Психологiчнi основи врахування типiв темпераменту у молодшому шкiльному вiцi пiд час навчально-виховного процесу

МРЖНРЖСТЕРСВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКЕ ПЕДАГОГРЖЧНЕ УЧИЛИЩЕ

РЖМ. А.С.МАКАРЕНКА

Кафедра: педагогiки та психологii

Курсова робота

з основ психологii

на тему:

ВлПсихологiчнi основи врахування типiв темпераменту

у молодшому шкiльному вiцi пiд час навчально-виховного

процесу В»

Виконала: студентка групи У-43

Скляр Тетяна Геннадiiвна

Кременчук 2010

ПЛАН

Вступ

Роздiл РЖ. Науково-теоретичнi засади темпераменту та його властивостi. Темперамент дiтей молодшого шкiльного вiку

1.1 Поняття про темперамент. Науковi вчення про типи темпераменту

1.2 Основнi властивостi темпераменту

1.3 Психологiчнi особливостi дiтей рiзних типiв темпераменту

1.4 РЖндивiдуальний пiдхiд у навчально-виховному процесi дiтей рiзних типiв темпераменту

Роздiл II. Експериментальна частина

2.1 Опис експерименту

2.2 Методичнi рекомендацii

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

У системi неперервноi освiти початковiй школi належать важливi функцii, успiшне виконання яких безпосередньо впливаi на якiсть подальшоi освiти учнiв. Стильовi особливостi й особливостi темпераменту i засобами реалiзацii внутрiшнього потенцiалу особистостi в дiяльностi. Спiльнiсть характеристик темпераменту та iндивiдуального стилю дiяльностi полягаi в типологiчнiй зумовленостi цих характеристик. Зв'язок особливостей iндивiдуального стилю дiяльностi з властивостями нервовоi системи дослiджувався у працях Г.С. Дикопольськоi, О.О. Копитова, А.О. Коротаiва, РД.О. Климова та С.РЖ. Маствiлiскер.

Темперамент - сукупнiсть iндивiдуальних особливостей, якi характеризують динамiку та емоцiйну сторони поведiнки людини, ii дiяльностi та спiлкування. Психофiзiологiчний аналiз структури темпераменту даi змогу, за В.Д. Небилiциним, видiлити три головнi його компоненти, якi виявляються в загальнiй активностi iндивiда, його моторицi та емоцiйностi. Загальна активнiсть iндивiда полягаi в тенденцii особистостi до самовираження, оволодiння та перетворення зовнiшньоi дiяльностi.

Уперше систематичнi знання про динамiчнi характеристики людини i причини, якi призводять до iх появи, можна знайти в працях античного лiкаря Гiппократа (460-377 рр. до н. е.), якi ввiйшли до ВлЗбiрника ГiппократаВ».

На основi кожного типу формуються рiзнi системи умовних нервових зв'язкiв, але сам процес iх формування залежить вiд типу нервовоi системи. Тим самим тип нервовоi системи надаi своiрiдностi поведiнцi людини, накладаi характерний вiдбиток на всю ii сутнiсть - визначаi рухливiсть психiчних процесiв, iх стiйкiсть проте вiн не i вирiшальним чинником поведiнки, вчинкiв, переконань, якi формуються в процесi iндивiдуального життя людини так в процесi виховання.

Для того щоб побудувати iндивiдуальний пiдхiд до кожноi дитини та забезпечити для його розвитку вiдповiднi психологiчнi умови, педагогам потрiбнi знання характерних особливостей поведiнки дiтей залежно вiд типу iх темпераменту.

Зважаючи на актуальнiсть даноi проблеми, темою курсовоi роботи обрано питання: ВлПсихологiчнi основи врахування типiв темпераменту у молодшому шкiльному вiцi пiд час навчально-виховного процесуВ».

Предмет дослiдження - психологiчнi основи врахування типiв темпераменту у молодшому шкiльному вiцi пiд час навчально-виховного процесу.

Об'iкт - типи темпераменту дiтей молодшого шкiльного вiку.

Мета дослiдження - розглянути психологiчнi основи врахування типiв темпераменту у молодшому шкiльному вiцi пiд час навчально-виховного процесу.

Гiпотеза - врахування прояву темпераменту у дiтей молодшого шкiльного вiку у процесi навчання даi можливiсть створити такi умови навчання, якi забезпечують оптимальний вплив типу темпераменту учнiв на процес засвоiння знань.

Завдання курсовоi роботи:

1. розглянути поняття темпераменту та його основнi властивостi;

2. розглянути особливостi дiтей рiзних типiв темпераменту;

3. розглянути прояв властивостей темпераменту у навчально-виховнiй роботi з дiтьми молодшого шкiльного вiку;

4. надати методичнi рекомендацii щодо роботи з дiтьми рiзних типiв темпераменту.

У процесi дослiдження використано наступнi форми наукового пiзнання: бесiда; робота з лiтературними джерелами; дослiдження за тестом-опитувальником ВлКолоВ» Г. Айзенка; аналiз; анкетування;.

