Вплив вiку на шкiрний аналiзатор

План

Вступ........................................................ 2

Роздiл 1. Морфо-функцiональна структура шкiряного аналiзатора...... 4

1.1 Анатомiчна будова.......................................... 4

1.2 Фiзiологiя шкiрноi чутливостi................................ 12

1.3 Характеристика гендерних та вiкових особливостей шкiри......... 16

Роздiл 2. Матерiали та методи дослiдження шкiрноi чутливостi........ 22

Роздiл 3. Аналiз впливу оточуючого середовища на шкiру та загартування шкiри 24

3.1 Негативна дiя оточуючого середовища на шкiру людини.......... 24

3.2 Основнi загартовуючи чинники, iх значення, правила, умови та види загартування............................................................ 39

Висновки.................................................... 47

Список використаноi лiтератури................................. 49

Вступ

Шкiрний аналiзатор вiдiграi безумовно виняткову роль у життi людини, особливо при його взаiмодii iз зоровим i слуховим аналiзаторами при формуваннi в людини цiлiсного сприймання навколишнього свiту. Перед усiм це стосуiться трудовоi дiяльностi людини. При втратi зору i слуху людина за допомогою тактильного аналiзатора за рахунок тренування i рiзноманiтних технiчних пристосувань може тАЬчитатитАЭ, тАЬчутитАЭ, тобто дiяти i бути корисним суспiльству. Тактильною чутливiстю людина зобов`язана функцiонуванню механорецепторiв шкiрного аналiзатора.

Сучасне життя людина насичене, а оточуюче природне середовище спотворене екологiчною ситуацiiю в свiтi. З багатьох причин шкiра людини пiддаiться негативному впливу рiзних факторiв зовнiшнього середовища. На даний час зростаi кiлькiсть рiзного роду захворювань шкiрного аналiзатора, якi можуть бути викликанi як природними факторами, так i антропогенними (в тому числi i спричиненi виробничим середовищем).

Мета нашоi роботи з`ясувати вплив вiкових та природних факторiв на стан та функцiонування шкiрного аналiзатора.

Завдання нашоi курсовоi роботи полягаi у вирiшеннi наступних питань:

розглянути морфологiчнi особливостi шкiрного аналiзатора;

з`ясувати фiзiологiчнi особливостi функцiонування шкiрного аналiзатора;

з`ясувати вiковi та гендернi особливостi шкiри;

навести матерiали для проведення дослiдження тактильноi чутливостi шкiрного аналiзатора;

охарактеризувати вплив факторiв природного середовища на шкiру та виникнення захворювань спричинених даними факторами;

з`ясувати значення загартування для шкiрного аналiзатора.

При виконаннi курсовоi роботи були використанi наступнi методи дослiдження: описовий, експериментальний, пояснювально-iлюстративний, аналiз та синтез, збiр науковоi iнформацii.

Роздiл 1. Морфо-функцiональна структура шкiряного аналiзатора

1.1 Анатомiчна будова

Шкiра покриваi зовнiшню поверхню тiла (рис. 1), складаiться з епiдермiсу тАФ поверхневого шару та глибокого шару тАФ власне шкiри, або дерми. Пiд шкiрою лежить шар пiдшкiрноi основи. Загальна площа шкiри дорослоi людини тАФ 1,5тАФ 2,0 кв.м.

Рис. 1. Будова шкiри: а тАФ епiдермiс; б тАФ власне шкiра (дерма); в тАФ пiдшкiрна основа; 1, 5 тАФ волос; 2 тАФ сосочки власне шкiри; 3 тАФ протока потовоi залози; 4, 9, РЖЗ, тАФ дотикове тiльце; 6 тАФ роговий шар епiдермiсу; 7тАФ блискучий шар епiдермiсу; 8тАФ корiнь волоса; 10 тАФ сальна залоза; 11 тАФ м'яз тАФ пiдiймач волоса; 12 тАФ сумка волоса; 14 тАФ цибулина волоса; /5 тАФ розширена частина сумки; 16 тАФ потова залоза; 17тАФ вена; 18 тАФ артерiя; 19 тАФ нерв

Епiдермiс шкiри складаiться з багатошарового епiтелiю, поверхневi клiтини якого ороговiвають i поступово злущуються, замiнюються новими. Цей шар (роговий) маi неоднакову товщину в рiзних частинах тiла. Найбiльша товщина його на долонi кистi та на пiдошовнiй поверхнi стопи, найтонша тАФ на повiках. Глибокий шар епiдермiсу називають блискучим, або зародковим шаром. У його клiтинах накопичуiться особлива речовина тАФ елеiдин, що твердне, внаслiдок чого в клiтинi зникаi ядро й вона перетворюiться на лусочку, яка вiдмираi i злущуiться.

В клiтинах глибокого (базального) шару епiдермiсу мiститься пiгмент (меланiн), який забарвлюi тканини. В деяких дiлянках шкiри (навколо соска молочноi залози, на зовнiшнiх статевих органах, мошонцi, в дiлянцi вiдхiдника та iн.) меланiн розмiщуiться не тiльки в клiтинах епiдермiсу, а й у сполучнiй тканинi, а тому цi дiлянки мають темнiшу пiгментацiю.

