Структурно-функцiональна характеристика тонкоi кишки

СТРУКТУРНО-ФУНКЦРЖОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОНКОРЗ КИШКИ У ЛЮДЕЙ В НОРМРЖ ТА ПРЖСЛЯ ПЕРЕНЕСЕННЯ ВИРАЗКОВОРЗ ХВОРОБИ

Дипломна робота на здобуття освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня тАЭБакалавртАЭ

Цубера Вiкторiя Юрiвна

РЖвано-Франкiвськ

2009

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. ОГЛЯД ЛРЖТЕРАТУРИ

РОЗДРЖЛ 2. ЗАГАЛЬНА БУДОВА ТА ФУНКЦРЖРЗ ТОНКОРЗ КИШКИ

2.1 Вiддiли тонкоi кишки

2.2 Будова стiнки тонкоi кишки

2.3 Функцii тонкоi кишки

2.4 Процеси травлення в рiзних вiддiлах тонкоi кишки i травнi ферменти

РОЗДРЖЛ 3. ВИРАЗКОВА ХВОРОБА ТА РЖНШРЖ ВИДИ ВИРАЗОК ТОНКОГО КИШЕЧНИКА

3.1 Загальна характеристика виразковоi хвороби

3.1.1 Класифiкацiя виразковоi хвороби

3.1.2 Етiологiя i патогенез

3.1.3 Патологiчна анатомiя i симптоматика виразкового захворювання ТК

3.1.4 Ускладення виразковоi хвороби тонкоi кишки

3.2 Симптоматичнi виразки

3.3 Лiкування виразок ТК

РОЗДРЖЛ 4. СТРУКТУРНО-ФУНКЦРЖОНАЛЬНРЖ ОСОБЛИВОСТРЖ ТОНКОРЗ КИШКИ ПРЖСЛЯ ПЕРЕНЕСЕННЯ ВИРАЗКОВОРЗ ХВОРОБИ

ВИСНОВКИ

ЛРЖТЕРАТУРА

ВСТУП

Тонка кишка (ТК) i найбiльш довгим вiддiлом травного тракту. Вона розташована мiж шлунком i товстою кишкою [60]. Виконуi хiмiчну обробку iжi тАУ хiмуса (бiлкiв, вуглеводiв, лiпiдiв) пiсля попереднього травлення в шлунку: проштовхування хiмуса, вироблення гормонiв i головне тАУ всмоктування продуктiв розщеплення в кров i лiмфу. У тонкому кишечнику виробляються ферменти, якi разом iз ферментами, що виробляються пiдшлунковою залозою й жовчним мiхуром, сприяють розщепленню iжi на окремi компоненти. Потiм бiлки перетворюються в амiнокислоти, вуглеводи розщеплюються на простi цукри, а жири тАУ на бiльш дрiбнi складовi, що сприяi ефективному всмоктуванню поживних речовин.

Саме в тонкiй кишцi також вiдбуваiться всмоктування бiльшостi лiкарських речовин, отрут, токсинiв i ксенобiотикiв при iхньому пероральному введеннi. Крiм перетравлювання, всмоктування й транспортування харчових мас тонка кишка також виконуi функцii iмунологiчного захисту й секрецii гормонiв [59].

Отже, тонка кишка виконуi чиненайбiльше функцiй iз усiх вiддiлiв травного тракту. Тому захворювання цього вiддiлу кишечника можуть давати дуже негативнi наслiдки на органiзм людини. Загальновiдомою i поширеною хворобою ШКТ i виразка (ulcus, helcoma) шлунку (ушкодження слизовоi оболонки, поява виразок, якi довго не загоюються). Виразка виникаi через втрату опiрностi слизовоi оболонки шлунку до шлункового соку внаслiдок цiлого ряду причин [56]. Дещо рiдше в людини можуть виникати подiбнi виразки вiддiлiв тонкоi кишки (не менш небезпечнi): виразкова хвороба дванадцятипалоi кишки, прободова виразка, виразка тонкоi кишки проста (неспецифiчна, кругла, трофiчна, iдiоапатична i т.д.).

