Емоцiйне самопочуття пiдлiткiв в групi однолiткiв
ПЛАН
Вступ
Роздiл 1. Емоцiйнi механiзми i труднощi спiлкування пiдлiткiв
1.1 Теоретико-методологiчний аналiз iндивiдуально-типових особливостей емоцiйностi пiдлiткiв
1.2 Вiковi особливостi розвитку емоцiйноi сфери пiдлiткiв
1.3 Типи емоцiйностi тАФ комбiнацii емоцiйних модальностей пiдлiткiв
1.4 Труднощi емоцiйного розвитку i вiковi характеристики емоцiйних порушень у пiдлiткiв
Роздiл 2. Особливостi функцiонування малих груп пiдлiткiв
2.1 Особливостi спiлкування та емоцiйного самопочуття пiдлiткiв в групi однолiткiв
Практична частина. Органiзацiя, методи та результати емпiричного дослiдження емоцiйностi пiдлiткiв при спiлкуваннi у групi однолiткiв
1. Вивчення згуртованостi групи пiдлiткiв тАФ методика Дж. Морено
а) Виявлення статусного розподiлу серед учнiв 11 класу
б) Визначення ступеню i характеру цiнностно-орiiнтацiйноi iдностi (ЦОРД) дослiджуваного колективу (11 класу)
2. Дiагностика домiнуючоi емоцiйноi модальностi пiдлiткiв (Л.А.Рабинович в модификации Т.Г. Сирицо)
3. Дослiдження неформального лiдерства у навчальнiй групi
Висновки
Додатки
1. Тест-опитувадльник тАФ ВлДiагностика домiнуючоi емоцiйноi модальностi пiдлiткiвВ» (Л.А.Рабинович в модификации Т.Г.Сирицо)
2. Методика ВлЛiдерВ»
Список використаноi лiтератури
Вступ
Вiдомо, що пiдлiтковий перiод розглядаiться як такий, пiд час якого суперечностi розвитку набирають особливоi гостроти. Це зумовлено специфiчними явищами, що свiдчать про перехiд вiд дитинства до дорослостi, що супроводжуiться якiсною перебудовою усiх сторiн розвитку особистостi. Саме у цей перiод вiдбуваiться усвiдомлення дитиною своii iндивiдуальностi, змiнюiться ii ставлення до навколишнього свiту, до себе, до iнших людей, вiдбуваiться перебудова потреб та мотивiв, поведiнки. Водночас змiнюються вимоги суспiльства до пiдлiтка. У зв'язку з цим пiдлiтку необхiдно погоджувати своi потреби з очiкуваннями оточуючих та вимогами соцiальних норм.
Необхiднiсть такого погоджування часто пов'язана iз значними труднощами, котрi й стають причиною виникнення суперечностей у розвитку пiдлiтка. Цi суперечностi можуть протiкати в гострiй формi, зумовлюючи сильнi емоцiйнi переживання, порушення у поведiнцi школярiв, у iх взаiминах з дорослими та ровесниками.
Актуальнiсть дослiдження обумовлена, перш за все, необхiднiстю подальшоi теоретичноi та практичноi розробки проблеми емоцiйностi на рiзних етапах онтогенезу особистостi. Вiдомо, що емоцiйнiсть як стiйка властивiсть iндивiдуальностi, як одна з психологiчних складових темпераменту (Б.М.Тiплов, В.Д.Небилiцин, А.РД.Ольшаннiкова) виконуi системоутворюючу функцiю у структурi рис особистостi та окремих ii якостей (О.П.Саннiкова); емоцii (В.К.Вiлюнас, Г.С.Костюк. П.В. Сiмонов, О.Я. Чебикiн та iн.) та емоцiйнiсть (А.РД.Ольшанникова, О.РЖ.Палей, В.О.Пiнчук, РЖ.В.Пацявичюс, РЖ.А.Переверзiва) беруть участь у регуляцii дiяльностi, i детермiнантами успiшностi дiяльностi та спiлкування (О.П.Саннiкова).
Одночасно у рядi дослiджень вiдзначаiться уразливiсть, у першу чергу, емоцiйноi сфери особистостi як дорослих, так i пiдлiткiв (Г.О.Балл, М.РЖ.Буянов, М.Г.Гаранян, О.РЖ.Захаров, Г.Крайг, РЖ.Г.Колумба, С.О.Колот, С.Д.Максименко. В.Ф.Моргун, Н.Ньюкомб, Ф.Райс, С.С.Ракiтянська, О.Ш.Тхостов, А.Б.Холмогорова, Е.Г.Ейдемiллер, В.Юстiцкiс та iн.). Саме тому дослiдження емоцiйноi сфери пiдлiткiв пiд час спiлкування з однолiтками на сучасному етапi, який характеризуiться пiдвищеною емоцiогенiстю, що обумовлена соцiальними перебудовами у сучасному суспiльствi, у перiод соцiальних змiн, i актуальним i значущим.
Крiм того, враховуючи те, що саме у пiдлiтковому вiцi закладаються основи наступного емоцiйного життя у зрiлi роки (П.М.Якобсон), враховуючи пiдвищену емоцiйну чутливiсть пiдлiтка до впливiв сучасного соцiуму, при спiлкуваннi з групою однолiткiв, виникаi необхiднiсть у дослiдженнi iндивiдуального середовища дитини.
