Економiко-статистичний аналiз i шляхи пiдвищення ефективностi виробництва соняшника в СООО iм. "Суворова" Луганськоi областi

МРЖНРЖСТЕРСТВО АГРАРНОРЗ ПОЛРЖТИКИ УКРАРЗНИ

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦРЖОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

Кафедра статистики та економiчного аналiзу

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Економiко-статистичний аналiз i шляхи пiдвищення ефективностi виробництва соняшника в СООО iм. "Суворова" Луганськоi областi

Виконав: студент 3 курсу

Групи 233

Кiрюхiн О.О.

Перевiрив: Балдик Д.О.

Луганськ 2010.

Введення

Основним завданням даноi курсовоi роботи i аналiз економiчноi ефективностi виробництва соняшнику на прикладi даних СООО iм. Суворова в динамiцi за два роки.

При дослiдженнi виробництва соняшнику був використано одне джерело економiчноi iнформацii - рiчнi звiти сiльськогосподарського пiдприiмства СООО ним. Суворова за 2005 - 2006гг.

Для проведення аналiзу даних були використанi основнi економiко-статистичнi методи: оцiнка ресурсного потенцiалу пiдприiмства за допомогою абсолютних i вiдносних величин; аналiтичне групування статистичних даних; кореляцiйно-регресiйний аналiз ефективностi виробництва; аналiз показникiв ряду динамiки; iндексний аналiз основних показникiв (валового збору, собiвартостi, продуктивностi працi).

В данiй курсовiй роботi представленi основнi заходи i шляхи пiдвищення ефективностi виробництва зернових культур.

Проголошення в серпнi 1991 року Украiни як незалежноi держави реальнi перспективи для радикальних змiн всiii сукупностi виробничих вiдносин, створення ринковоi економiки. Цiль аграрноi полiтики полягаi у формуваннi реального власника i господаря землi, соцiально-економiчною перебудовою села, рiшення продовольчоi проблеми, виведення аграрного сектора економiки Украiни на свiтовий рiвень розвитку. Визначальним в новiй полiтицi i повернення землi господаря i ii власника. Перехiд аграрного сектора до ринкових вiдносин вимагаi створення принципово новоi, економiчноi системи господарювання, замiсть монопольноi державноi власностi i однотипних виробничих вiдносин упроваджуються рiзноманiтнi форми власностi i вiдповiдно цьому, перебудовуються форми органiзацii виробництва, економiчних вiдносин на селi.

Широкого розмаху набираi перетворення радгоспiв i реформування колгоспiв. Основними принципами реорганiзацii сiльськогосподарських пiдприiмств i добровiльнiсть рiшень трудових колективiв, вiльний вибiр форм господарств, визначення iх розмiрiв, спецiалiзацiя i структура виробництва, а також керiвникiв. Створюються селянськi (фермерськi) господарства, оренднi i кооперативнi пiдприiмства, агрофiрми, господарськi товариства (пайовi, акцiонернi), колективнi сiльськогосподарськi пiдприiмства (КСП).

Перехiд до ринку неможливий без здоровоi конкуренцii товаровиробникiв. Необхiдно здiйснити приватизацiю землi, щоб встановити дiйсну вартiсть землi i створити ринок.

Цьому сприяi ухвалення ряду законодавчих i нормативних документiв, якi складають правову основу розвитку нових форм господарювання i направленi на створення для них рiвних умов по iх органiзацii i практичнiй дiяльностi. Такими законодавчими актами i:

Закон Украiни ВлПро прiоритетний розвиток села i агропромислового комплексу в народному господарствi УкраiниВ»;

ВлПро колективне (фермерському) господарствоВ»;

Земельний кодекс Украiни;

Закон Украiни: ВлПро колективне сiльськогосподарське пiдприiмствоВ».

Рiвноправнiсть тАУ запорука успiху кожноi з цих форм господарювання i в процесi конкурентноi боротьби вони повиннi довести своi переваги.

