Лiнiменти

Змiст. 3

Вступ. 4

1. Лiнiменти як рiзновид мазей, iх характеристика i класифiкацiя. 6

2. Бiофармацевтичнi аспекти лiнiментiв. 9

3. Характеристика основ у лiнiментах. 14

4. Загальнi правила приготування лiнiментiв. 18

5. Власна технологiя лiнiментiв. 20

6. Правила зберiгання, оформлення i вiдпуску лiнiментiв. 29

7. Контроль якостi i шляхи удосконалення технологii виготовлення. 30

Практична частина. 32

Висновки та рекомендацii 57

Список використаноi лiтератури. 59

Лiнiментаминазиваiться вiдокремлена група рiдких лiкарських речовин для зовнiшнього вживання. РЗхня назва (вiд лат. linire тАУ Влутирати, натиратиВ») указуi на спосiб застосування тАУ шляхом утирання в шкiру, рiдше у видi пов'язок i тампонiв. Бiльшiсть цих лiкарських форм являi собою текучi рiдини, що володiють рiзним ступенем в'язкостi (вiд легкорухливих до тих, що мають консистенцiю рiдкоi сметани чи густих вершкiв). Лише деякi лiнiменти мають порiвняно щiльну консистенцiю i являють собою механiчно немiцнi системи, якi легко плавляться при температурi людського тiла. Однак багато авторiв вiдносять лiнiменти до категорii рiдких мазей i розглядають у роздiлi ВлМазiВ».

Мазi i лiнiменти являють собою одну з древнiх лiкарських форм, що не утратили своii значимостi i сьогоднi в сучаснiй медицинi. Якщо ранiше цi лiкарськi форми розглядалися головним чином як лiкарська форма для лiкування дерматологiчних захворювань, то в даний час вони досить широко використовуються в проктологii, хiрургii, офтальмологii, гiнекологii й iнших галузях медицини. Слiд зазначити той факт, що мазi i лiнiменти знаходять усе бiльш широке застосування як засоби для дiагностики i попередження рiзних захворювань i як засоби, що впливають на рецепторнi поля ряду внутрiшнiх органiв, на окремi симптоми i весь органiзм у цiлому.

Не залишаiться без уваги той факт, що мазi i лiнiменти являють собою саму оптимальну лiкарську форму, у якiй можна сполучити компоненти, рiзнi по хiмiчнiй природi, агрегатним станам, призначенням, бiологiчною активнiстю. Це пояснюiться тим, що в втАЩязкому середовищi фiзико-хiмiчнi процеси (гiдролiз, окислювання й iн.) протiкають значно повiльнiше.

Аналiз лiнiментiв на сучасному ринку Украiни показуi, що асортимент iх, у залежностi вiд фармакологiчноi дii, досить обмежений. У зв'язку з цим проблема збiльшення асортименту лiнiментiв зважуiться за рахунок екстемпорального готування iх в умовах аптек.

У цьому свiтлi, дуже актуальними i питання вивчення i полiпшення аптечноi технологii лiнiментiв.

Лiнiменти (або рiдкi мазi) тАУ лiкарська форма для зовнiшнього застосування, що представляi собою густi рiдини або драглистi маси, що плавляться при температурi тiла.

Лiнiменти займають як би промiжне положення мiж рiдкими i м'якими лiкарськими формами: вони дуже близькi до iнших груп мазей за використовуваними речовинами, способом застосування, у той же час технологiчнi прийоми виготовлення, рiдка консистенцiя поiднують iх з рiдкими лiкарськими формами.

Назва лiнiментiв походить вiд латинського слова liпirе (втирати) i вказуi на спосiб застосування даноi лiкарськоi форми тАУ шляхом втирання в шкiру. Ця характерна ознака вiдрiзняi лiнiменти вiд iнших груп мазей i рiдких лiкарських форм для зовнiшнього застосування (крапель, промивань, примочок).

Бiльшiсть лiнiментiв тАУ це текучi рiдини, що володiють рiзним ступенем в'язкостi тАУ вiд легкорухливих до тих, що мають консистенцiю рiдкоi сметани чи густих вершкiв.

Невелика частина лiнiментiв маi порiвняно щiльну консистенцiю i являi собою механiчно немiцнi системи, що легко плавляться при температурi людського тiла. Змiст призначення лiнiментiв найчастiше зводиться до подразнюючоi чи, навпаки, анальгизуючоi дii. Рiдше маiться на увазi в'язка, протизапальна, висушуюча, iнсектицидна чи дезiнфiкуюча дiя.

Лiнiменти тАУ древня лiкарська форма, що не утратила свого значення i в даний час. У ДФ XI лiнiменти включенi до складу загальноi статтi ВлМазiВ». У ДФ X вони видiленi в окрему статтю №376 ВлЛiнiментиВ».

У довiднику М.Д. Машковського ВлЛiкарськi засобиВ» приведено близько 20 прописiв лiнiментiв. Фармакопейнi прописи лiнiментiв представленi в табл. 22.

Сучасна екстемпоральна рецептура лiнiментiв рiзноманiтна i може бути досить складною. Значна кiлькiсть лiнiментiв випускаiться промисловiстю. Це лiнiменти-розчини капсин, капситрин, перцево-камфорний, перцево-амiачний, хлороформний складний, метилсалiцилату складний, скипидарний складний, санiтас; лiнiменти-емульсii: амiачний, нафтальгiн; лiнiменти-суспензii: бальзамiчний по Вишневському; комбiнованi лiнiменти: левомiцетину, стрептоциду.

