Агротехнiка вирощування картоплi

Курсова робота

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Технологiя вирощування культури

Роздiл 2. Морфологiчнi та бiохiмiчнi особливостi культури

Роздiл 3. Характеристика сортiв

Роздiл 4. Технологiя вирощування планового врожаю

а) Попередники

б) Система обробки ТСрунту

в) Система добрив, розрахунок необхiдноi кiлькостi добрив на врожай

г) Передпосiвна пiдготовка ТСрунту

д) Пiдготовка насiння до посiву

е) Посiв

i) Догляд за посiвом, пiдвищення якостi продукцii

ж) Пiдготовка до збирання i збирання врожаю

з) Економiчна ефективнiсть вирощування культури

Висновки

Список використаноi лiтератури

Вступ

Батькiвщиною культурноi картоплi i Пiвденна Америка. В РДвропу картоплю вперше завезли у 1565 роцi, спочатку в РЖспанiю, а звiдти в РЖталiю. Дещо пiзнiше вона потрапила в Бельгiю, Англiю, Францiю, Нiмеччину, Голландiю та iншi краiни. У Росiю перша картопля була завезена з Голландii Петром Першим пiд час його подорожi по РДвропi в кiнцi XVII столiття.

На Украiну картоплю завезено з Росii на початку другоi половини XVIII столiття. Вперше ii почали садити на Лiвобережжi, згодом тАУ на Чернiгiвщинi, Волинi i Подiллi. В серединi XIX столiття картопля набула поширення на всiй територii Украiни.

Картоплю недаремно величають в Украiнi Влдругим хлiбомВ». Це один з найпоширенiших на сьогоднi продуктiв харчування.

Картопля тАУ цiнна продовольча, технiчна i кормова культура. Головний харчовий компонент картоплi тАУ вуглеводи у виглядi крохмалю. У рiзних його сортах мiститься вiд 17 до 30% сухоi речовини, з якоi 70 - 80% доводиться на крохмаль i до 3% на бiлковi речовини. У бульбах i вiтамiни А, З, В1, В2, PP. Картопля i незамiнною сировиною для крохмалопаточноi i спиртноi промисловостi. Бульби використовують на корм худобi як в свiжому, так i в переробленому виглядi.

Картопля тАУ пластична культура, ii можна обробляти з високим економiчним ефектом в рiзних ТСрунтово-клiматичних зонах Украiни. За ТСрунтово-клiматичними та еколого-географiчними умовами майже весь регiон Карпат сприятливий для вирощування картоплi. Чимало господарств Закарпатськоi, Чернiвецькоi, РЖвано-Франкiвськоi та Львiвськоi областей в останнiх десятирiччях досягли значного пiдвищення врожайностi цiii культури.

За останнiх 10-12 рокiв ця культура майже повнiстю перемiстилася на присадибнi дiлянки, городи, iндивiдуальнi особистi господарства. Вважаiться, що для вирощування на великих площах це дуже нерентабельна i трудомiстка культура. Проте досвiд вирощування картоплi свiдчить, що за здобуття програмованоi врожайностi тАУ це одна з найприбутковiших культур.

Актуальнiсть теми даноi курсовоi роботи визначаiться тим, що важливим шляхом прискорення науково-технiчного прогресу в картоплярствi i створення i впровадження у виробництво високопродуктивних сортiв, пристосованих до вiдповiдних ТСрунтово-клiматичних умов. Цим сортам потрiбно забезпечити найповнiше виявлення генетичного потенцiалу на основi добре поставленоi насiнницькоi роботи, освоiння зональних iнтенсивних технологiй.

Мета даноi курсовоi роботи тАУ розглянути та проаналiзувати технологiю вирощування картоплi, пiдготовку ТСрунту до посiву та технологii пiдвищення ефективностi врожаю культури.

Для досягнення означеноi мети ми поставили перед собою наступнi задачi:

В· розглянути технологiю вирощування культури;

В· визначити морфологiчнi та бiохiмiчнi особливостi культури;

В· дати характеристику рiзних сортiв картоплi;

В· проаналiзувати технологiю вирощування врожаю культури;

В· оцiнити економiчну ефективнiсть вирощування культури.

ОбтАЩiктом даноi курсовоi роботи i процес вирощування картоплi.

Предмет дослiдження даноi курсовоi роботи тАУ особливостi технологii вирощування картоплi.

