Настоi та вiдвари з сировини, що мiстить глiкозиди

Вступ

Зараз як рiдкi лiкарськi форми широко використовують складнi багатокомпонентнi, комбiнованi лiкарськi препарати, що одержують шляхом обробки рослинних матерiалiв водою при визначеному режимi настоювання. Метою одержання водних витяжок i виготовлення продукту, що мiстить бiологiчно активнi компоненти рослинного матерiалу (алкалоiди, глiкозиди, ефiрнi олii, дубильнi речовини та iн). Поряд з дiючими речовинами у витяжках завжди i супутнi (цукор, крохмаль, бiлки, камедi, слизи, пектини, пiгменти i т.д.), якi ще називають тАЬбаластнi речовинитАЭ. Деякi iз них фармакологiчно iндиферентнi, деякi беруть участь у терапевтичнiй активностi витяжки, полегшуючи або уповiльнюючи всмоктування дiючоi речовини, а деякi з них бувають причиною небажаного побiчного ефекту. РД речовини, що пiдсилюють розчиннiсть дiючих сполук у витязi i пiдвищують його значення як лiкiв. Це маi мiсце, наприклад, в настоях наперстянки, в яких наявнiсть нерозчинного в водi глiкозида дигiтоксина пояснюiться диспергуючою дiiю поверхнево-активних речовин (сапонiнiв). Отже, ми бачимо, що вмiст водних витяжок досить складний i не завжди пiддаiться повнiй якiснiй i кiлькiснiй оцiнцi.

Воднi витяги мають широке застосування в медичнiй практицi самi по собi, а також як складовi лiкарських препаратiв у виглядi мiкстур, полоскань, примочок, промивань, ванн, iнгаляцiй.

Це вкрай лабiльнi лiкарськi форми. РЖ справа не лише в легкостi iх мiкробного обсiменiння, але i в розвитку в процесi зберiгання рiзних хiмiчних перетворень речовин, що перейшли з рослинноi сировини в розчин. Тому спроби подовжити строк придатностi настоiв i вiдварiв за допомогою пригнiчення лише мiкробного псування не ефективнi.

Галеновi препарати розглядають як специфiчну групу лiкарських засобiв, якi нарiвнi з хiмiко-фармацевтичними i iншими препаратами входять в склад лiкiв. Галеновими вони називаються по прiзвищу знаменитого римського лiкаря i фармацевта Клавдiя Галена. Термiн тАЬгаленовi препаратитАЭ зтАЩявився в фармацii через 13 сторiч пiсля його смертi.

Зазначенi препарати не i хiмiчно iндивiдуальними сполуками, а представляють собою комплекси речовин бiльш менш складного вмiсту. В цьому iх вiдмiннiсть вiд хiмiко-фармацевтичних i iнших препаратiв, що являють собою iндивiдуальнi речовини.

Галеновi препарати пройшли складний шлях розвитку. До перших засобiв, типiчних для епохи Галена, вiдносяться витяги з сировини рослинного i тваринного походження, якi отримували за допомогою вина, олiй, жирiв (медичнi олii, вина). Пiсля встановлення консервуючих властивостей меду i оцту, стали отримувати витяжки з цими речовинами. Виникли лiкарськi меди, оцти, оцтомеди. За часiв Авiценни отримали ароматнi води, сиропи, юлепи (ароматнi води, пiдсолодженi сиропом). До бiльш пiзнього перiоду вiдносять есенцii - соки, вижатi з соковитих рослин, а також лоохи i рооби. Останнi необхiдно розглядати першi воднi екстракти. Рообами називались згущенi соки рослин i згущенi воднi витяги деяких плодiв, а лоохи являли собою сумiш кiлькох упарених водних рослинних витягiв, змiшаних згодом з молоком. Вiдкриття алхiмiком Раймондом Луллiiм спирта, а також вдосконалення деяких технологiчних процесiв (перегонка, фiльтрування) значно покращили технологiю галенових препаратiв. ЗтАЩявились ароматнi спирти (розчини пахучих речовин в спирту) i ароматичнi есенцii (настойки духмтАЩяних рослин на спирту). Широке впровадження Парацельсом настойок i екстрактiв суттiво вплинуло на склад препаратiв. Вiдпала необхiднiсть в винi як екстрагентi. В 60-х роках XIX столiття виникли новi препарати галунового типу, названi новогаленовими. Вони являють собою витяги з лiкарських рослин, частково або повнiстю звiльненi вiд супутнiх речовин, в чому i i основна вiдмiннiсть новогаленових препаратiв вiд звичайних екстрактiв. Перспективною також являiться проблема приготування препаратiв iз свiжозiбраноi рослинноi сировини.

Настоi (infusa) i вiдвари (decocta) - це найпростiшi воднi витяги з лiкарськоi рослинноi сировини чи воднi розчини екстрактiв. Вони не потребують нi складноi апаратури, нi дорогих чи дефiцитних екстрагентiв. Вказанi обставини являються одною з причин, що данi лiкарськi форми, являючись найбiльш давнiми лiкарськими формами, зберегли своi значення i в наш час.

Слизи (Mucilagines) - група рiдких лiкарських форм, що являють собою воднi витяги з рослинноi сировини, яка володii досить високою втАЩязкiстю.

До позитивних якостей водних витягiв вiдносяться:

Максимальний терапевтичний ефект вiд дii комплексу бiологiчно активних i супутнiх речовин, що мiстяться в рослиннiй сировинi;

Пролонгованiсть дii;

Вiдсутнiсть побiчного ефекту, властивого багатьом хiмiчним речовинам;

Простота виготовлення.

