Боротьба зi шкiдниками сiльськогосподарських культур
Вступ
Значення: ярий ячмiнь - цiнна продовольча, кормова i технiчна культура. РЖз зерна скловидного i крупнозерного дворядного ячменю виготовляють перлову i ячмiнну крупи. Ячмiнне борошно добавляють (10-15%) при випiканнi житнього i пшеничного хлiба. Через низьку якiсть клейковини хлiб з чистого ячмiнного борошна малооб'iмний, слабопористий, швидко черствii. РЖз зерна ячменю виготовляють сурогат кави, екстракти солоду. Найбiльше ячмiнь використовують на зернофуражнi цiлi. В 1 кг зерна мiститься 1,2 кормовi одиницi i 100 г перетравного протеiну. Зерно ячменю - високопоживний дiiтичний корм з високим вмiстом енергii для бiльшостi тварин. Широко використовуiться для вiдгодiвлi свиней. Сало при цьому отримують щiльне, зернистоi будови, приiмне на смак. До складу комбiкормiв включають 30-50% подрiбненого ячменю, при беконнiй вiдгодiвлi свиней - 60-70% ячменю у складi комбiкорму. Зерно ячменю мiстить багато бiлку (9-12%), вуглеводiв (70-75%). Вмiст пентазонiв 7-11%, сахарози -1,7тАФ2%, клiтковини -3,8-5,5%, жиру -1,6-2,0%, золи - 2-3%. РД також ферменти, вiтамiни (групи В, D, Е, каротин). Протеiн ячменю помiрноi розчинностi i задовiльного амiнокислотного складу (в 1 кг зерна мiститься 5,5 г лiзину, 1,7 г триптофану, 2 г метiонiну, 1,9 г цистину). Кормовi властивостi ячменю значно кращi, нiж пшеницi. Якщо для нормальноi годiвлi тварин у бiлку ячменю не вистачаi 20% лiзину, то в бiлку пшеницi - 43%.
РЖсторiя та поширення
Ячмiнь належить до числа найдавнiших рослин земноi кулi. Розкопки показують, що вiн поряд з пшеницею був вiдомий ще в кам'яному вiцi.
Початком окультурення ячменю вважаiться X i навiть XV тисячолiття до нашоi ери. Найдавнiшi знахiдки ячменю виявлено на територii Туреччини, РЖраку, РЖрану. З доiсторичних часiв його вирощували в Грецii, РЖталii, Китаi. В РДвропу ячмiнь поширився з Малоi Азii у IVтАФIII тисячолiттях до н.е. У той же перiод, а можливо i ранiше, ячмiнь почали вирощувати на територii сучасноi Украiни. У краiнах Америки ячмiнь молода культура, яку завезли переселенцi з РДвропи у XVI-XVIII столiттях.
У свiтовому рослинництвi ячмiнь посiдаi важливе мiсце. Посiвна площа його у 1993-1995 pp. становила 71,6 млн. га, або 10,4% вiд посiвних площ, зайнятих зерновими культурами. Валовий збiр у цi роки сягав 158 млн. т, а середня свiтова врожайнiсть у 1995 роцi була невисокою - 21,4 ц/га. Данi за 1997 рiк поданi у табл. 3.1. У 2004 роцi було зiбрано 153 млн. т зерна. Найвищi врожаi зерна збирають у Бельгii (68,1 ц/га), Данii (54 ц/га), Францii (59,9 ц/га), Нiмеччинi (58,9 ц/га), Англii (57,6 ц/га), тодi як в Казахстанi одержують тiльки 8,2 ц/га, Росii- 16,6 ц/га. Найбiльше вирощують ячменю в Украiнi (42% вiд площi зернових), Бiлорусi (48,5%), Нiмеччинi (33%), Росii (29%), Казахстанi (29%), Туреччинi (25%), Канадi (22%). За посiвними площами ячменю перевагу маi Росiя - 16 млн.га. Багато сiють у Казахстанi - 6 млн.га, Украiнi - 5 млн.га, РЖспанii - 3,6 млн.га, Туреччинi - 3,4 млн.га (данi за 1994 р.) Частка краiн у свiтовому виробництвi зерна ячменю наступна: Росiя - 15%, Украiна - 8,2%, Канада - 7,9%, Нiмеччина - 7%, США - 5,2%, Францiя - 5,1% (данi за 1993-1995 pp.). У 1997 р. в Росii зiбрали 21 млн.т, у Францii - 10 млн.т, Канадi i Нiмеччинi -13 млн. т, РЖспанii - 9 млн.т, Англii - 8 млн.т, Украiнi - 7,4 млн.т.
