Допомога сiм`i та дитинi у подоланнi девiантноi поведiнки в практицi роботи шкiл

Змiст

Вступ

1. Девiантне поводження: основнi пiдходи до поняття

2. Вивчення причин девiантного поводження школярiв

3. Форми прояву девiантного поводження в дiтей

4. Взаiмодiя родини i школи

5. Форми i методи роботи викладача школи з батьками

6. Взаiмодiя школи i родини у вихованнi

7. Основи юридичних вiдносин мiж батьками i дiтьми

8. Захист прав дитини в школi

Висновки

Список використаноi лiтератури

Вступ

Кожний з нас щодня зiштовхуiться з рiзноманiтними проявами соцiально небажаного поводження - агресiiю, шкiдливими звичками, протизаконними дiями. Фахiвцi, що займаються подiбними проблемами, багато рокiв шукають вiдповiдi на ряд питань.

В даний час початi спроби систематизацii численних розрiзнених наукових даних по психологii поводження особистостi, що вiдхиляiться. Фахiвцю, що робить допомогу людям з поведiнковими девiациями, важливо почувати впевненiсть i компетентнiсть у таких питаннях. Якi етиология, механiзми функцiонування, умови i закономiрностi рiзних форм поводження, що вiдхиляiться. Особливо важливо сформувати адекватнi представлення i позитивнi навички впливу на поводження особистостi, що вiдхиляiться.

Поведiнкова психологiя - активно розвиваiться як галузь. У порiвняннi з iншими пiдходами, поведiнкова iнтервенцiя, можливо, i одним з найбiльш адекватних i ефективних способiв впливу на поводження особистостi. У той же час у сучаснiй практицi надання психологiчноi i психотерапевтичноi допомоги спостерiгаiться тенденцiя до iнтеграцii рiзноманiтних методiв, заснованоi на рiзнiй методологii, для рiшення конкретних практичних задач. У випадку поведiнкових порушень досить широко й успiшно використовуються интегративние пiдходи, спрямованi на рiшення стратегiчноi задачi - досягнення позитивних особистiсних змiн.

Вирiшальним фактором, що гарантуi успiшнiсть застосування будь-яких методiв виступаi особистiсть самого фахiвця, що робить соцiально-психологiчну допомогу. Можна говорити про таких соцiально важливого якостях соцiального педагога, як адаптивнiсть, високий рiвень розвитку життiво важливих умiнь, упевненiсть, щирий iнтерес до людей, духовнiсть.

Девiантне, що вiдхиляiться, поводження викликаi жвавий iнтерес у психологiв, лiкарiв, педагогiв, працiвникiв правоохоронних органiв, соцiологiв, фiлософiв. Тема поводження, що вiдхиляiться, носить мiждисциплiнарний i дискусiйний характер. Спряженiсть термiна з поняттям "соцiальна норма" багаторазово ускладнюi проблему, оскiльки границi норми дуже умовнi, а людини абсолютно нормальноi за всiма показниками не iснуi.

Рiзноманiття пiдходiв виявляiться i при рiшеннi таких практичних задач, як дiагностика поводження особистостi, що виявляiться, його профiлактика i подолання в ходi надання соцiально - психологiчноi допомоги.

В областi розвитку народноi освiти узятий один важливий рубiж - довершений перехiд до обов'язковоi загальноi середньоi освiти, Головне сьогоднi в тiм, щоб пiдвищити якiсть навчання, трудового i морального виховання в школi.

У рiшеннi цих питань учитель зустрiчаi труднощi в органiзацii iндивiдуальноi роботи з учнями. Це порозумiваiться тим, що в навчальних планах педагогiчних iнститутiв i курсiв пiдвищення квалiфiкацii вчителiв не передбачене вивчення даноi проблеми. Учителя, як правило, не ставлять перед собою мети оцiнити те, наскiльки правильно розвиваiться особистiсть школяра, чи не бiдуi вона в допомозi, щоб попередити ii розвиток по спаднiй лiнii. РЖмовiрно, саме тому першi негативнi прояви в поводженнi окремих школярiв квалифицированно не усуваються, а коли цi недолiки стають бiльш вираженими, то викликають у педагогiв переважно негативну реакцiю, недоброзичливе вiдношення, упередженiсть, що не тiльки не допомагаi важкому школяревi виправитися, але i сприяi поглибленню його негативних якостей.

У дiяльностi школи утворилося визначене протирiччя: метою виховання i всебiчний розвиток особистостi школяра, виховання в нього активноi життiвоi позицii, а в процесi рiшення конкретних навчальних задач i проведення виховноi роботи не прослiджуiться розвиток особистостi кожного школяра.

Необхiдна теоретична пiдготовка студента i вчителя по проблемi iндивiдуального пiдходу до учнiв, у тому числi i до важкого.

Найбiльш значну роль у процесi виховання пiдростаючого поколiння необхiдно вiдвести спiвробiтництву родини i школи.

