Особливостi перебiгу iнфекцiйних захворювань та туберкульозу у тварин та людини
ЗМРЖСТВступ
Роздiл РЖ РЖнфекцiйнi хвороби. Особливостi протiкання туберкульозу у тварин
1.1 Поняття про iнфекцiйнi захворювання
1.2 Класифiкацii iнфекцiйних хвороб
1.3 Туберкульоз, як iнфекцiйна хвороба та ii поширення
1.4 Збудник туберкульозу
1.5 Епiзоотологiя хвороби
1.6 Патогенез
1.7 Клiнiчнi ознаки та перебiг хвороби у ВХР
1.8 Патологоанатомiчнi змiни
Роздiл РЖРЖ Методи дiагностики
2.1 Дiагностування хвороби
2.2 Алергiчна дiагностика
2.3 Патологоанатомiчнi дослiдження
2.4 Лабораторна дiагностика
2.5 Диференцiальна дiагностика
Роздiл РЖРЖРЖ Особливостi протiканнi туберкульозу у людини
3.1 Туберкульоз, його особливостi, етiологiя та патогенез
3.2 Основнi види клiнiко тАУ морфологiчних проявiв туберкульозу у людини
3.2.1 Первинний туберкульоз
3.2.2 Гематогенний туберкульоз
3.2.3 Вторинний туберкульоз
Роздiл РЖV Лiкування та профiлактика туберкульозу
4.1 Лiкування, профiлактика та засоби боротьби з туберкульозом у тварин
4.2 Лiкування та профiлактичнi заходи при захворюваннi на туберкульоз людини
4.3 Профiлактика туберкульозу
Роздiл 5 Аналiз стану захворюваностi на туберкульоз ВРХ в Семенiвському районi
Висновки
Список використаноi лiтератури
Додатки
ВступОсобливоi уваги потребуi профiлактика та боротьба з iнфекцiйними хворобами, якi вiдзначаються значним поширенням, високим рiвнем захворюваностi та загибелi, тривалим порушенням виробничоi дiяльностi. Багато iнфекцiйних захворювань передаiться вiд хворих тварин людинi, що становить суттiву загрозу ii життю та здоров'ю.
Епiзоотична ситуацiя в Украiнi характеризуiться наявнiстю рiзних заразних хвороб, у тому числi й таких, що пiдлягають обов'язковому облiку за списком Мiжнародного епiзоотичного бюро, тАФ сказу, сибiрки, лептоспiрозу, хвороби Ауiскi, туберкульозу, бруцельозу, лейкозу, iнфекцiйного ринотрахеiту великоi рогатоi худоби, класичноi чуми свиней, сальмонельозу, трансмiсивного гастроентериту свиней, iнфекцiйноi анемii, грипу коней, хвороби Ньюкасла, iнфекцiйного ларинготрахеiту, пастерельозу, вiспи, хвороби Гамборо, хвороби Марека, вiспи птицi, мiксоматозу й геморагiчноi хвороби кролiв, американського та iвропейського гнильцю бджiл.
Вiруснi хвороби рiзноманiтнi, про що свiдчить перш за все рiзноманiтнiсть вiрусiв, яким властива висока контагiознiсть i здатнiсть викликати епiдемii та пандемii. Вони можуть бути не тiльки гострими i хронiчними, але й латентними (прихованими).
Мета нашоi роботи тАУ проаналiзувати особливостi перебiгу iнфекцiйних захворювань туберкульоз у тварин та людини.
Предмет дослiдження тАУ iнфекцiйнi хвороби: туберкульоз тварин та людини.
Об`iкт дослiдження тАУ особливостi протiкання захворювань в органiзмах тварин та людини.
Завдання:
1. Дати поняття про iнфекцiйнi хвороби, рiзновиди iх класифiкацiй.
2. Дати клiнiко-морфологiчну характеристику iнфекцiйних захворювань.
3. Охарактеризувати особливостi протiкання туберкульозу у тварин.
4. Проаналiзувати протiкання туберкульозу у людини.
5. Вивчити застосування профiлактичних та лiкувальних заходiв для туберкульозу у тварин та людини.
Робоча гiпотеза: туберкульоз досить поширенi та часто зустрiчнi захворювання як серед тварин так i людини, бiльш детальне вивчення iх особливостей дасть змогу в майбутньому виробити бiльш досконалi методи щодо iх лiкування.
Роздiл РЖРЖнфекцiйнi хвороби. Особливостi протiкання туберкульозу у тваринРЖнфекцiйними називаються хвороби, якi викликаються iнфекцiйними агентами тАФ вiрусами, бактерiями, грибами.
РЖнфекцiйний процес залежить як вiд особливостей збудника, так i вiд стану реактивностi макроорганiзму. Особливостi мiкроорганiзму - збудника iнфекцiйного захворювання - визначаються не тiльки його будовою, хiмiчною структурою, антигенними особливостями, але й характером взаiмодii з органiзмом хазяiна. Результат цiii взаiмодii в значнiй мiрi залежить вiд стану систем захисту органiзму - фагоцитарноi (нейтрофiли, моноцитарнi фагоцити) та iмунноi, особливо системи гуморального iмунiтету.
