Лiкувальна фiзкультура при травмах i захворюваннях нервовоi системи

РЕФЕРАТ

на тему: ВлЛiкувальна фiзкультура при травмах i захворюваннях нервовоi системиВ»

1. Анатомно-фiзiологiчнi структури руховоi сфери

Рiзноманiтнi складнi та тонкi довiльнi рухи людина здiйснюi за допомогою регуляцiйних механiзмiв кори головного мозку, iмпульси вiд якоi надходять до рiзних функцiональних утворень пiдкiрки, стовбура мозку, мозочка i спинного мозку, досягаючи рухових ефекторних клiтин переднiх рогiв спинного мозку, де переключаються на другий мотонейрон. Найважливiшим субстратом передачi таких iмпульсiв i пiрамiдний (кортико-спiнальний) шлях, який починаiться вiд пiрамiдних клiтин головного мозку, розташованих у переднiй центральнiй звивинi (невелика кiлькiсть цих клiтин мiститься також у скроневiй i тiмтАЩянiй дiлянках), i i вставною системою мiж аналiзаторами кори головного мозку i клiтинами переднiх рогiв спинного мозку.

Вiд переднiх рогiв спинного мозку починаiться периферичний руховий нейрон (мотонейрон), вiдростки якого, у складi корiнцiв спинного мозку, формують нервовi сплетення, потiм периферичнi нерви, останнi пiдходять до вiдповiдних мтАЩязiв, передаючи сигнал на скорочення. Другий мотонейрон розташований у шийних, грудних, поперекових i крижових сегментах спинного мозку, де бере участь у формування рефлекторноi дуги, забезпечуючи найпростiшi мимовiльнi рухи у вiдповiдь на зовнiшнi подразники пiд контролем (впливом) вiддiлiв спинного i головного мозку, що лежать вище.

Таким чином, у формуваннi рухового, або пiрамiдного, шляху беруть участь лише двi групи нервових клiтин, одна з яких знаходиться в корi головного мозку, друга тАУ у спинному мозку.

Важлива зазначити, що на межi зi спинним мозком значна частина волокон пiрамiдного шляху перехрещуiться, тобто прямуi на протилежну сторону, щоб утворити бiчний пiрамiдний шлях, внаслiдок чого нервовi волокна з правоi пiвкулi переходять на лiву половину спинного мозку i навпаки.

Ураження центрального i периферичного рухового нейрона характеризуiться клiнiко-неврологiчними симптомами, на пiдставi яких можна визначити рiвень ураження нервовоi системи.

2. Симтоматологiя рухових розладiв

Ушкодження рухового шляху (внаслiдок травми або захворювання) на рiвнi головного чи спинного мозку, призводить до ослаблення, повного випадiння руховоi функцii тiii чи iншоi групи мтАЩязiв або паралiчу.

Розлади рухiв можуть проявлятися у формi паралiчу (плегii) тАУ повноi втрати мтАЩязовоi сили й активних рухiв, або парезу тАУ ослаблення мтАЩязовоi сили i зменшення обсягу активних рухiв.

Паралiч (парез) однiii називають моноплегiiю (монопарезом). Паралiчi руки i ноги однойменноi половини тiла називають гемiплегiiю, однобiчнi парези руки i ноги тАУ гемiпарезом. Паралiчi обох верхнiх або нижнiх кiнцiвок називають верхньою або нижньою параплегiiю; парези верхнiх або нижнiх кiнцiвок тАУ верхнiм або нижнiм пара парезом. Паралiч (парез) верхнiх i нижнiх кiнцiвок тАУ тетраплегiя (тетрапарез), або диплегiя (поiднання правобiчноi та лiвобiчноi гемiплегii).

Наявнiсть i ступiнь парезу встановлюють на пiдставi дослiдження обсягу рухiв i мтАЩязовоi сили кiнцiвок.

Залежно вiд топографii осередку ураження структурних одиниць нервовоi системи, проявляються рiзнi неврологiчнi порушення i формуiться клiнiчна картина захворювання.

При ушкодженнi на рiвнi першого (центрального) мотонейрона порушуiться довiльна активнiсть мтАЩязiв, але зберiгаiться спонтанна (мимовiльна) мтАЩязова активнiсть, зумовлена функцiiю другого мотонейрона i збереженими рефлекторними дугами. Спонтанна мтАЩязова активнiсть стаi вищою, нiж у нормi, тому що другий мотонейрон позбавлений центрального управлiння. Ураження другого (периферичного) мотонейрона характеризуються вiдсутнiстю або зниженням як довiльноi, так i мимовiльноi (спонтанноi) мтАЩязовоi активностi. Таким чином, паралiч (парез) може бути центральним (спастичним), або периферичним (втАЩялим).

Центральний (спастичний) паралiч розвиваiться внаслiдок ураження центрального мотонейрона i характеризуiться: пiдвищенням мтАЩязового тонусу; пiдвищенням сухожильних i перiостальних рефлексiв; зникненням або зниженням шкiрних рефлексiв; мимовiльними рухами; патологiчними i захисними рефлексами.

Периферичний (втАЩялий) паралiч розвиваiться внаслiдок ураження периферичного рухового нейрона i проявляiться: зниженням або вiдсутнiстю мтАЩязового тонусу; зниженням або вiдсутнiстю сухожильних, шкiрних i перiостальних рефлексiв; мтАЩязовими атрофiями або гiпотрофiями; появою фiбрiлярних або фасцикулярних посмикувань у рiзних групах мтАЩязiв.

