Формування дитячих неврозiв

Вступ

Ва Людство повинно вiддавати дiтям усе найкраще, що у нього i, принаймнi так сказано в Конвенцii прав дитини. Та, чи справдi наука в повнiй мiрi розкриваi всi проблеми дитинства, чи справдi в сучаснiй психологii не лишилося нерозвтАЩязаних проблем, якi б стосувлися психiчного здоровтАЩя дитини? Незважаючи на те, що питання дитинства не i новими для психологiчноi науки, до останнього часу проблеми психiчного здоровтАЩя дiтей залишалися обтАЩiктом рiзних домислiв та необгрунтованих теорiй тАУ ще у 19-тому, здавалося б, прогресивному столiттi, в багатьох рзвинених краiнах, дiтей з психiчними вiдхиленнями вважали iзгоями. Та й сьогоднi суспiльство часто вiдвертаiться вiд проблем тАЬкiндервундiвтАЭ(вислiв В.Левi тАУ з нiм. das Kind-дитина, die Wunde-рана). Ще менше уваги придiляiться тим вiдхиленням, якi не мають яскравих патологiчних проявiв, таким як неврози, а вони, за статистикою, - найрозповсюдженiший вид нервово-психiчноi патологii у дiтей та пiдлiткiв. Досить часто невротичнi розлади залишаються нерозпiзнаними, а дiти та пiдлiтки, якi страждають цими хворобами, не отримують вчасноi психологiчноi допомоги. Це повтАЩязано з тим, що страх i тривога постiйно виникають i при нормальному розвитку. Крiм того, багато невротичних симптомiв носять прихований характер i, навiдмiну вiд симптомiв поведiнкових розладiв, не несуть соцiальноi загрози, що дозволяi iм залишатися непомiченими. Саме тому, дитячi неврози тривалий час вважалися незначним та перехiдним порушенням, яке зникаi з набуттям нормального життiвого досвiду. Але тепер вiдомо, що бiльшiсть дiтей з неврозами не позбуваються своiх проблем в пiдлiтковому i зрiлому вiцi.

Ва Дана тема за своiю актуальнiстю заслуговуi уваги не тiльки спецiалiстiв в областi клiнiчноi, дитячоi та патопсихологii, а й, насамперед, батькiв, адже з кожним роком зростаi кiлькiсть дiтей, яким поставлено дiагноз певного нервового захворювання. Причини такого явища ховаються не тiльки в складних соцiальних умовах, ритмi сучасного життя, а набагато глибше.

Ва Небезпека цього захворювання приховуiться не в його важкостi чи невилiковностi, а у вiдношеннi до нього. Бiльшiсть батькiв просто не звертаi уваги на першi ознаки неврозiв у своiх дiтей або вiдноситься до них поверхнево. На думку шкiльних психологiв та педагогiв, вже в середнiх класах дiагноз нервового розладу можна поставити бiльшостi дiтей, а якщо врахувати, що невроз формуiться не в шкiльному вiцi, а набагато ранiше, можна зробити сумнi висновки.

Ва Ще в середньовiччi фiлософом У.Оккамом було виведене унiверсальне правило: тАЬнепотрiбно робити посередництвом бiльшого те, що можна зробити посередництвом меншоготАЭ. Вiдповiдно, не потрiбно чекати того часу, коли дитинi допоможе лише психотерапiя, боротьбу з неврозами слiд починати у виглядi психопрофiлактики, а для цього треба виявити першопричиннi механiзми iх формування. Вiдповiдно, предметом даноi курсовоi i статичнi та динамiчнi фактори формування (етiопатогенез) неврозiв у дiтей, а обтАЩiктом тАУ дитина, в життi якоi наявнi передумови для формування невротичного розладу, або в якоi вiн уже сформувався.

Ва Як психогеннi захворювання особистостi, що формуються, неврози вiдображають багато проблем людських стосункiв, насамперед, розумiння i спiлкування мiж людьми, пошуку власного тАЬятАЭ, оптимальних шляхiв самовираження, визнання та любовi. Першопочатково неврози являють собою емоцiйнi розлади, якi виникають переважно в умовах зiпсованих стосункiв в сiмтАЩi, тому можна стверджувати, що невроз тАУ це своiрiдний клiнiко-психологiчний феномен, який формуiться протягом життя трьох поколiнь тАУ прабатькiв, батькiв та дiтей. Отже, насамперед дорослi повиннi мiркувати над тим, щоб в майбутньому не створити замкнене коло неврозу, адже популятором його i саме сiмтАЩя. Судячи з масштабу розповсюдження цiii проблеми тАУ в недалекому майбутньому нам загрожуi повна невротизацiя населення, а деякi автори ще всерединi 20-го ст. вказували на те, що на неврози, якщо враховувати найлегшi форми, страждаi бiльшiсть людства [3].

Ва Розглядаючи проблеми психiчного здоровтАЩя дiтей, треба розумiти, що вони в багатьох вiдношеннях не вiдрiзняються вiд аналогiчних проблем у дорослих, принаймнi за своiю важливiстю. Отже, щоб наше суспiльство i наступнi поколiння були здоровими психiчно, слiд дослiджувати причини психологiчного дискомфорту дитини, адже надмiрна тривожнiсть заважаi ii нормальнiй дiяльностi. Дитина вiдчуваi страх в тих ситуацiях, якi не мiстять ознак реальноi загрози чи небезпеки. Навiть якщо вона знаi, що боятися нiчого, вона все рiвно налякана i робить все можливе, щоб тАЬврятуватисятАЭ чи уникнути ситуацii, що ii лякаi. Цей патерн саморуйнiвноi поведiнки вiдомий пiд назвою невротичного парадоксу [11]. Його багаторазове повторення уподiбнюi дитину Сiзiфу, що постiйно штовхаi нагору камiнь, який неминуче скочуiться донизу.

