй справi.

Неможливiсть вирiшення певних питань, що виникають в процесi розгляду справи, без застосування спецiальних знань i i пiдставою для проведення дослiдження, тiiю основною причиною, яка зумовлюi призначення експертизи судом. Так, ст. 57 ЦПК Украiни зазначаi, що судова експертиза проводиться лише у випадках, коли для зтАЩясування обставин, що мають значення для справи, необхiднi спецiальнi знання в галузi науки, мистецтва, технiки або ремесла.

Спецiальними вважаються знання, якi не i загальнодоступними, поширеними i котрими володii обмежене коло осiб. Вони здобуваються в результатi професiйноi пiдготовки i мiстять у собi як власне знання, так i практичнi навички з iх використання .

Таким чином, будь-яка експертиза i дослiдженням конкретного обтАЩiкта з метою досягнення не власне наукового, а прикладного знання. Характерною рисою такого дослiдження i застосування особливих, спецiалiзованих методик, якi можна перевiрити. Тому експертиза маi свiй визначений регламент, порядок здiйснення, зумовлюваний специфiкою предмета дослiдження i сферою застосування спецiальних знань.

Таким чином, експертизу можна визначити як проведення особою на пiдставi ухвали суду або уповноваженого органу (посадовоi особи), яка володii спецiальними знаннями та маi спецiальний процесуальний статус (експертом), дослiдження певних фактiв та фактичних обставин справи з метою повiдомлення вiдомостей, якi мають значення для справи, що оформляiться спецiальним документом тАУ висновком експерта.

1.2. Предмет, обтАЩiкт, види експертних дослiджень

Будь-яке експертне дослiдження маi своi обтАЩiкт i предмет. В останнi роки щодо змiсту цих понять йде жвава дискусiя серед видатних вчених. Цiлком ймовiрно, пiдвищення уваги до даних питань викликано iнтенсивним процесом виникнення нових i дробленням традицiйних видiв експертиз.

Предмет експертизи визначаi: можливостi того або iншого виду експертних дослiджень; обсяг процесуальних матерiалiв i обтАЩiктiв, необхiдних i достатнiх експерту для проведення експертизи; компетенцiю експерта в кожному конкретному випадку. Визначення предмета експертизи допомагаi у вирiшеннi питання про так звану експертну iнiцiативу, про право експерта на звуження або розширення предмета конкретноi експертизи тощо. Таким чином, ця проблема маi не тiльки теоретичний iнтерес для науки процесуального права, але й безпосередньо практичне значення.

Слiд вiдзначити, що на сьогоднi в юридичнiй лiтературi не склалось iдиного пiдходу до визначення предмета та обтАЩiкта експертизи.

Здебiльшого в юридичнiй лiтературi пiд обтАЩiктами експертизи розумiють матерiальнi обтАЩiкти, якi дослiджуються, а пiд предметом тАУ коло питань, що ставляться експерту, або факти, фактичнi данi, якi встановлюються експертом.

Своiрiдне трактування даних понять пропонуi В.Д. Арсеньiв. Вiн виходить iз прийнятих у фiлософii та наукознавствi понять обтАЩiкта i предмета пiзнання. Оскiльки в зазначених науках термiн тАЬобтАЩiкттАЭ застосовуiться в значеннi обтАЩiктивноi реальностi, iснуючоi незалежно вiд субтАЩiкта (тобто у протиставленнi обтАЩiкта субтАЩiктовi) [8, с. 4 - 5], вчений вважаi, що як тАЬосновний обтАЩiкт експертизи виступають тi реально iснуючi (або iснуючi в минулому) явища, на встановлення яких обтАЩiктивно спрямована експертиза (виконання тексту певною особою тощо)тАЭ, тобто те, що прийнято iменувати предметом . Однак В.Д. Арсеньiв видiляi матерiальнi носii iнформацii про цi явища як безпосереднi (допомiжнi) обтАЩiкти, як складову частину основного обтАЩiкта.