Виразки дослiджували ще такi античнi лiкарi, як Гален, Цельсiй, Аретей. Першi поодинокi, хоч i недостатньо повнi i точнi описи клiнiки хронiчноi виразки шлунку зустрiчаються в лiтературi XV-XVIII столiть. З того часу до наших днiв цю хворобу, здаiться, вивчили досить детально. Можливо, так думали i в першi десятилiття ХХ ст., але РЖРЖ Вiтчизняна вiйна показала, що не все так просто, бо виразковi захворювання в людей того перiоду виявилися важчими, нiж в мирний час. Тодi вченi прийшли до висновку, що цьому сприяi нервовий фактор людини (який у воiннi роки дуже нестабiльний). На початку ХХРЖ столiття виявили, що важливим фактором утворення виразок ШКТ i бактерiя Helicobacterpilory. Це вплинуло на деяку змiну процесу лiкування виразковоi хвороби. РЖ все-таки дослiдження виразковоi хвороби i тепер залишаiться актуальним. Тим бiльше, що частота виразкових захворювань, зокрема у дiтей, в отсаннi роки збiльшуiться [67]. У наш час активiзувалися дослiдження наслiдкiв впливу виразковоi хвороби в осiб, якi ii перенесли на структуру та функцii шлунку i тонкоi кишки. Такi дослiдження також i дуже важливими, оскiльки такi змiни в шлунково-кишковому трактi залежать вiд протiкання виразковi хвороби, а тим самим вiд того, як ii лiкують. Тому новi знання в цiй галузi можуть в майбутньому вплинути на вдосконалення лiкувального процесу виразок ШКТ.

Метою даноi робити i описати будову i функцii тонкоi кишки в iнтактному станi; причини, види, симптоми виразкових захворювань та наслiдки iх у людей пiсля лiкування виразки цього вiддiлу травного тракту. Важливим аспектом i порiвняння структурно-функцiональних особливостей тонкоi кишки до i пiсля перенесення захворювання на виразку.

Роздiл 1. ОГЛЯД ЛРЖТЕРАТУРИ

Для написання даноi роботи було використано базовi й новiтнi джерела медичноi лiтератури з анатомii, патанатомii, фiзiологii людини та iн., в яких описанi детальна анатомiчна будова рiзних вiддiлiв, фiзiологiчнi функцii та процеси тонкоi кишки. Для роздiлу тАЮЗагальна будова та функцii тонкоi кишкитАЭ використали такi базовi джерела лiтератури: Сауляк-Савицька М.М. тАЮАнатомiя людинитАЭ (1966); Миловзорова М.С. тАЮАнатомия и физиология человекатАЭ (1972); тАЮАнатомия человекатАЭ (под. Ред. М.Г. Привеса, 1985); тАЮМеждународная анатомическая номенклатура (с официальным списком русских эквивалентов)тАЭ (за ред. С.С. Михайлова, 1980) [29]. Для цього роздiлу використали також новi роботи: Головацький А.С., Черкасов В.Г., Сапiн М.Р., Парахiн А.РЖ. тАЮАнатомiя людинитАЭ, Т. 2 (2007); Гринчук В.О., Велемець В.Х., Пикалюк В.С., Шевчук Т.Я. тАЮВнутрiшнi органи та серцево-судинна система людинитАЭ (2005) та iн.

Опрацювали також лiтературу з пропедевтики внутрiшнiх хвороб, з якоi брали iнформацiю про виразковi захворювання ТК, iх особливостi в дванадцятипалiй, порожнiй та клубовiй кишцi. Монографii та пiдручники, використанi нами з цiii галузi з: Бременер С.М. тАЮЯзвенная болезньтАЭ (1961); Струков А.РЖ., Сiров В.В. тАЮПатологiчна анатомiя: ПiдручниктАЭ (2004); тАЮАнатомiя та фiзiологiя з паталогiiютАЭ (За ред. Я.РЖ. Федонюка, Л.С. Бiлика, Н.Х. Микули, 2002); РЖ.М. Ганджа, В.М. Коваленко, Н.М. Шуба, Л.Я. Бабинiна та iн. тАЮВнутрiшнi хворобитАЭ (2002) та iн. Також для характеристики виразковоi хвороби використовували i науковi статтi: Бондарев Г.А. тАЮДинамика осложнений язвенной болезни в Курской области за 20 леттАЭ (2003); В.I. Бiлик тАЮВиразкова хвороба шлунка та 12-палоi кишки: Статистична обробка даних ендоскопiчного обстеженнятАЭ (1996) та iн.