Рис. 2. Кровоноснi та лiмфатичнi судини й капiляри шкiри:

1 - епiдермiс; 2 - кровоноснi капiляри; 3 - лiмфатичнi капiляри; 4 тАУ вена, 5 тАУ аптепiя, 6 - лiмфатична судина; 7 - пiдшкiрна основа (клiтковина); 8 - глибокий (базальний) шар шкiри; 9 тАФ сосочковий шар шкiри

Власне шкiра тАФ дерма складаiться з двох шарiв: сосочкового i сiтчастого. Сосочковий шар тАФ це пухка сполучна тканина. Сосочки утворюють гребенi й борозни шкiри. В сосочках розмiщенi кровоноснi й лiмфатичнi судини та нервовi чутливi закiнчення тАФ рецептори, якi сприймають больовi, дотиковi й температурнi подразнення. Найбiльшоi висоти сосочки досягають у мiсцях iз пiдвищеною чутливiстю тАФ на долоннiй поверхнi кiнчикiв пальцiв, що маi велике значення при виконаннi тонких трудових процесiв. Виступаючи над поверхнею епiдермiсу, сосочки утворюють папiлярний вiзерунок (рис. 2). Кожна людина маi свiй, притаманний лише iй однiй папiлярний вiзерунок. Цю ознаку використовують у судово-медичнiй практицi.

Найбiльш розвинений сiтчастий шар шкiри утворений iз щiльноi сполучноi тканини. Вiд цього шару залежать механiчнi властивостi шкiри тАФ мiцнiсть, еластичнiсть. Мiцнiсть дерми зумовлена розташуванням у нiй колагенових волокон, якi в основному лежать паралельно й косо щодо поверхнi шкiри, утворюючи при цьому сiтку. Дерма переходить у пiдшкiрну основу.

Рiзкоi межi мiж шкiрою та пiдшкiрною основою не виявлено Пiдшкiрна основа складаiться переважно з пухкоi сполучноi тканини, в петлях якоi розмiщенi жировi скупчення, рiзнi за формою та масою. В деяких мiсцях у пiдшкiрнiй сполучнiй тканинi жиру немаi, наприклад на повiках, у раковинi вуха, мошонцi. Найбiльше жиру вiдкладаiться в дiлянцi живота, грудних залоз, таза Жирова пiдшкiрна основа краще розвинена у жiнок, нiж у чоловiкiв. Вона захищаi внутрiшнi органи вiд травм, переохолодження, а також i запасом поживних речовин, який у разi потреби використовуiться органiзмом1
.

Залози шкiри. В шкiрi локалiзуiться велика кiлькiсть залоз: потовi, сальнi та молочнi. Потовi залози тАФ довгi прямi трубочки з секреторним клубочком на кiнцi. Отвiр трубочки вiдкриваiться на поверхнi шкiри. Розмiщуються потовi залози в глибоких шарах шкiри, кiлькiсть iх доходить до 2 млн. Найбiльше iх на долонях i пiдошвах (до 1 тис. на 1 кв. см). У дiтей потовi залози розвиненi ще недостатньо. Потовi залози видiляють пiт, до складу якого входять вода, продукти азотистого обмiну, мiнеральнi солi. Випаровуванням води регулюiться тепловiддача тiла. При м'язових напруженнях до складу поту входить також i молочна кислота тАФ продукт обмiну речовин у м'язах. Потовидiлення регулюiться центральною нервовою системою, в якiй мiстяться центри потовидiлення.

Сальнi (альвеолярнi) залози розмiщенi у власне шкiрi. Бiльшiсть iх зосереджено в коренях волосся тАФ волосяних мiшечках. Шкiрне сало, яке видiляiться цими залозами, змащуi волосся та всю поверхню шкiри людини. Сальнi залози вiдсутнi на долонях i пiдошвах.

До видозмiнених сальних залоз належать мейболiiвi залози, якi i на повiках, а також залози зовнiшнього слухового проходу, що видiляють вушну сiрку.

Груднi залози тАФ парнi, фiлогенетичне зв'язанi з потовими залозами, а функцiонально тАФ зi статевими органами. Груднi залози у жiнок мають складну будову. Кожна з них складаiться з 12 тАФ 20 радiально розмiщених часточок, оточених жировою тканиною. Протоки залоз вiдкриваються в молочнi пазухи, якi мiстяться навколо соска. Грудний сосок складаiться з гладеньких м'язiв, у центрi його i отвiр, крiзь який видiляiться молоко в перiод лактацii, тобто пiд час вигодовування дитини.

Похiднi шкiри тАФ це роговi придатки: нiгтi й волосся. Всi вони мають епiдермальне походження.

Волосся покриваi все тiло, за винятком червоноi частини губ, долонь, пiдошов i деяких частин зовнiшнiх статевих органiв. Найбiльше волосся зосереджено на шкiрi голови, брiв, у пахвовiй западинi, на лобку, у чоловiкiв тАФ на обличчi (вуса, борода) й часто на грудях i ногах. Корiнь волосини мiститься у власне шкiрi, потовщення його називаiться цибулиною, яка лежить у сумцi волосини. Вiльна частина волосини, що виступаi над шкiрою, називаiться стрижнем. Волосся росте похило до поверхнi шкiри. Пiд мiкроскопом можна роздивитися будову волосини: вона складаiться з мозковоi м'якушевоi речовини, яку оточуi дещо щiльнiша кiркова речовина, а зверху i тверда оболонка, або кутикула. До волосяного мiшечка прикрiплений м'яз, що пiднiмаi волосся. У волосяний мiшечок вiдкриваiться сальна залоза. При одночасному скороченнi багатьох цих м'язiв волосся пiдiймаiться, i в людини утворюiться так звана гусяча шкiра. Це спостерiгаiться при переохолодженнi, отруiннях, сильному болю. Зi скороченням м'язiв звужуються кровоноснi судини, що зменшуi приплив кровi й тепловiддачу. У живоi людини волосся росте безперервно, але тривалiсть його життя незначна. Так, волосся голови змiнюiться через 2 тАФ 4 роки, вiй тАФ 4 тАФ 5 мiс. За мiсяць волосина виростаi на 1 см. Волосся маi рiзне забарвлення тАФ вiд блiдо-жовтого до чорного. Забарвлення його залежить вiд наявностi в кiрковому шарi пiгменту меланiну, а iнтенсивнiсть тАФ вiд його кiлькостi. При втратi пiгменту волосся сивii. Сивина пов'язана з проникненням повiтря мiж клiтини кiркового шару волосся.

