Лiкувальна фiзкультура при виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалоi кишки

Лiкувальна фiзкультура при виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалоi кишки

Змiст

Вступ

Глава 1. Загальна характеристика виразковоi хвороби шлунка i 12 - палоi кишки

1.1 Етiологiя i патогенез виразковоi хвороби шлунка i 12 - палоi кишки

1.2 Класифiкацiя та клiнiчна характеристика виразковоi хвороби шлунка i 12 - палоi кишки

1.3 Oсновнi пiдходи до немедикаментозного i вiдновного лiкування при виразковiй хворобi шлунка i 12 - палоi кишки

Глава 2. Механiзми лiкувальноi дii фiзичних вправ при виразковiй хворобi шлунка i 12 - палоi кишки

Глава 3. Цiль, завдання, засоби, методи i методики лiкувальноi фiзичнoi культури при виразковiй хворобi шлунка i 12 - палоi кишки на стацiонарному етапi фiзичноi реабiлiтацii

Висновки

Практичнi рекомендацii

Список використаноi лiтератури

Вступ

Актуальнiсть сучасного стану проблеми виразковоi хвороби обумовлена широкоi поширенiстю ii серед дорослого населення, що в рiзних краiнах свiту складаi вiд 5 до 15%. Виразки 12-палоi кишки зустрiчаються в 4 рази частiше, нiж виразки шлунка [3, 27].

Серед хворих з виразкaми 12-палоi кишки чоловiкiв бiльше, нiж жiнок.

Хвороби органiв травлення займають друге мiсце в загальнiй структурi захворюваностi серед дорослого населення. Вони характеризуються хронiчним перебiгом, схильним до частих рецидивiв.

Профiлактика та лiкування хвороб, у сучасному суспiльствi являi собою комплекс соцiально-економiчних та медичних заходiв, спрямованих на збереження та змiцнення здоров'я людей шляхом пiдвищення компенсаторно-адаптацiйних здiбностей органiзму, усунення причин та умов, що викликають виникнення рецидиву захворювання [24].

РЖнтерес до проблеми виразковоi хвороби шлунка та 12-палоi кишки зумовлений не тiльки широким поширенням даноi патологii органiв травлення, але й вiдсутнiстю достатньо надiйних методiв лiкування, якi зводять до мiнiмуму можливiсть рецидиву захворювання [29].

Епiдемiологiчнi дослiдження показують, що виразкова хвороба шлунка i 12 - палоi кишки займаi одне з провiдних мiсць серед хвороб органiв травлення i i однiiю з розповсюджених форм гастроентерологiчнoi патологii у лiкарськiй практицi [7].

Серед хворих з виразками дванадцятипалоi кишки чоловiки значно переважають над жiнками, тодi як серед пацiiнтiв з виразками шлунка спiввiдношення чоловiкiв i жiнок однаковe.

ЛФК здiйснюi оздоровчий вплив при застосуваннi до хворих, що страждають виразковою хворобою, в наступних напрямках:

вплинути на врегулювання процесiв збудження i гальмування в корi головного мозку; на посилення кортико-вiсцеральнoi iннервацii та вирiвнюваннi розладiв вегетативноi iннервацii, полiпшити узгоджене функцiонування систем кровообiгу, дихання та травлення, шляхом правильноi органiзацii режиму рухiв, фiзичних вправ i пасивного вiдпочинку врегулювати нервово-психiчнy сферy хворого, полiпшити окисно-вiдновнi процеси у всiх органах, сприяти нормальному перебiгу трофiчних процесiв, протидiяти порушенням функцiй травного апарату, що мають бути при виразковiй хворобi (запори, втрата апетиту, застiйнi явища та iн.) [11].

Принцип iндивiдуалiзацii при застосуваннi лiкувальноi фiзкультури при даному захворюваннi i обов'язковим.

Фiзичнi вправи покращують циркуляцiю кровi та лiмфи, що сприяi зменшенню застiйних явищ в органiзмi.

Мета роботи - розглянути основнi пiдходи до призначення засобiв ЛФК в системi фiзичноi реабiлiтацii хворих з виразковою хворобою шлунка i 12 - палоi кишки.

Завдання роботи:

1) Вивчити i проаналiзувати сучаснi лiтературнi джерела з проблеми фiзичноi реабiлiтацii при виразковiй хворобi шлунка i 12 - палоi кишки.

2) Вивчити етiологiю та патогенез виразковоi хвороби шлунка i 12 - палоi кишки.

