Особливостi стресових станiв у дiтей рiзного вiку

Змiст:

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. ТЕОРЕТИЧНРЖ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ

1.1 Поняття про стрес в психологiчнiй науцi

1.2 Причини виникнення стресових станiв в дитячому вiцi

1.3 Фiзiологiя та психодiагностика стресових станiв у дiтей та пiдлiткiв

РОЗДРЖЛ 2. ЕМПРЖРИЧНЕ ДОСЛРЖДЖЕННЯ СТРЕСОВИХ СТАНРЖВ У ДРЖТЕЙ РРЖЗНОГО ВРЖКУ

2.1 ОбТСрунтування методики емпiричного дослiдження

2.2 Аналiз результатiв емпiричного дослiдження

2.3 Методичнi рекомендацii для вчителiв, психологiв, батькiв

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Коло явищ, що спричиняють травматичнi стресовi порушення достатньо широке та охоплюi безлiч ситуацiй, коли виникаi погроза життю, фiзичному здоровтАЩю, або образу ВлЯВ».

ОбтАЩiктом нашого дослiдження i дiти в рiзних вiкових категорiях що опинились в стресових ситуацiях, рiзноi тривалостi та складностi. Коли в сiмтАЩi або в школi i травмована дитина, вчителi або батьки часто не знають як себе з нею вести та яку допомогу надати, батьки таких дiтей частiш за все також являються травмованi. А доросла людина, яка не взмозi допомогти в першу чергу собi, тим бiльше не здатна надати вiдповiдну допомогу своiй дитинi. Завданi стихiйнi лиха, катастрофи та мiжнацiональнi вiйни, зрiст насилля з очивиднiстью показали яка важлива готовнiсть батькiв та педагогiв до надання допомоги дiтям-найбiльш вразливим до складних життiвих ситуацiй i адаптацii в сучасному навколишньому середовищi. З якою би важкою життiвою ситуацiiю не стикнувся людський органiзм ii можна подолати двома способами, або двома основними типами реакцiй: активною (за допомогою опору та боротьби), або пасивною (уникання, або готовнiсть терпiти ii). Природа передбачила безлич способiв за допомогою яких накази тАЬборотисятАЭ, або тАЬтерпiтитАЭ передаються нашим клiтинам на фiзiологiчному рiвнi. Протягом столiть було висунуто багато теорiй та гiпотез що до досягнення миру та щастя на шляху полiтичного та технiчного прогресу за допомогою високого рiвня життя, слiдуванню законiв та суворого дотримування заповiдей того чи iншого вождя, або пророка. Та iсторiя доводила знову i знову що жоден з цих засобiв не можна вважати ефективним та надiйним. Взагалом вiра давала людинi загальне направлення, опору до самодисциплiни та працi необхiднi для запобiгання хаотичноi поведiнки.

Як вiдмiтив Карл Поппер, закони природи не предписують, а лише описують.

Закони суспiльства предписують що можна робити, а чого-нi. РЗх порушення i iдиним виправданням для iх формування. Закони природи на кожному етапi розвитку людського знання можуть бути не чiтко сформульованi, але не можуть бути порушенi.

Пiдтримуючи твердження Г. Сельi що для досягнення душевноi рiвноваги, миру та самовираження люди мають працювати заради тоi мети що здаiться iм високою. Художник, композитор, музикант, або вчений сильно страждаi якщо позбавлений можливостi займатись улюбленою справою. Енергiйнiй людинi важко пережити вимушену бездiю перебуваючи в лiкарнi. Але i i iншi що навiдмiну вiд постiйного пориву до активних дiй постiйно перебувають в пасивi, якi почуваються щасливими просто насолоджуючись дарами природи, спогляданням в мовчазнi лiси чи шумом морiв, творiнням людських рук-музикою, спортом без активноi участi в цьому.

Предметом нашого дослiдження i передумови нервових розладiв, порушення що розвиваються пiсля пережитих психiчних травм якi зачiпають всi рiвнi людського функцiонування (фiзiологiчний, особистий рiвнi мiжособистiсноi i соцiальноi взаiмодii), стрес та особливостi стресових станiв зокрема в дитячому вiцi, так як посттравматичнi стресовi порушення сприяють формуванню специфiчних сiмейних вiдносин, особливих життiвих сценарiiв та можуть впливати на все подальше життя. Знання та врахування психологiчних особливостей людини що перенесла травматичний стрес, пiдвищення власноi компетенцii в даному питанi допоможе знизити ризик важких наслiдкiв до мiнiмума. На думку багатьох авторiв стрес може бути причиною багатьох захворювань.

Слово стрес так як i тАЬуспiхтАЭабо тАЬпоразкатАЭмаi рiзне значення для рiзних людей. Тому дати йому визначення досить важко, хоча воно i увiйшло в нашi повсякденнi розмови.

