Нагiрно-Карабахський конфлiкт: причини, розвиток, полiтичнi наслiдки

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

ЧЕРНРЖВЕЦЬКОГО НАЦРЖОНАЛЬНОГО УНРЖВЕРСИТЕТУ РЖМЕНРЖ ЮРРЖЯ ФЕДЬКОВИЧА

Факультет iсторii, полiтологii та мiжнародних вiдносин

Кафедра полiтологii та соцiологii

Салахян Анна Михайлiвна

Нагiрно-Карабахський конфлiкт: причини, розвиток, полiтичнi наслiдки.

(Квалiфiкацiйна робота)

До захисту в ДЕК Науковий керiвник -

допускаiться к.i.н., доцент

_______________ пiдпис Буркут РЖ.Г.

Протокол №___ вiд ____ травня 2005

Чернiвцi 2005

ЗМРЖСТ

Вступ.................................................С. 3

Роздiл РЖ. Природа Карабахського конфлiкту............С. 11

Роздiл РЖРЖ. Причини та розвиток вiрмено-азербайджанського конфлiкту:

2.1. Зародження конфлiкту.........................С. 22

2.2. Сучасний перiод розгортання конфлiкту..........С. 34

Роздiл РЖРЖРЖ. Результати та шляхи регулювання Карабахського конфлiкту.............................................С.50

Висновки..............................................С. 65

Список використаноi лiтератури...........................С. 68

ВСТУП

Свiт вступаi в пору глобальних змiн, вiдзначених винятково суперечливими тенденцiями. Регiональнi i континентальнi об'iднання держав шукають шляхи розширення спiвробiтництва й послаблення деяких спiрних моментiв, що здебiльшого пов'язанi з протистоянням суверенiтетiв i зiткненням нацiоналiстичних iнтересiв. Нацiональнi кордони в iхньому колишньому поняттi зникають пiд впливом сучасних засобiв комунiкацii i свiтовоi торгiвлi, а також рiшень держав поступитися частиною своiх виняткових прерогатив бiльш великим полiтичним об'iднанням, у якi вони входять. У той же самий час з нестримною силою лунають новi нацiоналiстичнi заяви i домагання на суверенiтет, а iдностi держав загрожують жорстокi етнiчнi, релiгiйнi, соцiальнi, культурнi чи лiнгвiстичнi звади. Соцiальному миру, з одного боку, загрожують новi заяви про дискримiнацiю i вiдчуження, а з iншого боку тАУ акти тероризму, спрямованi на те, щоб зiрвати процес змiн i руху вперед, що здiйснюiться демократичним шляхом.

У сiчнi 2005 роцi виповнилося птАЩятнадцять рокiв з початку вiрмено-азербайджанського збройного конфлiкту, або як його ще називають тАУ Карабахськоi вiйни. Вiйни призупиненоi, але все ще незавершеноi, тому що мирний договiр не пiдписаний, i територiальнi суперечки не вирiшенi. Актуальнiсть вивчення подiй навколо Нагiрного Карабаху зумовлена багатьма факторами.

Як i всi подiбнi конфлiкти, де один в одного стрiляли тi, хто ще вчора сидiли за однiiю партою чи працювали разом, Карабахська вiйна вiдрiзнялася особливою жорстокiстю обох сторiн. РЖ дуже важко зараз з'ясувати, хто ж був прав i хто винен у цiй братовбивчiй вiйнi.

Назва Нагiрного Карабаху, цього невеличкого регiону, була ще навiть до недавнiх пiр мало вiдомого поза радянським Закавказзям, а вже сьогоднi цей регiон сконцентрував у собi запеклi етнополiтичнi суперечки, що поряд з iншими причинами призвели до дезинтеграцi Радянського Союзу, а потiм пiдсилилися пiсля його розпаду. Битва за Нагiрний Карабах i найтривалiшою й однiiю iз самих кривавих конфлiктiв у державах-спадкоiмицях Радянського Союзу. Вiдповiдно до останнiх оцiнок, число смертельних випадкiв у ньому досягло 15000 чоловiк, а загальне число бiженцiв, вигнаних зi своiх будинкiв, перевищило мiльйон. З погляду мiжнародного права цей конфлiкт являi приклад протирiч мiж двома фундаментальними принципами: з одного боку, права народу на самовизначення, а з iншого боку, принципу територiальноi цiлiсностi, вiдповiдно до якого можлива тiльки мирна змiна кордонiв за згодою конфлiктуючих сторiн.

Звичайно, за ступенем людських страждань i матерiальних руйнувань на територii колишнього Радянського Союзу найвище мiсце посiдаi Чечня. Проте з усiх кавказьких конфлiктiв карабахський маi найбiльше стратегiчне i загальнорегiональне значення. Цей конфлiкт тАУ iдиний на територii колишнього Радянського Союзу, у який безпосередньо були втягнутi двi незалежнi держави. Бiльш того, наприкiнцi 1990-х рокiв нагiрно-карабахський конфлiкт сприяв формуванню на Кавказi i навкола нього конфронтуючих угруповань держав. Конфлiкт вiдiграi центральну роль у новiй геополiтицi в РДвразii i i джерелом зростаючоi загрози регiональноi безпеки Кавказу i всього Середнього Сходу. Але незважаючи на своi значення, конфлiкт не одержав помiтного вiдображення нi в засобах масовоi iнформацii, нi в академiчних виданнях i багато практикiв, аналiтикiв i теоретикiв мiжнародноi полiтики мають про нього досить неоднозначне уявлення.

