Екологiчне землеробство
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Екологiчне землеробство як альтернатива традицiйному землеробству
1.1 Початок та особливостi екологiчного землеробства
1.2 Досвiд землеробства в РДвропi
Роздiл 2. Поширення екологiчного землеробства в РДвропi
2.1 Етапи впровадження екологiчного землеробства
2.2 Сертифiкацiя екологiчних ферм
Роздiл 3. Проблеми розвитку екологiчного землеробства в РДвропi та його перспективи
3.1 Розвиток екологiчного земельного господарства
3.2 Проблема ринку екологiчних продуктiв
3.3 Економiчнi результати екологiчного господарства
3.4 Перспективи екологiчного землеробства Литви у звтАЩязку з iнтеграцiiю в РДС
Роздiл 4. Оцiнка екологiчного стану ферм РДвропи
4.1 Охорона атмосферного повiтря на екологiчних фермах
4.2 Утилiзацiя вiдходiв сiльськогосподарського виробництва
4.3 Використання водних ресурсiв
4.4 Способи очистки стiчних вод на екологiчних фермах
Роздiл 5. Охорона працi в сiльськогосподарському виробництвi
5.1 Санiтарнi правила по зберiганню, транспортуванню i застосуванню пестицидiв (отрутохiмiкатiв) у сiльському господарствi
5.2 Охорона харчових продуктiв
5.3 Охорона атмосферного повiтря
5.4 Охорона джерел водопостачання
5.5 Охорона ТСрунту
Роздiл 6. Спонсорство екологiчних ферм
6.1 Спонсорство ферм екологiчного вирощування
Висновки та рекомендацii
Використана лiтература
Додатки
Вступ
Дуже важливою умовою закрiплення полiтичноi незалежностi в РДвропi i економiчний розвиток у всiх можливих сферах, в тому числi i в сiльському господарствi. В даний час для пожвавлення iвропейськоi економiки може стати фактор розвитку сертифiкованому екологiчного сiльського господарства i реалiзацiя його продукцii на внутрiшньому i зовнiшньому ринках. Для цього на даний час в РДвропi i всi необхiднi умови. Майже в 10 разiв зменшилось використання хiмiчних препаратiв i забруднення ними середовища. В селi багато не повнiстю зайнятих, квалiфiкованих i бажаючих працювати людей. Створенi i успiшно працюють спiлки фермерiв екологiчного сiльського господарства та iх спонсорiв ВлГАЯВ», суспiльна сертифiкована установа ВлЕкоагросВ». Почав працювати внутрiшнiй ринок/, початий експорт екопродуктiв за кордон. Державами визначенi прямi виплати першi 5 рокiв для екологiчних господарств перехiдного перiоду. Визнання i оцiнка руху екологiчних господарств в свiтi. Деякi краiни i членами РДвропейського Союзу i узгоджують своi правовi акти з регламентом суспiльства та iншими правовими документами. Останнiм часом особливу увагу надають фiнансуванню сiльського господарства та охоронi навколишнього середовища. Отже, здаiться, що для розвитку сучасного господарства в РДвропi склалися всi необхiднi умови.
Але потрiбно акцентувати, що бiльшiсть iвропейських авторiв дослiджують лише технологiчнi аспекти екологiчного господарства, в той час, коли економiчний бiк ще зовсiм мало дослiджений. Можливо, це i i основна причина того, що кiлькiсть екологiчних господарств i сертифiкованих земельних площ так мало в порiвняннi з деякими розвинутими iвропейськими краiнами. До цих пiр ринок екологiчних продуктiв майже не був дослiджений, не вистачаi даних про результат екологiчного господарства.
Отже, мета цiii роботи - вивчення проблем розширення екологiчного землеробства в РДвропi.
Основнi напрямки роботи:
вивчити аспекти вiдмiнностi (економiчних та технiчних) в екологiчних та традицiйних господарствах;
встановити роль екологiчного господарства в РДвропi;
з ясувати систему начислення до екологiчних господарств;
з ясувати причини i цiлi виникнення екологiчних господарств;
з ясувати i оцiнити надану державам допомогу;
з ясувати головнi проблеми екологiчного господарства;
провести аналiз результатiв екологiчного господарства в РДвропi;
встановити перспективи екологiчного землеробства в процесi iнтеграцii краiн в РДС.
Об iкт дослiдження - екологiчне сiльське господарство.
Методи дослiдження - загальноосвiтнi дослiджуванi методи в сферi спецiальноi лiтератури - логiчний аналiз i синтез; iндукцiя та дедукцiя; порiвняльний аналiз, логiчнi i графiчнi методи.
Перiод дослiдження 1990 -2004 рр., так як 1990 роцi почалось розширення екологiчного господарства в РДвропi. Вивчаючи працi рiзних авторiв, закони i перiодичну лiтературу про особливостi екологiчного господарства в РДвропi, у цiй роботi вивчаються проблеми розширення i запроваджуються перспективи у звтАЩязку з iнтеграцiiю краiн в РДС.