На даний момент також немаi певного визначення цьому термiну, та найбiльш розповсюдженi уявлення про стрес наступнi:

В· емоцiйне напруження, яке виникаi в результатi будь-яких переживань;

В· особливий стан органiзму у людини та ссавцiв що виник у вiдповiдь на сильний зовнiшнiй подразник;

Автори Великоi медичноi енциклопедii розумiють пiд стресом стан, який виникаi при дii надзвичайних або патологiчних подразникiв i призводить до напруження неспецифiчних адаптацiйних механiзмiв в органiзмi. Зусилля, втома, страх, бiль, або несподiваний успiх, будь-що з перелiченого може викликати стрес, але жодне з цього не i визначенням стресу. Дослiдження вiдомого канадського фiзiолога Г. Сельi показали що певний ступiнь стресу може бути навiть корисним так як виконуi мобiлiзуючу роль та сприяi адаптацii людини до мiнливих умов зовнiшнього середовища. Але якщо стрес i постiйним та сильнодiючим, тодi вiн перевантажуi адаптацiйнi можливостi i призводить до психологiчних та фiзичних розладiв в органiзмi людини.

Метою нашого дослiдження i надати загальне уявлення про психологiю травматичного стресу, чому як i при яких умовах вiн виникаi, ознайомитись з вiддаленими та негайними його наслiдками , вiдмiтити шляхи надання психологiчноi допомоги при травматичних стресових ситуацiях. Дослiдити особливостi стресових станiв зокрема в дитячому вiцi, а також проаналiзувати чинники iх розвитку шляхом розглядання проблеми психiчного здоровтАЩя дiтей рiзноих вiкових груп. Адже причинами багатьох нервових розладiв i саме тривалий стрес в якому опиняiться дитина яка не в змозi дати собi раду заходячись в важких умовах сучасного свiту.

Завданням нашого дослiдження i розглянути проблеми психiчного здоровтАЩя дiтей, проаналiзувати стрес як поняття вцiлому, та як фiзичний стан органiзму людини. Дослiдити передумови його розвитку та наслiдки якi вiн зумовлюi.

Дана тема заслуговуi уваги не тiльки спецiалiстiв в данiй сферi, а насамперед вчителiв та батькiв, якi i першими хто маi зважати на психiчне здоровтАЩя своii дитини, адже з кожним роком зростаi кiлькiсть дiтей яким поставлено дiагноз певного психiчного захворювання причиною якого i насамперед кризовi та стресовi ситуацii, як в сiмтАЩi, так i в iньшому оточуючому дитину середовищi. Отже для того щоб наше суспiльство i наступнi поколiння були здоровими психiчно, слiд дослiджувати причини психологiчного дискомфорту дитини, адже надмiрна тривожнiсть заважаi ii нормальнiй дiяльностi.

РОЗДРЖЛ I. ТЕОРЕТИЧНРЖ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ

Слово стрес сьогоднi ледь не найпоширинiше, його можна зустрiти в повсякденних розмовах, прочитати в журналах, побачити по телевiзору. Найчастiше його застосовують лiкарi: психологи, терапевти або психотерапевти. Пацiенту що жалiiться на будь яке порушення душевноi рiвноваги виявляiться найпростiше винесення дiагнозу-недавнi перенесення стресу. Що ж таке стрес i чому ж це слово таке популярне на сьогоднi? Його переносить кожна людина, але не завжди це усвiдомлюi, так як i не завжди усвiдомлюi що саме вона маi на увазi пiд словом стрес.

1.1 Поняття про стрес в психологiчнiй науцi

В сучасному англо-украiнському словнику слово ВлstressВ» перекладаiться як ВлнапруженняВ» i як в медецинi так i в повсякденнi явно розумiiться що це напруження нашого органiзму, або якоiсь з його частин та аж нiяк не електричне напруження. Як вiдмiчено в Великiй радянськiй енциклопедii:стрес в фiзiологii, психологii та медецинi-це стан психiчного напруження що виникаi у людини при дiяльностi в важких умовах.

Автори Великоi радянськоi енциклопедii розумiють пiд стресом стан що виник пiд дiiю надзвичайних, або патологiчних подразникiв що призводить до напруження неспецифiчних адаптацiоних механiзмiв людини.

Взагалом кожна нова книжка з психологii та медецини буде давати все нове i нове розтлумачення цього слова, мабуть, тому що кожен спецiалiст в цiй галузi намагаiться дати своi формулювання, а не переписувати класичнi пояснення iньших. Найбiльш широко вживаним на даний час поясненням можна прийняти таке: стрес-це напружений стан органiзму, причому як фiзичний так i психiчний.

Та всеж першозасновником термiну стрес в бiологii визнаний канадський лiкар-патолог австро-венгерського походження Ганс Сельi. Вiн дав таке визначення: загальний адаптацiйний синдром, викликаний ушкоджувальними агентами. Це-центральне поняття науковоi теорii стресу, тому всяке вищезгадане про стрес неможливе без цитування Г. Сельi.

Ще в 1936 р. Сельi чiтко вiдчуваючи ворожiсть науково-медичноi публiки до сприйняття нового термiну, назвав свою першу публiкацiю ВлСиндром, викликаний рiзноманiтними ушкоджувальними агентамиВ». По його власному зiзнанню, вiн не наважився вимовити ВлстресВ» поступившись тим самим загальноприйнятим поглядам.