Взагалi, проблема мiжнацiональних, етнополiтичних конфлiктiв на пострадянськiй територii i досить актуальною. Нагiрний Карабах, Абхазiя, Пiвденна Осетiя, ПриднiстровтАЩя, Чечня тАУ це неповний перелiк вiдомих зон етнополiтичних конфлiктiв. За багатьма об'iктивними показниками вони мають приблизно однакову природу виникнення i динамiку розвитку, що логiчно пiдказуi i вiдповiднi загальнi механiзми iхнього своiчасного попередження i вирiшення.

Крiм цiлого ряду iсторичних передумов, етнополiтичнi конфлiкти в краiнах СНД свiдчать про непiдготовленiсть держави i суспiльства до сприйняття i правового вирiшення проблем нацiональностей, нацiональних меншостей, що опинилися у рiзному соцiально-психологiчному становищi пiсля розпаду Радянського Союзу.

Етнополiтичнi та мiжнацiональнi конфлiкти сконцентрували в собi весь комплекс пострадянських кризових проблем соцiально-економiчного i духовно-психологiчного характеру. Пiд етнiчними прапорами продовжуiться боротьба полiтичних елiт, кланiв i груп, що робить часом вирiшальний вплив на процес адаптацii населення до нових полiтико-правових i соцiально-економiчних реалiй життiдiяльностi держави, етносiв i людини.

Нинiшнiй стан мiжнацiональних, етнополiтичних процесiв у краiнах СНД може привести до серйозних негативних наслiдкiв. Кожний з конфлiктiв обернувся масовим кровопролиттям. Приклад Нагiрного Карабаху не став винятком.

Навпаки, його можна вважати синонiмом конфлiкту, який не припиняiться, а спроби вирiшення котрого залишаються безуспiшними. Незадовiльнiсть пропонованих дотепер рiшень i пiдходiв вимагаi радикально переглянути iснуючi механiзми полiтичного реагування, але для цього, як перший крок, необхiдне з'ясування характеру самого конфлiкту й аналiз наявного досвiду його вирiшення.

Вивчення й аналiз цього конфлiкту не втратили своii актуальностi й понинi, а не втратило тому що питання Нагiрного Карабаху не i iсторiiю, i воно ще й до сьогоднi не знайшло свого офiцiйного вирiшення.

Отже, спробуiмо дослiдити поставлену проблему. Як вiдомо, в полiтологii i чимало методiв дослiдження проблеми. У данiй роботi пропонуiться розглянути поставлену проблему за схемою, яка дозволяi дати обтАЩiктивну оцiнку вiрмено-азербайджанського конфлiкту та, по можливостi прогноз розгортання або процес врегулювання цього конфлiкту.

Схема дослiдження конфлiктноi ситуацii буде складатися з таких елементiв:

полiтична ситуацiя (вiрмено-азербайджанський конфлiкт) тАУ подii (повстання, вiйськовi дii, переговорнi процеси) тАУ учасники (Вiрменiя, Азербайджан, Нагiрний Карабах, посередники) тАУ iнтереси кожного з них, iхнi ресурси, взаiмозвтАЩязки (для Нагiрного Карабаху тАУ самовизначення народу, для Азербайджану тАУ збереження цiлiсностi державних кордонiв, для мiжнародних органiзацiй та посередникiв тАУ збереження миру) тАУ мета, завдання тАУ критерii успiху тАУ альтернативнi вирiшення (надання повноi незалежностi Нагiрного Карабаху, передача територii Вiрменii, збереження цiлiсностi Азербайджану) тАУ прогнози тАУ стратегiя дiй (в даному випадку стратегiя вiйськових дiй).

На нашу думку, тiльки працюючи за цiiю схемою, та розглядаючи кожну ii складову, можна чiтко описати конфлiкт, всi його чинники, його передумови, iнтереси кожноi сторони. Проаналiзувавши факти, зможемо дати прогноз.

Отже, мета дослiдження тАУ розглянути та проаналiзувати вiрмено-азербайджанський конфлiкт, опрацювати рiзнi погляди на цю проблему, визначити зародження конфлiкту, варiанти його врегулювання, по можливостi дати прогноз на вирiшення конфлiкту. Серед завдань нашоi квалiфiкацiйноi роботи треба видiлити такi: по-перше, визначити характер конфлiкту, по-друге тАУ проаналiзувати причини та охарактеризувати протiкання конфлiкту, i, по-третi тАУ розкрити результати та визначити альтернативнi варiанти розвтАЩязання конфлiкту.

ОбтАЩiктом дослiдження виступаi комплекс вiрмено-азербайджанських суперечностей довкола Нагiрного Карабаху, а полiтика Вiрменii та Азербайджану i предметом дослiдження.