Так, ураження головного мозку призводять до паралiчу верхньоi та нижньоi кiнцiвок (гемiплегii або гемiпарезу), а також черепно-мозкових нервiв на протилежному ураженню боцi. Оскiльки, при цьому потерпаi центральний мотонейрон, паралiч i центральним (спастичним). Формуiться типове згинально-пронацiйне положення верхньоi кiнцiвки i розгинально-еквiнусне (еквiноварусне) тАУ нижньоi.

Ураження стовбуру мозку призводять до гемiплегii на протилежному боцi тiла, але паралiч черепно-мозкових нервiв (периферичний) спостерiгаiться на боцi ураження (альтернуючий паралiч). Паралiч мтАЩязiв верхньоi та нижньоi кiнцiвок також i спастичним.

Особливостями гемiплегii при ураженнi головного мозку i стовбурних структур i раннi формування спастики. Можлива вiдсутнiсть або наявнiсть характерних розладiв чутливостi.

Ураження одноi половини спинного мозку проявляiться у виглядi синдрому Броун-Секара: порушення рухiв, розлад сприйняття суглобо-мязового вiдчуття на боцi ураження, на протилежному боцi виявляються розлади больовоi, температурноi та тактильноi чутливостi.

При ушкодженнi на верхньо-шийному рiвнi паралiч у кiнцiвках спастичний. Ураження на рiвнi шийного стовщення призводить до втАЩялого паралiчу мязiв верхньоi кiнцiвки i спастичного паралiчу в вiддiлах, що лежать нижче. Однобiчне ураження грудного рiвня характеризуiться синдромом нижньоi спастичноi моноплегii.

Травматичне ураження спинного мозку в переважнiй бiльшостi спостережень маi симетричний характер i при ураженнi на шийному рiвнi призводить, як правило, до тетрапарезу або тетраплегii; при травмi на грудному рiвнi тАУ до спастичного парапарезу або тетраплегii; при травмi на грудному рiвнi тАУ до спастичного парапарезу або параплегii; ураження на рiвнi поперекових сегментiв тАУ до втАЩялого парапарезу або параплегii.

Спастичний синдром при травмi спинного мозку виникаi не образу. Протягом перших 2тАУ3 тижнiв, а iнодi й бiльше, травматична хвороба спинного мозку супроводжуiться втАЩялим паралiчем (цей перiод називають перiодом спiнального шоку), потiм спiнальний шок завершуiться i формуiться спастика.

3. Лiкувальна фiзична культура при захворюваннях i травмах переферичоi нервовоi системи

Основним завданням ЛФК при захворюваннях i травмах периферичноi системи i:

В· полiпшення кровообiгу i трофiчних процесiв у осередку ураження з метою профiлактики зрощень i рубцевих змiн, для лiквiдацii або зменшення вегетативно-судинних i трофiчних розладiв (це сприяi регенерацii нерва);

В· змiцнення паретичних мтАЩязiв i звтАЩязкового апарату, ослаблення мтАЩязовоi дистонii, що сприяi запобiганню або усуненню мтАЩязових контрактур i туго рухливостi в суглобах;

В· удосконалення замiсних рухiв i iх координацii; боротьба з такими порушеннями, як обмеження рухливостi хребетного стовпа i його скривлення;

В· загально оздоровлюючий i загальнозмiцнювальний вплив на органiзм хворого з метою повернення працездатностi.

При ураженнях периферичних нервiв ЛФК здiйснюiться за трьома перiодами.

РЖ перiод тАУ перiод гострого i пiд гострого стану тАУ триваi 30тАУ45 днiв з моменту травми. Завдання ЛФК у цьому перiодi:

ü виведення хворого з тяжкого стану, пiдвищення психiчного тонусу, загальнозмiцнювальний вплив на органiзм;

ü полiпшення лiмфо- i кровообiгу, обмiну речовин i трофiки в зонi ураження, розсмоктування запального процесу, профiлактика утворення спайок, формування мтАЩясного еластичного рубця (при травмi нерва);

ü змiцнення периферичних мтАЩязiв, звтАЩязкового апарату, боротьба з мтАЩязовою атрофiiю, запобiгання контрактурами, хибним положенням i деформацiям;

ü посилання iмпульсiв на вiдновлення втрачених рухiв;

ü полiпшення роботи органiв дихання, кровообiгу, видiлення й обмiну речовин в органiзмi.

Заняття ЛФК у РЖ перiодi проводять 1тАУ2 рази на день з iнструктором i 6тАУ8 разiв на день самостiйно (комплекс вправ пiдбираiться iндивiдуально). Тривалiсть занять з iнструктором тАУ 20тАУ30 хв., самостiйних тАУ 10тАУ20 хв.

РЖРЖ перiод починаiться з 30тАУ45 дня i триваi 6тАУ8 мiс. РЖз моменту травми або ураження периферичного нерва.

Завдання ЛФК у цьому перiодi:

ü змiцнення паретичних мтАЩязiв i звтАЩязкового апарату, боротьба з атрофiiю i втАЩялiстю мтАЩязiв ураженоi дiлянки, а також тренування мтАЩязiв усiii кiнцiвки;

ü вiдновлення повного обсягу, координацii, спритностi, швидкостi виконання активних рухiв в ураженiй дiлянцi, а за неможливостi тАУ максимальний розвиток компенсаторних рухових навичок;

ü запобiгання розвитку хибного положення ураженоi дiлянки повтАЩязаних iз ним супровiдним порушенням в органiзмi (порушення постави, ходи, кривошиi тощо).

