Застосування рухливих i спортивних iгор у процесi вiдновлення координацiйних здiбностей дiтей з дiагнозом церебральний паралiч

МРЖНРЖСТЕРСТВО УКРАРЗНИ ПО СПРАВАХ сiмтАЩi, МОЛОДРЖ РЖ СПОРТУ

Донецький державнiй iнститут здоровтАЩя, фiзичного виховання та спорту

Факультет фiзичноi реабiлiтацii

Кафедра фiзiологii, фiзичноi та психологiчноi реабiлiтацii

ЗАСТОСУВАННЯ РУХЛИВИХ РЖ СПОРТИВНИХ РЖГОР У ПРОЦЕСРЖ ВРЖДНОВЛЕННЯ КООРДИНАЦРЖЙНИХ ЗДРЖБНОСТЕЙ ДРЖТЕЙ З ДРЖАГНОЗОМ ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ПАРАЛРЖЧ

Курсова робота

Виповнив:

Студентка 46 групи

Корольова РД.О.

Провiрив:

к. пед. н. Деминська Л.О

Донецьк 2006

Змiст

Вступ тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАжтАж.тАжтАж 3

Роздiл 1. Аналiз лiтератури тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАжтАж 6

1.1. Вiковi особливостi дiтей у вiцi другого дитинстватАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.. 6

1.2. Патогенез, структура рухового дефекту, при атонiчно-астатичноi форми ДЦП тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 8

1.3. Лiкувальна дiя фiзичноi культури при реабiлiтацii дiтей з атонiчно-астатичною формою ДЦП. тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж........ 16

Роздiл 2. Методи дослiджень, та методика ЛФК застосована реабiлiтацii дiтей з атонiчно-астатичною формою ДЦПтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.. 23

2.1. Методи дослiджень, застосовуванi при складаннi комплексiв реабiлiтацii дiтей з атонiчно-астатичною формою ДЦПтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 23

2.2. Спецiальна методика ЛФК iз використанням елементiв спортивних iгор i рухливих iгортАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 25

Умовивiд тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.. 45

ВисновкитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАжтАж47

список лiтературитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж48

ДодатоктАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАж..52

Вступ

Актуальнiсть проблеми.

Питання реабiлiтацii хворих на дитячий церебральний паралiч в останнi роки стаi усе бiльш актуальним у зв'язку з високим медичним i соцiальним значенням. Традицiйнi методи обновленого лiкування, що несуть у собi загальноприйнятi засоби лiкувальноi фiзкультури, не можуть повною мiрою задовольнити зростаючi вимоги до ефективностi реабiлiтацii. При iдностi комплексiв лiкувальноi фiзкультури для хворих на дитячий церебральний паралiч (ДЦП) необхiдно розробити для кожноi дитини iндивiдуальний комплекс з урахуванням особливостей його вегетативних можливостей, моторики й iнтелекту.

За останнi роки дитячий церебральний паралiч став одним з найбiльш розповсюджених захворювань нервовоi системи у дiтей. У Донецьку ДЦП хворiють 2017 дитини (данi за 2005 г), поширенiсть ЦП на 10000 дитячого населення тАУ 27,0. Захворюванiсть ЦП на 10000 дитячого населення тАУ 1,4. Ця недуга входить у розряд невилiковних хвороб, але проведення своiчасноi i правильноi корекцii ушкоджених систем органiзму дiтей, за допомогою коррекцiйних фiзичних вправ, застосування елементiв спортивних iгор i спецiальних рухових режимiв, i передумовою для успiшноi побутовоi, навчальноi, трудовоi i соцiальноi адаптацii до реальних умов життя, iхньоi iнтеграцii в суспiльствi [3,11,29].

Актуальнiсть пошуку й обТСрунтованого застосування нетрадицiйних методiв профiлактики, лiкування i реабiлiтацii ДЦП зв'язано з низькою ефективнiстю загальноприйнятих медикаментозних, мануальних, фiзiотерапевтичних, хiрургiчних та iн. методiв лiкування цiii патологii.

Дитячий церебральний паралiч i захворюванням головного мозку, що виникаi пiд впливом рiзних патологiчних явищ внутрiутробно, при пологах i в перiод новорожденностi. У центрi клiнiчноi картини знаходяться руховi розлади, що супроводжуються порушеннями функцiй iнших аналiзаторних систем (зору, вестибулярного апарата, глибокоi чутливостi й iн.), а також мови i психiки. В даний час проблема профiлактики, лiкування i соцiальноi допомоги цим хворим i однiii з ведучих у невропатологii дитячого вiку. У комплексне лiкування дитячого церебрального паралiчу включаються: медикаментознi засоби, лiкувальна фiзкультура, ортопедична допомога, рiзнi види масажу, рефлексотерапiя, фiзiотерапевтичнi процедури, заняття з логопедом i психологом, навчання навичкам самообслуговування i працi. Рiзнi прийоми масажу загальне i схiдного, прогрiвання по крапках, корекцiя рухiв, заняття фiзичними вправами й ортопедичний режим у переважнiй бiльшостi здiйснюються масажистами й iнструкторами лiкувальноi фiзкультури, вiд рiвня пiдготовленостi яких багато в чому залежить успiх лiкування [1,2,9].