З технологiчноi сторони лiнiменти не вiдрiзняються (якщо не говорити про своiрiдний асортимент вихiдних матерiалiв) специфiчними особливостями i i групою рiдких чи легко розрiджуючихся лiкiв, об'iднаних лише спiльнiстю застосування, але не виробничими ознаками. Багато лiнiментiв вiдрiзняються високим ступенем стiйкостi при збереженнi i вiдносяться до числа препаратiв масовоi заводськоi заготiвлi.

Класифiкацiя лiнiментiв. РЖснуi медична i фiзико-хiмiчна класифiкацiя.

За терапевтичною дiiю лiнiменти бувають анальгезуючi, подразнюючi (вiдволiкаючi), протизапальнi, в'язкi, висушуючi, iнсектициднi, фунгiциднi. Найчастiше зустрiчаються анальгезуючi i подразнюючi лiнiменти.

За фiзико-хiмiчною природою лiнiменти являють собою дисперснi системи з рiдким дисперсiйним середовищем. За характером дисперсiйного середовища лiнiменти роздiляють на жирнi, спиртовi, мильно-спиртовi, вазолiменти.

За типом дисперсiйноi системи:

В· гомогеннi тАУ лiнiменти-розчини та екстракцiйнi;

В· гетерогеннi тАУ лiнiменти-суспензii, емульсii та комбiнованi.

Жирнi лiнiменти (Liпiтепtа рiпqиiа seи Оliтепtа) як дисперсiйне середовище мiстять жирнi олii або жироподiбнi речовини (ланолiн). Найбiльш часто використовують соняшникову, лляну, касторову олii. До складу жирних лiнiментiв можуть входити як рiдкi лiкарськi речовини (хлороформ, скипидар, ефiр, дьоготь), так i порошкоподiбнi (камфора, ментол, новокаiн, дерматол та iн.).

Спиртовi лiнiменти (liпiтепtа рiritиоа) мiстять спирт або настойки (найчастiше настойку перцю стручкового), а також рiзнi лiкарськi речовини.

Мильно-спиртовi лiнiменти (Sаропiтепtа) як дисперсiйне середовище мiстять спиртовi розчини мила. Вони можуть бути рiдкими (якщо мiстять калiiве мило) або щiльними, драглеподiбними (якщо мiстять натрiiве мило). При втираннi в шкiру викликають емульгування шкiрного жиру, тому швидко проникають у неi, захоплюючи лiкарськi речовини.

Вазолiменти (Vаоliтепtа) характеризуються наявнiстю вазелiновоi олii. У зв'язку з хiмiчною iнертнiстю вазелiновоi олii вони досить стiйкi при зберiганнi.

В даний час мильно-спиртовi лiнiменти i вазолiменти застосовуються рiдко.

З позицii бiологiчноi фармацii, створення нових лiкiв у формi лiнiментiв, удосконалення iх виробництва неможливi без всебiчного дослiдження й урахування ролi факторiв, якi впливають на ступiнь вивiльнення речовин з лiкарськоi форми, швидкiсть i повноту всмоктування, призначення лiнiменту (мiсцевий або направлений вплив на органи й системи органiзму).

Результати бiофармацевтичних дослiджень, проведених в останнi роки, демонструють iстотний вплив фiзико-хiмiчного стану лiкарських речовин (простоi хiмiчноi модифiкацii, полiморфiзму, ступеня подрiбнення часток дисперсноi фази й iн.) на фармакокiнетичну активнiсть лiнiментiв.

Застосування лiкарських речовин у виглядi солей, основ i кислот (проста хiмiчна модифiкацiя), у яких, здавалося б, повнiстю збережена вiдповiдальнiсть за фармакологiчний ефект (частину молекули), призводить до рiзних результатiв. Так, iз лiнiментiв краще всмоктуються й сильнiше дiють ацетонiди кортикостероiдiв, гiрше тАУ ацетати й алкоголi. Лiдокаiн, введений в лiнiмент у виглядi основи, дii сильнiше й тривалiше, нiж лiдокаiну гiдрохлорид. Гiдрохлориди ефедрину й етилефедрину мають бiльшу швидкiсть всмоктування через шкiру порiвняно з гiдрохлоридом норефедрину й метилефедрину.

Багато лiкарських речовин здатнi утворювати полiморфнi структури, якi вiдрiзняються вiдносною щiльнiстю, кристалографiчними параметрами, показниками рефракцii, РЖЧ-спектрометричними й iншими характеристиками i в рiзному ступенi обумовлюють бiологiчну нееквiвалентнiсть лiкiв. Деякi допомiжнi речовини сприяють утворенню полiморфних структур лiкарських речовин. Наприклад, твiн-0 сприяi утворенню найактивнiшоi полiморфноi форми метилпреднiзолону. Стабiльна й терапевтично високоефективна форма сульфатiазолу утворюiться в присутностi полiвiнiлпiролiдону й метилцелюлози, а розчини желатину сповiльнюють перехiд активноi форми сульфатiазолу в неактивну.