РЖнодi йдеться про те що стрес-явище що стало масовим тiльки в XX ст. i було викликано особливою напруженiстю вiку. Та це не вiрно вже тому що хоч сам термiн започаткований Г. Сельi всього пiв столiття тому, та немаi нiяких порiвнювальних даних(в бiльш раннi часи людство таких термiнiв не знало, але стрес безумовоно переносило). Згiдно з вченням Сельi стрес-це наукова концепцiя що даi змогу розгянути сан здоровтАЩя людини дещо з iньшого боку. Суть цiii концепцii в тому що ушкоджувальнi агенти викликають стрес-загальний адаптацiйний синдром. Психологiчний стрес тобто напруження в нашiй психiцi iнакшими словами можна назвати Влстресом душiВ», а фiзичний-Влстресом тiлаВ».

Одже мiжнародне визнання стресу як науковоi концепцii таки вiдбулося: в столицi Канади був органiзований РЖнститут стресу, першим та пожиттiвим його директором став Г. Сельi. Незабаром в рiзних краiнах свiту почали зтАЩявлятися аналогiчнi заклади, такi як: Берлiнський РЖнститут по вивченню стресу в германii; РЖнститут стресу в Парижi; РЖнститут психологiчноi екологii та профiлактики стреса в РЖжевську (Росiя); та iншi. Безлiч цих та iньших органiзацiй (учбових, академiчних та науково-дослiдних iнстиутах) проводять дослiдження присвяченi стресу, при спецiалiзованих в тому числi не медичного профiля кафедрах.

Однак Сельi думав про стрес iнакше нiж думають сьогоднi. То в чому ж вiдмiннiсь сучасних уявлень про стрес, вiд тих що iснували ранiше?

Перш за все, стрес зараз виступаi не як наукова концепцiя, а насамперед як стан здоровтАЩя людини. Тодi як для Сельi стрес-зовсiм вiдокремлена вiд хвороб адаптацiйна реакцiя органiзму, яка може бути як результатом, так i наслiдком хвороби органiзму, або i зовсiм не повтАЩязаною з нею. Т ак як по Сельi стрес-це не що iньше як ланцюг фiзичних i бiохiмiчних змiн в органiзмi викликаних стресором.

Так в науковiй та популярнiй лiтературi останнiх двох десятилiть, вiдокремивших нас вiд Сельi, можна зустрiти такi словосполучення як фiзичний стрес, нервовий, травматичний, або посттравматичний стрес, больовий стрес, або стрес життя та багато iньших. Також цiкаво вiдмiтити шо кожне таке словосполучення маi зовсiм iньше значення i суть нiж наступне. На прикладi людини що отримала надзвичайну звiстку(хорошу чи погану) лiкар без зволiкань поставить дiагноз на основi аменезу: стрес. Ймовiрно що Сельi дав би аналогiчне визначення, та очевидно свiй дiагноз грунтував би на пiдвищеному вмiстi адаптивних гормонiв в кровi.

Не тiльки сьогоднi, а вже четверть вiку тому 67 рiчний Г. Сельi змiнив власне розумiння стресу таким чином: Влстрес i неспечифiчна вiдповiдь органiзму на будь-яку висунуту йому вимогуВ». Або загальний розвиток суспiльства, або iньшi обставини змусили класика промовити таку тираду доступну можливо лише спецiалiстам та яку навряд чи зрозумii iньший мешканець планети. Та щоб розтАЩяснити нове визначення стресу потрiбно спочатку зрозумiти що маiться на увазi пiд словами ВлнеспецифiчнеВ» та Влвисунута органiзму вимогаВ» Специфiчнiсть те ж саме шо i своiрiднiсть, на вiдмiну вiд рiзноманiття-неспецефiчностi. Коли людина замерзаi вона мимоволi тремтить для того щоб нашi внутрiшнi бiофiзичнi та бiохiмiчнi реакцii виробляли бiльше тепла, щоб вона могла зiгрiтися, а кровтАЩянi судини шкiри мимоволi звужуються уповiльнюючи втрату тепла з поверхнi тiла. Це-спецефiчна вiдповiдь нашого органiзму на дiю холоду. При тривалiй фiзичнiй працi, або просто при перебуваннi в умовах пiдвищеноi темпера-тури людина пiтнii, а випаровування поту ii охолоджуi-така спецефiчна дiя жари. При зайняттi спортом коли розвиваються максимальнi мтАЩязовi зусилля i швидкiсть рухiв, мтАЩязи рук та нiг, а також серцево-судинна система потребують додаткових джерел енергii, тому серцебиття прискорюiться, пiдвищений кровтАЩяний тиск розширюi судини та полiпшуiться крово-постачання мтАЩязiв. Кожнi лiки i кожен гормон надають спецефiчну дiю.

Однак не залежно вiд того якi своiрiднi змiни в органiзмi викликають всi цi агенти, вони мають дещо спiльне мiж собою-надають вимоги до пере-будови внутрiшнiх сил органiзму. ця потреба не специфiчна, не своiрiдна, вона полягаi в адаптацii органiзма до виникших труднощiв, яка б не була ця складнiсть-в адаптацii бiологiчних систем до нових умов iснування . З iншого боку зачастiш вживаним лишився термiн прийнятий в першо-початковому трактуваннi: напружений стан органiзму.

