Анатомiя i фiзiологiя собаки
ДЕРЖАВНА ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАРЗНИ
СХРЖДНЕ РЕГРЖОНАЛЬНЕ УПРАВЛРЖННЯ
ХАРКРЖВСЬКИЙ ПРИКОРДОННИЙ ЗАГРЖН
Анатомiя i фiзiологiя собаки
Харкiв, 2010
Змiст
Анатомiя i фiзiологiя собаки
Системи органiв травлення
Система органiв дихання
Система органiв кровообiгу i лiмфоутворення
Система органiв сечовидiлення
Система органiв розмноження
Будова i функцii вiддiлiв головного мозку
Обмiн речовин i енергii
Анатомiiю називаiться наука, яка вивчаi форми, будову, взаiмозв`язок i мiсце розташування частин органiзму.
Слово тАЬанатомiя" грецького походження i означаi тАЬрозсiкання на частинитАЭ. Так названа ця наука тому, що розсiкання на частини було колись iдиним методом вивчення будови органiзму. Таке вивчення було обмежено межами видимостi неозброiним оком або пiд невеликим збiльшенням лупою. В подальшому винахiд мiкроскопа дало можливiсть вивчити тонкостi будови органiзму, i в теперiшнiй час i ясне уявлення не тiльки про зовнiшню, але i про внутрiшню будову кожного органа, тканини i навiть клiтини живого органiзму.
Фiзiологiiю називаiться наука, яка вивчаi процеси, якi вiдбуваються в живому органiзмi або, як говорять, функцii живого органiзму.
Мiж будовою органiзму i його функцiями i нерозривний зв`язок i взаiмообумовленiсть. Як будова будь-якого органа i органiзму в цiлому визначаiться його функцiями, так i функцiя будь-якого органа i органiзму в цiлому визначаiться його будовою. Змiни в одному викликають змiни в iншому. Будь-яка змiна в органiзмi вiдбуваiться в результатi змiн, якi вiдбуваються в його зовнiшньому i внутрiшньому середовище. Вiд характеру i ступенi змiн зовнiшнього або внутрiшнього середовища буде залежати характер i ступiнь змiн будови i функцii органiв або органiзму в цiлому. Вирiшальну роль в взаiмозв`язку i обумовленостi будови органiзму i його функцiй граi нервова система з ii координуючим органом - корою головного мозку.
Практичне значення вивчення спецiалiстами-кiнологами основ анатомii i фiзiологii собаки складаiться в тому, що цi основи i фундаментом, на який спираiться теорiя i будуiться практика службового собакiвництва - практика догляду, утримання, годування, розведення, профiлактика i лiкування хвороб, дресирування i службове застосування собаки.
Органiзм собаки складаiться iз рiзних по формi, величинi i будовi частин або органiв. Але при цьому органiзм i не простою сумою окремих частин, а складною цiлiсною системою i являi собою iдине цiле.
Органом називаiться частина органiзму, яка маi певну форму, внутрiшню будову i яка виконуi певну функцiю в органiзмi. Такими частинами або органами i, наприклад, серце, нирки, око, шлунок та iн.
Кожний орган займаi певне мiсце в органiзмi i знаходиться в щiльному анатомiчному i фiзiологiчному зв`язку з iншими органами.
Форма i внутрiшня будова кожного органа обумовленi його функцiями.
Органи, якi виконують хоч i рiзнi функцii, але вони i послiдовними стадiями загального фiзiологiчного процесу, утворюючи систему органiв. Так, наприклад, ротова порожнина, шлунок, стравохiд, кишечник виконують рiзнi функцii, але в той же час цi функцii i частинами загального процесу травлення.
В органiзмi собаки розрiзняють наступнi системи:
систему органiв руху;
систему органiв травлення;
систему органiв дихання;
систему органiв крово- i лiмфоутворення;
систему органiв сечовидiлення;
систему органiв розмноження;
нервову систему i органiв чуття;
систему органiв внутрiшньоi секрецii;
систему органiв шкiряного покриву.
Систему органiв руху складають кiстки, зв`язки i м`язи. Кiстки утворюють твердий, але пружний остов тiла тварини - скелет. За допомогою зв`язок утворюються бiльш або менш рухомi з`iднання кiсток - суглоби. М`язи, якi прикрiпленi до кiсток, при своiму скороченнi приводять кiстки в рух.
