РЖсторiя розвитку, види та функцii туризму

ЗМРЖСТ

ПЕРЕДМОВА

ТЕМА 1. Виникнення i розвиток теорii туризму

1.1 ОбтАЩiктивнi передумови виникнення теорii туризму

1.2 Основнi етапи i тенденцii у розвитку сучасноi теорii туризму

1.3 ВзаiмозвтАЩязок теорii туризму з iншими науками

ТЕМА 2. Сутнiсть туризму та його основнi функцii

2.1 Етимологiя i семантика поняття тАЮтуризмтАЭ

2.2 Класифiкацiя подорожуючих осiб

2.3 Основнi функцii туризм

ТЕМА 3. РЖсторичний розвиток туризму

3.1 Перiодизацiя свiтового туризму

3.2 Основнi етапи iсторичного розвитку туризму

ТЕМА 4. Види та форми туризму

4.1 Пiдходи до класифiкацii подорожей

4.2 Види туризму

4.3 Органiзацiйнi форми туризму

ТЕМА 5. РЖндустрiя туризму як мiжгалузева система

5.1 Поняття iндустрii туризму та ii складовi

5.2 Типологiя пiдприiмств сфери туризму

5.3 Спецiалiзацiя i кооперування пiдприiмств туризму

ЛРЖТЕРАТУРА

ПЕРЕДМОВА

тАЮТуризмознавствотАЭ i однiiю з провiдних дисциплiн навчального плану спецiальностi тАЮТуризмтАЭ.

Метою викладення цiii дисциплiни i засвоiння студентами базових понять i визначень туризму як сфери дiяльностi; ознайомлення з основними пiдходами до управлiння розвитком туризму в Украiнi та в свiтi; осмислення найбiльш актуальних проблем, якi виникають у звтАЩязку з поширенням мiжнародних туристських звтАЩязкiв.

Вiдповiдно, за своiм змiстом курс тАЮТуризмознавствотАЭ складаiться з трьох логiчно завершених частин або модулiв:

1. Основи теорii туризму.

2. РЖнституцiонально-органiзацiйнi засади туризму.

3. Проблеми i конфлiкти сучасного туризму.

У першiй частинi опорного конспекту лекцiй (ОКЛ) з курсу тАЮТуризмознавствотАЭ розглядаються питання, повтАЩязанi з теорiiю туризму. Перш за все, тут висвiтлюються обтАЩiктивнi передумови виникнення теорii туризму i основнi етапи ii розвитку; наводяться визначення таких базових понять як тАЮтуризмтАЭ, тАЮтуристтАЭ, тАЮтуристська послугатАЭ, тАЮтуристична iндустрiятАЭ; розглядаються питання класифiкацii видiв i форм туризму; характеризуються основнi складовi свiтовоi iндустрii туризму.

Навчальний матерiал, який вiдноситься до останнiх двох модулiв курсу, плануiться надати у iнших випусках ОКЛ, якi будуть виданi пiзнiше.

Головна мета опорного конспекту лекцiй полягаi в тому, щоб подати знання про туризм у максимально стислому, структуризованому за окремими темами видi. Це, на думку укладача, дозволить значно полегшити вивчення студентами основ туристичноi дiяльностi. ОКЛ складено вiдповiдно до програми курсу тАЮТуризмознавствотАЭ. В ньому використанi матерiали пiдручникiв та навчальних посiбникiв з туризму, авторами яких i вiдомi вiтчизнянi та зарубiжнi фахiвцi: Бейдик О.О., Любiцева О.О., Мiнiч РЖ.М., Федорченко В.К., Александрова А.Ю., Бiржаков М.Б., Квартальнов В.О., ВаСiнiн В.С., Яковлiв Г.А., Нешков М., Ракаджийська С.

ТЕМА 1. Виникнення i розвиток теорii туризму

План лекцii

1.1. ОбтАЩiктивнi передумови виникнення теорii туризму.

1.2. Основнi етапи i тенденцii у розвитку сучасноi теорii туризму.

1.3. ВзаiмозвтАЩязок теорii туризму з iншими науками.

Лiтература: 4, 9, 19, 20.

1.1 ОбтАЩiктивнi передумови виникнення теорii туризму

Теорiя тАУ це логiчне узагальнення досвiду, суспiльноi практики. Теорiя туризму не i виключенням. Знання про туризм виникали i накопичувались протягом всього перiоду його становлення та еволюцii.

Туризм i вiдносно новим соцiально-економiчним явищем. Подорожi, що здiйснювались до ХРЖХ сторiччя, не можна вважати туризмом у сучасному розумiннi. Бiльшiсть вчених-спецiалiстiв сходяться на тому, що сучасний туризм зi своiю структурою, матерiальною базою, методами роботи почав складатися тiльки в ХРЖХ ст. [15, с. 7]. Новими i незавершеними i й знання в цiй галузi. Саме тому теорiю туризму слiд сприймати та вивчати як тАЮвiдкритутАЭ систему логiчно упорядкованих наукових знань про зазначене явище. Формування теорii туризму повтАЩязане та обумовлене процесом перетворення туризму в суспiльно значимий фактор, який маi серйознi наслiдки для розвитку людськоi цивiлiзацii в ii новiй iсторii.

