Методика розвитку швидкiсних здiбностей у школярiв
Курсова робота
ВлМетодика розвитку швидкiсних здiбностей у школярiвВ»
Змiст
Вступ
Роздiл РЖ. Фiзичний розвиток та швидкiснi здiбностi
1.1 Характеристика шкiльноi програми з легкоi атлетики
1.2 Аналiз технiки i методики тренувань провiдних спринтерiв
1.3 Процес навчання технiцi бiгу на короткi дистанцii середнiх школярiв
Роздiл РЖРЖ. Швидкiснi здiбностi: основи тестування i методики розвитку
2.1 Критерii i методи оцiнки швидкiсних здiбностей
2.1.1 Фактори, що визначають розвиток швидкiсних здiбностей
2.1.2 Задачi розвитку швидкiсних здiбностей
2.1.3 Засоби i методики розвитку швидкiсних здiбностей
2.1.4 Особливостi розвитку швидкостi простоi руховоi реакцii
2.2. Методика удосконалювання технiки бiгу учнiв VРЖIРЖ класу
Роздiл РЖРЖРЖ. Обговорення результатiв дослiдження
Висновки
Лiтература
Додаток
Вступ
Актуальнiсть роботи: В Украiнi легкою атлетикою займаються мiльйони людей . Рiзноманiтнiсть фiзичних вправ,точнiсть регулювання навантажень вiдносна простота одладнання мicць заннять роблять ii масовим видом спорту, доступним людям будь-якого вiку.Легка атлетика широко представлена у програмах фiзичного виховання учнiв i молодi, в планах тренування з рiзних видiв спорту, на заняттях фiзичною культурою осiб середнього та похилого вiку. Секцii легкоi атлетики займають провiдне мiсце у колективах фiзичноi культури, добровiльних спортивних товариствах, у вищих та середнiх навчальних закладах i т. д. [1. c 8]
Легка атлетика маi важливе оздоровче значення, адже заняття в основному проводяться на свiжому повiтрi, а в виконаннi вправ бере участь бiльшiсть мтАЩязiв тiла. Легкоатлетичнi вправи полiпшують дiяльнiсть опорно-рухового апарату i систем органiзму в цiлому.
Завдяки заняттям легкою атлетикою можна набути спецiальних знань, полiпшити вмiння керувати власними рухами, зробити iх швидкими i економiчними, удосконалити навички в подоланнi перешкод i т. д.
Крiм навчального, легка атлетика маi також виховне значення, бо правильна органiзацiя i методика проведення занять i змагань сприяi формуванню особистостi, розвитку ii моральних якостей, розумових здiбностей та естетичного смаку.
Для оцiнки пiдготовленостi легкоатлетiв, стимулювання занять а також бiльш рацiональноi органiзацii i проведення змагань введено подiл на розряди, норми яких перiодично змiнюються.
Спринт тАУ це ВлдинамiчнеВ» слово яке втiлюi драматичну змiну ситуацii спортивноi боротьби, гострi психологiчнi поiдинки, силу, молодiсть, мужнiсть.
РЖз спринтерським бiгом знайомi всi спортсмени без виключення. Можна нi разу в життi не стрiляти з лука, не грати в хокей, але бiгати швидко доводилось всiм. Спринт широко використовуiться в тренуваннях представникiв самих рiзних видiв спорту, як гарний засiб розвитку швидкiсних здiбностей людини. Спринт представляi надмiрно високi вимоги до фiзичних i психологiчних якостей людини. Бiгуни на короткi дистанцii повиннi володiти прекрасною реакцiiю, показувати високий рiвень потужностi, володiти самою досконалою технiкою бiгу i стартового розбiгу [2. c. 3].
Прагнення учнiв постiйно i наполегливо тренуватися, щоб успiшно виступати на змаганнях, показувати рекорднi результати, не прийде само собою, його необхiдно виховати. РЖ перша роль в цьому вiдводиться тренеру, який встановлюi цiль перед спортсменом [2 c .5].
Середнiй шкiльний вiк характеризуiться iнтенсивним зростанням i збiльшенням розмiрiв тiла. В цьому вiцi швидкими темпами розвиваiться мтАЩязова сила [4. c. 192].
Пiдлiтковий вiк тАУ це перiод тривалого рухового вдосконалення моторних здiбностей, великих можливостей у розвитку рухових якостей. Достатньо високими темпами покращуються окремi координацiйнi здiбностi, силовi i швидкiсно-силовi здiбностi, помiрно збiльшуiться швидкiснi здiбностi [5. c. 18]
Швидкiсть в онтогенезi збiльшуiться. Найбiльшою вона стаi у дiтей 11-13 рокiв. Швидкiсть проявляiться у 3 формах: швидкiсть як тривалiсть руху, швидкiсть як прихований перiод реакцii на подразнення i швидкiсть як темп мтАЩязових скорочень i перемiщення тiла або окремих його частин у просторi [6. c. 281].