Систему органiв травлення утворюють: ротова порожнина - орган захоплення iжi, роздрiбнення, змочування i опробування iжi; глотка i стравохiд - органи, якi проводять iжу в шлунок; шлунок, тонкi кишки, печiнка i пiдшлункова залоза - органи перетравлення i всмоктування iжi; товстий кишечник - орган тимчасового накопичення неперетравлених останкiв iжi i виведення iх iз органiзму.
Систему органiв дихання складають: носова порожнина - орган, який зiгрiваi, очищуi i обстежуi газоподiбнi речовини, якi поступають при диханнi повiтря; гортань i трахея, як повiтропровiд, i легенi - орган, в якому вiдбуваiться газообмiн мiж повiтрям, яке вдихуiться i кров`ю.
Система органiв крово- i лiмфообiгу складаiться iз кровоносних i лiмфатичних судин, по яким циркулюi в органiзмi кров i лiмфа, серця - органа, який приводить в рух кров, лiмфатичних вузлiв i кiсткового червоного мозку як органiв кровотворення.
Систему органiв сечовидiлення утворюють: нирки - орган, який видiляi iз кровi вiдходи життiдiяльностi клiтин в виглядi сечi; сечоточники - якi проводять шляхи вiд нирок до сечового мiхуру; сечовий мiхур - мiсце тимчасового скупчування сечi, i сечовипускальний канал - орган виведення сечi iз сечового мiхуру назовнi.
До системи органiв розмноження вiдносяться статевi органи, якi i у тварин певноi статi. РЖ тi i iншi складаються iз статевих залоз, якi вироблюють статевi клiтини (у самцiв сiм`я i у самок яйцеклiтини) i iз сполучних органiв. У самок, крiм того, i особливий орган - матка, яка i мiсцем розвитку плода. В функцiональному вiдношеннi з статевими органами самки пов`язанi молочнi залози.
Нервову систему в цiлому утворюють центральна нервова система, периферична i вегетативна нервова система. До органiв чуття вiдносяться органи зору, слуху, нюху, смаку i дотику. Функцii нервовоi системи i органiв чуття зводяться до сприймання всiх зовнiшнiх i внутрiшнiх подразнень, передачi iх в центральнi частини нервовоi системи, а вiд них передачi збудження до того або iншого органу, що спонукають його до певноi дii. Нервова система i ведучою, яка регулюi всi процеси в органiзмi i здiйснюi взаiмозв`язок органiзму з зовнiшнiм середовищем.
Систему органiв внутрiшньоi секрецii складають залози внутрiшньоi секрецii, якi вироблюють особливi речовини, якi називаються гормонами. Цi речовини, видiляючись в кров, сприяють регулятивноi дiяльностi окремих органiв i iх систем в органiзмi тварини.
Систему загального покриву утворюi шкiра i ii похiднi - волосся, мтАЩякiшi, кiгтi. Основною функцiiю шкiри i захист частин тiла вiд шкiдливих впливiв навколишнього середовища.
Всi органи i системи, якi об`iднанi взаiмний зв`язком, взаiмообумовленiстю i взаiмозалежнiстю, утворюють iдину цiльну бiологiчну систему, яка називаiться органiзмом. Органiзм собаки являi собою складну систему, яка складаються iз багаточисельного ряду частин, пов`язаних як один з одним, так i в виглядi комплексу з оточуючою природою.
Тканини i клiтини. Тканиною називаiться група однорiдних елементiв (клiтин), пов`язаних мiж собою i пристосованих до виконання будь-якоi певноi функцii. По своii будовi тканини дуже рiзноманiтнi. В органiзмi собаки, як i в iнших тваринах, розрiзняють наступнi тканини: а) епiтелiальна тканина; б) з`iднувальна тканина; в) рiдинна тканина; г) мускульна тканина; д) нервова тканина.
Епiтелiальна тканина буваi одношаровою i багатошаровою. В одношаровому епiтелiю форма i будова клiтин бувають дуже рiзноманiтними - високi, плоскi, цилiндричнi, кубiчнi, мерехтливi, залозистi. Багатошаровий епiтелiй характерний тим, що його клiтини лежать в декiлька шарiв i також мають рiзноманiтну форму - плоску, цилiндричну та iн.