Роздiл 1. Екологiчне землеробство як альтернатива традицiйному землеробству
1.1 Початок та особливостi екологiчного землеробства
Початкiвцi екологiчного землеробства дали рiзнi назви того, що вони робили i тому у свiтi використовувались рiзнi назви екологiчного землеробства. Англiйськi вченi називали його органiчним, в РДвропi органiчним, екологiчним i бiологiчним землеробством. На даний час всi цi назви визнанi рiвноправними i i синонiмами. Проблема назви стала менш важливою, коли екологiчний рух досяг суспiльноi згоди, що ж таке екологiчне господарство. Це було досягнуто зусиллями Мiжнародноi Федерацii руху органiчного сiльського господарства (IFOAM) у 1972 роцi.
В iвропейських краiнах затвердженi Влправила екологiчного сiльського господарства: виробництво, переробка, реалiзацiя, маркеруванняВ» , в яких екологiчне сiльське господарство (органiчне, бiологiчне, бiоорганiчне), зображене, як господарство, в якому не використовуються синтетичнi, хiмiчнi препарати (добрива, пестициди, лiки, стимулятори росту та iн.) iх замiна натуральними та мiнеральними матерiалами.
Всесвiтнi вченi по - рiзному трактують за змiстом рiвносильнi екологiчнi господарства. Американськi вченi Ю.Д. Максфельт, Дж. П. Реганольд, Р. РЖ. Папендiк, Дж. Ф. Пар, акцентують збалансованiсть сiльського господарства, яке охоплюi деякi варiанти не традицiйного сiльського господарства, звичайно назване органiчним, альтернативним, регенеративним, екологiчним, однак ВлорганiчнимВ» або ВлальтернативнимВ» не значить збалансоване. Для того щоб господарство могло називатися збалансованим, воно повинно виробляти високоякiснi продукти харчування, зберiгати своi ресурси, не завдавати шкоди навколишньому середовищу i бути прибутковим. Для того щоб збалансоване господарство не було залежало вiд добрив, воно повинно використовувати, на скiльки це можливо, кориснi природнi ресурси i вiдновлюючi джерела. Таке господарство допомагаi вирiшити бiльшiсть серйозних проблем, вiд яких залежать виробництво продуктiв харчування у всьому свiтi : високi цiни на енергоносii, забруднення пiдземних вод, ерозiя грунтiв, зниження врожайностi, виснаження природних ресурсiв, нижчий рiвень доходiв фермерiв, погiршення умов навколишнього середовища та збiльшення захворюваностi не лише людей, але й рослин та тварин рiзними хворобами.
Вчений Н. Лампскiн пiдкреслюi фундамент екологiчного землегосподарства - земля, як жива система в якiй вiдображаються суть мiж землею, рослинами, тваринами i людиною. Як в природi взагалi, так i в землеробствi змiна одного компоненту такоi системи може сильно вiдобразитися на iнших.
За твердженнями iнших авторiв - екологiчне сiльське господарство (альтернативне, шкодуюче) - це система господарювання, яка спираiться на обмiннi, на накопичувальнi в господарствi органiчнi добрива (залишки рослин, гнiй, зелена маса) i методи нехiмiчного контролю буртАЩянiв, шкiдникiв, хвороб. У системi екологiчного господарювання вiдмовляються вiд синтетичних добавок, для продовженння зберiгання продуктiв харчування i кормiв. Структура грунту i покращення родючостi - це основа рослинноi продукцii в екологiчному господарствi. Розвиваючи рослинництво, переслiдуiться мета зберегти рiзносортнiсть i екологiчний баланс у середовищi, так зменшуючи спалахи хвороб та число шкiдникiв. Розвиваючи тваринництво, головне звернути увагу на умови утримання тварин, аспекти годування, звертаючи особливу увагу на забезпечення тварин достатньою кiлькiстю екологiчних кормiв хорошоi якостi i вiдповiдним ветеринарним доглядом. Досягаючи гармонiчного звтАЩязку мiж рослинництвом та тваринництвом, дуже важливо знайти правильнi спiввiдношення мiж вирощуваними в господарствi кормами i кiлькiстю утримуваних тварин. Екологiчне сiльське господарство це господарство, яке опираiться на передовi доступнi для середовища технологii, гарантована висока якiсть продуктiв харчування, iх виробництва, економно використовуючи природнi ресурси , пiдтримуючи природний баланс [4,5,6,41].
Таке господарювання далекоглядне в порiвняннi зi звичайною хiмiзацiiю в кiлькох аспектах :
природоохоронний - зберiгаються вiд забруднення поверхневi та пiдземнi води, зберiгаiться життiдiяльнiсть та родючiсть грунту, не руйнуiться його структура, зберiгаiться верхнiй врожайний ярус, в дернi живучи мiкроорганiзми, збiльшуiться iх рiзновиднiсть.
економiчний - використовуються мiсцевi ресурси, зменшуються виробничi витрати.
соцiальний - екопродукти не шкодять людському здоров ю, створюються новi робочi мiсця, зберiгаються малi господарства.
Культурний - зберiгаiться етнокультура, зберiгаiться самобутнiсть видiв краю.