За даними ФАО, 42-48% щорiчних валових зборiв ячменю використовуiться на промислову переробку (в т. ч. на комбiкорм), 6-8% - на виробництво пива, 15% - на харчовi i 16% безпосередньо на кормовi цiлi.Якщо у свiтовому виробництвi зерна ячмiнь посiдаi четверте мiсце пiсля пшеницi, рису та кукурудзи, то в Украiнi ця культура i другою зерновою культурою пiсля пшеницi. В окремi роки посiвна площа становить понад 5,0 млн. га. Його вирощують в усiх ТСрунтово-клiматичних зонах, особливо в Степу та Лiсостепу. Серед ярих хлiбiв першоi групи ярий ячмiнь забезпечуi найвищi i стабiльнi врожаi. В 1995 роцi урожайнiсть ячменю в Украiнi становила 21,8 ц/га, хоч в окремих господарствах його врожайнiсть досягаi 50-60 ц/га i вище. Рекордний врожай в Украiнi зiбрано в 1994 роцi - 14,5 млн.т., а найвища врожайнiсть зафiксована в 1990 роцi - 33,6 ц/га.
При вирощуваннi ярого ячменю необхiдно враховувати фактори, якi шкодять його продуктивностi. Зокрема це стосуiться шкiдливих органiзмiв. Серед них розрiзняють:бур`яни, шкiдники та хвороби.
Поширеними у посiвах ячменю i сажковi хвороби,якi уражують, головним чином колос,який набуваi обгорiлого вигляду внаслiдок потемнiння та руйнування тканин. Замiсть зерна в колосi утворюiться велика кiлькiсть темнозабарвлених сажкових спор. Ураження вiдбуваiться через проросток насiнини або у фазi цвiтiння через частини квiтки. Запобiгти ураженню можна протруiнням насiння.
Борошниста роса маi поширенiсть в усiх зонах вирощування ячменю, хоча проявляiться не кожного року. Характерною ознакою ураження i бiлий борошнистий налiт на листi, iнодi на стеблах i колосi. Сильнiше розвиваiться в загущених посiвах пiзнiх строкiв сiвби. Шкодочиннiша на молодих рослинах,недобiр врожаю може сягати 15-20%.
Роздiл 1. ОбТСрунтування системи заходiв захисту культури вiд шкiдливих органiзмiв
Методи захисту сiльськогосподарських культур вiд комах, шкiдникiв i хвороб
Сучасна система захисту сiльськогосподарських культур вiд шкiдникiв, хвороб i буртАЩянiв становить досить складний технологiчний процес i здiйснюiться послiдовним комплексом спецiальних заходiв.
Заходи щодо захисту ярого ячменю вiд шкiдливих органiзмiв i невiдтАЩiмною складовою частиною загальноi системи агрокультурних заходiв при вирощуваннi тiii чи iншоi культури. Сучаснi способи та засоби захисту рослин подiляються на селекцiйно-генетичнi, агротехнiчнi, бiологiчнi, фiзико-механiчнi, хiмiчнi та iншi. iх проводять у певнiй послiдовностi, i вони складають ту систему, яка даi можливiсть вести ефективну боротьбу з шкiдливими органiзмами, зменшити шкоду вiд них i цим самим забезпечити значне збереження врожаю та полiпшення його якостi.
Серед агротехнiчних прийомiв iстотне значення мають: всебiчно обТСрунтована, екологiчно правильна органiзацiя земельноi територii господарства (землевпорядкування); освоiння сiвозмiн з правильним чергуванням культур; добiр сортiв i гiбридiв з урахуванням iх стiйкостi, конкурентоспроможностi й толерантностi щодо шкiдливих органiзмiв i iнших несприятливих факторiв; оптимiзацiя систем обробiтку ТСрунту та удобрення.
