Роль лiкувальноi фiзичноi культури та дiiтотерапii

ПЛАН

Вступ

1. Поняття про ЛФК

1.1 Коротка iсторiя розвитку лiкувальноi фiзичноi культури

1.2 Фiзiологiчне обТСрунтування лiкувальноi фiзичноi культури

1.3 Основнi педагогiчнi принципи побудови методики лiкувальноi фiзичноi культури

1.4 Засоби, методи й форми лiкувальноi фiзичноi культури

2. ЛФК при внутрiшнiх захворюваннях органiв

2.1 Лiкувальна фiзична культура при захворюваннях нервовоi системи

2.2 Лiкувальна фiзична культура при захворюваннях серцево-судинноi системи

2.3 Лiкувальна фiзична культура при недостатностi кровообiгу

2.4 Лiкувальна фiзична культура при захворюваннях органiв травлення

2.5 Лiкувальна фiзична культура при порушеннi обмiну речовин

3. Основи лiкувального харчування

3.1 Загальнi принципи лiкувального харчування

3.2 Вплив харчових факторiв на процеси одужання

Висновки

Список використаноi лiтератури

ВСТУП

РЖдеi лiкувальноi фiзичноi культури одержали вiдображення в працях генiального таджицького вченого Авiценни (980-1037). Одна з його п'яти книг знаменитоi працi "Канон медичних наук" присвячена питанням лiкування фiзичними вправами. У цiй книзi Авиценна даi деякi обТСрунтування до використання фiзичних вправ з лiкувальною й профiлактичною метою, до застосування сонячних i повiтряних ванн. Особлива увага Авиценна придiляв застосуванню фiзичних вправ у старостi.

ЛФК i складником комплексноi кардiологiчноi реабiлiтацii, яка використовуi координоване призначення медичних, соцiальних та професiйних засобiв з метою пристосування хворого до нового способу життя та забезпечення йому можливостi досягти високого рiвня працездатностi.

Лiкувальна фiзична культура в нашiй краiнi докорiнно вiдрiзняiться вiд староi, так називаноi лiкарськоi гiмнастики. На вiдмiну вiд колишнiх установок лiкувальна фiзична культура як частина радянськоi медицини й системи фiзичного виховання переслiдуi дозвiл бiльше глибоких завдань як в областi вiдбудовноi, профiлактичноi, так i соцiальноi, нiж лiкарська гiмнастика - змiцнення й пiдвищення функцiй окремих органiв i систем.

Фiзичнi вправи, пiдiбранi вiдповiдно до особливостей захворювання (з урахуванням вихiдного стану органiзму) при певному темпi й послiдовностi (з урахуванням резервних можливостей органiзму) роблять багатогранну фiзiологiчну дiю. Пiд впливом фiзичних вправ активiзуються подих, кровообiг, обмiн речовин, полiпшуiться функцiональний стан нервових, ендокринноi систем, пiдвищуiться функцiя м'язовоi системи.

Лiкувальна фiзична культура звичайно i складовою частиною загального плану лiкування хворого й використовуiться в комплексi в рiзних сполученнях i на рiзних етапах з лiкарськими, хiрургiчними методами лiкування, фiзiотерапiiю, лiкувальним харчуванням i проведенням заходiв по подальшiй рацiональнiй органiзацii працi й побуту хворого.

1. ПОНЯТТЯ ПРО ЛФК

1.1 КОРОТКА РЖСТОРРЖЯ РОЗВИТКУ ЛРЖКУВАЛЬНОРЗ ФРЖЗИЧНОРЗ КУЛЬТУРИ

Як засiб удосконалювання фiзичного розвитку людини рiзнi системи фiзичних вправ вiдомi були з давнiх часiв.

Гiппократ у своiх працях надавав великого значення лiкувальнiй гiмнастицi, масажу й водним процедурам. Пiзнiше римськi лiкарi, особливо Гален, у своiй практицi широко рекомендували лiкувальну гiмнастику.

РЖдеi лiкувальноi фiзичноi культури одержали вiдображення в працях генiального таджицького вченого Авiценни (980-1037). Одна з його п'яти книг знаменитоi працi "Канон медичних наук" присвячена питанням лiкування фiзичними вправами. У цiй книзi Авiценна даi деякi обТСрунтування до використання фiзичних вправ з лiкувальною й профiлактичною метою, до застосування сонячних i повiтряних ванн. Особлива увага Авiценна придiляв застосуванню фiзичних вправ у старостi.

В XVРЖРЖРЖ-XРЖ столiттях одержала поширення шведська лiкарська гiмнастика, засновником якоi був П.Г. Лiнг (1776-1839).

Шведська лiкарська гiмнастика не мала досить анатомiчного й фiзiологiчного обТСрунтування. Досить iстотнiй критицi пiддалася шведська лiкарська гiмнастика з боку росiйського вченого анатома й теоретика в областi фiзичного виховання П. Ф. Лесгафта, що критикував також i нiмецьку систему лiкарськоi гiмнастики.

Представники вiтчизняноi клiнiки ще в минулому столiттi надавали великого значення лiкувальнiй гiмнастицi як складовоi частини комплексного лiкування багатьох захворювань.