Вiдомо, що будь-яке знання i результатом i одночасно виразником обтАЩiктивних людських потреб. Це справедливо i по вiдношенню до знань з туризму, якi виникали та утверджувались внаслiдок масовостi цього явища та перетворення його з iндивiдуальноi до суспiльноi потреби.

До другоi половини ХРЖХ сторiччя туризм розвивався як елiтарне i iндивiдуальне за своiм характером явище, яке не мало особливого значення та наслiдкiв у суспiльному життi. Його масовий розвиток розпочинаiться з появою та утвердженням капiталiстичних суспiльних вiдносин у Захiднiй РДвропi. Саме тут, а точнiше у краiнах Альпiйського регiону, отримують розвиток першi масовi види туризму тАУ бальнеолiкування i рекреацiйний туризм.

Вiдповiдно саме у Австрii, Швейцарii, Нiмеччинi у другiй половинi ХРЖХ ст. помiченi першi спроби систематизацii знань, повтАЩязаних з тими або iншими процесами в галузi туристичного розвитку.

Зокрема, дослiдники вказують на доповiдi Eduard Fröler з проблем швейцарського готельного господарства, у Цюриху в 1883 роцi, Ĵoseph Stradner на конгресi з прискорення туристичного розвитку в австрiйських провiнцiях у м. Грац у Австрii у 1884 роцi [19, с. 10].

На цей же час приходиться i виникнення туристичноi термiнологii та методики, якi i елементом будь-якоi науки.

Наприкiнцi ХРЖХ тАУ початку ХХ сторiччя найбiльш значущими подiями у розвитку теорii туризму вважаються такi:

ü 1896 р. тАУ Е. Фльолер видаi наукову працю тАЮЗначення туристичноi статистикитАЭ;

ü 1917 р. тАУ РЖ. Штраднер з унiверситету в м. Грац у книзi тАЮПрорив туризмутАЭ дослiджуi вплив туризму на мiсцеву економiку i розвиваi теорiю периферiйного туристичного споживання. У зазначенiй працi вперше запроваджуються термiни тАЮгеографiя туризмутАЭ (Fremdenverkehgeographie) i тАЮтуристичний районтАЭ (Fremdenverkehrsgebiet);

ü 1919 р. Карл Спютс з Вiденя вводить i визначаi термiн тАЮтуристична iндустрiятАЭ (Fremdenverkehrsgewerbe);

ü 1924 р. тАУ Рене Бланшар iз Францii публiкуi свою працю тАЮТуризм у Французьких АльпахтАЭ;

ü 1925 р. тАУ Андреас Марiотi iз Римського унiверситету розпочинаi викладати дидактичнi проблеми туризму. [19,с. 11].

Можливо i й iншi, поки ще не знайденi дослiдниками, працi вiтчизняних та iноземних вчених, у яких мiстяться спроби наукового осягнення, теоретичного осмислення туризму. Але й тi дослiдження, якi вже вiдомi, дають пiдстави стверджувати, що у кiнцi ХРЖХ тАУ початку ХХ сторiччя були закладенi засади сучасноi теорii туризму як важливого явища суспiльного життя.

1.2 Основнi етапи i тенденцii у розвитку сучасноi теорii туризму

Початок сучасноi теорii туризму може бути повтАЩязаний з появою i розвитком його створювачiв та iнституцiональних носiiв.

Це, перш за все, всi спецiалiзованi навчальнi та дослiдницькi установи, якi заклали основи i розпочали дослiдження в галузi туризму.

В окремих iсторичних дослiдженнях вiдображенi приклади появи i дiяльностi навчальних закладiв, якi вважаються первiсними створювачами та носiями теорii туризму:

ü 1919 р. тАУ створюiться Вище училище готельного господарства i транспорту в Дюссельдорфi (Нiмеччина);

ü 1929 р. тАУ засновано Дослiдний iнститут туризму при Вищому торговому училищi у Берлинi;

ü 1934 р. тАУ створено Науково-дослiдний iнститут туризму при Вищому училищi свiтовоi торгiвлi у Вiденi (сьогоднi тАУ економiчний унiверситет);

ü 1941 р. тАУ у Швейцарii засновано РЖнститут дослiджень з туризму уВа м. Берн i семiнар з туризму в Сент-Гален, де були надрукованi першi фундаментальнi працi з туризму професорiв Валтера Хунцикера i Курта Крапфа [20].

Наведенi приклади свiдчать, що РДвропа i не тiльки колискою туризму, але й наукою про нього. Певний внесок у теорiю туризму був зроблений в США. В 1932 р. у Вашингтонському унiверситетi вперше представлена навчальна програма з готельноi справи. Через рiк американський професор Р. Бран надрукував свою працю тАЮБiзнес-рекреацiiтАЭ, де вперше використав термiн тАЮрекреацiятАЭ (recreation).