Фармакокiнетична активнiсть лiкарських речовин значною мiрою залежить вiд iх ступеня дисперсностi. Так, кортикостероiди, сульфанiламiди швидше i бiльше вивiльняються з лiнiментiв i всмоктуються через шкiру, будучи подрiбненими до мiкрокристалiчного стану. Застосування мiкронiзованих ароматичних амiнiв дозволило вдвiчi зменшити iх дозування в лiнiментах при однаковому терапевтичному ефектi.

РЖз пiдвищенням дисперсностi часток збiльшуiться здатнiсть речовини дифундувати з носiя, а отже, збiльшуiться й ii концентрацiя на межi лiнiмент тАУ шкiрний покрив.

На ступiнь вивiльнення лiкарських речовин з лiнiментiв помiтно впливають iх спорiдненiсть до води або масла (фiльнiсть) i природа носiя.

Мабуть, у жоднiй iншiй лiкарськiй формi роль носiя в терапii не настiльки визначальна, як у лiнiментах. Лiнiментова основа впливаi на стан, властивостi, вiдповiдну реакцiю й перебiг патологiчного процесу тiii дiлянки шкiри чи слизовоi, на яку вона була нанесена. У той же час основа вступаi в складну взаiмодiю зi введеною до ii складу лiкарською речовиною, пiдвищуючи або знижуючи ii стабiльнiсть, сприяючи або перешкоджаючи ii вивiльненню й всмоктуванню, пiдсилюючи або послабляючи ii фармакологiчну й терапевтичну дiю, а також значною мiрою впливаючи на прояв рiзноманiтних побiчних ефектiв лiкарськоi речовини. Отже, лiнiментова основа являi собою найважливiший промiжний (зв'язуючий) компонент двох взаiмно реагуючих складових: лiкарська речовина тАУ органiзм.

Неквалiфiковано пiдiбрана основа (яка недостатньо вивiльняi лiкарську речовину) у поiднаннi з добре всмоктуваним антибiотиком, замiсть допомоги хворому, може завдати великоi шкоди, тому що антибiотик, який недостатньо ефективно вивiльняiться, не забезпечить вiдповiдного терапевтичного рiвня в кровi (тканинi), що призведе до появи резистентних до нього мiкроорганiзмiв. РЖ навпаки, застосування ефективних стабiльних абсорбцiйних основ з погано вивiльнюваним антибiотиком, з метою надання резорбтивноi дii, також може призвести до небажаних результатiв: вiдсутностi необхiдного терапевтичного ефекту й розвитку побiчних реакцiй. Застосування подiбних лiнiментiв з пiдвищеними дозами антибiотикiв навряд чи можна визнати доцiльним.

У той же час оптимальне поiднання носiя й лiкарськоi субстанцii з урахуванням призначення лiнiменту (мiсцева або системна дiя) може при використаннi мiнiмальних доз антибiотика або iншоi дiючоi речовини забезпечити стiйкий i необхiдний ефект при мiнiмальнiй побiчнiй дii.

Установлено, що речовини, погано розчиннi й нерозчиннi у водi (сульфатiазол, левомiцетин, тетрациклiн, анестезин), слабкiше вивiльняються з гiдрофобних лiнiментових основ порiвняно з гiдрофiльними. Ступiнь вивiльнення речовин наростаi зi збiльшенням гiдрофiльностi основи. Виняток склав анестезин, який, маючи бiльшу спорiдненiсть до олiй, дифундував з емульсiйноi основи типу о/в трохи гiрше, нiж з емульсii типу в/о. Речовини, розчиннi у водi (сульфатiазол-натрiй, неомiцину сульфат), вивiльнялися краще з гiдрофiльних основ, нiж з гiдрофобних i емульсiйноi типу в/о.

За ознакою вивiльнення i всмоктування лiкарських речовин лiнiментовi основи можна розташувати в такому порядку: розчини й гелi гiдрофiльних ВМС тАУ емульсiйнi основи типу о/в тАУ емульсiйнi основи типу в/о тАУ абсорбцiйнi основи тАУ гiдрофобнi основи. Разом з тим слiд зазначити, що абсорбцiя лiкарських речовин не завжди корелюi з iх дифузiiю з лiнiментiв. Установлено, що лiнiменти вiтамiнiв А, С, багатьох сульфанiламiдiв, резорцину, левомiцетину й iнших антибiотикiв ефективнiшi на основах, що i гелями полiетиленоксиду й iнших ВМС, нiж на жирових. Езерин, тестостерон краще всмоктуються з лiнiментiв на емульсiйнiй основi типу в/о порiвняно з гелями й емульсiями типу о/в. Кислота салiцилова, нiкотинати, флюкортолон краще всмоктуються з лiнiментiв на емульсiйних основах типу о/в, вазелiнi й гiрше тАУ на основi гiдрогелiв ПЕО. Малоефективнi лiнiменти йоду, цинку оксид на гiдрофiльних основах порiвняно з лiнiментами на жировiй основi, а лiнiменту синалару тАУ на основi ПЕО не виявляють терапевтичноi дii. Лiнiменти ртутi амiдохлорноi, ртутi жовтого окиду однаково активнi як на гiдрофiльних, так i на гiдрофобних основах.