М.Я. Мудров, С.П. Боткiн, Г.А. Захар'iн, А.А. Остроумов й iншi провiднi лiкарi-клiнiцисти були першими пропагандистами iдей застосування з лiкувальною метою фiзичних вправ.

Потрiбно "лiкувати хворого, а не хвороба", так указував М.Я. Мудров, Н.М. Амбодик-Максимович в 1786 м, писав, що "..тiло без руху подiбно стоячiй водi, що плiснявii, псуiться й гниi".

Особливий вплив на розвиток радянськоi системи лiкувальноi фiзичноi культури зробили прогресивнi iдеi в сферi фiзичного виховання П.Ф. Лесгафта, а також В.В. Гориневского.

Радянська система лiкувальноi фiзичноi культури починаi розвиватися з 1921 р., у перiод органiзацii будинкiв вiдпочинку для трудящих вiдповiдно до декрету Раднаркому, пiдписаним В.РЖ. Ленiним.

В 1925 р. уперше були розробленi показання до застосування лiкувальноi фiзичноi культури для санаторних хворих (В.В. Гориневский, И.М. Саркiзов-Серазiнi, Ф.А. Андрiiв й iн.).

З'явилися роботи радянських учених по окремих проблемах i питанням застосування лiкувальноi фiзичноi культури при лiкуваннi хворих внутрiшнiми й нервовими хворобами, у травматологii, хiрургiчнiй практицi й гiнекологii (И.М. Саркiзов-Серазiнi, В.Н. Мошков, В.К. Добровольский, Е.Ф. Древинг й iн.).

Особливо велике було значення лiкувальноi фiзичноi культури для вiдновлення здоров'я хворих i поранених у перiод Великоi Вiтчизняноi вiйни 1941-1945 р., що дало можливiсть тисячам поранених повернутися в лад або вiдновити порушенi функцii й зробити цих людей здатними до працi.

1.2 ФРЖЗРЖОЛОГРЖЧНЕ ОБТРРУНТУВАННЯ ЛРЖКУВАЛЬНОРЗ ФРЖЗИЧНОРЗ КУЛЬТУРИ

М'язова дiяльнiсть вiдбиваiться на станi рецепторiв, особливо пропрiорецепторiв. Рефлекторно змiнюiться стан основних коркових нервових процесiв (порушення й гальмування) з iхньою активацiiю, полiпшенням iхньоi сили, спiввiдношень i рухливостi. Формуються новi умовно-рефлекторнi зв'язку, полiпшуiться стан вегетативних центрiв, функцiонально пiдвищуiться стiйкiсть органiзму до навантажень i несприятливих впливiв зовнiшнього середовища. М'язовi рухи супроводжуються певними бiохiмiчними змiнами в тканинах органiзму, з'являiться ряд речовин, що володiють стимулюючим впливом, зокрема аденозинтрифосфорна кислота. Бiльш зовсiм протiкають окислювально-вiдновнi процеси.

Основнi положення навчання РЖ. М. Сiченова, РЖ. П. Павлова про зв'язок, залежнiсть i регулюючу роль центральноi нервовоi системи у всiх проявах життiдiяльностi людини i основою для вибору методу й прийомiв лiкувальноi фiзичноi культури при рiзних умовах ii застосування.

РЖ.М. Сiченов писав: "Всю нескiнченну розмаiтiсть зовнiшнiх проявiв мозковоi дiяльностi зводиться остаточно до одного лише явища - м'язовому руху". Таким чином, вирiвнювання порушених нервових i нейрогуморальних регуляцiй здiйснюiться шляхом цiлеспрямованого застосування фiзичних вправ, що сприяють нормалiзацii взаiмозв'язку процесiв порушення й гальмування в корi бiльших пiвкуль головного мозку. Це сприяi формуванню нового, стосовно патологiчного коркового стереотипу динамiчного стереотипу, що приводить до нормалiзацii взаiмозв'язку мiж всiма системами й органами органiзму з цiлому. Слiд зазначити, що формування нового динамiчного стереотипу сприяi вирiвнюванню спiввiдношення двох сигнальних систем. У цьому аспектi лiкувальну фiзичну культуру можна розглядати як метод патогенетичноi терапii.

У процесi застосування тих або iнших фiзичних вправ, як простих, так i складних, у процесi тренування у хворого активуються життiвi функцii органiзму, формуiться ряд якостей i навичок, необхiдних людинi в працi й у побутi. У зв'язку iз цим лiкувальну фiзичну культуру варто розглядати як метод неспецифiчноi терапii.

Лiкувальна фiзична культура з успiхом застосовуiться при найрiзноманiтнiших хворобах у рiзних лiкувальних установах: у клiнiках, полiклiнiках, у родильних будинках, у санаторiях i на курортах, i це логiчно, тому що фiзiологiчна сутнiсть фiзичних вправ i тренування полягаi в здатностi таких сприяти нормалiзацii функцiональних i структурних змiн органiзму. Лiкувальна фiзична культура i методом функцiональноi терапii iз широким дiапазоном застосування (вiдповiдно до дозувань) при рiзних захворюваннях.

