Кореневе живлення рослин

Кореневе живлення рослин. Виборче поглинання елементiв живлення рослинами

Живлення рослин - процес поглинання i засвоiння з навколишнього середовища хiмiчних елементiв, необхiдних для iх життя. Однi живильнi елементи рослини поглинають з повiтря у формi вуглекислого газу i молекулярного кисню, iншi - з грунту у формi води i iонiв мiнеральних солей. Вiдповiдно розрiзняють повiтряне (фотосинтез) i грунтове (кореневе) живлення.

Ускладнення рослин, збiльшення iх розмiрiв супроводилося появою рiзних органiв i тканин, що виконують функцiю поглинання i пересування речовин. Бiльшiсть рослин поглинаi воду i мiнеральнi речовини з грунту коренями. Корiнь називають нижнiм кiнцевим двигуном речовин у рослин.

Грунтове живлення у папоротей i насiнних рослин здiйснюiться за допомогою кореня. Будова кореня пристосована до поглинання води i елементiв живлення з грунту. В цьому процесi бере участь зона поглинання (всмоктування), яка маi кореневi волоски. При розглядi кореневого волоска пiд мiкроскопом видно, що вiн i молодою клiтиною, яка покрита оболонкою, маi ядро, цитоплазму i органоiди. На 1 мм2 поверхнi кореня може розташовуватися вiд 200 до 400 кореневих волоскiв. За рахунок цього всмоктуюча поверхня кореня збiльшуiться приблизно в 18 разiв. Кореневi волоски недовговiчнi, живуть в середньому 10 - 12 дiб, але щодня у мiру зростання кореня на молодiй його дiлянцi утворюються новi кореневi волоски.

Клiтка кореневого волоска поглинаi воду завдяки тому, що в нiй мiстяться неорганiчнi i органiчнi речовини, якi створюють високу концентрацiю розчину, перевищуючу концентрацiю грунтового розчину, що оточуi кореневий волос. Вода (по законах осмосу) пересуваiться з менш концентрованого грунтового розчину в бiльш концентрований розчин, який знаходиться в кореневому волоску. В засуху концентрацiя грунтового розчину зростаi, i поглинання води кореневими волосками затруднюiться.

Велике значення в поглинаннi елементiв живлення грають кореневi видiлення, якi розчиняють важко доступнi мiнеральнi речовини. Розчинювальна дiя створюiться пiд впливом видiленнями коренями вуглекислоти. Деякi рослини видiляють органiчнi кислоти (яблучну, щавлеву i iн), якi володiють великою розчинювальною здатнiстю.

За зоною всмоктування розташована провiдна зона кореня. В неi iз зони всмоктування поступають поглиненi кореневими волосками вода i мiнеральнi речовини. По провiднiй тканинi вони пересуваються вгору по рослинi.

Всмоктування води коренем i ii пересування можна знайти по "плачу" рослин i гутацii. "Плачем" рослин називають видiлення соку (пасоки) з перерiзаного стебла. Особливо iнтенсивно видiляiться пасока весною. Гутацiя - це видiлення крапельок води непошкодженою рослиною по краях листа у закiнчення листових жилок. Гутацiю можна побачити рано вранцi у багатьох рослин, наприклад, у садовоi суницi, манжети, троянди i iн. "Плач" i гутацiя свiдчать про те, що вода поступаi з кореня в стебло пiд тиском. Цей кореневий тиск. Разом з водою в рослину з грунту поступають розчиненi в нiй мiнеральнi солi.

В перiод iнтенсивного зростання здоровi, з добре розвинутими коренями рослини потребують в посиленому живленнi для формування зелених втеч, квiток i плодiв. Поглинання елементiв живлення коренями i складним фiзiологiчним процесом, пов'язаним з обмiном речовин. Для поглинання живильних речовин i нормальноi життiдiяльностi коренiв необхiднi доступ повiтря до коренiв, сприятлива температура навколишнього середовища, оптимальнi кислотнiсть (рН) розчину, склад i концентрацiя солей в грунтi.