Для роздiлу тАЮСтруктурно-функцiональнi особливостi тонкоi кишки пiсля перенесення виразковоi хворобитАЭ даноi квалiфiкацiйноi роботи ми використовували як монографii, пiдручники, посiбники, так i науковi статi: Хендерсон Дж. М. тАЮПатофизиология органов пищеварениятАЭ (пер. с англ.) (1999); Саiнко В.Ф., РЖващук О.РЖ., Гомоляко РЖ.В., Бодяка В.Ю. тАЮЗмiни з боку тонкоi кишки у разi виразковоi дуоденальноi кровотечi у хворих старше 60 рокiвтАЭ (наукова стаття, 2002) i т. д.

Крiм того, послуговувалися iнформацiiю з авторефератiв дисертацiй, оскiльки пiднята нами тематика ще i недостатньо дослiджена: тАЮСтан хворих в раннi термiни пiсля резекцii шлунка з приводу виразковоi хвороби та iх реабiлiтацiя (клiнiко-функцiональне i морфологiчне дослiдження етапного лiкування з використанням Моршинських мiнеральних вод) 2003 рокутАЭ (РЖ.Н. Пахтер, автореф. дис. канд. мед. наук).

Крiм лiтературних джерел, цiкавою i подекуди важливою буваi iнформацiя, взята з наукових або iнформацiйних медичних iнтернет-сайтiв, список яких ми подали пiсля списку джерел лiтератури.

Дослiдження даних лiтературних джерел та iнформацii, розмiщеноi в РЖнтернетi, показало, що тема даноi квалiфiкацiйноi роботи на сьогоднi ще не достатньо дослiджена i тому i актуальною, маi свою новизну, перспективи дослiджень. Результати ii дослiджень, можуть бути використанi в практицi лiкування виразковоi хвороби та симптоматичних виразок захворювань тонкоi кишки, ускладнень i/або наслiдкiв (наприклад, рецидивiв) повтАЩязаних з ними.

Роздiл 2. ЗАГАЛЬНА БУДОВА ТА ФУНКЦРЖРЗ ТОНКОРЗ КИШКИ

2.1 Вiддiли тонкоi кишки

Тонка кишка (intestinumtenue) розташована в середнiй областi живота, донизу вiд шлунка й поперечноi ободовоi кишки, досягаючи входу в порожнину тазу. Довжина тонкоi кишки в людини коливаiться вiд 2,2 до 4,5 м. У чоловiкiв вона трохи довша, нiж у жiнок. Тонка кишка маi форму трубки, що у поперечнику становить близько 47 мм, а наприкiнцi тАУ близько 27 мм. Верхньою межею тонкоi кишки i воротар шлунка, а нижньою тАУ iлеоцекальний клапан у мiсцi входу в слiпу кишку. У тонкiй кишцi видiляють три вiддiли: 12-палу кишку, порожню i й клубову.

Дванадцятипала кишка (лат. duodenum, читаiться тАЮдуоденумтАЭ) тАУ початковий вiддiл тонкого кишечника, маi форму букви тАЮСтАЭ i довжину 25-30 см (21 см у живоi людини), обгинаi голiвку пiдшлунковоi залози. Назва цьому вiддiлу дана вiдповiдно до довжини цiii кишки, що древнi анатоми вимiрювали на пальцях. Дванадцятипала кишка тiсно анатомiчно i функцiонально звтАЩязана з пiдшлунковою залозою i жовчовидiльною системою. Саме у неi вiдкриваються загальна жовчна протока i головна протока пiдшлунковоi залози (у бiльшостi людей вона впадаi в загальну жовчну протоку, але у деяких йде окремо).