Об'iкт дослiдження тАУ процес розвитку i корекцii координацiйних здiбностей дiтей з дiагнозом атонiчно-астатичноi форми ДЦП

Предмет дослiджень тАУ методика фiзичних вправ у сполученнi з елементами спортивних iгор при реабiлiтацii атонiчно-астатичноi форми ДЦП, (3-й ступеня ваготи (легка)) для дiтей, у вiцi Влдругого дитинстваВ», що знаходяться на стацiонарi.

Цiль роботи тАУ розробка i впровадження в лiкувальний процес, спецiалiзованого iнтернату №5 для дiтей хворих на ДЦП, програми розвитку i корекцii координацiйних здiбностей.

У процесi вивчення i реалiзацii даноi методики вирiшувалися наступнi задачi:

1. Вивчити лiтературнi джерела, присвяченi методицi ЛФК у сполученнi елементiв спортивних iгор при реабiлiтацii атонiчно-астатичноi форми ДЦП у дiтей з 3 ступенем ваготи.

2. Здiйснити пiдбiр засобiв i методiв фiзичних вправ для складання комплексу ЛФК з елементами проведення методики спортивних iгор при атонiчно-астатичноi формi ДЦП з 3 ступенем ваготи.

3. Визначити вплив фiзичних вправ на активiзацiю репаративних процесiв, полiпшеннi координацii рухiв, зниження тремору рук i голови, пiдвищення тонусу м'язiв, розширення руховоi навички, розвиток просторового почуття.

Теоретичне i практичне значення. У зв'язку зi збiльшення кiлькостi дiтей миючих синдром ДЦП, методика ЛФК i елементи спортивних iгор необхiднi, для полiпшення адаптацii дiтей у суспiльствi здорових людей. Так само при рiшеннi реабiлiтацiйних задач, розширюються руховi можливостi дiтей, полiпшуiться координацiя рухiв, тренуiться вестибулярний апарат. Фiзичнi вправи роблять не тiльки регулюючий вплив на м'язовий апарат, але i на стан i функцii внутрiшнiх органiв, тобто змушуючи працювати м'яза, ми змушуiмо внутрiшнi органи працювати бiльш iнтенсивно, збiльшуiмо резерви органiзму. Рацiонально використовуючи рiзноманiтнi засоби i методи фiзичного виховання, ЛФК, можна лiквiдувати недолiки фiзичного розвитку i руховоi сфери дiтей iз ДЦП.

Наукова новизна. Дослiдження останнього рокiв поповнили i поглибили уявлення про механiзм походження ДЦП. Це дозволяi по-новому оцiнити i значення фiзичноi культури в комплексi заходiв для вiдбудовного лiкування i профiлактики порочних установок при ДЦП. Порушення координацii в спокоi, i основною патологiiю атонiчно-астатичноi форми. Порушення статики виникають при парезi заднiх канатикiв, спинного мозку й iнших вiддiлiв, де проходять шляхи глибокоi чутливостi, а також при парезi вестибулярного апарата, хробака мозочка, кори великих пiвкуль головного мозку.

У данiй роботi, нами запропонованi, комплекси реабiлiтацii атонiчно-астатичноi форми ДЦП, дiтей у вiцi Влдругого дитинстваВ», у яких використовуiться методика проведення елементiв спортивних iгор, що благотворно позначаiться на станi координацii рухiв, м'язового почуття, вестибулярного апарата.

Робоча гiпотеза: рацiональний пiдбiр засобiв i методiв припускаi удосконалювання методики фiзичних вправ у дiтей страждаючих на атонiчно-астатичну форму ДЦП iз 3 рiвнем ваготи.

Роздiл 1. Аналiз лiтератури

1.1. Вiковi особливостi дiтей у вiцi другого дитинства

Кожному вiковому перiодовi характернi яскраво вираженi, специфiчнi особливостi. Знання особливостей вiковоi перiодизацii необхiдно для правильноi побудови iндивiдуальноi програми фiзичноi реабiлiтацii дитини.

1. перiод новонародженностi з народження до 10 днiв.

2. грудний вiк 10 днiв тАУ 1 рiк.

3. раннi дитинство 1 тАУ 3 рокiв.

4. перше дитинство 4 тАУ 7 рокiв.

5. друге дитинство: хлопчики вiд 8 до 12 рокiв, дiвчинки вiд 8 до 11 рокiв.

6. пiдлiтковий вiк: хлопчики 13 тАУ 16 рокiв, дiвчинки 12 тАУ 15 рокiв.

7. юнацький вiк: юнака 17 тАУ 21 рiк, дiвчини 16 тАУ 20 рокiв.

У данiй роботi розглядаiться вiк вiдповiдний Влдругому дитинствуВ» або молодший шкiльний вiк [23,25].

Молодший шкiльний вiк охоплюi перiод вiд 8 до 11 тАУ 12 рокiв. Звичайно цей перiод у порiвняннi з дошкiльним i пiдлiтковим перiодами прийнято вважати вiдносно ВлспокiйнимВ» у життi дитини.

Центральна нервова система i одним з основних регуляторних механiзмiв усiх життiвих процесiв в органiзмi дитини, у тому числi його поводження i рухiв. До семирiчного вiку завершуiться в основному диференцiювання нервовоi тканини кори великих пiвкуль головного мозку. Нервовi клiтки у всiх шарах кори здобувають характерну розвиту форму i стають схожими на клiтки кори дорослоi людини. Продовжуiться мiiлiнiзацiя нервових волокон.

Посилено розвиваються асоцiативнi волокна, що зв'язують рiзнi нервовi центри i вiддiли кори великих пiвкуль мозку один з одним.