3) Охарактеризyвати завдання, засоби, форми та методики ЛФК при виразковiй хворобi шлунка i 12 - палоi кишки та розкрити механiзми iх дii.

Новизна роботи полягаi в тому, що ми узагальнили i систематизували наявнi данi з призначенням засобiв ЛФК при виразковiй хворобi шлунка i 12 - палоi кишки.

Практична i теоретична значимiсть. Запропонована нами методика ЛФК може бути використана в лiкувально-профiлактичних установах при комплексному лiкуваннi хворих з даною патологiiю, а також у навчальному процесi вищих навчальних закладiв фiзичноi культури з дисциплiни ВлФiзична реабiлiтацiя при захворюваннi внутрiшнiх органiвВ».

Обсяг i структура роботи. Робота написана на 37 сторiнках i складаiться з вступy, трьох глав, висновкiв, практичних рекомендацiй, списку використаноi лiтератури. Робота пропонуi три комплексa лiкувальноi гiмнастики на стацiонарному этапi з 3 режимaми (строго-лiжковий, лiжковий, палатний).

Глава 1. Загальна характеристика виразковоi хвороби шлунка i 12 - палоi кишки

1.1 Етiологiя i патогенез виразковоi хвороби шлунка i 12 - палоi кишки

Вiдповiдно до сучасних уявлень, причиною виникнення виразковоi хвороби i порушення рiвноваги мiж агресивними властивостями шлункового вмiсту (наприклад, високий рiвень кислотностi) та ослабленням захисних властивостей слизовоi оболонки шлунка та дванадцятипалоi кишки, a також порушення моторики i евакуацii вмiсту зi шлунку (що часто пов`язане зi стресом) i прямa травматизуючa дiя деяких видiв iжi [29].

Порушення рiвноваги мiж агресивними i захисними факторами, що впливають на слизову оболонку шлунка або дванадцятипалоi кишки, призводять до розвитку виразки.

До агресивних чинникiв вiдносять соляну кислоту, яка виробляiться в шлунку, жовчнi кислоти, що виробляються печiнкою i надходять до дванадцятипалоi кишки, вкидання вмiсту дванадцятипалоi кишки в шлунок. До захисниx - слиз, що виробляiться клiтинами слизовоi оболонки, нормальний кровообiг, своiчасне вiдновлення клiтин слизовоi оболонки.

До домiнування факторiв агресii призводять: група кровi (0)I, присутнiсть хелiкобактера в шлунку або дванадцятипалiй кишцi, прийом анальгiну, аспiрину, iндометацину, стреси, переживання, надмiрне вживання кави, зловживання алкоголем, гостра iжа [27].

Важливим у розвитку хвороби i спадковiсть. Передаiться у спадщину не саме захворювання, а схильнiсть: збiльшенa кiлькiсть клiтин, якi синтезують соляну кислоту, зниження стiйкостi слизовоi оболонки до дii соляноi кислоти, природна неповноцiннiсть кровоносних судин. Переважання шкiдливих факторiв на фонi спадковоi схильностi призводить до захворювання.

Роль хелiкобактера полягаi в тому, що вiн у процесi своii життiдiяльностi виробляi амiак, який опосередковано веде до збiльшення продукцii соляноi кислоти. Крiм того, хелiкобактер продукуi речовини, якi пошкоджують клiтини слизовоi оболонки шлунка та дванадцятипалоi кишки, викликаючи запалення. При знищеннi iнфекцii, як умови лiкування виразки шлунка, ознаки запалення зникають.

В етiологii i патогенезi виразковоi хвороби важливу роль вiдiграють психологiчнi особистi чинники, з появою виразковоi хвороби у хворих формуiться ii "психiчнe оздоблення", знижуiться толерантнiсть до психотравмуючих ситуацiй, що призводить до формування психосоматичнoго циклу [8].

Певну роль вiдiграють нервово-психiчнe перенапруження, систематична похибка в харчуваннi, курiння. Нерегулярний прийом iжi (у рiзнi години, з великими iнтервалами), порушуючи процес травлення в шлунку, може сприяти розвитку виразковоi хвороби, так як при цьому виключаiться можливiсть нейтралiзацii кислого середовища шлунка iжею [7].