Родина повинна робити допомогу школi в успiшному здiйсненнi закону про освiту в органiзацii дiяльностi учнiв. Але на сучасному етапi заважаi соцiальному вихованню i шкiльнiй адаптацii слабке знання родителями основ педагогiки, iхнi невмiння, а часом батькiв обвинувачувати в цьому теж нереально. Тому в даний момент необхiдно поглиблювати взаiмодiя родини i школи, пiдвищувати вiдповiдальнiсть батькiв i матерiв за виховання дiтей. РЖ органiзувати цю роботу повинна школа. У зв'язку з цим зростаi значення роботи вчителя, психолога, соцiального педагога в школi по органiзацii цiii дiяльностi, вiд якоi залежить успiх рiшення багатьох проблем i питань.

1. Девiантне поводження: основнi пiдходи до поняття

Девiантне поводження тАУ це поводження з вiдхиленнями. Психологи розглядають девiантнiсть як поводження, що знаходиться на границi мiж правовим i кримiнальним поводженням. Дiтей, яким властивi вiдхилення поведiнкових реакцiй, називають по-рiзному: недисциплiнованi, педагогiчно або соцiально запущенi, важкi дiти, важковиховуванi, схильнi до правопорушень, девiантние пiдлiтки й iн. Цi термiни найбiльше часто використовуються як синонiми. Вiдхилення в поводженнi позначаiться на навколишнiх, i суспiльство ставить дiагноз девiантностi чи деликвентности.

У психолого-педагогiчнiй лiтературi немаi iдиного пiдходу до визначення девiантностi. В. Ковальов визначаi Девiантне поводження як вiдхилення вiд моральних норм, а деликвентнiсть вважаi поводженням злочинним. Хевит i Дженкинс важковиховуваних пiдлiткiв роздiляють на двох категорiй:

1) дiти iз соцiалiзованими формами антигромадського поводження;

2) дiти iз соцiалiзованим агресивним поводженням.

Н. Максимова видiляi типи важковиховуваних у залежностi вiд детермiнант соцiальноi дезадаптации пiдлiткiв, що чинять опiр педагогiчному впливу:

1. несформованiсть особистiсних структур, низький рiвень моральних представлень i соцiально прийнятих навичок поводження (педагогiчно запущенi);

2. особливостi розвитку вищоi нервовоi дiяльностi (акцентуацii характеру, емоцiйна нестiйкiсть, iмпульсивнiсть);

3. недотепний виховний вплив(помилкова чи ситуативна трудновоспитуемость);

4. функцiональний новотвiр особистостi (власне трудновоспитуемость).

РЖ. Фурманiв зв'язуi формування негативних форм поводження в дiтей зi стилями сiмейного виховання: емоцiйне вiдторгнення (по типi Золушки), "гiпопротекцiя" (дитина належить сам собi), що домiнуi гiперпротекцiя (занадто велику увагу батькiв до дiтей i позбавлення iхньоi всякоi самостiйностi).

В. Воробйов i Н. Коновалова видiляють три форми, i одночасно, i три причини шкiльноi дезадаптации:

1. "депривацiйна" - неможливiсть особистостi побачити в реальнiй ситуацii власну психологiчну проблему;

2. невротична природа шкiльноi дезадаптации;

3. "психопатична" - психологiчнi проблеми дитина вирiшуi неправильно, i через це з'являються новi проблеми.

РЖснуi багато iнших способiв класифiкацii правопорушень i важковиховуваiмостi. Усi цi знання необхiднi практичному психологу для розумiння механiзмiв появи вiдхилень у поводженнi школярiв, умов i причин девiантностi. Вони i своiрiдним покажчиком для психолога у виборi методiв i прийомiв до роботi з дiтьми: спостереження, аналiз продуктiв дiяльностi (матерiальних, iнтелектуальних, духовних), анкетування, тестування, социометрические вимiри i вербальнi методики, бесiди та iншi.

2. Вивчення причин девiантного поводження школярiв

Кожна девiантна дитина маi свiй набiр вiдхилень у поводженнi: прогулювання урокiв, фiзичне насильство над однолiтками, брутальнiсть у спiлкуваннi з навколишнiми, вороже вiдношення до людей, зневага обов'язками, агресивна протидiя до педагогiчних вимог, недовiра до батькiв i вчителiв, пiдвищенi рiвень самооцiнки i рiвень домагань, а практичному психологу важливо простежити iхнiй генезис i лише тодi вирiшувати питання профiлактики, дiагностики, консультування i корекцii, при цьому необхiдно пам'ятати, що причини порушень поводження майже завжди взаiмозалежнi.

Родина тАУ основний iнститут виховання дiтей. Зразки поводження дiти переймають у своiх батькiв, оскiльки саме батьки визначають норми оцiнки поводження. Дiти часто грають ролi своiх батькiв, тому дуже важливо попередити закрiплення дезадаптивних форм поводження дитини шляхом психокорекцiйноi i консультативноi роботи не тiльки з дiтьми, але i з родителями.

Комплексне вивчення причин вiдхилень у поводженнi, створення прогностичноi програми реальних заходiв i шляхiв подолання проблем девiантних школярiв тАУ i одночасною роботою по подоланню недолiкiв сiмейного i педагогiчного виховання. Такий пiдхiд диктуi необхiднiсть розробки комплексних заходiв для надання психологiчноi допомоги всiм учасникам навчально-виховного процесу.

