Порiвняльна характеристика полiтичних iдеологiй: соцiал-демократii та лiбералiзму
Мiнiстерство освiти i науки Украiни
Державний вищий навчальний заклад
Киiвський нацiональний економiчний унiверситет iменi Вадима Гетьмана
Кафедра полiтологii та соцiологii
Реферат
На тему: ВлПорiвняльна характеристика полiтичних iдеологiй: соцiал-демократii та лiбералiзмуВ»
Киiв 2009
План
Вступ
1. Характеристика соцiал-демократii та лiбералiзму як полiтичних iдеологiй
2. Спiльнi та вiдмiннi риси соцiал-демократii та лiбералiзму
3. Соцiал-демократiя та лiбералiзм на практицi
Висновок
Використана лiтература
Вступ
Соцiал-демократична та лiберальна полiтичнi iдеологii вiдiграли значну роль у формуваннi як сучасноi суспiльно-полiтичноi системи, так i iдейно-полiтичноi ситуацii в сучасному свiтi. Вiдомi дослiдники та полiтичнi дiячi, якi не належать до самоi соцiал-демократii та лiбералiзму, не без пiдстав називали XX столiття соцiал-демократичним столiттям ( а як вiдомо, соцiал-демократiя та лiбералiзм мають багато спiльних цiнностей та iдей). Тепер спробуiмо з'ясувати, що i соцiал-демократiя i лiбералiзм, яке мiсце вони займають в загальному спектрi соцiально-полiтичних течiй в iндустрiально розвинених краiнах сучасного свiту. А також охарактеризуiмо спiльнi та вiдмiннi риси цих двох полiтичних iдеологiй, iх преваги та недолiки, надбання та помилки на прикладi провiдних краiн свiту. Соцiал-демократiю та лiбералiзм можливо визначити i як соцiально-полiтичнi рухи, i як iдейно полiтичнi течii. Отже, розглядати iх треба з оляду на цi сторони, враховуючи, що всерединi них ще iснують рiзнi iх напрямки.
1. Характеристика соцiал-демократii та лiбералiзму як полiтичних iдеологiй
Лiбералiзм фр. libéralisme тАФ фiлософська, полiтична та економiчна теорiя, а також iдеологiя, яка виходить з положення про те, що iндивiдуальнi свободи людини i правовим базисом суспiльства та економiчного ладу. Слово ВллiберальнийВ» походить вiд лат. liber (ВлвiльнийВ»). Тит Лiвiй в ВлРЖсторii Риму вiд заснування мiстаВ» описуi боротьбу за свободу мiж класами плебеiв i патрицiiв. Марк Аврелiй у своiх ВлМiркуванняхВ» пише про подання Влпро державу, до закону, рiвним для всiх, де визнаються рiвнiсть i рiвне право на мову; також про iдинодержавiю, яке все бiльше шануi свободу пiдданихВ». В епоху iталiйського Вiдродження ця боротьба поновилася мiж прихильниками вiльних мiст-держав i Папи Римського. Нiкколо Макiавеллi в своiх ВлМiркуваннях про першу декаду Тита ЛiвiяВ» виклав принципи республiканського правлiння. Джон Локк в Англii i мислителi французькоi освiти сформулювали боротьбу за свободу особистостi.
В росiйську мову слово ВллiбералiзмВ» прийшло в кiнцi XVIII столiття а з французького фр. libéralisme i означало ВлвiльнодумствоВ». Негативний вiдтiнок до цих пiр зберiгся в значеннi Влзайва терпимiсть, шкiдлива поблажливiсть, потуранняВ» (ВлНовий словник росiйськоi мовиВ» пiд ред. Т. Ф. РДфремова). В англiйськiй мовi слово liberalism також спочатку мало негативний вiдтiнок, але втратила його.
Форми лiбералiзму
Спочатку лiбералiзм виходив з того, що всi права повиннi бути в руках у фiзичних та юридичних осiб, а держава повинна iснувати виключно для захисту цих прав (класичний лiбералiзм). Сучасний лiбералiзм значно розширив рамки класичноi трактування i включаi в себе безлiч течiй, мiж якими i глибокi суперечностi i деколи виникають конфлiкти. Цi течii вiдображенi, зокрема, в такому ключовому документi, як ВлЗагальна декларацiя прав людиниВ». Для визначеностi з термiнологiiю, Влполiтичний лiбералiзмВ» означаi рух за лiберальну демократiю та проти абсолютизму чи авторитаризму; Влекономiчний лiбералiзмВ» тАФ за приватну власнiсть i проти державного регулювання; Влкультурний лiбералiзмВ» тАФ за особисту свободу i проти обмежень на неi з мiркувань патрiотизму або релiгii; Влсоцiальний лiбералiзмВ» тАФ за рiвнiсть можливостей i проти економiчноi експлуатацii. Сучасний лiбералiзм в бiльшостi розвинених краiн являi собою сумiш всiх цих форм. У краiнах третього свiту на перший план часто виходить Вллiбералiзм третього поколiнняВ» тАФ рух за здорове середовище проживання i проти колонiалiзму.
