Мистецтво спiлкування у полiтицi
Реферат з полiтологii
Мистецтво спiлкування у полiтицi
Спiлкування
Спiлкування тАФ необхiдна передумова iснування як особи, так i суспiльства загалом, взаiмодiя двох або бiльше людей з метою обмiну iнформацiiю пiзнавального, оцiнного характеру. Спiлкування маi практично таку саму структуру, що й будь-яка iнша дiяльнiсть. Це потреба, мотив, способи спiлкування та його результат. Небезпiдставно спiлкування багато хто вважаi специфiчним, самостiйним видом дiяльностi.
Розрiзняють спiлкування формальне i неформальне. Формальне спiлкування зумовлене вiдповiдними соцiальними функцiями людини, регламентоване за формою i змiстом (керiвник тАФ пiдлеглий, контролер тАФ пасажир).
Неформальне спiлкування тАФ бiльш суб'iктивне i менш регламентоване. Мета такого спiлкування, його характер багато в чому визначаються особистими стосунками мiж людьми (мати тАФ дитина, чоловiк тАФ дружина, пасажир тАФ пасажир).
Специфiчною формою контактiв i взаiмодii людей i дiлове спiлкування. Воно належить до формального спiлкування i служить обмiну думками, встановленню контактiв, пiдтриманню певних зв'язкiв мiж людьми, якi репрезентують рiзнi, однак багато в чому взаiмозаiнтересованi органiзацii, структури, людськi спiльноти.
Дiлове спiлкування здебiльшого орiiнтоване на певний результат, хоча iнтереси сторiн при цьому можуть бути надто рiзними, а то й взагалi протилежними. У дiловому спiлкуваннi виокремлюють три фази:
тАв початкову, протягом якоi встановлюються контакти;
тАв основну, протягом якоi реалiзуiться така послiдовнiсть дiй: встановлення промiжноi та кiнцевоi мети спiлкування, безпосереднi мовнi та документальнi контакти, взаiмний аналiз вихiдних i промiжних позицiй, пошук узгоджених рiшень, визначення подальших перспектив спiлкування;
тАв завершальну, протягом якоi формуються пiдсумки дiловоi взаiмодii.
М. Доронiн, дослiджуючи проблему дiлового спiлкування, вирiзняi такi типи людей:
тАв "черепахи" тАФ намагаються ховати своi почуття та переживання пiд "панциром", вони не здатнi на iх бурхливi прояви;
тАв "хамелеони" тАФ тримають нiс за вiтром, вмiють i швидко пiдiграють спiврозмовнику: спiвчувають, обурюються, пiдлещуються залежно вiд обставин;
тАв "леви" тАФ постiйно рухаються, iхнiй внутрiшнiй свiт не обмежуiться службовими справами. Вони вiдчувають свою дiлову перевагу i пишаються цим;
тАв "дикобрази" тАФ завжди стривоженi, обережнi, ворожi, нiби постiйно очiкують неприiмностей вiд оточення;
тАв "безбарвнi" тАФ здаiться, розчиняються у навколишньому середовищi, нiчим не вирiзняються, не залишають слiду в пам'ятi.
Спiлкуючись, варто пам'ятати, що партнери передають один одному iнформацiю вербально (слова, мова) i невербально (одяг, мiмiка, поза, жести). Неважко помiтити, що кожна людина намагаiться використовувати той канал iнформацii, який i виграшним для неi. Гарний оратор, наприклад, пiдкреслюватиме мовнi, ораторськi здiбностi i менше надаватиме уваги своiму одяговi або жестам. Натомiсть досвiдчений полiтик, громадський дiяч визначить своi вразливi мiсця при спiлкуваннi i докладе зусиль для iх удосконалення.
Дiлове спiлкування вiдбуваiться переважно у формi бесiди, яка маi кiлька фаз.
Перша фаза тАФ це власне початок розмови, коли будь-що треба спробувати встановити позитивний емоцiйний контакт, зосередити спiврозмовника (спiврозмовникiв) на проблемi, питаннях, якi i предметом бесiди. Якщо це бесiда однiii людини з порiвняно великою аудиторiiю, то необхiдно врахувати стан, особливостi такоi аудиторii, втомлена вона, спокiйна, збуджена, однорiдна чи неоднорiдна, представники яких соцiальних груп в нiй переважають тощо. Отже, початок розмови маi бути таким, щоб зацiкавити, залучити на свiй бiк якомога бiльше людей. Можливо, ви зосередите iхню увагу на якiйсь подii, фактi, що цiкавлять багатьох. А може, просто поясните, чому вам потрiбна ця зустрiч, якi причини спонукали до ii проведення. РЖнодi починають розмову з якогось дотепного жарту, прислiв'я, приказки. Зрозумiло, що небажано починати розмову з вибачень, невпевнених фраз типу "Я не збирався з вами зустрiчатися", висловлювати подяку на чиюсь адресу тощо.
Другою фазою дiловоi розмови i передавання iнформацii. Тут все залежить вiд вашоi пiдготовленостi до розмови, ораторських здiбностей, вмiння виокремити основне. Навiть досвiдченi полiтики, громадськi дiячi грунтовно готуються до бесiди, пiдбирають потрiбнi факти, цифри, iншi аргументи.