Науковi досягнення у галузi туризму в перiод пiсля Другоi Свiтовоi вiйни повтАЩязанi з декiлькома подiями. У 1949 роцi у Швейцарii (м. Берн) заснована Мiжнародна асоцiацiя наукових експертiв з туризму (AIEST), яка приступила до видання журналу тАЮRevue de tourismeтАЭ. Велику роль у становленнi цiii установи як авторитетного наукового закладу вiдiграв швейцарський професор Клод Каспар тАУ президент AIEST протягом багатьох рокiв.

Пiзнiше теорiя туризму розпочала розвиватись i в схiдноiвропейських краiнах. У серединi 50-х рокiв у Польщi було створено Науково-дослiдний iнститут туризму при Вищому училищi статистики i планування у Варшавi. У 60-тi роки у Ляблянi i Сплiтi (iРЮ) розпочалось навчання фахiвцiв з туризму з вищою освiтою. У 70-тi роки аналогiчнi заклади були створенi у Болгарii, СРСР, Угорщинi, Чехословакii.

Формування i утвердження теорii туризму i результатом не тiльки дiяльностi iнституцiй, але i працi вчених, прiзвища яких назавжди залишаться в iсторii як ii засновникiв. Вагомим i внесок у даному напряму швейцарських професорiв Kurt Kraft i Walter Hunzicker, якi на початку 40-х рокiв ХХ сторiччя розробили основи теорii туризму. Традицii швейцарськоi науковоi школи пiзнiше i до наших часiв продовжують i збагачують Paul Risch, Jost Krippendorf, якi вiдомi у цiлому свiтi своiми працями з проблем туристичного маркетингу i збереження навколишнього середовища в процесi туристичного розвитку. РЗх земляка професора Claude Kaspar також знають у науковому свiтi як автора фундаментальних дослiджень у багатьох галузях туризму.

З австрiйськоi науковоi школи з туризму заслуговують уваги такi вченi як: P. Bernecker, J. Stradner, W. Edner, J. Mazanec, E. Spatt, а з нiмецькоi тАУВаВа G. Walterspiel, B. Pfister, H. Sauermann.

Вагомий внесок у розвиток теорii туризму здiйснили i радянськi вченi: В.РЖ. Азар, М.А. Ананьiв, П.М. Зачиняiв, И.В. Зорiн, В.А. Кватальнов,ВаВа Н.П. Крачило, М.Е. Нiмоляiва, М.С. Фалькович, В.К. Федорченко.

В Украiнi на сьогоднiшнiй день найбiльш сформованою можна вважати систему наукових поглядiв на туризм, якi повтАЩязанi з дослiдженням географii туризму, просторових аспектiв розмiщення туристських ресурсiв, розробкою методологii формування та розвитку територiальних рекреацiйних систем. Вагомий внесок у розвиток цих iдей зробили украiнськi вченi О.О. Бейдик, Ю.А. Заставний, М.П. Крачило, О.О. Любiцева, Б.П. Яценко та iншi.

Економiчнi дослiдження туристськоi проблематики вiдображенi в працях украiнських фахiвцiв: Агафоновоi Л.Г., РДвдокименка В.К., Долiшного М.РЖ., Карсiкiна В.РЖ., Ковешнiкова В.С., Конiщевоi Н.Й., Стиченка Д.М. РЖсторичнi аспекти розвитку туризму висвiтлено у роботах Дьоровоi Т.А., Поповича С.РЖ., Тронька П.Г., Федорченка В.К. Туризм як соцiальний iнститут розглядаiться в наукових працях Мiнiч РЖ.М., Пазенка В.С., Яковенка Ю.РЖ.

Провiднi тенденцii у розвитку теорii туризму на сучасному етапi його розвитку, (починаючи з середини ХХ сторiччя), можуть бути угрупованi у три такi напрямки: кiлькiсний, структурний та якiсний.

Основнi кiлькiснi тенденцii полягають у наступному:

а) Збiльшуiться число навчальних i дослiдницьких закладiв у сферi туризму.

У Нiмеччинi, Австрii, Швейцарii, Францii, Великобританii, РЖталii, США, Канадi, Австралii, Новоi Зеландii, Японii десятки провiдних унiверситетiв готовлять фахiвцiв для сфери туризму.

У США близько 40 унiверситетiв мають спецiалiзованi ланки (факультети, департаменти, центри) з туризму. В нашiй державi у створену в 1997 роцi Асоцiацiю навчальних закладiв Украiни туристського та готельного профiлю входить зараз понад 70 закладiв освiти рiзних форм власностi та рiвнiв акредитацii.

У 80-90-тi роки вiдбуваiться експансiя i в нетрадицiйнi регiони i краiни, де туризм перетворюiться у провiдну галузь економiки. Цi процеси i характерними для Канади, Австрii, Новоi Зеландii, Японii, РЖндii, Китаю, ВтАЩiтнаму, Куби.