Незважаючи на те, що у психологii i чимало робiт, у яких розглядаються тi чи iншi аспекти емоцiйноi сфери пiдлiтка (Л.РЖ.Бершедова, Т.О.Гаврилова, РЖ.В.Дубровiна, М.В.РДрмолаiва, О.Ф.РЖдобаiва, РЖ.С.Кон, Г.Крайг, Н.С.Курек, К.С.Лебединська, А.РД.Личко, К.Н.Полiванова, РЖ.П.Мiлiшенкова, В.С.Мухiна, М.С.Пономарьова, А.М.Прихожан, Ф.Райс, А.О.Реан, А.Фрейд та iн.), фактично вiдсутнi дослiдження, в яких вивчалися б стiйкi iндивiдуально-психологiчнi особливостi його емоцiйностi, особливо у контекстi спiлкування з групою однолiткiв.
Актуальнiсть даноi теми визначаiться також необхiднiстю вирiшення проблеми оптимiзацii взаiмин пiдлiткiв мiж собою та гармонiзацii iх взаiмин в цiлому, втiлення у практику виховання пiдростаючого поколiння принципу особистiсно зорiiнтованого пiдходу.
Усе сказане i зумовило вибiр теми дослiдження ВлЕмоцiйне самопочуття пiдлiткiв в групi однолiткiвВ».
Мета дослiдження полягаi у вивченнi особливостей емоцiйного самопочуття пiдлiткiв пiд час спiлкування в групi однолiткiв; у розробцi й обТСрунтуваннi методiв визначення та корекцii рiвня емоцiйностi пiдлiткiв та експериментальному дослiдженнi визначення лiдерiв та аутсайдерiв у групi пiдлiткiв, становлення лiдерства у пiдлiткiв як спосiб поведiнки i дiяльностi в соцiальнiй групi.
У вiдповiдностi з поставленою метою були визначенi наступнi завдання дослiдження:
1. На пiдставi теоретико-методологiчного аналiзу лiтератури обТСрунтувати пiдходи до дослiдження проблеми емоцiйностi самопочуття пiдлiткiв у спiввiдношеннi з статусом, який вони займають у групi однолiткiв, розглянути структуру цих явищ, iх психологiчний змiст та специфiку проявiв у пiдлiтковому вiцi.
2. Застосувати комплекс дiагностичних методик, релевантних метi та завданням дослiдження; створити психодiагностичний iнструментарiй, спрямований на вивчення емоцiйностi самопочуття пiдлiткiв та iх однолiткiв як членiв однiii групи.
3. Емпiрично дослiдити якiснi показники емоцiйностi самопочуття пiдлiткiв в групi однолiткiв, широкий спектр властивостей особистостi, характеристики статусного положення пiдлiтка в групi однолiткiв та вплив цього статусу на емоцiйнiсть спiлкування та самопочуття дитини в групi однолiткiв.
4. Визначити типи емоцiйностi (комбiнацii емоцiйних модальностей) пiдлiткiв.
5. Дослiдити залежнiсть лiдерства вiд емоцiйного стану пiдлiткiв.
6. Виявити особливостi спiлкування пiдлiткiв в групi в контекстi теми дослiдження.
ОбтАЩiкт дослiдження тАУ емоцiйне самопочуття пiдлiткiв в групi однолiткiв.
Предмет дослiдження тАФякiснi характеристики емоцiйностi пiдлiткiв, вплив статусноi ролi дитини в групi однолiткiв на емоцiйне самопочуття.
Методи дослiдження. Теоретичнi методи: аналiз фiлософськоi, психологiчноi та психолого-педагогiчноi лiтератури; емпiричнi: спостереження, бесiда, тестування, опитування, аналiз продуктiв дiяльностi, контент-аналiз творiв; методи математичноi обробки даних: статистичнi та аналiтичнi. У психодiагностичний комплекс увiйшли традицiйнi стандартизованi методики. До методик належать: методика визначення коефiцiiнту емоцiйностi особи, методика визначення лiдерiв i аутсайдерiв тАФ ВлТест лiдерВ».
Вибiрку склали 50 пiдлiткiв тАФ учнi 11 класiв Рiвненських загальноосвiтнiх шкiл та студенти Рiвненських коледжiв рiзного профелю. Вибiрка орiiнтована на другу фазу пiдлiткового вiку за мiжнародною класифiкацiiю тАФ 14-18 рокiв.
Наукова новизна одержаних результатiв:
Ø теоретично i емпiрично доведено, що особливостi емоцiйного самопочуття в пiдлiтковому вiцi повтАЩязанi з найважливiшим компонентом iндивiдуального мiкросередовища тАУ групою однолiткiв;
Ø уточнено компонентний склад якiсних показникiв емоцiйностi, який представлений паттернами таких емоцiйних переживань, як спокiй, радiсть i гумор, гнiв, страх, печаль, байдужiсть;
Ø простежено в пiдлiтковому вiцi конституюючий вплив емоцiйностi на структуру рис особистостi, отриманi новi вiдомостi про емоцiйнiсть пiдлiткiв, яка виявляiться у специфiцi сполучень iндивiдуально-психологiчних рис особистостi, зокрема у залежностi схольностi до лiдерства у групi однолiткiв вiд емоцiйного стану пiдлiтка.
Теоретична значущiсть дослiдження полягаi у поповненнi вiдомостей про специфiку емоцiйного самопочуття пiд час спiлкування у пiдлiтковому вiцi; про компонентний склад його якiсних характеристик та iх сполучень у пiдлiткiв; про конституюючу та системоутворюючу функцiю емоцiйностi.