Лiбералiзм проголошуi, що iнiцiативна (активна), вiльна, тобто неконтрольована дiяльнiсть осiб, головним чином економiчна й полiтична, i справжнiм джерелом поступу в суспiльному життi. Спрямований на утвердження парламентського ладу, вiльного пiдприiмництва, демократичних свобод; обстоюi абсолютну цiннiсть людськоi особистостi (Влособа важливiша за державуВ») та рiвнiсть всiх людей щодо прав особистостi. Метою лiбералiзму i максимальне послаблення (Влпом'якшенняВ») рiзних форм державного i суспiльного примусу щодо особи (контролю особи тощо), обстоюi шлях мирного, реформаторського здiйснення соцiальних перетворень.
Лiбералiзм почав формуватися наприкiнцi XVII столiття, його джерелом була фiлософiя та соцiально-полiтична думка епохи Просвiтництва головним чином стосовно того, що кожна людина надiлена певними правами та iдей гуманiзму; розквiт ВлкласичногоВ» лiбералiзму припав на 1-шу половину XIX столiття.
РЖдеологiчно лiбералiзм протистоiть, з одного боку, консерватизму та етатизмовi (в питаннях про роль держави та щодо допустимоi швидкостi змiн у полiтицi), а з iншого боку соцiалiзму, комунiзму, колективiзмовi тощо (в питаннях приватноi власностi перш за все, а також питаннях соцiальноi пiдтримки з боку держави).
До сучасних лiберальних доктрин належать, зокрема: неолiбералiзм, ордолiбералiзм, лiбертарiанiзм.
До вiдомих представникiв лiбералiзму належать: РЖ. Бентам, Б. Констан, Д. С. Мiлл, РЖ. Берлiн, К. Поппер, С. де МадарьяТСа, Р. Дарендорф, Р. Арон, Ф. фон Гайiк.
Основнi принципи лiбералiзму
РЖдеалом лiбералiзму i товариство зi свободою дiй для кожного, вiльним обмiном полiтично значущою iнформацiiю, обмеженням влади держави i церкви, верховенством права, приватною власнiстю i свободою приватного пiдприiмництва. Лiбералiзм вiдкинув багато положень, що були основою попереднiх теорiй держави, такi як божественне право монархiв на владу i роль релiгii як iдиного джерела пiзнання. Фундаментальнi принципи лiбералiзму включають iндивiдуальнi права (на життя, особисту свободу i власнiсть); рiвнi права i загальна рiвнiсть перед законом; вiльну ринкову економiку; уряд, що обираiться на чесних виборах; прозорiсть державноi влади. Функцiя державноi влади при цьому зводиться до мiнiмуму, необхiдного для забезпечення цих принципiв. Сучасний лiбералiзм також вiддаi перевагу вiдкритому суспiльства, заснованому на плюралiзмi та демократичному управлiннi державою, за умови захисту права меншостi та окремих громадян .
Деякi сучаснi течii лiбералiзму бiльш терпимi до державного регулювання вiльних ринкiв заради забезпечення рiвностi можливостей досягнення успiху, загальноi освiти та зменшення рiзницi в доходах населення. Прихильники таких поглядiв вважають, що полiтична система повинна мiстити елементи соцiальноi держави, включаючи державну допомогу з безробiття, притулки для бездомних i безкоштовну охорону здоров'я.
Вiдповiдно до поглядiв лiбералiв, державна влада iснуi для блага людей iй пiдвладних, i полiтичне керiвництво краiною повинно здiйснюватися на основi згоди бiльшостi керованих. На сьогоднiшнiй день полiтичною системою, яка найбiльш спiвзвучна переконанням лiбералiв, i лiберальна демократiя.
Полiтичний лiбералiзм
Полiтичний лiбералiзм тАФ переконання, що окремi особистостi i основою закону i суспiльства, i що громадськi iнститути iснують для того, щоб сприяти надiлення iндивiдуумiв реальною владою, без запобiгання перед елiтами. Це переконання в полiтичнiй фiлософii та полiтологii називаiться Влметодологiчний iндивiдуалiзмВ». В основi лежить уявлення, що кожна людина найкраще знаi, що для нього краще. Англiйська Велика хартiя вольностей(1215 р.) являi приклад полiтичного документа, в якому деякi iндивiдуальнi права поширюються далi, нiж прерогатива монарха. Ключовим моментом i суспiльний договiр, згiдно з яким закони видаються за згодою товариства для його блага i захисту суспiльних норм, i кожен громадянин пiдпорядковуiться цим законам. Особливий акцент робиться на верховенствi закону, зокрема, лiбералiзм виходить з того, що держава володii достатньою силою для його забезпечення. Сучасний полiтичний лiбералiзм також включаi в себе умова загального виборчого права, незалежно вiд статi, раси або майнового стану; найкращою системою вважаiться лiберальна демократiя.
