Генезис та сучасний стан олiмпiзма та олiмпiйського руху

Змiст

Вступ

Роздiл 1 Огляд лiтературних джерел про олiмпiйський рух

1.1 Лiтературнi джерела щодо мiжнародного олiмпiйського руху

1.2 Лiтературнi джерела про створення украiнського олiмпiйського руху

Роздiл 2 Теоретичнi аспекти вивчення олiмпiйського руху

2.1 Сутнiсть та iдеi олiмпiйського руху та олiмпiзму

2.2 Олiмпiйська хартiя

2.3 Олiмпiйський рух i механiзм його дii

Роздiл 3 Олiмпiйський рух

3.1 Олiмпiйський рух в iсторii людства

3.2 Мiжнароднi спортивнi федерацii

Роздiл 4 Факельна естафета

4.1 Факельна естафета в Торiно

4.2 Факельна естафета Солт-Лейк-Ситi

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальнiсть дослiдження досить величезна, адже Метою олiмпiйського руху - поставити спорт на службу гармонiйному розвитку людини з тим, аби сприяти створенню мирного суспiльства, яке пiклуiться про дотримання людськоi гiдностi. Для досягнення цiii мети олiмпiйський рух бере участь - самостiйно або у взаiмодii з iншими органiзацiями в дiяльностi по захисту свiту.

Мiжнародний спортивний рух - це важлива частина соцiально-культурноi сфери суспiльного життя. Сюди можна вiднести наступнi заходи якi класифiкуються по наступних ознаках: а) по географiчному - на усесвiтнiх i регiональних; би) по характеру членства в них - на колективних i iндивiдуальних; у) по професiйнiй приналежностi - по видах спорту; г) по релiгiйних переконаннях.

Цi органiзацii можуть бути класифiкованi по термiнах iх дiяльностi на тимчасових i постiйних. До категорii тимчасових вiдносяться мiжнароднi конгреси, симпозiуми, конференцii. До постiйних - спортивнi неурядовi органiзацii, наприклад Генеральна Асоцiацiя мiжнародних спортивних федерацiй. Звiдси витiкаi, що членами спортивних органiзацiй i нацiональнi i мiжнароднi спортивнi органiзацii. Розрiзняють НСК(Нацiональний спортивний комiтет) загального характеру, (наприклад, Мiжнародна Рада фiзичного виховання i спорту - МРФВРЖС); спецiальнi - по видах спорту (мiжнароднi спортивнi федерацii); по галузях вiдомий i дiяльностi (наприклад, Асоцiацiя спортивноi преси - АСП); за професiйною ознакою (наприклад, РДвропейська федерацiя психологii спорту i фiзичноi дiяльностi - РДПСРЖФД); по релiгiйному (наприклад, Мiжнародний католицький союз фiзичного виховання i спорту) i iншi об'iднання.

Метою дослiдження i теоретичний опис та дослiдження олiмпiйського руху.

ОбтАЩiктом дослiдження i ТСенези та сучасного стану олiмпiзма та олiмпiйського руху. Предметом дослiдження i аналiз мiжнародного олiмпiйського руху.

Роздiл 1 Огляд лiтературних джерел про олiмпiйський рух

1.1 Лiтературнi джерела щодо мiжнародного олiмпiйського руху

На сучасному етапi розвитку олiмпiйського руху чимало дослiдникiв висловлюють своi бачення розвитку олiмпiйського руху.

Так, в статтi Л. П. Арськой мiстяться новi цiкавi матерiали про дiяльнiсть Кубертена, про його погляди на дорозi установлення миру в мiждержавних вiдносинах.

Пьер Кубертен тАУ засновник сучасного олiмпiйського руху.

Також видiляються статтi, в яких робиться спроба охарактеризувати гуманiстичний iдеал особи спортсмена-олiмпiйця. Автори цих статей - Пiтер Макинтош, вiдомий англiйський соцiолог спорту, Мохамед Мзалi, прем'iр-мiнiстр Тунiсу, ЧЛЕН-МОК, i Ст РЖ. Столярiв, автор проекту "СпАрт", на основi якого в Росii з 1991 р. розвиваiться новий культурно-спортивний рух.

Мiжнародний спортивний рух (МСД), який включаi i олiмпiйський, до теперiшнього часу не був предметом комплексного системного аналiзу. Окремi спроби, зробленi в цьому напрямi, носили iсторiографiчний i культурологiчний характер. Органiзацiйно-правовi аспекти структуризацii i функцiонування даного соцiального явища не отримали належного вiддзеркалення нi у вiтчизнянiй, нi в зарубiжнiй науковiй лiтературi, хоча окремi iх питання розглядалися вченими в рiзнi перiоди.

В результатi проведеного дослiдження з'ясувалося, що суспiльнi об'iднання, у тому числi i спортивнi, i певним блоком i складають органiчну частину будь-якоi полiтичноi системи тiii або iншоi держави. Вони включаються в цю систему разом з iншими неурядовими органiзацiями i дiють разом з ними. Свою дiяльнiсть вони здiйснюють на користь iдиноi полiтики в розвитку спорту вищих досягнень вiдповiдно до законодавства тiii або iншоi краiни, Олiмпiйськiй Хартii i статутними документами.