Застосовуючи термiн ВлстресВ» в повсякденнi, люди часто мають пiд цим на увазi психологiчний стрес, який може бути зумовлений також рiзними чинниками. РЖнодi психологiчний стрес дiлять на iнформацiйний та емоцiо-нальний. РЖнформацiйний, особливо розповсюджений в вiк iнтенсивних технологiй, розвиваiться при перевантаженнях iнформацiйних властивостей, коли людина в пошуках економiчноi, або фiнансовоi користi бере на себе забагато вiдповiдальнлстi яку не може витримати на собi i переносить при цьому важке психологiчне напруження. РЖньший-емоцiйний стрес, супро-воджуi зазвичай переживання негативних емоцiй(злiсть, образа, панiка, страх..) i також надаi вплив на людськi дii. Гарним тому прикладом емоцiйного стресу може бути стан мешканцiв Америки, почувших по телевiзору 11 вересня 2001 року звiстку про теракт в Манхеттенi, або душевну травму десятка тисяч московських футбольних фанатiв коли 9 червня 2002р росiйськi футболiсти програли японцям на свiтовому чемпiо-натi. В обох цих випадках всi травмованi опинились Влжертвами обставинВ» i ВлвиннiВ» лише в тому що своiрiдно сприйняли цi свiтовi подii, в дiйсностi не порушивши жодних законiв своii краiни. Загальне мiж двома групами лю-дей-перенесення емоцiйного стресу, самовiльний перехiд емоцiйного стресу в соцiальний. Г. Сельi видiляi три стадii розвитку стресу:

1. Перша стадiя-аларм стадiя, або стадiя тривоги, коли вiдбуваiться мобiлiзацiя адаптацiйних ресурсiв огранiзму. На цiй стадii людина зна-ходиться в станi напруженостi та настороженостi. Це своiрiдна пiдготовка до наступного етапу, тому iнодi перша стадiя називаiться тАЬпередстартовою готовнiстютАЭ. Фiзично та психологiчно людина почуваiться досить добре, знаходиться в припiднятому настроi. На цiй фазi проходять захворювання якi вiдносять до розряду ВлпсихосоматичнихВ»: гастрити, язви шлунку, мiгренi, алергii i т.п. Правда до третьоi стадii вони вертаються в три рази сильнiшими. Це-добре вiдомий феномен: в часи Великоi Вiтчизняноi вiйни люди досить рiдко хворiли-настiльки вони були внутрiшньо мобiлiзованi. проте пiсля вiйни хвороби просто посипалися на них. Аналогiчний приклад можна привести перiодизацiiю 1992-1993 рр. коли наше суспiльство було надзвичайно пiдвладно стресу за рахунок надзвичайно швидких соцiальних, полiтичних та економiчних змiн, лiкарнi та полiклiнiки стали порожнi. Пояснюiться це тим що людство мало мобiлiзувати всi наявнi адаптацiйнi ресурси, запас яких не безмежний на виживання в важких умовах. Якщо стресогенний фактор знадто сильний, або постiйно продовжуi свою дiю наступаi наступна фаза:

2. Стадiя резистентностi або опору. На цiй стадii здiйснюються збалансованi витрати адаптацiйних можливостей. Людина розвиваi опти-мальну енергiю адаптуючись до змiнюючихся обставин. Почуваiться при цьому цiлком стерпно, хоча вже без душевного пiдйому характерного для першоi фази. Вона наче ввiйшла в цей ритм i готова до бiльш-меньш довготривалого зусилля для подолання труднощiв. Проте iнодi вiдчуваеться накопичена втома. Якщо стесор продовжуi дiяти далi то починаiться третя стадiя:

3. Стадiя виснаження. На цiй стадii енергiя вичерпана, психологiчний та фiзичний захист також. Людина не маi сили захищатися. На вiдмiну вiд пршоi стадii, коли стесовий стан органiзму веде до розкриття адаптацiйних резервiв та ресурсiв, стан третьоi стадii бiльш схожий на Влзаклик про допомогуВ» яка може прийти тiльки ззовнi (в виглядi пiдтримки, або в усуненнi стресору)

Навколо кожного з нас вiдбуваються подii що впливають на наше життя позитивно або негативно. Позитвними подiями що сприятимуть винекненню стресу можна назвати народження дитини, весiлля, успiшна здача сесii, пiдвищення на роботi. Протягом життя ми переносимо ще безлiч позитивних подiй: закоханiсть, натхнення, досягнення результату. Стрес викликаний такими подiями, що сприяi збереженню здоровтАЩя i був названий еустресом, на вiдмiну вiд негативного стресу-дистресу. Дистресом названий також стрес що викликаний больовою дiiю i супроводиться зазвичай негативними емоцiями. Частiше вченi та медпрацiвники використовують термiн стрес для означення саме дистресу.

Травматичний стрес тАФ особлива форма загальноi стресовоi реакцii. Коли стрес перевантажуi психологiчнi, фiзiологiчнi адаптацiйнi можливостi людини i знищюi ii захист, вiн стаi травматичним, тобто викликаi психо-логiчну тривогу. Далеко не кожна подiя може викликати травматичний стрес. Психологiчна травма можлива якщо:

- подiя що вiдбулась усвiдомлюiться. Людина занi що з нею

вiдбулося та за чого в неi погiршився психологiчний стан.