Доцiльним у практицi дослiдження причин девiантного поводження i використання методу "незакiнчених пропозицiй" А. Пейна (модифiкований С. Подмазiним) для рiзних вiкових категорiй. Обробка результатiв подаi iнформацiю про вiдношення учня до батькiв, друзям, однокласникам, учителям, самим собi; про iхнi мрii, бажання, страхах, проблемах особистiсного розвитку. На основi цього можна зробити психологiчний аналiз домiнуючих стереотипiв свiдомостi i дiяльностi.

РЖнформацiйноi для психолога i дiагностика перешкод особистiсного розвитку тАУ опросник для дiтей 9-11 рокiв, що включаi 90 питань. Анкетування даi психологу можливiсть визначити рiвень тривожностi, iмпульсивностi, агресивностi, схильнiсть до нечесного поводження, асоцiальну замкнутiсть, непевнiсть, i естетичну нечутливiсть. При цьому, важливе значення маi сама органiзацiя анкетування, оскiльки чеснiсть вiдповiдей прямо залежить вiд того довiрчого контакту, що психолог зумii установити з дiтьми. Валиднiсть даноi дiагностики пiдтверджуiться багаторiчним досвiдом.

Для вивчення типу темпераменту можна використовувати опросник Г.Айзенка, або тейпинг-тест, для вивчення типу реагування в конфлiктнiй ситуацii тАУ тест фрустацii С. Розенцвейга.

Пiдлiтки, яких вважають важковиховуваними, дуже вiдрiзняються напрямками стереотипноi реакцii на конфлiктну ситуацiю. Так, однi з них виявляють екстернальнiсть, а iншi тАУ iнтернальнiсть, а деякi тАУ байдужiсть чи займають компромiсну позицiю.

Для роботи з важковиховуваними дiтьми психологи з успiхом використовують патохарактерологiчний опросник (ПДО) А. Личко, що видiляi 11 типiв акцентуацiй характеру. Для дiагностики акцентуацiй особистостi можна використовувати опросник Х.Шмишека, в основу якого покладена концепцiя "акцентуацiй особистостi" К. Леонгарда й iншi.

Дiючим методом впливу середовища на дитину, i навпаки, вiдносини дитини до близьких людей, i методика вивчення соцiальноi близькостi.

У результатi аналiзу вiдповiдей на поставленi питання, психолог одержуi iнформацiю про тiм, хто з близького оточення дитини i для нього найбiльш авторитетним, з ким найчастiше вiн радиться, вiд кого чекаi допомоги, кому довiряi, на кого хоче бути схожим i т.д.

Проективнi тести мають ряд переваг, зокрема тому, що дiти сприймають iхнiй як гру i не усвiдомлюють цiлей дослiдження, що даi можливiсть одержати щирий результат, вiдкрити дверi у свiтло проблем школяра, що не завжди доступно вербальним методикам.

Дiагностика особистостi за допомогою психорисунков (Будинок, дерево, людина", "Малюнок родини", "неiснуюча тварина") i досить iнформативним, однак, вимагають гарноi теоретичноi i практичноi пiдготовки психологiв.

3.
Форми прояву девiантного поводження в дiтей

Наркоманiя i токсикоманiя. Наркоманiя тАФ це захворювання, що виражаiться у фiзичнiй чи психологiчнiй залежностi вiд наркотикiв, нездоланному потязi до них, що поступово приводить органiзм до фiзичного i психiчного виснаження. Стан наркотичного сп'янiння характеризуiться почуттям ейфорii, легкiстю тiла, яснiстю думки. Свiт сприймаiться в райдужних тонах, губиться вiдчуття часу. Прийом наркотику-опiуму, гашишу, кокаiну тАФ супроводжуiться тахiкардiiю, сухiстю в ротi, iншими, ще бiльш серйозними розладами. Для абстинентного синдрому, так називаноi "ломки", тобто Наркотичного похмiлля, характерний рiзкий спад настрою, загальна слабiсть, сонливiсть, тремор (тремтiння) кiнцiвок.

Наркоманiя маi соцiальнi причини i наслiдки. Для злочинних елементiв це найлегший шлях добування грошей. Зловживання наркотиками веде до росту смертностi, особливо серед молодi, i розвитку цiлого "букета" соматиних i психiчних захворювань. Економiцi суспiльства i його моральних пiдвалин наноситься матерiальний i моральний збиток. На ТСрунтi наркоманii вiдбуваються злочини, тому що в станi "ломки" наркоман здатний на будь-який злочин. Придбання наркотикiв стаi причиною здiйснення злочинiв проти особистостi: злодiйства, грабежу, розбою. Наркоманiя вкрай негативно позначаiться на потомствi. Дiти народжуються iз серйозними фiзичними i психiчними вiдхиленнями, що, у свою чергу, веде до розпаду родини. Наркоман у мiру розвитку хвороби деградуi як особистiсть, тому що рабська залежнiсть вiд наркотикiв змушуi його робити аморальнi вчинки.