Мета роботи: розглянути процес навчання технiцi спринтерського бiгу дiтей середнього шкiльного вiку.
Задача:
1. Дати характеристику шкiльноi програми з легкоi атлетики для школярiв.
2. Проаналiзувати методику проведення тренувань i технiку провiдних спринтерiв.
3. Розробити програму для навчання технiцi спринтерського бiгу.
Методи дослiдження:
1) Аналiз науково-методичноi лiтератури та документальних даних.
2) Спостереження
3) Педагогiчний експеримент
4) Тестування
Практична значимiсть роботи.
Цiлеспрямований розвиток фiзичних якостей, у середньому шкiльному вiцi найбiльш сприятливi фiзiологiчнi умови для розвитку спринтерських здiбностей, та формування у дiтей правильноi технiки спринтерського бiгу.
Роздiл РЖ. Фiзичний розвиток та спринтерськi здiбностiПрограма спрямована на вирiшення завдань особистiсно-зорiiнтованого виховання, досягнення високого освiтнього рiвня та забезпечення iндивiдуального пiдходу в оздоровленi учнiв. При цьому програма враховуi найсприятливiшi вiковi та анатомо-фiзiологiчнi перiоди розвитку школярiв.
Програма складаiться з таких роздiлiв:
1. Навчально-перiодичний матерiал для формування теоретичних знань з фiзичноi культури, основ здорового способу життя практичних умiнь та навичок, методики розвитку фiзичних якостей.
2. Матерiал для обовтАЩязкового повторення i домашнiх завдань.
3. Контрольно-навчальнi нормативи i вимоги.
4. Орiiнтовний та обовтАЩязковий комплексний тест оцiнки стану фiзичноi пiдготовленостi.
При виконаннi програми реалiзуються навчальнi, розвивальнi, пiзнавальнi i виховнi цiлi.
Плануючи роботу вчитель фiзичноi культури повинен скласти для кожного класу, з урахуванням його особливостей, графiк розподiлу i проходження навчального матерiалу, встановити кiлькiсть годин для кожного роздiлу, робочий план реалiзацii роздiлiв програми на рiк чи пiврiччя. Також вчителю необхiдно спланувати проведення оздоровчих та фiзкультурно-спортивних заходiв у школi.
В програмi ВлОснови здоровтАЩя та фiзична культураВ» iснуi умовна сiтка розподiлу навчальних годин за темами та елементами програмного матерiалу, в якiй для учнiв 8-9 класiв на заняття легкою атлетикою видiляiться 16 годин. Програма включаi в себе такi види, як: бiг, стрибки, метання, естафетний бiг.
Бiг на 100м, 400м i 2000м
Бiг на 100м розучуiться по частинах: старт, стартовий розбiг, бiг по дистанцii, фiнiшне прискорення i зупинка пiсля фiнiшу.
Бiг на 400м розучуiться по частинах, так як i бiг на 100м, але вимагаi розучування технiки бiгу на вiражi.
Особлива увага придiляiться вивченню спецiально-бiгових вправ, якi використовуються для розминки легкоатлетiв.
Огляд науково-методичноi лiтератури, власнi багаторiчнi дослiдження Октайя Мирзоiва i Бориса РДрмолаiва, а також стаття М. Богена й О. Фетисова ВлЗагадка тактики бiгу на 100 м. [15. с.70], спонукали нас дослiджувати проблему варiативностi тактичноi побудови спринтерського бiгу.
Переосмислення результатiв дослiджень теорii i методики бiгу на 100м, опублiкованих ще наприкiнцi 40-х тАФ початку 50-х рокiв XX столiття, а також власнi данi дозволили М. Богену й О. Фетисову припустити, що тактичнi розкладки в бiгу на 100 м, як не дивно, iснують, зокрема в бiгунiв високоi квалiфiкацii. У пiдтвердження цього вони привели динамiку швидкостi i часу пробiгу 10- i 20-метрових вiдрiзкiв дистанцii Бенджамiном Джонсоном i Карлом Льюисом, зафiксовану пiд час бiгу на 100 м на великих мiжнародних змаганнях.
На пiдставi аналiзу всього трьох результатiв змагання автори роблять висновок про правомiрнiсть своiх теоретичних побудов по тактицi бiгу на ВлстометрiвцiВ». Бiльш того, на iхню думку, практичний дозвiл цього питання виведе росiйських спринтерiв iз кризи.
