Перша долiкарська допомога
Змiст
Вступ
1. Невiдкладна допомога при гострих порушеннях дихання i раптовiй зупинцi серця
1.1 Перша допомога при зупинцi серця
1.2 Невiдкладна допомога при порушеннi дихання
1.2.1 Методи звiльнення дихальних шляхiв
1.2.2 Методи штучного дихання
2. Перша допомога при Шоковому станi
3. Перша допомога при кровотечах
4. Перша допомога при переломах
5. Перша допомога при найбiльш поширених травмах
5.1 Перша допомога при струсах та забиттi головного мозку
5.2 Перша допомога при вiдривi кiнцiвок
5.3 Перша допомога при тривалому роздавлюваннi м'яких тканин
5.4 Перша допомога при проникаючому пораненнi грудноi клiтини
5.5 Перша допомога при розтягненнi звтАЩязок суглоба
5.6 Перша допомога при травмi ока
6. Перша допомога при опiках
7. Перша допомога при вiдмороженнi
8. Перша допомога при ураженнi електричним струмом
9. Перша допомога при отруiннi отруйними газами
10. Перша допомога при укусах змiй та комах
10.1 Перша допомога при укусi змii
10.2 Перша допомога при укусах бджiл, ос та джмелiв
10.3 Перша допомога при укусi каракурта
10.4 Перша допомога при укусах клiщiв
11. Перша допомога при алкогольному отруiннi
12. Перша допомога при пiдвищеннi температури
Список використаноi лiтератури
За даними ВООЗ, близько 30% осiб, якi загинули внаслiдок нещасних випадкiв, могли б бути врятованi, якби iм своiчасно i правильно надали першу долiкарську допомогу, здiйснили заходи щодо оживлення або своiчасно забезпечили доставку до медичного закладу. Своiчасно надана та правильно проведена перша долiкарська допомога не лише рятуi життя потерпiлому, а й забезпечуi подальше успiшне лiкування, запобiгаi розвитковi важких ускладнень, а пiсля завершення лiкування зменшуi втрату працездатностi або ступiнь калiцтва.
Перша долiкарська допомога - це комплекс простих термiнових дiй, спрямованих на збереження здоровтАЩя i життя потерпiлого.
При наданнi першоi долiкарськоi допомоги треба керуватися такими принципами: правильнiсть, доцiльнiсть, швидкiсть, продуманiсть, рiшучiсть, спокiй, дотримуючись, як правило, наступноi послiдовностi:
усунути вплив на органiзм факторiв, що загрожують здоровтАЩю та життю потерпiлого (звiльнити вiд дii електричного струму, винести iз зараженоi атмосфери чи з примiщення, що горить, погасити палаючий одяг, дiстати iз води);
оцiнити стан потерпiлого, визначити характер i тяжкiсть травми, що становить найбiльшу загрозу для життя потерпiлого, i послiдовнiсть заходiв щодо його спасiння;
виконати необхiднi дii щодо спасiння потерпiлого в порядку термiновостi (забезпечити прохiднiсть дихальних шляхiв, провести штучне дихання, зовнiшнiй масаж серця, зупинити кровотечу, iммобiлiзувати мiсце перелому, накласти повтАЩязку тощо);
викликати швидку медичну допомогу чи лiкаря або вжити заходiв для транспортування потерпiлого в найближчу медичну установу;
пiдтримувати основнi життiвi функцii потерпiлого до прибуття медичного працiвника, памтАЩятаючи, що зробити висновок про смерть потерпiлого маi право лише лiкар.
Наслiдок пошкоджень, особливо важких та шкiдливих, часто вирiшуiться на протязi декiлькох хвилин пiсля пригоди i залежить насамперед вiд своiчасностi та якостi першоi допомоги, яку одержить потерпiлий. Тому життiво важливо, щоб кожна людина, яка опинилася на мiсцi нещастя або поблизу нього, володiла методами швидкоi i ефективноi першоi допомоги. Характер першоi допомоги потерпiлому залежить вiд його стану, виду травм i причин, якi привели до травми.
При зупинцi серця припиняiться кровообiг в життiво важливих центрах головного мозку, що викликаi швидку втрату свiдомостi, зупинку дихання. Короткий промiжок часу (не бiльше п'яти хвилин) пiсля зупинки кровообiгу i дихання, в який ще можливе вiдновлення життiво важливих функцiй органiзму, вiдомий як перiод клiнiчноi смертi. Почата в цей час реанiмацiя може привести до повного вiдновлення всiх функцiй органiзму. Навпаки, по закiнченню цього перiоду реанiмацiйнi заходи можуть вiдновити серцеву дiяльнiсть, дихання, але не вiдновити функцiю клiтин кори головного мозку - свiдомiсть. В цих випадках наступаi "смерть мозку", соцiальна смерть. При стiйкiй втратi функцiй органiзму може йти мова про настання бiологiчноi смертi.