Найважливiшою фазою дiловоi розмови i аргументацiя. До неi також готуються заздалегiдь, пiдбираючи такi аргументи, якi були б вагомiшi, нiж у спiврозмовника. При цьому варто врахувати, що аргументiв повинно бути кiлька, щоб не повторювати постiйно один i той самий. Врахуйте також, чи сприйматиме iнша сторона вашi аргументи, якi аргументи висуватиме вона у свою чергу.
Дiлову розмову бажано вести у формi дiалогу, уникаючи монологу, вмiло ставлячи потрiбнi закритi запитання (на якi можна вiдповiсти лише "так" чи "нi"), вiдкритi (вiдповiдi на якi потребують пояснень, додатковоi iнформацii), переломнi запитання (якi переключають увагу з одного предмета на iнший), риторичнi запитання, запитання для обмiрковування та iн.
Досягти успiху у дiловiй розмовi неможливо, якщо ви:
тАв рiзко заперечуiте iншiй сторонi, обриваiте ii на пiвсловi;
тАв демонструiте бажання не дати можливостi iншiй сторонi взагалi висловити свою точку зору;
тАв не враховуiте, а то й iгноруiте думки iншоi сторони;
тАв рiзко реагуiте на критику, демонструiте свою пiдозру до iншоi сторони щодо ii точок зору, аргументiв.
У процесi спiлкування люди стикаються з рiзноманiтними труднощами, якi називаються бар'iрами у спiлкуваннi. Такi бар'iри можуть виникати через рiзнi причини, що зумовлюють вiдмiнностi мiж людьми, тАФ соцiальнi, полiтичнi, релiгiйнi, професiйнi. Та, на нашу думку, найскладнiшими i причини психологiчного характеру (сором'язливiсть, неприязне ставлення до людини-партнера в бесiдi, недовiра до неi тощо).
Усуненню або принаймнi подоланню бар'iрiв у спiлкуваннi сприяi пiдвищення iндивiдуальноi культури спiлкування, що даi змогу людинi найповнiше використовувати всi засоби i прийоми, що становлять комунiкативний потенцiал загалом.
У спiлкуваннi з iншими людьми стануть у пригодi рекомендацii вiдомого психолога М. Ночевника:
тАв не зловживайте критикою i не звинувачуйте iнших людей (критика не повинна бути самоцiллю, перетворюватися на суцiльний негатив);
тАв умiйте пiдкреслювати непiдробний iнтерес до людини, з якою вступаiте у спiлкування (виявляйте повагу i розумiння до того, з ким спiлкуiтеся);
тАв умiйте бути добрим слухачем (треба вмiти вислухати людину до кiнця, не перебиваючи; вислуховування виконуi психотерапевтичну функцiю);
тАв допомагайте людям вiдчути iх власне значення (кожна людина заслуговуi на повагу);
тАв поважайте думку iнших людей;
тАв уникайте непотрiбних суперечок тАФ не можна миритися з несправедливiстю, з недолiками, але перетворювати суперечки на самоцiль тАФ також не вихiд;
тАв використовуйте метод переконання i виключайте розпорядчий тон i вказiвки;
тАв запам'ятовуйте iмена, по батьковi людей, з якими спiлкуiтеся (не розчули тАФ перепитайте);
тАв пiдтримуйте позитивнi емоцii, частiше усмiхайтеся.
Як наголошувалося, найчастiше спiлкування вiдбуваiться у формi розмови (бесiди). Корисними тут можуть бути ще й такi поради:
тАв До бесiди треба бути готовим (готуватися треба завчасно, прогнозуючи навiть ii можливiсть, хiд i розвиток). Для цього продумують сценарiй бесiди, домовляються про те, де вона вiдбудеться, про час, можливу тривалiсть, сподiвання, розрахунки на результат.
тАв Бажано розпочинати бесiду у приiмному, невимушеному оточеннi (за винятком бесiди раптового характеру).
тАв Коротко, але точно, цiкаво формулюйте першi тези в бесiдi (якщо ви починаiте бесiду), якщо спiврозмовник бажаi, уточнiть iх або повторiть.
тАв Спокiйно, до кiнця вислуховуйте спiврозмовника, за можливостi не перебивайте його рiзко, не реагуйте мiмiкою, жестами, словом. Це дратуi, спонукаi до рiзких дiй, висловлювань.
тАв Виявляйте особистий iнтерес до того, чим практично займаiться, цiкавиться ваш спiврозмовник.
тАв Якщо критикуiте когось, щось, а особливо спiврозмовника, то критика маi бути виваженою, адресною, конструктивною. Збираючись критикувати iншого, трохи похвалiть його, зауважте позитивне, покритикуйте себе, а вже потiм i його.
Розмова (бесiда) тАФ не iдиний спосiб спiлкування. Досить поширеним i специфiчним i спiлкування у формi дiлового листування.
Листи повиннi готуватися з урахуванням поважливого ставлення до адресата i його iнтересiв, мiстити чiткий виклад того, про що в них iдеться. Останнi залежить вiд того, якого характеру лист ви готуiте: супровiдний, лист-замовлення, лист-пояснення, лист-вибачення, лист-рекомендацiю тощо.
Чи не найпоширенiшим i спiлкування по телефону. Воно порiвняно простiше (не бачиш обличчя, реакцii спiврозмовника, можеш сказати, що завгодно, але те саме може зробити i спiврозмовник).
