Боротьба зi злочинами, що вчиняються спiвробiтниками Органiв Внутрiшнiх Справ та iх профiлактика

магiстерська робота

БОРОТЬБА ЗРЖ ЗЛОЧИНАМИ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ СПРЖВРОБРЖТНИКАМИ ОРГАНРЖВ ВНУТРРЖШНРЖХ СПРАВ

ТА РЗХ ПРОФРЖЛАКТИКА

ЗМРЖСТ

ВСТУП.................................................... 3

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНРЖВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ СПРЖВРОБРЖТНИКАМИ ОВС............................................................... 13

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТРЖ СПРЖВРОБРЖТНИКРЖВ ОВС, ЩО ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ..................................................... 51

БОРОТЬБА ЗРЖ ЗЛОЧИНАМИ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ СПРЖВРОБРЖТНИКАМИ ОВС ТА РЗХ ПРОФРЖЛАКТИКА............................................. 72

ВИСНОВКИ.............................................. 105

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................ 110

ВСТУП

Проблеми змiцнення правопорядку у суспiльствi, протидii та попередження злочинностi були i залишаються одними з найважливiших i не випадковiстю те, що за всю свою iсторiю розвитку тАУ людство намагалось у будь-який спосiбборотися проти проявiв, що суперечили загальноприйнятим поняттям мораль, громадськоi безпеки та порядку.

РД проблема. Почнемо ii розгляд iз типового прикладу з життя. Викрадено автомобiль. Через якийсь час потерпiлого викликають у суд, де вiн iз подивом дiзнаiться, що викрадача знайдено i вiн постав перед судом. Потерпiлий просить суд надати йому можливiсть ознайомитися з кримiнальною справою. У результатi iх вивчення зтАЩясовуiться, що факт викрадення його автомобiля, а також ще восьми (крiм одного, пiд час викрадення якого пiдсудного й затримали) пiдтверджено лише одним доказом. Це тАФ явка з повинною самого пiдсудного та протоколи його допитiв, у яких викрадач дуже лаконiчно описуi обставини скоiння злочинiв.

У судi девтАЩять потерпiлих, якi мають право ставити запитання пiдсудному, починають зтАЩясовувати головне для них питання: де перебувають викраденi машини. Вiдповiдь у пiдсудного одна: всi машини, покатавшись, вiн кидав у лiсi, а де саме тАФ не памтАЩятаi, оскiльки був птАЩяний. У судi оголошуiться довiдка, одержана з карного розшуку, що вжитими ними заходами автомобiлi знайти не вдалося. У потерпiлих виникають цiлком природнi сумнiви в тому, що всi злочини скоiно саме цiiю особою. Пiдозри поглиблюються, коли пiдсудний не змiг вiдповiсти на запитання про бiльш точнi час, мiсце, спосiб, iншi обставини злочину, описати зовнiшнiй вигляд того чи iншого викраденого автомобiля, назвати предмети, якi були в салонi, вантажi тощо.

Врештi-решт пiдсудний заявив, що насправдi цих автомобiлiв вiн не викрадав, а всi злочини, крiм того, при скоiннi якого його затримали, Влузяв на себеВ» на прохання мiлiцii. Щодо пiдсудного суд виносить обвинувальний вирок, а матерiали кримiнальноi справи в частинi скоiння девтАЩяти крадiжок повертаються до слiдчого. Проте скоiнi злочини вже не вважатимуться нерозкритими. Отже, нi справжнiх злочинцiв, нi самих украдених автомобiлiв уже нiхто не шукатиме.

Спробуiмо пояснити ситуацiю з погляду чинних правил кримiнальноi статистики, взявши за основу пояснення самих працiвникiв правоохоронних органiв, котрi схотiли, природно, залишитися невiдомими. В органах дiзнання постiйно нагромаджуiться досить велика кiлькiсть так званих фактових кримiнальних справ, строки давностi притягнення до кримiнальноi вiдповiдальностi за якими ще не спливли, а провадження за ними призупинено у звтАЩязку з невстановленням особи, яка скоiла злочин. Певна рiч, по цих справах у перiод, коли iх призупинено, слiдчi дii не виконуються. Але час вiд часу органи прокуратури, що здiйснюють нагляд за слiдством i дiзнанням, перевiряють цi справи й дають розпорядження активiзувати iх розслiдування. Тож дiзнавачi iнколи змушенi вiдновлювати провадження у справi хоча б для того, аби дати формальнi доручення оперативним пiдроздiлам провести деякi оперативно-розшуковi заходи. Зазвичай це робиться про людське око. Як правило, вказiвки прокурорiв дiзнавачi намагаються iгнорувати через перевантаженiсть поточними кримiнальними справами, тож за результатами прокурорськоi перевiрки спiвробiтник карного розшуку (iнколи й сам дiзнавач вiд його iменi) пише рапорт, вiдповiдно до якого Влвстановити особу, що скоiла даний злочин, неможливоВ». Кримiнальну справу знову призупиняють i вiдкладають у сейф до кращих часiв.