Нiгтi розмiщенi на тильних поверхнях кiнцевих фаланг кистi та стопи. Це тонкi ороговiлi пластинки епiдермiсу. Найбiльша частина нiгтя тАФ його тiло тАФ закiнчуiться вiльним краiм, який називаiться дистальним, а проксимальним тонким кiнцем тАФ коренем тАФ нiготь заглиблений у шкiру тАФ ложе. На мiсцi переходу тiла нiгтя в корiнь i росткова зона пiвмiсяцевоi форми бiлого кольору. Нiгтi ростуть безперервно й виростають до 4 мм за мiсяць. У роговому шарi нiгтя вiдсутнi кровоноснi судини й нерви. Рожевий колiр нiгтi мають за рахунок кровоносних судин, що лежать пiд нiгтьовою пластинкою й просвiчуються крiзь неi. При стенозi судин i застiйних явищах нiгтi набувають синюватого вiдтiнку. Нiготь оточений невисоким шкiрним валиком.

Рецептори шкiри. Органiзм контактуi з навколишнiм середовищем за допомогою рецепторiв. Рецептори подiляються на два типи: зовнiшнi, або екстерорецептори, якi локалiзуються на поверхнi тiла тАФ в шкiрi, слизових оболонках рота, носа, в органах зору, слуху та iн.; внутрiшнi, або iнтерорецептори, якi лежать в оболонках внутрiшнiх органiв. Як зовнiшнi, так i внутрiшнi рецептори i початковою ланкою центральноi нервовоi системи, яка, отримавши сигнал, вiдповiдним чином реагуi на нього.

Екстерорецептори розмiщенi на поверхнi тiла в шкiрi, вони подiляються на двi групи. До першоi групи належать контактнi рецептори: больовi, температурнi, дотику, тиску, тепла, холоду. З цими рецепторами подразник стикаiться безпосередньо. До другоi групи належать просторовi рецептори, органи зору, слуху та нюху, за допомогою яких сприймаються подразнення з простору, тобто з певноi вiдстанi.

РЖнтерорецептори також подiляються на двi групи: на пропрiорецептори й вiсцерорецептори. До пропрiорецепторiв належать рецептори м'язiв, сухожилкiв, фасцiй i суглобових сумок, а також рецептори присiнково-завиткового апарата. Вiсцерорецептори мiстяться у внутрiшнiх органах. Шкiрнi рецептори являють собою нервовi закiнчення, якi утворюють густi сiтки пiд епiдермiсом. Вважають, що нервовi закiнчення, вiльнi вiд мiiлiну, i рецепторами больового вiдчуття. Рецептори дотику тАФ дотиковi менiски (тiльця Мейсснера), що мiстяться в сосочках шкiри у виглядi спiрального волоконця. Дотиковими рецепторами служать i волосянi мiшечки. Тиск сприймають пластичнi тiльця (тiльця Фатера тАФ Пачiнi), якi складаються з зовнiшньоi та внутрiшньоi капсул, де мiстяться кiнцевi розгалуження нерва. Холод сприймають колби Краузе, побудованi з капсули, всерединi якоi мiститься корзинчасте сплетення нервiв. Тепло сприймають тiльця Руффiнi, вони нагадують веретеноподiбне сплетення, яке лежить пiд епiдермiсом.

У шкiрi i зв'язаних з нею структурах розмiщуються механо-, терморецептори i рецептори болю. Вони не зiбранi в окремi органи чуттiв, а розсiянi по всiй шкiрi. Густота розташування шкiрних рецепторiв не скрiзь однакова1
.

Механорецепцiя (дотик) маi ряд властивостей, зокрема вiдчуття тиску, дотику, вiбрацii i лоскотання. Гадають, що кожен вид вiдчуття маi своi рецептори. У шкiрi вони розташованi на рiзнiй глибинi i у рiзних ii структурних утворах. Бiльшiсть рецепторiв i вiльними нервовими закiнченнями чутливих нервiв. Частина iх мiститься у рiзного роду капсулах (мал. 3).

Мал. 3. Рецептори шкiрноi чутливостi: а - тiльця Руфiнi, б - диски Меркеля, в - тiльця Мейснера, г - тiльця Пачiнi, д - луковиця Краузе, е тАФ вiльне нервове закiнчення

Тiльця Мейснера i датчиками швидкостi тАФ подразнення сприймаiться пiд час руху об'iкту. Розташованi вони у позбавленiй волосяного покриву шкiрi (на пальцях, долонях, губах, язику, статевих органах, сосках грудей). Швидкiсть сприймають також вiльнi нервовi закiнчення, що лежать навколо волосяних цибулин.

