Лiкарськi рослини для органiв дихання

Змiст

Вступ

Роздiл 1. РЖсторiя вивчення та використання лiкарських рослин

Роздiл 2. Методика збирання, сушiння та зберiгання лiкарськоi рослинноi сировини

Роздiл 3. Коротка ботанiчна характеристика, сировина, хiмiчний склад на застосування деяких лiкарських рослин, якi впливають на захворювання дихальноi системи

Роздiл 4. Пропонованi заходи, щодо охорони та збереження лiкарськоi рослинноi сировини

Висновки

Список використаних лiтературних джерел

Додатки

Вступ

Тема моii науково-дослiдницькоi роботи "Лiкарськi рослини, що використовуються для лiкування органiв дихання у флорi Рiвненського району Рiвненськоi областi, iх використання та охорона".

Незважаючи на бурхливий розвиток хiмii та зростання кiлькостi нових, досить ефективних, синтетичних лiкарських препаратiв, лiкарськi рослини й надалi залишаються одним з основних джерел одержання лiкувальних й профiлактичних засобiв при захворюваннях рiзних систем людського органiзму, зокрема, дихальноi системи.

Перевага рослинних лiкiв перед синтетичними полягаi у тому, що вони i малотоксичними й при тривалому використаннi не дають суттiвих побiчних явищ, а iх хiмiчний склад близиться до органiзму людини. Побiчна та небажана дiя багатьох синтетичних препаратiв, iх дефiцит та дороговизна дедалi частiше схиляють стрiлки терезiв в бiк ширшого використання препаратiв рослинного походження. Використання природних запасiв лiкарських рослин зросло ще й у зв'язку з погiршенням екологiчноi ситуацii як у свiтi в цiлому, так i на Украiнi зокрема. Тому виявлення нових мiсцезростань лiкарських рослин та встановлення iх запасiв i важливим завданням сьогодення. Вищесказаним обумовлюiться актуальнiсть даного дослiдження.

Об'iктами дослiдження науково-дослiдницькоi роботи являються тi види вищих судинних рослин флори Рiвненського району Рiвненськоi областi, якi виявляють фiтотерапевтичнi властивостi й використовуються при лiкуваннi захворювань дихальноi системи.

Метою написання даноi роботи було встановлення видового складу в районi дослiдження лiкарських рослин, що виявляють фiтотерапевтичний ефект, при лiкуваннi ними органiв дихання, якi широко використовуються у народнiй та офiцiйнiй медицинi на територii району, характеристика iх бiологiчних особливостей, хiмiчного складу сировини та застосування, а також аналiз стану охорони рослинноi фiтосировини й, вiдповiдно, розробка дiiвих заходiв щодо ii рацiонального використання та охорони.

Для досягнення цiii мети необхiдно було вирiшити наступнi завдання:

- коротко вiдслiдкувати iсторiю вивчення та використання лiкарських рослин;

- оволодiти методикою збору, сушiння та зберiгання лiкарськоi рослинноi сировини;

- вивчити хiмiчний склад рослинноi фiтосировини та бiологiчну дiю препаратiв, одержаних з неi;

- встановити видовий склад рослин, що виявляють дiю при лiкуваннi хвороб дихальноi системи й видiлити декiлька з них, якi найбiльш часто використовуються для цих цiлей, а також проаналiзувати iх бiологiчнi особливостi, хiмiчний склад та специфiку застосування;

- розробити систему дiiвих заходiв та рекомендацiй щодо iх рацiонального використання та охорони.

Для реалiзацii мети даного дослiдження та вирiшення поставлених завдань було використано наступнi методи: опрацювання та аналiз лiтературних джерел з проблем представленоi тематики; здiйснення екскурсiй в природу з цiллю виявлення мiсць зростання даноi групи лiкарських рослин та фотографування iх видового рiзноманiття.

1. Застосування рослин для лiкування численних недуг людини почалося iз незапам'ятноi давнини. Фiтотерапiя (лiкування рослинами) така ж давня, як i iсторiя людськоi цивiлiзацii. Ще на свiтанку своii iсторii людина збирала i використовувала для лiкування деякi рослини. Знання про них поступово нагромаджувалися i передавались усно з поколiння в поколiння.

На сьогоднi в свiтi для профiлактики i лiкування використовуiться близько 3000 речовин, суспензiй та препаратiв 1/3 яких виробляiться з лiкарськоi рослинноi сировини.

У Рiвненському районi Рiвненськоi областi зростаi близько 800 видiв вищих судинних рослин й серед них лише близько 40 видiв у даний час заготовлюiться для потреб фармацевтичноi галузi, близько 100 видiв вiдомо з джерел народноi медицини. Проте, враховуючи тисячолiтню iсторiю траволiкування на цiй територii та сприятливiсть клiмату, рельiфу, збереження природних угруповань рослин, можна стверджувати, що рослин з лiкувальними властивостями на Рiвненщинi набагато бiльше, в тому числi видiв, якi могли б успiшно й ефективно використовуватись для профiлактики та лiкування хвороб дихальноi системи поряд з тими, якi вже давно й успiшно застосовуються.

2. Правильно органiзована i рацiонально проведена заготiвля дикоростучих лiкарських рослин забезпечуi зберiгання на вiдповiдному рiвнi запасiв iх сировини i в нiякому випадку не повинна вести до зменшення кiлькостi й, тим бiльше, знищення цiнних видiв рослин. Лише глибокi знання правил збирання, сушiння та зберiгання лiкарськоi сировини можуть забезпечити цей бажаний ефект.