1. Теоретичнi основи економiко-статистичного аналiзу ефективностi виробництва соняшнику

До олiйних належать культури, в насiннi або плодах яких мiститься не менш як 15 % олii. Таких рослин, що належать до рiзних ботанiчних родин, налiчуiться понад 340. Окрему групу становлять ефiроолiйнi рослини, в насiннi або вегетативних органах яких накопичуються леткi олii iз сильним i приiмним запахом. Серед олiйних розрiзняють культури, якi вирощують виключно для виробництва олii (соняшник, рицина, рiпак, кунжут, гiрчиця, рижiй, льон олiйний, мак тощо) i рослини комплексного використання, з яких олiю отримують як побiчний продукт у процесi переробки (бавовник, соя, льон-довгунець, коноплi, арахiс та iн.).

Рослиннi олii мають велике харчове й технiчне значення. РЗх використовують як харчовий продукт у натуральному виглядi, для виготовлення маргарину, в консервнiй, харчовiй i кондитерськiй промисловостi. Цiннiсть харчовоi рослинноi олii зумовлена вмiстом у нiй бiологiчно активних жирних кислот, якi органiзмом людини не синтезуються, а засвоюються тiльки в готовому виглядi. До складу рослинних олiй багатьох олiйних культур входять також iншi цiннi для органiзму бiологiчно активнi речовини тАФ фосфатиди, стерини, вiтамiни.

Олiю використовують також для виготовлення олiфи, фарб, стеарину, лiнолеуму, лакiв, в електротехнiчнiй, шкiрянiй, металообробнiй, хiмiчнiй, текстильнiй та iнших галузях промисловостi; ефiрну олiю тАФ у фармацевтичнiй, парфумернiй, кондитерськiй промисловостi.

Значну кiлькiсть олiйних рослин вирощують як просапнi культури, тому вони мають агротехнiчну цiннiсть тАФ i добрими попередниками для наступних культур сiвозмiни, особливо зернових хлiбiв.

Вмiст олii в насiннi та ii якiсть у рiзних культур залежать вiд виду, особливостей росту, удобрення, водного режиму ТСрунту та iн. Вирiшальне значення для пiдвищення вмiсту олii в насiннi мають впровадження у виробництво високоолiйних сортiв i гiбридiв та застосування досконалоi системи насiнництва. За високого рiвня агротехнiки та сприятливого водозабезиечення рослин олiя в насiннi накопичуiться iнтенсивнiше, тривалiсть цього процесу подовжуiться, що сприяi пiдвищенню вмiсту олii в насiннi. РЖз агротехнiчних заходiв значно впливають на вмiст i якiсть олii в насiннi види добрив та норми iх внесення, режим зрошення, строки сiвби, площi живлення рослин, строки збирання врожаю. У багатьох олiйних культур на фонi фосфорно-калiйних добрив за помiрних доз азоту вмiст олii в насiннi пiдвищуiться. Збиткове азотне живлення посилюi синтез бiлкiв i зменшуi кiлькiсть вуглеводiв, що призводить до зниження вмiсту олii в насiннi. Позитивно впливаi на олiйнiсть зрошення при внесеннi фосфорно-калiйних добрив. Зростаi олiйнiсть i за раннiх строкiв сiвби. В розрiджених посiвах кiлькiсть олii в насiннi зменшуiться.

Олiйнi культури вирощують майже в усiх краiнах свiту, проте у кожнiй з краiн i своя провiдна олiйна культура. В Украiнi такою культурою i соняшник, у СРЖЛА тАФ соя, Канадi тАФ льон олiйний, Англii та РЖндii тАФ рiпак, Азii i Африцi тАФ арахiс. Соя, арахiс, рiпак, льон олiйний, соняшник i кунжут займають найбiльшi посiвнi, площi в свiтi. Свiтова посiвна площа олiйних культур, включаючи сою, становить понад 100 млн. га, а свiтове виробництво олiй тАФ близько 70 млн. т.

Украiна за обсягом виробництва олii займаi одне з провiдних мiсць у РДвропi. Посiвнi площi олiйних культур у нашiй державi сягають 1.8 млн. га. Найбiльшi площi займаi соняшник (близько 96 % усiх олiйних культур). На вiдносно невеликих площах вирощують рiпак озимий, рицину, мак олiйний, льон олiйний, рижiй ярий та iн.