Однiiю iз рiзновидiв епiтелiальноi тканини i покривна тканина. Вона складаiться iз клiтин, якi утворюють шари. Покривна тканина вистилаi поверхню тiла тварини i порожнини усерединi його. Вона служить для вiдгороджування iнших тканин вiд зовнiшнього середовища так, що проникнути в них без порушення цiii тканини не i можливим.
Крiм функцiй захисту, ця тканина маi функцii всмоктування i видiлення. Покривна тканина характеризуiться вiдсутнiстю мiжклiтинноi речовини.
З`iднувальна тканина, як показуi сама назва, служить для зв`язування складних рiзних частин тiла собаки мiж собою. Вона даi iм м`який або твердий остов. РД декiлька видiв з`iднувальноi тканини. По ступеню твердостi основноi речовини з`iднувальна тканина роздiляiться на м`яку волокнисту тканину, бiльш тверду хрящову i тверду кiсткову тканину. При великоi кiлькостi в з`iднувальноi тканини жирових клiтин з`iднувальна тканина маi назву жировоi тканини. Для всiх видiв з`iднувальноi тканини характерно наявнiсть великоi кiлькостi мiжклiтинноi речовини, яка граi роль зв`язкiв. Мiжклiтинна речовина складаiться iз основноi речовини i волокон. Рiзниця видiв з`iднувальноi тканини залежить, головним чином, вiд рiзницi основноi речовини. Основна речовина може бути нещiльною, i тодi тканина буваi м`якою. Якщо ж основна речовина ущiльнюiться, але все ж залишаiться гнучкою, то отримуiться хрящова тканина. А якщо ця речовина просочуiться солями вапна i стаi твердою i мiцною, то утворюiться кiсткова тканина. РД рiдкi з`iднувальнi тканини, якi являються захистом органiзму вiд бактерiй i шкiдливих продуктiв обмiну речовин. Рiдка тканина - кров i лiмфа - i близькою по своiму походженню до з`iднувальноi тканини.
Мускульна тканина складаiться iз своiрiдних, витягнутих в довжину клiтин, чому ж iх називають не клiтинами, а мускульними волокнами. Кожне мускульне волокно вдiто оболонкою. Зiбранi в пучки мускульнi волокна утворюють мускульну тканину. Численнiсть пучкiв мускульних волокон, якi з`iднанi мiж собою з`iднувальною тканиною, утворюють мускул або м`язу. Мускульна тканина характеризуiться високою здатнiстю скорочуватися по своii довжинi.
Розрiзняють поперечно-смугову i гладку мускульну тканину. РЖз поперечно-смуговоi мускульноi тканини складаються скелетнi м`язи. Скорочення поперечно-смуговоi мускульноi тканини швидкi i пiдкорюються волi тварини. Ця мускульна тканина швидко втомлюiться. Гладка мускульна тканина знаходиться, головним чином, в стiнках внутрiшнiх органiв, наприклад, кишечнику. Скорочення ii не залежить вiд волi тварини. Скорочуiться вона сильно, але повiльно i тривало; втомлюiться мало.
Нервова тканина складаiться iз нервових клiтин з iх вiдростками. Вона володii високою чутливiстю i призначена для сприйняття i передачi подразнень як усерединi органiзму, так i при спiлкуваннi з зовнiшнiм свiтом. Завдяки нервовiй тканинi органiзм отримуi самi рiзноманiтнi вiдчуття звука, запаху та iн. За допомогою нервовоi тканини погоджуються функцii всiх органiв. Дiяльнiсть цiii тканини виявляiться в тому, що прийнято називати тАЬпсихiчноютАЭ дiяльнiстю.
Говорячи про тканини, ми вказували, що вони складаються iз клiтин. Наука, яка вивчаi будову, хiмiчний склад, процеси життiдiяльностi i розмноження клiтин, називаiться цитологiiю (гр. kytos - порожнина, logos - наука).
Клiтина - це структурна одиниця живих органiзмiв, що являi собою певним чином диференцiйовану дiлянку цитоплазми, оточену клiтинною мембраною. Функцiонально клiтина i основною одиницею життiдiяльностi органiзмiв.
Клiтини iснують як самостiйнi органiзми й у складi багатоклiтинних органiзмiв. Хоч клiтини тканин мають рiзну будову i виконують рiзнi функцii, вони мають багато спiльних морфологiчних особливостей (сформоване ядро, подiбний набiр органоiдiв) i подiбних функцiональних властивостей (бiосинтез бiлкiв, використання i перетворення енергii, процеси розмноження).
