Кислотнiсть ТСрунтiв

ЗМРЖСТ

1. Вступ

2. Хiмiчний склад ТСрунту i його практичне значення.

3. Генетико-морфологiчна будова i властивостi дерново-пiдзолитистих ТСрунтiв Украiнського Полiсся. Кислотна деградацiя (декальцинацiя) ТСрунтiв

3.1 Загальне поняття, причини та масштаби розвитку

3.2. Агрофiзична деградацiя ТСрунтiв

4. Природа кислотностi та ii види.

5. Висновок

6. Лiтература

ВСТУП

Зростаюча кислотнiсть ТСрунтового покриву тАФ одна з найгострiших проблем сучасностi та найближчою майбутнього. Процес пiдкислення ТСрунтiв набуваi глобальних масштабiв, спричинюВнючи негативнi агрогеохiмiчнi наслiдки.

Особливу тривогу викликаi те, що явище пiдкислення ТСрунВнтiв маi прихований i в багатьох випадках вторинний характер. Спочатку вiдбуваiться процес декальцинацii, а потiм, значно пiзнiше, спостерiгаiться пiдкислення ТСрунту. Нерiдко вже проВнвапнованi ТСрунти знов стають кислими. З'являються кислi ТСрунВнти i в районах, де iх ранiше не було.

Причин, що обумовлюють пiдкислення, багато. НайiстотнiВншими з них i кислотнi дощi, низький рiвень удобрювання ТСрунВнтiв органiкою, необТСрунтовано iнтенсивне застосування засобiв хiмiзацii в землеробствi. Отже, вторинне пiдкислення ТСрунтiв маi переважно антропогенне походження. За даними ЮНЕСКО, в атмосферу надходить 10⁹т/рiк кисВнлотних агентiв газового та аерозольного характеру. Це насампеВнред сполуки сiрки, азоту, вуглецю i хлору. При iх окисненнi та конденсацii утворюiться сiрчана, соляна, вугiльна й азотна кисВнлоти, якi випадають на ТСрунти з дощовою водою.

Найбiльше кислотних дощiв випадаi у краiнах СкандинавВнського пiвострова. Нинi добре вiдомо, що пiдкислення ТСрунВнтiв тАФ це проблема схiдних районiв США, Канади, Нiмеччини, Великоi Британii, Бельгii, Польщi, Украiни, Молдови, краiн Прибалтики, низки областей Росii.

1. Хiмiчний склад ТСрунту i його практичне значення.

ТРрунти утворюються пiд впливом клiмату, живих органiзмiв, складу i будови материнських гiрських порiд, рельiфу мiсцевостi i вiку територii. Вiд клiмату залежить кiлькiсть опадiв, що впливаi на розвиток рослинностi, життiдiяльнiсть мiкроорганiзмiв, розчиння рiзних сполук у ТСрунтi та iх перемiщення. Температура впливаi на перебiг хiмiчних i бiохiмiчних реакцiй.

У результатi взаiмодii багатьох складних процесiв формуiться хiмiчний склад ТСрунту.

ТРрунт складаiться з рiзноманiтних мiнеральних, органiчних та органо-мiнеральних сполук.

Найважливiшою складовою частиною ТСрунту i гумус тАУ перегнiй. Вiн утворюiться з органiчних рослинно-тваринних решток, якi щорiчно потрапляють у ТСрунт i пiд впливом життiдiяльностi мiкроорганiзмiв розкладаються й синтезуються.

Хiмiчний склад ТСрунту суттiво впливаi на його родючiсть, на його фiзичнi та бiологiчнi властивостi.

Рослинний опад в лiсах i вiдмерла травтАЩяна рослиннiсть пiсля розкладу мiкроорганiзмами дають багато органiчноi речовини, збiльшуючи потужнiсть ТСрунту. Частково гумус мiнералiзуiться i знову пiд впливом мiкроорганiзмiв переходить в доступнi рослинам мiнеральнi сполуки.

ТРрунт мiстить мiкроелементи (азот, фосфор, калiй, кальцiй, магнiй, сiрку, залiзо та iн.) i мiкроелементи (бор, марганець, молiбден, мiдь, цинк та iн.), якi рослини споживають у невеликих кiлькостях. РЗх спiввiдношення i визначаi хiмiчний склад ТСрунту. Вiн залежить вiд вмiсту елементiв в материнськiй породi, клiматичних факторiв, рослинностi. Чим бiльше зволожений ТСрунт, тим переважно бiднiше мiнеральними сполуками ii верхнi горизонти.