Найважливiшою умовою успiшного оживлення органiзму i своiчасне визначення ознак розладу кровообiгу i клiнiчноi смертi. Необхiдно запам'ятати основнi ознаки зупинки серця, iх п'ять:
вiдсутнiсть пульсу на соннiй артерii;
втрата свiдомостi;
розширення зiниць i вiдсутнiсть iх реакцii на свiтло;
зупинка дихання;
синюватий або сiро-попелястий колiр обличчя.
При клiнiчнiй смертi всi дii по оживленню повиннi починатися з забезпечення проходження дихальних шляхiв. Для цього потерпiлого укладають на спину на жорсткому i рiвному мiсцi (пiдлога, земля), вiдгинають йому голову назад (для запобiгання западання язика) (Рис.1, а), звiльняють вiд стороннiх предметiв i осушують ротову порожнину (Рис.1, б), потiм накривають рот хустинкою, швидко роблять 3-5 вдувань в легенi i роблять короткий удар ребром долонi або кулаком з вiдстанi 20-30 см по грудинi (кiстка, що розташована посерединi грудноi клiтини спереду).
Той, хто надаi допомогу, займаi позицiю збоку вiд хворого, визначаi мiсце кiнця грудини, i на вiдстанi двох поперечно розташованих пальцiв в напрямi доверху по середнiй лiнii накладаi долоню однiii руки найбiльш широкою ii частиною. Другу долоню кладуть хрестоподiбно зверху. Не згинаючи рук, виконуi сильне надавлювання на грудину по направленню до хребта на глибину 4-5 см i через невелику паузу вiдпускаi, не вiдриваючи рук вiд поверхнi грудноi клiтини.
Необхiдно повторювати цi рухи з частотою не менш як 60 в 1 хвилину (одне надавлювання в одну секунду), бо бiльш рiдкi дii не забезпечують достатнього кровообiгу. Стискувати грудну клiтину необхiдно енергiйно з дозованим тиском, щоб викликати пульсову хвилю в соннiй артерii. При проведеннi масажу у дорослих необхiдно застосовувати не тiльки силу рук, але i натискувати всiм тiлом. У дiтей вiком бiльш п'яти рокiв зовнiшнiй масаж серця виконують однiiю рукою, у немовлят - кiнчиками вказiвного i середнього пальцiв. Частота здавлювань вiд 100 до 110 в хвилину.
Про ефективнiсть масажу судять по змiнi кольору шкiрного покрову обличчя, появi пульсу на соннiй артерii, звуженню зiниць. Припиняти зовнiшнiй масаж серця можна через кожнi 2 хвилини лише на 3-5 с, щоб впевнитись в вiдновленнi серцевоi дiяльностi. Якщо пiсля припинення масажу пульс не визначаiться, а зiницi знову розширюються, масаж необхiдно продовжити.
Якщо допомогу надаi одна людина (Рис.2, а), то спiввiдношення манiпуляцiй повинно бути 2: 15. На кожнi 2 швидких вдувань повiтря в легенi повинно бути 15 масажних стискувань грудини. Той, хто надаi допомогу, повинен зайняти зручну позицiю по вiдношенню до хворого, яка дозволяi виконувати той чи iнший захiд оживлення, не змiнюючи свого положення. Пiд плечi хворого необхiдно пiдкласти валик з одежi, щоб голова була вiдкинута, а дихальнi шляхи вiдкритi.
Якщо допомогу надають 2 людини (Рис.2, б), то спiввiдношення повинно бути 1: 5. Один виконуi зовнiшнiй масаж серця, другий - штучне дихання пiсля кожного 5-го стискування грудини, в мить розпростування грудноi клiтини. Якщо серцева дiяльнiсть вiдновилась, пульс став чiтким, обличчя порожевiло, масаж серця припиняють, а штучне дихання продовжують у тому ж ритмi до вiдновлення самостiйного дихання. При появi у потерпiлого повноцiнного дихання необхiдно встановити за ним постiйний нагляд (до вiдновлення свiдомостi). Необхiдно пам'ятати, що при вiдсутностi свiдомостi можуть бути повторнi розлади дихання внаслiдок западання язика або нижньоi щелепи.
Найбiльш тривожний i небезпечний симптом розладу дихання - це його зупинка, яка визначаiться по вiдсутностi дихальних рухiв грудноi клiтини i дiафрагми, вiдсутностi дихальних шумiв i рухiв повiтря, зростаi посинiння обличчя. В разi сумнiву (чи i дихання, чи його нема) необхiдно вважати, що дихання вiдсутнi.