Вдавайтеся до телефонноi розмови:
тАв коли хочете швидко отримати чи повiдомити необхiднi данi;
тАв коли бажаiте оперативно з'ясувати думку тiii чи iншоi особи з питання, що вас стосуiться чи цiкавить;
тАв коли прагнете дiстати згоду на конкретну дiю;
тАв коли хочете уточнити, чи лишаiться в силi ранiше досягнута домовленiсть.
Втiм до телефонних розмов також треба готуватися, продумувати iх, навiть якщо потiм доводиться вести такi розмови раптово або пере-строюватися в ходi розмови. Слiд чiтко формулювати своi думки, виразно називати iмена, прiзвища людей, уважно слухати спiврозмовника, намагатися не перебивати його, будь-що спробувати зрозумiти, бо це, врештi, вiдповiдаi вашим особистим iнтересам.
Проведення дiлових нарад
Кожний полiтик, а понад усе полiтик високого рiвня маi вiдповiдну групу людей, команду, колектив, якi з ним i на нього працюють. Тому час вiд часу виникаi потреба проводити спiльнi дiловi наради, пiд час яких вирiшуються певнi питання, узгоджуiться стратегiя спiльноi працi, визначаються перспективнi питання роботи тощо.
Полiтик повинен умiти добре пiдготувати i провести дiлову нараду, оскiльки вiд цього залежить як його власнi статус i авторитет, так i успiх справи, яку вiн робить з допомогою iнших людей.
До форм дiлових нарад належать збори, наради з рiзних питань, конференцii тощо. Усi вони передбачають вирiшення певних завдань, а головне тАФ привернути увагу учасникiв наради до проблем, якi обговорюються, уточнити мiсце i роль у iх вирiшеннi кожного окремого учасника, розробити робочий план реалiзацii окремих конкретних завдань iз зазначенням термiнiв, вiдповiдальних осiб тощо.
Розрiзняють такi види нарад: iнформацiйнi, коли необхiдно подати певну iнформацiю, ознайомити з певними документами, матерiалами, вiдомостями, точками зору тощо; роз'яснювальнi або iнструктивнi, коли i потреба визначитися щодо певноi ситуацii, подii, пояснити тi чи iншi суспiльно-полiтичнi подii, явища; звiтнi, коли йдеться про реалiзацiю певних планiв, дiй, справ, окремих доручень; навчальнi, коли ставиться завдання пiдвищити квалiфiкацiю з будь-яких питань, проблем; проблемнi тАФ найскладнiшi, бо йдеться про те, щоб виробити стратегiю вiдповiдноi поведiнки, способи вирiшення конкретноi проблеми.
Будь-яка нарада потребуi вiдповiдноi пiдготовки. Без неi розраховувати на успiх важко.
Насамперед потрiбно чiтко визначитися, задля чого, з якою метою ви хочете провести нараду.
Далi з'ясуйте порядок денний наради, перелiк тих, хто в нiй братиме участь. При цьому слiд пам'ятати, що спочатку вирiшуюють найскладнiшi, неоднозначнi питання, а вже потiм тАФ другоряднi.
Дiловi наради не повиннi бути довгими. Як правило, продуктивними i наради, що тривають не бiльше однiii години.
До початку наради потрiбно чiтко визначити кiлькiсть учасникiв. Зайвих людей, якi лише створюватимуть масовiсть, на нарадi не повинно бути. Як правило, на нараду запрошують тих, хто безпосередньо причетний до вирiшення питань.
До наради треба ретельно пiдготуватися. Це може бути розгорнута доповiдь, детальнi або короткi тези.
Потрiбно пам'ятати, що аудиторiя найкраще сприймаi того, хто говорить не бiльше 15-17 хвилин. Щоб заволодiти слухачами, насамперед скажiть про мету свого виступу, пояснiть, що ви хочете сказати i чому це важливо, далi запропонуйте аудиторii, що треба робити i для чого, хто маi це робити. При цьому важливе значення маi те, якi способи вирiшення iснуючих проблем ви запропонуiте. РЖнакше кажучи, потрiбно виробити приблизний i можливий проект вирiшення таких проблем, кому i що буде доручено зробити i в якi термiни.
У процесi дiловоi наради важливо також врахувати кiлька особливостей.
1. Не намагайтеся взяти iнiцiативу виключно на себе, спробуйте почути думку i пропозицii iнших учасникiв наради, дайте iм можливiсть висловитися.
Спробуйте дiяти за правилом: критикуiш тАФ пропонуй, пропонуiш тАФ роби.
2. Не намагайтеся давати виконавцям однозначнi оцiнки типу: "Ви цього не зможете зробити", "Вам це не пiд силу", "У Вас мало досвiду" тощо.
3. З усiма учасниками наради поводьтеся рiвно (називайте всiх по iменi i по батьковi.
4. Пам'ятайте, що саме вiд вас очiкують пiдсумкового, заключного слова, завчасно готуйтеся до нього.
Кожна дiлова нарада маi закiнчуватися прийняттям певних рiшень тАФ письмових чи усних. Можна завчасно пiдготувати проект письмових рiшень i запропонувати iх для обговорення або ж у процесi наради запропонувати проект рiшення усно i прийняти його за погодженням усiх, хто бере участь у нарадi. Все залежить вiд конкретноi ситуацii.
Будь-яка нарада не позбавлена принципових зауважень або й критики. Це природно, бо iдина точка зору iснуi досить рiдко. А тому важливо уважно ставитися до будь-якого критичного зауваження, спробувати спростувати його, чи пояснити його суть, особливостi або й вiдмежуватися вiд нього.
