Гiгiiнiчнi вимоги до розмiщення i планування населених пунктiв та житлових примiщень

Мiнiстерство освiти та науки Украiни

Вищий навчальний заклад тАЬВiдкритий мiжнародний унiверситет

розвитку людини тАЬУкраiнатАЭ

Горлiвський регiональний iнститут

Кафедра фiзичноi реабiлiтацii

РЕФЕРАТ

з дисциплiни: Гiгiiна

На тему:

Гiгiiнiчнi вимоги до розмiщення i планування населених пунктiв та житлових примiщень

студентки 2-го курсу денноi форми навчання

напряму пiдготовки 0102 тАУ фiзичне виховання i спорт

спецiальностi 6.010200 тАУ фiзична реабiлiтацiя

Конюх Марини Дмитрiвни

Викладач: Ярош А.М.

Горлiвка 2009

Дотримання належних гiгiiнiчних вимог пiд час проектування, будiвництва та експлуатацii житлових i громадських будiвель маi особливо велике значення для збереження здоров'я людини. Це зумовлено тим, що саме у примiщеннях людина перебуваi бiльшу частину свого життя. Житло маi оберiгати ii вiд несприятливих погодних умов у будь-яку пору року, мати оптимальний мiкроклiмат, створювати вiдповiднi умови для органiзацii працi та вiдпочинку, виховання дiтей, рiзноманiтних побутових процесiв тощо. Поганi житловi умови негативно впливають на здоров'я, сприяють погiршенню самопочуття та виникненню рiзних захворювань, пiдвищують рiвень смертностi населення.

Створення належних гiгiiнiчних умов у житлi залежить вiд багатьох чинникiв. Серед них слiд видiлити насамперед такi, як мiсце розташування житла та екологiчнi умови земельноi дiлянки, ii вiдстань вiд джерела фiзичного, хiмiчного або бiологiчного забруднення, характер будiвельних матерiалiв та конструкцiй, внутрiшнi планування, наявнiсть i площа основних примiщень, iх санiтарно-технiчне обладнання, опалення, освiтлення, вентиляцiя тощо.

Вихiдним у забезпеченнi оптимальних житлових умов i дотримання вiдповiдних будiвельних та гiгiiнiчних вимог пiд час планування та забудови мiських i сiльських поселень.

Цi вимоги регламентованi спецiальними загальнодержавними документами, державними будiвельними нормами Украся на такi зони: селiтебну, виробничу, в тому числi комунально-господарську i зовнiшньо транспортну та ландшафтно-рекреацiйну.

До селiтебноi територii належать дiлянки житлових будинкiв, громадських установ, будинкiв i споруд, у тому числi навчальних, проектних, науково-дослiдних та iнших iнститутiв без дослiдних виробництв, майдани, парки, сади, сквери, бульвари та iншi об'iкти зеленого господарства, а також мiсця загального користування.

Виробнича територiя призначена для розмiщення промислових пiдприiмств i пов'язаних iз ними виробничих об'iктiв, зокрема комплексiв наукових установ iз дослiдними пiдприiмствами, комунальних i складських об'iктiв, пiдприiмств iз виробництва та переробки сiльськогосподарських продуктiв, об'iктiв спецiального призначення для потреб оборони, споруд зовнiшнього транспорту i шляхiв позамiського та примiського сполучення, дiлянок громадських установ i мiсць загального користування для населення, яке працюi на пiдприiмствах мiста.

Промисловi пiдприiмства, якi не викидають у навколишнi середовище екологiчно шкiдливих, токсичних, пилоподiбних i пожежонебезпечних речовин, не створюють пiдвищення рiвнiв шуму, вiбрацii, електромагнiтних випромiнювань, не потребують пiд'iздних залiзниць, можна розмiщувати у межах селiтебних територiй або поблизу них iз дотриманням санiтарно-гiгiiнiчних i протипожежних вимог.

До ландшафтно-рекреацiйноi територii входять озелененi та воднi простори в межах забудови мiста i зеленоi зони, а також, iншi елементи природного ландшафту, зокрема лiсопарки, парки, мiськi лiси, ландшафти, що охороняються, землi сiльськогосподарського використання та iншi угiддя, якi формують систему вiдкритих просторiв, замiськi зони масового короткочасного i тривалого вiдпочинку, мiжселищнi зони вiдпочинку, курортнi зони в мiстах i селищах, котрi мають лiкувальнi ресурси.