Цiлi екоземлеробства зображенi на рис.1
Вивчення науковоi лiтератури про розширення екологiчного господарювання подiляiться на 2 аспекти :
технологiчний, який встановлюi рiзницю мiж екологiчним i традицiйним землеробством;
економiчний, який оцiнюi результати господарювання мiж екологiчним i традицiйним господарствами.
Необхiдно звернути увагу, що автори менш розвинутих iвропейських краiн в основному вивчають технологiчну сторону господарювання, в той час як економiчнi питання мало вивченi. На даний час, вивчаючий економiчнi аспекти екологiчного господарювання А. Александравiчус вiдмiчаi, що ринок екологiчно чистих продуктiв в Литвi вивчений лише частково i не вистачаi достовiрних документiв про прибутковiсть екологiчних продуктiв. Данi про доходи екологiчних господарств i iх витратах накопичуються, однак широкiй масi поки не повiдомляiться. Проведенi лише в декiлькох господарствах не систематичнi дослiдження, з яких було б не вiрно формулювати результуючi висновки про стан всiх екологiчних господарств в Литвi.
В цьому роздiлi описанi як технологiчнi, так i економiчнi сторони екологiчного землеробства. Так як рiзниця в екологiчному i традицiйному землеробствi i розкривають суть екологiчного землеробства, будемо вивчати iх в першу чергу.
Рис.1. Концепцiя розвитку екологiчного господарства в контекстi розвитку регiонiв.
Екологiчне землеробство охоплюi усi системи сiльського господарства. Так зберiгаiться середовище, повноцiннiсть в економiчних i соцiальних сферах, в екологiчному виробництвi промислових i харчових продуктiв. В цiй системi за основу продуктивностi береться життiдiяльнiсть грунту, генетична спадковiсть рослин, тварин, ландшафту. Отже екологiчного господарювання оптимiзуi залежнiсть всiх факторiв якостi один вiд одного. Оптимально, коли створюiться закритий цикл енергетичного обмiну. Ця система знищуi чи в бiльшiй мiрi обмежуi використання комплексних синтетичних добрив, пестицидiв, гербiцидiв, стимуляторiв росту, збiльшуючи цим життiстiйкiсть продуктiв харчування та кормiв.
Основа рослинноi продукцii, обгрунтована пiдтримка врожайностi та структури грунту. Це досягаiться виконанням екологiчноi полiтики, досягненням екологiчного балансу, з метою збереження рiзновидностi видiв i цим зменшуючи наплив шкiдникiв та хвороб. В альтернативному землеробствi замiсть легко засвоюваних продуктiв пiдживлення передбачено iх поповнення iз 3 джерел :
рiзних органiчних матерiалiв;
важкорозчинних мiнералiв;
азотфiксуючих рослин;
За цими принципами землеробства необхiдно удобрювати не рослини , а кориснi мiкроорганiзми, для того щоб вони переробляли продукти повернення (органiчнi, рослиннi) в продукти гумусу, також переробкою в придатнi для рослин матерiали з мiнеральних ресурсiв дерна. Це досягаiться правильним пiдбором добре розробленоi землi та сiвозмiною. Основнi джерела органiчних добрив - гнiй, компост. Гнiй використовуiться свiжий або компостований. Вiн складаiться в маленькi купи, в нього додаiться сiно, паперовi вiдходи, трава, листя, залишки вiджимки фруктiв i деколи спецiальнi препарати. Для пiдготовки компосту бiльше значення мають черви. Для цього згрiбаються в купи листя, буртАЩяни iншi рослиннi вiдходи i зволожуються. Купа нагрiваiться, починаi проростати насiння буртАЩянiв яке щiльно росте. В щiльнiй масi корiння заводяться черви i швидко розмножуються . В добре закритiй купi черви розмножуються i взимку. Зрiлий компост використовують як добриво, а також для створення нового компосту. В альтернативному землеробствi обовтАЩязково або бажано використання сидератiв. Для зелених добрив використовуiться однорiчнi або багаторiчнi трави та деякi iншi культури. Першiсть надаiться бобовим, оскiльки iх не лише не потрiбно пiддобрювати азотом, але й цим елементом вони збагачують грунт, а також сприяють зниженню розповсюдження шкiдникiв на полях, в садах та овочевих площах.
Ще в цьому землеробствi визнаiться неглибока обробка грунту. Так досягаiться екологiчна активнiсть грунту. Рослиннi рештки, гнiй, поглинаються у верхнiй ярус, стимулюють розвиток мiкроогранiзмiв, покращують фiзичнi властивостi грунту. Неглибока оранка, до 10 см., знижуi зараження грунту буртАЩ янами, тому що iх насiння i корiння залишаються в бiльш глибшому ярусi, а не викидаються на поверхню. РЖнколи неглибока оранка, до 15-20 см., необхiдна коли треба перевернути верхнiй ярус. В iнших випадках замiсть оранки використовуiться культивацiя, фрезерування. Створюiться Влживий грунтВ» багатий на мiкроорганiзми та черви.