Гострi страви, приправи, прянощi, алкоголь, важко перетравлeнi продукти викликають подразнення слизовоi оболонки шлунка, надлишкову секрецiю шлункового соку, тому пристрасть до них сприяi утворенню виразок. Таким же чином дii i палiння; крiм того, нiкотин викликаi спазм судин i порушення кровопостачання слизовоi оболонки шлунка.

1.2 Класифiкацiя та клiнiчна характеристика виразковоi хвороби шлунка i 12 - палоi кишки

Виразкова хвороба шлунка - це хронiчне захворювання, суть якого полягаi в перiодичнiй появi виразки шлунка або виразки дванадцятипалоi кишки, як правило, на фонi гастриту, викликаного iнфекцiiю хелiкобактер пiлорi (Helicobacter pylori).

Якщо у виникненнi виразковоi хвороби мають значення генетичнi фактори, то y причинax загострення, велика роль лежить в рiзних розладax регуляцii, яка представляi собою складний ланцюг порушень механiзмiв нервовоi, гормональноi i гуморальноi регуляцii на рiзних рiвнях, починаючи з кори головного мозку i закiнчуючи складними розладами нервовоi системи, якi в кiнцевому пiдсумку призводять до порушення балансу факторiв "агресii" i "захисту" слизовоi оболонки шлунка та дванадцятипалоi кишки [3].

У здорових осiб захиснi фактори завжди переважають над агресивними, це забезпечуi стiйкiсть збереження структури слизових оболонок гастродуоденальноi зони при мiнливих умовах середовища пiд впливом екзогенних та ендогенних факторiв.

При зниженнi рН 1,5 настаi зрив i слизо-бiкарбонатний бар'iр перестаi здiйснювати захисну роль. Слиз - особливий пiдклас глiкопротеiнiв i муцинiв, який i бар'iром, який захищаi епiтелiальнi клiтини вiд несприятливих впливiв.

При виразковiй хвороби характер i ступiнь вираженостi порушень патогенетичних ланок захворювання у хворих можуть бути самi рiзнi, що обумовлюi особливостi клiнiчних проявiв хвороби [8].

Основна скарга хворого виразковою хворобою - бiль у епiгастральнiй областi, поява якого пов'язанa з прийомом iжi: в одних випадках бiль виникаi через пiвгодини - годину, в iнших - через 1,5 - 2 години пiсля iжi або натще.

"Голоднi" бoлi особливо характернi для виразки дванадцятипалоi кишки. Вони, зазвичай, зникають пiсля прийому, iнодi навiть незначноi, кiлькостi iжi.

РЖнтенсивнiсть болю може бути рiзною; нерiдко бiль вiддаi у спину, чи вгору, в грудну клiтину. Крiм болей, хворих нерiдко турбуi болiсна печiя через 2-3 години пiсля iжi, зумовлена вкиданням кислого вмiсту шлунку в нижнiй вiддiл стравоходу [7].

Зазвичай печiя стихаi пiсля прийому лужних розчинiв i молока. РЖнодi хворi мають вiдрижку, нудоту, блювоту; блювота зазвичай приносить полегшення.

Всi цi неприiмнi вiдчуття також пов'язанi з прийомом iжi. При розташуваннi виразки в дванадцятипалiй кишцi характернi "нiчнi" болi, запори.

Для виразковоi хвороби характерний хронiчний перебiг з чергуванням перiодiв загострень i покращень (ремiсiй).

Загострення частiше виникають навеснi i восени, тривають зазвичай 1-2 мiсяцi i проявляються посиленням описаних ознак хвороби, нерiдко позбавляi хворого працездатностi, а в рядi випадкiв призводять до ускладнень: кровотеч, перфорацii, пенетрацii, стенозам вiддiлiв шлунково-кишкового тракту, малiгнiзацii (переродження в злоякiсну пухлину).

Самa частa проявa виразковоi хвороби - це бiль в областi шлунка: гостра, пекуча, ниючa. Вона може бути невизначеною, тупoю або вiдчуватися, як почуття переповнення шлунка, важкостi в животi або нагадувати почуття голоду.

При виразцi дванадцятипалоi кишки бiль виникаi через 1,5-3 години пiсля iжi, часто вночi, звичайно зменшуiться через кiлька хвилин пiсля iжi або прийому засобiв (альмагеля, розчину соди), в результатi нейтралiзацii соляноi кислоти та ослаблення ii подразнюючоi дii.

У хворих на виразку шлунка бiль виникаi або посилюiться пiсля iжi. Для них характерна нудота, блювота частiше, нiж для хворих на виразку дванадцятипалоi кишки. Багато хто худнуть, так як мало iдять з-за вiдсутностi апетиту.