РОЗДРЖЛ РЖ. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНРЖ ЗАСАДИ ТЕМПЕРАМЕНТУ ТА ЙОГО ВЛАСТИВОСТРЖ. ТЕМПЕРАМЕНТ ДРЖТЕЙ МОЛОДШОГО ШКРЖЛЬНОГО ВРЖКУ

1.1 Поняття про темперамент. Науковi вчення про типи темпераменту

РЖндивiдуальнi особливостi особистостi слiд вiдрiзняти вiд вiкових, якi настають з дозрiванням або старiнням органiзму. РЖндивiдуальнi якостi особистостi, наприклад швидкiсть реакцii, мiра активностi, вразливостi тощо, виявляються незалежно вiд вiку без особливих змiн. Разом з тим з вiком пiд впливом життя та виховання iндивiдуальне досить своiрiдно, яскраво виявляiться в пiзнавальнiй дiяльностi, емоцiйно-вольовiй активностi, рисах характеру, iнтересах, що даi пiдстави вважати людину здiбною чи не здiбною, емоцiйно вразливою чи "товстошкiрою", вольовою чи безвiльною, смiливою чи боязливою. На деяких вiкових етапах розвитку людини, наприклад у пiдлiтковому вiцi, вiковi та iндивiдуальнi особливостi важко диференцiювати. РЖмпульсивнiсть, нестриманiсть, вразливiсть пiдлiткiв, якщо не зважати на обставини, в яких вони виявляються, легко витлумачити як прояв iндивiдуальних рис i вiкових особливостей. А в навчально-виховнiй роботi важливо вiдрiзняти вiкове вiд iндивiдуального, щоб правильно визначити необхiднi виховнi заходи [1;с. 432].

РЖндивiдуальнi особливостi особистостi найяскравiше виявляються в темпераментi, характерi та здiбностях, у пiзнавальнiй, емоцiйно-вольовiй дiяльностi, потребах та iнтересах. Особливостi iх прояву залежать вiд виховання дитини. РЖндивiдуальнi риси характеру, як свiдчать дослiдження, досить яскраво виявляються вже в дошкiльному вiцi.

У навчально-виховнiй роботi особливо важливим i iндивiдуальний пiдхiд до дiтей. А. Макаренко рекомендував вихователям завжди пам'ятати, що люди тАФ дуже рiзноманiтний матерiал для виховання, i було б неймовiрним верхоглядством намагатися втиснути його в загальнi для всiх рамки.

РЖндивiдуальнi вiдмiнностi мiж людьми вивчаi диференцiйна психологiя. Психологiя працi, мистецтва, навчання та виховання, застосування психологiчних закономiрностей завжди мають опосередковуватися знаннями iндивiдуальних вiдмiнностей мiж людьми. Без таких знань неможливо готувати молодь до працi, свiдомого вибору професii.

Дiяльнiсть i поведiнка людини зумовлюються не лише соцiальними умовами життя, а й iндивiдуальними особливостями ii психофiзичноi органiзацii. Це виразно виявляiться в темпераментi особистостi.

Темперамент тАФ змiшувати в належних спiввiдношеннях, пiдiгрiвати, охолоджувати, уповiльнювати, керувати) характеризуi динамiчний бiк психiчних реакцiй людини тАФ iх темп, швидкiсть, ритм, iнтенсивнiсть. На однаковi за змiстом i метою дii подразники кожна людина реагуi по-своiму, iндивiдуально. Однi реагують активно, жваво, глибоко емоцiйно, довго переживають вплив подразника, а iншi тАФ спокiйно, повiльно, швидко забуваючи про те, що на них впливало. Деякi люди надто афективно реагують на подii, на ставлення до них тАФ спалахують гнiвом, дiють агресивно, а дехто в цьому разi виявляi боязкiсть, не чинить жодного опору там, де вiн потрiбний. Отже, темперамент можна визначити як iндивiдуальну особливiсть людини, що виявляiться в ii збудливостi, емоцiйнiй вразливостi, врiвноваженостi та швидкостi перебiгу психiчноi дiяльностi.

РЖндивiдуальнi особливостi реагування на рiзноманiтнi обставини дали пiдстави подiлити людей на кiлька груп або типiв темпераменту.

Вчення про темперамент започатковане славнозвiсним давньогрецьким лiкарем i фiлософом Гiппократом. Вiн та його послiдовники (римський лiкар Гален та iн.) обстоювали гуморальну теорiю, згiдно з якою темперамент спричинюi перевага в органiзмi певноi рiдини. Гiппократ вважав, що життiдiяльнiсть органiзму визначаiться спiввiдношенням мiж кров'ю, жовчю та слизом (лiмфа, флегма). На основi цього погляду сформувалося вчення про чотири типи темпераменту: сангвiнiчний, флегматичний, холеричний, похмурий. Сьогоднi це вчення цiкаве тiльки з iсторичного погляду. Але описанi Гiппократом характернi риси темпераменту досить точно визначають особливостi окремих типiв темпераменту. РЖ. Павлов, розглядаючи проблему темпераменту, писав, що генiальний спостерiгач людини тАФ Гiппократ тАФ у класифiкацii темпераментiв пiдiйшов до iстини найближче [5; с. 322].

Нiмецький фiлософ-iдеалiст РЖ. Кант, подiляючи погляди на темперамент представникiв гуморальноi теорii, уперше дав своiрiдну психологiчну характеристику темпераментiв. Вiн вважав, що флегматикам бракуi моральних почуттiв, меланхолiки тАФ справжня доброчиннiсть; у холерикiв найрозвиненiше почуття честi, а у сангвiнiкiв тАФ почуття прекрасного. Але Т. Кант у своiму розумiннi темпераменту плутав його риси з характером.