Гiдропонний спосiб вирощування рослин, або гiдропонiка (вiд греч. hidros - "вологий" i ропео - "працювати", "трудитися"), дозволив встановити, що всi мiнеральнi речовини рослини одержують з iх водних розчинiв. Рiзнi рослини потребують рiзних кiлькостях мiнеральних речовин. Так, рослини пшеницi на площi 1 га поглинають бiльше 40 кг азоту,20 кг фосфору, 25 кг калiя, при урожаi в 30 ц/га жито винесе з грунту 75 кг азоту, 45 кг фосфору i 90 кг калiя. А картопля використовуi живильних речовин бiльше, нiж зерновi, багаторiчнi i однорiчнi трави.

Пошук шляхiв якнайповнiшого i рацiонального використовування рослинами елементiв мiнерального живлення добрив i грунту у всi часи залишався однiiю з головних задач науки i практики. Така пильна увага до даноi проблеми обумовлена тим, що рiвень i якiсть мiнерального живлення рослин багато в чому визначають врожай i його якiсть. Споживання рослинами елементiв живлення в онтогенезi визначаiться багатьма чинниками. Найзначнiшими з них i нерiвномiрнiсть зростання i розвитку, яка обумовлена генетичними особливостями культур i сортiв, грунтово-клiматичнi умови зростання. З останнiх найважливiшим для споживання елементiв живлення i рiвень забезпеченостi рослин вологою i теплом. З метою пiдвищення доступностi елементiв живлення розробленi рiзноманiтнi прийоми обробки грунту, накопичення i збереження вологи в грунтi. Важливе мiсце в рiшеннi цього питання вiдводиться дробовому застосуванню мiнеральних добрив, приуроченностi iх внесення до перiоду найбiльшоi потреби рослин в елементах живлення, особливо азоту.

Встановлено також, що однi мiнеральнi речовини потрiбнi рослинам у вiдносно великих кiлькостях (солi калiя, азоту, кальцiю, фосфору, магнiю i iншi макроелементи), iншi речовини i елементи потрiбнi в малих кiлькостях (мiкроелементи - цинк, молiбден, мiдь, залiзо, бор i iн).

Концентрацiя живильних речовин може коливатися в досить широких межах. Органiзм рослини, витягуючи цi речовини iз зовнiшнього середовища, створюi в тканинах iх необхiдну концентрацiю. Якщо цих речовин у водi i грунтi достатньо, рослина розвиваiться правильно, швидко росте, квiтне i плодоносить. При недолiку одного або декiлькох необхiдних речовин наголошуiться вiдставання в зростаннi, змiна форми рослини, припиняiться розмноження. РЖнодi спостерiгаiться надлишок тих або iнших хiмiчних елементiв, що також може викликати порушення розвитку рослин.

Якщо добрива вносять в кiлькостях, що перевищують потреби рослин, то врожайнiсть не збiльшуiться, а якiсть продукцii може навiть погiршитися. Так, надмiрне азотне живлення капусти приводить до недолiку в нiй цукру - капуста погано зберiгаiться. При надлишку в грунтi солей азоту в бульбах картоплi знижуiться змiст крохмалю, у багатьох рослин в клiтках розжарюються нiтрати. Вживання в iжу овочiв, картоплi i iнших продуктiв, що мiстять надлишок нiтратiв, робить шкiдливий вплив на здоров'я людини.

Найважливiшi перiоди в живленнi рослин. Значення пошарового внесення добрив

В рiзнi фази зростання i розвитку потреба рослин в елементах живлення неоднакова. Пiд час зростання рослини бiльшою мiрою потребують в пiдвищеному вмiстi азоту, а декоративно-листяним цей елемент у великiй кiлькостi необхiдний протягом всього життя. У фазах цвiтiння i плодоносiння рослини споживають бiльше фосфору i калiя.

Сiльськогосподарськi рослини розрiзняються загальною величиною споживання елементiв живлення для формування урожаю, темпами iх поглинання протягом неоднакового по тривалостi перiоду вегетацii, а також по спiввiдношенню засвоiння основних элементiв - азота, фосфору i калiя.