Хiмiчний склад ТСрунту постiйно видозмiнюiться пiд впливом життiдiяльностi органiзмiв, клiмату, дiяльностi людини. При внесеннi добривами ТСрунт збагачуiться живильними речовинами.

В залежностi вiд наявностi тих чи iнших хiмiчних елементiв видiляють кислотнiсть ТСрунту. Основне природне джерело кислотностi ТСрунту тАУ органiчнi кислоти. Вони утворюються при розкладi рослинних залишкiв мiкроорганiзмiв без доступу повiтря i просочуються в товщу ТСрунту з атмосферною вологою. Пiдкислення ТСрунту вiдбуваiться також, коли осади вимивають кальцiй i магнiй з кореневоживого шару. Кислоти можуть накопичуватися в ТСрунтi i вiд систематичного застосування так званих фiзiологiчних кислотних добрив (сульфат амонiю, хлористий амонiй тощо).

Кислотнiсть ТСрунту визивають iони водню, якi утворюються при дисоцiацii кислот i гiдролiтичних кислих солей, а також поглинутi самими дрiбними частинками ТСрунту тАУ коллоiдами, якi можуть переходити в ТСрунтовий розчин.

Пiдвищення кислотнiсть негативно впливаi на рiст i розвиток бiльшостi культурних рослин, заважаi сприятливому ходу мiкробiологiчних процесiв в ТСрунтi. Особливо чутливi до пiдвищеноi кислотностi люцерна, пшениця, кукурудза та iн.

Також видiляють серед хiмiчних явищ повтАЩязаних з ТСрунтом засолення ТСрунтiв.

Засоленням ТСрунтiв називаiться збiльшення переважного вмiсту легкорозчинних солей в ТСрунтi (понад 0,25%), що призводить до утворення солонцюватих i солончакових ТСрунтiв.

Розумне регулювання хiмiчного складу ТСрунту може пiдвищувати родючiсть ТСрунту, i навпаки, невмiле використання мiнеральних добрив, неправильна обробка ТСрунту тАУ може змiнити хiмiчний склад ТСрунту в негативну сторону i стати причиною спустошення родючих земель.

2. Генетико-морфологiчна будова i властивостi дерново-пiдзолитистих ТСрунтiв Украiнського Полiсся.

Кожнiй природнiй зонi властивий свiй ТСрунтовий покрив, який характеризуiться тiльки йому властивою генетико-морфологiчною будовою.

На рiвниннiй частинi Украiни видiляють три основнi ТСрунтовi зони: дерново-пiдзолистих, сiрих лiсових i чорноземних ТСрунтiв. ТРрунти гiрських областей мають вертикальну пояснiсть.

На пiвночi Украiни тАУ в зонi Украiнського Полiсся тАУ пiд дубово-сосновими лiсами з розвинутим травтАЩяним покривом формуються дерново-пiдзолистi ТСрунти, якi мають слабкий i середнiй ступiнь пiдзолистостi.

Хiд пiзолотворчого процесу такий. Пiд пологом мiшаного лiсу на поверхнi ТСрунту завжди лежить шар лiсовоi пiдстилки. В нiй вiдбуваiться безперервний процес розкладання органiчних решток, нагромадження гумусних речовин. Але оскiльки в лiсах вiдбуваiться переважно низхiдний рух вологи, гумусовi легкорозчиннi речовини з верхнього шару перемiщуються на значну глибину i там осiдають. Завдяки цьому верхнiй, гумусовий, горизонт маi сiре забарвлення.

Дерново-пiдзолистi ТСрунти, як правило, гумусу мiстять тiльки 1-3%, мають кислу реакцiю, потребують вапнування. При внесеннi органiчних та мiнеральних добрив стають родючими

3. Кислотна деградацiя (декальцинацiя) ТСрунтiв

Загальне поняття, причини та масштаби розвитку

За останнi 50тАФ60 рокiв спостерiгаiться загальнопланетарне пiдвищення кислотностi дощових опадiв. Сильне зростання цього показника зареiстровано в багатьох iндустрiальних районах Швецii, Норвегii, США та Канади. У цих краiнах рН дощовоi води знизився з 6тАФ6,5 до 5тАФ4,6, а в окремi перiоди до 4тАФ3,5. За свiдченням В. А. Ковди (1989), у Пiдмосков'i (Росiя) спостерiгаВнлись випадки, коли рН дощовоi води опускався до 3тАФ2,6.