Економiчний лiбералiзм
Економiчний, або класичний лiбералiзм виступаi за iндивiдуальнi права на власнiсть i свободу контракту. Гаслом цiii форми лiбералiзму i Влвiльне приватне пiдприiмствоВ». Перевага вiддаiться капiталiзму на основi принципу невтручання держави в економiку, що означаi скасування державних субсидiй та юридичних бар'iрiв для торгiвлi. Економiчнi лiберали вважають, що ринок не потребуi державного регулювання. Деякi з них готовi допустити урядовий нагляд над монополiями та картелями, iншi стверджують, що монополiзацiя ринку виникаi тiльки як наслiдок дiй держави. Економiчний лiбералiзм стверджуi, що вартiсть товарiв i послуг повиннi визначатися вiльним вибором iндивiдуумiв, тобто, ринковими силами. Деякi допускають присутнiсть ринкових сил навiть в галузях, де держава традицiйно зберiгаi монополiю, наприклад, забезпечення безпеки або судочинствi. Економiчний лiбералiзм розглядаi економiчну нерiвнiсть, яка виникаi через нерiвнi позицiй при укладаннi контрактiв, як природний результат конкуренцii, за умови вiдсутностi примусу. В даний час ця форма найбiльш виражена в лiбертарiанствi, iншими рiзновидами i мiнархiзм i анархо-капiталiзм. (Див. також неолiбералiзм, лiбералiзацiя).
Лiбералiзм в Украiнi
За ставленням до демократii i держави як соцiальноi iнституцii полiтична культура сучасних украiнцiв залишаiться в значнiй мiрi авторитарною, етатистською та патерналiстською.
Лiбералiзм маi своi традицii i в Украiнi. Лiберальнi iдеi проповiдували Михайло Драгоманов, Богдан Кiстякiвський. Лiбералiзм як суспiльно-полiтичний рух та iдеологiя поширенi i в сучаснiй Украiнi, на iх основi дiють ряд полiтичних партiй, зокрема, Лiберальна партiя Украiни (ЛПУ), Лiберально-демократична партiя (ЛДП) тАФ ВлЗахищена ОсобистiстьВ», ВлПриватне тАУ понад усеВ», Християнсько - лiберальна партiя Украiни (ХЛПУ), Лiберальна партiя Украiни (оновлена) (ЛПУ(о)) та iншi. Однак, i в Украiнi й критики лiберальних iдей, зокрема, Дмитро Донцов вважав, що для перемоги нацiональноi iдеi творча меншiсть маi вiдкинути Влвсi цi лiбералiзми, демократизми, соцiклiзми, пацифiзмиВ» та згуртувати нацiю навколо одного iдеалу.
Соцiал-демократiя - iдейно-полiтична течiя i соцiально-полiтичний рух, що виникла в рамках соцiалiзму i потiм перейшла на позицii поступового вдосконалення капiталiзму з метою затвердження бiльшоi свободи, солiдарностi та справедливостi. С.-д. складалася пiд впливом Французькоi революцii 1789 i iдей соцiалiстiв К.А. Сен-Сiмона, Ш. Фур'i, Р. Оуена; надалi iстотний вплив на С.-д. надав марксизм, вiд якого вона сприйняла iдеi пролетарськоi революцii та диктатури пролетарiату, загальноi рiвностi, усуспiльнення засобiв виробництва i т.д. В кiн. 19 - поч. 20 в. пiд впливом успiхiв робiтничого руху в iндустрiально розвинених краiнах Заходу С.-д. поступово вiдiйшла вiд марксизму i зосередилася на еволюцiйному вдосконаленнi староi суспiльноi системи. Збереження в програмах соцiал-демократичних партiй революцiйних гасел i вимоги встановлення соцiалiзму поiднувалося з прагматичною полiтичною практикою. Пiсля Жовтневоi революцii в Росii С.-д., що проголосила своiю метою побудову Влдемократичного соцiалiзмуВ», i комунiзм виявилися супротивниками.
Основнi установки Влдемократичного соцiалiзмуВ» були розробленi Е. Бернштейном (1850-1932), що вважав соцiалiзм Влзаконним спадщиноюВ» лiбералiзму i називав його Влорганiзаторським лiбералiзмомВ». Бернштейн пiддав рiзкiй критицi положення марксизму про революцiю, класовоi боротьби i диктатури пролетарiату i висунув програму переходу С.-д. на грунт парламентськоi дiяльностi. Демократiя, за Бернштейн, i Влзасiб i в той же час мета. Вона i засiб проведення соцiалiзму, i вона i форма здiйснення цього соцiалiзму В». Активно виступали проти бiльшовизму i ленiнiзму теоретики С.-д. О. Бауер, М. Адлер, К. Реннер та iн
Пiсля Другоi свiтовоi вiйни пiд впливом досвiду комунiзму i нацiонал-соцiалiзму С.-д. остаточно утвердилася у визнаннi неперехiдноi цiнностi правовоi д-ви, демократичного плюралiзму i Влдемократичного соцiалiзмуВ». Зокрема, в Годесбергской програмi Соцiал-демократичноi партii Нiмеччини, прийнятiй в 1959, в якостi основних цiлей Влсоцiалiстичного прагненняВ» проголошуються свобода, справедливiсть i солiдарнiсть. Свобода означаi самовизначення кожноi людини; рiвнiсть даi сенс свободи, роблячи ii дiйсною для всiх людей; справедливiсть висловлюi взаiмообумовленiсть свободи i рiвностi i i не чим iншим, як рiвною для всiх свободою. У програмах ряду iнших соцiал-демократичних партiй, що також входять в Соцiалiстичний iнтернацiонал, соцiалiзм як нова соцiально-полiтична система, що протистоiть капiталiзму, взагалi не позначений; iнодi йдеться про Влфункцiональному соцiалiзмiВ», при якому демократична д-ва здiйснюi функцii перерозподiлу нацiонального доходу з метою забезпечення бiльшоi соцiальноi справедливостi.