Удосконалювання центральноi нервовоi системи у школярiв молодших класiв виражаiться насамперед у розвитку i посиленнi процесiв гальмування в корi головного мозку. Кора великих пiвкуль здобуваi бiльш виражене регулююче i затримуюче значення в поводженнi дитини, у нерозривному зв'язку з розвитком гальмових явищ у корi великих пiвкуль у школярiв молодших класiв iнтенсивно наростають i стають бiльш стiйкими процеси концентрацii порушення. Звiдси випливаi можливiсть прояву активноi уваги i свiдомоi зосередженостi [35, 36].

Розвиток процесiв гальмування, концентрацii i стiйкостi нервових процесiв у центральнiй нервовiй системi дитини 8 тАУ 12 рокiв створюi в цьому вiцi гарну базу для навчання i виховання.

Ступiнь розвитку руховоi активностi дитини i показником розвитку всього рухового аналiзатора, тобто нервового i кiстково-м'язового апарата.

М'язова система школяра, у порiвняннi з дошкiльним вiком продовжуi змiцнюватися й удосконалюватися за рахунок розвитку переважно довгих м'язiв, що обумовлюють швидкiсть i гнучкiсть рухiв, i в меншому ступенi за рахунок розвитку силових м'язiв.

Вiк дитини 8 тАУ 12 рокiв характеризуiться бiльш гармонiчним розвитком рухiв. Основною рисою цього перiоду i перехiд вiд вiльних рухiв до органiзованих виучених рухiв, зв'язаним з наростанням контролю кори великих пiвкуль головного мозку.

У зв'язку з великою руховою активнiстю в школяра швидко розвиваються сила i координацiя великих м'язiв верхнiх i нижнiх кiнцiвок. Але в силу наявноi патологii, руху дiтей трохи нескоординованi, маються зайвi супутнi рухи.

К 10 тАУ 11 рокам розвиток рухового апарата дитини продовжуiться в основному по лiнii удосконалення дрiбних трудових рухiв, що знаходиться в прямого зв'язку з iнтенсивним розвитком рухових центрiв кори головного мозку[5, 23, 30].

М'яз як орган почуттiв, дозрiваi до 7 тАУ 8 рокiв, ii дiяльнiсть у зв'язку з безперервноi iмпульсацiiй у центральну нервову систему i важливим чинником розвитку й удосконалювання основних нервових процесiв у корi головного мозку. Наприклад: навчання дiтей мови, з рухами кистi i пальцiв рiзко прискорюi розвиток мови, що i одним зi способiв усунення супутньою патологiiю при атонiчно-астатичноi формi ДЦП.

В аналiзi абсолютних величин рiчного приросту тотальних розмiрiв тiла школярiв (рiст, маса, окружнiсть грудноi клiтки) показуi, що у вiцi вiд 8 до 11 тАУ 12 рокiв немаi значного розходження в ходi фiзичного розвитку хлопчикiв i дiвчинок.

Процеси окостенiння, тобто замiни хрящовоi тканини на кiсткову, продовжуються протягом усього шкiльного вiку. У молодших школярiв вiдбуваiться остаточне формування нормальноi кривизни хребта, характерноi для дорослоi людини. Загальна стiйкiсть хребетного стовпа значно збiльшуiться, але його зв'язковий апарат ще слабкий.

У вiцi 8 тАУ 9 рокiв спостерiгаiться iнтенсивне зростання кiсток стопи i кистей рук iз триваючими в них процесами окостенiння. У 10 тАУ 12 рокiв значно пiдвищуiться стiйкiсть кистi за рахунок росту кiсток передплiччя (променевоi i лiктьовоi) i дрiбноi кiсток зап'ястя [25, 36].

Вiковий перiод вiд 8 до 11 тАУ 12 рокiв, можна вважати вiдносно ВлспокiйнимВ». Основнi процеси, що вiдбуваються в центральнiй нервовiй системi, створюють гарнi передумови для успiшноi навчально-виховноi роботи, а розвиток моторики обумовлюi приступнiсть багатьох трудових рухiв. А при використаннi методики ЛФК у цьому вiцi, можна практично цiлком виправити порушену координацiю рухiв, пiдвищити точнiсть виконуваних рухiв, позбутися вiд патологiчних рухiв, пiдвищити тонус м'язiв, вiдновлюючи iхню силу i працездатнiсть, обсяг рухiв у суглобах.

1.2. Патогенез, структура рухового дефекту, при атонiчно-астатичноi форми ДЦП

Пiд термiном Влдитячi церебральнi паралiчiВ» (ДЦП) розумiють групу захворювань, що виникають внаслiдок ушкоджень головного (рiдше спинного) мозку, пiд час внутрiшньоутробного розвитку плоду, у момент пологiв або в ранньому пiсляпологовому перiодi. При цьому найбiльше важко страждають тАЬмолодiтАЭ вiддiли мозку - великi пiвкулi, що регулюють довiльнi рухи, мову й iн., корковi функцii. Приблизно в 57 % випадкiв захворювання i уродженим, у 40% тАУ обумовлене патологiчними родами i тiльки у 3 % дiтей зв'язано з iнфекцiйними захворюваннями, черепно-мозковою травмою або iншими патологiями, що розвилися вже пiсля народження. Дитячi церебральнi паралiчi тАУ вiдносно часте захворювання, що зустрiчаiться в середньому в двох з 1000 дiтей. Його основна характерна риса тАУ порушення розвитку психомоторних функцiй. У хворих з рiзними формами ДЦП порушена просторова органiзацiя пози i рухiв унаслiдок змiнених у порiвняннi зi здоровими особами позного i рухового стереотипiв. Руховi розлади виявляються у видi паралiчiв, парезiв, насильницьких рухiв, порушень координацii рухiв. Цi симптоми нерiдко супроводжуються затримкою психо-речового розвитку аж до глибокоi дебiльностi i повноi вiдсутностi мови, судорожними припадками, порушеннями зору, слуху, чутливостi й iншими патологиями [1, 2, 24].