У зв'язку iз впливом лiкувальноi фiзичноi культури як активного функцiонального стимулятора вона широко використаiться як метод, що пiдвищуi сприйняття органiзмом дii медикаментiв, фiзiотерапевтичних методiв лiкування, бальнеологiчних i клiматичних лiкувальних факторiв, а тому вона знаходить широке застосування як у лiкарнянiй обстановцi, так i на курортах.

Лiкувальна фiзична культура звичайно i складовою частиною загального плану лiкування хворого й використаiться в комплексi в рiзних сполученнях i на рiзних етапах з лiкарськими, хiрургiчними методами лiкування, фiзiотерапiiю, лiкувальним харчуванням i проведенням мер по подальшiй рацiональнiй органiзацii працi й побуту хворого.

Лiкувальна фiзична культура, в основi якоi лежить фiзична вправа, робить на органiзм хворого не тiльки мiсцеве, але, що саме головне, i загальний вплив, а це вiдбиваi основнi принципи сучасного клiнiчного лiкування.

При системi диспансерного спостереження за станом здоров'я трудящих у Радянському Союзi, а також в умовах лiкарнi або санаторiю хворi прилучаються до постiйного й, систематичним заняттям улюбленим видом фiзичних вправ або спорту й переносять iх у родину й у побут, що впливаi на здоров'я.

Таким чином, лiкувальна фiзична культура може бути використана не тiльки як терапевтичний захiд, але i як дiючий профiлактичний засiб у боротьбi проти захворювань, рецидивiв хвороби й сприяти виникненню тривалих ремiсiй при патологiчних процесах, що хронiчно протiкають.

1.3 ОСНОВНРЖ ПЕДАГОГРЖЧНРЖ ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ МЕТОДИКИ ЛРЖКУВАЛЬНОРЗ ФРЖЗИЧНОРЗ КУЛЬТУРИ

Лiкувальна фiзична культура власне кажучи i методом лiкувальним, однак як процес вона органiзуiться й проводиться як педагогiчний захiд - у формi занять. Основне, що вiдрiзняi лiкувальну фiзичну культуру вiд iнших лiкувальних засобiв, це те, що хворий повинен бути активний i виконувати довiльнi рухи вiдповiдно до запропонованоi форми вправ i певним ступенем зусиль.

При навчаннi фiзичним вправам, а також при тренуваннi необхiдно дотримувати основнi дидактичнi принципи побудови занять лiкувальноi фiзичноi лантух турою: свiдомiсть, активнiсть, наочнiсть, систематичнiсть, доступнiсть i закрiплення застосовуваних навикiв.

Принцип свiдомостi в процесi навчання й тренування варто розумiти, як осмислене вiдношення хворого до пропонованого йому фiзичним вправам. Хворий повинен вiрити в ефективнiсть лiкувальноi гiмнастики. Принцип свiдомостi тiсно пов'язаний iз принципом активностi хворого. Цьому повинен усiляко сприяти методист по лiкувальнiй фiзичнiй культурi. Активнiсть сприяi кращiй функцiональнiй перебудовi органiзму, пiдвищуi емоцiйнiсть занять.

Принцип наочностi припускаi показ фiзичних вправ, образна розповiдь, наслiдування або iмiтацiю рухiв ранiше вiдомих з побутовий або трудовий практики (пиляння або рубання дров, iзда на велосипедi й т.д. ).

Принцип доступностi позначаi навчання фiзичним вправам вiдповiдно до основних правил переходу вiд вiдомого до невiдомого або вiд умiння виконувати вправи бiльше простi до виконання вправ бiльше складноi, потребуючоi бiльшоi координацii рухiв, бiльших зусиль. Тiльки така послiдовнiсть у чергуваннi фiзичних вправ з урахуванням iх засвоiння може забезпечити ефективнiсть у лiкуваннi. Варто враховувати також вiк, пiдлогу, клiнiчний стан хворого, ступiнь його фiзичноi пiдготовленостi, тренованостi i професiйних навичок.

Принцип з полягаi в тiм, щоб всi заняття по фiзичнiй культурi проводилися регулярно, послiдовно з поступовим пiдвищенням фiзичного навантаження, збiльшенням кiлькостi рiзних фiзичних вправ, збiльшенням часу занять й ускладненням технiки iхнього виконання. Особлива увага повинне бути звернене на правильний пiдбор фiзичних вправ, залежно вiд завдань, що коштують перед даними заняттями, на зв'язок кожного заняття з попереднiм i наступним. Систематичнiсть залежить вiд цiльовоi настанови лiкувальноi фiзичноi культури на кожному етапi лiкування. Варто координувати перiоди роботи й фази вiдпочинку в заняттях.

Принцип закрiплення навичок полягаi в тiм, щоб вправи й навички запам'ятовувалися, для чого необхiдно забезпечити можливiсть виконання вправ у рiзних варiантах i ситуацiях, що зустрiчаються в життi. Необхiдно багаторазово повторювати дослiджуванi рухи вiдповiдно до фiзичних можливостей хворого, виробити вмiння виконувати самостiйно й правильно комплекси вправ у поза лiкарнянiй обстановцi.

Принцип iндивiдуального пiдходу - це основний принцип побудови всiii лiкувальноi системи. Облiк всiх особливостей даного хворого, його реакцiя на середовище, на тi або iншi методи лiкування, його вiдношення до медикаментiв i т.п.