У статутi англ. лейбористськоi партii, прийнятому в 1918, довгий час була стаття, яка твердила, що своiю головною метою партiя вважаi встановлення Влсуспiльноi власностi на засоби виробництва, розподiлу та обмiнуВ». У 1995 замiсть цiii вимоги радикального усуспiльнення була прийнята стаття, що визначаi лейбористську партiю як ВлдемократичнуВ» i ВлсоцiалiстичнуВ». У статтi говорилося: ВлСпiльними зусиллями ми досягнемо бiльше, нiж порiзно, у створеннi товариства, в якому влада, багатство i можливостi знаходяться не в руках небагатьох, де права, якими ми володiiмо, вiдповiдають наших обов'язкiв i де ми живемо вiльно, в дусi солiдарностi, терпимостi i поваги В». Ця спiльна мета повинна втiлюватися в життя шляхом створення: динамiчною, заснованоi на конкуренцii i служить загальному благу економiки; справедливого суспiльства, забезпечуi рiвнiсть можливостей i даi гарантii проти бiдностi, забобонiв i зловживання владою; вiдкритоi демократii, де уряд вiдповiдально перед народом i де гарантуються фундаментальнi права особистостi; здоровоi навколишнього середовища; умов для адекватного захисту британського народу в кооперацii з iвропейськими iн - тами ООН, Спiвдружнiстю нацiй та iн мiжнародними органiзацiями та iн-тами.
Ця змiна основного орiiнтира лейбористiв показуi, що вони, зберiгаючи акцент на колективiстських, солiдаристськi засадах, втратили спiльне з соцiалiзмом, що мають намiр пiдiрвати й зруйнувати капiталiзм.
У ВлСоцiал-демократичному манiфестiВ», пiдписаному в 1999 керiвниками англ. лейбористiв Т. Блером та нiм. соцiал-демократом Г. Шредером, йдеться про те, що соцiал-демократи нi в якому разi не повиннi вiдмовлятися вiд своiх головних цiнностей: Влчесне ставлення, громадська справедливiсть i рiвнiсть можливостей, свобода, солiдарнiсть та вiдповiдальнiсть по вiдношенню до iнших В». У манiфестi проводиться грань мiж соцiал-демократами i лiбералами: соцiал-демократи вважають, що економiка, яка i фундаментом суспiльства, повинна бути ринковою, але саме суспiльство не можна будувати в 21 ст. як ринкове. Нав'язати ринковiй економiцi Влсоцiальну орiiнтацiюВ» i тим самим створити новий, вiдмiнний i вiд капiталiстично-ринкового, i вiд державно-соцiалiстичного тип суспiльства покликане д-ва. Воно iменуiться Влд-вою матерiального добробуту (д-вою соцiального забезпечення)В», i йому ставиться в обов'язок пiдтримувати заповзятливiсть, нi на хвилину не пiддаючись iлюзii, що воно саме може цю заповзятливiсть замiнити. Головне спрямування зусиль д-ви - Вляк зробити загальнодоступним добробут i доступ до зайнятостi народу, як надати йому можливiсть реалiзувати прогрес i зберегти природне середовище, у свiдомостi боргу, вiдповiдальностi перед майбутнiм поколiнням, як спiльно долати злочиннiсть i наркоманiю ..В».
Погляди сучасноi соцiал-демократii У цiлому, соцiал-демократи пiдтримують: тАв Дотримання загальним принципам соцiальноi справедливостi, свободи, рiвностi i братерства.
тАв Захист прав людини.
тАв Принцип рiвних прав та можливостей (а не тiльки рiвних можливостей, як у консерватизмi).
тАв Полiтичний i iдеологiчний плюралiзм.
тАв Соцiально орiiнтовану ринкову економiку на противагу абсолютизованоi вiльного ринку.
тАв Обмежене державне регулювання економiки.
тАв Створення ефективних регулятивних механiзмiв у пiдприiмництвi в iнтересах робiтникiв i дрiбного пiдприiмництва.
тАв Принцип чесноi торгiвлi.
тАв Рiвноправнiсть i захист усiх форм власностi.
тАв Створення потужного державного сектора в економiцi, що конкуруi на рiвних з приватним.
тАв Нацiоналiзацiю стратегiчно важливих пiдприiмств, особливо у вiйськовiй, аерокосмiчноi, металургiйноi, нефтеообрабативающей промисловостi та енергетицi.
тАв Соцiальне партнерство мiж трудящими i роботодавцями
тАв Спiвпраця з профспiлками.
тАв Скорочення розриву мiж багатими i бiдними.
тАв Пiдтримку незаможних верств населення.
тАв Створення Влдержави загального добробутуВ».