Ва Щоб цього не сталося, в данiй курсовiй за мету поставлено дослiдити особливостi формування дитячих неврозiв i проаналiзувати чинники iх розвитку, враховуючи те, що затяжний дитячий невроз неминуче перетвориться на дорослий, спричинюючи страждання особистостi. Адже, за висловом французького письменника Ж. Лабрюйера, дiти - зухвалi, примхливi, запальнi, заздрiснi, цiкавi, користолюбнi, лiнивi, легковажнi, боягузливi, нестримнi, брехливi, скритнi; вони легко заходяться смiхом чи сльозами, через дрiбницi непомiрно радiють i сумують, не виносять болю i люблять його завдавати, -- вони вже люди.

Частина I. Основнi поняття

I.1 Визначення неврозу

Ва Слово ВлневрозВ» вперше було вжите наприкiнцi 18 - го сторiччя шотландцем Кулленом. Спочатку воно не мало строго обмеженого змiсту i застосовувалося для позначення рiзноманiтних нервових захворювань i навiть бiльшостi неврологiчних симптомiв, при чому питання про патологiчну анатомiю, про фiзичну або психiчну обумовленiсть взагалi не пiднiмалося [18]. Насьогоднi iснуi багато визначень самого поняття неврозу, в кожному з яких акцентуiться увага на тiй чи iншiй сторонi захворювання.

Ва У вiтчизнянiй науцi одним з перших, хто дав розгорнене тлумачення неврозу, бувВаВа В.Н. Мясiщев, який у своiй патогенетичнiй концепцii неврозiв ще у 1934 роцi вiдмiчав, що невроз i хворобою особистостi. Пiзнiше вiн уточнив, що невроз - це психогенне захворювання, в основi якого - протирiччя мiж особистiстю i важливими для неi сторонами дiйсностi, яке вирiшенеВа нею невдало, нерацiонально, непродуктивноВа i викликаi тяжкi та хворобливi переживання [12].

ВаВаВа Сьогоднi загальновизнаною точкою зору на неврози i погляд радянського вченого Б.Д. Карвасарського, який визначав невроз як тАЬпсихогенний нервово-психiчний розлад, який виникаi внаслiдок порушення важливих життiвих вiдношень людини i проявляiться у специфiчних клiнiчних феноменах при вiдсутностi психотичних явищтАЭ [8]. Невроз характеризуiться, по-перше, зворотнiстю патологiчних порушень, незалежно вiд його тривалостi, що вiдповiдаi розумiнню неврозу РЖ.П. Павловим як зриву вищоi нервовоi дiяльностi, який може тривати днi, тижнi, мiсяцi i навiть роки; по-друге, психогенною природою захворювання, що, згiдно В.Н. Мясiщеву, визначаiться iснуванням зв'язку мiж клiнiчною картиною неврозу, особливостями системи вiдносин i патогенноi конфлiктноi ситуацii хворого; по-третi, специфiчнiстю клiнiчних проявiв, що складаi у домiнуваннi емоцiйно-афективних i соматовегетативних розладiв [8].

ВаВаВа В зарубiжнiй психологii невроз також розглядаiться пiд рiзними кутами зору: в психоаналiзi тАУ як необхiдний i неминучий момент розвитку, повтАЩязаний з утворенням i розвитком дитячоi тривоги; в iндивiдуальнiй психологii Адлера тАУ як патологiчна форма компенсацii почуття внутрiшньоi недостатньостi чи нереалiзованого почуття власноi вищостi;Ва у Хорнi тАУ як психiчний розлад, викликаний страхом i захистом вiд нього, як прояв загальмованого процесу самореалiзацii [20]; в бiхевiоризмi та поведiнковiй терапii тАУ як зафiксована навичка непристосованоi поведiнки, набута шляхом навчання.

I.2 Класифiкацiя неврозiв

ВаВа РЖснуi багато пiдходiв щодо класифiкацii неврозiв. Вiдома систематика, яка вiдображаi характер психогенii (невроз очiкуваання, страху, ятрогенний невроз, екзаменацiйний невроз, неврозВа невдачi та iн.). Однак такий подiл невротичних реакцiй не враховуi нi важкостi стану, нi особливостей клiнiчноi картини, крiм того, в зв'язку з величезною розмаiтiстюВа трвмуючих психiчних впливiв i ситуацiй число варiантiв практично необмежено [15].

Ва У деяких дослiдженнях систематика неврозiв ТСрунтуiться на припущеннi про патогенетичну залежнiсть клiнiчноi картини вiд вiку, у якому вiдбуваiться манiфестацiя захворювання, тАФ неврози дитячого вiку, шкiльний невроз,Ва клiмактеричний невроз та iн. Для неврозiвВа дитячого вiку характерна перевага страхiв, соматовегетативных (енурез, рвота) i рухових розладiв (логоневроз, тики, iстеричнi паралiчi). Чим молодше дитина, тим одноманiтнiше невротична картина. Однак ВлвiковаВ» систематика неврозiв не включаi яких-небудь специфiчних для дiтей або людей похилого вiку невротичних психогенних реакцiй [15].