Для системи фiзичного виховання надзвичайно важливий принцип виховання особистостi в цiлому, а у фiзичному вiдношеннi розвиток всiх фiзичних здатностей людини. Всi дидактичнi принципи зв'язанi один з одним i порушення одного з них у навчаннi й тренуваннi спричиняi руйнування всiii системи правильного навчання й тренування.

Рекомендуiться не застосовувати нових вправ, поки не засвоiнi попереднi, призначати вiдомi вправи в рiзних нових варiантах рухiв i ситуацiях, поступово пiдвищувати навантаження, будячи активнiсть хворого, iнтерес до проведених занять.

1.4 ЗАСОБИ, МЕТОДИ Й ФОРМИ ЛРЖКУВАЛЬНОРЗ ФРЖЗИЧНОРЗ КУЛЬТУРИ

Основним засобом у лiкувальнiй фiзичнiй культурi i фiзична вправа - м'язовий рух, свiдомо виконуване з певною метою.

Всi фiзичнi вправи по ознацi iхнього виконання пiдроздiляються на так називанi природнi рухи, куди входять звичайнi, часто повторюванi м'язовi рухи в життi, такi, як ходьба, бiг, плавання, стрибки, ходьба на лижах, i на фiзичнi вправи, подiбнi за формою, але запозиченi iз трудовоi дiяльностi, вправи прикладного характеру. Трудотерапiя й механотерапiя також становлять особливий роздiл лiкувальноi фiзичноi культури.

Велике значення мають умови, у яких проводяться заняття по фiзичнiй культурi. Використання одночасно й природних факторiв природи (сонця й повiтря ) значно пiдвищуi ефективнiсть лiкувальноi фiзичноi культури. При заняттях лiкувальною фiзичною культурою в закритих примiщеннях необхiдно дотримувати певнi санiтарно-гiгiiнiчнi вимоги.

Основною формою проведення лiкувальноi фiзичноi культури i заняття (урок) iз групою або iндивiдуальне. РЖндивiдуальнi завдання даються хворому для самостiйних занять. До iнших форм вiдносять ранкову гiгiiнiчну гiмнастику й дозованi прогулянки. Всi фiзичнi вправи пiдбирають вiдповiдно до стану хворого, особливостями хворобливого процесу у зв'язку з поставленими завданнями лiкування.

РЖндивiдуальнi заняття проводять найчастiше iз хворими, що дотримують постiльний режим. При груповому методi занять у групу пiдбирають хворих з iдентичним функцiональним станом органiзму.

Тривалiсть заняття залежить вiд стану хворих, характеру захворювання, вiку, пола й ступенi фiзичноi пiдготовленостi або тренованостi. Тривалiсть занять у середньому вiд 15 до 45 хвилин.

Кожне заняття лiкувальною гiмнастикою мiстить у собi три роздiли: вступний роздiл складаiться з таких вправ, якi змушують що займаiться пiдготуватися до виконання вправ у наступному роздiлi - основних спецiальних бiльше складних вправ.

Основний роздiл включаi фiзичнi вправи загально змiцнювального й спецiального цiлеспрямованого характеру для досягнення лiкувального ефекту. Вправи спецiальнi чергуються iз загально змiцнювальними.

Загальне навантаження в заняттях повинна вiдповiдати фiзiологiчним можливостям хворого. Використаiться методичний принцип розсiювання навантаження, коли у виконання вправ послiдовно утягуються рiзнi групи м'язiв.

Заключний роздiл включаi такi вправи, якi поступово знижують фiзiологiчне навантаження пiсля основного роздiлу.

Регулювання навантаження проводять, керуючись так називанiй фiзiологiчнiй кривiй, тобто станом пульсовоi хвилi - частотою пульсу в певнi вiдрiзки часу в рiзних роздiлах заняття пiд впливом фiзичних вправ. При регулюваннi фiзичного навантаження, крiм умiлого розподiлу навантаження по рiзних м'язових групах, варто включати в заняття дихальнi вправи, якi, як правило, ведуть до зниження фiзiологiчного навантаження (див. мал. 92).

Величину фiзичного навантаження пiд час занять дiлять на три категорii (по В.Н. Мошкову).

А. Навантаження без обмеження з дозволом перегони, стрибкiв й iнших загально навантажувальних вправ.

Б. Середнi навантаження (з обмеженням) з виключенням перегони, стрибкiв, вправ з вираженим зусиллям й складних вправ у координацiйному вiдношеннi при спiввiдношеннi з дихальними вправами 1:3, i 1:4 . В. Слабке навантаження, що характеризуiться використанням елементарних гiмнастичних вправ, переважно у вихiдних положеннях лежачи й сидячи при спiввiдношеннi з дихальними вправами 1:1 або 1:2 .

Як правило, темп у заняттях повинен бути середнiй, всi вправи повиннi виконуватися ритмiчно, "без ривкiв i надмiрних зусиль.

