Особливостi уваги дiтей молодшого шкiльного вiку

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Харкiвський нацiональний педагогiчний унiверситет iменi Г.С. Сковороди

Факультет психологii та соцiологii

спецiальнiсть психологiя

Кафедра практичноi психологii

Особливостi уваги дiтей

молодшого шкiльного вiку

Дипломна робота

Харкiв тАУ 2006 рiк

Змiст

Вступ

Роздiл РЖ. Проблеми вивчення уваги молодшого школяра

1.1 Загальна характеристика уваги

1.2 Особливостi уваги молодшого школяра

Роздiл РЖРЖ. Експериментальне дослiдження особливостей уваги молодших школярiв

2.1 Дослiдження стiйкостi уваги молодшого школяра

2.2 Оцiнка динамiчноi уваги молодшого школяра. Таблицi Шульте

2.3 Дослiдження стiйкостi уваги молодшого школяра. Тест Б. Бурдона

Висновки

Лiтература

Вступ

Увага тАУ це особлива форма психiчноi дiяльностi, яка виявляiться в спрямованостi i зосередженостi свiдомостi на вагомих для особистостi предметах, явищах навколишньоi дiйсностi або власних переживаннях.

Умовою ефективностi навчально-виховного процесу i увага учнiв, умiння вчителя контролювати увагу дiтей, розвивати здiбнiсть учнiв до самоорганiзацii уваги.

Учень може успiшно навчатися тiльки за допомогою зосередженостi, або концентрацii уваги. Уважно слухаючи пояснення вчителя на уроцi вiн легше сприймаi, розумii та запамтАЩятовуi його змiст i тим самим полегшуi собi виконання домашнiх завдань; акуратнiсть, точнiсть, безпомилковiсть виконання письмових робiт учнями можливi лише при стiйкiй увазi. Учнi-вiдмiнники, як правило, дуже уважнi на уроках та пiд час усiх видiв навчальноi дiяльностi.

Розвиток та виховання уваги учнiв набуваi особливого значення у звтАЩязку з переходом школи на роботу за новими програмами; засвоiння школярами змiсту цих програм можливо тiльки при високому рiвнi уваги.

Чим складнiша праця, чим вона вiдповiдальнiша, тим бiльше уваги вимагаi ii виконання. Особливо високi вимоги до рiзних сторiн людськоi психiки, i конкретно до уваги, висуваi сучасний рiвень виробництва, автоматизацiя трудових процесiв. Недарма в iнженернiй психологii та психологii працi проблема уваги посiдаi центральне мiсце [11]. Без високого рiвня людськоi уваги неможлива не тiльки органiзаторська, а й будь-яка виконавча дiяльнiсть в умовах сучасного виробництва. Щоб молоде поколiння було пiдготовлено до участi в роботi в умовах сучасного виробництва, у нього повинна бути висока культура уваги в перiод шкiльного навчання. Цiii мети можна досягнути, розвиваючи увагу учнiв не тiльки в розумовiй роботi, а й в iнших видах працi.

Особистiсть, перебуваючи в бадьорому станi, активно, по-дiйовому ставиться до предметiв та явищ навколишньоi дiйсностi, до власних переживань : щось сприймаi, пам`ятаi , пригадуi, про щось думаi. У таких випадках вона зосереджуi свою свiдомiсть на тому, що сприймаi, пам`ятаi, переживаi, тобто вона буваi до чогось уважною.

Увага необхiдна людинi i в повсякденному життi : в побутi, в процесi спiлкування з людьми; вона забезпечуi правильну орiiнтацiю в оточуючому середовищi.

Високо розвинута в процесi виховання та навчання увага перетворюiться на уважнiсть тАУ найцiннiшу рису людського характеру.

Серед психiчних явищ увага посiдаi особливе мiсце: вона не i самостiйним психiчним процесом i не вiдноситься до якостей особистостi.

З увагою в ii найвищих формах повтАЩязують регульоване здiйснення психiчних процесiв i свiдомоi поведiнки людини [54].

Деякi закордоннi психологи, тривалий час не визнавали iснування уваги, навiть вважали зайвим слово ВлувагаВ», тому що вона не маi нiякого психологiчного змiсту. В пресi в 30-х роках зтАЩявилась стаття датського професора Е. Рубiна ВлПро не iснування увагиВ». Уже сама назва статтi говорить про ii змiст.

У теперiшнiй час увага стiйко увiйшла до психологii як наукове поняття. Цьому сприяли запити практики, розвиток кiбернетики, що висунула в план наукового дослiдження Влприйом iнформацiiВ», поява i розвиток таких наук, як iнженерна психологiя, психологiя працi, психофiзiологiя, для якоi увага стала центральною проблемою. Звiсно, увага не i самостiйним психiчним процесом, як наприклад вiдчуття, памтАЩять, мислення. Увага завжди включена до дiяльностi, i найважливiшою умовою продуктивностi психiчноi дiяльностi та виступаi в iдностi з рiзними психiчними процесами тАУ пiзнавальними, емоцiйними, вольовими [8].

Такi властивостi особистостi, як характер, темперамент, здiбностi також вiдбиваються на особистостях уваги тАУ у виборi обтАЩiкта, у стiйкостi, переключеннi, вiдволiканнi.