Ва Починаючи з 30-х рокiв XX ст. широке поширення отримала типологiчна диференцiацiя невротичних реакцiй заВа iх тривалiстю тАФ на короткочаснi i затяжнi. Короткочаснi (ситуацiйнi - за П.Б. Ганнушкiним; невротичнi - за Г.К. Ушаковим; психореактивнi - за Лангеном) реакцii нетривалi, iхнi прояви швидко редукуються i вiдновлюiться попереднiйВа психiчний стан [17].

Багато авторiв iдентифiкують поняття ВлневрозВ» з невротичним розвитком на тiй пiдставi, що неврозам властиве затяжне протiкання i частi рецидиви. У цьому вiдношеннi становлять iнтерес данi Ернста, що розрiзняi наступнi типи розвитку неврозiв: фазний (невротичнi фази, що чергуються з безсимптомними iнтервалами); хвилеподiбний(знеповними ремiсiями); однорiдний(динамiка без чiтких фаз i iнтервалiв та без змiни симптоматики).

Ва У роботах останнiх рокiв намiтилася тенденцiя до подальшоi диференцiацii типiв протiкання невротичних розладiв. Так, Сергiiв (1997) при аналiзi динамiки тривожно-фобiчних розладiв видiляi наступнi варiанти: пароксизмальный (фобiчнi пароксизми тривалiстю вiд декiлькох хвилин до декiлькох годин), рецидивуючий (повторнi напади фобiй тривалiстю вiд кiлькох тижнiв до пiвроку), безперервно-нападоподiбний (тривале iснування фобiй з перiодичними нападоподiбним загостренням симптоматики), безперервно-поступальний (наявнiсть тривалого розладу з поступовим ускладненням симптоматики), стацiонарний (багаторiчне iснування фобiй у майже незмiнному виглядi) [15].

Ва На сучасному рiвнi знань широке поширення отримала синдромальна класифiкацiя неврозiв, вiдображена в МКБ-10. У цiй класифiкацii психiчних розладiв невротчнi розлади розташованi головним чином у рубриках F40- F42 (панiчний розлад, агорафобiя, соцiальна фобiя; специфiчнi, iзольованi фобii; генералiзований тривожний розлад, нав'язливi думки, компульсивнi дii, деперсоналiзацiйно-дереалiзацiйний синдром i iн.), але представленi також у роздiлах F44 - дисоцiативнi (конверсiйнi) розлади, F45.2 - нозофобii i F48 тАУ неврастенiя [8].Ва

Рiзноманiтнi класифiкацiйнi розподiли неврозiв, пропонованi рiзними авторами, вiдбивають насамперед вiдсутнiсть iдиного погляду на iх причини та форомування. У зв'язку з цим дотепер не припиняються спроби систематизацii неврозiв з використанням рiзних критерiiв.

I.3 Клiнiчна картина дитячих неврозiв

1. Загальнi неврози

Неврози страху. Основними проявами неврозiв страху i страхи надцiнного змiсту, тобто предметнi страхи, якi пов'язанi зi змiстом психотравмуючоi ситуацii i обумовлюють надцiннiсно-хворобливе ставлення до об'iктiв i явищ, що викликали афект страху. Характерно нападоподiбнеВа виникнення страхiв, особливо при засинаннi. Напади страху продовжуються 10-30 хв., супроводжуються вираженою тривогою, нерiдко афективними галюцинацiями, вазовегетативними порушеннями. Змiст страхiв залежить вiд вiку. У дiтейВа дошкiльного вiку переважають страхи темряви, самiтностi, тварин, персонажiвВа казок, кiнофiльмiв або вигаданих батьками з ВлвиховноюВ» метою (ВлбабайВ» i iн.).ВаВаВаВаВаВаВаВаВа Ва

Невроз нав'язливих станiв вiдрiзняiться переважанням в клiнiчнiй картинiВа нав'язливих явищ, тобто рухiв, дiй, страхiв, побоювань, уявлень i думок, що виникають всупереч бажанню хворого, який, усвiдомлюючи iх необТСрунтований хворобливий характер, безуспiшно прагне iх перебороти. Основними видами навтАЩязливостей у дiтей i навтАЩязливi рухи i дii (обсесii) та навтАЩязливiВа думки (компульсii) i страхи (фобii). В залежностi вiд переважання тих чи iнших умовно видiляють невроз нав'язливих дiй (обсесивный невроз) i невроз нав'язливих страхiв (фобiчний невроз). Часто зустрiчаються змiшанi нав'язливостi (обсесивно-компульсивний синдром).

ВаВаВаВа ОбсесивнийВа невроз у дiтей дошкiльного i молодшого шкiльного вiку виражаiться переважно нав'язливими рухами тАУ нав'язливими тиками, а також вiдносно простими нав'язливими дiями. Тиковi нав'язливi рухи пов'язанi з емоцiйною напругою, що знiмаiться руховим розрядом i пiдсилюiться при затримцi нав'язливого руху. Нав'язливi дii складаються зi сполучення ряду рухiв.