Шлях молодих людей до наркоманii починаiться з бездоглядностi з боку родини i суспiльства, коли пiдлiток попадаi пiд вплив так називаного авторитету неформальноi групи. Пропозицiя спробувати "травичку" випливаi, як правило, пiсля психологiчноi обробки новачка. Звикання залежить вiд iндивiдуальних особливостей особистостi, але вiдбуваiться швидко. Фiзична залежнiсть виявляiться в тiм, що якщо наркотик не вводиться, те настаi абстинентний синдром тАФ "ломка", тобто органiзм уже вимагаi новоi порцii отрути. Людина попадаi в рабську залежнiсть вiд "наркоти", i деградацiя особистостi завершуiться.

Токсикоманiя тАФ захворювання, викликане споживанням токсиних речовин, тобто таблеток транквiлiзаторiв (хворi називають iх "колесами"), кофеiну, отриманого з мiцного чаю тАФ "чифиря", вдиханням ароматичних речовин побутовоi хiмii. У станi сп'янiння, крiм ейфорii, виникають зоровi галюцинацii.

Пияцтво й алкоголiзм. Мiж цими поняттями iснують розходження. Алкоголiзм характеризуiться патологiчним потягом до спиртного i наступною соцiально-моральною деградацiiю особистостi. Пияцтво тАФ це непомiрне споживання алкоголю, що поряд з погрозою здоров'ю особистостi порушуi ii соцiальну адаптацiю.

За даними рiзних обстежень, у Украiнi бiльш 100 тис. пiдлiткiв-алкоголiкiв, 80тАФ85% з них школярi й учнi ПТУ, у тому числi 3,8% п'ють систематично, 18% тАФ помiрковано, 27% тАФ епiзодично.

Уживання пiдлiтками алкогольних напоiв заборонено законом. Однак результати деяких обстежень свiдчать, що 7 з 10 опитаних вперше ужили алкогольнi напоi у вiцi 10тАФ11 рокiв. На думку медикiв, четверта частина юнакiв i шоста частинi дiвчин, що вживають алкоголь, потенцiйнi алкоголiки.

Складнiсть ситуацii в тiм, що якщо до наркотикiв пiдлiтки в бiльшостi випадкiв прилучаються через друзiв i знайомих, то до алкоголю тАФ через членiв родини. Вони ж на думку деяких дослiдникiв, тАФ основнi постачальники алкоголю для пiдлiткiв. У родинах, де традицiйне вживання спиртного по святах i дням народження ще не перейшло в пияцтво, дiти сприймають алкогольне застiлля як природне i навiть обов'язкове явище. Про тiм свiдчать сюжети детсадовских пiслясвяткових iгор, що iмiтують поводження дорослих за святковим столом. Завжди в групi дiтей знайдеться органiзатор "свята", що повiдомляi себе "тамадою", що строго дотримуi "правила" застiлля, наприклад, такi: "Пiсля першоi чарки не закушуiмо", "Пити треба до дна" i iн. Учасники гри, згадуючи минулий свято у своiй родинi, подiляються один з одним зведеннями, якi алкогольнi вироби подавалися до столу, як i по якiй рецептурi можна приготувати самогон чи "сльози садiвника", повiдомляють, скiльки горiлки, самогону, чи чачи чогось iншого iм дали спробувати чи випити iхнi батьки.

На формирование алкоголiзму впливаi кiлька факторiв, серед яких головнi тАФ спадковiсть, характер, iндивiдуальнi властивостi особистостi й особливостi навколишнього середовища.

До факторiв, що сприяють алкоголiзацii, можна вiднести низький рiвень матерiального становища й освiти. Впливаi i звичай неодмiнного частування зi спиртним. Одним словом, програмування кращого вiдношення до алкоголю як обов'язковому елементу будь-якого святкового застiлля починаiться iз самого раннього вiку.

У процесi дитячих iгор з "алкогольним змiстом" виразно виявляються аспекти оцiнки дiтьми ролi i призначення алкоголю. РЗм подобаються насамперед ритуали, зв'язанi зi споживанням спиртного, викликаi iнтерес його оп'яняюча дiя. Ритуали формують у дитини вiдношення до алкоголю як до цiнностi й орiiнтують на його споживання. А оп'яняюча дiя спиртного сприймаiться як факт позитивний, що даi привiд для незвичайних вiдчуттiв i форм поводження, недозволенних для тверезоi людини. РЖ той i iнший аспекти викликають пiдвищений iнтерес до алкоголю. Так уже в першi роки життя в дитини закладаiться модель майбутнього алкогольного поводження. З цього випливаi, що розвитку алкоголiзму в пiдлiткiв сприяють раннi прилучення до спиртного i формування "алкогольного мислення".

Друга причина пияцтва пiдлiткiв тАФ посиленi домагання на дорослiсть. Споживання алкоголю представляiться символом самостiйностi, мужностi, засобом самоствердження.

Привабливiсть спиртного збiльшуiться для пiдлiткiв популяризацiiю алкоголепития в кiно i телевiзiйних передачах. Соцiологи США затверджують, що для пiдлiткiв, що проводять до 5 годин у телевiзора, приклади питущих кiно- i телегероiв тАФ найбiльш дiюча форма залучення в пияцтво. Ними пiдраховано, що в самих популярних програмах, що йдуть в Америцi з 20.00 до 23.00, за кожну годину показують у середньому 7,02 випадкiв вживання алкогольних напоiв (безалкогольних тiльки 3,33 випадки). При цьому позитивнi героi прикладаються до чарки в 5 разiв частiше негативних.