Використовуючи системи альтернативного землеробства, для знищення буртАЩ янiв придатнi деякi традицiйнi методи: чисте насiння, механiчне знищення буртАЩ янiв мiж рядками, сiнозбiр буртАЩянiв, а на пасовищах, кормлiння скота. В наслiдок необхiдно широко використовувати бiологiчнi способи знищення буртАЩ янiв (генетичнi сорти, якi спроможнi конкурувати з буртАЩянами; чи видiляючи фiтотоксини, зупиняючи рiст буртАЩянiв, витiсняючи iх), а також використання проти буртАЩянiв шкiдникiв, збудникiв хвороб [41].
В господарствах активного землеробства пiдбираючи сорти рослин, необхiдно рахуватися з особливостями удобрення, специфiкою засобiв вiд хвороб, буртАЩянiв, шкiдникiв. Для вирощування овочiв у таких господарствах i рекомендацii характеристик в рiзних умовах вирощуваних культур окремо (детально). В умовах великоi рiзновидностi грунтiв та iнших умов (пiдвищена кислотнiсть, сирiсть, посушливiсть) рекомендуiться мати i вирощувати вiдповiднi сорти рослин.
За кiлькiстю врожаю, фермери альтернативних господарств, в бiльшостi випадкiв, не можуть конкурувати з фермерами традицiйних господарств. Задовiльна кiлькiсть врожаю абсолютно залежить вiд кiлькостi використання гною та компосту, а також вiд площi, яку фермери можуть видiлити для бобових культур.
В основi тваринництва необхiдно звертати увагу на фiзiологiю тварин, поведiнку, та генетичну спадковiсть. Це запроваджуiться шляхом достатньоi кiлькостi якiсних екологiчних кормiв, вiдповiдним ветеринарним наглядом, при лаштуванням систем виробництва рослинноi продукцii до генетично - спадкових умов утримання тварин. В умовах екологiчного тваринництва потребуiться ряд недостатнiх органiзму тварин поживних матерiалiв. Це гашене вапно, кiсткова мука, фосфат кальцiю та iн. В альтернативному тваринництвi максимальна користь не цiль, а для лiкування тварин використовуються лiкарськi трави, заборонено використовувати антибiотики, синтетичнi препарати та препарати, якi стимулюють рiст - гормони. Тваринам необхiдно надати оптимальнi умови утримання : температура не повинна шкодити здоров ю, а все середовище iснування маi вiдповiдати умовам для продуктивностi та здоров я тварин. Необхiднi безстресовi умови . Основи натурального природно - екологiчного балансу - це гармонiчний звтАЩязок мiж рослинництвом та тваринництвом. Це досягаiться регулюванням мiж кiлькiстю вироблених в господарствi кормiв та кiлькiстю тварин. Цi специфiчнi пропорцii мають бути дотриманi постiйно.
Екологiчне господарювання потребуi не малих змiн в системi господарювання, тому тут необхiдний 2 - 3 рiчний перехiдний перiод. Екогологiчне господарювання вiдрiзняiться вiд iнших способiв ведення господарства тим, що господарюючи екологiчно необхiдно дотримуватися строгих правил, встановлених мiжнародними iнструкцiями, а для iх продукцii вiдповiнi сертифiкати про походження продуктiв. Саме сертифiкацiя та маркерування визначають бiльшу частину попиту на ринку. Дiяльнiсть таких господарств, постiйно контролюiться спецiальними установами, якi i видають сертифiкати господарству та вирощуванiй ними продукцii. Сертифiкуiться i iншi матерiали, якi дозволено використвувати в екологiчних господарствах, на пiдприiмствах переробки та реалiзацii, а також iх продукцiя.
Вiдповiдно до мiжнародних правил лише сертифiкованi господарства та пiдприiмства можуть реалiзовувати екопродукти. Сертифiкацiя екогосподарства дуже важливий етап в системi реалiзацii екопродуктiв.
За В. Рутповенес, екогосподарювання - це зовсiм нова фiлософiя господарювання, новий образ життя, новi технологii переробки i виробництва, суворо регламентований процес виробництва сiльськогосподарських продуктiв. Для впровадження цiii дiяльностi необхiднi науковi знання, практичний досвiд,впертiсть iсамопожертва. Однак, американськi вченi Дж. П. Рейганольд, Р. РЖ. Паспендик, Дж. Пара джерела такого господарства повтАЩязують зi схiдно - азiатськими народами (Китай, Корея, Японiя) 4 тис. рокiв тому. Екологiчним збалансованим господарством вони називають повернення до стародавнiх методiв землеробства, разом iз сучасними технологiями i негативною дiiю хiмiчних речовин, що робить сiльське господарство екологiчно якiсними та економiчно прибутковими. Автори пiдкреслюють, що це не повернення до методiв землеробства, iснуючого до iндустрiалiзацii.
Вивчаючи екологiчне землеробство в економiчному аспектi, будемо використовувати матерiали i документи закордонних авторiв - С. Падель, Дж. П. Рейганольда, Р. РЖ. Папендика, Дж. Ф. Пара, Л. Елiота, А. Анджерома та iн.