Важливе теоретичне i практичне значення маi питання про взаiмодiю громадських органiзацiй i державних органiв. Ця взаiмодiя вiдбиваiться в багатьох сферах життя того або iншого суспiльства, особливо в соцiально-культурнiй, куди вiдноситься i мiжнародний спортивний рух.

Послiдовне розширення i змiцнення статусу неурядових спортивних органiзацiй i однiй iз сторiн такоi закономiрностi. Наприклад, пiдвищення ролi громадських органiзацiй на сучасному етапi. Необхiдно вiдмiтити, що статус даних неурядових спортивних органiзацiй носить комплексний характер i здiйснюiться рiзними галузями права, що складаються з багатьох елементiв. Важливе мiсце серед цих елементiв займаi конституцiйне право громадян на об'iднання в громадськi органiзацii, у тому числi i спортивнi. Не менше важливий i iнше. Громадськi (неурядовi) спортивнi органiзацii в МСД до певноi мiри володiють якiстю так званоi "полiтичностi". Наявнiсть такоi якостi дозволяi розглядати спортивнi неурядовi органiзацii як цiлiсний феномен полiтичноi системи. Це наголошуiться в бiльшостi конституцiй рiзних держав. Так, наприклад, в Конституцii РЖталii, в статтi 18, говориться: "Громадяни мають право вiльно, без особливого дозволу об'iднуватися в органiзацii, переслiдуючi цiлi, не забороненi кримiнальним законодавством окремим особам". Конституцiя Угорщини, в главi 6, передбачаi, що: "За пiдтримки i допомозi вiдповiдних державних органiв спортивнi об'iднання повиннi забезпечувати для широких шарiв молодi можливостi для розвитку фiзичноi культури i заняття спортом".

Цiкава постановка даного питання, яка трактуiться в Конституцii Республiки Куби. Глава перша, стаття 8, свiдчить: "Будучи владою народу, службовки самому народовi, гарантуi, що не буде людини, яка не мала б доступу до навчання, культури i спорту", а в Конституцii Румунii, в статтi 27, сказано, що "громадяни Румунii мають право об'iднуватися в рiзнi об'iднання, у тому числi спортивнi. Держава пiдтримуi дiяльнiсть масових i суспiльних органiзацiй, створюi умови для розвитку матерiальноi бази цих органiзацiй i охороняi iх майно. Масовi i суспiльнi органiзацii забезпечують широку участь народних мас в полiтичному, соцiальному i культурному життi Румунii". Наведенi приклади i витримки з Конституцiй деяких держав дають пiдставу говорити про те, що громадськi (неурядовi) спортивнi органiзацii в МСД носять полiтичний характер i вiдповiдають системi, типовi i формi демократii тiii або iншоi держави.

Мiжнароднi спортивнi об'iднання (МСО) вiдносяться до неурядових органiзацiй. В даний час iх понад 200, бiльшiсть з яких i мiжнародними федерацiями по видах спорту. РДдиноi класифiкацii МСО на даний перiод не iснуi.

Як наголошуiться в лiтературi, громадськi спортивнi органiзацii (об'iднання) (ОСО) i перш за все сукупнiстю осiб, що здiйснюють органiзацiйнi функцii на громадських засадах (Д.Н. Бахрах, 1978).

Пiдставою для визнання ОСО суб'iктами МСД i наявнiсть у них особливого статусу. Для них властивi ознаки, загальнi для всiх суб'iктiв адмiнiстративного права: самостiйнiсть цiлей i завдань, органiзацiйна iднiсть i внутрiшня вiдособленiсть, правоздатнiсть i дiiздатнiсть органiв, право приймати управлiнськi рiшення, реалiзовувати своi права в повсякденнiй соцiально-культурнiй дiяльностi по керiвництву МСД.

Лiдируюча правова риса в дiяльностi сучасних мiжнародних спортивних об'iднань полягаi в тому, що статути i положення про них i свого роду договорами, що мають певнi особливостi. Так, наприклад, Статут мiжнародноi органiзацii на вiдмiну вiд звичайного багатобiчного мiжнародного договору створюi мiжнародний механiзм, який дii на його пiдставi. Вiн визначаi статус учасникiв договору, а також цiлi i завдання органiзацii (об'iднання). З цього виходить, що статути спортивних об'iднань - це складнiше джерело права, чим звичайний багатобiчний договiр.

Необхiдно вiдмiтити, що статути багатьох неурядових органiзацiй, iх положення застосовнi i до статутiв МСО. В той же час мають мiсце окремi випадки змiн в них. Цього дотримуiться, зокрема, Вiденська конференцiя про право мiжнародних договорiв 1969 рокiв, стаття 5 якою свiдчить: "Справжня конвенцiя застосовуiться до будь-якого договору, що i засновницьким актом мiжнародноi органiзацii, без збитку вiдповiдних правил даноi органiзацii".

Результати дослiджень дозволяють прийти до виводу, що внутрiшньоорганiзацiйна дiяльнiсть ОСО регулюiться не законодавством, а органiзацiйними нормами, якi здiйснюють свою дiяльнiсть по моделi, визначуванiй як суспiльне управлiння. Таким чином, МСО - це неурядова структура, що складаiться з нацiональних спортивних федерацiй i iнших об'iднань, що i добровiльним союзом осiб, що займаються спортом, фiзичною, педагогiчною i олiмпiйською освiтою, для задоволення своiх потреб, захисту прав i iнтересiв на основi статутних документiв.