Ще одна причина пiдлiткового алкоголiзму тАФ приклад однолiткiв. У дiтей i пiдлiткiв з неблагополучних (особливо неповних) родин, як правило, культура спiлкування не розвита. Вiдсутнiсть щиросердечноi близькостi з родителями, контактiв з дiтьми з родин благополучних, некомунiкабельнiсть приводять до пошуку "вуличноi", "двiрськоi" компанii, у якiй обов'язковим елементом спiлкування i времяпрепровождения i випивка. У такiй компанii, часто неоднорiдноi за вiком, що п'ють пiдлiтки мають реальнi можливостi для самоствердження, переймаються самоповагою, чого не в змозi одержати нi в родинi, нi в школi.

В останнi роки виявлена ще одна причина потяга пiдлiткiв до алкоголю. Спостерiгаiться вона в дiтей, про благополуччя яких надмiрно пiклуються близькi. Спроби вiдгородити своi чадо вiд неминучих турбот i обов'язкiв приводять до формування в пiдлiтка комплексу таких рис характеру, як безвiльнiсть, залежнiсть, безвiдповiдальнiсть, непiдготовленiсть до життя. Зовнi це благополучнi, тихi, смирнi, що легко пiдкоряються волi дорослих дiти i пiдлiтки. У них як би "угодовський" тип характеру, аморфний, без яскравоi iндивiдуальностi. Небажання переборювати виникаючi в життi труднощiв приводить до пошуку легких шляхiв рiшення проблем, до неопору дурним впливам. Споживання спиртного для молодих людей такого складу i найбiльш простим i доступним (завдяки матерiальнiй забезпеченостi батькiв), хоча й iлюзорним виходом з важких ситуацiй. Вони тАФ продукт середовища. У здоровому колективi вони можуть стати гарними людьми, учнями, працiвниками, а в компанii антисоцiальних пiдлiткiв легко спiваються. РЗхнi майбутнi залежить вiд оточення, у якому iм доведеться жити i працювати.

Якщо людина страждаi якоюсь формою олiгофренii, уродженим фiзичним чи психiчним захворюванням, то тут алкоголь виступаi як компенсуючий фактор, що дозволяi нiбито згладити дефекти особистостi. Для молодi алкоголь служить унiверсальним засобом розкрiпачення i подолання сором'язливостi, некомунiкабельностi, вiд якого страждають багато пiдлiткiв.

Проституцiя. Довгий час проституцiю оточували мiфи i таiмничiсть, але в цих мiфiв i двi сторони: одна, зовнiшня, тАФ приiмна, iнша тАФ схована i безстороння. Мiфи про престижнiсть заняття проституцiiю, про шляхетних "кавалерiв", про насильство i неминучiсть проституцii так i залишаються мiфами. Красивi номери в готелях звичайно закiнчуються брудними кiмнатами в кублах, салонами машин i подiбних мiсць, шкiрно-венеричними захворюваннями, наркологiчними лiкарнями чи "психушками". Такий звичайний фiнал.

Термiн "проституцiя" походить вiд латинського слова тАФ опоганення, збезчещення. Ученi видiляють у проституцii наступнi iстотнi ознаки:

а) рiд занять тАФ задоволення сексуальних потреб клiiнтiв;

б) характер занять тАФ систематичний промисел у формi полових зв'язкiв з рiзними обличчями, без почуттiвого потяга i спрямований на задоволення половоi пристрастi клiiнта в будь-якiй формi;

в) мотив занять тАФ заздалегiдь погоджена винагорода у видi грошей чи матерiальних цiнностей, що i основним чи додатковим джерелом iснування повii.

Крiм загальних причин iснування проституцii, соцiально-економiчних i морально-етичних, можна видiлити також специфiчнi причини. Так, частина жiнок володii сильним лiбiдо, i iхньоi потреби вище середнiх, звiдси вихiд на спортивний секс. РЖнша причина криiться в середовищi, що оточуi повiй. Це рекетири, сутенери, власники "малин" та iншi карнi елементи, що установлюють своi норми взаiмин з повiями i пiдкоряють iх своiму "статуту".

У чому полягаi суспiльна небезпека проституцii? По-перше, проституцiя тАФ це форма соцiального паразитизму, Що виражаiться у вiдхиленнi вiд суспiльно корисноi працi. Проституцiя сприяi поширенню венеричних захворювань i СНРЖДу. Такi жiнки не здатнi робити на свiтло здорове потомство. Вiдбуваiться моральне падiння жiнки, вона втрачаi сором, естетичнi iдеали. Особливо небезпечне залучення в проституцiю неповнолiтнiх. Чи доцiльно встановлення кримiнальноi вiдповiдальностi за проституцiю? На це питання бiльшостi експертiв вiдповiдають негативно. Чому? В даний час держава вiдтворюi умови, що сприяють девiантному поводженню й у держави немаi моральних основ уводити кримiнальну вiдповiдальнiсть за проституцiю.