б) У перiодi який дослiджуiться високими темпами збiльшуiться кiлькiсть осiб з науковими ступенями i званнями в галузi туризму.

Основною причиною такого становища i швидке зростання потреб у спецiально пiдготовлених i висококвалiфiкованих кадрах для його управлiння. Значнi науковi досягнення у 90-тi роки повтАЩязанi з iменами таких вчених як Йост Крипендорф, що розробив маркетингову теорiю в туризмi i видав низку праць, повтАЩязаних з туризмом та навколишнiм середовищем; Вальтер Фрайер тАУ який i автором публiкацiй з загальноi теорii туризму; Дуглас Пирс тАУ вiдомий як автор трилогii тАЮТуризм сьогоднiтАЭ, тАЮТуристичний розвитоктАЭ, тАЮТуристичнi органiзацii. Жан-ПтАЩiр Лозато Жiотар у цi роки видав тАЮГеографiю туризмутАЭ, яка чотири рази була видана у Францii i перекладена в РЖспанii.

в) У сучасний перiод розвитку теорii туризму значно збiльшуiться кiлькiсть перiодичних видань i спецiалiзованоi навчальноi та науковоi лiтератури. Науково-iнформацiйне забезпечення туризму реалiзуiться за допомогою десяткiв наукових журналiв та тисяч томiв навчально-методичноi лiтератури.

г) Наростаi обсяг коштiв, що iнвестуються у розвиток туристичноi науки i освiти. З початку 90-х рокiв тiльки у Схiднiй РДвропi була профiнансована i здiйснена низка довгострокових програм з розвитку спецiалiзованого навчання i науки з туризму: тАЮTempusтАЭ, тАЮPhareтАЭ, тАЮSocratesтАЭ, тАЮKnow How FundтАЭ та iншi.

Основнi структурнi змiни у розвитку сучасноi теорii туризму вiдносяться перш за все до:

а) Змiн у тАЮгеографiiтАЭ теорii туризму. У початковий етап свого розвитку туризм утверджувався як фактор, що стимулюi господарський розвиток окремих краiн i територiй. Це визначило появу знань переважно в його економiчних аспектах. У останнi десятирiччя в краiнах з високим ступенем iндустрiалiзацii все бiльше мiсця займають соцiальнi, культурнi, психологiчнi та iншi змiстовнi напрями у дослiдженнi туризму.

б) Поглиблення iнтегрального характеру теорii туризму.

Характернi структурнi змiни у змiстi теорii туризму повтАЩязанi з тим, що вiн увiбрав у себе багато функцiональних наукових напрямкiв таких як: маркетинг, планування, фiнансування, управлiння людськими ресурсами та iншi. Крiм того, трудно сьогоднi уявити собi цiлiсне пiзнання з туризму без iнтегрування його з iншими науковими галузями: соцiологiя, психологiя, географiя, медицина, екологiя, iсторiя, культурологiя та iншi.

в) Розширення змiстовного охоплення туризму.

В останнi роки утверджуються два основних напрямки в наукових дослiдженнях туризму.

Перший стосуiться внутрiшньоi структури явища та його основних видiв дiяльностi: готельного господарства, ресторанного сервiсу, туроператорськоi i агентськоi дiяльностi, туристичного транспорту, спорту i розваг.

Другий змiстовний аспект вiдбиваi переважно зовнiшнi звтАЩязки туризму з iншими видами дiяльностi у рамках вiльного часу: рухова активнiсть людини, рекреацiя, спорт i розваги у рамках постiйного мiсця проживання [19, с. 24].

Розширюються дослiдження, якi стосуються мiського туризму, розважальних тематичних паркiв, туристичного планування i розвитку, туристичного транспорту.

Основнi якiснi тенденцii, якi спостерiгаються у розвитку теорii туризму, полягають у такому:

ü поглиблюiться науковий характер системи знань про туризм;

ü у дослiдженнях туризму використовуiться новий науковий апарат за рахунок застосування сучасних методiв математики, iнформатики, статистики;

ü продовжуiться накопичення нових знань про туризм як важливе явище суспiльного життя;

ü вiдбуваiться унiфiкацiя туристичноi термiнологii i методики статистичних спостережень i дослiджень у туризмi.

На початку ХХ сторiччя туристична наука стикаiться з новими вимогами для дослiдження вiдповiдних теоретичних i прикладних проблем.

Перш за все, i необхiднiсть подання у крупних монографiчних дослiдженнях окремих видiв туризму за схожою змiстовною структурою: генезис, функцiональнi характеристики, туристичне обслуговування, рiвень розвитку в свiтi.

По-друге, i потреба у створеннi та реалiзацii у туристичнiй практицi теорii i моделi розвитку туристичних центрiв i територiй як тАЮклiтинтАЭ туризму.

По-третi, необхiдно обтАЩiднання зусиль рiзних освiтнiх, науково-дослiдних установ, окремих вчених у нацiональному i свiтовому масштабi з метою вирiшення актуальних проблем, якi стоять перед туризмом у новому сторiччi.