Щiльнiсть занять визначаiться спiввiдношенням м'язових зусиль iз моментами вiдпочинку або паузами. Однак щiльнiсть занять, як i регулювання навантаження, залежить у першу чергу вiд перебiгу хвороби, а також вiд вiку, пiдлоги й тренованостi хворого. Отже, навантаження й щiльнiсть занять регулюються темпом й амплiтудою рухiв, ВИХРЖДНИМ положенням, чергуванням вправ на напругу й розслаблення м'язiв, а також частотою й кiлькiстю повторень вправ.

Немаловажне значення маi сполучення вправ з позитивними емоцiйними переживаннями.

Залежно вiд типу лiкувальних установ (лiкарня, санаторiй) i характеру хворi заняття лiкувальною гiмнастикою можуть будуватися з акцентом на чисто гiмнастичний метод, спортивний або iз включенням iгрових моментiв.

Найбiльше часто в лiкувальнiй фiзичнiй культурi застосовуються гiмнастичнi вправи. Лiкувальна гiмнастика i складовою частиною всього арсеналу засобiв лiкувальноi фiзичноi культури.

Особливiстю лiкувальноi гiмнастики i те, що вона може бути використана на всiх етапах лiкування хворого, починаючи з перiоду постiльного режиму до повного вiдновлення здоров'я й працездатностi.

Для гiмнастики характерна можливiсть розчленовування складних вправ на складовi частини, вибiрково впливати як на органiзм у цiлому, так i на окремi частини його, групи м'язiв, суглоби, на виправлення тих або iнших фiзичних недолiкiв. Шляхом використання гiмнастичних вправ можна домогтися бiльше точноi й потрiбноi форми рухiв, регулювати навантаження в процесi занять.

Вправи гiмнастики доступнi всiм людям i в усi перiоди життя, всiм вiкам, як для здорових, так i для хворих.

Фiзичнi вправи можуть виконуватися без предметiв i iз предметами, тобто iз цiпком, булавами, гантелями, м'ячем, на гiмнастичнiй стiнцi, ослонi, на кiльцях й iн. Вони можуть бути спрямованi на вироблення координацii рухiв, на рiвновагу; можуть бути пов'язанi з подоланням опору або розслабленням м'язiв або проводяться в статичнiй напрузi. Часто використаiться ходьба у виглядi дозованоi прогулянки, теренкуру, а також лiкувальний туризм i механотерапiя.

Терренкур-дозована за часом ходьба з вказiвкою темпу пересування й пауз вiдпочинку на певну дистанцiю й пiд вiдомим кутом пiдйому.

Як лiкувальний захiд можуть використатися окремi види спорту, якось: плавання, веслування, ходьба на лижах, катання на ковзанах, гри (волейбол, баскетбол, настiльний тенiс й iн.) без елемента змагання.

Курс лiкувальноi фiзичноi культури звичайно в умовах лiкарняних i санаторних установ дiлять на три перiоди.

Вступний, або пiдготовчий, перiод, коли хвороi поступово втягуiться в заняття (тривалiсть цього перiоду триваi кiлька днiв).

Основний перiод, коли вирiшуються основнi цiлi лiкувальноi фiзичноi культури (самий тривалий по строках).

Заключний перiод, коли ставиться завдання закрiпити досягнутi результати (обмежуiться 1-2 тижнями).

Для рiшення завдань лiкувальноi фiзичноi культури, а отже, i лiкувальноi гiмнастики дуже важливо знати особливостi й значення окремих сторiн структури або технiки рухiв. Вихiднi положення для початку вправ можуть бути: лежачи, сидячи й коштуючи, iз вказiвкою положення рук i нiг. Напрямок рухiв усього тiла або частини його (руки, ноги, тулуб) зв'язують iз рухом уперед, назад, улiво, вправо, нагору й униз.

Амплiтуда руху, тобто величина шляху, визначаiться, наприклад, як розмах руху кiнцiвок. Швидкiсть руху виявляiться спiввiдношенням величини шляхи, пройденого тiлом або його частиною (руки, ноги) вчасно , витраченому на цю дiю. Сила руху, або, як часто говорять, iнтенсивнiсть м'язовоi напруги, виявляiться мiрою м'язових зусиль для здiйснення поштовху, кидка, удару й т.д. Темп рухiв визначаiться кiлькiстю повторень рухiв в одиницю часу. Ритм рухiв вiдзначаiться при погодженому чергуваннi рухiв з фазами вiдпочинку.

Ефективнiсть лiкування визначаiться показниками загального стану хворого, його адаптацiiю до навантаження, станом внутрiшнiх органiв, координацiiю рухiв, тонусом м'язовоi системи, бадьорiстю.

Призначаi лiкувальну фiзичну культуру лiкар .

До абсолютних протипоказань при лiкувальнiй фiзичнiй культурi ставляться загальний важкий стан хворого, небезпека виникнення кровотечi, висока температура тiла, сильнi болi по ходу нервiв, у м'язах, суглобах, злоякiснi новотвори.

2. ЛФК ПРИ ВНУТРРЖШНРЖХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНРЖВ

При складаннi приватних методик лiкувальноi фiзичноi культури при тих або iнших захворюваннях виходять iз основних лiкувальних завдань, стану хворого, клiнiчноi картини захворювання й ступенi пристосованостi хворого до фiзичних навантажень.