Карне переслiдування привело б до судових помилок, тому що довести склад злочину найчастiше неможливо. Однак у Кримiнальному кодексi Украiни iснуi ряд статей за "супутнi" проституцii дiяння (звiдництво, змiст кубел i iн.). Слiд зазначити, що в статтях 198, 210, 226 i 228 КК Украiни хоча i мiстяться мiри карного покарання, але в судовiй практицi вони використовуються рiдко.

Розглянемо проблеми попередження проституцii. Лiквiдацiя проституцii справа безнадiйна, тому що сексуальнi потреби тАФ найперша потреба людини. Мова тому йде не про викорiнювання проституцii, а про ii цивiлiзоване регулювання. Факторами, що стримують проституцiю, можуть стати пiдвищення життiвого рiвня населення, реалiзацiя програми полового виховання, згладжування соцiальноi нерiвностi, уведення кримiнальноi вiдповiдальностi за дiяльнiсть сутенерiв, власникiв "хат" i iнших, хто паразитуi на проституцii. Держава повинна чiтко визначити своi вiдношення до органiзованоi проституцii.

Сьогоднi приходиться визнати, що нинiшнi влади не мають у своiму розпорядженнi можливостi активно впливати на попередження проституцii. Органiзована проституцiя тим часом вiдкрито розгорнула бiзнес по "продажi любовi". Рiст проституцii i полових дисгармонiй неминуче веде до поширення СНРЖДу. За прогнозами вчених, через 10тАФ15 рокiв ця епiдемiя стане проблемою номер один. Питання, чи вводити карнi санкцii, чи легалiзувати проституцiю, залишаiться вiдкритим.

Суiцидальне поводження. Суiцид тАФ це свiдоме позбавлення себе чи життя спроба до самогубства. Суiцидальне поводження тАФ саморуйнiвне поводження, до якого можна вiднести i такi форми девiантного поводження, як зловживання алкоголем, уживання наркотикiв i завзяте небажання лiкуватися, керування транспортом у нетверезому станi, самокатування, свiдома участь у бiйках i т.п.

Суiцидальне поводження в пiдлiткiв часто порозумiваiться вiдсутнiстю життiвого досвiду i невмiнням визначити життiвi орiiнтири. Крiм загальних причин, i й особливi. Серед молодi бiльш поширена наступнi: утрата коханоi людини чи зарозумiло вiдкинуте почуття любовi; уражене почуття власного достоiнства; крайня перевтома; руйнування захисних механiзмiв особистостi в результатi алкогольного сп'янiння, уживання психотропних засобiв; токсикоманiя i наркоманiя; ототожнення себе з вiдомою людиною, що зробила самогубство; стан фрустрацii чи афекту у формi гостроi агресii, страху, коли людин утрачаi контроль над своiм поводженням.

Девiантне поводження на ТСрунтi сексуальних захворювань. Сучасна сексопатологiя видiляi патологiчнi й iншi вiдхилення в сексуальному поводженнi особистостi. Патологiчнi девiации у формi всякого роду сексуальних перекручень i предметом дослiдження медицини i психiатрii. Непатологiчнi девiации, тобто вiдхилення в межах норми, i предметом соцiально-психологiчного дослiдження, оскiльки мiстять у собi вiдхилення вiд соцiальних i моральних норм у сексуальному поводженнi здоровоi людини.

У свою чергу всi сексуальнi девiации подiляються на наступнi основнi групи: вiдхилення у вiдношеннi об'iкта сексуального задоволення (зоофiлiя); вiдхилення в способах реалiзацii половоi пристрастi (садизм, мазохiзм i iн.); нетиповi вiдхилення у формi половоi пристрастi до облич своii статi чи близьким родичам (гомосексуалiзм, лесбiянство, кровозмiшення); вiдхилення, зв'язанi з порушенням половоi самосвiдомостi (транссексуалiзм); вiдхилення, зв'язанi зi змiною стереотипу полоролевого поводження (маскулиннiсть) i iн. правопорушення. Однiii з форм антисоцiального поводження, що спрямовано проти iнтересiв суспiльства в цiлому чи особистих iнтересах громадян, i правопорушення.

У юриспруденцii розрiзняють правомiрне i неправомiрне поводження громадян. Неправомiрнi дii (правопорушення) тАФ це такi юридичнi факти, що суперечать нормам права. Подiбнi дii порушують встановлений у краiнi i суспiльствi порядок.

Усi правопорушення подiляються на злочини i провини.

Злочин тАФ протиправне, винне, карне суспiльно небезпечне дiяння, що зазiхаi на охоронюванi законом суспiльнi вiдносини i приносящее iм iстотна шкода. Злочини квалiфiкуються по нормах карно-процесуального права.

Провина тАФ теж протиправне i винне дiяння, але не представляi великоi суспiльноi небезпеки. Провини регулюються нормами адмiнiстративного, цивiльного, трудового й iнших галузей права.

Правопорушення у формi провини виявляються в пiдлiткiв у зухвалiй манерi поводження, лихослiв'i, драчливости, дрiбному злодiйствi, пияцтвi, бродяжництвi.