Дванадцятипала кишка починаiться пiд печiнкою на рiвнi XРЖРЖ грудного або РЖ поперекового хребця, праворуч вiд хребетного стовпа, йде спочатку горизонтально, потiм згинаiться, переходячи у низхiдну частину, що тягнеться до рiвня РЖРЖРЖ поперекового хребця. Тут вона переходить у нижню горизонтальну частину. Пiднiмаючись трохи догори, кишка на рiвнi РЖРЖ поперекового хребця вигинаiться i переходить у порожню кишку [43]. Початковий вiддiл дванадцятипалоi кишки називаiться верхньою частиною (pars superior), другий вiддiл тАУ спадною частиною (pars descendens). Наступний вiддiл називають горизонтальною (нижньою) частиною (pars horisontalis (inferior), який починаiться вiд нижнього вигину дуоденуму, йде горизонтально влiво на рiвнi РЖРЖРЖ поперекового хребця, перетинаючи спереду нижню порожнисту вену, потiм повертаi доверху i продовжуiться у висхiдну частину (pars ascendens) [18]. При переходi верхньоi частини в спадну утворюiться верхнiй вигин дванадцятипалоi кишки (flexura duodeni superior), при переходi низхiдноi частини в горизонтальну утворюiться нижнiй вигин дванадцятипалоi кишки (flexura duodeni inferior) i, нарештi, при переходi дванадцятипалоi кишки в порожню кишку утворюiться найбiльш крутий дванадцатипалопустий вигин (flexura duodenojejunalis).

Таким чином, дванадцятипала кишка утворюi нiби пiдкову, або неповне кiльце, що охоплюi голiвку й почасти тiло пiдшлунковоi залози.

Двi птАЩятих частини решти токноi кишки займаi порожня кишка, а три птАЩятих тАУ клубова. Цi два вiддiли тонкоi кишки розташованi нижче поперечноi ободовоi кишки i утворюють 14-16 петель, якi прикритi попереду великим чепцем. Порожню i клубову кишку обтАЩiднують пiд загальною назвою intestinumtenuemesenteriale, тому що весь цей вiддiл повнiстю покритий очеревиною (на вiдмiну вiд duodenum) i прикрiплюiться до задньоi черевноi стiнки через брижi [39].

Порожня кишка (лат. jejunum (iюнум) тАУ порожнiй, голодний) являi собою верхню половину тонкого кишечника. Назвали ii тАЮпорожнятАЭ тому, що при розтинi трупу вона часто виявлялася пустою. РЗi вмiст встигаi перейти в клубову, а з клубовоi i в товсту кишку.

Клубова кишка (лат. ileum (iлеум) тАУ вiд грец. ileos скручувати) i нижньою половиною тонкого кишечника. Це дiлянка травного каналу iз заключними етапами усмоктування деяких ди- i мономерiв гидролизированной харчовоi маси, продовженням усмоктування солей i води, дiлянка кругообiгу жовчних кислот, кобаламина й iнших речовин [40]. Чiткоi межi мiж порожньою й клубовою кишкою нема, а самi вони дуже схожi за зовнiшнiм виглядом. Вони лише трохи розрiзняються за дiаметром i деякими деталями будови стiнки. Тому анатоми домовилися, що верхнi 2/5 тонкоi кишки тАУ це jejunum, а нижнi 3/5 тАУ ileum. Порожня й клубова кишки пiдвiшенi до задньоi черевноi стiнки зайнятоi нею порожнини за допомогою брижiв (оточини) тАУ високоi складки очеревини, мiж двома листками якоi йдуть до кишки судини й нерви. Цi вiддiли складаються в численнi петлi, якi займають серединне положення в черевнiй порожнинi. Таке розмiщення забезпечуi оптимальний ступiнь рухливостi кишки, необхiдний для просування ii вмiсту (перистальтики). Приблизно в 2% випадкiв на клубовiй кишцi на вiдстанi близько одного метра вiд ii кiнця знаходять вiдросток тАУ diverticulumMeckelii тАУ залишок частини ембрiональноi жовчноi протоки.

Закiнчуiться клубова кишка в заглибинi крила правоi клубовоi кiстки, переходячи в товсту кишку [36].

2.2 Будова стiнки тонкоi кишки

Стiнка тонкоi кишки складаiться зi слизовоi оболонки (tunicamucosa), пiдслизовоi основи (tela submucosa), мтАЩязовоi (tunicamuscularis) i серозноi оболонок (tunicaserosa). Для слизовоi оболонки тонкоi кишки характернi циркулярнi складки, крипти й ворсинки, що збiльшують поверхню всмоктування. У слизовiй оболонцi тонкоi кишки розрiзняють три пластинки: епiтелiальну (одношаровий цилiндричний або призматичний каймистий епiтелiй, у якому розрiзняють декiлька видiв клiтин), власну пластинку слизовоi оболонки (iз кровоносними й лiмфатичними судинами й одиночними лiмфоiдними вузликами або iхнiми агрегатами) i мтАЩязову пластинку слизовоi оболонки iз двома шарами гладких мiоцитiв (внутрiшнiм тАУ поздовжнiм i зовнiшнiм тАУ циркулярним).