Ступiнь ваги рухових порушень варiюi у великому дiапазонi, де на одному полюсi знаходяться грубiшi руховi порушення, на iншому тАУ мiнiмальнi. Психiчнi i мовнi розлади, так само як i руховi, варiюють у широких межах, i може спостерiгатися цiла гама рiзних сполучень. Наприклад, при глибоких рухових порушеннях психiчнi порушення можуть бути вiдсутнi або бути мiнiмальними, i, навпаки, при легких рухових порушеннях можуть спостерiгатися грубi психiчнi i мовнi розлади.

Основоположником вивчення ДЦП вважають англiйського хiрурга тАУ ортопеда Лiттла. На його думку, причиною уроджених паралiчiв i аномально протiкаючи або передчаснi пологи й асфiксiя плоду. Лiттл докладно описав одну з форм ДЦП, при якiй руки уражаються менш, нiж ноги. Пiзнiше ця форма одержала назву хвороба Лiттла. Англiйський хiрург описав i деякi iншi форми уроджених паралiчiв, наприклад гiперкiнетичну, розробив i широко застосував деякi види хiрургiчного лiкування при ДЦП [4, 13, 10].

Вiдомий австрiйський лiкар 3. Фрейд у серединi XIX в. проаналiзував форми захворювання, описанi Лiттлом, з позицii невропатолога i запропонував назви для деяких з них тАУ дiплегiя, двостороння гемiплегiя.

На пiдставi особливостей рухових порушень A. Ford (1945) видiлив п'ять форм дитячого церебрального паралiчу: подвiйну гемiплегiю, спастичну дiплегiю, гиперкiнетичну, мозжечкову i гемiпаретичну. К. А. Семенова i Б. В. Голант (1972) узяли за основу цю класифiкацiю i включили в неi особливостi психiчного i мовного розвитку при кожнiй формi дитячого церебрального паралiчу. В основу класифiкацii ДЦП, прийнятоi в нашiй краiнi, покладена основна особливiсть цього захворювання, а саме тАУ характер i виразнiсть порушення рухових функцiй, обумовленi аномальним станом м'язового тонусу i розладом координацii рухiв. У зв'язку з тим, що видiленi форми захворювання дають найбiльше повне представлення про ступiнь рухових, психiчних i мовних порушень, ця класифiкацiя в даний час i використовуiться.

Видiляються наступнi форми ДЦП:

- спастична гемiплегiя,

- спастична дiплегiя (синдром Лiттла),

- двостороння (подвiйна) гемiплегiя,

- атактична (мозжечкова) форма,

- атонiчно-астатична форма,

- гiперкiнетична форма,

- змiшанi форми.

Термiном Влдитячий церебральний паралiч (ДЦП)В» поiднуються з синдромами, що виникли в результатi ушкодження мозку на раннiх етапах онтогенезу у проявi нездатнiстю зберiгати нормальну позу i виконувати довiльнi рухи. ДЦП тАУ це збiрний термiн, що поiднуi групу не прогресуючих станiв тАУ розладiв рухiв (паралiчi, гiперкiнези, атаксiя), що можуть сполучатися з порушеннями психiки, мови, чуттiвих систем, епiлептичними припадками (Семенова К. А., Махмудова Н. М., 1980, Вах М., 1964, Nelson К. В., Ellenberg J. Н., 1984, Paneth N., 1984, Бадалян Л. О. i iн., 1988, Bobat К., 1980, Aicardi J, Вах М., 1992, Huges I., Newton R., 1992). Наявнiсть розладiв, руху i пози тiла при рядi неврологiчних хвороб у дiтей спонукало ряд авторiв видiлити ДЦП, як хворобу i ДЦП, як синдром[6, 1, 29, 38].

Наукова група ВОЗ (1980) дала таке визначення хвороби: дитячi церебральнi паралiчi тАФ це група психоречевих i моторних не прогресуючих синдромiв, що i наслiдком ушкодження мозку у внутрiшньоутробному, iнтранатальному i ранньому постнатальному перiодах.

Початковi клiнiчнi прояви церебральних паралiчiв формуються на першому роцi життя. РЗхня своiчасна дiагностика i рання адекватна корекцiя мають вирiшальне значення для попередження важких розладiв рухiв, мови i психiки на наступних етапах розвитку. Тiльки при важких формах патологii можна поставити дiагноз незабаром пiсля народження. В iнших випадках необхiдно динамiчне спостереження за розвитком дитини. Особливо важливе, значення мають Влфактори ризикуВ» у видi рiзних неврологiчних симптомiв i синдромiв, виявленi в перiод новонародженностi.

ДЦП виявляiться у видi рiзних рухових, психiчних, мовних порушень, а також порушень функцiй аналiзаторних систем (зору, слуху). У дiтей iз ЦП затримане i порушене формування всiх рухових функцiй: iз працею i запiзненням формуiться функцiя утримання голови, навички сидiння, стояння i ходьби. У силу специфiки рухових порушень у дiтей iз ЦП статичнi i локомоторнi функцii не можуть розвиватися правильно[10, 33].