Порiвнюючи лiнiменти, приготовленi на основах зi вмiстом ПАР, слiд пiдкреслити iстотний вплив останнiх на терапевтичну ефективнiсть лiкарських препаратiв. 2% лiнiмент кислоти борноi й 5% лiнiменту сiрки й кислоти салiциловоi, приготовленi на консистентнiй емульсiйнiй основi вода тАУ вазелiн, проявляють таку ж активнiсть, як i вiдповiднi 10% лiнiменту на вазелiнi. Лiнiмент тримекаiну на основi зiеагоii сотрохiiит даi у 24тАУ60 разiв тривалiшу мiсцевоанестезуючу дiю, нiж лiнiменту на емульсiйних основах типу о/в, в/о i гiдрогелях. Кислота борна з лiнiментiв на основах з моностеаратом глiцерину вивiльняiться в кiлькостях у 50 разiв бiльших, нiж з лiнiментiв на основах з холестерином. Цей вплив у кожному конкретному випадку проявляiться по-рiзному, залежно вiд природи й концентрацii ПАР i характеру iх взаiмодii з рiзними компонентами лiнiменту. Усмоктування лiкарських речовин з лiнiментiв, як правило, значно зростаi при наявностi у iх складi ВлактиваторiвВ» всмоктування. Вiдомо, що при введеннi лiкiв через шкiру ii роговий шар дii як лiпофiльний бар'iр, що iстотно обмежуi швидкiсть проникнення лiкарських речовин. Швидкiсть iх дифузii може бути збiльшена шляхом змiни структури захисного шару (епiдермiсу) шкiри за рахунок розчинення лiпiдiв або пiдвищення розчинностi (дисперсностi) лiкарських речовин, що полiпшуi iх здатнiсть дифундувати через шкiру.

Таким чином, активатори всмоктування (етиловий, цетиловий спирти, цетил-пальмiтат, цетилмеристат, диметилсульфоксид, диметилформамiд, масло терпентинове, ПЕО, ПАР) можуть пiдвищити проникнення лiкарських речовин через шкiру, розчиняючи лiпiднi компоненти шкiрного покриву або дiючи як спiврозчинники, збiльшуючи термодинамiчну активнiсть лiкарських субстанцiй у роговому шарi. Диметилсульфоксид пiдвищуi всмоктування сульфанiламiдiв, анаболiтичних i андрогенних гормонiв, глюкокортикоiдiв, мiнералокортикоiдiв, естрогенiв, прогестерону, протипухлинних, антигiстамiнних, протизапальних, судинорозширювальних i речовин, що захищають вiд УФ-радiацii, антикоагулянтiв, кислоти салiциловоi й iнших. РД вiдомостi про зниження всмоктування з лiнiментiв натрiю салiцилату й преднiзолону в присутностi ДМСО. У дерматологiчних лiнiментах рекомендуiться застосовувати до 50% диметилсульфоксиду, а в лiнiментах для нанесення на слизову оболонку тАУ не бiльше 10%.

На всмоктування лiкарських речовин з лiнiментiв через шкiру значно впливаi рН (салiциловоi й параамiносалiциловоi кислот, фенiлсалiцилатiв та iн.). Всмоктування припиняiться, якщо бiльше 0,1% речовини перебуваi в неiонiзованiй формi.

Наведенi приклади свiдчать про те, що фармакокiнетична активнiсть лiкарських речовин у лiнiментах iстотно залежить вiд природи, властивостей i кiлькiсних спiввiдношень компонентiв лiнiментовоi основи й iнших факторiв.

Ефективнiсть лiнiментiв залежить вiд способу приготування (впровадження в основу, порядку змiшування компонентiв i т.д.). Так, кiлькiсть кислоти салiциловоi, що вивiльнюiться з лiнiменту, збiльшуiться у випадку змiшування ii з готовою основою, а не з якимось iз компонентiв. Крiм того, швидкiсть вивiльнення кислоти салiциловоi з лiнiменту вища у випадку змiшування ii з основою при кiмнатнiй температурi, нiж при температурi плавлення основи. Вивiльнення кислоти салiциловоi збiльшуiться, якщо вона розчиняiться в основi, а не вводиться в основу суспензiйним способом. Фармакокiнетична ефективнiсть лiнiменту помiтно змiнюiться залежно вiд способу впровадження речовини й типу емульсii.

Наведенi вище приклади свiдчать про iстотний вплив фармацевтичних факторiв на фармакокiнетичну ефективнiсть лiнiментiв. Однак вплив кожного з них не слiд розглядати однозначно, як абсолютно незаперечний факт, тому що лiнiменти являють собою складнi дисперснi системи, де можливий одночасний вплив рiзних факторiв у результатi взаiмодii компонентiв лiкiв, що може iстотно позначитися на ефективностi лiкiв у цiлому. РЖнодi такi взаiмодii (утворення комплексiв) у лiнiментiв використовуються для одержання потенцiюючого ефекту. Досi недостатньо вивчений вплив одночасноi присутностi в лiнiменту кiлькох лiкарських речовин на фармакокiнетичну ефективнiсть лiнiменту в цiлому або окремих ii компонентiв. Отже, приготувати ефективнi лiки у виглядi лiнiменту для певноi мети й призначення можна тiльки пiсля комплексу всебiчних i ретельних бiофармацевтичних дослiджень.

Жирнi лiнiменти. Ця група лiкарських засобiв характеризуiться наявнiстю в iхньому складi якого-небудь жиру чи жироподiбноi речовини. Найчастiше використовуються жирнi чи олii приготовленi на них розчини, набагато рiдше парафiнова олiя, сплави чи вазелiну ланолiну.