Вiтчизняний вчений, лiкар i педагог П. Лесгафт пояснював темперамент особливостями кровообiгу, якi залежать вiд дiаметра отвору та товщини й гнучкостi стiнок судин. Калiбр судин i товщина iх стiнок, на думку П. Лесгафта, зумовлюють швидкiсть i силу кровообiгу, невеликому дiаметру судин вiдповiдаi сангвiнiчний темперамент, а великому дiаметру та товстим стiнкам його судин тАФ меланхолiйний; флегматичний темперамент зумовлюiться великим дiаметром i тонкими стiнками судин.

Нiмецький психiатр Е. Кречмер обстоював залежнiсть психiчного складу особистостi вiд будови (конституцii) тiла. Вiн запропонував власну класифiкацiю типiв конституцii (пiкнiчний, астенiчний, атлетичний,) i вважав, що кожному з них властивий певний темперамент.

Гуморальна та морфологiчна теорii темпераменту мають серйознi недолiки. Вони обстоюють як першооснову темпераменту, а також системи органiзму, якi не мають для цього потрiбних властивостей. Крiм того, цi теорii стирають межi мiж темпераментами здорового та хворого органiзму, пояснюють темперамент лише бiологiчними чинниками, а тому не все розкривають у його сутностi. Але зовсiм iгнорувати цi теорii в поясненнi проявiв темпераменту не можна. Вiдомо, що порушення функцii гуморальноi та ендокринноi систем органiзму зумовлюють деякi психопатii, що позначаються на особливостях типiв темпераменту, наприклад шизофренiчнi, манiакально-депресивнi психози, невмотивованi настроi, психастенii та iн.

1.2 Основнi властивостi темпераменту

Темперамент як динамiчна характеристика психiчноi дiяльностi особистостi маi певнi властивостi, якi позитивно або негативно позначаються на його проявах. Розрiзняють такi основнi властивостi темпераменту, як сенситивнiсть, реактивнiсть, пластичнiсть, ригiднiсть, резистентнiсть, екстравертованiсть та iнтровертованiсть [16; с. 194].

Сенситивнiсть тАФ мiра чутливостi до явищ дiйсностi, що стосуються особистостi. Незадоволення потреб, конфлiкти, соцiальнi подii в одних людей викликають яскравi реакцii, страждання, а iншi ставляться до них спокiйно, байдуже. Вiдомий радянський психолог Б. Ананьiв вважав, що сенситивнiсть пов'язана з орiiнтувальною рефлекторною дiяльнiстю i входить до структури темпераменту. Вважаiться, що iснують не лише окремi рiзновиди чутливостi як потенцiйнi властивостi окремих аналiзаторiв, а й загальний для певноi людини спосiб чутливостi, що i властивiстю сенсорноi органiзацii людини загалом. Сенситивнiсть, на думку Б. Ананьiва, тАФ порiвняно стiйка особливiсть особистостi, в якiй виражаiться тип нервовоi системи людини i яка вiдiграi свою роль у здiбностях людини до рiзних видiв дiяльностi.

Реактивнiсть тАФ це особливостi реакцii особистостi на подразники, що виявляються в темпi, силi та формi вiдповiдi, а найяскравiше тАФ в емоцiйнiй вразливостi, i вiдображуються на ставленнi особистостi до навколишньоi дiйсностi та до самоi себе. Бурхливi реакцii при успiхах або невдачах у будь-якiй дiяльностi позначаються на рiзних особливостях темпераменту. Реактивнiсть як особливiсть темпераменту виразно виявляiться при психiчних травмах тАФ у реактивнiй депресii (пригнiченiсть, рухова та мовна загальмованiсть), в афективно-шокових реакцiях (реакцii на катастрофи, аварii, панiка), для яких характерна або безладна рухова активнiсть, або повна загальмованiсть, ступор.

Пластичнiсть виявляiться у швидкому пристосуваннi до обставин, що змiнюються. Завдяки пластичностi певнi сторони психiчноi дiяльностi перебудовуються або компенсуються завдяки пластичностi вищоi нервовоi дiяльностi. Слабкiсть, неврiвноваженiсть або недостатня рухливiсть типу нервовоi системи за належних умов життя та виховання набирають позитивних якостей.

Ригiднiсть тАФ особливiсть, протилежна пластичностi, складнiсть або нездатнiсть перебудовуватися при виконаннi завдань, якщо цього потребують обставини. У пiзнавальнiй дiяльностi ригiднiсть виявляiться в повiльнiй змiнi уявлень при змiнi умов життя, дiяльностi; в емоцiйному життi тАФ у закляклостi, млявостi, нерухливостi почуттiв; у поведiнцi тАФ у негнучкостi, iнертностi мотивiв поведiнки та морально-етичних вчинкiв при цiлковитiй очевидностi iх недоцiльностi.