Пiдлiткам i юнакам у вiцi вiд 14 до 18 рокiв присуща як корислива, так i насильницька мотивацiя протиправного поводження. Корисливi правопорушення носять незавершений "дитячий" характер, оскiльки вiдбуваються з бешкетництва, цiкавостi, невмотивованоi агресii. До пiдлiткових i юнацьких правопорушень можна вiднести викрадення автотранспорту, заволодiння предметами молодiжноi моди (радiоапаратура, спортивний iнвентар, модний одяг, грошi, насолоди, вино, тютюновi вироби). Насильницькi правопорушення викликаються потребами самоствердження, стадним почуттям ложно зрозумiлого боргу перед своiю компанiiю, недолiками виховання, особливо в родинах, де нормою було пияцтво, брутальнiсть, жорстокiсть. До типових насильницьких правопорушень можна вiднести молодiжнi "розбирання", що супроводжуються нецензурною лайкою, тiлесними ушкодженнями, насильством.

Пiдлiтки тАФ одна з найбiльше кримiнально активних частин населення краiни. У 2008 м. чисельнiсть пiдлiткiв, що зробила злочини, складала 164,9 тис. чоловiк (проти 153,2 тис. чел. у 1990 р.), ними чи при iхнiй участi було зроблено 189,3 тис. злочинiв (у 1990 м. тАФ 164,7 тис.). До дiйсного часу частка пiдлiткiв у загальнiй чисельностi засуджених складаi 12,3 % (у 1990 м. тАФ 14,7%). Однак порозумiваiться це не стiльки скороченням злочинностi, скiльки збiльшенням вiку вiдправлення пiдлiткiв у мiсця видбування покарань. У свiтi й у нас у краiнi все бiльша увага придiляiться принципу ненасильства. Суспiльство прагне вивести людини з зон ризику, що розширюються, до яких можуть бути вiднесенi слiдчi iзолятори, виховнi колонii.

Характерною рисою останнього рокiв i "омолодження" злочинцiв. Щорiчно в краiнi виявляiтся бiльш 300 тис. кримiнальних справ неповнолiтнiх, причому бiльш 100 тис. злочинiв вiдбуваються пiдлiтками, i що досягли 14 рокiв. Пiдлiтки всi частiше утягують у злочиннi угруповання дорослих: використання неповнолiтнiх у злочиннiй дiяльностi дозволяi угрупованням уникнути кримiнальноi вiдповiдальностi, i це веде до ще бiльшого залучення пiдлiткiв у цю сферу.

Найбiльш частим злочином i грабiж. З'явився такий вид "дiяльностi" як вимагання школярiв у школярiв. Новий для пiдлiткiв вид злочину тАФ дiтовбивства, викрадення дiтей з метою викупу.

В останнi роки з'явилася ще одна тенденцiя. Ранiш злочини робили дiти з неблагополучних, асоцiальних родин. Зараз тАФ iз благополучних. Першi грабували кiоски, другi роблять тяжкi злочини, грабежi, торгують наркотиками, тобто зовнiшнi благополуччя родин може бути обманчиво.

Однiii з найбiльше, значимих причин подiбного i втрата монополii на виховання дiтей родителями i школою. Родина, у якiй ранiше разом жили представники трьох поколiнь i яка столiттями була опорою держави, пiшла в минуле. Розпад родини багато психологiв вважають найважливiшою причиною росту насильства.

Батькам усе сутужнiше привчати пiдростаюче поколiння до визначеноi шкали цiнностей, що була б зрозумiла iм i в який воно могло б повiрити. Норми, що iснували в часи батькiв, знецiнилися нерiдко самi батьки втратили орiiнтири i не в змозi прилучити дiтей до шляхетних занять.

Порушення поводження дiтей i пiдлiткiв i iх соцiальна дезадаптация i актуальною проблемою, i ця актуальнiсть маi чiтко виражену тенденцiю до росту. Вiдхилення вiд загальноприйнятих соцiальних i моральних форм поводження дiтей i пiдлiткiв ставлять серйознi задачi перед родиною, дошкiльними установами, школою i суспiльством у цiлому.

4. Взаiмодiя родини i школи

Спосiб життя родини багато в чому зв'язаний з ii матерiальним становищем, але, навiть маючи гарний матерiальний статок, багато родин переживають духовну кризу у вiдносинах, як мiж чоловiками, так i у вiдносинах з дiтьми. Рiвень спiлкування переходить на вузько орiiнтований (iжа, одяг, будинок), деградуi культура спiлкування в родинi. Найчастiше проблеми з дiтьми бувають у родинах, де пануi авторитарний стиль виховання чи навпаки - попустительський, де спостерiгаiться емоцiйна отверженнiсть дитини або гiперопiка. Негативно позначаiться, коли на дитину вiшають ярлики: ''жертва долi'', ''нещасливий'', ''нестерпний'' чи ''найкращий''. Особлива увага варто звертати на родини, де в батькiв спостерiгаiться тривожнiсть, дратiвливiсть, емоцiйна нестiйкiсть чи якщо батьки (чи один з них) тАУ "холоднi рацiоналiсти".