Близько половини загострень виразок протiкаi безсимптомно. Можливi випадки з нетиповими проявами: вiдсутнiсть зв'язку болю з прийомом iжi, вiдсутнiсть сезонностi загострень (навеснi та восени).

Особливу в клiнiчному планi групу становлять хворi, у яких кислотно-пептичний фактор не i ведучим i захворювання протiкаi при гiпосекрецii шлункового соку.

У таких хворих вiдзначенi генералiзованi порушення мiкроциркуляцii гастродуоденальноi зони, прямо пропорцiйнi тривалостi захворювання, вираженостi запально-деструктивних змiн, важкостi ускладнень, вираженостi больового синдрому.

За клiнiчним перебiгом розрiзняють гострi, хронiчнi та атиповi виразки. Не всяка гостра виразка i ознакою виразковоi хвороби. Типовiй хронiчнiй формi виразковоi хвороби властивi поступовий початок, наростання симптомiв i перiодичний (циклiчний) перебiг.

Перша стадiя - прелюдiя виразки, характеризуiться вираженими порушеннями дiяльностi вегетативноi нервовоi системи та функцiональними розладами шлунка та дванадцятипалоi кишки, друга - появою органiчних змiн спочатку в формi структурноi перебудови слизовоi оболонки з розвитком гастродуоденiта, третя - появою виразкового дефекту в шлунку або дванадцятипалiй кишцi, четверта - розвитком ускладнень.

Загальна тривалiсть перiодiв ремiсii при виразковiй хвороби коливаiться вiд декiлькох мiсяцiв до багатьох рокiв.

У вiтчизнянiй практицi найбiльш часто застосовуiться класифiкацiя по етiологiчним факторaм:

1. Клiнiко-ендоскопiчна стадiя: гостра виразка; початок епiтелiзацii; загоiння виразкового дефекту слизовоi оболонки при наявному гастродуоденiтy.

2. Фази: загострення; неповна клiнiчна.

3. Локалiзацiя: шлунок; дванадцятипалa кишкa; подвiйна локалiзацiя.

4. Форма: без ускладнень; з ускладненнями (кровотеча, пенетрацiя, перфорацiя, стеноз пiлоруса, перiвiсцерiт).

5. Функцiональна характеристика: кислотнiсть шлункового вмiсту та моторики (пiдвищенi, зниженi, в нормi).

6. Етiологiчна характеристика: Helicobacter pylori асоцiйована; Helicobacter pylori неасоцiйована.

1.3 Oсновнi пiдходи до немедикаментозного i вiдновного лiкування при виразковiй хворобi шлунка i 12 - палоi кишки

Метою лiкування проти виразки i вiдновлення слизовоi оболонки шлунка та 12-палоi кишки (рубцювання виразки) i збереження тривалого безрецидивного перебiгу хвороби.

З огляду на рiзноманiтнiсть завдань у лiкуваннi виразковоi хвороби шлунка та 12-палоi кишки, до уваги лiкарiв залучeнi фiзичнi принципи впливу, що мають многофакторнi дii на рiзнi патогенетичнi ланки хвороби.

В комплекс лiкування виразковоi хвороби обов'язково включаiться лiкувальна фiзкультура тАФ ЛФК [16].

ЛФК при виразковiй хворобi сприяi регуляцii процесiв збудження i гальмування в корi головного мозку, покращуi травлення, кровообiг, дихання, окисно-вiдновнi процеси, що позитивно впливаi на нервово-психiчний стан хворого.

При виконаннi фiзичних вправ уважно ставляться до областi шлунка та дванадцятипалоi кишки [28]. В гострому перiодi захворювання ЛФК не показана.

Фiзичнi вправи призначають через 2 - 5 днiв пiсля припинення гострого болю. У цей перiод процедура лiкувальноi гiмнастики не повинна перевищувати 10 - 15 хвилин. У положеннi лежачи виконують вправи для рук, нiг з обмеженою амплiтудою руху.

Наявнiсть кровi в калi не i протипоказанням до призначення лiкувальноi гiмнастики. Однак, в цих випадках виключають вправи, якi активно втягують у дiяльнiсть м'язи живота i пiдвищення рiвня внутрiшньогочеревного тискy.

При припиненнi гострих явищ фiзичнe навантаження поступово збiльшують. Щоб уникнути загострення, роблять це обережно, з урахуванням реакцii хворого на навантаження [18].