Особливо висока кислотнiсть вод виникаi пiд час весняного снiготанення. Реакцiя таких вод може досягати рН 4тАФ3,5. Кислi талi та дощовi води, потрапляючи у ТСрунт, спричинюють пiдкиВнслення всього профiлю ТСрунту, а нерiдко пiдкислюють i пiдТСрунтовi води. Кислоти, потрапляючи в ТСрунт, взаiмодiють з його органiчною та мiнеральною частинами.

Встановлено, що гiдролiз i нiтрифiкацiя однiii граммолекули NH₄NO₃ даi в результатi двi грам-молекули HNO₃. При нiтриВнфiкацii однiii грам-молекули (NH₄)₂SO₄ утворюються двi грам-молекули азотноi i одна молекула сiрчаноi кислоти. З однiii грам-молекули NH₄OH за певних умов може утворитися одна грам-молекула азотноi кислоти (Новоторов, 1989).

Тому темпи вапнування ТСрунтiв повиннi перевищувати внеВнсення мiнеральних добрив. Невиконання цього правила призвеВнде до вторинного пiдкислення ТСрунтiв.

В Украiнi i понад 11 млн га дерново-пiдзолистих, буроземВнних, сiрих опiдзолених ТСрунтiв i чорноземiв опiдзолених з пiдВнвищеною кислотнiстю, з яких 7, 8 млн га припадаi на рiллю, понад 3 млн га тАФ на природнi кормовi угiддя (Мазур та iн., 1984).

За даними РЖГА УААРЖРЖ, наприклад, в Украiнi внесення поживВнних елементiв з мiнеральними добривами зросло у середньому за рiк у 1971-1975 i 1976-1980 pp. вiдповiдно на 84 та 147 % порiвВнняно з перiодом 1966тАФ1970 pp. Використання вапнякових матерiаВнлiв зросло всього на ЗО %. У цей перiод спостерiгалось збiльшення площ слабо- i середньокислих фунтiв за рахунок зменшення площ фунтiв з близькою до нейтральноi реакцii, особливо в районах буВнрякосiяння, де площа слабокислих ТСрунтiв збiльшилась на 555, а середньокислих тАФ на 196 тис. га (Грiнченко, 1989).

Пiдсилювались процеси декальцинацii i вторинного пiдкисВнлення чорноземiв вилугованих, типових i звичайних через шиВнроке впровадження у виробництво iндустрiальних та iнтенсивВнних технологiй вирощування сiльськогосподарських культур з внесенням пiдвищених i високих норм мiнеральних добрив.

У 90-х роках рiвень внесення мiнеральних добрив рiзко зменВншився i 1998тАФ1999 pp. становив лише 17тАФ20 кг дiючоi речовиВнни на 1 га. У той же час знизились i норми внесення органiчних добрив та хiмiчних мелiорантiв. Тому ситуацiя щодо пiдкисленВння i декальцинацii ТСрунтiв наприкiнцi 90-х рокiв не змiнилася. На пiдкислення i декальцинацiю ТСрунтiв iстотно впливають таВнкож кислотнi дощi, викиди промислових пiдприiмств, перенеВнсення водою i вiтром продуктiв з териконiв та вiдвалiв розкривВнних робiт.

На основi дослiдiв НАУ встановлено, що внесення мiнеВнральних добрив без вапнякових матерiалiв спричинюi пiдкисВнлення чорноземiв типових, початкова реакцiя яких була близькою до нейтральноi. При тривалому внесеннi пiдВнвищених доз мiнеральних добрив спостерiгаiться зростання активноi кислотностi. Внесення азотних добрив ще бiльш пiдВнвищуi активну кислотнiсть фунту порiвняно з внесенням фосВнфорно-калiйних добрив. Найбiльша активна кислотнiсть вiдВнмiчаiться при внесеннi 157 кг/га азоту. Аналогiчнi змiни при внесеннi мiнеральних добрив вiдбуваються i з обмiнною кисВнлотнiстю, але найбiльш iстотно збiльшуiться обмiнна титроВнвана та гiдролiтична кислотнiсть. Перша зростаi у 2тАФ2,3 раза, друга тАФ у 2,5тАФ3,8 раза.