Резистентнiсть тАФ мiра здатностi опиратися негативним або несприятливим обставинам. Досить яскраво ця особливiсть виявляiться у стресових ситуацiях, при значному напруженнi в дiяльностi. Однi люди здатнi опиратися найскладнiшим умовам дiяльностi або обставинам, що несподiвано склалися (аварii, конфлiкти, асоцiальна бравада), а iншi розгублюються, легко здають позицii, стають нездатними продовжувати роботу, хоча за звичайних умов з ними цього не трапляiться, незважаючи на втому, важкi умови працi.

Екстравертнiсть та iнтровертнiсть тАФ спрямованiсть реакцiй та дiяльностi особистостi назовнi, на iнших (екстравертованiсть) або на саму себе, на своi внутрiшнi стани, переживання, уявлення (iнтровертованiсть). Вважають, що екстраверсiя та iнтроверсiя як властивостi темпераменту тАФ це прояви динамiчних, а не змiстових сторiн особистостi. Екстравертованим типам властивi сила i рухливiсть нервових процесiв i у зв'язку з ними iмпульсивнiсть, гнучкiсть поведiнки, iнiцiативнiсть. В iнтровертованого типу переважають слабкiсть та iнертнiсть нервових процесiв, замкнутiсть, схильнiсть до самоаналiзу, а тому йому властивi ускладнення соцiальноi адаптацii.

1.3 Психологiчнi особливостi дiтей рiзних типiв темпераменту

Чiтко вираженого типу темпераменту не iснуi. Вiн вiдображаiться на характерi, волi, мисленнi, пiзнавальнiй дiяльностi дитини. Темперамент не i сталою властивiстю особистостi, вiн змiнюiться залежно вiд умов ii життя i виховання. Кожний тип темпераменту маi своi переваги та недолiки. Для правильноi органiзацii виховання, боротьби з недолiками i полiпшення спiлкування дитини з людьми необхiдно знати, до якого типу темпераменту вона належить. Кожному темпераменту вiдповiдаi певний тип нервовоi системи. Умiння його визначати необхiдне для правильного спрямування розвитку особистостi молодшого школяра, розумiння особливостей його поведiнки, запобiгання небажаним реакцiям дитини тощо [10; с. 378].

Для визначення типу нервовоi системи послуговуються такими показниками:

1)сила збудження тАФ пiзнавальна, розумова активнiсть, схильнiсть до нового, невiдомого, складного; загостренiсть процесiв сприймання i мислення; вмiння швидко переходити вiд однiii дiяльностi до iншоi, робити перерви в роботi, точно висловлювати думку;

2)сила гальмування тАФ здатнiсть зосереджуватися, протидiяти стороннiм подразникам, робити перерви в роботi, точно висловлювати думку;

3) рухливiсть нервових процесiв тАФ здатнiсть до переключення з однiii справи на iншу, дiяти у незвичних умовах, швидкiсть розумових дiй, готовнiсть до розумового напруження;

4) урiвноваженiсть тАФ рiвномiрне, вiдносно легке виконання роботи, спокiй.

Зважаючи на цi показники, виокремлюють чотири основнi типи вищоi нервовоi дiяльностi, якi вiдповiдають певному типу темпераменту: а) сильний, урiвноважений, рухливий (сангвiнiк); б) сильний, урiвноважений, iнертний (флегматик); в) сильний, неврiвноважений (холерик); г) слабкий (меланхолiк).

Психологiчнi характеристики дiтей сангвiнiчного темпераменту. Дiти, яким притаманний сангвiстичний тип темпераменту, енергiйнi, активнi, життiрадiснi, комунiкабельнi, поступливi, швидко схоплюють нове i цiкаве, легко переносять невдачi. Вони без проблем пристосовуються до нових умов, вступають у контакти з iншими дiтьми, знаходять товаришiв у будь-якiй ситуацii. При цьому можуть i керувати, i пiдкорятися. Швидко освоюються в школi, вiдразу почувають себе, як удома.

Дiтям-сангвiнiкам притаманне голосне, швидке, чiтке й емоцiйно виразне, урiвноважене мовлення. iхня комунiкабельнiсть сприяi дружньому ставленню до них дорослих, тому за зовнiшньою формою поведiнки сангвiнiкiв можуть приховуватися риси характеру, про якi невiдомо оточуючим.

Нервова система сангвiнiка пластична, вiн легко переключаiться з однiii дiяльностi на iншу, переходить вiд веселих розваг до серйозноi справи. Ця властивiсть вiдiграi як позитивну роль (безпроблемне включення в нову дiяльнiсть), так i негативну (формуються такi риси, як непосидючiсть i поверховiсть). Тому у вихованнi такоi дитини необхiдно дбати про формування стiйкостi поведiнки, iнтересiв, нахилiв. У ставленнi до неi важливо виявляти вимогливiсть, контролювати дii i вчинки, залучати до творчоi дiяльностi. Поблажливiсть до незначних порушень порядку (не прибрав iграшки, не поклав на мiсце одяг) швидко змiнюi звички, для закрiплення яких було витрачено багато часу i зусиль, оскiльки такi риси, як зiбранiсть, акуратнiсть, формуються у сангвiнiкiв дуже важко порiвняно з дiтьми iнших типiв.