- пережите знищюi звичний образ життя.

Травматичний стрес це свого роду результат особливоi взаiмодii людини та оточуючого ii свiту, нормальна реакцiя на ненормальнi обставини. Останнi досить важливо, так як дорослi та дiти перенесшi травматичний стрес iнодi можуть здаватися неадекватними, божевiльними хоча такими не i.

Травматичнi подii зазвичай неочiкуванi i некерованi. Вони можуть подавити iндивiдуальне почуття самозбереження, лишити у особистостi почуття незахищеностi та вразливостi в оточуючому ii свiтi. Подii що вiдбуваються раптово i тривають декiлька хвилин, а iнодi годин позна-чаються як травматичнi подii типу 1. Сюди вiдносяться природнi i раптовi стихiйнi лиха, а також навмиснi спланованi виклканi людською дiяльнiстю подii.

Природнi такi як пожежi, повенi, землетруси та раптовi: дорожньо-транспортнi подii, вибухи, аварii. Рукотворнi такi як згвалтування, взяття заручникiв, озброiнi напади. Довготривалi травматичнi подii (травматичнi подii типу 2) зазвичай викликаються повторюючимися i постiйними подiями як наприклад природнi i технологiчнi лиха так як природнi i рукотворнi токсичнi викиди та ядернi аварii. Не дивлячись на неоднорiднiсть травма-тичних подiй особи якi прямо або частково приймали в них участь набувають початковi форми психопатологii, обтАЩiдненнi хронiчним посттравматичним стресом.

До цього часу ми розглядали що означають стреси взагалом. На даний момент теорiя стресу сприймаiться вже не так як це було пiв-столiття тому.

Окрiм дифiрамбiв в адресу Сельi переважаючих в колi фiзiологiв та меди-кiв, зтАЩявились крутi критичнi точки зору що виходять вiд бiохiмiкiв, фiло-софiв, нейрофiзiологiв, психологiв. Останнi розглядають стрес на рiвнi з iньшими життiвими явищами, або медико-фiлосовськими поняттями такими як фрустрацiя, конфлiкт, криза. Вченi науковi iнтереси яких не повтАЩязанi з жодною з цих тем при виборi категорii стресу виходять в основному з iнтуiтивних, або стилiстичних суджень. Все це призводить до великоi термi-нологiчноi плутанини. Для запобiгання утворення наступноi позначимо термiном стрес весь набiр понять критичних ситуацiй.

Сам по собi стрес-це особливо цiкавий феномен духу та тiла. Вiн ви-кликаi взаiмодiю мiж мозком, нервовою та ендокринною системами. Щоб зрозумiти як стрес впливаi на здоровтАЩя дiтей i чому ефективнi методи ВлтiлоВ»та ВлдухВ» необхiдно знати як реагуi на стрес наш органiзм.

Загубленi ключi вiд квартири, дитина забуваi взяти снiданок до школи, в останнiй момент вiдмiна важливоi зустрiчi-i запускаiться реакцiя небезпеки. Постiйно виробляючи гормони стресу i не витрачаючи iх людський органiзм втомлюiться: пiдвищюiться тиск, пiдвищюiться дихання та частота серцевих скорочень, звiжуються кровоноснi судини, та напрягаються мтАЩязи. А в результатi тАФ гiпертонiя, остеохондроз, шлунковi спазми та головний бiль. Таким самим чином стрес впливаi i на дiтей. Тi хто перенiс стрес бiльш чутливi до вищезазначених хвороб. Вони гiрше себе ведуть або вчаться, порушуiться сон, ймовiрнiшi шкiрянi захворювання, iнфекцii. Наприклад було встановлено що стрес часто стаi джерелом бактерiальних захворювань горла у дiтей. Бiльш того спадковi соматичнi хвороби-асма, алергii та дiабет можуть виникнути в наслiдок перенесеного в дитинствi стресу. Внаслiдок iснуi ймовiрнiсть що дiти якi переносили стрес через деякий час перетворяться в пiдвладним стресу дорослих, тому що ми переносимо свiй досвiд з дитинства в доросле життя. Тому корнi бахатьох захворювань можуть лежати в дитинствi. Засновник клiнiки психосоматичних захво-рювань доктор Рiд Московiц каже: Влпостстресовi захворювання можуть бути в будь-якому вiцi. Фiзiологiчнi наслiдки перенесеного напруження формуються роками i десятилiттями. Чим ранiше ми навчимось справлятись з iх першопречинами, тим бiльш здоровими та енергiйними будемо в зрiлому вiцiВ». РЖснують науковi свiдчення того що наприклад утворення бляшок в коронарних артерiях починаiться вже в ранньому вiцi, тобто серцевi захворювання починають розвиватись в дитинствi та прогресують все життя. Тому вивчення дiтьми методiв преривання стресу може надати серьйозного впливу на стан iх здоровтАЩя та продовжуванiсть життя.