Поверхня всмоктування слизовоi оболонки тонкоi кишки значно збiльшена завдяки наявностi в нiй кругових (поперечних, циркулярних) складок (plicaecirculares), яких нараховуiться 700-900. Вони складаються лише зi слизовоi оболонки та пiдслизовоi основи i являються постiйними утвореннями, якi не зникають навiть при розтягуваннi кишковоi трубки. Поверхня складок покрита величезною кiлькiстю ворсинок (villiintestinales), близько 4-5 млн. У слизовiй оболонцi велика кiлькiсть скупчень лiмфоiдноi тканини у виглядi одиничних (у порожнiй кишцi) або групових (у клубовiй кишцi) фолiкулiв (folliculilimphaticisolitsrii), якi виконують захисну функцiю. Завдяки складкам слизовоi оболонки всмоктуюча поверхня тонкоi кишки втричi бiльша за загальну поверхню тiла людини [30].

Уздовж всiii тонкоi кишки (а також i товстоi) в слизовiй оболонцi розмiщенi багаточисельнi маленькi простi трубчастi залози (glandulaeintestinales), якi видiляють кишковий сiк.

За слизовою оболонкою в тонкiй кишцi розташовуiться пiдслизова основа, утворена пухкою сполучною тканиною iз кровоносними й лiмфатичними судинами та пiдслизовим нервовим сплетiнням. Зi слизовоi оболонки в пiдслизову основу можуть проникати лiмфатичнi вузли або iхнi агрегати.

МтАЩязова оболонка складаiться iз внутрiшнiх циркулярних i зовнiшнього поздовжнього шарiв гладкоi мтАЩязовоi тканини. При цьому гладкомтАЩязовi клiтини згрупованi в пучки й волокна, органiзованi в складну тривимiрну конструкцiю. Елементи цiii системи закономiрно орiiнтованi в рiзнi напрямки (вздовж осi ТК, циркулярно, по похилiй спiралi), що дозволяi органу здiйснювати моторно-евакуаторну дiяльнiсть. Завдяки скороченням мтАЩязовоi оболонки досягаються перистальтичнi рухи, перемiшування iжi, всмоктування, а також евакуацiя ii до товстоi кишки [24]. Мiж шарами мтАЩязовоi оболонки перебуваi мтАЩязово-кишкове нервове сплетiння.

Серозна оболонка представлена пухкою сполучною тканиною й мезотелiiм. Вона покриваi зовнi тонку кишку з усiх бокiв, за винятком дванадцятипалоi кишки, що покрита очеревиною тiльки спереду.

Зовнiшнiй шар стiнки певноi частини тонкоi кишки утворений очеревиною [62]. Брижi(mesenterium) тАУ це складка очеревини, що прикрiплюi кишечник до задньоi стiнки черевноi порожнини; у нiй проходять судини й нерви. Тонка кишка разом з товстою повертаються на своiх довгих брижах так, що брижi покривають iх нижню частину duodeni (майже всю спадну й всю нижню горизонтальну ii частини). При цьому, брижi поперечноi ободовоi кишки зростаються з передньою (у минулому тАУ лiвою) поверхнею duodeni й очеревинним листком ii дорсальних брижiв, за якоi в пiдковi дванадцятипалоi кишки лежить голiвка пiдшлунковоi залози [61]. Дванадцятипала кишка брижi не маi i розмiщуiться заочеревинно [2].

Характеристика ворсинки. Як було сказано вище, поверхня слизовоi оболонки покрита ворсинками, кожна ворсинка висотою до 1 мм, а дiаметр ii тАУ 0,1 мм. Ворсинки служать для всмоктування переварених розчинних речовин [30].

Ворсинка являi собою листоподiбне або пальцевидне випинання слизовоi оболонки тонкоi кишки. У ii утвореннi беруть участь усi компоненти слизовоi оболонки. В основi ворсинки тАУ пальцевидний вирiст власноi пластинки слизовоi оболонки тонкоi кишки, представлений пухкою волокнистою сполучною тканиною iз кровоносними й лiмфатичними капiлярами й пучками гладких мiоцитiв. З поверхнi цей сполучно-тканинний вирiст покритий одношаровим призматичним каймистим епiтелiiм, у якому розрiзняють три типи клiтин: стовпчастi, келихоподiбнi й ендокриннi. Епiтелiоцити слизовоi оболонки тонкоi кишки iнтенсивно вiдновлюються, iх життiвий цикл становить близько 5 дiб.