Для культур, бiльш вимогливих до елементiв живлення (цукровий буряк, кукурудза, картопля i iн), за iнших рiвних умов необхiднi бiльш високi дози добрив. Рiзнi сорти однiii i тiii ж культури можуть сильно розрiзнятися по вимогливостi до живильного режиму i сприймання на внесення добрив. Скоростиглi сорти характеризуються бiльш коротким перiодом поглинання живильних речовин i бiльш вимогливi до умов живлення в порiвняннi з пiзньостиглими.

При розробцi системи добрива, визначеннi доз, термiнiв i способiв застосування добрив повиннi бути врахованi вiдмiнностi в чутливостi окремих культур (особливо у молодому вiцi) до концентрацii живильних речовин в грунтовому розчинi, в засвоюючiй здатностi кореневоi системи i характерi ii розвитку (потужностi, глибинi проникнення i т.д.), у вимогливостi до реакцii середовища.

Гетерогенний розподiл добрив в грунтi робить великий вплив на трансформацiю елементiв живлення, зростання i розвиток рослин, функцiональну активнiсть кореневоi системи. Все це, природно, повинне знаходити вiддзеркалення i в ступенi використовування елементiв живлення добрив i грунту рослинами. Свiдоцтвом тому i численнi дослiдження, проведенi на рiзних культурах в найрiзноманiтнiших грунтово-клiматичних умовах.

Спостереження показали, що стрiчкове внесення нiтроаммофоса на вилуженому чорноземi разом з позитивним впливом на ростову функцiю рослин пшеницi на початку онтогенезу також пiдвищувало вмiст в надземнiй частинi загального азоту i фосфору. Бiльший вмiст цих елементiв в листi в порiвняннi з розкидним внесенням зберiгався до фази колошения. До фази цвiтiння рослини яровоi пшеницi накопичують основну кiлькiсть елементiв живлення. Надалi з початком формування i наливання зерна вiдбуваiться зниження вiдносного iх вмiсту у вегетативних органах. З даних виходить, що на фонi локального розмiщення добрива процес реутилiзацii йде бiльш iнтенсивно, нiж при розкидному способi. До фази кущення рослини яровоi пшеницi при розкидному i локальному внесеннi, як правило, помiтно розрiзняються i по абсолютнiй кiлькостi накопичених елементiв живлення. До часу настання фази кущення при стрiчковому розмiщеннi добрива рослини накопичували в надземнiй частинi на 20% бiльше азоту i на 41% фосфору, нiж при розкидному способi. При внесеннi половинноi норми нiтроаммофоса рослини накопичували майже таку ж кiлькiсть елементiв живлення, що i при повнiй дозi урозкид. Порiвняннi результати по даних варiантах були отриманi i у фазу восковоi стиглостi зерна. Проте наявнiсть вогнища високого змiсту елементiв живлення в грунтi на найранiших етапах онтогенезу рослин може гальмувати iх споживання рослинами.

На рiвень споживання елементiв живлення добрив на початкових фазах зростання i розвитку рослин робить вплив як об'iм грунту, з яким перемiшуiться добриво при розкидному його внесеннi, так i глибина розташування вогнища при локальному способi. В дослiдах на яровiй пшеницi найiнтенсивнiше споживання 15N-мочевины, внесеноi спiльно з фосфором i калiiм до початку кущення, наголошувалося при перемiшуваннi добрив з шаром грунту 0-10 см. Перемiшування добрива з шаром грунту 0-25 см гальмувало поглинання азоту добрива до початку iнтенсивного зростання надземноi частини рослини. Найтривалiша депресiя в споживаннi рослинами азоту добрива на початку онтогенезу спостерiгалася при внесеннi його суцiльним екраном на глибинi 25 см. Представляiться, що основною причиною цього було погiршення позицiйноi доступностi елементiв живлення кореневим системам рослин.