Пiд впливом пiдвищених норм мiнеральних добрив змiнюiВнться також склад обмiнних катiонiв. Знижуiться сума увiбраних основ. РДмнiсть катiонного обмiну чорнозему типового дещо зростаi пiд впливом внесення добрив, але збiльшення ii вiдВнбуваiться за рахунок гiдролiтичноi кислотностi. Наведенi данi свiдчать, що на чорноземах типових за наявностi високих норм мiнеральних добрив потрiбно вносити вапняковi матерiали. За iснуючими рекомендацiями, на кожен центнер фiзiологiчне кислих тукiв слiд вносити вiд 0,4 до 3 ц СаСО₃.

Дози CaCOj для нейтралiзацii фiзiологiчне кислих добрив, ц на 1 ц тукiв

Добриво

Хлористий амонiй NH₄Cl Сульфат амонiю (NH₄)₂SO₄-Сульфат амонiю-натрiю "(NHi)₂'SO₄Амiачна селiтра NH₄NO₃Амiачна вода МН₃-Ь Н₂О Амiак безводний NH₃Сечовина CO(NH₂)₂Амофос NH₄H₂PO₄

Na₂S0₄

Доза СаСОз

1,40 1,20 1,90 0,75 0,40 2,9-3,0 0,80 0,65

За даними В. Н. Гуртовоi та А. 1. Савича (1980), iстотний вплив на кислотнiсть ТСрунту можуть мати промисловi викиди, що мiстять сульфiди та оксиди металiв. У ТСрунтi вони утворюВнють сiрчану кислоту, яка обумовлюi пiдкислення. На освоiних болотних ТСрунтах пiдкислення може бути спричинене окисненням сульфiдiв залiза та мангану. На цих ТСрунтах дренажними водами виносяться сполуки кальцiю, магнiю та калiю, тому для пiдвищення iх родючостi слiд провезти вапнування.

Агрофiзична деградацiя ТСрунтiв

Втрати гумусу супроводжуються погiршенням агрофiзичних влаВнстивостей ТСрунтiв. Дослiдження В. В. Медведiва (1982) свiдчать про таке iх погiршення порiвняно з цiлиною: на 4тАФ11 % маси ТСрунту зросла брилистiсть, на 3тАФ6 % тАФ розпорошенiсть, на 10тАФ 18 % знизився вмiст агрономiчне цiнних агрегатiв (розмiр 10тАФ 0,25 мм), на 15тАФ19 % тАФ водотривкiсть ТСрунтовоi структури, на 16тАФ26 % тАФ механiчна мiцнiсть, на 2тАФ4 % тАФ пористiсть агрегаВнтiв розмiром вiд 5 до 0,25 мм при середнiх значеннях цих покаВнзникiв на цiлинi 8, 15, 17, 55, 90, 42 % вiдповiдно. ВодопроникВннiсть ТСрунтiв в максимально розпушеному станi становить 120тАФ 142 мм/год, а при рiвноважнiй щiльностi тАФ 55 мм/год. Змiна структурного стану, погiршення водно-фiзичних властиВнвостей обумовили пiдсилення процесiв водноi ерозii, дефляцii, зниження потенцiальноi i ефективноi родючостi.

Агрофiзична деградацiя призвела до зменшення глибини коренемiсткого шару, зниження польовоi вологоiмностi, дiапазону активноi вологи, ii доступнiсть рослинам, а також рухомiсть елементiв живлення. Погiршилась якiсть обробiтку ТСрунту i збiльшились затрати на його проведення.

РЖстотним чинником змiн в агроекосисгемi i застосування сiльськогосподарських машин. Сучаснi трактори, автомобiлi та сiльськогосподарськi машини активно взаiмодiють з ТСрунтом, атмосферою i рослинами, в багатьох випадках це спричинюi порушення ходу природних процесiв в агроландшафтi. Через неВнправильне та надмiрне використання сiльськогосподарськоi техВннiки вплив ii на довкiлля супроводжуiться забрудненням атмоВнсфери, ТСрунту та водойм, руйнуванням структури i переущiльВнненням ТСрунту. Машинно-тракторнi агрегати (tyl TA), виконуючи корисну роботу, у багатьох випадках надмiрно ущiльнюють обВнроблюваний шар ТСрунту. Особливо зрiс негативний вплив МТА на ТСрунт за останнi роки, коли середня маса трактора збiльшиВнлась у 1,5тАФ2,4 раза, а кiлькiсть iх проходiв по полю за вегетаВнцiйний перiод зросла з 3тАФ4 до 10тАФ15 при вирощуваннi зерноВнвих i до 20тАФ25 тАФ просапних культур.