Соняшник тАФ основна олiйна культура в Украiнi. Насiння його районованих сортiв i гiбридiв мiстить 50-52 % олii, а селекцiйних тАФ до 60 %. Порiвняно з iншими олiйними культурами соняшник даi найбiльший вихiд олii з одиницi площi (750 кг/га в середньому по Украiнi). На соняшникову олiю припадаi 98 % загального виробництва олii в Украiнi.

Соняшникову олiю широко використовують як продукт харчування в натуральному виглядi. Харчова цiннiсть ii зумовлена високим вмiстом полiненасиченоi жирноi лiнолевоi кислоти (55-60 %), яка маi значну бiологiчну активнiсть i прискорюi метаболiзування ефiрiв холестерину в органiзмi, що позитивно впливаi на стан здоров'я. До складу соняшниковоi олii входять i такi дуже цiннi для органiзму людини компоненти, як фосфатиди, стерини, вiтамiни (А, В, Е, К). Соняшникову олiю використовують в кулiнарii, хлiбопеченнi, для виготовлення рiзних кондитерських виробiв i консервiв. Вона i основним компонентом при виробництвi маргарину. Соняшникову олiю використовують також при виготовленнi лакiв, фарб, стеарину, лiнолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо.

Побiчнi продукти переробки насiння соняшнику тАФ макуха при пресуваннi i шрот при екстрагуваннi (близько 35 % вiд маси насiння) i цiнним концентрованим кормом для худоби. Стандартна макуха мiстить 38 - 42 % перетравного протеiну, 20 - 22 % безазотистих екстрактивних речовин, 6-7 % жиру, 14% клiтковини, 6,8% золи, багато мiнеральних солей. За поживнiстю 100 кг макухи вiдповiдають 109 корм. од. Шрот мiстить близько 33 - 34 % перетравного протеiну, 3 % жиру, 100 кг його вiдповiдають 102 корм. од.

Лузга (вихiд 16 - 22 % вiд маси насiння) i сировиною для виробництва гексозного й пентозного цукру. РЖз гексозного цукру виробляють етиловий спирт i кормовi дрiжджi, iз пентозного тАФ фурфурол, який використовують при виготовленнi пластмас, штучного волокна та iншоi продукцii.

Кошики соняшнику (вихiд 56 - 60 % вiд маси насiння) i цiнним кормом для тварин. iх добре поiдають вiвцi i велика рогата худоба. В них мiститься 6,2 - 9,9 % протеiну, 3,5 - 6,9 % жиру, 43,9 - 54,7 % безазотистих екстрактивних речовин та 13,0 - 17,7 % клiтковини. За поживнiстю борошно з кошикiв прирiвнюiться до пшеничних висiвок, 1 ц його вiдповiдаi 80 - 90 кг вiвса, 70 - 80 кг ячменю. З кошикiв виробляють харчовий пектин, який використовуiться в кондитерськiй промисловостi.

Соняшник вирощують i як кормову культуру. Вiн може дати до 600 ц/га i бiльше зеленоi маси, яку в чистому виглядi чи в сумiшах з iншими кормовими культурами використовують при силосуваннi. Силос iз соняшнику добре поiдаiться худобою i за поживнiстю не поступаiться силосу з кукурудзи. В 1 кг його мiститься 0,13-0,16 корм, од., 10 - 15 г протеiну, 0,4 г кальцiю, 0,28 г фосфору i 25,8 мг каротину (провiтамiну А).

Стебла соняшнику можна використовувати для виготовлення паперу, а попiл тАФ як добриво. Жовтi пелюстки язичкових квiток соняшнику використовують як лiки у фiтотерапii.

Соняшник тАФ чудова медоносна рослина. З 1 га його посiвiв пiд час цвiтiння бджоли збирають, до 40 кг меду. При цьому значно полiпшуiться запилення квiток, що пiдвищуi врожай насiння.