У будь-якому разi на користь справi варто ознайомитися з усiма iснуючими точками зору, думками, пропозицiями, можливо й такими, яких ви абсолютно не подiляiте. Толерантно ставтеся до будь-яких думок, маючи i вiдстоюючи свою власну.
Тому, хто веде нараду, радимо:
тАв будьте уважним, таким, щоб з вами хотiли спiлкуватись;
тАв умiйте слухати iнших, враховувати iхню точку зору; власну позицiю викладайте чiтко i зрозумiло;
тАв враховуючи думки багатьох, майте i вiдстоюйте власну точку зору, прокоментуйте своi аргументи i пропозицii.
Публiчний виступ полiтика
Без публiчних виступiв полiтичноi дiяльностi практично не iснуi.
Бажано завчасно погодити час виступу, визначити його мету, пiдготуватися до спiлкування з тими, перед ким будете виступати. Готуючись до виступу, як мiнiмум складають тези (структуру) того, про що треба буде говорити з урахуванням часу, який буде надано для виступу. А вже вiд цього залежатиме обсяг i характер матерiалу (факти, цифри, iншi данi).
У процесi виступу не слiд зловживати фактичним i цифровим матерiалом, наводити його безпричинно. Не менш небезпечно говорити про будь-що загалом, без вiдповiдних тез на пiдтвердження того, що хочете довести до слухачiв, а понад усе, завдяки чому сподiваiтеся схилити iх на свiй бiк, завоювати прихильникiв.
Перед виступом обов'язково уточнiть особливостi аудиторii (кiлькiсть слухачiв, iхнiй фах, професiйну дiяльнiсть, вiк, iнтереси, соцiально-полiтичнi смаки й уподобання, вiросповiдання, нацiональнiсть тощо).
Не поспiшайте йти до мiсця, звiдки говоритимете (трибуна, пiдвищення, вiдкритий майданчик) доти, доки вам остаточно не нададуть слово. Витримайте невеличку паузу, а вже потiм прямуйте до мiсця, звiдки говоритимете тАФ спокiйно, неквапно, не опускаючи голови, а оглядаючи присутнiх i випромiнюючи обличчям: "Я зараз скажу вам щось дуже важливе, цiкаве, потрiбне i саме те, про що ви мало знаiте або ж не знаiте взагалi".
Далi радимо вести виступ, зважаючи на такi застереження:
тАв не поспiшайте говорити. Спочатку огляньте аудиторiю (пам'ятаiте, як актори перед спектаклем поглядають у шпарину завiси тАФ вони хочуть вiдчути загальну атмосферу зали, вiдчути, у якiй його точцi iм найбiльше симпатизують). Дайте змогу тим, хто зiбрався, вас побачити i почути, сконцентрувати на вас увагу. Однак не витримуйте надто довго паузу i подбайте, щоб ваше обличчя не виглядало самовпевненим, а тим бiльше байдужим або невиразним, розгубленим;
тАв почнiть виступ впевнено, розважливо, але не самовпевнено, не повiльно i не мляво;
тАв початок маi бути нетривалим, але й не надто коротким тАФ приблизно вiдсоткiв двадцять вiд основноi частини виступу;
тАв коротко привiтайте тих, хто вас слухаi, але не вдаючись до довгих комплементарних вiдступiв тАФ це швидко набридаi;
тАв чiтко сформулюйте тему свого виступу, щоб слухачi зрозумiли, що ви збираiтеся сказати; пропустiть несуттiвi деталi;
тАв якщо i певнi труднощi (але не виправдання), що заважатимуть аудиторii найкраще зрозумiти вас, етично, стримано скажiть про це;
тАв почнiть з чогось помiтного (наприклад, з життiвого випадку), що зрозумiле всiм або привертаi увагу бiльшостi, а головне тАФ безпосередньо стосуiться теми виступу, проблем, що хвилюють зiбрання. Не починайте з того, що далеке вiд iнтересiв слухачiв.
Можна "вiдштовхнутися" вiд тези, думки, фрази попереднього оратора, чиiiсь реплiки iз залу, отриманоi вами записки тощо. Завдання тАФ привернути увагу до себе, а отже й до того, про що ви говоритимете далi;
тАв починайте з бiльш-менш вiдомого слухачам i поступово йдiть до менш вiдомого i навiть до того, що iм зовсiм не вiдоме;
тАв викладаючи своi тези, постiйно пiдкреслюйте головну з них або нагадуйте ii складовi тАФ так слухачам буде легше вас сприймати;
тАв обов'язково нагадайте, що ви завершуiте виступ, i тодi переходьте до висновку (висновкiв). Перед цим зробiть паузу, щоб зрозумiти, чи загострилося сприйняття аудиторiiю того, про що ви говорите. Кульмiнацiя маi бути ефективною, а не ефектною. Останнi важливе для акторiв, популiстiв, але не полiтикiв-реалiстiв;
тАв йдiть з трибуни (з мiсця виступу) неквапно, але впевнено, не мляво, визначаючи, чи сприйняла i як сприйняла аудиторiя те, про що ви щойно говорили.