Велике значення в сiвозмiнi мають попередники. Ярий ячмiнь внаслiдок недостатнього розвитку кореневоi системи, короткого вегетацiйного перiоду, пiдвищених вимог до структури ТСрунту, i найбiльш вимогливий серед зернових до попередника. У комплексi агротехнiчних заходiв,якi забезпечують оптимальнi умови для розвитку ячменю при iнтенсивнiй технологii вирощування, висiвати його слiд на родючих,чистих вiд бур'янiв ТСрунтах. У зонi Степу основним критерiiм цiнностi попередника i запаси вологи, якi залишаються в ТСрунтi. Найбiльший урожай ячменю одержують при розмiщеннi ячменю пiсля кукурудзи, пшеницi, вiвса. Менший урожай формуiться при сiвбi ячменю пiсля цукрового буряка, соняшника, якi дуже висушують ТСрунт. Лише в роки з великими запасами вологи в ТСрунтi не спостерiгаiться негативного впливу цукрового буряка на врожай та якiсть зерна ячменю. У Лiсостепу високу якiсть i врожайнiсть маi кормове i продовольче зерно ячменю при розмiщеннi його пiсля багаторiчних бобових трав, зернових бобових культур, рiпаку та однорiчних трав. Проте ця група культур i також найкращими попередниками для озимих зернових. Тому за наявностi у сiвозмiнi озимих зернових, для ярого ячменю найкращими попередниками i просапнi культури (цукровий буряк, картопля, кукурудза), пiд якi вносять органiчнi та мiнеральнi добрива. Мiжрядний обробiток сприяi очищенню поля вiд бур'янiв i нагромадженню в ТСрунтi легкозасвоюваних поживних речовин. Крiм того, пiсля просапних культур не ущiльнюiться ТСрунт (ячмiнь погано переносить щiльнi ТСрунти, що запливають, у нього жовкне листя, засихають верхiвки, сповiльнюiться розвиток бiомаси). Розмiщенням озимих зернових пiсля багаторiчних бобових трав, зернобобових культур, однорiчних трав, рiпаку та iн., а ярих зернових пiсля просапних культур, створюються найкращi умови росту для бiльшостi культур сiвозмiни. У випадку сильного насичення сiвозмiни зерновими культурами допускаiться на родючих ТСрунтах вирощування ярого ячменю пiсля озимоi пшеницi, але тiльки з використанням сидератiв i промiжних культур як фiтосанiтарiв. РЖнакше таке розмiщення буде економiчно проблемним, оскiльки вимагатиме великих затрат на агрохiмiкати. Не рекомендуiться сiяти ярий ячмiнь пiсля озимого ячменю i вiвса, в першу чергу через фiтосанiтарнi причини. Мiж озимим i ярим ячменем необхiдно дотримуватися також просторовоi iзоляцii, оскiльки озимий ячмiнь i небезпечним джерелом збудникiв хвороб ярого ячменю - борошнистоi роси, жовтоi iржi та iн. У Полiссi ярий ячмiнь розмiщують пiсля картоплi, люпину, кукурудзи. Гiршими попередниками i озимi зерновi. Ячмiнь вiдносно скоростиглий та низькорослий, тому це одна з найкращих покривних культур для пiдсiву багаторiчних трав.
Пiдготовка ТСрунту:
Ячмiнь потребуi полiпшеного обробiтку ТСрунту: вiн маi бути пухким, чистим вiд бур'янiв. Залежно вiд попередника, складу ТСрунтiв i погодних умов, ТСрунт готують по-рiзному. В разi висiвання ярого ячменю пiсля зернових та зернобобових культур система зяблевого обробiтку ТСрунту передбачаi лущення стернi та оранку на зяб. Лущити стерню треба одночасно зi збиранням попередника. Якщо поле засмiчене однорiчними бур'янами, частiше обмежуються одним лущенням дисковими лущильниками (ЛДГ-10, ЛДГ-15) на глибину 6-8 см. За сильноi забур'яненостi через три-чотири тижнi пiсля першого здiйснюють друге лущення на глибину 10-12 см лущильниками ЛДГ-20 або ЛДГ-10А. Пiсля збирання кукурудзи поле лущать важкими дисковими боронами (БДТ-7А, БДТ-10) на глибину 12-14 см. На полях, засмiчених гiрчаком, осотом, пирiiм, лущення проводять теж двiчi: на площах, забур'янених кореневищними бур'янами (пирiiм), дисковими боронами БДТ-7, БДТ-3 або лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15, на глибину 10-12 см; на полях iз коренепаростковими бур'янами (осот) перше лущення дисковими лущильниками проводять на глибину 6-8 см, а друге, через 15-20 днiв, - лемiшними лущильниками (ПЛН-10-25) на глибину 12-14 сантиметрiв.