Сiють соняшник також для створення кулiс на парових полях. Як просапна культура вiн сприяi очищенню полiв вiд бур'янiв.

Батькiвщиною соняшнику вважають пiвденно-захiдну частину Пiвнiчноi Америки, де й нинi ростуть його дикi форми. В Росiю його завезли на початку XVIII ст. i тривалий час (понад 125 рокiв) вирощували як декоративну рослину i з метою одержання насiння, яке використовували як ласощi замiсть горiхiв. Першу спробу використати насiння соняшнику для отримання олii зробив у 1829 р. житель слободи Олексiiвка Воронезькоi губернii селянин Д. С. Бокарьов. Вiдтодi й починаiться iсторiя окультурення дикого соняшнику, а безроздiльний прiоритет у формуваннi культурного високоолiйного соняшнику належить ученим колишнього Союзу. Особливо велика заслуга в його окультуреннi В. С. Пустовойта, Л. А. Жданова, зусиллями яких олiйнiсть насiння соняшнику вдалося пiдвищити з 30-33 до 50 - 53 % i при цьому створити високоврожайнi, стiйкi проти шкiдникiв i хвороб сорти. До багатьох держав свiту олiйний соняшник був завезений з колишнього СРСР.

Тепер олiйний соняшник поширений на всiх континентах земноi кулi. За даними ФАО, свiтова площа його посiвiв становить понад 14,5 млн. га. На великих площах його висiвають в Украiнi, Аргентинi, СРЖП А, Китаi, РЖспанii, Туреччинi, Румунii, Францii та багатьох iнших державах.

Посiви соняшнику в Украiнi займають понад 2 млн га, що становить 96 % площi всiх олiйних культур. Найбiльшi посiвнi площi соняшнику в Днiпропетровськiй, Донецькiй. Запорiзькiй, Кiровоградськiй, Луганськiй, Миколаiвськiй, Одеськiй, Херсонськiй i Полтавськiй областях.

Середня врожайнiсть соняшнику в Украiнi в останнi роки становила 16- 18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологiiю, тАФ по ЗО ц/га i бiльше, а в Замовах зрошення тАФ 38,7 - 40 ц/га. Соняшник i головною олiйною культурою в Украiнi. Насiння сучасних високоолiйних сортiв мiстить 50-55% олii (на абсолютно суху масу насiння) i 16% бiлка, а ядро вiдповiдно 65-67% i 22-24%. Соняшникова олiя вiдноситься до групи напiввисихаючих, вона маi високi смаковi якостi i переваги перед iншими рослинними жирами за поживнiстю та засвоiнням. Особлива цiннiсть соняшниковоi олii як харчового продукту зумовлена високим вмiстом у нiй ненасичених жирних кислот (до 90%), головним чином лiнолева (55-60%) i олеiнова (30-35%). Бiологiчно найкориснiша лiнолева кислота (у нових сортiв ii вмiст досягаi 75-80%), яка нормалiзуi холестериновий обмiн, що позитивно впливаi на здоров'я людини. До складу олii входять фосфатиди, вiтамiни А, Д, Е, К та iншi дуже цiннi для людини харчовi компоненти. ii використовують в iжу, для виготовлення рибних та овочевих консервiв, маргарину, у хлiбопекарськiй та кондитерськiй промисловостi. За калорiйнiстю одна вагова одиниця олii вiдповiдаi 2-3 одиницям цукру, 4 одиницям хлiба, (З одиницям картоплi.

У насiннi соняшнику багато магнiю, необхiдного для нормальноi дiяльностi серцево-судинноi системи.

Гiршi за якiстю сорти соняшниковоi олii використовують у лакофарбнiй, миловарнiй та iнших галузях промисловостi, для виробництва стеарину, лiнолеуму, водонепроникних тканин, електроiзоляцiйних матерiалiв тощо.