Пiд впливом рiзноманiтних екзогенних та ендогенних факторiв взаiмовiдношення мiж мiкро-та макроорганiзмом можуть бути порушеними на користь мiкроорганiзму, який набуваi патогенних властивостей. В цих умовах iндиферентний коменсал, або нешкiдливий симбiонт, стаi паразитом i спричиняi захворювання.
Бiльшiсть збудникiв хвороб потрапляють в органiзм iз зовнiшнього середовища крiзь так званi вхiднi ворота, наприклад, через кишечник з iжею, через легенi з поступаючим повiтрям, при укусi комах, через пошкоджену шкiру або слизовi оболонки тощо. В таких випадках говорять про екзогенну iнфекцiю.
Однак зараження може бути ендогенним, тодi мова пiде про ендогенну iнфекцiю, або аутоiнфекцiю.
Рiзноманiтнi iнфекцiйнi агенти викликають рiзнi тканиннi реакцii, що особливо демонстративно при бактерiальних та вiрусних iнфекцiях. Бактерii, що проникли в тканини, викликають запалення. Вiруси, пiдпорядковуючи клiтини хазяiна механiзмовi свого розмноження, можуть призвести до дистрофii та некрозу клiтин, а також до iх пролiферацii та трансформацii; при цьому запальна реакцiя в значнiй мiрi вторинна.
РЖнфекцiйнi хвороби характеризуються низкою спiльних ознак.
1. Кожне iнфекцiйне захворювання маi свого збудника, який знаходиться у кровi чи екскретах хворого.
2. Збудник iнфекцiйноi хвороби маi вхiднi ворота, характернi для кожноi iнфекцii.
3. При iнфекцiйнiй хворобi спостерiгаiться утворення первинного афекту (осередку), що виникаi у вхiдних воротах. Первинний афект являi собою осередок запалення. При лiмфогенному розповсюдженнi збудника виникаi запалення як вiдвiдних лiмфатичних судин (лiмфангiт), так i регiонарних лiмфатичних вузлiв (лiмфаденiт). Поiднання первинного афекта, лiмфангiта i лiмфаденiте при iнфекцiйному захворюваннi дозволяi говорити про первинний iнфекцiйний комплекс. При одних iнфекцiях вiн виражений (туберкульоз, сифiлiс, туляремiя), при iнших - фактично не виникаi; процес одразу набуваi генералiзованого характеру (висипний i зворотний тиф, малярiя).
4. Шляхи розповсюдження збудника iз первинного афекта або комплексу можуть бути: лiмфогенними, гематогенними, iнтраканалiкулярними, периневральними або контактними.
5. Кожна iнфекцiйна хвороба характеризуiться мiсцевими змiнами, якi розвиваються у вiдповiднiй тканинi чи органi (в товстiй кишцi при дизентерii, у клiтинах переднiх рогiв спинного мозку при полiомiiлiтi, у стiнках дрiбних судин при висипному тифi), i в тiй чи iншiй мiрi типовi для даноi хвороби.
6. При iнфекцiйних хворобах розвиваiться ряд загальних змiн: висип на шкiрi, васкулiти, гiперпластичнi процеси у лiмфатичних вузлах, селезiнцi, кiстковому мозку, запальнi процеси у промiжнiй тканинi та дистрофiчнi змiни у паренхiматозних органах.
РЖнфекцiйна хвороба досить часто перебiгаi циклiчно. При цьому видiляють iнкубацiйний, продромальний перiоди та перiодосновних проявiв хвороби (фази зростання симптомiв хвороби, розпалу та згасання). РЖнфекцiйне захворювання може закiнчитися видужуванням, набути хронiчного перебiгу, або стати причиною бацилоносiння. Досить часто воно супроводжуiться рiзними ускладненнями, що стають причиною смертi хворих.
РЖнфекцiйнi хвороби розподiляють за кiлькома ознаками.
За бiологiчною ознакою: 1) антропонози тАФ iнфекцiйнi хвороби, що зустрiчаються тiльки в людей; 2) анропозоонози тАФ iнфекцiйнi хвороби, що зустрiчаються як серед людей, так i серед тварин; 3) бiоценози тАФ група антропонозiв i антропозоонозiв, що передаються через укуси комах, якi i мiсцем розмноження збудника.
За етiологiчною ознакою: 1) вiруснi iнфекцii; 2) рiкетсiози; 3) бактерiальнi iнфекцii; 4) грибковi; 5) протозойнi; 6) паразитарнi. За походженням iнфекцiйнi хвороби можуть бути екзогенними або ендогенними. В подальшому всi iнфекцiйнi хвороби будуть розглядатися за етiологiчною ознакою.
За механiзмом передачi збудника: 1) кишковi iнфекцii, якi виникають при проникненнi iнфекту в травний тракт через рот з iжею або водою; 2) iнфекцii дихальних шляхiв, коли збудники проникають повiтряно-крапельним шляхом; 3) Влкров'янi iнфекцiiВ» (трансмiсивнi), що передаються через кровосисних членистоногих; 4) iнфекцii поверхневих покривiв, жировоi клiтковини та м'язiв тiла (зараження вiдбуваiться через взаiмодiю деяких iнфiкованих факторiв зовнiшнього середовища, травми iнфiкованим предметом); 5) iнфекцii з рiзноманiтними механiзмами передачi.