Клiтини вiдрiзняються за розмiрами, формою (рис.5 тАЬБiологiя тАЬ, ст.13), особливостями органiзацii, функцiями.
За формою клiтини бувають: цилiндричнi i кубiчнi (в епiтелiальних тканинах), дископодiбнi (еритроцити), кулястi (яйцеклiтини), видовженi i веретеноподiбнi (м`язовi), зiрчастi (нервовi). Серед клiтин зустрiчаються i такi, що не мають сталоi форми, це так званi амебоiднi клiтини (наприклад, лейкоцити).
Бiльшiсть клiтин багатоклiтинного органiзму мають розмiри вiд 10 до 100 мкм, а найдрiбнiшi - 2-4 мкм. У тварин розмiри клiтин не залежать вiд розмiрiв тiла. Вiдростки нервових клiтин iнодi досягають одного i бiльше метрiв. Кiлькiсть клiтин в органiзмi звичайно дуже велика.
Вiдкриття i вивчення клiтини стало можливим завдяки винайденню мiкроскопа i удосконалення методiв мiкроскопiчних дослiджень. Перший опис клiтини зроблено у 1665 р. англiйцем Р. Гуком. Пiзнiше з`ясувалося, що вiн вiдкрив не клiтини (у власному розумiннi термiна), а лише зовнiшнi оболонки рослинних клiтин.
Прогрес у вивченнi клiтини пов`язаний з розвитком мiкроскопii у ХРЖХ ст. На той час уявлення про будову клiтини змiнилося: за основу клiтини приймалася не клiтинна оболонка, а ii вмiст - протоплазма. У протоплазмi було вiдкрито постiйний компонент клiтини - ядро. Численнi вiдомостi про тонку будову i розвиток тканин i клiтин давали можливiсть зробити узагальнення. Таке узагальнення зробив у 1839 р. нiмецький бiолог Т. Шванн у виглядi сформульованоi ним клiтинноi теорii. Вiн стверджував, що клiтини рослин i тварин принципово схожi мiж собою. Розвинув i узагальнив цi уявлення нiмецький патолог Р. Вiрхов. Вiн висунув важливе положення, яке полягало в тому, що клiтини виникають тiльки iз клiтин шляхом розмноження.
Створення клiтинноi теорii стало найважливiшою подiiю в бiологii, одним iз вирiшальних доказiв iдностi всiii живоi природи. Клiтинна теорiя сприяла розвитку ембрiологii, гiстологii i фiзiологii. Вона дала основу для матерiалiстичного розумiння життя, для пояснення еволюцiйного взаiмозв`язку органiзмiв, для розумiння сутi iндивiдуального розвитку.
Основнi положення клiтинноi теорii зберегли своi значення i сьогоднi, хоч бiльш нiж за 100 рокiв були отриманi новi вiдомостi про структуру, життiдiяльнiсть i розвиток клiтин.
Суть сучасноi клiтинноi теорii полягаi в тому, що:
клiтина - елементарна структурна та функцiональна одиниця живих
органiзмiв;
клiтини рiзних органiзмiв гомологiчнi за своiю будовою;
розмноження клiтин вiдбуваiться шляхом подiлу материнськоi
клiтини;
багатоклiтиннi органiзми - це складнi ансамблi клiтин, поiднаних у
цiлiснi iнтегрованi системи тканин i органiв, якi i пов`язанi мiж со-
бою мiжклiтинними, гуморальними i нервовими формами регуляцii.
Система органiв руху.
Скелетно-кiсткова система собаки складаiться iз кiсток, хрящiв i зв`язок. Скелет служить опорою для органiзму, придаi тiлу певну форму, захищаi внутрiшнi органи тварини вiд зовнiшнiх впливiв (деформацiй) Скелет собаки може мати вiд 271 до 282 кiсток (рiзниця за рахунок кiлькостi хребцiв в хвостi), з`iднаних мiж собою за рахунок зрощувань i суглобiв. Форми кiсток i iх розмiри залежать вiд функцiонального значення в органiзмi i положення в скелетi. На своiй поверхнi вони мають бугорки, шороховатостi, до яких своiми кiнцями прикрiпляються м`язи.