Перспективним i пошарово-стрiчкове внесення добрив пiд цукровий буряк. Цiль цього прийому полягаi в тому, що повне мiнеральне добриво або тiльки гранульований суперфосфат вносяться безперервною стрiчкою на глибину 12-15 i 25-28 см. В результатi цього рослини цукрового буряка протягом всього вегетацiйного перiоду забезпеченi необхiдною кiлькiстю елементiв живлення в потрiбному спiввiдношеннi. При цьому особливу роль граi той факт, що в другу половину вегетацii рослини забезпеченi достатньою кiлькiстю доступного фосфору i калiя, посиленим цукронакопиченням. В одному з дослiдiв повне мiнеральне добриво урозкид пiд культивацiю вносилося в дозах: N - 90, P2O5 - 60 i K2O - 100 кг/га. На дiлянках з локальним внесенням дози були пониженi на 1/3. Не дивлячись на це, стрiчкове двох'ярусне розмiщення тукiв було бiльш ефективним, нiж розкидне: пiдвищувався не тiльки урожай, але i цукристiсть коренiв. Локалiзацiя тiльки PK i NK при рiвномiрному перемiшуваннi азоту i фосфору зробила менший вплив на урожай, нiж локалiзацiя всiх трьох елементiв живлення.

Рiчну дозу добрив пiд окремi культури можна вносити в рiзнi термiни i рiзними способами. Термiни i прийоми внесення добрив повиннi забезпечувати якнайкращi умови живлення рослин протягом всiii вегетацii i отримання найбiльшоi окупностi живильних речовин урожаiм. Розрiзняють три способи внесення добрив: допосiвне (або основне), припосiвне (в ряди, кубла, лунки) i пiсляпосiвне (або пiдгодiвля в перiод вегетацii).

В основне добриво до посiву вносять гнiй (i iншi органiчнi добрива) i, як правило, велику частину загальноi дози вживаних пiд дану культуру мiнеральних добрив.

Припосiвне добриво, розраховане головним чином на забезпечення рослин досяжними формами елементiв живлення в початковий перiод iх життя, маi важливе значення i для подальшого розвитку рослин. Сприятливi умови живлення з початку вегетацii сприяють формуванню у молодих рослин бiльш могутньоi кореневоi системи, що забезпечуi надалi краще використовування живильних елементiв з грунту i основного добрива. Завдяки рядному добриву рослини швидше розвиваються i легше переносять тимчасову засуху, менше ушкоджуються шкiдниками i вражаються хворобами, краще пригнiчують бур'яни.

Пiдгодiвля протягом вегетацii застосовуi на додаток до основного i припосiвного добрива для посилення живлення рослин в перiоди найiнтенсивнiшого споживання ними живильних елементiв.

Основнi родовища калiiвих руд. Сирi калiiвi добрива, iх використовування

Родовища краiн ближнього зарубiжжя: Прикарпатське (Украiна), Старобiнське (Бiлорусь), найкрупнiшi родовища краiн далекого зарубiжжя: Верхньорейнське (Францiя, Нiмеччина), Делаверське (США), Саськачеванське (Канада).

Росiя володii багатющими запасами сировини для виробництва калiiвих добрив, зосередженими у Верхньокамському родовищi калiiвих солей в Пермськiй областi. Верхньокамське родовище розробляiться з 1933 року. Загальнi запаси складають 150 млрд. т. (сильвинiт, карналiт i iн. солi), вмiст КCl в рудi - 18-34%. Здобич ведеться пiдземним способом. Розробка ведеться двома пiдприiмствами в Пермськiй областi - ВАТ "Уралкалiй (р. Березняки) i ВАТРЖВ" "Сильвiнiт" (р. Солiкамськ), потужностi яких дозволяють випускати до 6,5 млн. т. продукцii щорiчно.