Увага завжди властива конкретнiй людинi, певнiй особистостi. Спрямованiсть особистостi та зосередженiсть уваги тiсно повтАЩязанi з спрямованiстю особистостi, тобто з ii вимогами, iнтересами, переконаннями.

На людину постiйно дii велика кiлькiсть подразникiв. Але в певний момент людина реагуi на тi з них, якi в бiльшiй мiрi, нiж iншi, вiдповiдають ii потребам, i ,таким чином, мають для неi бiльш важливе життiве значення. Так, значущi обтАЩiкти привертають увагу, визначають ii спрямованiсть; менш значущi в цей час не помiчаються.

Проблемою уваги займались як вiтчизнянi, так i закордоннi психологи: Л.С. Виготський, П.Я. Гальперiн, В.В. Давидов, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьiв, Н.А. Менчинська, С.Л. Рубiнштейн, К.Д. Ушинський, Б.В. Ельконiн; А. Валлон, К. Коффка, Ж. Пiаже, Т. Рiбо, Е.Б. Тiтченер та iншi.

Психологiчно обТСрунтований облiк якостей уваги, як i ii можливих розладiв та порушень, i необхiдною передумовою розгляду пiзнавальних процесiв, в яких виявляi себе увага [35].

ОбтАЩiктом - i увага молодших школярiв.

Предмет - особливостi уваги молодших школярiв, в учбовiй дiяльностi.

Мета: вивчення особливостей уваги дiтей молодшого шкiльного вiку.

Задачi:

1. Провести теоретичний аналiз проблеми вивчення уваги.

2. Визначити розвиток стiйкостi уваги молодших школярiв.

3. Визначити обсяг уваги молодших школярiв.

4. Сформулювати рекомендацii вчителю з органiзацii уваги учнiв молодшого шкiльного вiку.

Використанi такi методи: тестування, спостереження, бесiди (з учнями, iх батьками та вчителями), вивчення особових справ учнiв, вивчення продуктiв дiяльностi учнiв, методи статистичноi обробки даних.

Робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв, додаткiв та списку використаноi лiтератури.

У РЖ роздiлi ВлПроблеми вивчення уваги молодшого школяраВ», на основi огляду лiтератури ми розкрили стан даноi проблеми в розвитку психологiчноi науки. Дали оцiнку дослiджуванiй проблемi, спiввiднесли ii з основною задачею дослiдження. Сформулювали задачi та гiпотезу експериментального дослiдження.

РЖРЖ роздiл ВлЕкспериментальне дослiдження особливостей уваги молодших школярiвВ», мiстить опис задач, обтАЩiкту та методiв дослiдження даноi проблеми. За допомогою конкретних методик Шульте, Крепелiна та коректурноi проби Бурдона провели експериментальне дослiдження. Провели кiлькiсну та якiсну обробку даних.

Дослiдження проводилося в середнiй загальноосвiтнiй школi № 16 м. Харкова у 2006 роцi, з учнями 3 - Б класу (вiк тАУ 9 рокiв). В дослiдженнi узяли участь 20 осiб.

Роздiл РЖ. Аналiз психолого-педагогiчноi лiтератури з проблеми вивчення уваги молодшого школяра

1.1 Загальна характеристика уваги та ii властивостей

Увага тАУ умова ефективностi всiх видiв дiяльностi людини, передусiм трудовоi та навчальноi. Уважнiсть необхiдна людинi в ii повсякденному життi, в побутi, у спiлкуваннi з iншими людьми. Увага учнiв i однiiю з основних умов успiшноi органiзацii навчально-виховного процесу.

Особливiстю протiкання пiзнавальних процесiв i iх вибiрковий, спрямований характер. Увага тАУ це спрямованiсть i зосередженiсть, що передбачаi пiдвищення рiвня сенсорноi, iнтелектуальноi та руховоi активностi iндивiда.

Спрямованiсть уваги виявляiться в образотворчостi, у мимовiльному або довiльному виборi, видiленнi обтАЩiктiв, якi вiдповiдають вимогам субтАЩiкта, цiлям та задачам його дiяльностi. Зосередженiсть (концентрацiя) на одних обтАЩiктах передбачаi одночасно вiдокремлення вiд всього стороннього, тимчасове iгнорування iнших обтАЩiктiв [15].

Також увага може проявлятися в сенсорних, мнемiчних, розумових та рухових процесах. Тому залежно вiд обтАЩiкта дослiдження видiляють такi форми процесiв уваги:

- сенсорна (перцептивна);

- iнтелектуальна;

- моторна (рухова).

Зараз бiльше вивчають сенсорну (зорову та слухову) увагу. Бiльшiсть даних, якi характеризують увагу, одержано, фактично, пiд час ii дослiдження. Так, з увагою повтАЩязанi точнiсть та повнота сприйняття, ослабленiсть уваги може призвести до значних порушень перцептивних процесiв та перекрученню образу, який формуiться.

За способами здiйснення та характером походження видiляють два основних види уваги: мимовiльну та довiльну увагу. Мимовiльна увага виникаi та пiдтримуiться незалежно вiд свiдомих намiрiв та цiлей людини. Довiльна увага тАУ це свiдомо спрямоване та регульоване зосередження. Довiльна увага розвиваiться на пiдставi мимовiльноi.

