Взаiмовiдносини законодавчоi та виконавчоi гiлок державноi влади Украiни

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ РЖ. ТЕОРЕТИЧНРЖ ОСНОВИ ВЗАРДМОВРЖДНОСИН ЗАКОНОДАВЧОРЗ ТА ВИКОНАВЧОРЗ ГРЖЛОК ДЕРЖАВНОРЗ ВЛАДИ УКРАРЗНИ

1.1 Теорiя та iсторiя взаiмодii iнститутiв державноi влади в Украiнi

1.2 Поняття державноi влади та конституцiйне визначення ii меж

1.3 Спiввiдношення законодавчоi та виконавчоi гiлок державноi влади в аспектi полiтичного режиму

РОЗДРЖЛ РЖРЖ. ВЗАРДМОДРЖЯ РЖНСТИТУТРЖВ ЗАКОНОДАВЧОРЗ ТА ВИКОНАВЧОРЗ ВЛАДИ В УКРАРЗНРЖ

2.1 Характеристика iнститутiв законодавчоi та виконавчоi влади в Украiнi

2.2 Взаiмодiя iнститутiв державноi влади як принцип конституцiйного ладу Украiни

2.3 Оптимiзацiя взаiмодii iнститутiв законодавчоi та виконавчоi влади в Украiнi у рамках парламентсько-президентськоi форми правлiння

РОЗДРЖЛ РЖРЖРЖ. ПОЛРЖТИЧНА РЕФОРМА РЖ ЗМРЖНИ В ПОЛРЖТИЧНРЖЙ СИСТЕМРЖ

3.1 Сучасна полiтична реформа як засiб подолання протистояння , мiж iнститутами влади та змiцнення демократичних засад розвитку украiнського суспiльства

3.2 Перерозподiл повноважень законодавчоi та виконавчоi влади

3.3. Проблема полiтичноi реформи в Украiнi та ii iвропейський вибiр

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАННОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ВСТУП

В час коли Украiнська держава стала на шлях побудови незалежноi, суверенноi, демократичноi держави виникаi необхiднiсть застосування принципу розподiлу влад як одного з основних принципiв демократичноi держави. Значних зрушень зазнала Украiна у цiй сферi протягом невеликого, як для держави, вiдрiзку часу.

Взаiмодiя iнститутiв державноi влади забезпечуi нормальне функцiонування державного механiзму в цiлому, оскiльки не даi можливостi жоднiй з гiлок влади узурпувати владнi повноваження iнших. Саме з цiiю метою засновники iдеi розподiлу влад створили систему стримань та противаг. Для забезпечення дiйсноi незалежностi однiii гiлки влади вiд iншоi потрiбно, щоб кожна з них мала реальну можливiсть впливати на iншу. З допомогою розподiлу влади правова держава органiзовуiться та дii правовими засобами.

Разом з тим принцип розподiлу влади i не стiльки жорстким розподiлом функцiй та компетенцiй, скiльки механiзмом iх тiсноi взаiмодii для вирiшення проблем державотворення.

Взаiмодiя iнститутiв державноi влади як принцип Конституцiйного ладу Украiни i досить актуальною проблемою в наш час, оскiльки наша держава лише починаi розвивати такий iнститут як iнститут розподiлу i взаiмодii гiлок державноi влади, а отже i потребуi якомога кращого вирiшення нагальноi проблеми.

Актуальнiсть i ступiнь дослiдження. Корiнна змiна основ полiтичного та економiчного життя Украiни, здобуття нею державноi незалежностi, демократичнi перетворення, формування громадянського суспiльства i побудова правовоi держави, однiiю з головних ознак якоi i подiл державноi влади на законодавчу, виконавчу та судову, обумовили необхiднiсть теоретичного переосмислення уявлень про державу i право, про конституцiйне закрiплення основ конституцiйного ладу, про владу взагалi та про державну владу зокрема, про подiл державноi влади та про вiдносини рiзних ii гiлок мiж собою.

Фундаментальною правовою базою цих процесiв стали прийнятi Верховною Радою Украiни основоположнi полiтико-правовi документи: Декларацiя про державний суверенiтет Украiни (16 липня 1990 p.), Концепцiя новоi Конституцii Украiни (19 червня 1991 р.), Акт проголошення незалежностi Украiни (24 серпня 1991 р.), нова Конституцiя Украiни (28 червня 1996 р.).

В украiнськiй конституцiйно-правовiй науцi суттiва увага придiляiться проблемам органiзацii i функцiонування органiв державноi влади, взаiмодii владних структур. Разом з тим стан цих розробок свiдчить про те, що iснуi гостра необхiднiсть у нових поглиблених дослiдженнях зазначеноi проблеми. Такого дослiдження вимагаi статус iнститутiв законодавчоi, виконавчоi i судовоi влади, iх мiсце в державно-правовому механiзмi з точки зору теорii подiлу влади, роль iнститутiв президентства, конституцiйноi юстицii, iнших державних органiв у вирiшеннi проблеми державотворення, механiзм iх вiдносин мiж собою. Необхiдними умовами забезпечення нормального функцiонування державних структур у режимi консенсусу i чiтке правове регулювання цих вiдносин, створення iдиного внутрiшньо узгодженого, стабiльного законодавства, яке повинно базуватися на нормах Конституцii Украiни. Потребуi вдосконалення конституцiйно-правовий механiзм взаiмовiдносин рiзних гiлок державноi влади, який не лише забезпечуватиме реальний розподiл функцiй та компетенцii рiзних iнститутiв державноi влади, а й сприятиме встановленню тiсноi взаiмодii мiж ними.