Територiя сiльського населеного пункту за функцiональним призначенням маi подiлятися на селiтебну i виробничу зони. До селiтебноi зони входять житловi територii, дiлянки установ i пiдприiмств обслуговування, парки, сквери, бульвари, вулицi, проiзди, майданчики для стоянки автомашин, водойми. До виробничоi зони вiдносяться дiлянки пiдприiмств iз виробництва i переробки сiльськогосподарськоi продукцii, ремонту, технiчного обслуговування i зберiгання сiльськогосподарських машин i автомашин, дiльницi комунально-складських та iнших об'iктiв, проiзди i майданчики для стоянки автомашин, iншi територii.

У межах селiтебноi територii формуються такi ii основнi структурнi елементи, як житловий квартал, житловий район та житловий масив.

Житловий квартал, або житловий комплекс, являi собою структурний елемент житлового середовища, обмежений магiстральними або житловими вулицями та проiздами, площею до 50 га з повним комплексом установ i пiдприiмств обслуговування мiсцевого значення або з площею до 20 га з неповним комплексом.

Житловий район тАФ це структурний елемент селiтебноi територii площею 50тАФ400 га, у межах якого формуються житловi квартали, розмiщуються установи i пiдприiмства з радiусом обслуговування не бiльше як 1500 м, а також об'iкти мiсцевого значення. Межами житлового району i магiстральнi вулицi й дороги загальномiського значення, iншi природнi та штучнi об'iкти.

Зрештою, житловий масив являi собою структурний елемент селiтебноi територii площею понад 400 га, у межах якого формуються житловi райони. Ця структурна одиниця характерна для великих i велетенських мiст та мегаполiсiв i формуiться як цiлiсний структурний органiзм з розмiщенням установ обслуговування районного i мiського користування. Житловi масиви, що входять до селiтебноi зони, мають формуватися у взаiмозв'язку з iх плануванням та забудовою.

Пiд час планування та будiвництва житлових будинкiв для кожного з них слiд передбачати земельнi дiлянки (без розмiщення на них дитячих дошкiльних установ i пiдприiмств обслуговування, гаражiв, що належать окремим громадянам, фiзкультурних i спортивних споруд), якi вiдповiдають кiлькостi iх населення: 23,3тАФ30,1 м² на одну людину при забудовi до трьох поверхiв, 17тАФ20,2 м² тАФ до 4тАФ5 поверхiв, 13,9тАФ15,3 м² тАФ до 6тАФ8 поверхiв, 12,0тАФ12,2 м² тАФ до 9тАФ12 поверхiв.

У ходi проектування житловоi забудови необхiдно також передбачити розмiщення i окремих майданчикiв вiдносно житлових громадських будинкiв.

Основним типом житловоi забудови у сiльських населених пунктах i одно- або двоповерхова з присадибними дiлянками i господарськими будiвлями для ведення особистого пiдсобного господарства.

Для пiдвищення компактностi забудови присадибна дiлянка може бути роздiлена на двi частини: приквартирну дiлянку, що ii видiляють безпосередньо бiля будинку, i дiлянка для городу, що ii видiляють за межами житловоi зони.

Споруджувати надвiрнi господарськi будiвлi за лiнiiю забудови вулиць i проiздiв забороняiться. iх треба будувати в глибинi садиби з дотриманням санiтарних i протипожежних вимог. Дворову вбиральню i компостосховище рекомендуiться розмiщувати безпосередньо бiля примiщення для худоби на вiдстанi не менше нiж 15 м вiд житлових будинкiв i 20 м вiд джерел водопостачання, обов'язково враховуючи напрямок ухилу дiлянки.

Вiдповiдно до структури житловоi забудови пiд час облаштування рiзних майданчикiв i мiсць вiдпочинку для дорослих вiдстань вiд вiкон житлових i громадських будинкiв становить не менше нiж 25 м, до господарських майданчикiв (для чищення меблiв та одягу, сушiння бiлизни, смiттiзбiрникiв) тАФ не менше нiж 20 м. Господарськi майданчики треба розмiщувати на вiдстанi не бiльше як 100 м вiд найвiддаленiшого входу в житловий будинок. До майданчикiв для смiттiзбiрникiв слiд передбачити окремi пiд'iзди.

Пiдсобнi примiщення проектуються з такого розрахунку: у разi пiчного опалення тАФ не менше нiж 5 м² на кожну квартиру; у разi центрального опалення та наявностi газових плит i балонiв тАФ 0,8 м² на одну людину, але не менше нiж 4 м² на одну квартиру.