ВаВаВаВа При фобiчному неврозi у дiтей бiльш молодшогоВа вiку переважають нав'язливi страхи забруднення, гострих предметiв (голок), закритих примiщень. Дiтям старшого вiку i пiдлiткам бiльш властивi нав'язливi страхи хвороби (кардiофобiя, канцерофобiя й iн.) i смертi, страх подавитися при iжi, страх почервонiти в присутностi стороннiх, страх усноi вiдповiдi в школi. Зрiдка в пiдлiткiв зустрiчаються контрастнi нав'язливi переживання. До них вiдносяться ганебнi та непристойнi думки, що суперечать бажанням i моральним установкам пiдлiтка.

Депресивний невроз поiднуi групу психогенних невротичних захворювань, у клiнiчнiй картинi яких провiдне мiсце посiдаi депресивне порушення настрою. Типовi прояви депресивного неврозу спостерiгаються в пубертатному i препубертатному вiцi. На перший план виступаi подавлений настрiй, що супроводжуiться вiдповiдним виразом обличчя, бiдного на мiмiку, тихим мовленням, уповiльненими рухами, плаксивiстю, загальним зниженням активностi, усамiтненням. У висловлюваннях переважають психотравмуючi переживання, а також думки про власну малоцiннiсть, низький рiвень здiбностей.Ва Характернi соматовегетативнi розлади: зниження апетиту, зменшення маси тiла, запори, безсоння.

РЖстеричний невроз - психогенне захворювання, що характеризуiться рiзноманiтними(соматовегетативними,моторними,сенсорними, афективними) розладами невротичного рiвня, у виникненнi i проявi яких провiдна роль належить психогенетичному механiзму умовноi приiмностi або бажаностi для хворого даних розладiв, який забезпечуi патологiчний захист особистостi вiд важких для неi ситуацiй.

ВаВаВаВа У клiнiцi iстеричних розладiвВа дiтей провiдне мiсце займають моторнi i соматовегетативнi порушення: астазiя-абазiя, iстеричнi парези i паралiчi кiнцiвок, iстерична афонiя, а також iстерична рвота, затримка сечовипускання, головнi болi, непритомностi, псевдоалгiчнi явища (тобто скарги на болi в тих або iнших частинах тiла при вiдсутностi органiчноi патологii вiдповiдних систем i органiв, а також при вiдсутностi об'iктивних ознак болю). У молодшому дитячому вiцi часто зустрiчаються рудиментарнi моторнi напади: падiння з криком, плачем, ударами об пiдлогу i афект-респiраторнi напади, що виникають при образi, невдоволеннi пiсля вiдмови виконати вимоги дитини, покараннi i т.д.

Неврастенiя (астенiчний невроз). В дитячому вiцi неврастенiя у вираженiй формi зустрiчаiться тiльки у дiтей шкiльного вiку i пiдлiткiв. Основнi прояви неврозу тАУ пiдвищена дратiвливiсть, нестриманiсть, гнiвливiсть i в той же час тАУ швидке виснаження афекту, легкий перехiд до плачу, стомлюванiсть, погане перенесення будь-якого психiчного напруження. Спостерiгаiться вегетосудинна дистонiя, знижений апетит, розлади сну. У дiтей бiльш молодшого вiку вiдзначаються рухове розгальмування, непосидючiсть, схильнiсть до зайвих рухiв.

Ва2.Системнi неврозиВау дiтей зустрiчаються трохи частiше загальних неврозiв.

Невротичне заiкання - психогенно обумовлене порушення ритму, темпу i плавностi мовлення, пов'язане iз судомами м'язiв, що беруть участь у мовленнiому актi. У хлопчикiв заiкання виникаi значно частiше, нiж у дiвчат. Розлад в основному розвиваiться в перiод становлення мовлення (2-3 роки) або у вiцi 4-5 рокiв, коли вiдбуваiться значне ускладнення фразового мовлення i формування внутрiшньоi мови.

НевротичнийВа тик обтАЩiднуiВа рiзноманiтнi автоматизованi звичнi рухи, а також рiзноманiтнi респiраторнi тики, що виникають внаслiдокВа фiксацii того чи iншого захисного руху. В деяких випадках тики вiдносять до проявiв неврозу нав'язливостi. Разом з тим нерiдко, особливо у дiтей дошкiльного молодшого шкiльного вiку, невротичнi тики не супроводжуються почуттям внутрiшньоi несвободи, напруги, прагненням до нав'язливого повторення руху, тобто не носять нав'язливого характеру. Такi звичнi автоматизованi рухи вiдносяться до психопатологiчно недиференцiйованих невротичних тикiв.

Невротичнi розлади снуВа у дiтей i пiдлiткiв зустрiчаються досить часто, однак вивченi недостатньо. Клiнiка невротичних розладiв сну виражаiться порушеннями засипання, неспокiйним сном з частими рухами, розладом глибини сну з нiчними пробудженнями, нiчними страхами, яскравими страхiтливими сновидiннями, а також снохождiнням i сноговорiнням.Ва Невротичнi харчовi розлади - група системних невротичних розладiв, що характеризуються рiзними порушеннями харчовоi поведiнки (анорексiя, булiмiя). Безпосереднiм приводом до виникнення харчових розладiв часто i спроба матерi насильно нагодувати дитину, перегодовування, випадковий збiг прийому iжi з яким-небудь неприiмним враженням.