Диски Меркеля сприймають iнтенсивнiсть (силу) тиску. Вони i у вкритiй волоссям i позбавленiй волосяного покриву шкiрi.

Тiльця Пачiнi тАФ рецептори тиску й вiбрацii. Вони виявленi не тiльки у шкiрi, але й у сухожиллi, зв'язках, брижi.

Усi названi утвори i закiнченням дендритiв мiiлiнових волокон групи Ар, швидкiсть проведення збудження у яких становить 30тАФ70 м/с. Поряд з ними у кожному нервi можна виявити i немiiлiнiзованi волокна. У деяких нервах вони становлять близько 50%. Частина iх передаi iмпульси вiд терморецепторiв, iншiтАФ реагують на слабкi тактильнi стимули, але бiльшiсть волокон належить до ноцирецепторiв, що сприймають бiль. Точнiсть локалiзацii вiдчуття у тактильних рецепторах вказаноi групи невелика, як i швидкiсть проведення iмпульсiв нервами, що вiдходять. Вони сигналiзують про слабкi механiчнi стимули. Гадають, що тактильнi рецептори разом iз ноцирецепторами грають значну роль у зародженнi вiдчуття лоскотання.

М'язовi рецептори (рис. 4) зв'язанi з безлiччю рефлекторних реакцiй, якi забезпечують те чи iнше положення тiла в просторi.

Рис. 4. Рецептори м'язiв: а тАФ вiльнi закiнчення аферентного волокна, якi обплiтають кiнець м'язового волокна; б тАФ м'язове веретено; 1,4тАФ закiнчення еферентного волокна; 2 тАФ закiнчення аферентного волокна; 3 тАФ капсула; 5 тАФ внутрiшнi м'язовi волокна; 6, 8 тАФ еферентне волокно; 7 тАФ аферентне волокно рецептор.

До м'язових рецепторiв належать тiльця Фатера тАФ Пачiнi, голi нервовi закiнчення, тiльця Гольджi, м'язовi веретена. Тiльця Фатепа тАФ Пачiнi мiстяться в сухожилках, суглобових сумках, фасцiях, перiостi. Тiльця Гольджi (цибулиноподiбнi тiльця) являють собою заповнену лiмфою капсулу, в яку заходять сухожильнi волокна, оточенi оголеними нервовими волоконцями. При напруженнi сухожилка рецептор збуджуiться. М'язовi веретена тАФ це посмугованi волокна завдовжки 1тАФ4 мм, оточенi капсулою, яка заповнена лiмфою. В капсулi мiститься вiд 3 до -13 волоконець. М'язовi веретена вiдповiдають i на розтягнення, й на скорочення м'язiв, тому що мають подвiйну iннервацiю: еферентну й аферентну.

Кiлькiсть рецепторiв у рiзних частинах шкiри рiзна. Так, на 10 кв. мм шкiри гомiлки в середньому припадаi один, а в дiлянцi голови тАФ 30, тодi як на подушечках пальцiв iх 230.

1.2 Фiзiологiя шкiрноi чутливостi

Зовнiшнi подразнення через кору великого мозку визначають поведiнку людини й тварин, а також впливають на функцii внутрiшнiх органiв.

Шкiра людини виконуi ряд таких важливих функцiй, як терморегуляцiю органiзму, захисту його вiд шкiдливих зовнiшнiх впливiв, видiлення продуктiв обмiну, депонуi кров. Шкiру треба оберiгати вiд перегрiвання та сонячного опромiнення, що може призвести до стiйких змiн у кровоносних судинах. Брудна шкiра веде до закупорки потових отворiв i протокiв сальних залоз, що може викликати запалення волосяних фолiкулiв. Шкiра надзвичайно чутлива до хiмiчних речовин, тАФ про це треба пам'ятати тим, хто працюi на вiдповiдних виробництвах. Частi подразнення шкiри хiмiчними речовинами можуть стати причиною раку шкiри. Через шкiру всмоктуються рiзнi отруйнi речовини: нiкотинова кислота, анiлiновi барвники, сполучення хрому, препарати ртутi та iн., що може призвести до загального отруiння органiзму.

Пiд впливом механiчноi сили деформуiться мембрана рецепторiв. При цьому збiльшуiться проникнiсть ii для натрiю. Внаслiдок цього виникаi рецепторний потенцiал (РП), що маi такi самi властивостi, як i мiсцевий. Поширюючись на сусiднi дiлянки, вiн призводить до виникнення ПД у сумiжнiм перехватi Ранв'i. Цi процеси розвиваються в серединi капсули. Потенцiал, який виникаi, поширюiться доцентрове1
.

Серед механорецепторiв i такi, якi швидко або повiльно адаптуються. Здатнiсть iх до адаптацii дозволяi людинi через певний час пiсля одягання не помiчати на собi одягу. Але варто ВлнагадатиВ» про одяг, як завдяки пiдвищенню чутливостi рецепторiв ми знову починаiмо його вiдчувати.