Стовпчастi епiтелiоцити на апiкальнiй поверхнi мають посмуговану облямiвку з безлiчi мiкроворсинок з високим вмiстом ферментiв, що беруть участь у розщепленнi й транспортуваннi всмоктаних речовин. Келихоподiбнi екзокриноцити виробляють слиз. РЗхнi число зростаi в мiру наближення до товстоi кишки, де i багато цих клiтин.

Келихоподiбнi клiтини i продуцентами слизу, що необхiдний для формування шарових слизових накладень (мiсця реалiзацii слизового травлення) i для захисту епiтелiальних клiтин вiд шкiдливих факторiв вмiсту кишки (хiмуса).

Навколо основи ворсинок слизова оболонка утворюi поглиблення тАУ крипти (cryptae intestinales), куди вiдкриваються устя кишкових залоз, що представляють собою прямi трубочки. Розглянемо детальнiше будову крипт.Кишковi крипти, iх ще називають залозами Лiберкюна, i й у тонкiй i в товстiй кишцi, на вiдмiну вiд ворсинок, характерних тiльки для тонкоi кишки. Крипти являють собою трубчастi заглиблення епiтелiю, розташованi у власнiй пластинцi слизовоi оболонки кишки. Глибина крипти дорiвнюi 0,25-0,5 мм, а дiаметр тАУ 0,07 мм. Щiльнiсть крипт становить 80-100 на 1 мм², а у всiй тонкiй кишцi iх нараховуiться понад 150 млн. Крипти часто галузяться i виконують не тiльки секреторну функцiю, але служать джерелом регенрацii кишкового епiтелiю. Як i слизова оболонка, крипти вистеленi 5 видами клiтин: стовчастими епiтелiоцитами з посмугованою облямiвкою, келихоподiбними клiтинами, ендокриноцитами, стовпчастими епiтелiоцитами без облямiвки та епiтелiоцитами з ацидофiльною облямiвкою, якi ще мають назву клiтини Панета. Вважають, що клiтини Панета синтезують дефензини тАУ бiологiчно активнi речовини, якi захищають органiзм вiд iнфекцiй [15]. Детальнiше розглянемо характеристику деяких ентероцитiв тонкоi кишки в таблицi 1.

Серед кишкових ендокриноцитiв розрiзняють Ес-клiтини, якi продукують серотонiн i мотилiн; А-клiтини, якi секретують ентероглюкагон; S-клiтини, що видiляють секретин; J-клiтини, якi виробляють холецистокiнiн i панкреозимiн, що впливають на мтАЩязи жовчного мiхура й функцii пiдшлунковоi залози. Виявленi також J-клiтини, що секретують гастрин.

Особливостi гiстологiчноi будови стiнки ДПК. Дванадцятипала кишка маi дорсальнi брижi по всiй своiй довжинi й вентральну тАУ у верхнiй своiй частинi. Одночасно з поворотом шлунка duodenum ухиляiться вправо й прилягаi до задньоi стiнки черевноi порожнини. Права поверхня дорсальних брижiв duodeni зростаiться з парiiтальною очеревиною. При цьому виявляються фiксованими до задньоi стiнки черевноi порожнини як дванадцятипала кишка, так i увтАЩязненi в ii брижах голiвка й частина тiла пiдшлунковоi залози

Стiнка дванадцятипалоi кишки маi особливу гiстологiчну будову слизовоi оболонки, що робить ii епiтелiй стiйкiшим до агресивностi як шлунковоi кислоти i пепсину, так i концентрованоi жовчi i панкреатичних ферментiв, нiж епiтелiй дистальнiших вiддiлiв тонкоi кишки.