1.2 Причини винекнення стресу

Звiдки береться стрес було вже визначено-його викликають стресори в бiльшостi емоцiйнi, або тi що дiють на нашу психiку: смерть близьких, втрата чогось значущого, народження дитини, виграш або програш в лотереi. Це як гостро дiючi стресори. Хронiчний або довготривалий стрес виникаi при постiйному впливi таких стресорiв як довготривалi розлуки з рiдними людьми, постiйний набридливий шум, нестача свiтла або простору. Стресором може бути власна iдея або отримана звiстка, або фiзична дiя: постiйне вимкнення теплопостачання i як результат постiйне тремтiння тiла вiд холоду. Пiд дiiю стресора в органiзмi людини запускаiться спецiальна адаптацiйна реакцiя або ланцюг реакцiй. Людина не може противостояти нi запуску анi пртiканню фiзiологiчних подiй в ii тiлi. Вона може лише знати або не знати про них, пасивно погоджуватись з цими положеннями або не погоджуватись, активон намагатись згладити наслiдки цих подiй за допо-могою фармакологiчних засобiв, фiзичних вправ, або вiдвiдуванням лiкаря-психолога. Тому що стресова реакцiя-це реакцiя всього людського органiзму, вона просто необхiдна людинi для того щоб адаптуватись до важких та мiнливих умов навколишнього середовища.

Прикладом простого винекнення стресу i те як людина що живе стабiльним, спокiйним життям аж раптом по якiй небуть причинi вирiшуi кинути палити i кидаi настiльки впевнено як i жила весь час. В такому випадку iдея кинути палити та вiдмова вiд викурювання цигарки перший, другий. третiй день розглядаiться як дiя одного довготривалого стресора. А подii в ii органiзмi якi вона може не вiдчувати мають бути названi хронiчним стресом. Так виникаi стрес, вiн захоплюi все тiло i безроздiльно керуi ним. Людина прямо вiдчуваi стрес думками, шлунком, коли ходить, iсть або лягаi спати, довгими мiсяцями вона може страждати вiд нестачi того ж тютюно-вого диму. В даному випадку стресор маi важкий характер: вiн фiзичний так як органiзм людини перестав пiдлягати фiзичнiй дii тютюнового диму, а також психологiчний так як вона твердо вирiшила так зробити i постiйно тисне власною психiкою на свою ж бiологiчну природу. Вiн нарештi бiлогiчний, тому що таким вчинком людина змушуi своi фiзiологiчнi системи давно пристосованi до постiйного надходження i дii бiологiчно активних речовин тютюнового диму, перемкнутись на новий незвичний для нього режим роботи.

Дiя стресора може бути спровокована на деякому вихiдному фонi або обумовлено деякими причинами якi Сельi називав Влобумовлюючими факторамиВ»-факторами внутрiшнiх та оточуючих середовищ. Причинами стресу можуть бути названi як сама дiя стресора, так й попередньо його дii: початкова соцiальна обстановка, фiзичний або психологiчний стан. Серед причин стресу можна видiлити моральну або фiзичну самотнiсть, розумову або фiичну втому, швиткий ритм життя або його змiна, рiзноманiтнi життiвi поразки. Глибинними причинами соцiального стресу можуть бути прези-дентськi вибори, недостатнi пiдвищення пенсiй, нове пiдвищення тарифiв на проiзд в мiських транспртних засобах, або економiчна криза в краiнi.

РЖньшими близькими для людей причинами стресу можуть бути такi умовлюючi обставини:

- Доводиться робити те що маi принести матерiальний достаток, або те що входить в коло обовтАЩязкiв але це не те що подобаiться. Людинi нестерпна ii робота i огидно все що повтАЩязано з нею i навiть сам робочий день.

- Людина розпланувала свiй день або режим дня так що iй не вистачаi часу на виконання цих справ i тим бiльше на вiдпочинок.

- Постiйне незадоволення своiм життям.

- Постiйнi конфiлiкти вдома, або на роботi.

Взагалом всяка приставка при використаннi термiну ВлстресВ» визначаi тип стресу або причину його винекнення: фiзичний стрес викликаний фiзичним стресором, травматичний-травмою нервовий через нервове перенапруження i т. д. Розглянемо причини винекнення деяких видiв стресу:

Травматичний стрес. РЖснуi багато теорiй винекнення травматичного стресу. Американський психолог Дж. Ялом запропонував розглядати всi психологiчнi проблеми травматичного стресу з точки зору смертi, iзоляцii, свободи. В травматичнiй ситуацii цi теми виступають не абстрактно, не як метафори, а являються абсолютно реальним обтАЩiктом переживань. Так смерть повстаi перед людиною в двоякому виглядi. Людина стаi свiдком смертi iньших людей i опиняiться перед обличчям своii можливоi смертi. В звичайному життi у людини i своi психологiчнi захисти якi дозволяють iй iснувати з тiiю думкою, що в будь-який момент для неi все перестане мати значення. Утворюються цi психологiчнi захисти не вiдразу. Страх смертi вперше виникаi у трирiчноi дитини: вона починаi боятись засинати, розпитуi у батькiв чи не помруть вони i т. д. В подальшому дитина створюi психо-логiчний захист у виглядi базових iлюзiй: iлюзiя власного безсмертя, iлюзiя справедливостi i iлюзiя простоти формування свiту.