За активнiстю людини в органiзацii уваги розрiзняють три види : мимовiльна, довiльна, пiслядовiльна.

Довiльна увага називаiться активною або вольовою. Всi визначення пiдкреслюють, що в зосередженнi уваги на обтАЩiктi iнiцiатива належить субтАЩiкту.

Довiльна увага тАУ це свiдомо спрямоване зосередження особистостi на предметах i явищах навколишньоi дiйсностi, на внутрiшнiй психiчнiй дiяльностi [19].

Пiслядовiльна увага, як переконуi досвiд i спецiальнi дослiдження, виникаi в результатi свiдомого зосередження на предметах та явищах у процесi довiльноi уваги. Пiслядовiльна увага тАУ зосередження свiдомостi на обтАЩiктi, значущому та цiнному для особистостi.

Мимовiльна увага. В деяких дослiдженнях ii називають пасивною, в iнших - емоцiйною. Обидва термiни допомагають розкрити особливостi мимовiльноi уваги. Коли говорять про пасивну увагу, то пiдкреслюють вiдсутнiсть зусиль з боку людини, спрямованих на зосередження на обтАЩiктi уваги. Коли мимовiльну увагу називають емоцiйною, то видiляють звтАЩязок мiж обтАЩiктом уваги та емоцiйними iнтересами, потребами, викликаними даним обтАЩiктом. У цьому випадку також нема вольових зусиль, спрямованих на зосередженiсть. Таким чином, мимовiльна увага - це зосередженiсть свiдомостi на обтАЩiктi в силу особливостi цього обтАЩiкту як подразника [57].

Довiльна увага виникаi, якщо в дiяльностi людина ставить перед собою певну задачу та свiдомо виробляi програму дiй. Це i визначаi видiлення обтАЩiктiв ii уваги.

В довiльнiй увазi проявляiться активнiсть особистостi, при цьому увага, iнтереси мають опосередкований характер. Основною функцiiю довiльноi уваги i активне регулювання протiкання психiчних процесiв. Саме завдяки наявностi довiльноi уваги людина здатна активно, вибiрково "витягати" з памтАЩятi потрiбнi iй вiдомостi, видiляти головне, суттiве, обирати правильне рiшення.

Якщо в цiлеспрямованiй дiяльностi для особистостi цiкавими та значущими стають змiст i сам процес дiяльностi, а не тiльки ii результат як при довiльному зосередженнi, то i пiдстава говорити про пiслядовiльну увагу. Дiяльнiсть так захоплюi в цьому випадку людину, що iй не треба помiтних вольових зусиль для пiдтримки уваги. Таким чином, пiслядовiльна увага, проявляючись слiдом за довiльною, не може бути зведена до неi. Так як ця увага повтАЩязана з свiдомо поставленою метою, вона не може бути зведена i до мимовiльноi уваги. Увага, спочатку пiдтримана вольовим зусиллям, переходить у пiслядовiльну. Пiслядовiльна увага характеризуiться тривалою високою зосередженiстю, з нею обТСрунтовано повтАЩязують найбiльш iнтенсивну та плiдну розумову дiяльнiсть, високу продуктивнiсть всiх видiв працi.

Мимовiльну увагу викликають подразники, якi вiдрiзняються фактично однiiю загальною властивiстю - новизною, привертають увагу тому, що реакцiя на них не ослаблена в результатi звикання [16].

Увагу привертають сильнi подразники: голоснi звуки, яскравi свiтло та фарби, рiзкий запах. При цьому маi значення не стiльки абсолютна, скiльки вiдносна iнтенсивнiсть подразника.

Мимовiльну увагу викликають подразники, що вiдповiдають потребам iндивiда, i значущими для нього.

Мимовiльна увага повтАЩязана iз загальною спрямованiстю особистостi. Мимовiльна увага виникаi незалежно вiд свiдомих намiрiв субтАЩiкта, без будь-яких вольових зусиль з його боку. Основна функцiя мимовiльноi уваги мiститься в швидкiй та правильнiй орiiнтацii в умовах середовища, якi постiйно змiнюються, у видiленнi тих ii обтАЩiктiв, якi можуть мати у даний момент найбiльше життiве значення [18].

Фiзiологiчнi основи уваги

Увага, як показали дослiдження, детермiнуiться спiввiдношенням збуджень у корi великих пiвкуль головного мозку, зумовлених подразниками, що впливають на чуття органiзму, i внутрiшнiми установками та психiчними станами.

Фiзiологiчною основою найпростiших випадкiв уваги i орiiнтувальний рефлекс. Останнiй вникаi пiд впливом нового або несподiвано виникаючого подразника.

Увага, що виступаi в iдностi з орiiнтувальним рефлексом, даi можливiсть вчасно помiтити раптовий подразник (предмет, явище), що виявився та доцiльно на нього реагувати.

Для розумiння фiзiологiчних основ уваги великого значення мають роботи видатних росiйських фiзiологiв РЖ.П. Павлова та О.А. Ухтомського.