1.3 ВзаiмозвтАЩязок теорii туризму з iншими науками

В останнi десятирiччя туризм розвиваiться i утверджуiться як динамiчне, комплексне та багатогранне за своiм характером явище. Зазначенi характеристики разом iз зростанням його ролi у життi суспiльства обумовили iнтегральний пiдхiд при його вивченнi, аналiзi та управлiннi.

Дослiдники туризму вивчають рiзнi аспекти функцiонування туризму, якi практично сформувались у такi напрямки дослiджень: економiчний, полiтичний, культурний, психологiчний, соцiальний, географiчний.

Поступово туризм знайшов своi мiсце у предметах багатьох наук, що в свою чергу, сприяло розширенню i ускладненню його власного предмета.

Наразi туризм може вивчатись i управлятись тiльки загальними зусиллями спецiалiстiв рiзних наукових галузей.

Виходячи з такоi позицii, багато авторiв розглядають знання про туризм як унiверсальну науку, яка тАЮобслуговуiтьсятАЭ низкою сумiжних наук i сама перетворюiться у складову цих наук.

Наочно зазначений тезис продемонстровано на рис. 1.1. и 1.2.

У публiкацiях вчених у галузi туризму iнтегральний пiдхiд реалiзуiться у застосуваннi багатьох методiв i елементiв, якi запозиченi з iнструментарiю розвинутих i сталих наукових напрямкiв.

Рис. 1.1. ВзаiмозвтАЩязок теорii туризму i сумiжних наук

Рис. 1.2. Туризм як складова iнших наук

туризм подорож мiжгалузевий

Так, наприклад, у дослiдженнi Stephan Schulmeister туризм як феномен сучасностi аналiзуiться з позицiй:

ü споживчоi теорii;

ü теорii мiжнародних економiчних вiдносин;

ü теорii трудового циклу;

ü теорii домашнього господарства [Цит. за.19, с. 25].

ЗвтАЩязок туризму з чисельними секторами господарськоi та соцiальноi сфери суспiльства забезпечуi все бiльш широке прикладне застосування досягнень рiзних галузевих наук. Характерним прикладом тут може слугувати медицина (охорона здоровтАЩя). Ця наука i повтАЩязанi з нею клiматологiя, бальнеологiя, таласотерапiя, а також рiзноманiтнi лiкувальнi, профiлактичнi, вiдновлювальнi методи фактично стали основою для розвитку курортно-лiкувального туризму.

Теорiя туристичного транспорту тАУ ще один приклад у даному напрямку. Вона вiдокремилась i розвиваiться на основi транспортноi науки. Теж саме можна сказати i по вiдношенню до економiки туризму.

Як економiчна дiяльнiсть туризм не може розвиватись без фiнансовоi науки, банкiвськоi справи, бухгалтерського обмiну.

На сучасному етапi теорiя туризму все бiльш активно включаi у свiй методичний iнструментарiй досягнення математики, математичноi статистики, iнформатики. Для спостереження над туристичними потоками, вивчення динамiки i структури споживання туристичних послуг з успiхом можна використовувати методи математичного аналiзу, економетричнi методи, теорiю масового обслуговування.

Питання для самоперевiрки

1. ВаЯкi обтАЩiктивнi передумови сприяли розвитку теорii туризму?

2. ВаВ якому регiонi свiту помiченi першi спроби теоретичного осмислення туристичного розвитку?

3. ВаПерерахуйте основнi найбiльш значущi подii у розвитку теорii туризму у ХХ сторiччi?

4. ВаУ чому полягаi рiзниця мiж кiлькiсними, структурними та якiсними тенденцiями у розвитку туристичноi науки?

5. ВаЯк повтАЩязанi мiж собою теорiя туризму i економiка туризму?

ТЕМА 2. Сутнiсть туризму та його основнi функцii

План лекцii

2.1. Етимологiя i семантика поняття тАЮтуризмтАЭ.

2.2. Класифiкацiя подорожуючих осiб.

2.3. Основнi функцii туризму.

Лiтература: 1, 2, 4, 5, 9, 12, 17, 19.

2.1 Етимологiя i семантика поняття тАЮтуризмтАЭ

Процес пiзнання людиною навколишнього свiту тiсно повтАЩязаний з подорожуванням. Ще в давнi часи люди вирушали в подорожi. Мотиви iх мандрiвок були рiзними: допитливiсть, потреби в лiкуваннi, бажання приймати участь у спортивних змаганнях, iнтерес до iсторичних, культурних памтАЩяток, природно-клiматичних особливостей.

Розвиток обмiну та торгiвельних звтАЩязкiв вимагав достовiрних та докладних знань про краiни, iх населення, звичаi людей. У стародавньому РДгиптi посланцi фараонiв подорожували не лише по своiй краiнi, але й вирушали до приморських держав по пiвнiчному африканському узбережжю, з пiзнавальними та науковими цiлями здiйснювали тривалi подорожi науковцi.