Невротичний енурез - психогенно обумовлене неусвiдомлене сечовидiлення, переважно пiд час нiчного сну. Нiчне нетримання сечi стаi частiшим при загостреннi психотравмуючоi ситуацii, пiсля фiзичних покарань i т.п.Ва Як правило, супроводжуiться iншими невротичними розладами: нестiйкiсть настрою, дратiвливiсть, страхи, плаксивiсть, тики.

Невротичний енкопрез проявляiться у незначному мимовiльному випорожненнi при вiдсутностi поразок спинного мозку, а також аномалiй i захворювань кишечника. Зустрiчаiться приблизно в 10 разiв рiдше енурезу, в основному у хлопчикiв у вiцi вiд 7 до 9 рокiв.Часто супроводжуiться зниженим настроiм, дратiвливiстю, плаксивiстю, энурезом. [1]

Частина II. Формування дитячих неврозiв

ВаII.1 Етiопатогенез неврозiв в iсторичному аспектi

Ва Сучасне вчення про неврози виросло зi вчення про неврастенiю й iстерiю. Дуже багато понять, якi вiдносяться до iстерii i зберегли своi значення дотепер, були введенi Шарко. Вiн дав класичний опис клiнiки iстерii, зокрема фаз клоунiзму, пристрасних поз, вигинання дугою. Шарко врахував, що такi хворi схильнi доВа наслiдування i навiювання, iхня уява така жива, що вони легко вiдтворюють хворобливi картини навiть органiчних захворювань. Йому належить вiдомий вислiв: "iстерiя тАУ мавпа усiх хвороб" [7].

Ва Неврастенiя - поняття, введене американським лiкарем Ж.Бiрдом (1880), що описав пiд цим iм'ям комплекс хворобливих явищ, пов'язаних з пiдвищеною збудливiстю, нервовiстю, стомлюванiстю, головними болями. Вiн вважав, що неврастенiя розвиваiться в результатi стомлення i недостатнього живленння нервовоi системи i пов'язана з американськими умовами життя, з його темпами. Ж. Бiрд пiдкреслював екзогенну обумовленiсть неврастенii [7].

Ва Мебiус, який видiлив особливу клiнiчну картину за назвою "нервовiсть", що виражаiться в надмiрнiй дратiвливостi i слабкостi нервовоi системи, пiдкреслював роль конституцiйних моментiв. Ця концепцiя була прийнята й iншими дослiдниками -Ва однi з них пiдкреслювали пiдвищену подразливiсть мозку, iншi -Ва соматичну недостатнiсть, астенiчну будову. Таким чином, поруч з неврастенiiю, яка викликалася зовнiшнiми причинами, видiлялася ендогенна або конституцiональна нервовiсть, що виявлялася в симптомах як соматичного, так i психiчного порядку. На думку Бiрда i Мебiуса, вВа ii основi лежали соматичнi розлади. Французькi дослiдники особливу увагу звернули на психiчну структуру картин нервовостi, у зв'язку з чим П. Жане (1911) розробив концепцiю психастенii. ПовтАЩязуючи ii з конституцiональною нервовiстю, через ii приналежнiсть до вроджених станiв, психастенiю пiзнiше видiлили у вiдособлену клiнiчну форму у виглядi своiрiдноi психiчноi слабкостi, ослаблення волi, невпевненостi й одночасно схильностi до нав'язлив остей i фобiй. П.Жане думав, що в основi таких явищ лежить особливий стан мозку, особливий хiмiзм. Варто пiдкреслити, що й у Бiрда, так й у Мебiуса концепцii неврозiв були соматичними. Надалi у багатьох дослiдникiв, особливо у З. Фрейда, а також А. Адлера, вони стали чисто психологiчними [7].

Ва З. Фрейд вважав, що усi без винятку неврози i продуктом порушення правильного розвитку статевого потяга "лiбiдо" з регресом до однiii з дитячих "iнфантильних" фаз його розвитку. Вiн трактував нав'язливостi як "символи сексуальних переживань раннього дитинства, пов'язанi з яким-небудь сексуальним задоволенням i, разом з тим,Ва почуттям провини" [19].

Ва Неофрейдисти Е.Фромм, К.Хорнi, Х.Саллiван вважали, що причина конфлiктiвВа людини не пов'язана тiльки з "едиповим комплексом", який виступаi альфою i омегою класичного психоаналiзу, а насамперед iз соцiальними умовами, iз взаiмодiiю органiзму з зовнiшнiм середовищем, суспiльством.

Ва Родоначальниками спадково-конституцiональноi теорii неврозiв з навтАЩязливостями були Морель, Крофт-Ебiнг, Крепелiн, якi вiдносили нав'язливостi до вроджених станiв. Цю точку зору роздiляли i багато вiтчизняних психологiв та психiатрiв, якi розцiнювали нав'язливi стани як ознаку спадковоi дегенерацii, або вважали за можливе розвиток навтАЩязливостей в осiб iз шизоiдною або циклоiдною конституцiiю, у психопатiв, у людей iз психастенiчними рисами характеру i т.д. С.А. Суханов (1912), а потiм i Т.РЖ. Юдiн (1920) надавали величезного значення тривожно-недовiрливому характеровi в генезi та формуваннi неврозiв з навтАЩязливостями, вони вважали, що цей характер складаi основу конституцiонально обумовленоi психастенii [7].