2.1 ЛРЖКУВАЛЬНА ФРЖЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ НЕРВОВОРЗ СИСТЕМИ

Лiкувальна фiзична культура при неврозах. Неврози - функцiональнi захворювання нервовоi системи, що розвиваються пiд впливом психотравм, надмiрних або тривалих монотонних роздратувань, що ведуть до зриву вищоi нервовоi дiяльностi з порушенням (ослабленням) основних нервових процесiв.

Клiнiчно проявляються в рiзних формах нервово-психiчноi неврiвноваженостi з явищами нервово-вегетативних реакцiй. Вiдомi (по И.П. Павлову) трьох основних форм неврозу: неврастенiя, iстерiя, психастенiя.

Фiзичнi вправи з iхнiм тонiзуючим впливом при вiдповiднiй методицi з урахуванням форми й проявiв неврозу можуть сприяти нормалiзацii корковоi нейродинамiки, пiдкiрково-коркових спiввiдношень, полiпшують кортико-вiсцеральнi взаiмини. Вони можуть сприяти полiпшенню процесiв внутрiшнього середовища, пiдвищенню опiрностi й витривалостi органiзму.

РЖстотною умовою для одержання гарних результатiв лiкування i встановлення контакту мiж методистом, лiкарем i хворим.

Фiзичнi й емоцiйнi навантаження при проведеннi лiкувальноi фiзичноi культури не повиннi бути надмiрними. Призначаються фiзичнi вправи переважно загально змiцнювального характеру з поступовим збiльшенням навантаження.

Проводяться на тлi строгоi регламентацii режиму, чергування сну й пильнування.

У заняття необхiдно включати елементи гри з м'ячем, вправи iз завданням на увагу, на* координацiю, рiвновагу, дихальнi вправи.

Сприятливо впливають на хворого органiзованi прогулянки, деякi види легких не стомлюючих спортивних вправ (ходьба на лижах, дозоване купання, плавання).

2.2 ЛРЖКУВАЛЬНА ФРЖЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ СЕРЦЕВО-СУДИННОРЗ СИСТЕМИ

Серцево-судинна система виконуi дуже важливу роль у дiяльностi всього органiзму, доставляючи всiм органам необхiднi живильнi речовини й регулюючи, отже, загальний обмiн речовин.

Кров перебуваi в безперервному русi, що здiйснюiться спiльною функцiiю серця й посудин. Кiлькiсть кровi, що викидаi за певний вiдрiзок часу шлуночками серця в судинну систему, залежить, з одного боку, вiд кiлькостi кровi, що притiкаi, у праве передсердя, а з iншого боку - вiд кiлькостi викидаi крови, що, при скороченнях шлуночкiв серця. У станi спокою органiзму кожен шлуночок при скороченнi викидаi вiд 50 до 60 мол кровi (ударний обсяг серця).

При фiзичних вправах ударний обсяг серця пiдвищуiться.

При м'язовiй роботi в кровообiгу беруть велику участь периферичнi кровоноснi посудини (артерiальнi й венознi). Вiдня не мають здатнiсть активно змiнювати свiй просвiт, рух кровi в них залежить вiд функцii м'язiв. При фiзичному навантаженнi м'яза, скорочуючись, сприяють просуванню кровi по венах, у результатi чого полегшуiться робота серця. У працюючих м'язах вiдкриваiться й розширюiться велика кiлькiсть найтонших посудин (капiлярiв) i iхня iмнiсть стаi в багато разiв бiльше, нiж у тих же м'язах у станi спокою.

Пiд час м'язовоi роботи кiлькiсть циркулюючоi кровi значно зростаi, що викликаi полiпшення обмiну речовин, тобто прискорюiться доставка тканинам кисню й живильних речовин i швидше виводяться з органiзму продукти розпаду.

2.3 ЛРЖКУВАЛЬНА ФРЖЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ НЕДОСТАТНОСТРЖ КРОВООБРЖГУ

Лiкувальна фiзична культура проводиться з урахуванням ступеня недостатностi кровообiгу.

При РЖ ступенi серцево-судинноi недостатностi вiдзначаiться стомлюванiсть, частiшання серцебиття й задишка, що з'являiться при фiзичному навантаженнi.

Можна застосовувати вправи з рiзних вихiдних положень. Вправи проводяться як iз предметами, так i без них. Дозволяються окремi види спорту й спортивних iгор без змагання. Поступово навантаження збiльшуiться.

Головне завдання лiкувальноi фiзичноi культури при недостатностi кровообiгу складаiться у вiдновленнi функцii органiв кровообiгу для звичайноi, тобто звичного навантаження, полегшують роботу серця шляхом полiпшення функцii допомiжних факторiв кровообiгу. Досягаiться це шляхом тренування.

Пiдбор фiзичних вправ повинен вiдповiдати стану хворого; як правило, спочатку проводять вправи для верхнiх, а потiм для нижнiх кiнцiвок, потiм включають вправи для тулуба, причому необхiдно стежити за подихом. Важлива вимога при цьому - дотримувати обережностi й поступовiсть у фiзичному навантаженнi, уникати статичних напруг. Дозування фiзичних вправ iндивiдуальнi.