Нагiрно-Карабахському конфлiкту присвячено чимало дослiджень вiрменських, азербайджанських, росiйських полiтологiв, iсторикiв та спецiалiстiв з мiжнародного права. Цiкавить дана проблематика i науковцiв захiдних краiн, працi яких можна знайти в РЖнтернетi. Серед праць, якi використовувалися з РЖнтернету, можна видiлити працю С. Корнелла тАЬКонфлiкт у Нагiрному Карабаху: динамiка i перспективи вирiшеннятАЭ1
. Праця Арама Айвазяна (англ. мовою тАУ тАЬPossible Solutions to the Nagorno-Karabagh Problem: a Strategic PerspectiveтАЭ) розкриваi можливi перспективи вирiшення конфлiкту Нагiрного Карабаху2
. Цi двi працi здебiльшого звертають свою увагу на перспективах вирiшення вiрмено-азербайджанського конфлiкту. Рiзняться цi працi тим, що перша намагаiться вирiшити проблему з точки зору азербайджанськоi сторони, а друга праця тАУ Айвазяна Арама, вiдповiдно, вiдштовхуiться вiд позицiй вiрменських лiдерiв.

Була також використана праця вiрменського науковця Сурена Золяна тАЬНагорный Карабах: проблема и конфликттАЭ, яка була досить корисною для нашого дослiдження. Дослiдження цього науковця було здiйснено в рамках гранта Центрально-РДвропейського Унiверситету у 1993-1995 рр. та охоплюi часовi рамки до 1994 року. Але, звичайно, не втратила актуальностi праця автора i понинi.

Щодо теоретичноi основи у данiй роботi, то тут використовуються працi М.М. Лiбiдiвоi, доктора полiтичних наук, профессора МДРЖМВ, тАЬПолiтичне врегулювання конфлiктiв: пiдходи, технологii вирiшеннятАЭ. У цiй працi М.М. Лiбiдiва розглянула особливостi конфлiктiв ХХ столiття, висвiтлила сучаснi науковi та практичнi пiдходи у врегулюваннi конфлiктiв; багато уваги у дослiдженнi науковця придiлено типам конфлiктiв та процесу iх вирiшення; i, звичайно, конфлiктам на територii колишнього Радянського Союзу. Тут М.М. Лiбiдiва також намагаiться подати якомога бiльше альтернативних варiантiв вирiшення цих конфлiктiв, а також часто наголошуi на посередництвi, вважаi, що досить важливою i допомога тАЬтретьоi сторонитАЭ. Розкриваiться тут також саме поняття та суть переговорiв, як засобу врегулювання конфлiктiв.

Праця А.Г. Здравомислова тАЬМiжнацiональнi конфлiкти на пострадянському просторiтАЭ,1
а також ще одна праця цього дослiдника тАУ тАЬСоцiологiя конфлiктутАЭ2
також мали свiй вплив на наше дослiдження. Здебiльшого А. Г. Здравомислов розглядаi мiжетнiчнi, мiжнацiональнi конфлiкти на територii колишнього Радянського Союзу. Також у всiх конфлiктах намагаiться висвiтлити та проаналiзувати роль Росiйськоi Федерацii, ii позицii. Так, у своiх працях вiн неодноразово звертаiться до проблеми Нагiрного Карабаху, i визначаi роль РФ у розвтАЩязаннi цього конфлiкту.

Досить змiстовною та корисною стала для нас праця вiдомого росiйського полiтика та науковця Р.Г. Абдулатiпова тАЬЕтнополiтичнi конфлiкти у краiнах СНД: деякi миротворчi та правовi механiзми вирiшеннятАЭ.3
У цiй працi розглядаiться генезис етнiчних, етнонацiональних, мiжетнiчних, етнокультурних вiдносин у системi соцiально-полiтичних процесiв, iнститутiв. Звертаiться увага на вплив етнiчного та етнонацiонального фактору на полiтичну владу, iдеi, полiтико-правовi норми, вiдносини влади, дiяльнiсть полiтичних установ, партiй, рухiв у сферi етнонацiональних вiдносин.

Ще одним росiйським науковцем та дослiдником, який розробляв теорii етносу та етнiчностi i В.А. Тiшков. Зокрема, у своiй працi тАЬРэквием по этносу: Исследования по социально-культурной антропологиитАЭ4
. Автор переглядаi пануючу у вiтчизнянiй науцi теорiю етносу, пропонуi нове трактування феномену етнiчностi. У роботi розглядаються проблеми соцiально-культурноi еволюцii людства, природи державностi та влади, антропологii соцiальних змiн в контекстi росiйських трансформацii, пiднiмаються питання щодо природи нацiоналiзму та конфлiктiв, розкриваються iсторико-культурнi зародки насилля та тероризму.

При дослiдженнi проблеми буде використовувалися рiзнi джерела та лiтература. Головним джерелом виступали перiодичнi видання. Так, наприклад, була використана iнформацiя з наступних газет, журналiв: тАЬБакинский рабочийтАЭ, тАЬАзербайджантАЭ, тАЬЗеркалотАЭ, тАЬЭхотАЭ, тАЬКомсомольская правдатАЭ, тАЬНезависимая газетатАЭ. Важливими джерелами у дослiдженi виступали електроннi сайти, серед них, зокрема: Кавказький РЖнтернет-портал (Вiрменський сайт)1
, а також Азербайджанський сайт2
, який висвiтлюi усi новини, якi стосуються проблеми Нагiрного Карабаху, а також тут зiбрано багато аналiтичних публiкацiй, документiв. Наступний сайт, iнформацiя з якого теж використовувалася тАУ це тАЬМолодiжний сайт АрцахутАЭ3
, цей сайт носить бiльш iсторичний характер, тут зiбранi iсторичнi данi Арцаху. Досить важливим також для нашого дослiдження виявився сай Мiнiстерства Закордонних Справ Нагiрного Карабаху4
.