У реальних умовах при дii на шкiру подразника ПД виникаi у рецепторах декiлькох типiв. Звiдси збудження передаiться у спинний мозок, а потiм через боковi i заднi стовпитАФдо таламуса i кори великого мозку. На кожному iз рiвнiв (спинний мозок, стовбур мозку, таламус, кора великого мозку) аферентна iнформацiя аналiзуiться. При цьому на кожному рiвнi можливе формування вiдповiдних рефлексiв. Для рефлекторноi вiдповiдi велике значення маi рефлексогенна зона тАФ мiсце нанесення подразника. Аференти, якi входять у спинний мозок заднiми корiнцями, у кожному сегментi iннервують обмеженi дiлянки шкiри, що називаються дерматомами. У спинному мозку сумiжнi дерматоми значно перекриваються внаслiдок перерозподiлу пучкiв волокон у периферичних сплетiннях. Тому кожний периферичний нерв мiстить волокна вiд кiлькох заднiх корiнцiв, а кожний корiнець тАФ вiд рiзних нервiв (мал. 5).

На рiвнi спинного мозку аферентнi нейрони тiсно взаiмодiють як з мотонейронами, так i з вегетативними нервами (звичайно, у тих вiддiлах спинного мозку, де вони i). Тому при дii подразника на шкiру можуть виникати руховi або вегетативнi рефлекси. Виникнуть вони чи нi, якою мiрою будуть вираженими, залежить вiд конкретних властивостей подразника, а також низхiдних iмпульсiв тих вiддiлiв ЦНС, що розташованi вище.

Другий нейрон соматосенсорноi аферентацii лежить у спинному мозку або у стовбурi мозку. Волокна його доходять до вентробазальних ядер таламуса контралатеральноi половини. Тут, як i у спинному мозку, i досить чiтко виражене соматотопiчне представництво вiд конкретноi дiлянки периферii до вiдповiдного вiддiлу таламуса. Вiд вказаних ядер таламуса iмпульси спрямованi до iнших ядер таламуса або до соматосенсорних зон кори великого мозку.

У кожнiй половинi великих пiвкуль мозку i двi соматосенсорнi зони: одна у заднiй центральнiй звивинi (51), другатАФу верхньому вiддiлi боковоi борозни (511), яка вiдокремлюi тiм'яну частку вiд скроневоi.

У 51 представлена проекцiя протилежного боку тiла з добре вираженою соматотопiчнiстю. Соматотопiчнiсть шкiри характерна i для 511, хоча тут вона виражена меншою мiрою. Важливо й те, що у 511 i представництво обох половин тiла у кожнiй пiвкулi. Соматотопiчна карта кори великого мозку значно спотворюi периферичнi зв'язки: шкiра найважливiших для людини вiддiлiвтАФ рук i органiв мовлення (на периферii iх рецептори розташованi дуже щiльно) тАФ маi велику площу.

Мал. 5. Схема сегментарноi чутливостi шкiри людини.

Лiтерами та цифрами позначено сегменти, аферентнi нерви яких iннервують метамери тiла (за даними Г. Н. Касiля). Тр тАФ сегменти голови; гтАФгруднi сегменти; н тАФ поперековi сегмент; к тАФ крижовi сегменти

Нейрони у соматосенсорнiй корi згрупованi у виглядi вертикальних колонок дiаметром 0,2тАФ0,5 мм. Тут можна виявити чiтку спецiалiзацiю, яка виражаiться у тому, що колонки зв'язанi з певним типом рецепторiв. Дiлянка 51 посилаi безлiч еферентних аксонiв до iнших дiлянок кори великого мозку. Зв'язок iз моторною зоною кори великого мозку забезпечуi корекцiю рухiв за принципом зворотного зв'язку. В соматосенсорних зонах протилежноi пiвкулi здiйснюiться бiлатеральна координацiя. Низхiдний вплив на таламус, ядра спинного мозку забезпечують еферентний контроль висхiдноi iмпульсацii.

Але найiстотнiшим i те, що у корi великого мозку вiдбуваiться усвiдомлення вiдчуття. Ушкодження ii соматосенсорних зон призводить до того, що при дотику до шкiри людина не може точно дати просторову та iншу характеристику подразника. Крiм того, кора великого мозку разом iз нижчележачими пiдкiрковими структурами через вищевказанi низхiднi впливи може брати участь i в усвiдомленому контролi всiх висхiдних шляхiв.

Терморецептори. У шкiрi розмiщенi також терморецептори. Крiм шкiри, вони i у рiзних вiддiлах ЦНС. Терморецептори беруть участь у регуляцii теплообмiну органiзму. Розрiзняють два типи терморецепторiв тАФ холодовi й тепловi. До них iз деяким застереженням можна зарахувати також терморецептори, якi дають вiдчуй я болю при дii дуже низькоi або дуже високоi температури1
.

Холодовi рецептори лежать бiльш поверхнево у епiдермiсi i зразу пiд ним, а тепловiтАФу верхнiх i середнiх шарах власне шкiри. Терморецепцiю здiйснюють вiльнi нервовi закiнчення. Розрiзняють власне тепловi рецептори i неспецифiчнi, що збуджуються пiд час охолодження i тиску. Площа поля терморецеп горiв становить близько 1 мм2.

Механiзм стимуляцii терморецепторiв пов'язаний iз змiнами метаболiзму залежно вiд дii вiдповiдноi температури (змiна температури на 10 В°С у 2 рази зумовлюi змiну швидкостi ферменгативних реакцiй).

Пiд час тривалоi дii температурного подразника терморецептори адаптуються, тобто чутливiсть у них поступово знижуiться. Тому, якщо охолодження вiдбуваiться повiльно, обмороження можна й не помiтити.