С. Падель пiднiмаi дилему : чи можна зтАЩiднати екологiю та економiку? Вона пiдтверджуi, що екологiчне господарство спрямоване формувати таке сiльське господарство, яке на довгий час стало б основою життя та виробництва, змiцнювало б усi живi органiзми i було б стабiльною системою. Цi задачi, за оцiнкою автора, не протистоять економiцi, хоча, дуже часто здаiться, що мiж вивчаючими науками iснуi багато протирiчь. Вони виникають, тому що не оцiнюються зовнiшнi витрати. Для того, щоб розрахувати недолiки або переваги якого - небудь способу господарства у економiчному розумiннi, необхiдно в цей розрахунок внести такi фактори як, вплив на навколишнi середовище та людей. Таким чином результати якоi - небуть господарськоi дiяльностi повиннi оцiнюватись у звтАЩязку з оточуючим середовищем i сiльською земельною площою. Наприклад, якщо б до стiчних каналiзацiйних вод було б введено принцип матерiальноi вiдповiдальностi за зроблену шкоду, то прогрес зараження питноi води нiтратами збiльшило б витрати (та вiдповiдальнiсть) тих пiдприiмств, якi через неекологiчнi господарства забруднюють грунтовi води. Якщо всi витрати, повтАЩязанi iз захистом вiд забруднення води, були б компенсованi, то використання гербiцидiв, якi використовують у сiльському господарствi стали б вiдразу нерентабельними.
Автор пiдтверджуi, що бiльш конкретна оцiнка витрат, показала б неперевершенi переваги екологiчного землеробства як для навколишнього середовища, так i для економiки. Можна розрахувати витрати не поглиблюючись до конкретних вчень. Сучасне поняття економiки спрямоване на дослiдження дiяльностi окремо взятих пiдприiмств, тому зовнiшнi витрати не враховуються, хоча екологiчнi звтАЩязки з ними не такi ж малi. Що вiрно з екологiчноi точки зору, може бути i корисно з економiчноi. Пошук способiв зниження витрат на природоохороннi заходи привiв до органiчного землеробства, використання екологiчних матерiалiв. У всьому свiтi, вже 50 рокiв тому, положення в екологiчному господарствi було зазначено як збереження природних ресурсiв.
С. Падель виконала, в своiй бiльшостi, середнi економiчнi розрахунки, не враховуючи загальнi витрати екологiчних господарств. Але й таке вивчення екологiчного землеробства не втрачаi змiсту, так як екологiчнi господарства повиннi забезпечувати своiх господарiв. Приймаючи виробничi рiшення, наприклад, перейшовши в екологiчне землеробство, можна використовувати виконанi розрахунки [27,стор.191 -192]. Кожний з перехiдних етапiв повинен бути оцiненим за результатами економiчноi дiяльностi, якi iснують у iвропейських краiнах в сучасному сiльському господарствi, якi дозволять уникнути серйозних помилок, при прийняттi рiшень та iнвестицii. Для цього потрiбнi нормативнi показники, якi б могли бути отриманi в результатi економiчних дослiджень. С. Падель, виконавши аналiз, акцентуi, що в економiчному аспектi, екологiчне землеробство, зменшуючи витрати та знижуючи цiни, може стати альтернативою традицiйному. Внутрiшньогосподарська перебудова та початкова реалiзацiя продуктiв, даi змогу рацiонально використовувати робочу силу та збiльшити чистий дохiд та прибуток господарства. Але автор спостерiгаi, що мiж економiчних поглядiв на екологiчнi господарства, структури посiвiв, знань фермерiв, мiсця де воно знаходиться. Без сумнiву, всебiчному вивченню всiх систем господарств,(тiльки економiчних показникiв; таких як загальний прибуток та дохiд), недостатньо. Далi розширення залежить тiльки вiд того, чи прибуткове господарство в рiзних способах господарювання. Ланцюги на продукти харчування та засоби сiльського господарства виробництвом визначають не тiльки попит i пропозицii, але й регулювання ринкових вiдносин та виплати. Тому, згаданi фактори мають велике значення для економiки рiзних господарств [27 стор. 198 - 200].
Американськi вченi, Дж. Рейганольд, Р. РЖ. Папендик, Дж. Ф. Пара [30, стор. 60-65] вивчають економiчнi питання збалансовано-екологiчне сiльське господарство i знову ж пiднiмають питання ; чи може бути таке господарювання стабiльним, продуктивним та прибутковим? Порiвнюючи системи збалансованого та традицiйного господарства, один з авторiв статтi (Дж. П. Рейганольд), працюючи разом з Л. Елiотом та А. Анджеромом з Вашингтонського унiверситету, вивчали двi ферми, якi займалися вирощуванням пшеницi (стан грунту - родючий). На збалансованiй фермi (площа 320 га), починаючи з 1909 р., коли вперше була зорана земля, не використовувались синтетичнi добрива та органiчнi пестициди. На сусiднiй фермi (520 га) земля оброблялася традицiйно з 1908 р. Автори звернули увагу, що врожайнiсть озимоi пщеницi у 1982-86 рр. була в середньому на 8% меншою в сiльському господарствi, але залишалася середньою в цьому регiонi, а показники деяких традицiйних ферм були навiть до 13% меншими, нiж на збалансованiй. Згаданi автори, як i С. Падель, роблять такi висновки, про те , що всi додатковi витрати для охорони навколишнього середовища, здоровтАЩя людини були б занесенi до виробничого плану, тодi б збалансованi господарства насправдi, стали б прибутковими та корисними для суспiльства.