3. Основними дiючими компонентами лiкарських рослин i комплекси фармакологiчно активних i супутнiх речовин, якi утворюються в процесах первинного i вторинного синтезу. Цi речовини (переважно вторинного синтезу), надходячи в органiзм людини, i визначають фiзiологiчну, власне лiкувальну дiю рослин на окремi органи та системи i на органiзм у цiлому, в тому числi й на серцево-судинну систему й ii окремi компоненти.

4. У Рiвненському районi Рiвненськоi областi зростаi понад 40 видiв рослин, якi згiдно лiтературних даних виявляють ту чи iншу фiтотерапевтичну дiю при лiкуваннi ними захворювань дихальноi системи. Нами було виокремлено декiлька найбiльш широко вживаних iз них в офiцiйнiй та народнiй медицинi й проаналiзовано iх бiологiчнi особливостi, хiмiчний склад сировини та найбiльш ефективнi перiоди ii заготiвлi, серед яких: бузина чорна - Sambucus nigra L., дивина густоквiткова - Verbascum densiflorum Bertol., копитняк iвропейський тАФ Asarum europaeum L, липа серцелиста тАФ Tilia cordata Mill., малина - Rubus idaeus L., материнка звичайна - Origanum vulgare L., осика -Populus tremula L., первоцвiт весняний - Primula veris Z,., пiдбiл звичайний (мати-й-мачуха) - Tussilago farfara L., подорожник середнiй - Plantago media L., розхiдник звичайний - Glechgma hederacea Z,., сосна звичайна - Pinus sylvestris L., тополя чорна (осокiр) - Populus nigra L., чебрець Маршаллiв -Thymus marschallianus Willd.

5. Стан, використання та охорона природних ресурсiв у цiлому i рослинних ресурсiв, зокрема, i одним з головних показникiв рiвня розвитку держави. Украiна володii унiкальними природними рослинними ресурсами, однак на порядку денному все гострiше постаi питання збалансування використання та вiдтворення iх природного потенцiалу.

Стратегiя охорони нацiональних фiторесурсiв в Украiнi базуiться на дослiдженнi стану, динамiки ресурсiв основних сировинних видiв в умовах трансформацii природних угруповань в рiзних регiонах нашоi держави, аналiзi використання цих ресурсiв та удосконаленнi системи державного контролю за використанням та охороною фiторесурсiв, розробцi наукових засад iх використання i вiдтворення.

В перiод становлення нормативно-правового регулювання використання нацiональних фiторесурсiв при iх експлуатацii слiд дотримуватись Правил використання та охорони лiкарських рослин Украiни. 7. Додатковими та дiiвими заходами, щодо охорони видiв лiкарських рослин в цiлому, й тих, якi використовуються для лiкування хвороб дихальноi системи зокрема можна вважати наступнi:

- суворо дотримуватися всiх правил й строкiв заготiвлi лiкарськоi рослинноi сировини, причому, пiд контролем досвiдчених спецiалiстiв;

- для розширення сировинноi бази органiзувати заповiднi дiлянки лiкарських рослин у всiх лiсництвах областi з тим, щоб вони могли пiзнiше стати масивами експлуатацii;

- заборонити масове сiнокосiння, випасання овець, худоби, зривання квiтiв на букети на територiях, де поширенi регiонально-рiдкiснi види лiкарських рослин;

- органiзовувати пiдсiв лiкарських рослин (на пустирях, вигонах, балках);

- комiтетам з екобезпеки заборонити торгiвлю весняними ефемероiдами та лiкарськими рослинами на ринках без спецiальних дозволiв;

- для збереження запасiв лiкарських рослин серцево-судинноi дii у природних бiотопах слiд рекомендувати iх до введення у культуру, наприклад, на лiкарських городах, у спецiалiзованих господарствах, на пришкiльних дiлянках.

РОЗДРЖЛ 1. РЖСТОРРЖЯ ВИВЧЕННЯ ТА ВИКОРИСТАНН ЛРЖКАРСЬКИХ РОСЛИН

Застосування рослин для лiкування численних недуг людини почалося iз незапам'ятноi давнини. Фiтотерапiя (лiкування рослинами) така ж давня, як i iсторiя людськоi цивiлiзацii. Власне, медицина, ii витоки беруть початок саме з фiтотерапii. Археологiя, розшифровуючи клинописнi глинянi таблички, знаходить описи використання лiкарських рослин ще ассiрiйцями, шумерами та вавiлонянами.

Ще на свiтанку своii iсторii людина збирала i використовувала для лiкування деякi рослини. Знання про них поступово нагромаджувалися i передавались усно з поколiння в поколiння. Уже в найдавнiших писемних пам'ятках людськоi культури i згадки про використання рослин, як лiкарських засобiв. Ще за три тисячолiття до нашоi ери в РДгиптi були вiдомi деякi лiкарськi рослини, а славнозвiснi грецькi вченi-фiлософи Аристотель, Теофраст, ТРеродот, Гiппократ наводили у своiх творах бiльш-менш систематичнi зведення про iх збiр, культуру i використання. Детальнi описи лiкарських рослин та способiв iх використання знаходимо у працях лiкарiв Дiоскорида (РЖ ст.), Плiнiя Старшого, Галена та iн.