З iншого боку, нагромадження великоi кiлькостi кримiнальних справ в органах дiзнання знижуi показники iхньоi роботи, одним iз яких i кiлькiсть справ, переданих слiдчим. Якогось дня спiвробiтники карного розшуку чи iншоi служби затримують злочинця безпосередньо при скоiннi злочину. Це, примiром, квартирна крадiжка, або, як у нашому випадку, викрадення автомобiля. У процесi роботи з пiдозрюваним зтАЩявляiться обТСрунтована чи не дуже версiя про те, що вiн, можливо, причетний до скоiння iнших аналогiчних злочинiв. Але конкретних доказiв цього немаi. Ось тут i починаiться вивчення ВлфактовихВ» кримiнальних справ про такi злочини.

Цей процес маi на метi вiдiбрати найбiльшу кiлькiсть справ про злочини за предметом, способом, часом скоiння та iншими обставинами, аналогiчнi тому, за який затримано цього пiдозрюваного. Пiсля чого у пiдозрюваного беруть (про спосiб ми скажемо нижче) явку з повинною по кожному злочину, кримiнальну справу про який було вiдiбрано в процесi вивчення.

Далi особу допитують про обставини нiбито скоiних нею злочинiв. При цьому протокол допиту найчастiше пише дiзнавач на основi протоколу огляду мiсця подii та iнших документiв справи за вiдсутностi пiдозрюваного, а останнiй потiм його лише пiдписуi. У протоколi допиту вiдзначаiться, що викрадений автомобiль було залишено, примiром, у лiсi або розiбрано на запчастини, якi потiм продано невiдомим особам. Тут усе залежить вiд фантазii дiзнавача. Просто в кабiнетi пишеться протокол огляду мiсцевостi, де було нiбито кинуто автомобiль. РЖз понятими теж проблем немаi: замiсть них записуються Влмертвi душiВ» з вигаданими адресами проживання (закон не вимагаi, щоб дiзнавач перевiряв у понятого паспорт зi штампом про мiсце реiстрацii громадянина). У протоколi допиту може бути зазначено, що в пiдозрюваного i потайник, де вiн зберiгаi знаряддя скоiння злочину, примiром набiр вiдмичок. Благо цих вiдмичок у мiлiцiонерiв хоч греблю гати, а для потрiбноi справи й пожертвувати ними не шкода. Вiдразу ж проводиться ВлобшукВ» i вiдмички вилучаються. Незначнi процесуальнi ускладнення виникають лише тодi, коли, примiром, при оглядi мiсця подii ще до порушення однiii зi старих справ, ВлiнкримiнованихВ» цiй особi, вилучалися вiдбитки пальцiв. Але й це можна владнати: протокол переписуiться, вiдбитки знищуються.

Матерiали щодо невiдомих осiб, котрим продано запчастини автомобiля, видiляються в окреме провадження й нiбито передаються в пiдроздiли карного розшуку для встановлення цих осiб (зазвичай оригiнали документiв знищуються, а iх копii з вихiдними номерами пiдшиваються до справи як свiдчення того, що дiзнавач виконав вимоги закону). Однак зустрiчноi перевiрки нiхто не робитиме, а в крайньому разi можна послатися на те, що матерiали справи хтось iз технiчних працiвникiв органу дiзнання втратив при iх пересиланнi (передачi).

Пiсля цього особа, що скоiла низку ранiше не розкритих злочинiв, вважаiться встановленою, необхiднi слiдчi дii тАФ проведеними, i дiзнавач виносить постанову про передачу кримiнальноi справи для провадження досудового слiдства. Далi за справу береться слiдчий, робота якого полягаi в ВлпiдчищуваннiВ» та ВлшлiфуваннiВ» справи, усуненнi помилок дiзнавача та предтАЩявленнi особi обвинувачення. Пiсля чого складаiться обвинувальний висновок i справу передають у суд. Обвинувальний вирок майже гарантовано. Якщо навiть iз якихось причин суд поверне справу для додаткового розслiдування, суть останнього полягатиме лише в скрупульознiшому ВлшлiфуваннiВ» справи.

Цiкавий сам по собi той факт, що сьогоднi знаходиться досить багато згодних визнати себе винними у злочинах, яких вони не скоювали, лише на прохання незнайомого iм ранiше дiзнавача або слiдчого, хай навiть це прохання було досить настiйливим. Але нiчого надзвичайного тут немаi. Головне тАФ це правильний пiдхiд до конкретноi людини. Так, iз ранiше судимими особами, з наркоманами, алкоголiками працювати досить легко. Як правило, у цiii категорii людей немаi захисникiв. Коло методiв роботи дуже розмаiте, i найунiверсальнiший iз них тАФ це метод батога i пряника. Примiром, наркоман за дозу може охоче покаятися в нескоiних злочинах.