За характером клiнiко-анатомiчних проявiв видiляють iнфекцii з переважним ураженням: 1) покривiв (шкiри та ii додаткiв, поверхневих слизових оболонок), клiтковини та м'язiв тiла; 2) дихальних шляхiв; 3) травного тракту; 4) нервовоi системи; 5) серцево-судинноi системи; 6) системи кровi та iнших тканин внутрiшнього середовища органiзму; 7) сечостатевих шляхiв.
За характером перебiгу розрiзняють iнфекцii: 1) гострi; 2) хронiчнi; 3) латентнi (прихованi); 4) повiльнi.
Туберкульоз (Tuberculosis) тАФ хронiчна хвороба домашнiх i диких тварин та птицi, що характеризуiться утворенням у рiзних органах дрiбних специфiчних безсудинних вузликiв (туберкул), схильних до сирнистого розпаду i звапнення. На туберкульоз хворii людина.
РЖсторична довiдка. Захворювання на туберкульоз знайоме людству з давнiх-давен. В iсторичних рукописах Вавилона, Китаю та РЖндii i записи, що свiдчать про наявнiсть цiii хвороби в тi далекi часи, усвiдомлення ii заразливостi й можливостi передавання вiд людини до людини. У Стародавнiй Грецii туберкульоз був описаний Гiппократом, Галеном, Демокритом, було наведено клiнiчну картину хвороби та рекомендацii з ii лiкування. Термiн ВлтуберкульозВ» вперше використав французький лiкар Леннек (1819). РЖнфекцiйну природу туберкульозу встановлено в 1865 р. Вiллеменом, який вiдтворив експериментальне зараження кролiв пiдшкiрним введенням частинок уражених туберкульозом легень вiд померлоi людини. У 1868 р. Шово першим заразив телят шляхом згодовування патологiчного матерiалу вiд хвороi на туберкульоз корови. Клебс вперше визначив небезпечнiсть молока хворих корiв для дiтей, а Шово - м'яса вiд туберкульозних тварин для людини. Р. Кох у 1882 р. вiдкрив збудника туберкульозу, а в 1890 р. запропонував для дiагностики цього захворювання туберкулiн. Кальметт i Герен у 1924 р. виготовили вакцину БЦЖ для профiлактики туберкульозу у людей.
Туберкульоз i одним з найпоширенiших захворювань у всьому свiтi, яке завдаi значних економiчних збиткiв тваринництву i становить загрозу для людини. За останнi роки клiнiчна та морфологiчна картина туберкульозу в економiчно розвинутих краiнах значно змiнилась. Змiни обумовленi, головним чином, соцiальним прогресом, досягненнями лiкарськоi та антибактерiальноi терапii й розглядаються як природний та iндукований патоморфоз. Спостерiгаiться рiзке зниження та практичне зникнення
В Украiнi боротьбi з туберкульозом тварин придiляють винятково велику увагу, завдяки чому за останнi роки поширення хвороби припинилось. Значний внесок у вивчення туберкульозу тварин, розробку нових та вдосконалення iснуючих методiв дiагностики й боротьби з цiiю хворобою зробили вiдомi вченi Б. Обуховський, О. Пашковський, С. Вишелесський, П. Вишневський, М. Юсковець, РЖ. Лукашов, В. Ротов, О. Говоров, Ю. Кассич, РЖ. Нечваль, А. Завгороднiй та iн.
Збудник туберкульозу належить до роду Mycobacterium, в якому розрiзняють 5 видiв патогенних мiкобактерiй: Мус. tuberculosis - збудник туберкульозу людини; Мус. bovis - збудник туберкульозу великоi рогатоi худоби; Мус. avium - збудник туберкульозу птахiв; Мус. murium - збудник туберкульозу мишей; Мус. poikilotermum - збудник туберкульозу холоднокровних. Видову належнiсть збудника туберкульозу визначають на основi культурально-морфологiчних властивостей та вiрулентностi для рiзних тварин i людини. Морськi свинки чутливi до мiкобактерiй людського й бичачого видiв, якi зумовлюють у них генералiзований туберкульоз, стiйкi до пташиного виду. Кролi сприйнятливi до мiкобактерiй бичачого та пташиного видiв, що спричинюють у них генералiзований туберкульоз або туберкульозний сепсис, стiйкi до людського виду (можливе мiсцеве ураження). До збудника мiкобактерiй людського виду чутливi кролi, а також конi, собаки, свинi, коти, кози, вiвцi, птиця, хутровi звiрi, велика рогата худоба.
Поряд з яскраво вираженою видовою патогеннiстю рiзнi види мiкобактерiй можуть спричинювати захворювання i в iнших видiв тварин, а також у людини. Мiкобактерii бичачого виду можуть бути збудниками захворювання людини, а також усiх господарських тварин, хутрових звiрiв. Птахи до мiкобактерiй обох видiв не чутливi. Мiкобактерii пташиного виду крiм птахiв можуть викликати захворювання у свиней, коней, собак, овець та кiз. Зараження великоi рогатоi худоби пташиним видом супроводжуiться локалiзацiiю процесу в легенях та вименi. Вiд птахiв люди можуть заразитись пiд час догляду за нею, а також при вживаннi сирих яiць.