Водночас сьогоднi вiдсутня теорiя взаiмовiдносин рiзних iнститутiв державноi влади як самостiйного iнституту конституцiйного права, що iснував би поряд з конституцiйно-правовим iнститутом подiлу державноi влади в Украiнi. Немаi спецiальних комплексних дослiджень з цiii проблеми. До цього часу в основному розглядався державно-правовий статус кожноi з гiлок влади окремо. Це, насамперед, стосуiться аналiзу правовоi природи i мiсця в державному механiзмi органiв законодавчоi, виконавчоi гiлок державноi влади та президента, що дослiджують у своiх наукових працях украiнськi вченi: РЖ. Болясний, В. Копiйчиков, Л. Кривенко, В. Погорiлко, В. Речицький, РЖ. Салiй, Ю. Тодика, О. Фрицький, М. Цвiк, В. Шаповал, Ю. Шемшученко, В. Яворський, iншi вiдомi правознавцi. Однак в iх наукових розробках висвiтлюiться правовий статус окремих державних органiв i не достатньо аналiзуiться стан та механiзми iх взаiмовiдносин. Останнiм часом у юридичнiй лiтературi детально дослiджуiться правова природа Верховноi Ради Украiни як iдиного органу законодавчоi влади, iнститут президентства, iх роль i мiсце в системi державноi влади. Разом з тим майже повнiстю поза увагою залишаються органи виконавчоi влади, Конституцiйний Суд, Рахункова палата, iншi державно-правовi iнституцii, що вiдiграють iстотну роль у забезпеченнi оптимальних взаiмовiдносин та тiсноi взаiмодii законодавчоi i виконавчоi гiлок державноi влади. В зв'язку з цим в украiнськiй науцi виникаi об'iктивна необхiднiсть вивчення цих iнституцiй, дослiдження iх мiсця i ролi в системi органiв державноi влади з метою розробки механiзму оптимального спiввiдношення та взаiмодii всiх владних структур. У роботi аналiзуються основи i механiзм взаiмовiдносин iнститутiв законодавчоi та виконавчоi влади в Украiнi. Ця наукова проблема ще не стала предметом ретельного дослiдження, що свiдчить про ii наукову та практичну значущiсть, актуальнiсть i перспективнiсть.

Мета i основнi завдання дослiдження. Метою дослiдження i обТСрунтування необхiдностi вдосконалення статусу органiв законодавчоi i виконавчоi гiлок державноi влади в Украiнi та забезпечення iх тiсноi взаiмодii; обТСрунтування iснування конституцiйного принципу взаiмодii владних структур у демократичнiй, правовiй державi; теоретичне осмислення принципу подiлу влади i взаiмодii владних структур i на цiй основi вирiшення ряду теоретичних i практичних проблем органiзацii державноi влади в Украiнi.

Об'iктом дослiдження i суспiльнi вiдносини, що складаються в процесi взаiмовiдносин iнститутiв законодавчоi i виконавчоi влади в Украiнi.

Предметом дослiдження i конституцiйно-правовий механiзм взаiмовiдносин законодавчоi i виконавчоi гiлок державноi влади в Украiнi.

Теоретична i практична основа дослiдження ТСрунтуiться на працях i висновках юристiв - теоретикiв у галузi конституцiйного права, а також на лiтературних джерелах з фiлософii, соцiологii, полiтологii.

Робота в основному маi характер теоретичного дослiдження, емпiричну базу якого складаi аналiз практики взаiмовiдносин Верховноi Ради, Кабiнету Мiнiстрiв та Президента Украiни.

Методологiчна основа. Дослiдження державноi влади, механiзму ii реалiзацii, проблем взаiмовiдносин законодавчоi i виконавчоi влади неможливе без розкриття сутi цих державно-правових iнститутiв та аналiзу iх розвитку. Саме це i визначило методологiчну основу дослiдження. В процесi роботи використовувався дiалектичний метод, сучаснi методи пiзнання, заснованi на фiлософii загальнолюдських цiнностей. РЖз спецiальних методiв дослiдження в роботi застосованi iсторико-правовий, порiвняльно-правовий, формально-логiчний, системно-структурний i структурно-функцiональний, статистичний, метод моделювання, прогнозування та iншi.

Нормативну базу роботи складають Конституцiя Украiни, чиннi нормативно-правовi акти Верховноi Ради Украiни, Президента Украiни, що регламентують правовий статус, форми та методи взаiмовiдносин органiв законодавчоi i виконавчоi гiлок державноi влади в Украiнi.

Наукове i практичне значення роботи полягаi в тому, що вона доводить необхiднiсть забезпечення взаiмодii рiзних гiлок державноi влади.