При переробцi насiння наолiю, одержують макуху або шрот, якi i цiнним концентрованим кормом з вмiстом бiлка35-36%. До складу бiлка входять всi незамiннi амiнокислоти. У 100 кг макухи мiститься 109 кормових одиниць. Соняшниковий бiлок маi не тiльки кормове, але й харчове значення i використовуiться для виготовлення продуктiв харчування. Вмiст цiнноi амiнокислоти - метiонiну, що бере участь у жировому обмiнi, у соняшнику бiльший, нiжу плодах арахiсу, грецького горiха, фундука.

З лушпиння соняшника одержують етиловий спирт, кормовi дрiжджi, фурфурол для виробництва пластмас.

Таким чином, серед польових культур, соняшник i однiiю з найщедрiших. З 1 га при врожайностi насiння 25 ц/га можна одержати 1200 кг олii, 800 кг макухи (300 кг бiлка), 500 кг лушпиння (70 кг дрiжджiв), 1500 кг кошикiв (прирiвнюiться до сiна), 35-40 кг меду i багато iн. Для виробництва 1 т соняшниковоi олii потрiбно i га, а 1 т тваринного масла - 8-10 га рiллi.

Соняшник - вiдносно молода сiльськогосподарська культура. Як олiйну культуру його вирощують близько 150 рокiв. Батькiвщиною соняшнику вважають пiвденно-захiдну частину Пiвнiчноi Америки. В РДвропу соняшник завезли iспанцi у 1510 роцi, назвавши його перуанською хризантемою. Спочатку поширився як декоративна i городня культура. 15 Украiну завезено у XV111 столiттi. Як олiйну культуру вперше стали вирощувати в Украiнi i Росii, звiдси вiн поширився в iншi краiни. Перший завод з виробництва олii створено ю в серединi XIX столiття. Мiсцевi сорти мали низький вмiст олii (28-30%) i дуже високу лузжистiсть (43-44%). Насiння сортiв, створених академiком В.С.Пустовойтом мiстило вже 47-53% олii, а лузжистiсть iх. не перевищуi 22-25%.

Площi посiву соняшнику за перiод з 1979-1981 рр. по 1998 р. збiльшились у свiтi з 12,4 до 21,2 млн. га, або на 71%. Основнi його посiви 15 1998 р. було зосереджено в РДвропi (52%), Азii (20%), а серед краiн: Росiя - 4,2 млн. га, Аргентина - 3,2 млн. га, Украiна - 2,4 млн. га, РЖндiя - 2,2 млн. га, США - 1,4 млн. га

Площа посiву, урожайнiсть i виробництво соняшнику у свiтi

Табл.1

Виробництво насiння соняшнику за перiод 1979-1998 рр. зросло з 14,4 до 25 мли. т, або на 58%. Найбiльше серед край i вироблено в Аргентинi -5,4 млн. т, Росii - 3,0 млн. т, США - 2,4 млн. т, Украiнi - 2,3 млн. т.

Украiна за посiвними площами займаi третi мiсце в свiтi, а за валовим виробництвом насiння - четверте. Основнi посiви i виробництво сконцентровано у зонi Степу, зокрема у Днiпропетровськiй, Донецькiй, Запорiзькiй, Херсонськiй, Одеськiй, Кiровоградськiй, Луганськiй та Полтавськiй областях, де виробляють 87% його насiння.

Посiвна площа соняшника в Украiнi в 2002 роцi перевищила З млн. га. Урожайнiсть у 1986-1990 рр. була 16,8 ц/га, в 1991-1996 рр. 1.2,7 ц/га, в 1997-2001 рр - знизилась до 9,3-12,1 ц/га. Це i наслiдком недотримання вимог технологii, порушення чергування культур у сiвозмiнi, зокрема розмiщення соняшника не через 8-10 рокiв, а через 2-3 роки i навiть щорiчного вирощування на одному полi.

Соняшник - рослина степовоi зони. Незважаючи па пiдвищенi вимоги до тепла, насiння його починаi проростати при температурi 3-4"С, але сходи з'являються лише на 20-28-й день. Оптимальна температура проростання 20В°С. При цiй температурi сходи з'являються па 7-8-й день. Набубнявiле та наклюнуте насiння в ТСрунтi задовiльно переносить зниження температури до мiнус 1.0"С. Молодi сходи рослин витримують веснянi приморозки до 4-6"С. Це даi змогу сiяти соняшник рано навеснi.