За морфологiчними та культуральними властивостями мiкобактерii рiзних видiв майже не вiдрiзняються один вiд одного i являють собою прямi або злегка зiгнутi нерухомi грампозитивнi зернистi палички iз заокругленими кiнцями, розмiром (1,5..5,5) х (0,2..0,5) мкм. Кислото-, спирто- i лугостiйкi у зв'язку з наявнiстю в клiтинi жиро-воскових речовин. За певних умов мiкобактерii здатнi утворювати ниткоподiбнi, гiллястi форми з колбоподiбним здуттям на кiнцях, що стало пiдставою для змiни назви Влбацили КохаВ» на Влмiкобактерii туберкульозуВ». Спор i капсул мiкобактерii не утворюють. Фарбуються за методом Цiля - Нiльсена у яскраво-червоний (iншi бактерii - в синiй) колiр. Мiкобактерii туберкульозу культивують в аеробнихумовах на елективних живильних середовищах Петраньянi, Гельберга, глiцериновому МЛА та МПБ, середовищi Левенштейна - Йенсена. Ростуть мiкобактерii дуже повiльно: людського виду - впродовж 20 - 30 дiб, бичачого - 20-60 дiб, пташиного виду - 11-15 дiб. На твердих живильних середовищах мiкобактерii ростуть у виглядi крихкуватих, малих або великих, поодиноких блискучих чи матових колонiй, iнодi суцiльних скупчень, а також у виглядi зморшкуватого нальоту бiлого або бiло-жовтого кольору. Утворюють гладенькi S-форми та шорсткi R-форми.
Завдяки вмiсту лiпiдiв мiкобактерii дуже стiйкi проти дii фiзичних i хiмiчних факторiв. У висушених шматочках уражених легень зберiгають свою життiздатнiсть упродовж 7 мiс, у висохлому харкотиннi й пилу - до 7 - 10 мiс, у ТСрунтi - понад 2 роки, гною, пiдстилцi - до 1,5 року, фекалiях - до 1 року, рiчковiй водi - до 10 мiс, на пасовищi - до 1 року, в замороженому м'ясi - до 1 року, засоленому м'ясi - 45-60 дiб, свiжому молоцi на холодi - 9-10 дiб, маслi та сирах на холодi - 10 мiс. Пряме сонячне свiтло iнактивуi мiкобактерii через 4-5 год., розсiяне свiтло - через 30-40 дiб. Пiдiгрiвання молока до 55 В°С руйнуi мiкобактерii через 4 год., до 85 В°С - 30 хв., до 100 В°С - через 3-5 хв. Пiд дiiю 5 %-го розчину карболовоi кислоти iнактивацiя збудника туберкульозу настаi через 24 год., лужного 3 %-го розчину формальдегiду - 1 год о Мiкобактерii туберкульозу порiвняно швидко iнактивуються пiд дiiю хлоровмiсних препаратiв.
Поряд з патогенними мiкобактерiями з органiзму людей, великоi рогатоi худоби та об'iктiв зовнiшнього середовища iзолюються не патогеннi, так званi атиповi, мiкобактерii, якi не викликають захворювань на туберкульоз, але зумовлюють сенсибiлiзацiю органiзму i позитивну реакцiю на туберкулiн. Атиповi мiкобактерii важко диференцiюються вiд справжнiх мiкобактерiй туберкульозу, що дуже ускладнюi встановлення дiагнозу при захворюваннi великоi рогатоi худоби.
До туберкульозу сприйнятливi понад 55 видiв ссавцiв i близько 25 видiв птахiв. РЖз домашнiх тварин найбiльш чутливою i велика рогата худоба, потiм свинi, конi; з птахiв частiше хворiють кури, фазани. Основним джерелом збудника iнфекцii i хворi на туберкульоз тварини й птахи, рiдше - хворi люди. З органiзму збудник видiляiться з харкотинням, фекалiями, молоком, рiдко - iз сечею та спермою. Факторами передавання збудника i повiтря, корми, вода, пiдстилка та iншi предмети, забрудненi видiленнями хворих тварин. Зараження на туберкульоз сприйнятливих тварин вiдбуваiться через дихальнi шляхи i травний канал. Велика рогата худоба iнфiкуiться в основному пiд час вдихання дрiбних крапель, що вiдкашлюються хворими тваринами, або часточок пилу, в яких мiститься збудник. Дуже рiдко вiдбуваiться внутрiшньоутробне зараження, а також через соски вименi, кон'юнктиву, слизовi оболонки статевих органiв i шкiру. Телята заражаються при згодовуваннi iм незнешкодженого молока вiд хворих корiв.
Туберкульоз великоi рогатоi худоби i типовою стiйловою iнфекцiiю, хоча зараження спостерiгаiться i при пасовищному утриманнi. Захворювання поширюiться в стадi повiльно, масове перезараження вiдбуваiться впродовж багатьох мiсяцiв. Однак у разi скупченого утримання тварин, перебування iх у вологих, погано освiтлених чи недостатньо вентильованих примiщеннях, вiдсутностi моцiону та неповноцiнноi годiвлi перезараження туберкульозом вiдбуваiться значно швидше.