Ми можемо скiльки завгодно здогадуватися й навiть знати про методи роботи, якi дозволяють ВлрозкриватиВ» безлiч злочинiв саме в такий спосiб, i з обуренням писати про це. Органи прокуратури можуть продемонструвати нечувану принциповiсть, спiльно з iншими правоохоронними органами провести серiю операцiй, рейдiв з виведення на чисту воду спiвробiтникiв мiлiцii, якi скоюють цiлком конкретнi злочини проти правосуддя, передбаченi статтями 371тАФ374 Кримiнального кодексу Украiни. Але загалом нiчого не змiниться. РЖ не тому, що всi працiвники органiв дiзнання та слiдчi, котрi в такий спосiб ВлрозкриваютьВ» злочини, поганi люди, а тому, що погана система, яка змушуi iх систематично вдаватися до фальсифiкацii.

Головною причиною цих негативних явищ, поруч iз вочевидь недостатнiм фiнансовим, матерiально-технiчним, методичним тощо забезпеченням правоохоронних органiв, непрофесiоналiзмом окремих iх спiвробiтникiв та iхнiм небажанням сумлiнно виконувати своi обовтАЩязки, i проблеми статистики.

Йдеться про те, що сьогоднi, як i десять, i двадцять рокiв тому, в основi оцiнки дiяльностi пiдроздiлiв мiлiцii, покликаних боротися зi злочиннiстю, лежить критерiй розкриваностi злочинiв. Тож приймати всi заяви про скоiння злочинiв, реiструвати й розслiдувати iх належним чином, за наявних органiзацiйних, технiчних, фiнансових тощо можливостей для iх розкриття, означаi iстотно, на порядок знизити вiдсоток розкриваностi злочинiв.

Певне значення маi й те, що в оперативникiв i слiдчих пiдроздiлiв органiв внутрiшнiх справ рiзнi показники iхньоi роботи. В оперативних пiдроздiлiв карного розшуку головний показник роботи тАФ порушення слiдчим кримiнальноi справи, а також предтАЩявлення обвинувачення. При порушеннi кримiнальноi справи слiдчий виставляi статистичну картку форми №1, а при предтАЩявленнi обвинувачення тАФ форми №4. РДдиним показником роботи слiдчого i кiлькiсть кримiнальних справ, направлених ним у суд. При цьому виставляiться статистична картка форми №1.1. У випадку з викраденням автомобiля оперативнi пiдроздiли одержали девтАЩять форм №4. Попри те, що кримiнальнi справи було обтАЩiднано в одне провадження i, по сутi, вони вже i однiiю справою, слiдчий виставив девтАЩять ф. №1.1. Пiсля повернення справи з суду для додаткового розслiдування цi показники не змiнюються: лише зтАЩявляiться одна справа, але пiсля повторноi передачi ii в суд слiдчий виставить ще девтАЩять ф. №1.1. Таким чином, iз десяти скоiних злочинiв фактично розкрито лише один, але, за статистичною звiтнiстю, iх може бути вже девтАЩятнадцять.

Чи може слiдчий, одержавши кримiнальнi справи з органу дiзнання та зтАЩясувавши для себе, що вони сфабрикованi, припинити iх проти особи? Юридично може, а фактично тАФ нi. Попри те, що слiдчий мiлiцii i процесуально незалежним i самостiйним при розслiдуваннi кримiнальноi справи, у вiдомчому планi вiн цiлком пiдпорядкований начальниковi органу внутрiшнiх справ, який i i органом дiзнання. Вiдомче пiдпорядкування для слiдчого важить багато, оскiльки вiд начальника вiддiлу (управлiння) мiлiцii залежать усi питання, повтАЩязанi з подальшим проходженням слiдчим служби тощо. Припинити цi справи тАФ це зiпсувати всi статистичнi показники органу внутрiшнiх справ, якi з такими труднощами вдалося ВлпiдтягнутиВ». За це вiдповiдного начальника можуть притягнути до дисциплiнарноi вiдповiдальностi, зокрема зняти з посади й навiть звiльнити з органiв внутрiшнiх справ.

У результатi описаних й аналогiчних ВлстатистичнихВ» комбiнацiй вiдбуваiться процес знущання з правосуддя. Крiм того, що результатом такоi системи реiстрацii, облiку й розкриття злочинiв i конкретнi жертви (потерпiлi та обвинувачуванi), негатив полягаi i в тому, що суспiльство не знаi, скiльки насправдi скоiно злочинiв та яких саме i скiльки iх розкривають. Це, у свою чергу, перешкоджаi вiдпрацюванню конкретних механiзмiв запобiгання тим чи тим видам злочинiв i iх припинення. Ошукано конкретних потерпiлих, ошукано суспiльство, ошукано державу. Виходить - сама держава i сприяi латентнiй злочинностi.

Тема роботи витiкаi з державноi полiтики, спрямованоi на докорiнне покращення дiяльностi органiв внутрiшнiх справ i головною передумовою ефективного вирiшення цiii проблеми i, звичайно, забезпечення системи МВС висококвалiфiкованими i надiйними кадрами, здатними не лише активно й ефективно протистояти злочинностi, але й виявляти законослухнянiсть у повсякденнiй дiяльностi та особистому життi. Сучасний етап становлення i розвитку державностi в Украiнi характеризуiться iстотними змiнами в соцiальних, економiчних i полiтичних сферах, формуванням нацiонального законодавства. Важливим етапом для поглиблення процесiв розбудови правовоi держави, ii подальшого цивiлiзованого розвитку i закрiплення в Конституцii Украiни прiоритету прав i свобод людини, гарантii iх реалiзацii, охорони та захисту. Визначивши iх як найвищу соцiальну цiннiсть [1], наша держава приiдналася до iвропейського i свiтового бачення цiii проблеми, створила вiдповiднi передумови для ii вирiшення у всiх сферах взаiмин особи i суспiльства, громадянина i держави.