Скажемо вiдразу, ми дотримуiмо (i постараiмося це обТСрунтувати) iншоi точки зору. В основi концепцii М. Богена й О. Фетисова лежить формула, запропонована на початку 50-х рокiв групою вчених ЛНИИФКа пiд керiвництвом Б.Взорова. Оцiнка результату в бiгу на 100 м виводилася за часом пробiгу вiдрiзка 0тАФ30 м (старту i стартового розгону, ТСТ=ТД+ +0,8 с), часу бiгу на ЗО м з ходу (Тд) i часу пробiгу останнiх 10 м дистанцii (Тф=Тд/3):
Трек-Тст+2Тд+Тф, вiдкiля випливаi, що Трск=10/ЗТд+0,8с.
Далi, на думку М. Богена й О. Фетисова, тактичне (iншими словами, свiдоме) регулювання швидкостi бiгу по дистанцii дозволить вивести висококвалiфiкованого спринтера на заздалегiдь запланований результат. Причому в практичнiй реалiзацii схеми висновку на заплановану швидкiсть бiгу вiдзначаiться, що вихiд на цю швидкiсть бiгу на вiдрiзку 60 м (чому не ЗО м, вiдповiдно до запропонованоi формули?) автоматично дозволить спортсмену стабiльно демонструвати запланований результат у бiгу на 100 м. Виходячи з уже згаданих спiввiдношень випливаi, що результат бiгу на 100 м редукуiться до часу пробiгу ЗО м с/г з використанням поправочноi константи 0,8 с.
Аналiз приведеного в тiй же статтi графiка динамiки швидкостi бiгу на 100 м (по 10-метрових вiдрiзках) двох спортсменiв демонструi досить складну конфiгурацiю кривоi (багато в чому визначену швидкiстю протiкання бiохiмiчних i нейрофизиологических процесiв в органiзмi), якiсно екстраполювати яку не представляiться можливим нi по 30-метровому, нi навiть по 60-метровому вiдрiзку дистанцii.
Однак необхiдний якiсний, статистично представницький i достовiрний аналiз структури розподiлу швидкостi пробiгу окремих вiдрiзкiв дистанцii для рiшення задачi моделювання тактичних особливостей бiгу на 100 м.
Як вiдомо, бiг на 100 м фахiвцi пiдроздiляють на старт i стартовий розгiн (вiдрiзок дистанцii 0тАФ30 м), бiг по дистанцii (вiдрiзки 30тАФ60 м 60тАФ80 м) i фiнiшування (вiдрiзок 80тАФ100 м). Цей подiл обгрунтовуiться формальними задачами, розв'язуваними бiгунами на бiохiмiчному, бiомеханiчному, психологiчному рiвнi.
Ми проаналiзували результати змагань бiгунiв на 100 м, показанi на Олiмпiйських iграх, чемпiонатах свiту, мiжнародних i всеросiйських змаганнях. Вiдiбранi данi досить рiвномiрно розподiлилися на iнтервалi вiд 9,79 до 10,90 (вибiрка склала 208 результатiв).
Найбiльш адекватною математичною моделлю, що описуi Влтактичну розкладку силВ» спортсмена, поява можливих акцентiв у проходженнi зазначених вiдрiзкiв дистанцii, i динамiка розподiлу вiдносного часу пробiгання вiдрiзкiв у залежностi вiд результату:
Т%i=100Тi/Т100
де: Т%i тАФ вiдносний час пробiгу 1-го вiдрiзка дистанцii (у вiдсотках); Тi тАФ час на i-м вiдрiзку дистанцii; Т100 тАФ спортивний результат у бiгу на 100 м.
Так, результат 9,86, показаний рекордсменом свiту на цiй дистанцii М.Грiном на чемпiонатi свiту в Афiнах у 1997 роцi, являi собою наступне: розподiл часу по вiдрiзках: 3,80; 2,60; 1,71 i 1,75 з, що складаi - 38,54; 26,37; 17,34 i 17,75% вiд спортивного результату бiгу на 100 м. Дослiдження припускаi виявити статистичний взаiмозв'язок вiдносного часу пробiгу кожного вiдрiзка з результатом.
На мал. 1тАФ4 представленi дослiджуванi результати, розташованi на кореляцiйному полi разом з апроксимуючоi дiаграму розсiювання, лiнiiю регресii (по вiдрiзках дистанцii). На мал. 5 дана оцiнка коефiцiiнта парноi кореляцii на рiзних дiлянках дистанцii.