Використовувалися також у нашiй роботi публiкацii документiв та матерiалiв по Нагiрному Карабаху. Так, при аналiзi першого етапу розвитку вiрмено-азербайджанського конфлiкту важливим був збiрник документiв та матерiалiв по 1918-1923 рр.5
У збiрник ввiйшли матерiали, виявленi у фондах птАЩяти архiвiв РДревана, Москви, а також документи, взятi з перiодики. Збiрник i одним з найбiльш повних публiкацiй, що вiдображують основнi проблеми iсторii Арцаху 1918-1923 рр. Документи та матерiали доповнюють одне одного та складають цiлiсну картину, це даi читачу можливiсть на основi фактiв отримати обтАЩiктивне уявлення про iсторiю того краю та самостiйно судити про неi. Збiрник розрахований як для спецiалiстiв, так i для широкого кола читачiв. Щодо сучасного етапу розгортання конфлiкту, то треба сказати, що документи, матерiали та статистичнi данi вязтi з сайту Мiнемстерства Закордонних Справ Нагiрного Карабаху.1

Дана робота складаiться з трьох роздiлiв, висновкiв та списку використаноi лiтератури. У першому роздiлi йдеться про природу Карабахського конфлiкту. Класифiкувавши рiзнi види конфлiктiв, визначимо до якого виду належить вiрмено-азербайджанський конфлiкт. Це суттiво допоможе нам у подальшому розглядi даноi проблеми.

У другому роздiлi, визначивши тип конфлiкту, розглядаються його iсторичнi передумови та причини. Роздiл маi назву тАЬПричини та розвиток конфлiктутАЭ, вiн буде мiстити у собi також два пiдпункти: 1) зародження вiрмено-азербайджанського конфлiкту i 2) сучасний перiод розгортання конфлiкту.

У третьому роздiлi мова йде безпосередньо про результати та шляхи врегулювання Карабахського конфлiкту. Тут розглядаються альтернативнi варiанти вирiшення цiii проблеми.

На початку роботи тАУ вступ, у якому викладенi мета та завдання дослiдження, а також коротка характеристика використаноi лiтератури; наприкiнцi роботи тАУ висновки та список лiтератури.

РОЗДРЖЛ РЖ

Природа Карабахського конфлiкту

Термiн тАЬконфлiкттАЭ (у перекладi з латинськоi) означаi зiткнення, розбiжнiсть, суперечку, що загрожують ускладненнями. У сучаснiй захiднiй лiтературi це поняття маi багато визначень, з яких найбiльш розповсюджене визначення маi те, яке дав американський соцiолог Л. Козер. Пiд конфлiктом вiн пропонуi розумiти боротьбу за владу i претензii за визначений соцiальний статус, за недостатнi для всiх матерiальнi i духовнi блага. Цiннiсть конфлiктiв Л. Козер бачить у тому, що вони запобiгаютьокостенiнню соцiальноi системи, вiдкривають дорогу iнновацiям. 1

Сьогоднi суспiльнi науки пiд конфлiктом розумiють зiткнення iнтересiв, дiй, поглядiв, позицiй, як окремих особистостей, що володiють достатньою значимiстю у сферi полiтики.

Будь-який конфлiкт маi свiй предмет i обтАЩiкт. Вiн може бути внутрiшньополiтичним, зовнiшньополiтичним, вiн може виникати у сферi економiки, соцiальних вiдносин, полiтики, культури. Його предметом можуть бути територiальнi, мiжетнiчнi, мовнi, професiйнi вiдносини.

У кожному випадку конфлiкт i результатом взаiмодii незбiжних елементiв системи суспiльних вiдносин. У цьому зв'язку необхiдно розумiти, що конфлiкт i норма, а не патологiя життя суспiльства. Конфлiкт тАУ норма, i проблема складаiться не в тому, щоб виключити його з нашого життя (це все одно неможливо), а в тому, щоб зумiти знаходити його причини, рушiйнi сили, шляхи вирiшення.2

Полiтологiя розглядаi в першу чергу полiтичнi конфлiкти. Вони являють собою вид вiдносин, де взаiмодiють полiтичнi iнтереси i iхнi носii, а також застосовуються полiтичнi методи вирiшення конфлiктiв у будь-яких iнших сферах життя суспiльства. Розглядаючи полiтичнi конфлiкти на рiзних рiвнях соцiальноi органiзацii, слiд зазначити, що серед них видiляються етнiчнi та етнополiтичнi конфлiкти. Мiжнацiональнi або етнополiтичнi конфлiкти тАУ найбiльш гострi i болючi. Цi конфлiкти тАУ найболючiшi та, як показуi досвiд, - найтривалiшi. За своiми масштабами вони деколи перевершують будь-якi соцiально-полiтичнi конфлiкти. Суб'iктом такого конфлiкту i та чи iнша етнiчна спiльнiсть, вiн розвиваiться або мiж корiнними нацiями (наприклад, вiрмени й азербайджанцi) або корiнною нацiiю i нацiональною меншiстю (литовцi i поляки у Литвi, грузини й осетини у Грузii). У розвитку мiжнацiонального конфлiкту завжди виявляються двi основнi тенденцii: одна тАУ до розмежування, iнша тАУ до консолiдацii. Характерною рисою мiжнацiональних конфлiктiв i iх багатоаспектнiсть, тобто, те, що вони стосуються рiзних сфер життiдiяльностi конфронтуючих сторiн.1
Найяскравiшим прикладом i конфлiкт у Нагiрному Карабаху, вiн мiстить у собi питання про територiю автономноi областi та про ii економiчний розвиток. Але при всiй багатогранностi кожен конфлiкт маi головну причину: у Чечнi це питання полiтичноi незалежностi, а в Азербайджанi тАУ територiальноi iдентифiкацii.2