Девiз тАЮМандруй тАУ наберешся розумутАЭ вiдображав вiдношення античних народiв до подорожей як засобу задоволення своiх культурних та наукових потреб.

В античнi часи людей, якi здiйснюють подорожi та тимчасово перебувають поза мiсцем постiйного проживання, називали тАЮподорожанинамитАЭ, тАЮмандрiвникамитАЭ, тАЮподорожуючимитАЭ. Пiд подорожуючим розумiлась людина, яка вирушила у подорож не заради задоволення, а з якоюсь певною метою, досягнення якоi повтАЩязано зi значними труднощами.

Поняття тАЮтуризмтАЭ зтАЩявилось у мовах народiв свiту на межi ХVРЖРЖРЖ-ХРЖХ столiть. Саме в цей час спостерiгаються масовi перемiщення значноi кiлькостi людей з метою змiстовного проведення дозвiлля, а елементи ризику та труднощiв, якi протягом багатьох столiть були повтАЩязанi з подорожами, вiдпадають.

РЖснуi декiлька версiй вiдносно етимологii поняття тАЮтуризмтАЭ.

Вiдповiдно до однiii з них слово тАЮтуризмтАЭ походить вiд латинського tornus (рух за кругом). У широкому розумiннi воно означаi пересування з одночасною змiною побуту людей.

Найбiльш виразне це поняття у французькiй мовi: tour означаi подорож з поверненням назад до мiсця виiзду.

Згiдно з iншою версiiю, слова тАЮтуризмтАЭ i тАЮтуристтАЭ зтАЩявились ще ранiше в Англii. У кiнцi ХVРЖРЖРЖ-го столiття представникiв заможних класiв iвропейських краiн, якi вiдвiдували зарубiжнi краiни, почали називати тАЮтуристамитАЭ.

У книзi тАЮAnecdote of the English languageтАЭ яка була видана у 1800 роцi, написано: тАЮСьогоднi подорожуючих називають туристамитАЭ (A traveler is nowadays called a tourist). [19, с.41]

Причому туристами називали не всiх подорожуючих, а лише iноземцiв, якi приiхали до тiii чи iншоi iвропейськоi краiни. Англiйцi, якi здiйснювали протягом свого життя декiлька поiздок на континент з метою завершення освiти, називали своi поiздки тАЮГранд туртАЭ.

За змiстом значення слiв тАЮподорожуючийтАЭ та тАЮтуристтАЭ вiдрiзняються. Наприклад, в англiйськiй мовi мiж словами тАЮподорожуючийтАЭ (traveler) i тАЮтуристтАЭ (tourist) iснуi певна змiстовна рiзниця. Слово тАЮтуристтАЭ у широкому розумiннi означаi особу, яка здiйснюi подорож не за необхiднiстю, а заради власного задоволення, або розширення культурного кругозору, з одного пункту до iншого протягом якогось часу i повертаiться до того пункту, з якого розпочалася подорож.

Збiльшення обсягiв нацiонального та мiжнародного туризму у двадцятому столiттi, пiдвищення його економiчного, полiтичного i соцiального значення, призвели до необхiдностi чiткого визначення понять тАЮтуристтАЭ i тАЮтуризмтАЭ.

Починаючи з 30-х рокiв у всiх краiнах розвинутого туризму велику увагу придiляють науковому визначенню цих термiнiв. Але до сьогодення iдиного, всеохоплюючого визначення поняття тАЮтуризмтАЭ не знайдено. Навпаки, народжуiться все бiльше i бiльше його трактувань.

Труднощi i проблеми повтАЩязанi з визначенням поняття тАЮтуризмтАЭ обумовлюються цiлою низкою обставин.

По-перше, туризм вважаiться вiдносно новим соцiально-економiчним явищем. Незважаючи на тисячорiчну iсторiю подорожувань людей, туризм у сучасному розумiннi даного поняття почав складатися лише в ХРЖХ сторiччi.

По-друге, туризм i динамiчним за характером явищем, що находить своi вираження у постiйних змiнах його характеристик, безперервному розвитку, збагачуваннi та якiсних удосконаленнях конкретних його рiзновидiв та форм.

По-третi, туризм i складним та багатогранним за змiстом явищем, тАЮфеноменом з багатьма обличчямитАЭ i з цiii причини вiн також не може бути визначеним однозначно.

По-четверте, при тлумаченнi поняття тАЮтуризмтАЭ обтАЩiктивно допускаiться змiшування характеристик рiзних явищ i процесiв як господарськоi, так i соцiальноi сфери.

По-птАЩяте, туризм як iнтегральне явище трактуiться з точки зору рiзних наукових областей тАУ економiки, географii, соцiологii, медицини та iнших.

Нарештi, необхiдно враховувати i субтАЩiктивiзм у пiдходах рiзних авторiв при трактуваннi змiсту туризму. тАЮТуризм маi стiльки визначень, скiльки i авторiвтАЭ тАУ це вiдоме висловлювання австрiйського професора Р. Bernecker ще раз пiдтверджуi вище наведену тезу.