У лiтературi останнього рокiв з'явилися роботи, заснованi на дослiдженнях дiтей страждаючих ДЦП. Але ця проблема вивчена в недостатньому ступенi, а методика ЛФК при даному захворюваннi, запропонована сучасними фахiвцями iстотно нiчим не вiдрiзняiться вiд методики застосовуваноi при тiй же патологii, але в iншiй вiковiй категорii. Так само дуже мало лiтератури в якiй би придiлялося досить уваги реабiлiтацii атонiчно-астатичноi формi ДЦП. Але завдяки новим досягненням науки в областi фiзiологii, бiомеханiки, неврологii, i iнших фундаментальних науках, а так само методiв дослiдження i спостереження патологiчних процесiв в органiзмi хворого, нашi знання розширилися в областi лiкування i реабiлiтацii багатьох форм ДЦП.

Вiдомi п'ять основних груп причин усiх хвороб: бiологiчнi, фiзичнi, хiмiчнi, механiчнi, соцiально-психологiчнi. Першi чотири з них можуть приводити до виникнення ДЦП. Це захворювання виникаi у вiдповiдь на рiзноманiтнi впливи, що ушкоджують, на нервову систему (НС) у пре- i перiнатальном перiодах. Порiз НС на раннiх етапах онтогенезу в наступному виявляiться хронiчною iнвалiдiзацiiй дитини, унаслiдок порушення здатностi виконувати активнi довiльнi рухи i зберiгати вертикальну позу тiла.

Порушення формування мозку на раннiх етапах онтогенезу, що лежить в основi ДЦП, може бути результатом цiлого ряду несприятливих впливiв. Так, з кожних 100 випадкiв ЦП тАУ 30 виникають внутрiутробно, 60 тАУ у момент пологiв, 10 тАУ пiсля народження [1,2,13].

Найбiльше значення надаiться впливовi шкiдливих факторiв у перiод вагiтностi i пологiв. З пренатальних факторiв ризику порiзу нервовоi системи слiд зазначити вiдхилення в станi здоров'я матерi й акушерському анамнезi. До них вiдносяться конституцiональнi порушення, соматичнi, ендокриннi, iнфекцiйнi захворювання, шкiдливi звички, повторнi викиднi, мертвородження, тривалий перiод безплiдностi ускладнення попереднiх вагiтностей i пологiв, наявнiсть у родинi дiтей з патологiiю нервовоi системи. До факторiв ризику також вiдносяться: вiк матерi менш 18 i старше 30 рокiв, хитливий соцiально-економiчний i родинний стан жiнок, iмунологiчна несумiснiсть матерi i плоду, переношена вагiтнiсть, багатоплiдна вагiтнiсть, низька маса тiла дитини при народженнi. Шкiдливий вплив на плiд може робити прийом вагiтними лiкарських препаратiв, стресовi стани матерi, пiзнi токсикози, погроза викидня, матковi кровотечi[6, 24, 29].

До шкiдливих факторiв, що несприятливо дiють на плiд внутрiутробно, вiдносяться:

Ø РЖнфекцiйнi захворювання, перенесенi майбутньою матiр'ю пiд час вагiтностi (вiруснi iнфекцii, краснуха, токсикоз);

Ø Серцево-судиннi i ендокриннi порушення в матерi;

Ø Токсикози вагiтностi;

Ø Несумiснiсть кровi матерi i плоду по резус-факторi;

Ø Гемолiтична хвороба (хвороба кровi) немовлят, може виникнути в тих випадках, коли в матерi кров резус-негативна, а в батька тАУ резус-позитивний i плiд успадкував приналежнiсть батька. В основi гемолiтичноi хвороби лежить руйнування (гемолiз) еритроцитiв плоду пiд впливом резус-антитiл матерi. Захворювання плоду виникаi в середньому в однiii з 25-30 резус-негативних жiнок. З кожноi наступноi вагiтнiстю iмовiрнiсть резус-конфлiкту пiдвищуiться;

Ø Психiчнi травми, у тому числi i негативнi емоцii;

Ø Фiзiологiчнi фактори (перегрiвання або переохолодження, дiя вiбрацii, опромiнення, у тому числi й ультрафiолетове у великих дозах);

Ø Деякi лiкарськi препарати;

Ø Екологiчне неблагополуччя (забрудненi вiдходами виробництва вода i повiтря; змiст у продуктах харчування великоi кiлькостi нiтратiв, ядохiмiкатiв, радiонуклiдiв, рiзних синтетичних добавок).

До iнтранатальним факторам ризику вiдносяться асфiксiя в родах i внутрiчерепнiй родовiй травмi[10, 13, 38].

В даний час, численними дослiдженнями доведено, що бiльш 400 факторiв можуть зробити вплив, що ушкоджуi, на ЦНС плоду, що розвиваiться. Сполучення внутрiшньоутробноi патологii з родовою травмою, вважаiться в даний час однiii з найбiльш частих причин виникнення ДЦП.

Дiя родовоi травми звичайно сполучиться з асфiксiiю (патологiчним станом органiзму, що характеризуiться недолiком кисню в кровi i надлишковому нагромадженнi вуглекислоти, порушенням подиху, серцевоi дiяльностi). Дiти, що перенесли стан асфiксii й особливо клiнiчну смерть (вiдсутнiсть подиху i серцевоi дiяльностi), маiться високий ступiнь ризику виникнення ДЦП.