Практичне значення результатiв дослiдження полягаi в тому, що вони можуть бути використанi педагогами, психологами та соцiальними працiвниками при органiзацii груповоi та iндивiдуальноi роботи з пiдлiтками. Результати дослiдження можуть бути впровадженi в процес викладання окремих роздiлiв загальноi, вiковоi, педагогiчноi та соцiальноi психологii. Одержанi результати про емоцiйне самопочуття пiдлiткiв у групi однолiткiв можуть бути використанi шкiльними психологами, що дозволить вирiшити конфлiктнi ситуацii серед пiдлiткiв та гармонiзувати iх спiлкування один з одним.
Надiйнiсть та вiрогiднiсть забезпечена вихiдними теоретичними позицiями; вiдповiднiстю надiйного та валiдного психодiагностичного iнструментарiя метi та завданням дослiдження; застосуванням сучасного апарату математичноi статистики; поiднанням кiлькiсного, якiсного та змiстовного аналiзiв даних, зiставленням отриманих результатiв з даними iснуючих дослiджень, а також репрезентативнiстю вибiрки дослiджуваних.
Структура дослiдження: бакалаврська робота складаiться зi вступу, двох частин, перша, з яких тАФ теоретична, складаiться з двох роздiлiв, якi подiленi на пiдроздiли, друга тАФ практична, складаiться з емпiричного психологiчного експерименту, висновкiв, додаткiв та списку використаноi лiтератури, який налiчуi 42 найменування.
Емоцii тАФ особливий клас суб'iктивних психологiчних станiв, якi вiдображають у формi безпосереднiх переживань, вiдчуттiв приiмне й неприiмне, вiдношення людини до свiту, людей, процес i результати ii практичноi дiяльностi. До класу емоцiй вiдносяться настроi, почуття, афекти, страстi, стреси. Це так званi ВлчистiВ» емоцii. Вони включенi в усi психiчнi процеси й стани людини. Будь-якi прояви ii активностi супроводжуються емоцiйними переживаннями.
ВаУ людини головна функцiя емоцiй полягаi в тому, що завдяки емоцiям ми краще розумiiмо один одного, можемо, не користуючись мовою, судити про стани один одного й краще налаштовуватися на спiльну дiяльнiсть i спiлкування. Чудовим, наприклад, i той факт, що люди, якi належать до рiзних культур, здатнi безпомилково сприймати й оцiнювати вираження людського обличчя, визначати по ньому такi емоцiйнi стани, як радiсть, гнiв, сум, страх, вiдраза, подив.
Емоцiйна сфера пiдлiтка дуже уразлива. Це зумовлено специфiчними явищами, що свiдчать про перехiд вiд дитинства до дорослостi, що супроводжуiться якiсною перебудовою усiх сторiн розвитку особистостi. Саме у цей перiод вiдбуваiться усвiдомлення дитиною своii iндивiдуальностi, змiнюiться ii ставлення до навколишнього свiту, до себе, до iнших людей, вiдбуваiться перебудова потреб та мотивiв, поведiнки. Водночас змiнюються вимоги суспiльства до пiдлiтка. У зв'язку з цим пiдлiтку необхiдно погоджувати своi потреби з очiкуваннями оточуючих та вимогами соцiальних норм.
ВаСпiлкування в групi однолiткiв iстотно вiдображаiться на розвитку особистостi пiдлiтка. Вiд стилю спiлкування, вiд положення серед однолiткiв залежить, наскiльки дитина почуваi себе спокiйною, емоцiонально-комфортно, задоволено, якою мiрою вона засвоюi норми вiдносин з однолiтками.
Пiдлiтковий вiк тАУ вiк мiж дитинством i дорослiстю (вiд 11тАУ12 до 16тАУ18 рокiв), який характеризуiться якiсними змiнами, пов'язаними зi статевим дозрiванням i входженням у доросле життя. У цей перiод особа маi пiдвищену збудливiсть, iмпульсивнiсть i часто неусвiдомлений, статевий потяг. Провiдна дiяльнiсть в пiдлiтковому вiцi тАФ це iнтимно-особистiсне спiлкування з однолiтками.
Для пiдлiткового вiку характернi:
1) Почуття дорослостi;
2) Формування "Ми"- концепцii;
3) Формування референтних груп.
У цьому вiцi вiдбуваiться манiфестацiя тих аномалiй особистiсного розвитку, якi в дошкiльний перiод iснували в латентному станi. Вiдхилення в поведiнцi властивi майже всiм пiдлiткам. Характернi риси цього вiку тАФ чутливiсть, часта рiзка змiна настрою, острах глузувань, зниження самооцiнки. Розлади бувають поведiнковi й емоцiйнi. Емоцiйнi переважають у дiвчаток. Це депресiя, страхи й тривожнi стани. Порушення в поведiнцi в чотири рази частiше бувають у хлопчикiв.
Основним лейтмотивом психiчного розвитку в пiдлiтковому вiцi i становлення новоi, ще досить нестiйкоi, самосвiдомостi, змiна Я-Концепцii, спроби зрозумiти самого себе й своi можливостi. У цьому вiцi вiдбуваiться становлення складних форм аналiтико-синтетичноi дiяльностi, формування абстрактного, теоретичного мислення. Дуже важливе значення маi виникаюче в пiдлiтка почуття приналежностi до особливоi ВлпiдлiтковоiВ» спiльностi, цiнностi якоi i основою для власних моральних оцiнок.