1.2 Досвiд землеробства в РДвропi
Це виробництво почало розвиток у рiзних краiнах. Початок сучасного екологiчного сiльського господарства в свiтi був введений у 1920-х рр., хоча бiльш докладнiше практичну зацiкавленiсть цими iдеями примiтили з 1960 р. У 1972 роцi була створена Мiжнародна Федерацiя руху органiчного сiльського господарства (IFOAM), яка працюi, створюючи зразкове стандарти свiтового екологiчного сiльського господарства. Розвиток екологiчного господарства може бути вiдмiчено збiльшенням кiлькiстю членiв IFOAM. Почавши з 5 членiв, з трьох континентiв, зараз нараховуiться до 100 членiв (за 15 рокiв) з 25 держав по усiх континентах. З 1970 року виробництво екологiчних продуктiв почало швидко зростати. За останнiй час IFOAM нараховуi близько 500 органiзацiй в бiльше 100 державах.[34, стор.32].
У 1991 р. рiзнi суспiльнi органiзацii створили Всесвiтню асоцiацiю шкодуючого землеробства (WSAA). Цiiю та iншими органiзацiями зусиллями пiдготовлений план всесвiтнiх дiй у XXI столiттi, який пiдписали 170 краiн, в тому числi i Англiя. (1992,червень; Рiо де Жанейро, на нарадi зiбранiй ООН) [31,стор.18].
Сектор екологiчних господарств один з динамiчних. Якщо у 1985 р. в РДропi було 0,1 млн. га площi екологiчного господарства, то у 2000 р. цi площi досягли вже 3,5 млн. га. Дуже швидкий розвиток екологiчного сiльського господарства спостерiгають за останнi десятирiччя. (рис.2).
Поширення екологiчного сiльського господарства пояснюють два головних фактори :розширення ринку та сiльськогосподарська полiтика. З початку фiнансовоi пiдтримки екологiчних господарств iх площа (в РДС) збiльшилася з 0,5% у 1993 р. до 2% корисноi сiльськогосподарськоi площi у 2002 р. i тенденцiя до розширення продовжуiться. Хоча загальна площа в РДвропейському Союзi порiвнено невелика, однак, вражують темпи росту екогосподарства (в середньому за рiк 25 - 30%), якi значно вiдрiзняються вiд росту iнших секторiв сiльського господарства [37,стор.192 - 193].
Екологiчно сiльськогосподарчий промисловий обтАЩiм у всiх краiнах збiльшуiться , однак в кожнiй рiзний. А бiльш помiтно швидко кiлькiсть екологiчних господарств збiльшуiться в скандинавських та середиземноморських краiнах. За останнi 5 рокiв кiлькiсть господарств у Швецii збiльшилася у 2 рази, Фiнляндii - 3 рази, Данii - 4 рази, РЖталii - 6 раз, а в РЖспанii, навiть, у 12 разiв [37, стор.194 - 195].
Важливу роль у виробництвi екологiчних продуктiв, його розширення, в тому числi i ринку зiграла державна допомога. В тих краiнах, де субсидii були порiвняно великими ( у Австрii та Швейцарii )екологiчне господарство досягло значних результатiв. В Германii господарствам, якi переходять на екологiчне господарство сплачували по 400 iвро за га.
Австрiя, одна з самих передових краiн в екологiчно-сiльськогосподарському середовищу, де в перiод 1991 до 2000 рр.еклогiчних господарств кiлькiсть збiльшилось з 2 до 20 тис. В даний час в Австрii екологiчно господарюють бiля 8,41% вiд усiх господарств краiни, площа 288 тис. га. Бiля 5000 господарств сертифiковано i в Швейцарii, площа 7,8% корисноi площi господарств краiни. У 1995 р. в Данii було бiля 1000 екологiчних господарств, в даний час сертифiковано 3,100 екологiчних господарств, сертифiкованих площ досягають 147 тис. га (6% вiд загальноi площi сiльського господарства). Тут бiльше розвинуто екологiчне тваринництво. Сама велика кiлькiсть екологiчних господарств в РЖталii (бiля 50 тис.), площа яких складаi 6,24%.
На першiй конференцii по стратегii розширення екологiчного господарства, яка вiдбулася у 1999 р. в Баденi (Австрiя) представники рiзних краiн визнали, що екологiчне сiльське господарство - це модель майбутнього i розвитку екологiчного господарства повинно придiлятися бiльше уваги та пiдтримки. На конференцii вiдмiчено, що екологiчне сiльське господарство i його розширення ринку в Центральнiй i Схiднiй РДвропi допомагаi покращiти експортний потенцiал та укрiплення мiсцевого ринку цих краiн.[37,стор.192 - 194].