Цiлком доречною для того, хто готуiться виступати, буде й така порада: з'ясуйте, що i правдою для цiii аудиторii (у що люди вiрять), а вже потiм спробуйте:
тАв сподобатися, запам'ятатися публiцi;
тАв довести тим, хто вас слухаi, що ваша точка зору найбiльш правильна;
тАв за наявностi часу пояснiть детальнiше сенс бодай однiii iз своiх тез принципового характеру.
Абсолютно по-рiзному поводяться сильний i слабкий полiтики як оратори.
Сильний оратор здебiльшого не боiться будь-яких гострих запитань, записок, реплiк i завжди намагаiться довести людям, що його програма, погляди, пропозицii i найкращими, доцiльними, необхiдними для всiх. Такий оратор, як правило, мало уваги звертаi на дрiбнi деталi своii зовнiшностi, поведiнки, чиiсь зауваження та критику.
Слабкий оратор постiйно намагаiться сказати всiм якомога бiльше "правди", точнiше того, що вiн сам вважаi правдою i правильним, часто виправдовуiться або ж стурбовано реагуi на найменше заперечення, критику своii позицii тощо. Його може збентежити, вивести з рiвноваги навiть чиясь реплiка, а тим паче ТСрунтовна критика.
Спецiальнi поради
Голос. Говорiть неголосно, але й не тихо, пристосуйте голос до середовища, говорiть так, щоб вас добре чули. Не говорiть байдуже, не вживайте слiв-паразитiв (що постiйно i недоречно повторюються оратором), пiдвищуйте тон лише тодi, коли ставите запитання, або хочете сказати про найважливiше, закликаiте зiбрання до дii. Надмiрне пiдвищення голосу свiдчить про агресивнiсть. Сила голосу залежить вiд величини аудиторii та наявностi (або вiдсутностi) пiдсилення звуку.
Обличчя. Мiмiка маi бути стриманою, не вiдволiкати вiд сутi словесноi iнформацii. Намагайтеся бодай час вiд часу поглядати у зал за всiii складностi того, про що говорите. Пам'ятайте: обличчя говорить разом зi словами.
Жести. Не робiть незвичних, рiзких жестiв, не починайте i не закiнчуйте виступ несподiваним жестом. Якщо виступаiте з трибуни, не жестикулюйте руками, а коли виступаiте без трибуни i не тримаiте тексту в руках, вiзьмiть бодай в одну руку олiвець чи ручку. Якщо вам через надмiрну жестикуляцiю складно виступати стоячи i i можливiсть, говорiть сидячи. Багато промовцiв так почуваються вiльнiше i бiльше подобаються слухачам.
Дихання.Спробуйте з самого початку виступу говорити так, щоб дихання було рiвномiрним. Якщо це складно, робiть невеличкi, непомiтнi паузи. Вдихайте повiтря до початку фрази, а видихайте пiсля ii закiнчення тАФ ротом i носом водночас. Багатьом промовцям стаi в пригодi вмiння чергувати довгi i короткi речення, але не забувайте, що основну думку треба висловлювати головним, а не другорядним реченням. А ще краще виважено повторити ii двiчi.
Одяг. Полiтик тАФ людина публiчна, а тому його зовнiшнiй вигляд, одяг мають неабияке значення, вплив на оточуючих.
Як правило, костюми треба носити не дуже свiтлих i не надто темних кольорiв, уникайте бiлих, жовтих, малинових, чорних.
Сорочки бажано одягати бiлi, свiтло-блакитнi, свiтло-синi, у дрiбну смужку. Рукава сорочки мають виглядати з рукавiв пiджака приблизно на два сантиметри, а холошi брюк прикривати застiбки туфель.
Добирайте не дуже яскравi краватки, що за кольоровою гамою вiдповiдають сорочцi i костюму, i зав'язуйте iх так, щоб вони прикривали застiбку пояса. Краще мати костюм з пiджака i брюк не окремих кольорiв, а однотонний, можна костюм-трiйку.
Вiддавайте перевагу чорним або темно-коричневим черевикам з тонкоi шкiри. Як правило, дiловi люди уникають носити бiлi туфлi, яскравi шкарпетки.
Окремо слiд дати поради жiнцi-полiтику. Вона, як i чоловiк, маi одягатися модно, але не з "викликом". Бажано, скажiмо, уникати надто смiливо декольтованих костюмiв, суконь, блузок, коротких спiдниць, надто дорогих, особливо у великiй кiлькостi, прикрас. Спецiалiсти з iмiджу рекомендують жiнцi-полiтику, дiловiй жiнцi вдень носити вдало пiдiбрану бiжутерiю, вироби з дерева, срiбла, напiвдорогоцiнних каменiв, а багатшi коштовностi одягати пiсля 18 години.
Отже, одягайтеся просто, але приiмно, без чогось надто строкатого у костюмi (рiзкий колiр, незвичний фасон). Зрозумiло, що одяг маi бути охайним, випрасуваним, зручним. Зовнiшнiсть пiдкреслюi розумнi слова i думки.
У процесi виступу, якщо немаi попередньоi однозначноi домовленостi, вам можуть подавати записки або ставити уснi запитання. Досвiдченi оратори не "бояться" нi того, нi iншого, менш досвiдченi вiддають перевагу першому. Якщо вам зручнiше давати вiдповiдi на письмовi запитання, попросiть подати iх у такiй формi, завершуючи виступ.