ВАТ "Сильвiнiт" - одне з найбiльших пiдприiмств Росii по виробництву мiнеральних добрив. В його склад входять три рудоуправлiння iз закiнченим циклом виробництва, шахтобудiвне управлiння, промисловий порт. На пiдприiмствi працюi дослiдна станцiя, яка проводить агрохiмiчнi дослiдження ефективностi калiiвих добрив. На сьогоднiшнiй день калiй хлористий гранульований, який виробляiться на ВАТИ "Сильвiнiт", i одним з кращих за якiстю в Росii i краiнах СНГ. Вiн маi найнижчий рiвень гiгроскопiчностi i найвищi показники, що гарантуi збереження якiсних характеристик продукту при транспортуваннi i зберiганнi.

Основнi види дiяльностi ВАТА "Сильвiнiт" - виробництво i реалiзацiя висококонцентрованих, екологiчно чистих, високоякiсних калiiвих добрив, вживаних пiд будь-якi сiльськогосподарськi культури i на рiзних типах грунтiв; виробництво i реалiзацiя рiзних видiв солей для промисловостi i сiльського господарства.

ВАТ "Уралкалiй" i iдиним в Росiйськiй Федерацii виробником бiлого (галургiчного) хлористого калiя зi змiстом К2О не менше 62% в дрiбнокристалiчнiй i стандартнiй (знепиленоi) формах. Тiльки тут в промислових масштабах випускаiться хлористий калiй реактивноi чистоти iз змiстом корисного компоненту не нижче 99,8 вiдсотки для фармацевтичноi промисловостi. На пiдприiмствi налагоджений випуск комплексних мiнеральних добрив i сумiшей (NPK - добрива) удобрювачiв, якi використовуються в особистих пiдсобних господарствах.

Родовища калiiвих руд i також у Волгоградськiй, Оренбургськiй областях. Зона БАМа маi в своiму розпорядженнi крупний сировинний потенцiал калiiвих солей (Сакунське родовище синнiрiтов в Читинськiй областi i Непське родовище хлористих калiiвих солей в областi РЖркутська).

Калiiвi добрива i другими за об'iмом виробництва видом добрив в Росii: в 2000 р. на iх частку припадало 32,8% загальнi випуски.

Сирi калiiвi солi, i розмолотi природнi калiiвi руди (сильвiнiт, карналiт, каiнiт), ефективнi на рiзних грунтах при внесеннi пiд картоплю, коренеплоди, льон, тютюн i iншi культури, якi споживають багато калiя. Промисловий вмiст К2О в рудi 12-13%.

Використовуються також калiiвi солi, якi одержують шляхом змiшення сирих калiiвих солей з концентрованими, звичайно з хлористим калiiм - 30-ти i 40% -нi калiiвi солi.

Змiст натрiю (в калiiвiй солi i сильвiнiтiв) погiршуi фiзико-хiмiчнi властивостi багатьох грунтiв, особливо чорноземних, каштанових i солонцових.

Всi калiiвi добрива в грунтах глинистих i суглинних закрiплюються в тому мiсцi, куди вони внесенi, глибоко вниз з водою вони не проходять. На легких пiщаних грунтах вони не закрiплюються або закрiплюються слабо. Тому якщо на глинистих грунтах калiiвi добрива можна вносити i з осенi, то на легких пiщаних грунтах цього робити не можна. Можуть бути великi втрати калiя. Калiiвi добрива на глинистих грунтах треба закладати глибоко - ближче до коренiв.

Добрива, що мiстять хлор (зокрема, калiiву сiль) в пiдвищених дозах, краще вносити восени (хлор вимиваiться з грунту, калiй залишаiться). В звичайних дозах цi добрива можна вносити i восени i весною, але все таки осiнньому внесенню, особливо пiд червону смородину, малину, виноград i суницю, треба вiддати перевагу.

Нiтрофоська. Виробництво i застосування

НРЖТРОФОСЬКА - це складне азотно-фосфорно-калiiве добриво для застосування пiд все вирощуванi культури на всiх типах грунтiв.

Склад: фосфор-10%, азот-11%, калiй-11%.

Агрегатний стан - твердий гранульований продукт.

Призначення - для основного внесення, для припосiвного внесення, для пiдгодiвлi.