В процесi роботи над даною курсовою роботою нами було використаною науковi працi та практичнi розробки присвяченi сiльськогосподарським технологiям науковцiв Росii та Украiни. У працi Аверкiiвоi Е.Г. ВлКартофель и его культураВ» показано особливостi iнтенсивноi технологii вирощування картоплi, приведено основнi сорти картоплi та розглянути фактори забезпечення високоi врожайностi культури. Цiкавою також для нашого дослiдження i книга ВлКартофельВ» iз серii ВлОсновные огородные культурыВ» Бексеiва Ш.Г., в якiй розглянуто технологiю пiдвищення врожайностi картоплi в умовах невеликоi дiлянки. Змiстовною i праця Вольпера РЖ.М., Магидова Я.РЖ. ВлКартофель: История, применение, употреблениеВ», в якiй розглянута iсторiя картоплярства, морфологiчнi та бiохiмiчнi властивостi культури, а також технологiя вирощування та збереження врожаю. Крiм вищесказаних праць, у роботi нами використано ряд енциклопедичних та довiдкових видань, таких як ВлДовiдник картопляраВ», в якому на основi узагальнення результатiв наукових дослiджень та практичного досвiду висвiтлено питання вирощування високих врожаiв картоплi в умовах зони Карпат; ВлПроизводство картофеля: возделывание, уборка, послеуборочная доработка, хранение. СправочникВ» пiд редакцiiю Б.А. Писарева та колективу авторiв, в якому змiстовно розкрито технологiю вирощування та зберiгання картоплi у виробничих масштабах та iншi.

Курсова робота складаiться iз вступу, чотирьох роздiлiв, висновкiв та списку використаноi лiтератури. У першому роздiлi ВлТехнологiя вирощування культуриВ» ми розглядаiмо основнi технологiчнi моменти вирощування картоплi. У другому роздiлi ВлМорфологiчнi та бiохiмiчнi особливостi культуриВ» ми даiмо морфологiчнi та бiохiмiчнi показники та характеристики картоплi. У третьому роздiлi ВлХарактеристика сортiвВ» ми даiмо розгорнуту характеристику та особливостi деяких сортiв картоплi. У четвертому роздiлi ВлТехнологiя вирощування планового врожаюВ» ми поетапно розглядаiмо технологiю пiдготовки ТСрунту, удобрення, посiву та збирання врожаю картоплi.

Роздiл 1. Технологiя вирощування культури

Картопля тАУ iнтенсивна культура, що вимагаi великих витрат працi i засобiв. Недотримання технологiй неминуче даi великi збитки, пов'язанi iз значною вартiстю посадочного матерiалу. Кращими попередниками картоплi i: огiрки, редис, редька, квасоля, зелений горошок. Не можна розмiщувати картоплю пiсля томату, баклажана. Розмножуiться картопля бульбами тАУ це основний вигляд ii вiдтворення. Проте для швидкого розмноження цiнних сортiв сповна застосовнi способи безклубневих посадок. Також, вирiшальне значення для здобуття високих стiйких урожаiв картоплi маi сорт, оскiльки багато сортiв швидко псуiться вiрусними, вироiдними i мiкроплазмовими хворобами, а високi температури в лiтнiй перiод сприяi масовому розмноженню переносникiв захворювань [20, с. 29].

Основнi технологiчнi етапи вирощування картоплi

Обробiток ТСрунту

Глибока зяблева оранка створюi сприятливi умови для розвитку бульб. Тому ii проводять на повну глибину орного шару з попереднiм лущенням стернi, якщо це поле картоплi розмiщують пiсля зернових (на чорноземах глибина оранки становить 27-30 см). При неглибокiй оранцi ускладнюiться пiдгортання картоплi, що призводить до утворення дрiбних бульб, якi залягають близько до поверхнi ТСрунту. У господарствах, де картоплю саджають улiтку, навеснi ТСрунт розпушують на глибину 20-22 см i обробляють, як чорний пар [20, с. 92].

Добрива

З урожаiм 10 т/га картопля виносить iз ТСрунту 50 кг азоту, 20 кг фосфору i 100 кг калiю. Слiд зазначити, що коренева система картоплi засвоюi з ТСрунту калiю бiльше за iншi культури. Тому при вирощуваннi ii на пiщаних i торф'яних ТСрунтах, якi мiстять дуже мало калiю, потрiбно вносити пiдвищенi дози калiйних добрив (орiiнтовними дозами мiнеральних добрив на запланований врожай 20 т/га i N100-140, Р50-90, К120-180). Пiд картоплю використовують рiзнi органiчнi добрива тАФ гнiй, торфогнiй, компости, зеленi добрива. Внесення гною (20-30 т/га) пiд картоплю пiдвищуi вмiст крохмалю в бульбах та значно збiльшуi урожай [20, с. 127].