Основу кiстки складають щiльна i губчата речовини: щiльне виконуi функцiю опори i захисту, а губчата придаi кiстi мiцнiсть, а сумiжно з хрящами - ресорнiсть, здатнiсть пружинити. Кiстки покрити надкiсницею - тонкою щiльною оболонкою. Через неi до кiстки пiдходять судини i нерви. Надкiсниця володii особливими клiтинами - кiсткоутворювачами, за рахунок яких вiдбуваiться рiст щiльноi речовини кiстки.
В хiмiчний склад кiсток входять органiчнi i неорганiчнi з`iднання, першi надають пружнiсть, другi - твердiсть. Нормальне спiввiдношення складових хiмiчних елементiв кiстки залежить вiд умов годiвлi i догляду тварини, особливо в перiод росту i формування молодого органiзму.
Скелет собаки подiляiться на осевий i периферичний.
Осевий скелет утворюiться iз скелета голови (черепа), тулуба i хвоста. Скелет тулуба подiляiться на вiддiли, якi складаються iз рiзноi кiлькостi хребтiв: шийний - 7, грудний -13, поперековий 7, крестцовий - 3, хвостовий -20-23. Хребти скелета тулуба утворюють хребтовий стовп, усерединi його розмiщений спинний мозок. Хребцi грудного вiддiлу з 13 парами ребер i грудною кiсткою утворюють грудну клiтку, яка захищаi внутрiшнi органи (серце, легенi). Череп (скелет голови) складаiться iз великоi кiлькостi кiсток i служить для розмiщення головного мозку, органiв чуття (зору, слуху, нюху, смаку), звiдси беруть свiй початок системи органiв травлення i дихання.
Периферичний скелет складаiться iз двох пар переднiх грудних i заднiх (тазових) кiнцiвок.
Грудна кiнцiвка починаiться з лопатки, потiм плечова кiстка, передплiччя, зап`ясток, п`ясток. Пальцi на кiнцi мають мiцнi невтяжнi кiгтi.
Грудна кiнцiвка з`iднуiться з хребтом нi суглобом, а мiцним плечовими м`язами. Над лопаткою утворюiться холка. Висота в холцi вказуi на висоту собаки i служить показником породи. Вiдхилення вiд стандарту вищi норм верхнiх i нижнiх меж i вадою. Тазова (задня) кiнцiвка починаiться з стегновоi кiстки, переходить в гомiлку (великогомiлкова i маленькогомiлкова кiстки), потiм в передплюсну. Пiсля цього йде плюсна, далi 4 фалангових пальцi, якi закiнчуються кiгтями. РЖнодi з внутрiшньоi сторони верхньоi половини росте рудиментарний (прибулий) палець. Вiн не завжди з`iднаний з плюсною. В молодому вiцi його ампутують. Тазова кiнцiвка маi суглобне з`iднання з тазом i фiксуiться м`язами тазостегновоi групи. Кiстки скелета з`iднанi мiж собою за допомогою безперервних з`iднань (з утворенням зрощення - кiстки черепа i таза) i переривистих з`iднань - за допомогою суглоба. Мiж кiнцями кiсток утворюiться щiлина - суглобна порожнина, а кiнцi стичних кiсток покритi суглобним хрящем. Надкiсниця, переходячи з однiii кiстки на другу, утворюi суглобну сумку, ще вона називаiться капсулою суглоба. РЗi внутрiшнiй шар видiляi в суглобну порожнину слизисту рiдину (синовiю), яка служить для змащування суглобних поверхонь, що труться. Крiм суглобних сумок з`iднання кiсток в суглобах здiйснюiться за допомогою зв`язок. На переднiй кiнцiвки розрiзняють слiдуючи суглоби: плечовий суглоб - мiсце з`iднання лопатки з плечовою кiсткою; лiктьовий суглоб - мiсце з`iднання плечовоi кiстки з лучовоi та лiктевою кiстками; зап`ястний суглоб - мiсце розташування зап`ястних кiсточок; п`ястно-фаланговий суглоб; суглоби фаланг. На заднiй кiнцiвки розрiзняють: тазостегновий суглоб - мiсце з`iднання таза з стегновою кiсткою; колiнний суглоб - мiж стегном, колiнною кiсткою i гомiлкою; стрибальний суглоб - мiж гомiлкою i кiстками плюсни; плюсно-фаланговий суглоб; суглоби фаланг.