Спосiб застосування:

Основне внесення: при перекопуваннi грунту восени або весною пiд картоплю i овочевi культури 40-60 г/м2 на окультурених грунтах i 80-120 г/м2 на неокультурених. Пiд суницю i малину весною вносять 30-40 г/м2. При посадцi плодово-ягiдних i декоративних дерев i чагарникiв вносять 70-300 г в посадкову яму, пiсля внесення грунт ретельно перемiшують.

Пiдгодiвля в перiод вегетацii рослин:

2-3 рази за сезон по 30-40 г/м2, з подальшим поливом.

При внесеннi в сухому видi добрива рiвномiрно розподiляють по поверхнi грунту з подальшим закладенням (перекопування або спушення) у вологий шар грунту або при необхiдностi поливом.

В лабораторних дослiдах з яровою пшеницею Саратовська 46 нiтрофоску перемiшували зi всiм об'iмом грунтiв або вносили стрiчкою на глибину 10 см. В обидва термiни визначення рослини по локально внесеному добриву характеризувалися бiльш високим, нiж при перемiшуваннi добрива з грунтом, змiстом не тiльки загального, але i бiлкового азоту. Найзначущiшi вiдмiнностi за змiстом небiлкового азоту в листi по варiантах досвiду спостерiгалися на початку активного накопичення рослинами бiомаси, тобто в перiод трубкування. При стрiчковому розподiлi нитрофоски воно було майже в два рази нижче, нiж при перемiшуваннi зi всiм об'iмом грунти.

Заходи безпеки: При роботi слiд дотримувати загальнi вимоги i правила особистоi гiгiiни, користуватися гумовими рукавичками. Пiсля роботи вимити руки i особу водою з милом.

Заходи першоi долiкарськоi допомоги: При попаданнi на шкiру - змити водою з милом. При попаданнi в очi промити великою кiлькiстю води. При попаданнi в шлунок дати випити декiлька стаканiв води, викликати блювоту i негайно звернутися до лiкаря (при собi мати тарну етикетку або iнструкцiю по застосуванню). Тару, що звiльнилася, спалюють або утилiзували з побутовим смiттям в спецiально вiдведених мiсцях. Добрива, що розсипаються, збирають i використовують по прямому призначенню.

Берегти в сухому закритому примiщеннi, окремо вiд продуктiв, лiкiв i кормiв; мiсцях неприступних для дiтей i тварин.

Комплексне використовування бобiв сидератiв. Добриво сидератiв

Сидерати - це рослини або сумiш рослин, посiяна з метою збагатити грунт органiкою i живленням. Сидерати - могутнi вiдновники грунтовоi родючостi, iстиннi зеленi лiки для грунту. Сидерати вирощують культури, що дають багато зеленоi маси. Боби сидерати бiльш цiннi. Перевага iх в тому, що вони збагатили грунт не тiльки органiчною речовиною (гумусом), але i азотом, засвоiним бактерiями безпосередньо з повiтря.

Боби (горох, нут, у нас - бабин, або пупатiй горох, боби, квасоля, соя, чечевиця, i трави: вiка, однорiчний люпин, еспарцет, мишачий горох, сачевичник, люцерна i конюшина) мiстять на коренях колонii бактерiй - азотофiксаторiв - i сильно збагатили грунт азотом. Якщо рослина боба використана як сидерат, то в грунтi буде створений запас азоту на 2-3 роки. Всi вони холодостiйкi i рано сходять. Коренi iх могутньо спушують землю. Сидерати часто використовують пiд поiднання культур бобiв i зернових (жито, овес).

Наприклад, при пiдготовцi дiлянки пiд малину, при недолiку органiчних добрив можна висiвати, боби в сидерати мiжряддях молодоi малини. На плантацiях з вiдстанню мiж рядами 2,5 м сидерати можна вирощувати тiльки першi 2-3 роки. Надалi, коли коренева система кущiв малини розростеться i займе всi мiжряддя, сидерати не висiвають.