тАв Систему захисту економiчних прав робiтникiв, що передбачаi: o Обмеження робочого тижня (до 35-40 годин).
В· Полiпшення умов працi робiтникiв.
В· Пiдвищення мiнiмальноi зарплати.
В· Захист вiд невиправданого звiльнення.
В· Боротьбу з безробiттям.
тАв Ефективну систему соцiального забезпечення, що передбачаi: o Загальне безкоштовну освiту, рiвний доступ до якого маi все населення краiни.
Державну систему загальноi безкоштовноi охорони здоров'я для всiх громадян краiни.
Державну допомогу у формi пенсiй та допомог по iнвалiдностi та безробiття.
Державну допомогу для догляду за дiтьми.
тАв Середнiй або високий рiвень оподаткування, необхiдний для фiнансування державних витрат.
тАв Введення нових законiв з охорони природи i навколишнього середовища (хоча i не настiльки радикальних, як проекти ВлЗеленихВ»).
тАв Зняття обмежень з iммiграцii i мирне спiвiснування культур i цивiлiзацiй.
тАв Секуляризоване i вiдкриту прогресивну соцiальну полiтику.
тАв Зовнiшню полiтику, вiдповiдну принципам мультилатералiзму та участi в мiжнародних органiзацiях типу ООН.
тАв демiлiтаризацiю, скорочення вiйськових арсеналiв i неучасть в агресивних вiйськових блоках.
тАв Захист iнтересiв трудящих - робiтникiв, селян, фермерiв, iнтелiгенцii та середнього класу.
2. Спiльнi та вiдмiннi риси соцiал-демократii та лiбералiзму
Соцiал-демократiя спочатку подiляла найважливiшi установки марксизму на лiквiдацiю капiталiзму i корiнне перевлаштування суспiльства на засадах диктатури пролетарiату, усуспiльнення засобiв виробництва, загальноi рiвностi i т.д. Деякi члени цих партiй пiдтримували iдею марксистiв про революцiйний шлях лiквiдацii капiталiзму i перехiд до соцiалiзму. Але в реальному життi вийшло так, що соцiал-демократiя в цiлому визнала iснуючi суспiльно-полiтичнi iнститути й загальноприйнятi правила полiтичноi гри. Партii соцiал-демократичноi орiiнтацii iнституцiалiзувались, стали парламентськими партiями. З цiii точки зору всю наступну iсторiю соцiал-демократii можна розглядати також i як iсторiю поступового вiдходу вiд марксизму.
Реальна практика змусила керiвникiв соцiал-демократii переконатися у безперспективностi революцiйного переходу вiд староi суспiльноi системи до новоi, в необхiдностi трансформувати, вдосконалити ii.
В економiчнiй та полiтичнiй боротьбi тiii епохи вони переконалися, що багато вимог робiтничого класу можна реалiзувати мирними засобами, в процесi повсякденних i поступових змiн. Мало не всi соцiалiстичнi та соцiал-демократичнi партii ставили собi за мету 'розрив з капiталiзмом'. РЗх програми кiнця XIX - початку XX ст. не були революцiйними в повному розумiннi цього слова, хоча i мiстили вiдомий набiр радикальних гасел. З самого початку для бiльшостi соцiал-демократичних партiй було характерно поiднання революцiйних гасел з опортунiстичною, прагматичноi полiтичною практикою. Поступово в програмах бiльшостi соцiал-демократичних партiй брали гору опортунiзм, прагматизм, реформiзм. Особливо прискореними темпами цей процес пiшов пiсля бiльшовицькоi революцii в Росii, яка перед усiм свiтом на власнi очi продемонструвала згубнiсть того революцiйного шляху, який пропонувався марксизмом (а в його крайнiх формах - марксизмом-ленiнiзмом).
Отже, ходi свого iсторичного розвитку соцiал-демократична та лiберальна полiтичнi iдеологii зазнали багатьох змiн. Цi полiтичнi iдеологii починали формуватись маючи на метi рiзнi цiлi та завдання, але межi мiж даними iдеологiями поступово стираються i в наш час соцiал-демократiя займаi промiжне положення мiж соцiалiзмом та лiбералiзмом. Видатний вчений та iдеолог соцiал-демократii Бернштейн поiднав цiнностi соцiал-демократii та лiбералiзму. Отже цi двi iдеологii мають низку спiльних iдей, поглядiв та цiнностей. Основними спiльними цiнностями для цих iдеологiй i:
В· Свобода та самовизначення кожноi окремоi особистостi
В· Рiвнi права на самовизначення та iндивiдуальнi iнтереси
В· Справедливiсть та рiвна для всiх свобода
В· Плюралiзм в усiх сферах суспiльного життя
Основними спiльними принципами та iдеями, на яких ТСрунтуються соцiал-демократiя та лiбералiзм i:
В· Неолiбералiзм та соцiал-демократiя виступають за правову державу, що маi регулювати ринок в iнтересах людей
В· РЖдея правовоi держави, тобто панують в державi не окремi особистостi, а закони
В· Всi члени суспiльства перед законом рiвнi
В· Громадяни мають право вибору мiж рiзними полiтичними альтернативами
В· Принцип гарантii недоторканостi прав особистостi
В· Можливiсть змiни уряду цiлком мирним шляхом
В· Гарантii прав меншостi в суспiльствi
В· Принцип високих соцiальних стандартiв, що передбачаi покращення умов працi та надання можливостi працювати, доступ всiх верств населення до якiсноi освiти та духовних цiнностей, боротьба з екологiчними проблемами
В· Наявнiсть вiльних, чесних, змагальних виборiв
В· Спiвробiтництво всiх держав у боротьбi за мир
В· РЖдея парламентського устрою
Але, не зважаючи на значну подiбнiсть, соцiал-демократiя та лiбералiзм мають ряд вiдмiнностей, що характеризують iх як окремi не залежнi одна вiд одноi полiтичнi iдеологii:
В· Соцiал-демократи на вiдмiну вiд лiбералiв виступають проти ринкового суспiльства. Ринок маi стосуватись лише економiчноi сфери в державi.