Описи лiкарських рослин та способiв iх застосування при певних недугах знайдено у бiблiотецi ассiрiйського царя Ассурбанiпала в Нiневii (близько 660 р. до н. i.).

У Стародавньому РДгиптi лiкуванням займалися жерцi, якi всiляко приховували таiмницi власноi лiкарськоi майстерностi. З цiiю метою вони використовували запашнi олii, смоли, бальзами, знали про цiлющi властивостi алое, подорожника, ялiвцю та багатьох iнших рослин.

Медицина Стародавнього Китаю також широко використовувала лiкарськi рослини. Вiдома фундаментальна праця лiкаря Лi Шi Чженя (1522тАФ 1596 p.p.) "Основи фармакологii", в якiй описано понад 1500 засобiв з лiкарських рослин. Ця праця не втратила значення i в наш час. Давньокитайська медицина послуговувалася 230 лiкарськими, в тому числi i отруйними, рослинами". В iндiйських травниках (РЖ ст. до н.е.) описано понад 600 лiкарських рослин. Багатий досвiд використання цих природних лiкiв мали також древнi греки i римляни.

У писемнiй пам'ятцi Стародавньоi РЖндii ВлЯджур-ведаВ» (наука про життя), працях лiкарiв Чарака (РЖ ст. н.е), Сушрута та Вагбата (VIIтАФVIII ст. н.е) знаходять вже близько тисячi назв лiкарських рослин, що зустрiчаються серед рiзноманiтноi флори тропiкiв.

Генiальний лiкар Стародавньоi Грецii Гiппократ (460тАФ377 p.p. до н.е.) провiв узагальнення рiзноманiтних рослинних засобiв, що застосовувались тодi для лiкувальних потреб. Вiн був переконаний, що використовувати рослини потрiбно в iх природному станi, без жодних перетворень. Його кредо складалося з таких трьох настанов: у лiкувальному процесi медик повинен використовувати слово, рослини i нiж.

У Стародавньому Римi вiдомий вчений Пале (131-201 p.p. н.е.) вперше розробив методи екстракцii дiючих речовин iз лiкарських рослин.

Видатний давньоримський лiкар Гален (130тАФ210 p.p.) значно розвинув iснуюче вчення про використання лiкарських рослин. Вiн радив подрiбнювати рослини, виготовляти з них екстракти та настiйки на спиртi, оцтовi, що широко застосовуються i в наш час.

Значний внесок у розвиток схiдноi медицини, а також у розвиток лiкознавства РДвропи зробив таджицький лiкар Авiценна (Абу Алi РЖбн Сiна, 980тАФ1037 р.р.) тАФ автор працi ВлКанон лiкарськоi наукиВ», що зажила заслуженоi слави у всьому свiтi. Вiн не лише узагальнив досягнення тогочасноi науки про лiкування недуг, а й доповнив ii вiдомостями з власних спостережень i своiми висновками.

Слiд зазначити, що далекi предки скiфи i слов'яни володiли великим запасом знань про рослини i широко використовували iх при наданнi медичноi допомоги. Серед скiфiв були збирачi рослин, котрi заготовляли iх не лише для задоволення власних потреб, а також для продажу на зовнiшньому ринку, в першу чергу тАФ грекам. Ними виявлено багато лiкарських рослин, що не втратили свого значення й тепер (солодка, горицвiт, подорожник). Вони першими знайшли "скiфський" корiнь, назвали його "солодкий" i широко використовували при грудних захворюваннях й лiкуваннях ран. Скiфська народна медицина дала ряд визначних вчених-лiкарiв, вiдомих далеко поза межами рiдноi краiни.

Отже, людина, ще з глибокоi давнини володiла неабияким запасом вiдомостей про лiкувальнi властивостi рiзних рослин i широко iх використовувала. У середнi вiки вивчення лiкарських рослин мало просунулося вперед, дише арабськi вченi в цi часи збагатили науку, склавши у XIII ст. фармакопею.

Хоча про застосування рослин iз лiкувальною метою на територii Киiвськоi Русi ми знаiмо не так уже й багато, але вiдомо, що в тi далекi часи в арсеналi ченцiв, якi займалися зцiленням хворих були мед, вiск, шипшина, звiробiй, подорожник, горицвiт, чорнобиль (полин), цибуля, лiщина та iн. У лiтописах згадуються iмена РЖвана Смера, який мав значний досвiд i майстернiсть у лiкувальнiй справi й служив у князя Володимира (X ст.); лiкарiв Агапiта та Петра Сиранiна, що служили при князiвських дворах Киiва та Новгорода.

У Киiвськiй державi медицина i фармацiя iз стародавнiх часiв розвивалася самобутнiми шляхами. В рукописних травниках i лiкувальниках, якi дiйшли до нас з XI ст. наводяться описи багатьох рослин, якi використовувалися тодi на Русi.

З прийняттям християнства поширюiться письменнiсть, з'являються першi книги тАФ травники, зiльники, лiкувальники. В них уже зустрiчаiться певна систематизацiя матерiалiв про лiкувальнi властивостi рослин, робляться висновки, даються кориснi поради, якi, проте, зараз звучать досить наiвно та окультно.