Оптимальна температура для росту у першiй половинi вегетацii - близько 22"С, а в перiод цвiтiння-достигання - до 24-25В°С. Температура вище 30"С негативно позначаiться на ростi i розвитку рослин. Для розвитку соняшника сума ефективних температур повинна становити вiд2300до2700В°С

Соняшник належить до посухостiйких культур, одночасно добре реагуi на достатнi забезпечення вологою. Транспiрацiйний коефiцiiнт 450-570. Завдяки сильно розвиненiй кореневiй системi i високiй всмоктувальнiй силi кореня вiн використовуi вологу з глибини до 3 м, при цьому може майже повнiстю висушувати 1,5 метровий шар ТСрунту.

Вiд початку розвитку до утворення кошикiв, соняшник витрачаi 20-25% вiд загальноi потреби у водi, засвоюючи ii в основному з верхнiх шарiв ТСрунту. Найбiльше вологи (60%) вiн засвоюi у перiод утворення кошика -- цвiтiння. При нестачi вологи в цей перiод кошики i насiння бувають недорозвиненими. Тому заходи з нагромадження вологи в ТСрунтi i основою одержання високих врожаiв.

Соняшник - рослина короткого дня, дуже вимогливий до iнтенсивного сонячного освiтлення

При затiненнi послаблюiться рiст рослин, формуються дрiбнi кошики, витягуiться стебло, зменшуiться врожайнiсть. У мiру просування на пiвнiч вегетацiйний перiод його подовжуiться. Тривалiсть вегетацii сортiв i гiбридiв соняшнику вiд сiвби до достигання насiння в Украiнi становить вiд 80 до 1ЗО днiв.

Найкраще росте соняшник па чорноземах i каштанових ТСрунтах з нейтральною або слаболужною реакцiiю ТСрунтового розчину. У лiсостепових районах розмiщують на сiрих i темно-сiрих ТСрунтах. Непридатнi для нього важкi, безструктурнi ТСрунти, а також легкi пiщанi та дуже кислi ТСрунти.

Багаторiчний досвiд вирощування соняшнику в Украiнi свiдчить про те, що у сiвозмiнi вiн маi повертатися на попереднi поле не ранiш як через 8 рокiв. Це даi можливiсть значно знизити розповсюдження хвороб та шкiдникiв, зменшити засмiченiсть посiвiв бур'янами, iстотно полiпшити водний i поживний режим рослин.

У структурi посiвних площ соняшник маi займати не бiльше 12%. За даними РЖнституту зернового господарства при посиленнi сiвозмiни 15% соняшника - урожайнiсть його становила 25 ц/га, а при збiльшеннi питомоi ваги соняшника у структурi посiвних площ до 30% - урожайнiсть знизалась до 17ц/га. За даними цього ж РЖнституту при розмiщеннi соняшнику в сiвозмiнi через 6-9 рокiв, урожайнiсть насiння становила 26,3 ц/га, а через 2-3 роки знизилась у два рази - до 13,8 ц/га.

Кращим попередником i озимi зерновi, що висiянi по зайнятих i чистих парах або зернобобових. Вони не висушують грунт глибше 1 м, звiдси засвоюi соняшник вологу в другiй половинi вегетацii. У Лiсостепу, де умови зволоження сприятливiшi, непоганими попередниками i ярi колосовi культури. Сiють також пiсля кукурудзи, картоплi.

Соняшник маi потужну кореневу систему, що проникаi у грунт до 3 м, тому його не слiд розмiщувати пiсля культур з глибо-копроникаючою кореневою системою, таких як багаторiчнi трави, суданська трава, цукровий буряк. Цi культури висушують грунт на велику глибину, що створюi дефiцит вологи у критичний для соняшнику перiод - цвiтiння, наливу. Не сiють пiсля соi, квасолi, гороху, рiпаку, якi уражуються спiльними з ним хворобами (бiла i сiра гниль, фомоз, склеротинiоз).