Сангвiнiкiв приваблюi усе нове, у них швидко формуiться здатнiсть навчатися, легко виробляються новi вмiння i навички i перетворюються набутi. Вони працелюбнi, легко переносять нетривалi навантаження, вiдновлюють працездатнiсть, оволодiвають довiльною регуляцiiю власноi поведiнки. Для пiдтримання активностi таких дiтей iх необхiдно стимулювати новизною справи. Одноманiтнi, iнертнi ситуацii втомлюють, знижують iхню увагу, пiдвищують ризик вiдволiкання на стороннi подразники, що негативно позначаiться на загальнiй працездатностi дитини. Як тiльки дiяльнiсть втрачаi для неi привабливiсть, вона ii припиняi, переключаiться на iншу. У таких ситуацiях обов'язково потрiбно домогтися закiнчення розпочатоi справи з хорошим результатом (наприклад, не дозволяти малювати наступний малюнок, поки не закiнчений попереднiй). Для пiдтримання iнтересу до дiяльностi корисно застосовувати заохочувальнi стимули. При недбало виконанiй роботi слiд дати завдання зробити ii заново.

Почуття у дiтей-сангвiнiкiв виникають швидко й активно проявляються. На ситуацiю реагують активно, виразно, але не втрачають самовладання, здатностi бачити i чути iншого, не лише себе, навiть у гостро конфлiктнiй ситуацii. За позитивних стимулiв дiти радiють, смiються, за негативних тАФ нерiдко плачуть. iхнiй загальний емоцiйний тонус частiше мажорний, вони рiдко вередують, не схильнi до афективних реакцiй.

Для таких дiтей корисний розмiрений ритм щоденного життя, однак швидший, нiж у дорослих, оскiльки вони не можуть довго зосереджуватись на одному об'iктi, через що iх часто вважають легковажними. Виховувати дiтей-сангвiнiкiв потрiбно на основi довiрливих дружнiх стосункiв, за яких дорослий невимушено керуi формуванням у них потрiбних новоутворень. Почуття любовi до близьких дорослих i джерелом iхньоi творчостi, позитивно впливаi на активнiсть, творчий пошук, значно полiпшуi результативнiсть дiяльностi.

Психологiчнi характеристики дiтей флегматичного темпераменту. Дiти флегматичного темпераменту спокiйнi, не схильнi до поспiху, послiдовнi i ТСрунтовнi у справах, з низькою емоцiйнiстю, невиразною, стриманою мiмiкою, iм потрiбен час, щоб правильно вiдреагувати на будь-який вплив. Повiльно i з труднощами вони адаптуються до нових умов життя. Важко пристосовуються до закладу, нового режиму i вимог. Нелегко iм даються розлука з батьками, знайомство з дiтьми. У звичнiй обстановцi вони без примусу, спокiйно дотримуються правил поведiнки, акуратно i старанно справляються зi знайомою роботою. У всiх справах флегматикам заважаi млявiсть, повiльний темп дii, знижена активнiсть. Такi дiти легко засинають i багато сплять. iхнi мовлення уповiльнене, спокiйне, рiвномiрне, часто iз паузами, без яскравих емоцiй, мiмiки, жестiв. На запитання вони вiдповiдають не вiдразу.

Дiти-флегматики повiльно реагують на новизну. Необхiднiсть включатися в нову дiяльнiсть викликаi в них розгубленiсть, нерiдко тАФ переляк. Не менш повiльно, але надiйно формуються у них навички i звички, тому змiнювати iх надзвичайно важко. Такi дiти надають перевагу спокiйним iграм (режисерським, настiльним), уникають занять, пов'язаних з руховими навантаженнями. Вони легко дисциплiнуються у звичнiй обстановцi, хворобливо переживають ii порушення, як i порушення режиму дня, сформованих стереотипiв. У нових ситуацiях iхня поведiнка дезорганiзовуiться.

Флегматики, як правило, працелюбнi, хоч трапляються серед них i ледарi. Навчити iх швидких i енергiйних дiй дуже важко, однак легко сформувати витримку i стiйкiсть. Стриманiсть, посидючiсть, зiбранiсть i розмiренiсть дiй допомагають iм уникати зривiв, пiдтримувати сталий ритм роботи. Починаючи справу, вони довго працюють, потiм невтомно, витривало, зосереджено, не знижуючи працездатностi, доводять ii до кiнця.

Здатнiсть до довiльноi регуляцii поведiнки теж формуiться у них iз запiзненням, однак тi, хто досяг цього, легко пiдпорядковуються ЗОВНРЖШНРЖМ вимогам. З огляду на знижену рухливiсть нервових процесiв для пiдтримання активноi працездатностi флегматичних дiтей необхiдно зацiкавити РЗх запропонованою роботою i пiдтримати пiд час ii органiзацii.

В емоцiйнiй сферi флегматикам притаманна зовнiшня байдужiсть. Вони неголосно смiються, тихенько плачуть, непомiтно виражаючи навiть глибокi почуття. Неадекватнi емоцii проявляють рiдко, а конфлiктних ситуацiй уникають. Однак можуть тривалий час перебувати у станi глибокого емоцiйного збудження, не демонструючи видимих його проявiв.

РЖнодi педагоги невмотивовано негативно оцiнюють дiтей флегматичного темпераменту, у сiм'i теж сприймають це як недолiк iхнього розвитку, особливо коли батьки i дiти належать до рiзних типiв темпераменту.