Для iсторii постаi дуже цiкавою найдавнiша писемна пам'ятка Киiвськоi Русi тАФ "РЖзборник Святослава", який був укладений в 1073 - 1076 p.p. для киiвського князя Святослава Ярославовича. Поряд з творами церковно-релiгiйного характеру "РЖзборник" стверджуi користь знань i читання книжок; подаi описи блекоти, аконiту, болиголову тощо.

Винятковою енциклопедiiю медичних знань XII ст. i науковий трактат ВлМазiВ» киiвськоi князiвни РДвпраксii Мстиславiвни (1108 тАФ 1172 p.p.). Вона пристрасно вивчала народну медицину i сама лiкувала хворих. У книзi мiстяться гiгiiнiчнi поради, розповiдаiться про користь повiтря i фiзичних рухiв, рацiонального харчування та описуiться лiкування окремих недуг. Трактат далекий вiд марновiрства i забобонiв, якi були дуже поширенi тодi в подiбнiй лiтературi.

В кiнцi ХУРЖ ст. (1586р.) з наказу царя Федора РЖвановича видано перший офiцiйний росiйський травник, який i праобразом майбутнiх фармакопей; одночасно створюються на городах грядки "зелiйних трав". Тодi ж (кiнець ХУРЖ ст.) зроблено першу спробу органiзацii керiвного органу медичними справами в Росii - "Аптекарську палату" у Москвi, яка пiзнiше була перетворена в "Аптекарський прйказ". Однiiю з його функцiй була органiзацiя збирання лiкарських рослин. До цього ж часу вiдноситься i початок культивування лiкарських рослин у тодiшнiй Росii.

Пiд час визвольноi вiйни украiнського народу 1648тАФ1654 p.p. пiд проводом Богдана Хмельницького лiкарi застосовували для лiкування гнiйних ран хлiбну вологу цвiль, а також настоi подорожника великого, звiробою звичайного, перстачу прямостоячого (калгану), родовика лiкарського, деревiю звичайного та iн.

Найбiльш важливий поштовх цiй справi дав Петро РЖ. З його наказу були створенi спецiальнi казеннi аптеки й аптекарськi городи. На початку ХУРЖРЖРЖ ст. (1709 р.) в м. Лубни була заснована перша в Украiнi казенна аптека (за даними В.Д. Отамановського першi приватнi аптеки виникли ранiше, у ХРЖУ-ХУРЖ ст. в мiстах Львовi, Киiвi, Луцьку, Кременцi, Кам'янцi-Подiльському), яка заготовляла з мiсцевоi флори лiкарськi трави для потреб армii та населення. При аптецi були закладенi два аптекарських городи -"ботанiчнi сади" ( в м. Лубни i в с. Терни пiд Лубнами) загальною площею в 50 десятин. На цих городах вирощували ромашку лiкарську, шавлiю лiкарську, белладонну звичайну, перець стручковий, гiрчицю, аконiт та iн.

В епоху, коли на Украiнi на повну силу розгорнула свою дiяльнiсть Киiво-Могилянська академiя, значного розвитку поряд з iншими науками набула i лiкувальна справа. В 1802 р. при Киiво-Могилянськiй академii було вiдкрито дворiчний медичний клас, у якому викладали анатомiю, фiзiологiю, хiрургiю, проводились практичнi заняття з цих дисциплiн. З Киiво-Могилянськоi академii вийшли видатнi вiтчизнянi вченi-медики: Нестор Максимович-Амбодик (1743тАФ1812 р.р), РЖван Андрiйович Полетика (1726тАФ 1783 p.p.), Петро РЖванович Погорецький (1735тАФ1780 р.р), Мартин Матвiйович Тереховський (1740тАФ1796 p.p.), Данило Степанович Самойлович (1742тАФ1805 р.р).

Надзвичайно цiкава праця Нестора Максимовича-Амбодика "Лiкарське речеслiв'я, або опис цiлющих рослин". У цiй багатотомнiй фундаментальнiй працi подано не лише опис, а й малюнки лiкарських рослин, що мало важливе значення для практичних лiкарiв.

Надалi вивченню вiтчизняних сировинних ресурсiв, в тому числi й лiкарських рослин, чимало сприяли вченi-ботанiки, якi брали участь у численних експедицiях (П.С. Крашенiннiков, П.С. Палас, Й.Г. Гмелiн, РЖ.РЖ. Лепехiн, Г.Ф. Соболевський, А.Т. Болотов, М.П. Щеглов, РЖ.О. Двигубський, О.П. Нелюбiй, П.Ф. Горенiнов та iн.).

З бурхливим розвитком медицини, клiтинноi бiологii, генетики, анатомii та фiзiологii людини виникли новi перспективи використання вже вiдомих та нових видiв рослин, по-iншому почали сприймати й стародавнi рукописи, присвяченi рослинам. З цього перiоду почали створювати синтетичнi лiки, у РДвропi почалось масове вiдкриття фармацевтичних фабрик. Так, до 1907 року iх налiчувалось близько 200, а до 1939 року iх кiлькiсть зросла майже втричi. На цих пiдприiмствах виготовлялось кiлька тисяч синтетичних препаратiв. Найбiльшим виробником штучних лiкiв стала Нiмеччина, проте саме тут паралельно розвивалось i лiкування лiкарськими рослинами, багато з яких було введено в культуру. У Францii та Англii з недовiрою поставились до новiтнiх лiкiв, тому у цих краiнах найбiльше збереглись традицii траволiкування.