У спiлкуваннi дiтей досить швидко складаються вiдносини, у яких з'являються однолiтки-лiдери, i однолiтки-iзгоi. Спiлкування з однолiтками тверда школа соцiальних вiдносин. Саме спiлкування з однолiтками вимагаi високоi емоцiйноi напруги. ВлЗа радiсть спiлкуванняВ» дитина-пiдлiток витрачаi багато енергii на почуття, пов'язанi з успiхом iдентифiкацii й стражданнями вiдчуження.
Група однолiткiв, з якими спiлкуiться дитина впливаi на розвиток ii особистостi. Саме в умовах спiлкування з однолiтками дитина-пiдлiток постiйно зiштовхуiться з необхiднiстю застосовувати на практицi засвоюванi норми поводження.
Емоцiйнiсть пiдлiтка тАФ це стiйка властивiсть iндивiдуальностi. На вiдмiну вiд актуальних (ситуативних) емоцiй, емоцiйнiсть характеризуi стiйку (позаситуацiйну) схильнiсть людини до переживань емоцiй певноi модальностi. З позицiй континуально-iiрархiчного пiдходу пiд емоцiйнiстю розумiють iнтегральне, структурне утворення особистостi, яке характеризуiться сполученням рiзнорiвневих показникiв, при цьому якiснi (модальнiсть i знак) характеристики визнаються основними в структурi емоцiйностi.
Функцiональний аспект системного аналiзу емоцiйностi зводиться до наступних основних положень: емоцiйнiсть виконуi системоутворюючу функцiю стосовно як всiii структури особистостi, так i окремих ii властивостей; значною мiрою визначаi чутливiсть до емоцiогенних умов дiяльностi i спiлкування; обумовлюi фiльтрацiю середовищних впливiв, пропускаючи однi i блокуючи iншi; i ланкою, яка повтАЩязуi дiяльнiсть та актуальнi емоцii, а також регулятором дiяльностi та спiлкування, однiiю з умов iх успiшностi.
Аналiз емоцiйностi у контекстi вiковоi психологii повтАЩязаний з необхiднiстю звернення до генетичного методу, який, в свою чергу, передбачаi розгляд пiдходiв до дослiдження емоцiйностi в онтогенезi. Перш за все, слiд вiдзначити, що В.Д.Небилiцин, В.С.Мерлiн, В.М.Русалов та iншi вважали, що емоцiйнiсть, зокрема ii динамiчнi i, деякою мiрою, якiснi характеристики, обумовлена генотипом, виявляiться у ранньому дитинствi, характеризуiться вiдносною стабiльнiстю, крос-ситуативна.
Характеризуючи емоцiйну сферу сучасних пiдлiткiв, дослiдники (М.Г.Гаранян, РЖ.В.Дубровiна, О.РЖ.Захаров, Г.Крайг, С.О.Колот, С.Д.Максименко, В.Ф.Моргун, Н.Ньюкомб, А.М.Прихожан, Ф.Райс, С.С.Ракiтянська, А.В.Старовойтов, О.Ш.Тхостов, А.Б.Холмогорова, Е.Г.Ейдемiллер, В.Юстiцкiс та iн.), перш за все, вiдмiчають ii особливу уразливiсть, схильнiсть до виникнення пiдвищеноi тривожностi, до депресивних станiв, нейротизму, агресii тощо. Особливостi емоцiйностi пiдлiткiв виявляються також у розширеннi паттернiв емоцiйних переживань, збагаченнi iх палiтри.
Якiсна структура емоцiйностi пiдлiтка представляiться паттернами таких емоцiйних переживань, як спокiй, радiсть i гумор, гнiв, страх, печаль, байдужiсть. При цьому пiд ВлспокоiмВ» розумiiться стiйке, переважне реагування на змiни навколишнього середовища емоцiiю саме цiii модальностi, ВлбайдужiстьВ» визначаiться як тАЮневключенiсть, вiдчуженiсть вiд ситуацii при наявностi рiзних емоцiйних реакцiй низького рiвня iнтенсивностiтАЭ, гумор розглядаiться як Влособливого роду радiстьВ», Вляк переживання незлобливо-глузливого ставлення до кого- але чого-небудьВ».
Особлива увага у дослiдженнях (О.О.РЖдобаiва, К.Джеклiн, А.В.Кременецька, Е.Маккобi, РЖ.П.Мiлiшенкова, М.С.Пономарьова та iнш.) придiляiться вивченню стiйких переживань, властивих пiдлiтковому вiку. Теоретичний аналiз численних дослiджень, проведених в останнi роки на пiдлiтках (А.А.Дудникова, О.Ф.РЖдобаiва, А.П.Кепалайте, А.О.Реан, В.В.Суворова та iн.), дозволяi висунути припущення про звтАЩязок емоцiйностi з iндивiдуально-психологiчними особливостями особистостi в пiдлiтковому вiцi, в тому числi i з акцентуацiями характеру.
Центральним i специфiчним новотвором пiдлiтка i виникаюче в нього уявлення про себе як уже не дитину тАФ вiн починаi почувати себе дорослим, прагне бути дорослим. Своiрiднiсть цiii особливостi, яка називаiться почуттям дорослостi, полягаi в тому, що пiдлiток вiдкидаi свою приналежнiсть до дiтей, але в нього ще немаi вiдчуття справжньоi, повноцiнноi дорослостi, хоча i потреба у визнаннi його дорослостi навколишнiми.