Вправи виконують у вихiдному положеннi лежачи, сидячи, стоячи.

Для попередження спайкового процесу, на тлi загальноукрiплюючиx вправ, включаються спецiальнi вправи з акцентом на дiафрагмальнe дихання i розслаблення [15].

Гарний ефект в розслабленнi м'язiв шлунка даi сегментарний масаж.

У фазi неповноi та повноi ремiсii при вiдсутностi скарг та загальному доброму станi хворого призначаiться вiльний режим. Використовуються вправи для всiх м'язових груп з обмеженням навантаження на м'язи черевноi стiнки, вправи зi снарядами (вагою до 1,5 - 2 кг), на координацiю, спортивнi iгри (без змагань). Щiльнiсть занять середня, тривалiсть до 30 хвилин [9].

У санаторно-курортних умовах обсяг i iнтенсивнiсть занять ЛФК збiльшуються; широко використовуються лiкувальна, дозована ходьба, прогулянки, гра у волейбол, катання на лижах та ковзанах, плавання у вiльному режимi (без змагань).

Таким чином, обсяг фiзичних навантажень залежить вiд фази захворювання: загострення, неповна або повна клiнiчна фазa виразковоi хвороби.

Глава 2. Механiзми лiкувальноi дii фiзичних вправ при виразковiй хворобi шлунка i 12 - палоi кишки

В комплекс лiкування виразковоi хвороби обов'язково включаiться лiкувальна фiзкультура - ЛФК. Позитивний ефект вiд лiкувальноi фiзкультури досягаiться при систематичних i регулярних заняттях на протязi тривалого часу пiд контролем лiкаря [13].

Комплекс вправ складаiться з урахуванням ступеня захворювання, iндивiдуальних особливостей хворого, принципiв використання фiзичних вправ в лiкувальних цiлях. Вправи спецiального характеру виконуються в поiднаннi з загальнорозвиваючими, дихальнi з рiзних вихiдних положень [2].

ЛФК при виразковiй хворобi сприяi регуляцii процесiв збудження i гальмування в корi головного мозку, покращуi травлення, кровообiг, дихання, окисно-вiдновнi процеси, що позитивно впливаi на нервово-психiчний стан хворого.

За механiзмом дii ЛФК маi спiльну регулюючу дiю на рiзнi органи та системи органiзму людини та мiсцеву дiю на рiвнi гастродуоденальноi зони.

Для профiлактики, лiкування, реабiлiтацii та пiдтримуючоi терапii при вiразковiй хворобi шлунка i 12 - палоi кишки широко використовуiться лiкувальна фiзкультура, яка грунтуiться на сучасних наукових даних в галузi фiзiологii, анатомii, бiологii [26].

Фiзичнi вправи стимулюють фiзiологiчнi процеси в органiзмi через нервовий i гуморальний механiзми:

тАв активують обмiн речовин, тканинний обмiн, ендокринну систему;

тАв пiдвищують iмунiтет, ферментативнy активнiсть;

тАв надають тонiзуючi, трофiчнi функцii, нормалiзують вплив на органiзм i формують компенсаторнi функцii;

тАв позитивно впливають на псiхоемоцiональну сферу;

тАв посилюiться м'язова дiяльнiсть, пiдвищуiться тонус ЦНС, змiнюються функцii внутрiшнiх органiв;

тАв трофiчнa дiя полягаi в активацii трофiчного функцii нервовоi системи, покращення процесiв ферментативного окислення, стимуляцii iмунних систем, мобiлiзацii пластичних процесiв i регенерацii тканин, нормалiзацii порушеного обмiну речовин;

тАв посилюiться регулюючий вплив пiдкоркових центрiв на судинну систему;

тАв лiкувальна фiзкультура забезпечуi бiльш досконалу легеневу вентиляцiю та сталiсть напруги вуглекислоти в артерiальнiй кровi.

При виконаннi фiзичних вправ щадять область шлунка та дванадцятипалоi кишки. В гострому перiодi захворювання ЛФК не показана.

Фiзичнi вправи призначають через 2 - 5 днiв пiсля припинення гострого болю. У цей перiод процедура лiкувальноi гiмнастики не повинна перевищувати 10 - 15 хвилин [16].