З вiдкриттям у 1913 р. вiтамiнiв лiкування травами отримало новi перспективи та завдання. З'явився i новий термiн тАФ вiтамiноноснi рослини. Вiдомi овочi та фрукти почали дослiджувати на предмет виявлення вiтамiнiв, у кожного народу було запроваджено традицiю свого "соколiкування". На територii Галичини у цей час з'явилось кiлька переробних заводiв, де налагоджено промисловий випуск соку з яблук, малини, чорниць та вишень тощо.

Новий поштовх для вивчення традицiй використання лiкарських рослин дала перша свiтова вiйна. Промисловi пiдприiмства у цей час були зруйнованi або перестали iснувати, а сотнi поранених на фронтах потребували невiдкладноi допомоги. Ось чому з'явилась необхiднiсть подальшого вивчення лiкарських властивостей рослин, вiднайдення iх у природi та заготiвлi й зборах. У 1915 роцi в Росii пiд проводом князя Ольденбурзького було засновано велику експедицiю для збору рослин. В цей час у багатьох краiнах, зокрема Нiмеччинi, Францii, РЖталii з'являються вимоги до зiбраних рослин, встановлюiться стандартизацiя сировини.

На початку XX столiття використовували переважно види рослин, якi мали у своiму складi серцевi глiкозиди та гiркоти, що допомагали при лiкуваннi шлунково-кишкових недугiв, а вiдомi вже прописи почали замiнювати синтетичними препаратами. Проте вони не завжди добре сприймались, часто викликали алергiчнi реакцii. Починаючи з 40-х рокiв знову повернулись до народних джерел траволiкування. Це повернення було започатковане виступом на зтАЩiздi фармацевтiв та лiкарiв у 1909 р. вiдомого хiмiка-фармаколога Чiрха, який сказав (цитата наводиться за виданням, написаним староукраiнською мовою): "Тепер можемо бути певнi, що медицина вернеться ще охочiш, нiж нинi, до рослинних сирiвцiв.

Власне тодi, коли ТСрунтовно попсуi собi шлунок на специфiках хiмiчноi синтези. Тодi вернеться медицина до найдавнiших лiкiв людства, до рослин, що iх уживання спираiться на досвiд тисячолiть. РЖнша рiч, що не буде на них дивитися так наiвно, як за давнього Вавилону, за часiв Галена .."

Саме на початку 20 ст. багатьма вченими була визнана теорiя так званого бiологiчного лiкування: суть ii зводилась до того, що лише у природi й чистому середовищi людина може знайти своi зцiлення, шукати шляхи до зцiлення необхiдно негайно, використовуючи усталенi традицii свого народу.

На заходi Украiни з'являються у цей час багато робiт, серед них найбiльш цiнними i "Лiчничi рослини" Теодора Панича (Львiв, 1924) та "Фiтотерапiя. Пiдручник для лiкарiв" Юрiя Липи (Варшава, 1933).

РЖнформацiю про деякi види лiкарських рослин можна почерпнути i з спецiальноi ботанiчноi лiтератури та словникiв, якi були виданi в кiнцi XIX тАФ на поч. XX ст., зокрема робiт польських дослiдникiв Й. Мотики, С. Маковецького. Дещо пiзнiше з'являються узагальнюючi роботи медичного спрямування З.РД. Болтаровича та довiдник за ред. А.Озаровського, виданий у Польщi.

Украiнськi ботанiки другоi половини ХУЛРЖ ст. та першоi половини XIX ст., дослiджуючи флору Украiни, також придiляли увагу лiкарським рослинам, але систематично iх не вивчали. Тiльки у другiй половинi XIX ст. починаються роботи над дослiдженням дикоростучих лiкарських рослин. Однiiю з перших в цiй галузi була праця Н. Арендаренка про лiкарськi рослини Полтавщини. У 1887 р. вийшла книга К.С. Горницького, в якiй на пiдставi сорокарiчних дослiджень подаються вiдомостi про 610 видiв рослин украiнськоi флори, в тому числi й про лiкарськi рослини. В. Бiлявський наводить вiдомостi про дикоростучi та культивованi лiкарськi й технiчнi рослини Лубенського повiту.

У 1914 роцi в Киiвi при полiтехнiчному iнститутi професор (пiзнiше академiк) М.Ф. Кощенко закладаi аклiматизацiйний сад з вiддiлами лiкарських рослин, плодових дерев i кущiв. У саду була створена колекцiя лiкарських рослин, яка вже в 1917 р. складалася з 160 видiв. Роботами спiвробiтникiв саду доведено можливiсть культури таких рослин як тирлич жовтий, мак опiйний, женьшень, виведено гiбридну наперстянку.

За iнiцiативою i проектом Лубенського товариства сiльського господарства при грошовiй пiдтримцi Департаменту землеробства в 1916 р. в Лубнах була органiзована перша дослiдна станцiя лiкарських рослин, метою роботи якоi було всебiчне вивчення культурних i дикоростучих лiкарських рослин.

Проблема культивування лiкарських рослин та вивчення дикоростучих iх видiв, так само як i iх заготiвля набуваi великого значення в 20 роках. Роботи по цiй проблемi зосереджуються у кiлькох установах й набувають планового характеру. У Киiвi в 1919 р. вiддiлом по заготiвлi i переробцi лiкарськоi сировини при Украiнському Червоному Хрестi видано посiбник "Важнейшие лекарственньiе растения на Украине". У 1921 р. була скликана перша Всеросiйська нарада уповноважених та громадських органiзацiй, що проводили роботу по збиранню та культивуванню лiкарських рослин. На нiй визнано введення в культуру лiкарських i ароматичних рослин, як завдання державного значення. Для цього були органiзованi радгоспи, дослiднi станцii, створена хiмiко-фармацевтична промисловiсть.