Згiдно з iдеями РЖ.П. Павлова та О.У. Ухтомського, явища уваги повтАЩязанi з пiдвищенням збудження окремих мозкових структур в результатi взаiмодii процесiв збудження та гальмування.

Як вважав РЖ.П. Павлов, в будь-який момент часу в корi i будь-яка дiлянка, яка характеризуiться найбiльш сприятливими , оптимальними умовами для збудження. Ця дiлянка виникаi за законом iндукцii нервових процесiв, якi концентруються в однiй областi головного мозку, викликають гальмування в iнших ii областях та навпаки.

Особливе значення для розумiння фiзiологiчних механiзмiв уваги маi принцип домiнанти. За О.А. Ухтомським, у мозку завжди i домiнуючий осередок збудження. О.А. Ухтомський характеризуi домiнанту як констеляцiю тАЬцентрiв з пiдвищеною збудженiстютАЭ. Особливiстю домiнанти як пануючого осередку i те, що вона не тiльки може придушувати знов виниклi осередки збудження, але й здiбна притягати до себе й слабкi збудження, i завдяки цьому посилюватись за iх рахунок, ще бiльше домiнувати над ними. Домiнанта i стiйким осередком збудження [34].

В останнi роки в дослiдженнях вiтчизняних та зарубiжних психологiв та вчених одержанi новi результати, якi розкривають нейрофiзiологiчнi механiзми уваги. Увага виникаi на фонi загальноi бадьоростi органiзму, повтАЩязаноi з активною мозковою дiяльнiстю. Якщо активна увага можлива в станi оптимальноi бадьоростi, то труднощi зосередження виникають як на фонi розслабленоi дифузноi, так i на фонi надмiрноi бадьоростi. Увага можлива на певному рiвнi активностi мозку. Припускаiться, що мимовiльна увага повтАЩязана передусiм iз загальними, генералiзованими формами неспецифiчноi активiзацii мозку. Довiльна увага повтАЩязана як iз збiльшенням загального рiвня активацii мозку, так i з значними локальними [34].

Розвиток вищих форм уваги

Первiсна увага дитини здiйснюiться за допомогою спадкових нервових механiзмiв, органiзуючих протiкання ii рефлексiв за вiдомим фiзiологiчним принципом домiнанти. Цей принцип установлюi, що в роботi нервовоi системи органiзуючим моментом i наявнiсть одного найголовнiшого осередку збудження, котрий посилюiться за iх рахунок. У домiнантному нервовому процесi закладенi органiчнi основи того процесу поведiнки, який ми називаiмо увагою.

У немовлят i тiльки двi домiнанти тАУ харчова та повтАШязана iз змiною положення. Тiльки поступово у дитини розвиваiться зорова, слухова та iншi домiнанти, i тiльки з iх появою стаi можливим утворення нових умовних рефлексiв з зору та слуху.

Таким чином, домiнантна реакцiя стоiть на самому початку утворення нових звтАШязкiв у корi головного мозку дитини та визначаi характер i напрямок цих звтАШязкiв. Весь цей перiод у розвитку дитини ми називаiмо перiодом натурального або примiтивного розвитку ii уваги [9].

На думку Л.С. Виготського, iснують двi лiнii розвитку уваги дитини: лiнiя натурального та лiнiя культурного розвитку уваги.

Культурний розвиток уваги починаiться, суворо кажучи, також у самому ранньому вiцi дитини, при першому ж соцiальному контактi мiж дитиною та оточуючими ii дорослими людьми. Як i всякий культурний розвиток, вiн i розвитком соцiальним i полягаi в тому, що дитина з мiрою вростання ii в оточуюче ii соцiальне середовище, у процесi пристосування до цього середовища розвиваi та формуi ту основну операцiю соцiальноi поведiнки, яку назвали в психологii довiльною увагою [60].

Сам собою органiчний, або натуральний, розвиток уваги нiколи не призвiв би та не призводить на справдi до виникнення довiльноi уваги. Вона виникаi, як показують науковi дослiдження, з того, що оточуючi дитину люди починають за допомогою ряду стимулiв та засобiв спрямовувати увагу дитини, керувати ii увагою, пiдкоряти ii своiй владi i цим самим дають до рук дитини тi засоби, за допомогою яких вона потiм i сама оволодiваi своiю увагою за тим же типом.

Таким чином, механiзм довiльноi уваги може бути зрозумiлий тiльки генетично та соцiально [10].

В останнi роки все бiльшого значення починають набувати уявлення про ведучу роль кори великих пiвкуль у системi нейрофiзiологiчних механiзмiв уваги. На рiвнi кори великих пiвкуль з процесами уваги повтАШязують наявнiсть особливого типу нейронiв: нейрони уваги тАУ детектори новизни та клiтини установки тАУ клiтини очiкування.

Структура уваги

Увага характеризуiться рiзними якiсними проявами - властивостями. До них вiдносять: стiйкiсть, концентрацiю, переключення, коливання, розподiл та обсяг уваги.

Стiйкiсть уваги характеризуiться тривалiстю зосередження на обтАЩiктах дiяльностi. Зосередженiсть уваги та ii стiйкiсть у процесi дiяльностi можуть порушуватися: сила i тривалiсть зменшуiться, увага слабшаi, людина вiдволiкаiться вiд обтАЩiкта дiяльностi. Вiдволiкання настаi тодi, коли вiдсутнi чинники, якi сприяють зосередженостi та стiйкостi уваги.