Ознаками розладу дихання i також задишка, часте i поверхневе, або навпаки рiдке дихання (5-8 подихiв в 1 хв.), затруднене дихання з тривалим вдихом або видихом, почуттям ядухи i психомоторним збудженням. Важливими ознаками розладу дихання i наростаюче посинiння губ, обличчя, кiнчикiв пальцiв, сплутанiсть свiдомостi (коматозний стан).
Небезпечнi розлади дихання виникають при попаданнi в дихальнi шляхи чужорiдних предметiв, наприклад, погано розжованоi м'ясноi iжi. Харчова грудка, що застрягла у ротоглотцi, призведе до здавлювання надгорлянки, закриття входу до гортанi. У потерпiлого зупиняiться дихання, вiдсутнiй голос, вiн не може кашляти, оскiльки неможливо зробити вдих. Потiм наступаi ядуха, губиться свiдомiсть, з'являються судоми, може наступити смерть. Така людина потребуi негайноi допомоги.
Метод 1. Для видалення харчовоi грудки з ротоглотки застосовують наступний засiб: потерпiлому, в стоячому положеннi, злегка нахиленому, наносять сильний удар основою долонi помiж лопаток. При цьому з'являiться сильний, штучно викликаний кашлевий поштовх, який пiсля 2-3 ударiв сприяi спочатку змiщенню, а потiм i видаленню харчовоi грудки (Рис.3). Якщо цей засiб виявився неефективним, можна використати наступний метод.
Метод 2. Той, хто рятуi, стаi позаду потерпiлого, захвачуi його правою рукою так, щоб долоня, стиснута в кулак, розмiщувалась в пiдложечнiй областi: лiвою захвачуi свою праву руку i енергiйним рухом здавлюi тулуб потерпiлого знизу догори. Пiдвищений тиск, який таким чином створюiться у верхньому вiддiлi живота i повiтряноносних шляхах, передаiться поштовхами до мiсця перешкоди в ротоглотцi i сприяi викиданню чужорiдного предмета (Рис.4).
Метод 3. Трахеостомiя. Хворого кладуть на спину, пiд плечi пiдкладають валик, голова закинута назад. Таке положення дозволяi максимально наблизити гортань i трахею до передньоi поверхнi шиi. В екстремальних умовах оперують без анестезii. Обробити спиртом шию, нiж (один з гострим кiнцем i два з закругленим), трубочку, приготовлену для введення в трахею, руки людини, що робить допомогу.
Ножем з гострим кiнцем по середнiй лiнii шиi виконують розрiз шкiри i пiдшкiрноi клiтковини вiд нижнього краю щитовидного хряща до поглиблення внизу шиi. Двома ножами з тупими кiнцями розсовують м'язи й оголюють перешийок щитовидноi залози i трахею (Рис.5). Трахею необхiдно розкривати мiж першим-другим чи другим-третiм хрящем щодо щитовидноi залози, але не дуже близько до грудинноi кiстки, тому що низький розрiз трахеi, виконаний при розiгнутiй шиi, може опуститися за грудину. Поперечний розрiз мiж хрящами трахеi небажаний, тому що введена в нього трубочка може викликати деформацiю трахеi. Трубочку обв'язують марлевою стрiчкою, вводять у розрiз трахеi i фiксують на шиi хворого (Рис.6).
Метод 4. При утопленнi. Залежно вiд того, чи наповнились легенi потерпiлого водою чи нi, розрiзняють два види утоплення - мокре i сухе. При мокрому утопленнi рiдина обовтАЩязково потрапляi в легенi (75-95% випадкiв). При рефлекторному звуженнi голосовоi щiлини вода не потрапляi в легенi i людина гине вiд механiчноi асфiксii (5-25%). Трапляються утоплення вiд зупинки серця, дихання внаслiдок травми, температурного шоку, при тривалому пiрнаннi вiд недостатку кисню для головного мозку.
При сухому утопленнi посинiння шкiри виражене менше нiж при мокрому i вiдсутнi витiкання пiнистоi рiдини рожевого забарвлення з рота i носа.
При мокрому утопленнi, необхiдно надати потерпiлому положення головою донизу, перевiсивши його тiло через праве колiно рятуючого. Лiвою рукою вiдгинають голову максимально назад, а долонею правоi руки наносять 3-5 ударiв по спинi. Повiтряний поштовх, який створюiться при цьому, i сила тяжiння сприяють витоку рiдини з дихальних шляхiв. Стискування тiла у дiлянцi шлунка пiд вагою тiла потерпiлого сприяi вiдтоку рiдини з шлунку, що створюi сприятливi умови для подальшого оживлення. Якщо рятуючий не маi достатньоi фiзичноi сили, то в таких випадках можна повернути потерпiлого на правий бiк, закинути його голову назад i правою долонею нанести 4-5 ударiв мiж лопатками (Рис.7). Помилкою i спроби удалити усю рiдину з легень та шлунку, тому важливо знати, що на цю операцiю не треба тратити часу бiльше нiж 10-15 сек., а як можливо швидше очистити ротову порожнину i почати штучне дихання легень i масаж серця.