Заняття ЛФК у РЖРЖ перiодi проводять 1тАУ2 рази на день з iнструктором i 4тАУ6 разiв на день тАУ самостiйно 9iндивiдуальний комплекс). Тривалiсть занять з iнструктором тАУ 40тАУ60 хв., самостiйних тАУ 25тАУ30 хв.

РЖРЖРЖ перiод тАУ остаточного вiдновлення всiх функцiй ураженоi дiлянки й органiзму в цiлому. Вiн триваi до 12тАУ15 мiс. РЖз моменту травми.

Завдання ЛФК цього перiоду:

ü остаточне вiдновлення всiх рухових функцiй ураженоi дiлянки й органiзму в цiлому;

ü тренування високодиференцiйованих рухiв у складнiй координацii, швидкостi, силi, спритностi, витривалостi;

ü вiдновлення складних трудових процесiв i загальноi працездатностi.

Заняття ЛФК проводять у РЖРЖРЖ перiодi один раз з iнструктором i 4тАУ5 разiв тАУ самостiйно (виконуiться комплекс вправ, призначених лiкарем або iнструктором ЛФК). Тривалiсть занять з iнструктором тАУ 60тАУ90 хв., самостiйних тАУ 50тАУ60 хв.

Лiкувальну гiмнастику в водi проводять у всiх перiодах лiкування. Температура води тАУ 36тАУ37 В°С. При ушкодженнi периферичних нервiв верхньоi кiнцiвки тривалiсть заняття у РЖ перiодi тАУ 8тАУ10 хв., у РЖРЖ тАУ 15 хв., у РЖРЖРЖ тАУ 20 хв.

Для вироблення iмпульсiв на активнi рухи у паретичнiй мускулатурi спiвдружньо обома руками виконуються рiзноманiтнi рухи пальцями (розведення, згинання, зiставлення всiх пальцiв iз першим пальцем, ВлпазурiВ», ВлщигликиВ» та iн.), захоплювання пальцями великих гумових i пластмасових предметiв (мтАЩяча, губки та iн.); усiлякi вправи для променезаптАЩясного суглоба, включаючи пронацiю i супiнацiю.

До кiнця РЖ перiоду й у РЖРЖ перiодi активнi вправи паретичною рукою доповнюються, направляються здоровою рукою хворого. У РЖРЖРЖ перiодi у водi виконують вправи на розвиток хвату (наприклад, паретичною рукою затиснути i намагатися утримати рушник, а здоровою тАУ вирвати його та iн.), на захоплювання дрiбних предметiв i утримання iх, тобто на подолання опору. При ураженнi периферичних нервiв нижньоi кiнцiвки тривалiсть заняття у РЖ перiодi тАУ 10 хв., у РЖРЖ тАУ 15 хв., у РЖРЖРЖ тАУ 25 хв.

По можливостi фiзичнi вправи бажано виконувати в басейнi. У РЖ перiодi придiляють велику увагу посиланню iмпульсiв на вироблення активних рухiв у паретичнiй мускулатурi разом зi спiв дружнiми рухами здоровою ногою, а також за допомогою рук хворого. Вправи виконують у ваннi або басейнi у вихiдному положеннi сидячи, в опорi на птАЩяту на всю стопу. Багато часу слiд придiляти рухам у гомiлковостопному суглобi в усiх напрямках.

У РЖРЖ i РЖРЖРЖ перiодах цi рухи доповнюють вправами з предметами, на мтАЩячi (прокочування мтАЩяча, круговi рухи), на гiмнастичнiй палицi, у ластах, у рiзних варiантах ходьби (на всiй стопi, на носках, на птАЩятах, на зовнiшньому i внутрiшньому краях стопи), з гумовим бинтом (його утримуi сам хворий або методист), плаванням з участю нiг. При оперативному втручаннi ЛФК у водi призначаiться пiсля зняття швiв.

При будь-якому ураженнi периферичних нервiв активнi рухи (особливо при перших iх проявах) виконують у мiнiмальному дозуваннi: 1тАУ2 рази тАУ у РЖ перiодi, 2тАУ4 рази тАУ у РЖРЖ i 4тАУ6 разiв тАУ у РЖРЖРЖ. Якщо мтАЩяз перенапружуватиметься, вiн втратить на кiлька днiв здатнiсть активно скорочуватися i вiдновлення активних рухiв вiдбуватиметься уповiльнено. Тому активнi рухи виконують у мiнiмальному дозуваннi, але повторюють кiлька разiв протягом заняття.

При будь-якому ураженнi периферичних нервiв iз метою запобiгання виникненню контрактур, хибних положень i деформацiй обовтАЩязково накладають фiксуючу повтАЩязку, яку знiмають на перiод занять. РЖнструктор ЛФК на кожному заняттi пасивно розробляi всi суглоби паретичноi кiнцiвки в усiх можливих напрямках.