Особливо помiтно вiдволiкання уваги виявляiться у неуважних людей. Розосередженiсть тАУ це негативна особливiсть уваги, яка зумовлюiться послабленням сили зосередженостi. Фiзiологiчним пiдТСрунтям ii i слабкiсть збудження у дiлянках кори головного мозку. Люди, а особливо дiти, яким властива слабкiсть уваги, постiйно вiдволiкаються, iхня увага швидко переходить з предмета на предмет, не затримуючись на жодному, iм важко зосередитися на чомусь одному бiльш-менш тривалий час. Такi люди, головним чином учнi, потребують, щоб iхню розумову дiяльнiсть пiдтримували засоби унаочнення, активiзували збудженням iнтересу до завдань, не затримували на одноманiтному матерiалi, навантажуючи лише один рiзновид сприймання тАУ зоровий або слуховий. [36].

Однiiю з важливих умов тривалого зосередження i мiнливiсть, рухомiсть обтАЩiктiв уваги.

Стiйкiсть уваги пiдвищуiться iз збiльшенням складностi обтАЩiкта. Складнi обтАЩiкти викликають активну розумову дiяльнiсть, з чим i повтАЩязана тривалiсть зосередження. Увага може бути стiйкою, коли людина усвiдомлюi важливiсть, значущiсть виконуваноi роботи. Тому формування стiйких пiзнавальних iнтересiв тАУ одна з важливих умов пiдвищення уважностi учнiв на уроках, успiшностi навчального процесу.

Велике значення для збереження стiйкоi уваги маi активнiсть особистостi. Важливу роль граi внутрiшня активнiсть, повтАЩязана з рiшенням рiзноманiтних перцептивних та розумових задач, якi потребують найбiльш повного вiдображення обтАЩiктiв зосередження.

Стiйкiсть тiсно повтАЩязана з динамiчними характеристиками уваги.

Однiiю з динамiчних особливостей уваги i коливання уваги. Пiд коливанням уваги розумiють перiодичнi короткочаснi мимовiльнi змiни ступеня iнтенсивностi уваги, перiодичне мимовiльне ii посилення або послаблення [60].

Коливання уваги легко простежуються при сприйняттi так званих подвiйних зображень.

Динамiка уваги виявляiться й у зрушеннях стiйкостi протягом тривалоi роботи. Такi зрушення розглядають як стадii зосередження.

Переключення уваги тАУ це навмисне перенесення уваги з одного на iнший предмети, якщо цього вимагаi дiяльнiсть.

Переключення може бути зумовлене або програмою свiдомоi поведiнки, вимогами дiяльностi, або необхiднiстю включення в нову дiяльнiсть вiдповiдно до умов, що змiнюються, або здiйснюватися в умовах вiдпочинку.

Видiляють ряд показникiв переключення уваги. Це передусiм час, витрачений на перехiд вiд однiii дiяльностi або операцii до другоi; продуктивнiсть роботи; якiсть, точнiсть роботи. Можна говорити про повне завершене переключення або про неповне незавершене. При неповному незавершеному переключеннi людина, приступивши до виконання новоi роботи, неповнiстю вiдключаiться вiд попередньоi. Тому при органiзацii уваги учнiв на уроцi необхiдно враховувати як час переключення, так i особливостi виконання роботи пiсля переключення уваги.

ВаПереключення повтАЩязано з особливостями попередньоi дiяльностi та наступноi дiяльностi. Успiшнiсть переключення залежить вiд ставлення людини до попередньоi та новоi дiяльностi. Чим цiкавiша була попередня дiяльнiсть i чим менш цiкава наступна, тим важче вiдбуваiться переключення [14].

Поряд з переключенням уваги видiляють ii вiдвернення (вiдволiкання). Пiд вiдволiканням розумiють мимовiльне перемiщення уваги з основноi дiяльностi на обтАЩiкт, що не маi значення для ii успiшного виконання.

Розподiл уваги тАУ властивiсть, з якою повтАЩязана можливiсть одночасного виконання двох i бiльше рiзних видiв дiяльностi.

Важливе значення маi розподiл уваги в педагогiчнiй дiяльностi. Вчитель, який пояснюi матерiал на уроцi, повинен стежити за змiстом свого мовлення, контролювати логiку, послiдовнiсть викладання й на той же час спостерiгати за тим, як сприймають матерiал учнi.

Можливiсть розподiлу уваги залежить вiд ряду умов. Чим складнiше сполучуванi види дiяльностi або вирiшуваннi задачi, тим складнiше розподiляти увагу. Труднощi представляi сполучення двох видiв розумовоi дiяльностi. В усiх випадках основною умовою успiшного розподiлу уваги i автоматизацiя хоча б однiii з одночасно здiйснюваних видiв дiяльностi.

Умiння розподiляти увагу формуiться в процесi оволодiння дiяльнiстю, воно може бути розвинене шляхом вправ та накопиченням вiдповiдних навичок [26].