Висiвають сидерати в другiй половинi лiта (кiнець червня - початок липня). Смуги по рядах шириною 1 м залишають вiльними вiд сидератiв. На 1 м2 площi мiжрядь потрiбно насiння: люпину синього 18-20 г, вiковiвсяноi сумiшi 15 г (10 г вiки i 5 г вiвса), гороху 12,5 г i гiрчицi 1-1,5 р. Перед посiвом мiжряддя необхiдно прокультивувати, а в зонi достатнього зволоження i важких грунтiв дрiбно переорати (скопати). Одночасно з цим грунт треба заразити клубеньковими бактерiями, специфiчними для даноi рослини боба (розкидання вологого грунту, узятого з дiлянки, де ранiше оброблявся вказаний сидерат, бо присутня обробка насiння нiтрагином - культурою клубенькових бактерiй).

Для кращого розвитку сидератiв слiд внести мiнеральне добриво; пiд боби - фосфорно-калiiвi (суперфосфату 2,5 г i 40-процентноi калiiвоi солi 7,5 г). Насiння висiваiться урозкид i закладаiться боронуванням. Перед iхнiм заорюванням бажано повторно внести фосфорнi добрива. Насiння обробляiться нiтрагином або земляною суспензiiю, приготованою з грунту з дiлянки, де ранiше обробляли люпин.

Сидерати, висiянi в другiй половинi лiта, встигають дати до кiнця осенi велику зелену масу, яку закладають в грунт. Для бiльш рiвномiрного розподiлу зеленоi маси за всiiю площею мiжряднi сидерати перед закладенням пiдкошують. Люпин i iншi боби на зелене добриво заорюють у стадii утворення бобiв.

Пiсля збору урожаю бобiв iх бадилля можна закопати як добриво в пристволових кругах плодових дерев.

З сидератами в грунт вноситься велика кiлькiсть органiчних речовин. В середньому iх заорювання еквiвалентне внесенню 30-50 т/га гною. Гнiй - класичне органiчне добриво, його iнодi називають перлиною землеробства. РЖ, проте, сидерати перевершують його у багатьох вiдношеннях. По-перше, вони обходяться дешевше. РЗх не треба транспортувати на полi. По-друге, вони не мiстять насiння смiтних рослин в такiй кiлькостi, як це властиво гною. РЖ якщо сидерати використовують для рослини бобiв, то за один сезон грунт додатково одержуi вiд 100 до 400 кг/га бiологiчно чистого азоту. Пiсля сидератiв якiсть продукцii рослинництва завжди вище: бiлковiсть зерна пiдвищуiться, а нiтрати не нагромаджуються. У картоплi сидерати пiдвищують крохмальнiсть, у цукрового буряка - цукристiсть.

В порiвняннi з iншими способами боротьби з дегумификацiею грунтiв сидерати вiдрiзняються ще однiiю важливою перевагою. Як i смiтнi рослини, за рахунок бiльш глибоких кореневих систем бiльшiсть сидеральних культур здатнi активiзувати геохiмiчний обмiн мiж пiдгрунтям i ii орним горизонтом. Особливо важливий цей процес для таких елементiв, як фосфор, кальцiй, мiкроелементи. Тiльки по фосфору однорiчна культура сидератов замiнить внесення його в кiлькостi 25 кг.

Класичним способом використання сидеральних культур i вiдведення для них особливого поля в сiвозмiнi. Цей спосiб даi найбiльшу зелену масу, але економiчно в умовах максимiзацii вiддачi землi вигiдний не завжди. Тому в даний час окремi поля пiд сидерати не вiдводять. Частiше iх просто впихають в сiвозмiну за рахунок ущiльнення.