Структурно робота складаiться зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв та списку лiтератури.

У першому роздiлi розглядаються теоретичнi основи взаiмовiдносин законодавчоi та виконавчоi гiлок державноi влади. У другому тАУ взаiмодiя iнститутiв законодавчоi та виконавчоi влади в Украiнi, а в третьому - перерозподiл повноважень iнститутiв державноi влади у свiтi полiтичноi реформи.

РОЗДРЖЛ РЖ ТЕОРЕТИЧНРЖ ОСНОВИ ВЗАРДМОВРЖДНОСИН ЗАКОНОДАВЧОРЗ ТА ВИКОНАВЧОРЗ ГРЖЛОК ДЕРЖАВНОРЗ ВЛАДИ УКРАРЗНИ

1.1 Теорiя та iсторiя взаiмодii iнститутiв державноi влади

Теорiя розподiлу влад зародилась у Францii в серединi XVIII столiття i була пов'язана, передусiм з боротьбою буржуазii проти феодального абсолютизму, боротьбою з системою, що гальмувала розвиток суспiльства i держави.

Дж. Локк розвиваi компромiсну теорiю розподiлу влад на законодавчу, виконавчу i судову, дiючи iзольовано одна вiд одноi. МонтесктАЩi був впевнений, що, якщо монарх буде управляти не втручаючись в судовi функцii, а законодавчi органи будуть видавати тiльки закони, але не управляти краiною, всi основнi прошарки феодального суспiльства будуть задоволенi, зокрема буржуазiя перестане бути ворогом аристократичноi знатi. В цьому питаннi МонтесктАЩi подiбно до Дж. Локка орiiнтувався на так звану Славну революцiю 1688-1689 рр. в Англii, заснованому на класовому компромiсi мiж буржуазiiю i феодально-аристократичною владою. Про такий компромiс мрiяв МонтесктАЩi i для Францii. Сама по собi теорiя розподiлу влад вiдiгравала в часи МонтесктАЩi вiдому прогресивну роль, тому що в якiйсь мiрi обмежувала судову i законодавчу владу монарха. Але по сутi вона страждала корiнним недолiком, так як фактично вела до знищення iдностi державноi влади, робила виконавчу владу незалежною вiд законодавчих органiв i по сутi справи безконтрольною, а законодавчi органи перетворювала в заклади, якi могли видавати закони але не мали права слiдкувати за iх виконанням. Мiж окремими владами виникали конфлiкти. Теорiя розподiлу влад типовий зразок компромiсу французького просвiтителя.

Пiзнiше теорiя розподiлу влад отримала сильний практичний i теоретичний розвиток. Передусiм, необхiдно згадати Ж.-Ж. Руссо. На вiдмiну вiд Монтеск'i, Руссо вважав, що законодавча, виконавча i судова влади - особi прояви iдиноi влади народу . Пiсля цього тезис про iднiсть влади використовувався рiзними силами. Точка зору Руссо вiдповiдала потребам часу i революцiйним процесам у Францii кiнця XVIII столiття. Якщо Монтеск'i намагався знайти компромiс, то Руссо обТСрунтовував необхiднiсть боротьби з феодалiзмом. Як погляди МонтесктАЩi, так i погляди Руссо знайшли своi найбiльш повне i послiдовне вiдображення в Конституцii США 1787 року. Преамбула до цього документу гласить: "Ми, народ Сполучених Штатiв.." , вiдображаючи тим самим те, що народ i iдиним джерелом влади. Поряд з цим, в Конституцii США проводиться досить чiткий органiзацiйно правовий розподiл влад. Також в цьому документi знайшла своi вiдображення система "стримань i противаг": були передбаченi процедура iмпiчменту, i вето президента, i багато iнших iнститутiв, якi i складовою частиною сучасного права.

Поява новоi концепцii була пов'язана з iменем Шарля Монтеск'i, людини, вiдомоi не лише в якостi прогресивного теоретика, але i як досвiдченого практика державно-правовоi дiяльностi, який розумii неефективнiсть функцiонування державних органiв. В своiй фундаментальнiй працi "Про дух законiв" (1748г.) Монтеск'i виклав результати довготривалого дослiдження полiтико-правових встановлень декiлькох держав i прийшов до висновку, що "свобода можлива при будь-якiй формi правлiння, якщо в державi владарюi право, гарантуi дотримання законностi через розподiл влад на законодавчу, виконавчу i судову, якi взаiмно стримують один одного".(3, с.15 ) В XIII главi 5-оi книги тАЬПро дух законiвтАЭ МонтесктАЩi порiвнюi деспотичне правлiння з звичаями дикунiв Луiзiани, котрi, бажаючи дiстати з дерева плiд, зрубують дерево пiд самий корiнь. Так дii i деспотичне правлiння, само пiдрубуючи крону, на котрiй воно тримаiться.

Як видно, цiль теорii - створення безпеки громадян от зловживання влад, забезпечення полiтичних прав i свобод.