Залежно вiд епiзоотичного стану щодо туберкульозу господарства, населенi пункти та адмiнiстративнi територii подiляють на благополучнi та неблагополучнi. Неблагополучними вважають господарства, де виявлено хворих на туберкульоз тварин, а також райони й областi за наявностi в них таких господарств. Ступiнь неблагополуччя господарства визначають за рiвнем поширення хвороби: обмежений - при виявленнi впродовж року менш як 25 % хворих тварин у стадi та значний - при захворюваннi на туберкульоз понад 25 % тварин.
На мiсцi проникнення туберкульозних мiкобактерiй формуiться первинний осередок у легенях, глотцi, мигдаликах, травному каналi. Водночас вiдбуваiться ураження регiонарних лiмфовузлiв i таким чином формування повного первинного комплексу. У тому разi, якщо туберкульознi мiкобактерii не затримуються на мiсцi проникнення в органiзм, а вiдразу потрапляють у лiмфатичнi вузли, формуiться неповний первинний комплекс. У первинному комплексi вiдбуваiться локалiзацiя збудника за допомогою специфiчних запальних осередкiв тАФ туберкульозних вузликiв (турберкулiв). Запальна реакцiя при утвореннi туберкульозних вузликiв маi ексудативний або продуктивний характер.
Пiд час ексудативного запалення, яке спостерiгаiться при туберкульозi великоi рогатоi худоби, навколо мiкобактерiй групуються епiтелiоiднi та гiгантськi клiтини, якi оточуються щiльним кiльцем лiмфоцитiв, у результатi чого формуються специфiчнi вузлики (туберкули). Мiж клiтинами утвореного вузлика випотiваi фiбринозний ексудат. Внаслiдок вiдмирання клiтин, що не отримують живлення в бузсудинних вузликах, а також пiд дiiю токсинiв збудника в центрi туберкулiв утворюiться некротична сирниста маса, яка згодом звапнюiться.
При продуктивнiй формi запалення, яке спостерiгаiться у коней i свиней при iнфiкуваннi збудником туберкульозу пташиного виду, вiдбуваiться розростання епiтелiоiдних, гiгантських та лiмфоiдних клiтин без сирнистого переродження та казеозного некрозу.
Туберкульозний процес залежно вiд вiрулентностi збудника й ступеня опiрностi органiзму може проходити доброякiсно або набувати злоякiсного перебiгу. Пiд час доброякiсного перебiгу туберкульозу звапнований первинний осередок зазнаi iнкапсуляцii i подальший розвиток iнфекцiйного процесу припиняiться. У разi рiзкого зниження резистентностi органiзму процес iнкапсуляцii збудника в первинному осередку не вiдбуваiться. Внаслiдок цього настаi розплавлення туберкульозного вузлика i вихiд мiкобактерiй у здорову тканину. Це призводить до формування на значних дiлянках ураженого органа дрiбних вузликiв (мiлiарний туберкульоз), якi iнодi об'iднуються в туберкульознi осередки. Згодом утворюються великi туберкульознi фокуси та каверни, заповненi гнiйно-слизовою масою, звiдки мiкобактерii лiмфогенним та гематогенним шляхами поширюються по всьому органiзму, зумовлюють генералiзацiю процесу та формування туберкульозних осередкiв у рiзних органах.
РЖнкубацiйний перiод триваi 2-6 тижнiв. Початок захворювання у заражених тварин виявляiться появою алергiчних реакцiй на туберкулiн. Клiнiчнi ознаки хвороби з'являються значно пiзнiше. Розрiзняють активний (вiдкритий) туберкульоз, коли збудник хвороби видiляiться з органiзму в зовнiшнi середовище з бронхiальним слизом, молоком та фекалiями, i латентний туберкульоз, коли мiкобактерii з органiзму хвороi тварини назовнi не видiляються.
Туберкульоз характеризуiться стадiйним розвитком. Розрiзняють первинний туберкульоз iз стадiями первинного комплексу i ранньоi генералiзацii та вторинний iз стадiiю пiзньоi генералiзацii й iзольованого ураження органiв.
Для первинного туберкульозу типовим i первинний комплекс, що складаiться з трьох компонентiв: первинний афект (первинне вогнище), туберкульозне запалення регiонарних лiмфатичних вузлiв (лiмфаденiт), туберкульозне запалення вiдвiдних лiмфатичних судин (лiмфангiт). Первинний комплекс може бути повним, неповним i складним.
Повний первинний комплекс являi собою одночасне ураження органа i регiонарного лiмфатичного вузла. Первинний же афект маi вигляд одного або декiлькох туберкулiв розмiром 1 см i бiльше, з казеозним розкладом, частковим вапнуванням некротичних дiлянок, сiрувато-бiлою облямiвкою типовоi грануляцiйноi тканини i пояском гiперемii та набряку. За сприятливих умов вузлик зменшуiться, значно обвапновуiться та iнкапсулюiться (вогнище Гона).
Дуже швидко розвиваiться туберкульозний лiмфангiт, що проявляiться лiмфостазом i туберкульозними бугорками в периваскулярнiй, набряклiй тканинi.
Ушкодженi регiонарнi лiмфатичнi судини збiльшенi i мають вогнища казеозного некрозу, звапнення, iнодi, представленi казеозноподiбною масою. Неповний первинний туберкульозний, комплекс, характеризуiться також ушкодженням лiмфатичних вузлiв, первинний афект у вiдповiдних органах не виявляють.