Соняшник i поганим попередником для зернових та iнших культур. Тому у Стену пiсля нього залишають поле пiд чистим паром, у Лiсостепу висiвають кормовi культури.

Головним завданням зяблевого обробiтку пiд соняшник i нагромадження достатньоi кiлькостi води в кореневмiсному шарi, мобiлiзацiя поживних речовин, активiзацiя бiологiчних процесiв ТСрунту, знищення бур'янiв. На полях засмiчених осотом та iншими коренепаростковими бур'янами обробляють за схемою полiпшеного зябу. Слiдом за збиранням попередника перший раз лущать дисковими знаряддями (ЛДГ-10, БДТ-7 та iн.) на глибину 6-8 см. Вдруге поле обробляють через 2 тижнi пiсля першого лущення (при появi бур'янiв) плугами-лущильниками (РЖРЖПЛ-10-25) на глибину 10-12 см. Третiй обробiток в мiру проростання проводять за допомогою культиватора (КПС-4) чи важких борiн (БЗТС-1,0). Наприкiнцi вересня - початку жовтня поле орють на глибину 27-30 см. Розрив у часi мiж лущiннями i оранкою повинен забезпечити проростання пагонiв бур'янiв, завдяки чому досягаiться найповнiше iх знищення. При недотриманiй необхiдних iнтервалiв мiж лущiннями iх роль у знищеннi бур'янiв знецiнюiться.

При розмiщеннi соняшнику пiсля зернових, де переважають раннi (насiння проростаi при 6-8"С) i середньораннi (проростаi при 10-12"С) однорiчнi бур'яни поле лущать i через два тижнi орють. Сходи бур'янiв пiсля оранки знищують осiннiми поверхневими обробiтками та весняними культивацiями, очищаючи верхнiй посiвний шар ТСрунту вiд бур'янiв. Такий напiвпаровий обробiток особливо ефективнiшу зонi достатнього зволоження.

Якщо переважають пiзнi ярi бур'яни (курай, просо пiвняче, щириця, мишiй та iн), що для проростання потребують бiльше тепла ( М-1б"С), краще дотримуватись схеми полiпшеного обробiтку i проводити декiлька лущень в серпнi - па початку вересня, а орати в кiпцi вересня.

При розмiщеннi соняшнику пiсля просапних поле орють па глибину 25-27 см. Пiсля кукурудзи зяблевий обробiток складаiться з дворазового дискування БДТ-7,0 i оранки ярусним плугом РЖРЖНЯ--1-10, яким загортають всi кукурудзянi рештки па дно борозни.

Рано навеснi, щоб зберегти вологу в грунтi, проводять боронування важкими боронами. Перед сiвбою поле культивують па глибину загортання насiння. Якщо строк сiвби пiзнiший (на забур'янених площах) - то поля обробляють два-три рази для знищення бур'янiв.

Для додаткового нагромадження вологи застосовують щiлювання, лункування, нарiзання борозен, снiгозатримання та iн.

У соняшнику перiод засвоiння поживних речовин розтягнутий, тому вiн потребуi iх значно бiльше (особливо калiю) нiж зерновi культури. За урожайностi 21 ц/га насiння, соняшник виносить з ТСрунту 120 кг азоту, 45 кг фосфору i 235 кг калiю. Враховуючи, що значна частина фосфору, внесеного в грунт з добривами, закрiплюiться ним i стаi недоступною для рослин, а частину елементiв живлення (калiй, азот) рослини поглинають безпосередньо з фунту, норму добрив i iх спiввiдношення для кожного поля уточнюють на основi рекомендацiй, розроблених науковими установами. Залежно вiд забезпеченостi фунту поживними речовинами, (згiдно з агрохiмiчними картограмами), даються такi поправочнi коефiцiiнти:

На чорноземах де високий вмiст доступного калiю в грунтi, особливо ефективнi азотнi i фосфорнi добрива - NР. На iнших фунтах вносять повне добриво NРК. Фосфорнi i калiйнi добрива застосовують пiд оранку, азотнi навеснi пiд культивацiю.