У вихованнi дiтей з флегматичним темпераментом слiд дотримуватися рацiонального режиму i терпiння. Маi значення навiть режим сну: таких дiтей не слiд рано вкладати спати, не варто давати iм досипати уранцi, затягувати денний сон. Бажано будити вчасно, не дратуючи, подбати про вмивання iх холодною водою. Не можна надовго залишати iх наодинцi, треба дбати про вироблення у флегматичних дiтей вмiння дiяти швидко, енергiйно. Батьки i педагоги у спiльнiй дiяльностi повиннi бути зразком для наслiдування, непомiтно стимулюючи активнiсть дiтей, пробуджувати iнiцiативнi дii та iнтерес.

Навiть незначнi звички дiтей-флегматикiв перебудувати дуже важко, тому краще попереджувати iх появу, формувати ставлення i дii, доброзичливо i настирливо стимулювати спiвучасть у справi, емоцiйно ii пiдкрiплювати (радiсть вiд добрих учинкiв, оцiнка iншими позитивних дiй). Без належного такту, терпiння марно розраховувати на результат. Потрiбнi вмiння, звички виробляються у таких дiтей повiльно, але назавжди.

Психологiчнi характеристики дiтей холеричного темпераменту. Холерики енергiйнi, гарячi, запальнi, з виразною мiмiкою, рiзкими жестами, бурхливими реакцiями. У звичайних умовах швидко i без проблем переключаються на нову дiяльнiсть, активно беруться за будь-яку справу, iнодi одночасно за кiлька справ. Легко адаптуються до нових умов життя, активно вступають у спiлкування, налагоджують стосунки, мають багато знайомих. Своiю гарячкуватiстю, неспокiйнiстю, сварливiстю нерiдко створюють конфлiктнi ситуацii, однак швидко заспокоюiться, не тримають довго образи. Вони чутливi до порушення режиму дня, погано засинають i неспокiйно сплять, не можуть стримувати почуття голоду i наполегливо вимагають iжу.

Мовлення дiтей-холерикiв швидке, нерiвномiрне, нерiдко незрозумiле, з коливанням iнтонацii, багате на мiмiку i жести. За активного збудження мовленнiвий процес уповiльнюiться, дитина збиваiться на паузи, поспiшнi звуковимови, повтори.

Такi дiти активно реагують на новизну, виявляючи при цьому бадьорiсть, пiднесення. Невiдоме, труднощi сприяють динамiчному пошуку способiв розв'язання завдань, а досягнення успiху приносить задоволення. Займаючись цiкавою дiяльнiстю, виявляють творче пiднесення, наполегливiсть, силу волi, що приносить iм значнi результати. Вони швидко вiдновлюють сили i знову беруться за складну, але цiкаву iм справу, уперто досягаючи мети. Однак це можливо лише у ситуацii психологiчного комфорту. За iнших умов бурхлива активнiсть через рiзкий спад настрою може змiнитися бездiяльнiстю, роздратуванням, афектацiiю.

Дiти-холерики дуже активнi, надають перевагу рухливим iграм з елементами спорту, бiгу. Вони охоче беруть участь у заняттях, де можна проявити себе, грають головнi ролi в iграх, органiзовують однолiткiв, керують ними, нерiдко намагаються управляти i дорослими. Дуже не люблять ситуацiй, у яких потрiбно стримувати себе. Умiння й навички формуються в них довго i важко перебудовуються. Холерики з труднощами переключають i конкретизують свою увагу, iх важко дисциплiнувати. Через iмпульсивнiсть такi дiти часто порушують вiдомi iм правила поведiнки. У роботi з ними потрiбнi витримка i терпiння. Найкраще добирати для них iндивiдуальнi, малогруповi форми органiзацii дiяльностi, стимулюючи iнтерес до ii змiсту, дбаючи про емоцiйно-позитивний фон спiвпрацi.

У дiтей холеричного типу швидко спалахують емоцiйнi процеси, рiзко змiнюiться емоцiйний тонус, настрiй. iхнi емоцii проявляються сильно: вони не плачуть, а голосять; не смiються, а регочуть. Бурхливi прояви емоцiйних реакцiй iнодi пiдштовхують iх до агресивних дiй. Таких дiтей слiд вчити володiти своiми емоцiями. Ця здатнiсть виробляiться з перших рокiв життя, але дуже повiльно i лише за наявностi емоцiйного комфорту.

Розрiзняють три категорii дiтей-холерикiв. Першу утворюють фiзично здоровi, потенцiйно здiбнi дiти з пiдвищеною збудливiстю (невмотивованi рухи i мовнi реакцii), яким достатньо задоволення пiдвищеноi потреби в рухах i мовному супроводi всiх своiх дiй. Другу тАФ запальнi дiти, яким притаманнi спалахи необгрунтованого збудження; третю тАФ ВлвiдчайдушнiВ» пустуни. Представники другоi i третьоi категорiй мають постiйно перебувати в полi зору дорослих, якi зобов'язанi допомогти iм сформувати гальмiвнi механiзми, навички спiлкування, ставлення до конфлiктних ситуацiй, умiння i бажання iх уникати, конструктивно вирiшувати, спрямовувати свою енергiю на конкретнi справи.