ДЦП може виникнути, i пiсля народження в результатi перенесених нейроiнфекцii (менiнгiту, енцефалiту), важких забитих мiсць голови [4, 33, 38].

У данiй роботi розглядаiться атонiчно-астатична (гiпотонiчна, мозжечкова, атаксiя) форма ДЦП. Вiд iнших форм ДЦП вiдрiзняiться тим, що на перше мiсце виходить атаксiя, пiд якою розумiють порушення координацii рухiв i рiвноваги. Цей розлад виникаi не вiдразу пiсля народження дитини. На першому роцi життя звичайно вiдзначаiться лише загальна гiпотонiя м'язiв i вiдставання у фiзичному розвитку (гiпотонiчна форма ДЦП), i зовнi дiти схожi на хворих синдромом Влмлявоi дитиниВ» рисунок 1.1.

Маються також порушення координацii рухiв i рiвноваги, але цi симптоми не i домiнуючими. РЖнша особливiсть цiii форми полягаi в тiм, що руховi порушення неодмiнно сполучаться з рiзкою затримкою розвитку мови i психiки.

У положеннi на спинi дитина млява, малорухома. Тонус м'язiв знижений, причому в руках менше, нiж у ногах. Рух рук бiльш активнi.

Голову дитина починаi тримати тiльки пiсля 6 мiсяцiв. Якщо його взяти пiд мишки, вiн не може удержати вертикальну позу, голова i тулуб нахиленi вперед. У положеннi на животi тАУ не в змозi тримати голову протягом тривалого часу i спиратися на руки.

Один з частих, симптомiв, що спостерiгаються при данiй формi ДЦП, тАУ тремор рук i голови. Якщо з положення лежачи на животi дитина пiднiмаiться i спираiться на руки, то з'являються качальнi рухи тулуба i тремор голови. Останнiй нерiдко спостерiгаiться при ходьбi.

Тремор руки виникаi, коли дитина намагаiться взяти в руку предмет. Сидiти тривалий час дiти можуть тiльки з пiдтримкою. Ходити такi хворi починають у 2-3 року. При цьому iхнi рухи нескоординованi, хода хитлива. Дитина ходить i ходить на широко розставлених ногах, вiдводячи руки в сторони, робить багато додаткових рухiв, щоб зберегти рiвновагу.

Порушення координацii рухiв i рiвноваги, цi симптоми не i домiнуючими. РЖнша особливiсть цiii форми полягаi в тiм, що руховi порушення неодмiнно сполучаться з рiзкою затримкою розвитку мови i психiки.

У положеннi на спинi дитина млявий, малорухомий. Тонус м'язiв знижений, причому в руках менше, нiж у ногах. Руху рук бiльш активнi.

Сидiти дитина починаi в пiвтора тАУ два роки. У цьому положеннi ноги широко розведенi, поверненi (роторовани) назовнi. Вираженi кiфоз грудного вiддiлу хребта. Поза хитлива, тулуб розгойдуiться зi сторони убiк. Стiйкiсть з'являiться у 4 тАУ 6 рокiв[4, 38].

Розладу координацii рухiв завжди супроводжуються чiтко вираженим зниженням тонусу м'язiв. Нерiдко спостерiгаiться не рiзко виражена затримка психiчного розвитку.

Для оцiнки ваги рухових проявiв, були запропонованi наступнi рiвнi патологii рухового розвитку, по тiм же принципам видiляють особливостi мовних порушень, поiднуючи них у комплексi з руховими.

Видiляються:

Ø 0-й рiвень. Хворий не формуi позу сидячи, коштуючи, не повертаiться в положеннi лежачи, не пересуваiться. Рухiв у руках нi, або вони мiнiмальнi. Важка дизартрiя або анартрiя. Збереженi всi або бiльшiсть тонiчних рефлексiв. Олiгофренiя. Цей рiвень типовий для хворих ДЦП у формi подвiйнiй гемiплегii.

Ø I рiвень. Хворий пересуваiться зi сторонньою допомогою (пiдрiвень ВлаВ») або з опорою на ходуни (подуровень ВлбВ»), самообслуговування вiдсутнi або часткове, у невеликому обсязi. Сидить у дефектнiй позi, з опорою, позу коштуючи не утримуi. Збереженi всi або частина тонiчних рефлексiв. Дизартрiя, рiзна по вазi. РЖнтелект може бути знижений, можлива олiгофренiя, але може бути i нормальним, i цi дiти можуть учитися по програмi масовоi школи.

Ø II рiвень. Хворий пересуваiться з опорою на милицi або тростини (ВлаВ»), самообслуговування незначне обмежено через патологiчнi установки в суглобах рук або гiперкiнезiв, атаксii. Сiдаi i сидить сам у дефектнiй позi, позу стоячи може створити з працею, але неi без пiдтримки не утримуi. Мова може бути дизартрична у 60 тАУ 70% хворих. РЖнтелект може бути нормальним, у 20 тАУ 30% випадкiв тАУ олiгофренiя в ступенi дебiльностi. Тонiчнi рефлекси частково збереженi.

Ø III рiвень. Ходьба дефектною ходою, але самостiйна на короткi вiдстанi без додатковоi опори (ВлаВ»), або на значнi вiдстанi (ВлбВ»). Функцiя рук порушена незначно, самообслуговування повне, утруднена тiльки дрiбна моторика. РЖнтелект нормальний, трохи знижений, або ж олiгофренiя в ступенi дебiльностi в 15 тАУ 20% випадкiв. Дизартрiя в 45 тАУ 50% випадкiв. Тонiчнi патологiчнi рефлекси можуть вiдсутнi, але iхнього наслiдку у формi патологiчних сiнергiй збереженi[4, 13,24].