Висхiднi шляхи вiд терморецепторiв спрямованi у ретикулярну формацiю стовбура мозку або у вентробазальний комплекс таламуса. З таламуса вони можугь iти в соматосенсорнi зони кори великого мозку.

Пропрiорецептори. До сприйняття стану окремих частин тiла причетнi ii пропрiорецептори тАФ м'язовi веретена, сухожильнi органи i суглобнi рецептори. За допомогою iх без участi зору можна досить точно визначити положення окремих частин тiла у просторi.

Пропрiорецептори беруть участь в усвiдомленнi напрямку й швидкостi руху кiнцiвок. За функцiiю вони нагадують рецептори вестибулярного аналiзатора.

Поряд iз механо- i терморецепгорами шкiри. Пропрiорецептори дозволяють правильно оцiнити не тiльки положення окремих частин тiла, а й побудувати тривимiрний чуттiвий свiт. Головним джерелом iнформацii при цьому служить рука, якщо вона рухаiться, дотикаючись до предмета i обмацуючи його. Наприклад, як можна без руху i обмацування виявити такi якостi, як рiдкий, клейкий, твердий, еластичний, гладенький тощо.

1.3 Характеристика гендерних та вiкових особливостей шкiри

Структурнi й анатомiчнi особливостi. Структура чоловiчоi шкiри бiльш груба, роговий шар i дерма товща, нiж у жiнок, а пiдшкiрно-жирова клiтковина тонше. Шкiра чоловiкiв тоншаi поступово починаючи з 12 рокiв, у той час як у жiнок до п'ятдесятьох рокiв вона iстотно не мiняiться, i тiльки потiм починаi прогресивно тоншати.

Взаiмозв'язок колагену дерми зi статтю очевидна. Доведено зв'язок мiж товщиною шкiри i вмiстом колагену в чоловiкiв у всiх вiкових групах, у жiнок же подiбний взаiмозв'язок виявляiться лише в осiб старше шiстдесяти рокiв. У тому самому вiцi i при однакових клiматичних умовах зморшки сильнiше вираженi в чоловiкiв, чим у жiнок. Щiльнiсть колагену, яка обчислюiться як вiдношення колагену дерми до ii товщини, тiсно пов'язана з вiком як у чоловiкiв, так i в жiнок, але вона iстотно нижче в жiнок у всiх вiкових групах. Встановлено, що хронологiчне старiння пов'язане з загальним вмiстом колагену. Споконвiчно бiльш низький вмiст колагену i, можливо, однiiю з причин того, чому шкiра жiнок старii ранiше, нiж чоловiча. Можливо, одним з факторiв, що впливають на гендернi розходження вмiсту колагену, i рiвень продукцii андрогенiв.

Установлено залежнiсть лiнiйного зменшення колагену вiд старiння. Темп зменшення однаковий в осiб обох статей i складаi 1% протягом кожного року дорослого життя.

Гендернi особливостi старiння встановленi i для рiзних топографiчних частин тiла. Так, старiння шкiри в областi передплiч у жiнок починаiться з 35 рокiв, а в чоловiкiв тАФ з 45 рокiв.

До 12 рокiв iстотних гендерних розходжень у будовi пiдшкiрно-жировоi клiтковини немаi. У дiвчинок пiдшкiрно-жирова клiтковина продовжуi збiльшуватися з пубертатного перiоду, а в хлопчикiв вона iстотно не змiнюiться. У чоловiкiв пiдшкiрно-жирова клiтковина з вiком маi тенденцiю до нагромадження в областi живота i верхньоi частини тiла, а в жiнок тАФ в областi стегон i сiдниць. Активнiсть лiпаз лiпопротеiнiв у жiнок вище, особливо в областi пiдшкiрно-жировоi клiтковини живота i сiдниць, у чоловiкiв же вона iстотно нижче i бiльш висока в областi живота. Цi топографiчнi i гендернi вiдмiнностi в активностi лiпаз лiпопротеiнiв лежать в основi диференцiацii розподiлу жиру i служать одним з факторiв розвитку целюлiту в жiнок.

Бiохiмiчнi особливостi. У чоловiкiв склад сфiнголiпiдiв рогового шару не залежить вiд вiку, на вiдмiну вiд жiнок, у яких у препубертатному i зрiлому вiцi iстотно пiдвищений вмiст церамiдiв I i РЖРЖ типiв i зменшений тАФ III i VI типiв. Пiсля пубертата зменшуiться вмiст церамiдiв II типу i збiльшуiться тАФ церамiдiв III типу. Доведено, що саме цi лiпiди вiдiграють важливу роль у зволоженнi шкiри i бар'iрноi функцii епiдермiсу1
.

Визначенi розходження виявленi й у вмiстi металiв у волоссi: у жiнок концентрацiя останнiх iстотно вище, нiж у чоловiкiв, i змiнюiться з вiком. Так, концентрацiя мiдi у волоссi у жiнок з вiком збiльшуiться, у чоловiкiв же вона залишаiться незмiнноi протягом усього життя.

Механiчнi властивостi. Клiнiчна оцiнка гiдратацii рогового шару i ступеня лущення не виявила iстотних вiдмiнностей у чоловiкiв i жiнок.

Функцiональнi властивостi шкiри й адгезiя корнеоцитiв не вiдрiзняiться в чоловiкiв i жiнок у рiзних топографiчних частинах тiла й у рiзному вiцi.