Лiкувальна фiзична культура при явищах серцево-судиннiй недостатностi застосовуiться у випадках декомпенсацii Й ступеня пiсля 5-7 днiв спокою, при РЖРЖ ступенi пiсля 7-14 днiв.

Застосовують простi фiзичнi вправи. Проводять iх у повiльному й середньому темпi. Всi загально змiцнювальнi вправи чергують iз дихальними. Вихiднi положення для лiкувальноi фiзичноi культури на початку курсу лiкування - лежачи, сидячи, а потiм до кiнця курсу лiкування - коштуючи. На початку курсу лiкування варто проводити пасивнi рухи в чергуваннi з активними, а потiм поступово переходити до активного. Тривалiсть заняття вiд 5 до 20 хвилин.

Гарним оздоровчим засобом i дозованi прогулянки по рiвнiй мiсцевостi.

При РЖРЖРЖ ступенi недостатностi кровообiгу лiкувальна фiзична культура протипоказана.

Хворим, що ставиться до середньоi групи, крiм перерахованих вище засобiв лiкувальноi фiзичноi культури, рекомендують режим, що тренуi, ближнiй туризм, плавання й рухливi iгри. Для хворих сильноi групи, методика лiкувальноi фiзичноi культури не вiдрiзняiться вiд такоi для середньоi групи, але загальне фiзичне навантаження збiльшуiться, пропонуiться режим, що тренуi, дозволяються спортивнi iгри, тенiс до 30 хвилин, волейбол, баскетбол, плавання.

Заняття лiкувальноi фiзичноi культури при туберкульозi легенiв надзвичайно важливо сполучати iз санаторно-курортним лiкуванням у спецiалiзованих установах.

Протипоказана лiкувальна фiзична культура у фазi спалаху туберкульозного процесу (пiдвищення температури, iнтоксикацiя, кровохаркання, кашель), у стадii наростання патологiчних явищ i при ускладненнях плевритами, при прогресуючому кавернозному процесi.

2.4 ЛРЖКУВАЛЬНА ФРЖЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНРЖВ ТРАВЛЕННЯ

Лiкувальна фiзична культура при виразковiй хворобi шлунка й дванадцятипалоi кишки. Виразкова хвороба шлунка й дванадцятипалоi кишки розглядаiться як прояв захворювання всього органiзму, а не тiльки як мiсцева поразка його. Одна з основних причин виразковоi хвороби - порушення дiяльностi вищих вiддiлiв центральноi нервовоi системи, що регулюють роботу органiв травлення. Тому при виборi вправ для страждаючою цiiю хворобою основна увага придiляiться рухам, що роблять вплив на весь органiзм, посилення окислювально-вiдновних процесiв позитивно впливаi на загоiння виразки. У гострому перiодi захворювання фiзичнi вправи не проводяться. Не слiд проводити вправ з бiльшою статичною напругою м'язiв живота, виконання яких пов'язане з пiдвищенням внутрiшньочеревного тиску. При проведеннi вправ максимально придiляють увагу розвитку дiафрагмального (черевного) подиху, коли черевна стiнка пiд час вдиху випинаiться, а пiд час видиху втягуiться. При черевному подиху перiодично те збiльшуiться, то зменшуiться тиск черевного преса на шлунок, кишечник i печiнку, завдяки чому зменшуiться застiй кровi й лiмфи й створюються бiльше сприятливi умови для роботи органiв черевноi порожнини. Лiкувальна гiмнастика при атонii шлунка й кишечнику.

Атонiiю шлунка називаiться зниження тонусу (напруги) його м'язiв. Причинами цього явища можуть бути загальна слабiсть пiсля важких захворювань, пригноблене психiчний стан i значна перевтома.

Атонiя кишечнику часто супроводжуiться 4так називаним звичним запором. Поряд iз загально змiцнювальними вправами при лiкуваннi названих захворювань використають рухи з навантаженням на черевний прес. Зразковий комплекс гiмнастичних вправ для м'язiв черевного преса

Вихiдне положення коштуючи:

1. Пiднiмання на носки. Руки в сторони, присiдання (глибоке) з обхватом колiн руками.

2. Ноги поставити нарiзно на ширину плечей. Швидко нахилитися вперед i торкнутися пiдлоги кiнцями пальцiв рук, не згинаючи колiн, торкнутися пiдлоги всiiю долонею.

3. Нахили тулуба в сторони (улiво й вправо) з ковзанням рук уздовж тiла.

4. Вправа "дроворуб". Ноги поставити нарiзно, пальцi рук сплести, злегка прогнутися, пiднявши руки нагору. Ривком нахилитися вперед - униз, руки махом опустити вниз, проносячи iх мiж нiг.

5. Ноги поставити нарiзно. Повороти тулуба влiво й вправо поперемiнно. Нахили тулуба вперед, руки розведенi в сторони.

Вихiдне положення сидячи:

1. Руки розвести в сторони, обхопивши обома руками колiно, притягти стегно до грудей, зробити кiлька пружних рухiв. Повторити та ж вправа з обхватом обох колiн.

2. Сидячи, з опорою рук за, пiдняти ноги пiд кутом 45В°, вправа "ножицi". Робити маховi рухи нiг - праву над лiвоi, лiву над правоi, тi ж маховi рухи ногами робити вниз, нагору.