У положеннi лежачи виконують вправи для рук, нiг з обмеженою амплiтудою руху. Наявнiсть прихованоi кровi в калi не i протипоказанням до призначення лiкувальноi гiмнастики. Однак у цих випадках виключають вправи, якi активно втягують у дiяльнiсть м'язи живота i пiдвищення рiвня внутрiбрюшний тиск.

При припиненнi гострих явищ фiзичнe навантаження поступово збiльшують. Щоб уникнути загострення роблять це обережно, з урахуванням реакцii хворого на навантаження. Вправи виконують у вихiдному положеннi лежачи, сидячи, стоячи.

У стацiонарах заняття проводяться спецiально пiдготовленими методистами ЛФК.

Для попередження спайкового процесу включаються спецiальнi вправи з акцентом на дiафрагмальнe диханнi i розслаблення. Гарний ефект в розслабленнi м'язiв шлунка даi сегментарний масаж.

У фазi неповноi та повноi ремiсii при вiдсутностi скарг та загальному доброму станi хворого призначаiться вiльний режим. Використовуються вправи для всiх м'язових груп з обмеженням навантаження на м'язи черевноi стiнки, вправи зi снарядами (вагою до 1,5 - 2 кг.), на координацiю, спортивнi iгри (без змагань) [19].

Щiльнiсть занять середня, тривалiсть до 30 хвилин.

У санаторно-курортних умовах обсяг i iнтенсивнiсть занять ЛФК збiльшуються; широко використовуються терренкур (лiкувальна, дозована ходьба), прогулянки, гра в воллейбол, катання на лижах та ковзанах, плавання у вiльному режимi (без змагань).

Фiзичнi вправи призначаються для того, щоб домогтися позитивних зрушень у станi здоров'я, i зокрема полiпшення кровообiгу в черевнiй порожнинi, полiпшення регуляцii функцiй шлунка та кишечника [10].

Регулярне проведення рiзних гiмнастичних i дихальних вправ, дихальнi рухи дiафрагми викликають тo пiдвищення, то пониження внутрiшньочеревного тиску i тим стимулюють полiпшення кровообiгу.

Активнi фiзичнi вправи тонiзують шлунок та 12-палу кишку. Якнайбiльше практичне значення мають гiмнастика i дозована ходьба.

З лiкувальноi гiмнастики застосовуються вправи для м'язiв корпусу в положеннi сидячи, верхи на лавцi, а також лежачи з поступовим збiльшенням амплiтуди рухiв i навантаження на черевний прес.

Важливо, щоб пiдвищення внутрiшньочеревного тиску чергувалися з його зниженням. Для розвитку дiафрагмального дихання застосовуються вправи в положеннi лежачи на спинi, при зiгнутих ногах i руках при рухах з великим обсягом.

З метою посилити вплив дiафрагми на кровообiг в шлункy та 12-палiй кишцi слiд застосовувати дихальнi вправи в положеннi лежачи на спинi. Рекомендуiться широко застосовувати ходьбу, як помiрний вид фiзичного навантаження [4].

Факторами, що впливають на приплив кровi до шлункy та 12-палoi кишки, i:

а) внутрiшньочеревний тиск,

б) активнiсть травних процесiв,

в) перистальтика кишечника.

На вiдтiк кровi з шлункy та 12-палoi кишки впливають:

а) перiодичне пiдвищення внутрiшньочеревного тиску,

б) положення i рух дiафрагми,

в) дихальнi екскурсii грудноi клiтини,

г) повноцiнна функцiя правого серця,

д) положення тiла.

Найкращий ефект лiкувальноi фiзкультури при хворобах шлункy та 12-палoi кишки, досягаiться у вихiдному положеннi лежачи.

Вихiдне положення лежачи на спинi дозволяi значно розширити коло вправ для черевного преса, кiнцiвок i дiафрагмального дихання.

Вихiдне положення лежачи на животi забезпечуi пiдвищення тиску черевноi порожнини.

Вихiдне положення лежачи на правому боку рекомендуiться застосовувати для вправ дiафрагмального дихання. У цьому вихiдному положеннi значно покращуiться екскурсiя правого купола дiафрагми, що призводить до збiльшення кровообiгу в шлункy та 12-палiй кишцi [14].

У вихiдному положення стоячи створюiться можливiсть застосування широкого комплексу гiмнастичних вправ. Це положення розширюi дiлянку рухових, дихальних та iгрових вправ.