Всi цi iлюзii досить стiйкi, вони i не тiльки у дiтей, а й досить часто у дорослих, якi так само iнодi не можуть уявити що колись мають померти.

РЖлюзiя власного безсмертя виглядаi приблизно так: тАЬя знаю що людина рано чи пiзно маi померти, та коли справа дiйде до мене то я якось викру-чусь, до того часу мають винайти елiксир безсмертя чи щось на зразок тоготАЭ. РЖньшими словами: тАЬвсi мають померти окрiм менетАЭ. Та перше зiткнення з будь-якою травматичною ситуацiiю ставить дитину обличчям перед реальнiстю. Вперше в життi вона можливо вимушена визнати що може померти. Для бiльшостi таке усвiдомлення смертi може сильно змiнити образ свiту, який з затишного та захищеного може перетворитись в свiт неперед-бачиних випадкiв вiд яких нiхто не в змозi вберегти.

РЖлюзiя справедливостi-це коли людина вiрить в те що :тАЬкожен отримуi по заслугахтАЭ РЖнакше кажучи, дитина думаi що якщо вона буде слухняною i чемною то нiчого поганого не вiдбудеться, ця iлюзiя також достатньо розповсюджена та стiйка. Один з ii варiантiв коли людина вiрить що якщо вона буде робити людям добро то воно обовтАЩязково до неi повернеться.

Коли така людина опиняiться в травматичнiй ситуацii то всi цi iлюзii швидко руйнуються. Для дитини тАФ це вiдкриття i часто справжнi потрясiння. Отже насправдi воно знецiнюi всi ii зусилля. Перед нею вiдразу повстають питання навiщо було старанно вчитись, для чого всiм допомагати якщо це не дасть захищеностi. Знищення базових iлюзiй тАФ момент хвороби для будь-кого i дуже важливо що буде пiсля цього. Якщо людина зможе вийти зi свiту хоч i зручних, та всеж iлюзiй в небезпечний, але всеж реальний свiт значить вона подорослiшала i сильно просунулась як особистiсть. Але якщо вона так i не змогла подолати цей бартАЩiр, то зазвичай вона або робить висновки, що свiт жахливий, або ж будуi iньшi iлюзii, якi нададуть вiдчуття захищеностi вiд реальностi. Роль дорослих по вiдношенню до дiтей що зiткнулися з кризовими моментами полягаi в тому щоб допомогти дитинi подолати цю зустрiч з ii не саимими приiмними вiдчуттями в життi i роль цю важко переоцiнити. Подолання базовоi iлюзii могло б виступити в такому варiантi: тАЬвсе що ми робимо ми робимо в першу чергу для себе i навiть якщо це може здатись безцiльним то ми маiмо це робити хочаб для того щоб лишатись людьмитАЭ. Вiдомий австрiйський психолог В. Франкл в свiй час пережив концентрацiйний табiр, вiн вiдмiтив прояв по якому можна було визначити що людина вже зламана як особистiсть: вона переставала чистити зуби. Зрозумiло що в концтаборi це останнi що може хвилювати втАЩязнiв коли вони приреченi, та всеж ця звичка тАУце те що виступало для них iдиним звтАЩязним з власне нормальним людським життям. Так багато з того що ми робимо, маiмо намагатись робити при будь яких обставинах, для того щоб просто лишатися людьми.

Третя базова iлюзiя-це iлюзiя простоти влаштування свiту вона пояснюi що свiт простий тАФ в ньому i чорне та бiле, весь свiт нiби подiлений на двi антагонестичнi частини. Чим бiльш зрiлою стаi особистiсть тим бiльш вона прчинаi погоджуватись з фразою яку часто можна почути вiд людей бiльш зрiлого вiку: тАЬ який складний свiт, чим бiльше живу тим меньше розумiютАЭ

Безумовно нiкому не побажаiш пережити психологiчну травму, але якщо це всеж таки вiдбулось то все залежить тiльки вiд того як людина зможе з цим впоратись. В кращому випадку коли людина змогла зi свого пережи-вання вилучити важливий для себе досвiд вона стаi набагато зрiлiшою особистiстю. РЖ не залежно вiд свого вiку вона психологiчно буде зрiлiша нiж та, яка нiколи не зустрiчалась з критичною ситуацiiю.

Якщо уявити особистiсть людини у виглядi концентричиних кiл, то в самому центрi розташовуiться ядро ВлЯВ» тАФ це, те завдяки чому при самих рiзних обставинах i змiнах ми лишаiмось самими собою. Наступне коло-це схема тiла самим щiльним образом повтАЩязана з ядром ВлЯВ» i i також склдовим базовоi характеристики особистостi. Схема тiла у людини починаi формуватись надзвичайно рано i вiдiграi важливу роль в подальшому життi. Вона включаi в себе i образ свого тiла i його оцiнку. Все це починаi виникати у немовля разом з батькiвськими дотиками. Дитина до якоi не торкались i не пестили як це буваi у дiтей з притулку в наслiдку може мати серйознi психологiчнi порушення. Тож що спричиняi стрес насамперед у дiтей ще не увiйшовших в реальний свiт дорослого життя? Як правило необхiднiсть розлучатись з близькими людьми починаючи з походу в дитячий садочок i закiнчуючи самостiйним вiдвiдуванням туалету, перемiни в звичному ритмi життя-все це початковi причини стресу в ранньому дитячому вiцi. Часто стреси повтАЩязанi з розставанням, вiдвiдуванням перукаря, або лiкаря. Вiдношення дитини до цих подiй в першу чергу повтАЩязано з тим, як iх переживаi дорослий тАФ дiти заражаються пережи-ванням батькiв. Розповсюдженою причиною стресу i також розлучення батькiв. Свiт малюка складаiться з двох половинок: маминоi та батьковоi. РЖ коли цi половинки розтАЩiднуються дитина переносить iнодi справжнi фiзичнi страждання, дорослi мають про це памтАЩятати. У дитини починаi болiти голова, сняться страшнi сни. РЖнодi вона шукаi для себе небезпечнi ситуацii що можуть закiнчитись травмою. У дiтей рiзного вiку переважаючi причини стресу також рiзнi. Це повтАЩязано з тим що в рiзному вiцi у дитини рiзнi Влзони психiчноi чутливостiВ» якi найбiльш вразливi i найбiльш пiдвладнi стресу. Батькам зазвичай такi тонкощi невiдомi тому iнодi важко вiдрiзнити дитячий стрес вiд виснаження, хворобливостi якi супроводжують нормальнi процеси росту та розвитку дитини. У дiтейвiд 5 до 10 рокiв можуть спостерiгатись бiль та розлади включаючи нудоту, пiдвищену занепокоiнiсть своiм здо-ровтАЩям, вiдмову вiд вiдвiдування школи та прогулянок з iньшими дiтьми, пiдвищене бажання здаватись хорошим, нервовiсьть в рухах, низька само-оцiнка, порушення сну та харчування, вiдставання в школi. Причинами цього являються як правило школа, друзi та неуспiхи або конкуренцiя в навчаннi. Дiти в цьому вiцi починають розумiти що хтось може бути розумнiший, сильнiший, чи гарнiший за них i це являiться для них серьйозним психологiчним навантаженням. Знущання та образи в школi займають перше мiсце в списку причин дитячого стресу. Однак дiти не завжди заляканi тiльки однолiтками. Часто головним ВлзбудникомВ» стресу являються саме вчителi. РЗх боiться i ненавидить кожна десята дитина. Причиною дитячого стресу в будь- якому вiцi може стати велика сiмейна подiя, наприклад розлучення, наро-дження ще одноi дитини, змiна мiсця проживання або навчання, навiть смерть домашньоi тварини.

Батьки часто бояться що дiтям може бути важко в сучасному технiчному свiтi. Щоб вони досягли успiху або просто вижили вони змушують iх вивчати математику, економiку, iноземнi мови, вимагають щоб для всестороннього розвитку вони займались спортом, музикою. Професор Д. Елкiнд пропонуi термiн Влзагнанi дiтиВ», так як батьки постiйно пiдгатяють та ВлзаганяютьВ» своiх дiтей бажаючи щоб вони постiйно вiдповiдали постiйно змiнюючомусь свiту. Але в такому випадку батьки не розумiють що Влзагнана дитина бiльш вразлива до стресiвВ». Сучаснi батьки постiйно безжально пiдганяють своiх дiтей так як i себе. Вони починають надавати вимоги до дитини з перших рокiв життя i не завершують цього нiколи.

В великих мiстах таких як Нью-Йорк, Чiкаго, Вашингтон сотнi дошкiльникiв змагаються за мiсця в дитячих садках для ВлгенiiвВ». РЖнодi малюки у вiцi 2-3 рокiв вде проходять iнтервтАЩю та тестування. Тиск на маленьких дiтей зростаi. При тому наприклад мати дитини яка проходить тестування звiсно хвилюiться що вiн не потрапить в той садочок що вона вибрала, а ii хвилювання передаiться дитинi. Нижче преведенi найбiльш впливовi фактори що пiддають дитину стресам:

Школа Дуже часто дитина переносить стрес коли вiдчувають що ситуацiя виходить з пiд контролю. Несправедливий вчитель, занадто важка контрольна, другоi спроби не буде i т. д. Ще одна шкiльна проблема це хвилювання за можливих помилок, або за страху критики зi сторони вчителiв. Хвилювання тримаi школярiв в станi напруженостi або гiперактивностi що заважаi нормальнiй дiяльностi та навчанню, тому що навчання як вiдомо потребуi зосередженостi. Таким чином в школi дiти можуть опинитись в пастцi у стреса. Погана успiшнiсть в школi може бути повтАЩязана з тим що дитинi важко висловлювати своi почуття. Дослiдження показали що якщо батьки вмiли керувати своiми емоцiями i навчили цьому своiх дiтей усвiдомлювати i висловлювати своi почуття то дiти краще встигали по математицi та читанню. У них було меньше проблем з пове-дiнкою, вони довше втримували увагу, рiвень гормонiв стресу у них був нижчий i частота серцевих скорочень меньша

Вместе с этим смотрят:

Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age

Positive and negative values of conformism

РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини

Абрахам Маслоу о потребностях человека