Ця особливiсть пiдлiтка визначаi спрямованiсть його соцiальноi активностi: вiн прагне сприйняти й засвоiти форми, цiнностi й способи поведiнки, якi iснують у свiтi дорослих i iхнiх вiдносин. Пiдлiтки прагнуть до самостiйностi, вiдомоi незалежностi, вони дуже чутливi до оцiнок дорослих, применшенню iхнього достоiнства, прав. Вiдношення до них як "маленьких" iх кривдить i вiдштовхуi вiд дорослих. При цьому дiвчатка бiльше, нiж хлопчики, стурбованi тим, що про них думають iншi, значно бiльше чутливi до критики, глузуванням. Деякi особливостi емоцiйних реакцiй пiдлiткового вiку кореняться в гормональних i фiзiологiчних процесах. Фiзiологи пояснюють пiдлiткову психiчну неврiвноваженiсть i характернi для неi рiзкi змiни настрою, переходи вiд екзальтацii до депресii й вiд депресii до екзальтацii наростанням у пубертатному вiцi загального порушення й ослабленням всiх видiв умовного гальмування.
Однак емоцiйнi реакцii й поводження пiдлiткiв, не можуть бути поясненi лише зрушеннями гормонального порядку. Вони залежать також вiд соцiальних факторiв i умов виховання, причому iндивiдуально-типологiчнi розходження суцiльно й поруч превалюють над вiковими. Психологiчнi труднощi дорослiшання, суперечливiсть рiвня домагань i образа "Я" нерiдко приводять до того, що емоцiйна напруженiсть, типова для пiдлiтка. На цей же вiк доводиться пiк поширення синдрому дисморфоманii (марення фiзичного недолiку). Пiсля 13-14 рокiв, за даними психiатра А.А. Меграбяна, рiзко зростаi число особистiсних розладiв.
1.3 Типи емоцiйностi тАФ комбiнацii емоцiйних модальностей пiдлiткiв
Емоцiйнiсть представляi собою великий комплекс властивостей i якостей, що характеризують особливостi виникнення, протiкання i припинення рiзноманiтних почуттiв, афектiв i настроiв. У порiвняннi з iншими складовими частинами темпераменту цей компонент найбiльш складний i володii розгалуженою власною структурою. Як основнi характеристики ВлемоцiйностiВ» видiляють вразливiсть, iмпульсивнiсть i емоцiйну лабiльнiсть. Вразливiсть виражаi афективну сприйнятливiсть суб'iкта, чуйнiсть його до емоцiйних впливiв, здатнiсть його знайти ТСрунт для емоцiйноi реакцii там, де для iнших такого ТСрунту не iснуi. Термiном ВлiмпульсивнiстьВ» позначаiться швидкiсть, з яким емоцiя стаi спонукальною силою вчинкiв i дiй без iхнього попереднього обмiрковування i свiдомого рiшення виконати iх. Пiд емоцiйною лабiльнiстю зазвичай розумiiться швидкiсть, з якою припиняiться даний емоцiйний стан або вiдбуваiться змiна одного переживання iншим.
Емоцiйнiсть це стiйка iнтеТСральна властивiсть особи, яка характеризуi знак, модальнiсть та динамiку ii емоцiй i почуттiв. Структура емоцiйностi визначаiться якiсними (знак та модальнiсть домiнуючих емоцiй) та динамiчними (легкiсть виникнення, сила, iнтенсивнiсть, глибина i тривалiсть емоцiйного переживання) характеристиками.
Якiснi характеристики емоцiйностi представленi емоцiями чотирьох модальностей: радостi, гнiву, страху та журби. Серед основних динамiчних параметрiв емоцiйностi видiлено емоцiйну збудливiсть, iнтенсивнiсть емоцiй, iх тривалiсть (емоцiйну лабiльнiсть тАУ ригiднiсть), емоцiйну стiйкiсть. Емоцiйна збудливiсть розглядаiться як виражена готовнiсть людини емоцiйно реагувати на значущi для неi подразники, iнтенсивнiсть емоцiй тАУ як глибина емоцiй або сила почуттiв. Емоцiйна лабiльнiсть характеризуiться як швидка та достатньо рiзка змiна емоцiй i почуттiв, яка проявляiться у тому, що людина швидко реагуi на змiну ситуацiй, обставин i партнерiв, вiльно ВлвиходитьВ» з одних емоцiйних станiв та ВлвходитьВ» в iншi. Емоцiйна ригiднiсть трактуiться як своiрiдна ВлвтАЩязкiстьВ» емоцiй, застрягання особистостi на певних емоцiйних переживаннях. Емоцiйна стiйкiсть особи визначаiться за ступенем впливу емоцiй на ефективнiсть ii дiяльностi. Емоцiйнiсть i системоутворюючим фактором, що зумовлюi специфiку властивостей особистостi. РЖндивiдуальна своiрiднiсть рис особистостi та iх якiсно-кiлькiсне поiднання, а також iндивiдуальна варiативнiсть дiяльностi (в тому числi дiяльностi спiлкування) зумовленi емоцiйнiстю.
Вибiр методiв дослiдження зумовлювався, по-перше, потребою комплексного вивчення актуальних (емоцii) i стiйких (емоцiйнiсть) емоцiйних переживань, якiсних i динамiчних характеристик емоцiйностi; по-друге, прагненням забезпечити достовiрнiсть отриманих показникiв, задля чого результати самооцiнки доповнювались та спiвставлялись з даними експертного оцiнювання. Якiснi характеристики емоцiйностi вивчаються за допомогою чотирьохмодальнiсного тесту-опитувальника Л.А.Рабиновича в модификации Т.Г.Сирицо, який дозволяi провести диференцiйно-психологiчний аналiз вираженостi у пiдлiтка емоцiй чотирьох модальностей: радостi (Р), гнiву (Г), страху (С), журби (Ж), спокiй (Сп), байдужiсть (Б).