При попаданнi твердих чужорiдних предметiв в дихальнi шляхи дитини, ii необхiдно положити вниз обличчям на свою лiву руку i лiве стегно, зiгнуте в колiнi, i притиснувши нiжки плечем i передплiччям до тулуба, нагнути донизу головою. Правою рукою нанести по спинцi декiлька легеньких ударiв. Якщо чужорiдний предмет вiльно перемiщуiться в дихальних шляхах вiд сили тяжiння, воно опуститься до голосових зв'язок. Пiд час вдиху або в перiод нанесення легких ударiв, чужорiдний предмет може вискочити з дихальних шляхiв (Рис.8).
При гострiй дихальнiй недостатностi, викликанiй приступом астми, загостренням бронхiту, необхiдно надавлювати на боковi сторони грудноi клiтини хворого в момент його видиху, а на вдиху ослаблювати силу рук. Продовжувати до закiнчення приступу або прибуття "швидкоi допомоги", не нав'язуючи хворому частоту дихання (Рис.9).
Якщо потерпiлий знаходиться без свiдомостi i у нього розбите обличчя або вiн хворii полiомiiлiтом, сказом, СНРЖДом, стовбняком, штучна вентиляцiя легень здiйснюiться методом Холгера-Нiльсена (Рис.10) або методом Сильвестра (Рис.11). Частота тиску на лопатки (грудину) 16-20 в хвилину до появи самостiйного дихання або до прибуття "швидкоi".
Внаслiдок рiзного виду травм (важкого поранення, опiку, перелому, електротравми i т. i) у потерпiлого може наступити стан, який зветься шоком.
Встановлено, що причиною шоку i бiль вiд надмiрноi механiчноi травми. Розвитку шоку сприяi кровотеча, голодування, охолодження, спрага, перевтома, страх.
При травматичному шоцi порушуiться дiяльнiсть центральноi нервовоi системи, обмiн речовин, кровообiг. Падаi артерiальний тиск, частiшаi дихання. Потерпiлий блiдий, апатичний, в'ялий, загальмований. Пульс у нього частий i слабкий. Чим важче шок, тим частiший i слабший пульс, тим гiрше кровопостачання життiвозабезпечуючих систем органiзму. Обличчя потерпiлого з сiруватим вiдтiнком, покрите холодним i липким потом.
Лiкарська дiя простих засобiв першоi допомоги при травматичному шоцi, на жаль, дуже незначна. Головне завдання особи, яка надаi допомогу потерпiлому - вмiти швидко встановити у нього наявнiсть травматичного шоку, щоб устигнути вчасно викликати лiкаря.
При великих крововтратах, тобто понад 11 мл на один кiлограм ваги людини, рiдина починаi перемiщатися з тканин органiзму в кровоносне русло. Настаi позаклiтинне, а потiм i клiтинне зневоднювання. Якщо допомога вчасно не зроблена, то розвиваються непоправнi змiни: утворення мiкротромбiв у капiлярах, у дрiбних венозних, а потiм i в артерiальних судинах, що приводить до дистрофii внутрiшнiх органiв. У таких випадках хворих не вдаiться вивести зi стану шоку, або пiсля виведення, вони гинуть вiд гостроi нирковоi, печiночноi чи дихальноi недостатностi ("шокова нирка", "шокова печiнка", "шокова легеня" i iн).
Якщо на переднiй план виступають ознаки гострого малокров'я (на фонi блiдих шкiрних покровiв з'являiться плямистий малюнок, посинiння губ, кiнчикiв пальцiв, сплутанiсть свiдомостi), то необхiдно зробити "самопереливання" кровi, щоб збiльшити ii приплив до життiво важливих органiв. Для цього варто максимально пiдняти ноги потерпiлого, що лежить на спинi (Рис.12). Можна бинтувати iх у пiднятому положеннi, починаючи вiд периферii (стоп нiг).
До прибуття лiкарськоi бригади покладiть потерпiлого, на спину злегка пiднявши ноги для покращення кровообiгу мозку та серця (Рис.13), зупинiть кровотечу; дайте знеболююче; намагайтесь заспокоiти його; тепло закутайте, не затуляючи обличчя. Якщо немаi блювоти, дайте потерпiлому гарячого мiцного солодкого чаю або кави - поiть його з ложки: сам вiн пити не може. При наявностi переломiв кiсток - намостiть шинну пов'язку.
Кровотеча виникаi при порушеннi цiлостi кровоносних судин. Вона може бути небезпечною для життя, бо зi зменшенням кiлькостi циркулюючоi кровi порушуiться постачання киснем життiво важливих органiв - мозку, серця, печiнки, нирок.
В залежностi вiд виду пошкоджених судин розрiзняють артерiальну, венозну, капiлярну i паренхiматозну кровотечу.