Якщо при ураженнi периферичних нервiв нижньоi кiнцiвки спостерiгаiться звисання стопи, велику увагу придiляють вправам, якi покликанi навчити хворого правильнiй опорi на ногу i ходьби. Звисаючу стопу обовтАЩязково фiксують спецiальним ортопедичним черевиком або еластичною тягою до звичайного взуття. Перш нiж вчити хворого ходити, треба навчити його правильно стояти, спираючись на хвору ногу i використовуючи додаткову точку опори (спинку стiльця, милицi, цiпок); потiм навчити ходьби на мiсцi, ходьби х двома милицями i тiльки потiм тАУ без опори.

Лiкування уражень периферичних нервiв здiйснюiться у стацiонарi, амбулаторно, у санаторiях, на курортах i маi комплексний характер. На всiх етапах у комплекс лiкувальних процедур входять ЛФК, масаж, електростимуляцiя паретичних мтАЩязiв, лiкувальна гiмнастика у водi, фiзiотерапiя i медикаментозна терапiя.

Механiзм лiкувальноi дii фiзичних вправ при захворюваннях i травмах периферичних нервiв рiзноманiтнi. У першу чергу забезпечують загально стимулюючий вплив. В умовах стацiонару цього досягають за допомогою гiгiiнiчноi та лiкувальноi гiмнастики, у санаторно-курортних умовах при вiдповiдних показаннях можна також, крiм того, використовувати прогулянки, деякi спортивнi вправи, спортивнi iгри.

Лiкувальна фiзкультура сприяi вiдновленню провiдностi нерва, полiпшенню рухiв та iнших функцiй, порушених патологiчним процесом, розгальмуванню дiлянок нерва, що перебувають у станi пригнiчення, i стимулюi процеси регенерацii. Вправи полiпшують мiсцеву трофiку i запобiгають утворенню вторинних деформацiй. При необоротних ураженнях периферичних нервiв спецiальнi вправи забезпечують формування рухових компенсацiй. Передумовою цього i пластичнiсть нервовоi системи.

Протипоказане застосування фiзичних вправ у перiод рiзко вираженого больового синдрому.

Основними вимогами методики ЛФК при захворюваннях i травмах периферичних нервiв i: розвиток рухливостi в суглобах, пiдвищення тонусу всього органiзму i формування навичок прикладного значення.

Пiд час занять особливо уважно слiд стежити за появою довiльних рухiв, добираючи оптимальнi вихiднi положення, i прагнути пiдтримувати розвиток наявних активних рухiв. Для цього призначають вправи на скорочення паретичних мтАЩязiв i розтягування iх антагонiстiв. Слiд звертати увагу на розвиток необхiдних рухових навичок (ходьба, бiг, умiння писати, брати, утримувати i кидати дрiбнi предмети). З цiiю метою рекомендуiться застосовувати пасивнi й активнi рухи для вiдновлення працездатностi паретичноi мтАЩязовоi групи; поступово переходити до вправ, виконуваних зi зростаючим зусиллям за рахунок обтяження снарядами (гiмнастичною палицею, булавами, медболом), вагою тiла, за рахунок опору iншого партнера на заняттях (хворого, iнструктора); спецiальнi вправи комбiнувати iз загально розвиваючими.

При лiкуваннi хворих iз втАЩялими паралiчами i парезами, що перебувають на постiльному режимi, разом iз вправами загально розвиваючого характеру виконують спецiальнi вправи, що сприяють вiдновленню провiдностi нерва. РЗх добирають вiдповiдно до порушень iннервацii тих чи iнших мтАЩязiв, виявляючи це спецiальними дослiдженнями. Наприклад, при ураженнi променевого нерва показане розгинання руки в лiктьовому суглобi, розгинання кистi та пальцiв. Коли активне напруження вiдповiдних мтАЩязiв вiдсутнi (паралiч), використовують у посиланнi iмпульсу, виконуванi iзольовано або у поiднаннi з пасивними рухами, що сприяi полiпшенню кровопостачання i трофiки ураженого сегмента. У мiру того, як паралiч змiнюiться парезом, до заняття включають активнi вправи, виконуванi з полегшених вихiдних положень, за яких коротшаi довжина важеля i немаi необхiдностi переборювати масу кiнцiвки. Одним iз способiв полегшення рухiв i виконання iх локальнiй або загальнiй ваннi.

Вправи слiд виконувати дробними дозами: пiсля активних скорочень ослаблених мтАЩязiв застосовувати вправи, що забезпечують активний вiдпочинок. Частину спецiальних вправ хворий повинен виконувати самостiйно багаторазово протягом дня.

У звтАЩязку з вiдсутнiстю або обмеженням активних рухiв i порушенням нормального спiввiдношення тонусу мтАЩязiв-антагонiстiв, при ураженнi периферичних нервiв легко формуються контрактури i туго рухливiсть у суглобах. Тому паралельно iз вправами, що стимулюють вiдновлення активних рухiв, необхiдно використовувати вправи, що забезпечують збереження амплiтуди пасивних рухiв i запобiгають утворенню деформацiй. До них належать активнi та пасивнi вправи, виконуванi у поiднаннi з перiодичною або постiйною фiксацiiю паретичноi кiнцiвки (найчастiше кистi або стопи) знiмною лонгеткою або спецiальним апаратом у функцiонально правильному положеннi. При паралiчах рацiонально поiднувати вправи з електрогiмнастикою, сутнiсть якоi полягаi в тому, що хворий повинен виконувати вправи у посиланнi iмпульсу на рух паралельно зi скороченням мтАЩязiв, що вiдбуваiться пiд впливом подразнення електричним струмом.