Найбiльш вираженою рисою для осiб з переважаючою модальнiстю ВлрадiстьВ» виступаi емоцiйна стiйкiсть у спiлкуваннi, яка характеризуiться здатнiстю до мобiлiзацii, до керування своiм емоцiйним станом, до контролю над власною експресiiю та поведiнкою. У представникiв даного типу емоцiйна стiйкiсть у спiлкуваннi поiднуiться з вмiнням захоплювати спiлкуванням iнших людей, створювати легку, невимушену атмосферу навколо себе. РЗх виразнiсть у спiлкуваннi заразлива за рахунок багатого жестикулювання, мiмiки, рiзноманiтного iнтонацiйного репертуару. Вони приязнi, здатнi до спiвробiтництва, розумних поступкiв. В цiлому вони легко спiлкуються, прагнуть до виграшного самоподання, вiльнi у визначеннi лiнii своii поведiнки.
Особи з домiнуванням емоцiйноi модальностi тАЬгнiвтАЭ характеризуються, в першу чергу, свободою думок та вчинкiв, вони прагнуть до незалежностi вiд оцiнок оточуючих, мало звертають увагу на враження, яке вони справляють на iнших людей. Вiдстоюючи свою позицiю, вони часто не приховують своi емоцiйнi переживання, при цьому енергiйно жестикулюють, виявляють невитриманiсть, нетерплячiсть. Вони схильнi до конфлiктностi i не завжди вмiють конструктивно спiлкуватися, що перiодично спричиняi труднощi у спiлкуваннi.
Особи, у яких мають перевагу емоцii патерну ВлстрахВ», у спiлкуваннi переважно характеризуються вираженою покiрливiстю та поступливiстю, вони схильнi керуватися думкою оточуючих; та незважаючи на це, iх визначаi високий рiвень знань про способи та особливостi комунiкацii, при необхiдностi вони можуть використовувати цi знання в своiх iнтересах у спiлкуваннi. У спiлкуваннi у них можливi труднощi, вони виявляють деяку скутiсть.
Представникiв груп з домiнуванням емоцiйноi модальностi тАЬпечальтАЭ характеризуi деяка скупiсть мiмiки та жестiв, вони в цiлому стриманi в зовнiшнiй проявi своiх емоцiйних переживань. При цьому вони демонструють високу компетентнiсть стосовно нюансiв спiлкування, здатнi позицiонувати себе та своi iнтереси в поiднаннi з пiдпорядкованiстю у взаiмодii з iншими людьми, прийняттям норм, меж спiлкування.
Що стосуiться полiмодальних типiв, тобто тих, в яких домiнуючими виступають емоцii декiлькох модальностей: радiсть, гнiв; радiсть, страх; гнiв, страх; гнiв, печаль; страх, печаль; гнiв, страх, печаль; радiсть, гнiв, страх, то присутнiсть модальностi ВлрадiстьВ» в полiмодальних типах пiдвищуi всi значення показникiв комунiкативноi здатностi пiдлiткiв, в той час як присутнiсть модальностi ВлгнiвВ» iх знижуi.
Мiж показниками емоцiйностi пiдлiткiв та iндивiдуально-психологiчними особливостями iх особистостi (факторами особистi) iснують значущi взаiмозвтАЩязки, причому додатнi та вiдтАЩiмнi емоцiйнi модальностi повтАЩязанi з протилежними полюсами одних i тих самих факторiв. Особливо яскраво ця тенденцiя виявляiться вiдносно показникiв радостi, гумору, з одного боку, та показникiв гнiву i страху, з iншого, а саме: емоцii модальностей радiсть, гумор повтАЩязанi з вiдсутнiстю тривожностi, а гнiв i страх тАУ з поiднанням тривожнiсть; емоцii модальностей радiсть, гумор поiднанi з екстраверсiiю, а печаль i страх з вiдтАЩiмним полюсом iнтроверсii. Характер цих звтАЩязкiв пояснюiться психологiчним змiстом показникiв емоцiйностi.
Представникам групи з домiнуванням емоцiйноi модальностi ВлбайдужiстьВ» властивi кортикальна жвавiсть, сила тАЮЯтАЭ, суворiсть, жорстокiсть, практичнiсть, вiдчуженiсть, контроль бажань, вiдсутнiсть тривожностi.
Представники групи з домiнуванням емоцiйноi модальностi тАЮспокiйтАЭ характеризуються слабкiстю ВлЗверх-ЯВ», iмпульсивнiстю, нерiшучiстю, слабкiстю ВлЯВ», довiрливiстю, тривожнiстю0.
Представники групи з домiнуванням емоцiйноi модальностi ВлгнiвВ» вiдрiзняються слабкiстю тАЮЯтАЭ, залежнiстю вiд групи, суворiстю, жорстокiстю, тривожнiстю, афектотiмiiю, екстраверсiiю, пiдозрiлiстю, фрустрованiстю.
Представникам групи з домiнуванням емоцiйноi модальностi тАЮпечальтАЭ властивi нерiшучiсть, стурбованiсть, вiдчуженiсть, iнтроверсiя, схильнiсть до почуття провини, конформнiсть, довiрливiсть.
Представникам групи з домiнуванням емоцiйноi модальностi тАЮстрахтАЭ властивi конформнiсть, iнтроверсiя, iмпульсивнiсть, стурбованiсть, покiрливiсть, консерватизм, практичнiсть, нерiшучiсть.