Отже, щоб розiбратися в природi конфлiкту в Нагiрному Карабаху, треба визначити, по-перше, який характер вiн носить. Деякi дослiдники, якi працювали над даною темою, наполягають на тому, що це етнiчний конфлiкт, iншi тАУ етнополiтичний. У данiй роботi зроблено спробу викласти та аргументувати власний погляд на цю проблему. Для цього варто розглянути поняття цих конфлiктiв.

Етнополiтичний конфлiкт тАУ це форма мiжгрупового конфлiкту, у якому групи з протилежними iнтересами розрiзняються за етнiчною ознакою. Пiд етнополiтичним розумiiться конфлiкт iз визначеним рiвнем органiзованоi полiтичноi дii, суспiльних рухiв, масових безладь, сепаратистських виступiв i навiть громадянськоi вiйни, у яких протистояння вiдбуваiться за розходженнями в етнiчнiй спiльностi. 1

РЖснуi складнiсть у визначеннi етнополiтичних конфлiктiв. Справа в тому, що етнополiтичний конфлiкт у "чистому" виглядi буваi рiдко. Оскiльки територiя колишнього СРСР i полiетнiчною за складом населення (що характерно i для нових держав, якi виникли на цiй територii), то фактично будь-який внутрiшнiй конфлiкт - соцiально-економiчний чи полiтичний по сутi тАУ знаходить етнiчний вiдтiнок. З iншого боку, тут i досить багато пiдстав для мiжетнiчних протирiч як на особистiсному, так i на груповому рiвнях. Тому етнiчний фактор генеруi багато гострих i кризових ситуацiй, що виникають у сферi полiтики, вiдносин мiж державними i внутрiшньодержавними утвореннями. 2

От чому межа мiж соцiальними, полiтичними та етнополiтичними конфлiктами на територii СРСР, досить хитка, важко визначена, а самi конфлiкти багатограннi i рiзноманiтнi у динамiцi розвитку. Варто мати на увазi i те, що етнiчний фактор нерiдко служить камуфляжем боротьби рiзних полiтичних елiт. Бувають випадки зворотнього полiтичного камуфляжу, коли етнiчна природа конфлiкту замiнюiться iншими полiтичними мотивами.

У такий спосiб термiн "етнополiтичний конфлiкт" у дiйсностi охоплюi широке коло ситуацiй. Вони показують, що чисто етнiчного конфлiкту як такого практично не буваi. В основi деяких етнополiтичних конфлiктiв лежать мiжетнiчнi або мiжнацiональнi суперечностi, i конфлiкти такого типу виникають як мiжнацiональнi.

Мiжнацiональнi конфлiкти мають власну динамiку. Найбiльш характернi ii моменти полягають у наступному:

По-перше, поступове посилення конфлiкту за рахунок введення бiльш активних сил, а також за рахунок нагромадження досвiду боротьби. Так, карабахський конфлiкт почався з мiтингiв i мирних вимог вiрменського населення про змiну статусу Нагiрного Карабаху. У пiдтримку цих вимог стали проводитися мiтинги i демонстрацii в РДреванi та iнших мiстах Вiрменii. Рiзка ескалацiя вiрмено-азербайджанського конфлiкту наступила пiсля трагедii Сумгаiта.

По-друге, збiльшення кiлькостi проблемних ситуацiй i поглиблення первинноi проблемноi ситуацii. Це характерно для всiх етнополiтичних конфлiктiв. З розвитком конфлiкту вiдбуваiться тАЬвишукуваннятАЭ нових претензiй, звинувачень, первинна проблемна ситуацiя обростаi новими аргументами i фактами. (Найкращий приклад тАУ Молдова, ПриднiстровтАЩi)

По-третi, пiдвищення конфлiктноi активностi учасникiв, змiна характеру конфлiкту у бiк його жорсткостi, залучення в конфлiкт нових осiб. На нашому прикладi, конфлiктi у Нагiрному Карабаху, видно, як пiдсилюiться конфронтацiя, конфлiкт iз вiдносно тАЬспокiйноготАЭ переходить у збройне зiткнення, росте число вбитих i поранених, у конфлiкт втягуiться практично все населення обидвох конфлiктуючих сторiн. 1

По-четверте, наростання емоцiйноi напруженостi, що супроводжуi конфлiктнi взаiмодii, це може вплинути як i на мобiлiзацiю, так i на дезiнтеграцiю учасникiв конфлiкту. Частiше емоцii не з'iднують, а роз'iднують. У мiжнацiональному конфлiктi в мiру його розвитку зростаi почуття антипатii чи, навiть, ворожостi. Приводи для цього завжди знайдуться. Так, погроми й вбивства безневинних людей вiрменськоi нацiональностi в Сумгаiтi, а потiм у Баку в 1990 роцi пiдсилили ворожнечу мiж вiрменами й азербайджанцями. РЖсторичний досiвд показуi, що подiбна ворожiсть триваi, як мiнiмум, впродовж життя того поколiння, яке було втягнуто у криваве протистояння.