У психолого-педагогiчнiй роботi з такими дiтьми, крiм терпiння, потрiбнi й умiння спокiйно, лагiдно i витримано вести себе, навiть пiд час вибухiв дитячого гнiву. Моралiзування, насмiшкуватi зауваження, покарання, вимоги вiд них обiцянок i клятв недопустимi. Краще на певний час iзолювати дитину, допомогти iй заспокоiтись i спробувати разом з нею обмiркувати те, що трапилося. Оцiнити власну поведiнку повинна сама дитина.

Дiти завжди хочуть вiдповiдати очiкуванням близьких дорослих, але не всiм це вдаiться. Холерикам тАФ найчастiше, оскiльки в них слабка вольова регуляцiя. Тому дорослим потрiбно розумiти це, допомагати дитинi гiдно подолати своi труднощi, вселяти надiю на безконфлiктне спiлкування за будь-яких умов.

Психологiчнi характеристики дiтей меланхолiчного темпераменту. Дiти-меланхолiки малоактивнi, сором'язливi, замкнутi, з пiдвищеною вразливiстю. Вони дуже чутливi до найменших подразникiв, сильно реагують на схвалення i осуд, пiдозрiлi. У них швидко настаi втома, слабкий гальмiвний i збуджувальний процеси. Водночас меланхолiки виявляють здатнiсть спiвпереживати iншим, пройматися настроiм, втiленим у творах мистецтва.

Болiсно i довго вони адаптуються до нових умов життя, змiна яких може бути для них сильним стресогенним фактором. Тому iх необхiдно завчасно готувати до змiн, сприяти поступовому входженню у нове життя, виявляти особливу чуйнiсть до них.

Переживання глибоких емоцiйних криз меланхолiками супроводжуiться фiзичними проявами: пересиханням у ротi i носi, вiдчуттям холоду у кiнцiвках, почервонiнням шкiри тощо.

. Мовлення iх дуже слабке, приглушене, наближене до шепоту, емоцiйно невиразне, його темп уповiльнений, iнертний. Думка часто перериваiться, вислови залишаються незакiнченими.

Пiд час зустрiчей з новим, у проблемних ситуацiях (навiть за необхiдностi розв'язувати у незвичних умовах знайомi завдання) iх пiдвищена чутливiсть переходить у нервознiсть, що характеризуiться стурбованiстю, напруженiстю обличчя, нерiвномiрним диханням, скутiстю рухiв, незграбнiстю, сльозливiстю. Часто такi дiти докладають багато зусиль, виконуючи простi завдання для iхнього рiвня розвитку, але новi за формою. Меланхолiки не можуть швидко зорiiнтуватися, рiшуче дiяти у новiй ситуацii, обрати правильне рiшення з двох варiантiв тощо. Будь-яка новизна збуджуi i гальмуi iхню активнiсть. Деструктивно впливаi на них обстановка у класi (кiлькiсть дiтей, гамiр, загальне напруження тощо): простi справи здаються iм складними, навiть легких завдань вони не можуть виконати, бо все раптом забувають. Однi з них стають зовсiм млявими, пасивними, iншi тАФ дратiвливими, крикливими. Невдачi пригнiчують меланхолiкiв, породжують навiть пiдвищення температури, втрату апетиту, сну тощо.

У роботi з дiтьми-меланхолiками важливi вмотивована вимогливiсть, оптимальнi темп i форми пояснення, своiчасна допомога, запобiгання невдачам, емоцiйна пiдтримка, схвальна оцiнка вдалих iнiцiативних спроб. Водночас недопустимi суворi зауваження, пiдвищений тон висловлювань з приводу невдач, необачних вчинкiв тощо. У сприятливiй атмосферi такi дiти здатнi до високоi пiзнавальноi активностi, можуть досягти хорошого результату в доступнiй i цiкавiй iм дiяльностi. Однак вони втомлюються швидше вiд iнших дiтей, а тому потребують певного душевного спокою для вiдновлення працездатностi. Вiдпочивши, повторивши i закрiпивши засвоiний матерiал, вони почувають себе впевненiше, самостiйнiше, вiльнiше, радiють своiм досягненням. РЖнтерес до змiсту дiяльностi компенсуi слабкiсть iхньоi нервовоi системи. За емоцiйного комфорту у взаiминах з дорослими i партнерами вони можуть максимально виявити своi здiбностi, досягти високих результатiв.

Найвразливiшою у дiтей-меланхолiкiв i емоцiйна сфера. Пiдвищена чутливiсть допомагаi iм помiчати найменшi змiни в настроях i поведiнцi людей, емоцiйно вiдгукуватися на них. Слухання казок, оповiдань, перегляд фiльмiв тощо викликають глибокi i яскравi переживання, якi рiдко отримують зовнiшнi вираження, оскiльки постiйне емоцiйне напруження забираi у них багато сил. Бажано не залишати iх наодинцi зi своiми думками.

Меланхолiки важко вступають у комунiкацii з новими дiтьми. У будь-якiй незнайомiй ситуацii тримаються осторонь, не виявляють iнiцiативи i не вiдповiдають на пропозицii iнших включитися у спiлкування. Оптимальною ситуацiiю для них i домашня обстановка в оточеннi небагатьох близьких людей. У таких умовах вони проявляють глибину почуттiв, оцiнок, мiркувань, гармонiйнiсть взаiмин тощо.