Найбiльш небезпечна артерiальна кровотеча. Вона виникаi при пошкодженнi артерiальних судин, кров у цьому випадку яскраво-червоного кольору i тече з рани сильним пульсуючим струмком (iнодi фонтаном).
РЖснуi декiлька засобiв зупинки артерiальноi кровотечi. Для зупинки кровотечi застосовують засiб притискування судин пальцем у вiдповiдному мiсцi. Найкраще, якщо вдаiться притиснути цю судину до кiстки.
При небезпечнiй для життя кровотечi, якщо неможливо застосувати джгут, необхiдно накрити рану стерильною серветкою та притиснути пальцем судину, яка кровоточить. Але слiд пам'ятати, що найбiльш безпечний засiб притискування судини не в самiй ранi, а за ii межами.
При артерiальнiй кровотечi судину притискують вище мiсця ii пошкодження, а при кровотечi з вени - нижче. Для цього необхiдно знати схему магiстральних артерiальних судин i мiсця притискувань iх пальцем (Рис.14).
При кровотечах з судин висковоi частини голови, вискову артерiю притискують спереду мочки вуха до щелепноi кiстки (Рис.15, в). При сильнiй кровотечi з ран голови, обличчя, язика притискують сонну артерiю (Рис.15, а), зовнiшню щелепну (Рис.15, б) i пiдключичну артерii (Рис.15, г), притискуючи цi артерii до щелепи або хребта. При кровотечi з ран плеча або стегна притискують плечову (Рис.15, д), пiдпахвену (Рис.15, е), або стегнову артерii (Рис.15, ж).
Пiсля того, як кровотеча зупинена притискуванням пальцем артерii, на рану накладають щiльну стерильну пов'язку. Поверх неi - туго звернуту грудку вати, а потiм щiльно бинтують коловими рухами бинта. Замiсть вати можна використати рiзний м'який матерiал, що i пiд руками - хустку, кусок тканини.
Для того, щоб накласти кровозупиняючий джгут, використовують наступнi правила:
1. Джгут накладають при пошкодженнi великих артерiальних судин кiнцiвок.
2. При кровотечi з артерiй верхнiх кiнцiвок джгут найкраще розташовувати на верхнiй третинi плеча, при кровотечi з артерiй нижнiх кiнцiвок - на середнiй третинi стегна.
3. Джгут накладають на пiднесену кiнцiвку: пiдводять його пiд мiсце припущеного розташування, енергiйно розтягують (якщо вiн гумовий) (Рис.16, а) i пiдклавши пiд нього м'яку пiдкладку (бинт, одяг та iн), закручують декiлька раз (до повноi зупинки кровотечi) (Рис.16, б, в) так, щоб витки лягли впритул один до одного i щоб мiж ними не попадали складки шкiри. Кiнцi джгута надiйно зав'язують або з'iднують за допомогою ланцюжка i гачка (Рис.16, г).
4. Джгут повинен накладатися туго, але не слiд надмiрно стискувати тканини кiнцiвок, так як можливi важкi ускладнення, до джгута обов'язково прикрiплюють аркуш паперу з помiткою часу його накладання.
Джгут накладають не бiльш як на 1-1,5 години, а взимку - не бiльше як на 1 годину. Якщо по закiнченню вказаного термiну потерпiлого не вдалося доставити в медичну установу, джгут на короткий час необхiдно зняти. Роблять це вдвох - один здiйснюi пальцевий тиск на артерiю вище джгута, другий повiльно, щоб тиск кровi не виштовхнув утворений в артерii тромб, вiдпускаi джгут на 3-5 хвилин. Трохи вище попереднього мiсця джгут накладають знову.
Якщо нема гумового джгута, використовують пiдручнi матерiали - хустку, шматки тканини або одягу, шарфи. Мотузка i дрiт не пiдходять, тому що можуть пошкодити шкiру, м'язи i особливо нерви. Кiнцi джгута зв'язують вище рани i накладають пiд нього невеликий валик з тканини. В утворену петлю вставляють паличку, олiвець або ручку i закручують джгут до новоi зупинки кровотечi. Паличку прибинтовують до кiнцiвки (Рис.17, б, в).
Для тимчасовоi зупинки кровотечi з судин кiнцiвок можна використовувати метод максимального згинання кiнцiвок в суглобах. При кровотечi з судин плеча руку заводять за спину i фiксують ii пов'язкою (Рис.17, а). Якщо кровотеча з судин передплiччя, руку згинають в лiктьовому суглобi (Рис.17, е). При кровотечi з ран гомiлки або ступнi ногу згинають максимально в колiнному суглобi (Рис.17, г, д) i, надавши кiнцiвцi таке положення, ii надiйно прибинтовують.