Мал.1. Скелет собаки: 1 - череп; 2 - нижня щелепа; 3 - хребетний стовп (ЗА - шийнi, ЗБ - грудний, 3В - поясний, ЗГ - крестцовий, 3Д - хвостовий); 4 - ребро; 5 - грудна кiстка; 6 - лопатка; 7 - плечова кiстка; 8 - лучева кiстка; 9 - лiктева кiстка; 10 - заптАЩястя; 11 - птАЩясть; 12 - пальцi; 13 - пiдвздошна кiстка; 14 - сiдалiшна кiстка; 15 - лонна кiстка; 16 - стегно; 17 - колiнна чашечка; 18 - велика берцова кiстка; 19 - мала берцова кiстка; 20, 21 - плюсна.
Знання скелета собаки, назви кiсток i суглобiв маi практичне значення при оцiнцi собаки по зовнiшнiм ознакам (екстер`iру).
Щоб приводити в рух кiстковий апарат, органiзм маi мускульний апарат руху. Мускульний апарат складають м`язи. Величина i форма м`яз бувають рiзнi i залежать вiд функцii. РД м`язи довгi, в виглядi веретена, з довгими сухожилками. Вони розташовуються на кiнцiвках. РД м`язи широкi, в виглядi стрiчки, шару або веiрiв. З них побудованi стiнки порожнин - черевноi i грудноi.
Мал.2. МтАЩязи (мускули) собаки:
1 - лобний; 2 - жувальний; З - грудинно-щитовидний; 4 - плечеголовний; 5 - трапецiiвидний; 6 - дельтовидний; 7 - плечовий; 8 - трьохголовий; 9 - широкий; 10 - грудний; 11 - брюшний зовнiшнiй; 12 - ягодичний; 13 - напружувач фасцii бедра; 14 - напiвсухожильний; 15 - двохголовий мтАЩяз стегна.
По характеру своii дii по вiдношенню змiн положення кiсток м`язи дiляться: на згиначi, якi зменшують кут мiж кiстками, i розгиначi, якi збiльшують цей кут; м`язи, якi приводять i вiдводять; пiднiмають; обертають та iн.
По своiму положенню скелетнi м`язи дiляться: на шкiрнi м`язи, м`язи голови, шиi, попереку передньоi кiнцiвки i самоi кiнцiвки, м`язи спини, грудноi клiтини, черевноi стiнки, хвостовi м`язи, м`язи попереку задньоi кiнцiвки i самоi кiнцiвки.
Сила м`яз залежить вiд кiлькостi м`язових волокон, якi мiстяться в неi. Чим бiльше волокон, тим мiцнiше м`яз.
В момент дiяльностi в м`язах вiдбуваються хiмiчнi i тепловi змiни, а також перетворювання хiмiчноi енергii в механiчну.
М`язи можуть робити лише на протязi певного часу. Через деякий час можна помiтити, що скорочення м`яз поступово послабляiться. Настаi явище стомлення. Воно настаi внаслiдок накопичення в м`язах кислих продуктiв обмiну (вуглекислоти, молочноi кислоти та iн), щоб м`язи могли знову працювати iм необхiдний вiдпочинок. Пiд час вiдпочинку вiдбуваiться вiддiлення стомлюючих речовин, поповнення запасiв органiчних матерiалiв, якi були витраченi при надходженнi достатньоi кiлькостi кисню.
Стомлення м`язiв треба вiдрiзняти вiд почуття втомленостi. Почуття втомленостi виражаi змiни всього органiзму, його нервовоi системи, серцево-судинноi системи та iн. Максимальна продуктивнiсть в м`язовiй роботi без сильноi втоми досягаiться правильним навантаженням тварини i застосуванням вiдповiдного темпу в роботi. Крiм того, пiдвищення працездатностi м`яз залежить вiд вгодованостi собаки, кормового режиму i тренування.
Рухи собаки i складним м`язовим актом, в здiйсненнi якого приймають участь не тiльки м`язи, але й нервова система. Вона керуi скороченням окремих м`язiв так, що органiзм отримуi можливiсть здiйснювати дуже складнi рухи.
Основним принципом рухiв i дii антагонiстiв - згиначi i розгиначi, якi i приводячими i вiдводячими м`язами.