Через пiдвищену чутливiсть i вразливiсть вони потребують постiйного захисту. Схильнiсть до придумування страхiв, боязнь невдач навiть у знайомих справах, навiюванiсть паралiзують iхню волю, не дають змоги реалiзуватися здiбностям i можливостям. Проте це не означаi, що таких дiтей слiд вiдгородити вiд серйозних життiвих ситуацiй. Соромитися, боятися, по-своiму страждати у вiдповiдних ситуацiях вони будуть усе життя, завжди хотiтимуть, щоб нiхто цього не помiтив. З огляду на це потрiбно якомога частiше вiдволiкати дитину вiд тривожних думок, емоцiй, переключати увагу на цiкаву дiяльнiсть, сприяти позитивним радiсним переживанням, усвiдомленню власноi значущостi, визнанню своiх зусиль, сприйняттю схвальних оцiнок своii дiяльностi, вчинкiв, здiбностей. Бажано, щоб вони мали змогу задовольнити потребу у спiлкуваннi з близькими, реалiзувати готовнiсть прийти на допомогу, здатнiсть на справжнi спiвчуття, милосердя тощо.

1.4 РЖндивiдуальний пiдхiд у навчально-виховному процесi дiтей рiзних типiв темпераменту

Темперамент дитини тАФ один iз найважливiших орiiнтирiв у здiйсненнi iндивiдуального пiдходу в ii вихованнi. Як зазначаi киiвський психолог В. У. Кузьменко, ВлРЖндивiдуальний пiдхiд у вихованнi тАФ це варiативне використання педагогом цiлiсноi системи засобiв, форм, методiв та прийомiв виховноi роботи з урахуванням комплексу iндивiдуальних вiдмiнностей дiтейВ» [9. с. 10]. На думку дослiдницi, успiшне здiйснення iндивiдуального пiдходу у вихованнi залежить вiд таких передумов:

тАФПоiднання iндивiдуально-диференцiйованого пiдходу до дитини iз вихованням дитячого колективу;

тАФ Опора на позитивне у характерi та особистостi вихованця; спрямованiсть педагогiчноi роботи на подолання наявних у нього негативних проявiв;

тАФ Визначення причин формування iндивiдуальних вiдмiнностей (особливостi вищоi нервовоi дiяльностi, умов життя та виховання);

тАФРДднiсть вимог до дитини збоку дорослих (педагогiв, батькiв та iн.);

тАФСистемнiсть у здiйсненнi iндивiдуального пiдходу, iднiсть та послiдовнiсть його етапiв, що утворюють неперервний цикл.

Змiстом окремого циклу в iндивiдуальному пiдходi i послiдовнiсть десяти етапiв:

1. Попереднi виявлену iндивiдуальних особливостей розвитку.

2. Аналiз отриманоi iнформацii з метою встановлення позитивних та проблемних аспектiв розвитку дитини, причин iх виникнення.

3. Фiксацiя результату дiагностування у щоденниках спостережень, психологiчних Паспортах дiтей та психологiчному ВлпортретiВ» дитячоi групи.

4. Систематизацiя, Узагальнення та аналiз результатiв вивчення iндивiдуальних особливостей розвитку дитини.

5. Визначення першорядних та другорядних iндивiдуальних завдань роботи з дiтьми та iхнiми родинами.

6. Вибiр адекватних методiв i прийомiв, форм та засобiв виховноi роботи.

7.Визначення варiативного навчального змiсту.

8. Створення та комплектацiя варiативного предметно-iгрового середовища розвитку дитини.

9. Практичне здiйснення iндивiдуального пiдходу в навчально-виховному процесi.

10.Прогнозування стратегii i тактики навчання та виховання.

Тип темпераменту - одна з найважливiших умов походження iндивiдуально-своiрiдних рис характеру. Вiд властивостей темпераменту залежать динамiчнi (швидкiсть, сила, iнтенсивнiсть) особливостi характеру. Властивостi темпераменту можуть сприяти або протидiяти розвитку повних якостей особистостi (холерику легше стати хоробрим, нiж меланхолiку). Тип темпераменту певним чином зумовлюi недолiки характеру при послабленнi виховання. У такому випадку сангвiнiк недостатньо зосереджений, похапливий, поверховий, легковажний. Холерик тАФ нестриманий, конфлiктний, агресивний, невитриманий. ФлегматиктАФ млявий, байдужий, консервативний. Меланхолiк вiдзначаiться хворобливою вразливiстю, замкнутiстю, вiдчуженiстю, безволлям. Вродженi динамiчнi можливостi дiтей це тi вхiднi умови, в яких повинен дiяти педагог, реалiзуючи своi професiйнi цiлi. А вiдтак, для дiтей кожного типу темпераменту актуальними i певнi виховнi завдання.

Так, для сангвiнiкiв важливо забезпечити збереження iх iнтересiв, формувати вмiння розгортати сюжет гри, знаходити в ньому новi повороти, повертатися до розпочатоi роботи та завершувати ii. Враховуючи знижену сензитивнiсть, варто звернути увагу на формування симпатii до оточуючих, вмi

Вместе с этим смотрят:

Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Features of evaluation and self-esteem of children of primary school age

Positive and negative values of conformism

РЖндивiдуально-психологiчнi особливостi здiбностей людини

Автоматизация и апробация психодиагностических методик в профориентационной работе со старшими школьниками