В Захiдних краiнах, екологiчнi та iншi такого плану документи вiдносять до числа необговорюваних наукових документiв, якi показують, що пестициди, якi використовуються в традицiйних iнтенсивних хiмiчних господарствах, забруднюючи воду, повiтря а головне продукти, приносять великий знос людству та iншим живим iстотам, i навiть ставлять пiд загрозу iх iснування.
Узагальнюючи, можна вiдмiтити головнi причини, чому екологiчне господарювання все бiльш вiдоме у всьому свiтi:
сiльське господарство виробництво з використанням хiмiчних речовин, за декiлька десятилiть, починаючи iз середини XX столiття, нанесло значний знос навколишньому середовищу (виснаженi природнi ресурси, знизилася родючiсть грунту, ерозiя грунтiв);
висока цiна на енергiю - оцiнюючи з економiчноi точки зору - суми, використанi на штучнi мiнеральнi добрива i синтетичнi пестициди, не окуплюiться врожаiм;
знизились прибутки фермерiв;
змiнився суспiльний погляд у вiдношеннi загроза забруднення навколишнього середовища, розповсюджеий iнтенсивно у хiмiчному сiльському господарствi та можливостi знизити цю загрозу;
збiльшився попит на екологiчно чистi, безпечнi для здоровтАЩя продукти, так як люди замислилися про своi майбутнi [2, стор.8];
Тому, хотiлось б вiдмiтити, що Англiя в РДС, спiввiдносить свою екологiчну сiльськогосподарську полiтику i стратегiю з його вимогами. Теперiшнi сiльське господарство Англii потребуi змiн, у вiдповiдностi з новими ринками сiльськогосподарськоi продукцii, процесом цiноутворення та соцiальними змiнами. Змiна структур сiльського господарства вимагаi i обрана краiною полiтика та економiка (напрямок). Екологiчному сiльському господарству необхiдно придiляти бiльше уваги, так як екологiчне господарство - це господарство майбутнього, в ньому комплексно вирiшуiться економiчнi, екологiчнi та соцiальнi аспекти.
Розширення екологiчного землеробства в Англii розглядаi рiшення усiх питань в цiй сферi.
Роздiл 2. Поширення екологiчного землеробства в РДвропi
2.1 Етапи впровадження екологiчного землеробства
За останнi десятилiття в РДвропi у сiльському господарствi використовують все бiльше хiмiчних речовин. Так була iндустрийована рослиннiсть i твариннiсть, iх розвиток, тому i змiнилися властивостi. Так вдосконалюючи рослинний i тваринний свiт в природi зменшуiться кiлькiсть iснуючих мiкро та макроорганiзмiв, змiнюiться структура ТСрунтiв, забруднюються поверхневi та пiдземнi води. Якщо 30 рокiв тому на Заходi було актуально досягнути бiльшу кiлькiсть продукцii, так на сьогоднi важливо отримати екологiчно якiсну продукцiю. Так у всьому свiтi шукають шляхи в сiльському господарствi , якi б допомогли запобiгти пошкодження природи та продукцii. По цьому питанню за останнi роки зменшилась кiлькiсть використання синтетичних речовин. Вчений П. Лазауско казав:В»Ця методика зробить на один крок ближче РДвропу та екологiчне землеробство.
На даний час iснуi проблема зацiкавленостi сiльських мешканцiв у екологiчному вирощуваннi, оскiльки на 20-30% бiльше витрачаiться фiзичноi сили людей i часу. Таким чином можна було б отримати лiдерство краiн РДвропейського Союзу. З пори дiяльностi Д. Станiкунаса в Литвi виникла одна проблема з екологiчного землеробства тАУ це родючi дiлянки землi, якi займають 360 тис. га або 11% усiii площi.
Держава розширюючи фермерське господарство вирiшуi проблеми економiчноi, екологiчноi та соцiальноi сфер. Цi ланки необхiдно розглядати разом, оскiльки вони являють собою цiлий комплекс.
А. Шведас вважаi, що також необхiдно ввести екологiчне землеробство тому, що дуже велику кiлькiсть складають збiдненi землi. Найбiльша кiлькiсть таких земель знаходиться у Пiвденно-Схiдних частинах РДвропи.
Впроваджуючи сiвозмiну, невелику розоранiсть земель, з врахуванням рельiфу, даi нам можливiсть зменшити ризик пошкодження надр. Тому такi дiлянки необхiдно iдентифiкувати та передбачити в них трансформацiю речовин, пiдготувати окрему екологiчну чутливiсть ТСрунту, використаноi програми.
Впровадження екологiчного вирощування можна вважати на сьогоднiшнiй день економiчною проблемою, оскiльки багато фермерiв, якi займаються власним бiзнесом не отримують вкладенi грошi. Еродованi землi вважаються взагалi непридатними для вирощування, тому Д. Станiкунас запропонував 610 тис. га або 19% таких земель ВлзаконсервуватиВ», тобто 400-500 тис. га перетворити у насадження лiсiв, а решту використовувати в iнших напрямках.
Важливе мiсце на ринку займають родючi землi, якi розташованi в певних регiонах, в яких iснують сприятливi умови для традицiйного вирощування .