Складний первинний туберкульозний комплекс проявляiться одночасною локалiзацiiю повного або неповного комплексу в рiзних органах, наприклад, легенях i кишечнику, легенях i печiнцi.
За несприятливих умов хвороба набуваi вторинноi стадii первинного туберкульозу тАУ ранньоi генералiзацii. При цьому iз вогнищ первинних ушкоджень мiкобактерii проникають у лiмфу, кров, провiднi шляхи: гематогенно, лiмфогенно, та iнтерканалiкулярно. В органах утворюються субмiлiарнi, мiлiарнi та великовогнищевi туберкули.
Вторинний туберкульоз виникаi пiсля згасання первинного комплексу. в результатi його активацii пiд дiiю несприятливий умов (стресiв, голодування, ослаблення пiсля рiзних хвороб). Вторинний туберкульоз можливий i при вторинному зараженнi мiкобактерiями. Морфологiчним проявом вторинного туберкульозу е генералiзоване ураження рiзних органiв, як i при раннiй генералiзацii; тiльки вiдрiзняiться вiд неi вiдсутнiстю первинного комплексу.
РЖншим проявом вторинного туберкульозу i iзольоване ураження органiв, що свiдчить про зниження iх резистентностi до iнфекцii при наявностi деякого загального iмунiтету. Особливiстю цього прояву i здатнiсть iнфекцii поширюватись тiльки по запальних ходах органiв. []
У великоi рогатоi худоби перебiг хвороби хронiчний (латентний), рiдше - пiдгострий. У молодих тварин у разi масивного зараження можливий гострий перебiг. Туберкульоз зазвичай не маi яскраво виражених клiнiчних ознак, а ураження найчастiше виявляють пiд час пiслязабiйного огляду органiв. Залежно вiд мiсця локалiзацii патологiчного процесу розрiзняють легеневу, кишкову та генералiзовану форми хвороби, а також ураження вименi, матки, серозних покривiв. У великоi рогатоi худоби найчастiше трапляiться легенева форма туберкульозу. При ураженнi легенiв спостерiгаються непостiйна гарячка, кашель, на початку хвороби - сухий, короткий, сильний, а при тривалiй хворобi - частий, слабкий, беззвучний, болiсний. У тяжких випадках, при сильному руйнуваннi легень, спостерiгаються рiзкi змiни в диханнi, стогiн, зниження вгодованостi та продуктивностi. Пiд час аускультацii виявляють ослаблення везикулярного дихання, сухi або вологi хрипи. Перкусiя може бути безрезультативною, iнодi за ii допомогою в уражених дiлянках легень виявляють притуплення перкуторного звуку. При ураженнi плеври спостерiгають болiснiсть при натисканнi в дiлянцi мiжребрових промiжкiв. Виявляють збiльшення, горбистiсть, затвердiння, безболiснiсть заглоткових, пiдщелепових, медiастинальних i перибронхiальних лiмфовузлiв. У мiру розвитку хвороби погiршуiться апетит, слизовi оболонки стають блiдими, очi западають, порушуiться ритм жуйки, перiодично вiдбуваiться здуття рубця. Наприкiнцi захворювання дихання стаi частим, супроводжуiться хрипами й стогоном, видiлення з носа мають iхорозний характер, тварина гине в станi повiльноi агонii. При кишковiй формi туберкульозу спостерiгають швидке виснаження тварини, загальну слабкiсть, хронiчний пронос, що iнодi супроводжуiться видiленням кров'янистих гнiйних фекалiй з неприiмним запахом. Пiд час ректального дослiдження виявляють дуже збiльшенi брижовi та портальнi лiмфовузли. При кишковiй формi швидко настаi загибель тварини. Туберкульознi ураження матки та яiчникiв трапляються дуже рiдко, супроводжуються викиднями та яловiстю. У бугаiв при ураженнi статевих органiв розвиваються орхiти, водянка оболонок тестикулiв. При туберкульозi молочноi залози характерним i значне збiльшення надвим'яних лiмфовузлiв, затвердiння спочатку однiii з двох чвертей вименi, а згодом усiii залози, множиннi дрiбнi вузлики, що виявляються пiд час пальпацii. У зв'язку з тим, що секрецiя молока, незважаючи на туберкульозний процес, довго залишаiться незмiнною, а ураженi частини вименi безболiсними, захворювання молочноi залози та видiлення мiкобактерiй з молоком може тривалий час бути нерозпiзнаним. Захворювання головного та спинного мозку туберкульозноi етiологii спостерiгаiться дуже рiдко. Характеризуiться появою судом, порушенням координацii рухiв, парезами, паралiчами. Гострий мiлiарний туберкульоз як початкова стадiя захворювання буваi рiдко. Ця форма виникаi внаслiдок загострення хронiчного перебiгу туберкульозу i проявляiться гарячкою, пригнiченням, порушенням серцевоi дiяльностi та дихання. Туберкульоз серозних покривiв грудноi та черевноi порожнин, так звана Влперлова хворобаВ», клiнiчно майже не розпiзнаiться. При генералiзованiй формi туберкульозу визначаiться збiльшення, ущiльнення та малорухомiсть усiх або бiльшостi поверхневих лiмфовузлiв. Слiд мати на увазi, що при всiх формах туберкульозу збудник хвороби завжди видiляiться з молоком.