Розтяжнiсть шкiри iдентична, однак пiсля гiдратацii вона збiльшуiться тiльки в жiнок. Тому що шкiра жiнок тонша, видалення рогового шару сприяi швидкому розтягуванню шкiри. Доведено явний позитивний вплив естрогенiв на гiдратацiю шкiри обличчя, при якому ступiнь виразностi дрiбних зморщок зменшуiться.

Функцiональнi особливостi. У чоловiкiв рiвень екриновоi секрецii потових залоз удвiчi вище, а поту на 0,5 нижче, нiж у жiнок. Пубертатна пiтливiсть на долонях i пiдошвах бiльш виражена в жiнок, з вiком цi розходження зникають. Гендернi вiдмiнностi чоловiчоi i жiночий екриновоi секрецii обумовленi ефектом необоротноi генноi експресii в бiльшому ступенi, нiж наслiдком впливу полових гормонiв (андрогенiв).

Реакцiя на екзогеннi впливи. Чоловiки частiше страждають контактним дерматитом i роздратуваннями шкiри. Установлено бiльш високий рiвень трансепiдермальноi втрати води в жiнок, що, можливо, пов'язано з рiвнем секрецii естрогенiв. Вiдзначимо, що результати деяких дослiджень свiдчать, що у вiцi 18-39 рокiв рiвень трансепiдермальноi втрати води нижче в жiнок, нiж у чоловiкiв.

Мiкроциркуляцiя шкiри. Установлено вплив гормональних факторiв на судиннi припливи i швидкiсть циркуляцii кровi в судинних сплетiннях дерми. Доведено розходження мiкроциркуляцii шкiри в чоловiкiв i жiнок у репродуктивному вiцi й у жiнок у рiзних фазах менструального циклу. У жiнок циркуляцiя кровi в поверхневих судинних сплетiннях уповiльнена, але це пов'язане iз симпатичним тонусом, а не зi структурними чи функцiональними особливостями судин.

У жiнок мiкроциркуляцiя шкiри мiняiться протягом менструального циклу: вона нижче в лютеiнову фазу i вище тАФ у передовуляторну. Найбiльша холодово-iндуцiйована конструкцiя i найменше вiдновлення вiдзначаються в лютеiнову фазу. Цi змiни необхiдно враховувати при визначеннi термiнiв оперативних косметологiчних втручань.

Доведено прямий вплив статевих гормонiв на стiнки судин. Естрогени впливають на симпатичну нервову систему, iндукуючи вазоконструкцiю шляхом впливу на альфа-2-адренорецептори. Доплерiвська судинометрiя виявила уповiльнення шкiрноi мiкроциркуляцii в молодих жiнок порiвняно з чоловiками i жiнками старше 50 рокiв. Вiдповiдна реактивна гiперемiя в молодих жiнок менша, нiж у чоловiкiв i в жiнок старше 50 рокiв. Саме тому жiнкам старше п'ятдесятьох рокiв доцiльно обмежувати кiлькiсть теплових процедур для обличчя.

Чуттiва функцiя. Шкiра чоловiкiв менш чуттiва до болю i змiни температури. Установлена також бiльш виражена асиметрiя чутливостi мiж руками з перевагою вiдповiдноi реакцii на шкiрi лiвоi руки. У жiнок асиметрiя менш виражена i переважаi вiдповiдна реакцiя на правiй руцi.

Забарвлення шкiри. При рiвних етнiчних, клiматичних i соматичних умовах шкiра чоловiкiв бiльш темна, що обумовлено не гормональним впливом (тестостерон, естрогени), а кiлькiстю меланiну, гемоглобiну i каротину. У жiнок колiр шкiри бiльш гомогенний. Колориметричнi дослiдження показали, що пiгментацiя i червонiсть шкiри в чоловiкiв у вiцi 65-88 рокiв бiльш вираженi, нiж у жiнок такого вiку, але таких розходжень немаi в молодих людей (18-26 рокiв).

Гормональнi впливи. Усi перерахованi вище розходження можуть бути пов'язанi з впливом гормонiв. Вмiст колагену в дермi контролюiться естрогенами, чи тестостероном, чи обома гормонами. У чоловiкiв шкiра мiстить бiльше колагену, нiж шкiра жiнок того ж вiку, хоча темп зменшення його вмiсту однаковий i складаi 1 % протягом кожного року дорослого життя зi змiною спiввiдношення колагену I i III типiв. При замiснiй гормональнiй терапii вмiст колагену дерми в жiнок збiльшуiться на 48%. Для чоловiкiв подiбних препаратiв поки немаi.

Сально-волосянi структури. Сальнi залози i волосянi фолiкули i гормонально залежними як у чоловiкiв, так i в жiнок у всiх вiкових перiодах. У чоловiкiв бiльш високий рiвень сальноi секрецii у вiцi 20-69 рокiв. У вiцi 50-70 рокiв секрецiя сальних залоз у чоловiкiв iстотно не мiняiться, у те час як у жiнок вона значно знижуiться, що, можливо, пов'язано зi зменшенням оварiальноi активностi1
.

Нема кореляцii мiж вмiстом у кровi тестостерону i рiвнем сальноi секрецii.