В РДвропейських краiнах тепер менше оброблюiться збiдненоi землi, оскiльки вигiдно провести ланцюг заходiв, щодо запровадження екологiчного вирощування на родючих землях, а решта пiдлягаi залiсненню. Схожа ситуацiя вiдбуваiться на збережених землях (хоча i на родючих землях) лiмiтованi роботи. Для того, щоб утриматися на ринку збуття, на сьогоднiшнiй день потрiбно збiльшити кiлькiсть екологiчноi якiсноi продукцii. Оцiнюючи в наш час землеробство i знаючи склад землi i не маючи можливостi займатися дешевою iндустрiйованою продукцiiю, яка не порiвнюiться з продукцiiю на ринку, можна говорити, що широке використання екологiчного землеробства розглядаiться в РДвропi i унiкальна можливiсть мобiлiзувати нашi ферми для нових iдей i покращити iх економiку i дати гарну перспективу в роботi i життi.
РДвропейський Союз спонсоруi кожну краiну цiii iдностi, яка хотiла б запровадити екологiчне землеробство, тому усi економiчнi витрати допомагаi вирiшувати загальний бюджет РДвропейського Союзу. Також П. Лазаускас та В. Крiвiцкiнi запропонували пiдвищити мiсце краiни в РДвропi, запровадивши агротехнiчний туризм. Саме головне, покращиться економiчне положення землеробство, а споживачi краiн отримали б якiсну продукцiю. Як негативну сторону можна вiдразу побачити екологiчного вирощування, зменшення кiлькостi продукцii на 15-30%, але й це можна перемогти, тому що зменшуiться використання хiмiчних речовин i продукцiя буде дорожча.
А що отримуi фермер, вирощуючи екологiчну продукцiю? Вiн вiдразу починаi розвиток екологiчноi земельноi системи; його вiдвiдують iнспектори i консультанти, якi контролюють i радять як отримати екологiчну якiсну продукцiю. Вже першi ярмарки, що вiдбулися, показали, що споживачi зацiкавленi використовувати якiснiшу i дорожчу продукцiю. Найбiльшою перемогою i такою, що стiчнi та поверхневi води менш забрудненi, а люди живуть на менше ризикуючи хiмiзованоi землi, так як на маленькiй дiлянцi точно розрахувати дозу хiмiчноi речовини не можливо. Екологiчна статистика показуi, що продукцiя маi бiльше вiтамiнiв i тварини не хворiють.
2.2 Сертифiкацiя екологiчних ферм
Сертифiкацiя тАУ це процедура, яка свiдчить, що продукцiя (послуга) вiдповiдаi стандарту або iншоi нормативноi вимоги. Цю процедуру можна вiднести:
перша сторона тАУ виробник або поставщик;
друга сторона тАУ покупець;
третя сторона тАУ незалежна органiзацiя, фiзична або юридична особа.
Часто сертифiкуi третя сторона, яка визнана незалежно вiд виробника та покупця. Сертифiкування продукцii маi напрямок пiдтвердити, що вона вiдповiдаi стандартам або iншоi нормативноi вимоги, пiдтверджуючи ii користь здоровтАЩю, природi та оточуючому навколишньому середовищу вцiлому. Сертифiкацiя буваi добровiльною або примусовою. Наприклад, у Литвi для мiсцевого споживання та експортована продукцiя сертифiкуiться примусово, для того щоб вона вiдповiдала правовим актам Литовськоi республiки. Добровiльно продукцiя сертифiкуiться в тому випадку, коли сам виробник або постачальник виявляi бажання [46,стор80-81].
Сертифiкацiя екологiчного вирощування тАУ це процес перевiрки усiх земель та продуктiв вирощування для збереження природи, обробка землi, пiдбiр технологiй для того, поки ця продукцiя не буде реалiзованою. Сертифiкацiя екологiчного вирощування вiдрiзняiться вiд iнших тим, що перевiряiться весь процес вирощування, а не кiнцева продукцiя.[7.стор.9]
В РДвропi 1999р. 14 березня зтАЩявилася органiзацiя, яка без податкiв ВлЕкоагросВ» у 2000 роцi отримала акредитацiю, яка не тiльки iнспектувала та сертифiкувала ферми, реалiзованi органiзацii та продукцiю, але й контролювала екологiчне землеробство, переробку, правила реалiзацii, консультувала по новим питанням i даi iнформацiю у використання.[22.стор.6]
Якщо фермер почав займатися екологiчним землеробством, то вiн повинен:
отримати сертифiкацiю ВлЕкоагросВ» та ознайомитись з правилами екологiчного землеробства;
заповнити анкету-запит на сертифiкацiю екологiчного землеробства;
усi необхiднi документи необхiдно здати до 1.05 наступного року;
сплатити за картку вступу вартiстю 60 фунтiв;
класифiкувати се
Вместе с этим смотрят:
Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье
РЖнтегрований захист озимоi пшеницi
РЖнтенсифiкацiя та ii економiчна ефективнiсть у сiльському господарствi
РЖнфекцiйнi захворювання тварин
РЖсторiя селекцiйноi роботи по виведенню нових сортiв мтАЩякоi озимоi пшеницi