Олii жирнi (Olea pinguia). Рiдкi при кiмнатнiй температурi, прозорi, втАЩязкi рiдини, що представляють собою сумiшi глiцеридiв рiзних високомолекулярних жирних кислот (головним чином триглiцериди пальмiтиновоi, олеiновоi i стеариновоi кислот). У медичнiй практицi використовують тiльки олii, отриманi холодним пресуванням (без пiдсмажування насiнь) i в холодних пресах. Найбiльше часто застосовують олiю мигдальну (Oleum Amygda-larum), отриманi з насiнь мигдалю звичайного (солодкого i гiркого), олiю персикову (Oleum Persicorum), отриману з насiнь персика звичайного, абрикоси звичайноi, сливи домашньоi й аличi тАУ для готування iн'iкцiй; олiю соняшникову (Oleum Helianthi), отриману з насiнь соняшника однолiтнього, олiю арахисну (Oleum Arachidis), отриману з насiнь земляного горiха (арахiсу), i олiю кунжутну (Oleum Sesami), отриману з насiнь кунжуту iндiйського тАУ для внутрiшнього i зовнiшнього застосування.

Олii, використовуванi для виготовлення iн'iкцiйних лiкiв, повиннi строго вiдповiдати вимогам ДФХ у вiдношеннi наявностi домiшок, величини кислотного числа, прозоростi, щiльностi й iнших фiзико-хiмiчних показникiв.

В олiях добре розчиняються рiзнi препарати тАУ ментол, камфора, фенол, ртутi йодид, фенiлсалiцилат, алкалоiди тАУ пiдстави, ефiрнi олii i т. д.

Застосування як допомiжнi речовини (розчинникiв, формоутворювачiв i т. д.) жирних олiй може вести до змiни стабiльностi препарату в лiкарськiй формi, а також до змiни його фармакокiнетичнi характеристики. Як правило, у присутностi жирних олiй сповiльнюються процеси гiдролiтичноi деструкцii лiкарських речовин i швидкiсть абсорбцii в органiзмi. Жирнi олii зберiгають у заповнених доверху добре укупорених скляних iмкостях i в металевих упакуваннях.

Спиртовi лiнiменти. Як спиртовi лiнiменти використовуються лiкарськi спирти, iхньоi сумiшi, а також рiзнi приготовленi в мiру потреби спиртовi розчини лiкарських препаратiв.

Етиловий спирт (Spiritus aethylicis, Spiritus vini). Офiцiнальними i розчини етилового спирту 95%, 90%, 70%, 40% (у випадку вiдсутностi зведень про концентрацiю спирту при готуваннi рецепта ДФХ вказуi користуватися спиртом 90% концентрацii). Етиловий спирт виходить у результатi шумування крохмаловмiстноi сировини, головним чином картоплi i зерна. Пiсля очищення вiд рiзних домiшок i змiцнення шляхом застосування спецiальноi технологii (ректифiкацiя) одержують спирт потрiбноi концентрацii, що задовольняi вимогам ДФХ.

Чистий етиловий спирт являi собою легко рухливу прозору рiдину з характерним спиртовим запахом i пекучим смаком. Вiн летучий, легко запалюiться. Етиловий спирт i прекрасним розчинником для великоi групи лiкарських речовин тАУ ефiрних олiй, органiчних кислот, смол, йоду i т. д. i легко змiшуiться з iншими розчинниками тАУ водою, глiцерином, диетиловим ефiром, хлороформом i т. д. При змiшаннi спирту з водою спостерiгаiться розiгрiвання сумiшi i зменшення ii обсягу в порiвняннi iз сумою обсягiв, що складають сумiш (явище контракцii), що залежить щораз вiд спiввiдношення в сумiшi обсягiв спирту i води. Це явище вимагаi при одержаннi водно-спиртових розчинiв необхiдноi концентрацii проведення щораз попереднiх розрахункiв по вiдповiдним формулах або з застосуванням спецiальних таблиць, що маються в додатку ДФХ.

Як розчинник етиловий спирт знаходить найширше застосування у фармацевтичнiй технологii головним чином для готування розчинiв для зовнiшнього i внутрiшнього використання, а в рядi випадкiв для готування iн'iкцiйних лiкiв. У зв'язку зi значною залежнiстю розчинюючоi здатностi етилового спирту вiд його концентрацii тАУ процентного вмiсту абсолютного (безводного) спирту в спиртовому розчинi тАУ при використаннi водно-спиртових розчинiв необхiдно знати його концентрацiю (в аптечнiй практицi застосовують тiльки розчини спирту, головним чином водянi; у заводських умовах усе ширше використовують абсолютний, безводний етиловий спирт). Концентрацiя спиртового розчину звичайно виражаiться у вiдсотках по масi, що показують змiст безводного спирту (у грамах) у 100 г. спиртового розчину, чи у вiдсотках по обсязi, що показують змiст абсолютного спирту (у мiлiлiтрах) у 100 мл спиртового розчину. Переклад вiдсоткiв по обсязi у вiдсотки по масi i назад, що нерiдко маi мiсце в практичнiй дiяльностi фармацевтiв, здiйснюiться по спецiальних формулах. Облiк спирту ведеться по масi.

У фiзiологiчному вiдношеннi спирт i далеко не iндиферентною допомiжною речовиною, що варто мати на увазi при його використаннi.