У 1922 р. наукова комiсiя по збору i культурi лiкарських рослин при Одеськiй губернськiй радi народного господарства видала за ред. А.О. Сапегiна плакат-iнструкцiю по збиранню та засушуванню лiкарських рослин.

В перiод з 1929 по 1932 р.р, замiсть численних заготiвельних органiзацiй, була створена iдина Всесоюзна заготiвельна органiзацiя "Лiктехсировина", яка займалася заготiвлею дикоростучих лiкарських рослин, розведенням лiкарських рослин та ефiроолiйних культур.

Для цього перiоду характерна побудова планового дослiдження в галузi лiкарських i ароматичних культур в системi Всесоюзного науково-дослiдного iнституту лiкарських та ароматичних рослин (ВРЖЛАР) з його зональними дослiдними станцiями. У нас в Украiнi робота Лубенськоi дослiдноi станцii з часу ii органiзацii на припинялася. У 1925 р. вона була переведена з пiд Лубен в с. Березоточу Лубенського району Полтавськоi областi.

З 1926 по 1930 p.p. вивченням дикоростучоi лiкарськоi флори займалася науково-дослiдна кафедра сiльськогосподарськоi ботанiки при сiльськогосподарському науковому комiтетi Украiни, яка потiм була реорганiзована в Украiнський iнститут прикладноi ботанiки, а пiзнiше тАФ в Украiнський iнститут рослинництва.

РЖнститут ботанiки АН УРСР з 1934 р. i до вiйни проводив роботи по вивченню методики селекцii лiкарських рослин ( Г.Н. Котуков). У 1935 р. вийшла з друку книжка чл.-кор. АН УРСР Е.РЖ. Бодзiловського, в якiй подавалися вiдомостi про 129 видiв лiкарських рослин, а недолiком було те, що в нiй недостатньо поданi вiдомостi про поширення лiкарських рослин на Украiнi.

Вiйна 1941-1945 p.p. принесла великi матерiальнi втрати, на Украiнi були знищенi плантацii багаторiчних культур, зовсiм припинено заготiвлi дикоростучих лiкарських рослин. Пiсля закiнчення вiйни Украiна не тiльки вiдновила рiвень довоiнноi заготiвлi лiкарськоi сировини, а й значно його перевищила, а також збiльшила асортимент сировини, яка заготовляiться.

З 1945 року науковими установами проводяться значнi роботи по вивченню корисних рослин, збiльшуiться випуск науковоi та науково-популярноi лiтератури, що стосуiться цього питання. У 1946 р. вийшов з друку плакат-iнструкцiя З.Ф. Котiноi по збору та сушiнню лiкарських рослин, брошура М.РЖ. Котова i Я.А. Фiалкова "Дикорослi лiкарськi рослини УРСР", в якiй пiдведено пiдсумки вивчення дикоростучих лiкарських рослин УРСР, робота А.РЖ. Закордоння про стан вивчення iх в культурi. Всi цi роботи охопили територiю УРСР без Кримськоi областi, яку приiднали до Украiни пiзнiше, а також в них немаi вiдомостей про запаси дикорсклучих лiкарських рослин на Украiнi. В 1950 р. опублiкована брошура О.Д. Вiсюлiноi "Вiдшукування i визначення дикоростучих корисних рослин", а в 1953 р. вийшла з друку ii брошура "Дикоростучi лiкарськi рослини", в якiй подано описи важливих лiкарських рослин, а також таких, що поширенi лише в культурi. В роботi В.РЖ. Чопика "Флора i рослиннiсть захiдноi частини Украiнських Карпат" (1958), подаються вiдомостi про дикоростучi кориснi рослини Карпат i ,зокрема, про лiкарськi рослини, iх поширення та запаси.

Роботи по вивченню дикоростучих лiкарських рослин пiвденно-схiдноi частини УРСР, а також культивованих рослин проводяться у Днiпропетровському медичному iнститутi, на кафедрi фармакологii Вiнницького медичного iнституту та iн.

Значну роботу по вивченню лiкарських рослин проводив Киiвський iнститут удосконалення лiкарiв. Спiвробiтниками цього iнституту вивчалися представники родини Пасльонових, види роду дурман, скополiя (Г.З. Мiндлiн, Т.В. Зiнченко), види роду гiрчак (Е,С. Сквирська).

За останнi десятилiття активiзувалась дiяльнiсть наукових закладiв Украiни щодо вивчення та впровадження у лiкувальну практику лiкарських рослин. Вiдомими i роботи М.Н. Носаля, О.П. Попова, В.В. Кархута, М.С. Харченка, В.РЖ. Сили, Ф.РЖ, Мамчура та iн. Проте, справжньою подiiю слiд вважати вихiд енциклопедичного iлюстрованого довiдника з лiкарських рослин за ред. А. М. Гродзiнського, який включii iнформацiю про 1297 видiв лiкарських рослин Украiни.