Теоретичний аналiз наявних дефiнiцiй туризму дозволяi вiдкрити найважливiшi його змiстовнi характеристики, якi, в свою чергу формують елементи так званого тАЮвiдкритоготАЭ визначення поняття.

З такоi позицii тАЮтуризмтАЭ може бути визначений як:

¨ усi добровiльнi подорожi людей, вчиненi з метою пiзнання, вiдпочинку, лiкування для здiйснення громадськоi i професiйноi дiяльностi, якщо це не повтАЩязано з роботою, що оплачуiться на мiсцi вiдвiдування;

¨ форма рекреацii, засiб проведення вiльного часу шляхом використання сфери послуг у поiздках людей;

¨ сукупнiсть технiчних, економiчних i органiзацiйних видiв дiяльностi, якi вiдносяться до подорожей людей i повтАЩязанi з iх перебуванням поза мiсцем постiйного проживання;

¨ галузь економiки невиробничоi сфери, пiдприiмства i органiзацii якоi задовольняють потреби туристiв у матерiальних i нематерiальних послугах;

¨ суспiльно-органiзована економiчна дiяльнiсть, спрямована на виробництво товарiв та послуг для задоволення потреб людей, якi знаходяться поза мiсцем постiйного проживання, з метою задоволення iх потреб, повтАЩязаних з вiдпочинком, вiдновленням здоровтАЩя i задоволенням духовних iнтересiв;

¨ сукупнiсть вiдносин i явищ, що виникають пiд час перемiщення та перебування людей в мiсцях, якi вiдрiзняються вiд мiсць iх постiйного проживання i роботи.

Концепцiя вiдкритого визначення туризму актуальна i в теперiшнiй час. Науковцi i фахiвцi з туризму не припинять роботи з доопрацювання i удосконалення iснуючих дефiнiцiй. ЗтАЩявляiться багато нових оригiнальних визначень туризму. РЗх автори включають в поняття тАЮтуризмтАЭ туристичнi потреби i мотивацii, особливостi поведiнки туристiв, економiчнi вiдношення мiж туристами i виробниками послуг, взаiмодiю туризму з навколишнiм середовищем i таке iнше.

Поряд з багаточисельними тАЮавторськимитАЭ визначеннями туризму i i офiцiйнi дефiнiцii, якi мiстяться у документах Мiжнародних туристських органiзацiй, нацiональних законах та нормативних актах краiн свiту.

Так, в Законi Украiни тАЮПро туризмтАЭ наведенi такi визначення: тАЮТуризм тАУ тимчасовий виiзд особи з мiсця постiйного проживання в оздоровчих, пiзнавальних, професiйно-дiлових чи iнших цiлях без здiйснення оплачуваною дiяльнiстю в мiсцi перебування.. Турист тАУ особа, яка здiйснюi подорож по Украiнi або в iншу краiну з незабороненою законом краiни перебування метою на термiн вiд 24 годин до одного року без здiйснення будь-якоi оплачуваноi дiяльностi та з зобовтАЩязанням залишити краiну або мiсце перебування у зазначений термiнтАЭ. [1, с. 434]

Прагнення свiтового спiвавторства виробити унiфiковану термiнологiю туризму маi великий практичний сенс. Для того, щоб оцiнити обсяги нацiонального та мiжнародного туризму необхiдно керування iдиними принципами. Це дозволяi забезпечити порiвняння iнформацii про розвиток туризму в краiнах свiту, органiзувати статистичний облiк подорожуючих осiб.

2.2 Класифiкацiя подорожуючих осiб

Людина тАУ найголовнiша фiгура туристичного процесу. Але не всi люди, якi подорожують, вважаються туристами.

Одне з перших визначень туриста належить Комiтету експертiв з питань статистики Лiги нацiй (1937 р.). Воно отримало мiжнародне визначення i, в основному, дiйшло до теперiшнього часу з деякими уточненнями. В останнi десятирiччя проблема дефiнiцii туриста обговорювалась на нарадах Мiжнародного союзу офiцiйних туристичних органiзацiй (Дублiн, 1950 р.; Лондон, 1957 р.), на Конференцii ООН з мiжнародного туризму (Рим, 1963 р.), Конгресi Всесвiтньоi Туристськоi органiзацii (ВТО) в Манiлi у 1986 р., Мiжпарламентськоi конференцii з туризму (Гаага, 1989 р.) та iнших мiжнародних форумах, що свiдчить про теоретичну i практичну значущiсть визначення поняття тАЮтуристтАЭ, а також про прагнення зробити його бiльш повним i точним з урахуванням нових тенденцiй та явищ.

У наш час у мiжнароднiй практицi широко використовуiться визначення, яке вироблено Мiжнародною конференцiiю з статистики подорожей i туризму (Оттава, 1991 р.) та ухвалено ВТО i Статистичною комiсiiю ООН.