Таблиця 1 - Типи ентероцитiв i iх характеристика [59]

Вид ентероцитiв	Локалiзацiя	Особливостi будови	Функцiя
Стовпчастi (з блямiвкою)	У кишкових i криптах ворсинках	1. Багато мiкроворсинок, секреторних гранул, лiзосом, пiноцитозних пухирцiв. 2. Розвинутий секреторний, транспортний i енергетичний апарати. 3. Складнi мiжклiтиннi контакти й базальна складчастiсть iз мiтохондрiями	1. Секреторна (ферменти мембранного й внутрiшньоклiтинного травлення). 2. Травна (всмоктування продуктiв ферментативноi дисоцiацii й внутрiшньоклiтинного травлення). 3. Перенесення дисоцiйованих мономерiв у кров або лiмфу). 4. Участь в обмiнi жовчних кислот. 5. Транпорт iмуноглобулiнiв
Келихоподiбнi	Велика кiлькiсть iх знаходиться в кишкових ворсинках i криптах. Кiлькiсть збiльшуiться вiд тонкого до товстого кишечнику	1. Форма келиха. 2. Ядро й цитоплазма з органеллами вiдтиснутi до базального полюса. 3. Основна частина цитоплазми заповнена гранулами зi слизом	1. Секрецiя компонентiв пристiнкового слизу. 2. Бактерицидна
Клiтини Пеннета	В денцях крипт	1. Розвинений секреторний апарат бiлкового синтезу. 2. Багато гранул iз травними ферментами	1. Секрецiя ферментiв i лiзоциму (бактерицидний фактор). 2. Нагромадження цинку
Недиференцi-йованi, у т.ч. стовбурнi	У нижнiй половинi кишкових крипт. Здатнi до перемiщення в межах епiтелiальноi пластинки	1. Слабко розвиненi органели. 2. Висока мiтотична активнiсть	Камбiальна
М-клiтини	У нижнiй половинi крипт у контактi з лiмфоiдними фолiкулами власноi пластинки	1. Мембраннi нiшi з лiмфоцитами. 2. Ендоцитознi й транспортнi везикули	1. Захоплення антигенiв iз вмiсту кишечнику, передача iх лiмфоцитам, активацiя лiмфоцитiв. 2. Транспортування iмуноглобулiнiв вiд плазмоцитiв

Будова епiтелiю дванадцятипалоi кишки вiдрiзняiться також i вiд будови епiтелiю шлунку. Циркулярнi складки (складки Керкрiнга) слизовоi оболонки дванадцятипалоi кишки високi i густо розмiщенi одна бiля одноi [43].

Крiм циркулярних складок, на слизовiй оболонцi дванадцятипалоi кишки i поздовжня складчастiсть (plicalongitudinalisduodeni), яка маi вигляд валика i закiнчуiться великим сосочком (Фатера) (papilladuodenimajor), на якому одним загальним отвором вiдкриваються жовчна протока печiнки та вивiдна протока пiдшлунковоi залози. Цим i пояснюiться назва розширення (ампули) перед вихiдним отвором протоки тАУ ampulahepatopancreatica. Проксимально вiд papilladuodenimajor знаходиться менших розмiрiв сосок (сосочок Санторiнi) тАУ papilladuodeniminor, на якому вiдкриваiться додаткова протока пiдшлунковоi залози [39]. У доденальному вiддiлi тонкоi кишки, як вже згадувалось вище, у пiдслизовiй оболонцi i мтАЩязовiй оболонцi наявнi дуоденальнi Брунеровiзалози.

Також особливiстю будови ДПК i те, що в цьому вiддiлi мiститься найбiльша кiлькiсть ворсинок на слизовiй оболонцi (близько 40 на 1 мм²) [30], хоча за даним iнших авторiв, iх найбiльше в порожнiй кишцi [39]. Ще однiiю особливiстю цього вiддiлу i те, що крiм простих трубчастих залоз (glandulaeintestinale), в нiй (переважно у верхнiй частинi) i також iнший вид залоз тАУ glandulaeduodenales тАУ якi розмiщенi в пiдслизовiй оболонцi (на вiдмiну вiд трубчастих) i мають будову подiбну до пiлоричних залоз шлунку. МтАЩязи цього вiддiлу ТК бiльш розвиненi, нiж брижовоi ii частини.