Часто батьки не шукають допомоги в психологiв i педагогiв, вважаючи свою родину цiлком благополучноi. Для них правопорушення, зроблене iхньою дитиною - повна несподiванка, подiя, що не маi причин. Вони можуть бачити причину у впливi вулицi, школи, але дуже рiдко у власних помилках у вихованнi. Необхiдно вiдзначити, що кожна родина i унiкальною системою, i прояв перерахованих вище ознак може бути рiзним i рiзноманiтноi. Дитинi потрiбно тепло, людська участь, це нiчим не замiниш. Справа не стiльки в матерiальному добробутi батькiв i iхньому високому положеннi в суспiльствi, скiльки в тiм, як вони виховують своiх дiтей. Там, де дiтям з раннього вiку прищеплюються навички самостiйностi i вiдповiдальностi, де дiти позбавляються можливостi зловживати заробленими iхнiй родителями засобами, де i теплота й увага, там дiти виростають нормальними.

Однiii з ведучих форм виховно-профiлактичноi роботи i органiзацiя спiльноi дiяльностi учнiв, вчителiв i батькiв. Школа, як могутнiй iнститут соцiалiзацii неповнолiтнiх, повинна стати центром i правовою культурою, i соцiалiзацii пiдлiткiв. Зi шкiльних установ повиннi пiти в минула байдужнiсть, брутальнiсть i хамство, жорстокiсть у звертаннi з учнями, вимагання з батькiв пiд рiзними приводами. У кожнiй школi необхiднi психолог i соцiальний педагог. На наш погляд, шкiльний психолог повинний починати свою роботу з дiтьми i родителями з першого класу. Спiвробiтництво школи з родиною, вивчення родини, необхiдно, насамперед, тому, що особистiсть матерi й особистiсть батька, iхнiй характер, темперамент, iндивiдуальнi особливостi, якiсть iхнiх подружнiх взаiмин, повсякденне поводження в побутi, ступiнь iхньоi культурностi, освiченостi i вирiшальним чинником виховання дiтей.

Шкiльнi психологи в спiвробiтництвi з родителями i всiх зацiкавлених органiзацiях повиннi брати участь у створеннi i впровадженнi молодiжних програм здорового способу життя, що ТСрунтуються на об'iктивноi i зухвалоi довiру iнформацii про алкоголiзацiю, наркотизацiю i iхнi наслiдки. Метою цих програм повинне бути формування в пiдлiткiв "здорових" моделей способу життя, що надають можливостi для реалiзацii особистiсного потенцiалу. Досягнення успiху в профiлактицi i подоланнi раннього формування залежностей можливо тiльки при координацii роботи всiх структур, що працюють з пiдлiтками: правоохоронних, психолого-педагогiчних, соцiологiчних, медичних. Варто визнати прiоритетну роль у боротьбi з поширенням наркотичних речовин серед соцiальних педагогiв, що учаться, i психологiв. Результати дослiдження показують, що не страх покарання здатний удержати пiдлiткiв вiд вживання алкоголю i наркотикiв, а пояснення наслiдкiв iх зловживанням. На питання анкети "Якби Ви знали про шкоду алкоголю i наркотикiв, чи стали б Ви iх приймати?" бiльшiсть студентiв (96,7%!) вiдповiли негативно. Для попередження алкоголiзацii i наркоманii серед пiдлiткiв у сферу дiяльностi шкiльного психолога входить виявлення груп ризику, аналiз кризових ситуацiй у пiдлiтковому середовищi i пропозицii по соцiально прийнятних способах дозволу цих ситуацiй.

Важливе значення маi i пiдготовка вчителiв для роботи з важкими дiтьми. Практика показуi, що вчителя часто не мають спецiалiзованоi соцiально-педагогiчноi пiдготовки. РЗм не виявляiться необхiдна допомога для роботи з "важкими" дiтьми.

РЖнодi в iснуючiй соцiально-педагогiчнiй системi вiдсутнi служби, з якими школа могла б взаiмодiяти з метою досягнення необхiдних виховних результатiв для кожного "важкого" дитини (консультацii, регiональнi соцiальнi установи й iн.). Необхiдно, щоб школи мали у своiму розпорядженнi спецiально пiдготовленi кадри тАФ психологами, соцiальними педагогами й iн.

Мала чи дружня група може також i чинником асоцiального поводження дiтей i пiдлiткiв, якщо присутнi асоцiальнi елементи в системi норм, цiнностей, якими керуються члени групи у своiму поводженнi; якщо у взаiминах у групi пануi авторитарний стиль, виявляiться насильство; якщо в групi поширена антишкiльна субкультура.

5. Форми i методи роботи викладача школи з батьками

РЖдеалом, до якого прагне родина, школа все наше суспiльство, i всебiчно розвита людина, утворена, здорова фiзично i морально, що вмii i любить трудитися.

Про роль школи в органiзацii процесу сiмейного виховання дiтей писав А.С.Макаренко: "

Вместе с этим смотрят:

Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age

Positive and negative values of conformism

РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини

Абрахам Маслоу о потребностях человека