В· Лiберали виступають за принцип мiнiмального втручання держави в економiку, в той час соцiал-демократи проводять полiтику державного регулювання ринку в iнтересах людей
Можна навести яскравий приклад того, якi вiдмiннi точки зору мають лiберали та соцiал-демократи при вирiшеннi певних економiчних питань пiд час кризи:
РЖнфлiция
| Лiберали | Соцiал-демократи |
|
| Неодмiннi умови успiху: незалежний Нацбанк з iдиною метою забезпечення стабiльностi нацiональноi валюти, рiвнiсть Мiнфiну та економiчних суб'iктiв у планi доступу до ресурсiв та фiнансування своii дiяльностi, довготривале планування, прозорiсть i однозначнiсть законодавчоi бази, лiбералiзацiя фiнансово-кредитного ринку, рiвний доступ внутрiшнiх i зовнiшнiх суб'iктiв на ринок, скасування адмiнiстративних обмежень попиту-пропозицii на валюту, розвинена iнфраструктура фiнансових посередникiв i наявнiсть великого числа фiнансових iнструментiв. Жорсткi монетарнi обмеження i строгий контроль за розмiром грошовоi маси. Правила гри визначають мiзки, технологii, сучасний менеджмент i маркетинг. | Нацбанк знаходиться в прямому пiдпорядкуваннi виконавчоi або законодавчоi влади. Вiн використовуiться для фiнансування державних програм пiдтримки експортерiв, забезпечення житлом, проведення посiвноi i т.п. Нацбанк вiдповiдаi за стан нацiональноi економiки в цiлому. Мiнфiн маi прiоритетний доступ до ресурсiв на умовах, недоступних економiчним суб'iктам. Невелика iнфляцiя (до 30%) вважаiться благом, тому що нiбито пiдвищуi конкурентоспроможнiсть вiтчизняних виробникiв. Де факто iснуi подiл економiчних суб'iктiв на соцiально значущi, стратегiчнi, найменш кориснi та iмпортери. Приймаiться законодавство, що визначаi статус кожного з них в планi доступу до фiнансових ринкiв та iнструментiв. Головними бенефiцiарами i наближенi до органiв влади структури i обличчя. |
Внутрiшнiй та зовнiшнiй борг краiни
| Лiберали | Соцiал-демократи |
| Проведення жорсткоi монетарноi полiтики в комплексi з лiбералiзацiiю та iнституцiйними перетвореннями. Законодавче прийняття графiка збалансування бюджету, закону, що забороняi перевитрата коштiв державою. Скорочення держвидаткiв, перш за все, за рахунок скасування субсидiй i дотацiй економiчним суб'iктам, скорочення армii, приватизацii великого спектру послуг, що надаються державою, включаючи пенсiйне та медичне забезпечення). Одночасно проводиться кардинальна податкова реформа, що припускаi введення податку з продажiв як основного елементу новоi системи замiсть прямих i непрямих прогресивних податкiв. Дана мiра значно знижуi витрати на утримання податкових органiв, а також витрати економiчних суб'iктiв на ведення складноi бухгалтерii, спрямованоi на вiдхiд вiд податкiв. Перехiд на iндивiдуальнi 1-2 рiчнi контракти з усiма держслужбовцями. Забезпечення гласностi при проведеннi тендерiв на надання державi послуг i при приватизацii. Збалансування бюджету засноване на 5 принципах: 1) скасування непотрiбного 2) консолiдацiя роздробленого 3) приватизацiя та максимальне використання ринкових сил 4) передача на мiсцевий рiвень влади надання державних послуг 5) зниження податкiв. | Монополiзацiя ринку фiнансових послуг, випуск коротко i довгострокових облiгацiй державноi позики на грабiжницьких для економiчних суб'iктiв умовах, вiдволiкання коштiв з реальноi економiки, примус Нацбанку до купiвлi цих фiнансових iнструментiв i перерозподiл тягаря держвитрат на всiх учасникiв ринку за допомогою бiльш дорогих ресурсiв на бiльш жорстких умовах. Бажаний обслуговування зовнiшнього, а не внутрiшнього боргу, хоча на певному етапi вiдбуваiться заморожування виплат вiдсоткiв i ведуться переговори щодо його списанню. Всю важкiсть боргу перекладивется на плечi майбутнiх поколiнь. Законодавча та виконавча влада видаi численнi пiльги, привiлеi, почеснi звання, виплати за якими починаються по мiрi виходу на пенсiю. Пiдвищуються податки, особливо на вiдносно багатих громадян i юридичних осiб. Крiм цього дохiдну частину передбачаiться збiльшувати за рахунок поступовоi державноi монополiзацii пропозицii товарiв i послуг. Ресурси дiляться в тишi кабiнетiв. Ефективнiсть iх використання залишаiться державною таiмницею. |
Подолання кризи у промисловостi та сiльському господарствi