Судини й нерви дванадцятипалоi кишки. До дванадцятипалоi кишки пiдходять верхнi переднi й заднi панкреатодуоденальнi артерii (aa. pancreaticoduodenalessuperiores) (з гастродуоденальноi артерii (a. gastroduodenales) i нижня панкреатодуоденальная артерiя (з верхньоi брижовоi артерii), якi мають анастомози один з одним i вiддають до стiнки кишки дуоденальнi гiлки. Однойменнi вени впадають у ворiтну вену (venaportae) i ii притоки. Лiмфатичнi судини кишки направляються до панкреатодуоденальних, брижових, чревних i поперекових лiмфатичних вузлiв. РЖннервацiя дванадцятипалоi кишки здiйснюiться прямими гiлками блукаючих нервiв (nervusvagus) iз шлункового, ниркового й верхнього брижового сплетiнь [2].

Рис. 1 - Рельiф слизовоi оболонки тонкоi кишки[15]. А тАУ вiдрiзок порожньоi кишки; Б тАУ вiдрiзок клубовоi кишки. 1 тАУ брижа тонкоi кишки; 2 тАУ слизова оболонка; 3 тАУ мтАЩязова оболонка; 4 тАУ серозна оболонка; 5 тАУ поодинокi лiмфоiднi вузлики; 6 тАУ коловi складки; 7 тАУ скупченi лiмфоiднi вузлики (бляшки Пейiра).

Особливостi будови стiнки порожньоi i клубовоi кишки. У порожнiй кишцi поперечнi складки низькi i розташованi рiдше, нiж у дванадцятипалiй. По всiй довжинi iх нараховуiться 600-650 [24]. Вони надають зовнiшнiм контурам тiнi перистого характеру, що являiться характерною ознакою. Чим ближче клубова кишка пiдходить до товстоi, тим збiльшуiться кiлькiсть поздовжнiх складок. Поздовжнi складки утворюють жолобки для проходження iжi (а поперечнi ii затримують). У пiдслизовiй оболонцi залози вiдсутнi. По всiй довжинi в слизовiй оболонцi i поодинокi лiмфатичнi вузлики.

У клубовiй кишцi частiше, нiж в iнших вiддiлах тонкоi кишки зустрiчаються згрупованi лiмфоiднi вузли тАУ Пейiровi бляшки (рис. 1). Деякi iншi вiдмiнностi трьох вiддiлiв тонкоi кишки можна розглянути i порiвняти в таблицi 2.

МтАЩязова оболонка брижовоi частини тонкоi кишки, як i ДПК, складена з двох шарiв мтАЩязiв. Коловий шар розвинений краще, нiж поздовжнiй.

Серозна оболонка вкриваi порожню i клубову кишки з усiх сторiн, залишаючи вiльною лише вузеньку смужку на брижовому краi, де обидва листки брижi, пiдiйшовши до стiнки кишки, розходяться на одну i другу ii сторони [18].

Судини й нерви порожньоi й клубовоi кишки.До кишки пiдходять 15-20 артерiй тонкоi кишки (aa. Intestinalesjejunalesetileales) тАУ гiлки верхньоi брижовоi артерii (a. mesenteriacae superior). Венозна кров вiдтiкаi по однойменних венах у ворiтну вену [38]. Лiмфатичнi судини впадають у брижовi (верхнi) лiмфатичнi вузли i в клубово-ободовi вузли (nodilymphaticicoeliacietmesenterici). РЖннервацiя стiнки тонкоi кишки здiйснюiться гiлками блукаючих нервiв i верхнього брижового сплетiння (симпатичнi нерви).

Таблиця 2 - Основнi анатомiчнi особливостi тонкоi кишки[36]

Вiддiли кишки	Частини	Проекцiя на черевну стiнку	Вiдношення до очеревини	Основнi особливостi будови
Дванадцятипала кишка	Верхня, низхiдна. Горизонтальна, висхiдна	Пупкова область	Верхня частина тАУ iнтраперитонiально, iншi тАУ заочеревинно	Великий i малий дуоденальнi сосочки; циркулярнi складки; поодинокi лiмфатичнi фолiкули
Порожня кишка	тАУ	Лiва бiчна i пупкова областi	РЖнтраперитонiально, мають очеревину	Кишковi ворсинки i крипти, лiмфатичнi фолiкули в клубовiй кишцi
Клубова кишка	тАУ	Права бiчна i пупкова областi

Вместе с этим смотрят:

РЖсторiя виникнення та розвитку масажу

Аборты

Аденовирусная инфекция

Азотные и кислородные ванны, нафталановая нефть

Акушерська операцiя - накладання акушерських щипцiв