II.2 Механiзми формування неврозiв

Нейрофiзiологiчний аспект формування неврозiв обгрунтовуiться у нейрофiзiологiчнiй концепцii неврозiв РЖ.П. Павлова, яка була першою спробою в iсторii вивчення неврозiв створення патофiзiологiчно обумовленних уявлень про механiзми iхнього розвитку. В ii основi лежить вчення Павлова про типи вищоi нервовоi дiяльностi. Пiд неврозом Павлов розумiв хронiчне тривале порушення вищоi нервовоi дiяльностi, викликане перенапруженням нервових процесiв в корi великих пiвкуль внаслiдок дii неадекватних зовнiшнiх подразникiв. На думку Павлова саме тип вищоi нервовоi дiяльностi, виступаючи як тАЬгрунттАЭ для формування неврозiв, може або полегшити його виникнення (слабкий тип), або перешкодити появi нервового зриву (сильний тип) [17].

Ва Сучаснi нейрофiзiологiчнi дослiдженняВа показали, що в основi формування неврозiв лежить розлад функцii iнтегративних систем мозку, а саме тАУ кори великих пiвкуль та лiмбiчно-ретикулярного комплексу [8].

Нейрохiмiчний аспектВа формування неврозiв значною частиною аналiзуiться в контекстi загальнобiологiчноi концепцii стресу Ганса Сельi, який довiв, що

Вадля ефективноi органiзацii реакцiй пристосування та забезпечення постiйностi внутрiшнього середовища органiзму маi значення взаiмодiя функцiональноi активностi симпатико-адреналовоi системи та змiн фiзiологiчних i метаболiчних реакцiй [7]. Основними бiологiчно активними речовинами симпатико-адреналовоi системи i катехоламiни: адреналiн, норадреналiн та дофамiн. У хворих на неврозиВа пiдвищений рiвень показникiв адреналiну, бiльш виражене пiдвищення норадреналiну, при цьому рiвень дофамiну дещо знижений.

Психофiзiологiчний аспект. Становлення вiтчизняного психофiзiологiчного напрямку у вивченнi неврозiв вiдбувалося завдяки представникам концепцii нервизму тАУ РЖ. М. Сiченову, РЖ.П.Павлову, В.М.Бiхтiреву, А.А.Ухтомському.

ВаВаВа До психофiзiологiчних механiзмiв формування неврозу слiд вiднести наступнi прояви: 1) перенапруження процесу збудження; 2) перенапруження процесу гальмування; 3) зсув процесiв збудження та гальмування; 4) змiна нервово-психiчноi реактивностi та пристосувальних функцiй органiзму; 5) розвиток фазових станiв; 6) порушення бiлатеральноi регуляцii; 6) утворення патодинамiчних, але вiдносно стiйких церебральних порушень [4].

Психоендокринний аспектформування неврозiв аналiзуiться у дослiдженнях В.С. Пiдкоритова, який довiв, що у дiтей пубертатного вiку,захворiвших на нервоз, маi мiсце значне пiдвищення в плазмi кровi рiвня гормонiв гiпофiзарно-тиреоiдноi системи, яке свiдчить про порушення центральних, гiпоталамiчних механiзмiв i нейроендокринноi регуляцii гомеостазу та адаптацii [14].

II.3 Основнi фактори формування дитячих неврозiв

ВаВа Хоча психотравматизацiя i провiдною причиною розвитку та формування неврозiв, ii патогенне значення визначаiться складною взаiмодiiю з багатьма iншими факторами, якi являються результатом усього життя iндивiда, формування його органiзму i особистостi. Саме тому доцiльно видiлити такi аспекти формування неврозу як психологiчнi, соцiальнi (сiмтАЩя) та бiологiчнi.

II.3.1 Бiологiчнi фактори формування дитячих неврозiв.

ВаНе можна стверджувати,Ва що бiологiчнi фактори формування неврозiв i основними у iхнiй патогенетичнiй картинi, про це свiдчить, наприклад, неоднозначна картина, отримана в результатi близнюкових та iнших психогенетичних дослiджень, але роль цих факторiв незаперечна - однiiю з важливих вiкових етiопатогенетичних особливостей дитячих неврозiв тАУ вираженiсть бiологiчного фону, на якому вони манiфестують.

1) частота нервово-психiчних захворювань у родичiвВа хворих на неврози

Зазвичай, в психогенетичних дослiдженнях зверталась увага на випадки iдентичних вiкових невротичних розладiв у сибсiв (братiв та сестер) та батькiв. Це стосуiться хворих на неврози в цiлому ( В.Н. Мясищiв [12] i Б.Д. Карвасарський [8]), хворих на iстерiю (Г.Г. Вульфiрт), хворих на обсесивний невроз ( Н.М. Асатианi, Е.А. Карандашова). За iншими даними ( О.РЖ. Захаров [4]) це стосуiться невроза навтАЩязливих станiв тАУ навтАЩязливих страхiв смертi. Захаров [4] наводить подiбний випадок, коли одна iз сестер у 7-рiчному вiцi навтАЩязливо мила руки, боючись зараження i смертi, при чому подiбне спостерiгалося у iншоi сестри в такому ж вiцi. Мати дiтей, у якоi спостерiгався страх смертi у вiдповiдному вiцi, була надмiру тривожною i реагувала на подiбнi прояви у дiтей занадто емоцiйно. Тому, в деяких випадках, доцiльнiше говороти не про спадкову схильнiсть до неврозiв, а про наявнiсть генетично обумовлених типiв нервово-психiчного реагування, опосередкованих характером стосункiв у сiмтАЩi: сензитивнiсть, емоцiйна лабiльнiсть, збудливiсть, тривожнiсть,Ва помисливiсть, гiперсоцiальнiсть та ригiднiсть. Найбiльш статистично значимими серед цих факторiв i тривожнiсть, сензитивнiсть та гiперсоцiальнiсть, якi можна визначити як базисну трiаду невротичного типу реагування: на рiвнi характеру тАУ тривожнiсть, на емоцiйному рiвнiВа - сензитивнiсть, на рiвнi спрямованностi особистостi тАУ гiперсоцiальнiсть.