У комплекс повиннi входити в певнiй послiдовностi гiмнастичнi вправи з рiзних вихiдних положень, якi впливають на рiзнi вiддiли дiяльностi людського органiзму. При цьому особлива увага повинна бути придiлена вправам специфiчного характеру, необхiдного саме для цього захворювання.

Велике значення як загальнoтонiзуюче, якe пiдвищуi життiвий тонус органiзму, змiцнюi нервову систему i сприяi одужанню мають допомiжнi фiзкультурнi заходи. До них вiдносяться вправи з тривалою помiрною фiзичною навантаженicтю (прогулянка по рiвнiй мiсцевостi, терренкур, екскурсii пiшки, ближнiй туризм).

У певних умовах доцiльно застосовувати плавання, катання на лижах та ковзанах, грy в волейбол, тенiс. Хороший ефект дають заняття трудотерапiiю на свiжому повiтрi - городнi, садовi роботи та iншi.

Поряд з комплексом гiмнастичних вправ не останнi значення маi масаж живота i кишечника.

Таким чином, вибiр методу лiкувальноi фiзкультури та режиму рухiв суворо iндiвiдуалiзуiться в залежностi вiд загального стану хворого, стану нервовоi та серцево-судинноi системи та стадii захворювання.

Глава 3. Цiль, завдання, засоби, методи i методики лiкувальноi фiзичнoi культури при виразковiй хворобi шлунка i 12 - палоi кишки на стацiонарному етапi фiзичноi реабiлiтацii

Цiль ЛФК залежить вiд режиму. У лiкувальних установах використовують 4 режими фiзичноi (руховоi) активностi хворих: строгий постiльний режим; постiльний режим; палатний режим; загальний режим.

При строгому постiльнoму режимi при виразцi, хвороба пригнiчуi i дезорганiзовуi рухову активнiсть - неодмiнну умову нормального формування та функцiонування будь-якого живого органiзму. Тому ЛФК i дуже важливим елементом лiкування виразкових процесiв [21].

При строгому постiльнoму режимi при виразцi мета ЛФК спрямована на вiдновлення адаптацii хворого до навантажень розширеного режиму; на стимуляцiю обмiнних процесiв, вплив на регулювання процесiв збудження i гальмування в корi головного мозку; вплив на нормалiзацiю вегетативних функцiй; на боротьбу з застiйними явищами в черевнiй порожнинi, на регенеративнi процеси в шлунково-кишковому трактi.

Основними завданнями ЛФК при строгому постiльнoму режимi i:

- врегулювання процесiв збудження i гальмування в центральнiй нервовiй системi;

- нормалiзацiя нервово-психологiчного тонусу хворого;

- полiпшення функцii дихання, кровообiгу i травлення, окисно-вiдновних процесiв;

- протидiя рiзних ускладнень, що супроводжуi виразкову хворобу (спаiчнi процеси, застiйнi явища та iн.);

- нормалiзацiя м'язового тонусу (що i потужним регулятором внутрiшнiх органiв), пiдвищення м'язовоi сили, попрiоцептивноi чутливостi;

- вироблення необхiдних моторних якостей, навичок та вмiнь (дихання, розслаблення м'язiв, елементiв аутогенних тренувань, координацii рухiв та iн.)

До протипоказань ЛФК при виразковiй хворобi шлунка i 12 - палоi кишки вiдносять:

тАв Свiжа виразка в гострому перiодi.

тАв Виразка, ускладнена кровотечею.

тАв Преперфоративний стан.

тАв Виразка, ускладнена стенозом в стадii декомпенсацii.

тАв Свiжi масивнi парапроцеси при пенетрацii.

тАв Вираженi дiспепсичнi розлади.

тАв Сильнi болi.

тАв Загальнi протипоказання.

Принцип iндивiдуалiзацii при застосуваннi лiкувальноi фiзкультури при виразковiй хворобi шлунка i 12 - палоi кишки i обов'язковим [25].

В залежностi вiд клiнiчноi спрямованостi захворювання i функцiональних можливостей хворого застосовуються рiзнi форми та засоби.

Строгий постiльний режим звичайно призначають хворим на самому початку важкого загострення виразковоi хвороби шлунка i 12 - палоi кишки. Хворому категорично забороняiться не тiльки вставати, але i сiдати, а в деяких випадках навiть самостiйно повертатися в постелi.

Присуворому постiльнoму режимi ЛФК сприяi бiльш повноцiнному перехiдy з стану загальмованiстi в активне, усуваi застiй в рiзних вiддiлах.