По-п'яте, для мiжнацiонального конфлiкту характерне формування стiйкого образу тАЬзовнiшнього ворогатАЭ, коли компромiс сприймаiться тiльки як капiтуляцiя супротивника, коли виявляiться прагнення кожноi зi сторiн-учасниць протиборства тАЬздобути перемогутАЭ. Так, у Нагiрному Карабаху домiнуi установка тАЬдо переможного кiнцятАЭ, а пошуки компромiсу мирних рiшень даються досить важко.

По-шосте, для етнополiтичних конфлiктiв, як правило, характерна iхня iнтернацiоналiзацiя, тобто залучення в конфлiкт чи його врегулювання третiх сил чи мiжнародних органiзацiй.

На розвиток етнополiтичного конфлiкту в Нагiрному Карабаху, безсумнiвно, також впливаi релiгiйний фактор. В iсторii i життi народiв нацiональне i релiгiйне тiсно переплiтаються, взаiмодiють. Релiгiйний фанатизм i етнонацiоналiзм пiдтримують, стимулюють один одного. Релiгiйний фактор може пiдвищити температуру конфлiкту, загострити його. Разом з тим, практика етнонацiональних конфлiктiв останнiх рокiв показуi, що нерiдко етнонацiональний фактор виявляiться сильнiшим, анiж релiгiйний.1

Розглянувши поняття та суть етнополiтичного конфлiкту та його динамiку, безсумнiвно, бачимо, що вiрмено-азербайджанський конфлiкт маi риси та ознаки етнополiтичного конфлiкту. Але у нашому дослiдженнi хотiлося б зробити деякi зауваження. А саме тАУ вище говорилося про те, що тАЬчистотАЭ етнiчного чи етнополiтичного конфлiкту не маi, тому пропонуiться визначити Нагiрно-Карабахський конфлiкт, як етнополiтичний конфлiкт з елементами етно-територiальних суперечок. Нижче наведенi докази цiii гiпотези.

Термiн тАЬетнотериторiальний конфлiкттАЭ трактуiться в широкому змiстi. Будь-яке домагання на територiю вже i конфлiктом, якщо воно вiдкидаiться другою стороною тАУ учасницею суперечки.1
Етнотериторiальний конфлiкт може приймати форми бiльш i менш гострi, цивiлiзованi i нецивiлiзованi, мирнi i немирнi. Зрозумiло, це не виключаi можливостi i правомiрне використання даного термiну в бiльш вузькому значеннi, коли пiд тАЬконфлiктамитАЭ розумiються лише найбiльш гострi форми протистоянь i протиборств.

У березнi 1991 р. було зафiксовано 76 етнотериторiальних суперечок в межах Радянського Союзу (тАЬМосковские НовоститАЭ, 17.03.1991), через рiк iхнi число зросло до 180 (тАЬМосковские НовоститАЭ, 29.03.1992). До сьогоднiшнього часу зiбрана iнформацiя майже по 300 територiальних домаганнях, що висувалися в перiод 1988-1996 р. як офiцiйним шляхом (органами влади колишнiх союзних республiк, автономних i нацiонально-територiальних утворень у iхньому складi), так i головним чином неофiцiйним тАУ партiями, нацiональними рухами, громадськiстю.

До етнотериторiальних конфлiктiв належать не всi етнополiтичнi i не всi територiальнi конфлiкти, але саме тi, якi знаходяться на стику двох цих великих груп конфлiктiв. Вони тАУ одночасно й етнiчнi, i територiальнi, й полiтичнi. Тому говорячи про сутнiсть цих конфлiктiв, необхiдно насамперед осмислити, який змiст вкладаiться в поняття тАЬетнiчний конфлiкттАЭ i тАЬтериторiальний конфлiкттАЭ вiдповiдно.

Словосполучення тАЬтериторiальнi конфлiктитАЭ тАУ багатозмiстовне, i допускаi рiзнi трактування. Зокрема, воно нерiдко вживаiться для позначення рiзнотипних конфлiктiв, зв'язаних iз забезпеченням специфiчних iнтересiв i запитiв конкретних територiальних спiльнот людей тАУ економiчних, полiтичних, культурних та iн. Це суперечки щодо державноi/ адмiнiстративноi приналежностi територiй чи iхнього адмiнiстративного статусу, або вiдносно правового статусу тих чи iнших груп населення та його прагнення проживати на цих територiях, володiти i розпоряджатися ними. 1

Що таке етнополiтичний конфлiкт, визначено вище, а щодо етнiчного конфлiкту, то варто зазначити, що пiд цими конфлiктами звичайно мають на увазi такi, сторонами яких виступають етнiчнi спiльностi (етноси й етнiчнi групи). Але, по-перше, зовсiм не ясно, що iх викликаi. По-друге, не зрозумiло, як тут спiввiдносяться конфлiкти та iхнi суб'iкти. Щоб квалiфiкувати конфлiкт як "етнiчний", повинно мати мiсце протиборство цiлих етносiв. А якщо конфлiктують якiсь частини двох етносiв, а бiльшiсть людей живуть один з одним в мирi та злагодi?