Трактори К-700, К-700А, К-701, Т-150К, маса яких досягаi 8-16 т, у разi проходження по пухкому вологому ТСрунтi за рахунок ударних впливiв i вiбрацiй спричинюють його деформацiю на глиВнбину 60тАФ80 см, а в окремих випадках i глибше. В мiсцевостях з пересiченим рельiфом i зливовим характером опадiв глибокi колii нерiдко перетворюються на яри, За посушливих умов рух важких МТА з пiдвищеними швидкостями (до 10тАФ30 км/год) призводить до руйнування структури ТСрунту та пiдсилюi процеси дефляцii. Переущiльнення ТСрунтiв вiдбуваiться внаслiдок холостих переiздiв МТА по полю, внесення органiчних i мiнеральних добрив, перевеВнзення сiльськогосподарськоi продукцii вантажними автомобiлями.

Такi агротехнiчнi заходи, як лущення стернi, основний обробiВнток ТСрунту, вирiвнювання поверхнi, культивацiя, боронування, поВнсiв, догляд за посiвами виконуються за iснуючими технологiями окремо, а багато з них i неодноразово. Тому в перiод польових роВнбiт поверхня поля покриваiться ущiльненими смугами, сумарна поверхня яких значно перевищуi площу поля. За даними В. В. Медведева та спiвавт. (1964), при вирощуваннi озимоi пшеницi площа, ущiльнення 1 га (без урахування збирально-транспортних операВнцiй) досягаi в середньому 22тАФ26 тис. м², кукурудзи тАФ 18тАФ30, цукВнрового буряка тАФ 30тАФ32 тис. м². Дослiдження В. В. Медведiва та спiвавт. (1989) показали, що трактори всiх марок ущiльнюють ТСрунт на глибину 50тАФ60 см i глибше , а слiди колii колiсВнного трактора Т-150К видно протягом всього перiоду вегетацii. Ущiльнений чорнозем цiлком втрачаi мiжагрегатнi пори. ТРрунВнтовi агрегати деформуються, витягуються у горизонтальному наВнпрямку, збiльшуючи свою щiльнiсть. Це призводить до зниженВння водо- , повiтро- та коренепроникностi ТСрунту.

За наявностi ущiльнення тракторами у ТСрунтi змiнюiться спiввiдношення мiж твердою i газоподiбною фазами. НайбiльВнше змiнюiться щiльнiсть одного шару, РЗРЗ максимальнi значення.

4. Природа кислотностi та ii види.

Вiд складу i конВнцентрацii речовин, розчинених в ТСрунтовому розчинi, залежить йоВнго активна реакцiя. Реакцiя ТСрунтового розчину зумовлюiться наявнiстю i спiввiдношенням в ньому водневих (Н+) i гiдроксильних (ОН~) iонiв. Величину активноi реакцii виражають в одиницях рН десятичний логарифм концентрацii Н+-iонiв з вiд'iмним знаВнком. Отже, рН =lgH⁺].

Вода в звичайних умовах в незначнiй кiлькостi дисоцiюi, тобто розпадаiться на iони Н+ i ОН~. Концентрацiя iх незначна. ДобуВнток концентрацiй [Н^ь] * [ОН~ ] = 10~^и. В iдеально чистiй водi концентрацiя цих iонiв однакова: [Н>] == [ОН~] ==10~⁷.

Збiльшення концентрацii iонiв РЖi+ (доливання кислоти) зумовВнлюi кислу реакцiю розчину [Н+]>10-⁷. Збiльшення концентрацii основ пiдвищуi концентрацiю iонiв ОН~. Розчин набуваi лужноi

реакцii [ОН-]>10-⁷.

В нейтральних розчинах, в яких [Н+] = [ОН~] =10~⁷, величиВнна рН тАФ7, в кислих тАФ менше 7, в лужних тАФ бiльше 7. рН ТСрунтоВнвих розчинiв коливаiться в межах вiд 3 до 9.

Залежно вiд стану iонiв РЖi+ розрiзняють актуальну i потенцiВнальну кислотнiсть.

Актуальна кислотнiсть зумовлена наявнiстю в ТСрунтовому розВнчинi вiльних iонiв Н+. ii величину (рН) визначають у водних виВнтяжках.

Потенцiальна кислотнiсть зумовлена наявнiстю в ГВК увiбраВнних iонiв Н+ i А1³+, якi знаходяться в твердiй фазi ТСрунту. РЖони алюмiнiю пiдкислюють ТСрунтовий розчин внаслiдок гiдролiзу солей

алюмiнiю.