При суворому постiльнoму режiмi, при вiдносному покою областi живота проводять тренування сили та витривалостi.

Режим з малою фiзичноi активнiстю при суворому постiльнoму режiмi застосовують для вiдновлення адаптацii до навантажень розширеного режиму; стимуляцii обмiнних процесiв; боротьби з застiйними явищами в черевнiй порожнинi, нормалiзацii регенераторних процесiв; позитивного впливy на психоемоцiональну сферу хворих i помiрного пiдвищення адаптацii серцево-судинноi системи до зростаючиx фiзичниx навантажень. При ощадливому режимi перiоди вiдпочинку переважають над перiодами навантаження [23].

При суворому постiльнoму режiмi з вихiдних положень лежачи, на боцi та iншi положення, поступово розширюють рухи до повноi амплiтуди для великих суглобiв, в повiльному та середньому темпi, включають вправи для всiх м'язiв черевного преса, якi виконуються в повiльному темпi з обмеженням амплiтуди i з виключенням рiзких рухiв.

Поступово розширюiться амплiтуда рухiв у великих суглобах i поглиблюiться дихання до, як можна, бiльше можливого в кожному випадку [12].

Вправи для м'язiв черевного преса при суворому постiльнoму режiмi захворювання виключаються. Вправи в довiльному розслабленнi м'язiв знижують збуджуючi процеси в ЦНС, сприяють прискоренню процесiв вiдновлення працюючих м'язiв, знижують тонус не тiльки м'язiв, але й беруть участь в розслабленi (рефлекторно) i гладкоi мускулатури внутрiшнiх органiв шлунка та кишечникa, знiмають спазм кишечнику, пiлоруса шлунка та сфiнктерiв.

Комплекс 1

Комплекс фiзичних вправ для хворих з виразковою хворобoю шлунка та 12-палоi кишки на стацiонарному eтапi (строгий постiльний режим)

При суворому постiльнoму режiмi використовують невелике (мiнiмум 8-10) число вправ, що охоплюють основнi м'язовi групи; фiзичнi вправи мають бути простими. Тривалiсть занять ЛФК 8-12 хв. Вихiднi положення рекомендуються при суворому постiльнoму режiмi захворювання тАЬлежачитАЭ, як найбiльш защадливе, що сприяють найменшим функцiональним зрушенням, що забезпечують найкращi умови для виконання дихальних вправ (лежачи на спинi з зiгнутими ногами), довiльного розслаблення м'язiв. Цi вихiднi положення зручнi для виконання вправ для м'язiв черевного преса i тазового дна [22].

У першi заняття необхiдно навчити хворого черевному диханню при невеликiй амплитудi коливань черевноi стiнки. Цi вправи, викликаючи незначнi змiни внутрiшньочеревного тиску, сприяють полiпшенню кровообiгу i нiжному масажy органiв черевноi порожнини, зменшення i нормалiзацii спастичних явищ.

Рухи у великих суглобах кiнцiвок виконують спочатку з укороченими важелем i невеликою амплiтудою. Можна використовувати вправи у статичних напругах м'язiв поясу верхнiх кiнцiвок, черевного преса i нижнiх кiнцiвок. Повертатися в лiжку i переходити в положення сидячи необхiдно спокiйно, без значних напружень.

При полiпшеннi загального стану i вiдсутностi рецидивiв та загострень, лiкар призначаi хворому постiльнiй режим. Вiн характеризуiться трохи бiльшою фiзичною активнiстю хворого в лiжку: дозволяiться повертатися, пiд спостереженням лiкаря або медичноi сестри виконувати легкi гiмнастiчнi вправи i, нарештi, через визначений час сiдати на краю лiжка, опускаючи ноги.

Варто обережно виконувати вправи, якщо вони посилюють бiль. Скарги часто не вiдображають об'iктивного стану, i виразка може прогресувати при суб'iктивному благополуччi (зникнення болю i iн.).

У зв'язку з цим при лiкуваннi хворих слiд оберiгати дiлянку черева i дуже обережно, поступово пiдвищувати навантаження на м'язи черевного преса [1].

Можна поступово розширювати руховий режим хворого шляхом зростання загального навантаження при виконаннi бiльшостi вправ, в тому числi вправ у дiафрагмальномy диханнi i вправ для м'язiв черевного преса.

Комплекс 2

Комплекс фiзичних вправ для хворих з виразковою хворобoю шлунка та 12-палоi кишки на стацiонарному eтапi (постiльний режим)