Турист тАУ це вiдвiдувач, тобто тАЮособа яка подорожуi i здiйснюi перебування у мiсцях, якi знаходяться поза його звичайного середовища, на термiн не бiльше 12 мiсяцiв з будь-якою метою, крiм заняття дiяльнiстю, що оплачуiться iз джерел в мiсцi перебуваннятАЭ. [цит. за 2, с. 6]

Запропоноване визначення дозволило бiльш чiтко окреслити ту частину подорожуючих осiб, якi виступають обтАЩiктом статистичних дослiджень у туризмi. У пiдсумкових документах Оттавськоi конференцii i технiчних посiбниках ВТО турист визначаiться як вiдвiдувач (visitor). Це поняття рекомендовано використовувати як ключове у статистицi туризму. Воно поширюiться як на туристiв, так i на екскурсантiв, яким притаманнi спiльнi риси.

Видiляються три головних ознаки, якi дозволяють обтАЩiднати туристiв i екскурсантiв у категорiю вiдвiдувачiв i одночасно вiдрiзнити iх вiд iнших подорожуючих осiб:

¨ перемiщення за межi звичайного середовища;

¨ тривалiсть перебування в мiсцi призначення;

¨ мета поiздки.

Виiзд за межi звичайного середовища тАУ перший критерiй класифiкацii подорожуючих. Термiн тАЮзвичайне середовищетАЭ був введений на Оттавськiй конференцii для того, щоб вивести з числа вiдвiдувачiв людей, якi щоденно здiйснюють поiздки з дому на роботу (навчання) та назад. Вони не покидають свого звичайного середовища i не вважаються туристами.

Тривалiсть перебування тАУ другий критерiй видiлення статистичноi сукупностi вiдвiдувачiв. Вiн дозволяi вiдрiзнити туристiв i екскурсантiв вiд резидентiв. Тривалiсть перебування обмежуiться 12 мiсяцями, пiсля чого вiдвiдувач переходить у категорiю постiйних мешканцiв i не враховуiться у статистицi туризму. У разi повернення на попереднi мiсце проживання з короткочасним вiзитом (наприклад, для того, щоб повiдати родичiв i знайомих) ця особа реiструiться як вiдвiдувач даноi територii. В РЖспанii та РЖталii тАУ провiдних приймаючих туристських краiнах Пiвденноi РДвропи тАУ емiгранти, якi приiздять на батькiвщину, становлять бiльшу частину виiзного туристичного потоку.

Мета (мотив) подорожi тАУ третя ознака вiдвiдувачiв. На вiдмiну вiд iнших подорожуючих вони мають туристськi цiлi, якi в офiцiйних документах та науковiй лiтературi трактуiться дуже широко. Заради зручностi статистичного облiку вiдвiдувачiв за рекомендацiiю ВТО туристичнi цiлi обтАЩiднуються в декiлька блокiв: дозвiлля, рекреацiя, вiдпочинок; вiдвiдування родичiв та знайомих; дiловi та професiйнi цiлi (участь у дiлових зустрiчах, конференцiях, конгресах i т.i.); лiкування; вшанування релiгiйних святинь (паломництво); iншi туристськi цiлi.

Класифiкацiя за цiлями (мотивами) поiздки вiдбиваi рiзну економiчну природу двох категорiй мiгрантiв: вiдвiдувачiв та iнших подорожуючих осiб. З економiчноi точки зору людина, яка отримала робоче мiсце за кордоном, i виробником товарiв i послуг, тобто валового внутрiшнього продукту iноземноi держави. За свою працю вона одержуi грошi, якi переводить на батькiвщину. Тому у фiнансовому вiдношеннi оплачувана дiяльнiсть iноземних громадян повтАЩязана з вiдпливом валюти (витратами) iз краiни iх тимчасового перебування та надходженням (доходами) для краiни постiйного проживання.

На вiдмiну вiд виробникiв матерiальних благ i послуг як категорii подорожуючих осiб, вiдвiдувачi (туристи i екскурсанти) i споживачами нацiонального продукту, тому що грошi, якi вони накопичили, витрачаються ними на своi поiздки.

Принципове значення в туризмi маi також видiлення з числа подорожуючих осiб вiдвiдувачiв, якi здiйснюють ночiвлi тАУ так званих тАЮчистихтАЭ туристiв, та одноденних вiдвiдувачiв тАУ екскурсантiв.

Етапи видiлення вiдвiдувачiв iз всiii сукупностi подорожуючих осiб та iх загальна класифiкацiя показанi на рисунках 2.1. i 2.2.

Отже, поняття тАЮтуристтАЭ використовуються по вiдношенню до особи, яка виiхала за межi свого звичайного середовища, знаходиться в мiсцi перебування вiд 24 годин до одного року, подорожуi з рекреацiйними, пiзнавальними, дiловими та iншими туристськими цiлями.

Екскурсант тАУ це тимчасовий (одноденний) вiдвiдувач мiсцевостi, населеного пункту або краiни, незалежно вiд його громадянства, статi, мови i релiгii, який знаходиться у данiй мiсцевостi в цiлях туризму менш нiж 24 години.