З точки ж зору етноконфлiктологii, ключовим i питання, якого роду зв'язок iснуi мiж етнiчними конфлiктами i самим феноменом "етнiчностi". Мiж цими двома феноменами iснують досить тiснi причинно-наслiдковi зв'язки. У самому етнокультурному розмаiттi людства потенцiйно закладенi елементи конфлiктностi. У взаiминах мiж народами етнофобiя тАУ явище природне. Вiрмени й азербайджанцi, турки i болгари, араби i iвреi тАУ приклади, де нiбито i етнiчна несумiснiсть народiв.2

РЖнша ж точка зору полягаi у тому, що коренi "етнiчних конфлiктiв" лежать поза власне етнiчними реалiями. тАЬЕтнiчнiстьтАЭ цих конфлiктiв вiдноситься насправдi не до iх сутностi, але до форми прояву (саме завдяки характеру прояву, а зовсiм не iхнiм причинам i рушiйним силам, такi конфлiкти коректнiше було б називати етнiчними). Етнокультурний плюралiзм сам по собi конфлiктiв не породжуi. Етнiчнi забобони, стереотипи, етнофобii i т.п. не мають нiякоi нi iррацiональноi, нi примордiалiстськоi першооснови. Навпаки, вони i наслiдоком конкретних соцiальних, економiчних, полiтичних умов i процесiв, якi iсторично склалися у взаiминах двох народiв.

Етнiчний конфлiкт нiколи не виникаi тАЬприроднотАЭ, сам по собi, без попередньоi йому активностi тАЬагентiвтАЭ конфлiкту. Це характерно для всiх типiв конфлiктiв тАУ вiд тих, що розвиваються в цивiлiзованих рамках, до тих, якi свiдомо iнiцiюються. Етнiчнi конфлiкти можуть носити етнокультурний характер, вони обумовленi насамперед, перепонами на шляху функцiонування та розвитку нацiональних мов та культур. Бувають етносоцiальнi конфлiкти, в iх основi лежать суперництво мiж етнiчними групами за доступ до економiчних доходiв чи престижних видiв дiяльностi i представництва у вiдповiдних соцiальних колах та елiтних прошарках. Але одним з найчастiших та розповсюджених конфлiктiв за етнiчною ознакою i етнотериторiальний конфлiкт.1

Щодо природи конфлiктiв такого типу, то варто зазначити, що тут суперечка ведеться тАЬвiд iменiтАЭ етносiв i етнiчних груп вiдносно iхнiх прав проживати на тiй чи iншiй територii, володiти чи керувати нею. Територiальнi суперечки, що виникають у взаiминах мiж суверенними державами не i класичними етнотериторiальними. РЗх логiчнiше називати територiальними мiждержавними (мiжнародними) конфлiктами, тому що в них втягують не просто етноси, а держави, нацii, спiльностi тАУ нерiдко полiетнiчнi. Однак мiж типовими етнотериторiальними i територiальними мiждержавними суперечками iснуi найтiснiший взаiмозвтАЩязок. Бiльшiсть держав свiту формувалися як нацiональнi держави з вираженою етнiчною домiнантою. Спiрнi територiальнi питання мiж ними неминуче, так чи iнакше, здобувають i етнiчний аспект.2

СубтАЩiктом територiальних домагань практично нiколи не виступаi етнiчна група в цiлому чи навiть ii чисельна бiльшiсть. Як правило, вимоги виходять вiд полiтичних елiт, нацiональних рухiв i партiй, iхнiх лiдерiв, дiячiв культури i т.п. РЗхня позицiя може не тiльки не мати нiчого спiльного з iнтересами народiв, вiд iменi яких вони виступають, але i не користуватися пiдтримкою в масах.

Висування територiальних домагань тАЬвiд iменiтАЭ етнiчноi групи ще не означаi солiдарностi етносу в цiлому з подiбними вимогами. Набагато небезпечнiшi тi територiальнi конфлiкти, у яких активноi i найбiльш радикальноi частини нацiонального руху вдаiться запалити своiми гаслами бiльшiсть населення. Саме це i вiдбулося в таких етнотериторiальних конфлiктах, як вiрмено-азербайджанський. Територiальнi домагання втягнутих у них сторiн нiби грають роль нацiональноi iдеi, яка консолiдуi весь етнос, що робить важчим пошук компромiсiв. Але небезпеку представляють також етнотериторiальнi конфлiкти, суб'iктами яких виступають лише незначнi за чисельнiстю, проте найбiльш активнi i радикальнi угруповання вiдповiдних етносiв (таких конфлiктiв переважна бiльшiсть). У перспективi такi етнотериторiальнi конфлiкти можуть перерости у великомасштабнi: тАЬгасититАЭ iх необхiдно в зародку. 1

РД ще одна категорiя субтАЩiктiв територiальних претензiй, вона представлена вищими органами влади суверенних держав. Принципи поваги територiальноi цiлiсностi держав СНД i непорушностi iснуючих кордонiв зафiксованi в установчих документах Спiвдружностi. Але Азербайджан i Вiрменiя, тривалий час i пiсля створення СНД, що знаходилися в станi неоголошеноi вiйни один з одним, мають протилежнi позицii по карабахському питанню.2
По мiрi суверенiзацii нацiональних республiк, наочно виявляiться тiсний взаiмозв'язок тАЬнеофiцiйнихтАЭ i тАЬофiцiйнихтАЭ домагань на територii, що оскаржуються: нацiональнi рухи, одержуючи доступ до важелiв влади, стають провiдниками територiальних претензiй i в державнiй полiтицi. 1

Проаналiзувавши субтАЩiкти вiрмено-азербайджанського конфлiкту, варто зупинитися на типологii етнотериторiального конфлiкту i визначити тут позицiю Нагiрного Карабаху. Класифiкацiя тут визначаiться за предметом територiальноi суперечки (характеру домагань).