Садiння i догляд за насадженнями

Картоплю перед садiнням сортують, видаляють всi хворi та пошкодженi бульби. Використання для садiння здорових, вирiвняних, з високими врожайними якостями бульб i важливим резервом пiдвищення врожайностi картоплi та однiiю з основних умов реалiзацii iнтенсивноi технологii. Садити картоплю починають тодi, коли температура ТСрунту на глибинi 10 см досягне 8-10'С. Садiння бульб у попередньо нарiзанi гребенi найбiльш ефективне в ТСрунтах з неглибоким вмiстом гумусу. Це пов'язано з тим, що гребiнь створюi сприятливi умови для розвитку i ТСрунтового живлення рослин картоплi. Догляд за картоплею полягаi в розпушуваннi ТСрунту в мiжряддях, кiлькiсть яких залежить вiд клiматичних умов конкретного року. Захист насаджень картоплi вiд хвороб та шкiдникiв залежить вiд фiто санiтарного стану ТСрунту та рослин. Кiлькiсть обробок вiд колорадського жука та фiтофтори значною мiрою залежить вiд ступеня поширення хвороби та жукiв. Для ефективного хiмiчного захисту iснуi цiлий ряд рiзноманiтних препаратiв, якi, з урахуванням зональних та мiсцевих особливостей, згубно дiють на суто специфiчнi хвороби, шкiдники та бур'яни [7, с. 55].

Збирання врожаю

Залежно вiд призначення картоплю збирають у рiзнi строки. Столовi раннi сорти для лiтнього споживання збирають до настання повноi стиглостi. Картоплю, вирощену на зайнятих парах, збирають на 8-10 днiв ранiше, щоб мати змогу пiдготувати ТСрунт для сiвби озимих. Пiзньостиглi сорти картоплi потрiбно збирати до настання осiннiх приморозкiв (ранiше повноi стиглостi).

Двоврожайна культура картоплi

Застосовуiться як захiд послаблення впливу вiрусного ураження та прискореного розмноження насiнного безвiрусного садивного матерiалу в пiвденних областях Украiни. Кращi результати одержують, використовуючи для цього ранньостиглi сорти.

Метод полягаi в тому, щоб спочатку одержати раннiй врожай картоплi при весняних строках садiння прогрiтими бульбами. Збирають його в кiнцi червня, вiдразу пiсля цвiтiння, коли бульби ще молодi.

Викопанi бульби без спецiальноi пiдготовки, перебуваючи в станi бiологiчного спокою, пiсля пересаджування не проростають. Щоб вивести iх iз стану спокою, проводять спецiальну пiдготовку. Великi бульби рiжуть на 2-3 частини, а дрiбнi надрiзають частково, пiдготовленi бульби замочують у розчинi стимулюючих проростання речовин протягом 30 хвилин. Робочий розчин складаiться з двох компонентiв: 2-процентноi тiосечовини (200 г/10 л води) i 0,0002-процентного гiберелiну (20 мг/10 л води). Можна використовувати бiльш складний багатокомпонентний розчин: 1-процентну тiосечовину (100 г/10 л води), 1-процентний роданистий калiй (100 г/10 л води), 0,0005-процентний гiберелiн (50 мг/10 л води), 0,002-процентну янтарну кислоту (200 мг/10 л води). У такому розчинi бульби замочують лише на 2-3 сек., i цю операцiю можна поiднати з висаджуванням бульб картоплi саджалками [13, с. 33].

ТРрунт до садiння ретельно розпушують, поливають, а бульби висаджують гребеневим способом на глибину 6-8 см. Паростки починають вiдростати на 5-6-й день пiсля садiння. Вологiсть ТСрунту в цей перiод пiдтримують на рiвнi 70- 75% НВ, в наступний перiод тАФ 80-95% НВ. Подальший догляд i збирання врожаю проводять за загальноприйнятою схемою.

Урожай збирають у жовтнi, бульби просушують i закладають на зберiгання. Урожайнiсть при лiтнiх строках садiння досягаi 200-250 ц/га.

Роздiл 2. Морфологiчнi та бiохiмiчнi особливостi культури

Картопля тАУ багаторiчна трав'яниста рослина, але в сiльськогосподарськiй практицi використовуiться як однорiчна культура. Розмножуiться бульбами. Для прискореного розмноження використовують частини бульб, паростки, черешки. В селекцiйнiй роботi застосовують генеративне розмноження насiнням. Види, сорти i гiбриди картоплi розрiзняють i класифiкують за морфологiчними ознаками пiдземних i надземних органiв.

Рослини, вирощенi з насiння, утворюють стрижневу кореневу систему тАУ головний корiнь з численними бiчними корiнцями. При розмноженнi бульбами утворюiться мичкувата коренева система, яка складаiться з проросткових, або первинних коренiв, що мають вигляд горбикiв, пристолонних i столонних коренiв.

Основна маса коренiв розташована на глибинi орного шару, деякi заглиблюються до 70-80 см. В ущiльнених суглинистих ТСрунтах коренева система зосереджуiться в поверхневому шарi (0-15 см).

Розвиток кореневоi системи залежить вiд особливостей сорту та умов вирощування. Найбiльшого розвитку вона досягаi пiд час цвiтiння. В мiру дозрiвання бульб коренi поступово вiдмирають.

Бульби (столони) являють собою потовщенi i вкороченi пiдземнi пагони, вiд довжини яких залежить компактнiсть або розкиданiсть гнiзда. В ранньому вiцi на бульбах можна помiтити дрiбнi лусковиднi листочки, позбавленi хлорофiлу. З розвитком бульб листочки атрофуються, а на iх мiсцi утворюються надбрiвнi дуги рiзноi форми. У пазухах листочкiв закладаються бруньки спокою, гак званi вiчка. У кожному вiчку знаходиться не менше трьох бруньок, але проростаi тiльки основна [9, с. 7].

Форма бульб тАУ округла, овальна або видовжена тАУ i досить сталою сортовою ознакою, але тiльки на легких супiщаних ТСрунтах. На важких, особливо кам'янистих ТСрунтах, формуються бульби з нерiвно горбкуватою поверхнею. В окремих сортiв вона змiнюiться залежно вiд вмiсту вологи в ТСрунтi. При рiзкiй змiнi засушливого перiоду вологим виникають дiтки, трiщини, дуплистiсть, спостерiгаiться проростання ранiше утворених бульб. Пiд впливом вiрусних захворювань утворюються веретено i грушоподiбнi бульби.

Товщина шкiрки бульб залежить вiд зовнiшнiх умов. Вологий ТСрунт i одностороння дiя фосфорних добрив сприяють ii потовщенню, сухий ТСрунт i азотне та калiйне удобрення зумовлюють утворення тонкоi шкiрки. За характером поверхнi шкiрка буваi гладенькою або сiтчастою. По нiй розкиданi невеликi округлi точки тАУ сочевички, крiзь якi здiйснюiться дихання. При удушеннi бульб сочевички розростаються.

Забарвлення бульб залежно вiд наявностi i концентрацii пiгменту антоцiану в шкiрцi може набувати рiзних вiдтiнкiв: синього, фiолетового, червоного. При вiдсутностi антоцiану бульби мають бiле або жовте забарвлення.

У бiльшостi сортiв м'якуш бiлий, у деяких (з пiдвищеним вмiстом каротину) тАУ жовтий, рiдше синiй, синьо-фiолетовий, рожевий, бiлий з рожевими плямами, з бiльш або менш iнтенсивно забарвленим судинно-волокнистим пучком.

Стебло картоплi тригранне, рiдше тАУ багатогранне з виростами (крилами) у мiсцях з'iднання граней на ребрах. Розрiзняють кущi мало- i багатостеблi, високi, середнi (в бiльшостi сортiв) i низькi; компактнi й розлогi. Стебла бувають прямоi або колiнчастоi форми. У деяких сортiв, особливо раннiх, стебла в кiнцi вегетацii або одразу ж пiсля цвiтiння лягають на ТСрунт [9, с. 9].

Забарвлення стебел зелене з бурим або чорнуватим вiдтiнком. РЖнодi при значному вмiстi антоцiану стебла набувають червоно- або синьо-фiолетового забарвлення.

Листок картоплi переривчасто-непарноперисторозсiчений. Складаiться з кiнцевоi частки, кiлькох пар бiчних часток i дрiбнiших часточок мiж ними. Частки i часточки стерженьками крiпляться до стержня, який поступово переходить в черешок листка. Характерною сортовою ознакою i форма краю часток листка, яка буваi дрiбно хвилястою, гвинтоподiбно-вигнутою, човникоподiбно-вигнутою. Квiтки картоплi зiбранi в суцвiття, яке складаiться з квiтконiжки, квiтколожа i квiток. Форма суцвiть компактна або розлога, квiтконосiв тАУ довга або коротка. Оцвiтина колесоподiбна, пелюстки зрощенi. РЖнодi з внутрiшнього або зовнiшнього боку оцвiтини з'являються додатковi недорозвиненi пелюстки тАУ це явище називають махровiстю, воно властиве окремим сортам. Забарвлення оцвiтини буваi синi, блакитньо- або червоно-фiолетове i бiле. РЖнтенсивнiсть забарвлення визначають по квiтках, якi щойно розпустилися: з вiком рослини вони слабшаi. Бутони округлi, овальнi або видовженi. Приймочка маточки свiтло- або чорно-зелена; дозрiваi звичайно на 3-4 днi ранiше вiд пилякiв. Зав'язь верхня цвiтiння триваi кiлька днiв.

Плiд тАУ двогнiзда багатонасiнна зелена ягода. Насiння дуже дрiбне, сплюснуте, свiтло-жовте. Маса 1000 на сiнин тАУ близько 0,5 г. Здатнiсть до утворення ягiд рiзна залежно вiд сорту. Найбiльше ягiд утворюють рослинi з оранжевими пиляками [9, с. 10].

Бiохiмiчний склад бульб змiнюiться пiд впливом рiзноманiтних факторiв. Основнi хiмiчнi компонента тАУ вода i крохмаль.

Вода (75%) вiдiграi важливу роль у бiосинтезi органiчних сполук як розчинник, середовище для хiмiчних ре акцiй, транспортний засiб i температурний регулятор. Найбiльший вмiст води у молодих бульбах. У перiод засухи бульби втрачають тургор i вiддають воду листю. РЖнодi при цьому розсмоктуються органiчнi речовини, якi компенсують витрати, зв'язанi з iнтенсивнiшим диханням листя.

Вмiст сухих речовин залежить вiд сорту, ТСрунтово-клiматичних умов, агротехнiки тощо. Пiзньостиглi сорти, як правило, мiстять iх бiльше, нiж ранньостиглi. В суху i жарку погоду вмiст сухих речовин вищий, нiж у вологу i прохолодну. Перiод посиленого нагромадження iх спiвпадаi з цвiтiнням i активним бульбоутворенням. Кiлькiсть сухих речовин дещо знижуiться при внесеннi пiдвищених доз добрив, а також пiд час зберiгання картоплi внаслiдок використання вуглеводiв на енергетичнi потреби (дихання).

Основним компонентом сухих речовин i крохмаль, вмiст якого становить 70-80% сухоi i близько 18% загальноi маси сирих бульб. Вiн нагромаджуiться у виглядi зерен. Чим бiльша кiлькiсть крупних крохмальних зерен, тим вища якiсть картоплi i продуктiв ii переробки. Крiм чистого крохмалю, в зернах мiститься 11-22% води, 0,06-0,13% фосфору, 0,016-0,07% лiпiдiв, 0,002-0,032% кремнiю, а також мiнеральнi елементи: азот, сiрка, калiй, кальцiй, магнiй. У переважнiй бiльшостi випадкiв крохмалистiсть прямо пропорцiйна тривалостi вегетацiйного перiоду: ранньостиглi сорти мiстять вiд 10 до 16-18% крохмалю, середньостиглi тАУ вiд 12 до 18-20% i пiзньостиглi тАУ вiд 14-15 до 22-25%. Найвищий вмiст крохмалю в бульбах середньоi фракцii; в дрiбних i великих (особливо дуплистих) вiн дещо нижчий.

Сирий протеiн включаi бiлок i азотистi речовини небiлковоi природи. В бiлку мiститься 60% всього азоту (в тому числi 40% розчинного i 20% нерозчинного). До складу азотистих небiлкових речовин входять амiачна й нiтратна солi, алкалоiди, нуклеiновi кислоти, вiльнi амiнокислоти, амiди, окремi вiтамiни [9, с. 11].

Бiлок (туберин) складаiться з двох фракцiй: солерозчинного глобулiну i водорозчинного альбумiну у спiввiдношеннi 7:3. До складу туберину входять практично всi амiнокислоти, в тому числi й незамiннi (табл. 2.1), якi станi тлить близько 30% всього амiнокислотного складу бульб.

Крiм спiльних для всiх сортiв форм бiлкiв, кожен сорт миi ще й своi, специфiчнi. Загальний вмiст сирого протеiну становить близько 2% мiси бульб i коливаiться залежно вiд сорту та умов вирощування. Вiн пiдвищуiться iз зменшенням маси бульб, при тривалiй сонячнiй погодi, а також при застосуваннi органiчних добрив.

Таблиця 2.1. Середнiй вмiст незамiнних амiнокислот у бiлку бульб, % до сироi речовини (за П.А. Власюком та iн., 1979) [9, с. 11].

Назва амiнокислот

Середнiй

вмiст

Назва амiнокислот

Середнiй вмiст

Валiн

Лейцин

РЖзолейцин

Треонiн

Метiонiн

0,1 тАУ0,16 0,1 тАУ0,20 0,07тАУ0,24 0,05тАУ0,08 0,02тАУ0,08