Предметом же експертизи, за аналогiiю з предметом наукового пiзнання як частини обтАЩiктивноi реальностi, певних ii властивостей, сторiн i вiдносин, вiн пропонуi вважати тАЬсторони, властивостi та вiдносини ii обтАЩiкта (основного i допомiжного), що дослiджуються та пiзнаються засобами (методами, методиками) даноi галузi експертизи з метою вирiшення питань, що мають значення для справи i входять у сферу вiдповiдноi галузi знання [8] тАЭ. Поняття предмета синтезуi, на думку вченого, три поняття: обтАЩiкта (у широкому i вузькому значеннi), експертних задач (цiлей) i методiв (методик) [8].

Таке визначення обТСрунтовано пiддав критицi Д.Я. Мирський, який зазначив: дане поняття предмета експертизи включаi i мету, i обтАЩiкт, i засiб дослiдження, що саме по собi навряд чи можна визнати вдалим [62].

Дотримуючись загальноприйнятоi в юридичнiй лiтературi термiнологii пiд предметом ми будемо розумiти те, на що спрямованi дослiдження експерта, а пiд обтАЩiктом тАУ матерiальнi речi, якi дослiджуються.

Ю.РЖ. Шапоров вважаi, що предметом судовоi експертизи як практичноi дiяльностi i задана слiдчим або судом i уточнена експертом мета дослiдження тАУ одержання на основi спецiальних знань iнформацii про розслiдувану подiю i (або) ii окремi фрагменти [111, с. 112]. З таким визначенням, на нашу думку, важко погодитись, оскiльки мета експертизи i окремою характеристикою i через неi неможливо розкрити сутнiсть поняття предмета експертизи.

Найбiльшого ж поширення в лiтературi набули двi позицii щодо поняття тАЬпредмет експертизитАЭ, якi конкретизуються авторами по-рiзному. Однi вченi вважають, що предметом судовоi експертизи i питання, поставленi судом перед експертом, на якi може дати вiдповiдь наука, мистецтво, технiка або ремесло; iншi доводять, що ним i факти, фактичнi данi, якi встановлюi експерт в процесi дослiдження.

Розглянемо визначення, запропонованi представниками першоi позицii.

Так, М.К. Александров i М.В. Терзiiв зауважують, що предметом експертизи i будь-яке питання, на яке може вiдповiсти дана наука, мистецтво або ремесло, якщо слiдчий або суд визнав, що цi питання мають безпосереднiй причинний звтАЩязок з основними обставинами, що пiдлягають встановленню; крiм того, факти, для встановлення яких ставляться питання, повиннi бути визнанi такими, що пiдлягають доказуванню i потребують такого доказу як експертиза [3].

Р.Д. Рахунов зазначаi: предметом експертизи можуть бути питання з будь-якоi галузi науки, технiки, мистецтва або ремесла [13, с. 67].

Г.М. Надгорний визначаi предмет експертизи як розвтАЩязуванi нею задачi (питання) [13, с. 68].

Погоджуються з такою точкою зору й деякi iншi процесуалiсти [13, с. 68].

На нашу думку, не можна погодитись з тим, що предметом судовоi експертизи i питання, оскiльки:

а) вони можуть бути сформульованi неточно або неправильно, проте експертиза не буде безпредметною;

б) часто експерту ставляться взаiмозалежнi питання, при вiдповiдi на одне з яких виключаiться друге. Наприклад, чи пiддавався змiнi початковий змiст документа, якщо так, то яким способом (пiдчистка, витравлення тощо) ii було здiйснено? При негативнiй вiдповiдi на перше питання виявиться, що експертиза з iншого питання буде безпредметною, а це неможливо.

З огля

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Русская правда" П.И. Пестеля

Cистема законодавства i систематизацiя нормативно-правових актiв

Cмертна кара та тiлеснi покарання в iсторii Украiни