Партiйна система Украiни. Полiтичний маркетинг

ПАРТРЖЙНА СИСТЕМА УКРАРЗНИ.

ПОЛРЖТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл 1

Сутнiсть i рiзновиди партiйних систем

1.1 Поняття Влпартiйна системаВ»

1.2 Типологiя партiйних систем

1.3 Особливостi партiйноi системи Украiни

Роздiл 2

Основний змiст полiтичного маркетингу

2.1 Поняття Влполiтичного маркетингуВ»

2.2 Предмет, функцii та види полiтичного маркетингу

2.3 ВлПолiтичний ринокВ» i Влполiтичний товарВ»

Роздiл 3

ВлПолiтичний ринокВ» Украiни

3.1 Особливостi полiтичного маркетингу та полiтичного ринку в сучаснiй Украiнi

3.2 РЖмiдж полiтичного лiдера

3.3 Полiтична символiка, як бренд

3.4 Партiйнi програми, як Влполiтичний товарВ»

Висновки

Списки використаних джерел i лiтератури

Додатки

ВСТУП

Актуальнiсть теми дослiдження. За роки незалежностi украiнське суспiльство пройшло складний шлях вiд абсолютноi монополii однiii партii, яка намагалася керувати розвитком процесiв в усiх сферах суспiльного життя, до реальноi полiтичноi, економiчноi та iдеологiчноi багатоманiтностi, утвердження основних засад багатопартiйноi системи.

За роки незалежностi в Украiнi було проведено три президентськi й птАЩять парламентських виборчих кампанiй. Розвиток партiйноi системи в Украiнi, а також удосконалення виборчого законодавства зумовили постiйне зростання ролi полiтичних партiй у виборчих процесах. З iншого боку, саме проведення виборчих кампанiй надавало чергового дiiвого поштовху кiлькiсним та якiсним змiнам параметрiв партiйноi системи.

Маркетинговий пiдхiд до органiзацii виборчих кампанiй тАУ необхiднiсть, що диктуiться конкурентним характером сучасного полiтичного життя. Суть справи, на думку автора, складаiться у визначеннi того, куди спрямувати основнi зусилля кампанii; що принесе найбiльшу вiддачу; як правильно розподiлити завжди обмеженi ресурси.

Особливiсть полiтичного ринку полягаi в тому, що вiн виникаi i функцiонуi тiльки за наявностi вiдповiдних умов: певного рiвня демократii, багатопартiйностi, запровадження альтернативних виборiв та iнших ознак вiдкритого суспiльства. Оскiльки наше суспiльство на такий шлях стало зовсiм недавно, то проблема полiтичного маркетингу ще не набула у вiтчизнянiй полiтологiчнiй науцi вiдповiдного осмислення та висвiтлення.

Слiд вiдмiтити, що сьогоднi певна частина полiтичних партiй i своiрiдними бiзнес-проектами, полiтичними вiдгалуженнями великих пiдприiмницьких структур. Орiiнтованiсть на особистостi конкретних полiтичних лiдерiв багатьох партiйних i виборчих проектiв свiдчить про фрагментарнiсть партiйноi системи Украiни.

Взаiмодii партiйноi систем i вплив на неi полiтичного маркетингу у розвинутих захiдноiвропейських краiнах в зарубiжнiй полiтологii придiляiться значна увага, взаiмодiя ж цих двох систем у краiнах перехiдного типу, до яких належить Украiна, залишаiться маловивченою. Тому особливо важливо дослiдити основнi тенденцii розвитку полiтичного маркетингу i партiйноi систем Украiни. Аналiз такоi взаiмодii дозволить встановити шляхи подальшого вдосконалення виборчого законодавства, структуризацii парламенту, що i нагальною потребою для ефективноi спiвпрацi законодавчоi та виконавчоi гiлок влади.

Щодо украiнськоi полiтологiчноi науки, то до недавнього часу вона значною мiрою iснувала за рахунок запозичень зарубiжних знань i була достатньо насичена постулатами та емпiрикою зовсiм iншоi полiтичноi культури. Втiм механiчне перенесення на нашу украiнську полiтичну реальнiсть положень i висновкiв зарубiжноi полiтологii найчастiше не даi очiкуваних результатiв. Тому актуальнiсть обраноi теми визначаiться, насамперед, недостатньою розробкою проблеми у вiтчизнянiй полiтологii.

Метою роботи i виявлення основних закономiрностей сутностi партiйноi системи сучасноi Украiни, та особливостей впливу на неi полiтичного маркетингу, визначення його змiсту, структури та ролi в Украiнi.

Предметом дослiдження i партiйна система сучасноi Украiни з усiма ii особливостями, складнощами i традицiйними протирiччями.

ОбтАЩiктом дослiдження i сутнiснi ознаки та функцiональнi характеристики полiтичного маркетингу, якi мають значний вплив на процес формування украiнського полiтичного поля та ринок i певною мiрою визначають партiйну систему держави.

Для досягнення поставленоi мети автор вирiшив низку задач:

Ø уточнити термiнологiю та типологiю партiйних систем;

Ø виявити особливостi формування партiйноi системи Украiни та тенденцii i перспективи ii подальшоi еволюцii;

Ø дослiдження предмета, функцiй i видiв полiтичного маркетингу;

Ø визначити основнi закономiрностi формування украiнського полiтичного ринку, який з розвитком демократii маi стати основним регулятором соцiально-полiтичного життя краiни;

Ø проаналiзувати взаiмозвтАЩязок, взаiмозалежнiсть партiйноi системи i полiтичного маркетингу.

ЗтАЩясування мети i означення задач дослiдження зумовили наступнi методи наукового пошуку:

Ø системний метод дав змогу розглянути полiтичний маркетинг як цiлiсний органiзм, який маi досить чiтку внутрiшню органiзацiю, а також перебуваi в безперервнiй взаiмодii з оточуючим середовищем;

Ø iсторико-полiтологiчний метод виявився досить ефективним для аналiзу iсторичних особливостей становлення партiйноi системи.

При написаннi роботи також використанi принципи i методи критично-конструктивного, порiвняльного аналiзу, соцiально-фiлософського, структурно-функцiонального пiдходiв до розглядуваних проблем.

Аналiз джерельноi бази. Досягнення поставлених мети i завдань стало можливим лише при залученнi рiзноманiтних типiв джерел:

1. Нормативно-правовi акти:

Ø Конституцiя Украiни вiд 28.06.1996;

Ø Закон Украiни ВлПро внесення змiн до конституцii УкраiниВ» вiд 8.12.2004;

Ø Закон Украiни ВлПро полiтичнi партiiВ» вiд 5.04.2001;

Ø Закон Украiни ВлПро вибори народних депутатiв УкраiниВ» вiд 25.03.2004;

Ø Закон Украiни ВлПро вибори ПрезидентаВ» в редакцii Закону вiд 18.03.2004.

Найкорисливiшим i Закон Украiни ВлПро полiтичнi партiiВ», в якому даiться визначення ВлпартiiВ», а також регулюються ii дiяльнiсть.

2. Автором були використанi та проаналiзованi програмнi документи (програми, передвиборчi програми, статути) таких партiй та полiтичних обтАЩiднань, як ВлПартiя регiонiвВ», ВлБЮТВ», ВлНУНСВ», ВлКомунiстична партiя УкраiниВ», ВлСоцiалiстична партiя УкраiниВ», ВлБлок ЛитвинаВ», ВлСвободаВ», ВлБратствоВ», ВлПораВ», ВлЗелена партiя УкраiниВ» тощо.

3. Серед перiодичних видань, найкорисливiшими виявилися ВлДзеркало тижняВ», ВлПолисВ», ВлПолитияВ», ВлСоциум и властьВ», ВлПолiтичний менеджментВ», ВлКомсомольская правда в УкраинеВ».

Дуже цiкавими i статтi ВлДзеркала тижняВ» Мустафiна О. ВлСлони, осли та iншi звiрi. Домашнi завдання для партiйних активiстiвВ», РДрьоменко А., Яценко Н. ВлЧия передвиборна ВлцукеркаВ» солодша?В», а також iз ВлКомсомольской правды в УкраинеВ» Сварника РЖ. ВлУ регионалов символика царственная, а у ВлПорыВ» - агрессивнаяВ», у якiй автор трактуi символiку украiнських партiй.

4. Серед довiдково-енциклопедичноi лiтература незамiнним виявився ВлПолiтологiчний енциклопедичний словникВ» / За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д. Бабкiна. У якому автор знайшов ключовi поняття даного дослiдження: Влпартiйна системаВ», ВлбагатопартiйнiстьВ», Влполiтичний маркетингВ», Влполiтичний ринокВ», ВлiмiджВ», ВлбрендВ» тощо.

5. Серед великоi кiлькостi РЖнтернетних видань найцiкавiшими виявилися статтi Якименко Ю. ВлВ Украiнi вiдбуваiться кристалiзацiя партiйноi системиВ»; ВлТенденцii еволюцii виборчих технологiй в УкраiнiВ»; Грибакина Н.В., Степнова Л.А. ВлПолитический символ как средство политического воздействияВ».

Корисливими також i полiтологiчнi сайти:

Ø Как победить на выборах, выиграть выборы? // http://" onclick="return false">

Ø Мiжнародний центр перспективних дослiджень // http://" onclick="return false">

Ø Избиратель.ru // http://izbiratel.ru/ тощо.

Найбiльш цiнним дослiдженням i монографiя С.П.Шубiна ВлПолiтичний маркетинговий аналiз: метод, теорiя, практикаВ», у якiй висвiтлена сутнiсть полiтичного маркетингу. Не менш цiкавим i посiбник В.М. Бебика ВлМенеджмент виборчоi кампанii: ресурси, технологii, маркетингВ», де викладено основи проведення виборчих кампанiй в умовах цивiлiзованого демократичного змагання за полiтичну владу. Чудовими дослiдженнями i посiбники росiйських полiтологiв тАУ Э.Янбухтина ВлТехнологии успешной избирательной кампанииВ» и ВлПолитический менеджментВ» / Под ред. В.И.Жукова, А.В.Карпова и др.

Необхiдними виявилися також автореферати таких украiнських дослiдникiв, як В.М. Бебик, О.Ю. Бойко, Л.М. Дунаiва, Л.О.Кочубей, Н.В.Лiкарчук, Г.М. Малкiна, РД.Р. Петрикова, Е.Ф. Пуфлер тощо.

Наукова новизна визначаiться:

Ø зверненням до актуальноi у полiтологiчному планi теми;

Ø зтАЩясуванням сутностi партiйноi системи, ii особливостей, етапiв в Украiнi, виявленням тенденцii ii подальшоi трансформацii тАУ переростання атомiзованоi партiйноi системи в систему обмеженого плюралiзму;

Ø аналiзом закономiрностей функцiонування засобiв, форм, методiв i практики використання деяких варiантiв полiтичних технологiй полiтичного маркетингу, а також особливостей його в Украiнi;

Ø обТСрунтуванням тези про можливiсть формування полiтичного ринку тiльки за умови iснування певного рiвня демократii в суспiльствi.

Практичне значення отриманих результатiв дослiдження полягаi в тому, що в них, насамперед, отримали подальший розвиток проблеми украiнськоi практичноi полiтологii. З практичноi точки зору результати роботи мають певну цiннiсть для субтАЩiктiв партiйно-полiтичного життя, якi прагнуть брати участь у здiйсненнi влади чи бажають впливати на цей процес. Отриманi результати та теоретичнi узагальнення також можуть бути врахованi при викладаннi курсiв ВлПолiтологiяВ», ВлПрактична полiтологiяВ», ВлВиборчi технологiiВ», ВлРЖмiджелогiяВ» у вищих закладах освiти.

Структура роботи складаiться iз вступу, трьох роздiлiв, що мiстять десять пiдроздiлiв, висновкiв та списку використаних джерел. Повний обсяг дослiдження становить 58 сторiнок. Кiлькiсть сторiнок, не включаючи перелiк джерел i лiтератури, додатки становить 36 сторiнок. Список використаних джерел включаi 112 найменувань i займаi 8 сторiнок. Обсяг додаткiв становить 12 сторiнок.

РОЗДРЖЛ 1

СУТНРЖСТЬ РЖ РРЖЗНОВИДИ ПАРТРЖЙНИХ СИСТЕМ

1.1 Поняття Влпартiйна системаВ»

НевiдтАЩiмною складовою полiтичних вiдносин i стосунки мiж партiями, що найвиразнiше виявляються на теренi вiдносин до державноi влади. Це означаi, що партiйнi системи i складовими полiтичноi системи суспiльства загалом. [Бебик. Базовi засади полiтологii, с. 201]

Насамперед необхiдно визначитися з термiном Влпартiйна системаВ», пiд яким розумiють:

Ø право партiй на формування власноi системи правлiння (С. Ньюмен);

Ø сукупнiсть полiтичних сил, представлених у парламентi, або таких, якi прагнуть до представництва в ньому (Е. Каак, А. Ковтнер);

Ø сукупнiсть вiдносин мiж легальне дiючими полiтичними партiями, що виявляються у спiльнiй боротьбi або суперництвi за владу в суспiльствi (РД. Вятр, Л.Дунаiва);

Ø сукупнiсть полiтичних партiй, якi iснують у краiнi, незалежно вiд форм дiяльностi та ступеня iнституцiалiзацii згiдно з чинним законодавством (В. РДвдокимов).

На думку В.М. Бебика, пiд партiйною системою слiд розумiти сукупнiсть полiтичних партiй, вiдносин мiж ними, мiж партiями й державою, iх характер, умови дiяльностi, погляди на базовi цiнностi полiтичноi культури суспiльства та ступiнь узгодженостi у цих поглядах, що реалiзованi у прийнятих ними iдеологiчних доктринах та формах i методах практичноi полiтичноi дiяльностi.

Отже, характер партiйних систем визначаi вид полiтичного режиму, механiзм та ефективнiсть функцiонування демократичних iнститутiв суспiльства. [Бебик. Базовi засади полiтологii, с. 201]

Подiбне визначення дають також М.В.Примуш, С.Д.Гелей та С.М.Рутар, Е.Ф.Пуфлер.

Будь-яка партiйна система характеризуiться, по-перше, загальною кiлькiстю партiй; по-друге, умовами, в яких вони дiють; i по-третi, реальними можливостями, якi i в будь-яких партiй для того, щоб стати керiвною (керiвними). Всi три наведених ознаки i визначальними. [Примуш, с. 162]

Необхiдним також, на думку автора, i зазначити, що партiйна система структуруi соцiальнi iнтереси i полiтичнi погляди, даi iм можливiсть виявлятися на суспiльно-полiтичнi сили, зокрема виборцiв, допомагаi iм висувати i направляти депутатiв у представницькi iнституцii. Все це даi пiдстави стверджувати, що партiйна система i другим пiсля держави найважливiшим каналом здiйснення влади. [Пуфлер, с. 1]

1.2 Типологiя партiйних систем

У краiнах сучасного свiту склались рiзнi партiйнi системи. Розрiзняються вони залежно вiд кiлькостi дiючих у краiнi полiтичних партiй, основними принципами iхньоi взаiмодii, за iдеологiчною та iншими ознаками.

Типологiя партiйних систем передбачаi декiлька варiантiв:

1. тритипова схема М.Дюверже, згiдно з якою партiйнi системи подiляються на однопартiйнi, двопартiйнi та багатопартiйнi (мультипартiйнi);

2. тритипова система Б.Гаврилишина, який подiляi партiйнi системи на олiгархiчнi, противаг (боротьби за владу) i колегiальнi (спiвпрацi при владi);

3. семитипова схема Дж. Сарторi з таким подiлом партiйних систем: однопартiйна, гегемонiстська, домiнування, двопартiйна, обмеженого плюралiзму, поляризованого плюралiзму, атомiзована;

4. типова система А. Лейпхарта, який подiляi партiйнi системи за способом утворення коалiцiй на пiдставi iхнього ставлення до iснуючих у суспiльствi протирiч: лiвоцентриська, правоцентристська, лiво-права, лiвоцентристсько-права.

Класифiкацiя Дж.Сарторi, на вiдмiну вiд iнших класифiкацiй, не тiльки розрiзняi партiйнi системи за кiлькiстю функцiонуючих у полiтичнiй системi партiй, а й враховуi характер iх взаiмодii, ступiнь полiтичного впливу на суспiльство загалом i полiтичну систему зокрема. Тому таку класифiкацiю можна використовувати у наукових дослiдженнях як найдосконалiшу. [Гелей, Рутар. Полiтологiя, с. 211-212 ]

Отже, у сучасному свiтi можна виокремити сiм основних видiв партiйних систем:

Ø однопартiйнi (колишнiй СРСР, Китай, Куба, Пiвнiчна Корея);

Ø з партiiю-гегемоном (Мексика, колишнi краiни соцiалiстичного табору);

Ø з домiнуючою партiiю (Японiя, РЖндiя тАФ в окремi перiоди своii iсторii);

Ø двопартiйнi (США, Канада, Великобританiя);

Ø помiркованого плюралiзму (Нiмеччина, Бельгiя, Францiя);

Ø поляризованого плюралiзму (РЖталiя, Нiдерланди, Фiнляндiя);

Ø атомiзованi (Малайзiя). [Бебик. Базовi засади полiтологii, с. 202]

Найчастiше у свiтовiй полiтичнiй практицi використовуiться партiйна система помiркованого плюралiзму, яка характеризуiться iснуванням трьох-п'яти партiй, з яких жодна не переважаi й не може самостiйно утворити правлячу коалiцiю. Вiдтак вони змушенi йти на досягнення угод, компромiсiв щодо формування уряду згiдно з кiлькiстю виборних депутатських мандатiв у парламентi та мiсцевому самоврядуваннi. Доволi поширеною i й поляризована партiйна система, за якоi боротьбу за полiтичну владу ведуть бiльше шести партiй. Якщо в краiнi налiчуiться надто багато невеликих партiй (що особливо характерно для посттоталiтарних суспiльств), як правило, вони утворюють блоки або коалiцii на час ведення передвиборноi боротьби. Звичайно, такi угоди не можуть бути довготермiновими i не можуть гарантувати полiтичноi стабiльностi в суспiльствi.

Полiтична практика свiдчить, що вiдслiдковуiться стiйка тенденцiя зменшення кiлькостi партiйних блокiв i партiй у суспiльствах з полiтичною та економiчною стабiльнiстю. [Бебик. Базовi засади полiтологii, с. 202-203]

1.3 Особливостi партiйноi системи Украiни

Вiдмiна в 1990 р. шостоi статтi Конституцii СРСР, в якiй, закрiплювалося монопольне положення КПРС подолала формальнi перешкоди для розвитку в Украiнi багатопартiйноi системи. З цього часу партiйна система Украiни у своiму розвитку зазнаi ряду якiсних змiн, послiдовно змiнюючи свою конфiгурацiю. [Шведа]

Проведений автором аналiз дозволяi вiдзначити, що соцiально-полiтична ТСенеза полiтичних партiй в Украiнi пройшла такi етапи: протопартiйний (1960 тАУ поч.1990 p.); формотворчий (1990 - 1993 рр.); перiод переходу вiд багатопартiйностi до багатопартiйноi системи (1994 - 1998 рp.); трансформацiя партiйноi системи Украiни (1998 р. - до наших часiв). [Бойко]

Здобуття Украiною незалежностi прискорило процес створення полiтичних партiй. На сьогоднi налiчуiться 158 зареiстрованих полiтичних партiй (станом на 1 листопада 2008 року).

Не дивлячись на чисельнiсть та широту полiтичного спектру, партii Украiни не стали центрами, де акумулюiться потенцiал суспiльства, не стали справжнiм елементом системи влади. Жодна з них не маi достатнього впливу у загальнонацiональному вимiрi. [Полiтологiя / Примуш,с.157]

Аналiз розвитку партiйноi системи Украiни дозволяi зробити висновок, що вона i багатопартiйною системою малих партiй. Полiтичне майбутнi таких партiй, як свiдчить досвiд зарубiжних демократiй, пов'язане зi створенням блокiв. [Рагозiн]

Партiйна система Украiни може бути охарактеризована, якщо скористатися класифiкацiiю Дж. Сарторi, як багатопартiйна обмеженого поляризована система [Рагозiн], при якiй в Украiнi поряд iз двома основними партiями або Влпартiйними таборамиВ» (пiд останнiм ми розумiiмо, наприклад союз ПР i КПУ при якому комунiсти, фактично будучи окремою партiiю, змушенi слiдувати у фарватерi Партii регiонiв, оскiльки всi iншi конфiгурацii парламентських коалiцiй для них неможливi) буде iснувати ще й Влтретя партiяВ», яка вiдiграватиме роль балансу мiж ВлпомаранчевимиВ» i ВлсинiмиВ». Слiд зазначити, що мова йде саме про партiйну систему обмеженого плюралiзму, а не про так звану Влпартiйною системою двох-з-половиною партiйВ», бо, наприклад, у нинiшнiх умовах роль третьоi партii може зiграти як Блок Литвина, так i Блок ВлНаша Украiна - Народна самооборонаВ», котрий теоретично може вибирати тАУ приiднуватися йому до БЮТ чи до ПР. [Сiмгномiв]

Проте С.Д.Гелей, С.М.Рутар та Е.Ф.Пуфлер характеризують партiйну систему Украiни як атомiзовану. На думку автора дослiдження, атомiзована партiйна система характерна для перiоду 1994-1998 рр.

Сьогоднi в Украiнi вiдбуваiться кристалiзацiя партiйноi системи, переконаний в цьому i директор полiтико-правових програм Центру Разумкова Юрiй Якименко. ВлВiдзначаiться тенденцiя збiльшення учасникiв виборiв у перiод з 1998 по 2006р., проте, у парламент потрапляi дедалi менше партiй. У 2006. з 78 полiтичних сил до Верховноi Ради Украiни пройшли птАЩятьВ». [Якименко]

Проте було б помилково вести мову про завершенiсть процесу партiйного будiвництва у нашiй державi. Не може не турбувати й те, що значна частина партiй представляi фактично бiзнес-проекти, i полiтичним вiдгалуженням окремих фiнансово-промислових груп, партiями одного лiдера. Непокоiть i те, що головними у партiйному будiвництвi стали не партiйнi програми, не iдеологiчнi засади, а iмiдж окремих полiтикiв. Йдеться i про вузький соцiально-полiтичний та iдеологiчний спектр полiтичного будiвництва, несталiсть соцiальноi бази окремих партiй, що i надзвичайно серйозною проблемою. [Полiтичнi партii тАУ провiдний чинник розвитку полiтичноi системи в Украiнi: Матерiали Влкруглого столуВ», с. 30]

Нинi, на думку М.П. Рагозiна, партii i партiйна система Украiни перебувають на роздорiжжi: або триватимуть спроби штучного створення домiнуючоi партii (Влпартii владиВ», як ii називають у полiтичнiй публiцистицi), або полiтичний клас Украiни усвiдомить необхiднiсть засвоiння правил полiтики суспiльноi демократii, якi передбачають проведення переговорiв, досягнення компромiсiв i пiдписання угод, вiдмову вiд принципу Влпереможець отримуi всеВ», врахування iнтересiв опозицii, утворення стабiльних союзiв i коалiцiй тощо. [Рагозiн]

Проблемою взаiмодii партiйноi системи та виборчих технологiй, полiтичного маркетингу прямо або опосередковано займалися зарубiжнi та вiтчизнянi вченi, такi як М.Дюверже, Дж.Сарторi, К.Джанда, Е. Лейкман, Д.Ламберт, М.Уоллерстайн, М.Шугарт, А.Лейпхарт, С.М.Лiпсет, С.Хангтiнгтон, Г.Голосов, В.Бебик, М.Корж, Е.Пуфлер, Л.Кочубей та багато iнших, якi розглядали розвиток партiйних систем пiд впливом традицiй та iсторii, економiчноi i соцiальноi структури, релiгiйних вiрувань i етнiчного складу, нацiональних конфлiктiв тощо. [Малкiна]

Пiдводячи пiдсумки першого роздiлу, слiд пiдкреслити, що партiйна система тАУ складова частина будь-якоi полiтичноi системи. Вибори, полiтична реформа змiнюють партiйну систему Украiни з атомiзованоi на систему поляризованого плюралiзму. Цю систему, на думку автора, будуть складати лише тi полiтичнi партii, котрi увiйдуть до Верховноi Ради як такi, що справляють iстотний вплив на здiйснення державноi влади. Решта полiтичних партiй не будуть вiдiгравати бiльш-менш помiтноi ролi в украiнськiй полiтицi. Отже, партiйна система в Украiнi все ще перебуваi в стадii трансформацii в одну зi стабiльних i ефективних плюралiстичних партiйних систем.

РОЗДРЖЛ 2

ОСНОВНИЙ ЗМРЖСТ ПОЛРЖТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ

2.1 Поняття Влполiтичного маркетингуВ»

Уперше термiн ВлмаркетингВ» (англ. market тАФ ринок, збут) було вжито у США представниками Гарвардськоi економiчноi школи в 1902 роцi. [Шубiн, с.22] На iхню думку, маркетинг тАФ це система заходiв щодо управлiння операцiями збуту та торгiвлi, регулювання ринкових процесiв i вивчення кон'юнктури й закономiрностей функцiонування ринку. [Бебик, с. 298] Фахiвець з маркетингу, професор Пiвнiчно-Захiдного унiверситету США Ф.Котлер сформулював наступне визначення маркетингу: ВлМаркетинг тАУ вид людськоi дiяльностi, спрямованоi на задоволення потреб за допомогою обмiнуВ». [Котлер, с. 47]

Полiтична дiяльнiсть за будь-яких умов, суспiльно-полiтичних систем i типiв державного устрою також спрямована на завоювання та утримання контролю над ринком, але ринком специфiчним тАФ ринком влади, а через нього тАФ над полiтичною та iншими сферами суспiльства. [Бебик, с. 298]

Таким чином, у системi полiтичних наук, що представляi собою багатогалузеве дисциплiнарне древо, порiвняно нещодавно виникла ще одна гiлка пiд назвою Влполiтичний маркетингВ». Як бiльшiсть полiтичних наук полiтичний маркетинг i мiждисциплiнарним гiбридом, який увiбрав в себе методологiчний арсенал вiдразу декiлькох областей знань, адаптованих до дослiджень полiтичних явищ i процесiв. [Спасский]

У лiтературi зустрiчаiться багато рiзноманiтних визначень полiтичного маркетингу. Полiтологiчний словник пропонуi таке визначення: тАЮПолiтичний маркетинг тАУ це рiзновид некомерцiйного маркетингу, дiяльнiсть, спрямована на створення, пiдтримання чи змiну поведiнки людей щодо конкретних полiтичних лiдерiв, органiзацiй, iдей громадського значення. Вдале застосування прийомiв маркетингу у полiтицi дозволяi досягати популярностi, перемагати на виборах i триматися на вершинi полiтичного олiмпутАЭ [Полiтологiчний енциклопедичний словник, с. 324] Росiйський дослiдник Ф. РЖльясов, зазначаi: тАЮПолiтичний маркетинг тАУ це система тАЮособистiсноготАЭ (тАЮствореннятАЭ i висування кандидатiв), тАЮпрограмноготАЭ (розробка програмних, iдеологiчних та iнших документiв) та iнформацiйного (реклама, PR) впливу на виборцiв з метою здобуття влади [Ильясов, с. 10]. На думку, В. Музиканта: тАЮПолiтичний маркетинг тАУ грамотне, коректне й цiлеспрямоване виявлення, наголошування й демонстрацiя рiзним соцiальним i нацiональним групам виборцiв саме тих якостей i чеснот претендента на лiдерство, до яких цi групи виявляють особливий iнтерестАЭ [Музикант. Ч. 2, с. 5 ].

Полiтичний маркетинг тАЮпо-украiнськитАЭ ще мало опрацьований в науковiй лiтературi. Бiльш-менш повне визначення його подаi В. Бебик: це тАЮсукупнiсть форм, методiв i технологiй дослiдження, проектування, регулювання i втiлення в соцiально-полiтичну практику тих чи iнших установок суспiльноi свiдомостi з метою завоювання i утримання контролю над ринком владитАЭ. [Бебик. Базовi засади полiтологii, с. 298-299]

Те спiльне, що в них пiдкреслюiться, зводиться, на думку автора, до наступного: полiтичний маркетинг - це широкий комплекс заходiв, спрямованих на створення сприятливого iмiджу полiтичних партiй, полiтичних лiдерiв, кандидатiв у депутати представницьких органiв влади та iнших владних структур з метою забезпечення iх перемоги на виборах. У цьому визначеннi полiтичного маркетингу головною обставиною, що вiдрiзняi його вiд маркетингу в економiчнiй сферi, i його спрямованiсть на формування полiтичноi влади.

Певнi здобутки в дослiдженнi полiтичного маркетингу, розвитку полiтичного ринку в умовах демократii здобули Д.Давид, П.Бурд'i, Д.Лiндон, П.Парсонс, росiйськi науковцi С.Андреiв, Л.Мельниченко, А.Соловйов, украiнськi вченi В.Бебик, А.Пойченко, Ф.Рудич, В.Полторак та iншi.

2.2 Предмет, функцii та види полiтичного маркетингу

Центральним елементом предмета полiтичного маркетингу i суб'iкт полiтичноi дiяльностi. Суб'iктом полiтики як дiяльностi можуть виступати окремi полiтики, полiтичнi iнститути, полiтичнi партii, великi соцiально-полiтичнi групи, класи, а також стихiйна маса. Предметом полiтичного маркетингового аналiзу i багато механiзмiв полiтичноi поведiнки людей тАФ суб'iктiв цiii поведiнки, а тим самим тАФ суб'iктiв полiтики як такоi. Об'iктом же дослiдження полiтичного маркетингового аналiзу i соцiально-полiтичнi умови. Тому напрямком дослiдження об'iкта i змiни, що вiдбуваються iз соцiально-полiтичними умовами. [Шубiн, с. 13]

А.Е. Спаський визначаi предмет полiтичного маркетингу як Влвiдносини з приводу привласнення i розподiлу влади в процесi виробництва, просування, розподiлу та обмiну полiтичноi продукцiiВ» [Спасский]. Отже, якщо уявити поле полiтики як ринок, то до сфери уваги дослiдникiв потрапляi величезна кiлькiсть суб'iктiв такого ринку (полiтики, держоргани, полiтичнi партii тощо), його об'iктiв (населення, рiзнi групи громадськостi, громадська думка, читацький загал газет i телеглядачi), а також "продуктiв" i послуг, що функцiонують на такому ринку (вiд полiтичних програм i гасел, iдей та iдеологiй до радiо- i телепередач, газет, плакатiв). Таким чином, царина, предмет дослiджень у межах полiтичного маркетингу - не лише виборчi кампанii (на жаль, переважна бiльшiсть фахiвцiв практично ототожнюють полiтичний маркетинг i вибори), а й, зокрема, органiзацiя масових полiтичних та освiтнiх кампанiй; органiзацiя пропагандистськоi роботи; органiзацiя процесiв лобiювання; пiдготовка й реалiзацiя рiзноманiтних спецпроектiв; робота iз полiтичними партiями i громадськими органiзацiями та багато чого iншого.

Виходячи з типологii полiтичних об'iктiв i суб'iктiв виокремлюють полiтичний маркетинг полiтичних, державних та iнших iнституцiй, окремих органiзацiй, полiтичних лiдерiв, а також iдей, програм, концепцiй, доктрин тощо. [Бебик. Базовi засади полiтологii, с. 300]

Змiст полiтичного маркетингу полягаi у вивченнi iснуючоi та формування бажаноi громадськоi думки щодо образу (iмiджу) полiтика, полiтичноi органiзацii чи iдеi. До найважливiших його функцiйслiд вiднести:

Ø формування iнформацiйного банку щодо обтАЩiктiв i субтАЩiктiв полiтики;

Ø розроблення методiв аналiзу та обробки даних iнформацiйного банку;

Ø оцiнювання й аналiзування умов полiтичного ринку, маркетингового макросередовища (глобальнi чинники: економiчнi, соцiальнi, полiтичнi, психологiчнi, демографiчнi та iн.) i мiкросередовища (сукупнiсть сил, якi дiють пiд безпосереднiм контролем або керуються цiiю партiiю, соцiальною групою, лiдером i т. iн.

Ø аналiзування ринкових можливостей субтАЩiктiв полiтики;.

Ø розроблення оцiнних i прогнозних моделей полiтичного попиту, життiвого циклу об'iктiв i суб'iктiв полiтики (партiй, програм, iдей, лiдерiв) i полiтичноi поведiнки останнiх.

Ø аналiзування ефективностi полiтичного маркетингу, коригування обраних форм i методiв полiтичноi дiяльностi i т. iн. [Бебик. Полiт маркетинг i менеджмент у демократичному суспiльствi, с. 19-20].

Вiдповiдно до функцiй полiтичного маркетингу можна виокремити такi основнiвиди полiтичного маркетингу:

Ø дослiдження полiтичного ринку передбачаi використання переважно класичних методiв полiтологii: системного та порiвняльного аналiзу, експертних та соцiальних опитувань, соцiально-психологiчних дослiджень, моделювання, математично-статистичних методiв обробки даних;

Ø виборча iнженерiя тАУ пристосування виборчих процедур до реалiзацii iнтересiв правлячих полiтичних елiт щодо завоювання та збереження влади в державi, регiонi, мiстi, районi, населеному пунктi.

Методи виборчоi iнженерii:

тАв вибiр вiдповiдного часу проведення виборiв;

тАв змiна виборчих процедур;

тАв стимуляцiя i перемiщення виборцiв з одних округiв в iншi;

тАв манiпуляцiя кордонами виборчих округiв;

тАв пiдбiр складу лояльних до влади виборчих комiсiй.

Ø полiтичне рекламування - предмет дослiдження iмiджологii.

Розрiзняють такi етапи полiтичного рекламування:

тАв дослiдження характеристик iдеального субтАЩiкта полiтики (полiтичного iнституту, лiдера), якi домiнують у суспiльнiй свiдомостi;

тАв вивчення i аналiз характеристик реального субтАЩiкта полiтики;

тАв конструювання iмiджу, який маi бути впроваджений унаслiдок проведення рекламноi кампанii;

тАв розробка форм i методiв використання засобiв масовоi комунiкацii;

тАв реалiзацiя плану рекламноi кампанii i аналiз ii ефективностi.

У полiтичнiй практицi активно застосовують такi методи: експертний Влмозковий штурмВ», зосередження (обговорення публiчних виступiв), психофiзiологiчнi дослiдження (аналiз висоти тону голосу, тест шкiри) тощо. [Бебик. Менеджмент виборчоi кампанii, с. 82-84].

2.3 ВлПолiтичний ринокВ» i Влполiтичний товарВ»

ВлВладу роблять грошi, якi у свою чергу роблять владуВ».

В. Лоскутов

Сутнiсть маркетингового пiдходу в полiтицi полягаi насамперед в ототожнення полiтичного процесу з ринком, основу якого становить обмiн. [Луценко К.В.]

Цивiлiзований полiтичний ринок (подобаiться це комусь чи нi) передбачаi купiвлю-продаж влади i певних iмiджiв суб'iктiв полiтики (партiй, людей, полiтичних доктрин, iдей тощо). З одного боку, пересiчний громадянин, iдучи на вибори, на певний час довiряi (а по сутi "продаi") свою частку полiтичноi влади, скажiмо, депутату парламенту чи губернатору. Останнi протягом певного часу представляють полiтичнi iнтереси громадянина, "купивши" його голос за передвиборнi обiцянки. З iншого боку, виборцi "купують" полiтикiв чи партii, а точнiше iмiджi, якi вже сформувались у суспiльнiй свiдомостi. Отже, у цьому разi "продаiться" влада i "купуються" iмiджi (i навпаки) тАФ чи це не ринок? А якщо iснуi полiтичний ринок, то постаi проблема його дослiдження й регулювання процесiв, що вiдбуваються в його межах. [Бебик. Менеджмент виборчоi кампанii, с. 81].

Теоретичне обТСрунтування полiтичного ринку i маркетингового пiдходу до полiтики дав вiдомий французький соцiолог, фахiвець в галузi соцiологii полiтики П'iр Бурд'i. Вiн розглядав поле полiтики як ринок, на якому iснуi виробництво, попит i пропозицiя продукту особливого сорту - полiтичних партiй, програм, думок, позицiй. [Полторак]

Полiтичний та комерцiйний маркетинг (що орiiнтуiться на прибуток) мають як спiльнi, так i вiдмiннi риси. Особливiсть першого зумовлена метою його застосування (наприклад, якщо йдеться про полiтика, то метою можуть бути голоси виборцiв, а не грошi). Специфiчним i товар, що "просувають на ринку". Проте у практичнiй полiт. дiяльностi можуть успiшно застосовуватись елементи унiверсальноi системи, що включаi сукупнiсть чотирьох P - Ргоduct (продукт, товар), Рriсе (цiна), Рlасе (мiсце, розподiл) i Рromotion (просування). Виняток для некомерцiйного маркетингу складаi цiна.

Застосування комплексу унiверсальних маркетингових заходiв передбачаi розробку та здiйснення спецiальних дiй, що викликають бажану для полiтикiв реакцiю з боку людей. У полiтицi "товаром" виступаi певний образ полiтика, органiзацii чи iдеi (наприклад, таким образом для полiтика може бути "свiй хлопець", "аристократ", "партократ" або "демократ").

Полiтичний "товар" не iснуi сам по собi. Вiн i тим, чим вiн сприймаiться в уявi споживача-виборця. Це один iз фундаментальних принципiв маркетингу. За допомогою прийомiв полiтичного маркетингу виборцю "пропонують надiю", як оформлена у виглядi найбiльш прийнятного або бажаного образу. Це уявлення про кандидата, полiтичне об'iднання або iдею називають полiтичним iмiджем. Вiн або вже iснуi у свiдомостi пересiчного виборця, або пропонуiться йому за допомогою полiтичних та виборчих кампанiй. [Швидак О.М.]

Отже, основними елементами полiтичного ринку i:

- полiтичнi суб'iкти (агенти) ринку, тобто виробники полiтичного товару. Це можуть бути полiтичнi лiдери, полiтичнi партii, групи iнтересiв i т.д. РЗх головна задача така ж, як i у всiх iнших виробникiв товарiв, а саме: забезпечити високу конкурентоспроможнiсть, високий попит i, звичайно, реалiзацiю товару;

- полiтичнi об'iкти, тобто споживачi полiтичного товару. До них вiдносяться: населення краiни в цiлому, окремi шари i групи, полiтичнi органiзацii i т.д.;

- полiтичний товар - це сукупнiсть пропонованих на полiтичному ринку товарiв i послуг, що володiють кориснiстю, яка повинна бути реалiзована в разi обрання на владнi посади тих, хто цi товари пропонуi. В якостi товарiв називають полiтичнi програми, полiтичнi iдеi i т.д.

Таким чином, iснування полiтичного ринку - безсумнiвно. Отже, iснуi на ньому i конкурентна боротьба, з усiма ii принципами, методами i специфiкою. Тут, однак, i виникаi проблемна ситуацiя. Якщо в умовах економiчного ринку, ринку товарiв i послуг постiйно i повсюдно дii принцип - "споживач - король" i нiкому навiть в голову не приходить заперечувати його, i нехтувати основним маркетинговим принципом, що покупцю, споживачу необхiдно пропонувати тiльки те, на що i попит, то на полiтичному ринку справи дещо по-iншому. Можна сказати, що на полiтичному ринку можливi два варiанти полiтичноi гри: перший - демократичнi вибори, в процесi яких населення з тих чи iнших причин, пiд впливом тих чи iнших факторiв делегують своi повноваження виборним особам, якi потiм вже дiють вiдносно автономно (подiбнi теорii зараз нерiдко називають "нормативними", вважаючи, що саме вони вiдображають суть полiтичноi демократii) i другий - ситуацiя, коли владнi зв'язки виступають як сукупнiсть конкретних проблем, що потребують вирiшення з боку полiтичних структур, здiйснення ними цiлеспрямованих дiй, застосування конкретних засобiв i ресурсiв. [Полторак] Але тодi ситуацiя iстотно змiнюiться: усi макросоцiальнi мiжгруповi вiдносини у сферi влади перетворюються у взаiмозалежнiсть окремих структур та iнститутiв, в конкретнi вчинки i почуття дiйових осiб, що здiйснюються в певному мiсцi i в реальний час. Таким чином, мiжгрупова конкуренцiя у сферi влади представляiться в якостi практичних способiв i процедур управлiння, прийняття рiшень, врегулювання конфлiктiв, встановлення комунiкацiй та iнших процесiв. [Соловьев, с. 414].

Слiд особливо пiдкреслити, що ринковий пiдхiд до полiтики передбачаi наявнiсть у громадян вiльного альтернативного вибору мiж конкуруючими пропозицiями.[Об избирательных технологиях]

Таким чином, полiтичний ринок - це система виробництва i розподiлу полiтичних товарiв та послуг ( Влключових iдейВ», iдеологiй, iмiджiв, репутацii, стилю управлiння), яка вiдносно ефективно забезпечуi узгодження значного числа iнтересiв конкуруючих мiж собою продавцiв (партiй, полiтикiв, бюрократii, елiт) i покупцiв (виборцiв, громадян). [Нежданов]

Пiдсумовуючи, автор пiдкреслюi, що у полiтичному маркетингу полiтика розглядаються як вироблення певного продукту, як певний ринок, де вiдбуваiться конкуренцiя. РЖ результатом успiшного просування продукту i влада.

Нi вiд ринку, нi вiд полiтики при всьому бажаннi не втечеш. Однак, не можеш знищити отруту тАУ

Вместе с этим смотрят:

"Держава" Платона

Presidential еlections in the USA

РЖсторiя i теорiя полiтичних партiй

Анализ "пурпурной революции" в Ираке

Анализ агитационных печатных материалов на муниципальных выборах