Зяблеву оранку плугами з передплужниками пiсля стерньових попередникiв здiйснюють на глибину 20-22 см, а на полях, засмiчених осотом, 25-27 см, гiрчаком - до 30 сантиметрiв. Пiсля таких просапних культур, як картопля, цукровi буряки, зяблеву оранку проводять на глибину 20-22 см i часто без попереднього лущення; пiсля кукурудзи - на глибину близько 30 см. У районах Степу Украiни орати на зяб найкраще наприкiнцi вересня; в Лiсостепу на полях, засмiчених багаторiчними бур'янами, - наприкiнцi вересня - на початку жовтня; однорiчними - на початку серпня з подальшим напiвпаровим обробiтком поля; на Полiссi - через два-три тижнi пiсля своiчасного лущення.
У районах недостатнього зволоження з можливiстю вiтровоi ерозii застосовують безполицевий обробiток, особливо, якщо ячмiнь висiяли пiсля стерньових попередникiв або кукурудзи. Починають такий обробiток голчастою бороною БИГ-3 (а в разi сильного пересихання ТСрунту, замiсть БИГ-3, застосовують дискове лущення), пiсля чого площу обробляють культиватором КПЕ-3,8А на глибину 12-14 см. Восени такi поля обробляють плоскорiзами-глибокорозпушувачами (КПГ-250. ПГ-3-5, ОПТ-3-5) на глибину 16-12 см на легких ТСрунтах i з мiлким орним шаром або на 27-30 см на ТСрунтах з глибоким орним шаром.
Весняний обробiток ТСрунту пiд ячмiнь на пухких ТСрунтах потребуi раннього дворазового боронування середнiми або важкими боронами, на важких ТСрунтах - боронування (закриття вологи) й культивацii з одночасним боронуванням на глибину загортання насiння (6-8 см). Поля, чистi вiд пiсляжнивних решток, обробляють агрегатом з послiдовно з'iднаних важких, середнiх i легких борiн. Починати обробiток ТСрунту слiд пiсля настання його фiзичноi стиглостi.
Шкiдники:
ПтАЩявиця синя:
Бiологiчна класифiкацiя
Домен: Еукарiоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Пiдцарство: Справжнi багатоклiтиннi тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногi (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Пiдклас: Крилатi комахи (Pterygota)
РЖнфраклас: ВаВаВаВаВаВаВаВа Новокрилi (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Жуки (Coleoptera)
Родина: Chrysomelidae
Пiдродина: Criocerinae
Рiд: Oulema
Вид:ПтАЩявиця синя
Бiномiальна назва:Oulema lichenis
Синонiми:Oulema gallaeciana
ПтАЩявиця синя (Oulema lichenis Voet, Oulema gallaeciana) тАФ шкiдник зернових культур поширений в Украiнi.
Зимують жуки в рослиннiй пiдстилцi,травi,соломi на глибинi до 5 см. Навеснi, пiсля виходу, живляться дикими та культурними злаками, пошкоджуючи й сходи ярих зернових. Жуки прогризають листя, утворюючи видовженi отвори. Самки вiдкладають яйця на нижньому боцi листкiв ланцюжком уздовж жилок. Перiод яйцекладки триваi понад мiсяць, а ембрiональний розвиток тАФ приблизно два тижнi. Личинки шкiдника вкритi зеленувато-бурим слизом, який захищаi iх вiд пересихання. Розвиваються вони теж два тижнi, виiдаючи мтАЩякоть листка вздовж жилок, заляльковуються безпосередньо на рослинах. Через тривалий перiод льоту й розтягнутий перiод яйцекладки жуки та личинки пошкоджують рослини вiд фази кущiння до початку колосiння. Лялечка розвиваiться близько 14 дiб. Молодi жуки виходять на поверхню ТСрунту й живляться на рослинах, але бiльшiсть iх залишаiться в ТСрунтi до весни наступного року. Перiод вiдкладання яiць триваi вiд 34 до 75 дiб. Протягом року розвиваiться одне поколiння.
ПтАЩявиця червоногруда (звичайна):
Зимують жуки у ТСрунтi на глибинi 3-5 см на полях, де вирощували зерновi та у лiсосмугах. Навеснi при температурi повiтря понад плюс 9-100С (початок фази виходу озимих в трубку) комахи розлiтаються переважно на крайовi смуги ярих культур. Яйця вiдкладають ланцюгом на нижньому боцi листкiв, через два тижнi вiдроджуються личинки, якi згодом вкриваються слизом. Розвиток личинок на озимiй пшеницi збiгаiться з фазами прапорцевого листка i формування зерна, а на ячменi тАФ вiд виходу рослин в трубку до початку восковоi стиглостi зерна. Шкiдники заляльковуються у ТСрунтi, а через два тижнi вiдроджуються молодi жуки. Цi комахи мають одну генерацiю.