Якщо ж пролунало усне запитання прямо iз зали, з натовпу, навiть провокацiйного характеру, то головне тАФ не демонструйте (якщо це навiть так), що воно несподiване для вас. Не втягуйтесь у суперечку, а тим бiльше не намагайтеся ще дошкульнiше "дiстати" свого опонента. Спробуйте коректно парирувати його. Тут доречним буде i вдалий аргумент, i дотепна реплiка, i комплiмент на адресу автора навiть дошкульного зауваження, а то й просто жарт. Не хвилюйтеся, тримайтеся впевнено, бо невпевненiсть досить гостро вiдчуваi слухач i глядач.
РЖнодi доводиться виступати без пiдготовки, за обставин оперативних, раптових. У такому разi за кiлька хвилин зорiiнтуйтеся в особливостях аудиторii, у тому, чого вона очiкуi, чи буде iй важливо, цiкаво почути вас, а також у тому, що ви хочете сказати i заради чого (переконати, погодитися з чиiюсь точкою зору, закликати зiбрання до певноi дii, щось спробувати зробити тощо). РЖнакше кажучи, визначiть мету свого виступу.
Публiчний виступ полiтика тАФ складна i вiдповiдальна справа, вона потребуi вiдповiдноi пiдготовки, роботи над собою. Особливо це стосуiться виступiв на телебаченнi. Телебачення тАФ найдiiвiший засiб iнформацii, спiлкування з великою кiлькiстю виборцiв. Однак використання полiтиком телебачення тАФ справа складна. Можна набути великоi популярностi, авторитету, а можна водночас втратити й ту популярнiсть, що у вас вже була.
Якщо вас запросили на телебачення, то насамперед:
тАв з'ясуйте назву програми, ii мету, характер;
тАв дiзнайтеся, хто окрiм вас братиме участь у програмi;
тАв уточнiть, форму програми (бесiда, дискусiя, дебати, iнтерв'ю, коментар, вiдповiдi на заздалегiдь заготовленi запитання), залежно вiд зазначеного потрiбно буде готуватися до програми (передачi);
тАв з'ясуйте, чи i бiльш-менш точний сценарiй передачi, хто ii вестиме;
тАв дiзнайтеся, чи регламентований час, пов'язаний з вашою особистою участю у передачi;
тАв з'ясуйте, в якому режимi вестиметься передача (запис, прямий ефiр, спецiальне монтування);
тАв дiзнайтеся, хто особисто вестиме передачу (iм'я, номер телефону).
Пiдготуйтеся до телевiзiйноi передачi у такий спосiб:
тАв якщо вам буде надано можливiсть виступити, то пiдготуйте тези свого виступу (монологу) в межах зазначеного часу;
тАв якщо це буде дискусiя, обмiн думками тАФ напишiть короткi реплiки (вiдповiдi) на можливi запитання, спробуйте iх запам'ятати;
тАв якщо i потреба, запишiть потрiбний матерiал на вiдеокасету, магнiтофон тАФ може вiн знадобиться потiм на телебаченнi.
Спробуйте вiдрепетирувати, вiдшлiфувати свiй текст (виступ, вiдповiдi на можливi запитання, реплiки), уявляючи можливу ситуацiю у процесi телепередачi.
Напередоднi передачi придiлiть особливу увагу своiму зовнiшньому вигляду.
Ви повиннi бути добре виголенi, акуратно зачесанi (без перуки), у костюмi спокiйних кольорiв, темних туфлях i шкарпетках. Якщо ви носите окуляри, iх дужки не повиннi бути блискучими. У жодному разi не одягайте темних окулярiв тАФ глядачi не бачитимуть ваших очей.
Отже, ви тАФ в телестудii (постарайтеся прийти за 10-15 хвилин до початку передачi):
тАв уточнiть, чи правильно буде названо ваше прiзвище (iм'я, по батьковi), партiю, органiзацiю, яку ви представляiте;
тАв познайомтеся з ведучим програми, вручiть йому свою вiзитiвку;
тАв скористайтеся послугами гримера, ретушера, який допоможе вам виглядати симпатичнiше i привабливiше;
тАв якщо ви вперше на телебаченнi, попросiть оператора, координатора програми показати вам, як дивитися у телекамеру, щоб виглядати якомога простiше, впевненiше;
тАв перед тим, як говорити, посмiхнiться, розслабтеся, намагайтеся триматися звично, природно;
тАв намагайтеся говорити чiтко, спокiйно, виважено, без потреби не жестикулюйте, не закривайте своi обличчя i не торкайтеся його, без потреби не знiмайте i не одягайте окулярiв;
тАв якщо ви маiте можливiсть виголосити перед слухачами i глядачами монолог, посмiхнiться, зробiть невеличку паузу, привiтайтеся i спокiйно розпочинайте свою промову.
У бiзнесi, полiтичнiй, громадськiй роботi невiддiльним атрибутом спiлкування, встановлення контактiв i вiзитнi картки, або вiзи-тiвки. Ними обмiнюються вiдповiдно до потреби, ситуацii, певних ритуалiв.
Традицiйно розмiр вiзитних карток 5 х 9 см, iнодi (у високих посадових осiб) 6x9. Жiнки, якi беруть участь в офiцiйних дiлових прийомах i i дружинами офiцiйних осiб, мають вiзитiвку розмiром 4 х 8 см.
Виготовляються вiзитнi картки з цупкого паперу тАФ бiлого або iнших кольорiв. Картки можуть мiстити герб держави, емблему, знак фiрми, полiтичноi партii, громадськоi органiзацii, а iнодi й невеличке фото власника.