Представникам групи з домiнуванням емоцiйноi модальностi тАЮрадiстьтАЭ властивi конформнiсть, смiливiсть, чуттiвiсть, самовпевненiсть, залежнiсть вiд групи, пiдозрiлiсть.
Емоцiйнi труднощi тАФ побiчнi властивостi пiдлiткового вiку. РЖснуi загальна закономiрнiсть, вiдповiдно до якоi з рiвнем органiзацii й саморегулювання органiзму пiдвищуiться емоцiйна чутливiсть, одночасно зростають i можливостi психологiчного захисту. Коло факторiв, здатних викликати в людини емоцiйне порушення, з вiком не звужуiться, а розширюiться.
Рiзноманiтнiше стають способи вираження емоцiй, збiльшуiться тривалiсть емоцiйних реакцiй, якi викликаються короткочасним роздратуванням, i т.д. Якби доросла людина реагувала на всi подразники з безпосереднiстю дитини, вона би загинула вiд емоцiйноi нестiйкостi тАФ адже коло значимих для неi вiдносин набагато ширше дитячих.
Однак дорослого рятуi розвиток ефективних механiзмiв внутрiшнього гальмування й самоконтролю, а також здатнiсть вибiрково реагувати на зовнiшнi впливи, тАФ вiдзначають Д. Хебб i У. Томпсон. Стаючи старше, дитина навчаiться контролювати й придушувати деякi зовнiшнi прояви емоцiй, емоцii як би йдуть усередину, iнтериоризуються, створюючи внутрiшнi джерела порушення, i одночасно диференцiюються.
Пiдлiтки виявляють найвищий у порiвняннi з особами iншого вiку рiвень тривожностi у всiх сферах спiлкування, але особливо рiзко зростаi в них тривожнiсть у спiлкуваннi з батьками й тими дорослими, вiд яких вони якоюсь мiрою залежать.
Емоцiйнi проблеми пiдлiткового вiку мають рiзнi джерела. Рiзке збiльшення кiлькостi особистiсних розладiв обумовлений головним чином тим, що в дiтей таких розладiв не буваi зовсiм через нерозвиненiсть iхньоi самосвiдомостi. Хворобливi симптоми й тривоги, що з'являються замолоду,тАФ- часто не стiльки реакцiя на специфiчнi труднощi самого вiку, скiльки прояв вiдстроченого ефекту бiльш раннiх психiчних травм. Новiтнi дослiдження вiдкидають думку про пiдлiтковий вiк як "невротичний" перiод розвитку. У бiльшостi людей перехiд з пiдлiткового вiку в юнацький супроводжуiться полiпшенням комунiкативностi й загального емоцiйного самопочуття. За даними американського психолога Р. Кеттела, вiд 12 до 17 рокiв помiтно полiпшуються показники по таких факторах, як товариськiсть, легкiсть в спiлкуваннi з людьми, домiнантнiсть (наполегливiсть, змагальнiсть, прагнення очолювати), тодi як загальна збудливiсть, навпаки, знижуiться.
Перiод пiдлiткового вiку пов'язаний iз кризою статевого дозрiвання. У цi роки виникаi потяг до протилежноi статi, а саме перша закоханiсть. РЖ у свiтлi цього аспекту виникаi порушення емоцiйного стану або поведiнковий дискомфорт. У спiлкуваннi з iншими людьми пiдлiтки почувають себе нiяково, страждають вiд самiтностi й заздалегiдь упевненi, що навколишнi про них поганоi думки.
У пiдлiтковому вiцi вiдбуваiться бурхливий рiст, розвиток i перебудова органiзму дитини. Нерiвномiрнiсть фiзичного розвитку, коли в основному вiдбуваiться рiст кiсток тулубу i кiнцiвок в довжину, призводить до вуглуватостi, втрати гармонii в рухах. Усвiдомлюючи це, пiдлiток соромиться i намагаiться замаскувати свою нескладнiсть, недостатню координацiю рухiв, приймаючи iнодi неприроднi пози, намагаючись бравадою i грубiстю вiдволiкти увагу вiд своii зовнiшностi. Навiть легка iронiя i насмiх по вiдношенню до його фiгури, пози або ходи часто викликають бурхливу реакцiю, тому, що пiдлiтка пригнiчуi думка, що вiн смiшний в очах оточуючих.
В пiдлiтковому вiцi спiлкування висуваiться на перше мiсце, воно вiдiграi важливу роль у формуваннi особистостi. Вiдсутнiсть навичок спiлкування змушуi пiдлiтка бути похмурим, незадоволеним собою. Такi пiдлiтки помiтно вiдстають у навчаннi, нерiдко конфлiктують з дорослими й з однолiтками. Не успiшнiсть у спiлкуваннi з однолiтками, батьками, педагогами часто приводить до болiсних емоцiйних переживань пiдлiтка.
У пiдлiтковому вiцi виникають проблеми з батькам, головним чином пов'язанi з недорозумiнням тАФдеякi батьки не встигають за змiнами, що стрiмко вiдбуваються з iхнiми дiтьми. З однiii сторони дитина прив'язана до своiх батькiв i чекаi вiд них розумiння, з iншоi сторони вона претендуi на бiльшу самостiйнiсть у рiшеннi якихось справ i проблем.