Необхiдно також визнати, що деякi нагромадження спортивних об'iднань в загальнiй структурi МСД наводять до непотрiбного паралелiзму в роботi. Так, наприклад, РДвропейська спортивна конференцiя (ЕСЬК), створена в 1973 роцi, ставить своiю за мету гасити конфлiкти, що виникають в МСД. В той же час потрiбний вiдмiтити, що в РДвропi iснуi ще одна структура, переслiдуюча подiбнi цiлi -- Комiтет з розвитку спорту Поради РДвропи. Цi органiзацii в своiй роботi фактично дублюють один одного, а сили витрачаються на вирiшення одних i тих же завдань. У зв'язку з цим було б правильнiше i ефективнiше розробити конкретний механiзм координацii цих двох органiзацiй. З врахуванням цього можливе створення Виконкому РДвропейськоi конференцii, куди на постiйнiй основi i з рiвними правами запрошувалися б представники Комiтету Поради РДвропи i iнших РДвропейських спортивних органiзацiй, для участi в координацiйному процесi.

1.2 Лiтературнi джерела про створення украiнського олiмпiйського руху

РЖдею самостiйного НОК пiдтримуi спортивна преса. Наприкiнцi 1988 року "Спортивна газета" однiiю з перших в Украiнi почала друкувати листи громадян про необхiднiсть створення у республiцi Украiнського олiмпiйського комiтету.

У вереснi 1989 року в газетi " Львiв спортивний" РДвген Бобко запитуi: "Чому Украiна не бере участi в Олiмпiйських iграх?" На його думку, яку подiляла переважна бiльшiсть украiнцiв, Украiна, як рiвноправний суб'iкт ООН i ЮНЕСКО, мала повне на це право.

6 грудня 1989 року Г. Абрамян порушуi питання про розподiл повноважень мiж Олiмпiйським комiтетом i Держкомспортом СРСР.

Дискусiя перекинулась на iншi видання. РЖ все ж, перед вела "Спортивна газета". Вона не лише вмiщуi проект Статуту Олiмпiйського комiтету Украiни, а й розгортаi дискусiю навколо нього, активно виступаi проти того, щоби наш НОК став пiдроздiлом ОК СРСР без права самостiйного виходу на мiжнародну

Рiшенням редколегii газети ведення теми доручили вiдомiй журналiстцi, призерцi XVII Олiмпiйських iгор у Римi, Людмилi Радченко. Об' iктивно, без поквапу, з глибоким знанням теми вона вмiщуi матерiали, якi допомагають спортивнiй громадськостi глибше проникати у суть проблеми.

Ось назви статей того перiоду: В. Борзов "Вiд бажання до реалiзацii", В. Маiвський "На шляху до визнання", В. Смирнов "Новi часи, новi пiдходи", Л. Радченко "Тверезо оцiнювати ситуацiю", С. Родак "Своiю командою до Барселони" тощо.

Газета першою сповiщаi про той Статут НОК, який самостiйно розробили члени незалежноi iнiцiативноi групи В. Сiкач, В. Кудько та В. Шутий. Його нiхто доти не читав. Але, якщо i читали люди, то неозброiним оком можна було помiтити безлiч помилок юридичного та спортивного плану.

Я на той час працював в Украiнськiй радi профспiлок i був ближчий до цих процесiв. Часто зустрiчався з авторами рiзних пропозицiй, допомагав редагувати вiдозви, проекти статутiв, постанов. Зазначенiй трiйцi казав, щоби не поспiшали. ТРарячкуватiсть у державотворчих процесах неприпустима.

Але ми бiгли попереду потяга, чим розшматовували спортивний рух, зайве сперечалися, нервували.

12 березня у Львовi проголошуi про себе Пiдготовчий комiтет по створенню

Украiнськоi спортивноi асоцiацii, а вже через два мiсяцi вiдбулись Установчi збори. На них головою Львiвськоi органiзацii УСА обрано фiзкультурного працiвника, народного депутата Украiни Ярослава Кендзьора.

Я давно знав Ярослава. Вiн багато потерпав за "прояви украiнського буржуазного нацiоналiзму", був виключений з Державного унiверситету, навiть з РЖнституту фiзкультури. Залишили у спокоi, коли перейшов на заочне вiддiлення.

На певний час фiзкультурно-спортивний рух в Украiнi огортаi криза. Майже припиняiться фiнансування республiканських змагань, дитячо-юнацьких спортивних шкiл, деяких установ i органiзацiй. Суспiльство живе в очiкуваннi чогось нового, воно прагне змiн на краще.

19 квiтня 1990 року "Спортивна газета" друкуi звернення до спортивних фахiвцiв республiки зi закликом подолати кризу, що охопила спортивне життя в Украiнi, пiдтримати iдею створення самостiйного Олiмпiйського комiтету.

Майже одночасно пiд головуванням Валерiя Шутого створюiться Украiнська Нацiональна Олiмпiйська Комiсiя Руху. В однiй iз "Петицiй", яка була видрукувана в "Спортивнiй газетi" 13 жовтня 1990 року, вiн був категоричний: "Украiнський Нацiональний Олiмпiйський Комiтет, який було створено 1918 року, вiдновлюi свою роботу".

Не знав нi вiн, нi iншi учасники цiii акцii, що в тi найважчi роки боротьби за нацiональну незалежнiсть НОК Украiнськоi Народноi Республiки, дiйсно, було проголошено. Але в Мiжнародному олiмпiйському комiтетi це подання так i не встигли розглянути. Через кiлька мiсяцiв наша молода незалежна держава УНР, не втримавши навали, припинила iснування. Менi здаiться, що ця тема дуже цiкава для дослiдникiв.

Усi першi намагання свiдомих украiнцiв створити самостiйний Нацiональний олiмпiйський комiтет Украiни не дiстали належноi пiдтримки. Призначена на червень 1990 року Конференцiя засновникiв так i не була скликана.

Напрямки формування та розвитку Олiмпийського руху

Великий спорт, який знаходить своi вiдображення на Олiмпiйських iграх, пiдштовхуi сотнi, тисячi спортсменiв до активного вдосконалення своii особистостi з метою досягнути успiхiв на цих престижних мiжнародних змаганнях.

Неймовiрний ентузiазм французького барона П`iра де Кубертена вiдродив стародавнi змагання, якi беруть свiй початок ще з 776-го року до нашоi ери. Нинi олiмпiйський рух i потужним чинником розвитку сучасного спорту.

На самому початку Олiмпiада ще не мала такоi популярностi. На першiй афiнськiй Олiмпiадi виступали лише 245 спортсменiв iз 14 краiн свiту. Атлети змагалися у 9 видах спорту: греко-римськiй боротьбi, велосипедному спортi, гiмнастицi, легкiй i важкiй атлетицi, плаваннi, стрiльбi, тенiсi та фехтуваннi.

Серед учасникiв першоi олiмпiади не було представникiв Украiни. Кiлька атлетiв iз Одеси намагалися потрапити на цi змагання, однак грошей у них вистачило доiхати лише до Стамбулу, тодiшнього Константинополя.

Минуло 109 рокiв: зараз олiмпiйцi i гордiстю нацii, i спортивнi держави вкладають небаченi суми у розвиток олiмпiйського руху.

Олiмпiада пройшла два етапи розвитку. Бiльшу частину 20 сторiччя Олiмпiйськi iгри прогресували завдяки полiтизацii. Лiдери могутнiх держав-агресорiв розглядала цi змагання як стратегiчний плацдарм.

Започаткувала цей етап гiтлерiвська Нiмеччина, а потiм гiдними послiдовниками стали Сполученi Штати та Радянськiй Союз. РЖ саме за радянських часiв украiнськi атлети продемонстрували найкращi результати, здивувавши увесь спортивний люд. Вiтчизняний спринтер Валерiй Борзов у Мюнхенi 1972-го року зламав усi iснуючи стереотипи, вперше в iсторii Олiмпiйських iгор здолавши темношкiрих атлетiв на 100-метрiвцi.

У Мюнхенi Борзов став дворазовим олiмпiйським чемпiоном, здобувши перемогу i на двохсотметрiвцi.

Украiна ще мала чималi здобутки на олiмпiадах у складi Радянського Союзу та i у роки незалежностi, коли розпочався вже другий етап розвитку олiмпiйського руху - комерцiалiзацiя.

Першу золоту нагороду для незалежноi держави виборола Оксана Баюл на Зимових Олiмпiйських iграх у Лiллехаммерi 1994 року. А вже на першiй лiтнiй для самостiйноi Украiни Олiмпiадi в Атлантi вiтчизнянi спортсмени здобули аж 23 медалi, 9 з яких найвищого ТСатунку.

Через 108 рокiв Олiмпiйськi iгри повернулися на iсторичну батькiвщину - до Афiн, де украiнцi знову не пасли заднiх. У нашiй скарбничцi опинилося знову ж таки 23 медалi, i знову 9 з них були золотими.

Валерiй Гончаров, олiмпiйський чемпiон зi спортивноi гiмнастики: ВлОлимпиада тАУ это вещь настолько непредсказуемая, и как показывает практика, иногда такие моменты тАУ умопомрачительные. Бывают люди, которые железно, допустим, должны были иметь медаль тАУ они вообще ничего не завоевывают. Исход может быть любой и конечно выигрыш медали, особенно золотойВ».

З кожним роком Олiмпiйськi iгри набувають розмаху. Навiть не всi заможнi краiни мають змогу провести у себе цей спортивний форум через величезну кiлькiсть учасникiв. Та одного разу олiмпiйський вогонь побував в Украiнi, а колись, у майбутньому головнi спортивнi змагання планети, можливо, пройдуть i у нашiй державi.

РЖсторiя олiмпiйського руху в Украiнi розпочалася в 1952 роцi, коли спортсмени Украiни у складi збiрноi команди Радянського Союзу вперше прийняли участь в РЖграх XV Олiмпiади в Хельсiнкi.

З 1952 по 1990 роки олiмпiйський рух в Украiнi розвивався та змiцнював свою позицiю в життi краiни. Украiнськi атлети складали щонайменше 25% кожноi олiмпiйськоi команди СРСР. Пiд час РЖгор ХХРЖРЖ Олiмпiади 1980 року деякi матчi футбольного турнiру з великим успiхом проводилися в Киiвi.

22 грудня 1990 року РЖ Генеральна асамблея засновникiв прийняла рiшення створити Нацiональний олiмпiйський комiтет Украiни i ця дата i офiцiйною датою його створення. У вереснi 1993 року НОК Украiни був остаточно визнаний Мiжнародним олiмпiйським комiтетом.

НОК Украiни дii у вiдповiдностi до положень Олiмпiйськоi хартii, Конституцii Украiни та чинного законодавства Украiни i свого Статуту.

Основнi завдання НОК Украiни - органiзацiя пiдготовки та участi спортсменiв в Олiмпiйських iграх, розширення мiжнародного спiвробiтництва, популяризацiя масового спорту i здорового образу життя, фiзичне i духовне збагачення людей. З цiiю метою НОК Украiни спiвпрацюi з державними, громадськими та iншими органiзацiями. На засадах незалежностi та доброi волi Нацiональний олiмпiйський комiтет Украiни об'iднуi бiльше 50 федерацii з видiв спорту. Вiн також маi 24 вiддiлення у всiх областях та по одному вiддiленню в Автономнiй республiцi Крим, мiстах Киiвi i Севастополi. Колективними членами НОК Украiни i бiльше 80 органiзацiй.

Першим президентом НОК Украiни був обраний олiмпiйський чемпiон Валерiй Пилипович Борзов (РЖгри ХХ Олiмпiади в Мюнхенi, легка атлетика 100 м та 200 м). У 1994 роцi В.П.Борзов був обраний членом Мiжнародного олiмпiйського комiтету в Украiнi та перевибраний президентом НОК в груднi цього ж року.

10 грудня 1998 року РЖХ Генеральна асамблея НОК Украiни обрала президентом РЖвана Никифоровича Федоренка.

Вперше НОК Украiни представляв самостiйну нацiональну команду на РЖграх XVII Олiмпiади в Лiлехамерi, де украiнськi атлети завоювали 1 золоту i 1 бронзову медалi i посiли 13 мiсце в неофiцiйному командному залiку. На iграх ХХVI Олiмпiади в Атлантi нацiональна команда Украiни завоювала 9 золотих, 2 срiбнi i 12 бронзових медалей, посiвши 9 загальнокомандне мiсце. На XVIIРЖ Олiмпiйських зимових iграх в Нагано завойовано 1 срiбну медаль.

Всього 959 атлетiв Украiни приймали участь в Олiмпiйських iграх. Ними завойовано 207 золотих, 134 срiбних i 139 бронзових медалей.

НОК Украiни брав участь в 4 зимових (1993 - 1999 роки) та 3 лiтнiх (1993 - 1997 роки) РДвропейських юнацьких олiмпiйських днях. Учасники завоювали всього 60 медалей (зимовi днi: 4 срiбних та 1 бронзова медаль, лiтнi днi: 19 золотих, 15 срiбних та 21 бронзова медаль).

НОК Украiни маi угоди з вiдомими у свiтi фiрмами "Adidas", "Coca-Cola", "Samsung", оператором мобiльного зв'язку "UMC", украiнською правничою фiрмою "Юрiс", яка надаi постiйну юридичну допомогу в дiяльностi органiзацii. Офiцiйним РЖнтернет-провайдером НОК i компанiя "Relcom-Ukraine".

В 1995 роцi НОК украiни почав випускати свiй офiцiйний (квартальний) журнал, який виходить кожних три мiсяцi, пiд назвою "Олiмпiйська арена", а з 1997 року видаi щомiсячний бюлетень "Олiмпiйськi новини вiд НОК Украiни".

НОК Украiни маi широкi зв'язки з НОКами сусiднiх краiн та олiмпiйськими органiзацiями. 16 представникiв НОК Украiни i членами рiзних мiжнародних органiзацiй i об'iднань.

Тiснi зв'язки НОК Украiни маi з украiнськими спортивними осередками за кордоном. Комiтети друзiв НОК Украiни були створенi i працюють зараз у США, Канадi, Австралii.

20 грудня 2002 року вiдбулась XIV звiтно-виборна Генеральна асамблея НОК Украiна, яка обрала новий склад керiвництва на 2002-2006 роки. Президентом НОК абсолютною бiльшiстю голосiв був обраний Вiктор Янукович - Прем'iр-мiнiстр Украiни, Голова Органiзацiйного Комiтету по пiдготовцi та участi спортсменiв Украiни в Олiмпiйських i Паралiмпiйських iграх, Всесвiтнiх iграх глухих та Всесвiтнiх Унiверсiадах. Першим вiце-президентом обрано РЖвана Федоренка, вiце-президентами - Анатолiя Писаренка та Миколу Костенка. На посаду генерального секретаря був переобраний Володимир Геращенко.

Генеральна асамблея затвердила склад членiв НОК нового скликання (139 членiв), обрала склад Виконавчого комiтету (23 члени) та склад ревiзiйноi комiсii (3 члени).

Наприкiнцi роздiлу, ще раз вiдмiчу, що на сучасному етапi розвитку олiмпiйського руху чимало дослiдникiв висловлюють своi бачення розвитку олiмпiйського руху.

В Украiнi в перiод створення олiмпийського руху газети на певний час фiзкультурно-спортивний рух в Украiнi огортаi криза. Майже припиняiться фiнансування республiканських змагань, дитячо-юнацьких спортивних шкiл, деяких установ i органiзацiй. Суспiльство живе в очiкуваннi чогось нового, воно прагне змiн на краще.

Роздiл 2 Теоретичнi аспекти вивчення олiмпiйського руху

2.1 Сутнiсть та iдеi олiмпiйського руху та олiмпiзму

РЖдеi олiмпiйського руху та олiмпiзму мають весь глибинний, мудрий i прекрасний сенс олiмпiйських принципiв. Це Засадничi принципи, з яких починаiться Олiмпiйська хартiя. Отже:

Вл1. РЖдея сучасного олимпизма належить Пьеру де Кубертену, за iнiцiативою якого в червнi 1894 року був проведений в Парижi Мiжнародний Атлетичний конгрес. Мiжнародний олiмпiйський комiтет (МОК) самоучредился 23 червня 1894 року. У серпнi 1994 року в Парижi прошел XII конгрес, Олiмпiйський конгрес столiття, який був названий ВлКонгресом iдностiВ».

2. Олiмпiзм - це фiлософiя життя, що прославляi i об'iднуюча в збалансоване цiле достоiнства тiла, волi i розуму. Олiмпiзм, що сполучаi спорт з культурою i освiтою, прагне до створення способу життя, що грунтуiться на радостi вiд зусилля, виховнiй цiнностi хорошого прикладу i пошанi загальних основних етичних принципiв.

3. Мета олимпизма - повсюдно поставити спорт на службу гармонiйному розвитку людини з тим, аби сприяти створенню мирного суспiльства, що пiклуiться про дотримання людськоi гiдностi. Для досягнення цiii мети олiмпiйський рух бере участь - самостiйно або у взаiмодii з iншими органiзацiями i в рамках можливостей, що i у нього, - в дiяльностi по захисту свiту.

4. Олiмпiйський рух, очолюваний МОК, грунтуiться на сучасному олимпiзмi.

5. Пiд верховною владою МОК олiмпiйський рух об'iднуi органiзацii, спортсменiв i iнших осiб, якi згоднi керуватися Олiмпiйською хартiiю. Критерiiм приналежностi до олiмпiйського руху i визнання Мiжнародним олiмпiйським комiтетом. Органiзацiя i управлiння спортом повиннi здiйснюватися незалежними, i визнаними як такi, спортивними органiзацiями.

6. Мета олiмпiйського руху - сприяти побудовi мирного i кращого свiту шляхом виховання молодi в процесi занять спортом, без якоi-небудь дискримiнацii i в олiмпiйському дусi, основному на взаiморозумiннi, дружбi, солiдарностi i чеснiй грi.

7. Дiяльнiсть олiмпiйського руху, символ якого п'ять переплетених кiлець, i постiйною i унiверсальною. Вона |охоплюi п'ять континентiв. Вона досягаi кульмiнацii об'iднанням спортсменiв свiту на великому спортивному святi Олiмпiйських iграх.

8. Заняття спортом i одним з прав людини. Кожен повинен мати можливiсть займатися спортом вiдповiдно до своiх потреб.

9. Олiмпiйська хартiя - це прийнятий МОК зведення Засадничих принципiв, правив i роз'яснень до них. Вона управляi органiзацiiю i функцiонуванням олiмпiйського руху, а також визначаi умови святкування Олiмпiйських iгорВ».

..Сотнi учених впродовж багатьох десятилiть намагаються коротко сформулювати iство олимпизма. А все ж нiчого не придумали краще за те, що сказане в Хартii:

ВлОлiмпiзм i фiлософiiю життя, що прославляi i об'iднуючу в збалансоване цiле достоiнства тiла, волi i розумуВ».

Мета цiii фiлософii, повторюваний, в тому, аби об'iднати i збалансувати, тобто гармонiйно зрiвноважити в однiй особi достоiнства тiла (його спритнiсть, силу i iншi ВлруховiВ» якостi ), могутню волю i прояснень розум.

Мета олiмпiйського руху - зробити так, щоб спорт служив саме такий - гармонiйному - розвитку людини. А загальна гармонiя допоможе створити дiйсно благородне, мирне i процвiтаюче суспiльство.

2.2 Олiмпiйська хартiя

Олiмпiйська Хартiя i зведенням засадних принципiв Олiмпiзма, Олiмпiйського руху, Правил i Офiцiйних роз'яснень, затверджених Мiжнародним Олiмпiйським комiтетом (МОК). Олiмпiйська хартiя регламентуi структуру, механiзм дii i процеси Олiмпiйського руху i визначаi умови проведення Олiмпiйських iгор. В цiлому, Олiмпiйська Хартiя виконуi три основнi завдання:

а) Олiмпiйська Хартiя, як головний iнструмент, що маi характер основного закону, регламентуi засаднi принципи i невiд'iмнi цiнностi Олiмпiзма.

b) Олiмпiйська Хартiя i також статутом Мiжнародного Олiмпiйського комiтету

с) Окрiм цього, Олiмпiйська Хартiя визначаi основнi права i обов'язки трьох головних складових Олiмпiйського руху, а саме: Мiжнародного Олiмпiйського руху, Мiжнародних спортивних федерацiй i нацiональних Олiмпiйських комiтетiв, а також Оргкомiтетiв по проведенню Олiмпiйських iгор, якi зобов'язанi виконувати положення Олiмпiйськоi Хартii.

Використання в Олiмпiйськiй хартii чоловiчого роду вiдносно фiзичноi особи, (наприклад, президент, вiце-президент, голова, член, керiвник, офiцiйна особа, керiвник делегацii, учасник змагань, що змагаiться, спортсмен, суддя, арбiтр, член жюрi, аташе, кандидат, персонал) або займенникiв (таких як вiн, вони, ним), розумiiться як що включаi i жiночий рiд, за винятком особливий обумовлених випадкiв.

У Олiмпiйських Хартii слово РРЖК означаi календарний рiк, який починаiться 1 сiчня i закiнчуiться 31 грудня, якщо немаi письмового пояснення про iнше трактування.

Концепцiя сучасного Олiмпiзма належить Пьеру де Кубертену, за чиiю iнiцiативою в червнi 1894 року в Парижi вiдбувся Мiжнародний атлетичний конгрес. 23 червня 1894 р. самоучредился Мiжнародний Олiмпiйський комiтет (МОК). Святкування перших Олiмпiйських РЖгор (РЖгор Олiмпiади) сучасностi вiдбулося в Афiнах, в Грецii, в 1896 р. У 1914 р. на Олiмпiйському Конгресi в Парижi був затверджений Олiмпiйський прапор, дарований Пьером де Кубертеном. На нiм змальовано п'ять кiлець, що переплiтаються, якi символiзують союз п'яти континентiв i зустрiну спортсменiв всього свiту на Олiмпiйських iграх. Першi Зимовi Олiмпiйськi iгри проходили в Шамонi, Францiя, в 1924 р.

Засаднi принципи Олiмпiйського руху

1. Олiмпiський рух i фiлософiiю життя, що прославляi i об'iднуючу в збалансовану цiлу гiднiсть тiла, волi i розуму. Олiмпiзм, що сполучаi спорт з культурою i освiтою, прагне до створення способу життя, що грунтуiться на радостi вiд зусилля, на виховнiй цiнностi хорошого прикладу i на пошанi до загальних основних етичних принципiв.

2. Метою Олiмпiйського руху i повсюдне становлення спорту на службу гармонiйного розвитку людини з тим, аби сприяти створенню мирного суспiльства, що пiклуiться про збереження людськоi гiдностi.

3. Олiмпiйський рух i концентрованою, органiзованою, унiверсальною i постiйною дiяльнiстю всiх осiб i органiзацiй, що надихаються цiнностями Олiмпiзма, здiйснювану пiд керiвництвом МОК. Ця дiяльнiсть охоплюi п'ять континентiв. Вершиною ii i об'iднання спортсменiв всього свiту на великому спортивному святi - Олiмпiйських iграх. РЗi символом i п'ять переплетених кiлець.

4. Займатися спортом - одне з прав людини. Кожен повинен мати можливiсть займатися спортом, не пiддаючись дискримiнацii, у дусi Олiмпiзма, взаiморозумiння, дружби, солiдарностi i чесноi гри. Органiзацiя, керiвництво i управлiння спортом повиннi контролюватися незалежними спортивними органiзацiями.

5. Будь-яка форма дискримiнацii вiдносно краiни або обличчя расового, релiгiйного, полiтичного характеру, або за ознакою пiдлоги - несумiснi з приналежнiстю до Олiмпiйського руху.

6. Приналежнiсть до Олiмпiйського руху вимагаi обов'язкового дотримання положень Олiмпiйськоi Хартii i визнання МОК.

2.3 Олiмпiйський рух i механiзм його дii

А. Состав i загальна органiзацiя Олiмпiйського руху

1. Олiмпiйський рух, що знаходиться пiд верховною владою МОК, включаi органiзацii, спортсменiв i осiб, якi згоднi керуватися Олiмпiйською Хартiiю. Метою Олiмпiйського руху i сприяти побудовi мирного i бiльш кращого свiту за допомогою виховання молодi засобами спорту вiдповiдно до iдей Олiмпiзма i його цiнностями.

2. Трьома головними складовими Олiмпiйського руху i: Мiжнародний Олiмпiйський комiтет (МОК), мiжнароднi спортивнi федерацii (Мi) i нацiональнi Олiмпiйськi комiтети (НОК) Для будь-якоi особи або органiзацii, що належить до Олiмпiйського руху в будь-якiй якостi, положення Олiмпiйськоi Хартii обов'язковi; вони також повиннi твердо виконувати рiшення МОК.

3. Окрiм трьох основних складових, в Олiмпiйський рух входять також Оргкомiтети по проведенню Олiмпiйських РЖгор (ОКОРЗ), нацiональнi асоцiацii, клуби i особи, що i членами Мi i НОК, i особливо спортсмени, дотримання iнтересiв яких складаi основний елемент дiяльностi Олiмпiйського руху, а також суддi, реферi, тренери i iншi спортивнi офiцiйнi особи i технiчнi фахiвцi. У нього включенi також iншi органiзацii i установи, визнанi МОК.