Звичайно, що теорiя розподiлу влад виникла не на порожньому мiсцi, вона була логiчним продовженням розвитку полiтико-правових iдей, що виникли в XVII столiттi в Англii, теорiя розподiлу влад стала частиною теорii правовоi держави.

Розглянемо конкретнiше основнi положення теорii розподiлу влад (за Монтеск'i). По-перше, iснуi три гiлки влади: законодавча, виконавча i судова, якi повиннi бути роздiленi мiж рiзними державними органами. Якщо ж в руках одного органа сконцентруiться влада, рiзна за своiм змiстом, то з'явиться можливiсть для зловживання цiiю владою, а вiдповiдно, права i свободи громадян будуть порушуватись. Кожна гiлка влади здiйснюi певнi функцii держави. Основне призначення законодавчоi влади - "виявити право i сформулювати його у виглядi законiв, якi б були загальнообов'язковими. Виконавча влада у вiльнiй державi призначена для виконання законiв, що встановлюються законодавчою владою. Задача суддiв в тому, щоб рiшення i вироки завжди були лише точним застосуванням закону.тАЭ(3, с.30)

По-друге повинна дiяти система стримань i противаг, щоб влади контролювали дii один одного. Безумовно, зараз передбачений набагато ширший i рiзноманiтнiший механiзм "стримань i противаг", нiж той, який ми бачимо в працях Ш.Монтеск'i, але вже в його роботах закладенi основнi принципи i iнститути, завдяки яким взаiмодiють органи державноi влади. В наш час, як правило, законодавча влада обмежуiться референдумом, президентським правом вето, Конституцiйним Судом. Виконавча влада обмежена вiдповiдальнiстю перед Парламентом. Але в конституцiйному проектi Монтеск'i недостатньо чiтко проводиться iдея рiвноваги влад. Законодавча влада - домiнуюча, виконавчу владу Монтеск'i називаi обмеженою, а судову - взагалi напiввладою.

Наступним положенням теорii розподiлу властей i таке: визначена гiлка влади повинна представляти iнтереси конкретноi соцiальноi групи. Судова гiлка влади представляi iнтереси народу, виконавча - монарха, верхня палата законодавчого зiбрання - аристократii, нижня палата зiбрання - iнтереси народу. Таким чином, ми бачимо, що iснувало бажання досягнути компромiсу в боротьбi буржуазii i прихильникiв абсолютизму.

Поряд з цим доцiльно було б звернути увагу на iсторiю розвитку украiнськоi Конституцii, а саме на моменти, що передбачали розподiл державноi влади. РЖсторичний розвиток цього процесу проходив поетапно.

Розглянемо Конституцiю Пилипа Орлика, прийняту 5 квiтня 1710 року на Козацькiй Радi у м. Бендерах. Проаналiзувавши роздiл VI цiii Конституцii ми можемо побачити, що Пилип Орлик пропонуi проводити державне управлiння розмежувавши повноваження i обтАЩiднавши всi гiлки влади в iдиний державний механiзм: тАЬЯкщо в незалежних державах дотримуються похвального i корисного для публiчноi рiвноваги порядку, а саме i пiд час вiйни, i в умовах миру збирати приватнi й публiчнi ради, обмiрковуючи спiльне благо батькiвщини, на яких i незалежнi володарi у присутностi Його Величностi не вiдмовлялися пiдкорити свою думку спiльному рiшенню урядовцiв i радникiв, то чому ж вiльнiй нацii не дотримуватись такого ж прекрасного порядку?тАЭ. Далi слiдуi, що першiсть в краiнi належить Генеральнiй старшинi, якiй пiдпорядковуються Полковники, що за характером обовтАЩязкiв прирiвнюються до радникiв. Щодо законодавчого органу, то вiд кожного полку повиннi були бути обранi декiлька знатних ветеранiв тАЬдосвiдчених i вельми заслужених мужiвтАЭ, що повиннi були складати публiчну раду. Ясновельможний Гетьман (так називаi Пилип Орлик в Конституцii гетьмана Украiни) за Конституцiiю прирiвнюiться до президента у республiцi з президентською формою правлiння. Взаiмовiдносини в державному механiзмi визначаються так: тАЬГенеральнiй старшинi, Полковникам i Генеральним радникам належить давати поради теперiшньому Ясновельможному Гетьману та його наступникам про цiлiснiсть батькiвщини, про ii загальне благо i про всi публiчнi справи. Без iхнього попереднього рiшення i згоди, на власний розсуд (гетьмана) нiчого не повинне нi починатися, нi вирiшуватися, нi здiйснюватися..тАЭ. Пiсля обрання гетьмана повиннi бути обранi три Генеральнi Ради.