ВаВа Данi про значення генетичних факторiв у формуваннi неврозiв важкi для iнтерпретацii. На думку деяких дослiдникiв генетичний вклад у розвиток неврозiв можеВа здiйснюватися на двох рiвнях: по-перше сприяiВа розвитку окремих властивостей особистостi, по-друге сприяi вибiрковiй непереносимостi певних стресiв з утворенням специфiчних синдромiв.

2) Дослiдження генетики неврозiв за допомогою близнюкового метода

Для того, щоб виявити чистий генетичний вклад у формування неврозiв необхiдно виключити вплив оточення,Ва тому доцiльно використовувати близнюковий метод. Але бiльшiсть подiбних дослiджень стосуються лише близнюкiв з обсесивним, фобiчним та iстеричним неврозами i не виключають ролi сiмейного оточення, тому наявна iнформацiя ще не достатня для узагальнення.

ВаУ дослiдженнях, проведенних у серединi ХХ-ст. конкордантнiсть по неврозам для монозиготних близнюкiв складала 45%, а для дизиготних тАУ 23%, крiм того, слiд зазначити,Ва у монозиготних близнюкiв були високi показники нейротизму. Рiзноманiтнi невротичнi прояви у близнюкiв виникають i посилюються при астенii, обумовленiй додатковими екзогенними причинами [13].

3) Особливостi конституцii у хворих на неврози

За одними даними вказуiться, що хворi на неврози частiше характеризуються вiдхиленнями вiд нормостенiчного типу в сторону астенiчного чи гiперстенiчного, за iншими вiдмiчаiться що для них характерна нормостенiчна конституцiя. При чому в рядi робiт пiдкреслений взаiмозвтАЩязок мiж iстерiiю та гiперстенiчним типом, з однiii сторони, та неврастенiiю i астенiчним типом тАУ з другоi сторони.

Ва В генетичному планi дослiджена схожiсть в сiмтАЩi за ознаками спiльних рис зовнiшностi. Так, встановлено, що хлопчики 7-11 рокiв при неврозах частiше, нiж у нормi, схожi зовнi на батька. А у матерiв дiтей з неврозами бiльш домiнантними ознаками за зовнiшнiстю будуть риси батька, навiдмiну вiд матерiв дiтей без нервово-психiчних вiдхилень. [4]

Ва До конституцiйних проявiв необхiдно вiднести i темперамент, вроджений тип нервово-психiчного реагування. Вiдома точка зору РЖ.П.Павлова на переважання крайнiх типiв темпераменту при неврозах. На думку В.М. Мясищева [12] стан тривоги та страху, тривожноi помисливостi, реалiзуючись в залежностi вiд темпераменту викликають реакцii емотивного характеру, якi перходять в стан неврозу при нерозумiннi зi сторони оточуючих. В концепцii В.РЖ.Гарбузова [2] основне патогенне протирiччя пи неврозах полягаi в невiдповiдностi впливу середовища вродженому типу реагування тАУ темпераменту.ВаВаВаВа

4) Вагiтнiсть та пологи

Ва За даними ряду авторiв для дiтей i пiдлiткiв, якi страждають на неврози, i характерним обтяжування раннього перебiгу хвороби патологiчною вагiтнiстю матерi та патологiчними пологами.ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа

1. Антенатальнi патогеннi фактори

ВаВа Вияснено, що у батькiв дiтей, хворих на неврози, сiмейнi обставини до настання вагiтностi були не зовсiм благополучними, в основному через невпевненнiсть у мiцностi шлюбу.

Ва У бiльшостi випадкiв вагiтнiсть перша, пiд час неi близько 60% жiнок переживають стан емоцiйного стресу. Частота стресу пiд час вагiтностi буде ще вища, якщо враховувати негативне вiдношення до неi у жiнок, непiдготовлених до народження дитини, чи орiiнтованих на виконання професiйних обовтАЩязкiв. Вiдповiдно, провiдними патогенними факторами вагiтностi у матерiв дiтей, у яких формуються неврози i як ii затримка пiд впливом стресу, так i наявнiсть самого стресу пiд час вагiтностi. [4]

Ва Антенатальний перiод часто ускладнений пiзнiм токсикозом i загрозою переривання вагiтностi, гострими та хронiчними iнфекцiйними захворюваннями, що викликають хронiчну внутрiшньоутробну гiпоксiю плоду.

2. Перинатальнi патогеннi факториВа[6]

Ва Пологи в бiльшостi випадкiв настають вчасно, але у кожноi другоi жiнки пiд час пологiв вiдмiчаiться виражена слабкiсть родовоi дiяльностi i виникаi необхiднiсть ii штучного стимулювання, внаслiдок чого дiти часто народжуються ослабленими. Патологiя пологiв у матерiв бiльш виражена при неврастенii у дiтей.