Вирiшення поточних i перспективних завдань суспiльства, передусiм, повтАЩязане з роллю людського фактора, бо людина була i лишаiться головною i вирiшальною складовою суспiльного прогресу. Новiтнi управлiнськi теорii стверджують, що розвиток сучасного суспiльства передбачаi сталi звтАЩязки i взаiмодiю мiж економiчними, технiчними i соцiальними факторами суспiльноi працi. При цьому останнi через зростаючу роль людського фактора суттiво впливають i на процеси розвитку сучасноi правоохоронноi системи. Сучаснi тенденцii розвитку i реформування системи МВС Украiни свiдчать про безсумнiвний прiоритет людського фактора i показують, що поряд з удосконаленням структури, технiчноi модернiзацii правоохоронноi системи все бiльша увага концентруiться на пiдвищеннi якiсного рiвня кадрiв, розвитку нових форм правоохоронноi роботи i управлiння цим процесом, вдосконаленнi системи стимулювання i оцiнки дiяльностi спiвробiтникiв, як одного з вирiшальних факторiв спонукання спiвробiтника до iнiцiативи, самовдосконалення, професiйного зростання. Тому основним напрямом дiяльностi в системi МВС Украiни була i i робота з кадрами. Система заходiв, що здiйснюiться у цьому напрямку Мiнiстерством внутрiшнi справ, його територiальними та транспортними пiдроздiлами покликана забезпечити високу вiдповiдальнiсть кожного спiвробiтника системи за результати своii працi, його достатню фахову пiдготовку, умiння дiяти по-державному, ефективно i лише в межах закону. Вирiшенню цих проблем присвяченi такi важливi документи, як Укази Президента Украiни вiд 16 листопада 2000 року тАЬПро додатковi заходи щодо посилення боротьби з корупцiiю, iншими протиправними дiями в соцiально-економiчнiй сферi та забезпечення економного витрачання державних коштiвтАЭ, вiд 6 лютого 2003 року тАЬПро невiдкладнi додатковi заходи щодо посилення боротьби з органiзованою злочиннiстю i корупцiiютАЭ, Комплексна програма профiлактики злочинностi на 2001 тАУ 2005 роки, Комплексна програма МВС Украiни щодо вдосконалення кадровоi полiтики на 2001-2005 роки, рiшеннях колегii МВС Украiни вiд 15 травня 2001 р. тАЬПро покращення професiйноi пiдготовки та безпеки особового складу у свiтлi вимог Президента УкраiнитАЭ, наказах МВС Украiни та багатьох iнших.

У той же час, не зважаючи на значну увагу з боку МВС Украiни, керiвних кадрiв усiх рiвнiв до питань виховання особового складу, дотримання дисциплiни, порядку, законностi, створення цiлоi низки спецiалiзованих пiдроздiлiв та служб головним завданням яких i попередження та припинення в його середовищi негативних проявiв, мають мiсце вчинення рiзних правопорушень, у тому числi й злочинiв, спiвробiтниками органiв внутрiшнiх справ, недотримання окремими з них законiв при виконаннi службових обовтАЩязкiв. Наявнiсть цих випадкiв i одним iз вагомих факторiв, що спричиняi внутрiшню деформацiю системи МВС та суттiвi недолiки в ii функцiонуваннi, поширюi зневiру населення у можливiсть цiii правоохоронноi структури ефективно протидiяти злочинностi. Наявнi прогалини i недолiки при вирiшеннi таких проблем вимагають глибшого iх осмислення та подальшого вивчення.

Актуальнiсть даноi теми в тому, що професiйна дiяльнiсть спiвробiтникiв ОВС базуiться на реалiзацii правових i моральних вимог, а дотримання законностi та недопущення ними правопорушень тАУ головний показник зрiлостi i надiйностi органiв внутрiшнiх справ. У звтАЩязку з цим особлива увага повинна придiлятися питанням розробки та впровадження системи попередження правопорушень, а також рекомендацiй, спрямованих на удосконалення наявноi системи профiлактики злочинних проявiв чи антигромадськоi поведiнки безпосередньо в системi МВС. Суттiвого значення набувають цi питання на сучасному етапi розвитку суспiльства, адже в Конституцii Украiни пiдкреслюiться, що дотримання законiв тАУ обовтАЩязок усiх органiв держави i посадових осiб, громадських органiзацiй i громадян [1]. Концепцiя реформування органiв внутрiшнiх справ Украiни визначаi одним з прiоритетних напрямiв удосконалення роботи з кадрами. Особлива увага придiляiться змiцненню дисциплiни i законностi в iх дiяльностi та запобiганню злочинним проявам з боку окремих спiвробiтникiв, пiдвищенню авторитету мiлiцii, покращенню ii взаiмодii з населенням. На вирiшення цiii проблеми i мусять бути спрямованi зусилля вчених-юристiв, особливо з числа тих, хто маi достатнiй досвiд практичноi роботи в системi МВС Украiни.

На теоретичному рiвнi дана проблема вивчалася В. Бахiним, А. Долговою, С. Яценко, В. Кукушиним, В. Рябцевим, К. Черновою, А. Царегородцевим, А. Дорошенком, Л. Колодкiним, Я. Василькевичем, О. Мартиненком та iн.

Мета дослiдження полягаi в дослiдженнi злочинiв, вчинених спiвробiтниками ОВС та обставин, що зумовлюють цю злочиннiсть.

ОбтАЩiкт дослiдження - явища i процеси злочинного характеру, що мають мiсце у сферi дiяльностi органiв внутрiшнiх справ Украiни.

Предмет дослiдження - кримiнологiчний аналiз i характернi ознаки злочинiв, вчинених спiвробiтниками органiв внутрiшнiх справ; причини та умови, що зумовлюють даний вид злочинiв; особистiсть злочинця спiвробiтника органiв внутрiшнiх справ; вiктимологiчнi аспекти зазначеного виду злочинiв; заходи попередження злочинних проявiв у системi МВС Украiни.

Робота складаiться з вступу, трьох роздiлiв, якi включають в себе шiсть пiдроздiлiв, висновку та списку використаних джерел.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНРЖВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬ
СЯ СПРЖВРОБРЖТНИКАМИ ОВС

Структура злочинiв та

обставини, що обумовлю
ють злочиннiсть серед
спiвробiтникiв

Дослiдивши обставини i фактори, що зумовлюють наявнiсть злочинностi в мiлiцii, на наш погляд, можливо успiшнiше вирiшувати завдання протистояння кримiналiзацii системи МВС Украiни. Розглядаючи обст
авини вчинення злочинiв як сукупнiсть факторiв i умов, що створюють сприятливе пiдТСрунтя для протиправних дiй, ва
жливо на цiй основi дати наукове визначення принципiв, основних напрямiв, засобiв i форм попередження злочинiв у правоохоронних органах, зокрема у мiлiцii. У вирiшеннi цiii проблеми зацiкавленi, безумовно, як держава, так i суспiльство в цiлому.

Обставини, що зумовлюють вчинення злочинiв спiвробiтниками ОВС, можна класифiкувати за:

В· джерелами (зовнiшнiми та внутрiшнiми);

В· iнтенсивнiстю, характером проявiв та можливими шкiдливими наслiдками вiд злочину;

В· масштабами (загальнодержавними, регiональними, мiсцевими, вiдомчими, вузькослужбовими, побутовими);

В· субтАЩiктами, вiд яких вони виходять (окремими iнститутами суспiльства, держави, окремими категорiями державних службовцiв, соцiальними групами тощо);

В· характером та сферами життiдiяльностi (полiтичними, соцiально-економiчними тощо).

Вказанi ознаки повиннi розглядатися в цiлому, бо вони i взаiмозалежними. У звтАЩязку з динамiчним розвитком кримiногенноi обстановки деякi з них набувають за фактичними i можливими негативними наслiдками та завданою шкодою гострiшого i прiоритетнiшого характеру.

На сучасному етапi на першому планi залишаються внутрiшнi джерела небезпеки вчинення злочину [40]. Сьогоднi держава та суспiльство переживають затяжну кризу практично в усiх сферах життiдiяльностi, що породжуi цiлий комплекс реальних та потенцiальних можливостей злочинних проявiв на рiвнi усiх обтАЩiктiв правоохоронноi дiяльностi.

Перехiдний перiод в Украiнi характеризуiться суттiвими проблемами державного будiвництва, реорганiзацii економiки, створення нових правових засад нашого суспiльства, загальносистемною кризою законностi, зниженням, а iнодi i втратою керованостi соцiально-психологiчними процесами, забезпеченням безпеки i боротьби зi злочиннiстю, ослабленням соцiально-правового контролю, що супроводжуiться все бiльшою загрозою падiння довiри до влади й правоохоронних структур. Це повною мiрою вiдбиваiться на результативностi та ефективностi дiяльностi ОВС по виконанню покладених на них завдань.

В цих умовах назрiла нагальна потреба перегляду перспектив подальшого розвитку системи МВС Украiни. З урахуванням реалiй життя треба доопрацювати i реалiзувати на практицi Концепцiю розвитку ОВС, привести у вiдповiднiсть з вимогами часу деякi нормативнi вiдомчi акти вiдповiдно до сучасних концептуальних засад державноi, адмiнiстративноi, правовоi реформ, як найважливiших державно-правових iнститутiв захисту конституцiйних прав i свобод людини i громадянина, змiцнення законностi i правопорядку.

Злочинну поведiнку деяких спiвробiтникiв ОВС визначаi велике число рiзноманiтних факторiв i обставин. Умовно iх можна подiлити на двi групи: особистiснi, тобто тi, що характеризують психологiчний стан спiвробiтника, який вчинив злочин, та зовнiшнi, тобто тi, що зумовлюють вплив на правопорушника зовнiшнього середовища (колективу, суспiльства тощо).

До особистiсних факторiв, якi зумовлюють за певних обставин злочинну поведiнку спiвробiтника, можна вiднести:

- соцiальну спрямованiсть та морально-психологiчнi якостi (свiтогляд, iдеали, переконання, життiву мету та цiнностi, внутрiшню мотивацiю, рiвень власних потреб, особисте ставлення до закону, суспiльства, колективу тощо);

- рiвень професiйноi пiдготовленостi (набутi професiйнi знання, навички, досвiд практичноi дiяльностi);

- iнтелектуальнi, вольовi та емоцiйнi особливостi особи;

- бiологiчнi особливостi особистостi (стан фiзичного та психiчного здоровтАЩя, вiк, темперамент i т.п.),

а до зовнiшнiх факторiв, якi впливають на формування правомiрноi чи злочинноi поведiнки спiвробiтника органiв МВС:

- ставлення у суспiльствi до закону та правопорядку;

- дотримання в колективi, де проходиться служба, принципiв та цiнностей, що охороняються законом;

- рiвень реагування колективу на факти порушення правових норм окремими його представниками;

- сформованiсть та активнiсть проявiв у найближчому оточеннi спiвробiтника стереотипiв поведiнки, потреб, поглядiв тощо.

Забезпечення якнайбiльш повнiшого визначення i вивчення факторiв, що впливають на прояви протиправноi поведiнки з боку деяких спiвробiтникiв ОВС, дозволить знайти найоптимальнiшi шляхи iх декримiналiзацii.

Не i секретом те, що певна частина бажаючих поступити на службу в мiлiцiю, переслiдуi далеко не патрiотичнi мотиви: частина з них переслiдуi або корисливi мотиви (про це свiдчить досить обмежене коло служб, у яких вони хотiли б працювати), або намагання у такий спосiб реалiзувати своi прагнення до влади над людьми. Зрозумiло, що людям з антисоцiальною спрямованiстю властиве байдуже або й негативне ставлення до багатьох соцiальних цiнностей, що охороняються законом. В морально-психологiчному планi iм притаманнi здирство, надмiрнi потреби, iгнорування загальнолюдськими принципами та iнтересами iнших, егоiзм, готовнiсть до агресивних посягань, нездатнiсть до спiвчуття, критичноi оцiнки власноi поведiнки та правильного реагування на критику i застереження.

Система вiдбору кадрiв на службу в мiлiцiю надаi органам внутрiшнiх справ унiкальну можливiсть для глибокого i всебiчного вивчення кожного кандидата, його оточення та способу життя, моральностi i чесностi.

Але, на превеликий жаль, не iснуi безпомилкових способiв виявлення схильностi кандидата на службу до правопорушень чи iнших ганебних вчинкiв. Як показуi практика, певнi негативнi риси та звички людини можуть сформуватись на пiзнiших етапах життя пiд впливом певних обставин, негативного ii оточення, у тому числi й при проходженнi служби. Вирiшуючи питання про вiдбiр кандидатiв на службу, заведено здебiльшого спиратись на оцiнку iх професiйних i вольових якостей. Але отримана такого роду iнформацiя ще не даi повноi уяви про людину, ii внутрiшнiй свiт, прихильнiсть до моральних цiнностей, що набагато збiльшуi ризик проникнення в органи внутрiшнiх справ випадкових людей. Тому вивчаючи кандидатiв, якi за оцiнками фахiвцiв повною мiрою вiдповiдають критерiям головних професiйних якостей, потрiбних для виконання завдань правоохоронноi спрямованостi, дуже важливо якнайглибше проникнути у сферу iхньоi духовностi, ретельно проаналiзувати усi фактори, що впливали (i впливають) на формування характеру, лiнiю поведiнки та вчинки майбутнього спiвробiтника.

Вивчення кримiнальних справ про злочини, що були вчиненi спiвробiтниками ОВС та матерiалiв службових розслiдувань по фактах надзвичайних подiй показуi досить низьку iх якiсть. Причиною цього, з одного боку, i недостатня квалiфiкацiя спiвробiтникiв, яким доручаiться провадження по цих справах, а з iншого тАУ проявляiться спроба сприяння порушникам уникнути вiдповiдальностi.

Типовими недолiками кримiнальних справ, що порушенi проти спiвробiтникiв ОВС, i такi:

- дослiджуються не всi епiзоди неправомiрноi дiяльностi, недостатнi вивчення особи правопорушника, не усуваються протирiччя по матерiалах перевiрок i таке iнше;

- неправильна квалiфiкацiя дiй осiб, якi притягуються до кримiнальноi вiдповiдальностi;

- порушення процесуальних норм проведення розслiдувань, у тому числi й службових перевiрок;

- неправильна оцiнка отриманих доказiв при прийняттi рiшень по справi тощо.

Пiд час вивчення кримiнальних справ встановленi численнi факти, коли спiвробiтники, якi залучаються до iх розслiдування, не лише не умiють (чи не бажають?) закрiпити результати оперативно-розшукових дiй та застосувати спецiальнi технiчнi засоби, але й ставляться до них як до другорядних. А це все свiдчить або про професiйну неграмотнiсть, або про бажання допомогти колезi по тАЬсистемiтАЭ уникнути покарання.

А помiж тим, особливостi субтАЩiкта злочину тАУ спiвробiтника ОВС тАУ його юридична пiдготовка, досвiд мiлiцейськоi роботи, знання засобiв та можливостей оперативно-розшуковоi роботи нерiдко i чинниками для тАЬвишуканiшоготАЭ способу скоiння злочину та його приховування. Наявнiсть цих факторiв свiдчить про надзвичайно велике значення правильного застосування та процесуального оформлення результатiв оперативно-розшукових заходiв.

Мають мiсце серйознi прогалини у дослiдженнi особи правопорушника. Частiше поверхово вивчаiться як саме вiн характеризувався за попереднiм мiсцем роботи чи навчання, у побутi, яка оцiнка давалась йому в службових атестацiях, а наявнiсть i врахування таких вiдомостей потрiбнi як для обтАЩiктивноi оцiнки особи, проти якоi порушена кримiнальна справа, так i для визначення запобiжних чи профiлактичних заходiв.

Усi зазначенi недолiки призводять до необТСрунтованого припинення кримiнальних справ, повернення iх на дослiдування. Так, за перiод з 1997 по 2002 роки було порушено 2155 кримiнальних справ проти 2243 спiвробiтникiв ОВС. За вказаний перiод з цього числа засуджено 1497 осiб, стосовно 1184 осiб кримiнальнi справи припиненi на пiдставi п.п. 1 та 2 ст. 6 КПК Украiни [4]; ще стосовно 460 осiб кримiнальнi справи закритi за нереабiлiтуючими пiдставами, 42 спiвробiтники були виправданi судами. Низький рiвень професiйноi пiдготовки деяких спiвробiтникiв ОВС i однiiю з найвагомiших причин протиправних iх дiй. Вiн може бути детермiнованим, з одного боку, iнтелектуальними можливостями конкретноi особистостi, з iншого тАУ низьким рiвнем навчання в закладi освiти, незадовiльною органiзацiiю професiйноi пiдготовки в пiдроздiлi. Цi питання сьогоднi набули особливоi актуальностi.

Високий професiоналiзм у правоохороннiй сферi набуваi особливоi ваги ще й тому, бо вiд цього залежить наскiльки адекватно дiятиме спiвробiтник у конкретнiй ситуацii, бо як свiдчить статистика: одним з найрозповсюдженiших злочинiв, що вчиняються спiвробiтниками системи, i перевищення влади або службових повноважень, якi складають близько 50 % серед злочинiв у сферi службовоi дiяльностi, i майже 30 % тАУ серед усiх зареiстрованих кримiнально караних дiянь, вчинених спiвробiтниками органiв МВС.

Вирiшенню цього завдання могла б сприяти систематизацiя та обтАЩiднання правових норм, передбачених саме кримiнально-процесуальним та iншими галузями права, якi мають специфiчну спрямованiсть на пiдтримання належного порядку та безпеки в державi. Тут також повиннi враховуватись закони та нормативнi документи МВС Украiни, якi регулюють дiяльнiсть органiв внутрiшнiх справ Украiни у правоохороннiй сферi.

Тi суспiльнi (полiтичнi та економiчнi) процеси, що вiдбуваються в Украiнi з часу проголошення ii Незалежностi, формування демократичноi правовоi держави - передбачають цiлу систему нових пiдходiв до органiзацii виховного впливу на особу, оновлення змiсту, форм i методiв цiii роботи. Важливо забезпечити оптимiзацiю виховного процесу в правоохоронних органах, адже реформування iх системи, втрата частини iнституцiй, що забезпечували всерединi ii свого роду громадський контроль та нагляд, потребуi формування нових засобiв та прийомiв для здiйснення впливу на спiвробiтникiв системи МВС.

Завдання полягаi в тому, щоб поряд з турботою про високий професiоналiзм в обовтАЩязковому порядку придiлялись першочергова увага розвитку i поглибленню патрiотизму, нацiональноi самосвiдомостi, законослухняностi, культури поведiнки, умiнню грамотно виконувати правоохороннi функцii в реалiях сьогодення.

Сьогоднi в органах внутрiшнiх справ наявнi такi суттiвi недолiки, як порушення законностi та вчинення злочинiв свiдчать, що змiст виховноi роботи в системi МВС дуже далекий вiд досконалостi, а ii ефективнiсть залишаiться досить низькою. Удосконалення виховного процесу, пiдвищення дiiвостi його впливу на персонал, забезпечення участi у цiй справi керiвникiв усiх рiвнiв, громадських формувань та колективiв в цiлому - головне завдання кадровоi роботи в ОВС, а провiдна роль в органiзацii та здiйсненнi виховного впливу на спiвробiтникiв належить вiдповiдним пiдроздiлам апаратiв по роботi з персоналом. Саме вони розробляють i запроваджують виховну систему в колективах вiдповiдно до iх специфiки та умов служби, а також виконують функцii координаторiв цього процесу.

Але, керiвнi кадри та спiвробiтники виховних пiдроздiлiв, як координатори i органiзатори виховного процесу, не можуть i не повиннi повнiстю нести вiдповiдальнiсть за кожну надзвичайну подiю, оскiльки кожен спiвробiтник перебуваi пiд впливом багатьох факторiв, бiльшiсть з яких знаходяться поза межами колективу i в силу обтАЩiктивних причин не можуть бути усунутi з реального життя. Тому надзвичайно важливим i пiдвищення ролi у виховному процесi безпосереднiх начальникiв i командирiв, служби психологiчного забезпечення, якi повиннi та мають можливостi виявляти на раннiх етапах вiдхилення в поведiнцi окремих спiвробiтникiв, змiни iх ролi в колективi, ставленнi до дорученоi справи тощо, i вишукувати форми та методи впливу на особистiсть з метою недопущення негативних проявiв.

Важливим фактором, що суттiво впливаi на забезпечення правомiрноi поведiнки спiвробiтникiв ОВС, i ставлення до безумовного дотримання вимог закону керiвних кадрiв усiх рiвнiв. Як свiдчить статистика, в числi колишнiх спiвробiтникiв мiлiцii, засуджених за вчиненi злочини, кожен сьомий обiймав керiвну посаду.

Протиправну поведiнку спiвробiтникiв керiвноi ланки умовно можна подiлити на такi види: 1) вона проявляiться у прямому вчиненнi протиправних дiй (злочинiв). Власне, у цьому випадку керiвник виступаi не як посадова особа, а як звичайний правопорушник. 2) злочинна поведiнка керiвника виступаi своiрiдним поштовхом для злочинноi поведiнки пiдлеглих. Найчастiше це стосуiться сфери службових вiдносин, коли лозунг тАЬПоказники тАУ будь-якою цiноютАЭ стаi головною рушiйною силою в колективi, незважаючи на реальну оперативну обстановку та здоровий глузд. Звiдси тАУ прихованi вiд облiку злочини, незаконнi затримання, перевищення влади i службових повноважень, фальсифiкацii тощо. Дана позицiя та поведiнка старшого - i причиною формування в колективi негативних стереотипiв, створюi атмосферу вседозволеностi, морального падiння, що проявляiться, згодом, в злочиннiй поведiнцi деяких спiвробiтникiв.

Аналiз правопорушень, якi скоiли спiвробiтники, свiдчить про те, що у своiй бiльшостi це посадовi злочини та злочини проти власностi. Для них характерна корислива спрямованiсть, використання наданих повноважень для власного збагачення. Поряд з такими факторами, як недолiки й упущення в роботi з вiдбором, розстановкою та вихованням кадрiв, зниження до них вимогливостi керiвникiв, нездорова атмосфера в колективi, корисливо-картАЩiристськiй деформацii особистостi таких спiвробiтникiв суттiво сприяли негативнi процеси кримiналiзацii суспiльства, економiки та владних структур.

Система економiчних негараздiв, iхнi масштаби i наслiдки вимагають цiлоi низки заходiв. Передусiм цi заходи економiчного характеру. Економiчна криза в краiнi, протиборство рiзних полiтичних сил i повтАЩязанi з ними негативнi явища, зубожiння широких верств населення створюють соцiальну i кримiнальну напругу, сприяють зростанню злочинностi [48]. На цьому фонi спостерiгаiться недостатнiсть фiнансового та матерiально-технiчного забезпечення правоохоронноi системи. Саме це i однiiю з вагомих причин суттiвих недолiкiв у реалiзацii на практицi програмних завдань Президента держави та Уряду у вiдповiдних документах.

Суттiво, на наш погляд, на рiвень боротьби зi злочиннiстю та забезпечення законностi в дiяльностi ОВС впливаi незадовiльний правовий та соцiальний захист iх спiвробiтникiв. Не таiмниця, що неадекватне ступеню ризику та вiдповiдальностi грошове утримання спiвробiтникiв ОВС, а тим бiльше тАУ позбавлення iх соцiальних пiльг i гарантiй зумовлюi звiльнення з лав МВС Украiни значноi кiлькостi квалiфiкованих кадрiв, негативно впливаi на рiвень дисциплiнованостi особового складу, створюi сприятливi умови для його кримiналiзацii. Невжиття належних заходiв змiцнення матерiальноi забезпеченостi i соцiального захисту спiвробiтникiв ОВС призводить до суттiвих втрат держави як в авторитетi влади, так i в суто матерiальнiй сферi. Для запобiгання та локалiзацii можливих небажаних наслiдкiв, на сам перед, необхiдна комплексна програма заходiв фiнансового та матерiально-технiчного забезпечення системи МВС, соцiального захисту спiвробiтникiв та членiв iх сiмей, а також пенсiонерiв сис

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Русская правда" П.И. Пестеля

Cистема законодавства i систематизацiя нормативно-правових актiв

Cмертна кара та тiлеснi покарання в iсторii Украiни