Рухи собаки вiдбуваються в результатi перемiщення центра ваги тiла. При спокiйному положеннi собаки центр ваги його лежить усерединi тулуба трохи назад вiд мiсця крiплення переднiх кiнцiвок. Для збереження рiвноваги собацi необхiдно, щоб вертикальна довжина, яка проходить через центр тяжiння тiла, знаходилися в площинi, яка обмежена чотирма кiнцiвками. При русi собаки уперед центр тяжiння переноситься в тому ж напрямку, i вертикальна лiнiя, яка проходить через центр тяжiння, виходить за межi вказаноi плоскостi. Собака, щоб не впасти намагаiться знайти опору для перемiщення тулуба i висуваi передню кiнцiвку, яка знаходиться на однiii дiагоналi з задньою кiнцiвкою, з якоi почався рух.
Спостерiгаючи за рухом собаки, можна вiдмiтити, що передня i задня кiнцiвки однiii сторони перiодично зближуються, в той час як кiнцiвки iншоi сторони вiддаляються одна вiд iншоi.
Рух кiнцiвок складаiться iз: а) пiдняття кiнцiвок з землi в витягнутому положеннi, що швидко переходить в зiгнуте; б) виносу зiгнутоi кiнцiвки уперед при постiйному зменшеннi зiгнутостi; в) опускання кiнцiвки на землю; г) опора кiнцiвки на землю.
При русi передньоi кiнцiвки перш за все пiднiмаiться лопатка. РЗi нижнiй кiнець i плечовий кут перемiщуються уперед. Пiсля цього скорочуються розгиначi м`язiв, кiнцiвка випрямляiться i опускаiться на землю.
При русi задньоi кiнцiвки спочатку вiдбуваiться згинання в тазостегновому суглобi, при цьому згинаються i iншi суглоби. Потiм настаi розгинання суглобiв, i нога опираiться на землю.
Загальний принцип руху кiнцiвок при всiх алюрах однаковий. Кожна кiнцiвка робить двi фази - упирання i перенос. Швидкiсть руху собаки уперед збiльшуiться при великоi довжинi передплiччя i гомiлки i бiльшоi гостроти кутiв в лопаточно-плечовому i тазостегновому суглобах. При цих умовах кiнцiвка може виноситися уперед далi розпрямлення вказаних кутiв вiдбудеться на бiльшу величину, в результатi чого i тiло перемiщуiться уперед на бiльшу вiдстань.
Стояння собаки являi собою складний мтАЩязовий акт, в якому приймають участь багаточисельнi м`язи тiла. При стояннi виникаi необхiднiсть перетворити легко згинаючi кiнцiвки в нерухомi пiдпорки i постiйно орiiнтуватися в положеннi центра тяжiння тiла. Для бiльшостi видiв тварин, в тому числi i собак, стояння вимагаi витрати великого м`язового зусилля. Тому цi тварини бiльше лежать.
Лежання собаки на боку вiдбуваiться при малоi витратi м`язових зусиль, внаслiдок чого вiн пiд час вiдпочинку бiльшою частиною користуiться таким видом лежання. Лежання на животi вимагаi значних м`язових зусиль i втомлюi собаку.
Сидiння супроводжуiться витратою м`язовоi роботи i стомлюi собаку. При сидiннi заднi кiнцiвки собаки приймають таке ж положення, як при лежаннi на животi або як при лежаннi на боку. Перше положення заднiх кiнцiвок викликаi бiльше м`язове стомлення, нiж друге. Переднi кiнцiвки при сидiннi служать пiдпоркою для задньоi частини тулуба, як i при стояннi.
Життя органiзму неможливо без поповнення його тканин енергiiю, тАЬбудiвельним матерiалом", вiтамiнами, мiнеральними речовинами i водою. Воно здiйснюiться за рахунок iжi. Для того щоб з харчових продуктiв вивiльнилась енергiя i вони стали придатними для процесу обмiну речовин, iжа в травному апаратi пiддаiться механiчнiй i хiмiчнiй обробцi. Така обробка вiдбуваiться пiд впливом ферментiв до складових частин, якi придатнi до всмоктування в кишках i дальшого засвоiння в тканинах.
Процеси, що забезпечують фiзичну i хiмiчну змiну iжi з подальшим всмоктуванням поживних речовин у кров i лiмфу, називаються травленням. Фактично травлення здiйснюi вивiльнення поживних речовин iз продуктiв харчування та iхню утилiзацiю.
Неперетравленi рештки харчових мас видаляються з травного каналу у виглядi калу. З ним виводяться солi, пiгменти, шкiдливi для органiзму речовини.
Травлення в цiлому, а також перемiщенню харчовоi кашки по травному каналу, сприяють рухливий стан, фiзичне навантаження, нормальний стан психiки.