Б. Задачi i роль МОК

Завданням МОК i поширення Олiмпiзма в свiтi i керiвництво Олiмпiйським рухом. Роль МОК полягаi в тому, аби:

1. заохочувати i пiдтримувати поширення етики в спортi, а також виховувати молодь за допомогою спорту i направляти зусилля на те, аби в спортi панував дух чесноi гри, а насильство було заборонене;

2. заохочувати i пiдтримувати органiзацiю, розвиток i координацiю спорту i спортивних змагань;

3. забезпечувати регулярне святкування Олiмпiйських РЖгор;

4. спiвробiтничати з громадськими i приватними органiзацiями i органами в тому, аби поставити спорт на службу людства, сприяючи тим самим боротьбi за мир;

5. брати участь в змiцненнi iдностi i захисту незалежностi Олiмпiйського руху;

6. протидiяти проти будь-якоi форми дискримiнацii, що завдаi збитку Олiмпiйському руху;

7. заохочувати i пiдтримувати просування жiнок в спортi на всiх рiвнях i у всiх структурах з метою добитися здiйснення принципу рiвностi чоловiкiв м жiнок;

8. очолювати боротьбу проти вживання допiнга в спортi;

9. заохочувати i пiдтримувати заходи по захисту здоров'я спортсменiв;

10. протистояти будь-яким полiтичним або комерцiйним зловживанням спортом i спортсменами;

11. заохочувати i пiдтримувати зусилля спортивних органiзацiй i органiв суспiльного управлiння, направленi на забезпечення соцiального i професiйного майбутнього спортсменiв;

12. заохочувати i пiдтримувати розвиток спорту для всiх;

13. заохочувати i пiдтримувати вiдповiдальнiсть i турботу про охорону довкiлля, забезпечувати дотримання екологiчних принципiв при розвитку спорту i вимагати, аби Олiмпiйський iгри проводилися вiдповiдно до вимог екологii;

14. сприяти здобуттю позитивного результату вiд проведення Олiмпiйських РЖгор мiстом i краiною, органiзуючих Олiмпiйськi iгри;

15. заохочувати i пiдтримувати iнiцiативи по стиранню граней мiж спортом, культурою i освiтою

16. заохочувати i пiдтримувати дiяльнiсть Мiжнародноi Олiмпiйськоi академii (МОА) i iнших учбових закладiв, дiяльнiсть яких присвячена Олiмпiйськiй освiтi.

Офiцiйне роз'яснення до Правила 2

1. Виконком МОК може надати патронат МОК мiжнародним регiональним, континентальним або усесвiтнiм комплексним змаганням на умовах, якi МОК визнаi резонними, за умови, що вони проводитимуться вiдповiдно до Олiмпiйськоi Хартii i будуть органiзованi пiд контролем НОК або асоцiацiй, визнаних МОК, за сприяння вiдповiдних Мi i при дотриманнi технiчних правил Мi.

2. Виконком МОК може надати патронат МОК iншим спортивним заходам, за умови, що iх завдання вiдповiдають цiлям Олiмпiйського Руху.

В.Визнання МОК

1. Умовою приналежностi до Олiмпiйського Руху i визнання МОК.

2. МОК може визнавати в якостi НОК нацiональнi спортивнi органiзацii, дiяльнiсть яких пов'язана iз завданнями i роллю МОК. МОК може також визнавати асоцiацii НОК, сформованi на континентальному або свiтовому рiвнi. Все НОК i асоцiацii НОК повиннi мати, де це можливо, статус юридичноi особи. Вони повиннi керуватися Олiмпiйською Хартiiю. РЗх статути мають бути затвердженi МОК.

3. МОК може визнавати Мi(Мiжнародна спортивна федерацiя) i асоцiацii Мi.

4. Визнання асоцiацiй Мi або НОК аж нiяк не впливаi на право кожноi Мi або НОК мати прямi контакти МОК, i навпаки.

5. МОК може визнавати неурядовi органiзацii, що пов'язанi iз спортом, дiють на мiжнародному рiвнi, чиi статути i дiяльнiсть узгоджуються з Олiмпiйською Хартiiю.

6. Визнання МОК може бути тимчасовим або постiйним. Рiшення про надання тимчасового визнання або його вiдгук приймаiться Виконкомом МОК на конкретний або невизначений перiод. Виконком МОК може визначити умови, вiдповiдно до яких термiн тимчасового визнання закiнчуiться. Рiшення про повне визнання або його вiдгук приймаiться на Сесii. Деталi процедури визнання визначаються Виконкомом МОК.

Г. Олiмпiйський конгрес

На Олiмпiйський конгрес збираються представники структур, складових Олiмпiйський рух; термiни проведення Конгресiв встановлюi МОК; Конгрес скликаiться Президентом МОК; Конгрес маi консультативне значення.

Офiцiйне роз'яснення до Правила 4

1. Олiмпiйський конгрес за рiшенням Сесii скликаi Президентом МОК, Конгрес органiзовуi МОК в мiсцi i в термiни, якi визначаi Сесiя. Президент головуi на Конгресi i визначаi його процедуру.

2. На Олiмпiйському Конгресi присутнi члени МОК, Почесний президент МОК, Почеснi члени i Члени шани МОК, делегати, представляючi Мi i НОК; на нiм можуть бути

Вместе с этим смотрят:

Multiple negation

XXX летние Олимпийские Игры

РЖндустрiальна спадщина Украiни

РЖсторiя розвитку, види та функцii туризму

Автоматизация информационных систем для туристической фирмы ООО "Акварели"