Всi цi причини сприяють емоцiйним вiдхиленням i порушенням у пiдлiткiв. Перiод пiдлiтковоi кризи додаi емоцiйним розладам особливе забарвлення. Рiзнi патологiчнi симптоми в цьому перiодi мають специфiчну динамiку, пов'язану з прискоренням i спотворенням протiкання психiчних процесiв. Емоцiйнi порушення також можуть мати атиповi риси у виглядi слабкоi вираженостi, "непомiтностi", стертостi симптомiв. Замiсть пригнiченого настрою i скарг на "тугу" виникають сомато-неврологiчнi симптоми (запаморочення, болi в серцi i iнших частинах тiла) i вiдхилення в поведiнцi.
Важливо також враховувати особливостi "пiдлiтковоi лексики", оскiльки дiагноз депресивного стану встановлюiться у вирiшальному ступенi завдяки детальнiй i цiлеспрямованiй бесiдi. У зв'язку з цим необхiдно звертати увагу на те, що в структурi
емоцiй пiдлiтка велику питому вагу вiдiграють ситуативно-особовi моменти, що вiдображають його iндивiдуальнi особливостi, процес формування свого ВлЯВ», взаiмин з навколишнiм свiтом. Зрозумiло, що специфiка пiдлiткових емоцiй утрудняi iх розпiзнавання. Тим часом своiчасна дiагностика цiii патологii може мати iстотну профiлактичну цiннiсть. Ретроспективний аналiз емоцiйних розладiв у пiдлiткiв виявляi ряд iх особливостей. На раннiх етапах, в дитинствi, виникнення афектних симптомiв в бiльшостi випадкiв зовнi пов'язане з несприятливою ситуацiiю: змiною життiвого устрою, конфлiктом з близькими родичами, розлукою з ними i т.д. В подальшому вони набувають виразно ендогенних властивостей. Але навiть на першому етапi, в перiод ситуативноi обумовленостi, можна констатувати iх ендогенно-фазну природу: ступiнь нанесеноi образи, ситуацiя розлуки виявляються несумiрно меншими в порiвняннi з глибиною i тривалiстю депресii.
Виявляють своi особливостi i окремi клiнiчнi типи емоцiйних порушень. Пiдлiтки з тужливо-адинамiчною депресiiю в дитинствi вiдрiзняються боязкiстю, некомунiкабельнiстю, сильно прив'язанi до матерi, стороняться галасливих i рухомих iгор. У ситуацii депресивного реагування виявляються ендогеннi риси: тривалi, протягом тижнiв i мiсяцiв реакцii на образу супроводжуються тiлесними i вегетативними розладами у виглядi шкiрного свербiння, "вiдчуття жару", функцiональних розладiв шлунково-кишкового тракту. Злiснiсть, як правило, поiднуiться з вiдчуттям безвихiдностi, пригнiченостi, суму. Характерною ознакою цього типу депресiй вже в перiод пiдлiтковоi кризи i утруднення в навчаннi, зниження здiбностi до засвоiння матерiалу.
На уроках цi пiдлiтки часто вiдволiкаються, "йдуть у себе". Типовим проявом тужливо-меланхолiйноi депресii i суiцидальнi думки i вчинки, що виникають в станi безвихiдностi, обтяжливого вiдчуття незадоволеностi життям.
Провiдною ланкою астено-адiнамiчноi депресii i описаний Глятцелем (1972) синдром "астенiчноi юнацькоi неспроможностi", що характеризуiться несподiвано наступаючою нездатнiстю до навчання, падiнням активностi. Цi симптоми, якi з'являються поволi, Д.С. Озерецковський (1981) об'iднав термiном "шкiльна неспроможнiсть". Навiть пiсля того, як астено-адiнамiчнi депресii стають вираженими, знайти iм якi-небудь психологiчнi пояснення важко, оскiльки скарги, що пред'являються пiдлiтком, i вiдчуття, що переживаються ним, не мiстять, як це часто буваi при тужливо-меланхолiйнiй депресii, реактивного компоненту. "Не хочеться нiчого робити", "Все байдуже" тАФ такi типовi вислови пiдлiткiв в астено-адiнамiчному станi. Тревожно-фобiчний спектр емоцiйних розладiв включаi, перш за все, рiзнi страхи (фобii), фабула яких вiдображаi вплив оточуючоi пiдлiтка дiйсностi, змiст прочитаних книг i т.д. Типовими i страхи за життя матерi, за власне здоров'я, боязнь заразитися. Тривожнi прояви, глибшi i протяжнiшi в часi, нiж страхи, часто мають, як i тужливо-меланхолiйна депресiя, зв'язок з проблемами взаiмин в сiм'i, групi однолiткiв.
Важливою ознакою, яка вказуi на глибину тривоги, i вираженiсть особовоi реакцii на хворобу. При помiрнiй тривозi у пiдлiткiв зберiгаiться психологiчно зрозумiлий зв'язок з ситуацiiю, тривожнi побоювання супроводжуються комплексом особових переживань i рефлексiiю: вони прагнуть до зосередження уваги на своiх вчинках, аналiзують помилки, якi зробили, прагнуть пригадати, коли проявили нестриманiсть i грубiсть, за яке iх "чекаi покарання". При глибокому ступенi тривоги цей особовий компонент, що вiдображаi реакцiю на змiну психiчного стану, практично вiдсутнiй. Афект тривоги, що захоплюi глибиннi сфери психiки, безпосередньо визначаi поведiнку пiдлiткiв. РЖнодi вiдчуття тривоги, яке лежить в основi глибокоi патологii емоцiйноi сфери, не усвiдомлюiться пiдлiтком, який не може зрозумiти свого стану i скаржиться на "нез'ясовни
Вместе с этим смотрят:
Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв
Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age
Positive and negative values of conformism
РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини
Абрахам Маслоу о потребностях человека