За останнi роки у свiт вийшло багато робiт про народнi лiкарськi рослини, якi вигiдно вiдрiзняються вiд старих, виданих у минулому "травникiв" або ж народних "лiкувальних порадникiв" тим, що в них дано точнi, науковi назви рослин, детально охарактеризовано способи застосування iх у народнiй медицинi. Такими i книги М.А. Носаля i РЖ.М. Носаля "Лiкарськi рослини i способи iх застосування в народi" та В.РЖ. Комендара про лiкарськi рослини Закарпатськоi областi. РЖ

У Рiвненському районi Рiвненськоi областi зростаi близько 800 видiв рослин й серед них лише близько 40 видiв у даний час заготовляiться для потреб фармацевтичноi галузi, близько 100 видiв вiдомо з джерел народноi медицини. Проте, враховуючи тисячолiтню iсторiю траволiкування на цiй територii та сприятливiсть-клiмату, рельiфу, збереження природних угруповань рослин, можна стверджувати, що рослин з лiкувальними властивостями у Рiвненському районi набагато бiльше, в тому числi видiв якi могли б ефективно використовуватись для профiлактики та лiкування хвороб дихальноi системи поряд з тими, якi вже давно й успiшно застосовуються.

РОЗДРЖЛ 2. МЕТОДИКА ЗБИРАННЯ, СУШРЖННЯ ТА ЗБЕРРЖГАННЯ ЛРЖКАРСЬКОРЗ РОСЛИННОРЗ СИРОВИНИ

Для того щоб збирати лiкарськi рослини, потрiбно вмiти вiдрiзняти iх вiд схожих нелiкарських рослин. Треба знати, яка частина рослини маi найбiльше активнодiючих лiкарських речовин (листки, плоди, квiтки, насiння, бруньки, кора, коренi, кореневища, бульби). Рiзнi частини лiкарських рослин, залежно вiд функцiй i будови, а також стадii розвитку, по-рiзному накопичують фармакологiчно дiючi речовини. У зв'язку з цим окремi частини рослин заготовляють у певнi перiоди iх життя .

Бруньки збирають рано навеснi, як правило, у березнi-квiтнi, коли почався iх рiст i вони набрякли, але ще не лопнули.

Кору молодих гiлок i стовбурiв заготовляють у квiтнi-травнi, в перiод руху соку, коли вона легко вiдокремлюiться вiд деревини. Щоб кора легко знiмалася, на стовбурi роблять поздовжнi i поперечнi надрiзи ножем з дуже гострим кiнцем. На здертiй корi не повинно бути деревини. Кору для медичних цiлей доцiльно заготовляти зимою чи у весняний перiод iз дерев та чагарникiв на дiлянках, призначених для рубки в поточному роцi, або пiд час рубки.

Листки збирають перед початком або пiд час цвiтiння рослини до масового цвiтiння з розрахунку не бiльше 25%. Вони мають бути чистими, неушкодженими грибковими чи вiрусними хворобами.

"Траву" (лiкарську сировину у виглядi квiтучих облиснених пагонiв трав"янистих рослин) збирають пiд час цвiтiння (до плодоношення) без жорстких частин стебла. Не допускаiться виривання рослин з корiнням. "Траву" о дворiчникiв збирають до плодоношення без огрубiлих частин рослин. В межах дiлянки заготiвлi лишеiться не менше 20 % рослин для насiннiвого поновлення.

Квiтки збирають залежно вiд строкiв цвiтiння кожного виду рослин в перiод масового iх цвiтiння, переважно до початку в'янення. При цьому на масивi залишаiться не менше 20 % найбiльш сильних дорослий особин для наступного насiннiвого поновлення.

Плоди i насiння звичайно збирають безпосередньо перед повним iх достиганням. Плоди зривають руками (без плодонiжок) вранцi або ввечерi, оскiльки зiрванi у спеку швидше псуються. Зiпсованi й пошкодженi плоди слiд вiдкидати. Краще проводити збiр плодiв у кошики, зсередини обшитi мiшковиною. У рослин, плiд яких маi вигляд коробочки або стручка, насiння збирають перед розтрiскуванням. Очищене вiд пилу й домiшок насiння трохи пiдсушують на повiтрi, щоб запобiгти заплiснявiнню.

Кореневища, бульби, коренi викопують у кiнцi вегетацiйного перiоду пiсля обсипання насiння або ранньою весною, коли в них нагромаджуються активно дiючi речовини, з розрахунку обсягу допустимого щорiчного використання сировини, обчисленого для конкретного виду, або вiдбирають найсильнiшi особини з розрахунку не бiльше 10 % рослин на дiлянцi. У радiусi 10 - 15 см вiд стебла рослину обкопують, заглиблюючи лопату в ТСрунт так, щоб не пiдрiзати коренiв, потiм вивертають iх з грунтом, старанно обчищають вiд землi, миють холодною проточною водою, подрiбнюють i сушать. Перевага осiннього збирання коренiв i кореневищ полягаi у тому, що восени вони крупнiшi, протягом лiта в них нагромаджуються запасний крохмаль та iншi цiннi лiкувальнi речовини.