Для венозноi кровотечi характерний темно-червоний колiр i витiкаi вона безперервним струмочком. Для зупинки кровотечi на рану накладають стерильну серветку, а потiм здавлюючу пов'язку.
При капiлярнiй кровотечi кров видiляiться по всiй поверхнi пошкодженоi тканини. У такому випадку накладають пов'язку, а поверх неi на мiсце пошкодження - кульку з льодом.
Паренхiматозна кровотеча спостерiгаiться при порушеннях внутрiшнiх органiв - печiнки, нирок, селезiнки i т. i. По сутi це неначе змiшана кровотеча з артерiй, вен та капiлярiв. При цьому, кров тече сильно i безперервно зi всiii пораненоi поверхнi органу.
При кровотечi з легенiв потерпiлому надають зручне напiвсидяче положення, на грудину накладають кульку з льодом або холодною водою. При внутрiчеревнiй кровотечi потерпiлого укладають на спину, прикладають холод до живота, скорiше викликають лiкаря.
При переломi плеча необхiдна правильна iммобiлiзацiя потерпiлого суглоба. При вiдсутностi спецiальних iммобiлiзуючих шин використовують пiдручнi матерiали, наприклад двi дощечки - одна з них прибинтовуiться до плеча, друга до передплiччя i обидва цi сегменти туго фiксуються до тулуба. Якщо пiд рукою нема дощечок i iнших корисних матерiалiв, верхню кiнцiвку кладуть хустиночну пов'язку (Рис.18, в). Для пов'язки використовують квадратний шматок тканини (краще бавовняноi) шириною 140-160 см, його складають навпiл (по дiагоналi), пiдводять пiд зiгнуту кiнцiвку, а кiнцi зав'язують на шиi. Верхня кiнцiвка повинна бути зiгнутою пiд кутом 90 градусiв. Тупий кут пов'язки згинають i закрiплюють спереду лiктя шпилькою. Для бiльш надiйноi iммобiлiзацii кiнцiвку разом з хусткою туго прибинтовують до тулуба коловими ходами бинта. До мiсця передбаченого перелому можна прикласти кульку з льодом або 2 пляшки з холодною водою.
Перша допомога при переломi передплiччя полягаi в використаннi загальних знеболюючих засобiв i правильнiй iммобiлiзацii суглоба. В цьому випадку необхiдно знерухомити не тiльки променекiстковий суглоб, а й пальцi. Для. цих цiлей використовують тонку дощечку (але не картон). Довжина дощечки - вiд кiнчикiв пальцiв до верхньоi третини передплiччя, ширина - з долоню. Дощечку покривають шаром вати в 2-3 см i обгортають бинтом. РЖмпровiзовану шину кладуть з поверхнi долонi на передплiччя та кисть. На кисть i пальцi пiдкладають жмут вати, обгорнутий марлею, зап'ястя i передплiччя ретельно прибинтовують до шини (Рис.18, ж). Бинт повинен мiцно фiксувати кiнцiвку до шини, але нi в якому разi не здавлювати судини i нерви, iнакше в найближчi години пiсля травми з'явиться i буде наростати набряк. Знерухомлену руку краще пiдвiсити на косинцi до шиi (Рис.18, а). Не слiд забувати про протинабрякальну i знеболюючу дiю холоду (обов'язково прикласти до мiсця пошкодження кульку з льодом).
При наданнi першоi допомоги при переломi кiсток передплiччя з пошкодженням крупного нервового ствола, не слiд забувати, що пов'язка з косинки фiксуi не тiльки плече, передплiччя, але й кисть (кисть не повинна звисати з пов'язки!).
При переломi хребта необхiдно укласти потерпiлого на тверду рiвну поверхню (широку дошку або щит) i транспортувати тiльки в такому станi (Рис.18, д). Носилки, рiзнi пристосування, транспортнi засоби (iмпровiзованi), якi мають м'яку основу (ковдра, плащ-палатка та iн), в даному випадку не застосовують через можливу деформацiю тулуба. При провисаннi тулуба змiнюiться вiсь хребта i можливий зсув хребцiв, а якщо зсув уже був, то вiн збiльшиться. Це часто призводить до непоправних наслiдкiв - розриву спинного мозку. Де взяти щит, якщо його нема близько? Простiше всього - зняти дерев'янi дверi i обережно покласти на них потерпiлого. На iмпровiзований щит треба пiдкласти будь-яку прокладку - пальто, ковдру, матрац, щоб тулуб потерпiлого не провисав. Якщо дiстати щит немаi можливостi, i ви маiте тiльки носилки з матерii, то потерпiлого треба покласти на них вниз обличчям, на живiт. Такий стан не тiльки не призведе до зсуву хребцiв, але й допоможе у вiдновленнi порушеноi травмою архiтектури пошкодженого хребтового стовпа, тобто нерiдко сприяi самостiйному виправленню вивиху.