Пiсля переходу на палатний режим хворого, що страждаi на паралiч або парез нижнiх кiнцiвок, навчають ходьби. Стопу, що вiдвисаi, при цьому фiксують еластичною тягою або повтАЩязкою. Спочатку треба навчити хворого твердо i впевнено стояти, спираючись на хвору ногу, i ходити на мiсцi, використовуючи додаткову опору (спинку лiжка, милицi, цiпок). Пiсля цього, за необхiдностi додатковоi опори, поступово переходять до ходьби з двома милицями, з однiiю милицею, з цiпком. У процесi занять постiйно виправляють дефекти ходи. Дистанцiя ходьби поступово збiльшуiться. Усi iншi вправи виконують у цей перiод у вихiдному положеннi лежачи, сидячи i стоячи. Загальнорозвиваючi вправи ускладнюють. Дозування спецiальних вправ збiльшують. Полегшенi вихiднi положення при виконаннi активних рухiв поступово змiнюють на такi, що потребують подолання маси кiнцiвки. Наприклад, при слабких згиначах передплiччя активнi рухи в лiктьовому суглобi спочатку виконують у горизонтальнiй площинi, а потiм тАУ при опущенiй руцi. Пiзнiше використовують опiр i обтяження.

Особливо велику увагу необхiдно придiляти вправам, що вiдновлюють рухи кистей i стоп, якi довше залишаються порушеними. Для вiдновлення рухiв пальцiв рук використовують вправи з дрiбними предметами та рiзнi побутовi рухи (перекладання сiрникiв, застiбання ТСудзикiв, завтАЩязування тасьми, шиття, втАЩязання, гра на музичних iнструментах тощо), для змiцнення сили мтАЩязiв тАУ стискання гумового мтАЩяча, пружинного еспандера та iншi вправи. Для вiдновлення функцiй дистальних сегментiв нижнiх кiнцiвок рекомендуються активнi рухи в гомiлковостопних суглобах у положеннi лежачи, сидячи i стоячи: зведення i розведення носкiв; пiднiмання на птАЩяти i на носки, спираючись руками на спинку лiжка; катання по пiдлозi набивного мтАЩяча та iн.

Хворих, що самостiйно пересуваються по палатi з додатковою опорою або без неi, переводять на вiльний режим. Ходьбу в межах свого лiкувального вiддiлення хворий виконуi як iндивiдуальне завдання. Дозування ii поступово збiльшують. У заняттях лiкувальною гiмнастикою разом iз вправами, що мають загально розвиваючий характер, використовують спецiальнi вправи, що сприяють вiдновленню обсягу i сили порушених рухiв. Широко застосовують вправи з обтяженням i опором. Вихiднi положення при виконаннi спецiальних вправ можуть бути якими завгодно, оскiльки компенсацiя нефункцiонуючих мтАЩязiв бiльш сильними у цей перiод не протипоказана. РЖнтенсивнiсть вправ може бути значною.

З метою пiдвищення ефективностi занять i сприяння компенсацii порушених функцiй, ЛФК поiднують iз самообслуговуванням i трудотерапiiю. Велике значення маi постiйний психотерапевтичний вплив на хворого у виглядi словесного пiдкреслення ефекту спецiальних вправ.

Необхiдно поiднувати ЛФК iз масажем. Масажують усю кiнцiвку i вибiрково паретичний мтАЩяз. Масаж може передувати вправам або застосовуватися пiсля них (для якнайшвидшого зняття стомлення). Доцiльно використовувати апаратний вiбромасаж.

У санаторiях i на курортах фiзичнi вправи призначають, крiм того, разом iз бальнеологiчною терапiiю. Форми ЛФК у цих умовах бiльш рiзноманiтнi. Використовують гiгiiнiчну та лiкувальну гiмнастику, масовi й спортивнi iгри, елементи спорту i туризму. Це сприяi найшвидшiй лiквiдацii залишкових порушень рухових функцiй.

Ураження периферичних нервiв частiше розвиваються внаслiдок травматичного ушкодження, запального процесу, iнфекцii, авiтамiнозiв, iнтоксикацii та порушення обмiну речовин.

При травмах периферичних нервiв можуть виникати струс, удар, частковий або повний розрив нервового стовбура. Струс нерва викликаi порушення його функцiональних властивостей, випадiння рухiв звичайно короткочаснi. Удар нерва призводить до стискання або часткового розтрощення його стовбура i бiльш стiйких порушень функцiй. Анатомiчний розрив нерва i тяжким ураженням. Вiн супроводжуiться випадiнням функцii, рiзким зниженням тонусу iннервованих ним мтАЩязiв, мтАЩязовою атрофiiю. Домогтися вiдновлення функцiй при цьому в переважнiй бiльшостi випадкiв можна тiльки пiсля зшивання нерва. При травмах нервових стовбурiв, крiм випадiння функцiй, може вiдбуватися iх подразнення, що проявляiться гiперестезiiю, болем, порушенням трофiки.