Небажано надто розкiшно оформляти вiзитiвку, перевантажувати ii текстом i малюнками-зображеннями.
Якщо текст на вiзитiвцi пишуть двома мовами, його розмiщують на кожному боцi окремо. Слiд при цьому подбати, щоб текст iноземною мовою був досконалий, iдентичний нацiональнiй мовi.
Виготовляють також спецiальнi картки-вiзитiвки для привiтань, поздоровлень, висловлення подяки, спiвчуття, запрошень на рiзноманiтнi подii (офiцiйнi, дружнi прийоми, днi народження, рiчницi фiрм, органiзацiй, партiй, ювiлейнi дати держав, окремих вiдомих осiб тощо). Такi картки, як правило, пересилають поштою або кур'iром. В один конверт (трохи бiльший за вiзитiвку) можна вкласти кiлька вiзитiвок, якщо вони адресованi людям, якi разом працюють, i близькими родичами. На конвертi, як правило, пишуть iм'я, по батьковi, прiзвище адресата, його посаду.
Той, кому передано вiзитiвку, повинен обов'язково вiдповiдно вiдреагувати тАФ послати власну вiзитiвку, зателефонувати, висловити подяку при особистiй зустрiчi.
У процесi полiтичноi дiяльностi, як i в будь-якому спiлкуваннi, не обiйтися без подарункiв та сувенiрiв. iх широко використовують з нагоди свят, урочистостей, нагород окремих осiб та органiзацiй.
Оскiльки подарунки i сувенiри мають засвiдчити певну повагу до людини, органiзацii, структури, то варто подбати про те, щоб вони не були надто дорогими, краще з доречною символiкою. Простежте за тим, щоб подарунок чи сувенiр виявився до смаку тому, кому вiн адресований, не був непотрiбним натяком, аналогiiю для адресата або ж зайвою, непотрiбною рiччю. Наприклад, ви подарували дорогу книгу, але без iлюстрацiй i мовою, якою той, кому вона дiсталася, абсолютно не володii.
Для цього у коректнiй формi потрiбно поцiкавитися смаками, уподобаннями адресата, а ще краще дiзнатися про це заздалегiдь.
Подарунок чи сувенiр повинен бути красиво упакований. Всередину кладуть свою вiзитiвку або листiвку тАФ поздоровлення, привiтання.
За подарунок чи сувенiр можуть правити красивi квiти. Найдоречнiшi тАФ троянди, гладiолуси, гербери, тюльпани, гiацинти, хризантеми, гвоздики. Не бажано дарувати як офiцiйний подарунок польовi квiти, жоржини, iриси.
Не варто дарувати також квiтiв темних кольорiв.
Квiти (парна кiлькiсть тАФ траурнi подii, непарна тАФ святковi, врочистi) треба красиво оформити. На вулицi дарують загорнутi квiти, у примiщеннi тАФ розпакованi.
Якщо подарунок чи сувенiр вручили вам, потрiбно обов'язково розпакувати iх, квiти тАФ поставити у вазу, подякувати тому, хто принiс подарунок, висловити своi задоволення типу: "Я давно мрiяв (мрiяла) мати таку чудову рiч", "Менi дуже до вподоби ваш сувенiр, спасибi" тощо.
Як вести бесiду, дискусiю, розв'язувати конфлiкти
Кожний полiтик маi вчитися мистецтву ведення рiвноправного, культурного дiалогу, оскiльки саме дiалог i конкретним засобом спiлкування з iншими людьми, взаiмодii з ними.
Дiалог як засiб уточнення позицiй, вирiшення проблем, досягнення домовленостей може мати рiзний характер:
дiалог-торг (коли ставиться завдання отримати вiд спiлкування якомога бiльше зиску для себе особисто);
тАв дiалог-компромiс (коли одна iз сторiн певною мiрою поступаiться iншiй);
тАв дiалог-рiвнiсть (iдеальний варiант дiалогу, коли обидвi сторони мають пiсля його завершення фактично однаковий зиск).
Загальний рiвень участi будь-якоi сторони (якщо йдеться про конкретних осiб) у дiалозi значною мiрою визначаiться рiвнем загальноi культури в цiлому та полiтичноi культури дискутантiв зокрема. Вмiння розмовляти з iншими людьми не i вродженим. Для успiшноi бесiди треба вiдпрацювати вмiння бути контактною, уважною до спiврозмовника людиною та багато iншого. Зрештою тАФ це мистецтво.
Зазначимо якостi i навички, якi мають бути притаманнi досвiдченому спiврозмовнику.
тАв Динамiчнiсть, гнучкiсть поведiнки пiд час ведення бесiди, вмiння легко переключатися з однiii проблеми на iншу, зберiгаючи загальну канву розмови, обстоюючи свою точку зору, виходити iз складних ситуацiй, що виникають.
тАв Вмiння вислухати, зрозумiти, заспокоiти спiврозмовника. Часто, уважно вислухавши спiврозмовника, ви зможете поступово, методично довести свою точку зору, навiть використовуючи аргументи протилежноi сторони. Неважко помiтити, що найкращими спiврозмовниками i люди, якi вмiють слухати.
тАв Здатнiсть стримувати себе, уникати радикальних висновкiв, пропозицiй, рiзких висловлювань (демонструвати повагу до спiврозмовника, зберiгаючи водночас самоповагу).