Розподiл волосся на тiлi в чоловiкiв i жiнок рiзний. Найбiльш значимi гендернi розходження полягають у тiм, що в чоловiкiв волосся менш густе i вiдсоток волосся у фазi телогена вищий. Вплив андрогенiв на рiст волосся у визначених топографiчних частинах тiла вiдзначено як у чоловiкiв, так i в жiнок. Андрогени впливають на клiтини волосяного фолiкула, на якi, у свою чергу, впливають меланiностимулюючий гормон, гормони щитовидноi залози, пролактин, особливостi харчування. Високий рiвень тестостерону пригнiчуi клiтини сосочковоi частини волосяного фолiкула i кератиноцити, у меншому ступенi дii на фибробласти. У той час як низький рiвень тестостерону подiбних ефектiв не виявляi. Дiя естрогенiв i ципротерону протилежна.

Роздiл 2. Матерiали та методи дослiдження шкiрноi чутливостi

Матерiали та обладнання: волоски Фрея (набiр), циркуль, естезiометр Вебера, лiнiйка, кульки розмiром з горошину; три посудини з водою (температура води в посудинi №1 10 тАУ 15 0С, в посудинi №2 25 тАУ 30 0С, в посудинi №3 40 тАУ 45 0С) термометр; спиртiвка, булавки, лiд, дистильована вода.

Визначення порогу дискримiнацii.

Для визначення порогу дискримiнацii користуйтесь циркулем з двома нiжками або естезiометром Вебера. Доторкайтеся до шкiри нiжками циркуля, розсовуючи чи зсовуючи iх. При певному ступенi зближення нiжок циркуля дослiджуваний починаi сприймати два подразника як один. Це i i порiг дискримiнацii.

Визначте порiг дискримiнацii для шкiри передплiччя, лобу, кiнчика носа, пальцiв руки. Розмiстiть назви областей шкiри в порядку збiльшення порогу дискримiнацii. Заповнiть таблицю. Зiставте пороги тактильноi чутливостi у студентiв групи i зробiть висновки щодо iндивiдуальних ii коливань. Вiд чого вони залежать?

Дослiдження просторового порога тактильноi чутливостi

Естезiометр Вебера.

Виявлення тактильних, теплових, холодових i больових точок шкiри.

На тильнiй поверхнi кистi i променевозаптАЩястного суглоба намалюйте квадрат, сторона якого 1 см, потiм за допомогою набору Фрея, нагрiтою i охолодженою булавочними головками найдiть кiлькiсть тактильних, теплових i холодових точок, а вiстрям булавки найдiть i вiдмiтьте больовi точки (ноцирецептори).

Пiдрахуйте частоту розмiщення теплових, холодових, тактильних i больових точок на 1см2 поверхнi шкiри. Замалюйте шкiру з усiма рецепторами.

Виявлення температурноi адаптацii шкiряних рецепторiв.

Опустiть праву руку в посудину №1 (температура води 10 - 15 0С), а лiву тАУ в посудину №3 (температура води 40 тАУ 45 0С). Через 1-2 хвилини перенесiть обидвi руки в посудину №2 (температура води 25 тАУ 30 0С).

Вiдмiтьте рiзницю у сприйняттi цiii температури правою i лiвою руками. Пояснiть отриманi результати.

Дослiд Аристотеля.

Покладiть на стiл кульку, доторкнiться до нього сусiднiми дiлянками шкiри кiнцевих фаланг вказiвного i середнього пальцiв i покатайте його по столу. Перехрестiть обидва пальцi; доторкнiться до кульки так, щоб вiн виявився мiж перехрещеними пальцями, i знову покатайте його по столу. В першому випадку буде вiдчуття однiii кульки, у другому тАУ двох.

Перехрещеними пальцями доторкнiться до кiнчика носа тАУ будете вiдчувати два кiнчика носа. Пояснiть отриманi результати.

Роздiл 3. Аналiз впливу оточуючого середовища на шкiру та загартування шкiри

3.1 Негативна дiя оточуючого середовища на шкiру людини

Дiя оточуючого середовища на шкiру людини в бiльшостi випадкiв маi негативний характер. Оскiльки руйнування озонового шару спричиняi все меншу захищенiсть вiд ультрафiолетових променiв. Дiя сонячного випромiнювання несе в собi бiльш негативний ефект нiж позитивний. Постiйне потеплiння клiмату викликаi зростання температур. Внаслiдок безпосередньоi дii на шкiру рiзних зовнiшнiх подразникiв механiчного, фiзичного, хiмiчного, бiологiчного характеру виникають запалення шкiри. Видiляють безумовнi, абсолютнi хвороботворнi фактори, при потрапляннi котрих на шкiру обов'язково виникав запальна реакцiя (кислоти, основи, деякi органiчнi сполуки, великi дози сонячного, ультрафiолетового та рентгенiвського промiння, висока i низька температура та iн.), i факультативнi, якi спричиняють запальнi явища не у всiх людей, а тiльки в осiб з пiдвищеною чутливiстю до цього подразника (алергену). До них вiдносяться рiзнi речовини рослинного i тваринного походження (пилок квiтiв, сiк рослин, волосся, лусочки шкiри тварин та iн.), хiмiчнi сполуки (солi нiкелю, хрому, миючi i косметичнi засоби, фарби, лаки, полiтури, медичнi препарати та iн.).

Простий дерматит виникаi тiльки на дiлянках дii подразника. Прояви запальноi реакцii шкiри можуть бути рiзноманiтними i залежать вiд. тривалостi контакту i сили чинника, захисноi здатностi шкi

Вместе с этим смотрят:

РЖсторiя виникнення та розвитку масажу

Аборты

Аденовирусная инфекция

Азотные и кислородные ванны, нафталановая нефть

Акушерська операцiя - накладання акушерських щипцiв