Якщо консервативне лiкування хворих iз травмами периферичних нервiв не даi потрiбного ефекту i провiднiсть нерва не вiдновлюiться, призначають операцiю, щоб звiльнити нерв вiд рубцiв, якi його стискають (нейролiз), або зшити нерв (нейрорафiя). Пiсля операцii заняття вiдновлюють на 2тАУ4-й день. Це сприяi загоiнню тканин на мiсцi втручання, утворенню рухливого, не спаяного з пiдлягаючими тканинами рубця i найшвидшому вiдновленню iннервацii. Пiсля зшивання нерва накладають гiпсову лонгету, яка фiксуi руку чи ногу в положеннi, при якому було зроблене зшивання.

На першому етапi лiкування показанi загальнорозвиваючi вправи, рухи кiнцiвкою, симетричною оперованiй, статичне напруження i розслаблення мтАЩязiв пiд гiпсовою лонгетою, пасивнi та, по можливостi, активнi рухи в дистальному, вiльному вiд повтАЩязки вiддiлi кiнцiвки, посилання iмпульсiв для скорочення мтАЩязiв, iннервованих зшитим нервом. На 3тАУ4 тиждень пiсля операцii лонгету на час заняття можна знiмати. У цей час рекомендуiться виконувати легкi активнi та пасивнi рухи в iммобiлiзованих суглобах. При досягненнi нормальноi амплiтуди рухiв перестають користуватися лонгетою.

Пiсля виписування зi стацiонару необхiдно продовжувати займатися ЛФК, використовуючи обовтАЩязково пасивнi рухи в суглобах, що поiднуються з посиланням iмпульсiв до скорочення зденервованих мтАЩязiв. З появою активних скорочень мтАЩязiв у заняття варто включати спецiальнi вправи, що стимулюють вiдновлення функцiй. Цi спецiальнi вправи треба обовтАЩязково поступово ускладнювати.

Якщо операцiю не нервi неможливо здiйснити або вона виявилася неефективною, необхiдно за допомогою фiзичних вправ сприяти формуванню руховоi компенсацii. Наприклад, при ураженнi шкiрно-мтАЩязового нерва з випадiнням функцii двоголового мтАЩяза плеча i збереженням функцii плечопроменевого мтАЩяза слiд максимально змiцнювати останнiй, тому що вiн бере участь у згинаннi передплiччя i при порушеннi функцii двоголового мтАЩяза може частково його замiнити. З метою найшвидшого вироблення компенсацii потрiбно виконувати (iз допомогою) активнi вправи в лiктьовому суглобi з рiзних, поступово ускладнюваних вихiдних положень. Найбiльш вигiдним i положення пронацii передплiччя. Пiсля спецiального тренування функцiя кiнцiвки може значно полiпшитися.

Якщо компенсацiя за рахунок синергiстiв не може бути забезпечена, нерiдко виконують реконструктивнi операцii: пересадження мтАЩязiв, анастомози нервових стовбурiв. Найбiльш розповсюдженими i: пересадження частини згиначiв гомiлки на розгиначi при паралiчi чотириголового мтАЩяза стегна, пересадження згиначiв кистi на розгиначi при паралiчi останнiх, пересадження згиначiв стопи на розгиначi при iх паралiчi.

Показана ЛФК у дооперацiйному i пiсляоперацiйному перiодах. До операцii головне тАУ максимально змiцнити мтАЩязи, що пiдлягають пересадцi, i навчити хворого iзольованого iх скорочення. Пiсля операцii важлива, щоб хворий якомога ранiше засвоiв довiльне напруження пересаджених мтАЩязiв. Для цього потрiбно iх скорочення поiднати iз симетричними рухами iншоi кiнцiвки (при зоровому контролi).

У вiддiленнi пiсля травми термiни при залишкових рухових порушеннях рекомендуються заняття фiзичною культурою i спортом з урахуванням рухових можливостей хворого. Необхiдно перiодично проходити курс санаторно-курортного чи амбулаторного (у полiклiнiцi) лiкування iз широким використанням ЛФК та iнших методiв вiдновноi терапii. Усi цi засоби, застосовуванi в комплексi, допомагають виробити компенсацii та полiпшують руховi функцii, сприяючи соцiальнiй реабiлiтацii хворих.

Неврит може бути травматичного чи iнфекцiйного походження. При запаленнi нерва порушуiться його провiднiсть, розриваються розлади рухiв, чутливостi. Для гострого перiоду характернi болi в зонi iннервацii та за ходом нерва. У подальшому довгостроково зберiгаiться болiснiсть при натисканнi на нервовi стовбури. Нервовi волокна в мiсцi ураження й дистальних стосовно нього вiддiлах можуть при невритах пiддаватися як оборотним, так i необоротним змiнам.

Комплексне лiкування хворих iз невритами в першу чергу повинне сприяти лiквiдацii запальних явищ i вiдновленню нормальноi провiдностi нервового стовбура. При задовiльному станi хворого ЛФК призначають вiдразу пiсля стихання гострих явищ. Використовують тонiзуючi вправи i комбiнують iх з рухами, що стимулюють вiдновлення провiдностi.

При множинних ураженнях нервових стовбурiв, у результатi чого порушуiться рухова функцiя як кiнцiвок, так i тулуба, тяжко розмежувати вплив загально розвиваючих i спецiальних фiзичних вправ. Усi виконуванi пасивнi рухи, iмпульси до скорочення мтАЩязiв i активнi iх напруження повною мiрою забезпечують загальний позитивний вплив на органiзм хворого й у той самий час стимулюють вiдновлення функцiй паретичних мтАЩязiв.