Злаковi блiшки:
Жуки з родини Листоiдiв. Пошкоджують колосовi злаки i кукурудзу. Широко розповсюдженi, часто шкодять у степових i лiсостепових районах. Жуки невеликi, зелено тАУ бронзовi, iз стрибальними ногами. Личинки невеликi, червоподiбнi, бiлуватi, вкритi бурими цятками. Зимують жуки на узлiссях, серед кущiв, в ярах, на перелогах. Навеснi вони перелiтають на посiви спершу озимих культур, а потiм ярих, i живляться привтАЩялими листками злакiв.
Таблиця 1.1
Основнi шкiдники,виявленi на ярому ячменi |
| Шкiдник | Стадiя та мiсце зимiвлi | Найбiльш шкодочинна дiя | Тип пошкодження рослини | Кiлькiсть поколiнь | Час хiмiчних обробок |
ПтАЩявиця синя (Oulema lichenis) | Зимують жуки в рослиннiй пiдстилцi, травi,соломi на глибинi до 5 см. | Через тривалий перiод льоту й розтягнутий перiод яйцекладки жуки та личинки пошкоджують рослини вiд фази кущiння до початку колосiння. | Жуки прогризають листя, утворюючи видовженi отвори. | Одне поколiння. | Глибоко вспахувати грунт перед посiвом,а також протруювання всходiв. |
ПтАЩявиця червоногруда (Oulema melanopus L.) | Зимують жуки у ТСрунтi на глибинi 3-5 см на полях, де вирощували зерновi та у лiсосмугах | Розвиток личинок на ячменi збiгаiться з фазами вiд виходу рослин в трубку до початку восковоi стиглостi зерна. | Яйця вiдкладають ланцюгом на нижньому боцi листкiв, через два тижнi вiдроджуються личинки, якi згодом вкриваються слизом. | Одне поколiння. | Протруювання зерна перед висiвом. |
Злаковi блiшки | Зимують жуки на узлiссях, серед кущiв, в ярах, на перелогах. | | Жуки згризають листя. | Два поколiння. | Протруювання всходiв. |
Хвороби:
Борошниста роса (Erysiphe communis f. glycine-Jacz)
Характеризуiться появою на верхнiй сторонi листiв, на стеблах i бобах бiлуватого паутинчастого або борошнистого нальоту. Пiзнiше налiт ущiльнюiться, сiрii i на ньому у видi чорних крапок утворяться клейстотецii патогенну.
Збудник - сумчастий гриб Erysiphe communis f. glycine-Jacz. з порядку Erysiphales. Клейстотецii гриба зимують на опалих уражених органах рослин. Навеснi з них викидаються сумки iз сумкоспорами, що розносяться повiтряними потоками i заражають рослини.Ураження вiдбуваiться при температурi вiд 3 до 300С i вiдноснiй вологостi повiтря 50-100%,при 300С розвиток хвороби зменшуiться.
Ураженi листи мають меншу асимiляцiйну поверхню, стають тендiтними. При iнтенсивному розвитку гриб може бути причиною значного недобору врожаю (15% i бiльше).
Темно-бура плямистiсть листя
Темно-бура плямистiсть, темно-бурий гельмiнтоспорiоз в останнi роки, поряд з борошнистою росою, найчастiше уражуi посiви ярого ячменю. На листках появляються бурi сiтчастi плями, якi на пiзнiших фазах розвитку можуть охопити всю поверхню листковоi пластинки. Може уражатися колос - колосковi луски бурiють, зародковий кiнець насiнини чорнii або коричневii. Крiм надземних органiв можливий негативний вплив на кореневу систему. Корiнцi темнiють i загнивають, що призводить до пожовтiння i випадання рослин. Патоген темно-буроi плямистостi одночасно i збудником кореневоi гнилi. Втрати врожаю деколи досягають 30-40%.
Таблиця 1.2
Хвороби, виявленi на культурi |
Вместе с этим смотрят:
Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье
РЖнтенсифiкацiя та ii економiчна ефективнiсть у сiльському господарствi
РЖсторiя селекцiйноi роботи по виведенню нових сортiв мтАЩякоi озимоi пшеницi
Автоматизация животноводства
Аграрна полiтика Бiлорусi