До властивостей уваги вiдносять ii обсяг, який визначаiться кiлькiстю одночасно чiтко сприйнятих обтАЩiктiв. Встановлено, що при сприйняттi безлiчi простих обтАЩiктiв у iнтервалi часу 0,07-0,1 секунди обсяг уваги у дорослоi людини дорiвнюi в середньому Ваелементам. Обсяг уваги залежить вiд особливостей сприйняття обтАЩiктiв. Обсяг уваги молодших школярiв дуже обмежений. З вiком вiн розширюiться. Основною умовою збiльшення обсягу уваги i формування вмiнь групувати, систематизувати, обтАЩiднувати за змiстом матерiал, який сприймаiться.

Однiiю з негативних сторiн уваги i неуважнiсть. Неуважнiсть може проявлятися в нездатностi до тривалого iнтенсивного зосередження, у легкому та частому вiдволiканнi. Цей вид неуважностi нерiдко i однiiю з причин зниження працездатностi та неорганiзованостi поведiнки.

Причин неуважностi багато. Як стiйка особистiсна особливiсть неуважнiсть i показником слабкоi довiльноi уваги i може бути результатом неправильного виховання. Боротися з такою неуважнiстю треба передусiм шляхом формування вольових якостей особистостi. Постiйна неуважнiсть може пояснюватися поганим станом здоровтАЩя, загальним розладом нервовоi системи дитини. Неуважнiсть може носити i тимчасовий характер, являючись наслiдком надмiрного емоцiйного збудження або перевтомлення.

Психологiчно обТСрунтований облiк якостей уваги, як i ii можливих розладiв та порушень, i необхiдною передумовою розгляду пiзнавальних процесiв, в яких проявляi себе увага [32].

1.2 Особливостi уваги молодшого школяра

Молодший шкiльний вiк (з 6-7 до 9-10 рокiв) визначаiться вступом до школи. У теперiшнiй час навчання в школi починаiться з 6-7 рокiв. Шкiльний колектив бере на себе вiдповiдальнiсть визначити готовнiсть дитини до початкового навчання за допомогою рiзноманiтних бесiд з психологом.

Дитина, що вступила до школи, переходить на нову сходинку системи вiдносин мiж людьми: у неi зтАЩявляються новi обовтАЩязки, повтАЩязанi з навчальною дiяльнiстю.

Навчання дiтей починаiться з початкових класiв. У цьому вiцi для них характернi деякi особливостi фiзичного розвитку. До цього часу взагалi закiнчуiться закостенiння черепу голови, закриваються роднички, оформлюються черепнi шви та триваi змiцнiння скелету в цiлому. Однак розвиток та закостенiння кiнцiвок, хребта та тазових кiсток знаходиться у стадii великоi iнтенсивностi [64].

Суттiвою особливiстю молодших школярiв i посилене зростання мускулатури, збiльшення мтАЩязiв у обсягу та значне зростання мтАЩязовоi сили.

Суттiвим фактором розвитку психiки i удосконалення нервовоi дiяльностi. Розвиток головного мозку у молодших школярiв проявляiться як у збiльшеннi його ваги, так i в змiнi структурних звтАЩязкiв мiж нейронами.

Суттiве значення для розумового розвитку молодших школярiв маi правильна органiзацiя та удосконалення iх пiзнавальноi дiяльностi. Передусiм важливо розвивати тi психiчнi процеси, якi повтАЩязанi з безпосереднiм пiзнанням довкiлля, тобто вiдчуття та сприйняття.

У молодших школярiв iнтенсивно розвиваiться друга сигнальна система, повтАЩязана з абстрактним мисленням та мовленням. Це створюi умови для засвоiння багатьох питань програмного матерiалу не тiльки на рiвнi уявлень, а й на рiвнi теоретичних понять, особливо з мов та математики.

Успiшна органiзацiя навчальноi роботи молодших школярiв потребуi постiйноi турботи про розвиток у них довiльноi уваги та формування вольових зусиль у подоланнi труднощiв при оволодiннi знаннями. Знаючи, що у дiтей цiii вiковоi групи переважаi мимовiльна увага i що вони важко зосереджуються на сприйняттi тАЬнецiкавоготАЭ матерiалу, учителi намагаються використати рiзноманiтнi педагогiчнi засоби, щоб зробити навчання цiкавим [58].

Пiзнавальна активнiсть дитини, спрямована на обстеження довкiлля, органiзуi ii увагу на дослiджуваних обтАЩiктах доволi довго, поки не пропаде iнтерес. Якщо 6-7-рiчна дитина зайнята важливою для неi грою, то вона, не припиняючи може грати двi, а то й три години. Так же довго вона може бути зосереджена i на продуктивнiй дiяльностi (малювання). Однак такi результати зосередження уваги - наслiдок iнтересу до того, чим зайнята дитина. Вона ж буде томитися, вiдволiкатися та вiдчувати себе зовсiм нещасною, якщо треба бути уважною в тiй дiяльностi, яка iй байдужа, або зовсiм не подобаiться.

Дорослий може органiзувати увагу дитини за допомогою словесних вказiвок. РЗй нагадують про необхiднiсть виконання заданоi дii, вказуючи при цьому способи дii.