При постiльному режимi бiльшiсть вправ виконуiться в положеннi лежачи. У заняття включають пасивнi вправи (повiльнi, з невеликою амплiтудою й обмеженою кiлькiстю повторень), посилання iмпульсiв до напруження мтАЩязiв, що не скорочуються, а також активнi рухи, виконуванi з полегшених вихiдних положень або з допомогою. Крiм того, деякi спецiальнi вправи рекомендуiться виконувати кiлька разiв протягом дня самостiйно. З полiпшенням стану хворого iнтенсивнiсть занять збiльшують.

Для запобiгання контрактурам i деформацiям необхiдно постiйно стежити за положенням кiнцiвок i перiодично його змiнювати. Зокрема, стопи варто фiксувати повтАЩязками або гiпсовими лонгетами пiд прямим кутом до гомiлки.

Пiд впливом занять, а також спецiальних лiкарських препаратiв i фiзiотерапевтичних процедур зтАЩявляються рухи в кiнцiвках, спочатку в проксимальних, а пiзнiше в дистальних вiддiлах.

Як тiльки хворий одержуi можливiсть виконувати рухи в тазостегнових i колiнних суглобах, його переводять у положення сидячи, потiм у положення стоячи i навчають ходьби. Призначаiться палатний, а потiм i вiльний режим. Основнi завдання ЛФК у цей перiод тАУ подальше полiпшення порушених рухових функцiй i формування компенсацiй. Особливу увагу необхiдно придiляти вiдновленню рухiв у суглобах кистей, пальцiв i стоп, тому що при полiневритах вони звичайно найтривалiше залишаються порушеними. З цiiю метою рекомендуiться використовувати рiзнi вправи з дрiбними предметами, особливо тi, якi хворий може виконувати самостiйно. Якщо рухи в гомiлковостопних суглобах тривалий час не вiдновлюються, необхiдно носити ортопедичне взуття.

Неврит лицьового нерва може бути спричинений охолодженням, iнфекцiiю (запальнi явища в мигдаликах), ускладненням пiсля оперативного втручання та iн. Головнi ознаки ураження: паретична сторона обличчя стаi втАЩялою, порушуiться миготiння вiк, не закриваiться або не цiлком закриваiться око, груба асиметрiя обличчя, рот перетягнутий на хворий бiк, кут рота опущений, хворий не може насупити брови, наморщити чоло, мова стаi невиразною, рухи губ на боцi невриту вiдсутнi, хворий скаржиться на сльозотечу i втрату смаку, часто мимоволi прикушуi щоку на хворому боцi.

Одним iз найтяжчих ускладнень невриту лицьового нерва i розвиток контрактури у паралiзованих мтАЩязах, у звтАЩязку з чим поглиблюiться носо-губна складка з хворого боку i звужуiться очна щiлина. РЖнший вид ускладнень тАУ поява спiв дружнiх рухiв (синкiнезiй), мимовiльне вiдтягування кута рота при спробi закрити око на тому ж боцi, чи, навпаки, мимовiльне закривання ока при пiдняттi кута рота.

Залежно вiд тяжкостi захворювання триваi вiд 2 тижнiв до багатьох мiсяцiв i не завжди закiнчуiться одужанням.

Вiдновно-компенсаторна терапiя при невритi лицьового складаiться з комплексу послiдовно проведених заходiв: лiкування положенням, навчання довiльного розслаблення мтАЩязiв, диференцiйованого i, по можливостi, iзольованого напруження окремих мтАЩяз, довiльного включення у мiмiчну гримасу двох i бiльше мтАЩязiв i т. п.

Таким чином, при ураженнях лицьового нерва лiкувальна гiмнастика базуiться на загальних принципах ЛФК i спрямована на найшвидше вiдновлення i компенсацiю мiмiчних розладiв.

Звичайно терапiя таких хворих ТСрунтуiться на концепцii положення мтАЩязiв. Сутнiсть ii полягаi в такому: однобiчне порушення функцii виключаi смисловi спiвдружнi рухи i рiзко пiдсилюi антагонiстичну дiю мтАЩязiв здорового боку, що призводить до постiйного розтягування i подальшого ослаблення паретичних мтАЩязiв. Для зменшення недоцiльних дiй мтАЩязiв здорового боку (особливо при мiмiчних ситуацiях) необхiдно, щоб основнi з цих мтАЩязiв були не тiльки фiксованi (лейкопластиром), але й трохи перетягненi в бiк паретичних мтАЩязiв. Така лейкопластир на корекцiя мтАЩязiв обличчя полегшуi пережовування iжi, запобiгаi витiканню рiдини з рота, покращуi мову.

Лiкування положенням варто проводити тодi, коли хворий не спить. Тривалiсть перших сеансiв тАУ 1,5 год., наприкiнцi курсу лiкування тАУ 3тАУ5 год. Лейкопластирнi ВлмаскиВ» необхiдно чергувати зi спецiальною лiкувальною гiмнастикою. Заняття проводяться тiльки iндивiдуально, змiст iх залежить вiд стану хворого i патогенезу рухових порушень. На початку захворювання рекомендуiться застосовувати пасивнi рухи, чергуючи iх зi спецiальним масажем обличчя i шиi (легкi прогладжування, розтирання вiбрацiя за ходом гiлочок нерва). Частiше цьому комплексу заходiв передують фiзiотерапевтичнi процедури (гальванiзацiя катодом мiсця виходу нерва, солюкс, дiатермiя i т.д.), що сприяi полiпшенню харчування i пiдвищенню провiдностi лицьового нерва.

РЖз спецiальних активних вправ рекомендуються такi: пiдведення й опускання надбрiвноi дуги, надування щоки без опору i з тиском на неi, закривання i вiдкривання ока, складання губ для свисту, висовування язика, висалювання зубiв, пiднiмання та намощування брови (ВлнасуплюванняВ»), утягування щоки при закритому ротi i т.д. Спочатку цi вправи варто виконувати з допомогою, а потiм самостiйно перед дзеркалом до 5 разiв на добу. При цьому необхiдно стежити за правильнiстю iх виконання, у протилежному випадку можуть виникати патологiчнi умовно-рефлекторнi звтАЩязки.

Активнi вправи варто чергувати iз вправами на розслаблення i легким масажем, щоб уникнути стомлення патетичних мтАЩязiв. Надалi хворому рекомендуiться 1тАУ2 рази на день виконувати самомасаж пiсля теплових процедур i активних вправ. Для цього великий палець кистi (на здоровому боцi) треба закласти за щоку, злегка ii розтягуючи, а рештою пальцiв кистi одночасно робити вiялоподiбнi розминання мтАЩязiв щоки i кругового мтАЩяза рота. З появою мiнiмальних активних рухiв iз боку окремих мтАЩязових груп або iхнiх волокон слiд багато разiв тренувати iх такими рухами, щоб закрiпити i по можливостi посилити отриманий ефект. Вправи для мiмiчноi мускулатури варто чергувати iз загальнозмiцнюваними i дихальними. Останнi мають особливо велике значення при порушеннi мови.

Неврит лiктьового нерва розвиваiться при над виростковому переломi, пораненнях та iнших травмах. При травмi нерва спостерiгаiться розлад згинання кiнцевих фаланг IV i V пальцiв, приведення великого пальця до вказiвного; кисть набуваi характерного положення: основнi фаланги розiгнутi, середнi та кiнцевi тАУ зiгнутi; порушуються такi рухи кистi, як письмо, шиття; настаi атрофiя мiжкiсткових мтАЩязiв, випадаi тактильна i температурна чутливiсть у зонi iннервацii, що часто супроводжуiться болем; нерiдко розвиваiться розгинальна деформацiя птАЩястково-фалангового зчленування, яку важко подолати.

Терапевтичнi впливи складаються з чергування пасивних рухiв iз лiкуванням положенням, активних змiцнювальних вправ для паретичних мтАЩязiв у поiднаннi з направленим розслабленням збережувальних мтАЩязових груп, теплових процедур. Активнi розслаблюючi та змiцнювальнi вправи найчастiше варто направляти на двосуглобнi мтАЩязи, тому що рухи у двох i бiльше суглобах дозволяють збiльшити загальну кiлькiсть спецiальних вправ. Слiд памтАЩятати, що при розробцi кiнцiвки треба уникати значного больового компонента; пiдводячи щоразу амплiтуду руху до больовоi границi, порушувати ii можна лише в незначних межах. Бiль таiть у собi небезпеку виникнення рефлекторних контрактур, що призводять до значного пiдвищення тонусу мтАЩязiв в ураженiй кiнцiвцi, а це, в свою чергу, тАУ до рiзкоi згинальноi або розгинальноi контрактури кистi та пальцiв.

Неврит променевого нерва розвиваiться внаслiдок травми, iнфекцii, iнтоксикацii (професiйне захворювання у осiб, що тривало стикаються зi свинцем). При паралiчi променевого нерва рiзких розладiв чутливостi, як правило, не буваi, але кисть звисаi, вiдсутнi розгинання пальцiв i супiнацiя передплiччя. Тривале перебування кистi у такому положеннi призводить до розтягнення мтАЩязiв-розгиначiв передплiччя i до контрактури мтАЩязiв, що згинають кисть. Хвору руку потрiбно носити на широкiй пiдтримуючiй повтАЩязцi, з накладеною на кисть i передплiччя лонгетою, що надаi кистi положення можливого розгинання у променезаптАЩястковому суглобi, а пальцям тАУ напiвзiгнуте положення. Лонгету протягом дня час вiд часу слiд знiмати.

Неврит (невралгiя) сiдничного нерва i, як правило, однобiчним. Для захворювання характернi болi, зниження мтАЩязовоi сили й обсягу рухiв у суглобах хвороi ноги, внаслiдок чого хворому тяжко пересуватися самостiйно. Нерiдко спостерiгаються атрофiя мтАЩязiв, порушення судинних реакцiй. Поява вимушеноi пози внаслiдок болю може бути причиною скривлення хребетного стовпа.

РЖзольоване ураження малогомiлкового нерва тАУ гiлки сiдничного нерва тАУ характеризуiться звисанням стопи при ходьби. При цьому хворий не може вiдвести стопу i пiдняти ii зовнiшнiй край. Щоб зробити крок, доводиться рiзко пiднiмати ногу, тому така ходь

Вместе с этим смотрят:

Multiple negation

XXX летние Олимпийские Игры

РЖндустрiальна спадщина Украiни

РЖсторiя розвитку, види та функцii туризму

Автоматизация информационных систем для туристической фирмы ООО "Акварели"