Спиртовi розчини, починаючи з 15тАУ20%, володiють бактерiостатичним i бактерицидною властивiстю, що дозволяi застосовувати iх з метою дезiнфекцii аптечного посуду, хiрургiчного iнструментарiю, рук i т. д. У фармакологiчному вiдношеннi спирт i представником групи речовин наркотичноi дii. З бiофармацевтичноi точки зору необхiдно враховувати можливу взаiмодiя спирту з компонентами лiкарськоi форми й iстотний вплив на процеси абсорбцii препарату при будь-яких способах уведення. Ця остання обставина може iстотно змiнити характер кiнетики лiкарських речовин у присутностi спирту, змiнити iхню бiологiчну приступнiсть, а отже, i терапевтичну ефективнiсть. (Призначення спиртових розчинiв ряду препаратiв усередину, наприклад, в одних випадках характеризуiться рiзким посиленням процесiв абсорбцii, а в iншi тАУ зниженням iхньоi iнтенсивностi.) Розчини етилового спирту будь-якоi концентрацii звичайно зберiгають у добре закупорених скляних сулiях (для попередження випару), у прохолодному мiсцi, подалi вiд вогню.

Вазолiменти (вiд linimentum olei vaselini) тАУ рiзновид лiнiментiв, що готуються на основi вазелiновоi олii. У свiй час вазолiменти були створенi в результатi прагнення одержати препарат, що володii властивостями жирних лiнiментiв i одночасно високою стiйкiстю при збереженнi. Внаслiдок змiсту вазелiновоi олii вазолiменти не здобувають прогiрклого запаху й у бiльшостi випадкiв допускають можливiсть заготiвлi на тривалий час.

Складнi вазолiменти являють собою розчини рiзних препаратiв, розчинних у жирах, у звичайному чи простому вазолiментi. Олiя вазелiнова, рiдкий парафiн (Oleum vaselini, Paraffinum liquidum). Це безбарвна, без запаху i смаку, прозора грузла рiдина, що i продуктом переробки нафти.

Олiя вазелiнове нерозчинна у водi i спиртi. Добре змiшуiться з хлороформом, ефiром, жирними олiями, крiм касторового. У медичнiй практицi використовуiться олiя вазелiнове спецiального очищення, що задовольняi вимогам ДФХ у вiдношеннi змiсту можливих домiшок (вода, твердий парафiн, органiчнi речовини, сульфiди i т. д.). В олii вазелiновому в рiзному ступенi розчиняються багато лiкарських речовин, наприклад йод, фенол, тимол, камфора, йодоформ, бензойна кислота, атропiн-пiдстава i т. д.

Вазелiнова олiя практично не всмоктуiться в поверхнi шкiри i слизуватих оболонок i, як правило, у чистому видi сповiльнюi усмоктування всiляких лiкарських речовин. У медичноi практик-вазелiнову олiю застосовуiться як проносний засiб (для прийому усередину) i для готування ряду лiкарських форм для зовнiшнього використання (краплi, мазi i т. д.).

Зберiгають вазелiнову олiю в склянiй тарi, у захищеному вiд свiтла мiсцi.

Сапонiменти. До складу сапонiментiв входять спиртовi розчини мила, що грають роль дисперсiйного середовища.

При утираннi сапонiменти викликають емульгування шкiрного жиру, що сприяi швидкому i глибокому проникненню в товщу шкiри розчинених у них лiкарських речовин. Мильнi лiнiменти вiдрiзняються швидко наступаючим i сильно вираженою терапевтичною дiiю, викликають розбухання верхнiх шарiв i розпушують епiдермiс. Розрiзняють двi групи сапонiментiв у залежностi вiд характеру вхiдного в iхнiй склад мила рiдкi (мiстять мило калiйне) i щiльнi (мiстять мило натрiiве).

Ще одним рiзновидом лiнiментiв i оподельдоки рiдкi, котрi також являють собою м'яку лiкарську форму для зовнiшнього застосування. Оподельдоки рiдкi гомеопатичнi тАУ це гомогенна дисперсна система, до складу якоi входить сумiш гомеопатичних лiкарських засобiв з основою (розчин мила калiйного в спиртi етиловому) звичайно в спiввiдношеннi 1:10. Основу виготовляють шляхом змiшування спирту мильноi складного, води очищеноi i спирту етилового 96%-ного в спiввiдношеннi 2:1:1. Для одержання оподельдокiв в основу вводять рiзнi настойки гомеопатичнi матричнi в концентрацii 3,5 чи 10%, а також сумiшi чи настойок iхнiх розведень, ефiрнi олii й iншi лiкарськi речовини.

Лiнiменти готують за загальними правилами виготовлення рiдких лiкарських форм вiдповiдно до ВлРЖнструкцii з виготовлення в аптеках лiкарських форм iз рiдким дисперсiйним середовищемВ».

Технологiя приготування лiнiментiв включаi наступнi стадii:

1. розчинення тАУ лiкарськi речовини, що розчиннi в основi, вводять у лiкарську форму аналогiчно приготуванню неводних розчинiв, тобто безпосередньо у сухий вiдпускний флакон вносять лiкарську речовину додаючи розчинник i розчиняють при нагрiваннi на водянiй банi.

2. подрiбнення тАУ лiкарськi речовини, що не розчиннi в основi i водi подрiбнюють до найдрiбнiшого порошку у ступцi i диспергують у присутностi рiдини (вода, глiцерин) до однорiдностi.