Перша допомога при пошкодженнi стегна i суглоба колiна складаiться з наступних етапiв: при вiдкритому переломi з кровотечею - негайно зупинити кровотечу; накласти джгут на 10-12 см вище мiсця кровотечi i стерильну пов'язку на рану; на випадок перелому необхiдно провести знерухомлення зламаних кiсток; використовуючи будь-який пiдручний матерiал (дошки, фанеру, дрючки та iн.) достатньоi довжини, фiксувати 3 суглоби (тазостегновий, колiнний та гомiлкоступневий) (Рис.18, б); при вiдсутностi пiдручного матерiалу можна фiксувати кiнцiвку, прибинтувавши пошкоджену ногу до здоровоi (Рис.18, г); пiсля проведення вказаних заходiв хворий в лежачому станi повинен транспортуватись в лiкарню.
При переломi кiсток тазу дуже важливо правильно укласти потерпiлого. Краще всього його зразу укласти на щит, накритий матрацом. Пiд обидва колiна треба пiдкласти валик, висота якого 50-60 см зi згорнутою в трубку ковдрою, пальтом, пледом. Голова потерпiлого повинна бути трохи пiднятою (Рис.18, е).
В наш час травми голови i мозку зустрiчаються в 40% випадкiв ушкоджень. Кожний птАЩятий потерпiлий отримуi тяжке ушкодження головного мозку. Черепно-мозковi травми призводять до великоi смертностi i iнвалiдностi серед найбiльш активних i працездатних груп населення - людей молодого i середнього вiку, вiд 17 до 50 рокiв, переважно чоловiкiв.
Важка травма черепу i головного мозку призводить до порушення життiво важливих функцiй органiзму, тому вiд своiчасноi i правильноi першоi допомоги залежить не тiльки подальший результат травматичноi хвороби головного мозку, але й нерiдко життя потерпiлого. Для того, щоб надати цю допомогу швидко i якiсно, необхiдно виявити i правильно оцiнити симптоми струсу i забиття головного мозку, тому що по цим симптомам i iх сполученням визначаються локалiзацiя та важкiсть ушкоджень його рiзних вiддiлiв.
Струс головного мозку у порiвняннi з його забиттям i бiльш легкою формою ушкодження. Порушення при ньому носять функцiональний характер. Основнi симптоми: оглушення, рiдше короткочасна втрата свiдомостi; втрата хворим здатностi згадати, що було з ним до травми; головна бiль, запаморочення, нудота, дзвiн i шум у вухах, приливи кровi до лиця, пiтливiсть, розлади дихання, що швидко проходять, змiна пульсу (короткочасне збiльшення чи зменшення). При обтАЩiктивному оглядi спостерiгаються: розходження очних яблук, рiзна величина зiниць, посмикування очних яблук по горизонтальнiй лiнii при поглядi в сторону. Можна виявити вирiвнення носогубноi складки, легку напругу мтАЩязiв потилицi, неможливiсть притиснення пiдборiддя до грудини.
Хоч струс головного мозку вважаiться вiдносно легкою травмою, але не слiд забувати, що в гострий його перiод вищевказанi симптоми можуть замаскувати бiльш тяжкi i життiво небезпечнi ушкодження мозку, такi як забиття, кровотеча, здавлення його важливих центрiв кровтАЩю, що вилилася. Щоб не пропустити iх, всi хворi з струсом головного мозку належать госпiталiзацii. Такi хворi транспортуються в горизонтальному положеннi на ношах. На голову хворому положити пузир з кригою. Якщо у постраждалого i рана голови, ii необхiдно закрити чистою повтАЩязкою, попередньо обробивши шкiру кругом рани спиртовим розчином йоду.
Забиття головного мозку розрiзняють по локалiзацii, глибинi ушкоджень мозковоi тканини i ступенi важкостi. Осередки забиття розташовуються в пiвкулях головного мозку на iх поверхнi, основi, в мозжечку i в стволових вiддiлах. Особливо тяжкi забиття, при яких i багато осередкiв зруйнування тканин не тiльки в пiвкулях, але i в стволових вiддiлах головного мозку.
Забиття головного мозку бувають легкими, середньоi важкостi i важкi. До забиттiв легкого ступеню вiдносяться забиття поверхневого шару сiроi речовини пiвкуль, так званоi кори головного мозку. У таких хворих втрата свiдомостi може продовжуватись 2-3 години, а потiм на протязi декiлькох днiв вони находяться в станi оглушення; зiницi у них рiвномiрно звуженi, жива реакцiя на свiтло. Хворого турбують нудота, поклики на блювоту.