| Лiберали | Соцiал-демократи |
Держава так само як i iншi економiчнi суб'iкти не може визначити майбутнiх лiдерiв у промисловостi, сiльському господарствi або у сферi послуг. Не може з однiii простоi причини - iнформацiя, вiрнiше ii вiдсутнiсть. Навiть 'Deep Blue', який перемiг Каспарова, - це просто жалюгiдна iграшка, не здатна проаналiзувати трильйони бiтiв цiновоi iнформацii, яка змiнюiться кожну хвилину. Немаi нiяких рацiональних пiдстав думати, що навiть 10 тисяч чиновникiв впораються з цим завданням. Отримання неспотвореноi iнформацii з ринку у виглядi вiльноi цiни, що говорить про вибiр споживачiв, iнвесторiв, пiдприiмцiв i основою рацiональноi, найбiльш ефективний промисловою и с / г полiтики. Не можна приймати рацiональнi рiшення, не маючи повноi iнформацii, яку, у свою чергу, можна отримати тiльки пiсля лiбералiзацii внутрiшньоi i зовнiшньоi торгiвлi, ринкiв нерухомостi та робочоi сили, землi та iнших форм капiталу. Потоки капiталу направляються туди, де вони приносять максимальний прибуток. Динамiчне право приватноi власностi на всi форми капiталу сприяi змiнi власника в завiмостi вiд преференцiй споживача. Система стимулiв: скорочувати собiвартiсть продукцii, пiдвищувати якiсть вироблених товарiв або послуг, розширювати асортимент, iнвестувати в науку i розвиток нових технологiй, спецiалiзуватися i вчитися, створювати квалiфiкованi робочi мiсця. Все це для того, щоб успiшно конкурувати на внутрiшньому i зовнiшньому ринку. Основою економiчноi законодавчоi бази i забезпечення i гарантування реального рiвностi всiх суб'iктiв господарювання у всiх аспектах господарськоi дiяльностi. | Держава приймаi численнi програми порятунку i виведення з кризи економiки в цiлому i окремих ii секторiв. Зростання i поява 'локомотивiв' вiтчизняноi економiки плануiться. Для 'соцiально значущих пiдприiмств i галузей' створюються тепличнi умови господарювання у виглядi 1) неможливостi конкуренцii з боку зарубiжних постачальникiв аналогiчних товарiв або послуг (митнi збори, витончене сертифiкацiя), 2) внутрiшнiх конкурентiв, працюють в тiй же сферi (перекриття доступу до валютноi бiржi, дешевим кредитах мiжнародних органiзацiй i Нацбанку, перереiстрацii, перевiрки, вiдповiдна полiтика оренди виробничих та офiсних примiщень i т.д.), 3) конкурентiв за ресурси з iнших секторiв економiки (позбавлення статусу 'соцiально значущi' або 'стратегiчнi', надання особливих повноважень мiнiстерствами i державними агенствам з управлiння пiдприiмствами). Недолiк валютних коштiв компенсуiться полiтикою iмпортозамiщення, що i черговим 'шедевром' бюрократичного управлiння економiкою. Всi iмпортозамiщення побудовано на припущеннi, що держава визначаi 'шкiдливi' для нацiональноi економiки сектора i направляють ресурси на створення вiтчизняних виробничих структур. Соцiал-демократам не вiдомо, що таке 'система подiлу працi' i якi ii переваги. 'Улюбленi' iнстументи забезпечення зростання обсягiв виробництва промисловостi i с / г - це субсидii, дотацii, iнвестицiйнi (читай безкоштовнi) кредити, девальвацiя нацiональноi валюти, звiльнення вiд обов'язкових для iнших бюджетних платежiв, мита i т.п. Право власностi на землю i нерухомостi дуже сильно обмежена. Держава регулюi величезна кiлькiсть аспектiв економiчноi дiяльностi: починаючи вiд часу роботи магазинiв, асортименту товарiв, що продаються, змiсту реклами, i закiнчуючи природними монополiями та iмпортерами стратегiчно важливих товарiв (цигарки, алкоголь i т.п.). Система стимулюi таке: створення сильного лобi в органах законодавчоi та виконавчоi влади на мiсцевому та республiканському рiвнi, консервацiю старих i неефективних методiв i механiзмiв управлiння економiкою i розподiлом ресурсiв, 'вимивання' квалiфiкованих робочих мiсць, нехтування екологiiю, прагнення штучно пiдвищити витрати для залучення черговоi порцii держдопомоги, iнвестування в технологiчно вiдсталi галузi i пiдприiмства, якi генерують збитки. |
Фiнансова криза системи соцiального та медичного забезпечення
| Лiберали | Соцiал-демократи |