Пiдсiвнi сидерати. Сидеральну культуру починають вирощувати шляхом пiдсiвби ii насiння пiд запону основноi культури. Звичайно, посiв ведуть одночасно, культурну рослину використовують швидкорослу, а з сидератами беруть культури з повiльним розвитком: багаторiчний люпин, озиму або ярову вiку, сераделлу або однорiчний райграс. Розвиваючись пiд запоною основноi культури, цi сидерати як би доiдають залишки азоту i вуглекислого газу i тим самим пiдвищують загальну ефективнiсть сонячноi батареi. Живуть вони, таким чином, в своiй екологiчнiй нiшi i особливо шкiдливого впливу на основну культуру не надають. Якщо i вiдбуваiться деяке зниження iх врожайностi, то воно з лишком окупаiться урожаiм наступного року, коли позначиться плiдний ефект сидерального добрива. Пiсля прибирання основноi культури сидеральна культура продовжуi рости i встигаi накопичити значну масу. Заорюють такi сидерати звичайно навеснi наступного року.

Використовування агрохiмiчних картограм в господарствах

Агрохiмiчна картограма показуi забезпеченiсть грунтiв живильними елементами або потребу у вапнуваннi i гiпсуваннi. Агрохiмiчна картограма - своiрiдна вiзитна картка поля. Вона даi уявлення про кислотнiсть грунту, вмiсту в нiй фосфору, калiя i iнших речовин.

Ефективнiсть добрив залежить вiд багатьох чинникiв, проте, основою рацiонального використовування добрив служать картограми, що вiдображають кiлькiсну характеристику агрохiмiчних показникiв. Вони дозволяють правильно розмiстити польовi культури з урахуванням iх агрохiмiчних особливостей по полях сiвозмiн, встановити дози добрив, необхiднiсть проведення хiмiчноi мелiорацii грунтiв i т.д. На основi картограм можна вести планомiрну роботу по пiдвищенню родючостi грунтiв сiльгоспугiдь, що зрештою сприяi зростанню урожаю.

Без таких картограм неможлива висока культура землеробства. На основi агрохiмiчних картограм розробляються науково обгрунтованi проекти i плани застосування засобiв хiмiзацii для землекористувачiв. Керуючись ними, багато господарств добилися рiзкого пiдвищення родючостi полiв, одержують високi i стiйкi урожаi.

В 1991 р. РосНiiЗемпроект розробив "Методичнi рекомендацii по грунтовому i агрохiмiчному обстеженню селянських (фермерських) господарств". Вiдповiдно до цiii методики для проведення обстеження земель, пiдготовки грунтових карт i агрохiмiчних картограм фермерських земельних дiлянок, необхiдна топографiчна основа мiсцевостi в масштабi 1: 5000.

Ученi ряду унiверситетiв США (штатiв РЖлiнойс, Вiсконсiн, Мiннесота, Айова) запропонували новий пiдхiд до вiдбору грунтових зразкiв i оформлення агрохiмiчних картограм при проведеннi агрохiмiчного обстеження грунтiв. Поле незалежно вiд строкатостi грунтового покриву (що враховувалося в колишнiй методицi вiдбору зразкiв), пропонуiться дiлити за допомогою маркувальних прапорцiв на квадрати середньою площею вiд 0,4 до 2,4 га (залежно вiд конкретних умов). З кожного квадрата поля береться вiд 6 до 12 грунтових проб для складання змiшаного зразка. Грунтовi зразки аналiзують, а результати аналiзу використовують при складаннi агрохiмiчних картограм, виконаних також у виглядi сiтки квадратiв. Агрохiмiчне картограмування проводять раз в три роки.

Внесення добрив вiдповiдно до агрохiмiчних показникiв грунтiв здiйснюють розкиданнями "Soilection rig" з електронним монiтором, регулюючим внесення добрив по квадратах картограми. Користуючись новими картограмами, i можливiсть вирiвнювати на полях запаси доступних живильних речовин, що гарантуi отримання однорiдного урожаю по всьому полю i значний економiчний ефект.

Вместе с этим смотрят:

Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье

РЖнтенсифiкацiя та ii економiчна ефективнiсть у сiльському господарствi

РЖсторiя селекцiйноi роботи по виведенню нових сортiв мтАЩякоi озимоi пшеницi

Автоматизация животноводства

Аграрна полiтика Бiлорусi