Конституцiя УHР (Статут про державний устрiй, права i вiльностi УHР), що була ухвалена Украiнською Центральною Радою 29 квiтня 1918 року була однiiю з найдемократичнiших конституцiй того часу i одне з найважливiших джерел державотворення в Украiнi. Такi високi досягнення правовоi думки, якi були зробленi в тi часи i за досить короткий термiн, повиннi дати хороший приклад сучасним полiтичним дiячам, i навчити iх хоча б iнколи вивчати iсторiю украiнського конституцiоналiзму, бо як свiдчать украiнськi правовi памтАЩятки, Украiна завжди прагнула до демократичних змiн у державнiй, культурнiй, соцiально-економiчнiй сферах життя, i вже тодi, в 1918 роцi досягла бiльшого свого розвитку, анiж ми на сучасному етапi, маючи вже девтАЩять рокiв незалежностi. Отже, за Конституцiiю УHР, а зокрема в статтях 22-25 ми можемо побачити, що державна влада в Украiнськiй Народнiй Республiцi походить вiд народу. Здiйснюiться вона за принципом розподiлу на законодавчу, виконавчу i судову. Верховним органом влади в Республiцi i Всенароднi Збори, що безпосередньо здiйснюють вищу законодавчу владу. Вони ж формують органи виконавчоi i судовоi влади. Вища виконавча влада належить Радi Народних Мiнiстрiв. Арбiтром посеред цих двох влад i Генеральний Суд УHР. РЖ що i дуже важливо, стаття 63 говорить: тАЬСудових вирiшень не можуть змiнити нi законодатнi, нi адмiнiстрацiйнi органи властiтАЭ.

Втiлення принципу розподiлу влад, як ми тепер переконуiмось, повтАЩязане з ломкою усталених стереотипiв, створенням принципово нових iнструментiв, яких у нас до цього часу не було. Hа завадi стоять обтАЩiктивнi та субтАЩiктивнi фактори, головними з яких i важкий тягар недавнього колонiального минулого, вiдсутнiсть демократичних традицiй у сферi державного будiвництва, полiтичнi, соцiальнi, психологiчнi стереотипи.

Зрозумiло, що в системi влади найбiльш вразливою i малоефективною i виконавча влада, головним призначенням i основною функцiiю якоi i реалiзацiя прийнятих рiшень. Навiть хороший, досконалий закон нiчого не вартий, якщо вiн не виконуiться або виконуiться аби як. Певна проблема полягаi i в тому, що форма правлiння нинi тiсно звтАЩязана з органiзацiiю верховноi влади, яка склалася з часiв безроздiльного панування Рад народних депутатiв. Принцип тАЬодновладного правлiннятАЭ, у вiдповiдностi з яким вся повнота влади належала Радам, обумовив особливостi i форми функцiонування системи представницьких органiв, головним з яких було iх верховенство, принцип демократичного централiзму, подвiйне пiдпорядкування виконавчих органiв, панування вертикальних звтАЩязкiв тощо.

Донедавна наша наука, в тому числi i наука конституцiйного права, активно заперечувала необхiднiсть визнання i впровадження в життя принципу тАЬрозподiлу владтАЭ, i, вiдповiдно, iнституту президентства, якi вважалися тАЬшкiдливими i безперспективними для радянськоi демократii, чужими i ворожими передовiй соцiалiстичнiй формi народовладдятАЭ. Не останню роль у тАЬвiдмовi права на життятАЭ президентства вiдiграла теорiя поiднання законодавчоi i виконавчоi влади у дiяльностi механiзму владарювання.

Вiдкидаючи буржуазний парламентаризм, засновники молодоi Радянськоi держави вiдкидали тим самим теорiю i практику розподiлу влад, яка, на iх думку, виконувала соцiальне замовлення пануючоi буржуазii, забезпечувала експлуатацiю широких мас трудящих.

Поiднання в руках Рад законодавчих i виконавчих повноважень ось, на думку радянських iдеологiв, ключ до вирiшення всiх питань державного будiвництва.

Найбiльш яскраве втiлення ця iдея знайшла в дiяльностi вищих органiв влади i управлiння. Так Рада Народних Комiсарiв РРФСР здiйснювала як законодавчi, так i виконавчi функцii. ЦВК СРСР, ЦВК союзних республiк i iх Президii поряд iз законодавчою i управлiнською роботою виконували функцii i повноваження глави держави. До речi, це свiдчить проте, що вони не були органiзацiйно чiтко визначенi й вiдокремленi, а iх компетенцiя в багатьох випадках була досить умовною. Про це говорить, наприклад, той факт, що пiсля 1936 року функцii колегiального президента в СРСР i в союзних республiках були покладенi на вiдповiднi Президii, але зi справжнiм президентством спiльного тут нiчого не було. Президii не мали також повноважень не тiльки за суттю, але й за формою: вони на рiвнi Основного Закону не констатувалися, а практика була вкрай непослiдовною i бiдною.

РЖншими словами життя засвiдчило:

1) непридатнiсть i навiть шкiдливiсть теорii тАЬпоiднання владтАЭ, тАЬодновладного правлiннятАЭ;

2) необхiднiсть розподiлу влад як iдино можливоi форми органiзацii дiяльностi верховних владних структур.

Крапку в цiй боротьбi поставила Конституцiя Украiни, яка закрiпила в ст. 6 принцип розподiлу влад: тАЬДержавна влада в Украiнi здiйснюiться на засадах ii подiлу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчоi, виконавчоi та судовоi влади здiйснюють своi повноваження у встановлених цiiю Конституцiiю межах i вiдповiдно до законiв Украiни.тАЭ

Звiдси важливий висновок: з огляду на iсторичний досвiд та свiтове надбання людства, треба створювати принципово нову, незнану у нас в Украiнi до цих пiр форму правлiння, яка б забезпечила ефективне функцiонування всього механiзму здiйснення народовладдя. Адже без чiтко вiд лагодженоi системи державних органiв в Украiнi не можливо створити ту правову державу про яку мрiяли видатнi сини Украiнського народу: Шевченко, Грушевський, Франко та iншi.

1.2 Поняття державноi влади та конституцiйне визначення ii меж

В сучасних умовах державотворення в Украiнi важливого значення набуваi з'ясування сутностi державноi влади, яка i одним з видiв загально соцiальноi категорii ВлвладаВ», i тому iй притаманнi усi ознаки останньоi. Пiд владою розумiiться реальна здатнiсть суб'iкта влади, структурнi елементи якого взаiмодiють мiж собою, забезпечувати стабiльнiсть iснуючих суспiльних вiдносин, з одного боку, а з iншого - втiлювати у життя певнi iдеi, погляди, переконання, власну волю, нав'язуючи iх, коли це необхiдно, iншим суб'iктам суспiльних вiдносин з метою змiни цих суспiльних вiдносин та приведення iх у новий, заздалегiдь визначений самим суб'iктом влади стан. Важливе значення маi вказiвка на необхiднiсть взаiмодii структурних елементiв влади, оскiльки лише за умови взаiмодii тих, хто здiйснюi процес володарювання, забезпечуiться стабiльнiсть та ефективнiсть влади вцiлому.

Пiд державною владою розумiiться реальна здатнiсть державних органiв, що органiзованi та функцiонують на основi демократичних принципiв та взаiмодiють мiж собою, забезпечувати стабiльнiсть iснуючих суспiльних вiдносин, а при потребi змiнювати цi суспiльнi вiдносини та приводити iх у новий, попередньо визначений стан. В умовах демократii органи державноi влади формуються безпосередньо або через своiх представникiв народом, пiдконтрольнi i пiдзвiтнi йому, виражають його iнтереси та дiють на основi правових приписiв. При розкриттi сутностi державноi влади з'ясовуiться: джерело ii легiтимностi; змiст цiii влади; основоположнi конституцiйнi принципи ii органiзацii та функцiонування; мета здiйснення державноi влади.

Державна влада i особливим рiзновидом соцiальноi влади. Якщо у первiсному суспiльствi соцiальна влада маi публiчний (суспiльний) характер, то в класово-органiзованому тАФ полiтичний. У державi ми маiмо справу з полiтичною владою. В аналiзi полiтичних систем суспiльства влада посiдаi таке саме мiсце, як грошi в економiчних системах: вона маi мiцнi коренi в суспiльному i приватному життi громадян.

Державна влада тАФ публiчно-полiтичнi, вольовi (керiвництва тАФ пiдкорення) вiдносини, що утворюються мiж державним апаратом i суб'iктами полiтичноi системи суспiльства на пiдТСрунтi правових норм, зi спиранням, у разi потреби, на державний примус. Державна влада вiдносно самостiйна i складаi основу функцiонування державного апарату.

Будь-яка державна дiяльнiсть потребуi керiвництва, керiвництво тАФ влади, а будь-яка влада тАФ легiтимностi. Ознаки (риси) державноi влади:

1) публiчна влада тАФ виступаi вiд iменi всього суспiльства (народу), маi ВлпублiчнуВ» основу своii дiяльностi (казенне майно, власнi прибутки, податки);

2) апаратна влада тАФ концентруiться в апаратi, системi органiв держави i через цi органи здiйснюiться;

3) верховна влада тАФ юридичне уособлюi загальнообов'язкову волю всього суспiльства, маi у своiму розпорядженнi монопольне право видавати закони i спиратися на апарат примусу як на один iз засобiв дотримання законiв та iнших правових актiв;

4) унiверсальна влада тАФ поширюi владнi рiшення на усе суспiльство: вони i загальнообов'язковими для всiх колективних i iндивiдуальних суб'iктiв;

5) суверенна влада тАФ вiддiлена вiд iнших видiв влади усерединi краiни (вiд партiйноi, церковноi та iн., вiд влади iнших держав). Вона незалежна вiд них i маi виключне монопольне становище у сферi державних справ;

6) легiтимна влада тАФ юридичне (конституцiйне) обТСрунтована i визнана народом краiни, а також свiтовою спiльнотою. Наприклад, представницькi органи набувають легiтимностi в результатi проведення виборiв, передбачених i регламентованих законом.

Нелегiтимна влада вважаiться узурпаторською. Узурпацiiю i порушення правових процедур при проведеннi виборiв або iх фальсифiкацiя. Зловживання легiтимною владою, тобто використання ii в протизаконних цiлях на лихо суспiльству i державi, перевищення владних повноважень, i також узурпацiiю влади. Стаття 5 Конституцii Украiни говорить: ВлНiхто не може узурпувати державну владуВ»;

7) легальна влада тАФ узаконена у своiй дiяльностi, в тому числi у застосуваннi сили в межах держави (наявнiсть спецiально створених органiв для утримання влади i втiлення ii рiшень у життя). Легальнiсть тАФ це юридичне вираження легiтимностi: здатнiсть втiлюватися в нормах права, функцiонувати в межах закону. Дiяльнiсть легальноi влади спрямована на стабiлiзацiю суспiльства. Нелегальна влада (наприклад, мафiозна, злочинна) дii поза рамками закону, вносить беззаконня i безладдя до суспiльства. Яке спiввiдношення держави i державноi влади? Поняття ВлдержаваВ» i Влдержавна владаВ» тАФ близькi i багато в чому збiжнi. У рядi випадкiв вони вживаються як тотожнi, взаiмозамiннi. Але мiж цими поняттями i й вiдмiнностi. Поняття ВлдержаваВ» i мiсткiшим: воно охоплюi не лише владу саму по собi, але й iншi iнститути, органи влади. Державна влада тАФ це самi владостосунки (керiвництво /панування/ тАФ пiдкорення).

Поняття влади i одним iз центральнiших у сучаснiй полiтологii. Воно даi ключ до розумiння полiтичних iнститутiв, полiтичних рухiв i самоi полiтики. Визначення полiтичноi влади, ii сутностi маi найважливiше значення для розумiння природи полiтики та держави, уможливлюi виокремлення полiтики й полiтичних вiдносин з усiii сукупностi, соцiальних вiдносин. Влада тАУ це основний елемент, що звтАЩязуi полiтичну систему суспiльства в одне цiле.

Пiсля проголошення державноi незалежностi Украiни в 1991 роцi розпочалося створення новоi системи державноi влади вiдповiдно до принципiв лiберальноi демократii. Важливою iнновацiiю в усiх пострадянських краiнах стало запровадження поста Президента держави, що свiдчило про спрямованiсть на президентсько-парламентський рiзновид побудови системи влади. Особливiстю стосункiв законодавчоi й виконавчоi влади в Украiнi i, однак, те, що Президент лише пропонуi кандидата на посаду прем'iр-мiнiстра, а Верховна Рада затверджуi чи вiдкидаi запропоновану кандидатуру. Таким чином, вiдповiдальнiсть за призначення голови уряду розподiляiться мiж Президентом i парламентом.

Конституцiя Украiни, прийнята 28 червня 1996 року, закрiпила механiзм реалiзацii суверенноi державноi влади в Украiнi на засадах суверенiтету народу (ст.5), принципiв верховенства права (ст.8) та розподiлу влади (ст.6).

Якi ж можуть бути вихiднi положення у процесi розкриття сутностi державноi влади, виходячи зi змiсту Конституцii Украiни? На мiй погляд, для виявлення згаданих положень треба зтАЩясувати такi питання:

n який змiст цiii влади;

n якi основоположнi конституцiйнi принципи органiзацii i дiяльностi державноi влади;

n що покладено в основу розмежування функцiй здiйснення державноi влади;

n яка система органiв, що здiйснюють державну владу;

n яка мета здiйснення державноi влади.

Розкриття змiсту цих питань дають змогу визначити основнi елементи, складовi державноi влади в Украiнi, якi у своiй сукупностi i допоможуть сформулювати саме визначення цього конституцiйно-правового iнституту. Розподiл влад - не застиглий стан вiдокремлених державних структур. Це працюючий механiзм, який досягаi iдностi на основi складного процесу погоджень i спецiальних правових процедур, передбачених на випадок конфлiктних ситуацiй. Власне, iз законодавчого закрiплення принципу розподiлу державноi влади i починаiться ii органiзацiя.

Будучи суверенною, державна влада дii в певних рамках. Зокрема, Конституцiя Украiни встановила нормативнi та органiзацiйнi межi дiяльностi державноi влади в Украiнi. Так нормативнi обмеження означають функцiонування органiв державноi влади в межах встановлених законом повноважень (ст.19). Притому слiд нагадати про зобовтАЩязуючу дiю саме правового закону, тобто такого, який вiдповiдаi уявленням про справедливiсть, i визнаний суспiльством i спрямований на дотримання чи реалiзацiю прав i свобод людини, що i найвищою цiннiстю i метою дiяльностi органiв державноi влади, держави в цiлому.

Окремою категорiiю обмежень державноi влади i обмеження ii правами i свободами людини, якi i головною метою дiяльностi цих органiв (ст.3) i тому можуть бути визнанi межею, яку державна влада не переступаi. Здiйснення державноi влади обмежене суверенiтетом народу, який i тАЬносiiм суверенiтету i iдиним джерелом влади в УкраiнiтАЭ (ст.5).

Керуючись принципом розподiлу влади, на основi якого функцiонуi державна влада Украiни (ст.6), кожна iз трьох гiлок влади тАУ законодавча, виконавча i судова тАУ дiють незалежно, самостiйно в межах визначеноi законом компетенцii i надiленi певними засобами та способами впливу одна на одну (органiзацiйно-функцiональнi обмеження), що маi забезпечити ефективне виконання державних функцiй та утримати органи влади вiд ii узурпацii.

Лише практичне втiлення в державний механiзм Украiни принципiв органiзацii та функцiонування державноi влади на основi ii подiлу на законодавчу, виконавчу та судову, оптимальне забезпечення чiтких взаiмовiдносин мiж ними i реальним проявом реалiзацii народного суверенiтету, забезпечення вiльного розвитку iнститутiв громадянського суспiльства, прiоритету прав i свобод людини.

1.3 Спiввiдношення законодавчоi та виконавчоi гiлок державноi влади в аспектi полiтичного режиму

Форми i методи взаiмовiдносин органiв державноi влади, i перш за все - законодавчих та виконавчих органiв, органiчно пов'язанi з типом полiтичного режиму, як вiдповiдноi сукупностi прийомiв i способiв здiйснення владноi дiяльностi. Сам термiн Влполiтичний режимВ» не отримав достатнього наукового визначення. На вiдмiну вiд вiтчизняноi науки, переважна бiльшiсть представникiв якоi пiд полiтичним режимом розумiють вiдповiдну сукупнiсть прийомiв i способiв здiйснення державноi влади, в зарубiжнiй теорii пропонуються й iншi визначення та критерii класифiкацii цього феномену. Однi вважають його формою здiйснення державноi влади i, вiдповiдно, видiляють президентськi та парламентськi полiтичнi режими; iншi, залежно вiд типу партiйноi системи, видiляють однопартiйнi, мультипартiйнi та iншi види полiтичних режимiв. Вказуючи на певнi позитивнi моменти такоi класифiкацii, будемо притримуватися класичного подiлу полiтичних режимiв на демократичнi та антидемократичнi залежно вiд способiв реалiзацii державноi влади.

Однiiю з основних характеристик будь-якого полiтичного режиму i спiввiдношення повноважень законодавчоi i виконавчоi гiлок державноi влади. В умовах демократii воно маi вiдображати певний баланс гiлок влади, а при авторитарному режимi повноваження виконавчоi влади значно посилюються за рахунок обмеження прав парламенту. Найбiльш оптимальне i продуктивне функцiонування державноi влади, спiвпраця та взаiмодiя законодавчоi та виконавчоi ii гiлок можливi лише в умовах демократичного полiтичного режиму.

Реформування демократичноi украiнськоi державностi, в основi якоi i народовладдя i права людини, безпосередньо пов'язано зi становленням у краiнi демократичного полiтичного режиму, при якому всi гiлки влади в своiй дiяльностi будуть орiiнтуватися на демократичнi форми i методи реалiзацii своiх владних повноважень.

Що ж таке полiтичний режим? З точки зору етимологii цiii категорii, термiн "режим" походить вiд французького regime тАФ управлiння, правлiння (73, с. 460) i розумiiться в кiлькох значеннях: а) державний лад, форма правлiння; б) точно встановлений розклад життя; в) система правил заходiв необхiдних для певноi мети (70, с. 697); г) система правлiння, будь-який систематичний контроль за його здiйсненням . Слово "полiтика", яке сьогоднi i однiiю з визначальних полiтико-правових категорiй, походить вiд латинського роlitiса (73, с. 310), що означаi: а) дiяльнiсть державноi влади, партii чи суспiльноi групи в галузi внутрiдержавного управлiння та мiжнародних вiдносин (70, с. 261); б) мистецтво та науку управлiння державою, суспiльнi вiдносини та суспiльне життя в цiй сферi . Звiдси полiтичний режим тАФ це система правил, засобiв, прийомiв та методiв iх використання органами державноi влади Для ефективного управлiння державою та забезпечення оптимальних взаiмовiдносин держави та громадянського суспiльства.

В юридичнiй науцi пiд полiтичним режимом маiться на увазi характеристика обставин, соцiальноi атмосфери здiйснення полiтичноi влади в державне органiзованому суспiльствi. Цей режим як форма держави, об'iднуi всi засоби, принципи, прийоми, способи здiйснення i гарантii забезпечення державного керiвництва суспiльством (71, с. 103).

У полiтологii цей термiн вживаiться дещо в iншому значеннi тАФ як сукупнiсть характерних для певноi держави правовiдносин, норм права, що iх регулюють, засобiв та методiв взаiмовiдносин держави та громадянського суспiльства, пануючих форм iдеологii, соцiальних та класових взаiмовiдносин, стану полiтичноi культури (56, с. 296); як сукупнiсть засобiв i методiв, якими пануюча влада, вiдповiдне пануюче угрупування здiйснюi своi економiчне i полiтичне панування, втiлюi спосiб полiтичноi влади, даi, уявлення про суть державноi влади, що iснуi в краiнi у певний перiод ii iсторii(72, с. 96).

Як бачимо, iснуi багато визначень та розумiнь поняття "полiтичний режим". Це значною мiрою пояснюiться тим, що названий термiн маi мiждисциплiнарний характер i мiжгалузеве значен

Вместе с этим смотрят:

"Держава" Платона

Presidential еlections in the USA

РЖсторiя i теорiя полiтичних партiй

Анализ "пурпурной революции" в Ираке

Анализ агитационных печатных материалов на муниципальных выборах