АРЖСРЖз + ЗН₂О ->. А1(ОН)₃ + ЗНС1.

За способом визначення потенцiальноi кислотностi видiляють обмiнну i гiдролiтичну кислотностi.

Обмiнна кислотнiсть тАФ концентрацiя iонiв водню, витiснених з дифузного шару колоiдноi мiцели катiонами нейтральних солей. Для визначення обмiнноi кислотностi використовують 1,0 н. розВнчин КС1 (рН близько 6,0).

Гiдролiтична кислотнiсть. РЖони водню утримуються колоiдною часткою дуже мiцно i при обмiнi з катiонами нейтральноi солi повВннiстю не витiсняються. Якщо дiяти па ТСрунт гiдролiтичне лужною сiллю (солi з сильною основою i слабким кислотним залишком), то вiдбудеться майже повне витiснення увiбраних iонiв водню. Для визначення гiдролiтичноi кислотностi використовують РЗМ розчин CH₃COONa (рН близько 8,2).

Мелiорацiя кислих ТСрунтiв. Кисла реакцiя ТСрунтiв несприятлива для бiльшостi культурних рослин i корисних мiкроорганiзмiв. Вона негативно впливаi па процес формування родючостi ТСрунтiв. Кислi ТСрунти мають поганi фiзичнi властивостi. Через вiдсутнiсть основ

поживнi елементи, не мiстять хлоридiв, сульфатiв, карбонатiв, iх ТСрунтова маса погано оструктурена. Отже, ступiнь кислотностi ТСрунтiв е важливим показником пiд час оцiнки генетичноi i виробничоi якостi ТСрунту.

За величиною рН ТСрунти подiляють на сiм агровиробничих груп.

Кожна агровиробнича група потребуi певних мелiоративних заходiв. Для нейтралiзацii надлишковоi кислотностi проводять вапВннування ТСрунтiв. При внесеннi вапна СаСО₃, реагуючи з вуглекислотою ТСрунту, переходить у розчинну сполуку Са(НСОз)2

Дозу вапна розраховують за гiдролiтичною кислотнiстю орного горизонту. Внесена доза вапна маi повнiстю нейтралiзувати увiВнбранi Н+ i А1³+. Якщо 20-сантиметровий шар ТСрунту маi щiльнiсть 1,3 г/см³, його маса на площi 1 га становитиме 2600 т. ВстановлеВнно, що для нейтралiзацii 1 г-екв гiдролiтичноi кислотностi на 100 г ТСрунту на 1 га слiд вносити 1,3 т СаСО₃. Проте в ТСрунт вноВнсять не повну дозу вапна, а певну ii частину залежно вiд бiологiчВнних особливостей культурних рослин.

Крiм наведеного методу дозу вапна на 1 га ТСрунту можна розВнрахувати, користуючись формулою

а-10-100-3 000 000

1 000 000 000

де а тАФ повна гiдролiтична кислотнiсть, ммоль.

Доведено, що мiж рН сольовоi витяжки i гiдролiтичною кислотВннiстю ТСрунту певного механiчного складу iснуi чiтка кореляцiйна залежнiсть. Враховуючи це, розробленi спецiальнi таблицi, що даВнють змогу визначити дозу за рН сольовоi витяжки.

ВИСНОВОК

Отже, можна зробити загальний висновок, що кислотнi дощi мають надто негативне значення для всього живого, а особливо для людини, тому неможна не брати до уваги негативнi наслiдки вiд пiдкислення ТСрунтiв.

Використана лiтература:

1. Екологiчний енциклопедичний словник / Пiд заг. ред. РЖ.РЖ.Дедю. тАУ Кишинiв, 1990.

2. Энциклопедический словарь юного земледельца. тАУ М., 1988.

3. Застафний Ф.Д. - Географiя Украiни. тАУ Львiв, 1996.

4. РЖ. Б. Чорний - Географiя ТСрунтiв з основами ТСрунтознавства. тАУ К: Вища школа, 1995.

5. Навчальний посiбник тАУ Охорона ТСрунтiв. тАУ К: Знання, 2001.

Вместе с этим смотрят:

Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье

РЖнтенсифiкацiя та ii економiчна ефективнiсть у сiльському господарствi

РЖсторiя селекцiйноi роботи по виведенню нових сортiв мтАЩякоi озимоi пшеницi

Автоматизация животноводства

Аграрна полiтика Бiлорусi