3. змiшування тАУ змiщують основу з лiкарськими речовинами безпосередньо у флаконi чи ступцi в залежностi вiд вхiдних компонентiв.

4. упаковка тАУ вiдпускають у флаконах з широким горлом, закривають пробкою з пергаментною прокладкою, оформляють етикеткою ВлЗовнiшнiВ», ВлЗберiгати у прохолодному мiсцiВ», суспензiйнi та емульсiйнi лiнiменти оформляють додатковою етикеткою ВлПеред вживанням збовтуватиВ».

Гомогеннi лiнiменти готують зазвичай безпосередньо в сухiй склянцi для вiдпуску. При цьому варто пам'ятати, що густi i в'язкi рiдини (жирнi олii, дьоготь та iн.), а також рiдини, що вiдрiзняються за щiльнiстю вiд води (ефiр, хлороформ, метилсалiцилат, скипидар), вiдпускають за масою.

Розчиннi лiкарськi речовини вводять до складу лiнiментiв вiдповiдно до iх розчинностi в прописаних компонентах тАУ розчиняють у тому розчиннику, в якому вони краще розчиннi, а потiм змiшують з iншими iнгредiiнтами.

При виготовленнi лiнiментiв-суспензiй нерозчиннi в прописаних рiдинах лiкарськi речовини подрiбнюють у ступцi, використовуючи правило Дерягiна, а потiм змiшують з рiдкими компонентами. Оскiльки дисперсiйне середовище в лiнiментах густе, в'язке, до складу суспензiйних лiнiментiв не вводять ПАР, якщо вони не прописанi лiкарем. Стабiльнiсть суспензii досягаiться за рахунок високоi в'язкостi середовища.

Емульсiйнi лiнiменти готують з використанням емульгаторiв за загальними правилами виготовлення емульсiй. У рядi випадкiв емульсiйнi лiнiменти готують у склянцi для вiдпуску, оскiльки емульсiя утворюiться легко. Леткi i пахучi речовини додають в останню чергу.

До емульсiйних лiнiментiв вiдноситься також широко застосовуваний ранiше при опiках вапняний лiнiмент (ДФ VIII). Вiн складаiться з рiвних частин лляноi олii i вапняноi води. Емульгатором служить кальцiю олеат, що утворюiться при нейтралiзацii вiльних жирних кислот лляноi олii вапняною водою. Оскiльки це емульгатор II роду, утворюiться емульсiя типу В/О. При виготовленнi збовтують у склянцi для вiдпуску рiвнi частини вапняноi води i лляноi олii. У даний час вапняний лiнiмент практично не застосовуiться.

5. Власна технологiя лiнiментiв

Жирнi лiнiменти. Ця група утирань характеризуiться наявнiстю в iхньому складi якого-небудь жиру чи жироподiбних речовини. Найчастiше використовуються жирнi олii чи приготовленi на них розчини, набагато рiдше парафiнова олiя, сплави вазелiну чи ланолiну.

Жирнi лiнiменти можуть бути гомогенними чи гетерогенними.

Гомогеннi жирнi лiнiменти можуть мiстити хлороформ, скипидар, метилсалiцiлат, ефiр i рiзноманiтнi медикаменти, розчиннi в жирах чи iхнiх сумiшах з перерахованими речовинами. Прикладами гомогенних жирних лiнiментiв i хлороформна олiя, салiнiмент, складне скипидарне утирання i т. п. Готування iх не викликаi нiяких складностей.

Oleum Chloroformii (хлороформна олiя)

Rp.: Chloroformii 1,0

Olei Helianthi 2,0

M.D.S.:

Salinimentum (салинимент)

Rp.: Methylii salicylatis 1,0

Olei Hyoscyami 3,0

Chloroformii 1,0

M.D.S.:

Linimentum terebinthinae compositum (складне скипидарне втирання)

Rp.: Olei Hyoscyami 2,0

Olei Terebinthinae 2,0

Chloroformii 1,0

M.D.S.:

Приклад бiльш складного препарату:

Rp.: Mentholi 1,0

Camphorae 2,0

Lanolini anhydrici 3,0

Olei Helianthi ad 50,0

M.D.S.: Втирати в шкiру запаленого суглоба

44 г. соняшниковоi олii сплавляють у порцеляновiй чашцi на водянiй банi з 3 г безводного ланолiну. У теплому сплавi розчиняють камфору i ментол. Отриману рiдину зливають у склянку з не дуже вузьким горлом i закупорюють.

Замiсть розчинення камфори до складу рiдини можна ввести 20 г. камфорноi олii (10% камфори), зменшивши кiлькiсть соняшниковоi олii до 26 г. Даний лiнiмент може бути вiднесений до числа гомогенних лише умовно. При охолодженнi сплаву з нього викристалiзовуються компоненти ланолiну, утворити систему, близьку до студня.

Серед гетерогенних лiнiментiв розрiзняють суспензiйнi й емульсiйнi жирнi лiнiменти.

Суспензiйнi жирнi лiнiменти представленi дуже невеликим асортиментом унаслiдок труднощiв рiвномiрного розподiлу твердих опадiв у втАЩязких жирних середовищах при збовтуваннi. Прикладом таких лiнiментiв може служити бальзамiчна мазь Вишневського.