Ва 3. Постнатальнi патогеннi фактори [6]

Ва Емоцiйний стрес у матерi на першому роцi життя дитини не зменшуiться, а зростаi, виявляючись у 82% матерiв, причому провiдна причина стресу у кожнiй другiй сiмтАЩi тАУ конфлiктнi стосунки з чоловiком. Немовля легко переймаi тривожнiсть матерi проявами блювання, немотивованим криком, неспокiйним сном та зниженим апетитом, що часто ускладнюiться дiагостованою церебральною травмою в ранньому неонатальному перiодi.

Ва Загалом, можна стверджувати, що тривалий стресовий фактор пiдчас вагiтностi матерi i пологiв можуть стати одним з поштовхiв до формування в майбутньому неврозу у дитини.

5) Роль статi та вiку у формуваннi дитячих неврозiв.

ВаВа Найбiльша кiлькiсть неврозiв за даними частоти звертань до спецiалiстiв спостерiгаiться у старшому дошкiльному та молодшому шкiльному вiцi, але за даними суцiльного дослiдження найбiльша кiлькiсть неврозiв виявлена у дiтей шкiльного вiку. У бiльшостi зафiксованих випадкiв невроз формуiться у старшому дошкiльному вiцi, коли дiти ще достатньо емоцiйнi i в той же час у них вiдбуваiться iнтенсивний розвиток мислення як когнiтивного рiвня психiки. В цьому вiцi вони розумiють i глибоко переживають травмуючi життiвi обставини, але ще не здатнi вирiшити iх найбiльш доступним для себе способом. Найбiльш уразливим i вiкВа 2, 3, 5, 7 рокiв. У 2 i 3 роки невротизацiя i наслiдком, з однiii сторни, травмуючого досвiду розлучення з батьками на початку вiдвiдування дитячого садка i проблемами адаптацii до нього, з iншоi сторони, боротьби батькiв iз впертiстю дитини, в якiй проявляiться почуття ii власного тАЬятАЭ. ПтАЩятирiчний вiк тАУ сензитивний етап у розвтку психiки i формуваннi особистостi, пiд час якого блокування потреб рольовоi iдентифiкацii, вiдсутнiсть почуття безпеки i впевненностi у собi, як i досвiд життiвих невдач у сукупностi з перенапруженням психофiзiологiчних можливостей проявляiться у виглядi тривалого психiчного стресу, який згодом проявиться клiнiчною картиною неврозу. У 7 рокiв невротизуючий фактор заключаiться у нервово-психiчному пергруженнi у звтАЩязку з навчанням у школi, а також прблемами психологiчноi адаптацii до школи.

Ва Пiзнiше вiдбуваiться перехiд вiд зовнiшньо детермiнованих патогенетичних конфлiктiв при неврозах у першi роки життя до конфлiктiв внутрiшнього плану у пiдлiткiв. При чому частота неврозiв у школярiв зростаi по мiрi збiльшення часу навчання, а у вiцi 12-18 рокiв наявний постiйний рiвень невротизму. Часто неврози спостерiгаються в перiоди вiкових криз. [4]

Ва Розлади невротичного характеру переважають у хлопчикiв, але вже у пiдлiтковому вiцi бiльш невротичними i дiвчата. З 12 рокiв спiввiдношення хлопчикiв i дiвчаток, хворих на неврози, практично однакове, оскiльки, саме до початку пубертатного перiоду згладжуються прояви невропатii.Ва У дiвчат, порiвняно з хлопцями, з вiком помiтнеВа переважання невротичних розладiв, включаючи тривогу та депресiю. [8]

6) Невропатiя

Ва Невропатiя визначаiться як аномалiя нервово-психiчного розвитку, етiологiчно повтАЩязана або з генетичним фактором, або з екзогенними впливами у внутрiшньоутробному перiодi [4]. Невропатiя як пiдвищена невротична готовнiсть тАУ це ще не хвороба, а крайнiй варiант психiчноi норми, прояви якого залежать вiд рiзноманiтних факторiв [1]. В ii основi лежить функцiональна недостатнiсть вегетативноi регуляцii, яка i корелюi з неврозами. Серед проявiв невропатii можна видiлити наступнi ознаки: пiдвищена нервова чутливiсть, нервова ослабленiсть, порушення сну, соматична ослабленiсть, вегетосудинна дистонiя, дiатези, психомоторнi та конституцiйно обумовленi порушення типу енурезу, тикiв, заiкання [4].Ва Невропатiя зустрiчаiться у 56% дiтей, хворих на неврози, в основному у хлопчикiв.

Ва Невропатiю визначають як фактор, що сприяi формуванню неврозiв, поряд зi своiрiднiстю характера дитини. Основна патогенна роль невропатii полягаi у хворобливiй змiнi реактивностi органiзму, ослабленнi його захисних сил i адаптивних можливостей.

7) Дизонтогенез

Дизонтогенез при неврозах - це насамперед прояв нерiвномiрностi розвитку фiзичних i психiчних функцiй. За шкалою випередження психiчного розвитку у першi роки життя спостерiгаiться тенденцiя до бiльш високих

Вместе с этим смотрят:

Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age

Positive and negative values of conformism

РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини

Абрахам Маслоу о потребностях человека