При туберкульозi великоi рогатоi худоби специфiчнi ураження виявляються в легенях, бронхiальних та медiастинальних лiмфовузлах. Ураженi дiлянки легень твердi, мають червоно-сiрий колiр, пронизанi дрiбними сiрувато-жовтими вузликами рiзноi форми та розмiрiв. При розрiзуваннi легень знаходять сирнисто-переродженi й кальцифiкованi осередки, а також гнiйнi фокуси (каверни), оточенi щiльною сполучнотканинною капсулою. Вузлики виявляються i в iнших паренхiматозних органах, кiстках i кiстковому мозку. Бронхiальнi й медiастинальнi лiмфовузли горбистi, рiзко збiльшенi в розмiрi, твердi, мiстять сирнистi або гнiйнi фокуси, якi при розрiзуваннi хрустять внаслiдок iх переродження й кальцифiкацii. При Влперловiй хворобiВ» на серозних покривах черевноi та грудноi порожнин спостерiгають дрiбнi, круглi, щiльнi, сiрувато-червонi розрощення, якi з часом звапновуються i гронами висять на сполучнiй тканинi, нагадуючи цвiтну капусту. В слизовiй оболонцi задньоi третини тонких кишок, у клубовiй i слiпiй кишках, солiтарних фолiкулах i пейiрових бляшках виявляються сiрувато-жовтi вузлики та виразки. При туберкульозi вименi спостерiгаiться значне розростання сполучноi тканини, ураженi частки вименi збiльшенi в об'iмi, твердi, мiстять багато вузликiв, якi при розрiзуваннi сильно хрустять.
Роздiл РЖРЖ
Методи дiагностикиДослiдження проводилися протягом 1990 тАУ 2000 рокiв на базi Семенiвськоi районноi ветеринарноi служби. ОбтАЩiктом дослiдження були поголiвтАЩя великоi рогатоi худоби Семенiвського району. Дослiдження проводилися в декiлька етапiв:
1. Вивчення науковоi у науково-методичноi лiтератури.
2. Опрацювання даних по кiлькостi всього поголiв`я в Сiченiвському районi. Дослiджувались показники по поширенню захворювання серед людей та тварин.
З метою з`ясування сучасного епiзоотичного стану туберкульозу в Сiченiвському районi Чернiгiвськоi областi у районнiй ветеринарнiй службi буди одержанi данi про поширення туберкульозу у ВРХ.
Дiагноз на туберкульоз установлюють комплексно, використовуючи основнi й допомiжнi методи дiагностики.
Основнi методи дiагностики включають: прижиттiвий метод - клiнiчний огляд тварин, одноразову внутрiшньошкiрну туберкулiнову пробу або офтальмопробу для коней та посмертний (пiслязабiйний) метод - патологоанатомiчне i бактерiологiчне дослiдження.
Допомiжнi методи дiагностики включають: симультанну алергiчну пробу, внутрiшньовенну туберкулiнову пробу, серологiчнi дослiдження (постановка реакцii, зв'язування комплементу), а також дворазову внутрiшньошкiрну i очну туберкулiновi проби, гiстологiчний метод.
На початку захворювання клiнiчний i патологоморфологiчний методи дослiдження мають обмежене значення. Бiльш надiйними в початковiй стадii хвороби i алергiчний, патологогiстологiчний та бактерiологiчний методи дослiдження.
В останнi десятирiччя виникла значна проблема з диференцiюванням позитивних туберкулiнових реакцiй у тварин, сенсибiлiзованих атиповими мiкобактерiями, якi не мають вiдношення до захворювання на туберкульоз. В таких випадках проводять симультанну алергiчну пробу, при якiй тварин одночасно дослiджують туберкулiном i комплексним алергеном мiкобактерiй (КАМ). За вiдмiнностями в iнтенсивностi прояву алергiчноi реакцii на кожний з цих двох препаратiв роблять висновок про стан дослiджуваноi групи тварин. Достовiрно висока iнтенсивнiсть реакцii на туберкулiн свiдчить про зараження тварин туберкульозом. РЖ навпаки, при достовiрно бiльш вираженiй алергiчнiй реакцii на КАМ вважають, що маi мiсце сенсибiлiзацiя органiзму тварин атиповими мiкобактерiями. Для встановлення остаточного дiагнозу проводять контрольний забiй позитивно реагуючих на туберкулiн тварин i лабораторнi дослiдження вiдiбраного вiд них патологiчного матерiалу.
Алергiчна дiагностика туберкульозу тварин великоi рогатоi худоби передбачаi проведення в благополучних господарствах планових одноразових дiагностичних дослiджень при епiзоотичних (епiдемiчних) показниках, а також перед продажем тварин з племiнною чи виробничою метою. Для своiчасного з'ясування епiзоотичного стану на туберкульоз у благополучних господарствах неблагополучних районiв велику рогату худобу дослiджують на туберкульоз поголовно, починаючи з 2-мiсячного вiку, двiчi на рiк. Пiсля оздоровлення всiх господарств району впродовж перших чотирьох рокiв дослiджують усе поголiв'я худоби, починаючи з двомiсячного вiку, один раз на рiк, а маточне поголiв'я тАФ двiчi на рiк.