Молодший школяр деякою мiрою може й сам планувати свою дiяльнiсть. При цьому вiн словесно промовляi те, що вiн повинен i в якiй послiдовностi буде виконувати ту чи iншу роботу. Планування, безумовно, органiзуi увагу дитини [59].

РЖ все ж, хоча дiти в початкових класах можуть довiльно регулювати свою поведiнку, мимовiльна увага переважаi. Дiтям важко зосередитись на одноманiтнiй та малопривабливiй для них дiяльностi, або на дiяльностi цiкавiй, що вимагаi значного розумового напруження. Вiдключення уваги врятовуi вiд перевтомлення. Ця особливiсть уваги i однiiю з пiдстав для включення до занять елементiв гри та достатньо частоi змiни форм дiяльностi.

Дiти молодшого шкiльного вiку здiбнi утримувати увагу на iнтелектуальних задач, але це вимагаi деяких зусиль волi та органiзацii високоi мотивацii.

Увага дiтей молодшого шкiльного вiку характеризуiться малою стiйкiстю (10-15 хвилин), малим обсягом (2-3 одиницi), слабким розподiлом, нерозвиненим переключенням. У дiтей цього вiку переважаi мимовiльна увага. Зазначенi особливостi уваги необхiдно враховувати в процесi навчання та виховання молодших школярiв. Викладання в початкових класах повинно бути безпосередньо цiкавим, емоцiйно насиченим, з широким застосуванням наочностi. У молодших класах, особливо 1 та 2, через кожнi 15-20 хвилин треба змiнювати вид дiяльностi, щоб попередити втому уваги, неможна давати учням цих класiв матерiал, великий за обсягом, i такий, сприйняття якого вимагаi високого рiвня розподiлу уваги [56].

Молодших школярiв приваблюi те, що для них нове; при цьому необхiдно, щоб був звтАЩязок мiж новою iнформацiiю i тим, що iм вже вiдомо; тiльки за таких умов учнi здiбнi зрозумiти та добре засвоiти новий для них матерiал.

ВаНавчальна дiяльнiсть учнiв молодших класiв в основному протiкаi на рiвнi мимовiльноi уваги, це зовсiм не означаi, що довiльна увага виключена з iх навчальноi роботи.

У процесi навчання треба вимагати у учнiв свiдомого ставлення до навчання, розвиваючи у них довiльну увагу.

Довiльна увага формуiться на нижчих ступенях навчання, хоча тут вона не граi основноi ролi.

Окрiм довiльноi та мимовiльноi уваги, виокремлюють ще один особливий вид тАУ пiслядовiльну увагу.

При органiзацii навчально-виховного процесу в школi необхiдно враховувати особливостi всiх видiв уваги.

Слiд враховувати, що постiйна пiдтримка уваги за допомогою вольових зусиль повтАЩязана зi значним напруженням та i дуже виснажливою. Саме це й визначаi особливе значення пiслядовiльноi уваги в процесi навчання.

Вихованню пiслядовiльноi уваги у молодших школярiв сприяi проблемнiсть навчання, використання творчих завдань, самостiйна робота.

Важливою умовою формування уваги молодшого школяра i правильна та чiтка органiзацiя всього навчального процесу. Виступаючи однiiю з умов успiшностi навчання, увага, одночасно, й формуiться в ньому.

Щоб краще зрозумiти особливостi уваги дiтей молодшого шкiльного вiку, треба зрозумiти те, що характерне для iх вищоi нервовоi дiяльностi.

Процеси збудження та гальмування у корi пiвкуль змiнюються у молодших школярiв доволi швидко. Тому увага дитини молодшого шкiльного вiку вiдрiзняiться легким переключенням та вiдволiканням, що заважаi iй зосередитись на одному обтАЩiктi.

РЖснуi помилкова думка, нiби дiти молодшого вiку вiдрiзняються бiльшою спостережливiстю, нiж пiдлiтки, юнаки та навiть дорослi люди. Подiбне уявлення виникаi iнодi тому, що молодшi школярi помiчають у речах такi несуттiвi елементи, на якi дорослi не звертають уваги.

Увага молодшого школяра в бiльшому ступенi, нiж увага дiтей старшого вiку, залежить вiд поставленоi перед ним задачi [7].

Навчання дитини в школi, сам процес здобування знань тАУ все це сприяi швидкому зростанню у молодших школярiв мимовiльноi уваги, яка розвиваiться у них, головним чином, на ТСрунтi виникаючих iнтересiв, i, зокрема, iнтересу до навчальних занять.

Цей iнтерес у молодшого школяра спочатку носить дифузний характер, розповсюджений на все, що повтАЩязане з навчанням. У першi мiсяцi перебування в школi дiтей цiкавлять не стiльки знання, скiльки весь комплекс нових вiдносин i сам характер навчальноi дiяльностi.

У подальшому навчаннi iнтереси у школяра починають диференцiюватися й поступово набувають пiзнавального характеру. У звтАЩязку з цим дiти стають бiльш уважнiшими при одних видах роботи та вiдрiзняються неуважнiсть при iншого роду навчальних заняттях.