До негативних якостей водних витягiв вiдносяться:

Нестiйкiсть при зберiганнi (мiкробна, хiмiчна, термодинамiчна), що обмежуi термiни зберiгання;

Нестандартнiсть витягiв через численнi фактори, що впливають на iх якiсть при виготовленнi;

Тривалiсть готування.

Основна частина

1. Характеристика водних витягiв, iх класифiкацiя, бiофармацевтична оцiнка

Воднi витяги вiдносяться до рiдких лiкарських форм.

Приготування iх регламентуiться ДФ: ДФ Х - № 349, ДФ ХРЖ - стр.147, ДФУ.

За фiзико-хiмiчною природою воднi витяжки - комбiнованi дисперснi системи: поiднання iстинних розчинiв або розчинiв ВМС з колоiдними. РЖнодi в витяжки переходять емульгованi чи суспендованi компоненти, не розчиннi у водi.

В залежностi вiд способу одержання i складу розрiзняють три групи водних витяжок:

Настоi - iх отримують iз сировини з рихлою будовою або якi мiстять леткi i нестiйкi речовини (листя, квiти, трави, корiнь i кореневище валерiани);

Вiдвари - iх отримують iз сировини з щiльноi будови(коренi, плоди, кора);

Слизи - отримують з сировини, яка мiстить слизи (корiнь алтею, насiння льону).

Данi воднi витяжки використовуються для зовнiшнього i внутрiшнього застосування.

Стандартнiсть сировини. Склад i концентрацiя водних витяжок, сила i характер дii на органiзм залежить вiд вихiдноi сировини i, зокрема, вiд кiлькiсного вмiсту в нiй дiючих речовин. Кiлькiсть останнiх у рослинному матерiалi коливаiться в залежностi вiд умов i мiсця проростання рослин, часу збору, режиму сушiння та iнших факторiв.

Стандартною називаiться сировина, що вiдповiдаi вимогам НТД, i яка повинна надходити до аптеки з вказiвкою на етикетцi упаковки вмiсту в нiй дiючих речовин у вiдсотках або ii бiологiчноi активностi в ОД.

Як вiдомо, при стандартизацii рослинних обтАЩiктiв, що мають дiючi речовини, якi пiддаються кiлькiсному визначенню або визначенню бiологiчноi активностi Фармакопея нормуi нижню межу iх вмiсту або сили дii. Матерiали, якi мають дiючих речовин менше, нiж потрiбно за стандартом, визнаються непридатними для використання i не допускаються в аптеки, тому що це призводить до одержання водних витяжок з пiдвищеним вмiстом супутнiх речовин, каламутних i менш стiйких при зберiганнi. При використаннi сировини з пiлвищеним вмiстом дiючих речовин, його потрiбно брати в меншiй кiлькостi по формулi:

X= АхВ / Б,

де Х - необхiдна кiлькiсть (в г) рослинноi сировини з пiдвищенною кондицiйнiстю;

А - прописана кiлькiсть лiкарськоi рослинноi сировини, в г;

Б - фактична кiлькiсть одиниць дii або алкалоiдiв в 1 г сировини;

В - стандартний вмiст глiкозидiв або алкалоiдiв в 1 г сировини.

З рихлоi сировини (квiтки, листя, трави) звичайно готують настоi, з щiльноi (кора, коренi, кореневища) - вiдвари. Винятки:

Коренi з кореневищами валерiани (готують настiй);

Листя мучницi, сени, брусницi (готують вiдвари).

Як правило, настоi i вiдвари готують таким чином, щоб з 10 вагових частин рослинного матерiалу утворювалось 100 обтАЩiмних частин готового витягу. Настоi i вiдвари з трави горицвiту, трави конвалii, кореня iстода, кореневища з коренями валерiани i спориньi виготовляють в спiввiдношеннi 1: 30. Не дивлячись на вiдсутнiсть вказiвок в Фармакопеi, ця ж пропорцiя повинна використовуватись при виготовленнi настоiв i вiдварi з морськоi цибулi i корiння сибiрськоi сенеги мильнянки i синюхи.

Настоi i вiдвари з отруйних i сильнодiючих матерiалiв, як правило готують за прописом лiкаря. В iншому випадку з 1г вiдповiдноi вихiдноi сировини готують 400 мл потрiбного витягу (табл.1).

Вiдношення сировини i готовоi витяжки	Рослини, якi вiдносяться до даноi групи
1: 10	Всi рослини, крiм сильнодiючих i особливо оговорених нижче (якщо кiлькiсть ЛРС в рецептi не вказана, настоi i вiдвари готують у спiввiдношеннi 1: 10)
1: 20	Корiнь алтею
1: 30	КВАСРЖ - конвалiя, валерiана, адонiс, споринья, iстод, а також iз морськоi цибулi, синюхи блакитноi, собачого мила, кореня сибiрськоi сенеги, кореня китятки, трава чорногорки, споришу.
1: 400	Витяжки з ЛРС, що маi речовини списку "Б" готують за прописом лiкаря, а при вiдсутностi вказiвок про кiлькiсть сировини у спiввiдношеннi 1: 400 (трава термопсису, наперстянки, блювотного кореня i iнш).

Вместе с этим смотрят:

РЖсторiя виникнення та розвитку масажу

Аборты

Аденовирусная инфекция

Азотные и кислородные ванны, нафталановая нефть

Акушерська операцiя - накладання акушерських щипцiв