Основними поживними речовинами, якi надходять з iжею, i бiлки, вуглеводи i жири. Бiлки та iхнi складовi частини - амiнокислоти - виконують в органiзмi головним чином пластичну (будiвельну) роль. Вуглеводи i жири i переважно енергетичними речовинами. Крiм цих трьох видiв поживних речовин у харчуваннi собаки важливу роль виконують вiтамiни, органiчнi кислоти, в тому числi й нуклеiновi кислоти, мiнеральнi речовини та iншi, якi не i джерелом енергii, але без них неможливе засвоiння поживних речовин в органiзмi.
Харчовi продукти рацiону службового собаки рiзноманiтнi i подiляються на твариннi i рослиннi.
Травлення вiдбуваiться в травнiй системi, яка маi спецiальнi залози, що синтезують ферменти. Ферменти - бiологiчно активнi речовини, здатнi прискорювати бiохiмiчнi реакцii. Вони виконують роль бiокаталiзаторiв. Травнi ферменти здiйснюють розщеплення компонентiв iжi в травному каналi.
Утворюються ферменти в клiтинах травних залоз: слинних, шлункових, пiдшлунковоi, стiнки кишок. РЖз цих залоз ферменти видiляються в складi слини i травних сокiв: шлункового, кишкового, пiдшлункового. Кожний iз ферментiв маi властивiсть виконувати певну функцiю, тобто характеризуiться специфiчнiстю дii. Так, ферменти, якi розщеплюють бiлки, дiють тiльки на них.
Систему органiв травлення утворюють:
ротова порожнина з органами, якi в нiй знаходяться;
глотка;
стравохiд;
шлунок;
тонкий i товстий вiддiли кишечнику, а також печiнка i пiдшлункова
залоза.
Мал.3. Схема органiв травлення собаки:
1 - ротова порожнина; 2 - слиннi залози; 3 - глотка; 4 - стравохiд; 5 - шлунок; 6 - дванадцятипала кишка; 7 - тонка кишка; 8 - подвздошна кишка; 9 - слiпа кишка; 10 - ободочна кишка; 11 - пряма кишка; 12 - печiнка; 13 - жовчний мiхур; 14 - пiдшлункова залоза; 15 - дiафрагма.
Травлення в порожнинi рота - складний процес, що оцiнюi смаковi якостi iжi, ступiнь ii придатнiсть для органiзму, подрiбнення, просочування слиною.
Ротова порожнина утворена спереду губами, збоку - щоками, зверху - пiднебiнням, знизу - язиком i дном рота, ззаду вона переходить в глотку. Стiнки рота вистеленi слизовою оболонкою, яка мiстить багато дрiбних залоз, що видiляють слиз.
Верхнiй i нижнiй ряди зубiв подiляють ротову порожнину на передротову i власне ротову. Передротова порожнина - це простiр мiж губами, щоками i зубами. За допомогою зубiв iжа подрiбнюiться. Зуби зовнi вкритi емаллю, пiд якою мiститься дентин, у коренi - цемент.
Зуби - виконують функцiю захвату iжi i ii роздрiбнення, а також служать для захисту i нападу у собак.
У молодого собаки нараховуiться 32 молочних зуба, якi потiм змiнюються 42 постiйними зубами. По призначенню (функцii) i формi зуби дiляться на рiзцi (12 шт., по 6 на кожнiй щелепi), клики (4 шт., по 2 з кожноi сторони щелепи), корiннi (26 шт., 12 верхнiх i 14 нижнiх).
Корiннi дiляться на премоляри (передкорiннi) i моляри (корiннi).
Мал.4. Зубна аркада собаки.
А - верхня щелепа, Б - нижня щелепа: I РЖ, I II, I III - рiзцi; С - клики;
Р-РЖ, II, Ш, IV - премоляри; М-I, II, III - моляри; Р-IV - сiкущi зуби.
У цуценяти розвиток молочних зубiв починаiться в двохтижневому вiцi. В 3,5 -5 мiсяця вони замiнюються на постiйнi. Молочну стадiю проходять всi зуби за винятком молярiв - вони i постiйними з самого початку.
Кожний зуб складаiться з коронки, шийки, кореня. Всерединi зуба i порожнина, заповнена пульпою, яка утворена пухкою сполучною тканиною, судинами i нервами.
Зубна формула собаки виражаiться наступними цифрами: