Технологii соцiально-психологiчноi роботи з клiiнтами, якi схильнi до суiциду
Технологii соцiально - психологiчноi
роботи з клiiнтами, якi схильнi до суiциду
(Навчально - методичний посiбник)
Автор: Вовканич М.Д.
Рецензенти: доктор педагогiчних наук,
професор Козубовська РЖ.В.
кандидат медичних наук, доцент Лакай РЖ.Ю.
Технологii соцiально-психологiчноi роботи з клiiнтами, якi схильнi до суiциду.\ Навчально-методичний посiбник.- Ужгород 2002- с.122
Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського нацiонального унiверситету юридичного факультету вд 5.04.2002, протокол № 1.
Видано за кошти проекту JEP-21007-2000 Мiжнародноi програми Темпус-Тасiс
Змiст
1. Загальний огляд проблеми депресiй та суiцидiв
2. Роль ранньоi дiагностики депресiй в попередженнi розвитку дезадаптивних станiв
3. Форми протiкання депресивних станiв та iх дiагностика
4. Особливостi соцiо-психологiчного консультування депресивних клiiнтiв
5. Особливостi роботи з клiiнтами, що мають суiцидальнi намiри або вчинили суiцидальну спробу
6. Особливостi консультування клiiнтiв, що понесли втрату
7. Особливостi консультування клiiнтiв, що опинилися у обтАЩiктивно важких умовах ( невилiковна хвороба, стан пiсля фiзичних травм i т.)
8. Пiсляродова депресiя: етiологiя, дiагностика, особливостi психо - соцiального втручання
Особливостi роботи iз жiнками, якi страждають постнатальною депресiiю
9. Особливостi психосоцiальноi роботи з депресивними клiiнтами, в яких виражено вiдчуття тривожностi
10. Особливостi консультування тАЬнемотивованихтАЭ клiiнтiв
11. Психотерапевтичнi методи в роботi з депресивними клiiнтами
12. Приклад екзистенцiйно-рацiональноi психотерапii в роботi з депресивниоми клiiнгтами
13. Приклад проведення сеансiв психотерапii з депресивними клiiнтами на основi технiчних прийомiв А.Бека
14. Метод Стiвена-Ковi у роботi з депресивними клiiнтами
15. Приклад психотерапевтичноi роботи з жiнками в пренатальний та постнатальний перiод
16. Приклад психологiчного втручання методом керованоi уяви в роботi з депресивними клiiнтами
17. Психотерапiя з клiiнтами, у яких проявляються амбiвалентнi почуття
18. Етичнi принципи консультування та психотерапii депресивних клiiнтiв. Теоретичнi знання та практичнi навички, котрi необхiднi для соцiальних працiвникiв у роботi з такими клiiнтами
Додатки.
Додаток 1. Метод iнтерв`ю у роботi з помираючою людиною
Додаток 2. Використання груповоi взаiмодii у роботi з помираючими клiiнтами
Додаток 3. Модифiкована шкала вимiру одинокостi UCLA
Додаток 4. Тест дiагностики одинокостi
Додаток 5. Шкала депресiй
Додаток 6. Шкала основних симптомiв депресiй
Додаток7.Методика диференцiальноi дiагностики депресивних станiв за Жмуровим В.А.
Додаток 8. Опитувальник САН
Додаток 9. Шкала самооцiнки тривожностi Ч.Д.Спiлбергера, Ю.Л. Ханiна
Додаток 10. Методика тАЬЦiннiснi орiiнтацiiтАЭ М.Рокича
Додаток 11. ЛОБРЖ.( ленiнградський опитник iнституту iм. Бехтiрева)
Додаток 12. Пам`ятка для тих, хто вiдчуваi душевний дискомфорт
Лiтература та джерела
1. Загальний огляд проблеми депресiй та суiцидiв
Наукова лiтература з питань психологiчного консультування, психотерапii та технологiй соцiальноi роботи все ще досить обмежена. Де ж закiнчуiться психологiчне консультування i починаiться психотерапiя, де проводиться виключно спiлкування соцiального працiвника з клiiнтом, який страждаi депресiiю ? На цi питання дуже важко вiдповiсти. Часто ця диференцiацiя штучна i непереконлива. Зараз у роботi iз клiiнтами соцiально-психологiчних служб використовують мультимодальний пiдхiд, який iнтегруi кращi досягнення соцiальних наук. Психологiчнi проблеми повсякденного життя, повтАЩязанi з труднощами розвитку та пристосування особистостi, дисгармонii мiжособистiсних вiдносин, соцiальнi девiацii ( наркоманiя, алкоголiзм, розпад сiмтАЩi, СНРЖД та iн.) часто стають причиною звернення за допомогою в соцiально-психологiчнi служби. Складнi соцiально-економiчнi та полiтичнi змiни в суспiльствi призводять до збiльшення мiкросоцiальних конфлiктiв окремоi людини з суспiльством.
Шанов Д.М. припускаi можливiсть формування катастрофiчноi свiдомостi населення як вiдображення системноi кризи в суспiльствi [1]. У людей була вiдiбрана вiра ( вiра в комунiзм) та вiдiбранi матерiальнi ресурси ( розпад економiки). Це викликало у населення соцiально-психологiчний шок, який призвiв до хронiчного депресивного стану, що пригнiчуi волю до опору та руйнуi здоров`я людей.
РЖнститут соцiально-полiтичних дослiджень РАН вказав на тi фактори ризику, якi погiршують соцiально- психологiчний стан населення краiни: деiндустрiалiзацiя, руйнування науково-технiчного потенцiалу, антагонiзацiя соцiальноi структури, люмпенiзацiя населення, деквалiфiкацiя робочоi сили, високий рiвень безробiття, старiння населення, загроза екологiчноi катастрофи, виникнення життiнебезпечного оточуючого середовища, деградацiя екологii, кримiналiзацiя суспiльних вiдносин, збiльшення рiвня вживання алкоголю, фiзична деградацiя населення, рiст числа суiцидiв, фрустрацiя масовоi свiдомостi. Тобто лiквiдований соцiальний захист населення: втрачений активний соцiальний захист населення,втрачена активна соцiальна полiтика в iнтересах бiльшостi, знищений суспiльний фонд споживання, вiдбувся вибух бiдностi, соцiальноi паталогii, злочинностi.
ВаВсе це i соцiальною психогенною тАЬ етiологiчноютАЭ базою росту невротичних особистiсних розладiв та iнших межових станiв. Психiчне здоровтАЩя населення погiршуiться. Росте кiлькiсть людей, якi страждають депресiiю.
Klerman, Weisman [2] повiдомили про збiльшення кiлькостi розповсюдження депресивних розладiв у всiх вiкових категорiях в порiвняннi з пiслявоiнним перiодом. Окрiм того, вони вказали на слiдуючi факти, що непокоять спецiалiстiв:
1.Первиннi депресивнi прояви розладiв у бiльш молодому вiцi (пiдлiтковий та юнацький вiк).
2.Розповсюдженiсть депресiй серед жiнок та чоловiкiв у спiввiдношеннi 2:1.
3.Росте кiлькiсть депресiй серед молодих чоловiкiв, що з часом може згладити статевi диспропорцii.
4.Припускаiться наявнiсть генетичних передумов у розвитку депресiй.
Деякi британськi дослiдники приводили результати пiдрахункiв соцiально тАУ економiчних втрат, повтАЩязаних з депресiiю, а саме затрати
- на охорону здоровтАЩя,
- на зниження продуктивностi життя,
- на професiйний травматизм,
- на пропуск робочих днiв,
- на зниження якостi продукцii iз-за розладу уваги.
ВаБуло вказано, що 3000 хворих депресiiю в одному iз регiонiв Великобританii були вiднесенi до важко хворих i мали в птАЩять разiв бiльше днiв непрацездатностi, нiж iншi хворi. Депресiя зустрiчаiться частiше, нiж такi недуги, як гiпертонiчна хвороба, цукровий дiабет, артрит.
В США економiчнi втрати суспiльства, внаслiдок розповсюдженостi депресii складають 45 млрд. доларiв щорiчно. Але навiть цi цифри в повнiй мiрi не вiдображають економiчнi втрати суспiльства; потрiбно враховувати ще втрату робочих мiсць, припинення професiйного росту та отримання освiти, зниження сiмейного функцiонування. Данi 15-рiчного катамнестичного спостереження свiдчать про те, що в 80% нелiкованих хворих довгий час зберiгаiться низький рiвень соцiального функцiонування.
Вчасно розпiзнати цей недуг та надати професiйну допомогу дуже важливо. Адже вiдомо, що депресiя часто передуi проявам суiцидальноi поведiнки.
Депресивнi розлади i одними з тих, що найбiльш часто зустрiчаються i i проявами найбiльш важких психопатологiчних станiв. Приблизно кожний десятий американець переносить на протязi свого життя депресивний стан, а у кожного двадцятого американця вiн повторюiться. Очевидно, украiнцi страждають на цей недуг так само часто. РЖснують данi, що при визначеному характерi сiмейого генотипу, жiнки страждають депресивними станами в 3-4 рази частiше, а у чоловiкiв частiше розвиваiться алкоголiзм. Найбiльш важким наслiдком депресii i проблема самогубства. Депресивнi розлади - одна iз серйозних проблем охорони здоровтАЩя та соцiальних служб, оскiльки i причною 70% всiх вчинених самогубств ( внаслiдок самогубств рiвень смертностi серед хворих депресивними розладами складаi 15%). До речi, самогубства займають девтАЩяте мiсце серед основних причин смертностi в США, а серед пiдлiткового та юнацького населення тАУ третi мiсце. Таким чином, самогубства в США забирають бiльше життя, нiж лейкемiя та хвороби нирок, а також важко позначаються на станi родичiв, друзiв та колег жертви самогубства. Частiше вчиняють самогубство люди з виробничими та правовими проблемами (якi, в свою чергу, i швидше результатом , а не причиною депресивного стану), люди з генетичною обтяжливiстю та психiчними захворюваннями.
За останнi 30 рокiв рiвень самогубств, особливо серед молодих людей ( 18 тАУ 30 рокiв ), зрiс на 150%. Цей рiст поiднуiться з ростом частоти депресiй та зловживання психоактивними речовинами.
2. Роль ранньоi дiагностики депресiй в попередженнi
розвитку дезадаптативних станiв та суiцидiв
Депресивний стан можна розпiзнати на основi скарг клiiнта, вiзуальноi психодiагностики або проведеного тестування.
Белухiн Д.А. [3] вказуi, що поведiнка визначаi прояв вiдношення iндивiдуума до чого-небудь або кого-небудь. Внутрiшня поведiнка, яку оточуючi безпосередньо не спостерiгають, визначаi професiйно-життiву iдеологiю людини. Вона формуiться на протязi всього життя i безпосередньо впливаi на спосiб переживання кризових ситуацiй. Це система поглядiв, суджень, переконань, спосiб обробки iнформацii i т.п.). Внутрiшня поведiнка, за думкою Белухiна, це вербальна поведiнка, яка може носити характер тАЬтеоретизування, мудруваннятАЭ i не приводити до конкретних фiзичних результатiв. Зовнiшня поведiнка тАУ це невербальна поведiнка: поза, осанка, мiмiка, пантомiмiка, мiкромiмiка, жестикуляцiя, iнтонацiя, тембр, вiбрацiя голосу i т. п.
Очевидно, внутрiшня поведiнка формуi зовнiшню. Вербальну поведiнку людина може свiдомо контролювати, скриваючи свiй справжнiй психологiчний стан. Тому дослiдники радять при обстеженнi клiiнта основну увагу звертати на невербальну поведiнку. РЖнодi важливiше визначити як людина говорить, а не що вона говорить.
В ситуацii стресу стан людини виражаiться в психофiзичнiй напрузi, яка визначаiться м`язевими тАЬклешнямитАЭ. Утворюiться тiлесна броня, м`язева перенапруга, м`язева броня. Блокуються рухи, блокуються, вiдповiдно, думки. В свiдомостi людини домiнуi тiльки стан загрози та захисту. Органiзм слабо реагуi на iншi подразники.
М`язевi клешнi проявляються в активних фiзичних дiях, якi в патопсихологii називають ажиатацiiю. Це стан агресii, панiки, суiтливостi. М`язева перенапруга може виражатися i, навпаки, станом м`язевого ступору, прострацii, тАЬдерев`яною ходоютАЭ, як наслiдок замежового гальмування.
Але в обох випадках ( i рухового ступору, i руховоi ажиатацii) дiяльнiсть свiдомостi тАУ сприйняття, мислення, емоцiйне реагування тАУ неадекватна та загальмована.
Зовнiшнiй вигляд людини нiби тАЬважкийтАЭ. Людина неточна i невпевнена в рухах, згорблена, жести нiби закривають людину вiд зовнiшнiх подразникiв, спостерiгаiться тАЬплаваючий поглядтАЭ очей. Проте людина може мати i пряму спину, розправленi плечi, фiксуючий погляд i все ж переживати депресiю. У цьому випадку консультант визначаi емоцiний дискомфорт клiiнта по iншим критерiям. Клiiнт нiби буде намагатися понизити настрiй консультанта як i будь- кого iншого iз спiврозмовникiв. Тому голос його може бути як тАЬпомираючимтАЭ, жалiбним, так i кричащим, погрозливим. В будь-якому випадку клiiнт - тАЬжертватАЭ.
Якщо людина маi амбiвалентнi тенденцii, то м`язева напруга виражена слабо. Дослiдник звертаi увагу на iррадiацiю вiд`iмних емоцiй клiiнта на оточуючих, монотонiсть мови, бiднiсть ассоцiацiй. В станi протирiчч людинi погано, але вона по-крайнiй мiрi може контролювати ситуацiю. Тому пiд час роботи з депресивним хворим якнайперше важливо викликати сумнiв.
Окрiм того, психологи вiдмiчають поведiнку тАЬфлюгертАЭ у депресивних клiiнтiв. Така поведiнка i пасивною, людина нiби намагаiться догодити всiм. Насправдi депресивна людина не сприймаi реалii i намагаiться не суперечити, щоб не викликати додатковi страждання.
Зустрiчаiться серед депресивних клiiнтiв i так звана поведiнка тАЬкомп`ютертАЭ . Така людина вирiшуi бути нейтральною до iнтелектуально-емоцiйного сприйняття себе i зовнiшнiх обставин, якi, за думкою клiiнта, можуть поглибити травматизацiю.
Стани тАЬфлюгертАЭ та тАЬкомп`ютертАЭ недовготривалi. Як правило, вони переростають в агресiю або прострацiю. Цi стани штучнi, i дiагност вiдчуваi iх зробленiсть.
Депресiя тАУ це насамперед епiзод розладу настрою, що супроводжуiться нейровегетативними симптомами, якi спостерiгаються щоденно на протязi неменше як два тижнi. Взагалi, рекомендують припустити наявнiсть депресii, якщо у клiiнта спостерiгаiться пригнiчений дратiвливий настрiй, значна втрата iнтересу та вiдсутнi задоволення вiд повсякденного життя, коливання ваги тiла, безсоння, сонливiсть, пiдвищена стомлюванiсть, анергiя, психомоторна загальмованiсть, занижена самооцiнка, вiдчуття провини, нерiшучiсть, знижена розумова працездатнiсть, думки про смерть. При цьому маi мiсце соцiальна, в тому числi трудова дезадаптацiя. Повинна насторожувати сезонна та добова перiодичнiсть порушеного настрою.
ростаннi депресивноi симптоматики мiмiка стаi бiльш одноманiтною: не тiльки обличчя, а i поза виражають вiдчай ( нерiдко опущенi плечi, погляд спрямований в простiр або вниз). Можуть бути тужливi зiтхання, сльозливiсть, винувата посмiшка. Пацiiнт скаржиться на понижений настрiй, втАЩялiсть, неприiмнi вiдчуття в тiлi.Свою ситуацiю вважаi сумною, безвихiдною, не бачить в нiй нiчого позитивного. Вiдволiкти та розвеселити пацiiнта майже не вдаiться.
3. Форми перебiгу депресивних станiв та iх дiагностика
Особливу увагу, за рекомендацiями Александровського Ю.А. [4], слiд звертати на такий вид депресii як скрита, ларвована, соматизована. При ii розвитку пацiiнти переважно мають загальносоматичнi скарги, наприклад: болi в областi серця, шлунку та iн. Такi хворi вiдвiдують лiкарiв загально соматичного профiлю. Але в спiлкуваннi з такими хворими виясняiться , що на фонi незначноi змiни афекту розвиваються рiзноманiтнi соматовегетативнi (вiсцеровегетативнi) розлади, якi iмiтують рiзнi захворювання органiв та систем. При цьому власне депресивнi розлади вiдходять нiби на другий план, а самi пацiiнти заперечують оцiнку свого стану як психопаталогiчного. Соматичне обстеження у цих випадках не виявляi жодних розладiв, або виявляi незначнi розлади , якi не пояснюють стiйкi та масивнi скарги хворого. Шляхом виключення того чи iншого страждання, враховуючи фазнiсть протiкання соматовегетативних порушень ( в тому числi i добовi коливання зi значним погiршенням зранку), виявляють за допомогою клiнiчних та психодiагностичних дослiджень наявнiсть скритоi, атиповоi депресii та тривоги. Окрiм того, слiд вказати, що дiагноз скритоi депресii можна встановити тiльки внаслiдок покращення стану хворого пiсля прийняття антидепресантiв.
РЖнодi депресiя супроводжуiться тривогою. Це вiдчуття смутного непокоiння, що виникаi тiльки в субтАЩiктивно значимих ситуацiях. Внутрiшнiй стан розцiнюiться як тАЬдискомфорттАЭ. Цiлеспрямована дiяльнiсть порушуiться, зтАЩявляiться тремор, пiтливiсть, прискорений пульс, розширенi зiницi та очнi щiлини. РЖнодi виникаi тАЬ емоцiйна та рухова скутiстьтАЭ.
Депресiя тАУ емоцiйний стан, який характеризуiться негативним емоцiйним фоном . Людина субтАЩiктивно вiдчуваi пригнiченiсть, смуток, сум, вiдчай.Часто депресiя супроводжуiться негативним емоцiйним станом тАУ почуттям провини за реальний або вигаданий проступок. Провина часто поiднуiться з вiдповiдальнiстю. Людина може вiдчувати себе винуватою за те , що не може виконати певнi дii. Зараз, коли рiзко погiршився матерiальний стан людей, батьки можуть вiдчувати провину за те , що не можуть забезпечити належну освiту дiтей або, навпаки, тАУ гiдну старiсть своiх батькiв i т.д. Психотерапiя, психологiчне консультування або просто спiлкування тАУ iдиний ефективний спосiб вирiшення внутрiшнього конфлiкту, породженого провиною.
Часто депресiя супроводжуiться iншим негативним почуттям тАУ образою. Причому людина в станi дезадаптацii може одночасно переживати i провину i образу. Образа виникаi тодi, коли принижене почуття власноi гiдностi. Як правило, образа поiднуi почуття жалю до себе i не завжди усвiдомлене мстиве, агресивне бажання. Тому часто людина в станi депресii, що поiднана з образою, не викликаi спiвчуття у оточуючих. Медики називають цей стан дисфорiiю. Дисфорiя породжуi диструктивне спiлкування, конфлiктну ситуацiю мiж колегами, близькими людьми. Часто образа викликаi гнiв, спрямований на себе, або на iншу людину. В такому афективному станi людина може вчиняти девiантнi дii тАУ суiцид або нанесення шкоди оточуючим. Образа може базуватися на реальнiй несправедливостi або навiюванiй, чи повтАЩязанiй з патологiчним мисленням. Образа призводить до хронiчноi роздратованостi, людина вiдчуваi себе постiйною жертвою. Почуття образи також потребуi психотерапевтичного втручання.
Фрустрацiя тАУ специфiчний емоцiйний стан, який виникаi при зiткненнi з перепонами реально нездоланими або якi субтАЩiктивно здаються такими. Фрустрацiя часто зустрiчаться у переживаннях депресивних клiiнтiв. Стан фрустрацii - досить неприiмне вiдчуття, яке часто породжуi агресивнiсть тАУ вiдкриту або скриту.Фрустрацiя, як зазначаi Кочюнас Р. [5], пiдсилюi мотивацiю i депресивний клiiнт може вчинити непоправнi дii : суiцид або агресiю до фруструючого фактору.
Депресiя часто супроводжуiться вiдчуттям жалю до себе, заниженою самооцiнкою. Знижуiться вольова активнiсть, потяги, мотивацiя, працездатнiсть, продуктивнiсть дiяльностi. Хронiчна втома вiд життя супроводжуi пацiiнта. Девiантнi форми поведiнки (алкоголiзм, наркоманiя, схильнiсть до азартних iгор) часто вважають соцiальним суiцидом, тому так часто депресивнi клiiнти починають зловживати алкоголем, вiдвiдувати нiчнi клуби та iн. Слiд згадати, що депресiя проявляiться порушеним нiчним сном, безсонням, тому провести нiч в беззмiстовних розвагах для такого клiiнта неважко, хоч його зовнiшнiй вигляд не свiдчить про те, що вiн переживаi радiсть, вдоволення, пристрасть i т.п.
На початкових стадiях депресiя та невротична депресiя часто супроводжуються сльозливiстю. Сльози, зазвичай , заважають спiлкуванню. Сльози сприяють спогадам травмуючих ситуацiй. Не зовсiм вiрно поступають тi консультанти, якi намагаються утримати своiх клiiнтiв вiд слiз. Такi консультанти, як правило, кажуть, що людина, котра плаче, не може висловити своii думки або просто вважають себе винуватими в тому, що провели консультацiю так, що довели людину до слiз. Але в дiйсностi не консультант доводить людину до слiз, а тi подii , котрi довелося iй пережити. Тому доречнiшим буде дозволити людинi плакати i почекати , коли клiiнт справиться з собою. Сльози тАУ своiрiдний катарсис, тому потiм з клiiнтом легше розмовляти. Тому , зазвичай, досвiдченi консультанти дозволяють плакати клiiнтам в iх кабiнетах. Деякi дослiдники не рекомендують занадто втiшати клiiнта, особливо пригортаючи його. Вони вважають, що така поведiнка частiше маi еротичний характер. Просто дозволити клiiнту поплакати тАУ очевидно, буде найдоцiльнiшою технiкою консультанта.
Цiкавим i дослiдження про закономiрностi перебiгу депресii в рiзних вiкових категорiях населення:
1.Дiтив препубертатному вiцi частiше
*скаржаться на соматичнi порушення,
*проявляють рухову неспокiйнiсть,
Ва*тривогу,
Ва*страх.
2.Пiдлiтки
ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа *зловживають психоактивними речовинами,
ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа *демонструють асоцiальну поведiнку,
ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа *непосидючi,
*нерозбiрливi в статевих звтАЩязках та надмiрно сексуальнi,ВаВаВаВаВаВаВаВаВа *не дотримуються правил особистоi гiгiiни.
3.Особи зрiлого вiку
*скаржаться на соматичнi розлади шлунково тАУ кишковоi,
Васерцево-судинноi, статевоi сфери, опорно-рухового апарату.
4. Особи похилого вiку
скаржаться на зниження iнтелектуальних функцiй,
прояви псевдодеменцii,
соматичнi порушення.
4. Особливостi соцiально-психологiчного консультування депресивних клiiнтiв
Вчасна дiагностика депресii важлива для раннього професiйного ( медичного, психологiчного, соцiального) втручання, яке i ефективним як для психофiзiологiчного видужання так i для соцiальноi реабiлiтацii.
Насамперед, слiд встановити з якого роду депресiiю зiштовхнувся консультант тАУ проявами психiчного захворювання, невротичною депресiiю чи реакцiiю здоровоi людини на сумнi реальнi подii.
Безпiдставно переконувати депресивного клiiнта, що все буде гаразд, всiляко вiдразу пiдбадьорувати його - надто шкiдливо. Це тiльки насторожить клiiнта i, можливо, вiн просто закриiться для подальшого контакту, оскiльки сприйме таку поведiнку консультанта як несерйозне ставлення до його проблеми.
Задача консультанта в роботi з депресивними клiiнтами подвiйна, а саме:
- пiдтримати клiiнта
- Вадопомогти йому з психологiчним поясненням труднощiв.
Соцiальний працiвник, консультант повиннi не вичiкувати, а активно втручатися в долю клiiнта, його переживання та зовнiшнi подii. Депресивнi клiiнти потребують бiльшоi активностi вiд консультанта, нiж iнший контингент, звертаючись за допомогою. Краще вiдразу конструювати втручання, залучаючи потрiбних спецiалiстiв. На початкових стадiях спiвпрацi такi клiiнти ведуть себе досить пасивно, нiби не бажаючи активних змiн. Якщо консультант буде сидiти мовчки, в надii , що клiiнт сам розповiсть про своi проблеми, то адекватного спiлкування не буде. А клiiнт тiльки зайвий раз переконаiться в своiй нiкчемностi. Тому, в основному на початку зустрiчей, спецiалiст несе вiдповiдальнiсть за спiвпрацю з клiiнтом.
Часто клiiнт настiльки пасивний, що не може говорити про свiй стан, а приводить супроводжуючих. В даному випадку важливо першу розмову провести разом з усiма, але нi в якому випадку не за спиною клiiнта.
На початку процесу консультант повинен часто зустрiчатися з депресивним клiiнтом. В залежностi вiд гостроти та важкостi процесу, частота зустрiчей може бути 3-4 рази на тиждень, потiм поступово ii зменшують. В процесi консультування необхiдно долати залежнiсть клiiнтата, побуджувати його до бiльш активноi ролi з кожноi послiдуючоi зустрiчi.
У випадку глибокоi депресii лiкарi, зазвичай, використовують медикаментозне лiкування антидепресантами. Але психолог, соцiальний працiвник повиннi знати про те, якi лiки приймаi iх клiiнт, яка сила та продовжуваннiсть дii цих лiкiв.
Психолог та соцiальний працiвник повиннi також знати про бiологiчну та психологiчну схильнiсть деяких людей до депресивних реакцiй у важких життiвих ситуацiях. У таких клiiнтiв депресiя повторюiться в несприятливих умовах i проходить при змiнi зовнiшнiх життiвих умов. Якщо депресiя носить ендогенний характер, то ii перебiг бiльше залежить вiд добових, сезонних, клiматичних та внутрiшньопсихологiчних факторiв.
Про роботу з депресивними клiiнтами правильно говорив Jacobson [6]: тАЬНеобхiдний довготривалий емпатичний зв`язок мiж консультантом та депресивним клiiнтом; ми повиннi бути дуже уважними, шоб не допускати тишi або не говорити надто багато . Для них важливе тепле ставлення та повага, а не надмiрний спокiй, потакання та безсмислена доброта.
Робота з депресивними клiiнтами i психологiчно важкою для спецiалiстiв. РЖнодi буваi важко подолати почуття приниження професiйноi гiдностi. Тому колегам слiд пiдтримувати один одного.тАЭ
5. Особливостi роботи з клiiнтами, що мають суiцидальнi намiри або вчинили суiцидальну спробу
Людина в станi депресii часто небезпечна для самоi себе, тому схильна до саморуйнування в явних чи скритих формах.
Не треба забувати, що навiть слабовиражена депресiя може перерости в важку з суiцидальними намiрами.
Природньо, що пряме питання вiдносно думок про самогубство не завжди i надiйним фактором в оцiнцi стану клiiнта.
Все-таки, суiцид частiше вчиняiться клiiнтами з психопатологiчною симптоматикою.
Проте статистичнi данi свiдчать, що 75-80 % всiх самогубств здiйснюють особи, якi психiчними захворюваннями не страждали.[7] Автор вiдмiчаi, що самогубство тАУ це хвороба суспiльства. Тому основною детермiнантою суiцидальноi поведiнки i соцiально-психологiчна дезадаптацiя особи в умовах мiжососбистiсного чи внутрiшньоособистiсного конфлiкту, коли суiцидент не може знайти адекватного способу його вирiшення. Журавлев В.Ф. наголошуi, що до суiциду людину приводить кризова ситуацiя. Кризову ситуацiю можна розглядати як рiзкий крутий перелом в обставинах чи звичнiй обстановцi. Кризовою можна назвати фруструючу ситуацiю, яка супроводжуiться негативними переживаннями: розчаруванням, роздратуванням, тривогою, вiдчаiм i т.п.
Суiцид - це свiдоме бажання позбавити себе життя. В останнi роки в багатьох краiнах iнтенсивно розвиваiться суiцидологiя тАУ мiждисциплiнарна область знань. Сучасне суспiльство i нестабiльним, стресогенним для iндивiда. Тому люди часто переживають кризовi ситуацii. Питання суiцидальноi поведiнки i надто актуальним.
В психологiчний стан суiцидальноi кризи iндивiда завжди включають особистiснi властивостi когнитивного , емоцiйного та поведiнкового плану. Серед психологiчних особливостей особистостi суiцидента часто вiдмiчають егоцентричнi особливостi самосвiдомостi, якi поiднуються з негативним вiдношенням до себе, з аутоагресивними та песимiстичними особистiсними установками, а також внутрiшню та ситуацiйну ригiднiсть поведiнклвих стереотипiв.
Тобто, як бачимо, егоцентризм суiцидента маi парадоксальний змiст. Про егоцентризм свiдчить вже той факт, що в кризовому станi людина занурена в себе, своi страждання, а все решта, як наприклад, сiм`я, дiти, робота перестають iснувати.
Аутоагресiя та песимiстична особистiсна установка в основному визначають поведiнку суiцидента. Аутоагресiя, тобто негативне вiдношення до себе, завжди передуi гетероагресii у вiдношеннi до близьких людей.
Песимiстична особистiсна установка поширюiться головним чином на перспективи виходу iз кризи. Це найбiльш виражена особистiсна характеристика суiцидента, яка iнтегруi його поведiнку. При обстеженнi суiцидента виявляються суiцидальнi думки та намiри, депресiя та тривога, почуття провини, а також реальна пiдготовка до здiйснення суiцидальних дiй.
Самогубство - страшний ганебний аморальний вчинок, особливо для людей вiруючих. Тому в таких випадках консультанти часто нехтують такими наслiдками i не розглядають це питання як небезпечне. В такому непрофесiйному випадку клiiнт знаходиться в небезпечнiй ситуацii щодо власного життя.
Розрiзняють намагання самогубства ( або парасуiцид) та реалiзоване самогубство. За даними Davis [10], жiнки в чотири рази частiше , нiж чоловiки намагаються покiнчити життя самогубством, а чоловiки в чотири рази частiще закiнчують життя самогубством. Нiколи не можна стверджувати, що невдала спроба самогубства означаi несерйозний намiр. Немало людей повторюють цей намiр. За даними Shneideman [11] , в 12 % випадкiв повторна спроба завершуiться летально.
Важливим i питання визначення групи ризику щодо суiцидальних клiiнтiв. Слiд вкзати, що не всi депресивнi клiiнти вчиняють суiцид. Але поза депресiiю самогубство здiйснюiться рiдко. РЖ все ж Kennedy [12] вказуi декiлька критерiiв ризику:
1. Одинокi чоловiки старшi 40 рокiв.
2. Одинокi особи, що проживають поза родиною.
3. Акоголiки.
4. Люди, якi перенесли важку втрату.
5. Люди похилого вiку , що мають важкi соматичнi захворювання.
Очевидно, сюди слiд вiднести наркоманiв.
Pretzel [13] вiдмiтив двi умови, що призводять до самогубства. Перша збiльшення вiдчуття фрустрацii внаслiдок втрати душевних та фiзичних сил або вiдсутностi реальних можливостей подолання трудношiв. Звичайно, рiшення про самогубство не виникаi раптово. Часто люди намагаються подiлитись своiми проблемами з iншими близькими, чи просто стороннiми людьми. РЖнодi свiдками таких переживань стають консультанти, лiкарi, соцiальнi працiвники. Часто до таких думок переживаючих вiдносяться поверхово.
ВаColeman [14] вiдмiчаi три фактори, якi пiдвищують ризик суiциду:
- мiжособистiснi кризи,
Ва- втрата самооцiнки,
Ва- втрата змiсту та перспективи життя.
Shneideman [11] вказуi, що найчастiше люди вчиняють самогубства в слiдуючих психiчних станах
Не слiд заспокоюватись, якщо у пацiiнта мiнливi переживання, тобто спостерiгаiться амбiвалентнiсть почуттiв.
Важливо, щоб консультант сам визначився щодо суiциду як соцiального явища. Консультант може вiдкрито i вiдверто висловлювати своi ставлення до суiциду. Консультант не повинен ухилятися вiд обговорення теми суiциду з клiiнтом. Певно, це хибнi перестороги , що розмова про суiцид тiльки пiдсилить бажання людини смертi або викличе фрустрацiю. Консультант повинен прямо висловлювати своi ставлення до суiциду, не заперечуючи можливiсть ситуацii фрустрацii i не моралiзуючи щодо людськоi психологiчноi слабкостi. Такою поведiнкою консультант показуi клiiнту можливiсть того, що думки про самогубство можуть бути сприйнятими iншими, iх можна обговорювати. Таким чином клiiнт не замикаiться в собi i знаi чiтку позицiю консультанта. Манiпулювати клiiнтом не можна в будь тАУ якому разi.
Нерiдко консультант зустрiчаiться з випадками, коли клiiнт намагаiться манiпулювати консультантом та близькими, шантажуючи iх суiцидом. Як правило, це демонстративнi особистостi. Серед таких шантажистiв нерiдко зустрiчаються i застрягаючi особи та з iншими формами психопатii. Взагалi серед самогубцiв неамало вороже настроiних осiб. Агресiя присутня майже в усiх випадках суiцидiв. РЖ це ускладнюi роботу консультанта.
Дуже важливо оцiнити ризик можливостi реалiзацii суiциду.
Pretzel [13] вказував, що замисел самогубства маi три складовi:
- вибiр засобу;
- доступнiсть засобу;
- руйнуюча сила засобу.
Рекомендуiться не починати розмову з клiiнтом одразу про суiцид. Поступова, непряма розмова може виявити небезпечнi явища.
V. Frankl [15] рекомендуi оцiнювати не ймовiрнiсть самогубства, а величину життiвого потенцiалу. Можна розпитувати про змiст життя. Чим бiльше знаходиться ниток , що звтАЩязують клiiнта з життям, тим меншою стаi ймовiрнiсть самогубства.
З депресивним клiiнтом слiд частiше зустрiчатися.
Необхiдно частiше звертати увагу на позитивнi аспекти життя. Як правило, такi розмови (
Дiзнаючись про намiри самогубства, не слiд панiкувати, намагатися вiдволiкти на якесь iнше заняття або просто моралiзувати з цього приводу. Така тактика тiльки переконаi клiiнта, що його нiхто не розумii, i навiть консультант не зможе йому допомогти.
Спецiалiст, по можливостi, повинен залучати до спiвпрацi з клiiнтом значимих для нього людей, тим самим позитивно формувати його соцiальне оточення.
Клiiнт повинен мати можливiсть в будь тАУ який момент зателефонувати або зустрiтися з спецiалiстом для контролю його емоцiйного стану. Це питання термiновоi зустрiчi з консультантом завжди викликаi суперечки мiж фахiвцями. Адже консультант також маi право на приватне життя, яке не повинне залежати вiд виконання службових обовтАЩязкiв. Очевидно, кращим рiшенням цiii проблеми буде органiзацiя кризових цетрiв з цiлодобовим чергуванням персоналу. РЖ тодi черговий консультант вирiшить питання про термiнове втручання вiдповiдного консультанта, який працюi з даним клiiнтом.
Якщо i дуже велика ймовiрнiсть самогубства, то слiд прийняти всi мiри обережностi : проiнформувати рiдних клiiнта, вирiшити питання про госпiталiзацiю. Для обтАЩiктивноi оцiнки ситуацii консультанту слiд провести вiдповiдне психологiчне обстеження та проконсультуватися з психiатром. Людина маi право на вiльний вибiр, але задача консультанта полягаi в тому, щоб людина зробила вибiр на користь життя.
Консультанту слiд розпiзнати ймовiрнiсть погрози суiцидом з боку демонстративних осiб.
Слiд також памтАЩятати про небезпеку розвитку синдрому вигорання або синдрому хронiчноi втомлюваностi, якщо консультант буде переоцiнювати своi можливостi впливу на клiiнта. Консультант не всесильний. Вiн тiльки професiйно вiдповiдаi за можливiсть перешкодити здiйсненню клiiнтом суiциду. Консультант не може сам повнiстю вiдповiдати за клiiнта. Треба бути готовим до того, що дехто з клiiнтiв скаже життю тАЬнiтАЭ.
Консультант завжди повинен акуратно документувати своi дii. Адже, на жаль, зустрiчаються випадки, коли консультанта звинувачують у некомпетентностi. Консультант завжди повинен бути готовим обговорювати та координувати своi дii з колегами та iншими спецiалiстами.
Дуже важка та серйозна проблема консультацii клiiнтiв, якi здiйснили спробу суiциду. Часто
Вместе с этим смотрят:
Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв
Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age
Positive and negative values of conformism
РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини
Абрахам Маслоу о потребностях человека