3. Сидячи на краю стiльця (ослона), закрiпити ступнi, руки на поясi. Повiльно опускати тулуб назад, ускладнювати вправа можна рiзними вихiдними положеннями рук (до плечей, нагору, за голову).

4. Сидячи на пiдлозi, розвести ноги нарiзно, нахиляти тулуб до правоi й лiвоi ноги поперемiнно, стосуючись кiнцями пальцiв рук ноги протилежноi сторони.

5. Сидячи на пiдлозi обхопити обома руками ногу поперемiнно прав i лiву, зробити кiлька пружних рухiв, притягши стегно до грудей.

Вихiдне положення, лежачи на спинi:

1. Повiльно згинати ноги, притягаючи стегна до живота;

2. Не вiдриваючи нiг вiд пiдлоги сiсти, руки витягнутi уздовж тiла.

Та ж вправа ускладнювати iншим вихiдним положенням рук (за голову, до плечей, нагору).

3. Вправа "велосипедист". Зiгнутi ноги пiдняти й робити ними руху, як би обертаючи педаль.

4. Руки витягнути уздовж тiла, пiдняти обидвi ноги й опускати iх поперемiнно вправо й улiво до повного торкання п'ятами пiдлоги.

5. Пiднiмати повiльно витягнутi ноги до утворення прямого кута з тулубом.

Всi зазначенi вправи можна ускладнювати рiзними вихiдними положеннями рук, нiг, положенням тiла. Можна також використати рiзнi предмети (м'яч, цiпок, гумовий джгут, гантелi й т.п. ). При виконаннi вправ необхiдно стежити за подихом, чергувати iх з паузами вiдпочинку.

Виконуючи цi вправи, необхiдно часто мiняти вихiднi положення - коштуючи, сидячи, лежачи, рачки .

Зi спортивних занять найбiльше допомагають пiдсилити моторну дiяльнiсть шлунка й кишечнику ходьба на лижах i веслування.

Лiкувальна фiзична культура при опущеннi шлунка. Нормальна напруга м'язiв передньоi стiнки живота сприяi збереженню правильного положення органiв черевноi порожнини. Якщо напруга цих м'язiв слабшаi, то шлунок i кишечник можуть змiщатися вниз (ентероптоз). Це створюi несприятливi умови для роботи органiв черевноi порожнини, веде до вiдчуття повноти й тиску в пiдложечнiй областi, викликаi приступи болiв при пiдйомi ваг (болю зникають у положеннi хворого лежачи). Ентероптоз часто веде до запору.

Лiкувальна фiзична культура i найбiльш ефективним засобом лiкування. Необхiдно мати у видi, що при опущеннi внутрiшнiх органiв не можна виконувати вправи з бiльшою напругою. Не слiд призначати вправи в бiгу, стрибках i взагалi руху, що викликають струс органiв черевноi порожнини. При слабостi черевних стiнок вправи для м'язiв живота треба виконувати переважно лежачи, рухи повиннi бути ритмiчнi, виконуватися в спокiйному темпi.

Деяким хворим лiкар радить на час занять надягати спецiальний бандаж. Однак у мiру змiцнення м'язiв тулуба через кiлька мiсяцiв занять треба припинити користування бандажем, домагаючись замiни його природним "м'язовим корсетом". Для утворення такого "корсета" необхiдно систематично 2-3 рази в день робити спецiальнi вправи для м'язiв живота, часто мiняючи при цьому вихiднi положення (див. вправи для черевного преса).

На додаток до гiмнастики рекомендуються прогулянки, найближчий туризм й особливий плавання.

Лiкувальна фiзична культура при гемороi. Гемороiм називаiться розширення вен нижнього вiддiлу прямоi кишки. Причина захворювання - застiй кровi в черевнiй порожнинi в результатi сидячого способу життя, хронiчного запору, надмiрноi тучностi. РЖнодi набряклi венознi вузли випадають й можуть ущемлятися. Деякi хворi зазнають труднощiв при ходьбi. При лiкуваннi геморою кориснi вправи, що прискорюють кровообiг i сприяють вiдволiкання кровi з областi малого таза. Таку дiю роблять вправи нижнiх кiнцiвок з бiльшим розмахом руху, дихальнi вправи, що збiльшують обсяг рухiв дiафрагми) i виконання вправ на носках.

Бажано переважно використати вихiднi положення iз зiмкнутими ногами. Особливо корисно робити руху лежачи на спинi й коштуючи рачки тому, що такi вправи сприяють вiдтоку венозноi кровi вiд гемороiдальних вузлiв i полiпшують кровообiг у тазовiй i черевнiй областях.

Корисно проробляти спецiальнi вправи - для сфiнктера (кiльцевого м'яза) прямоi кишки: втягування заднього проходу (по 8-10 разiв 3-4 рази в день).

Пiд час гiмнастики не рекомендуiться довгостроково стояти на ногах, не слiд робити вправи, пов'язанi з бiльшими зусил

Вместе с этим смотрят:

РЖсторiя виникнення та розвитку масажу

Аборты

Аденовирусная инфекция

Азотные и кислородные ванны, нафталановая нефть

Акушерська операцiя - накладання акушерських щипцiв