Органiчнi добрива краще вносити пiд попередник (30-40 т/га пiд просапнi). При використаннi iх безпосередньо пiд соняшник, подовжуiться його вегетацiя. Проте i данi, що пiсля зернових культур високу ефективнiсть забезпечуi внесення органiки безпосередньо пiд соняшник.

2. Органiзацiйно-економiчна характеристика

Розташовано СООО ВлСувороваВ» в Станично-луганському районi Луганськоi областi i включаi два населенi пункти селище Петрiвка i село Мiхайлiвка. Вiдстань до обласного центру м. Луганська складаi 35 кiлометрiв, до районного центру селища - Станично-луганське тАУ 55 кiлометрiв, до ближньоi залiзничноi станцii Городнiй тАУ 3 кiлометр. СООО ВлСувороваВ» розташовано у злиття степових рiчок Евсуга i Ковсуга, приток Пiвнiчного Дiнця. Рельiф територii СООО ВлСувороваВ» - степи, якi сприяють вирощуванню зернових, а так само возi рiчок розвертаються прекраснi луги, якi служать в тваринницькому господарствi як пасовища.

Клiмат континентальний, помiрковано посушливий. Середньорiчна температура повiтря складаi +7С. Найпоширенiшi грунти в господарствi тАУ чорноземи звичайнi незмитi i чорноземи звичайнi слабо-, середньо змитi на лiсовидних породах.

Табл. 2. Склад, структура i динамiка товарноi продукцii СООО ним. Суворова

Кс (2005)=0,3; Кс (2006)=0,34.

Виведення: Проаналiзувавши склад, структуру i динамiку товарноi продукцii в СООО ним. тАЬСувороватАЭ можна зробити виведення, що основним видом продукцii i зерно. Його виробництво займаi 1-е мiсце у всiх аналiзованих роках. На другому мiсцi знаходиться соняшник. РЖнша продукцiя рослиництва i тваринництва займаi меншу питому вагу в структурi виручки.

Виручка в 2006 р. в порiвняннi з 2005 р. зменшилася на 1055 тис. грн. Коефiцiiнт спецiалiзацii в 2005 р. склав 0,3, в 2006 р. тАУ 0,34, що указуi на середнiй рiвень спецiалiзацii.

Важливо вiдзначити збiльшення виручки вiд виробництва соняшнику в звiтному перiодi на 663 тис. грн., що даi керiвництву СООО ним. ВлСувороваВ» розвиток цiii галузi надалi.

Табл. 3. Склад, структура i динамiка земельних угiдь СООО ним. Суворова

Виведення: За даними таблицi слiд зазначити зменшення площi сiльськогосподарських угiдь в звiтному перiодi на 67,54 га. Скорочення вiдбулося через рiзке зменшення площi сiнокосiв (на 71,65 га).

В структурi ж сiльськогосподарських угiдь значних вiдхилень не спостерiгаiться. За площею переважаi рiлля, яка складаi бiльше 70 % вiд всiii площi с/х угiдь, що указуi на високий рiвень разораностi землi.

Для повноi характеристики пiдприiмства необхiдно провести аналiз складу i структури трудових ресурсiв. Для цього було використано класифiкацiя працiвникiв с/х пiдприiмств по галузях рослинництва i тваринництва.

Табл. 4. Аналiз складу, структура i динамiка трудових ресурсiв СООО ним. Суворова

Виведення: За даними таблицi спостерiгаiться скорочення загальноi чисельностi працiвникiв, зайнятих в сiльському господарствi на 32 людина. Найбiльше скорочення чисельностi працiвникiв вiдбулося в тваринництвi (на 24 людина), а в рослинництвi (на 8 чоловiк).

В структурi трудових ресурсiв так само спостерiгаiться зменшення працiвникiв у всiх сферах сiльського господарства.

В ходi проведеноi роботи був проведений аналiз складу i структури основних виробничих засобiв.

Табл. 5. Склад, структура i динамiка основних засобiв СООО ним. Суворова