У першу чергу, це конфлiкти з приводу тАЬспiрнихтАЭ територiй, вимоги змiни iсторично сформованих кордонiв (близько 2/3 усiх територiальних домагань). При цьому так чи iнакше оскаржуються не тiльки мiждержавнi, але i багато внутрiшнiх меж. Предметом територiальних суперечок i певнi дiлянки кордонiв мiж нацiональними республiками, та межi автономних округiв. У цьому ряду знаходиться i Нагiрний Карабах в Азербайджанi.

Проведенi в роки радянськоi влади кордони мiж союзними республiками в багатьох випадках розсiкли цiлiснi етнокультурнi i господарськi регiони, а мiграцiйнi потоки радянського часу рiзко пiдсилили мозаiчнiсть етнiчного розселення. З розпадом же СРСР вiрмекнський та азербайджанськi народи опинилися роздiленими державними кордонами, по рiзнi боки яких проживали спiввiтчизники. Звичайно, особливо небезпечнi етнотериторiальнi конфлiкти, учасники яких вважають спiрнi землi частиною своii iсторичноi батькiвщини. Нагiрний Карабах вважають таким i вiрмени, i азербайджанцi. РЖ цей факт вилився у великомасштабну вiйну, що забрала з життя тисячи людей.2

Другий тип етнотериторiальних конфлiктiв та спорiв щодо адмiнiстративного статусу тiii чи iншоi територii, пов'язаний з висунутими тАЬвiд iменiтАЭ етнiчноi групи домаганнями на утворення незалежних держав, автономiй i iнших нацiонально-територiальних утворень, або, навпаки, з вимогами iхнього скасування. Однак автономiстськi домагання часто наштовхуються на протидiю з боку центральноi влади.

РЖнший рiзновид етнотериторiального конфлiкту цього типу тАУ конфлiкти щодо статусу вже iснуючих нацiональних утворень. Тут i вимоги сецесii аж до державотворення, що i вiдбуваiться в Нагiрному Карабаху. Також бачимо прагнення Нагiрного Карабаху перейти на правах автономii пiд iншу державну юрисдикцiю тАУ Вiрменii. Проголошувалися заклики до скасування автономного статусу i навiть починалися практичнi кроки в цьому напрямку (скасування Нагiрно-Карабахськоi АО азербайджанською владою).1

Пiдсумувавши усе вищесказане, можна припустити, що етнотериторiальний конфлiкт i наслiдоком конкретних соцiальних, економiчних, полiтичних та етнiчних процесiв. Вони ведуться тАЬвiд iменiтАЭ етносiв та етнiчних груп вiдносно iхнiх полiтичних прав, права проживати на тiй чи iншiй територii, володiти та управляти нею. тАЬЕтнiчнiтАЭ ж, у чистому виглядi, конфлiкти це тАУ лише форма прояву, тАЬоболонкатАЭ (а не суть конфлiкту).

Отже, проаналiзувавши, та порiвнявши три рiзних за своiм змiстом типи конфлiктiв, можна зробити наступний висновок.

Говорячи про конфлiкт в Нагiрному Карабаху не можна, на нашу думку, обмежитися тiльки поняттям, що це етнiчний чи етнополiтичний конфлiкт. В цьому конфлiктi поiдналися три головних групи причин: полiтичнi, територiальнi та етнiчнi. РЖ саме в такому синтезi причин буде доцiльнiше розглядати передумови та причини конфлiкту, що й буде зроблено в наступному роздiлi.

РОЗДРЖЛ РЖРЖ

Причини та розвиток вiрмено-азербайджанського конфлiкту

2.1. Зародження конфлiкту;

2.2. Сучасний перiод розгортання конфлiкту.

Нагiрно-Карабахська Республiка (НКР) тАУ держава, що не визнана свiтовим спiвтовариством, утворилася в процесi розпаду СРСР на базi Нагiрно-Карабахськоi автономноi областi (НКАО) - нацiонально-державного утворення в державному устроi СРСР, та вiрменозаселенного Шаумянського району. Столицею Нагiрного Карабаху i мiсто Степанакерт. Нагiрно-Карабахська Республiка була проголошена 2 вересня 1991 р.

Нагiрний Карабах (вiрменська самоназва тАУ Арцах), розташований на пiвнiчному сходi Вiрменського нагiр'я, з давнiх-давен був однiiю з провiнцiй iсторичноi Вiрменii, пiвнiчно-схiдним кордоном якоi, згiдно всiм античним джерелам, була Кура. Арцах згадуiться у творах Страбона, Плiнiя Стар

Вместе с этим смотрят:

"Держава" Платона

Presidential еlections in the USA

РЖсторiя i теорiя полiтичних партiй

Анализ "пурпурной революции" в Ираке

Анализ агитационных печатных материалов на муниципальных выборах