тАв Уникання розмов, що стосуються iнтимних сторiн життя спiврозмовника. Таке можна допускати лише за умови, якщо, образно кажучи, це дозволяi робити ваш спiврозмовник.
тАв Умiння вибудувати i витримати до кiнця свою лiнiю поведiнки у бесiдi. Це непросто, але досить часто вкрай необхiдно.
тАв Здатнiсть чiтко усвiдомити мету спiврозмовника. Це дасть змогу не лише зрозумiти його, а й вибудувати власну стратегiю бесiди, скоригувати ii вже у процесi спiлкування.
Важливо усвiдомити мету бесiди. Вона може бути рiзною:
тАв бесiда як потреба засвiдчити своi шанобливе ставлення до спiврозмовника, змiцнити, продовжити своi дiловi вiдносини з ним;
тАв бесiда з метою отримати потрiбну вам iнформацiю;
тАв бесiда з метою врегулювати стосунки, а то й конфлiкт з протилежною стороною;
тАв бесiда, iнiцiатором якоi i не ви, а ваш спiврозмовник;
тАв бесiда, яка нi до чого конкретно вас особисто не зобов'язуi (у вагонi поiзда, на вiдпочинку тощо).
Бесiди можуть рiзнитися не лише змiстом, характером, а й складнiстю. Щоб не ускладнювати бесiду зi свого боку, варто дотримуватися таких правил:
тАв не поспiшайте робити висновкiв з того, що говорить ваш спiврозмовник;
тАв не перебивайте без потреби спiврозмовника, дайте йому можливiсть висловитися;
тАв покажiть своiму спiврозмовнику, що ви справдi уважно його слухаiте;
тАв стежте за своiми жестами (щоб вони не були надто рiзкими i динамiчними), постiйно пiдтримуйте вiзуальний контакт зi спiврозмовником;
тАв намагайтеся зрозумiти не лише те, про що вам говорить, а й те, що вiдчуваi спiврозмовник;
тАв стежте за жестами, мiмiкою спiврозмовника, намагаючись зрозумiти, чи вони справдi вiдповiдають тому, про що вiн говорить;
тАв дотримуйтеся загалом схвальноi реакцii стосовно того, про що говорить спiврозмовник, коли це якоюсь мiрою збiгаiться з вашою думкою, точкою зору, позицiiю;
тАв не вважайте, що будь-яке мовчання спiврозмовника i згодою з вашими думками, точкою зору;
тАв уникайте поспiшних висновкiв;
тАв намагайтесь якомога менше ставити уточнювальних запитань, оскiльки це може дратувати спiврозмовника;
тАв весь час вдумуйтесь у суть того, про що йдеться у розмовi, не акцентуючи уваги навiть на неприiмних, рiзкуватих висловлюваннях спiврозмовника;
тАв не вдавайтеся до мовчання як засобу уникнути загострення розмови;
тАв намагайтеся, щоб вас "не спiймали" пiд час розмови на суперечностях, тобто будьте логiчними i уважними у бесiдi.
РЖнодi бесiда переходить у суперечку або навiть починаiться з неi. Суперечка виникаi тодi, коли сторони мають надто рiзнi, а то й дiаметрально протилежнi погляди, точки зору, оцiнки певних явищ, ситуацiй, вчинкiв тощо. У будь-якiй суперечцi i iнiцiатор i опонент. Зрозумiло, що iх поведiнка пiд час суперечки також рiзна. Жоден полiтик не уникаi i фактично не може уникнути дискусiй як iх органiзатор, учасник, спостерiгач. Вирiзняють дискусii "вiльнi" i "прогресивнi".
"Вiльною" називаiться дискусiя, метою якоi i не пошук будь-якого рiшення, бiльш-менш iдиноi точки зору, а просто обмiн думками.
"Прогресивна " дискусiя тАФ групове вирiшення (або принаймнi знаходження способу вирiшення) певноi, у тому числi полiтичноi проблеми.
Якщо полiтик маi брати участь у дискусii або ж вiн i ii органiзатором, насамперед треба знати мету, приблизний змiст майбутньоi дискусii. Далi слiд здiйснити пiдготовчi мiжособистiснi контакти з окремими учасниками дискусii, щоб уточнити ii мету, можливостi реалiзацii плану дискусii, на який розраховуi полiтик. Головне тАФ безпосередньо сама дискусiя (участь або управлiння нею). Важливий етап дискусii тАФ ii завершення, аналiз i пiдбиття пiдсумкiв.
Метою дискусii для полiтика часто i прагнення довести правильнiсть власноi точки зору i хибнiсть точки зору опонента чи опонентiв. Щоб досягти цього, треба використати в дискусii як мiнiмум два основних елементи:
тАв тезу, тобто предмет дискусii, або на чому ми зосереджуiмо своi докази, якi обТСрунтовуiмо як найсуттiвiше, найвагомiше;
тАв аргументи тАФ судження, думки, якi мають пiдтверджувати одну точку зору i спростовувати iншу. Треба при цьому обов'язково дотримуватися культури аргументацii, тобто використовувати реальнi аргументи i факти.
Мiж окр
Вместе с этим смотрят:
"Держава" Платона
Presidential еlections in the USA
РЖсторiя i теорiя полiтичних партiй
Анализ "пурпурной революции" в Ираке
Анализ агитационных печатных материалов на муниципальных выборах