При забиттi головного мозку середньоi важкостi i ушкодження бiлоi речовини мозку, тобто мозковоi тканини бiльш глибших шарiв, розташованих пiд корою. Втрата свiдомостi триваi до 2 дiб. Збудження постраждалого вiдмiчаiться на протязi 1 доби. Реакцiя зiниць на свiтло втАЩяла, уповiльнена. Потиличнi мтАЩязи напруженi, спостерiгаються судорожнi припадки, блювота.
При важких забитих мiсцях мозку вiдбуваються великi крововиливи, розмозження тканин з дифузiйним поширенням iх у пiвкулях у коматозному (несвiдомому) станi вiд 2 дiб до 2 тижнiв. Реакцiя зiниць на свiтло рiзко пригноблена. Часто виникають судорожнi припадки, нерiдко виявляються порушення подиху, ковтання, серцево-судинноi дiяльностi, розслаблення всiх м'язiв, западання кореня язика, мимовiльнi сечовипускання й отходження калу.
Заходи невiдкладноi допомоги при забитих мiсцях головного мозку визначаються як загальним станом хворого, так i умовами мiсця подii. Необхiдно з'ясувати обставини травми i стан потерпiлого в перший момент пiсля травми. Хворому треба надати стабiльне бiчне положення (Рис. 19), у якому полiпшуiться постачання мозку кров'ю, а отже киснем, усуваiться небезпека западання язика i затiкання в дихальнi шляхи слизу, кровi, вмiсту шлунка, потерпiлий швидше опритомнюi. Покласти на голову холодний компрес, розстебнути комiр i послабити пояс. Звернути увагу на пульс, стан шкiри, ii колiр, температуру, вологiсть. Негайно звiльнити дихальнi шляхи вiд кровi, слизу, блювотних мас.
Штучне дихання способом "iз рота в рот" чи "iз рота в нiс" роблять тiльки пiсля ретельного очищення дихальних шляхiв, iнакше може виникнути закупорка трахеi i бронхiв стороннiми тiлами.
При масивних кровотечах з ран голови хворому накладають пов'язку, що давить, транспортують на носилках з пiднятим узголiв'ям у лiкарню.
Нiколи не слiд витягати з рани кiстковi уламки i стороннi тiла, тому що цi манiпуляцii нерiдко супроводжуються рясною кровотечею.
При кровотечi з зовнiшнього слухового проходу робиться його тампонаж. Уводити тампон глибоко в слуховий прохiд не рекомендуiться, тому що можливо iнфiкувати рани.
При рiзких рухах потерпiлого i судорожних припадках необхiдно попередити западання кореня язика, переломи кiсток. Для цього нижню щелепу потерпiлого зрушують вперед, надавлюючи великими пальцями на ii кути. Щоб уникнути ушкоджень кiнцiвок (пiд час судорог), iх обережно випрямляють та прибинтовують до носилок.
При черепно-мозковiй травмi, коли маiться перелом кiнцiвок, може розвитися травматичний шок, що характеризуiться важкими порушеннями дiяльностi центральноi нервовоi системи, кровообiгу, подиху, обмiну речовин. Протишокова терапiя повинна починатися вiдразу ж на мiсцi подii i продовжуватися при транспортуваннi хворого.
Хворого iз черепно-мозковою травмою варто транспортувати на твердих носилках, зафiксувавши на носилках голову i шию з пiдкладеними пiд них чи валиком надувним колом.
Вiдрив кiнцiвок i результатом наiзду транспорту, затягування в частини механiзмiв, що рухаються, притискування важкими предметами, i супроводжуiться травматичним шоком i гострою крововтратою.
Травмовану кiнцiвку пiдняти нагору; зупинити кровотечу з культi накладенням iмпровiзованого джгута (наприклад, косинки, брючного ременя); обкласти культi стерильними серветками чи пропрасованою чистою тканиною i туго забинтувати, щоб не допустити поновлення кровотечi пов'язкою, що давить, пiсля чого зняти джгут, повiльно послабляючи його.
Вiддiлену частину кiнцiвки, загорнувши в серветки, помiстити в полiетиленовий пакет, заповнений холодною водою з льодом чи снiгом (Рис. 20). Дати знеболюючi i серцево-судиннi засоби (кордiамiн).
Таблиця 1. Термiни збереження життiздатностi вiдiрваних вiд органiзму тканин (у годинах) у залежностi вiд температури навколишнього середовища.
Рiвень травматичноi ампутацii | Термiн життiздатностi в годинах |
При t до +40С | При t вище +40С |
| Пальцi | 16 | 8 |
| Кисть | 12 | 6 |
| Передплiччя | 6 | 4 |
| Плече | 6 | 4 |
| Стопа | 6 | 4 |
| Гомiлка | 6 | 4 |
| Стегно | 6 | 4 |
Вместе с этим смотрят:
РЖсторiя виникнення та розвитку масажу
Аборты
Аденовирусная инфекция
Азотные и кислородные ванны, нафталановая нефть
Акушерська операцiя - накладання акушерських щипцiв