Rp.: Xeroformii

Picis liquidae ana 3,0

Olei Ricini 100,0

M.D.S.: Мазь Вишневського

Значно бiльш важливу групу представляють емульсiйнi жирнi лiнiменти, що можуть мати структуру емульсiй типу О/В и В/О.

Linimentum volatile. Linimentum ammonia turn (летка чи амiачна мазь).

Rp.: Оlei Helianthi 74,0

Liquoris Ammonii caustici 25,0

Acidi oleinici 1,0

M.D.S.:

Олеiнову кислоту змiшують iз соняшниковою олiiю. До розчину додають нашатирний спирт i сумiш сильно збовтують. При взаiмодii олеiновоi кислоти з амiаком утвориться олеат амонiю, тобто амiачно-олеiнове мило, що виконуi роль емульгатора: С₁₇Н₃₃СООН+ NH₂ = C₁₇H₃₃COONH₄

При цiй реакцii на 1 г олеiновоi кислоти витрачаiться лише 0,0603 г. амiаку, тому лiнiмент мiстить велику кiлькiсть вiльного амiаку, що забезпечуi сильно лужну реакцiю сумiшi i рiзке дратуючу дiю препарату.

Летуча мазь являi собою одноманiтну бiлу-жовту рiдину iз сильним амiачним запахом, що маi консистенцiю вершкiв. Унаслiдок поступовоi втрати амiаку вiд зникнення пiд час збереження летучу мазь можна приготувати тiльки на дуже нетривалий час.

Летуча мазь застосовуiться як сильний подразник шкiри як у чистому видi, так i в складi рiзноманiтних складних лiнiментiв.

Спиртовi лiнiменти. Як спиртовi лiнiменти використовуються лiкарськi спирти, iх сумiшi, а також рiзнi приготовленi в мiру потреби спиртовi розчини лiкарських препаратiв. До складу цiii групи лiнiментiв часто входить настойка стручкового перцю.

Linimentum Capsici compositum (складний перцовый лiнiмент)

Rp.: Tincturae Capsici 3,0

Spiritus camphorati 2,0

Liquoris Ammonii caustici 1,0

M.D.S.:

Сапонiменти. До складу сапонiментiв входять спиртовi розчини мила, що грають роль дисперсiйного середовища.

При утираннi в шкiру ця група лiнiментiв викликаi, емульгування шкiрного жиру, тому швидко i глибоко проникаi в товщу шкiри, захоплюючи за собою розчиненi в них лiкарськi речовини. У терапевтичному вiдношеннi мильнi лiнiменти вiдрiзняються швидко наступаючим i звичайно рiзко вираженою дiiю, викликають розбухання шкiрного шару i розпушують епидермiс.

У залежностi вiд характеру мила розрiзняють двi групи сапонiментiв тАУ рiдкi, утримуючi калiйне мило, i щiльнi, студневиднi, що мiстять натрiiве мило.

Rp.: Camphorae 3,0

Olei Hyoscyami

Olei Terebinthinae ana 10,0

Spiritus saponati 30,0

M.D.S.: При мiозитах

Камфору розтирають у злегка пiдiгрiтiй бiленiй олii. До розчину додають скипидар i мильний спирт, i рiдину сильно збовтують. Виходить емульсiйний (О/В) лiнiмент.

Драглевиднi лiнiменти або оподельдоки. Це лiнiменти, якi являють собою драглевиднi розчини мила, в спиртi, що перетворюються при температурi тiла в рiдину.

До складу оподельдокiв входять камфора, нашатирний, винний i мильний спирти, ефiрнi масла та iншi речовини. Якщо для готування лiнiментiв застосовувати розчинники i вищi жирнi кислоти з великою молекулярною вагою, то процес желатинування сумiшi настаi швидше. Тому для готування оподельдокiв застосовують мила з значним вмiстом солей натрiю пальмiтиновоi i стеариновоi кислот.

Вiдпускають оподельдоки в широкошийних склянках або банках, якi щiльно закупорюються, i зберiгають у прохолодному мiсцi.

Тепер оподельдоки трапляються дуже рiдко. Рiшенням Колегii Мiнi-стерства охорони здоров'я СРСР вони знятi з виробництва як застарiлi i малоефективнi, тому можуть траплятися тiльки у виглядi мануальних прописiв.

Rp.: Stearini 4,0

Natrii caustici 0,7

Camphorae 2,3

Ammonii liquidi 20% 6,2

Olei Pini 0,6

Spiritus vini 96В° 85,2

Misce, iiat linimentum

Da. Signa. Оподельдок.

Добувають стеарат натрiю сплавлюванням стеарину i iдкого натру. Камфору розчиняють у спиртi i змiшують iз стеаратом натрiю, додають нашатирний спирт, а потiм соснове масло. Все старанно перемiшують, у теплому станi розливають у банки i залишають до охолонення.

Rp.: Saponis medicati 4,5

Spiritus vini 90В° 45,0

Camphorae tritae 1,0

Olei citrici 0,2

Olei Rosmarini 0,2

Olei Thymi 0,1

Ammonii caustici soluti 2,5

M

Вместе с этим смотрят:

РЖсторiя виникнення та розвитку масажу

Аборты

Аденовирусная инфекция

Азотные и кислородные ванны, нафталановая нефть

Акушерська операцiя - накладання акушерських щипцiв