У разi благополучного щодо туберкульозу стану району впродовж чотирьох рокiв i бiльше все поголiв'я худоби, починаючи з двомiсячного вiку, дослiджують один раз на рiк. Якщо стадо благополучне понад 10 рокiв, контроль може здiйснюватись на м'ясопереробних пiдприiмствах за результатами пiслязабiйноi експертизи. В усiх племiнних господарствах незалежно вiд тривалостi благополуччя маточне поголiв'я (корiв, бугаiв, нетелей) i весь молодняк, починаючи з 2-мiсячного вiку, дослiджують один раз на рiк. Тварин обов'язково дослiджують на туберкульоз у перiод карантину при реалiзацii iх в iншi господарства або при завезеннi для комплектування власного стада. В усiх господарствах, що постачають молоко в дитячi та медичнi заклади, санаторii або безпосередньо в торговельну мережу, продуктивне стадо дослiджують двiчi на рiк.
У благополучних господарствах незалежно вiд форм власностi, де вивчаiться епiзоотична ситуацiя, корiв, якi реагують на туберкулiн, iзолюють, а молоко вiд них знезаражують кип'ятiнням i використовують для годiвлi тварин вiдгодiвельноi групи або перероблюють на топлене масло.
У разi виявлення до десяти реагуючих на туберкулiн тварин iх усiх пiддають дiагностичному забою з подальшим патологоанатомiчним та бактерiологiчним дослiдженням на туберкульоз. Якщо виявлено понад десять реагуючих на туберкулiн тварин, з дiагностичною метою забивають не менш як 10 голiв кожного гурту, де iх виявлено.
Для алергiчноi дiагностики застосовують: у ссавцiв (крiм свиней та мавп) - сухий очищений туберкулiн - протеiн пурiфiiд дериват (ППД) для ссавцiв або альт-туберкулiн для ссавцiв; у свиней - сухий очищений туберкулiн (ППД) для птицi i (одночасно) сухий очищений туберкулiн (ППД) для ссавцiв; у птицi - сухий очищений туберкулiн (ППД) для птицi; у мавп - сухий очищений туберкулiн для ссавцiв. Туберкулiн вводять внутрiшньошкiрно, одноразово, в дозi 0,2 мл усiм тваринам, крiм мавп, норок, птицi, яким вводять по 0,1 мл. Великiй рогатiй худобi туберкулiн вводять у дiлянцi середньоi третини шиi. Облiк та оцiнку алергiчноi реакцii великоi рогатоi худоби, буйволiв, зебу, верблюдiв здiйснюють через 72 год., пiсля введення туберкулiну.
Реакцiя вважаiться позитивною в разi наявностi у великоi рогатоi худоби, буйволiв, зебу, верблюдiв, оленiв на мiсцi введення туберкулiну розлитого набряку без чiтких меж, тiстоподiбноi консистенцii, пiдвищеноi чутливостi на дотик та потовщення складки шкiри на 3 мм i бiльше.
Реакцiя вважаiться негативною в разi вiдсутностi на мiсцi введення туберкулiну запальних явищ.
Проводять при встановленнi первинного дiагнозу в ранiше благополучних господарствах, де пiд час планових дослiджень виявлено тварин, що реагують на туберкулiн. У типових випадках Патологоанатомiчнi змiни при туберкульозi виявляють насамперед у легенях. Ураженi дiлянки легенiв пронизанi дрiбними вузликами жовтуватого кольору, рiзноi форми та розмiрiв. Старi осередки ураження ущiльненi, оточенi сполучнотканинною капсулою, сильно хрустять пiд час розрiзання внаслiдок сирнистого переродження i звапнення. У легенях iнодi виявляють каверни, заповненi розплавленими казеозними масами. Крiм легень, туберкульознi вузлики виявляються в регiонарних лiмфовузлах, рiзних паренхiматозних органах, а також у кiстковому мозку та кiстках. При туберкульозi кишок у слизовiй оболонцi задньоi третини тонкого вiддiлу, у клубовiй та слiпiй кишках, у дiлянцi пейiрових бляшок виявляються сiрувато-жовтi вузлики та виразки. Регiонарнi лiмфовузли твердi, горбистi, мiстять сирнистi або гнiйнi фокуси, хрустять при розрiзуваннi. Туберкульоз серозних оболонок визначають за Влперловою хворобоюВ» тАФ наявнiстю на плеврi, очеревинi й перикардi значних розрощень твердих вузликiв, якi пронизанi казеозними звапненими осередками i хрустять при розрiзуваннi. Лiмфатичнi вузли брижi збiльшенi, на розрiзi мають сiрувато-жовтий колiр, мiстять казеознi маси. При туберкульозi птицi часто спостерiгаiться генералiзована форма хвороби. Численнi туберкульознi вузлики виявляються в печiнцi, кiстковому мозку й селезiнцi, рiдше тАФ в кишках, легенях i нирках.
Патологоанатомiчнi й гiстологiчнi змiни при туберкульозi i настiльки типовими, що знаходження iх пiд час розтину тварин, якi позитивно реагували на туберкулiн, даi пiдставу д
Вместе с этим смотрят:
РЖсторiя виникнення та розвитку масажу
Аборты
Аденовирусная инфекция
Азотные и кислородные ванны, нафталановая нефть
Акушерська операцiя - накладання акушерських щипцiв