1.3. Лiкувальна дiя фiзичноi культури при реабiлiтацii дiтей з атонiчно-астатичною формою ДЦП.

Лiкувальна фiзична культура тАУ ЛФК (кiнезотерапiя, фiзична реабiлiтацiя) являi собою вид дiяльностi, заснованоi на природно-бiологiчнiй потребi органiзму тАУ русi. РЖнформацiя про рух вiд пропрiоцептивного нервового апарата сухожиль, м'язiв i суглобних сумок (почуття кiнестезii) у ЦНС постiйно зiставляiться i коректуiться з одночасно надходить iнформацiiю вiд органiв почуттiв тАУ зорового, слухового, вестибулярного й iншого аналiзаторiв, тобто пiд час будь-якого руху постiйно здiйснюiться зворотний зв'язок або сенсорна корекцiя. У здiйсненнi виправлень до руху за допомогою органiв почуттiв у рiзних випадках у рiзному ступенi беруть участь усi види чутливостi, тому дефект найбiльш необхiдних для руху видiв чутливостi i забезпечуваних ними сенсорних корекцiй веде до важких порушень руховоi координацii [3,5,11,34].

При дитячому церебральному паралiчi (ДЦП) порушення руховоi сфери виявляються у видi розладiв регуляцii м'язового тонусу, впливу патологiчних тонiчних рефлексiв або наслiдкiв iхнього впливу. Вони сумiстяться з недорозвиненням або патологiiю системи пропрiорецепцii м'язiв, суглобiв, зв'язувань, що забезпечують потiк аферентних iмпульсiв у мозок, тобто з патологiiю кiнестезii тАУ здатнiстю вiдчувати розташування частин тiла у просторi, на основi якоi будуiться сприйняття схеми тiла, схеми поз i рухiв. У зв'язку з цим процес перебудови патологiчних поз i рухiв у дiтей iз ДЦП, як правило, вiдбуваiться довгостроково i важко, оскiльки стара, закрiплена патологiчна схема тiла для iхнього сприйняття i зручна i звичноi, а всяка спроба нормалiзувати порочне положення викликаi вiдчуття дискомфорту i новоi, незвичноi дii.

Розладу кiнестезii впливають i на процес освоiння манiпуляцiй iз предметами, що стаi причиною недостатностi активного дотику, негативно позначаiться на розвитку пiзнавальноi дiяльностi i рiвнi психiчного розвитку хвороi дитини [6, 15, 17, 30]. Руховi розлади i патологiя кiнестезii часто збiльшуються патологiiю органiв зорами слуху, що i причиною неправильного формування просторових представлень. Порушення погодженостi дiй руки й око або координацii очей тАУ рука вiдбивають на розвитку навичок самообслуговування i навчальних навичок. Виникаi залежнiсть дитини вiд навколишнiх дорослих, пасивнiсть, порушуються процеси становлення мотивацii. Розладу загальноi моторики, як i подиху, часто тiсно зв'язанi з мовними розладами. Порушеннями функцii вестибулярного апарата багато в чому визначаiться патологiя анти гравiтацiйного тонусу, що виявляiться у хворого ДЦП у вертикальному положеннi (сидячи, стоячи, у ходьбi) тАУ страждаi рефлекторний механiзм, що забезпечуi збереження рiвноваги. У такий спосiб дiти з церебральним паралiчем тАУ це дiти з множинними порушеннями, що ведучими серед яких i руховi i чуттiвi (сенсорнi) розлади.

ЛФК вiдiграi ведучу роль у комплекснiй реабiлiтацii дiтей iз ДЦП. РЖндивiдуальний комплекс вправ складають з урахуванням клiнiчноi форми поразки, його ваги, вiку пацiiнта, характеру фiзичного розвитку i загального стану органiзму [20, 26, 37].

Усi засоби ЛФК при лiкуваннi хворих ДЦП мають на метi сенсорнi корекцii. Особлива роль надаiться руховi як лiкувальному факторовi, що використовуiться в органiзованiй формi тАУ у видi фiзичних вправ, що вiдповiдають становi хворого, особливостям поразки його нервовоi системи i розладам функцii. Фiзичнi вправи i тим неспецифiчним подразником, що впливаi на фiзiологiчнi механiзми, що брали участь у розвитку i проявi захворювання. Так, спецiальнi прийоми лiкувальноi гiмнастики по Мiшелю ля Матье дозволяють досягти посилення афферентного потоку вiд пере розтягнутих м'язiв- розгиначив i супiнаторiв плеча i наступного збiльшення обсягу рiзгибательних i супiнацiоних рухiв верхньоi кiнцiвки. За допомогою методу динамiчноi проприоцептивноi корекцii iмiтуiться посилення гравiтацii, при цьому посилений потiк, що надходить, нормалiзованоi сенсорноi (переважно проприоцептивноi) iмпульсацii в координацiйнi структури мозку сприяi бiльш iнтенсивному формуванню пам'ятi нормалiзованих рухiв. Маi на метi вплинути на характер сенсорних корекцiй i застосування рiзних адаптованих для лiкування ДЦП видiв масажу, лiкування положенням, локальною гiпотермiiю й iншими засобами ЛФК. Окремi прийоми класичного, рефлекторно-сегментарного масажу й iнших його видiв, як i лiкування положенням, деякою мiрою використовуються з метою нормалiзацii тонусу м'язiв перед виконанням спецiальних прийомiв гiмнастики або чергуються з ними, сприяючи пiдвищенню ефективностi процедури без значного наростання м'язового стомлення. З метою корекцii сенсорних розладiв пiд час процедури використовуються дзеркала, вправи супроводжуються поясненням порядку iхнього виконання, застосовують також iншi джерела сенсорних стимулiв тАУ спецiальнi килимки, щiточки i т.д., дана методика застосовуiться для полiпшення просторового сприйняття положення тiла i корекцii координацii рухiв[3, 31, 37, 40].