| Введення iндивiдуальних пенсiйних депозитних рахункiв у приватних пенсiйних фондах, суворо регульованих i контрольованих державою. Людина, а не профспiлка визначаi мiсце вiдкриття пенсiйного рахунку. Скасування обов'язкових виплат до соцiальних фондiв юридичними особами, введення обов'язкових iндивiдуальних виплат (10-15%) i добровiльних (розмiр не обмежений). Гарантованi пенсii для iнвалiдiв, вдiв i сирiт за допомогою ринкових механiзмiв. Законодавче обмеження iнвестицiйних сфер пенсiйних фондiв, закрiплення неможливостi використання коштiв iндивiдуальних пенсiйних рахунках у проектах Ради директорiв фонду, якi i окремою юридичною особою. Введення iндивiдуального медичноi страховки. Гарантоване забезпечення медичних послуг кожному громадянину на певну законом суму. Проведення тендерiв серед приватних пiдрядникiв на управлiння державними лiкарнями та полiклiнiками, введення iндивiдуальних чекових медичних книжок, в яких ведеться суворий облiк обсягу та вартостi послуг, що надаються. Розвиток приватноi спецiалiзованоi медицини та створення механiзмiв, стимулюючих пiдвищення якостi медпослуг, скорочення витрат на iхнi надання, iнвестування в новi технологii та розробку нових лекарст i, звичайно ж, передбачаi профiлактичний здоровий спосiб життя. | Роздача привiлеiв i 'подарункiв' рiзним соцiальним i лобiстським групам у виглядi бiльш раннього виходу на пенсiю, пiдвищення розмiру пенсii безвiдносно вiд щомiсячним внескiв. Створення iдиного державного пенсiйного фонду, керiвництво якого витрачаi кошти на свiй розсуд. Вiдсутнiсть звiтностi та контролю за дiяльнiстю даного фонду, здiйснення 'показових' соцiальних проектiв у виглядi зразкових мiкрорайонiв (у яких абсолютно випадково живуть всi мiсцевi боси), будiвництва шикарних будинкiв вiдпочинку, пансiонатiв, заповiдникiв для робiтникiв (з вiдповiдних кабiнетiв). Перетворення вiдрахувань до пенсiйного та iншi соцiальнi фонди в ще один податок, який надходить до загального державних 'котел'. Повне пiдпорядкування фонду виконавчiй чи законодавчiй владi, перетворення його в додатковий стимул для управлiнських структур та iх державних службовцiв. Монополiзацiя ринку медичних послуг державними компанiями, законодавче недопущення приватних структур на ринок медичних послуг або створення середовища, 'згубною' для iснування приватних структур у даному сегментi ринку. Перерозподiл коштiв здiйснюiться через республiканський бюджет, основнi 'соцiальнi' податки виплачують роботодавцi, що створюi для них стимули не створювати новi робочi мiсця, приховувати реальний дохiд, завищувати витрати. Все це в кiнцевому пiдсумку знижуi конкурентоспроможнiсть нацiональноi економiки в цiлому. Споживачам вигiдно споживати бiльше, тому що вони не платять на пряму за наданi послуги, лiкарi схильнi завищувати рахунку, оскiльки iхнi витрати, в основному, компенсуються страховими компанiями. Страховi компанii сплять спокiйно, оскiльки держава компенсуi iм всi витрати, якi завжди завищенi, тому що включають 'iнтерес' видiляють кошти чиновникiв. Курець, п'яниця, наркоман не бачить нiякого зв'язку мiж своiми вадами, рiвнем медичного забезпечення i особистого доходу. |
3. Соцiал-демократiя та лiбералiзм на практицi
Соцiал-демократiя
впливова полiтична сила, представлена на всiх континентах, активно бере участь у дiяльностi органiв влади на рiзних рiвнях, що бачить завдання побудови суспiльства у дусi соцiал-демократичних основних цiнностей - свободи, справедливостi, солiдарностi.
Соцiал-демократiя - це партii, що мають рiзнi назви-соцiал-демократичнi, соцiалiстичнi, лейбористськi, робiтники. В даний час у свiтi налiчуiться понад 80 партiй цiii орiiнтацii, що мають близько 20 мiльйонiв членiв, за яких голосують понад 200 мiльйонiв виборцiв. Половина цих партiй чи очолюi в останнi десятилiття уряду вiдповiдних держав, або входила до рiзного роду правлячих коалiцiй. Так, однопартiйний уряд в рiзний час формували Австралiйська лейбористська партiя, Соцiалiстична партiя Австрii, Демократична дiя Венесуели, РЖспанська соцiалiстична робоча партiя, Норвезька робiтнича партiя, Соцiал-демократична робiтнича партiя Швецii та iн. У коалiцii входили Партiя прац
Вместе с этим смотрят:
"Держава" Платона
Presidential еlections in the USA
РЖсторiя i теорiя полiтичних партiй
Анализ "пурпурной революции" в Ираке
Анализ агитационных печатных материалов на муниципальных выборах