Заготовляти лiкарськi рослини найкраще в сухi i погожi днi, пiсля того як спаде роса, оскiльки вологi рослини довго сохнуть i можуть уражатися цвiльовими грибами. Висока вологiсть призводить до активiзацii ферментiв i зводить нанiвець активнодiючi компоненти. Сировина, зiбрана вогкою, при сушiннi швидко темнii i втрачаi якiсть. Не слiд збирати запорошенi рослини, котрi зростають вздовж дорiг, а також пошкодженi шкiдниками та хворобами. Пiсля заготiвлi, якомога ранiше, рослинну сировину висушують у добре провiтреному примiщеннi пiд навiсом. Для кращого просушування сировину слiд розкладати тонким шаром перiодично перевертаючи. Рослини, якi мають ефiрнi олii, складають товстим шаром i сушать при температурi не вищiй за 25-30 В°С, а тi що мають алкалоiди i глiкозиди тАФ при 50-60 В° С. При сушiннi соковитих плодiв оптимальна температура повинна складати 80-90 В°С, корiння i кореневищатАФ 40-50 В°С.

Доброякiсною рослиною сировиною вважаiться та, яка пiсля сушiння зберегла властивий iй природний вигляд, колiр i запах. Вбираючи вологу, вона плiснявii, псуiться, втрачаi специфiчний запах i лiкарськi властивостi.

Правильне зберiгання i заготiвля лiкарськоi сировини даi змогу не втратити або навiть пiдвищити фармакологiчну активнiсть дiючих речовин.

Бiльшiсть сировини зберiгаiться у кошиках, ящиках, мiшках. Рослини, якi мiстять ефiрнi олii, потрiбно зберiгати окремо вiд iнших у герметичних дерев'яних ящиках, оббитих бiлою жерстю. У добре провiтреному сухому прохолодному примiщеннi лiкарська рослинна сировина може зберiгатись кiлька рокiв. Термiн зберiгання окремих частин рослини неоднаковий. Листки i квiтки можна зберiгати протягом 1тАФ2 рокiв, але краще не довше року. Кора, кореневища, бульби, коренi не втрачають лiкувальних властивостей 3тАФ4 роки, брунькитАФблизько 2 рокiв.

Термiни зберiгання офiцинальноi сировини визначаються Державними стандартами i Державною фармакопеiю.

Заготовляючи лiкарську сировину, потрiбно поводитися з рослинами обачно, не допускати iх повного винищення як на окремих дiлянках, так i в регiонах у цiлому.

РОЗДРЖЛ 3. КОРОТКА БОТАНРЖЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, СИРОВИНА, ХРЖМРЖЧНИЙ СКЛАД ТА ЗАСТОСУВАННЯ ДЕЯКИХ ЛРЖКАРСЬКИХ РОСЛИН, ЯКРЖ ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАХВОРЮВАННЯ ДИХАЛЬНОРЗ СИСТЕМИ

У Рiвненському районi Рiвненськоi областi зростаi понад 40 видiв рослин, якi згiдно лiтературних даних виявляють ту чи iншу фiтотерапевтичну дiю при лiкуваннi ними захворювань дихальноi системи. Нами було виокремлено 8 найбiльш широко вживаних iз них в офiцiйнiй та народнiй медицинi й проаналiзовано iх бiологiчнi особливостi, хiмiчний склад сировини та найбiльш ефективнi перiоди ii заготiвлi (див. табл.) Серед таких рослин: анiс звичайний - Anisum vulgar Gaertn., бузина чорна - Sambucus nigra L., дивина густоквiткова - Verbascum densiflorum Berto L, копитняк iвропейський тАУ Asarum europaeum L., липа серцелиста - Tilia cordaia Mill ., малина - Rubus idaem L., материнка звичайна - Origanum vulgare L., осика - Populus tremula L.

Нижче приведено опис цих рослин за такою схемою: ботанiчна характеристика, сировина та хiмiчний склад, застосування.

1. Анiс звичайний - Anisum vulgare Gaertn.

Родина Зонтичнi - Арiасеае

Однорiчна трав'яниста рослина заввишки близько 60 см. Стебло прямостояче, гiлчасте, округле, вкрите пушком. Листки суцiльнi, з довгими черешками, надрiзанО'Зубчастi по краях, верхнi - майже сидячi, трироздiльнi, з вузькими чашолистками, пiрчасторозсiченi. Квiтки бiлi, дрiбнi, зiбранi в 6-10 -променевий плоский зонтик. Плiд - яйцеподiбна двосiм'янка, трохи сплюснута з бокiв, вкрита короткими волосками. Цвiте у червнi - липнi, плодоносить у серпнi.

Сировина та хiмiчний склад. Плоди анiсу мiстять жирну i ефiрну олii (до складу останньоi входять анетол, метилхавiкол, анiсовий альдегiд, ацетальдегiд, анiсовий кетон, анiсовий спирт та анiсова кислота).

Застосування. Ефiрна олiя, яка у великiй кiлькостi мiститься в рослинi, всмоктуючись у травному трактi, стимулюi шлункову секрецiю. Частково виводиться бронхiальними залозами, подразнюючи iх i посилюючи видiлення слизу. Вона бактерицидне дii на мiкрофлору дихальних шляхiв. Завдяки видiленню анетолу через бронхи ефiрна олiя анiсу виявляi м'який вiдхаркувальний вплив i сприяi рефлекторному збудженню дихання, пiдвищенню активностi вiйчастого епiтелiю дихальних шляхiв i пос

Вместе с этим смотрят:

РЖсторiя виникнення та розвитку масажу

Аборты

Аденовирусная инфекция

Азотные и кислородные ванны, нафталановая нефть

Акушерська операцiя - накладання акушерських щипцiв