У молодших школярiв мимовiльна увага в бiльшому ступенi залежить вiд враження матерiалу, вiд його наочностi та конкретностi, вiд впливу на емоцiйну сферу дитини. Хоча у молодшого школяра найбiльше розвинена мимовiльна увага, однак першi роки навчання тАУ головний перiод формування й довiльноi вольовоi уваги [24].

Довiльна увага маi велике значення в навчальнiй роботi молодшого школяра, хоча умiння керувати зосередженiстю своii свiдомостi у дитини цього вiку ще недостатньо розвинене. Однак наявнiсть рiзноманiтних учнiвських обовтАЩязкiв, вимог учителя, вплив дитячого колективу, всi обставини шкiльного життя сприяють розвитку цього виду уваги. У кожнiй навчальнiй роботi далеко не все представляi безпосереднiй iнтерес для учня, i вiн часто змушений довiльно зосереджуватись на предметi в силу почуття обовтАЩязку або опосередкованого iнтересу до роботи. Звичайно, пiсля ряду зусиль, довiльна увага в учня переходить в особливий рiзновид мимовiльноi, а саме тАУ в пiслядовiльну увагу.

Велике мiсце в навчальнiй роботi школярiв посiдаi й звичайна увага, коли учневi вдаiться зосередитися на нецiкавiй роботi тiльки в силу того, що вiн неодноразово займався аналогiчною справою [31].

Перевага у дiтей молодшого шкiльного вiку мимовiльноi уваги над довiльною може бути пояснена тим, що регулююча дiяльнiсть другоi нервовоi системи вiдносно до першоi в цьому вiцi ще недостатня.

Регуляцiя уваги тiсно повтАЩязана не тiльки з волею, але й з розвитком логiчного мислення. Для довiльноi уваги необхiдний достатньо високий ii рiвень. Щоб примусити себе бути уважною, людина повинна дiйти до висновку про необхiднiсть зосередитися, зважити тАЬзатАЭ й тАЬпротитАЭ та вiдкинути тi висновки, якi сприяють вiдволiканню вiд предмета, на якому треба зосередитися. Тому, довiльна увага i не тiльки вольовою, але й iнтелектуальною, тобто повтАЩязаною з достатньо розвинутим мисленням.

Необхiдно вiдзначити також i особливостi довiльноi уваги молодших школярiв с точки зору тiii задачi, якiй вона пiдпорядкована. У старших учнiв та у дорослих цей вид уваги утримуiться на обтАЩiктi й у тих випадках, коли задача повтАЩязана з далекою мотивацiiю. Так, людина може наполегливо й глибоко зосереджуватися на важкiй та нецiкавiй роботi заради результату, який очiкуiться в далекому майбутньому. Молодший школяр може робити (дiяти) подiбним чином бiльшою частиною в тих випадках, коли до цiii вiддаленоi мотивацii приiднуiться бiльш близька задача (одержати добру оцiнку). За такоi мотивацii вольовi зусилля незначнi, тому що вимоги моменту змушують учня бути уважним, так би мовити, в силу необхiдностi. Так, на уроцi молодший школяр буваi уважним не тому, що вiн сам перемагаi себе, свою неуважнiсть та вiдволiкання, а тому, що на нього впливаi учитель, який стимулюi його роботу, примушуi зосередитися.

В умовах шкiльного життя увага молодшого школяра багато в чому залежить вiд уваги iнших дiтей, i в цьому розумiннi колектив та навчальна праця тАУ головнi фактори розвитку уваги [51]. Спостереження показують, що тi школярi, якi в силу будь-яких причин позбавленi нормального шкiльного навчання, стають менш працездатними, менш здатними до зосередження, в особливостi тодi, коли iм доводиться займатися в колективi.

Увага дiтей молодшого шкiльного вiку нестiйка, вона часто переключаiться з одного обтАЩiкта на iнший. Тому, з поля уваги дiтей треба вiддалити все, що не маi вiдношення до роботи на уроцi. Учитель iнодi i не здогадуiться, що служить причиною неуважностi дiтей.

Неуважнiсть молодших школярiв особливо часто виникаi, якщо навчальний матерiал здаiться iм нецiкавим, нудним, не збуджуi у них емоцiй. Це трапляiться тодi, коли учитель не мобiлiзував увагу учнiв, не вказав на необхiднiсть зрозумiти та запамтАЩятати те, що вiн повiдомляi, не видiлив в ньому головне, суттiве.

Багато недолiкiв уваги зникають в учня в процесi правильно органiзованоi навчальноi роботи. При добре заповненому працею уроцi, учнi 1 класу можуть бути тривалий час уважними не вiдволiкаючись вiд навчальних занять, навiть якщо цi заняття не представляють для них iнтересу [52].

Особливiстю уваги молодших школярiв i те, що вона пiдвладна зовнiшнiм впливам, в бiльшому ступенi залежить вiд умов, в яких йде робота учнiв. Часто те, що не впливаi на увагу старших школярiв, виступаi як значний вiдволiкаючий фактор для молодших учнiв.

Увага - зосередженiсть психiчноi дiяльностi на певних обтАЩiктах. Вона i важливою умовою чiткостi сприй

Вместе с этим смотрят:

Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age

Positive and negative values of conformism

РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини

Абрахам Маслоу о потребностях человека