Разом з методикою ЛФК застосовують лiкувальний масаж, його призначають переважно дiтям, що можуть самi розслабити м'яза, в iнших випадках масаж може приводити до збiльшення тонусу не тiльки ослаблених, але i спазмованих м'язiв. Рацiональне застосування масажу сприяi зниженню рефлекторноi збудливостi м'язiв, полiпшуi кровопостачання, змiцнюi ослабленi м'язи. Масаж необхiдно призначати вибiрково для окремих груп м'язiв; для спазмованих м'язiв використовують переважно прийоми поглажування, розтирання, у той же час протипоказанi прийоми поплескування, рублення, розмiнання, вiбрацii. При середнiй вазi атонiчно-астатичноi формi хвороби в перiодi активних лiкувальних заходiв можливе застосування прийому щiцiобразного размiнання.

Поряд з масажем уражених кiнцiвок застосовують масаж комiрковоi зони по Г. Ф. Щербаку, а також крапковий масаж за допомогою пальцевого роздратування основних рухових крапок. Масаж рухових крапок впливаi на функцiональний стан центральноi нервовоi системи, стимулюi трофiку i тонус ослаблених м'язiв (переважно м'язiв що вiдводять i розгибателей), сприяi зниженню тонусу спазмованих м'язiв. Курс лiкування складаiться з 30 тАУ 40 процедур. Масаж, звичайно застосовують не ранiше чим через 30 тАУ 40 хв., пiсля бальнеотерапii i через 1 г., послу грязелiкування.

У пацiiнтiв з атонiчно-астатичною формою дитячого церебрального паралiчу доцiльне застосування пiдвiдного масажу, що здiйснюють у ваннi або басейнi, за допомогою стиснутого повiтря, що надходить по шлангу, або води пiд тиском 1,5 тАУ 2 атмосфери. Можливе iндивiдуальне дозування процедури пiдвiдного масажу за допомогою змiни розмiрiв наконечника, надягнутого на край шланга [11,30, 34, 39].

Хворим з атонiчно-астатичною формою дитячого церебрального паралiчу при слабостi м'язiв спини, живота i сiдничних м'язiв показане призначення душiв тАУ циркулярного, висхiдного, дрiбно- i крупноiгольчатого. Усi бальнеотерапевтичнi процедури повиннi завершуватися вiдпочинком дитини не менш 30 хв.

Так само застосовуiться грязелiкування хворих дитячим церебральним паралiчем з аплiкацiями на комiркову зону. Грязьовий корж товщиною 2 тАУ 3 см накладаiться на область шиi, плечовий пояс, верхню частину грудей i спини, поверх коржа дитини вкутують у простирадло i байкову ковдру. Температура бруду складаi 38 тАУ 42 В°С в залежностi вiд вiку i загального стану пацiiнта.

Для впливу на центральну нервову систему призначають гальванiзацiю по лобово-потиличнiй i глазнiчно-потиличнiй методицi. Процедури в кiлькостi 20 тАУ 25 проводять через день при експозицii 20 тАУ 30 хв. По такiй же методицi здiйснюють електрофорез кальцiю або йоду. Доцiльне застосування гальванiчних комiрiв з рiзними лiкарськими речовинами (бром, кальцiй). Число процедур складаi 8 тАУ 12 у залежностi вiд вiку пацiiнтiв [6, 15, 34, 39, 40].

З метою зниження спастичностi м'язiв нижнiх кiнцiвок, пiдвищення iхнiх функцiональних можливостей застосовують електрофорез 2 тАУ 3% розчину бромистого натрiю, 3 тАУ 5% розчину новокаiну, 2 тАУ 3% розчину йодистого калiю за загальною методикою Вермеля. Технiка методу складаiться в примiщеннi електрода площею 300 см2 у мiжлопаточнiй областi i з'iднаннi його з одним полюсом, два електроди по 130 см тАУ кожний помiщають на область iкроножних м'язiв нiг i з'iднують з iншим полюсом апарата для гальванiзацii. Щiльнiсть струму складаi до 0,08 мА/см2, тривалiсть процедури 15 тАУ 20 хв. На курс лiкування призначають 15 тАУ 20 процедур. Для кращоi переносимости процедур курс лiкування може бути пiдроздiлений на цикли, що складаються з 3 тАУ 4 процедур з перервами мiж ними в 2 тАУ 3 днi.

РЖндуктотермiю призначають на область грудних хребцiв. Використовують електрод тАУ диск або електр

Вместе с этим смотрят:

РЖсторiя виникнення та розвитку масажу

Аборты

Аденовирусная инфекция

Азотные и кислородные ванны, нафталановая нефть

Акушерська операцiя - накладання акушерських щипцiв