Значно поширеним на сьогоднi рiзновидом житлових примiщень i гуртожитки (студентськi, робiтничi та iн.). У планувальному, вiдношеннi бiльшiсть гуртожиткiв вiдрiзняються вiд житлових квартир загальним коридором i наявнiстю санiтарно-технiчних та iнших блокiв загального користування. Кiмнати гуртожитку (мiнiмальна площа на одну людину маi становити 4,5 м², для студентiв тАФ б м²) не повиннi бути прохiдними, слiд передбачити безпосереднiй або через шлюз-пердушовi, умивальнi, кухнi, кiмнати для занять, вiдпочинку, прання та залежно вiд мiсткостi i розташування гуртожитку та контингенту мешканцiв: буфети, iдальня, примiщення для масових заходiв, бiблiотеки-читальнi, примiщення побутового обслуговування тощо. У гуртожитку, в якому кiлькiсть мешканцiв досягаi 200 чоловiк, маi бути медичний iзолятор (не менше як на 2 лiжка площею 7 м² на кожне) з окремим санiтарним вузлом. У гуртожитках на 1000 осiб i бiльше влаштовуються медичнi пункти з iзоляторами на 3 лiжка i бiльше.

У кiмнатах дотримуються таких мiнiмальних вiдстаней: вiд лiжок до зовнiшнiх стiн тАФ 0,5 м, мiж лiжками тАФ 0,4 м, мiж узголiв'ями тАФ 0,2 м. Стiни спальних кiмнат обробляють клейовою фарбою, iнших примiщень тАФ олiйною на висоту 1,8 м.

Будинки гуртожиткiв звичайно слiд розмiщувати таким чином: для учнiв середнiх спецiальних i професiйно-технiчних навчальних закладiв тАФ на земельних дiлянках, призначених для цих навчальних закладiв; для колгоспникiв, робiтникiв i службовцiв тАФ на окремих дiлянках житловоi територii. Площа земельноi дiлянки гуртожитку на одного його мешканця маi залежати вiд загальноi кiлькостi мешканцiв. Так, якщо мiсткiсть гуртожитку розрахована на 50 осiб, площа дiлянки на одного мешканця маi бути 45 м², на 1000 осiб тАФ 35 м², на 200 осiб тАФ ЗО м².

На земельнiй дiлянцi гуртожиткiв слiд передбачити майданчики для вiдпочинку, iгор та занять фiзичною культурою.

Вiдстанi мiж житловими та громадськими будинками мають вiдповiдати висотi будинку, що затiняi, i бути меншими за величини, наведенi в табл. 22. Санiтарнi вiдстанi вiд шкiл, дитячих i лiкувальних установ до житлових i громадських будинкiв мають бути не менш^ за 2,5 висоти протилежного найвищого будинку.

До виробничоi зони функцiонально спецiалiзованоi частини мiста входять об'iкти матерiального виробництва, комунального господарства, виробничоi iнфраструктури, науки i наукового обслуговування, пiдготовки кадрiв, iншi об'iкти невиробничоi сфери, якi обслуговують матерiальне i нематерiальне виробництво.

Розмiри санiтарно-захисних зон для промислових пiдприiмств або однотипних промислових будiвель необхiдно визначати залежно вiд кiлькостi газо- i пилоподiбних викидiв, речовин iз неприiмним запахом, рiвня шуму та вiбрацii, iнтенсивностi впливу електромагнiтних випромiнювань, ультразвуку, радiонуклiдiв тощо. У санiтарно-захиснiй зонi допускаiться розмiщувати пожежнi станцii, банi, пральнi i гаражi за умови, що щiльнiсть забудови не перевищуватиме 10 %.

Розмiщення спортивних споруд, паркiв, дитячих установ, лiкувально-профiлактичних i оздоровчих установ, а також садiння плодоягiдних дерев i кущiв на територii санiтарно-захисноi зони не допускаiться.

Тваринницькi, птахiвницькi, звiрiвницькi ферми, ветеринарнi служби, склади мiнеральних добрив i хiмiчних засобiв захисту рослин слiд розмiщувати з пiдвiтряного боку по вiдношенню до iнших сiльськогосподарських об'iктiв у селiтебнiй зонi. Територii виробничих зон не повиннi роздiлятися на окремi дiлянки залiзничними або автомобiльними шляхами загальноi мережi.

Розриви мiж будинками i спорудами сiльськогосподарських виробничих об'iктiв мають вiдповiдати вимогам чинних нормативних документiв.

Обов'язковим елементом планування та благоустрою територii населеного пункту, i особливiо ii селiтебноi зони, i озеленення. Гiгiiнiчне значення озеленення багатофункцiональне. Зокрема, воно сприяi зменшенню ступеня забруднення повiтря пилом i рiзними хiмiчними речовинами, полiпшуi мiкроклiмат, збагачуi повiтря киснем та фiтонцидами, створюi сприятливi у психогiгiiнiчному вiдношеннi ландшафтнi умови довкiлля, сприяi вiдпочинку, заняттям фiзичною культурою, спортом тощо.

На добре озеленених дiлянках забрудненiсть атмосферного повiтря набагато нижча, нiж на недостатньо озеленених або на таких, якi взагалi не мають зелених насаджень. Найефективнiше затримують пиловий аерозоль i^акi дерева i кущi, як липа, бузок, в'яз та клен гостролистий, що мають листя з нерiвною поверхнею, яка добре затримуi пиловi частинки. Газостiйкими i також канадська тополя, клен, ялина та бiла акацiя.

Певне значення для пiдвищення ефективностi очищення повiтря вiд пилових i газових забруднень маi рацiональна схема посадки зелених насаджень. Вона не повинна бути дуже щiльною, аби запобiгати застою повiтря. Значно пiдвищуiться очисна дiя зелених насаджень у перiод iх вегетацii.

Сприятливо впливають зеленi насадження на мiкроклiмат i iншi параметри. Це пов'язано з тим, що вони зменшують потiк сонячноi енергii, знижують радiацiйну температуру i температуру повiтря.

Залежно вiд призначення, мiсця та площi зелених насаджень розрiзняють насадження загального користування (лiсопарки, парки, сади, бульвари, сквери), обмеженого користування (озеленення дiлянок окремих об'iктiв) та спецiального призначення (озеленення санiтарно-захисних розривiв i зон озеленення вздовж транспортних магiстралей).

На територii мiських та сiльських поселень необхiдно передбачити безперервну систему озеленення, а також озеленення iнших вiдкритих просторiв, якi в поiднаннi iз замiськими мають формувати комплексну зелену зону.

Зовнiшнi межi комплексноi зеленоi зони не повиннi порушувати межi землекористувань, природнi рубежi, транспортнi магiстралi. У малих, середнiх i великих мiстах наявнi масиви мiських лiсiв також необхiдно перетворювати на мiськi лiсопарки i вiдносити додатково до озеленених територiй загального користування, виходячи з розрахунку не бiльше за 5 м²на одну людину.

Територiю санiтарно-захисних зон промислових пiдприiмств не слiд розглядати як резерв розширення територii пiдприiмства. У цiй зонi не допускаiться розмiщувати житловi будинки, дитячi дошкiльнi заклади, загальноосвiтнi школи, установи охорони здоров'я та вiдпочинку, спортивнi споруди, сади, парки, садiвничi товариства й городи.

У разi розташування селiтебноi i виробничоi зон у сiльському населеному пунктi поряд необхiдно створювати мiж ними вiдповiднi санiтарно-захиснi i зооветеринарнi розриви, розмiри яких встановлюються згiдно з нормативними значеннями.

Слiд зазначити, що шириною санiтарно-захисноi зони вважаiться вiдстань мiж мiсцями видiлення в атмосферу або ТСрунт виробничих шкiдливостей i житловою забудовою населеного пункту.

Малi тваринницькi ферми (фермерськi господарства) у селищах мiського типу, селах з утриманням великоi рогатоi худоби або свиней вiд 10 до 250 голiв, птицi тАФ до 1000 голiв необхiдно розмiщувати на окремих дiлянках iз дотриманням розмiрiв санiтарно-захисних зон.

Таблиця 1. Необхiдна ширина санiтарно-захисних зон сiльськогосподарських пiдприiмств

Напрям господарства	Необхiдна ширина санiтарно-захисних зон, м
	25	50	75	100	150	200	300	400	500
	Допустима величина поголiв'я
Свиноферма	15	30	50	75	100	125	150	200	Бiльше за 200
Ферма великоi рогатоi худоби	20	40	60	100	150	200	Бiльше	200
Птахоферма	100	200	250	300	500	750	Бiльше	750
Вiвцеферма	50	75	100	150	200	400	Бiльше	400
Кролеферма	150	300	400	Бiльше	400

Вместе с этим смотрят:

РЖсторiя виникнення та розвитку масажу

Аборты

Аденовирусная инфекция

Азотные и кислородные ванны, нафталановая нефть

Акушерська операцiя - накладання акушерських щипцiв